В додатку А наведений зразок бізнес-плану проекту модернізації кооперативного хлібокомбінату для розширення виробництва хлібобулочних і макаронних виробів.

Незважаючи на зовнішні розбіжності бізнес-планів між собою, склад їх розділів практично незмінний. Аналіз значної кількості закордонних методик і багаторічний досвід розробки бізнес-планів для кооперативних підприємств дозволяє представити типову для них структуру, яка включає наступні розділи.

Резюме. Незважаючи на те, що даний розділ передує іншим структурним частинам бізнес-плану, але готується він наприкінці роботи після завершення розробки всіх розділів бізнес-плану, - при досягненні ясності всіх аспектів проекту, що розробляється.

Обсяг резюме не повинен перевищувати 2-3 сторінок машинописного тексту.

Резюме повинне дати відповіді на питання який саме продукт і за рахунок чого буде вироблятися, його відмінні властивості по відношенню до продукції конкурентів, чому споживачі будуть віддавати перевагу саме цьому продукту. Остання сторінка повинна відображати очікувані фінансові результати від проекту. Тут наводяться відомості про прогноз обсягів продажів товарів на майбутні роки; виручку від продажів; витрати на виробництво; валовий прибуток і рівень прибутковості вкладень в нову справу; строки повернення банківського кредиту.

Характеристика підприємства. Основна мета розділу - познайомити (з позитивного боку) потенційного інвестора з підприємством і обґрунтувати необхідність внесення змін на краще.

Найбільш формалізована частина бізнес-плану, в якій в стислій формі наводиться інформація про підприємство:

- дата заснування,

- місце знаходження,

- форма власності,

- організаційно-правова форма,

- засновники,

- основний вид діяльності,

- розмір статутного капіталу,

- юридична адреса.

Крім того, можуть бути показані сильні і слабкі сторони бізнесу в теперішній час, а також задачі, що стоять перед підприємством. В залежності від основної функції бізнес-планування в кінці цього розділу необхідно відобразити: головні події, що призвели до появи ідеї запропонованого проекту; головні обставини і проблеми, що стоять перед підприємством в теперішній час; стан на ринку і прогрес, що планується досягти (завоювання ринку, стабілізація на ринку, його розвиток).

План маркетингу. Основна мета розділу - пояснити як передбачуваний бізнес буде впливати на ринок і реагувати на зміни, що складаються на ньому, щоб забезпечити збут товарів або послуг. Розділ повинен містити відповіді на питання: хто, чому, скільки і коли буде готовий купити продукцію завтра, післязавтра, на протязі найближчих 2-3 років і всього проекту.

На основі плану маркетингу визначається можливий обсяг продаж в натуральному і грошовому виразі. Від точності визначення буде залежати правильність фінансових показників, тому в більшості випадків розраховуються 3 варіанти: оптимістичний, песимістичний і середній прогноз. Такий прогноз робиться на період всього проекту або на строк до 3 років з розбивкою першого року - по місяцям, другого - по кварталам, третього і далі - в цілому за рік.

Розділ може складатися із таких структурних частин:

1. Аналіз справ в галузі.

2. Опис ринку збуту.

3. Конкуренція.

4. Стратегія маркетингу.

Аналіз справ в галузі. В розділі визначається загальна поточна ситуація в системі споживчої кооперації і тенденцій її розвитку (темпи зростання/спаду виробництва); використання виробничих потужностей; товарооборот на одну особу; структура товарообороту; тенденції до зміни попиту на продукцію

Опис ринку збуту. Головним завданням структурної частини є визначення хто є покупцями сьогодні і будуть потенційними споживачами завтра. В розділі необхідно відобразити: географічне розташування ринку збуту підприємства; ступінь насиченості ринку; характеристика споживачів; поточний і перспективний попит на продукцію підприємства; обсяг продажу і можливість його збільшення; доля ринку, що займає продукція підприємства, і можливість її збільшення; аналіз можливих змін на ринку продукції підприємства в майбутньому.

Конкуренція. Даний розділ передбачає:

- визначення конкурентів на ринку: їх кількість і характеристика;

- частина ринку, яку контролюють конкуренти - хто з них найбільший;

- переваги і недоліки продукції конкурентів у порівнянні з продукцією кооперативного підприємства (за якістю, іміджем, ціною);

- тенденції змін долі ринку конкурентів;

- прогноз появи нових конкурентів;

- стратегія і тактика конкурентів;

- прибутковість основних конкурентів, прогноз появи нових технологій.

Стратегія маркетингу. В розділі необхідно відобразити:

- прогноз долі ринку, яку буде займати підприємство після впровадження проекту;

- можливість виходу на нові ринки;

- визначення шляхів збуту і розподілу продукції;

- стратегія ціноутворення (аналіз цін підприємства і конкурентів);

- товарна політика: номенклатура продукції, що випускається, нові товари, модифікація товарів; порівняльний аналіз з товарами, що користуються попитом;

- реклама та інші канали просування продукції на ринку, планування витрат на рекламу.

