Сутність аудиту та особливості роботи аудитора

Завданням аудиту фінансового результату:

1. Оцінка динаміки показників формування прибутку, обгрунтованості фактичної величини утворення прибутку. 2. Виявлення і вплив різних факторів на величину прибутку. 3. Оцінка можли-вих резервів подальшого зростання прибутку на осонові оптимізації витрат виробництва.

Аудит фінансових результатів включає кілька етапів:1. Визначення правильності нарахованого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг - визначається шляхом вирахування з доходу відповідних податків, зборів, знижок. 2. Аудит формування собівартості реалізованої продукції 3. По статті "Інші операційні доходи" контролюють: доходи від операційної оренди активів; доход від операційних курсових різниць; відшкодування рініше списаних активів; доход від реалізації оборотних активів. Паралельно проводиться аудит статті "Інші опер. витрати" - яка включає собівартість реалізо-ваних ВЗ; сумнівні (безнадійні) борги та втрати від знецінення запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнанні економічні санкції. 5. Визначається прибуток від операційної діяльності (це основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю) - це алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), іншого операційного доходу, адміністративних витрат, витрати на збут та інших операційних витрат. 6. Проводиться аудит 1) Інших фінансових доходів - дивіденди, відсотки отримані від фінансових інвестицій.2) "Доход від участі в капіталі" - включає доход отриманий від інвестицій у дочірні або спільні підприємства, облік яких ведеться методом участі в капіталі. 3) "Інші доходи" - включають доход від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів.7. Прибуток до оподаткування визн. як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових та інших доходів, фін. та інших витрат (збитків).

Джерела: накладні, рахунки, акти приймання-передачі; вимоги-накладні тощо (майже всі первинні документи обліку), бух. довідки, ФЗ минулих років, стат. та податкова звітність

109. Аудит довгострокових і поточних зобов'язань

Мета - перевірка даних щодо операцій, які стосуються формування та зміни зобов'язань протягом звітного періоду суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Джерела: договори, рахунки, накладні, бухгалтерські довідки, фін. звітність, розрахунково-платіжні відомості; податкова та статистична звітність тощо.

Завдання аудиту операцій з довгострокових і поточних зобов.:1.оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків з кредиторами під-ва.2.встановлення наявності, пра-вильного оформлення документів, що визначають права та обов'язки сторін з постачання матеріальних запасів, а також дотримання договір-них умов.3.оцінка повноти відображення здій-нених операцій бухгалтерського обліку щодо довгостро-кової і короткострокової дебіторської заборго-ваності.4.оцінка си-ми розрахунків з персоналом, її ефективність, оцінка стану синтетичного і аналітичного обліку операцій з оплати праці. 5.встановлення правил організації обліку робочого часу і виробітку на підприємстві, обгрунтування нарахувань заробітної плати. 6.перевірка дотримання податкового законодавства по операціях з оплати праці, розрахунків з бюджетом та по соціальному страхуванню. 7.встановлення дотримання чинного законодавства, доцільності та обгрунтованості управлінських рішень при здій-ненні операцій з постачальниками, підряднками, банками та іншими фінансовими установами. 8.перевірка правильності нарахування та своєчасної сплати відсотків за позиками та кредитами.

Послідовність аудиторської перевірки заборго-ваності по кредитах та займах:-перевірка наявності договорів на отримання кредиту або займу;-перевірка наявності договорів займів та кредитів іншим підприємствам або працівникам; перевірка првильної класифікації кредитів та займів на довгострокові та короткострокові: -перевірка цільового використання кредитів;-перев повноти і своєчасності погашення кредитів, складання переліку несвоєчасно погашених кредитів та займів; перевірка правильності нарахування % та їх сплати;-перев правильності кореспонденції рахунків і відображення їх у головній книзі і фінансовій звітності;-перев правильності застосування курсу валют при отриманні і погашенні кредитів в національній валюті;-перев розрахунків з бюджетом та по іншим розрахунковим платежам:

- установлений перелік зборів, які сплачуються під-вом

- установл предметну область свого аудиторського дослідження

- перевірка правильності застосування ставок по розрахунку податків і зборів і перев застосуваня пільг в сфері оподаткування

- перев повноти та своєчасності сплати платежів у бюджет

- правильне складання податкової декларації і своєчасної подачі до податкових установ.

Типові помилки під час аудиту короткострокових і догострокових зобов.:

1. відсутність первинних документів і їх неправильне оформлення

2. ведення обліку операцій довгострокової і короткострокової кредиторської заборгованості на не відповідних рахунках

3. не вірна класифікація кредиторської заборгованості

4. не врна оцінка кредит заборгов

5. переврка документів - відсутність на них відповідних первинних реквізитів, що є підставою виникнення кредит заборгов

6. несвоєчасне списання заборгов після закінчення строку позовної давності.

110. Аудит капіталу

Капітал - 4 клас рахунків. Мета - перевірка даних щодо формування, зміни власного капіталу протягом звітного періоду суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

. Зміни у статтях власного капіталу можуть відбуватися як наслідок змін в обліковій політиці підприємства або в результаті виправлення помилок минулих звітних періодів, що відображають у спеціальному розділі «Звіту про власний капітал». Відповідні факти додатково розкривають у примітках. Джерела: установчі та реєстраційні документи; виписки банку (внески у СК, зняття дивідендів); бухгалтерські довідки (нарахування РК); Фін. звітність тощо.

