Сутність аудиту та особливості роботи аудитора

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Поняття, значення та сутність аудиту в ринкових умовах. Виникнення аудиту та його становлення в світі та Україні

Виникнення незалежного аудит.контролю в умовах роздержавлення власності, її приватизації, корпоратизації, акціонування зумовлено економ.потребами формування ринкових відносин в Укр. Одночасно з контрольними функціями аудит виконує економічну експертизу щодо залучення підприємцями капіталу - доцільності використання позичкового капіталу, розвитку інвестицій, впровадження ноу-хау. В сучасних умовах розвитку ринкових відносин функцією незалежного аудиторського контролю є сприяння встановленню економіч-них зв'язків між виробничими підприємствами і торгівлею, розвитку маркетингу.

Необхідність проведення аудиту обумовлена потребою користувачів інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання. Аудит є моральним стимулом для чесної роботи службовців фірми. Розуміння того, що всі записи будуть проаналізовані незаінтересованими особами, змушує службовців акуратно і чітко вести облік і складати звітність про господ-ку дія-ть під-в.

Користувачами інформації можуть бути власник, керівництво управлінського апарату, інші юр. і фіз. особи, які мають матеріальну зацікавленість і фін-госп діяльності цього суб'єкта і користувачам необхідна впевненість у достовірнос-ті і повноті наданої інформації про фінансовий стан суб'єкта господарювання.

Потреби користувачів диктуються тим, що висновок повинен бути об'єктивним. Це передбачає незалежність аудиту як обов'язкову умову і одну із специфічних рис.

Ринкові відносини, конкурентність у господарюванні у високо розвинутих країнах зумовили виникнення внутрішнього аудиту, організованого власниками під-в, що вивчає такі завдання як сис-му контролю за активами, перевіряє відповідність діючого контролю політиці компанії, аналізує ситуації ризику та ін задачі для досягнення більшого успіху в фінансово-господарській дія-ті під-ва.

Особливістю становлення аудиту в Україні, як одного із видів фінансового контролю, було те, що перехід до ринку об'єктивно сприяв демонтажу, розпаду минулої системи організації обліку і контролю. Поряд із ліквідацією багатьох міністерств і відомств, руйнуванням системи розробки галузевих методичних вказівок з ведення бухгалтерського обліку в підвідомчих підприємствах, а також системи контролю правильності його ведення, перестала існувати і система офіційних пояснень нормативних актів, зворотний зв'язок з підприємствами органів, відповідальних за розробку нормативних документів.

Основними рисами початкового періоду розвитку вітчизняного аудиту були відсутність конкуренції на ринку аудиторської діяльності у зв'язку з невеликою кількістю суб'єктів аудиторської діяльності, а також інтенсивна розробка і впровадження основних нормативно-правових актів з регулювання аудиторської діяльності.

Загалом, формування вітчизняної аудиторської практики було започатковано із прийняттям 22 квітня 1993 р. Закону України “Про аудиторську діяльність”. Ним було визначено основні регуляторні засади здійснення аудиторської діяльності через створення Аудиторської палати України як незалежного органу. Однак, перші нормативні документи, якими визначались методологічні засади проведення аудиту, були прийняті Аудиторською палатою України лише в 1995 - 1997 pp. Таким чином, початкова аудиторська практика базувалась на методиці контрольно-ревізійної роботи.



2. Фінансово-економічна інформація та її користувачі

Фінансова інформація підприємства - це будь-які відомості про виробничі, кадрові, збутові, кредитні, податковіі інші процеси підприємства, що містять як вимірники грошового виразу, а також відомості про умови і порядок формування, розподілу, обігу та використання грошових коштів.

Фінансова інформація є інформацією документованою, тобто зафіксованою на матеріальних носіях, що мають певні реквізити, що дозволяють ідентифікувати приналежність такої інформації до даного підприємства. До матеріальних носіїв відносяться також інформаційні системи і технології на базі електронної обчислювальної техніки.

Можна виділити дві категорії каналів розповсюдження фінансової інформації: внутрішні та зовнішні. До внутрішнім належить надання інформації керівництву компаній, її структурних підрозділів, філій і представництв. До зовнішніх - інформування акціонерів, а також державних фінансових органів, податкових інспекцій, кредитних організацій, страхових компаній, державних органів статистики, інвестиційних фондів, органів державної влади і управління, органів місцевого самоврядування, підприємств-постачальників.

Призначення фінансово-економічної інформації полягає у відображенні стану і взаємодії економічного об'єкта через економічні показники. Фінансово-економічна інформаційна система покликана своєчасно надавати органам управління необхідну й достатню інформацію для прийняття рішень, якісний рівень яких забезпечує ефективну діяльність об'єкта управління та його підрозділів. До головних завдань цієї системи належать:

- виявлення джерел інформації;

- збирання, реєстрація, оброблення та видача інформації, що характеризує стан виробництва й управління;

- надання інформації керівникам, підрозділам та виконавцям відповідно до їх участі в управлінні.

Керівники підприємства та управлінський персонал на основі фінансової інформації приймають управлінські рішення, направлені на вдосконалення діяльності підприємства та поліпшення його фінансовго стану.

Засновники, учасники зацікавлені в інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства, його прибутковість, дивідендну політику, положення на ринку цінних паперів для прийняття рішень щодо доцільності вкладень у капітал даного підприємства.

Банківські та кредитні установи приймають рішення про доцільність та ефективність надання кредитів, тому вони цікавляться прибутковістю підприємства, його грошовими потоками, наявністю інших кредитів для виявлення вірогідності повернення кредиту та сплати відсотків.

Постачальники та інші кредитори цікавляться платоспроможністю підприємства та можливістю погашення заборгованості або необхідності створення резерву сумнівних боргів.

Покупці, замовники приймають рішення відносно відносно надійності ділових зв'язків з даним підприємством.

Відомчі органи, до сфери управління яких відноситься підприємство, крім державної запроваджують відомчу звітність для контролю за майном, фінансовим станом та фінансовими результатами діяльності підприємства.