План виробництва. Основна мета розділу: надання інформації про забезпечення з точки зору виробництва випуску продукції і розробки заходів по підтриманню і розвитку виробництва.

План виробництва (або виробничий план) повинен довести ефективність виробництва і відповісти на такі питання про виробничі можливості підприємства:

- Чи може кооперативне підприємство виробляти товари за нижчою собівартістю ніж конкуренти? Якщо ні, то чому?

- Наскільки ефективно спланований процес виробництва? Чи є резерви покращення?

- Чи залежить кооперативне підприємство від обмеженої кількості постачальників?

- Чи є відповідні механізми контролю за якістю сировини?

- Чи має підприємство ефективну і результативну систему контролю якості продукції?

Розділ повинен містити таку інформацію: місцезнаходження підприємства і короткий опис виробничих приміщень; опис виробничого процесу з визначенням операцій, що будуть доручені субпідряднику; відповідність сучасним вимогам до виробничих процесів; складання ланцюгового графіку впровадження проекту; технологія виробництва продукції; пропозиції щодо вдосконалення стадій технологічного процесу, їх часткова або повна заміна; характеристика обладнання з визначенням можливості використання існуючого, пропозиції щодо його оновлення (де передбачається його придбання, на яких умовах і в які строки); визначення потреби в розробці або придбанні технічної і технологічної документації, що пов'язана з перепрофілюванням і вдосконаленням виробництва; визначення номенклатури та обсягів виробництва нової продукції; обсяг виробництва прогнозується на підставі виробничої програми; визначення основних та альтернативних постачальників сировини, матеріалів, комплектуючих, енергоресурсів; розробка схем виробничих потоків; розрахунок потреби в ресурсах на виробничу програму; розрахунок витрат виробництва і собівартості виробленої продукції; розробка системи контролю якості продукції.

План виробництва може бути доповнений окремим розділом «Характеристика продукції» в тому випадку, якщо бізнес-план розробляється для створення нового підприємства або випуску нової продукції. В цьому розділі необхідно показати всі переваги нового товару перед тими, що використовуються на ринку. Важливо включити копію свідоцтва про патентну чистоту продукції (якщо таке є) або висновки експертів з позитивним відгуком.

Особливістю бізнес-планування для торговельних підприємств є наявність «Торговельного плану» замість «Плану виробництва». Він містить інформацію про місцезнаходження торговельного підприємства або дислокацію торгової мережі, політику управління товарними запасами, постачальників. Дається характеристика товаропостачанню, розробляються схеми торговельних потоків, визначається торговельний асортимент магазину, розраховується забезпеченість торговельним обладнанням, враховуються особливості приміщень і необхідність реконструкції будови, умови роботи. Необхідно оцінювати торговельний план з точки зору раціональності технологічної схеми, економії витрат часу покупців і витрат праці працівників, а також швидкість зміни асортименту товарів у відповідності до вимог ринку.

ВИТРАТИ ПО ПРОЕКТУ. На основі плану виробництва робиться прогноз можливих обсягів виробництва (використання потужностей) і порівнюється з результатами маркетингових досліджень. Для фінансового плану важливо розрахувати дані по всіх статтях витрат на виробництво і зробити калькуляцію собівартості продукції.

Організаційно-управлінська структура. Питання пов'язані з організаційно-управлінською структурою в бізнес-плані розкриваються в «Організаційному плані» при створенні нового підприємства або розділі «Управління і організація» для діючих підприємств.

В «Організаційному плані» наводиться інформація про:

- організаційну структуру, в якій вказується хто і чим буде займатися, як будуть здійснюватися взаємодії, координація і контроль діяльності служб і підрозділів;

- загальну потребу в працівниках, необхідність спеціальної підготовки, умови праці, організацію оплати праці;

- форму власності, організаційну структуру, повноваження виконавчого органу, кількість пайовиків.

В «Управлінні і організації» наводиться інформація про:

- структуру управління (вищий і виконавчий орган, розподілення прав, обов'язків і відповідальності);

- організаційну схему підприємства і штатний розклад з вказівкою на можливе збільшення (зменшення) чисельності працівників;

- кадрову політику і систему заохочування праці;

- керівників і провідних спеціалістів (вік, освіта, стаж роботи, кваліфікація);

- відповідність якісного складу працівників потребам виробництва у нових умовах, необхідність перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів.

На основі організаційно-управлінської структури для фінансового плану розраховуються витрати на оплату праці і матеріальне стимулювання працівників.

Фінансовий план. Основна мета розділу: дати характеристику реального фінансового стану підприємства і спрогнозувати фінансові результати його діяльності з визначенням ефективності проекту. Розглядаються питання фінансового забезпечення діяльності підприємства і найбільш ефективного використання наявних грошових коштів на основі аналізу поточної фінансової інформації і прогнозу обсягів реалізації продукції на ринку в майбутніх періодах.

Розрахунок фінансового плану спирається на дані плану маркетингу (прогноз реалізації і ціни), виробничого плану (прогноз витрат виробництва і собівартості продукції, відповідність ланцюговому графіку виробництва), організаційного плану (витрати на оплату праці), а також не повинен розбігатися з даними інших розділів.