Завдання аудиту капіталу: 1) перевірка законності оформлення установчих документів для здійснення підприємницької діяльності; 2) перевірка чи види діяльності клієнта відповідають статутним вимогам; 3) оцінка правомірності та законності внесення учасниками внесків до капіталу; 4) інспектування законності і своєчасності внесення змін в засновницькі документи та перевірка відображення таких змін в системі рахунків бухгалтерського обліку; 5) контроль за правомірністю розподілу прибутку; 6) перевірка достовірності звіту про власний капітал. Можливі помилки: 1) здійснення діяльності без відповідних дозволів; 2) несвоєчасне внесення змін у реєстр акціонерів; 3) несвоєчасне внесення вкладів засновниками до капіталу підприємства або внесення активів, що непридатні до використання чи не мають практичної цінності для підприємства.

111. Аудит фінансової звітності та її окремих компонентів

Аудит фінансової звітності - це аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб'єкта господарювання, або іншого суб'єкта, який подає фінансову звітність, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Мета аудиту фінансової звітності: перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність складається з таких форм: Баланс (форма № 1). Звіт про фінансові результати (форма № 2), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3), Звіт про власний капітал (форма № 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5). Інформація за сегментами (форма № 6).

З метою ефективності аудиту фінансової звітності необхідно здійснити такі заходи:

* провести перевірку достовірності початкових і порівнювальних показників фінансової звітності;

- направити письмові запити для підтвердження відповідної інформації керівництву підприємствам і третім особам;

- ознайомитись з аудиторським звітом і письмовою інформацією про результати попереднього аудиту, якщо такий проводився;

- організувати письмове направлення запитів фірмі, що здійснювала попередній аудит тощо.

Основними прийомами аудиту фінансової звітності слід визнати наступні: документальна перевірка, статистичне дослідження, анкетування, тестування, аудиторська вибірка, прийоми економіко-математичних методів, підрахунок, логічна перевірка.

Етапи процесу аудиту фінансової звітності: 1) підготовчий (організаційний) (підтвердження домовленості про аудит, ознайомлення з бізнесом клієнта, визначення основних напрямів перевірки); 2) проміжний (оцінка системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, ризик суттєвого викривлення, планування аудиту фінансової звітності); 3) фізична перевірка (підтвердження наявності активів підприємства (інвентаризація); 4) аудит звітності (документальна перевірка статей фінансової звітності. Проведення аналітичних процедур); 5) завершальний (складання аудиторського звіту про проведену аудиторську перевірку, обговорення з керівництвом результатів перевірки).



112. Аудит балансу

Баланс - дозволяє отримати наочну і неупереджену уяву про майнове і фінансове становище підприємства в грошовій оцінці на визначену дату. Мета - висловлення неупередженої думки про фінансовий стан підприємства-клієнта на звітну дату.

Процедури аудиту: 1) перевірка реальності існування активів, зобов'язань та права власності на них; 2) перевірка правильності визнання та оцінки активів, зобов'язань і власного капіталу; 3) оцінка стану збереження та ефективності використання активів; 4) перевірка правильності документального оформлення та відображення в обліку операцій щодо активів, зобов'язань і власного капіталу; 5) перевірка правильності нарахування амортизації; 6) перевірка своєчасності проведення інвентаризації активів та зобов'язань; 7) перевірка достовірності відображення інформації щодо активів, зобов'язань та власного капіталу у балансі.

Можливі помилки:

1) порушення правил розрахунків готівкою;

2) наявність фіктивних документів;

3) проведення неправомірних бухгалтерських записів;

4) заниження (завищення) оцінки активів, власного капіталу та зобов'язань;

5) необґрунтоване списання активів та зобов'язань;

6) наявність прихованих нестач, крадіжок активів;

7)необґрунтовані виправлення в облікових регістрах за минулі періоди.



113. Аудит звіту про фінансові результати

Звіт про фінансові результати - надає інформацію про активність та результативність діяльності підприємства за певний проміжок часу та є основою, на підставі якої будуються прогнози майбутньої діяльності підприємства. Мета - висловлення думки щодо достовірності інформації про доходи, витрати, прибутки та збитки діяльності підприємства і відображення її у звіті про фінансові результати.

Процедури аудиту: 1) перевірка визнання доходів і витрат звітного періоду; 2) перевірка правильності класифікації та оцінки доходів, витрат і фінансових результатів в розрізі видів діяльності; 3) перевірка відображення в системі рахунків бухгалтерського обліку доходів та витрат, порядок їх відображення у звіті про фінансові результати; 4) перевірка правильності визначення та відображення у звіті про фінансові результати податку на прибуток.

Можливі помилки:

1) реалізація активів за цінами, що не відповідають ринковим;

2)необґрунтоване заниження (завищення) доходів чи витрат;

3)включення до складу доходів (витрат) майбутніх періоді доходів чи витрат діяльності звітного періоду;

4) некорректна кореспонденція рахунків з обліку доходів і витрат;

5) недостовірне визначенняфінансових результатів і невірне складання звіту.

114. Особливості джерел інформації при аудиті різних об'єктів обліку

Все інформаційне забезпечення аудиту складається як із нормативно-законодавчої бази, що здійснює регулювання ведення фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання, бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової та податкової звітності, так і з внутрішніх стандартів підприємства, його первинної, зведеної та іншої документації, регістрів бухгалтерського обліку та інших внутрішніх і зовнішніх джерел інформації та інформації від третіх осіб, публікацій в наукових і спеціальних виданнях і т.ін. Різні джерела інформації використовуються при аудиті різних сегментів діяльності. Так, під час аудиту власного капіталу підприємства найбільша увага приділяється установчим та статутним документам; при аудиті торговельної заборгованості - накладні, договори та зовнішні підтвердження; при аудиті ОЗ та НА - внутрішні документи обліку (інвентарні картки, документи введення та списання тощо).

