Емісія та використання електронних грошей в Україні

Таблиця 2.3 Окремі показники роботи системи WebMoney Transfer в Україні упродовж 2004-2008 рр.

Джерело: [За даними ТОВ “Українське гарантійне агентство”]

Розглянемо, для яких застосувань використовуються сьогодні електронні гроші системи WebMoney Transfer.

За оприлюдненими в Інтернет даними електронного каталогу Мегасток, в якому зареєстрована більшість Інтернет-ресурсів і магазинів, що приймають як засіб платежу електронні гроші системи WebMoney Transfer, найбільша кількість Iнтернет-ресурсів зареєстрована в розділі “Бізнес, фінанси” (23%), на другому місці - розділ “Послуги провайдерів” (21%), на третьому - “Відпочинок” (18%). Розділ “Платні сервіси” посідає четверте місце (12%), а “Побутові товари” - п'яте (8,9%).

У розділі “Бізнес, фінанси” найбільша частка ресурсів припадає на “Обмінні пункти”. Це посередники, які здійснюють обмін електронних грошей системи WebMoney Transfer, виражені в одному виді валюти, на електронні гроші системи, виражені в іншому виді валюти, або на електронні гроші інших систем.

Таким чином, можна дійти висновку, що електронні гроші системи WebMoney Transfer використовуються здебільшого для оплати нематеріальних товарів або послуг, що надаються з використанням мережі Інтернет.

Конкурентами системи WebMoney Transfer на пострадянському просторі є системи електронних грошей, які впровадили технологію PayCash. Це такі системи, як “Яндекс.Деньги” (Росія), CyphermintPayCash (CША), DramCash (Вірменія), мережа Інтернет-кіосків Vcom, розміщених у супермаркетах 7-Eleven (США) тощо. В Україні технологію PayCash використовує система “Интернет.Деньги”.

У результаті дослідження встановлено, що вищезазначені системи електронних грошей, на відміну від WebMoney Transfer, не представляють собою єдиної структури, проте, завдяки впровадженню однієї і тієї самої технології PayCash, можуть співпрацювати.

При створенні технології PayCash були розвинуті ідеї щодо побудови он-лайнової системи обліку зобов'язань відомого американського фахівця в сфері криптографії Д.Чаума (D.Chaum), якого вважають створювачем “цифрових грошей” і засновником однієї із перших в світі систем електронних грошей на основі програмного забезпечення DigiCash. Разом з цим, технологія PayCash є оригінальною, що підтверджено патентами, виданими Російським агентством з патентів і товарних знаків.

Основу технології PayCash складають, зокрема, такі винаходи:

- спосіб проведення платежів, особливість якого полягає у тому, що електронні грошові зобов'язання, які пред'являються для погашення, містять інформацію про час і місце платежу. При цьому в системі існує можливість перевірити, чи не пред'являлися раніше грошові зобов'язання для погашення. Суттєвою відмінністю цього способу є відсутність необхідності вести реєстр погашених грошових зобов'язань та неможливість для третьої сторони простежити джерело платежу та його призначення;

- спосіб виготовлення наосліп цифрового RSA-підпису та пристрою для його реалізації, який дозволяє забезпечити виготовлення RSA-підпису таким чином, що використовуючи дешифрувальний ключ, неможливо виготовити шифрувальний ключ. Суттєва відмінність цього способу полягає у тому, що він забезпечує повну анонімність власника цифрового підпису, а також неможливість доступу третіх осіб до змісту грошових зобов'язань, які підписуються.

В Україні технологію PayCash впровадило ТОВ “Интернет.Деньги” (м. Київ), створене в лютому 2003 р. Ця компанія є емітентом електронних грошей за технологією PayCash, виражених у гривнях, та оператором системи “Интернет.Деньги”.

У результаті дослідження встановлено, що основними можливостями системи “Интернет.Деньги” є проведення розрахунків за товари та послуги в мережі Інтернет, а також здійснення переказів електронних грошей між учасниками системи. За допомогою системи “Интернет.Деньги” можна сплатити за комунальні послуги, супутникове та кабельне телебачення, придбати в режимі он-лайн коди доступу до Інтернет та IP-телефонії, поповнити рахунок мобільного телефону тощо.

Користувачем системи “Интернет.Деньги” може бути будь-яка фізична особа ? резидент України, яка погодилася з правилами роботи системи, розміщеними на сторінці системи в мережі Інтернет, і підтвердила це укладанням договору в електронній формі з ТОВ “Интернет.Деньги”. Юридичні особи не можуть бути користувачами системи, але вони можуть поповнювати рахунки фізичних осіб за їх дорученням.

Аналіз загальної схеми функціонування системи “Интернет.Деньги” говорить про те, що вона реалізована за принципом клієнт-серверного додатку з обміном даних як між клієнтським і серверним програмним забезпеченням, так і між клієнтськими програмними забезпеченнями. Клієнтське програмне забезпечення (електронний гаманець) встановлюється безпосередньо на комп'ютері користувача. Серверна частина програмного забезпечення знаходиться під контролем оператора системи. Передача даних між комп'ютерами клієнтів і сервером здійснюється з використанням протоколу TCP/IP. Кожна операція в системі супроводжується електронно-цифровим підписом обох сторін, при цьому для захисту інформації використовується алгоритм RSA з ключами довжиною 2048 біт.

З точки зору користувачів і торговців, система “Інтернет.Деньги” є сукупністю електронних гаманців, кожний з яких є захищеною клієнтською програмою, яка дозволяє переказувати гроші з одного електронного гаманця на інший, отримувати та зберігати електронні гроші в електронних гаманцях, виводити кошти з системи на банківські рахунки або в інші платіжні системи. Інформація про кожну операцію зберігається у відповідному електронному гаманці.

Під час встановлення електронного гаманця користувач вводить особистий пароль із 8 символів і набирає послідовність з будь-яких 60-ти знаків для генерації електронного підпису.

Однією із особливостей використання електронних грошей системи “Інтернет.Деньги” є те, що електронний гаманець системи не прив'язаний до конкретного комп'ютера і може переноситися користувачем на інший комп'ютер.