Складові фінансового плану:

- план прибутків і збитків;

- план руху грошових коштів;

- прогнозний баланс;

- аналіз беззбитковості;

- стратегія фінансування;

- програма інвестицій.

Аналіз можливих ризиків та їх страхування. Головною метою даного розділу є знаходження зони найбільшого ризику, оцінити його ступінь, розробити і прийняти завчасні заходи для його зменшення, а в разі неможливості визначити способи зменшення збитків. Від ступеню розробки залежить довіра інвесторів, кредиторів і партнерів по бізнесу.

Основними видами ризиків є:

- виробничі ризики - пов'язані з різними порушеннями в технологічному процесі або в процесі поставок сировини, матеріалів, комплектуючих. Заходами по зниженню є дієвий контроль за ходом виробничого процесу; посилення впливу на постачальників шляхом диверсифікації та дублювання постачальників; застосування імпортозамінюючих комплектуючих тощо;

- комерційні ризики - пов'язані з реалізацією продукції на товарному ринку (зменшення розмірів і ємності ринків, зменшення платоспроможного попиту, поява нових конкурентів тощо). Заходами по зниженню можуть бути систематичне вивчення кон'юнктури ринку; створення дилерської мережі; відповідна цінова політика; створення мережі сервісного обслуговування; реклама та інше;

- фінансові ризики - пов'язані з інфляційними процесами, загальними неплатежами, коливаннями валютних курсів та іншим. Заходами по зниженню є створення ефективного фінансового менеджменту; робота з дилерами на умовах передньої оплати;

- ризики, пов'язані з форс-мажорними обставинами - обумовлені непередбачуваними обставинами (від зміни політичного курсу країни до страйків і стихійних лих). Заходами по зниженню є комерційне страхування майна; визнання форс-мажорних обставин в контрактах; перестрахування тощо.

Економічний ефект від здійснення проекту. В заключному розділі вказується економічний ефект від здійснення проекту, який може полягати в наступному:

- додатково створені робочі місця;

- вартість імпортної продукції, яка замінюється аналогічною власного виробництва в результаті реалізації проекту;

- вартість експортованої продукції;

- податки, що підлягають сплаті в бюджет;

- ресурсозбереження, екологічність проекту тощо.

Таким чином, бізнес-план являє собою документ, що описує аспекти майбутньої діяльності кооперативного підприємства, аналізує проблеми, з якими воно може зштовхнутися, а також визначає способи їхнього вирішення і повинен дати відповідь на питання про можливу вартість проекту й ефективність інвестицій. Він може використовуватися для залучення партнерів, створення спільних підприємств, організації спільних проектів або фінансування підприємства інвесторами. Такий документ являє приклад цивілізованої побудови роботи на ринку і слугує візитною карткою майбутнього проекту.

РОЗДІЛ IV. ФІНАНСОВА ДІАГНОСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

4.1 Теоретичні засади фінансової діагностики торговельних підприємств

Сучасні умови господарювання обтяжені цілою низкою факторів негативного впливу, що проявляється в високому рівні фінансових ризиків, непевності, відсутності стабільності та чітких перспектив. Перед підприємствами і організаціями споживчої кооперації України стоять задачі підвищення своєї конкурентоспроможності, платоспроможності та фінансової стійкості в умовах, що постійно змінюються. Ускладнення характеру діяльності торговельних підприємств (торгівля є провідною галуззю діяльності споживчої кооперації) в сучасних умовах висуває нові вимоги до інструментів управління в цілому і, зокрема, до методів дослідження й оцінки їх фінансової діяльності. Нагально проявляється необхідність в удосконаленні відомих на сьогоднішній день і розробці нових рішень теоретичного та прикладного характеру, спрямованих на забезпечення високої ефективності аналітичної й управлінської діяльності торговельних підприємств в умовах транзитивних перетворень. На сьогодні склалися об'єктивні передумови для застосування в системі управління діяльністю торговельного підприємства такого інструмента як фінансова діагностика, який дозволяв би проводити детальне аналітичне дослідження, одержувати об'єктивну, достовірну і повну інформацію про фінансову діяльність торговельного підприємства та перспективи розвитку. Аналітична інтерпретація фінансової інформації, в свою чергу, є базою для розробки та прийняття ефективних управлінських рішень поточного та стратегічного характеру. В рамках кардинальних та динамічних змін, які відбуваються сьогодні значно швидше ніж в минулому, агресивного загострення конкурентної боротьби, стан фінансів підприємства в майбутньому багато в чому залежить від рішень, що приймаються нині. Таким чином особливої актуальності набуває проблема забезпечення наукового підґрунтя процесів фінансового планування та прогнозування господарюючих суб'єктів споживчої кооперації України, в якості якого виступає фінансова діагностика. Фінансове планування як суб'єктивна діяльність людей тільки тоді дає позитивні результати, коли базується на знанні об'єктивних закономірностей суспільного розвитку, тенденціях руху фінансових ресурсів, вивченні вихідної бази, результативності раніше проведених заходів та фінансових операцій. Фінансова діагностика, яка проводиться на першому етапі фінансового планування, є основою цьому.