В аудиті використовують не тільки фінансову, а й нефінансову інформацію. Для об'єктивної оцінки фінансового стану підприємства, визначення ефективності використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів на виробництві аудиторові часто доводиться вивчати особливості організації і технології виробництва суб'єктів перевірки, використовувати матеріали контрольних обмірів, лабораторних аналізів тощо.

Від зміни виду аудиторських послуг змінюється обсяг і зміст інформаційного забезпечення аудиту. Якщо при аудиті фінансової звітності в більшій мірі покладаються на інформацію бухгалтерського обліку, фінансової (бухгалтерської) і статистичної звітності, то, наприклад, у процесі консультаційних послуг більше використовують законодавчо-нормативні матеріали

115. Методичні підходи реалізації завдань аудиту фінансової звітності

Аудит фінансової звітності - це аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб'єкта господарювання, або іншого суб'єкта, який подає фінансову звітність, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам.

Мета аудиту фінансової звітності: перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова звітність складається з таких форм: Баланс (форма № 1). Звіт про фінансові результати (форма № 2), Звіт про рух грошових коштів (форма № 3), Звіт про власний капітал (форма № 4), Примітки до річної фінансової звітності (форма № 5). Інформація за сегментами (форма № 6).

З метою ефективності аудиту фінансової звітності необхідно здійснити такі заходи:

* провести перевірку достовірності початкових і порівнювальних показників фінансової звітності;

- направити письмові запити для підтвердження відповідної інформації керівництву підприємствам і третім особам;

- ознайомитись з аудиторським звітом і письмовою інформацією про результати попереднього аудиту, якщо такий проводився;

- організувати письмове направлення запитів фірмі, що здійснювала попередній аудит тощо.

Основними прийомами аудиту фінансової звітності слід визнати наступні: документальна перевірка, статистичне дослідження, анкетування, тестування, аудиторська вибірка, прийоми економіко-математичних методів, підрахунок, логічна перевірка.

Етапи процесу аудиту фінансової звітності: 1) підготовчий (організаційний) (підтвердження домовленості про аудит, ознайомлення з бізнесом клієнта, визначення основних напрямів перевірки); 2) проміжний (оцінка системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, ризик суттєвого викривлення, планування аудиту фінансової звітності); 3) фізична перевірка (підтвердження наявності активів підприємства (інвентаризація); 4) аудит звітності (документальна перевірка статей фінансової звітності. Проведення аналітичних процедур); 5) завершальний (складання аудиторського звіту про проведену аудиторську перевірку, обговорення з керівництвом результатів перевірки).

116. Пооб'єктний метод та метод направленого тестування циклів господарських операцій

За пооб'єктного підходу визначені сегменти аудиту фактично збігаються з рахунками бухгалтерського обліку. При цьому кожен рахунок вивчається так, ніби він існує сам по собі, без встановлення взаємозв'язку між іншими рахунками. Дляспрощення роботи аудитори, часто, групують пов'язані між собою рахунки в цикли, які є сегментами аудиту. Аудитори вважають, що простіше перевіряти такі взаємопов'язані рахунки, координуючи процедури, ніж перевіряти кожен рахунок так, ніби він існує сам по собі. Кожному виділеному циклу господарських операцій притаманні певні процедури аудиту. Вивчення нетипових операцій, які були разовими, чи операцій, які мають суттєве (вирішальне) значення впродовж звітного періоду, найдоречніше перевіряти пооб'єктно.

Метод направленого тестування дає можливість отримання доказів одночасно на двох взаємопов'язаних рахунках за результатами тестування лише одного із них. Цей метод базується на принципі подвійного запису, котрий, як відомо, є основою бухгалтерського обліку: помилка в дебеті або кредиті одного рахунку автоматично зумовлює помилку за відповідним кредитом або дебетом іншого кореспондуючого рахунку. Одним зі складних питань практики застосування методу спрямованого тестування є визначення вихідної точки, тобто операції, за яким саме рахунком будуть перевірятися, відповідно, за якими пов'язаними кореспондуючих рахунках буде проводитися підтвердження

117. Методика аудиту операцій циклу придбання (постачання)

Цикл придбання та постачання охоплює господарські операції, пов'язані із придбанням товарно-матеріальних цінностей, виникненням заборгованості за розрахуками із постачальниками та проведенням відповідних розрахункових операцій.

Метою виконання процедур перевірки операцій циклу придбання є отримання достатніх доказів для формування незалежної думки аудитора в усіх суттєвих аспектах щодо тверджень, які містять показники фінансової звітності, що виникають в результаті проведення операцій цього циклу.

Найбільш надійні докази можуть бути отримані аудитором лише шляхом фактичної (фізичної) перевірки наявності виробничих запасів чи товарів на звітну дату через проведення інвентаризації або спостереження за процесом її виконання працівниками підприємства. Також, аудитор здійснює документальну перевірку: перевіряє наявність і правильність оформлення первинних документів, які були підставою для відображенні в балансі цих ресурсів (договори на поставку, товарно-транспортні накладні, прибуткові накладні). Перевірка повноти відображення операцій оприбуткування запасів на рахунках обліку здійснюється на основі хронологічного аналізу і взаємного контролюдокументів, що відображають надходження запасів(прибуткові накладні, прибуткові ордери) з документами постачальника (рахунками, товарно-транспортні накладні -з яких видно час надходження, склад та ціна запасів), з документами, що засвідчують сплату грошей (платіжні доручення, банківські виписки), з обліковими регістрами.

