2.3. Удосконалення тактичного фінансового планування

На відміну від стратегічних фінансових планів, впровадження яких в практику діяльності кооперативних організацій і підприємств є відносно новим напрямом роботи, система поточного фінансового планування має тривалу історію свого розвитку, впродовж якої створений методичний інструментарій розробки фінансових планів, позитивні риси якого використовуються в адаптованих до ринкових умов господарювання методиках. Зокрема в Методичних рекомендаціях зі складання фінансового плану торговельного підприємства, що розроблені Львівською комерційною академією в 2001 р. на замовлення Центральної спілки споживчих товариств України. [12] враховані як визначений Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції порядок складання річного фінансового плану державними підприємствами, так і специфічні особливості управління фінансами в підприємствах і організаціях споживчої кооперації. В зазначених Методичних рекомендаціях фінансовий план торговельного підприємства включає такі основні складові:

- план доходів, витрат і прибутку;

- бюджет оборотних засобів;

- бюджет капітальних вкладень;

- бюджет коштів соціального спрямування;

- баланс активів і пасивів .

План доходів, витрат і прибутку дозволяє оцінити майбутній фінансовий результат діяльності з урахуванням ризиків. Його форма має бути максимально наближеною до форми 2 «Звіт про фінансові результати». Як правило, цей документ розробляється на рік з поквартальним розбиттям (таблиця 2.5).

Таблиця 2.5

План доходів, і витрат і прибутку

№	Показники	І	ІІ	ІІІ	IV	Разом за рік
1	Виручка (без ПДВ і акцизів)
2	Собівартість реалізованої
3	Валовий прибуток (с. 1 - с. 2)
4	Адміністративні витрати
5	Витрати на збут
6	Доходи від інвестиційної й фінансової діяльності
7	Інвестиційні й фінансові
8	Прибуток до оподаткування
9	Податок на прибуток
10	Чистий прибуток (с. 8 - с. 9)
11	Виплата дивідендів
12	Відрахування до резервного фонду
13	Фонд накопичення
14	Фонд споживання
15	Нерозподілений прибуток с. 10 - (с. 11 + с. 12 + с. 13 + с. 14)

Цей план складається після того, як сплановані показники зі всіх інших напрямів діяльності. Безпосередньо фінансовим розрахункам передує значна підготовча робота, яка полягає у визначенні: обсягів реалізації товарів, робіт та послуг; рівня цін на них, собівартості одиниці продукції з виділенням у її складі умовно-постійних й умовно-перемінних витрат тощо. В ринкових умовах господарювання при обґрунтуванні плану прибутку пропонується застосовувати багатоваріантні розрахунки і окрім розрахунків плану прибутку залишковим методом пропонується визначати зазначений показник на основі застосування цільового підходу, який супроводжується розрахунками беззбиткового й прибуткового обсягів реалізації. На етапі планування прибутку доречно звернути увагу на основні напрями його розподілу. При цьому більшу частку прибутку необхідно спрямовувати на виробничий розвиток і меншу - на соціальний.

Бюджет оборотних засобів відображає потребу в оборотних засобах і джерела її покриття. Значна увага при проведенні цих розрахунків приділяється визначенню прогнозних значень власного оборотного капіталу. Саме цей показник підлягає нормуванню на основі методик, що передбачають використання коефіцієнта завантаження власним оборотним капіталом виручки або поелементного розрахунку власних джерел фінансування основних складових оборотних активів. Кооперативні організації і підприємства зобов'язані забезпечити наявність власного оборотного капіталу у розмірах, що не менші за норматив.

Бюджет капітальних вкладень розробляється з метою досягнення збалансованості потреби в капітальних вкладеннях і джерел її покриття. Залучення капіталу від зовнішніх інвесторів передбачає проведення розрахунку їхньої окупності.

Складання кошторису фінансування заходів щодо здійснення соціальної політики підприємств і організацій споживчої кооперації здійснюється з метою матеріального заохочення персоналу й пайовиків та його поєднання з кінцевими результатами діяльності.

Баланс активів і пасивів підприємства - це зведена таблиця, в якій показуються джерела капіталу і напрями його розміщення. Мета розробки планового балансу полягає в оцінці потреби підприємства в окремих видах активів, а також визначенні можливих джерел її покриття. Як правило, цей документ складають в агрегованій формі, яка передбачає облік тільки укрупнених статей активу і пасиву балансу. (таблиця 2.6)

Самі по собі фінансові документи не дають чіткого уявлення про фінансовий стан підприємства у плановому періоді. Тому вже на етапі планування пропонується проводити аналіз і давати оцінку фінансових документів, які плануються.

Це дозволить визначити критичні точки в діяльності підприємства, визначити проблеми, що виникають і розробляти заходи, що направлені на їх вирішення.

При проведенні такого аналізу найбільш значущими виступають три групи показників: ліквідності, ділової активності і рентабельності. Всі вони визначаються на основі планових документів. Зведення цих показників пропонується проводити в таблиці, де планові показники порівнюються з фактичними даними звітного періоду.

Таблиця 2.6

Баланс райспоживспілки на плановий період

Актив	Сума, тис. грн	Пасив	Сума, тис. грн
Необоротні активи		Статутний капітал
Оборотні активи		Нерозподілений прибуток
В тому числі:
Матеріальні запаси		Довгострокові зобов`язання
Дебіторська заборгованість
Грошові кошти		Короткострокові зобов`язання
Баланс		Баланс

Ми поділяємо точку зору проф. Білої О.Г., яка вважає, що «такий фінансовий план можна вважати програмою та інструментом управління фінансами підприємства» [32. C. 117]. Але його недоліком є те, що він ґрунтується на статичному підході і не враховує динаміку здійснення фінансових операцій, які супроводжуються постійним рухом грошових коштів. Ігнорування планування грошових потоків є суттєвим прорахунком у здійсненні фінансового управління на рівні господарюючого суб'єкта, що негативно позначається на показниках платоспроможності й фінансової стійкості. Тому вважаємо за доцільне ввести в практику діяльності кооперативних організацій і підприємств розробку плану грошових потоків. План грошових потоків складають на рік з помісячним розбиттям. Головне призначення цього документа полягає в тому, щоб перевірити синхронність надходжень і використання грошових коштів, а також оцінити майбутню ліквідність балансу. (таблиця 2.7.).

