Емісія та використання електронних грошей в Україні

Прикладами нетрансферабельнних електронних грошей є наперед оплачені картки систем Visa International та Master Card Worldwide, платіжні засоби на годинниках системи Master Card Worldwide та брелоках системи “Берліо”, електронні гаманці Національної системи масових електронних платежів Національного банку України тощо. Прикладами трансферабельних електронних грошей є титульні знаки системи WebMoney Transfer, цифрові гроші за технологією PayCash, електронні гроші систем PayPal, E-gold, тощо.

Властивість трансферабельності, на нашу думку, є найбільш суттєвою ознакою електронних грошей з погляду центрального банку на цей платіжний засіб, оскільки трансферабельність безпосередньо пов'язана з обігом електронних грошей. Трансферабельні електронні гроші, потрапивши до обігу, гіпотетично можуть не виходити з нього, тобто не обмінюватися на звичайні готівкові або безготівкові гроші, а передаватися в різних напрямах між держателями і торговцями, обминаючи банківські системи країн. На практиці таке відбувається з електронними грошима на основі програмного забезпечення, номінованими в іноземній валюті або монетарних металах, при їх використанні держателями та торговцями в тих країнах, в яких встановлено режими жорсткого валютного регулювання, в тому числі й в Україні.

Після розгляду класів електронних грошей проаналізуємо найбільш відомі класифікації систем електронних грошей. Зазначимо, що у багатьох офіційних публікаціях міжнародних організацій і наукових виданнях системи електронних грошей розподіляються за наведеними вище класами електронних грошей.

З огляду на те, що в деяких платіжних системах, у тому числі глобальних міжнародних платіжних системах Visa International та MasterCard Worldwide електронні гроші є не єдиним платіжним продуктом, у західних джерелах замість терміну “система електронних грошей” вживається термін “схема електронних грошей” (electronic money schemes). Так, у виданнях Європейського центрального банку та Європейської Комісії йдеться про:

- схеми електронних грошей на основі карток (card-based electronic money schemes);

- схеми електронних грошей на основі програмного забезпечення (software-based electronic money schemes) [157, c.13; 160, c.23].

Ще один підхід висвітлений у документах Банку міжнародних розрахунків Захист електронних грошей (Security of electronic money) та Управління ризиком в системах електронного банкінгу та при діяльності з електронними грошима (Risk management for electronic banking and electronic money activities), в яких системи електронних грошей поділяються на такі:

- системи на основі балансу (balanced-based);

- системи на основі символів (note-based) [190, c.3; 192, c.13].

До систем на основі балансу належать системи, в яких на електронних пристроях ведеться цифровий рахунок або запис про кількість наперед оплаченої грошової вартості, яка належить держателю. Під час використання електронних грошей для переказу між держателями або для оплати товарів чи послуг торговця дебетуються та кредитуються відповідні цифрові рахунки на електронних пристроях відправника й отримувача. В контексті цього дослідження важливим є те, що під час зазначеної операції баланс банківського рахунку емітента електронних грошей, на якому обліковується сума покриття електронних грошей, змін не зазнає.

В системах електронних грошей на основі символів під час трансакції відбувається переміщення певної кількості електронних одиниць або символів (“монет”, “токенів”) фіксованого номіналу з одного електронного пристрою на інший.

Науковий інтерес, на нашу думку, представляють класифікації систем електронних грошей, запропоновані російськими вченими Д.Кочергіним [57] та А.Шамраєвим [133, cс.49-50]. Разом з цим зауважимо, що сьогодні обидві класифікації не в повній мірі відповідають практиці, оскільки не всі системи, на яких був заснований розподіл, продовжують функціонувати. Це, зокрема, стосується відомих у свій час проектів eCash та Mondex, які згадуються обома вченими як приклади. Cистема eCash, запроваджена компанією DigiCash, за даними Європейської Комісії була зупинена у Німеччині у 2001 р. [158, c.13]. Діяльність системи Mоndex після її придбання компанією MasterCard у багатьох країнах була згорнута. У тих країнах, де система Mоndex ще функціонує, вона не є набула поширення.

Д.Кочергін виділяє такі класи систем електронних грошей:

1. Залежно від технічного пристрою, який використовується для зберігання електронних грошей:

- системи на базі мікропроцесорних карт (card-based systems);

- системи на базі програмного забезпечення (software-based systems);

- системи, які використовують віддалений доступ до серверів (server-based systems).

Зауважимо, що такий розподіл систем фактично заснований на поєднанні технологічних класифікацій електронних грошей Європейського центрального банку та Європейської Комісії, розглянутих вище.

2. Залежно від засобу збереження та переказу вартості:

- балансові системи (balance-based systems);

- символьні системи (note-based systems).

Цей розподіл систем електронних грошей відповідає баченню фахівців Банку міжнародних розрахунків, при яке йшлося вище [190, c.3].

3. Залежно від купівельної спроможності:

- закриті системи (closed systems);

- напіввідкриті системи (semi-open systems);

- відкриті системи (open systems).

На нашу думку, такий розподіл систем електронних грошей є штучним. У закритих системах електронних грошей, як вони визначені Д.Кочергіним купівельна спроможність наперед оплаченої вартості обмежена можливістю купівлі одного виду товару (або послуги). Прикладом таких систем є системи карток одноцільового використання. У цьому досліджені вже відмічалося, що така наперед оплачена вартість по суті не є електронними грошима, відтак відповідні системи не можуть розглядатися як клас систем електронних грошей.

У напіввідкритих системах купівельна спроможність наперед оплаченої вартості поширюється на низку товарів або послуг, але в рамках обмеженого кола торгівців, і як правило, у вузькій географічній зоні.

У відкритих системах електронних грошей, за Д.Кочергіним, купівельна спроможність наперед оплаченої вартості поширюється на всю номенклатуру національної продукції при потенційній відсутності обмежень у географії використання.

