Аналіз банківської діяльності

Рис. 3.3 Основні види активів банку

За строками розміщення банківських ресурсів рахунки активу балансу комерційного банку поділяються на:

– поточні (активи до запитання, які повертаються на першу вимогу кредитора);

– строкові (кошти, які розміщені банком на певний строк);

– квазістрокові (кошти, які не мають визначеного строку повернення і не можуть бути повернені на першу вимогу. Вони повертаються тільки за певних умов).

Для визначення відхилень за статтями балансу, що впливають на стійкість банку, проводиться групування статей активу балансу за спадним ступенем ліквідності активів.

Ліквідність -- це спроможність банку швидко перетворювати свої активи в грошові кошти без втрати їх вартості з метою виконання боргових зобов'язань. При цьому статті активу балансу поділяються на п'ять основних груп:

Рис. 3.4 Розподіл активів за ступенем ліквідності

Первинні резерви -- це всі касові активи, кошти на кореспондентському рахунку в НБУ.

Вторинні резерви, або «некасові» високоліквідні дохідні активи, -- це цінні папери, які можуть бути оперативно реалізовані на грошовому ринку і перетворитися в грошову форму, тобто в первинні резерви з мінімальною втратою їх вартості.

Інші ліквідні активи -- надані банком кредити та інші платежі, до погашення яких залишилося не більш одного місяця.

Малоліквідні активи -- позикові активи, до погашення яких залишилося більше одного місяця.

Неліквідні активи -- капіталізовані активи, фінансові інвестиції, у тому числі фінансові вкладення в асоційовані і дочірні компанії, дебіторська заборгованість та інші іммобілізовані кошти.

Первинні та вторинні резерви складають високоліквідні активи. Іншими словами, високоліквідні активи -- це кошти в касі, у Національному банку України та в інших банках, цінні папери, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані у готівкові чи безготівкові кошти.

Аналізуючи активи за ступенем ліквідності, необхідно виділити частку кожної групи активів за цією ознакою в загальних активах банку. При цьому особливу увагу звертають на питому вагу абсолютно ліквідних активів у загальних та робочих активах. Цей показник має відповідати встановленому НБУ нормативу, але занадто високе його значення може призвести до зниження дохідності банку та свідчить про неефективне використання банківських ресурсів. Питома вага абсолютно ліквідних активів у робочих активах має бути в межах 20--25 %.

Вивчаючи тему «Аналіз власного капіталу», ми визначили, що залежно від рівня ризику всі активи банку поділяються на п'ять груп:

I група -- 0 %;

II група -- 10 %;

III група -- 20 %;

IV група -- 50 %;

V група -- 100 %.

Склад робочих активів показано на рис. 3.5.

Рис. 3.5 Склад робочих активів

До неробочих активів належать рахунки, що не дають доходу банку. До них входять:

– кошти в розрахунках;

– резерви;

– дебітори;

– кошти, вкладені у майно та господарські матеріали;

– видатки і збитки.

Аналіз структури активних операцій поділяється на якісний і кількісний.

На основі якісного розподілу активів і використання методу порівняння визначаються пропорції між рахунками балансу і виявляються тенденції, їх зміни та простежується, як ці зміни і відхилення вплинули на ліквідність і прибутковість операцій банку.

3.2 Коефіцієнтний аналіз якості активів

Порівняльний аналіз якості активів доцільно проводити за допомогою коефіцієнтів. Коефіцієнтний аналіз дає змогу оцінити в динаміці якість активів за такими критеріями, як дохідність, ризикованість, ліквідність, оборотність.

Дохідність активів може бути проаналізована за допомогою коефіцієнта дохідності:

Цей коефіцієнт характеризує ділову активність банку з погляду ефективності розміщення ресурсів. У міжнародній практиці вважається, що цей коефіцієнт має бути вище 93 %. Збільшення частки недохідних активів більше як на 7 % може призвести банк до банкрутства. Ураховуючи специфіку розвитку українських банків середнє значення цього коефіцієнта коливається в межах 70 %.

За ступенем ризикованості якість банківських активів можна проаналізувати за допомогою коефіцієнта ризикованості активів:

Збільшення цього коефіцієнта свідчить про зростання ризикованості банківських активних операцій.

Аналіз якості активів з позиції ліквідності можна провести за допомогою коефіцієнта ліквідності активів. Проте цей коефіцієнт може бути розрахований за умови розроблення критеріїв ліквідності кожного виду активів банку. Нині у вітчизняній та зарубіжній практиці відсутні подібні розробки. За основу зважування активів за станом ліквідності можна взяти методику розрахунку загального коефіцієнта ліквідності (хоча під час оцінювання ліквідності окремих видів активів не вповні враховано ступінь ліквідності окремих з них):

Зважуючи активи за ступенем ліквідності, необхідно відповідні активи помножити на такі коефіцієнти ліквідності:

– пролонговані кредити -- на 0,3;

– прострочені та безнадійні кредити -- на 0;

– прострочена та безнадійна дебіторська заборгованість -- на 0;

– прострочена та безнадійна заборгованість за операціями з цінними паперами -- на 0;

– основні засоби та нематеріальні активи -- на 0,5;

– решта активів -- на 1.