При розробці плану грошових потоків важливо пам`ятати, що визначальним є не час виконання господарських операцій, а час фактичних надходжень і платежів грошових коштів.

Для створення надійної інформаційної бази планових показників і підвищення рівня обґрунтованості фінансових планів у підприємствах і організаціях споживчої кооперації необхідне впровадження системи бюджетування, позитивний досвід застосування якого визнають не тільки зарубіжні, а й вітчизняні підприємства.

Таблиця 2.7

План грошових потоків райспоживспілки

№ п/п	Показник	Разом
		1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11
1.	Залишки коштів на початок періоду
2.	Виручка від реалізації товарів, робіт і послуг
3.	Погашення дебіторської заборгованості
4.	Разом грошових надходжень (С. 1 + С. 2 + С. 3)
5.	Виробничі витрати
6.	Сплата відсотків за кредит
7.	Розрахунки з бюджетом й позабюджетними фондами
8.	Інші виплати
9.	Разом грошових виплат (С. 5 + С. 6 + С. 7 + С. 8)
10.	Перевищення грошових надходжень над виплатами (С. 4 - С. 9)
11.	Залишки коштів на кінець періоду (С. 1 ± С. 10)

Так, результати опитування 370 менеджерів усіх рівнів управління 219 вітчизняних підприємств різних форм власності та видів діяльності підтвердили цілу низку переваг бюджетування в забезпеченні ефективного управління фінансами. Зокрема: поліпшується ситуація з платоспроможністю, підвищується результативність діяльності, забезпечується цільове використання та економія фінансових ресурсів, підвищується рівень обґрунтованості управлінських рішень, поліпшується фінансова дисципліна і взаємоузгодження рішень в межах підприємства та із зовнішніми контрагентами тощо [60. C. 136-137].

Разом з цим зазначимо, що впровадження бюджетування на рівні організації чи підприємства є досить складним процесом, що пов'язаний зі створенням відповідної системи інформаційного забезпечення й адаптації системи бюджетів до потреб конкретних підприємств. У наукових публікаціях дається класифікація бюджетів господарюючих суб'єктів за різними ознаками, але не має однозначної думки щодо кількості, видів, структури та складу бюджетів, які доцільно формувати на рівні підприємства, а також послідовності складання таких бюджетів й схеми взаємозв'язків між ними. Найчастіше систему бюджетів підприємства подають як сукупність взаємопов'язаних операційних і фінансових бюджетів (рис. 2.7). До операційних бюджетів відносять: бюджет виробництва, бюджет постачання, бюджет витрат на матеріали, бюджет витрат на заробітну плату, бюджет адміністративних витрат, бюджет загальновиробничих витрат, бюджет витрат на збут, бюджет комерційних витрат. Узагальнюючим операційним бюджетом виступає бюджет доходів і витрат. До фінансових бюджетів відносять: бюджет грошових потоків, бюджет здійснення інвестиційних програм і баланс активів і пасив.

Рис. 2.7. Структура зведеного бюджету підприємства

Система бюджетного планування діяльності підприємства включає:

- формування кількості, видів, структури та складу бюджетів;

- визначення відповідальних за формування бюджетів;

- узгодження бюджетів і контроль за їх виконанням.

Види й кількість бюджетів, які є доцільними для кожного підприємства, визначаються з урахуванням галузевих особливостей і структурної будови підприємства чи організації

При розробці бюджетів можуть використовуватися як традиційні методи, що ґрунтуються на використанні показників витрат попереднього періоду, так і нетрадиційні методи серед яких можна назвати «нуль-базис-бюджетування». Сутність цього методу полягає в тому, що планові показники розраховуються шляхом нового обчислення норм і нормативів затрат і їх структури. Завдяки цьому у фінансові розрахунки закладаються оптимальні рівні витрати.

Впровадження бюджетування забезпечує дієвий контроль за формуванням доходів і витрат, а також грошових потоків підприємства. Порівняння показників бюджетів з фактичними даними дозволяє на основі аналізу відхилень своєчасно підсилювати сприятливі і зменшувати несприятливі тенденції розвитку фінансових показників.

На наш погляд, в підприємствах і організаціях споживчої кооперації розробку системи бюджетів доцільно розпочинати зі складання плану товарного забезпечення роздрібного товарообороту на рік з поквартальним розбиттям. Саме цей план слугуватиме інформаційною базою для складання бюджетів, що формують доходи і витрати, за кожною статтею поточних витрат. Окрім цього обов'язковими мають стати бюджети сплати податків і податкових платежів. Для забезпечення необхідної інформації щодо розробки бюджету грошових потоків необхідно складати плани-графіки платежів за усіма конкретними статтями їх здійснення.

Отже, зміст поточних фінансових планів охоплює два найголовніших аспекти фінансової діяльності: прибутковість і платоспроможність. Планування прибутковості дозволяє оцінити майбутній фінансовий результат діяльності. Платоспроможність господарюючих суб'єктів забезпечується на основі планування грошових потоків. Тому система поточного фінансового планування на рівні господарюючого суб'єкта повинна включати такі основні документи: план прибутку, план руху грошових коштів і плановий баланс активів і пасивів.

Прогресивною формою поточного планування в сучасних умовах є бюджетування, яке дає можливість забезпечити взаємозв'язок доходів і витрат, надходжень і видатків на основі взаємної ув'язки показників розвитку підприємства і їхнього фінансового забезпечення. Сутність бюджетного планування полягає в тому, що розробка узагальнюючих планових документів здійснюється на основі ретельно перевірених передумов формування кожного елемента активів і пасивів, доходів і витрат.

