Сутність аудиту та особливості роботи аудитора

Події чи мотиви, що примусили аудитора внести значні зміни в аудиторську програму, оформлюються ним документально.

87. Поняття аудиторських доказів

Аудиторські докази - це інформація, отримана аудитором для вироблення думок, на яких ґрунтується підготовка аудиторського висновку і звіту. Аудитор повинен отримати таку кількість аудиторських доказів, яка б дала можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський звіт. Аудиторські докази одержують шляхом належного поєднання тестів систем контролю та процедур перевірки на суттєвість. Вони складаються з первинних документів та облікових записів, покладених в основу фінансової звітності, а також підтверджувальної інформації з інших джерел.

Критерії достатності та належності взаємопов'язані й стосуються аудиторських доказів, отриманих як при тестуванні систем контролю, так і під час здійснення процедур перевірки на суттєвість. Достатність є виміром кількості аудиторських доказів, належність є виміром їхньої якості й надійності та їх відповідності конкретному твердженню. Аудитор спирається на аудиторські докази, які мають не тільки достатній, а й переконливий характер. Крім того, аудитор вишукує аудиторські докази в різних джерелах інформації і різного характеру для підтвердження одного і того ж твердження. Формулюючи аудиторський висновок, аудитор звичайно не досліджує всієї інформації, наявної в його розпорядженні, й не здійснює суцільної перевірки її, а визначає тільки основні елементи, які в цілому характеризують стан суб'єкта підприємницької діяльності

Аудиторські докази із зовнішніх джерел (наприклад, підтвердження, отримані від третьої особи) більш надійні, ніж отримані з внутрішніх джерел. Аудиторські докази, отримані з внутрішніх джерел інформації підприємства, яке перевіряється, надійніші у разі наявності ефективних систем обліку і внутрішнього контролю. Аудиторські докази, отримані за допомогою проведених тестів, надійніші за ті, що отримані від працівників підприємства. Аудиторські докази у формі документів чи письмових подань надійніші, ніж усні подання. Якщо аудиторські докази одержані з різних джерел, різного характеру і відповідають один одному, то вони більш переконливі.

У разі неможливості одержати достатні належні аудиторські докази аудитор має дати позитивний висновок із застереженнями або негативний висновок.

Види аудиторських доказів: прямі, другорядні, усні, візуальні, документальні.

88. Види аудиторських доказів

Аудиторські докази класифікуються за такими ознаками:

1) відношення до об'єктів аудиту: прямі (можна отримати безпосередньо з первинних документів, робочих файлів даних, інших матеріальних свідчень, що стосуються об'єкта дослідження); непрямі (свідчення, що не мають безпосереднього відношення до фактів з певного питання, наприклад, надійність системи внутрішнього контролю може виступати непрямим доказом відсутності значних помилок у фінансовій звітності);

2) джерела надходження: внутрішні (отримані від особи, що перевіряється); зовнішні (отримані з інших джерел)

3) за характером: візуальні (результати огляду, спостереження); документальні (інформація, отримана з паперових, електронних та інших носіїв); усні (отримані при опитуваннях персоналу або у формі заяв керівництва).

Аудиторські докази, які є накопичувальні за характером, охоплюють аудиторські докази, отримані від аудиторських процедур, виконаних в ході аудиторської перевірки, і можуть містити аудиторські докази, отримані з інших джерел, таких як попередні аудиторські перевірки та процедури контролю якості на фірмі щодо прийняття клієнтів та продовження роботи з ними.

Джерелами аудиторських доказів є:

? дані первинних документів і звітів, у яких відображається основна інформація про господарські операції;

? облікові регістри, де нагромаджується й узагальнюється інформація зі звітів та прикладених до них первинних документів з погляду їхнього економічного змісту;

? головна книга, де відображаються залишки на початок і кінець звітного періоду й обороти за дебетом і кредитом відповідних рахунків;

? баланс, звіт про фінансові результати, звіт про рух грошових коштів, звіт про власний капітал;

? інвентаризаційні матеріали (описи, порівнювальні відомості);

? розрахунки, декларації, кошториси, калькуляції, договори, контракти, засновницькі документи, статут, накази, розпорядження, бізнес-плани;

? оперативна, статистична, податкова звітність;

? матеріали перевірок і ревізій, проведених органами податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, статистики, банків та ін.;

? матеріали внутрішньогосподарського контролю (внутрішнього аудиту);

? дані документального і фактичного контролю, експертних перевірок, лабораторних аналізів, контрольних вимірювань, проведених за участю аудиторів;

? письмові та усні заяви, пояснювальні й доповідні записки матеріально відповідальних осіб та посадових осіб;

? протоколи загальних зборів;

? підтвердження третіх осіб;

? висновки аналітиків;

? порівняльні дані про конкурентів (аналіз оціночних показників).

89. Джерела та процедури одержання аудиторських доказів

Згідно МСА 500 «Аудиторські докази», аудиторські докази(АД) - вся інформація, яку отримують аудитори з метою формування аудиторського звітц про перевірену фінансову звітність. Джерелами отримання АД є: - с-ма обліку, - матеріали контролю, - адміністрація та персонал, - внутрішні аудитори, - треті особи. Напрямками отримання АД є: 1. Тести системи контролю, що виконуються з метою отримання АД щодо ефективності: * стр-ри с-ми БО і внутрішнього контролю; * функціон-ня засобів внутрішнього контролю протягом звітного періоду. 2. Процедури перевірки по суті - це тести, що виконуються з метою отримання АД для виявлення суттєвих викривлень у фінансовій звітності ( детальні тести госп. Операцій і сальдо рахунків, аналітичні процедури). Відповідно МСА 520 «Аналітичні процедури», аналітичні процедури (АП) - аналіз суттєвих коефіцієнтів та тенденцій, включає наступне вивчення відхилень та взаємозв'язків, які не узгоджуються з іншою значимою інформацією або які мають відхилення від прогнозованих сум. Види АП: а) порівняння даних клієнта і даних вцілому по галузі; б) порівняння даних клієнта з аналогічними даними за попередній період; в) порівнянні даних клієнта фактичних з результатами які очікував клієнт; г)порівняння даних клієнта з результатами, які очікував аудитор; д) порівняння даних клієнта у бухгалтерській звітності із іншою небухгалтерською ін-цією. Аналітичні процедури можуть використовуватися за такими 3-ма напрямами: 1) Використовуються як процедури оцінки ризиків і для розуміння суб'єкта господарювання і його середовища. 2) Можуть використовуватися як процедури перевірки по суті, якщо вони більш ефективні ніж детальні тести та для зменшення ризику суттєвого викривлення. 3) Для загального огляду фінансової звітності наприкінці аудиту.