Застосування фінансової діагностики в процесі управління господарською діяльністю торговельного підприємства дозволить підвищити якість фінансового прогнозування і планування, своєчасно виявляти і розпізнавати стан підприємства торгівлі за симптоматичними ознаками, унеможливить настання банкрутства.

Питання вдосконалення методів аналізу та діагностики в процесі управління діяльністю підприємства розглядаються в працях зарубіжних та вітчизняних вчених: Баканова М.І., Басовського Л.Є., Гадзевич О.І., Герасимчука В.Г., Глазова М.М., Калини А.В., Ковальова В.В., Костенко Т.Д., Кравченко Л.І., Лахтіонової Л.А., Мниха Є.В., Погостинської Н.М., Рапопорта В.Ш., Сидорової А.В., Стоянової О.С., Шеремета А.Д., Швиданенко Г.О., Олексюк О.І., Чупіса А.В. та багатьох інших. Проте, наповнення галузевим змістом не набуло закінченого вигляду. Торгівля як самостійна галузь економіки має специфічні особливості, які об'єктивно впливають на методичні підходи до фінансової діагностики діяльності торговельного підприємства. Аналіз досліджень та публікацій з зазначеної проблематики показав, що за останні роки проблема вдосконалення методів дослідження діяльності підприємств торгівлі викликала значний інтерес науковців. Широке коло питань цієї проблеми досліджувалося в наукових працях вітчизняних вчених-економістів - Бланка І.О., Лігоненко Л.О., Мазаракі А.А., Ушакової Н.М., Сидорової А.В., Никитенко О.О., Сагалакової Н.О. та інших. Однак проблема розробки інструментарію та методики фінансової діагностики діяльності торговельних підприємств ще не знайшла достатнього відображення в сучасній економічній літературі.

Термін «діагностика» (від грец. Diagnostikos - спроможний розпізнавати) дослівно перекладається з давньогрецької як розпізнавання стану об'єкта за другорядними ознаками. Інший можливий переклад цього терміну - вивчення стану об'єкта, у тому числі й економічного .

У сучасній економічній літературі термін «діагностика» набув значного поширення. Так, Великий економічний словник дає таке тлумачення терміну «діагностика економічної системи» - дослідження, орієнтоване на визначення цілей функціонування підприємства, методів їх досягнення та виявлення недоліків. [34] Проведення діагностики - не одноразовий захід, а дослідницький, пошуковий, пізнавальний процес, який протікає в певному часі та просторі.

Об'єктом діагностування може бути система будь-якого рівня: макро- (економіка країни), мезо- (розвиток певної галузі) або мікро-(стан життєздатності та розвитку підприємства в цілому або його окремої складової - внутрішнє середовище, ресурсне забезпечення, окремий бізнес-процес або напрям діяльності, досягнуті результати, стан управління тощо). Діагностика розглядається як необхідний етап дослідження проблем, що мають місце у процесі життєдіяльності певної системи, який відбувається після виявлення проблеми у результаті контролю (нагляд за станом системи). Діагностикою проблеми називають виявлення невідповідності між фактичним та цільовим (нормативним) станом системи, між її внутрішнім та зовнішнім оточенням, між окремими підсистемами; аналіз розмірів відхилень та їх впливу на процес функціонування та розвитку системи. У деяких роботах термін діагностика тлумачиться як «встановлення та вивчення ознак, які характеризують стан організмів, машин, систем для передбачення можливих відхилень та запобігання порушень нормального режиму їх роботи, діяльності».

Основним завданням діагностики є встановлення діагнозу, тобто формування узагальнюючого висновку стосовно поточного та перспективного стану об'єкта дослідження, доцільності та необхідності здійснення корегування основних параметрів функціонування в цілому та в розрізі окремих підсистем.

У спеціалізованій літературі набув поширення термін «економічна діагностика» - дослідження, спрямоване насамперед на оцінку стану економічних об'єктів за умов неповної інформації з метою виявлення проблем розвитку та перспективних шляхів їх розв'язання. Завданням економічної діагностики визнається виконання таких аналітичних завдань: оцінка стану господарської системи (підприємства) за умови обмеженої інформації; оцінка режиму функціонування, його ефективності і на цій підставі - стабільності роботи підприємства; визначення можливих варіантів економічної динаміки, що склалася, виходячи із структури зв'язків між показниками, які характеризують діяльність підприємства; оцінка можливих наслідків управлінських рішень з погляду на ефективність діяльності підприємства [40, 51, 56, 71, 85, 111]. Таким чином, економічна діагностика розглядається як комплексне дослідження, різноманітне за своїми завданнями та місцем у системі управління. Костенко Т.Д. зазначає, що «Під нею розуміють комплексну аналітичну оцінку всіх сфер діяльності підприємства та чинників макро та мікро середовища з позицій досягнення максимально можливого економічного результату за рахунок оптимального і ефективного використання обмежених економічних ресурсів. У підсумку на базі результатів діагностики розробляються рекомендації з удосконалення функціонування бізнес-процесів підприємства, стабілізації або поліпшення його фінансового стану «[51].