РОЗДІЛ ІІІ. БІЗНЕС-ПЛАН В СИСТЕМІ ПЛАНУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ КООПЕРАТИВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ

3.1 Місце бізнес-планів в системі планування підприємств та організацій споживчої кооперації

Становлення та розвиток української ринкової економіки потребує принципово нових підходів до організації управління господарською діяльністю. За останні 25 років Україна пройшла шлях від суцільного державного планування усіх сфер життя через повний економічний нігілізм щодо складання планів початку 90-х років до усвідомлення керівництвом, що практична реалізація будь-якого комерційного проекту значно ускладнюється чи навіть стає неможливою без попередньо розробленого плану.

Змінилися орієнтири, методи й інструменти господарювання, в основу яких покладені ринкові закони попиту та пропозиції. У цих умовах ділове планування або бізнес-плани повинні об'єднати всі етапи реалізації інноваційних проектів: від вибору стратегічної або тактичної мети до її повної реалізації на відповідному ринку. В сучасних умовах розроблений механізм ділового ринкового планування, що включає теорію, методологію й практику планово-управлінської діяльності і охоплює загальні закономірності й українську специфіку ринкових економічних відносин [58].

Кооперативна система має багаторічний досвід складання тактичних і стратегічних планів, зокрема п'ятирічних і річних. Тому при переході до ринкової економіки виникло цілком слушне питання про спадкоємність широко відомих в українській промисловості систем і методів планування соціально-економічного розвитку підприємств і нового виду планування - складання бізнес-планів.

У період становлення ринкових відносин керівництво деяких облспоживспілок (Кримспоживспілці, Чернігівській, Черкаській та інших облспоживспілках) внутрішньогосподарське планування замінило бізнес-плануванням. Проте багаторічна практика підтвердила не тільки можливість, але й необхідність спільного існування цих систем планування на кооперативних підприємствах. Ці види планів не замінюють, а доповнюють один одне. Господарська діяльність в ринковій економіці підтверджує тісну взаємодію бізнес-планів і соціально-економічних планів, що склалася на українських підприємствах в останні роки. Однак між цими видами планів існують і розходження, що свідчать про наявність у кожного з них свого власного предмета й місця як у сфері планування усередині підприємства, так і у господарюванні всієї кооперативної системи.

По-перше, бізнес-планування, на відміну від внутрішньовиробничого або корпоративного планування, включає не весь комплекс загальних цілей кооперативного підприємства або райспоживспілки, а одне з найважливіших завдань, що визначає конкретне планування нового виду діяльності або бізнесу-проекту. Бізнес-план орієнтується головним чином на розробку нової стратегії або тактики розвитку підприємства, тоді як соціально-економічне планування може включати різні види поточної й перспективної діяльності.

По-друге, бізнес-плани розробляються на інноваційні проекти, чітко окреслені конкретними строками їхнього виконання, після закінчення яких робота над даним бізнесом-проектом завершується. Внутрішньовиробниче планування провадиться й здійснюється безупинно на всіх рівнях управління господарством. У міру виконання одного річного плану підприємство після відповідного корегування переходить до здійснення чергового плану і т.д. Бізнес-план має не тільки чітко визначені строки, але й більше вузькі просторові кордони, тоді як будь-який внутрішньовиробничий план таких чітких обмежень не має.

По-третє, основне призначення бізнес-плану складається у розробці кооперативним підприємством інноваційного проекту й одержанні на його виконання необхідних виробничих ресурсів і в першу чергу коштів. Пошук надійних інвесторів вимагає найбільш ретельного обґрунтування багатьох фінансових показників з урахуванням існуючого ступеня ризику не тільки у внутрішній виробничо-господарській діяльності, але й у зовнішніх кредитно-фінансових і банківських структурах. Внутріфірмові плани необхідні для власного використання, тоді як бізнес-плани більше потрібні для зовнішніх інвесторів і кредиторів.

По-четверте, бізнес-плани розробляються безпосередньо під керівництвом і при особистій участі керівника кооперативного підприємства. Внутріфірмовим плануванням, як правило, займається планово-економічний відділ райспоживспілки або кооперативного підприємства. Особиста участь кожного керівника в розробці ділового плану свого нового проекту сприяє не тільки виробленню реальної стратегічної й оперативної мети, але й забезпечує в майбутньому найкращу організацію виконання бізнесу-проекту на основі порівняння витрат і результатів. Робота в ринковій економіці потребує від керівників кооперативних підприємств приймати самостійні рішення в нових умовах невизначеності та ризикувати. Проте такі рішення повинні бути зваженими, а ризик мінімальний, що може бути досягнуто за допомогою детально розроблених планів діяльності. Бізнес-план є результатом дослідження і організаційної роботи керівника, що ставить за мету вивчення конкретного напряму діяльності підприємства на визначеному ринку в конкретних організаційно-економічних умовах.

По-п'яте, фахівці системи споживчої кооперації України поки не мають єдиної науково обґрунтованої методики розробки бізнес-планів стосовно до умов роботи в ринковій економіці, оскільки в більшості методичних і навчальних рекомендацій розкривається переважно досвід планування на сформованому закордонному ринку. У той же час на кооперативних підприємствах недостатньо широко використається наявний досвід внутрішньогосподарського планування. Тому виникла потреба в комплексному підході до розвитку теорії й практики не тільки бізнес-планування, але й всієї системи внутрішньогосподарського планування кооперативної системи. Сучасні вимоги потребують від фахівців володіння комплексом знань як із загальних питань господарювання, так і в галузі маркетингу, менеджменту, фінансового аналізу для складання плану майбутньої діяльності.

Таким чином, на відміну від внутрішньовиробничих планів, бізнес-план направлений на розробку та детальний опис процесу виконання проекту підприємства, а не на встановлення планових показників роботи самого підприємства. Тому організація або підприємство може мати в розробці та виконанні одночасно декілька бізнес-планів (в залежності від кількості бізнес-проектів), або один бізнес-план може належати декільком підприємствам (якщо проект об'єднує діяльність декількох підприємств). Крім того мета складання бізнес-плану може бути різною (проектне планування майбутньої діяльності, отримання фінансування для здійснення проекту, координація роботи підприємств у спільному проекті). Частіше виникає необхідність для підприємства внесення змін в бізнес-план в залежності від змін у навколишньому середовищі.