У випадку здійснення закупівель за імпортними поставками оцінка кредиторської заборгованості за розрахунками із постачальниками та дебіторської заборгованості за авансами виданими повинна перевірятися аудитором із застосуванням процедур «Повторного обчислення».

Окрім перевірки інформації про факт існування заборгованості на дату складання балансу зовнішнє підтвердження також може бути використано з метою отримання доказів.

118. Методика аудиту операцій виробничого циклу та здійснення витрат

Мета аудиту - перевірка даних щодо операцій з виробничого циклу та понесення витрат протягом звітного періоду суб'єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про їх достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб'єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Цикл виробництва та здійснення витрат охоплює сукупність господарських операцій, які пов'язані з процесом споживання елементів виробництва з метою створення готової продукції або наданням послуг. Процедури аудиту в цьому сегменті найбільш складні й трудомісткі. Практично для кожного окремого підприємства вони матимуть індивідуальні особливості залежно від характеру галузі та специфіки діяльності клієнта. Ситуація ускладнюється й тим, що практично всі джерела аудиторських доказів є внутрішніми документами, які складаються на підприємстві, що знижує міру їх доказовості. Тому для успішного проведення перевірки операцій цього циклу особливого значення набуває добре розуміння аудитором змісту виробничого процесу, його технологічних особливостей, а також візуальне ознайомлення з виробничими цехами та лініями, складським господарством. Витрати, які досліджуються в межах виробничого циклу, та здійснення витрат доцільно розглядати у двох напрямах: витрати, пов'язані із виробничим процесом; витрати, не пов'язані із виробничим процесом. Залежно від фактичних обставин, якими характеризуються організаційна структура й технологічний процес підприємства, за класифікаційні ознаки можна прийняти такі: за напрямами виникнення: матеріальні, з оплати праці, амортизація та інші; а видами витрат: (прямі та непрямі).Дослідження складу виробничих витрат за першою класифікаційною ознакою здійснюється в процесі тестування кредитових оборотів за рахунками, з яких відбувається списання витрат, що формують виробничу собівартість (сировини, амортизації, розрахунків з працівниками, постачальниками тощо).Окрім витрат, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва, у цьому циклі досліджуються операційні витрати, що виходять за межі виробничого процесу: адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати. На відміну від витрат, пов'язаних безпосередньо із процесом виробництва, здійснення таких витрат не трансформується у будь-який актив, що може відображатися у статтях балансу. Витрати цієї групи завжди включають до складу витрат періоду (до статей Звіту про фінансові результати).

Витрати охоплюють рахунки 9 класу, а також 23.

У сегменті циклу виробництва та здійснення витрат облікова політика підприємства має передбачати такі елементи:-визначення методу вибуття готової продукції;-перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат;-базу розподілу загальновиробничих витрат;-визначення нормальної потужності; - затверджені нормативи витрачання.

119. Методика аудиту циклу реалізації та отримання доходів

Цикл реалізації й отримання доходів - господарські операції, пов'язані з реалізацією готової продукції, товарів, послуг, інших активів, виникненням заборгованості за розрахунками з покупцями та проведенням відповідних розрахункових операцій.

Метою виконання процедур перевірки операцій циклу реалізації й отримання доходів є формування незалежної думки аудитора в усіх суттєвих аспектах щодо тверджень, які містять показники фінансової звітності, що виникають в результаті проведення операцій цього циклу. Джерело - Звіт про фін. р-ти, Примітки, Інформація за сегментами, вн. документи, бух. довідки, накладні, ТТН, акт приймання-передачі. Сегментація операцій циклу реалізації та отримання доходів має здійснюватися з урахуванням застосовуваних на підприємстві форм проведення розрахунків із покупцями: передоплата, післяоплата, бартер, використання векселів. За реалізацію відповідають рахунки 36, та 681, проте, варто перевірити також 37; дохои - рахунки 7 класу.

Основні завдання аудиту доходів:

1) контроль за дотриманням чинного законодавства щодо обліку витрат та відображення інформації про доходи у фінансовій звітності підприємства:

2) перевірка правильності розподілу доходів за класифікаційними групами;

3) перевірка правильності визнання та оцінки доходів;

4) перевірка правильності формування прибутку у звітному періоді;

5) встановлення достовірності даних у первинних документах і на рахунках бухгалтерського обліку за операціями з формування доходів;

6) перевірка правильності і законності відображення доходів у звітності підприємства тощо.

Методика: 1. Тест вн. контролю доходів (Чи здійснюється класифікація доходів відповідно до П (С)БО 15 "Дохід"; Чи ведеться окремо облік різних видів доходів; Чи є відповідальні особи за повноту та своєчасність відвантаження товарів (робіт, послуг); Хто розробляє та затверджує цінову політику; Хто дає дозвіл на реалізацію продукції (робіт, послуг); Чи узгоджується з головним бухгалтером реалізація продукції (робіт, послуг) боржникам; Хто приймає рішення про реалізацію продукції (робіт, послуг) пов'язаним особам; Чи звіряються рахунки-фактури з затвердженими законодавчими нормами і документами з реалізації продукції (товарів); Чи звіряються дані аналітичного обліку по формуванню доходів; Чи ведеться аналітичний облік реалізації товарів (робіт, послуг) та визнання доходів).

Оцінивши систему внутрішнього контролю на підприємстві, аудитор переходить до планування аудиту, кінцевим результатом якого є складання плану аудиту.