На нашу думку, використання терміну “відкрита система” по відношенню до систем електронних грошей на даному історичному етапі розвитку цього платіжного засобу не є коректним, оскільки на відміну від національної валюти, яка згідно із законодавством має прийматися всіма юридичними та фізичними особами без обмежень на всій території країни за всіма видами платежів і переказів, електронні гроші приймаються торговцями за їх згодою. Таким чином, будь-які системи електронних грошей є обмеженими колом торговців, які на підставі договорів з емітентом або уповноваженою ним особою приймають електронні гроші за товари чи послуги. І на сьогодні немає підстав вважати, що в середньостроковій перспективі коло таких торговців збільшиться настільки, що платежі електронними грошима охоплять всю номенклатуру національної продукції і витіснять готівкові гроші з платіжного обігу.

Із зазначеного випливає, що всі системи електронних грошей є напіввідкритими. Інша річ, що на обмеженість використання тих чи інших видів електронних грошей, обумовлену обмеженістю кола торговців, накладаються інші види обмежень, наприклад, інституційні або географічні.

4. Залежно від цільового використання вартості (на прикладі картки як засобу збереження вартості):

- системи на основі одноцільової картки (single-purpose card systems);

- системи на основі картки обмеженого використання (limited-purpose card's systems);

- системи на основі картки багатоцільового використання (multi-purpose card's systems);

- системи на основі універсальної картки (general-purpose card's systems).

Даний вид розподілу систем електронних грошей є по суті розподілом систем залежно від купівельної спроможності, але побудованим на прикладі одного з видів носія електронних грошей - картці. Відмінністю є поява систем на основі універсальної картки. Як вище зазначено, системи на основі одноцільової картки не відносяться до систем електронних грошей. Системи на основі картки обмеженого використання є, по суті, системами на основі картки багатоцільового використання.

Щодо систем на основі універсальної картки, зазначимо таке. На думку Д.Кочергіна, до таких систем відносяться системи, картки яких разом із електронними грошами “можуть також містити дебетовий або кредитовий платіжні додатки”, тобто використовуватися як засіб доступу до банківського рахунку, а також слугувати “ідентифікаційною картою, посвідченням особи, архівом особистої медичної інформації” [57, c.92]. Дійсно, сьогодні чипові технології дозволяють уміщувати на картки разом із фінансовими також нефінансові додатки. Прикладом є картки Національної системи масових електронних платежів Національного банку України та чипові картки міжнародних платіжних систем Visa International і MasterCard Worldwide. Проте, відокремлення класу універсальних карт здійснюється Д.Кочергіним на властивостях, які не мають відношення до електронних грошей, і тому не можуть братися до уваги при класифікації систем електронних грошей. Універсальні картки з електронними грошима є по суті наперед оплаченими картками багатоцільового використання.

5. Залежно від можливості обігу вартості:

- закрито циркулюючі системи (closed circulation systems);

- відкрито циркулюючі системи (open circulation systems);

Під закрито циркулюючими системами Д.Кочергін має на увазі системи, які “не передбачають багаторазового переказу однієї й тієї самої суми між господарськими суб'єктами” [57, c.92]. Відповідно, відкрито циркулюючими системами є системи, які такий переказ передбачають. З таким розподілом систем електронних грошей, на нашу думку, можна погодитись по суті. Проте вибрана термінології не вбачається нам вдалою, оскільки терміни “закрито циркулюючі системи” та “відкрито циркулюючі системи” частково співпадають з термінами “закриті системи” та “відкриті системи”.

На нашу думку, для цього розподілу систем доцільно вживати такі терміни:

- системи трансферабельних електронних грошей;

- системи нетрансферабельних електронних грошей.

6. Залежно від природи діяльності емітента вартості:

- системи центральних банків (central bank's systems);

- банківські системи (banking systems);

- системи, якими управляють інститути електронних грошей (ELMI's systems);

- системи, якими управляють некредитні інститути (IT's systems).

Загалом, на нашу думку, запропонований розподіл систем електронних грошей є дуже важливим, оскільки безпосередньо пов'язаний із регулюванням діяльності тих чи інших видів емітентів. Разом з цим, зауважимо, що існування систем електронних грошей центральних банків є на сьогодні гіпотетичною можливістю. Єдиною відомою системою електронних грошей, яку впровадив центральний банк, є Національна система масових електронних платежів Національного банку України. Проте, у цій системі емітентами карток з електронними грошима, поряд з установами центрального банку, є комерційні банки України. Таким чином, Національна система масових електронних платежів не підпадає під вищезазначений розподіл .

Суттєво відрізняється від класифікації Д.Кочергина розподіл систем електронних грошей, проведений російським вченим А.Шамраєвим. Розглянемо цю класифікацію відносно систем, які функціонують в Україні або можуть створюватися відповідно до законодавства України.

А.Шамраєв виділяє такі класи систем.

1. Залежно від форми організації:

- однорівневі системи, до яких входить лише емітент (емітенти);

- дворівневі системи, які включають емітента (емітентів) та банки, що здійснюють розповсюдження електронних грошей;

- трьохрівневі системи, які складаються з емітента (емітентів), банків, що здійснюють розповсюдження електронних грошей, та клірингового банку (банків).

Відповідно до Положення про електронні гроші в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 25.06.2008 № 178, в нашій країні можуть створюватися системи всіх трьох рівнів [96]. На практиці, як свідчить проведене дослідження, всі системи електронних грошей в Україні, як і в світі, є однорівневими. Дво- і трьохрівневих систем, як вони визначені А.Шамраєвим, на сьогодні ще не впроваджено. В Україні дво- і трьохрівневі системи можуть створюватися, крім тих випадків, коли електронні гроші зберігаються на наперед оплачених картках, оскільки статтею 15.9 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” заборонено укладення банками-емітентами договорів про розповсюдження емітованих ними платіжних карток з іншими суб'єктами підприємницької діяльності.

2. Залежно від обліку балансових зобов'язань:

- системи, в яких облік зобов'язань у розмірі суми емісії електронних грошей здійснюється на балансі емітента;

- системи, в яких облік зобов'язань здійснюється на балансі уповноваженої емітентом установи, яка не має права здійснювати активні операції.