«Економічна діагностика - це, з одного боку, значна та відповідальна функція управління діяльністю торговельного підприємства, реалізація якої може позитивно впливати на вибір найбільш раціональної тактики в прийнятті управлінських рішень на всіх етапах їх виконання, а з іншого - окремий етап, який у часовому вимірі здійснюється після проведення обліку та аналізу і передує прийняттю рішень» [85]. Напрямки економічної діагностики, які виділяє науковець - це фінанси, комерція, маркетинг, персонал.

Монографічний аналіз першоджерел дозволяє стверджувати, що фінансова діагностика не тотожна економічній та представляє собою окремий напрям аналітичного дослідження спрямованого на задоволення інформаційних потреб фінансового менеджменту.

Фінансова діагностика діяльності торговельного підприємства, враховуючи вимоги, що висуваються до процесу дослідження фінансово-господарської діяльності та зважаючи на галузеві особливості функціонування підприємств торгівлі, виступає перманентним процесом розпізнавання та ідентифікації загроз та встановлення діагнозу «фінансового здоров'я» торговельного підприємства, за умов виявлення «хвороби» - дослідження її виду, причин і швидкості перебігу, прогнозування ймовірних наслідків виявлених відхилень від норми та пошуку перспективних шляхів і напрямів розв'язання проблем для забезпечення стійкого фінансового стану торговельного підприємства в майбутньому.

Фінансова діагностика є інструментом накопичення, обробки і трансформації та в подальшому надання необхідної фінансової інформації для забезпечення процесу прийняття та реалізації тактичного та стратегічного управлінського рішення господарюючими суб'єктами споживчої кооперації в цілому та торговельними підприємствами, зокрема. Інструментом фінансової діагностики виступає фінансовий аналіз - метод накопичення, обробки та трансформації інформації фінансового характеру. Генеральна мета фінансової діагностики торговельного підприємства полягає в об'єктивній оцінці фінансового стану підприємства та виявленні шляхів та конкретних заходів щодо його покращення. Об'єктом фінансової діагностики торговельного підприємства є фінансово-господарські процеси, результати та фактори впливу; фінансовий стан підприємства.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Комплексна фінансова діагностика діяльності торгівельних підприємств - це процес комплексного дослідження результатів фінансово-господарської діяльності торговельних підприємств в певному періоді з метою відображення ступеня забезпеченості підприємства власними та позиковими джерелами фінансування, ступеня їх співвідношення між собою та раціональності залучення, забезпеченості платіжними засобами для своєчасного проведення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями та здійснення ефективної господарської діяльності в майбутньому; а також з метою виявлення фінансових проблем розвитку та перспективних шляхів їх розв'язання.

Існують різні класифікаційні ознаки фінансової діагностики, а саме: за періодичністю (одночасна, періодична); за змістом (тематична, комплексна, окремої фінансової операції); за суб'єктом діагностики (внутрішня, зовнішня); за призначенням результатів (фінансовий менеджмент фінансового стану підприємства, наслідків управлінських рішень); за методами проведення; відкритістю результатів; ступеня охоплення предмету та інші [111].

Можливо виокремити такі напрями фінансової діагностики за функціями управління: оперативна та стратегічна. Оперативна діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства орієнтована на обґрунтування поточних, оперативних управлінських рішень. Вона відстежує ключові акценти фінансово-господарської діяльності торговельного підприємства, насамперед фінансовий стан, пильної уваги заслуговує фінансова стійкість, прибутковість, поточна платоспроможність, фінансові ризики, що властиві його діяльності. Метою проведення стратегічної фінансової діагностики є оцінка ефективності вибраної фінансової стратегії діяльності, дослідження стратегічної позиції підприємства за окремими напрямами його діяльності, оцінка сильних та слабких сигналів, що отримує підприємство із зовнішнього середовища.

Фінансова діагностика інформаційно забезпечує процес прийняття рішень, на які істотно впливають фактичні та прогнозні дані про фінансовий стан підприємства. Результати фінансової діагностики використовуються власниками для обґрунтування рішень стратегічного характеру, менеджерами підприємств - для інформаційного забезпечення потреб оперативного фінансового планування. Така діагностика є складовою інструментарію антикризового управління та методологічною базою провадження справи про банкрутство. Результативні показники комплексної діагностики потенційним інвесторам підприємства необхідні для розроблення інвестиційних проектів та прийняття рішень щодо фінансування, кредиторам - для обґрунтування рішень про надання кредиту, його обсягів та умов.

Вважається, що цей вид аналізу, який уможливлює проведення як ретроспективної, так і перспективної оцінки фінансового стану підприємства, оптимально відповідає вимогам виконання таких завдань: залучення фінансових ресурсів; пошук високорентабельних проектів; оцінка надійності партнерів; оцінка доцільності інвестування; оптимізація фінансової діяльності підприємства; комплексне фінансове оздоровлення суб'єкта господарювання.