90. Поняття аудиторської документації

Регламентується МСА 230 «Документація з аудиту»

Робочі документи - це записи, в яких аудитор фіксує використані процедури, тести, одержану інформацію і відповідні висновки, які зроблені в ході аудиту. Аудиторські документи аудитора повинні включати в себе всю інформацію, яку він визнає важливою для правильного виконання перевірки, яка має підтвердити ті підсумки, які зроблені у висновках. Робочий документ має функції:1) забезпечити обґрунтування аудитор-ського звітах та відповідати загальноприйнятим нормам у професійній практиці;2) забезпечити реєстрацію планування та виконання аудиту; 3) сприяти методичному підходу до аудиту; 4) нада-вати допомогу аудитору в його роботі.

Робочі документи аудитора мають бути професійно складені. Їхнє оформлення повинно забезпечувати доступність для читання. Проте конкретні форми використання робочих документів визначаються аудиторською фірмою, аудиторами з урахуванням специфіки окремих питань аудиту. Робочі документи повинні включати: 1) інформацію, що стосується юр. та організаційної структури підприємства; 2) необхідні витяги або копії юр. документів, угоди, протоколи; 3) вивчення та оцінка система обліку і внутрішнього контролю; 4) документація про планування аудиту; 5) аналіз операцій та залишків за рахунками.



91.Обовязкові реквізити робочих документів

Регламентується МСА 230 « Документація з аудиту».Обов'язкові реквізити робочих документів аудитора (по лекції):-Назва аудиторської фірми;-№ реєстраційного свідоцтва і дата його видачі;-Прізвище аудитора і номер його сертифікату; -Назва підприємства-клієнта;-Період перевірки; -Дата перевірки і складання документу;-№ і назва документа, його шифр або код;-№ сторінки на документі;-Підпис аудитора;-Відмітка про контроль.

Обов'язкові реквізити робочих документів аудитора (по книжці): назва аудиторської фірми, назва підприємства-клієнта, назва документа, період перевірки, зміст (викладення аудиторських процедур, методи та прийоми аудиторської перевірки, отримані результати, висновок аудитора по факту перевірки), порядковий номер, номер сторінки в аудиторському досьє, прізвище аудитора, що склав документ, його підпис та дата складання документа.Вся сукупність робочих документів складених під час перевірки називається аудиторським досьє, в якому робочі документи поділяються на постійні (довгострокові) та поточні.

92. Класифікація робочих документів аудитора

Регулюється МСА 230 «Аудиторська документація».

З огляду належної організації документування процесу аудиту важливе значення має правильна класифікація робочих документів аудитора. Залежно ви призначення, змісту, тривалості використання, форми подання і низки інших параметрів робочі документи аудитора можна поділити на кілька видів.

Отже, дамо коротку характеристику основних видів робочих документів аудитора.

Довгострокові (постійні) документи -- це записи, систематизована документація. які мають значення (використовуються впродовж тривалого періоду (понад один рік) та призначені для швидкого отримання інформації про основні аспекти діяльності підприємства-клієнта. умови і наслідки попередніх аудиторських перевірок, перспективи взаємовідносин аудитора підприємства. Прикладами постійних робочих документів (файлів) можуть бути: довгостроковий договір на проведення аудиту; копії засновницьких документів підприємства: бухгалтерська фінансова звітність за попередні періоди; основні відомості про підприємство; протоколи загальних зборів акціонерів: документи, в яких відображаються загальні відомості про організацію систем бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства: довгострокові плани і програми аудиторської перевірки тощо.

Поточні аудиторські документи -- це записи аудитора (систематизоване зібрання документів), що стосуються річного звіту, який перевіряється, якщо їх не розмішено серед довгострокових документів. Тобто поточні документи мають значення лише для однієї аудиторської перевірки.

За характером інформації, яка міститься з робочих документах, їх можна класифікувати так:

* організаційно-функціональні (договір на аудит, лист-зобов'язання, план та програма перевірки: результати анкетувань керівництва тощо):

* документи, які відображають структуру і організацію підприємства (кількість підрозділів, територіальне розташування, підпорядкованість, організація основних господарських процесів);

* документи про економічні та правові засади діяльності підприємства (асортимент продукції та обсяг виробництва: технічний потенціал, економічне становите порівняно з конкурентами, частка ринку збуту, копії установчих документів та договорів);

* інформація про керівництво та персонал підприємства:

* дані про систему внутрішнього контролю (його структуру, надійність, можливість довіри до результатів роботи внутрішнього аудитора);

* документи, які стосуються оцінки системи бухгалтерського обліку (облікової політики, робочого плану рахунків: дотримання НП(С)БО України або МСФЗ (МСБО): недоліки і помилки з системі бухгалтерського обліку, виявлені під час попередніх аудиторських перевірок, форма бухгалтерського обліку);

* документи оцінки аудиторського ризику (як загалом з перевірки, так і за окремими статтями балансу);

* документи перевірки окремих статей звітності і сальдо рахунків (це найзначніша частина аудиторського досьє);

* документи оцінки окремих форм звітності (наприклад, Звіту про рух грошових коштів. Звіту про власний капітал);

* кореспонденція аудитора (письмові звернення аудитора до керівництва підприємства з питань аудиторської перевірки: повідомлення про виявлені помилки тощо; письмові повідомлення керівництва: відповіді на листи ви сторонніх організацій, наприклад ви банку);

* звіт аудитора:

* пропозиції і рекомендації аудитора.