Відповідно до Положення про електронні гроші в Україні, облік зобов'язань емітента перед держателями електронних грошей має здійснюватися загальною сумою на внутрішньому рахунку банка-емітента, тобто в Україні можуть створюватися системи виключно першого типу. Разом з цим установлено, що банки-емітенти мають право укладати договори з юридичними особами про виконання ними операційних або інших допоміжних функцій у системах електронних грошей.

3. Залежно від способу переказу грошової суми:

- системи, які дозволяють безпосередньо переказувати грошову суму від одного клієнта до іншого, при цьому участь емітента не є обов'язковою;

- системи, в яких переказ грошової суми від одного клієнта до іншого здійснюється за участю емітента.

Згідно з вимогами Положення про електронні гроші в Україні банк-емітент зобов'язаний забезпечити проведення користувачем кожної окремої трансакції в межах установленої суми, а також фіксування всіх трансакцій електронних грошей між держателями електронних грошей за допомогою технічних засобів. Із цього випливає, що будь-який переказ електронних грошей має здійснюватися за участю “третьої сторони”, якою може бути як банк-емітент, так і уповноважена банком-емітентом особа. З цього випливає, що системи електронних грошей першого типу не можуть впроваджуватися в Україні.

4. Залежно від валюти зобов'язання емітента:

- одновалютні системи;

- мультивалютні системи.

Відповідно до Положення про електронні гроші в Україні банки мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише в гривнях, за винятком випуску наперед оплачених платіжних карток, які можуть містити електронні гроші як у національній, так і в іноземній валюті. Таким чином, в Україні можуть створюватися мультивалютні системи електронних грошей на основі карток і одновалютні системи електронних грошей на інших носіях.

5. Залежно від ступеня збереження анонімності операцій:

- системи повної анонімності;

- системи обмеженої анонімності, в яких особа клієнта може бути встановлена з використанням певних технологічних процедур.

Положення про електронні гроші в Україні не містить вимог щодо ідентифікації держателя електронних грошей з огляду на те, що обмеженою є сума електронних грошах на одному пристрої користувача та сума кожної окремої трансакції. Тобто системи електронних грошей в Україні мають функціонувати виключно в сфері роздрібних платежів.

Вимоги щодо ідентифікації держателя можуть встановлюватися у правилах систем електронних грошей.

6. Залежно від необхідності отримання підтвердження емітента на здійснення операції:

- системи, які передбачають виникнення кредитних зобов'язань клієнта і в яких вимагається підтвердження емітента або уповноваженої ним установи (процесингового центру);

- системи, які не передбачають виникнення кредитних зобов'язань клієнта, і в яких не вимагається підтвердження емітента на здійснення операції.

Положення про електронні гроші в Україні встановлено, що банк-емітент зобов'язаний забезпечити, щоб сума випущених ним електронних грошей не перевищувала суму готівки або безготівкових грошей, отриманих від фізичних і юридичних осіб під час здійснення випуску електронних грошей. Таким чином, в Україні не можуть функціонувати системи електронних грошей, які передбачають виникнення кредитних зобов'язань емітента.

Висновки до розділу 1

Розгляд теоретичних засад емісії та використання електронних грошей, на нашу думку, дозволяє дійти таких висновків.

Гроші розвивалися впродовж всієї історії людства, їх сутність трансформувалася разом із зміною суспільних відносин. Відповідно змінювалося уявлення дослідників про сутність грошей: від розуміння грошей як економічної форми, яка як товар має власну вартість, до розуміння їх як економічної форми, яка виконує певний перелік функцій.

Походження грошей пов'язане з процесом розвитку обміну товарами. Закріплення за одним із товарів ролі загального товарного еквіваленту свідчило про появу грошей в їх найпростішому вигляді. Внаслідок прогресу суспільства гроші докорінно змінили свою сутність, природу та форми. Сучасні гроші втратили товарну природу, власну вартість і поступово набули інформаційної та правової природи. Найбільш суттєвим фактором в історичному розвитку грошей є витрати, яке несе суспільство. У цьому сенсі електронні гроші, як нам вбачається, є найвищим етапом еволюції грошей, оскільки при їх використанні трансакційні витрати прямують до нуля.

Як свідчить проведене дослідження, на сьогодні електронні гроші знаходяться на початковому етапі розвитку. Через різноманітність технічних рішень, реалізованих у сучасних системах розрахунків, термін “електронні гроші” помилково використовують щодо різних платіжних інструментів, заснованих на інноваційних технологіях. Правове уведення терміну та його закріплення за певним поняттям пов'язане з законодавчою ініціативою Європейського центрального банку та Європейської Комісії. В деяких регіонах світу, зокрема, Сполучених Штатах Америки, термін електронні гроші не набув широкого застосування, незважаючи на наявність відповідних систем.

Сьогодні в усіх відомих нам випадках електронні гроші є наперед оплаченим платіжним продуктом, - вони випускаються емітентами в обмін на готівкові або безготівкові гроші. Принциповим є те, що електронні гроші є платіжним засобом багатоцільового використання і можуть бути задіяні при розрахунках не тільки з емітентом, але й з іншими особами. Наперед оплачені картки одноцільового використання не провинні включатися до множини електронних грошей, оскільки їх застосування не породжує потоків грошової природи.

Електронні гроші є грошовими зобов'язаннями емітента в електронному вигляді. З цим грошовим зобов'язанням емітента кореспондує право вимоги держателя або торговця щодо погашення електронних грошей, тобто їх зворотного обміну на готівкові або безготівкові гроші.

Електронні гроші знаходяться на електронних пристроях у розпорядженні держателів. В одних системах розрахунків такі пристрої безпосередньо знаходяться у держателів, для інших систем характерно централізоване зберігання електронних грошей на комп'ютерних серверах систем, до яких держателі мають доступ.

На відміну від приймання торговцями грошей центрального банку, яке є обов'язковим за законом, електронні гроші приймаються торговцями за товари або послуги за власним бажанням на підставі договорів, укладених з емітентом або уповноваженою ним особою. Тому важливого значення для збільшення використання електронних грошей набуває розширення кола торговців, які за власною згодою прийматимуть електронні гроші як платіжний засіб за товари і послуги.