Невизначеність з місцем бізнес-планування в системі планування підприємств виникла в Україні серед спеціалістів-практиків через відсутність цього поняття в плановій економіці. В Радянському Союзі не існувало документа під назвою «бізнес-план», проте розроблявся його аналог - техніко-економічне обґрунтування (ТЕО). Структура та зміст ТЕО строго регламентувалися постановою Ради міністрів СРСР № 367 від 22 серпня 1985 р. «Про порядок затвердження техніко-економічних обґрунтувань». Основна мета радянського ТЕО - обґрунтування господарської необхідності і економічної доцільності будівництва підприємств, будинків і споруд.

На сучасному українському ринку бізнес-послуг, склалася ситуація з невизначеністю у питаннях тлумачення ряду близьких понять, таких як ТЕО, бізнес-план, інвестиційний меморандум. Спробуємо розібратися, що є спільного і чим відрізняються ці документи.

Техніко-економічне обґрунтування - аналіз, розрахунок, оцінка економічної доцільності здійснення пропонованого проекту будівництва, спорудження підприємства, створення нового технічного об'єкта, модернізації й реконструкції існуючих об'єктів. ТЕО засноване на порівняльній оцінці витрат і результатів, визначені ефективності використання, строку окупності вкладень.

Метою техніко-економічного обґрунтування є визначення, наскільки вкладення фінансів буде перспективним і здатним принести фінансову вигоду власнику проекту. Воно є необхідним для кожного кооперативного підприємства дослідженням, у ході підготовки якого проводиться ряд робіт з вивчення й аналізу всіх складових інвестиційного проекту й розробці строків повернення вкладених у проект коштів.

Після складання ТЕО відбувається розробка більш ретельного документа - бізнес-плану, у якому визначається, як новостворений продукт або проект буде поводитися в умовах конкретного ринку. ТЕО, при необхідності, включається до складу бізнес-плану. Крім того, на відміну від ТЕО бізнес-план досліджує вплив інноваційного проекту на конкурентні фактори ринку, досліджує наявні та майбутні ризики.

Розробка бізнес-плану пов'язана із зростанням витрат кооперативного підприємства на проведення досліджень у сфері маркетингу. Ці дослідження ставлять своєю метою визначити, наскільки припущення, які викладені в техніко-економічному обґрунтуванні, будуть відповідати даним отриманим в ході цих досліджень. Якщо ці маркетингові дослідження приводять до схвалення пропозицій техніко-економічного обґрунтування, то проект вправі претендувати на отримання фінансування.

Основним розходженням між ТЕО й бізнес-планом є їх призначення. Як правило розробка ТЕО допомагає визначити економічне обґрунтування реалізації проекту. Бізнес-план у свою чергу показує модель і методи реалізації проекту підтверджені економічним обґрунтуванням.

Іншою відмінністю бізнес-плану і ТЕО є більш вузький, специфічний характер останнього. ТЕО розробляється, коли потрібно довести необхідність вибору саме пропонованого варіанта обладнання, технології, процесу. Розробка техніко-економічного обґрунтування провадиться для проектів впровадження нових технологій, процесів і обладнання на вже існуючому, працюючому кооперативному підприємстві. Бізнес-план має більш широке застосування.

Таким чином, основними відмінностями ТЕО від бізнес-плану є:

1. Більш вузьке специфічне застосування для обґрунтування необхідності впровадження проекту для самого кооперативного підприємства.

2. ТЕО складається для нових проектів на вже існуючому підприємстві, тому такі складові бізнес-плану, як маркетингові дослідження, аналіз ринку, опис підприємства й продукту відсутні.

3. В ТЕО наводиться більш докладна інформація про технології та обладнання, причини їхнього вибору.

4. Техніко-економічне обґрунтування є більш коротким документом, чим повноцінний бізнес-план.

Інвестиційний меморандум по суті містить ту ж саму інформацію, що і ТЕО та бізнес-план, але створюється для інвестора. Виходячи із його призначення, у меморандумі розглядаються всі основні аспекти діяльності компанії, і обґрунтовується доцільність інвестицій у дану господарюючу одиницю. За результатами розгляду інвестиційного меморандуму, інвестор ухвалює рішення щодо подальшого співробітництва або припинення контактів з компанією-ініціатором проекту.

Розробка інвестиційного меморандуму, хоча ґрунтується на вже підготовлених даних бізнес-плану потребує більше часу та фінансових витрат (Рис. 3.1).

Рис. 3.1. Витрати часу та грошових коштів на розробку інвестиційних документів

Вимоги до меморандуму посилюються в зв'язку з тим, що він повинен бути зовнішньо привабливим для венчурної фірми, потенційних співзасновників або банківських структур. Інвестиційний меморандум повинен включати велику кількість фотографій, слайдів, малюнків, схем, проте кількість текстової інформації обмежується основними тезами, надаються лише основні вихідні таблиці ефективності капіталовкладень. Часто інвестиційний меморандум розробляється у вигляді презентації, а проекти, які потребують значних інвестицій, доповнюються і презентаційними сайтами.

Отже, бізнес-план відрізняється від ТЕО та інвестиційного меморандуму своїм призначенням і місцем в процесі планування діяльності кооперативного підприємства.

Бізнес-план - це офіційний документ, який в точній, зрозумілій та доступній формі описує процес створення та реалізації комерційної ідеї її власником з точки зору збуту, виробництва, обліку і фінансів. Він систематично оновлюється, в нього вносяться зміни, пов'язані як із змінами усередині фірми, так і в економіці в цілому.

Головною метою розробки бізнес-плану є планування господарської діяльності підприємства на найближчий і віддалений період у відповідності до потреб ринку і можливостей отримання необхідних ресурсів. Іншими цілями розробки бізнес-плану можуть бути визначення ступеню реальності досягнення передбачуваних результатів, доказ конкретним особам доцільності реорганізації підприємства або створення нового; постановка перед працівниками підприємства конкретних завдань досягнення кількісних і якісних показників.

