Емісія та використання електронних грошей в Україні

Для мінімізації негативних наслідків може бути вжито таких заходів: припинено неправомірні дії персоналу, учасників і третіх осіб, які завдають або можуть завдати шкоди репутації системи електронних грошей (за необхідності разом з правоохоронними органами), проведення рекламних, просвітницьких та інших кампаній з метою зменшення наслідків компрометації системи та/або її послуг.

Підводячи підсумки, зазначимо, що при розробці заходів управління ризиками в системах електронних грошей, має бути врахований той факт, що перелік і характеристика ризиків не можуть бути вичерпно визначені. Швидкий розвиток технічних засобів і технологій збору, передачі, зберігання та захисту інформації безпосередньо впливає на такі системи і вимагає постійного аналізу їх діяльності та оцінки адекватності заходів управління ризиками. Таким чином особливого значення в контексті вдосконалення організації емісії та використання електронних грошей набуває оверсайт систем електронних грошей.

3.3 Запровадження оверсайту систем електронних грошей в Україні

Важливість оверсайту систем електронних грошей як напряму вдосконалення організації емісії та використання електронних грошей випливає із специфіки електронних грошей як платіжного засобу, яка вимагає від державних органів здійснення постійного аналізу функціонування систем електронних грошей, діяльності емітентів електронних грошей та учасників систем.

Проведене дослідження дозволило встановити, що у багатьох випадках емітенти електронних грошей самі впроваджують системи електронних грошей. Водночас існують системи, в яких функції емітента та оператора системи розподілені на договірних умовах між різними особами - емітент відповідає за фінансові ризики, що притаманні операції емісії електронних грошей, а оператор - за технічні ризики, які виникають під час обслуговування обігу електронних грошей. Проте, у будь-якому випадку створення та функціонування систем електронних грошей потребує пильної уваги з боку державних органів, з яких найбільша відповідальність покладається на центральний банк.

В Україні така відповідальність центрального банку випливає із статті 41 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, якою встановлено, що Національний банк України здійснює контроль за діяльністю платіжних систем, що функціонують у межах України [46].

Разом з цим діяльність, яка має здійснюватися під час оверсайту систем електронних грошей, суттєво відрізняється від тієї, яку передбачає контроль за їх функціонуванням і, водночас, відрізняється від пруденційного нагляду за фінансовими установами, оскільки оверсайт передбачає активну участь регуляторного органу не тільки на етапі функціонування системи, але ще до того, як система почине надавати послуги користувачам

Оскільки поняття оверсайту і сам термін “оверсайт” (від англ. оversight) є повністю новими для української наукової термінології, вважаємо за доцільне при визначенні поняття оверсайту платіжних систем і систем розрахунків спиратися на документи Банку міжнародних розрахунків, Європейського центрального банку, центральних банків європейських країн, зокрема Австрії, Великобританії, Латвії, Нідерландів, Німеччини, Франції та матеріалів багатьох міжнародних семінарів з питань платіжних систем [146, 150, 179, 180, 181, 182, 184, 185, 191, 197, 199].

Крім того автором опрацьовані документи деяких центральних банків країн пострадянського простору - Білорусі, Казахстану, Киргизстану, які свідчать про розуміння цих інституцій своєї відповідальності по відношенню до платіжних систем і розрахункових систем та про наміри здійснювати діяльність, яка відповідає поняттю “оверсайт” [53, 54, 101].