Важливим є те, що при розрахунках електронними грошима банківські рахунки держателів і торговців не задіяні. Відображання операцій на рахунках у банках відбувається лише при здійсненні емітентом операцій емісії та погашення електронних грошей - під час зарахування або списання суми покриття електронних грошей з рахунку емітента.

Обсяги емісії електронних грошей, як свідчить дослідження, на даному етапі не є суттєво значущими і не впливають на монетарну політику. Проте, масовий випуск електронних грошей і прийняття їх широким колом торговців як засобу платежу, на нашу думку, можуть призвести до ескалації інфляційних процесів. Обіг електронних грошей може безпосередньо впливати на обсяг і структуру грошей в обороті, тому питання розвитку електронних грошей стосуються інтересів центрального банку і держави.

Як показує аналіз діючих систем розрахунків електронними грошима, в них, як правило, реалізовані оригінальні технічні та організаційні рішення. Для зберігання електронних грошей використовуються різні види електронних пристроїв. Це ускладнює проведення класифікації видів електронних грошей і відповідних систем розрахунків.

Термінологія щодо основних видів електронних грошей і систем не є сталою. Найбільшого визнання на сьогодні отримали підходи Міжнародного банку розрахунків та Європейського центрального банку, згідно з якими множина електронних грошей розподіляється за технологічними ознаками, в залежності від типів електронних пристроїв, на яких електронні гроші зберігаються.

У більшості наукових видань виділяють такі класи електронних грошей:

- на основі карток;

- на основі програмного забезпечення (на основі мереж).

Схеми обігу електронних грошей суттєво відрізняються залежно від наявності властивості трансферабельності. Анонімні трансферабельні електронні гроші за цими характеристиками є наближеними до готівкових грошей.

Схеми обігу трансферабельних електронних грошей на основі програмного забезпечення, середою обігу яких є глобальна інформаційна мережа Інтернет, потенційно є значно складнішими у порівнянні зі схемами обігу електронних грошей на основі карток. Властивість трансферабельності дає змогу використовувати електронні гроші на основі програмного забезпечення для здійснення миттєвих віддалених платежів і переказів, у тому числі транскордонних, обміну на електронні гроші інших емітентів та електронні гроші, виражені в інших видах валюти.

Відомі у науковій літературі класифікації систем електронних грошей, запропоновані окремими російськими вченими, мають бути переглянуті, як такі, що не відповідають сучасному стану ринку. Це наслідок перманентного процесу згортання одних видів систем електронних грошей і появи інших, побудованих з урахуванням останніх досягнень науково-технічного прогресу.

Основні положення цього розділу висвітлені в таких опублікованих працях [77; 78; 79; 81; 84; 89].

2. Організація емісії та оцінка використання електронних грошей як платіжного засобу

2.1 Організація емісії та використання електронних грошей в Україні

Питання організації емісії та використання електронних грошей в Україні представляють певні труднощі для дослідження, особливо це стосується найбільш поширених в Україні систем електронних грошей на основі програмного забезпечення, оскільки сьогодні такі системи функціонують за межами правового поля, не мають дозволів на відповідну діяльність, і емітенти електронних грошей не надають державним органам даних щодо емісії та використання електронних грошей. Таким чином автору цієї роботи необхідно було на підставі розгляду схем функціонування багатьох вітчизняних платіжних систем і систем розрахунків уперше виявити і описати саме ті системи, які для здійснення розрахунків між своїми учасниками використовують платіжний засіб, що підпадає під визначення електронних грошей. Кількісні дані, які стосуються роботи в Україні систем електронних грошей на основі програмного забезпечення, отримані автором від представників систем у приватному порядку.

Проведене дослідження свідчить, що системи електронних грошей вперше з'явилися в Україні у 2003 р. Нами виявлено, що в країні діють системи електронними грошима двох класів: на основі карток і на основі програмного забезпечення.

Емітентами електронних грошей на основі карток в Україні є виключно банки. Це наслідок того, що поняття “платіжна картка” трактується вітчизняним законодавством доволі широко. Відповідно до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” до цього поняття, крім традиційних платіжних карток доступу до банківського рахунку клієнта, увійшли наперед оплачені картки багатоцільового використання, тобто електронні гроші на основі карток. Емісію платіжних карток в Україні, відповідно до статті 15 зазначеного вище закону, мають право здійснювати виключно банки [52]. Тому, на відміну від багатьох інших країн, електронні гроші на основі карток в Україні випускають лише банки. У той же час, емітентами електронних грошей на основі програмного забезпечення є установи, які не є банками і, навіть, не є фінансовими установами. Емісія електронних такими установами не контролюється державними органами.

Таким чином, у країні упродовж кількох років спостерігався певний парадокс, пов'язаний із недосконалістю вітчизняного законодавства: існувало обмеження щодо емісії наперед оплачених платіжних карток багатоцільового використання (або простих з точки зору обігу електронних грошей на основі карток), та їх емітенти були об'єктами загального банківського нагляду з боку центрального банку, і водночас, були відсутні будь-які правові норми щодо емісії електронних грошей на основі програмного забезпечення, які в усіх випадках є трансферабельними, тобто характеризуються ускладненою схемою обігу та представляють труднощі для контролю з боку державних органів.

У липні 2008 року постановою Правління Національного банку України від 25.06.2008 № 178 було затверджене Положення про електронні гроші в Україні, розроблене автором цього дослідження. При цьому Правлінням Національного банку України було прийнято рішення про те, що емісію електронних грошей в Україні, не залежно від типу електронних грошей, мають право здійснювати лише банки [96]. Небанківські фінансові, які здійснювали емісію електронних грошей до набрання положенням чинності, протягом установленого центральним банком періоду мають привести свою діяльність до вимог законодавства, тобто на підставі договорів передати функцію емісії електронних грошей банкам, залишивши собі суто технічні функції. в системах електронних грошей

Розглянемо, якими сьогодні є організація емісії та використання електронних грошей найбільш поширених в Україні систем електронних грошей.