Для досягнення мети фінансової діагностики мають бути реалізовані основні функції фінансової діагностики: дослідження поточної позиції; аналіз та оцінка факторів впливу; ретроспектива та її оцінка; перспектива та оцінка; розробка прикладних рекомендацій щодо поліпшення.

Організаційна схема фінансової діагностики діяльності торговельних підприємств представлена на рисунку 4.1.

Рис 4.1. Організаційна схема фінансової діагностики діяльності торговельних підприємств

Деталізація процедурної сторони методики діагностики фінансового стану господарюючого суб'єкта споживчої кооперації зумовлює здійснення різної кількості етапів з різним ступенем складності використання математичного апарату (методів та моделей), відповідного інформаційного забезпечення та інтерпретації отриманих вихідних результатів відповідно до зовнішньої та внутрішньої сфер.

Виходячи з цього, система діагностики фінансового стану споживчого товариства (спілки) - базова модель, яка поєднує основні та проміжні аналітичні модулі виглядає наступним чином (рис. 4.2 ) [89].

З позиції системного підходу надамо характеристику взаємопов'язаних елементів фінансової діагностики діяльності торговельних підприємств (табл. 4.1).

Рис. 4.2 Модель діагностики фінансового стану господарюючого суб'єкта споживчої кооперації [90].

Аналітичний процес фінансової діагностики торговельного підприємства здійснюється за наступними етапами:

1. Попередній етап (формування законодавчо-правової та нормативної бази; методичної та інструктивної бази; бази практики, що склалась на момент діагностики, в т.ч. ретроспективна інформація; бази порівняння, в т.ч. галузевої, національної, ринкової).

Таблиця 4.1.

Характеристика елементів системи фінансової діагностики діяльності торговельних підприємств

2. Експрес-аналіз фінансового стану (динаміка ключових показників; індикативних співставлень показників; виявлення «хворих місць» або «симптоматичних ознак фінансової кризи»; «читання» звітності; попередній висновок).

3. Деталізована фінансова діагностика (напрямки: майно, капітал, фінансова стійкість, платоспроможність і ліквідність, ділова активність, фінансові результати, інвестиційна привабливість і т. і.).

4. Комплексний фінансовий аналіз (рейтингова оцінка; сума балів; клас; ранж; ринкова позиція).

5. Аналітичні висновки.

6. Прогнозна діагностика фінансового стану торговельних підприємств.

7. Пакет прикладних рекомендацій щодо покращення та зміцнення фінансового стану суб'єкта господарювання.

Схема проведення фактичної частини фінансової діагностики торговельного підприємства наведена на рис. 4.3.

Рис. 4.3 Схема проведення фактичної частини фінансової діагностики торговельного підприємства

4.2 Інформаційне забезпечення фінансової діагностики та система вимог до нього

Фінансова діагностика досліджує фінансово-господарські процеси, їх результати та фактори впливу через сукупність різної інформації, тому аналітичний процес складається з ряду послідовних, взаємозв'язаних дій її обробки, метою яких є пропозиції щодо управлінських рішень, які приймаються.

Аналітична функція реалізується шляхом обробки інформації, яка надходить із інформаційній системи управління суб'єктом господарювання. Інформація - зведення, що зменшують невизначеність у тій галузі, до якої вони належать. Висновки і пропозиції, в тому числі і можливі прогнозні варіанти подальшого розвитку об'єкту аналітичної оцінки, передаються в систему управління підприємством з метою прийняття науково-обґрунтованих рішень та безпосередньої реалізації функції регулювання, яка призначена для досягнення об'єктом управління запланованого (бажаного) стану. Останнє підкреслює тісний взаємозв'язок між інформаційним забезпеченням та вирішенням проблем і завдань, які постають перед системою управління підприємством.

Зміст поняття «інформаційне забезпечення» за трактуванням Азріляна А.Н. у великому економічному словнику полягає в наступному: інформація, яка необхідна для управління економічними процесами, та яка міститься в базах даних інформаційних систем; створення інформаційних умов функціонування системи, забезпечення необхідною інформацією, включення в систему засобів пошуку, отримання, збереження, накопичення, передавання, обробки інформації, організація банків даних [34].

Спеціалісти з питань управління Балдін К.В., Уткін В.Б., Соколова Г.Н., Кондрашова С.С., Петров В.Н., Козирев А.А. розглядають інформаційне забезпечення в достатньо широкому розумінні: відокремлюють такі поняття як інформаційне забезпечення, інформаційний потік, інформаційна система, інформаційна технологія, комунікативна середа; канали руху інформації; носії та передавачі ін формації.

Інформаційне забезпечення фінансової діагностики діяльності господарюючих суб'єктів є сукупність трьох складових елементів: інформаційна система, інформаційні технології та комунікативна середа [36].