Дослідження свідчить, що центральні банки світу традиційно впливали на функціонування платіжних систем і систем розрахунків. У минулому це відбувалося головним чином завдяки тому, що у багатьох країнах центральні банки самі надавали і продовжують надавати різноманітні платіжні та розрахункові послуги. Центральні банки є зберігачами надійних розрахункових активів і не рідко - операторами систем, які дозволяють ефективно переказувати ці активи. Увага центральних банків до питань, пов'язаних з системами платежів і розрахунків, пояснюється тим, що однією з головних функцій центрального банку є підтримка довіри суспільства до грошей, яка в значній мірі залежить від здібності суб'єктів економіки своєчасно і безпечно переказувати гроші та використовувати фінансові інструменти в платіжних системах і системах розрахунків. Тому центральні банки вживають заходів задля того, щоб системи платежів і розрахунків були ефективними та надійними, здібними працювати навіть, якщо ринки навколо них потерпають від криз. Безпечність та ефективність платіжних і розрахункових систем є основою для виконання грішми ефективного засобу платежу, підґрунтям для функціонування фінансових ринків та економіки загалом.

Як свідчить дослідження, оверсайт платіжних систем і систем розрахунків виокремився від інших завдань центрального банку і став офіційною та систематичною діяльністю центральних банків відносно недавно. I хоча оверсайт є новим явищем, його природній стрімкий розвиток привів до того, що сьогодні у багатьох країнах це загально визнана функція центрального банку і один із його найвідповідальніших обов'язків. За останні роки концепція здійснення центральними банками оверсайту платіжних і розрахункових систем все більше викристалізовувалася як інструмент посилення державного впливу на фінансову стабільність країни загалом.

Ми дійшли висновку, що певним чином розвиток оверсайту відбувався у відповідь на зростання ролі приватного сектору в платіжній сфері. Там, де з'являлася загроза, що приватні провайдери платіжних послуг вживатимуть недостатніх заходів для зменшення ризиків, притаманних платіжним системам, і, як наслідок, підвищиться системний ризик, центральні банки намагалися посилити вплив на операторів систем, щоб досягнути цілей безпеки та ефективності.

Проте, не залежно від того, відноситься система до приватного сектору або належить центральному банку, все більша увага до оверсайту відображає відчутне зростання кількості та сум переказів, які оброблюються сучасними системами платежів і розрахунків, посилення централізації, невелику кількість ключових систем, ускладненість задіяних технологій і, як наслідок, стурбованість центральних банків, що системний ризик збільшиться, якщо розробка платіжних систем адекватно не відповідатиме різноманітним платіжним ризикам.

У документах Банку міжнародних розрахунків оверсайт визначається як функція сучасного центрального банку, спрямована на забезпечення безперервного функціонування платіжних систем і систем розрахунків, суть якої полягає в оцінюванні існуючих платіжних механізмів і тих, що плануються, та, за необхідності, ініціюванні змін до них [146, с.1].

Якщо здійснення пруденційного нагляду за фінансовими установами, у тому числі банківськими установами, в різних країнах може покладатися законодавством на різні уповноважені установи, то оверсайт є функцією саме центрального банку, незважаючи на те, ким створені і хто входить до структури платіжної системи - банки чи небанківські установи, а також статус платіжної організації або оператора платіжної системи.

З огляду на те, що більшість платіжних організацій і операторів платіжних систем є фінансовими установами, важливим є розуміння відмінностей оверсайту платіжних і розрахункових систем від пруденційного нагляду за фінансовими установами. Усвідомлення цих відмінностей, на нашу думку, і спричинило появу нового терміну на відміну від розповсюдженого в регуляторній сфері терміну “нагляд” (англ. “supervision”). Зауважимо, що фахівцями Центрального банку Російської Федерації замість терміну “оверсайт” вживається термін “спостереження” (рос. “наблюдение”) [13, 113], який нам вбачається невдалим, оскільки підсвідомо сприймається як відображення пасивної позиції центрального банку про відношенню до платіжних систем і систем розрахунків, що не відповідає суті та завданням оверсайту.

Однією з відмінностей оверсайту платіжних систем від нагляду за фінансовими установами є те, що оверсайт спрямований на платіжну або розрахункову систему загалом, його об'єктом є сукупні ризики всіх учасників системи, а не фінансова стійкість окремої установи та її індивідуальний ризик, які є предметом уваги пруденційного нагляду за фінансовими установами.

