Аналіз банківської діяльності
Сутність банківської діяльності. Аналіз пасивів та активів, інвестиційних і валютних операцій, кредитів та депозитів, доходів і витрат, прибутковості і рентабельності, ліквідності, капіталу, банківських ризиків, ділової активності, фінансової стійкості.
| Рубрика | Банковское, биржевое дело и страхование |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.03.2014 |
| Размер файла | 1,9 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://allbest.ru
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКА ДЕРЖАВНА ФІНАНСОВА АКАДЕМІЯ
Кафедра фінансів суб'єктів господарювання
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
АНАЛІЗ БАНКІВСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Львів 2014
Зміст
1. Теоретико-методологічні засади аналізу банківської діяльності
1.1 Предмет, об'єкти, суб'єкти аналізу та його завдання
1.2 Види аналізу та їх класифікація
1.3 Метод та прийоми економічного аналізу
1.4. Інформаційне забезпечення аналізу діяльності банку
1.5 Організація аналітичної роботи в банку
2. Аналіз пасивів банку
2.1 Мета та завдання аналізу пасивів банку
2.2 Економічна сутність пасивних операцій банку. Джерела формування ресурсів
2.3 Сутність власного капіталу банку та його основні функції
2.4 Аналіз достатності банківського капіталу
2.5 Аналіз статутного капіталу
2.6 Аналіз інших складових власного капіталу банку
2.7 Економічна сутність зобов'язань банку. Класифікація залучених та запозичених коштів
2.8 Аналіз строкових депозитів
2.9 Аналіз депозитів до запитання
2.10 Аналіз використання міжбанківського кредиту у формуванні ресурсів банку
2.11 Аналіз ефективності формування та використання банківських ресурсів
3. Аналіз активів банку
3.1 Зміст та завдання аналізу активних операцій банку
3.2 Коефіцієнтний аналіз якості активів
3.3 Аналіз кредитних операцій
3.4 Аналіз інвестиційних та інших операцій банку з цінними паперами
3.5 Аналіз валютних операцій банку
3.6 Аналіз інших операцій банку
4. Аналіз доходів і витрат банку
4.1 Основні напрями та завдання аналізу
4.2 Аналіз динаміки та структури банківських доходів
4.3 Факторний аналіз доходів банку
4.4 Відносні показники дохідності банку
4.5 Аналіз структури та динаміки витрат
4.6 Факторний аналіз витрат банку
4.7 Відносні показники витратності
5. Аналіз прибутковості і рентабельності
5.1 Значення та завдання аналізу
5.2 Загальна схема аналізу банківського прибутку
5.3 Методика розрахунку «точки беззбитковості» роботи банку
5.4 Аналіз відносних показників прибутковості (рентабельності) роботи банку
5.5 Аналіз ефективності діяльності працівників банку
6. Аналіз ліквідності
6.1 Економічна сутність ліквідності банку та її значення в банківській діяльності
6.2 Фактори, що впливають на рівень ліквідності банку
6.3 Показники оцінки ліквідності, що використовуються банками України
6.4 Міжнародний досвід оцінки банківської ліквідності
6.5 Аналіз ресурсної бази та активів банку з позиції ліквідності
6.6 Аналітична оцінка динамічної ліквідності банку
7. Аналіз банківських ризиків
7.1 Визначення ризиків та їх класифікація
7.2 Аналіз зовнішніх ризиків
7.3 Аналіз внутрішніх ризиків
8. Аналіз ділової активності
8.1 Аналіз ділової активності банку щодо залучення ресурсів
8.2 Аналіз ефективності управління
8.3 Аналіз ліквідності банку
9. Аналіз фінансової стійкості і надійності банку
9.1 Аналіз фінансової стійкості банку
9.2 Узагальнююча оцінка фінансового стану банку
1. Теоретико-методологічні засади аналізу банківської діяльності
1.1 Предмет, об'єкти, суб'єкти аналізу та його завдання
Управління діяльністю комерційних банків базується на попередньо отриманих даних аналітичної роботи. Аналіз операцій банків є одним з найважливіших напрямків економічної роботи.
Аналіз банківських операцій на макрорівні потрібний Національному банку для вивчення та прогнозування ситуацій на фінансовому та кредитному ринках країни, стійкості та надійності як банківської системи в цілому, так і окремих банків, їх груп у різних регіонах, контролю за виконанням банками встановлених стандартів і нормативів, а також для визначення основних напрямків грошово-кредитної політики.
Не менш важливим є й аналіз банківської діяльності на мікрорівні як один із етапів економічної роботи банку. Ця робота спрямована на управління його активними та пасивними операціями. При цьому чим більший банк, тим вагоміше значення має правильна організація його роботи, забезпечення нормального й ефективного функціонування. Це пов'язано з розвитком пайової (акціонерної) форми власності у банківському секторі економіки.
Робота банків на комерційних умовах визначає орієнтацію їх діяльності на максимізацію їх прибутку, перегляд традиційних форм і методів проведення операцій, регулярний аналіз ефективності їх здійснення.
Аналіз діяльності банків -- це комплексне вивчення комерційної або іншої діяльності окремих банків, їх угруповань або банківської системи в цілому, яке полягає в пошуку необхідної інформації, її обробці та економічній інтерпретації отриманих результатів з метою прийняття управлінських рішень.
Основною метою аналізу діяльності банку є пошук резервів підвищення ефективності роботи банківської установи, максимізація його прибутку за мінімізації ризику.
Об'єкт дослідження -- конкретні банківські установи, їх філії або підрозділи.