Серед систем електронних грошей на основі карток, на нашу думку, заслуговує на увагу Національна система масових електронних платежів. НСМЕП є внутрішньодержавною платіжною системою, яка введена в промислову експлуатацію у листопаді 2004 р. При цьому офіційно не було заявлено про те, що один із платіжних додатків картки НСМЕП є електронними грошима. Відповідно, в правилах платіжної системи термін “електронні гроші” не використовується.

Платіжною організацією системи, власником торгової марки і оператором системи є Національний банк України. Він також виконує функції розрахункового банку, головного і регіонального процесингових центрів. Метою створення НСМЕП було впровадження в країні відносно дешевої та надійно захищеної автоматизованої системи роздрібних розрахунків.

Носієм інформації в системі є смарт-картка, яка на відміну від картки з магнітною смугою найбільш повно задовольняє вимогам безпеки здійснення розрахунків. На базі смарт-карток у НСМЕП створена високоефективна оф-лайнова технологія, яка не потребує оперативного зв'язку з банківським рахунком під час виконання платіжних операцій, що за недостатньої якості вітчизняних каналів зв'язку є суттєвою перевагою цієї системи у порівнянні з іншими традиційними картковими платіжними системами.

Аналіз функціонування НСМЕП дає автору підстави стверджувати, що одним із інструментів системи є електронні гроші на основі карток, тобто смарт-картка НСМЕП, крім інструмента доступу до рахунку держателя в банку, може містити електронні гроші. Це перший у світі приклад, коли систему електронних грошей впроваджує центральний банк країни.

Згідно з термінологією НСМЕП платіжні додатки картки системи називаються “чек” і “гаманець”. Як свідчить дослідження, саме гаманець НСМЕП представляє собою класичну європейську схему електронних грошей на основі карток. Всі кошти, завантажені в електронні гаманці клієнтів банку, відображаються на консолідованому рахунку банку і не персоніфіковані.

Наявність функції електронних грошей не є обов'язковою умовою при емісії карток, - банки-члени НСМЕП можуть самі вибирати види платіжних додатків. Разом з цим аналіз даних щодо емісії карток системи говорить про те, що на практиці, все картки НСМЕП містять додаток, який дозволяє зберігати електронні гроші. Крім платіжних додатків, на картці НСМЕП можуть розміщуватись й інші додатки - соціальні, бонусні тощо.

При розробленні НСМЕП було використано досвід одного із перших значних проектів, призначених для вирішення проблеми заміни готівкових грошей на електронні, - системи Mondex. Проте, аналіз схем обігу електронних грошей обох систем свідчить, що на відміну від ідеології Mondex, в НСМЕП не існує можливості безпосередньої передачі електронних грошей від одного користувача до іншого, тобто електронні гроші НСМЕП є нетрансферабельними.

Держателями електронних гаманців НСМЕП можуть бути виключно фізичні особи. Це обмеження встановлено Положенням про емісію платіжних карток та здійснення операцій з їх застосуванням [97]. Електронний гаманець НСМЕП призначений для здійснення дрібних покупок, коли клієнт не бажає витрачати час на введення ПIН-коду. Максимальна сума електронних грошей, яка може одноразово завантажуватись на електронний гаманець НСМЕП, обмежена сумою в 1000 гривень [97]. Це обмеження спрямоване насамперед на захист прав користувача, оскільки у випадку втрати або виходу з ладу смарт-картки, залишок електронних грошей на гаманці для користувача є втраченим.

У НСМЕП розроблено два види електронних гаманців: персоналізований електронний гаманець і неперсоналізований. Персоналізований гаманець застосовується на підставі договору з клієнтом про відкриття банківського рахунку, з якого гаманець можна багаторазово поповнювати. Особливістю неперсоналізованого гаманця є те, що він видається користувачу без підписання договору та відкриття банківського рахунку. Неперсоналізований гаманець можна багато разів завантажувати готівкою в касах банків - членів НСМЕП.

Для електронного гаманця НСМЕП передбачена можливість здійснення операцій без уведення ПІН-коду. Для таких операцій правилами системи встановлено обмеження в сумі 100 грн.

Згідно з даними, оприлюдненими на сторінці Національного банку України в мережі Інтернет, за станом на 01.01.2009 р. членами та учасниками НСМЕП було 52 банки України (з урахуванням Національного банку України), загальна кількість карток НСМЕП досягла майже 2,4 млн. шт. Хоча всі ці картки можуть бути носіями електронних грошей, картки НСМЕП на сьогодні здебільшого використовуються не для збереження електронних грошей і розрахунків ними, а для реалізації доступу до банківського рахунку. При цьому, основним призначенням операцій з картками НСМЕП є не розрахунки за товари чи послуги, а зняття готівкових коштів з банківського рахунку держателя картки.

Національним банком України сьогодні не оприлюднюються дані щодо емісії та використання електронних грошей НСМЕП, оскільки ці дані не є суттєвими. Разом з цим окремі показники, представлені в табл. 2.1, дають можливість оцінити потенційні можливості НСМЕП як системи електронних грошей.

Таблиця 2.1 Окремі показники роботи НСМЕП упродовж 2004-2008 рр.

Показник	2004	2005	2006	2007	2008
Кількість платіжних карток, тис. одиниць	863	1 103	1 389	1 775	2 383
Кількість терміналів, шт.	1 814	2 417	3 195	4 461	5 706

Джерело: [За даними Національного банку України]

Щодо інших систем електронних грошей на основі карток в Україні маємо зазначити, що окремі банки в різні періоди часу робили спроби здійснювати емісію наперед оплачених карток багатоцільового використання міжнародних платіжних систем, зокрема MasterCard International.

Проте, як свідчать результати дослідження, електронні гроші на основі карток сьогодні не отримали поширення в Україні. Зокрема, НСМЕП, на нашу думку, потерпає від класичної проблеми усіх нових систем роздрібних розрахунків на етапі впровадження: торговці не встановлюють технічних пристроїв для приймання карток з електронними грошима тому, що покупці їх не використовують, а покупці не використовують електронні гроші на картках тому, що їм немає де їх застосувати.