Працівники підприємства визначають можливості підвищення заробітної плати та збереження робочих місць.

Аудиторські фірми перевіряють фінансову звітність підприємства з метою захисту інтересів інвесторів.

Органи державного контролю (податкові адміністрації, органи статистики) здійснюють контроль за розрахунками з державною податковою системою та позабюджетними фондами, узагальнюють показники за отраслями господарства, розробляють державну економічну політику.



3. Підходи до проведення аудиту

В теорії аудиту необхідність його розвитку розглядалась з різних точок зору. найбільш визнаними є три підходи: теорія потенційного або існуючого інвестора, теорія агентів, теорія мотивації.

Сутність першої теорії полягає у тому, що будь-який інвестор навіть при наявності необхідного рівня знань у сфері фінансового обліку та аналізу не може бути упевненим у достовірності показників фінансовій звітності, бо він не знайомий з системою бухгалтерського обліку, на підставі даних якої складається фінансова звітність. Підтверджуючи публічну фінансову звітність, аудитор виступає гарантом взаємовідносин між компанією та інвесторами.

Теорія агентів (або управляючих) пояснює необхідність аудиту, спираючись на історичні факти незалежної перевірки звітів управляючих по замовленню землевласників. Розглядаючи управляючих, як агентів власника, ця теорія вказує на потенційний конфлікт їх інтересів, в якому роль третейського судді виконує аудитор. Отримуючи аудиторський звіт, який підтверджує результати діяльності представлені в фінансовій звітності, управляючий підсилює довіру до неї власників та поліпшує своє власне становище.

Теорія мотивації не суперечить вищеназваним підходам й враховує в більшій ступені психологічні моменти. Існую точка зору, що менеджери більш відповідно віднесуться до складання звітності, якщо будуть знати про обов'язковість її перевірки незалежними аудиторами. Це знижує ризик виникнення помилок і сприяє забезпеченню інтересів користувачів цієї звітності.

Загальною рисою перелічених підходів є ті положення, що для нормального функціонування ринкових відносин необхідна об'єктивна інформація. Однак тільки об'єктивності недостатньо для прийняття обґрунтованих рішень, тоді як кожний користувач інформації (кредитор, менеджер, покупець, акціонер і т.п.) переслідує свої інтереси, у зв'язку з цим бухгалтерська інформація повинна бути релевантною. Роль аудитора полягає у тому, що він оцінює інформацію, яку призначено для користувачів з позиції об'єктивності і релевантності.

В своєму становленні та розвитку аудит пройшов три еволюційні етапи, що зумовили різні підходи до проведення аудиту:

- аудит підтверджуючий;

- аудит системно-орієнтований;

- аудит зон ризику.

Сутність першого підходу полягає в тому, що аудитор підчас виконання завдання дублює дії бухгалтера, а потім порівнює результати отримані ним та показники звітності, сформованої бухгалтерією підприємства. Такий підхід до проведення аудиту панував в розвинених країнах до 40-вих років 20 століття. Зі збільшенням обсягів господарських операцій і різким побільшенням підприємств змога перевіряти всі господарські операції втрачалася і в арсеналі аудиторів з'явився метод аудиторської вибірки.

За об'єктивних причин (диверсифікація капіталу, поява транснаціональних підприємств та підприємств корпоративного типу і, як наслідок, для ефективного управління ними організація спроможних систем внутрішнього контролю) у середині 40-вих років двадцятого століття став можливим системно-орієнтований підхід до проведення аудиту, що передбачає попередню оцінку аудитором рівня ефективності функціонування системи внутрішнього контролю підприємства-клієнта. Такий підхід дає змогу аудитору зменшити обсяг вибірки при належному рівні гарантії аудиторської думки.

Третій - ризик-орієнтований підхід до проведення аудиту полягає у попередній оцінці ризиків діяльності та оцінці найбільш суттєвих статей фінансової звітності і виходячи з цього визначається обсяг аудиторської вибірки та стратегія аудиту. Інакше кажучі ризик-орієнтований підхід до організації аудиту включає використання даних системи управління ризиками при плануванні аудиту і управління ризиками власної діяльності.

На сьогодні потреба в достовірній фінансовій інформації є досить значною. Завдання з перевірки такої інформації виходять за межі перевірки фінансової звітності. У ході виконання такого завдання виникає необхідність уточнення певних правил і процедур, що вимагає застосування різноманітних стандартів і методичних рекомендацій.

Аудит за фактом це не тільки фінансовий контроль, а й багатофункціональна діяльність фахівців, які формують неупереджену професійну думку стосовно якості фінансової звітності та надають комплекс супутніх послуг. Неупереджена професійна думка формується підчас аудиторської оцінки об'єкта відповідно до отриманого завдання та згідно з вимогами Міжнародної Концептуальної основи завдань з надання впевненості.

4. Мета і завдання аудиту

Метою аудиту є завдання з надання аудитором думки про те, чи відповідає бухгалтерський облік та фінансова звітність в усіх суттєвих аспектах нормативним актам, які регламентують порядок їх ведення та подання.

За результатами аудиту складається звіт незалежного аудитора (аудиторський висновок), що підтверджує достовірність фінансової звітності та дані про реальний фінансовий стан суб'єкта господарювання.

Отже, результатом проведення аудиту є оцінка показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з висловленням немодифікованої чи модифікованої (зміненої) думки в аудиторському звіті (висновку) та рекомендацій клієнту щодо виправлення визначених помилок у організації та методиці бухгалтерського обліку та при складанні фінансової звітності.

Виходячи з мети аудиту, його основними завданнями є збір та обробка достовірної інформації (аудиторських доказів) про фінансово-господарську діяльність суб'єкта господарювання та достовірності показників фінансової звітності для формування думки аудитора при її відображені в звіті аудитора, іншими словами -- безпосередньо здійснення аудиторської перевірки (аудиту) ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності клієнтом.