Для відкриття рахунку в електронних грошах у системі “Интернет.Деньги” користувач має увести свої ідентифікаційні дані: прізвище, ім'я та по батькові, а також реквізити паспорту. Повідомлення користувачем достовірних даних дає змогу відновити електронні гроші у випадку втрати ним паролю, пошкодження програмних файлів, необхідних для доступу до рахунку в системі тощо.

За відкриття користувачем рахунку в системі береться комісія, яка списується з цього рахунку при першому його поповненні.

Як свідчить аналіз можливостей використання електронних грошей “Интернет.Деньги”, за наявності електронного гаманця у цій системі користувач може відкрити до 100 рахунків у системах, які побудовані із застосуванням технології PayCash. Це сприяє збільшенню використання як електронних грошей Интернет.Деньги”, так і інших подібних систем.

У результаті дослідження ми дійшли висновку, що уведення грошей до системи “Интернет.Деньги” здійснюється певною мірою подібно тому, як це відбувається у системі WebMoney Transfer. Для цього використовуються, зокрема:

- скретч-картки “Интернет.Деньги”;

- банківські перекази з поточного або карткового рахунку, а також без відкриття рахунку з використанням міжнародних і внутрішньодержавних систем переказу коштів;

- поштовий переказ;

- інші системи розрахунків в мережі Інтернет тощо.

Порівняння скретч-картки системи “Интернет.Деньги” з подібними картками інших систем дозволяє дійти висновку про унікальність її побудови та використання.

Картка містить два захищених покриттям поля з ПІН-кодами: пароль і верифікатор. Використання скретч-картки системи “Интернет.Деньги” користувачем відбувається таким чином. Користувач стирає захисне покриття з поля “пароль” і вводить за допомогою програмного забезпечення системи відповідні дані. Після отримання підтвердження системи про готовність перерахувати електронні гроші, користувач стирає захисне покриття поля “верифікатор” і вводить дані верифікатора. Такий підхід спрямований на захист інтересів користувачів і може, на нашу думку, запобігти виникненню конфліктів у випадку виникнення технічних збоїв у системі електронних грошей.

Як свідчить дослідження, скретч-картки системи “Интернет.Деньги” випускаються за номіналами 50, 100, 200, 500 та одна тисяча гривень і розповсюджуються у мережах торгових підприємств Києва, Львова, Харкова, Одеси, Запоріжжя, Донецька, Дніпропетровська та інших міст України (усього понад 1,5 тис. пунктів), а також у відділеннях окремих банків України. Як бачимо, зазначені номінали фактично повторюють номінали скретч-карток системи WebMoney Tranfer і призначені для задоволення різноманітного попиту користувачів.

У разі використання для введення грошей банківського переказу поповнення рахунку користувача електронними грошима відбувається після зарахування безготівкових грошей на поточний рахунок ТОВ “Интернет.Деньги”. Під час заповнення у відділенні банку платіжного доручення користувач має внести в поле “призначення платежу” номер свого віртуального рахунку в системі “Интернет.Деньги”.

Здійснити погашення електронних грошей системи “Интернет.Деньги” (вивести гроші з системи) можна за допомогою:

- банківського переказу на рахунок у банку, у тому числі на картковий рахунок;

- переказу без відкриття рахунку у відділеннях ВАТ “Ощадбанк”;

- отримання готівки в офісі ТОВ “Интернет.Деньги”.

За результатами дослідження встановлено, що на 01.01.2008 р. електронні гроші системи “Интернет.Деньги” приймало більше 100 Інтернет-магазинів України, у системі було відкрито більше 70 000 рахунків користувачам для збереження електронних грошей “Интернет.Деньги”. Представники системи “Интернет.Деньги” не оприлюднюють фінансових показників своєї роботи і не дають дозволу щодо їх висвітлення у наукових роботах. Загалом, можемо зазначити, що кількісні показники роботи системи “Интернет.Деньги” дещо поступаються відповідним показникам системи WebMoney Transfer.

Дослідження дає підстави стверджувати, що ключовими моментами для використання користувачами електронних грошей, а відтак для збільшення обсягів емісії електронних грошей мають зручність та простота уведення готівкових і безготівкових грошей до систем електронних грошей, а також упевненість користувачів і торговців у можливості швидко вивести кошти із системи, тобто погасити електронні гроші у будь-який момент.

Водночас моменти уведення та виведення коштів до/із систем електронних грошей потребують пильної уваги регуляторних і контролюючих державних органів з багатьох питань, зокрема, монетарної політики, оподаткування, фінансового моніторингу тощо. Найбільше це стосується систем електронних грошей трансферабельного класу.

З огляду на викладене, автором виявлені шляхи введення та виведення готівкових і безготівкових грошей до/із трансферабельного класу в Україні (рис. 2.1).

Як свідчить дослідження, найбільш зручним для користувачів і перспективним засобом уведення коштів до систем електронних грошей в Україні є застосування скретч-карток, які пропонуються широкою мережею роздрібних торговців. Такі скретч-картки дозволяють поповнювати пристрої з електронними грошима практично миттєво та без відкриття користувачем банківського рахунку і, навіть, без відвідування установи банку для здійснення, наприклад, переказу готівкових коштів на рахунок покриття електронних грошей.

В останні роки в Україні набули поширення програмно-технічні комплекси самообслуговування, які також з огляду на їх розповсюдженість у країні та простоту використання, також є зручним і, на нашу думку, перспективним засобом уведення коштів до систем електронних грошей.

Рис.2.1. Шляхи введення та виведення готівкових і безготівкових грошей до/із систем електронних грошей трансферабельного класу в Україні (складено автором)

Враховуючи тенденції, які спостерігаються на західних ринках роздрібних платежів, ми вважаємо вірогідним, що у майбутньому одним із найбільш поширених засобів уведення коштів до систем електронних грошей в Україні будуть мобільні телефони.

Загалом, можна дійти висновку, що системи електронних грошей пропонують великий спектр шляхів уведення коштів з метою приваблення широкого кола користувачів, що належать різним соціальним групам населення.