До основних задач, що вирішуються за допомогою бізнес-плану належать:

- визначення конкретних напрямків і орієнтирів діяльності, перспективних ринків збуту і місця підприємства на цих ринках;

- мобілізація різних видів ресурсів для виконання поставлених цілей;

- оцінка витрат по проекту, розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності;

- визначення джерела фінансування реалізації стратегії;

- прогноз процесу розвитку господарської діяльності для зменшення ефекту раптовості при змінах в зовнішньому середовищу;

- підбір працівників для виконання проекту або оцінка відповідності кадрів діючого підприємства, бізнес-план дає конкретні орієнтири кожному працівнику і координує дії різних служб підприємства, відіграє важливу роль при запрошенні на роботу основного персоналу підприємства.

Виходячи із визначення цілей та задач розробки бізнес-плану, він виконує чотири основні функції:

- розробка стратегії підприємства. Дана функція необхідна в період створення підприємства і при розробці нових напрямів діяльності;

- планування. Дозволяє оцінити можливості розвитку нового напрямку діяльності, контролювати господарські процеси підприємства;

- залучення кредитів. Одним з головних факторів надання кредиту є наявність детально розробленого бізнес плану;

- залучення потенційних партнерів - вирішення питання про надання власного капіталу технологій, обладнання, створення спільних підприємств.

Бізнес-план є результатом дослідження і організаційної роботи керівника та спеціалістів, що ставить за мету вивчення конкретного напряму діяльності кооперативного підприємства на визначеному ринку в конкретних організаційно-економічних умовах. Реалізація поставленої мети може бути забезпечена, безпосередньо вивченням таких питань:

- розробка конкретного проекту виробництва певного товару (послуги) - створення нового типу виробу або надання нових послуг;

- всебічний аналіз виробничо-господарської і комерційної діяльності організації, метою якого є викриття її слабких і сильних сторін, специфіки і відмінностей від аналогічних фірм;

- вивчення конкретних фінансових, техніко-економічних і організаційних механізмів, що використовуються в економіці для реалізації конкретних завдань.

Бізнес-плани по своїй суті досить важко чітко віднести до стратегічних чи оперативних, вони можуть бути як довгостроковими, так і короткостроковими - все залежить від строків та значення бізнес-проектів для райспоживспілки або кооперативного підприємства.

На рисунку 3.2 показаний приклад процесу планування в райспоживспілці, в якому бізнес-план виконує роль оперативного.

Планування роботи райспоживспілки повинно розпочинатися з дослідження попередньої діяльності. Аналізу потребують сприятливі можливості та загрози для РСС. Зовнішній аналіз - це процес оцінки зовнішніх факторів, тобто таких, які об'єктивно утворюються в середовищі функціонування РСС, на які вона безпосередньо не може впливати. Сприятливі можливості - це фактори зовнішнього середовища, які допомагають досягненню цілей РСС. Загрози - це зовнішні умови, які обмежують можливості РСС безперешкодно досягти потрібної мети. Ті самі фактори можуть створювати як додаткові можливості, так і додаткові перешкоди.

До загальних макроекономічних факторів належать: макроекономічні показники (динаміка валового внутрішнього продукту, рівень інфляції, зміни рівня реальних доходів населення, коливання процентних ставок за кредити, курси валют тощо); соціально-демографічна ситуація (структура зайнятості, кількість працездатного населення, рівень соціального захисту населення тощо); державне регулювання бізнесу (можливі зміни в законодавстві стосовно даного бізнесу, його товарів, послуг, каналів збуту, рекламної політики, оподаткування, митного режиму тощо); природні умови й екологічні обмеження.

Внутрішній аналіз полягає в оцінці факторів, які піддаються управлінню та контролю, тобто фактори, що є наслідками діяльності чи бездіяльності самої райспоживспілки. Тобто, якщо внутрішній аналіз має зв'язок з внутрішньо фірмовими факторами, то зовнішній аналіз ґрунтується на дослідженні можливостей та загроз зовнішнього середовища. Головне завдання внутрішнього аналізу полягає у виявленні сильних та слабких сторін РСС.

Рис. 3.2. Місце бізнес-планів в системі планування діяльності райспоживспілки

Розробка стратегії є другим етапом планування діяльності РСС. Це досить трудомістка, але критично важлива стадія планування. Процес стратегічного планування допомагає усвідомити власну місію та намітити основні напрями подальшого розвитку на 5-10 років. У цілому ефективна стратегія має:

1) орієнтуватися на конкретних споживачів, їхні потреби й запити;

2) відображати всі сильні сторони РСС, які в сукупності створюють її конкурентні переваги;

3) включати конкретні завдання, котрі дають змогу РСС реально реалізувати свої конкурентні переваги;

4) включати методи, спрямовані на подолання слабкості РСС та загроз із зовнішнього середовища.

Третім етапом процесу планування є складання оперативних планів, які будуть уточнювати і конкретизувати стратегію райспоживспілки. Роль оперативних планів можуть відігравати бізнес-плани проектів по різних видах діяльності та підприємствам системи. Наприклад, до таких проектів можна віднести модернізацію хлібопекарні, обґрунтування переводу магазину на самообслуговування, відновлення роботи скотозабійного пункту тощо. Реалізація проекту може бути забезпечена, безпосередньо вивченням таких питань як розробка конкретного проекту виробництва певного товару (послуги) - створення нового типу виробу або надання нових послуг; всебічний аналіз виробничо-господарської і комерційної діяльності кооперативної організації, метою якого є викриття її слабких і сильних сторін, специфіки і відмінностей від аналогічних фірм; вивчення конкретних фінансових, техніко-економічних і організаційних механізмів, що використовуються в економіці для реалізації проектів.

Бізнес-плани таких проектів будуть оперативними по відношенню до планування системи споживчої кооперації району. Проте вони ж будуть стратегічними по відношенню до підприємств, що входять до складу райспоживспілки.

Окремі невеликі кооперативні підприємства (магазини, кафе, переробні підприємства) можуть самостійно розробляти бізнес-плани своєї діяльності. В цьому випадку бізнес-плани будуть єдиними, виконуючі функції як стратегічних, так і оперативних. В якості стратегічного процес бізнес-планування буде включати такі етапи, як вибір і обґрунтування виду діяльності, виявлення найбільш реальних проектів здійснення, економічну оцінку витрат і результатів, розробку деталізованого бізнес-плану, забезпечення виконання запланованих заходів, коректування планових показників і уточнення фактичної ефективності використання бізнесу-проекту.