За способом і джерелами отримання інформації, яка міститься з аудиторських робочих документах, їх можна розподілити на:

1) складені аудитором:

2) підготовлені підприємством (не бухгалтерські документи: облікові регістри; звіти: інші дані які складаються незалежно ви проведення аудиторської перевірки. та інформація, спеціально підготовлена (підібрана, скомпонована) працівниками підприємства у зв'язку з проведенням аудиту);

3) отримані ви третіх осіб із зовнішніх джерел (листи-відповіді на запит ви банку, дебіторів, кредиторів).

Щоб зібрати необхідні аудиторські докази і скласти звіт про перевірену фінансову звітність, аудитор виконує низку різноманітних аудиторських процедур. Ураховуючи вид виконуваних процедур та тип інформації, яка при цьому отримується і документально фіксується, робочі документи за їхнім призначенням (метою складання) можна розподілити так:

* оглядові, з яких наведено загальну характеристику підприємства-клієнта чи загальний огляд звітності: стану галузі, до якої належить підприємство;

* інформативні, що містять точну інформацію про здійснені господарські операції, події, що відбулися;

* перевірочні, що свідчать про перевірку стану активів і пасивів, відображених у балансі та інших показників типових звітних форм:

* підтверджувальні -- відповіді на запити від третіх осіб, які підтверджують чи не підтверджують інформацію. надану підприємством-клієнтом, або висновки аудитора:

* розрахункові -- містять певні розрахунки аудитора (наприклад, підрахунок підсумків, обчислення окремих значень і показників, залишків);

* порівняльні -- документи, в яких порівнюються значення одних і тих самих показників за різні звітні періоди: порівняння результатів діяльності підприємства-клієнта та інших підприємств цієї галузі:

* аналітичні, складені аудитором у результаті застосування методу аналітичного огляду (визначення основних показників фінансового стану підприємства).

За рівнем стандартизації робочі документи можна класифікувати так:

1) стандартизовані повністю (ті, що використовуються без жодних змін при будь-яких аудиторських перевірках, наприклад, тести, анкети, запити);

2) стандартизовані частково (ті, до стандартних форм яких аудитор вносить доповнення з урахуванням специфіки підприємства: наприклад, план і програма аудиту);

3) довільної форми (в яких вимоги дотримуються лише щодо обов'язкових реквізитів). Прикладами таких робочих документів можуть бути документи перевірки сальдо окремих рахунків, документи оцінки системи бухгалтерського обліку тощо.

із формою подання робочі документи можуть бути текстові, табличні, графічні та комбіновані, а за технікою складання -- складені аудитором вручну на паперових носіях та виконані за допомогою комп'ютерної техніки на машинних носіях.

93. Зовнішні підтвердження в процесі формування аудиторських доказів

Дане питання регулює МСА 505 «Зовнішні підтвердження».

Зовнішнє підтвердження - аудиторські докази, отримані як безпосередня письмова відповідь аудитору від третьої сторони (сторона, що надає підтвердження), на паперовому, електронному або інших носіях.

Процедури зовнішнього підтвердження

При використанні процедур зовнішнього підтвердження, аудитор здійснює контроль над запитами щодо зовнішнього підтвердження, включаючи:

* визначення інформації, яку слід підтвердити або стосовно якої слід надати запит;

* вибір належної сторони, що має надати підтвердження;

* формування запитів, включаючи визначення належного одержувача запитів і наявність реквізитів для надсилання відповідей безпосередньо аудитору;

* надсилання запитів. (п. 7 МСА 505)

Процедури зовнішнього підтвердження часто виконуються для надання підтвердження інформації про залишки на рахунках. Вони також можуть використовуватись для підтвердження умов угод, контрактів або трансакцій між компанією та іншими сторонами, або для підтвердження відсутності певних умов, зокрема «додаткових угод».

Відповіді на запити щодо підтвердження надають більш доречні і надійні аудиторські докази, коли запити направляються стороні, якій, на думку аудитора, відома інформація, яку слід підтвердити. Наприклад, посадова особа фінансової установи, яка знає про трансакції або угоди, стосовно яких здійснюється запит щодо підтвердження, може бути найбільш належною особою у фінансовій установі для надання запитів щодо підтвердження.

Фактори, які слід розглядати при формуванні (розробці) запитів щодо підтвердження, включають:

* твердження, яких стосуються запити;

* виявлені ризики суттєвого викривлення, у т.ч. ризики внаслідок шахрайства;

* макет та загальний вид запиту;

* попередній досвід виконання аудиту або аналогічних завдань;

* метод обміну інформацією (наприклад, на паперовому, електронному або іншому носіях);

* надання дозволу або заохочення з боку управлінського персоналу по відношенню до сторони, що надає підтвердження, на відповідь аудитору (сторона, що надає підтвердження, може бути готова відповісти лише на запит, який включає дозвіл, наданий управлінським персоналом.);

* здатність сторони, що надає підтвердження, надати підтвердження або необхідну інформацію (наприклад, суму за окремим рахунком, а не сумарний залишок).

У запиті щодо позитивного зовнішнього підтвердження міститься прохання до сторони, що надає підтвердження, дати аудиторові відповідь у всіх випадках: або із зазначенням згоди з наведеною інформацією, або із проханням надати інформацію. Як правило, відповідь на запит щодо позитивного підтвердження має надати надійні аудиторські докази. Проте, існує ризик, що респондент може відповісти на запит щодо підтвердження без перевірки правильності інформації. Аудитор може зменшити цей ризик, використовуючи запити про позитивне підтвердження, в яких не зазначається сума (або інша інформація), і просить сторону, що надає підтвердження, вписати суму або надати інформацію. З іншого боку, використання такого типу «бланкового» запиту щодо підтвердження може знизити кількість відповідей, оскільки це потребує додаткових зусиль з боку сторін, що надають підтвердження.

Визначення належних одержувачів запитів включає перевірку дійсності деяких або всіх адрес на запитах до того, як вони будуть розіслані.

Аудитор може надсилати додаткові запити щодо підтвердження, коли відповідь на попередній запит не була отримана протягом розумного періоду часу.