Крім того, аудитор має дослідити та адекватно оцінити всі аспекти економічної діяльності суб'єкта, що перевіряється. А для того, щоб висловити об'єктивно думку аудитора в звіті аудитора, аудитор повинен отримати безумовну гарантію того, що інформація, яка міститься у фінансовій звітності, регістрах обліку та первинних документах, наданих клієнтом, достатня та достовірна (прийнятна). Тому, в процесі аудиторської перевірки виникають питання аудиторського ризику та аудиторських доказів для підтвердження аудиторської думки.

Крім основних, аудит може вирішувати і наступні функціональні завдання:

- коригування і санація;

- оперативного контролю та аналізу;

- стратегічного аналізу;

- аудиту договірних і статутних зобов'язань та ін.

Як правило, ці завдання є супутніми аудиту послугами, які на замовлення клієнта у письмовій формі виконує аудитор (аудиторська фірма).

Підсумовуючи питання, можна констатувати, що узагальнено завданнями аудиту є:

- перевірка стану організації та методики бухгалтерського обліку та оцінка складання фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності здійснення господарських операцій чинному законодавству;

- виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємства;

- реальність визначення фінансових результатів;

- оцінка ефективності внутрішнього контролю;

- надання консультаційних послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо.

5. Види аудиту та його відмінність від інших форм контролю

Аудит як форма економічного контролю має багато спільного з іншими його формами - ревізією фінансово-господарської діяльності, судово-бухгалтерською експертизою, слідством, службовим розслідуванням, тематичною перевіркою.

Ці форми контролю часто досліджують один предмет -- фінансово-господарську діяльність підприємств -- і застосовують спільні методичні прийоми та процедури контролю, використовують однакові джерела інформації (законодавчі акти і нормативні документи, організаційно-розпорядну документацію, первинні облікові документи, дані реєстрів бухгалтерського обліку і звітності), обґрунтовують свої висновки на документально достовірних доказах.

Водночас між аудитом, ревізією фінансово-господарської діяльності та судово-бухгалтерською експертизою існують суттєві відмінності, зумовлені їх юридичною природою, цілями і завданнями, які вони розв'язують, тощо.

Аудит як незалежна форма фінансово-господарського контролю здійснюється з метою виконання замовлення у повній відповідності до договору замовника й аудиторської фірми. Завдання аудиту формуються відповідно до поставленої мети і визначаються системою нормативно-правового регулювання аудиторської діяльності, договірними зобов'язаннями аудитора. Залежно від виду аудиту перевірка може здійснюватися як до початку, так і після виконання господарських операцій, а також у процесі фінансово-господарської діяльності.

Ревізія ґрунтується на застосуванні спеціальних прийомів для виявлення негативних і узагальнення позитивних аспектів діяльності підприємства, вивчення, накопичення і фіксації господарських недоліків для визначення ефективності і законності господарювання. Ревізія відрізняється від інших форм контролю тим, що вивчає тільки минулі господарські операції на основі фіксованої інформації. Вона комплексно досліджує фінансово-господарську діяльність підприємства. Розбіжності між методикою аудиторської перевірки та ревізії полягають у тому, що основною метою ревізії є пошук та фіксація зловживань з обов'язковим повідомленням вищестоящої організації і правоохоронних органів. У практиці аудиту поведінка аудитора у випадку виявлення зловживань належить до сфери професійної етики. Аудитор як незалежний працівник не зобов'язаний повідомляти правоохоронні органи про факти виявлених зловживань і шахрайства.

Ревізори здійснюють перевірки лише з позицій дотримання законності господарських операцій, не визначаючи перспектив діяльності підприємства. На відміну від ревізії прогнозування фінансово-господарської діяльності підприємства -- одне з основних завдань аудиту.

У проведенні аудиту зацікавлені власники та керівництво підприємства, які є замовниками. Ревізію фінансово-господарської діяльності призначає наказом керівник підприємства. Судово-бухгалтерську експертизу призначає слідчий або суд (арбітраж) зазвичай після проведення ревізії, що виявила конфліктні ситуації, які стали предметом судового розгляду. Тому судово-бухгалтерська експертиза має багато спільного з ревізією фінансово-господарської діяльності. Ревізія може проводитися за рішенням правоохоронних органів у момент судово-бухгалтерської експертизи, якщо зібрано недостатньо доказів про підтвердження суми збитків, нестач у матеріально відповідальних осіб. Законодавчими актами аналогічна функція аудиту не передбачена.

Судово-бухгалтерську експертизу здійснюють з метою документального обґрунтування позовних вимог, поданих у правоохоронні органи до конкретних матеріально відповідальних осіб та інших службовців. Проведення експертизи доручають висококваліфікованому спеціалістові -- експерту-бухгалтеру, який є штатним або позаштатним працівником державної експертної установи, підпорядкованої Міністерству юстиції України і має спеціальну ліцензію на проведення експертизи, що видається цією установою на п'ять років. Відповідно експерт-бухгалтер не повинен виходити за межі питань, даних йому на розв'язання слідчим або судом. Він може досліджувати тільки ті документи, які подали йому слідчий або суд, тобто не має права самостійно залучати додаткові джерела, навіть якщо вони вкрай необхідні. Експерт-бухгалтер може лише звернутися з проханням про надання йому необхідних додаткових матеріалів, у протилежному випадку має право взагалі відмовитися від покладених на нього обов'язків з письмовим повідомленням про неможливість виконання експертизи.

Аудитор виконує перевірку згідно зі складеною програмою, вводячи до неї питання, які, на його думку, важливі й вимагають належного вивчення і оцінки. Зауважимо, що аудитор за завданням замовника може виконувати певні контрольно-ревізійні дії. Він на свій розсуд досліджує документи і матеріали, що підтверджують або заперечують думку про фінансову звітність підприємства, порядок ведення фінансово-господарської діяльності, фінансовий стан економічного суб'єкта. Він самостійно, дотримуючись власного досвіду і знань, приймає рішення до яких сфер обліку застосувати суцільну чи вибіркову перевірку, в яких випадках необхідно підтвердити достовірність облікових даних результатами проведеної в його присутності інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, які ділянки повинні бути детально перевірені, а які вимагають лише поверхневого огляду.