3.2 Типізація бізнес-планів

Різноманітність та різноплановість цілей і задач бізнес-планування обумовлює складність його класифікації. Проте така потреба виникає через необхідність уніфікувати вимоги до такого роду документу з боку інвесторів, партнерів та власників проектів. Ми пропонуємо класифікувати бізнес-плани за такими ознаками:

- за кількістю підприємств задіяних в проекті: для одного або декількох підприємств;

- за фазою розвитку підприємства, для якого розробляється бізнес-план: створення або розвиток підприємства, об'єднання підприємств, організація відокремлених підрозділів;

- за метою проекту, для якого розробляється бізнес-план: обґрунтування зміни структури підприємства, розробка і вихід на ринок з новою продукцією, модернізація виробництва, фінансове оздоровлення підприємства, обґрунтування доцільності покупки майнового комплексу;

- за «споживачами» бізнес-планів: для самого підприємства або вищого керівництва, для потенційних партнерів або зовнішніх інвесторів;

- за видами господарської діяльності: виробництво, сільське господарство, будівництво, торгівля, посередництво, надання послуг;

- за термінами проекту, для якого розробляється бізнес-план: коротко-, середньо- і довгостроковий;

- за розмірами господарської діяльності: проекти великого, середнього або малого масштабу;

- за характеристиками товару, який пропонується на ринок: традиційний чи інноваційний товар, виробничо-технічного або споживчого призначення.

Перші три класифікаційні ознаки дозволяють виділити найбільш розповсюджені типи бізнес-планів (рис.3.3.).

Рис. 3.3. Типи бізнес-планів по об'єктах планування

Основна мета бізнес-планів проектів, в яких приймають участь декілька кооперативних підприємств, полягає в координації дій на ринку для підвищення ефективності кооперативної системи в цілому. Прикладом такого планування може бути проект об'єднання фермерських господарств, приватних переробних підприємств та торговельної мережі системи споживчої кооперації. Основні завдання такого проекту зводяться до рішення наступних питань:

- який буде ринковий попит на пропоновані продовольчі товари і як він буде змінюватися в часі;

- які ресурси й у яких кількостях будуть потрібні для організації всього бізнес-проекту об'єднання підприємств;

- скільки будуть коштувати необхідні ресурси для кожного учасника проекту;

- які будуть витрати на організацію виробництва й реалізацію продукції на відповідних ринках;

- яка може бути ринкова ціна на сільськогосподарську продукцію і як на неї буде впливати участь кожного підприємства;

- якими можуть бути загальні доходи і як їх варто розподіляти між всіма учасниками бізнес-проекту;

- які будуть показники ефективності всього об'єднання й підприємств-учасників проекту, як їх можна підвищити.

Бізнес-плани проектів організації відокремлених підрозділів та реструктуризації підприємств створюються з метою обґрунтування необхідності виокремлення окремих структурних частин кооперативних підприємств або організації малих підприємств замість великих для підвищення ефективності їх діяльності. До таких проектів можна віднести реструктуризацію кооперативних хлібокомбінатів та виділення відокремлених підрозділів з кооперативної торговельної мережі.

Для новостворюваного підприємства бізнес-план - це первинна концепція народження й розвитку організаторської ідеї, підкріплена розрахунками й прогнозами. Він повинен включати докладні техніко-економічні розрахунки по всіх розділах і показниках проектування, будівництва або освоєння нового виробництва товарів і послуг. Мета такого планування бізнес-проекту - дати чітку картину поетапних дій і допомогти уникнути необґрунтованих фінансових вкладень.

Практичний досвід в розробці проектів показує, що найбільш поширеними є бізнес-плани, котрі складаються для діючих кооперативних підприємств. Вони звичайно створюються з метою досягнення відповідних стратегічних, тактичних або оперативних напрямків або завдань, пов'язаних з подальшим розвитком виробничих або функціональних підрозділів, розширенням всієї кооперативної організації. Вони можуть підготовлюватися як з метою залучення зовнішнього фінансування, необхідного для реалізації обраної стратегії, так і для формування в керівництва кооперативного підприємства чіткого уявлення про майбутні дії по досягненню стратегічних цілей. Основне завдання бізнес-плану розвитку - вибір оптимальної стратегії діяльності райспоживспілки в короткостроковій або довгостроковій перспективі. При стабільній і усталеній роботі кооперативного підприємства бізнес-план може бути спрямований на відновлення основних виробничих фондів, впровадження нових технологій або розробку нових товарів.

Особливістю складання бізнес-плану розвитку є наявність детального аналізу діяльності кооперативного підприємства за минулий період, а також виявлення можливостей розвитку господарської діяльності на перспективу. Для виявлення найбільш ефективних напрямків розвитку підприємства проводиться SWOT-аналіз. Аналіз ринку, на якому працює компанія, динаміки попиту основних споживачів, обсягу продажів і цін у компаній, що конкурують, дозволяє визначити найбільш ефективні шляхи досягнення стратегічних цілей підприємства. Також проводиться докладний аналіз внутрішньої ситуації на кооперативному підприємстві, виявляються недоліки системи керування й мотивації, оцінюються потреби у виробничих потужностях.

Бізнес-план розвитку може містити порівняльний аналіз ефективності декількох варіантів вибору організації, технології або обладнання. При цьому для кожного варіанту виявляються переваги й ризики, а також оцінюються очікувані фінансові результати діяльності, які можуть бути досягнуті у випадку вибору даного варіанта. Подібний порівняльний аналіз дозволяє керівництву кооперативного підприємства вчасно виявити потенційні проблеми та найбільш повно реалізувати свої переваги.

В бізнес-планах розвитку проводиться детальна економічна й фінансова оцінка, що включає розрахунок всіх основних показників ефективності. У ході проведення фінансової оцінки формується розуміння потреб у зовнішньому фінансуванні, а також прийнятних умовах одержання кредитів.