Відмова управлінського персоналу у наданні аудитору дозволу надіслати запит щодо підтвердження

Якщо управлінський персонал відмовляється дозволити аудитору надіслати запит щодо підтвердження, то аудитор:

- робить запит щодо причин для відмови управлінським персоналом, а також намагається отримати аудиторські докази щодо їх правомірності і обґрунтованості;

- оцінює вплив відмови управлінського персоналу на оцінку ризиків суттєвого викривлення, включаючи ризик шахрайства, а також на характер, часу та обсяг інших аудиторських процедур;

- виконує альтернативні аудиторські процедури, призначені для отримання доречних та надійних аудиторських доказів. (п. 8 МСА 505)

Ненадання управлінським персоналом дозволу аудитору направити запит щодо підтвердження є обмеженням в отриманні аудиторських доказів. Таким чином, аудитор має здійснити запит щодо причин обмеження. Звичайною причиною ненадання дозволу є наявність правового спору або проведення переговорів з відповідною стороною, на завершення яких може вплинути несвоєчасний запит щодо підтвердження. Аудитор повинен шукати аудиторські докази щодо правомірності і обґрунтованості причин ненадання дозволу.

Якщо ненадання дозволу управлінським персоналом не є обґрунтованим, аудитор повинен переглянути оцінку ризиків суттєвого викривлення та змінити заплановані процедури. Рішення управлінського персоналу не надавати може вказувати на ризик шахрайства.

Якщо аудитор робить висновок, що ненадання управлінським персоналом дозволу аудитору надіслати запит щодо підтвердження є безпідставним, або якщо аудитор не може отримати достатні та відповідні аудиторські докази за допомогою альтернативних процедур аудиту, то аудитор звертається до найвищого управлінського персоналу у відповідності з МСА 260. Аудитор також визначає наслідки для аудиторського висновку у відповідності з МСА 705. (п. 9 МСА 505)

94. Використання роботи іншого аудитора та експерта

Дане питання регулює МСА 620 «Використання роботи експерта аудитора». Який визначає, те що, якщо спеціальні знання в іншій галузі, ніж бухгалтерський облік або аудит, необхідні для отримання достатніх та прийнятних аудиторських доказів, аудитор повинен визначити, чи потрібно використовувати роботу експерта аудитора.

експерт аудитора (auditor's expert)- особа або організація, яка володіє спеціальними знаннями в іншій галузі, ніж бухгалтерський облік або аудит, і роботу якої у цій галузі використовує аудитор для отримання достатніх та прийнятних аудиторських доказів. Експерт аудитора може бути або внутрішнім експертом аудитора (який є партнером або штатним працівником, у тому числі тимчасовим працівником фірми аудитора або мережевої фірми), або зовнішнім експертом аудитора;

спеціальні знання (expertise) - навички, знання та досвід у певній галузі;

Спеціальні знання в іншій галузі, ніж бухгалтерський облік та аудит, можуть охоплювати спеціальні знання, що стосуються таких питань, як, наприклад:

* оцінка комплексних фінансових інструментів, землі та основних засобів, коштовностей, творів мистецтва, предметів антикваріату, нематеріальних активів, придбаних активів та прийнятих зобов'я- зань в об'єднаннях бізнесу і активів, корисність яких могла змен- шитися;

* актуарний розрахунок зобов'язань, пов'язаних зі страховими контрактами або програмами виплат працівникам;

* попередня оцінка запасів нафти і газу;

* оцінка відповідальності за охорону довкілля та витрат на очищення забрудненої території;

* тлумачення контрактів, законів і нормативних актів;

* аналіз складних або незвичайних питань, пов'язаних із дотриманням податкового законодавства.

При визначенні характеру, часу та обсягу цих процедур аудитор повинен розглянути такі питання:

(d) характер питання, якого стосується робота експерта;

(e) ризики суттєвого викривлення в питанні, якого стосується робота цього експерта;

(f) значущість роботи цього експерта у контексті аудиту;

(g) знання та досвід аудитора стосовно попередньої роботи, виконаної цим експертом; та

(h) чи поширюються на цього експерта політики і процедури контролю якості фірми аудитора.

Аудитор повинен оцінити, чи має експерт необхідну компетентність, уміння та об'єктивність для цілей аудитора.

Аудитор повинен узгодити в письмовій формі, якщо це доцільно, з експертом аудитора такі питання:

(a) характер, обсяг та цілі роботи цього експерта;

(b) відповідні ролі та відповідальність аудитора і цього експерта;

(c) характер, час та обсяг повідомлень між аудитором і цим експертом, включаючи форму будь-якого звіту, який має надати цей експерт;

(d) необхідність дотримання експертом аудитора вимог до конфіден- ційності.

Експерт аудитора може бути необхідний для надання допомоги аудитору у виконанні одного або кількох таких завдань:

* отримання розуміння суб'єкта господарювання та його середовища, включаючи його внутрішній контроль;

* ідентифікація та оцінювання ризиків суттєвого викривлення;

* визначення та впровадження загальних дій у відповідь на оцінені ризики на рівні фінансового звіту;

* розробка та виконання подальших аудиторських процедур у відповідь на оцінені ризики на рівні твердження, включаючи тести засобів контролю або процедури по суті;

* оцінка достатності та прийнятності аудиторських доказів, отриманих при формулюванні думки щодо фінансової звітності.