Предмет дослідження -- сукупна діяльність комерційного банку та окремі її напрямки (кредитні, валютні операції, розрахунково-касове обслуговування, операції з цінними паперами).
Суб'єктами аналізу є як самі комерційні банки, так і інші кредитні установи, а саме: НБУ, банки-кореспонденти, реальні та потенційні клієнти, аудиторські фірми, податкові органи, місцеві та центральні органи влади.
З позиції самих комерційних банків ставляться такі завдання:
оптимізація структури активних та пасивних операцій з метою максимізації прибутку;
контроль за дотриманням установлених НБУ економічних нормативів;
мінімізація всіх видів банківських ризиків;
визначення фінансової стійкості банку;
підтримання його ліквідності та платоспроможності.
З позиції банківських клієнтів основними завданнями є:
визначення фінансової стійкості та надійності банку;
оцінка якості та вартості обслуговування;
визначення спектра послуг, що надаються банком;
доцільність та перспективність подальших стосунків з банком.
З позицій НБУ основними завданнями є:
контроль за дотриманням економічних нормативів;
зниження ризикованості банківських операцій;
аналіз фінансової стійкості та платоспроможності банків другого рівня.
Перед аудиторськими фірмами постають такі основні завдання:
перевірка достовірності аналітичного обліку та фінансової звітності;
перевірка правильності розрахунків окремих показників;
оцінка перспектив розвитку банку та ймовірності його банкрутства.
Схематично суб'єкти аналізу діяльності комерційних банків можна подати таким чином (рис 1.1)
Рис. 1.1 Основні суб'єкти аналізу діяльності комерційних банків
Незважаючи на існування різних напрямків та критеріїв аналізу, методика читання та аналізу балансу банку повинна бути єдиною, щоб забезпечити зіставлення одержаних у процесі аналізу даних.
1.2 Види аналізу та їх класифікація
Види аналізу діяльності банку залежать від мети аналізу й об'єкта, який досліджується. Класифікація видів аналізу банку може бути подана на рис. 1.2.
Вид аналізу залежить від: періодичності його проведення; обсягу питань, що аналізуються; мети та характеру дослідження; складу об'єктів, котрі аналізуються; масштабності та спектра послуг, що надаються банком.
За періодичністю проведення аналізу виділяють разовий та періодичний аналіз. Разовий аналіз проводиться епізодично за якихось певних умов (у разі зміни керівництва, акціонерів, форс-мажорних обставин).
Рис. 1.2 Класифікація видів економічного аналізу банківської діяльності
Періодичний -- це аналіз, що проводиться систематично через певний інтервал часу. Залежно від інтервалу часу проведення аналізу виділяють: щоденний, тижневий, декадний, місячний, квартальний, річний.
Якщо за повного аналізу вивчаються всі сторони роботи комерційного банку, то за тематичного -- лише вузьке коло питань, які дають змогу виявити можливості поліпшення окремих сторін діяльності банку. Локальний аналіз передбачає вивчення роботи окремих структурних підрозділів банку.
Попередній аналіз виконується під час оцінки аналітичних рахунків для виявлення можливості здійснення банком будь-яких операцій.
До оперативного аналізу звертаються під час поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності та інших показників, для вжиття термінових заходів, що забезпечують їх виконання, а також отримання достатнього прибутку.
Підсумковий аналіз використовується для визначення ефективності діяльності комерційного банку, виявлення резервів збільшення його прибутковості.
Перспективний аналіз використовується для прогнозування результатів, що очікуються у наступному періоді, та визначення подальших напрямів грошово-кредитної політики.
За аспектами та методами дослідження виокремлюють фінансовий, управлінський та операційно-вартісний аналіз.
Фінансовий аналіз, як правило проводиться на основі фінансової звітності і включає такі питання, як аналіз фінансових результатів, прибутковості роботи банку, фінансової стійкості та надійності, його ділової активності, ліквідності та платоспроможності.
Управлінський аналіз охоплює ширше коло питань дослідження роботи банківської установи та базується не тільки на даних фінансової звітності, а й даних аналітичного бухгалтерського обліку. Управлінський аналіз не тільки констатує факт і результат роботи банку, а й виявляє причинно-наслідкові залежності, дає змогу виявити причини зміни окремих явищ, оптимізувати структуру активно-пасивних операцій, виявити резерви підвищення ефективності роботи банку.
Різновидом управлінського аналізу є стратегічний аналіз. Стратегічний аналіз використовується задля вибору конкретної стратегії з багатьох альтернатив і відрізняється від звичайного управлінського аналізу такими моментами:
стратегічний аналіз передує економічним процесам, а не йде після них, як це має місце в ретроспективному економічному аналізі;
банківські операції аналізуються не відокремлено, а комплексно;
базами порівняння слугують, як правило, нормативи та дані кращих банківських установ;
інформаційна база аналізу не обмежується бухгалтерськими та статистичними даними конкретного банку, а використовується поза облікова інформація, що стосується роботи банку та зовнішнього середовища.
Операційно-вартісний аналіз балансу банку дає змогу визначити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце у системі госпрозрахункових відносин, можливості, форми та перспективи взаємовідносин з іншими контрагентами цієї системи. Крім того, операційно-вартісний аналіз дає змогу оцінити ефективність та доцільність функцій, які виконуються банком. Оцінювання проводиться на підставі загальної суми балансів, співвідношення розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також питомої ваги міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів та їх вкладень. Під час аналізу визначаються основні напрями діяльності комерційних банків, які характеризують його спеціалізацію. Питома вага тієї чи іншої операції, яка виконується банком, у загальній сумі балансу демонструє її вагу для банку. В умовах розвитку конкуренції між банками за клієнтуру, а також аналізу процесів регіонального розвитку зростає значення аналізу операцій комерційних банків у територіальному розподілі.