Аудитор під час перевірки дає замовникам рекомендації стосовно підвищення ефективності діяльності, зміцнення фінансового стану підприємства. Спостереження за процесом усунення виявлених під час ревізії недоліків у роботі підприємства належить до обов'язків ревізора. Експерт-бухгалтер не зобов'язаний давати будь-які рекомендації. Тільки суд за результатами судового процесу може вказати керівництву підприємства на недоліки в обліку, організації контролю за рухом і використанням матеріальних цінностей, за своєчасністю і правильністю розрахунків з різними організаціями й окремими особами, тобто ті недоліки, що призвели до зловживань і порушення кримінальної справи.

Проведення судово-бухгалтерської експертизи регулюється законодавчими актами, в тому числі Кримінальним кодексом України, а також Інструкцією про проведення судово-бухгалтерської експертизи в народному господарстві України, затвердженою Міністерством юстиції України за погодженням з прокуратурою. Експерт-бухгалтер у своїх діях керується тільки законом, а ревізор, окрім цього, ще й нормативними документами відомства, яке призначило ревізію. Проведення аудиту регламентується законодавством України, вимогами МСА і Кодексу етики професійних бухгалтерів.

Аудиторську перевірку оплачує підприємство-замовник згідно з договором, праця ревізора оплачується за рахунок бюджету або відомчих коштів. Витрати на проведення судово-бухгалтерської експертизи є частиною судових витрат, їх оплачують правоохоронні органи.

Результат проведеної аудиторської перевірки -- аудиторський звіт -- у випадку конфліктних ситуацій підприємства з податковими органами є інструментом захисту від суб'єктивізму останніх. Висновок аудитора підтверджує правильність розподілу прибутку між акціонерами підприємства у вигляді дивідендів. У випадку приватизації підприємства в складі інших документів, необхідних для подання у Фонд держмайна України, повинен бути й аудиторський висновок, оскільки він засвідчує фактичний фінансовий стан підприємства, реальну вартість його активів і пасивів. Аудиторський висновок -- обґрунтований доказ під час вирішення майнових суперечок у судовому порядку.

Проведення комплексної або тематичної ревізії фінансово-господарської діяльності оформлюється відповідним актом. Акт ревізії є матеріалом для оцінки якості роботи керівника, головного бухгалтера та інших керівних працівників підприємства. На підставі матеріалів акта ревізор складає висновки і пропозиції, спрямовані на поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Узагальнення і реалізація результатів судово-бухгалтерської експертизи оформлюється висновком експерта або актом про неможливість зробити висновки експертизи. Висновок експерта відображає об'єктивні дані, добуті фахівцем у процесі дослідження зі застосуванням наукових методів, які відповідно до статей Кримінально-процесуального кодексу України мають чинність доказу в справі, що розглядається правоохоронними органами.

Отже, відмінності аудиту від ревізії і судово-бухгалтерської експертизи обумовлені метою, завданнями, суб'єктом та ініціаторами перевірки, об'єктом, обсягом і часом дослідження, сферою правового регулювання, принципами оплати праці, документальним оформленням результатів перевірки та їх використанням.

6. Предмет і об'єкти аудиту

Предмет аудиту - це незалежне дослідження (перевірка, експертиза) або оцінка фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання та визначення її достовірності і правової відповідності.

Предмет аудиту конкретизується його об'єктами. Об'єктами аудиту є окремі господарські засоби і процеси, сукупність яких характеризує виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств і окремих посадових осіб за відповідний період. До об'єктів можна віднести й економічні процеси, матеріально-технічне постачання, виробництво, збут продукції, продуктивність праці, собівартість, прибуток тощо. Об'єкти аудиту можуть бути різними за складом та структурою, відношенням до різних сфер діяльності, іншими характеристиками.

За видами: активи; господарські факти як процеси (виробництва, реалізації, постачання); пасиви; економічні результати діяльності (рентабельність, обсяги виробництва); організаційні форми управління (організаційна структура виробництва, структура та функції апарату управління); методи управління (системи стимулювання праці, внутрішньовиробнича система стимулювання виробництва); функції управління (планування, нормування, облік, контроль, ціноутворення).

За складністю: 1) складні об'єкти -- сукупні ресурси та господарські процеси, цілісні системи управління; 2) прості об'єкти -- ресурси, господарські процеси, системи управління, які мають щодо першої групи підпорядковане значення.

За відношенням об'єктів до сфери діяльності: виробництво основне, допоміжне та обслуговуюче; матеріально-технічне постачання та збут; підготовка виробництва; управління.

За станом об'єктів у часі: минулому; теперішньому; майбутньому. У минулому часі оцінюється стан достовірності бухгалтерської звітності, законності й доцільності господарських операцій, ефективності використання ресурсів. У теперішньому часі оцінюється стан об'єктів при перевірці основних засобів, запасів і витрат, грошей, розрахунків та інших активів, на межі аудиту та ревізії, коли робляться висновки щодо реального стану обліку, планування, нормування. Оцінка майбутнього стану -- результат аудиторського дослідження, пов'язаного з перспективним аналізом різних сторін діяльності підприємства.

За характером оцінки стану підприємства: 1) якісна і кількісна оцінка; 2) тільки якісна оцінка; 3) тільки кількісна оцінка. До об'єктів першої групи належать господарські процеси на підприємстві. Об'єкти другої групи -- це ті, які не можна оцінити кількісно, оскільки така оцінка суперечить їх внутрішньому змісту. До них відносять організаційні форми, методи, форми та функції управління. Третя група -- це об'єкти, які не можуть мати практично інших оцінок, крім кількісних. Це ресурси й економічні результаті діяльності підприємств.