аудит аудитор аудиторський звітність

95. Склад та структура аудиторської документації

Обсяг, види, склад та зміст робочих документів визначаються аудитором самостійно в кожному конкретному випадку, проте регулюється МСА 230 «Аудиторська документація». Проте можна сформулювати низку вимог та рекомендацій щодо того, яку інформацію обов'язково мають включати аудиторські документи:

* дані про юридичну та організаційну структуру підприємства-клієнта;

* витяги або копії засновницьких документів;

* копії найважливіших контрактів та угод;

* копії протоколів зборів акціонерів та ради директорів;

* дані про діяльність галузі загалом, і основні показники:

* перелік основних законодавчих актів, дотримання підприємством яких аудитор має перевірити:

* документи планування аудиту (план, загальна програма аудиту, деталізовані програми перевірки окремих статей звітності):

* меморандуми з конкретних питань:

* записи, які свідчать про оцінку аудитором систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю підприємства;

* документи, які засвідчують оцінку величини аудиторського ризику і можливі й коригування з процесі аудиту;

* позументи, які містять інформацію про обсяг і процедури перевірки конкретних залишків за рахунками обліку, показників звітності, основних господарських операцій:

* результати здійснених аудиторських процедур (у тому числі аналітичних процедур) та їх вплив на кінцевий висновок аудитора:

* записи, що свідчать про оцінку надійності результатів роботи внутрішнього аудитора і можливість використання їх зовнішнім аудитором:

* інформація про аналіз основних показників господарської звітності підприємства і визначення тенденцій його розвину:

* дані про те, хто (аудитор, асистент) і коли виконував аудиторські про-цедури:

* якщо роботу виконували асистенти аудитора, то повинно бути підтверджено, що аудитор перевірив якість її виконання і несе відповідальність за правильність інформації, зібраної асистентами:

* листування аудитора (включно з електронною поштою) з керівництвом підприємства-клієнта: попереднім аудитором: аудиторами, які виконують аудит філій або дочірніх підприємств: експертами; третіми особами (банком, покупцями, постачальниками тощо);

* листи-підтвердження та листи-запевнення:

* резюме з важливих питань:

* документація з обговорення важливих питань з управлінським персоналом, тими, кого наділено найвищими повноваженнями, та іншими особами: протоколи зустрічей з керівництвом підприємства, з узгодження питань проведення аудиту, усунення виявлених недоліків;

* копії перевіреної фінансової звітності, окремих поточних облікових регістрів;

* висновки аудитора за результатами перевірки і його звіт.

Робочі документи з аудиторському файлі (досьє) розмішують у певній послідовності. Наведемо найбільш загальну структуру робочої папки (досьє) документів аудитора:

¦ титульна сторінка:

¦ зміст:

¦ умовні позначення, які зживаються в робочих документах;

¦ організаційні документи (договір, лист-зобов'язання, наказ про призна-чення групи аудиторів. попереднє листування з підприємством-клієнтом);

¦ загальна стратегія, план та програма аудиторської перевірки:

¦ документи, що дають загальну інформацію про створення та діяльність підприємства, його структуру;

¦ документи перевірки окремих статей звітності (рахунків) бухгалтерського обліку:

¦ звіт аудитора:

¦ рекомендації аудитора. результати аналізу фінансового стану підприємства та їх коментарі;

¦ копїі перевіреної аудитором фінансової звітності, окремих первинних документів та поточних облікових регістрів;

¦ інші необхідні додатки (визначаються аудитором за потребою само-стійно).



96. Поняття підсумкових документів аудитора та їх види

Підсумкова документація аудитора включає: Звіт (висновок) аудитора, Лист до керівництва

Лист до керівництва - це підсумковий документ, адресований керівництву, загальним зборам акціонерів господарюючого суб'єкта, що містить детальні відомості про хід аудиту, виявлені відхилення від встановленого порядку ведення бух обліку, порушення у фін звітності, а також іншу інформацію, отриману в результаті проведеного огляду документів та вивчення операцій і є підставою для складання аудиторського звіту (формулювання думки).

Аудиторський звіт передбачає надання впевненості користувачам шляхом висловлення незалежної думки аудитора про відповідність в усіх суттєвих аспектах фін звітності та консолідоваї фін звітності вимогам НП(С)БО, МСФЗ або іншим вимогам.

Аудиторський звіт - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (ауд фірми), який складається у встановленому порядку за результатами проведеного аудиту і містить думку аудитора про достовірність досліджених ним звітів, фактів.

97. Аудиторський звіт та аудиторська думка

Аудиторський звіт передбачає надання впевненості користувачам шляхом висловлення незалежної думки аудитора про відповідність в усіх суттєвих аспектах фін звітності та консолідоваї фін звітності вимогам НП(С)БО, МСФЗ або іншим вимогам.

Аудиторський звіт - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (ауд фірми), який складається у встановленому порядку за результатами проведеного аудиту і містить думку аудитора про достовірність досліджених ним звітів, фактів.

Якщо синтезувати наявні з Міжнародних стандартах контролю якості, аудиту, огляду, ІНШОГО надання впевненості та супутніх послуг вимоги до аудиторського звітів можна визначити такі критерії:

а) документарна форма -- аудиторський звіт надається у письмовому вигляді (п. 20, МСА 700). Документ визначається як письмовий акт, що посвідчує якийсь факт, особу або право на будь-що. Крім того, документ повинен мати назву, називати адресата, укладача і бути датованим:

б) публічність -- спрямованість до всіх зацікавлених членів суспільства. Публічність інформації, зокрема, визначається двома аспектами:

-- анонімністю користувача інформацією:

-- чіткою визначеністю зберігача (оголошувана) інформації.

в) незалежність думки аудитора -- така спрямованість думки, яка дає можливість висловити висновок без будь-якого впливу, що може поставити по загрозу професійне судження, та діяти доброчесно, з об'єктивністю та професійним скептицизмом (п. 291.5 Кодексу етики професійних бухгалтерів).

Таким чином, аудиторський звіт -- це документ, оприлюднений на паперових та електронних носіях, що містить думку аудитора, яка відображає впевненість щодо інформації з предмета перевірки.

На форму і зміст ауд звіту значний вплив мають два чинники: концептуальна основа фін звітності суб'єкта господарювання та тип завдання з надання впевненості.

Міжнародний стандарт аудиту 700 «Формулювання думки та надання звіту щодо фінансової звітності« наводить два види аудиторської думки.

1. Немодифікована думка -- це думка, висловлена аудитором, якщо він дійшов висновку про те, що фінансова звітність складена в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосованої концептуальної основи фінансової ЗВІТНОСТІ.