Операційно-вартісний аналіз поглиблює дослідження дохідності банку і дає уявлення про вартість, збитковість та рентабельність певних операцій. Він дає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і визначити головні напрямки депозитно-позикової політики банку щодо конкретних контрагентів з метою максимізації прибутку.
З позиції суб'єктів проведення банківського аналізу заведено виділяти внутрішній та зовнішній аналіз.
Внутрішній аналіз передбачає проведення аналітичних процедур внутрішніми аналітиками банку. Цей аналіз здійснюється з метою прийняття оптимальних управлінських рішень менеджерами банку з метою максимізації прибутку. Інформаційна база для такого аналізу більш повна, ніж при проведенні зовнішнього (дистанційного) аналізу, що дає змогу детальніше та повніше аналізувати всі аспекти банківської діяльності.
Зовнішній аналіз проводиться зовнішніми (стосовно конкретного банку) аналітиками і включає такі різновиди: дистанційний, рейтинговий, порівняльний, народногосподарський.
Дистанційний аналіз проводиться контрагентами банку в разі встановлення кореспондентських та інших партнерських відносин, надання міжбанківського кредиту. Такий аналіз зазвичай здійснюється на основі обмеженої фінансової інформації і передбачає оцінювання фінансової стійкості та надійності банку-партнера, оцінювання банківських ризиків.
Рейтинговий аналіз -- це метод порівняльного аналізу кількох банків. Метою рейтингового оцінювання є відображення в однаковій та зрозумілій формі фінансового стану банків, дотримання ними вимог законодавчих та нормативних актів і загальної надійності їх функціонування.
Народногосподарський аналіз банківської діяльності дає змогу визначити масштабність активно-пасивних операцій та їх прибутковість, а також ступінь участі комерційних банків у формуванні маси позикового фонду країни. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій проводиться через зіставлення масштабів конкретних видів операцій з середнім рівнем аналогічних показників або з абсолютними масштабами по банківській системі в цілому.
1.3 Метод та прийоми економічного аналізу
Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціальних прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрунтовані управлінські рішення.
Категорії економічного аналізу -- це найбільш загальні, ключові поняття даної науки. До таких належать: фактори, резерви, модель, результативний показник, відсоток, дисконт, фінансовий результат, капітал, зобов'язання, активи, грошовий потік, леверидж.
Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них належать: системність та комплексність, періодичність, зрозумілість та адекватність тлумачення, достовірність та об'єктивність, доречність та своєчасність.
Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, що являє собою сукупність прийомів дослідження.
Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інструментарієм аналізу. Класифікація технічних прийомів економічного аналізу наведена на рис. 1.3.
Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві групи: якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають жодної числової характеристики явищам, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси, визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Якісні прийоми притаманні процесу наукового пізнання в цілому і в інших наукових сферах дослідження.
До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження належать: аналіз (деталізація), синтез (узагальнення), індукція, дедукція, порівняння, евристичні прийоми.
Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічним явищам, що досліджуються, і поділяються на описові та аналітичні.
Описові прийоми дослідження дають змогу визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, стан та структуру економічних явищ, дають певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.
Аналітичні прийоми дають змогу не тільки визначити певні значення показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідити причинно-наслідкові залежності між явищами, ступінь впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються під час дослідження стохастичних взаємозв'язків. До перших належать ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, пайової участі, балансовий прийом. Серед прийомів стохастичного факторного аналізу найбільш поширені такі, як аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища (прийоми лінійного програмування, теорію масового обслуговування, теорію ігор та інші економіко-математичні методи).
Рис. 1.3 Класифікація прийомів економічного аналізу
1.4. Інформаційне забезпечення аналізу діяльності банку
Аналіз діяльності банку здійснюється за допомогою різноманітних показників діяльності комерційного банку, які ми беремо з документів, що формують інформаційну базу економічного аналізу.
Аналіз фінансової звітності -- це процес, який має на меті дати оцінку поточного і минулого фінансового стану банку й основних результатів його діяльності. При цьому основною метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку.
Склад інформаційної бази економічного аналізу розглянемо за допомогою схеми (рис. 1.4):
Рис. 1.4 Класифікація інформаційних джерел аналізу
Інформація, яка використовується при аналізі діяльності банку, повинна відповідати таким вимогам (рис. 1.5):
Рис. 1.5 Основні вимоги до інформаційної бази аналізу
Далі необхідно ознайомитися з коротким змістом кожної вимоги до інформації, що використовується у процесі аналізу діяльності комерційного банку.
Доступність передбачає, що інформація, яка входить у фінансові звіти, має бути зрозумілою для користувача з певним рівнем знання бізнесу, економіки і бухгалтерського обліку. Складну інформацію, яка необхідна для повного розкриття ситуації, слід надавати найбільш зрозумілим способом.
Під значущістю розуміють те, що інформація у фінансовій звітності повинна бути корисною для прийняття рішень економічного характеру.
Для того щоб інформація була значущою, вона має бути матеріальною. Інформація є матеріальною, якщо її ненадання або неправильне подання може вплинути на рішення економічного характеру.