Далі розглянемо системи електронних грошей на основі програмного забезпечення, які функціонують в Україні.

У результаті дослідження автором було встановлено, що електронні гроші на основі програмного забезпечення представлені в Україні системами WebMoney Transfer та “Интернет.Деньги” (на технології PayCash). Організаційні рішення, прийняті у цих системах, є оригінальними, технічні рішення по суті є винаходами. Аналіз інформаційних і грошових потоків, якими характеризуються ці системи, свідчить, що у WebMoney Transfer та “Интернет.Деньги” для розрахунків між учасниками використовується наперед оплачений платіжний продукт, який є вимогою до емітента, зберігається на електронному пристрої та приймається як засіб платежу особами, іншими ніж емітент, тобто - електронні гроші. З урахуванням електронних пристроїв, на яких зберігаються електронні гроші зазначених систем, та притаманних їм технологічних схем, ми стверджуємо, що в обох випадках йдеться про електронні гроші на основі програмного забезпечення.

Аналіз даних, отриманих автором у приватному порядку, говорить про те, що найчастіше в Україні вживаються електронні гроші системи WebMoney Transfer.

Як свідчить дослідження, система WebMoney Transfer була створена у листопаді 1998 р. в Росії з метою забезпечення користувачів універсальним засобом розрахунків за товари та послуги, які пропонуються у глобальній телекомунікаційній мережі Інтернет. На сьогодні система дозволяє користувачам мережі Інтернет і власникам мобільних телефонів здійснювати захищені та безвідзивні платежі та перекази у реальному часі в електронних грошах, виражених у шести видах валюти. З 2007 р. електронні гроші системи WebMoney Transfer можуть також бути виражені у золоті.

Система WebMoney Transfer є міжнародною, до її організаційної структури увійшли юридичні особи, створені в юрисдикціях різних країн світу. Взаємовідносини між цими юридичними особами регулюються на підставі укладених між ними договорів. В Україні систему WebMoney Transfer представляє ТОВ “Українське гарантійне агентство” (м. Київ), створене у грудні 2003 р.

Для розуміння організації в Україні емісії електронних грошей системи WebMoney Transfer та використання електронних грошей цієї системи розглянемо її організаційну структуру загалом, функції основних її учасників та засади, на яких здійснюється робота системи.

Власником технології WebMoney Transfer є компанія WM Transfer (Беліз). Управління системою здійснює компанія SIA “DigiMoney” (Литва). До організаційної структури системи WebMoney Transfer також входять так звані “оператор” і “гаранти”.

Оператором системи WebMoney Transfer є компанія ЗАТ “Вычислительные силы“, зареєстрована як юридична особа - резидент Російської Федерації (м. Москва). Функціями оператора є надання користувачам і гарантам програмного забезпечення для ведення обліку електронних грошей, а також здійснення технологічного обслуговування розрахунків електронними грошима та їх переказів. Оператор відповідає за безпеку системи, забезпечує її безперервну роботу, розвиває та вдосконалює послуги системи, надає інформаційну підтримку користувачам.

Найважливішою функцією гарантів WebMoney Transfer є емісія електронних грошей у певному виді валюти та їх погашення готівковими або безготівковими грошима на вимогу пред'явників. Гаранти забезпечують ліквідність електронних грошей. Як свідчить дослідження, з цією метою гаранти резервують кошти покриття електронних грошей на рахунках, відкритих у банках. На гарантів також покладається відповідальність за укладання угод з користувачами системи та торговцями, які пропонують в Інтернет товари та послуги.

Гарантійні установи системи WebMoney Transfer функціонують у шести країнах світу. Гарантійною установою електронних грошей системи WebMoney Transfer, виражених у доларах та євро, є компанія Amstar Holdings Limited, S.A. (Панама), у рублях - гарантійне агентство ТОВ “ВМР“ (м. Москва), в узбецьких сумах - ТОВ “TILLO-GARANT” (м. Ташкент), у білоруських рублях - ВАТ “Технобанк” (м. Мінськ), у гривнях - ТОВ “Українське Гарантійне Агентство” (м. Київ), у золоті - компанія WM Metals FZE (ОАЕ).

Облік електронних грошей користувачів, виражених у певному виді валюти, здійснюється на відкритих у системі умовних рахунках - електронних гаманцях. Для доступу до електронних гаманців використовується спеціалізоване програмне забезпечення WebMoney Keeper, яке можна безкоштовно завантажити зі сторінки системи в мережі Інтернет.

Операції в системі WebMoney Transfer здійснюються лише між електронними гаманцями одного виду, тобто з використанням електронних грошей, виражених в одному виді валюти.

З кожної трансакції в системі WebMoney Transfer з відправника стягується комісія у розмірі 0,8% від суми переказу, але не більше суми, еквівалентної 50 доларам США. Ці комісійні складають дохід оператора. Доходи гарантів формуються за рахунок комісійних винагород, які беруться під час поповнення електронних гаманців. Погашення електронних грошей гаранти, як правило, здійснюють за їх номінальною вартістю, без комісій.

У системі впроваджено багаторівневий захист від збоїв і несанкціонованого доступу. Захист забезпечується як на рівні архітектури системи, так і завдяки криптографічним алгоритмам, аналогічним RSA з довжиною ключа більше 1024 біта. Для доступу до гаманця користувачу надається унікальний 12-символьний ідентифікатор, пароль і секретний файл з ключем, який містить електронно-цифровий підпис. Усі запити від користувача до системи, у тому числі здійснення його аутентифікації на сторінці системи в мережі Інтернет, захищаються електронно-цифровим підписом користувача.

Результати дослідження свідчать, що протягом 2008 р. система WebMoney Transfer використовувалася мешканцями 7,4 тис. населених пунктів із 72 країн, загальна кількість користувачів досягла 7,3 млн. осіб, у тому числі близько 1,37 млн. українців. За даними на Інтернет-сайті системи WebMoney Transfer усього за 2008 р. з електронними грошима системи, вираженими в шести видах валюти та золоті, було здійснено 72,3 млн. операцій, що в 2,6 рази перевищує показник 2007 р. Загальний обсяг операцій з електронними грошима досяг 6 млрд. 610 млн. доларів США в еквіваленті, що майже в 2 рази більше, ніж у 2007 р. Середня сума однієї операції становила 91,4 долара США (табл.2.2).