Немодифіковану думку аудитор висловлює, якщо:

а) фінансова звітність забезпечує адекватні розкриття суттєвих облікових політик, які були обрані та застосовані:

б) застосовані облікові політики є належними та відповідають обраній концептуальній основі:

в) облікові оцінки, здійснені управлінським персоналом, є обгрунтованими:

г) інформація, подана у фінансовій звітності, є доречною, достовірною, порівнюваною і зрозумілою;

д) фінансова звітність забезпечує адекватне розкриття даних у такий спосіб, щоб користувачі могли зрозуміти вплив суттєвих операцій і подій на інформацію. подану в пій звітності;

е) термінологія, що використовується у фінансовій звітності, є належною, включно з назвою кожного фінансового звіту.

2. Модифікована думка -- це думка, яку формулює аудитор, якщо:

а) фінансова звітність у цілому містить суттєві викривлення:

б) аудитор не може отримати достатні й належні докази для того, щоб дійти висновку, що фінансова звітність у цілому не містить суттєвих викривлень (обмеження обсягу аудиту);

в) фінансова звітність, складена згідно з вимогами концептуальної основи достовірного подання, все одно не забезпечує достовірного подання і розкриття фінансової інформації (трапляється за дуже рідкісних обставин).

98. Структура немодифікованого аудиторського звіту згідно МСА 700 (переглянутого)

Аудиторський звіт має досить жорстку структуру, що зумовлено необхідністю розуміння його змісту відповідним користувачем. Ця структура змінювалася з часом і ускладнювалася.

Аудиторський звіт складається з таких елементів:

1. Назва. Заголовок аудиторського звіту має підкреслювати те, що перевірка проводилася незалежними аудиторами (на відміну від екологічних, податкових або інших аудиторів). У національній практиці також зазначають об'єкт перевірки (фінансова звітність або складова фінансової звітності), повну назву суб'єкта господарської діяльності і період перевірки.

2. Адресат. В елементі Адресат вказують персонального отримувача (або отримувачів) аудиторського звіту. Вказаним отримувачам аудитори надають офіційний паперовий примірник аудиторського звіту. Інші користувачі задовольняються електронною версією або завіреною копією, оскільки аудиторський звіт є публічним документом. Адресатом можуть бути:

а) акціонери;

б) спостережна рада:

в) правління (керівництво);

г) генеральний директор (директор).

3. Думка аудитора. Цей елемент є центральним в аудиторському звіті. Зміст параграфу залежить від виду аудиторської думки (немодифікована або модифікована) та типу модифікації (думка із застереженням, негативна думка, відмова від висловлення думки). Тут вказується суб'єкт господарювання фін звітність якого перевіряється, перелік фін звітів із зазначенням періодів до яких вона відноситься. Крім того, даний параграф містить опис концептуальної основи фін звітування. Думка аудитора може висловлюватись щодо однієї концептуальної основи або щодо кількох одночасно.

Розглянемо приклад немодифікованої думки аудитора. Аудитор застосовує такі формулювання «На нашу думку, фінансова звітність відображає достовірно, в усіх суттєвих аспектах фінансовий стан підприємства…», «надає правдиву і неупереджену інформацію щодо…»

4. Пояснювальний параграф. Елемент Пояснювальний параграф включається до аудиторського звіту, якщо аудитор зважає за потрібне привернути увагу користувачів до питання, поданого чи розкритого у фінансовій звітності, але яке є. на думку аудитора, фундаментальним для розуміння такої фінансової звітності користувачами. Пояснювальний параграф може бути включений як до звіту з немодифікованою думкою. так і до звіту з модифікованою думкою. Проте обов'язково зазначається, що такий параграф не змінює думки аудитора про фінансову звітність.

5. Безперервність. Розділ включається тоді, коли аудитор повинен звітувати відповідно до вимог МСА 570. Якщо припущення про безперевність діяльності не є прийнятним. Якщо припущення про безперервність є прийнятним, проте існує суттєва невизначеність, надається модифікована думка із застереженням, або негативна при неналежному розкритті інформації.

6. Ключові питання з аудиту. До них відносяться зони оціненого підвищеного ризику суссєвості викривлення або значні ризики діяльності клієнта, невизначеності із застосування облікових політик підприємства або інших суджень, які застосовуються упр персоналом, вплив на аудит важливих подій, або операцій, що відбулись.

7. Інша інформація. Цей елемент включається за необхідності, коли аудитор має звітувати відповідно до МСА 720.

8. Відповідальність за фін звітність. Елемент містить твердження про відповідальність управлінського персоналу за:

а) складання фінансової звітності відповідно до обраної концептуальної основи:

б) організацію внутрішнього контролю на підприємстві, здатного забезпечити складання фінансової звітності, що не містить суттєвих викривлень внаслідок шахрайства або помилок.

9. Елемент «Відповідальність аудитора за аудит фін звітності» передбачає, що:

а) аудитор відповідає за висловлення думки про фінансову звітність за результатами проведеного ним аудиту;

б) концептуальною основою аудиту є Міжнародні стандарти аудиту, які вимагають від аудитора:

-- дотримання етичних вимог;

-- планування аудиторських робіт;

-- виконання аудиту з метою отримання обґрунтованої впевненості з тому, що перевірена фінансова звітність не містить суттєвих викривлень:

в) аудит передбачає виконання певних аудиторських процедур щодо сум та розкрите у фін звітності, вибір яких залежить від судження аудитора:

г) аудит передбачає оцінювання ефективності внутрішнього контролю суб'єкта господарювання:

д) аудит включає оцінювання застосованих облікових політик, прийнятність облікових оцінок та оцінку загального подання фінансової звітності;

е) отримані аудиторські докази забезпечують достатню та відповідну основу для висловлення аудиторської думки.

10. Розміщення викладення відповідальності аудитора за аудит фін звітності. Елемент містить посилання на вебсайт відповідного органу, де міститься така інформація.

11. Інша відповідальність щодо звітування. Аудитор може мати дод. відповідальність щодо звітування з інших питань відповідно до інших МСА. Про ці питання аудитор може звітувати окремо або у звіті.

12. Повне імя партнера із завдання. Прізвище, імя, по батькові аудитора.

13. Підпис аудитора. Аудитор підписує звіт аудитора іменем аудиторської фірми, власним іменем або і тим, і іншим іменами залежно від конкретної юрисдикції.