Надійність інформації забезпечується в тому разі, коли вона не містить матеріальних помилок. Надійність інформації передбачає:
1. Правдиве уявлення, тобто позиція фінансової звітності забезпечує правдиве її подання, якщо вона може бути оцінена з достатньою точністю, щоб бути корисною.
2. Перевагу змісту над формою. Іншими словами інформація повинна надаватися відповідно до її економічної користі, а не просто за її юридичною формою.
3. Нейтральність -- інформація має бути вільною від упередженості, її подання у фінансовій звітності не повинно бути вибірковим для досягнення попередньо встановленого результату.
4. Для того щоб відповідати таким вимогам як надійність і значущість, фінансова звітність повинна містити інформацію, яка базується на певних розрахунках (наприклад, можливість повернення боргів, строки «життя» виробничих активів). З метою уникнення матеріальної недооцінки або переоцінки позицій фінансової звітності при розрахунках необхідно керуватися принципом «обережності».
Порівнянність фінансової звітності забезпечується у тих випадках, коли:
1. є можливість порівняти фінансову звітність комерційного банку, що аналізується, з аналогічною звітністю інших комерційних банків для порівняльного оцінювання їх фінансового стану і результатів їхньої діяльності;
2. можна порівняти фінансову звітність комерційного банку протягом певного періоду для визначення тенденцій у фінансовому стані і результатах діяльності банку.
Дотримання наведених вимог до фінансової звітності комерційних банків перевіряється в процесі перевірки її достовірності.
Перевірка звітності може бути:
формальна;
логічна;
обліково-контрольна.
Формальна перевірка звітності банків передбачає перевірку повноти складу наданих документів відповідно до їх складу, передбаченого Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України, які затверджені постановою Правління Національного банку України від 12.12.1997 р. № 436. Крім того, за формальної перевірки звітності перевіряється правильність її оформлення відповідно до вимог, викладених у згаданій вище постанові Національного банку України.
Логічна перевірка передбачає перевірку взаємопов'язаних ідентичних показників у різних формах звітності.
Обліково-контрольна -- це перевірка правильності розрахунку окремих показників комерційних банків.
Основним джерелом аналізу банківської діяльності є банківський баланс та спеціалізовані форми звітності. Форми звітності комерційних банків поділяються на щоденні, щомісячні і щоквартальні.
1.5 Організація аналітичної роботи в банку
Методичне управління організацією аналітичної роботи на рівні комерційних банків за умови централізованої форми здійснюється відділом економічного аналізу або відділом аналізу банківських ризиків.
На рівні НБУ керівництво аналітичною роботою здійснюється управлінням аналізу діяльності банків та контролю економічних нормативів департаменту банківського нагляду.
Етапи аналізу банківської діяльності:
Етапи аналітичної роботи розрізняються за трудомісткістю роботи, обсягом інформації, що обробляється, та часом проведення. Відповідно до цього змінюються кваліфікаційні вимоги до службовців банку, які зайняті на окремих етапах аналітичної роботи.
Рис. 1.6 Основні етапи аналізу банківської діяльності
З наведеної схеми видно, що аналіз діяльності банку здійснюється в три етапи.
Докладніше зупинимося на першому етапі, в рамках якого проходить так зване «читання» балансу. Під «читанням» балансу розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи банку та його фінансовим станом. «Читання» балансу починається зі встановлення змін у розмірі валюти балансу за звітний період. Для цього підсумок балансу на кінець звітного періоду порівнюють зі підсумками балансу на початок звітного періоду. Це дає змогу визначити загальний напрямок руху балансу. В умовах стабільної економіки збільшення валюти балансу оцінюється позитивно, а зменшення -- негативно. В умовах інфляційних процесів необхідно проводити коригування валюти балансу на рівень інфляції у звітному періоді.
У процесі «читання» балансу проводиться візуальна та найпростіша перевірка показників балансового звіту за формальними та якісними ознаками. З цією метою здійснюється структурування окремих його статей, групування рахунків пасиву й активу за різними критеріями. У процесі «читання» балансу перевіряється:
відповідність окремих груп активу і пасиву балансу за строками, видами витрат, їх джерелами, категоріями контрагентів;
дотримання нормативних вимог Національного банку України;
дотримання внутрішніх правил комерційного банку.
Крім того, перевіряється:
правильність заповнення балансу, звітних форм, тобто наявність усіх підписів, підсумків балансу, його розділів, статей;
взаємоув'язка показників різних форм звітності.
Особливу увагу в процесі «читання» балансу звертають на так звані «хворі» статті балансу. «Читання» «хворих» статей балансу дає змогу зробити деякі висновки про фінансовий стан банку.
Тільки виконавши зазначену роботу, можна розрахувати показники, необхідні для аналізу, які будуть відображатися в зведених таблицях.
2. Аналіз пасивів банку
2.1 Мета та завдання аналізу пасивів банку
Зміцнення ресурсної бази комерційних банків -- одна з головних передумов подолання кризи української економіки, оскільки від цього великою мірою залежить розв'язання проблеми підвищення інвестиційної активності.
Дослідження діяльності комерційних банків необхідно починати з пасиву балансу, який характеризує джерела коштів і природу фінансових зв'язків банку, оскільки саме пасивні операції значною мірою визначають умови, форми і напрямки використання банківських ресурсів, тобто склад і структуру активів.
Тому головною метою аналізу пасивних операцій комерційного банку є визначення ефективності формування ресурсної бази банку за зниження її вартості та підвищення фінансової стабільності.