Оборотність активів є основним показником ділової активності банку. Чим швидше обертаються активи, тим більше прибутку отримає банк, а відповідно й ефективніше він працює. Розрахунок коефіцієнта оборотності активів здійснюється за формулою:

Збільшення кількості оборотів, що здійснюють активи, є позитивним явищем. Зростання цього коефіцієнта не тільки позитивно відбивається на підвищенні ефективності роботи банку, а й підвищує його ліквідність та сприяє вивільненню ресурсів з обороту.

Обернений показником, що характеризує прискорення оборотності активів, є показник тривалості одного обороту активів у днях, який розраховується за формулою:

Зменшення цього показника свідчить про прискорення оборотності активів і вважається позитивним явищем. Після загального аналізу оборотності активів доцільно провести аналіз оборотності окремих видів активів і оцінити їх вклад у підвищення ліквідності та прибутковості роботи банку.

3.3 Аналіз кредитних операцій

Значення та завдання аналізу. У структурі активних операцій традиційно найбільшу питому вагу мають кредитні операції. Це пов'язано з закономірною властивістю капіталу спрямовуватися у сфери, де найвища норма прибутку. Саме аналіз кредитних операцій з погляду ступеня ризику, забезпеченості та дохідності лежить в основі аналізу якості активів банку. Позикові операції є одним із найефективніших, тобто прибуткових способів розміщення ресурсів банку. Водночас кредитні операції є найбільш ризикованим видом операцій комерційного банку. Кредитні операції банку формують його кредитний портфель.

Кредитні вкладення або кредитний портфель, комерційного банку, -- це сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання доходу.

Кредитний портфель банку містить агреговану балансову вартість усіх кредитів, у тому числі прострочених, пролонгованих та сумнівних до повернення.

Кредитний портфель банку не включає:

– відсотки нараховані, але не сплачені, непрофінансовані;

– зобов'язання видати кредит;

– кредитні лінії, які ще не використані;

– гарантії та акредитиви;

– оперативний лізинг.

Аналіз кредитної діяльності банку передбачає вирішення таких завдань:

визначення ступеня та типу концентрації ризику кредитного портфеля, його відповідності зовнішньому покриттю і достатності створених резервів покриття фактичних і потенційних збитків;

оцінка адекватності кредитного ризику сумі очікуваного прибутку;

визначення кредитоспроможності позичальників з метою зниження кредитного ризику;

визначення ефективності кредитних операцій, що дає змогу вибрати доцільний варіант розміщення ресурсів.

Аналіз кредитних операцій доцільно проводити в такій послідовності:

оцінюються масштаби кредитної діяльності банку порівняно з попередніми періодами та іншими банками;

аналізується рух кредитів;

розраховується оборотність кредитів;

визначається рівень диверсифікації кредитних вкладень, який дає змогу максимально знизити ризик неповернення позики;

оцінюється повернення позик;

проводиться кількісна оцінка структури кредитного портфеля залежно від різних класифікаційних ознак;

виявляється якість кредитного портфеля з погляду ризику і рівня забезпеченості кредитів;

аналізується дохідність та ефективність кредитних операцій.

Аналіз масштабів і динаміки кредитних вкладень

Аналіз кредитної діяльності банку доцільно починати з визначення місця, яке посідають кредитні операції в загальному обсязі активів банку, тобто необхідно дати узагальнюючу оцінку масштабів кредитної діяльності. Для цього розраховується коефіцієнт питомої ваги кредитів у загальних активах банку за формулою:

Цей показник може бути розрахований як у цілому за аналізований період, так і на якусь певну дату, тобто на початок чи кінець періоду. Він показує частку кредитних операцій у загальних активах банку і характеризує кредитну активність банку.

Банк, який занадто перевантажений позиками, має високий коефіцієнт питомої ваги позик у загальних активах. Показник понад 65% вважається високим. Ліквідні банки мають нижчий рівень цього коефіцієнта, але більшу частку коштів у короткострокових коштах грошового ринку та в інвестиційних цінних паперах, які, у свою чергу, можуть легко конвертуватися в грошові кошти, які потім можуть бути видані у формі позик.

Наступним етапом аналізу кредитних операцій є визначення темпів зростання та приросту кредитних вкладень. Темп зростання визначається як співвідношення суми кредитних вкладень на кінець звітного періоду та суми на початок періоду:

Темп приросту кредитних вкладень розраховується за формулою:

Аналіз руху кредитів банку передбачає вивчення фінансової звітності, з якої можна визначити питому вагу нових кредитів відносно залишку позикової заборгованості на кінець звітного періоду (коефіцієнт надання), коефіцієнт погашення кредитів за звітний період, співвідношення дебетових та кредитових оборотів, достатність резерву на можливі втрати за позиками, розмір прострочених відсотків.