В основі розглянутої сукупності лежить інформація, яка і визначає необхідність та достатність розглянутих елементів для ефективного функціонування системи фінансової діагностики. Взаємозв'язок між окремими функціональними підсистемами простежується завдяки інформаційним потокам.

Рис. 4.4. Інформаційне забезпечення фінансової діагностики діяльності підприємств

Дотримання цілого ряду вимог зумовлює оптимальну організацію інформаційних потоків:

Рух інформації повинен відбуватися в намічені терміни і в необхідному обсягу.

Інформаційний обмін між окремими структурними підрозділами підприємства і посадовими особами має бути суворо регламентований.

Необхідно врахування екстрених варіантів одержання, обробки, передачі і зберігання інформації.

Передбачення персональної відповідальності посадових осіб за порушення термінів, перекручування змісту і порядку надання інформації.

Порядок робіт щодо удосконалення інформаційної системи доцільно зобразити у вигляді певної послідовності реалізації окремих етапів (рис.4.5.)

У структурованому вигляді інформація, яка є основою інформаційних потоків та використовується під час проведення фінансової діагностики діяльності торговельного підприємства найбільш доцільно представити трьома групами:

1. Законодавчо-правова та нормативно-довідкова інформація.

2. Фактографічна інформація: включає облікову, звітну, внутрішньовідомчу та поза облікову інформацію.

3. Прогностична та планова інформація.

Рис. 4.5. Послідовність робіт щодо удосконалення інформаційної системи аналізу фінансового стану [36].

Найбільша група інформаційного забезпечення - це фактографічна інформація, що є основоположною при проведенні фінансової діагностики діяльності торговельного підприємства споживчої кооперації.

Суб'єкти фінансової діагностики, з урахуванням переслідуваної мети, визначають необхідність використання тієї чи іншої фактографічної інформації. Якщо для внутрішніх користувачів є можливим одержання усієї фактографічної інформації, то інформація, якою володіють зовнішні аналітики, часто обмежена лише різними формами звітності. Вищевикладене дозволяє зробити логічний висновок відносно виділення звітності, як найбільш оптимального елемента інформаційного забезпечення фінансової діагностики.

В системі економічної інформації особливе місце займає фінансова інформація.

Фінансова інформація - це набір даних (систематизований у певний спосіб) про:

- склад фінансових ресурсів, зобов'язань і фінансових джерел підприємства;

- рівень прибутку й витрат, які дають змогу оцінити очікувані доходи та пов'язані з ними ризики;

- обороти підприємства та якість її активів;

- обсяг та якість потоків грошових коштів.

Рис. 4.6. Класифікація економічної інформації за джерелами формування

Серед основних якісних характеристик фінансової інформації, які дозволяють їй бути корисною, і з якими ми згодні, виділяють: достатність; своєчасність; доречність, порівнянність, достовірність, допомога при плануванні, контролі і розробці рішень; зрозумілість; економічність; сумісність; інформативність; істотність. Наведені якісні характеристики фінансової інформації зумовлюють її корисність для прийняття відповідних управлінських рішень в галузі фінансів. Однак, потрібно враховувати, що наявність зазначених властивостей не може повною мірою гарантувати існування раціонального інформаційного забезпечення системи фінансової діагностики діяльності торговельного підприємства - необхідне комплексне оптимальне співвідношення інформаційної системи, комунікативної середи та інформаційних технологій.

Існує кілька підходів до діагностики діяльності господарюючих суб'єктів. Один з них - це аналіз фінансових звітів підприємства. Аналіз фінансових звітів починається з попереднього знайомства з суб'єктом господарювання, після чого відбувається поглиблений розгляд її діяльності та структури її фінансів, відображених у фінансових звітах фактичного чи прогнозованого характеру.

Серед усіх форм звітності особливої уваги, з ряду причин, заслуговує саме фінансова звітність:

- управління підприємством здійснюється як безпосередньо внутрішніми фахівцями, так і зовнішніми контрагентами, а фінансова звітність відповідає потребам більшості з них;

- фінансова звітність містить в собі величезний аналітичний потенціал і може бути використана в процесі прийняття управлінських рішень як поточного, так і перспективного характеру;

- з усіх інших видів звітності підприємства саме фінансова звітність містить інформацію, яка забезпечує реальну характеристику фінансового стану незалежно від правил та вимог законодавства;

- розповсюдження комп'ютерних технологій в частині використання облікових програм суттєво прискорює терміни отримання форм фінансових звітів та виключає можливості виникнення арифметичних та логічних помилок;

- більшість суб'єктів господарювання здійснюють облік за допомогою комп'ютерних програм, використання яких розкриває нові можливості, як в організації інформаційної системи підприємства, так і в розширенні її можливостей.

Слід зауважити, що фінансова діагностика, яка ґрунтується виключно на даних фінансової звітності, набуває характеру зовнішньої діагностики, тобто діагностики, що здійснюється за межами підприємства його зацікавленими контрагентами, і з огляду на це має такі особливості:

- множинність суб'єктів діагностики, користувачів інформації про діяльність підприємства;

- різноманітність цілей та інтересів суб'єктів діагностики;

- наявність типових методик, стандартів обліку та звітності;

- орієнтація діагностики на публічну, зовнішню звітність підприємства;

- максимальна відкритість результатів діагностики для користувачів інформації про діяльність підприємства.