Для досягнення цієї мети перед аналітиком постають такі завдання:
аналіз структури пасивів за джерелами формування ресурсів (співвідношення власного капіталу та зобов'язань);
визначення розміру власного капіталу, його структури та достатності;
аналіз дотримання основних нормативів достатності капіталу;
аналіз зміни статутного капіталу банку.
дослідження та оцінка обґрунтованості розподілу прибутку;
аналіз структури зобов'язань з позиції витрат та стабільності ресурсної бази;
розроблення стратегії розширення клієнтської бази з метою здешевлення ресурсів;
оцінка ділової активності банку щодо залучення ресурсів;
розроблення прогнозу конкурентоспроможності та фінансового потенціалу банку.
2.2 Економічна сутність пасивних операцій банку. Джерела формування ресурсів
Зміст діяльності комерційних банків полягає в залученні коштів і наданні їх у позику або в інвестуванні за більш високими процентними ставками. Банки виконують роль посередників між тими, хто має тимчасово вільні кошти, і тими, кому вони необхідні. Метою цієї посередницької діяльності є отримання доходів.
Операції, за якими банк формує свої ресурси, є пасивними. Сутність пасивних операцій полягає в залученні різноманітних видів вкладів у межах депозитних і ощадних операцій, отриманих кредитів від інших банків, емісії різноманітних цінних паперів, а також у проведенні інших операцій, унаслідок яких збільшуються грошові кошти в пасиві балансу комерційного банку.
Пасив балансу складається з двох частин:
Рис. 2.1 Складові пасивів балансу
Аналіз пасивних операцій комерційного банку починається з визначення співвідношення між капіталом банку і його зобов'язаннями. Структура ресурсів банку визначає його тактику у формуванні ресурсів.
На наступному етапі аналізу вивчаються зміни у структурі пасивних операцій комерційного банку. При цьому визначається:
питома вага кожної складової ресурсів банку в їх загальній сумі;
абсолютне відхилення загальної суми ресурсів і кожної їх складової на звітну дату порівняно з базовим періодом.
Далі дається детальніша характеристика змін у структурі пасивних операцій.
Розглянемо приклад класифікації джерел банківських ресурсів за такими ознаками (рис. 2.2):
Рис. 2.2 Критерії оцінки ресурсів комерційного банку
Перед початком аналізу загальні пасиви потрібно зменшити на суму нарахованих витрат та доходів майбутніх періодів, а також виключити розрахунки з філіями та іншими підвідомчими установами банку. Баланс банку формується з «чистих» активів та пасивів. Одержані чисті активи і пасиви групуються за основними видами. У процесі аналізу визначається розмір та частка кожної групи в чистих активах та пасивах відповідно.
Після вивчення структури пасивних операцій аналізується кожна їх складова. Далі необхідно розглянути порядок аналізу власного капіталу комерційного банку і виявлення його суми за балансом.
2.3 Сутність власного капіталу банку та його основні функції
Термін капітал (фр., англ. capital, лат. captalis -- головний) означає багатство (цінні папери, грошові кошти, майно), яке використовується для власного збільшення. Звідси можна дати таке визначення капіталу банку:
Капітал банку -- це сукупність внесених власниками (учасниками капіталу) власних коштів, які зростають у результаті ефективної банківської діяльності у процесі капіталізації прибутку, а також за рахунок додаткових надходжень з боку учасників.
Порівняно з іншими сферами підприємницької діяльності капітал банків має значно меншу питому вагу у сукупному капіталі. Це пояснюється специфікою діяльності банківської установи, яка здійснює мобілізацію вільних коштів на грошовому ринку і надає їх у борг. Тому капітал банківської діяльності має інше призначення, ніж в інших сферах підприємницької діяльності.
Сутність банківського капіталу виявляється через його функції (рис. 2.4).
Рис. 2.4 Основні функції, що виконує капітал банку
Отже, капітал банку в процесі організації банківської діяльності одночасно виконує кілька функцій, що забезпечує найвищий ефект від проведення банківських операцій, тобто максимізацію прибутку.
Якщо в інших сферах підприємницької діяльності капітал забезпечує платоспроможність і виконує більшість оперативних функцій підприємства, то комерційному банку капітал потрібний насамперед для страхування інтересів вкладників. Тобто першочергове призначення капіталу банку -- це виконання ним захисної функції. У цьому зв'язку розмір капіталу є важливим фактором надійності функціонування банку і повинен перебувати під суворим контролем Національного банку України, що регулює діяльність комерційних банків.
Математичною формулою капіталу в обліку відповідно до міжнародних стандартів є:
Існує два способи розрахунку капіталу:
– за балансом (балансовий капітал), (капітал «брутто»);
– розрахунок за методикою НБУ (регулятивний капітал), (капітал «нетто»).
Капітал банку відображається в 5-му класі Плану рахунків бухгалтерського обліку банків (балансовий капітал). Його величина дорівнює:
БАЛАНСОВИЙ КАПІТАЛ = АКТИВИ - ЗОБОВЯЗАННЯ
До складу балансового капіталу входять наступні статті:
– статутний капітал;
– резервний капітал;
– інші фонди;
– емісійні різниці;
– результат переоцінки основних засобів;
– результати поточного року;
– нерозподілений прибуток.
Регулятивний капітал (власні кошти) є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які беруть банки на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Він являє собою грошові кошти, внесені засновниками (акціонерами) банку, і кошти, утворені у процесі діяльності банку. Він по суті відображає залишковий інтерес банку в активах за вирахуванням зобов'язань і є одним з елементів балансу банку. Частка власного капіталу банку в сукупних грошових ресурсах невелика і може становити від 10% до 15%, залежно від тривалості діяльності банку. Це зумовлено тим, що банк у своїй діяльності переважно користується залученими коштами (чужими грошима).