Виведення коштів із систем електронних грошей не характеризується таким різноманіттям, як їх уведення. Здебільшого виведення коштів із систем електронних грошей здійснюється за допомогою банківських переказів з рахунку покриття електронних грошей, відкритого в банку, на банківський рахунок пред'явника електронних грошей, а також за допомогою отримання готівки в касі установи-емітента.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що в Україні переважний розвиток отримали електронні гроші на основі програмного забезпечення. У той же час у розвинених країнах світу упродовж кількох останніх десятиріч, перш за все, активно розвивалися системи електронних грошей на основі карток. На нашу думку, така особливість українського ринку пояснюється тим, що в країнах ЄС і США картки з електронними грошима, як правило, обслуговуються тими самими платіжними терміналами, що й картки доступу до банківських рахунків. Вітчизняна інфраструктура для приймання карток доступу до банківських рахунків і карток з електронними грошима не є розвиненою.

Так, за станом на 01.01.2007 р. в Україні було встановлено 62 тис. платіжних терміналів для обслуговування карток, що складало 1 130 терміналів на 1 млн. населення. У той же час, в країнах ЄС було встановлено більше 7 млн. платіжних терміналів, що складало більше 15 тис. терміналів на 1 млн. населення.

Крім того, встановлене нормативно-правовим актом Національного банку України обмеження щодо максимальної суми емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки, кошти за якою обліковуються на консолідованому рахунку банку (1000 гривень або її еквівалент в іноземній валюті) [97], на нашу думку, також стримує розвиток ринку.

Вагомого значення для розвитку ринку електронних грошей на основі карток має також те, що впровадження та функціонування таких систем потребує більших початкових і поточних витрат порівняно із витратами на впровадження та функціонування систем електронних грошей на програмній основі.

Таким чином, для подальшого розвитку в Україні систем електронних грошей на основі карток, перш за все, необхідно вжити заходів для стимулювання розвитку інфраструктури з приймання таких карток у торговій мережі та вдосконалення відповідних регулюючих положень.

Динамічний розвиток в Україні системи розрахунків електронними грошима програмного типу WebMoney Transfer, на нашу думку, можна пояснити створенням у системі унікального середовища для всебічних фінансових взаємовідносин учасників. Певну роль у цьому сенсі відіграє організаційна структура системи WebMoney Transfer, яка поєднала в єдину розрахункову мережу емітентів електронних грошей, виражених в різних видах валюти, і навіть у монетарних металах.

Серед суттєвих факторів, які негативно впливають на ринок електронних грошей на основі програмного забезпечення, перш за все, необхідно назвати відсутність правових норм щодо багатьох питань пов'язаних, наприклад, із обліком операцій з електронними грошима, їх оподаткуванням, регулюванням операцій з електронними грошима, вираженими в іноземній валюті та монетарних металах. Все це стримує використання електронних грошей в Україні.

Разом з цим, ми вважаємо, що український ринок електронних грошей має значний інноваційний і комерційний потенціал та велику перспективу. Це пов'язано насамперед з тим, що значна частина населення країни сьогодні не охоплена банківськими послугами. Це особи, які не мають ощадних рахунків і карток доступу до банківського рахунку. У той же час електронні гроші забезпечують безпечні, зручні наперед оплачені рішення для споживачів, які не мають інших платіжних можливостей.

Користувачами електронних грошей як на основі карток, так і на основі програмного забезпечення в Україні може бути широка цільова група, у тому числі ? користувачі Інтернет, студенти та підлітки, які ще не мають рахунків у банках. Наперед оплачені платіжні картки можуть отримати використання під час подорожей, а також як подарункові картки. У свою чергу, подарункові наперед оплачені картки встановленого номіналу, можуть мати застосування під час свят і днів народжень. Вони також можуть включати бонуси та схеми лояльності з метою приваблення користувачів до певних торговців і водночас - торговців щодо їх участі в системах електронних грошей.

З огляду на викладене вище, особливого значення в контексті цього дослідження мають питання використання електронних грошей як платіжного засобу в світі.

2.2 Сучасний стан та оцінка використання електронних грошей як платіжного засобу

Найбільший інтерес для аналізу сучасного стану та оцінки використання електронних грошей як платіжного засобу, на нашу думку, представляє розгляд двох великих світових ринків - Європейського Союзу та Сполучених Штатів Америки. Необхідність розгляду європейського ринку електронних грошей пов'язана із стратегічним прагненням України приєднатися до спільноти європейських країн. Щодо Сполучених Штатів Америки зазначимо, що міжнародні платіжні системи, створені в юрисдикції цієї країни, є значущими для сфери роздрібних розрахунків не тільки нашої країни, а й усього світу. Варто зауважити, що найбільші з них міжнародні карткові системи MasterCard Worldwide та Visa International мають розробки у сфері електронних грошей. Сьогодні обидві зазначені системи фактично поділили світовий ринок карткових роздрібних платежів.

Як свідчить дослідження, ринок електронних грошей в країнах Європейського Союзу розвивається не так швидко, ніж очікувалося у середині 1990-х рр., і сьогодні не досяг свого потенціалу. Експерти Європейської Комісії вважають, що головними причинами цього є недостатня чіткість бізнес-правил взаємодії учасників систем електронних грошей і відсутність пропозицій, які б переконали більшість користувачів у перевагах цього платіжного засобу [160, c.2]. Разом з цим, певні продукти електронних грошей, зокрема, серверні он-лайнові схеми, мають успіх у вільних сегментах ринку та при деяких специфічних використаннях. Крім того, постійно з'являються нові системи та проекти.

Перш за все, розглянемо, якого стану в країнах Європейського Союзу досягло використання електронних грошей на основі карток.

На основі проведеного аналізу встановлено, що порівняно з традиційними платіжними інструментами доступу до рахунку рівень приймання електронних грошей на основі карток у країнах ЄС є невисоким. Тільки в країнах Бенілюкс, тобто Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі, національні схеми електронних гаманців досягли критичної маси.