Оскільки існують різні групи користувачів фінансової діагностики діяльності торговельного підприємства, логічно можна припустити, що кожна має свої інформаційні потреби, характер яких наведемо в таблиці 4.2.

Таблиця 4.2.

Призначення основних компонентів фінансової звітності

Особливим джерелом фінансової інформації, що розширює межі фінансової діагностики діяльності торговельного підприємства - господарюючого суб'єкта споживчої кооперації, виступає внутрівідомча звітність споживчої кооперації, яка містить відомості про фінансові результати по галузях та витрати, пов'язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльності: Звіт № 1 - ФП про фінансові результати (квартальна, річна); Звіт № 2 - ФП про витрати, пов'язані з реалізацією та управлінням у галузях діяльності (квартальна, річна).

Чільне місце в складі інформаційного забезпечення фінансової діагностики діяльності торговельних підприємств посідає річна державна обов'язкова статистична звітність, яка представляє собою систему кількісних та якісних показників, вимірювання та узагальнення яких не характерне для бухгалтерського обліку, призначену для статистичного вивчення господарської діяльності підприємств та галузей економічної діяльності.

Умови щодо стандартизації звітності в європейському інформаційному просторі викликають потребу трансформації звітності вітчизняного формату в один із західних (навіть враховуючи результати величезної роботи щодо приведення національних П(С)БО у відповідність з вимогами Міжнародних стандартів), що в свою чергу дозволить адаптувати зарубіжний досвід фінансової діагностики до національних потреб та галузевої специфіки.

Таблиця 4.3.

Інформаційні потреби основних користувачів фінансових звітів торговельного підприємства

Продовження таблиці 4.3

4.3. Реалізація методичного інструментарію фінансової діагностики

Методична основа аналітичного процесу, поряд з інформаційним забезпеченням, являє собою один з основних елементів фінансової діагностики діяльності торговельного підприємства. Призначення методичного інструментарію фінансової діагностики - забезпечення виконання завдань для досягнення глобальної мети (таблиця 4.4.).

Методичний інструментарій фінансової діагностики включає принципи, методи та моделі, спеціальні прийоми фінансового аналізу, тобто комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану торговельного підприємства.

Вирішення завдань на шляху досягнення мети в процесі здійснення фінансової діагностики вимагає дотримання наступних принципів:

Принцип 1. Від загального до часткового. В процесі фінансової діагностики на початку дається загальний діагноз фінансового здоров'я торговельного підприємства, а при виявленні «хвороби» визначається її вид, причини і швидкість перебігу.

Таблиця 4.4.

Завдання, розв'язання яких сприяє досягненню мети фінансової діагностики торговельного підприємства

Принцип 2. Від попередньої до остаточної оцінки. Суть цього принципу полягає в сполученні методу експрес-діагностики з остаточною фундаментальною (деталізованою) діагностикою фінансового стану підприємства. У першому випадку здійснюється швидке (термінове) діагностування фінансового «здоров'я» підприємства, у другому - обґрунтоване, глибоке, фундаментальне дослідження виду фінансової «хвороби» і причин її виникнення.

Принцип 3. Охоплення повного циклу кругообігу капіталу. Зміст цього принципу полягає в діагностуванні фінансового стану підприємства на всіх стадіях циклу кругообігу капіталу, тому що фінансова «хвороба» може виникнути на будь-якій з них, наприклад, надмірне запозичення коштів на стадії «залучення» або неефективне їх використання на стадії «використання».

Принцип 4. Сполучення статичних та динамічних оцінок. Даний принцип передбачає необхідність діагностичної оцінки фінансового стану підприємства як на даний момент часу, так і характеристики його динаміки у часі. Це обумовлено тим, що фінансова «хвороба» може прогресувати, а може, навпаки, йти процес «видужання».

Принцип 5. Сполучення кількісних та якісних оцінок. Суть принципу полягає в необхідності при діагностуванні фінансового стану підприємства використовувати кількісні та якісні методи оцінки. Кількісні методи фінансового діагностування здійснюються за допомогою застосування розрахунково-обчислювальних процедур і встановлення критерію фінансового «здоров'я» (базові умовно-задовільні параметри) або «хвороби» (симптоматичні порушення та відхилення від норми) в числовій формі. Якісні методи є завершальною стадією діагностики, коли, використовуючи кількісні методи за допомогою шкал або матриць, одержують словесну характеристику діагнозу «хвороби» і причини її виникнення.

Принцип 6. Формалізації оцінок. Він передбачає алгоритмізацію процесу діагностики фінансового стану підприємства, чітку визначеність оцінок, послідовність їх проведення. Даний принцип знаходить свою реалізацію в індикаторах оцінки, шкалах, матрицях, класифікаціях.