За строком перебування об'єктів у полі діяльності аудиту: об'єкти, які постійно перебувають у полі аудиторського впливу; об'єкти періодичної аудиторської оцінки; об'єкти разових аудиторських оцінок.

До об'єктів, які постійно перебувають у полі діяльності аудиту, належать економічні результати діяльності, господарські процеси, деякі функції управління. Аудиторський вплив виявляється в постійному консультуванні підприємства аудиторською фірмою. До об'єктів періодичної аудиторської оцінки відносять ресурси, господарські процеси, економічні результати діяльності. Підтвердження достовірності бухгалтерської звітності, аналіз фінансового стану, оцінка вартості майна -- напрями аудиторської діяльності, які не постійні для підприємства. До об'єктів разових аудиторських оцінок відносять організаційні форми, методи та функції управління.

За відношенням об'єктів до різних видів аудиту слід виділяти об'єкти внутрішнього та зовнішнього аудиту. При цьому слід визнати, що між об'єктами внутрішнього та зовнішнього аудиту немає суттєвої відмінності, і слід пам'ятати, що в полі зору внутрішнього аудиту перебувають абсолютно всі види об'єктів, наведені в класифікації за цією ознакою. За особливих обставин вони можуть бути об'єктами зовнішнього аудиту. Є об'єкти, які обов'язково потребують зовнішньої аудиторської оцінки.

7. Огляд історичної фінансової інформації

Одна з послуг супутніх аудиту, відповідно до міжнародних стандартів аудиту (МСА): огляд фінансової інформації, про проведення якого домовилися аудитор, економічний суб'єкт і, можливо, будь-яка третя сторона.

За результатами проведення погоджених процедур при огляді фінансової інформації, аудитор не повинен готувати звіт, користувачі бухгалтерської звітності можуть з врахуванням цих результатів самостійно робити висновки про достовірність бухгалтерської звітності.

Ці процедури включають:

- запити і аналіз;

- перерахунок,

- порівняння і інші дії з перевірки точності записів;

- спостереження,

- інспекція,

- здобуття підтвердження.

Перед проведенням вказаних процедур аудитор повинен погоджувати із замовником наступні питання:

- характер завдання, але з вказівкою, що при проведенні погоджених процедур аудитор не може висловити думки про достовірність фінансової звітності;

- мета виконання погоджених процедур;

- склад фінансової інформації при проведенні погоджених процедур;

- об'єм погоджених процедур і тимчасові рамки їх проведення;

- формат звіту і обмеження по його поширенню.

Після цього, погоджені процедури можуть виконуватися аудитором, як відносно окремих показників (наприклад, об'єм продажів, величини прибутку підрозділу, величини дебіторської або кредиторської заборгованості і тому подібне), так і відносно якого-небудь елементу фінансової звітності (наприклад, звіту про прибутки і збитки) або фінансової звітності в цілому.

При цьому в звіті, аудитор повинен детально описати цілі погоджених процедур, щоб користувачі змогли оцінити характер і об'єм виконаної роботи. Звіт представляється лише тим сторонам (користувачам), які дали згоду на проведення погоджених процедур.



8. Завдання з надання впевненості, інші ніж аудит чи огляд історичної фінансової інформації

Завдання з надання впевненості, що не є аудитом чи оглядом історичної фінансової інформації виконуються відповідно до Міжнародних стандартів контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг (МСА) та Кодексу Етики Професійних бухгалтерів. За наслідками виконаного завдання складається аудиторський Звіт відповідно до вимог МСА. Замовнику, за необхідності, надається лист з рекомендаціями щодо усунення виявлених недоліків. Це наступні завдання:

а) оцінка/перевірка ефективності/відповідності

· системи внутрішнього контролю (аудиту);

· використання виробничих потужностей;

· функціонування системи управління;

· системи матеріального стимулювання та оплати праці персоналу;

· систем управління персоналом;

· інформаційних систем (технологій);

· систем інформаційної безпеки діяльності підприємств;

· систем корпоративного управління;

· діяльності підприємства вимогам законодавства (податкового, митного, господарського та ін.);

· управлінських рішень або окремих господарських операцій вимогам законодавства;

б) оцінка (тестування) надійності системи бухгалтерського обліку;

в) оцінка (тестування) відповідності рівня професійних знань персоналу, задіяного у фінансово-господарській діяльності;

г) здійснення на замовлення розрахунків (економічний, фінансовий, стратегічний та інші види аналізу) для оцінки стану та результатів господарської діяльності;

д) перевірка прогнозної фінансової інформації;

е) інші завдання.

9. Супутні аудиторські послуги та їх види

Відповідно до Закону про аудиторську діяльність під супутніми аудиту послугами розуміються відмінні від аудиту (як такого) послуги, але пов'язані з виразом незалежної думки про дослідженої інформації.

Супутні послуги аудиту можна розділити на два види:

1) послуги, сумісні з проведенням у економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки;

2) послуги, несумісні з проведенням у економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки.

Послуги, сумісні з проведенням у економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки, опиняються в області:

* постановки бухгалтерського обліку;

* контролю ведення обліку та складання звітності;

* контролю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

* аналізу господарської та фінансової діяльності;

* оцінки економічних та інвестиційних проектів, економічної безпеки систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю економічного суб'єкта;

* представлення інтересів економічного суб'єкта за дорученням перед третіми особами;

* проведення семінарів, підвищення кваліфікації та навчання персоналу економічних суб'єктів, і зокрема аудиторських організацій;

* наукової розробки, видання методичних посібників і рекомендацій з бухгалтерського обліку, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності, аудиту, господарського права;

* комп'ютеризації бухгалтерського обліку, складання звітності, розрахунків з оподаткування, аналізу господарської діяльності, аудиту і т.д

* консультаційних послуг, але питань фінансового, податкового, банківського та іншого господарського законодавства, інвестиційної діяльності, менеджменту, маркетингу, оптимізації оподаткування, реєстрації, реорганізації і ліквідації підприємств;

* інформаційного обслуговування;

* експертного обслуговування;

* підбору і тестування бухгалтерського персоналу економічного суб'єкта та ін.