14. Адреса аудитора.

15. Дата звіту. Ставиться не раніше від дати на яку аудитор отримав прийнятні аудиторські докази на яких ґрунтується думка.



103. Права на підсумкові документи, порядок їх зберігання

Підсумкові документи разом з поточними документами після завершення аудиторської перевірки формують остаточний аудиторський файл. Міжнародний стандарт аудиту 230 «Аудиторська документація» радить зберігати цей файл упродовж п'яти років. Згідно ЗУ «Про аудит ФЗ та АД» строк зберігання підсумкових документів становить не менше 8 рокі з дати завершення виконання завдання з аудиту. Проте більшість аудиторських фірм подовжують термін зберігання підсумкових документів до десяти і більше років, забезпечивши відповідні умови їх зберігання.

Звіт про результати проведення аудиту, на відміну від публічного Аудиторського звіту, є суворо конфіденційним документом. Передавати його замовникові не рекомендується електронною поштою (хоча електронна версія зазвичай клієнту надається), бандероллю або кур'єром, а лише особисто в руки особи, наділеної найвищими повноваженнями.

Окрім основної робочої документації, аудитор оформляє додаткову підсумкову. Така документація не обов'язкова і видається замовникові тільки у випадку, якщо аудитор вважає це за необхідне, або коли це обумовлено у договорі чи додатковій угоді між аудитором та клієнтом. Додаткова підсумкова документація оформляється як додаток до аудиторського звіту або як самостійний документ. Підсумкову документацію не можна вимагати або вилучати в аудитора (аудиторської фірми) за винятком випадків, передбачених чинним законодавством.

104. Поняття аудиту господарських циклів підприємства та його інформаційне забезпечення

Одним з способів перевірки є класифікація операцій клієнта за циклами відповідної діяльності. У різних компаніях число та послідовність циклів різні, але є цикли спільні для всіх підприємств. Перевірка по циклах охоплює і ту діяльність, яка формально не відображена в бухгалтерському обліку (вибір постачальників, прийняття замовлення, наймання працівників та ін.).

Основними є цикл отримання доходів та реалізації продукції (робіт, послуг), цикл закупівлі та витрат та цикл виробництва.

Цикл отримання доходів охоплює такі операції: прийняття замовлення, надання кредитів, поставка товарів та послуг, оформлення рахунків покупцям та отримання грошей.

Цикл закупок -- господарські операції з купівлі і заготівлі виробничих запасів в обмін на зобов'язання перед постачальниками, зі сплати грошових коштів чи оплати готівкою.

Цикл виробництва -- сукупність господарських операцій з виробничого споживання засобів праці, предметів праці і власне праці з метою виготовлення і випуску готової продукції.

Фінансово-інвестиційний цикл поєднує всі попередні цикли.

Витрати, які досліджуються в межах виробничого циклу, та здійснення витрат доцільно розглядати у двох напрямах: витрати, пов'язані із виробничим процесом; витрати, не пов'язані із виробничим процесом. Окрім витрат, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва, у цьому циклі досліджуються операційні витрати, що виходять за межі виробничого процесу: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. На відміну від витрат, пов'язаних безпосередньо із процесом виробництва, здійснення таких витрат не трансформується у будь-який актив, що може відображатися у статтях балансу. Витрати цієї групи завжди включають до складу витрат періоду (до статей Звіту про фінансові результати).



105. Аудит необоротних активів

Мета - перевірка даних щодо операцій, які стосуються необ. активів у суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достатність та достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Завдання аудиту необоротних активів полягають у перевірці: * реальності існування необоротних активів на певну дату; * права власності на них; * правильності документального оформлення їх надходження, використання та вибуття; * правильності ведення аналітичного і синтетичного обліку; * наявності контролю за збереженням і ефективністю використання об'єктів; * правильності оцінювання об'єктів; * правильності нарахування їх амортизації; * законності і правильності відображення в обліку операцій з необоротними активами; * правильності і достовірності подання інформації про необоротні активи у фінансовій звітності; * правильності і достовірності подання інформації про необоротні активи в податковій звітності. Визначаючи джерела інформації, треба пам'ятати, що до них насамперед відносять законодавчі акти, нормативно-інструктивні документи директивних органів, у тому числі стандарти аудиту, П(С)БО та інші документи, які складають законодавчо-нормативну базу проведення аудиту.

Аудитор також перевіряє повноту і своєчасність проведення інвентаризації необ. активів, правильність відображення її результатів у бухгалтерському обліку. Цим самим він з'ясовує, чи можна довіряти результатам проведеної інвентаризації, щоб зменшити аудиторський ризик. Аудитор перевіряє правильність ведення інвентарних карток індивідуального і групового обліку, своєчасне заповнення всіх реквізитів у них. Якщо карток на окремі об'єкти немає, аудитор пропонує керівництву підприємства відновити аналітичний пооб'єктний облік. Достовірність даних про наявність і рух перевіряють зіставленням суми за інвентарною карткою із сумою, показаною в описі інвентарних карток. Слід документально перевірити операції зі списання необ. активів, правильність оформлення їх, законність і доцільність вибуття і відображення в обліку.

106. Аудит грошових коштів і дебіторської заборгованості

Мета - перевірка даних щодо операцій, які стосуються ГК і ДЗ у суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Основн завд аудиту операцій з коштами, стану розрахунків та ін активів є: -факт виявлення грошей в касі;- перевірка збереження готівки в касі; -перевірка записів в касовій книзі; -складання акту перевірки каси; -перевірка прибут і видатк КО, доків та форм по суті; -перевірка відповідності касової дисципліни; -перевірка обліку кас операцій (перевірка прави-льності ведення журналу кас операцій, перевірка машино-грами по КО, перевірка стану аналіт обл, перевірка балансу по ГК і ф. 3; - надання висновку.

Джер інфо для аудиту грош коштів є:. 1) Первинні доки з обліку грош коштів.2)Облікові регістри, що використ для відображ госп операцій з обліку коштів, розрахунків та інших активів 3) Акти та довідки попередніх ревізій, ауд висновки та ін док-ція, що узагальнює результати контролю. 4) Головна книга. 5) Звітність. Під час аудиту грош коштів в касі потрібно керуватись чинними нормат та законод доками, а саме: Положенням про ведення кас операцій в нац валюті в Укр.