Найбільшу кількість карток з електронними грошима випущено в Австрії, Бельгії, Люксембурзі, Нідерландах і Німеччині. Проте кількість розрахунків електронними грошима в Австрії та Німеччині є суттєво нижчою, ніж у інших трьох країнах. За даними Європейського центрального банку у країнах єврозони загальна кількість виражених в євро електронних грошей на основі карток упродовж 2003 - 2008 рр. щорічно помітно збільшувалась і на 01.01.2009 р. досягла 745 млн. євро (табл. 2.4).

Таблиця 2.4 Електронні гроші на основі карток в обігу в країнах євро зони упродовж 2003-2008 рр.

Джерело: [За даними Європейського центрального банку, 159]

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що найбільш поширеними системами електронних грошей на основі карток у країнах Європейського Союзу є системи Proton, Geldkarte, Chipknip та Moneo [160, cс.25-26]. Розглянемо їх використання.

Бельгійська система Proton була впроваджена у 1995 р. компанією BankSys, яка є піонером у сегменті електронних грошей на основі карток. Система Proton призначена для оплати недорогих товарів і за планами створювачів мала стати національним електронним гаманцем Бельгії, населення якої історично активно використовувало дебетові платіжні картки [195, c.22].

Сьогодні учасниками системи є більше 60 банків Бельгії, які вмістили на дебетові платіжні картки додаток системи Proton. Пілотні проекти за технологією Proton впроваджуються також у Нідерландах, Швейцарії, Швеції та інших регіонах світу, зокрема, Австралії, Бразилії, Канаді. В Європейському Союзі на 01.01.2006 було випущено близько 10 млн. карток з додатком Proton, із них активно використовуються близько 20%.

Як свідчить дослідження, завантаження електронних грошей на картку системи Proton здійснюється із застосуванням банкоматів, оснащених спеціальним пристроєм, або спеціалізованих телефонних апаратів. Перевірити залишок електронних грошей в електронному гаманці і суми декількох останніх трансакцій можна за допомогою пристрою, вбудованому до футляру картки чи брелока.

Під час завантаження електронних грошей до електронного гаманця банк-емітент дебетує рахунок клієнта та перераховує відповідну суму до єдиного для всієї країни резервного фонду. На нашу думку, таке організаційне рішення щодо емісії електронних грошей в системі Proton заслуговує на увагу і може бути використане в Україні у разі побудови багатоемітентних систем електронних грошей, оскільки процедура обов'язкового резервування в єдиному центрі гарантує, з одного боку, неможливість безконтрольної емісії незабезпечених електронних грошей, а з іншого, - погашення електронних грошей торговцям, які їх приймають до оплати.

Електронні гроші в електронних гаманцях системи Proton не захищені PIN-кодом, і у випадку втрати або крадіжки картки їх може використати будь-хто, оскільки гаманець є повністю анонімним.

Як свідчить проведене дослідження, основні сфери застосування системи Proton: їдальні та торговельні автомати у великих компаніях, телефонні та торговельні автомати загального користування, громадський транспорт, лічильники на автостоянках тощо [166, c.6; 103].

З огляду на кількість випущених карток, можна стверджувати, що найбільшою в Європейському Союзі є німецька система Geldkarte. Система розроблена у 1996 р. і підтримується усім банківським сектором Німеччини. Крім того, вона використовується в Австрії, Франції та Ісландії. На 01.01.2006 р. в обігу перебувало 68 млн. карток системи Geldkarte. На нашу думку, таку велику для систем подібного типу кількість карток можна пояснити, зокрема тим, що нерідко банки надають такі картки користувачам безкоштовно. Чипи, на яких зберігаються електронні гроші, вміщені на банківські дебетові картки, проте тільки 10% держателів використовують електронні гроші активно та здійснюють більше однієї операції на місяць. Крім основної функції, тобто використання картки системи Geldkarte як платіжного засобу, така картка може містити неплатіжні додатки.

Максимальна сума електронних грошей, яка завантажується до електронного гаманця Geldkarte, складає 200 євро. Як правило, електронні гроші Geldkarte застосовуються для платежів на суми не більше 10 євро. В Європейському Союзі існує понад 300 тис. пунктів приймання таких електронних грошей, здебільшого це торговельні автомати та лічильники на автостоянках [31].

На нашу думку, використання електронних грошей системи Geldkarte може збільшитися завдяки новому німецькому законодавству з питань захисту неповнолітніх. Починаючи з 01.01.2007 р. на торговельних автоматах із продажу сигарет встановлено систему перевірки віку покупців, інформація про який може зберігатися на чипових картках системи Geldkarte у відповідному неплатіжному додатку. Навіть якщо покупці платять готівковими грошима, вони вимушені застосовувати картки Geldkarte для такої перевірки. Згідно з законодавством перевірка віку вимагається також під час купівлі окремих типів інформації в мережі Інтернет. Ми вважаємо, що це також потенційно може вплинути на використання електронних грошей системи Geldkarte.

З огляду на викладене, ми вважаємо, що запровадження в Україні електронних паспортів, інших електронних ідентифікаційних документів (посвідчень особи, пенсійних посвідчень тощо), розміщених на пластикових картках чи інших електронних пристроях, може сприяти збільшенню використання електронних грошей як найбільш зручного та ефективного платіжного засобу невеликими сумами.

Сучасна схема нідерландської системи Chipknip є результатом її злиття у 2000 р. з системою Chipper. Відомі два варіанти Chipknip: платіжний додаток, інтегрований на 80% нідерландських дебетових карток, який може багато разів завантажуватися електронними грошима, а також одноразові картки Prepaid Chipknip. Обидва типи платіжних продуктів у 90% випадків використовуються для розрахунків на автостоянках, підприємствах харчування та з торговельними автоматами [160, c.120]. Аналіз результатів роботи системи свідчить, що у 2007 р. з використанням електронних грошей Chipknip було здійснено 164,6 млн. платежів, що на 12% більше у порівнянні з 2006 р. [186].