Послуги, несумісні з проведенням у економічного суб'єкта обов'язкової аудиторської перевірки, опиняються в області:

* ведення бухгалтерського обліку;

* відновлення бухгалтерського обліку;

* складання податкових декларацій;

* складання бухгалтерської звітності.

Супутні послуги аудиту також поділяються на послуги дії, послуги контролю та інформаційні послуги.

До послуг дії відносяться послуги по створенню документів, склад яких встановлений у договорі з економічним суб'єктом і раніше економічним суб'єктом не призначених.

До послуг контролю відносяться послуги з перевірки документів на предмет їх відповідності критеріям, погодженим аудиторською організацією з економічним суб'єктом; контролю ведення обліку та складання звітності; контролю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів; тестуванню бухгалтерського персоналу економічного суб'єкта.

До інформаційних послуг відносяться послуги з підготовки усних та письмових консультацій з різних питань; проведення навчання, семінарів, "круглих столів"; інформаційне обслуговування; видання методичних рекомендацій.



10. Постулати аудиту

Постулати -- це вихідні припущення, що приймаються без доказів. Вони мають бути очевидними, навіть якщо їх істинність не може бути доведена безперечно.

1) Звітність повинна бути перевірена. Це означає, що аудитор не може дати висновку, якщо йому не були представлені усі необхідні документи, які відображають істотні аспекти діяльності організації.

2) Не треба передбачати конфлікту між аудитором і адміністрацією. Це означає, що між адміністрацією господарюючого суб'єкта, який перевіряється, та аудитором повинен бути встановлений довірчий контакт, що передбачає взаємну підтримку і допомогу.

3) Фінансова звітність і підтверджуючі її документи не містять неточності і таємниць. Це означає, що за повноту, точність і правильність документації відповідальність несе клієнт, в іншому випадку адміністрація господарюючого суб'єкта свідомо фальсифікує дані не тільки для аудитора, але й для своїх акціонерів.

4) Об'єктивність звітних даних прямо пропорційна ефективності внутрішнього контролю. Тобто цей постулат означає, що предметом аудиторської перевірки насамперед є система внутрішнього контролю, від стану якої прямо залежать: об'єм передбачуваної аудиторської роботи в даному господарюючому суб'єктові; допустимість заміни суцільних процедур перевірки на вибіркові; терміни проведення аудиторської перевірки.

5) Звітність повинна бути заповнена згідно з стандартами. Це означає, що для застосовності для різних господарюючих суб'єктів одних і тих же аудиторських процедур повинна бути забезпечена певна стандартизація звітності, всі відхилення від якої повинні бути об'єктом спеціальних аудиторських досліджень.

6) Аудиторська перевірка не може бути останньою. Це означає, що після проведення даної аудиторської перевірки через певний час (як правило через рік) буде як мінімум ще одна. Отже, проводячи аудиторську перевірку, аудитор повинен усвідомлювати, що отримані ним дані і зроблені на їх основі висновки можуть бути предметом пильного вивчення при наступній аудиторській перевірці і не повинні бути поставлені під сумнів.

7) Висновки аудитора залежать тільки від його компетенції. Це означає, що аудитор повинен бути незалежний в своїх висновках і оцінках, що на практиці скрутно, оскільки аудиторська діяльність - насамперед підприємницька діяльність, і рівень її оплати визначається угодою сторін, при цьому інтереси господарюючого суб'єкта, що перевіряється представляє його виконавча дирекція, яка в окремих випадках не зацікавлена у встановленні істинного становища фінансово-господарської діяльності організації.

8) Професійні обов'язки аудиторів повинні відповідати їх посадовому статусу. Це означає, що посада, яка займається аудитором в ієрархії аудиторської фірми (помічник аудитора, аудитор, старший аудитор, ведучий аудитор, головний аудитор, директор по загальному аудиту і інші аналогічні посади) повинна прямо залежати від його обов'язків.

9) Звіт аудитора не може дати більше інформації, ніж саме аудиторське дослідження. Це означає, що, по-перше, не можна повністю покладатися тільки на аудиторський звіт, не знаючи аудиторського дослідження; по-друге, навіть в самому аудиторському дослідженні неминуче містяться помилки через присутність певного ступеню аудиторського ризику.

11. Обов`язковий аудит фінансової звітності та коло суб`єктів господарської діяльності, які мають його здійснювати

Обов'язковий аудит фінансової звітності - аудит фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) суб'єктів господарювання, які відповідно до законодавства зобов'язані оприлюднити або надати фінансову звітність (консолідовану фінансову звітність) користувачам фінансової звітності разом з аудиторським звітом, що проводиться суб'єктами аудиторської діяльності на підставах та в порядку, передбачених цим Законом. Суб'єкти господарської діяльності, які мають його здійснювати наступні:

1. Не пізніше ніж до 30 квітня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність та річну консолідовану фінансову звітність разом з аудиторським звітом на своїй веб-сторінці (у повному обсязі) та в інший спосіб у випадках, визначених законодавством.

- Підприємства, що становлять суспільний інтерес (крім великих підприємств, які не є емітентами цінних паперів)

- Публічні акціонерні товариства

- Суб'єкти природних монополій на загальнодержавному ринку та суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність у видобувних галузях

2. Не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським звітом на своїй веб-сторінці (у повному обсязі).

- Великі підприємства, які не є емітентами цінних паперів

- Середні підприємства

3. Не пізніше ніж до 1 червня року, що настає за звітним періодом, оприлюднювати річну фінансову звітність разом з аудиторським висновком на власній веб-сторінці (у повному обсязі).

- Інші фінансові установи, що належать до мікропідприємств та малих підприємств



12. Міжнародні та національні професійні організації бухгалтерів і аудиторів

Професійні організації аудиторів сприяють підвищенню професійного рівня аудиторів, захищають соціальні та професійні права аудиторів, вносять пропозиції щодо подальшого вдосконалення аудиторської діяльності, виконують інші повноваження, передбачені їхніми статутами і положеннями.