Регулятивний капітал банку складається з основного (1-го рівня) капіталу та додаткового (2-го рівня) капіталу мінус відвернення (див. таблицю).
Основний капітал вважається незмінним і таким, що не підлягає перепродажу, перерозподілу та повинен повністю покривати поточні збитки. Додатковий капітал має менш постійний характер і його величина піддається змінам.
Субординований борг -- це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові капіталу), які відповідно до угоди не можна взяти з банку раніше як через п'ять років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів. При цьому сума таких коштів, уключених до капіталу, не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу з щорічним зменшенням на 20% від його первинної вартості протягом п'яти останніх років дії угоди.
Сума регулятивного капіталу (капіталу «нетто») показує реальну суму капіталу, яку комерційний банк використовує в господарському обороті і яка визначає його фінансовий стан.
Стан капіталу банку (як і будь-якої установи або фірми) характеризується його розміром, структурою (відносними частками його складових) і темпами зростання як капіталу в цілому, так і окремих його складових.
На наступному етапі аналізу вивчаються зміни в структурі балансового капіталу та в його складових.
Крім аналізу структури капіталу дуже важливо визначити ефективність його використання. Аналіз проводиться за допомогою таких показників:
прибуток на капітал;
величина кредитних вкладень на 1 грн капіталу.
Під час аналізу наведених показників порівнюються дані на звітну дату з даними на відповідну дату минулого року.
На наступних етапах аналізу власного капіталу банку докладно аналізуються достатність банківського капіталу та зміни, які відбулися в його складових:
|
Склад регулятивного капіталу = І. Основний капітал + ІІ. Додатковий капітал - ІІІ. Відвернення |
||
|
І. Основний капітал (капітал 1 рівня) = |
ІІ. Додатковий капітал (капітал 2 рівня) = |
|
|
а) + фактично сплачений зареєстрований статутний капітал б) + розкриті резерви, що створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку: - дивіденди, спрямовані на збільшення статутного капіталу; - емісійні різниці (емісійний дохід) від випуску власних акцій; - резервні фонди, які створюються згідно із законами України; - загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій; - прибуток минулих років; - прибуток минулих років, що очікує затвердження. в) - відрахування: - недосформовані резерви під можливі збитки за кредитними операціями, операціями з цінними паперами, дебіторською заборгованістю, простроченими понад 30 днів та сумнівними щодо отримання нарахованими доходами за активними операціями; - кошти, розміщені на кореспондентських рахунках у банках (резидентах і нерезидентах), які визнані банкрутами або ліквідовуються за рішенням уповноважених органів, або які зареєстровані в офшорних зонах; - нематеріальні активи за мінусом суми зносу; - капітальні вкладення у нематеріальні активи; - збитки минулих років і збитки минулих років, що очікують затвердження; - збитки поточного року. |
Обмеження: Додатковий капітал ? Основний капітал (не більше 100% основного капіталу) Субординований капітал ? 50% Основного капіталу а) + резерви під стандартну заборгованість інших банків; б) + резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків; в) + результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи ревальвації гривні; г) + результат переоцінки основних засобів; д) + прибуток поточного року, зменшений на суму неотриманих нарахованих доходів; е) + субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал). |
|
|
ІІІ. Відвернення = а) - акції та інші цінні папери, з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції, випущені банком; б) - інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі не менше 10 % їх статутного капіталу та в дочірні установи; в) - балансова вартість акцій (паїв) власної емісії, що прийняті в забезпечення наданих банком кредитів (інших вкладень); г) - сума перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного контрагента, над дозволеним значенням Н7; д) - сума перевищення загальної суми операцій, що здійснені щодо одного інсайдера, над дозволеним значенням, установленим Н9; е) - сума операцій, що здійснені з інсайдерами (пов'язаними особами) га умовах, сприятливіших за звичайні; є) - кошти, що вкладені банком в інші банки на умовах субординованого боргу; ж) - розмір перевищення регулятивного капіталу вартостями основних засобів. |
2.4 Аналіз достатності банківського капіталу
У процесі аналізу недостатньо виявити за балансом банку суму його власного капіталу та визначити розмір регулятивного капіталу. Потрібно знати, чи достатньо цих коштів для нормального функціонування банку, захисту інтересів його клієнтів.
Капітал банку допомагає:
забезпечувати довіру суспільства до стабільності окремої індивідуальної банківської установи та до системи комерційних банків;
підтримувати обсяги, типи та характер операцій, що проводяться;
забезпечувати можливість покриття збитків;
давати змогу банку і надалі задовольняти законні кредитні потреби банківського суспільства.
Достатність капіталу -- це здатність банку захистити інтереси своїх кредиторів та власників від незапланованих збитків, розмір яких залежить від обсягу ризиків, що виникають у результаті виконання банком активних операцій.
Для оцінки достатності капіталу банку Національним банком затверджені відповідні нормативи капіталу комерційного банку.
Аналізуючи стан капіталу, насамперед необхідно визначити відповідність його розміру вимогам Національного банку України. Відповідно до Інструкції НБУ «Про порядок регулювання діяльності банків в Україні» № 368 від 28.08.2001 р. встановлюється мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1)
Національний банк залежно від економічного становища країни, стану світових фінансово-кредитних і валютних ринків та відповідно до змін курсу національної валюти може переглядати мінімальний розмір регулятивного капіталу. У разі значного підвищення значення нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу для банків установлюється перехідний період для нарощування капіталу згідно з розробленими банками програмами капіталізації.