Як свідчить проведене дослідження, на технології Geldkarte побудована ще одна європейська система - Moneo у Франції. Разом з цим, використання системи Moneo має свої особливості, серед яких можливість офф-лайнового завантаження електронних гаманців за допомогою POS-терміналів [195, c.61]. Систему Moneo очолює кредитна установа SFPMEI, яка здійснює емісію електронних грошей від імені банків-учасників. У 2006 р. було випущено 30 млн. банківських карток з відповідним додатком, проте тільки 300 тисяч із них дійсно використовуються населенням. Приймають електронні гроші системи Moneo більше 100 тисяч торговців. Серед перешкод, які заважають подальшому поширенню системи, експерти називають трансакційні витрати, які розподіляються між користувачами та торговцями, а також вартість терміналів для прийняття електронних грошей [160, c.26].

З огляду на викладене вище, ми дійшли висновку про безпідставність тверджень деяких дослідників про те, що діяльність із випуску електронних грошей не є властивою банківським установам і може бути ефективною лише у разі її здійснення не банками. Навпаки, на нашу думку, розвиток електронних грошей на карткових носіях, який потребує значних капіталовкладень в інфраструктуру для приймання карток, є можливим, перш за все, за участю банків.

Проведене дослідження дає підстави стверджувати, що виявлення систем електронних грошей серед множини різноманітних платіжних і розрахункових систем країни не є тривіальним завданням для регулятора відповідного ринку. Так, в Європі рішення, чи відноситься певний платіжний продукт до електронних грошей на практиці може залежати від організаційної схеми роботи компанії, від виду встановлених між учасниками системи кредитних відносин (прямих або непрямих), і навіть від суб'єктивного бачення цього питання національним регулятором. Зокрема, англійська компанія Transport for London (TfL) стверджує, що її смарт-картки, хоча й приймаються різними компаніями громадського транспорту, не містять електронних грошей. Як аргумент наводиться організаційна схема роботи Transport for London: компанія купує послуги транспортних компаній і перепродає їх пасажирам. Уповноважений національний регулятор у Великій Британії, Управління фінансових послуг (FSA), взяв до уваги цей довід і не застосовував до компанії Transport for London вимог, встановлених загальноєвропейським законодавством до емітентів електронних грошей.

Подібним чином вирішене питання щодо смарт-карткової системи, запровадженої компанією Helsinki City Transport, діяльність якої, на думку уповноваженого фінського регулятора, не потребує отримання ліцензії емітента електронних грошей.

Зауважимо, що платіжні продукти обох компаній, Transport for London та Helsinki City Transport, повністю підпадають під європейське визначення електронних грошей, встановлене Директивою 2000/46/ЄС.

Водночас понад 20 транспортних смарт-карткових схем у Чехії та одна у Великій Британії, на думку відповідних національних регуляторів, використовують для розрахунків саме електронні гроші. Стосовно їх емітентів, з урахуванням невеликих обсягів випущених в обіг електронних грошей, прийнято рішення про незастосування частини положень Директиви 2000/46/ЄС [160, cс.27-28].

Загалом результати дослідження свідчать, що використання електронних грошей карткового типу в країнах Європейського Союзу здебільшого обмежується оплатою транспортних послуг, застосуванням у телефонних і торговельних автоматах, лічильниках на автостоянках та інших видах автоматичних пристроїв. Це стосується і тих країн, в яких рівень використання електронних грошей є відносно високим.

Оцінка використання електронних грошей на основі карток дає підстави стверджувати, що електронні гроші ще не набули поширення серед торговців і користувачів, і сьогодні немає ознак того, що в найближчому майбутньому електронні гроші витіснять монети та банкноти як найзручніший засіб платежу для щоденних купівель.

На нашу думку, наявність великої кількості різноманітних систем електронних грошей, які використовують різні технології, і для застосування яких потрібні різні та несумісні пристрої стає на заваді розвитку ринку електронних грошей на основі карток в Європі. Розробка та впровадження єдиних стандартів електронних гаманців та єдиних організаційних засад емісії електронних грошей у межах Європейського Союзу могла би сприяти збільшенню використання електронних грошей і відповідному зменшенню готівкових коштів в обігу.

Нам вбачається, що новий імпульс для розвитку систем електронних грошей на карткових носіях може дати нещодавня поява безконтактних карток. На початку 2006 р. безконтактні картки в Європейському Союзі випускалися майже виключно провайдерами громадського транспорту. Оскільки такі наперед оплачені картки приймаються різними постачальниками транспортних послуг, вони потенційно кваліфікуються як електронні гроші.

Зауважимо, що технології, які дозволяють безконтактні платежі, постійно вдосконалюються, вони є надійними та економічно вигідними. Відтак, цими технологіями прагнуть оволодіти не тільки провайдери транспортних послуг, а й компанії з інших секторів ринку: постачальники фінансових, телекомунікаційних і комунальних послуг, торговці, власники спортивних стадіонів та інших установ масового відвідування населенням тощо [178]. Все це, на нашу думку, може сприяти розширенню сфери застосування електронних грошей на основі карток.

На основі проведеного аналізу можна стверджувати, що на відміну від електронних грошей на основі карток, які сьогодні не виправдовують сподівань розробників відповідних систем, в останні роки в Європейському Союзі достатньо швидко розвиваються електронні гроші на основі програмного забезпечення. За даними Європейського центрального банку з 2003 по 2008 рік випуск електронних грошей на основі програмного забезпечення в країнах єврозони щорічно збільшувався на 2 млн. євро в еквіваленті. Суттєві зміни відбулися протягом 2008 року, ? загальна сума емітованих електронних грошей у порівнянні з 2007 роком збільшилася більше, ніж у п'ять разів і досягла 46 млн. євро в еквіваленті (табл. 2.5).

Таблиця 2.5 Електронні гроші на основі програмного забезпечення в обігу в країнах єврозони упродовж 2003-2008 рр.

Джерело: [За даними Європейського центрального банку, 159]

Хоча загальна кількість електронних грошей на основі програмного забезпечення в Європейському Союзі сьогодні помітно поступається кількості електронних грошей на основі карток, але за темпами росту емісії вони суттєво домінують. Крім того, необхідно взяти до уваги, що електроні гроші на основі карток в ЄС випускають здебільшого традиційні кредитні установи, які багато років розвивали інфраструктуру для приймання платіжних карток доступу до банківського рахунку. У той же час на ринку електронних грошей на основі програмного забезпечення переважають новостворені небанківські емітенти, які достатньо стрімко заповнюють вільний сегмент ринку, задовольняючи потреби користувачів мережі Інтернет.