Значна увага при підготовці бізнес-плану розвитку приділяється зовнішнім і внутрішнім ризикам, які можуть перешкодити реалізувати поставлені цілі проекту. При цьому проводиться аналіз планованих законодавчих змін, оцінюється ймовірність різкого падіння цін на ринках, на яких працює підприємство, а також росту цін на використовувані ресурси, у тому числі трудові. Дослідження ризиків припускає проведення аналізу чутливості й сценарного аналізу, які допомагають зрозуміти, у яких умовах підприємство зможе досягти намічених показників діяльності. Аналіз ризиків також включає рекомендації із запобігання кризових ситуацій у випадку виникнення несприятливих змін.

Основною метою підготовки бізнес-планів фінансового оздоровлення підприємств є проведення аналізу поточного фінансового становища для визначення шляхів відновлення платоспроможності й ліквідності, а також дослідження перспективних напрямків розвитку кооперативного підприємства.

Важливою складовою бізнес-плану фінансового оздоровлення є вивчення галузі, у якій працює підприємство, тенденцій розвитку цільових ринків і їхніх сегментів, аналіз динаміки попиту на продукцію або послуги. Значна увага приділяється аналізу наявності в підприємства стійких джерел доходу, клієнтської бази, а також можливостей по залученню нових клієнтів і виходу на нові ринки.

У бізнес-план оздоровлення підприємства включається порівняння різних напрямків підвищення прибутковості й вибір оптимального напрямку розвитку, який щонайкраще відповідає матеріально-технічній базі, кваліфікації персоналу й рівню застосовуваних технологій. У рамках бізнес-плану фінансового оздоровлення приводиться детальний опис поточної матеріально-технічної бази підприємства, у тому числі будинків, споруд і обладнання, що належать підприємству, а також унікальних технологій, домовленостей з постачальниками й споживачами й іншими факторами, які можуть забезпечити кооперативному підприємству конкурентні переваги на розглянутому ринку. Також проводиться аналіз структури й динаміки видатків, за результатами якого обґрунтовуються можливі напрямки зниження видатків у період санації й у ході подальшої діяльності. Крім того, проводиться аналіз дебіторської заборгованості й можливостей по її стягненню.

На підставі інформації про поточний стан і перспективні напрямки розвитку розробляється програма заходів щодо фінансового оздоровлення кооперативного підприємства, в якій передбачається рішення наступних завдань: зниження витрат виробництва, продаж частини кооперативного майна, продаж незавершеного будівництва, оптимізація кількості персоналу, продаж надлишкового обладнання й матеріалів, передача в оренду виробничих площ, що не використовуються, оптимізація дебіторської заборгованості й конверсія боргів шляхом перетворення короткострокових заборгованостей у довгострокові. Крім того, для продовження виробництва можуть бути необхідними проведення капітального ремонту, заміна застарілих основних фондів або модернізація виробничих потужностей. Для кожного рішення приводиться детальний опис можливих способів її реалізації, а також оцінюються строки виконання поставлених завдань. Крім того, дається оцінка можливості по залученню зовнішнього фінансування, необхідного для реалізації програми фінансового оздоровлення.

Важливою частиною бізнес-плану є аналіз основних показників ефективності роботи підприємства в період виконання програми оздоровлення й розрахунок фінансових результатів реалізації пропонованого бізнес-плану. При розробці бізнес-плану проводиться розрахунок коефіцієнтів поточної ліквідності й забезпеченості власними коштами на момент початку виконання програми оздоровлення й очікуваних результатів після її реалізації. Також для підприємства розраховується величина чистого грошового потоку для кожного місяця проекту й складається звіт про прибутки й збитки.

У результаті підготовки бізнес-плану фінансового оздоровлення підприємство одержує чітку програму дій по виходу із кризи, що сприяє розумінню цільових орієнтирів діяльності й поточних завдань кожним зі співробітників компанії. Крім того, наявність детального бізнес-плану подолання кризи й оцінка ефективності роботи підприємства, що буде досягнута у випадку успішного виконання всіх рекомендацій, можуть виявитися корисними для залучення фінансування, одержання пільг, дотацій і відстрочок по погашенню кредитів і по платежах у бюджет.

Іншою ознакою, за якою можна виокремити різні типи бізнес-планів, являється мета складання: вони можуть бути для внутрішніх і зовнішніх цілей (рис.3.4).

Рис. 3.4. Типізація бізнес-планів в залежності від зовнішніх та внутрішніх цілей підприємства

Відповідно до основних функцій бізнес-план складається перед за все для керівника кооперативного підприємства: спонукає його конкретніше визначити свої цілі і шляхи їх досягнення; визначити показники діяльності кооперативної організації або підприємства, необхідні для подальшого контролю; підготувати підприємство до раптових змін ринкової кон'юнктури.

Починаючи новий проект, кожний керівник повинен знати, чи принесе ця справа доходи і яка ступінь ризику. Розробка проекту служить першим кроком кожного керівника в сферу інноваційної, господарської, комерційної або інвестиційної діяльності. Тому складання бізнес-плану вимагає не тільки всебічної економічної оцінки майбутніх дій спеціалістами кооперативної системи, але й особистої участі керівника підприємства і вищих керівників обласної кооперативної ланки.

Правильне бізнес-планування дає можливість продумати майбутні дії. Чим краще план, тим менше несподіванок, що виникають у ході реалізації проекту. Бізнес-план дозволяє прогнозувати як зміниться ефективність проекту, строк окупності, передбачувані дивіденди в разі зміни у зовнішньому середовищу, мінімізуючи негативні наслідки від роботи в умовах невизначеності.

Бізнес-плани необхідні для пайовиків як власників кооперативної системи. Вони слугують для прийняття рішень про розподіл прибутку між накопиченням і розподіленням, для залучення нових пайовиків.