Другим нормативним показником є норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності) (Н2), який відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватися за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її беруть на себе власники банку; і навпаки -- чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її беруть на себе кредитори/вкладники банку.
Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку.
Значення показника адекватності регулятивного капіталу визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями.
Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п'ять груп за ступенем ризику та підсумовуються з урахуванням відповідних коефіцієнтів зважування:
а) І група активів зі ступенем ризику 0 %: готівкові кошти, банківські метали; кошти в Національному банку; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Національним банком; нараховані доходи за борговими цінними паперами, що рефінансуються та емітовані Національним банком; боргові цінні папери центральних органів виконавчої влади у портфелі банку на продаж і на інвестиції;
б) II група активів зі ступенем ризику 10 %: короткострокові та довгострокові кредити, надані центральним органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, що надані центральним органам виконавчої влади;
в) III група активів зі ступенем ризику 20 %: боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади, що рефінансуються, та емітовані Національним банком; боргові цінні папери місцевих органів виконавчої влади в портфелі банку на продаж та на інвестиції; кошти до запитання, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за коштами до запитання, розміщені в банку, що має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; інші короткострокові депозити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за депозитами овернайт, гарантійними депозитами, іншими короткостроковими депозитами, що розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; кредити овердрафт, овернайт та інші короткострокові кредити, розміщені в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас; нараховані доходи за кредитами овердрафт, овернайт та іншими короткостроковими кредитами, розміщеними в банку, який має офіційний кредитний рейтинг не нижчий, ніж інвестиційний клас;
г) IV група активів зі ступенем ризику 50 %: кошти до запитання в інших банках, які не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; депозити овернайт, які розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; короткострокові та довгострокові кредити, надані місцевим органам виконавчої влади; нараховані доходи за кредитами, що надані місцевим органам виконавчої влади; гарантійні депозити в інших банках (покриті); зобов'язання з кредитування, які надані банкам та інші зобов'язання, надані клієнтам; валюта та банківські метали, які куплені, але не одержані; активи до одержання;
д) V група активів зі ступенем ризику 100 %: прострочені нараховані доходи за коштами до запитання в інших банках; прострочені нараховані доходи за кредитами, наданими центральним і місцевим органам виконавчої влади; короткострокові депозити, розміщені в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; нараховані доходи за строковими депозитами, розміщеними в інших банках, що не належать до інвестиційного класу; довгострокові депозити, розміщені в інших банках; гарантійні депозити в інших банках (непокриті); прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за строковими депозитами, розміщеними в інших банках; кредити овердрафт, овернайт, кошти за операціями репо та інші короткострокові кредити, які надані іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; довгострокові кредити, надані іншим банкам; нараховані доходи за кредитами, наданими іншим банкам, що не належать до інвестиційного класу; фінансовий лізинг (оренда), наданий іншим банкам; пролонгована заборгованість за кредитами, наданими іншим банкам; прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані іншим банкам; кредити, надані суб'єктам господарської діяльності; нараховані доходи за кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності; прострочена заборгованість і прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані суб'єктам господарської діяльності; пролонгована заборгованість за кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності, сумнівна заборгованість інших банків і за кредитами, наданими суб'єктам господарської діяльності; сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за міжбанківськими операціями; дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків; сумнівна дебіторська заборгованість за операціями з банками та за операціями з клієнтами банків; транзитний рахунок за операціями, здійсненими платіжними картками через банкомат; пролонгована, прострочена та сумнівна заборгованість за кредитами, наданими центральним та місцевим органам виконавчої влади; кредити, надані фізичним особам; пролонгована заборгованість за кредитами, що надані фізичним особам; нараховані доходи за кредитами, наданими фізичним особам; прострочена заборгованість та прострочені нараховані доходи за кредитами, що надані фізичним особам; сумнівна заборгованість за кредитами, наданими фізичним особам; сумнівна заборгованість за нарахованими доходами за операціями з клієнтами; акції та цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж та інвестиції; боргові цінні папери, випущені фінансовими (небанківськими) установами та не фінансовими підприємствами, у портфелі банку на продаж та інвестиції; нараховані доходи за акціями та борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції; прострочені нараховані доходи за борговими цінними паперами в портфелі банку на продаж та інвестиції; товарно-матеріальні цінності; основні засоби; інші активи банку; зобов'язання за всіма видами гарантій (акцептами, авалями); непокриті акредитиви; сумнівні вимоги за операціями з валютою та банківськими металами; цінні папери до одержання за операціями андеррайтингу; сумнівні вимоги за операціями з фінансовими інструментами, крім інструментів валютного обміну.
...Подобные документы
Профільні напрями діяльності та пріоритети ПАТ "А-Банк". Аналіз структури власного капіталу та джерел його формування, пасивів, активів та фінансового результату банку. Характеристика операцій банку. Види платіжних систем, форми безготівкових розрахунків.
курсовая работа [71,3 K], добавлен 03.06.2013Класифікація депозитів. Проблеми формування ресурсної бази банку в період кризи. Аналіз депозитних операцій банків України. Модель залежності рентабельності активів ВАТ "Ощадний банк України" від коефіцієнтів ділової активності в частині пасивів.