1й етап аудиту перевірки касових операцій передбачає проведення раптової ревізії каси з повним поаркушним перерах усіх грошей та ін цінностей, що знахя у касі п-ва (векселів, зобов'язань). Це перешкоджає можливості скрити недостачу, надлишок чи ін зловживання. До початку перевірки наявність грош коштів і ін цінностей касир повинен скласти касовий звіт. В нього включ всі приб і видатк касові доки, які знах в касі. Після перевірки грошей та ін цінностей в касі, склад відомість інв-ції каси та обов'язково результати фіксуються в роб доках а-ра. 2им етапом є перевірка правильності заповнення кас доків та орг-ції порядку ведення касо операцій. Під час перевірок з'ясовується наявність у п-ва касової книги, а також відповідність її оформлення вимогам наказу Мінстату. Перевірка операцій з видачі готівки з каси проводиться на 3му етапі аудиту. Особлива увага під час перевірок касової дисципліни має приділятися цільовому використ готівки, яку п-во одержує в установі банку. Суми і напрямки використ готівки, одерж в касі банку, порівнюються з аналогіч показниками їх факт витрачання із залученням відповідних виправдувальних доків. За результатами перевірки встановл конкретні факти нецільов використ готівки, з'ясовуються їх причини.Перевіряючи касові операції, необхідно встановити їх законність, достовірність і госп цілеспрямованість. При цьому старанно аналізуються повнота та своєчасність оприбуткування грошей в касу.

Основні завдання аудиту ДЗ: -Перевірка стану внутрішнього контролю ДЗ на підприємстві;-Перевірка первинної документації, наявності та правильності оформлення документів, що є підставою для відображення ДЗ;Перевірка наявності простроченої заборгованості та встановлення реальної ДЗ;-Перевірка відображення списання ДЗ строк позовної давності якої минув; -Проведення оцінки синтетичного та аналітичного обліку

Інформаційна база проведення аудиту дебіторської заборгованості: -Первинні документи (договори, рахунки фактури, накладні, касові ордери, виписки банку) -Регістри аналітичного та синтетичного обліку розрахунків з дебіторами -Форми бух. І фін. Звітності

-Акти проведених звірок -Відповідну документацію щодо претензійно-позовних справ

Основні порушення: -Зарахування отриманих сум ДЗ на погашення заборгованості невідповідних дебіторів; Арифметичні неточності; -Невідповідність відображених операцій в аналі-тичному і синтетичному обліку;-Відображення в обліку ДЗ за неіснуючими чи нетоварними операціями та розрахунками з фіктивними клієнтами -Збільшення ДЗ внаслідок списання на неї нестач і крадіжок

Осн. метод визначення реальності та обґрунтованості сум ДЗ, що відображені на рах., є інвентаризація. Тому саме з аналізу матеріалів проведеної інвентаризації, починається перевірка стану розрахунків.Також перевірка методики списання безнадійних боргів і створення резерву сумнівних боргів зазначеної в ПСБО 10, допомагає визначити правильність оцінки ДЗ.

107. Аудит запасів

Мета - перевірка даних щодо операцій, які стосуються запасів у суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Найбільш надійні докази можуть бути отримані аудитором лише шляхом фактичної (фізичної) перевірки наявності виробничих запасів чи товарів на звітну дату через проведення інвентаризації або спостереження за процесом її виконання працівниками підприємства. Також, аудитор здійснює документальну перевірку: перевіряє наявність і правильність оформлення первинних документів, які були підставою для відображенні в балансі цих ресурсів (договори на поставку, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні). Перевірка повноти відображення операцій оприбуткування запасів на рахунках обліку здійснюється на основі хронологічного аналізу і взаємного контролю документів, що відображають надходження запасів(прибуткові накладні, прибуткові ордери) з документами постачальника (рахунками, товарно-транспортні накладні -з яких видно час надходження, склад та ціна запасів), з документами, що засвідчують сплату грошей (платіжні доручення, банківські виписки), з обліковими регістрами.

Твердження «Існування» щодо статей балансу, які містять інформацію про залишки запасів (виробничі запаси, товари), означає, що відповідні активи реально існували на звітну дату. Найбільш надійні докази можуть бути отримані аудитором лише шляхом фактичної (фізичної) перевірки наявності виробничих запасів чи товарів на звітну дату через проведення інвентаризації або спостереження за процесом її виконання працівниками підприємства.

Перевірка повноти відображення операцій оприбуткування запасів на рахунках обліку здійснюється на основі хронологічного аналізу і взаємного контролю документів, що відображають надходження запасів(прибуткові накладні, прибуткові ордери) з документами постачальника (рахунками, товарно-транспортні накладні -з яких видно час надходження, склад та ціна запасів), з документами, що засвідчують сплату грошей (платіжні доручення, банківські виписки), з обліковими регістрами.

108. Аудит витрат діяльності, доходів і фінансових результатів

Мета - перевірка даних щодо операцій, які стосуються доходів та витрат, які були протягом звітного періоду у суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Завдання перевірки: -перевірити правильність віднесення витрат до собівартості продукції і їх оцінки -пересвідчитись у правильності дотримання ОП -переконатися у розмежуванні витрат на виробництво, ГП, незавершеного виробництва та правильності її докум. оформлення -дослідити дотримання чинного законодавства, яке регулює облік доходів і витрат -перевірити правильність використання рахунків 7, 8 (за наявності), 9 класу і визнач. фін. результату -перевірити правильність відображення доходів від операційної діяльності, від інших операційних доходів, доходів від фін. операцій, доходів від інвестиц. діяльності; перевірити наявність первинних документів, що є підставою для визначення доходу і чи є належні записи і облікових регістрах із дотриманням принципу відповідності; перевірити розрахунок податкових різниць, які виникають у звітному періоді -проконтролювати правильність визначення ЧП чи збитку, розподіл і використання.

...