До внутрішніх цілей бізнес-планування відносяться також доведення до працівників кооперативного підприємства стратегічних цілей та задач конкретного інвестиційного проекту. Бізнес-план для працівників визначає слабкі і сильні сторони проекту, майбутній стан підприємства, шляхи і засоби його досягнення. Це дозволяє здійснити чітку координацію зусиль працівників різних структурних підрозділів для досягнення поставлених цілей, чітко формалізувати обов'язки і відповідальність всіх працівників підприємства. Подвійний ефект від бізнес-планування досягається за допомогою спільної участі у складанні планів спеціалістами всіх напрямків діяльності: економістами, технологами, товарознавцями, менеджерами.

До зовнішніх цілей, для яких складається бізнес-план кооперативного підприємства, відносяться обґрунтування необхідності залучення додаткових інвестицій або позикових коштів, демонстрація наявних можливостей, привертання уваги венчурних фірм та банків до перспектив запропонованого проекту, переконання їх у достатньому рівні ефективності інвестиційного проекту й високому рівні менеджменту підприємства. Особливістю української економіки є те, що у переважній більшості випадків бізнес-план починають розробляти лише, коли необхідно залучити інвестиції.

Бізнес-план, по суті - візитна картка інвестиційного проекту. Він дає інвесторові відповідь на питання, чи варто вкладати кошти в даний інвестиційний проект і при яких умовах він буде найбільш ефективний при припустимому для інвестора ступеню ризику й вірності допущень зроблених розроблювачем інвестиційного проекту. Проте бізнес-план потрібний не тільки для одержання кредиту в банку, але й для залучення в проект співвласників. Такий документ являє приклад цивілізованої побудови роботи на ринку, у більшості європейських країн без нього не обійтися навіть у найменших проектах. Детально розроблений бізнес-план кооперативного підприємства гарантує не тільки гарний початок, але й стабільне положення справ у перспективі. До того ж він повинен і може використовуватися для залучення партнерів (у тому числі й західних) для створення спільних підприємств, організації спільних проектів або фінансування підприємства в тій або іншій формі. В спільному проекті бізнес-план координує діяльність партнерських фірм для організації спільної діяльності в сфері виробництва, збуту або наукових розробок.

3.3 Структура і зміст основних розділів бізнес-плану

Кожне кооперативне підприємство складає лише їй властивий інвестиційний проект, використовуючи власні підходи й структуру, що розрізняються залежно від характеру бізнесу, цілей бізнес-планування й вимог інвесторів. Так, бізнес-план виробничого підприємства повинен включати інші розділи, чим бізнес-план підприємства в сфері торгівлі. Інвестиційний проект, що використовується для внутрішніх цілей, змістовно відрізняється від бізнес-плану, спрямованого на залучення інвестицій.

Діюче українське законодавство не закріплює не тільки форми й порядок бізнес-планування, але й саму обов'язковість розробки таких планів. Спроби закріпити вимоги до змісту бізнес-планів наказом Міністерства економіки №290 від 06.09.2006 р. «Про затвердження Методичних рекомендацій з розроблення бізнес-плану підприємства» залишилися лише проектом.

Але незважаючи на те, що немає єдиних стандартів для всіх бізнес-планів, існують загальні рекомендації для проектів, фінансування яких передбачається за рахунок зовнішніх джерел по відповідних національних і міжнародних стандартах. Таке обґрунтування базується на певній логічній структурі, що носить уніфікований характер у більшості країн з розвинутою ринковою економікою. Найбільш поширеними міжнародними стандартами у бізнес-плануванні є структури розроблені Європейським банком реконструкції й розвитку (ЕБРР), організацією United Nations Industrial Development Organization (UNIDO) та консалтинговою компанією KPMG (таблиця 3.1).

Таблиця 3.1

Стандарти бізнес-планів провідних організацій світу

UNIDO	KPMG	ЕБРР
Резюме Опис галузі й компанії Опис послуг (товарів) Продажі і маркетинг План виробництва Організаційний план Фінансовий план Оцінка ефективності проекту Гарантії й ризики компанії Додатки	1. Титульний лист 2. Меморандум про конфіденційність 3. Резюме 3.1. Короткий огляд 3.2. Пропонована продукція й послуги 3.3. Місія, цілі й завдання 4. Продукція й послуги 4.1. Вступ 4.2. Продукція й послуги 4.3. Супутні товари й послуги 5. Аналіз ринку й галузі 5.1. Використання продукту й послуги 5.2. Демографічний аналіз 5.3. Конкуренція 5.4. SWOT-аналіз 6. Цільові ринки 6.1. Цільові споживачі 6.2. Географія цільового ринку 6.3. Ціноутворення 7. Стратегії реклами й просування 7.1. Стратегія просування 7.2. Способи поширення реклами 7.3. Прогноз продажів 8. Управління 8.1. Організація й основний персонал 8.2. Постійне споживання активів 8.3. Витрати на підготовку виробництва 9. Фінансовий аналіз 9.1. Собівартість реалізованої продукції 9.2. Аналіз беззбитковості 9.3. Кількісний аналіз 9.4. Доходи й збитки 9.5. Рух грошових коштів 9.6. Баланси підприємства 9.7. Ризики 10. Додатки	1. Титульний лист 2. Меморандум про конфіденційність 3. Резюме 4. Підприємство 4.1. Історія розвитку підприємства і його стан на момент створення бізнес-плану, опис поточної діяльності 4.2. Власники, керівний персонал, працівники підприємства 4.3. Поточна діяльність 4.4. Фінансовий стан 4.5. Кредити 5. Проект 5.1. Загальна інформація про проект 5.2. Інвестиційний план проекту 5.3. Аналіз ринку, конкурентоспроможність 5.4. Опис виробничого процесу 5.5. Фінансовий план 5.6. Екологічна оцінка 6. Фінансування 6.1. Графіки одержання й погашення кредитних коштів 6.2. Застава й поручництво 6.3. Обладнання й роботи, які будуть фінансуватися за рахунок кредитних коштів 6.4. SWOT - аналіз 6.5. Ризики й заходи щодо їхнього зниження 7. Додатки

Структура конкретних бізнес-планів кооперативних підприємств, розроблених для внутрішніх цілей та українських інвесторів, залежить від багатьох факторів, головними серед яких є головна мета бізнес-плану, об'єкт бізнес-планування, вимоги інвесторів до структури бізнес-плану.

...