ПЛАН аудиту доходів (Перевірка відповідності облікової політики щодо обліку доходів нормам діючого законодавства; Перевірка правильності класифікації доходів за видами діяльності і звітними періодами; Перевірка первинних документів з обліку доходів; Перевірка визнання і розрахунку доходів від реалізації; Перевірка визнання і розрахунку доходів від іншої операційної діяльності; Перевірка визнання і розрахунку доходів від фінансової діяльності; Перевірка визнання і розрахунку доходів від інвестиційної діяльності; Перевірка відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку по рахункам класу 7; Формулювання висновків за результатами аудиту).

120. Поняття та класифікація подальших подій для потреб аудиту

Подальші події - події, що відбуваються між датою фінансових звітів та датою аудиторського звіту, і факти, виявлені після дати аудиторського звіту.МСБО "Події після дати балансу" стосується відображення у фінансових звітах сприятливих і несприятливих подій, що відбуваються між датою фінансових звітів та датою затвердження фінансових звітів до публікації, та визначає два типи подій:

-ті, що надають докази щодо умов, які існували на дату фінансових звітів (та не впливають на фін. звітність: банкрутство замовника, яке сталося після звітного періоду, підтверджує, що збиток за торговельною дебіторською заборгованістю вже існував на кінець звітного періоду і що суб'єктові господарювання слід коригувати балансову вартість торговельної дебіторської заборгованості; продаж запасів після звітного періоду може свідчити про їхню чисту вартість реалізації на кінець звітного періоду; визначення після звітного періоду собівартості придбаних активів або надходжень від проданих активів до кінця звітного періоду;); та

-ті, що вказують на умови, які виникли після дати фінансових звітів (та впливають на фін. звітність і вимагають коригувань: падіння ринкової вартості інвестицій в період з кінця звітного періоду до дати, коли фінансову звітність затверджують до випуску).

Події що відбуваються до дати ауд звіту

Аудитор повинен виконати аудиторські процедури, розроблені для отримання достатніх та відповідних аудиторських доказів того, що всі події, які відбулися до дати аудиторського висновку, і які можуть потребувати коригування або розкриття інформації у фінансових звітах, були виявлені. Аудиторські процедури для визначення подій, які можуть потребувати коригувань або розкриття інформації у фінансових звітах здійснюються якнайближче до дати аудиторського висновку.

Факти, виявлені після дати аудиторського висновку, але до опублікування фінансових звітів

Аудитор не несе відповідальності за виконання аудиторських процедур або за запити щодо фінансових звітів після дати аудиторського висновку. Протягом періоду з дати аудиторського висновку до дати опублікування фінансових звітів відповідальність за інформування аудитора про факти, які можуть вплинути на фінансові звіти, несе управлінський персонал.

Якщо після дати аудиторського висновку, але до дати опублікування фінансових звітів аудиторові стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансові звіти, аудитор повинен розглянути, чи треба внести зміни до фінансових звітів, обговорити це питання з управлінським персоналом та вжити заходів відповідно до обставин.

Факти, виявлені після опублікування фінансових звітів. Після опублікування фінансових звітів аудитор не має жодних обов'язків здійснювати запити щодо таких фінансових звітів.

Якщо після опублікування фінансових звітів аудиторові стає відомо про факт, який існував на дату аудиторського висновку, та який, якби був відомий на цю дату, змусив би аудитора модифікувати свій висновок, аудитор повинен розглянути, чи треба переглянути фінансові звіти, обговорити це питання з управлінським персоналом та вжити заходів відповідно до обставин.

121. Процедури оцінки аудитором подальших подій

Нормативно встановлена відповідальність аудитора за результати подій, що виникають після дати складення фінансової звітності клієнтом, але до підписання аудиторського висновку, або за результати подій, що виникли після підписання аудиторського висновку, але до дати оприлюднення фінансової звітності клієнта, та подій, які виникли після оприлюднення фінансової звітності підприємства. Аудитор повинен розглянути вплив подальших подій як на фінансову звітність підприємства, так і на аудиторський висновок.

Існує два основних види подальших подій, які сприятливо або несприятливо впливають на фінансову звітність підприємства:

-ті, що надають докази щодо умов, які існували на дату фінансових звітів (та не впливають на фін. звітність: банкрутство замовника, яке сталося після звітного періоду, підтверджує, що збиток за торговельною дебіторською заборгованістю вже існував на кінець звітного періоду і що суб'єктові господарювання слід коригувати балансову вартість торговельної дебіторської заборгованості; продаж запасів після звітного періоду може свідчити про їхню чисту вартість реалізації на кінець звітного періоду; визначення після звітного періоду собівартості придбаних активів або надходжень від проданих активів до кінця звітного періоду;); та

-ті, що вказують на умови, які виникли після дати фінансових звітів (та впливають на фін. звітність і вимагають коригувань: падіння ринкової вартості інвестицій в період з кінця звітного періоду до дати, коли фінансову звітність затверджують до випуску).

Аудитор повинен виконати процедури перевірки для отримання свідчення того, що всі подальші події до дати підписання аудиторського висновку, які мали потрапити у звітність, своєчасно виявлені й проаналізовані. Аудитор має провести процедури розкриття подальших подій, які могли вплинути на бухгалтерський баланс. Такі процедури можуть включати ознайомлення з протоколами зборів акціонерів, засідань ради директорів тощо.

Коли після дати підписання висновку і до офі-ційного оприлюднення фінансової звітності аудитору стає відомо про факт, який може суттєво вплинути на фінансову звітність клієнта, він повинен визначити для себе, чи треба внести поправку у аудиторський звіт, а також обговорити це питання з керівництвом клієнта і діяти відповідно до ситуації, що склалася. Коли керівництво вносить зміни у фінансову звітність, аудитор повинен внести поправки в результати процедур аудиторської перевірки стосовно ситуації, що існує на той момент. Дата у висновку ставиться не раніше дня підписання керівництвом клієнта зміненої фінансової звітності.