Відповідно до Закону України "Про об'єднання громадян" і Закону України "Про аудит ФЗ та аудиторську діяльність" аудитори мають право об'єднуватись у громадські організації за професійними інтересами.

Користуючись нормами цих законів та інших нормативно-правових актів в нашій країні було створено Спілку аудиторів України (САУ). У своїй діяльності САУ керується статутом, прийнятим з'їздом аудиторів України 14 лютого 1992 р.

САУ має територіальні відділення у 26-ти областях України. У складі САУ функціонують комісії з питань аудиторської етики, освіти та підвищення кваліфікації аудиторів, з національних стандартів аудиту, правова комісія тощо.

Спілка аудиторів України має право делегувати своїх представників до Аудиторської палати України та достроково їх відкликати, порушувати клопотання про припинення повноважень членів АПУ, які делеговані державними органами; виносити на розгляд АПУ проекти норм і стандартів аудиту.

Міжнародна спільнота СІРА - Україна, членом якої є аудитори України здійснює свою діяльність у таких напрямках:

сприяння міжнародному визнанню українських професійних бухгалтерів і аудиторів через проведення навчання, екзаменів і сертифікації за програмою СІРА ("Сертифікований міжнародний професійний бухгалтер");

подальше визнання і поширення Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ) і Міжнародних стандартів аудиту (МСА);

забезпечення провідної ролі професійних організацій бухгалтерів і аудиторів щодо дотримання практики, принципів, стандартів та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (МФБ).

Федерація професійних бухгалтерів та аудиторів України (ФПБАУ) є громадською професійною саморегулюючою некомерційною організацією, створеною з метою відстоювання інтересів представників бухгалтерської та аудиторської професій. Основна діяльність ФПБАУ спрямована на підвищення рівня професіоналізму фахівців-обліковців. поліпшення їх іміджу в суспільстві та покращення якості послуг, що надаються ними.

Крім того, аудитори України є членами таких професійних організацій, як Рада з міжнародних стандартів аудиту та гарантії якості. Міжнародна організація професійних бухгалтерів та аудиторів, Українська асоціація сертифікованих бухгалтерів і аудиторів, Федерація аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України.

13. Система законодавчого регулювання аудиторської діяльності в Україні

В Україні регулювання аудиторської діяльності здійснюється відповідно до громадсько-орієнтованого підходу, тому аудит орієнтований на потреби широкого кола громадськості, а саме переважно потреб акціонерів, інвесторів, кредиторів та інших зацікавлених юридичних та фізичних осіб. Саме тому в таких країнах аудиторська діяльність є певною мірою саморегульованою.

Правове регулювання засновується на сукупності законів та інших регламентуючих документів, щодо здійснення аудиторської діяльності, таких як:

1. Закон України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність",

2. Стандарти аудиту (в Україні в якості національних використовуються Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики),

3. Кодекс етики професійних бухгалтерів.

4. Господарський кодекс та інші нормативно-правові акти, які регулюють підприємницьку діяльність (Аудиторська діяльність - це один з видів підприємницької діяльності.).

Закон України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність", від 21.12.2017р. визначає правові засади аудиту фінансової звітності, провадження аудиторської діяльності в Україні та регулює відносини, що виникають при її провадженні.

Положення Закону діють на території України і поширюються на всі суб'єкти господарювання незалежно від форм власності й видів діяльності. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлені інші правила, ніж ті, що містить Закон, керуються правилами міжнародного договору.

У ньому також визначені права, обов'язки суб'єктів аудиторської діяльності та їх відповідальність за неякісне надання аудиторських послуг.

Стандарти аудиту - єдині вимоги до порядку здійснення, оформлення, оцінки достовірності інформації, до порядку підготовки результатів аудиту, а також регламентації надання окремих супутніх послуг.

Метою стандартів аудиту є встановлення загальних правил аудиторської діяльності до організації та методики його проведення. Кожен стандарт визначає певну частину або сторону аудиторської роботи, має бути коротким і лаконічним, але з достатньою повнотою описувати вимоги до регулювання об'єкта стандарту.

Аудиторську діяльність у світовому масштабі регламентують Міжнародні стандарти аудиту (МСА). Вони можуть застосовуватися як національні або використовуватися на рівні з національними. Крім цього, МСА являє собою методичну базу для створення національних стандартів. У високорозвинених країнах (Канаді, Великій Британії, Ірландії, США тощо) застосовують самостійно розроблені та затверджені національні стандарти, які за своїм змістом дуже близькі до МСА.

Затвердження стандартів аудиту є винятковим правом Аудиторської палати України. Стандарти аудиту є обов'язковими для дотримання аудиторами, аудиторськими формами та суб'єктами господарювання.

АПУ рішенням від 18.04.2003 р. № 122 затвердила Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів (Міжнародні стандарти аудиту) як Національні стандарти аудиту, тому їх мають обов'язково використовувати суб'єкти аудиторської діяльності у фінансовій звітності за рік.

Кодекс професійної етики аудиторів установлює основні принципи аудиту, правила надання аудиторських послуг, фундаментальні основи аудиторської етики. Правильне розуміння основних принципів аудиту сприяє його проведенню на належному рівні, підвищенню якості, вдосконаленню методики і подальшому розвитку аудиту в Україні в цілому.

14. Види стандартів аудиту

Стандарти аудиту - це єдині базові принципи, яких повинні дотримуватися аудитори в процесі професійної аудиторської діяльності. Вони встановлюють єдині вимоги до порядку здійснення аудиторської діяльності, оформлення та оцінки якості аудиту та супутніх йому послуг, до порядку підготовки аудиторів та оцінки їх кваліфікації. Стандарти необхідні для навчання аудиторів всередині фірм, крім того, вони можуть використовуватися для захисту аудитора в судовому процесі.