Як свідчить дослідження, самими відомими та поширеними серед схем електронних грошей на основі програмного забезпечення в країнах Європейського Союзу є системи PayPal та Moneybookers.

Система PayPal була створена у Сполучених Штатах Америки. Її дочірня компанія PayPal Europe Ltd відповідно до європейського законодавства отримала в 2004 р. ліцензію як емітент електронних грошей і, завдяки впровадженому в ЄС режиму “єдиного паспорту”, може діяти в усіх країнах - членах ЄС.

Компанія Moneybookers була заснована у Великій Британії в 2001 р. Вона була першою установою, яка в 2002 р. отримала ліцензію емітента електронних грошей відповідно до вимог Директиви 2000/46/ЕС. Система Moneybookers здійснює платежі на користь Інтернет-торговців і перекази електронних грошей за допомогою електронної пошти. Електронні гроші системи можуть бути виражені у 30 валютах. За даними, оприлюдненими на сайті системи в мережі Інтернет, у листопаді 2008 р. користувачами системи Moneybookers було 5,6 млн. осіб, а загальний обсяг електронних грошей в обігу перевищив 7 млрд. євро в еквіваленті [204].

Кілька не таких великих компаній також впроваджують в Європейському Союзі системи електронних грошей на основі програмного забезпечення. Це, наприклад, персоналізовані он-лайнові схеми СP Books/Monetka (Чехія), Ewire (Данія), Nochex (Велика Британія), Teletic Safepay (Нідерланди).

Аналіз даних Європейського центрального банку дає підстави дійти висновку, що масштаби діяльності та стан використання електронних грошей вищезазначених систем суттєво відрізняються, кількість відкритих рахунків користувачів коливається у межах від 2 тис. до 1 млн. шт., а кількість електронних грошей в обігу - від 10 тис. євро до 3 млн. євро [160, с.30].

Крім зазначеного, в ЄС існують й інші типи електронних грошей. У багатьох випадках вони також використовують картки, але на відміну від електронних гаманців, про які йшлося вище, електронні гроші в дійсності зберігаються не на картках, а на комп'ютерних серверах. Ці продукти, як правило, передбачають переказ анонімних наперед оплачених вимог, які зберігаються централізовано.

Серед важливих типів таких продуктів, на нашу думку, необхідно назвати наперед оплачені разові та віртуальні картки для он-лайнових купівель. Такі платіжні продукти містять PIN-код або іншим чином ідентифікують користувача, що дозволяє йому здійснювати операції через мережу Інтернет. Прикладами відповідних систем є PaySafeCard (Австрія/Німеччина), MicroMoney (Німеччина), SNAP та SplashPlastic (Велика Британія).

Так, впроваджена компанією Teleglobal система SNAP призначена для купівлі товарів в мережі Інтернет. На 01.01.2006 р. у Великій Британії в обігу знаходилося більше 400 тис. карток системи, які завантажувалися за допомогою 5 тис. посередників. Приймають електронні гроші системи SNAP за свої товари або послуги більше 100 тис. Інтернет-торговців [188].

Щодо емітента електронних грошей системи SNAP національним регулятором Великої Британії прийнято рішення про незастосування частини норм Директиви 2000/46/ЕС, але, у разі збільшення електронних грошей системи в обігу, на нашу думку, можна очікувати міграцію емітента до статусу ліцензованого. Аналіз бізнес-моделі системи SNAP свідчить, що вона заснована на залученні торговців шляхом пропонування їм нижчої вартості послуг та вищого рівня безпеки у порівнянні з іншими засобами платежу, наприклад, традиційними картками доступу до банківського рахунку.

На нашу думку, в контексті цього дослідження необхідно розглянути європейські платіжні рішення з використанням мобільних телефонів. Ці продукти дозволяють користувачам за допомогою мобільних телефонів переказувати й отримувати гроші, платити торговцям і торговельним автоматам, а також завантажувати цифровий контент. Мікроплатежі здійснюються без використання наперед оплачених коштів оператора мобільного зв'язку, але за допомогою спеціального рахунку емітента електронних грошей. Прикладами таких систем є Luup (Норвегія) та Crandy (Німеччина).

Мобільний гаманець системи Luup пропонується компанією Contopronto, яка отримала ліцензію як емітент електронних грошей від Королівського міністерства фінансів Норвегії. Електронні гроші системи можуть використовуватись для мобільних платежів (у тому числі через мережу Інтернет), а також для переказів між фізичними особами. Система має більше 11 тис. користувачів у Норвегії. Електронні гроші системи Luup приймаються такими компаніями швидкого харчування як McDonald's, Peppe's Pizza, а також застосовуються для реалізації найбільшої норвезької програми лояльності Trumf. Система є простою у використанні: клієнт отримує у закладі харчування рахунок з надрукованим кодом, після чого він відправляє з цим кодом SMS-повідомлення, і відповідна сума негайно переказується на рахунок закладу харчування [149].

Як свідчить дослідження, гаманці системи Сandу є аналогічним продуктом компанії NCS mobile payment Bank, яка отримала статус емітента електронних грошей у Німеччині. Гаманці системи Сandу використовуються для розрахунків із торговельними автоматами, лічильниками на автостоянках, для купівлі цифрового контенту, для платежів за телекомунікаційні послуги.

Загалом щодо послуг операторів мобільного зв'язку зазначимо таке.