Таблиця 2.2 Окремі показники роботи системи WebMoney Tranfer в країнах світу упродовж 2001-2008 рр.

Показник	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008
Кількість операцій, млн. одиниць	0,5	1,8	3,6	5	8,2	15,4	27,4	72,3
Обсяг операцій, млн. дол. США в еквіваленті	46	91	273	364	636	1455	3337	6610
Кількість реєстрацій користувачів, тис.	74	185	255	509	727	1090	1455	2000

Джерело: [За даними на сторінці системи WebMoney Transfer в мережі Інтернет]

Дослідження свідчить, що представники системи WebMoney Transfer використовують свою власну термінологію. Вони називають систему WebMoney Transfer системою обліку та обміну універсальними обліковими одиницями - титульними знаками WebMoney (WM). Сьогодні в системі WebMoney Transfer використовуються титульні знаки таких видів: WMZ - електронні гроші, виражені в доларах США, WME - в євро, WMR - в російських рублях, WMY - в узбецьких сумах, WMB - у білоруських рублях, WMU - в українських гривнях, WMG - у грамах золота.

Зокрема, згідно з договорами, які укладаються ТОВ “Українське гарантійне агентство” з українськими користувачами системи WebMoney Transfer (у тому числі власниками Інтернет-магазинів), титульні знаки WMU призначені для обліку майнових прав (активів) користувача. Такими активами виступають безготівкові гроші, які зберігаються на рахунках ТОВ “Українське гарантійне агентство”, відкритих в українських банках. Під час емісії титульних знаків WMU відбувається купівля користувачем прав вимоги у гаранта, під час погашення титульних знаків WMU - продаж користувачем прав вимоги гаранту. Переказ електронних грошей користувачами системи представляє собою перевідступлення прав вимоги до гаранта від одного користувача до іншого відповідно до норм цивільного права щодо заміни кредитора в зобов'язанні.

З огляду на те, що електронні гроші всіх відомих сьогодні систем є наперед оплаченими, найважливішим питанням у роботі систем електронних грошей є операція внесення користувачем наперед оплати емітенту, або, за прийнятою в системах термінологією, - уведення грошей до системи.

Увести готівкові або безготівкові гроші до системи WebMoney Transfer в Україні (придбати WMU) можна з використанням різноманітних пристроїв та операцій, зокрема:

- скретч-карток номіналом 50, 100, 200 та 500 WMU або паперових чеків (ваучерів) номіналом 10, 25, 50, 100, 200, 500 та 1000 WMU;

- банківського переказу з поточного або карткового рахунку, а також без відкриття рахунку за допомогою міжнародних і внутрішньодержавних систем переказу коштів;

- програмно-технічних комплексів самообслуговування;

- дилерів та обмінних пунктів системи тощо;

Скретч-картки є найбільш швидким засобом уведення грошей до системи WebMoney Transfer, як і до інших подібних систем, ? при застосуванні скретч-карток поповнення електронного гаманця користувача відбувається практично миттєво. Такі картки містять під захисним покриттям спеціальні реквізити: номер і код авторизації.

Розглянемо можливості використання скретч-карток системи WebMoney Transfer, оскільки вони є унікальними. Фактично, скретч-картка системи є замінником її електронного гаманця, вона дозволяє використовувати базові функції WebMoney Transfer без реєстрації користувача в системі. За допомогою спеціального сервісу системи WebMoney Transfer користувач може здійснювати таке:

- поповнювати рахунок в електронних грошах, виражених в українських гривнях, на всю суму скретч-картки або на її частину, з тим щоб мати можливість скористатися залишком коштів пізніше;

- за номером скретч-картки перевіряти її невикористаний залишок;

- “об'єднувати” скретч-картки, тобто перераховувати суму коштів однієї скретч-картки на іншу скретч-картку або присвоювати сумарному номіналу двох скретч-карток нові реквізити, які генеруються системою;

- розмінювати одну скретч-картку на дві картки меншого номіналу. При цьому користувач має окремо зберігати в електронному або паперовому вигляді реквізити нової відокремленої віртуальної картки;

- змінювати реквізити картки, наприклад, у разі виникання підозри, що сторонній особі відомий код авторизації картки;

- оплачувати товари та послуги в мережі Інтернет без реєстрації в системі WebMoney Transfer на Інтернет-сторінках торговців, які за домовленістю з гарантом приймають оплату з використанням скретч-карток системи.

Не менш важливим, ніж операція уведення грошей до систем електронних грошей, є операція виводу грошей із системи, або погашення електронних грошей.

Вивести гроші з системи WebMoney Transfer в Україні можна за допомогою:

- переказу безготівкових коштів з рахунку емітента на рахунок пред'явника електронних грошей, відкритий у банку;

- дилерів та обмінних пунктів.

Характерною особливістю системи WebMoney Transfer є впровадження спеціалізованих сервісів, які реалізують різноманітні форми індивідуальної та комерційної діяльності, за допомогою яких фактично створено середовище для фінансових взаємовідносин учасників системи. Далі розглянемо найважливіші з огляду на тему цього дослідження сервіси системи, які надають користувачам широкий спектр можливостей для використання електронних грошей WebMoney Transfer.

У системі WebMoney Transfer здійснена спроба вирішити питання довіри, яке традиційно є проблемним при укладанні угод з використанням мережі Інтернет. З цією метою запроваджений сервіс атестації, який дозволяє учасникам відмовитись від анонімного статусу в системі та отримати цифровий атестат, що засвідчує особу власника у відповідності до наданих центру атестації паспортних даних і контактної інформації. Відомості про учасника мають бути завірені нотаріально або одним із реєстраторів системи WebMoney Transfer. Метою атестації є підвищення довіри до учасника з боку його контрагентів. Крім того, для кожного учасника системи WebMoney Transfer розраховується та періодично оновлюється так званий “бізнес-рівень”. Для розрахунку цього показника беруться дані про кількість та обсяги трансакцій учасника, а також про кількість його контрагентів. Чим довше учасник використовує систему, тим вище його бізнес-рівень.