Якщо клієнт не вносить потрібні виправлення до фінансової звітності, то аудитор складає звіт, відмінний від позитивного, з яким аудитор знайомить керівництво клієнта, що відповідає за оприлюднення звітності.

Новий аудиторський звіт має містити посилання на те, що стало причиною перегляду думки про фінансову звітність клієнта і що призвело до зміни в ньому.

Якщо фінансові звіти за попередній період були переглянуті та опубліковані повторно з новим аудиторським звітом, аудитор повинен переконатися в тому, що відповідні числові дані узгоджуються з переглянутими фінансовими-звітами;

б) якщо фінансові звіти за попередній період не переглядались та не були опубліковані повторно, а відповідні числові дані не були належно відкориговані, і/або не було відповідного розкриття інформації, аудитор повинен надати модифікований висновок щодо фінансових звітів за поточний період, беручи до уваги відповідні числові дані, включені до них.

122. Оцінка аудитором можливості безперервної діяльності підприємства

Аудитору необхідно оцінити можливість подальшого функціонування підприємства-клієнта, оскільки цей аспект має безпосередній вплив на зміст та вид аудиторського звіту (МСА 570).

Під час аудиту фінансових звітів щодо застосування припущення про безперервність діяльності підприємства, зокрема, стосовно розгляду оцінки управлінського персоналу здатності суб'єкта господарювання продовжувати безперервну діяльність, оцінка припущення про безперервність діяльності пов'язана із судженням у конкретний момент часу про майбутні результати подій або умов, що є невизначеними по своїй суті.

До умов, які можуть поставити під сумнів можливість підприємства залишатися «діючим» можуть бути:

серйозні порушення фінансової стійкості підприємства, які проявляються у хронічному дефіциті власного оборотного капіталу, необгрунтованому рості позиченого капіталу; тривалій неплатоспроможності підприємтва, нездатності своєчасно виконувати свої зобов'язання перед кредиторами; зменшення швидкості обороту капіталу

використання короткотермінових позичених засобів для довгострокових вкладень;

неефективне використання капіталу (хронічна збитковість);

суттєві втрати в основній діяльності, що відображаються в хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продажу;

суттєва незбалансованість в часі надходжень і витрачань грошових засобів (тривале перевищення обсягу негативного грошового потоку над позитивним і відсутність перспектив перелому цієї негативної тенденції);

\втрата частки ринку, основного клієнта, провідного упралінського персоналу без його заміни, труднощі з робочою силою;

змін у нормативно-правових актах, які за очікуванням,можуть негативно вплинути на суб'єкт господарювання

Якщо виявлено події або умови, що можуть поставити під значний сум-нів здатність суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі, аудитор повинен отримати прийнятні аудиторські докази у достатньому обсязі, щоб визначити, чи існує суттєва неви-значеність, пов'язана з подіями або умовами, що може поставити під значний сумнів здатність суб'єкта господарювання продовжувати свою діяльність на безперервній основі (далі «суттєва невизначеність»), за допомогою виконання додаткових аудиторських процедур.

Оцінювання планів управлінського персоналу щодо майбутніх дій може включати запити до управлінського персоналу щодо його планів май-бутніх дій, які стосуються, наприклад, його планів ліквідувати активи, позичити гроші або реструктурувати борг, зменшити чи відстрочити видатки або збільшити капітал

123. Вплив припущення про безперервність та значних сумнівів щодо безперервності на аудиторський звіт

Аудитору необхідно оцінити можливість подальшого функціонування підприємства-клієнта, оскільки цей аспект має безпосередній вплив на зміст та вид аудиторського звіту (МСА 570).

під час аудиту фінансових звітів щодо застосування припущення про безперервність діяльності підприємства, зокрема, стосовно розгляду оцінки управлінського персоналу здатності суб'єкта господарювання продовжувати безперервну діяльність, оцінка припущення про безперервність діяльності пов'язана із судженням у конкретний момент часу про майбутні результати подій або умов, що є невизначеними по своїй суті.

Суттєва невизначеність існує в разі, якщо значущість потенційного впливу подій або умов та ймовірність виникнення є такою, що розкриття доречної інформації необхідне для досягнення достовірного подання (у разі концептуальної основи достовірного подання) або для того, щоб фінансова звітність не вводила в оману (в разі концептуальної основи дотримання вимог).

В залежності від проведених аудитором процедур оцінки безперервності діяльності, можливими є 3 варіанти Звіту незалежного аудитора.

Звіт ауди то ра, що містить немодифіковану думку, коли аудитор дійшов висновку, що існує суттєва невизначеність та розкриття інформації у фінансовій звітності є належними.

Звіт ауди то ра, що містить думку із застереженням, коли аудитор дійшов висновку, що існує суттєва невизначеність та що фінансова звітність містить суттєве викривлення через неналежне розкриття інформації

Звіт ауди то ра, що містить негативну думку, коли ауди-тор дійшов висновку, що існує суттєва невизначеність та фінансова звітність не містить необхідних розкриттів інформації, що стосу-ються суттєвої невизначеності.

Аудитор не може передбачити майбутні події або обставини, що можуть спричинити припинення підприємством його діяльності на безперервній основі. Аудитор має відобразити сумніви про загрозу безперервності (якщо такі є) у Звіті незалежного аудитора та повідомити про ризики управлінському персоналу. Також, він повинен оцінити, чи докладає вище керівництво зусиль щодо покращення ситуації.