Коефіцієнт надання розраховується за формулою:

За допомогою цього показника визначають, скільки кредитів залишилося непогашеними з виданих у минулому звітному періоді. Той самий показник можна розрахувати і в розрізі короткострокових та довгострокових позик.

Зазначений показник, навіть у разі несвоєчасного відображення банком фактів простроченої заборгованості, наявності високої питомої ваги пролонгованих позик у кредитному портфелі банку, відбиває, яка сума залишків позикової заборгованості банку не має руху та переходить з кварталу в квартал.

У такий самий спосіб можна розрахувати коефіцієнт погашення кредитів (К_пог). Цей показник визначається як співвідношення суми погашених у звітному періоді позик до загальної суми залишку позикової заборгованості на початок періоду та суми щойно виданих кредитів:

Другий показник доповнює перший і дає змогу по-новому трактувати отримані результати. Якщо перший показник свідчить про обмеження комерційним банком розміру щойно виданих кредитів, то другий -- про низьку питому вагу погашення раніше виданих кредитів до звітного періоду.

Аналіз оборотності кредитів

Аналіз оборотності позик доцільно починати з загальної оцінки дебетових та кредитових оборотів за позиковими рахунками.

Якщо дебетовий оборот значно перевищує кредитовий, то це свідчить про небезпечну політику банку з нарощування видачі позик за поганого їх повернення. У разі, що така тенденція спостерігається протягом кількох років, -- це неминуче приведе банк до значних фінансових труднощів, і політику в галузі кредитної діяльності потрібно докорінно змінювати.

Якщо є дані на дві дати, для розрахунку середніх залишків застосовується формула простої арифметичної:

де -- середній залишок заборгованості за позиками;

П_поч, П_кін -- залишок заборгованості за позиками відповідно на початок та кінець періоду.

За наявності даних більше, ніж на дві дати, для розрахунку середньої величини застосовується середня хронологічна моментного ряду за формулою:

де n -- кількість дат, на які є заборгованість за позиками.

Аналогічно до загальної методики оборотність позик аналізується за допомогою таких показників:

1. Швидкість обертання позик, або кількість оборотів кредитних коштів:

При цьому кредитний оборот являє собою суму погашених позик або дохід від реалізації кредитів. Цей показник (N₀) характеризує, скільки оборотів здійснюють кредити за аналізований період.

2. Тривалість одного обороту в днях:

,

де t -- тривалість одного обороту в днях;

D -- кількість днів в аналізованому періоді;

N -- кількість оборотів позики за період (швидкість обертання позики);

-- середній залишок позики;

О_к -- кредитний оборот (дохід від кредитної операції).

Наведений показник показує, за скільки днів позики проходять повний оборот. Ці два показники перебувають у зворотній залежності -- із зростанням швидкості обертання тривалість одного обороту позики зменшується. Унаслідок підвищення швидкості обертання позик з обороту вивільняються кредитні ресурси, які, у свою чергу, можуть бути залучені в інші активні операції банку та приносити додатковий прибуток.

На зменшення тривалості одного обороту (тобто прискорення оборотності кредитів) впливають зниження сум заборгованості за позиками, а також збільшення сум погашення позик та зміна середньої відсоткової ставки за кредитами.

Додаткове звільнення кредитних ресурсів або, навпаки, додаткове їх залучення розраховується за формулою:

тобто різниця в тривалості одного обороту помножується на базисний одноденний оборот позик. При цьому оборот позик розраховується як дохід від кредитних операцій або як сума повернених позик разом з відсотками. У свою чергу, на розмір кредитного обороту впливають такі фактори, як розмір відсоткової ставки, обсяг кредитних вкладень, неповернення позик або несвоєчасне повернення позик тощо.

.

Погіршення повернення позик і зменшення обсягів виданих кредитів підвищує тривалість одного обороту.

Зменшення середньої відсоткової ставки за кредит впливає на тривалість обороту у такий спосіб:

Зміна обсягів виданих кредитів залежить від попиту на кредитні ресурси, ефективності управління активами банку, активності депозитної політики банку. Тобто цей показник частково не залежить від зусиль самого банку. Останній же фактор -- середня відсоткова ставка за кредит -- здебільшого залежить від зовнішніх причин: політика НБУ, співвідношення попиту та пропозиції кредиту на ринку позикових капіталів, конкуренція між банками, стабільність економічної ситуації. Внутрішні фактори (ризик позики, її забезпечення, розмір та термін погашення тощо) менше впливають на зміну середньої відсоткової ставки, але теж мають місце.

Аналіз погашення виданих позик. Однією з головних проблем кредитної діяльності комерційних банків у сучасних умовах є несвоєчасне погашення наданих позик.