Якщо довіру між сторонами угоди не встановлено, учасники системи можуть використати трастовий сервіс, який дозволяє запобігти конфліктам без залучення третьої сторони шляхом внесення заставних сум електронних грошей до спеціального трастового електронного гаманця.

Для вирішення спорів між учасниками системи розроблено арбітражний сервіс. Скарги або претензії розглядаються комісією з трьох арбітрів, яка після вивчення матеріалів справи, аргументів сторін і даних журналу трансакцій приймає рішення голосуванням. Якщо комісія визнає вину відповідача, до нього можуть застосовуватися санкції - відмова в обслуговуванні у системі, накладання зобов'язань на вимогу позивача тощо. Порядок проведення арбітражу, права та зобов'язання сторін встановлені спеціальним регламентом. У рамках арбітражного сервісу діє депозитарій угод, користуючись яким учасники можуть оформлювати свої відношення укладанням угод і направляти їх для збереження до депозитарію. У разі виникнення конфліктних ситуацій зміст таких угод розглядається арбітражною комісією.

Таким чином, скласти уяву про майбутнього контрагента та прийняти рішення про доцільність укладання з ним угоди про розрахунки електронними грошима можна на підставі наявності у контрагента атестату, повноти завіреної та відкритої для перегляду інформації, бізнес-рівня контрагента, а також наявності претензій від інших учасників системи.

Як свідчить дослідження, унікальні можливості для використання електронних грошей системи WebMoney Transfer надає сервіс Paymer. Цей сервіс дозволяє учасникам системи WebMoney Transfer самостійно випускати в обіг платіжні засоби рaymer, які представляють собою комбінацію з двох послідовностей цифр: серійного номеру та секретного коду авторизації. Під час випуску користувачем платіжного засобу рауmer з його гаманця списується відповідна сума електронних грошей. Платіжні засоби рaymer можуть передаватися між учасниками угод за допомогою телефону, факсу, електронною поштою тощо та використовуватися для оплати товарів або послуг. Їх можна розмінювати на реквізити меншого номіналу, об'єднувати один з іншим і погашати електронними грошима системи WebMoney Transfer. Платіжні засоби paymer дають можливість перетворити електронні гроші системи WebMoney Transfer на будь-яку форму, зручну для того середовища, в якому відбувається угода.

Аналіз можливостей використання електронних грошей WebMoney Transfer свідчить, що користувачі системи мають можливість здійснювати доступ до власних електронних гаманців за допомогою мобільного або міського телефону. З цією метою розроблено сервіс Telepat. Управління електронними гаманцями здійснюється з використанням голосового меню або спеціального Java-додатка для мобільного телефону - GSM Mobile. Сервіс дозволяє переглядати залишки електронних коштів в електронних гаманцях, здійснювати перекази електронних грошей і розрахунки в системі без доступу до комп'ютера та Інтернет. Для ідентифікації користувачів застосовується, зокрема, персоніфікація клієнтського програмного забезпечення. Сервіс Telepat використовується незалежно від моделі мобільного телефону або оператора мобільного зв'язку.

Система WebMoney Transfer надає унікальну можливість колективного використання електронних грошей, яка реалізована за допомогою сервісу Сapitaller. Цей сервіс автоматизує операції з управління електронними гаманцями. Сервіс Сapitaller, зокрема, дає користувачам можливість:

- визначати та вести статті доходів і витрат;

- настроювати електронні гаманці на виконання правил розподілу електронних грошей, наприклад, при досягненні певної суми, або в процентному відношенні до загальної суми, або у відповідності до певних календарних дат тощо;

- назначати відповідальних осіб за ведення окремих статей доходів і витрат та надавати їм повноваження з управління електронними гаманцями.

Сервіс Capitaller може використовуватися для автоматизації розрахунків між учасниками (при цьому відправник та отримувач електронних грошей не несуть додаткових витрат), для спільного управління коштами, при якому встановлюється прийнятна для учасників прозорість операцій, з метою запобігання конфліктним ситуаціям при організації спільної діяльності тощо.

Результати дослідження свідчать, що за три роки функціонування система WebMoney Transfer досягла в Україні відчутних результатів. За станом на 01.01.2009 р. електронні гроші системи WebMoney Transfer, виражені в гривнях, приймали як засіб платежу більше 450 українських Інтернет-магазинів, якими було укладено договори з ТОВ “Українське гарантійне агентство”. При укладенні такого договору забезпечується автоматизоване приймання Інтернет-магазином платежів в електронних грошах системи, а також погашення гарантом накопичених електронних грошей. Оскільки є можливим самостійне (неавтоматизоване) приймання електронних грошей системи, реальна кількість Інтернет-ресурсів, які використовують електронні гроші WebMoney Transfer як засіб платежу, може виявитися більше. За даними, оприлюдненими на Інтернет-сторінці системи WebMoney Transfer, за 2005-2008 рр. кількість українців, які користуються послугами системи, зросла з 0,4 млн. до 1,37 млн. осіб. Пункти поповнення електронних гаманців WebMoney Transfer є у всіх областях України, їх загальна кількість на 01.01.2009 р. перевищила 13 тис. (Додаток Б).

На сьогодні державні органи України не отримують статистичну звітність щодо обсягів емісії трансферабельних електронних грошей на основі програмного забезпечення. Аналіз даних, отриманих дисертантом у результаті дослідження, свідчить, що сума та кількість операцій, які здійснюються з використанням електронних грошей системи WebMoney Transfer, в Україні щорічно суттєво збільшуються. Протягом 2008 р. кількість операцій цієї системи з електронними грошима, вираженими у гривнях, зросла у 1,4 рази та становила 2,3 млн.шт., а сума операцій збільшилась майже у 3 рази та досягла 663 млн. грн. в еквівалент (табл. 2.3).

...