Як свідчить дослідження, сьогодні багато операторів мобільного зв'язку як у Європі, так і в інших регіонах світу надають своїм користувачам можливість купити товари і послуги, які пропонує третя сторона. Йдеться про цифровий контент: мелодії, заставки для мобільних телефонів, ігри тощо. При цьому використовуються наперед оплачені кошти операторів мобільного зв'язку, тобто відповідно до визначення, які встановлено у Директиві 2000/46/ЄС, - електронні гроші. Проте лише 1% від суми наперед оплачених коштів використовується як оплата послуг, які надає третя сторона, а решта йде на оплату послуг самого оператора мобільного зв'язку. Тому питання, чи необхідно поширювати норми Директиви 2000/46/ЄС на операторів мобільного зв'язку, залишається дискусійним в Європі [138, cс.2-4]. Разом з цим сьогодні всі країни-члени Європейського Союзу de facto звільнили операторів мобільного зв'язку від застосування вимог директиви.

На нашу думку, цей досвід варто запровадити і в Україні, і не застосовувати до операторів мобільного з'язку вимоги як до емітентів електронних грошей.

Загалом, аналіз використання в Європі електронних грошей на основі програмного забезпечення, свідчить про те, що такі електронні гроші стрімко розвиваються і мають значну перспективу. На нашу думку, це пояснюється, з одного боку, постійним збільшенням користувачів глобальної інформаційної мережі Інтернет, яка є середовищем обігу для таких грошей, суттєвим щорічним збільшенням користувачів мобільних телефонів і консолідацією провайдерів мобільного зв'язку, а з іншого боку, тим, що електронні гроші на основі програмного забезпечення можуть бути використані як платіжний засіб для придбання унікальних товарів та послуг, які надаються з використанням відповідних телекомунікаційних мереж, і пропозиція яких постійно зростає.

Серед інших продуктів електронних грошей, на нашу думку, з огляду на можливість появи таких продуктів в Україні, заслуговують на увагу наперед оплачені дебетові картки. Сьогодні європейські карткові платіжні системи пропонують різні типи наперед оплачених дебетових карток, які певною мірою подібні традиційним платіжним карткам доступу до банківського рахунку. Той факт, що вони є наперед оплаченими, відносить їх до категорії електронних грошей. Такі картки здебільшого призначені для домашніх господарств, які не мають банківських рахунків. Емітентами можуть бути як спеціалізовані установи-емітенти електронних грошей (наприклад, PrePay Twechnologies Ltd у Великій Британії), так і традиційні кредитні установи (наприклад, емітенти карток PayPass системи MasterCard International у Великій Британії).

Прогнози, розроблені компанією PSE Consulting (Велика Британія) за результатами дослідження європейському ринку, свідчать про те, що очікується суттєве зростання наперед оплачених дебетових карток: до 2010 р. загальна кількість трансакцій з використання таких карток має досягти 2,3 млрд. на рік, що складатиме 5% загального обсягу трансакцій з усіма видами карток. Обсяги купівель з використанням наперед оплачених карток мають досягти 75 млрд. євро. Аналітики вважають, що 58% таких купівель здійснюватиметься із наперед оплаченими картками міжнародних систем Visa Internatinal та MasterCard WorldWide. При цьому вбачається, що використання та розповсюдженість наперед оплачених дебетових карток в Європейському Союзі буде нерівномірним, згідно з особливостями національних ринків та звичками населення: у Німеччині, Австрії та Швейцарії налічуватиметься приблизно 650 карток на 1 тис. осіб, у Великій Британії та Франції - більше 690 карток на 1 тис. осіб [68].

Стосовно використання електронних грошей як платіжного засобу в Сполучених Штатах Америки, перш за все, зауважимо, що сам термін “електронні гроші” не часто вживається у цій країні. Разом з цим різноманітні платіжні продукти, які в країнах Європейського Союзу згідно з визначенням Директиви 2000/46/ЕС входять до поняття “електронні гроші”, отримали в США помітний розвиток.

Автором встановлено, що “традиційні” електронні гаманці, такі як, наприклад, гаманці системи Proton у Бельгії, ніколи не відігравали і другорядної ролі в США. Хоча у середині 1990-х рр. на ринку США розгорталося кілька проектів, у тому числі система Mondex, яку часто згадують у науковій літературі як один із великих смарт-карткових проектів електронних грошей. Але ці проекти не набули широкого визнання і незабаром практично зникли.

Разом з цим, аналіз даних дає підстави стверджувати, що за останні роки в Америці помітно зросло застосування інших типів карток електронних грошей, так званих “карток, що зберігають вартість” (stored value cards). До цього всеохоплюючого терміну відносять великий перелік наперед оплачених карткових продуктів, кожний з яких має власні специфічні риси. По суті, грошова вартість не зберігається безпосередньо на картці. Американські “картки, що зберігають вартість”, дають доступ до певних сум, які централізовано зберігаються на комп'ютерному сервері. Якщо бути ще точнішими, на комп'ютерному сервері зберігається інформація про банківський рахунок, до якого картка дає доступ з метою виконання електронної платіжної інструкції. На нашу думку, розповсюдження саме такого платіжного продукту є наслідком того, що в США велика кількість карткових платежів все ще здійснюється з використанням технології з магнітною смугою, а застосування чипової технології залишається обмеженим. Картки, що зберігають вартість, сьогодні є одним із найбільш стрімко зростаючих продуктів фінансової індустрії Сполучених Штатів Америки [160, с.91].

Результати дослідження свідчать, що системи американських карток, що зберігають вартість, поділяються на відкриті та закриті системи. Картки закритих систем, на відміну від карток відкритих систем, приймаються одним торговцем або в одному локалізованому місці.

До відкритих систем карток, що зберігають вартість, належать системи наперед оплачених дебетових карток, відкриті системи гіфтових карток (від англ. gift - подарунок), пейрол карток (від англ. pay-roll - платіжна відомість), дорожніх грошових карток тощо. Чіткої межі між цими продуктами не існує. Так, деякі наперед оплачені дебетові картки позиціонуються емітентами як гіфтові картки. Дослідження свідчить, що сьогодні картки, що зберігають вартість, більш поширені в США, ніж традиційні кредитні та дебетові картки доступу до банківського рахунку. Використовуються картки, що зберігають вартість за допомогою вже існуючої інфраструктури, створеної для традиційних платіжних карток.