Оцінювання планів управлінського персоналу щодо майбутніх дій може включати запити до управлінського персоналу щодо його планів май-бутніх дій, які стосуються, наприклад, його планів ліквідувати активи, позичити гроші або реструктурувати борг, зменшити чи відстрочити видатки або збільшити капітал.

124. Узагальнення результатів аудиту

Аудитор повинен сформувати думку щодо того, чи фінансова звітність складена у всіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансового звітування. Аудитор узагальнює свою думку у Звіті незалежного аудитора.

Структура:

1. Заголовок

2. Адресат

3. Думка (немодифікована (і чому), модифікована (чому), відмова від думки)

4. Основа для думки (зазначається, що аудит було проведено у відповідності до Міжна-родних стандартів аудиту; міститься твердження, що аудитор є незалежним від суб'єкта господарювання відповідно до застосовних до аудиту етичних вимог, і те, що аудитор виконав інші обов'язки з етики відповідно до цих вимог; стверджується, що аудитор вважає, що отримані ним аудиторські докази є достатніми та прийнятними для використання їх як основи для висловлення думки ауди то ра).

5. Безперервність діяльност

6. Ключові питання аудиту

7. інша інформація (вимоги законодавчо-правової бази, регулювання тощо).

8. Відповідальність управлінського персоналу за фінансову звітність

9. Відповідальність ауди то ра за аудит фінансової звітності (отримання обґрунтованої впевненості, що фінансова звітність у цілому не містить суттєвого викривлення внаслідок шахрай-ства або помилки; та складання звіту ауди то ра, що містить думку ауди то ра; вказувати, що хоча обґрунтована впевненість означає високий рівень впевненості, це не є гарантією, що аудит, проведений відповідно до МСА, завжди дає змогу виявити суттєве викривлення, якщо таке існує).

10. Повне ім'я партнера із завдання

11. Підпис.

12. Дата і місце складання.

125. Питання для повідомлення аудитором найвищому управлінському персоналові

Цілі аудитора такі:(a) чітко повідомити інформацію тим, кого наділено найвищими повноваженнями, про відповідальність аудитора стосовно аудиту фінансової звітності та загальну інформацію про запланований обсяг і час аудиту;(b) отримати від тих, кого наділено найвищими повноваженнями, інформацію, яка є важливою для аудиту;(c) своєчасно надати тим, кого наділено найвищими повноваженнями, спостереження, зроблені під час аудиту, які є значущими та безпосередньо пов'язані з їх відповідальністю за нагляд за процесом фінансового звітування;(d) сприяти ефективному двосторонньому повідомленню інформації між аудитором та тими, кого наділено найвищими повноваженнями. Також, аудитор пояснює свою точку зору щодо значущих якісних аспектів облікових практик суб'єкта господарювання, включаючи облікові політики, облікові оцінки та розкриття інформації у фінансовій звітності. Там, де це застосовно, аудитор повинен пояснити тим, кого наділено найвищими повноваженнями, чому він вважає, що певна облікова практика, яка є прийнятною відповідно до застосовної концептуальної основи фінансового звітування, не є найбільш прийнятною для конкретних обставин суб'єкта господарювання.

Повідомлена інформація може включати такі питання:* як аудитор планує розглядати значні ризики суттєвого викривлення внаслідок шахрайства чи помилки;* як аудитор планує розглядати ділянки з більш високими оціненими ризиками суттєвого викривлення;* підхід аудитора до внутрішнього контролю, що має відношення до аудиту;* застосування концепції суттєвості в контексті аудиту8;* характер та обсяг спеціальних навичок або знань, потрібних для виконання запланованих аудиторських процедур або оцінки резуль- татів аудиту, включаючи використання роботи експерта аудитора.

Повідомлення керівництву про істотні помилки необхідно представити у письмовому вигляді. Проте, якщо аудитор вважає за доцільне надати усне повідомлення керівництву, то його необхідно зафіксувати в аудиторській робочій документації. У повідомленні важливо зауважити, що аудитор дає перелік тільки тих недоліків, котрі потрапили до кола його зору під час проведення аудиту, і що аудит не планувався для окремого визначення відповідності внутрішнього контролю завданням, поставленим керівництвом підприємства.

126. Групування виявлених помилок та порушень, визначення їх впливу на фінансову звітність

Помилка -- ненавмисне перекручення фінансової інформації внаслідок арифметичних чи логічних помилок в облікових записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного представлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності майна, вимог і зобов'язань.

У разі виявлення помилок, аудитору потрібно з'ясувати у керівництва та персоналу організації всі питання, пов'язані з їх причинами. Аудитор повинен розглянути вплив можливого помилки на фінансову звітність. Якщо він вважає, що вони могли призвести до перекручення звітності, йому для встановлення істини потрібно виконати додаткові процедури. Характер додаткових процедур, як правило, залежить від виду помилки, а також ступеня їх впливу на зміст фінансової звітності.

Помилки групуються за суттєвістю. Існує 3 рівні суттєвості помилок:

1 рівень - помилки, суми яких є настільки незначними, що не можуть вплинути на недостовірність звітності і на ек. рішення користувачів (немодифікований висновок)

2 рівень - помилки, що можуть дещо вплинути на прийняття рішення користувачами інформації, але ці неточності стосуються окремих не ключових статей фін.звітності, а звітність в цілому відображає реальний стан справ на підприємстві (аудитор надає модифікований умовно-позитивний аудиторський висновок).

3 рівень - ті, які ставлять під сумнів достовірність, об'єктивність, повноту і законність всієї звітності в цілому (негативний аудиторський висновок)

127. Поняття та призначення державного фінансового аудиту, його види

Державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Проводиться ДАС (Державною аудиторською службою), а результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у висновку.