Розрізняють чотири групи стандартів:

1) міжнародні аудиторські стандарти, розроблені Міжнародним комітетом з аудиторської практики. Вони фіксують вимоги до проведення аудиту в різних країнах. Їх вимоги є обов'язковими при проведенні аудиту транснаціональних компаній;

2) національні стандарти, розроблені і застосовуються на території окремих країн. Федеральні правила (стандарти) аудиторської діяльності є обов'язковими для аудиторських організацій, індивідуальних аудиторів, за винятком положень, щодо яких зазначено, що вони мають рекомендаційний характер;

3) внутрішні правила (стандарти) аудиторської діяльності, що діють в професійних аудиторських об'єднаннях, правила (стандарти) аудиторської діяльності аудиторських організацій і індивідуальних аудиторів. Одна з функцій професійних об'єднань аудиторів полягає в організації аудиту на основі єдиних принципів і підходів. З цією метою професійні аудиторські об'єднання можуть встановлювати для своїх членів внутрішні правила (стандарти) аудиторської діяльності на основі федеральних правил (стандартів) аудиторської діяльності. При цьому вимоги внутрішніх правил не можуть бути нижчі за вимоги федеральних. Аудиторські організації, добровільно вступили в об'єднання, зобов'язані дотримуватися вимог даних правил;

4) внутрішньофірмові стандарти. Аудиторські організації та індивідуальні аудитори, грунтуючись на національних стандартах, розробляють свій фірмовий підхід до виконання різних дій аудитора, що закріплюються у власних правилах (стандартах) аудиторської діяльності, які не можуть суперечити федеральним правилам (стандартам) аудиторської діяльності.

Вимоги правил (стандартів) аудиторської діяльності аудиторських організацій і індивідуальних аудиторів не можуть бути нижчі за вимоги федеральних правил (стандартів) аудиторської діяльності і внутрішніх правил (стандартів) аудиторської діяльності професійного аудиторського об'єднання, членами якого вони є. Якщо аудиторський висновок дається за міжнародними стандартами, то внутрішньофірмові стандарти не повинні суперечити міжнародним.

Щодо міжнародних стандартів аудиту, то їх можна поділити н наступні групи:

Група 1 - «вступні зауваження» - містять стандарти, які визначають юридичний статус МСА, містять перелік термінів, описують структуру МСА й приводять класифікацію супутніх послуг.

Група 2 - «зобов'язання» - визначають цілі та основні принципи аудиту, питання відповідальності аудиту та аудиторів, вирішують питання, пов'язані з контролем якості роботи аудиторів, формою й утримуванням робочої документації.

Група 3 - «планування» - описують процес планування аудиторських перевірок, питання розуміння аудитором бізнесу клієнта, дається трактування концепції істотності в аудиті.

Група 4 - «кошти (система) внутрішнього контролю» - описують процеси оцінки аудит-о ризику й систем внутрішнього контролю клієнта, у тому числі при використанні клієнтом комп'ютерних інформаційних систем.

Група 5 - «аудиторські докази» - визначають процес збору аудит доказів у різних ситуаціях, розкриває втримування й характер аналітичних процедур, вибіркових перевірок.

Група 6 - «використання роботи третіх осіб» - описують процеси використання в ході аудиторських перевірок роботи інших незалежних аудиторів, внутрішніх аудиторів клієнта, експертів і фахівців у різних областях.

Група 7 - «аудиторські висновки й звіти» - дають рекомендації з форми й утримування аудиторських висновків, складання звітів аудиторів, порядок включення в ці звіти додаткової інформації.

Група 8 - «спеціалізовані області аудиту» - визначають дії аудитора при складанні звітів по спеціальним завданням аудиту, а також при вивченні прогнозованої аудит інформації.

Група 9 - «супутні послуги» - є керівництвом для аудиторів при наданні супутніх послуг: загальним перевіркам фінансової звітності, виконанню погоджених процедур, компіляції (підготовці) фінансової звітності.

Група 10 - «положення по міжнародній практиці аудиту» - розкриваються особливості аудиту міжнародних банків, а також особливості аудиту у випадку застосування клієнтами комп'ютерних інформаційних систем. У цій групі також вирішуються різні питання про проведення аудит перевірок: спілкування з керівництвом клієнта, аудит малих підприємств і ін.

15. Міжнародні стандарти аудиту, надання впевненості та етики: суть та призначення

Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг - міжнародні професійні стандарти для здійснення аудиторської діяльності. Вони видаються Міжнародною федерацією бухгалтерів через Раду з Міжнародних стандартів аудиту та надання впевненості.

Стандарти аудиту - це документи, що формулюють однакові вимоги, при дотриманні яких забезпечується відповідний рівень якості аудиту й супутніх йому послуг.

Міжнародні стандарти аудиту призначені для застосування при аудиті фінансової звітності, але їх можна адаптувати й для аудиту іншої інформації й надання супутніх послуг. МСА містять:

* - основні принципи;

* - необхідні процедури;

* - рекомендації із застосування принципів і процедур. МСА включають:

* - вступ, де вказана мета і завдання, що ставляться перед аудитором, а також даються визначення найважливіших термінів, які використовуються найчастіше;

* - розділи, які викладають суть стандарту;

* - додатки (для деяких стандартів).

Сутність стандартів полягає у забезпеченні:

* високого рівня гарантій щодо якості аудиторських послуг;

* високого іміджу професії аудитора;

* взаємозв'язку між окремими елементами та процесами аудиторського циклу;

* вирішення спірних питань між аудиторами та замовниками їх послуг, встановлення рівня відповідальності аудиторів;

* розуміння користувачів аудиторської інформації процесу аудиторської перевірки

16. Підготовка аудиторів та їх атестація (сертифікація) згідно Закону України «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність». Атестація аудиторів

1. Аудитором може бути визнана фізична особа, яка:

1) має вищу освіту;

2) підтвердила високий рівень теоретичних знань та професійну компетентність шляхом успішного складення відповідних іспитів;

...