Випуск одних видів карток, що зберігають вартість, є орієнтованим на осіб, які не мають банківських рахунків, та осіб із сумнівною кредитоспроможністю - емігрантів, підлітків, людей із низькими доходами. Інші види таких карток призначені для свідомого бюджетування коштів, оскільки наперед оплачені продукти, на відміну від карток доступу до банківського рахунку, допомагають розподіляти кошти, наприклад, під час подорожей, обмежуючи витрати держателя певною сумою. Таким чином, картки, що зберігають вартість, відкритих систем використовуються в США з різними цілями. Їм можуть відповідати невеликі суми (як, наприклад, у випадку з наперед оплаченими дебетовими картками малої вартості, які американці звикли купувати для подарунків), а можуть - значно більші суми (як у випадку з пейрол картками, які використовуються роботодавцями для електронного переказу заробітної плати персоналу.

Багато із відкритих систем карток, що зберігають вартість, помітно зростали в США протягом останніх років, проте, незважаючи на це, можна дійти висновку, що проникнення продуктів відкритих систем на ринок не є дуже глибоким. Водночас продукти закритих систем у вигляді гіфтових, купонних (від англ. coupon - купон) і лойалті карток (від англ. loyalty - лояльність, вірність), призначених для приваблювання постійних покупців, забезпечення їм зручності і підтримання прихильності до певного бренду, отримали більш суттєвий розвиток. Успіх закритих систем гіфтових карток можна пояснюється аналітиками тим, що все більше американців сприймають ідею, що картка може бути використана як певний запас коштів або подарунок. Торговці, у свою чергу, активно пропонують такі картки, оскільки вони можуть бути достатньо вигідними (ще й тому, що у разі втрати або псування картки, кошти ніколи не будуть використані користувачем) [160, с.91].

В результаті дослідження встановлено, що державні установи США також випускають картки, що зберігають вартість, які належать відкритим і закритим системам. Великим емітентом вартості, що зберігається на технічних пристроях, є Федеральний уряд, який використовує такі картки у збройних силах США з метою створення умов для безготівкових розрахунків на військових базах, кораблях та інших військових об'єктах.

Різні суспільні організації США емітують як одноразові наперед оплачені картки, так і ті, які можуть перезавантажуватися. Призначення таких карток - надання грошової допомоги бідним, забезпечення оплати щоденних і дорожніх витрат, допомога потерпілим від стихійних лих тощо. Наприклад, після урагану Катріна у 2005 р. наперед оплачені картки випустив Червоний Хрест.

На конференції Федерального резервного банку Філадельфії “Роль електронних платежів в усуненні наслідків стихійних лих”, яка відбулася у травні 2006 р., наголошувалося, що наперед оплачені картки - безпечний і поширений в США платіжний засіб. У разі природних катастроф наперед оплачені картки виявляються не просто зручними, вони можуть бути життєво необхідними для потерпілих, особливо для частини населення, яка не має рахунків у банках або тих, хто традиційно залежить від паперових платіжних методів [198].

За прогнозами експертів компанії Aite Group, LLC у 2009 р. загальна сума коштів, витрачених в Америці з використанням наперед оплачених карток, досягне 257 млрд. дол. США, з них 107 млрд. дол. США буде витрачено в закритих системах, 150 млрд. дол. США - у відкритих системах [60, с.9].

На нашу думку, на особливу увагу заслуговують проекти електронних грошей міжнародних карткових систем MasterCard Worldwide - PayPass та Visa International - Visa payWave, які намагаються поширити свої продукти по всьому світу, оскілки ці системи є поширеними в Україні і існує велика вірогідність появи таких платіжних продуктів на українському ринку.

Аналіз результатів роботи системи MasterCard Worldwide свідчить, що на 01.01.2008 р. безконтактною технологією PayPass були оснащені 23 млн. карток, які приймалися більше 95 тис. торговцями у 24 країнах світу. Технологія PayPass може застосовуватися в інноваційних форматах - часах і міні-картці, яку можна носити як брелок на ланцюжку для ключів. Такою ж технологією може бути оснащена будь-яка кредитна або дебетова картка системи MasterCard Worldwide. Технологія PayPass призначена для щоденних купівель на суму до 70 доларів США в еквіваленті [74].

Можна стверджувати, що система Visa International також прагне зайняти певний сегмент світового ринку платежів невеликими сумами. З цією метою Visa International впроваджує аналогічну вищезазначеній безконтактну технологію Visa payWave. Дослідження свідчить, що картки, оснащені технологією Visa payWave у 2008 р. приймалися торговцями не тільки в США, а також у Бразилії, Китаї, Південній Кореї, Тайвані та Таїланді. Представники компанії повідомили про тестування технології Visa payWave в Австралії, Великій Британії, Гватемалі, Гонконгу, Індонезії, Іспанії, Італії, Канаді, Малайзії, Польщі, Сінгапурі, Туреччині, Франції та Швейцарії. Технологія Visa payWave може доповнювати традиційні кредитні та дебетові картки системи Visa International та використовуватися в мобільних телефонах [117].

Загалом дослідження американського ринку електронних грошей на основі карток дозволяє дійти висновків про можливість успішного використання цього класу електронних грошей не тільки для здійснення населенням платежів невеликими сумами, але для платежів значно більшими сумами, наприклад, для електронного переказу роботодавцями заробітної плати персоналу, надання державою соціальної допомоги незабезпеченим верствам населення та потерпілим від стихійних лих, для забезпечення розрахунків на військових базах, кораблях та інших військових об'єктах тощо. Всі ці приклади, на нашу думку, можуть знайти застосування і в Україні.

У сфері електронних грошей на основі програмного забезпечення великим небанківським провайдером, який дійсно має успіх на ринку США, є система PayPal, вже згадана під час розгляду європейського ринку електронних грошей. Система PayPal, на нашу думку, заслуговує на особливу увагу в контексті цього дослідження, оскільки є провідною глобальною системою електронних грошей, яка сьогодні дозволяє фізичним та юридичним особам здійснювати в мережі Інтернет миттєві розрахунки і перекази у 17 валютах та у 190 країнах і територіях світу, а також з огляду використання системи резидентами України.