Інспектування здійснюється у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. ревізія фінансово-господарської діяльності проводиться з метою використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності значення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Результати ревізії викладаються в акті. Порядок проведення ДАС державного фінансового аудиту та інспектування встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аудит складається з чотирьох етапів: "Підготовка до аудиту", "Детальне вивчення об'єкта аудиту та складання програми аудиту", "Перевірка факторів ризику", "Формування висновків за результатами аудиту та підготовка аудиторського звіту". Аудиторський звіт, який підписується в односторонньому порядку керівником групи державних аудиторів, має виключати можливість двоякого трактування і містити лише інформацію, отриману з компетентних джерел, об'єктивну та забезпечену надійними й достовірними доказами.

Підготовлений аудитором аудиторський звіт перед підписанням має бути обов'язково обговорений з керівництвом об'єкта аудиту. Якщо аудитор погоджується із зауваженнями керівництва підприємства, він відразу коригує зміст звіту, а якщо ні, то ці зауваження викладаються у протоколі розбіжностей, що є додатком до аудиторського звіту.

36. Політика аудиторської фірми щодо контролю якості праці аудиторів за заходи щодо її реалізації

Контроль якості роботи аудитора регламентується такими нормативними документами:

1)МСА № 1»Контроль якості для фірми», 2)Концептуальна основа контролю ауд. Дія-ті в Україні,;3)Критерії формування плану зовн. перевірок систем контролю якості АФ;4) МСА№220 «Контроль якості аудиту фінансової звітності» 5) Закон України “Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність”;

За визначенням АПУ,якісною послугою є та, яка виконана із дотриманням проф. стандартів, законодавчих і нормат. вимог і задовольняє потреби користувачів;

Контроль якості:

1)Зовнішній - здійснює АПУ, він може бути попереднім,поточним,подальшим.

2)Внутрішній - самою аудиторською фірмою.

Механізм здійснення контролю АПУ:

1.АПУ для реаліз. зовн. контролю якості аудиту створює зовн. комісію контролю якості,що перевіряє сис-му якості АФ і наявність скарг на АФ, к-ть ауд.перевірок на одного аудитора. 2.АПУ може залучати окремі АФ АФ або сер тиф. аудиторів з досвідом здійснення обов'язковим аудитом не менше 5 років, без скарг. 3.При АПУ формується окрема група по контролю якості АП. Первевірки:планові і позапланові.

До обов'язкових документів заг.якості АФ: 1)наказ про затвердження політики контролю якості фірми; 2)Внутр. фірмові стандарти контролю якості; 3)Положення про ціноутворення; 4)Особові справи аудиторів; 5)Свідоцтва про конфіденційність роботи АФ і зберігання документації; 6)Свідоцтва про здійснення моніторингу контролю якості на АФ.

Перелік документації,що перевіряється для контролю якості окремих ауд.перевірок: 1)наказ про прийняття даного клієнта та його продовження; 2)наказ про призначення групи виконавців; 3)Договір на прийняття замовлень; 4)всі робочі документи по замовленню; 5)Звіт про закінчення роботи(висновок). Елементи контролю якості АФ: політика контролю(проф.. та етичні вимоги до персоналу, делегування повноважень, навики і компетентність,консультування,проведення моніторингу адекватності політики) та процедура контролю.

Елементи системи контролю якості на рівні внутрішньофі-рмового контролю. За МСА 220 мета політики контролю якості аудиторських робіт складається з таких чинників: професійні вимоги, компетентність, призначення на проведення аудиту, розподіл обов'язків, отримання консультацій, пов'язаних із аудитом, залучення і утримання клієнтів, гнучкість політики. Важливими напрямами контролю якості аудиторської перевірки є:- спрямованість роботи аудиторського колективу;- контроль за поточною діяльністю;- огляд роботи, виконаної членами аудиторського колективу

37. Документація в системі контролю якості

Перелік документації загального забезпечення, встановлений АПУ для контролю якості аудиторських послуг:

1)Наказ про затвердження політики (стандартів, методики) контролю якості по аудиторській фірмі - перевіряють наявність наказу, факти про ознайомлення з наказом усіх штатних працівників та сумісників.

2)Положення (внутрішньо фірмові стандарти, методичний посібник) з контролю якості професійних послуг - перевіряють відповідність змісту положення вимогам Положення з національної практики контролю якості аудиторських послуг, затвердженого Рішенням АПУ № 182/4 від 27.09.2007 року. Наявність фактів про ознайомлення з документом усіх штатних працівників і сумісників.

3)Положення (наказ) про ціноутворення на професійні послуги (прайс-листи) - перевіряють наявність, відповідність вартості послуг рівню відповідальності та складності замовлення, відсутність неадекватно низької вартості замовлення, обґрунтування вартості замовлення.

4)Свідоцтва про професійну компетентність виконавців послуг - перевіряють наявність документів, що підтверджують підвищення кваліфікації виконавців й співвиконавців, а також нормативної бази даних з предмета діяльності, доступної для виконавців, факти проведення внутрішньо фірмових консультацій та тренінгів з професійних питань діяльності, призначення на перевірки виконавця відповідно до його рівня кваліфікації та досвідом роботи.

5)Свідоцтва про конфіденційність роботи та її результатів - перевіряють наявність порядку заповнення робочих документів і факт ознайомлення із ним усіх штатних та залучених виконавців, системи захисту комп'ютерноїі нформації, а також архіву документів та порядку доступу й користування його документами, наявність внутрішніх правил щодо забезпечення конфіденційності та знання їх персоналом фірми (аудитором), ін. заходи, спрямовані на забезпечення професійної конфіденційності.

...