курсовая работа [395,4 K], добавлен 05.03.2012Діяльність банків та класифікація їх операцій в ринкових умовах. Оцінка фінансового стану та показників діяльності КБ "Приватбанк". Аналіз структури і перспективи розвитку внесків і депозитів. Заходи для поліпшення прибутковості банківських операцій.
курсовая работа [223,8 K], добавлен 20.02.2011Аналіз структури активів і пасивів банку, рівня його прибутковості, капіталу за допомогою економічних нормативів, показників фінансової стійкості та ефективності діяльності, кредитного портфелю, валютного ризику. Стратегічні напрями розвитку закладу.
реферат [191,1 K], добавлен 31.03.2015Значення рейтингової оцінки діяльності банків. Аналіз кредитного портфелю банку. Становлення рейтингової оцінки банківських установ в Україні. Аналіз активів, пасивів та ліквідності банку. Сучасна банківська система, проблеми та перспективи її розвитку.
курсовая работа [75,8 K], добавлен 17.11.2014Сутність, ознаки та класифікація банківських послуг. Дослідження показників концентрації ринку банківських послуг в Україні у розрізі кредитних та депозитних операцій банків. Аналіз прибутку, рентабельності активів і власного капіталу ПАТ КБ "Приватбанк".
курсовая работа [382,0 K], добавлен 09.02.2014Дослідження особливостей створення та організації діяльності комерційного банку. Аналіз операцій з формування власного капіталу, залучених та запозичених коштів ПАТ "Банк Форум". Основні принципи кредитування. Забезпечення фінансової стійкості установи.
отчет по практике [72,4 K], добавлен 22.10.2013Сутність банківської системи й грошової пропозиції. Функції Національного банку України та комерційних банків. Структура капіталу в банківській системі України. Надання послуг в банках. Державне регулювання банківської системи України, її саморегулювання.
курсовая работа [76,2 K], добавлен 20.11.2010Система комплексного аналізу банківської діяльності сучасного комерційного банку. Окремі положення фінансового менеджменту банку. Стратегія трансформації активів та збалансованого управління ліквідністю. Аналіз адекватності капіталу та якості активів.
курсовая работа [77,9 K], добавлен 27.09.2010Економічна сутність та види валютних операцій банків, принципи та механізми їх реалізації, значення в діяльності банківської сситеми, нормаивно-правова база. Оцінка ефективності валютного обслуговування клієнтів банку, шляхи та напрямки її підвищення.
дипломная работа [385,2 K], добавлен 12.07.2010Сутність банківської діяльності на валютному ринку. Апробація коваріаційного методу розрахунку VaR у валютних операціях банка. Геп-аналіз в управлінні активами та пасивами банку. Аналіз зовнішнього середовища здійснення банками валютної діяльності.
магистерская работа [1,4 M], добавлен 21.03.2015Зміст і предмет аналізу банківської діяльності. Основні принципи, критерії та види аналізу банківського балансу. Організація аналітичної роботи в банку. Методи, прийоми, етапи та інформаційне забезпечення проведення аналізу банківської діяльності.
презентация [85,6 K], добавлен 21.03.2014Аналіз економічних нормативів банківської системи України. Особливості управління фінансовою стійкістю комерційних банків, методи її оцінювання. Заходи мінімізації ризиків і підтримка стійкості банківських установ для їх функціонування в сучасних умовах.
статья [29,9 K], добавлен 13.11.2017Аналіз пасивів і активів ЗАТ "ПУМБ" за 2002-2007 рр. Розрахунок нормативів власного капіталу. Оцінка депозитної діяльності банку. Коефіцієнтний аналіз якості активів. Аналіз кредитного портфелю. Практика управління кредитними ризиками ЗАТ "ПУМБ".
курсовая работа [209,7 K], добавлен 23.09.2010Характеристика факторингової діяльності банківських структур. Сутність та види ризиків, причини їх виникнення, способи зниження ризиків або компенсації. Застосування якісного і кількісного аналізу можливих ризиків факторингової діяльності банку.
курсовая работа [316,8 K], добавлен 23.07.2010Особливості ринку банківських послуг, їх поширення в Україні. Характеристика та види діяльності ПАТ "Укрсоцбанк", динаміка обсягу активів. Сутність нетрадиційних банківських послуг. Аналіз охорони праці, основні заходи підвищення пожежної безпеки.
дипломная работа [2,9 M], добавлен 14.05.2012Для підвищення фінансової стійкості банку важливе значення має зростання його доходів, а як наслідок - і прибутковості банку, що є одним із основних, джерел поповнення власного капіталу банку. Види та форми кредиту. Діяльність комерційних банків.
контрольная работа [23,5 K], добавлен 25.03.2008Теоретичні засади ризиків у банківській діяльності. Аналіз, оцінка, контроль, облік економічних ризиків. Фінансова криза та забезпечення стабільної діяльності банківської системи України. Методи управління економічними ризиками та шляхи їх вдосконалення.
дипломная работа [118,0 K], добавлен 10.02.2011Аналіз тенденцій складу структури і динаміки доходних активів банку. Аналіз якості кредитного портфеля, забезпечення позик. Оцінка ризику та формування резерву банку. Аналіз тенденцій структури і динаміки капіталу за ряд років за даними балансу.
шпаргалка [71,6 K], добавлен 06.05.2009Сучасний стан банківської системи в Україні. Економічна суть та методи управління ризиками у банківській діяльності. Оцінка фінансових показників діяльності ВАТ "Ощадбанк". Аналіз активів та пасивів банку. Пропозиції щодо ефективного управління ризиками.
курсовая работа [182,0 K], добавлен 28.06.2013