Відмінністю є також те, що оверсайт поєднує як регулювання, так і заходи морального впливу центрального банку до керівників платіжних систем і систем розрахунків. Принциповим є те, що йдеться про усі види систем, не зважаючи на їх організаційну структуру та статус платіжної організації або оператора.

Зазначимо, що оверсайт платіжних систем має охоплювати також системи, платіжною організацією яких або оператором є центральних банк. Однією з проблем оверсайту систем центрального банку є виникаючий при цьому конфлікт інтересів.

Комітетом з платіжних і розрахункових систем Банку міжнародних розрахунків у 2005 році узагальнено практику діяльності центральних банків багатьох країн світу, що дало змогу сформулювати принципи ефективного оверсайту за платіжними і розрахунковими системами в документі Оверсайт центрального банку за системами платежів і розрахунків (Central bank oversight of payment and settlement systems) [146, cc.2-7]. Протягом наступних років міжнародними європейськими інституціями було розроблено низку документів з рекомендаціями стосовно здійснення центральними банками оверсайту різних класів платіжних систем і систем розрахунків: системно важливих платіжних систем, систем роздрібних розрахунків, систем розрахунків за угодами щодо цінних паперів.

Оскільки основною сферою застосування електронних грошей сьогодні є роздрібна торгівля, ми вважаємо, що системи електронних грошей є елементом класу роздрібних платіжних систем, і в найближчий перспективі залишаться в цьому класі. Таким чином, під час здійснення оверсайту систем електронних грошей можуть бути частково застосовані рекомендації Банку міжнародних розрахунків щодо оверсайту роздрібних платіжних систем [181]. Водночас специфічність електронних грошей як платіжного засобу, їх відмінність від спеціальних платіжних засобів та інших роздрібних платіжних інструментів, особливості ризиків, які виникають в системах електронних грошей, про які йшлося в п. 3.2 цього дослідження потребують розробки відповідних підходів до оверсайту систем електронних грошей, під яким ми будемо розуміти діяльність, спрямовану на забезпечення безперервного, надійного та ефективного функціонування системи електронних грошей.

Аналіз систем електронних грошей програмного типу, які сьогодні функціонують в Україні і світі, говорить про те, всі такі системи є подібними за своєю організаційною структурою. Вони є одноемітентними, і установи, які здійснюють емісію електронних грошей, одночасно виконують операційні функції в системах електронних грошей. Тому важливо виявити основні відмінності пруденційного нагляду за емітентами електронних грошей як фінансовими установами та здійснення оверсайту систем електронних грошей.

Опрацювання матеріалів центральних банків розвинених країн дало можливість автору цього дослідження узагальнити основні відмінності обох вищезазначених видів діяльності та сформулювати ці відмінності з урахуванням специфіки систем електронних грошей (рис. 3.3).

Банк міжнародних розрахунків виділив п'ять загальних принципів, за якими має здійснюватися оверсайт класичних видів платіжних систем [146], які ми пропонуємо застосовувати під час здійснення оверсайту систем електронних грошей. Розглянемо загальні принципи оверсайту щодо систем електронних грошей в Україні.

І. Загальний принцип “А” - прозорість. Центральний банк має відкрито оприлюднити політику здійснення оверсайту, у тому числі стандарти або вимоги до систем, а також критерії, згідно з якими ці стандарти або вимоги застосовуються. Досвід інших країн свідчить, що для оприлюднення політики оверсайту центральні банки інших країн, як правило ухвалюють і доводять до відома суспільства відповідні концепції.

Ми вважаємо, що таким документом має бути концептуальний документ Національного банку України, який б визначив загальну політику здійснення оверсайту платіжних систем і систем розрахунків в Україні взагалі.

Національним банком України розроблений проект Концепції здійснення оверсайту платіжних систем, що функціонують в Україні, одним із розробників якого є автор цього дослідження. Проект, зокрема, містить положення про наміри Національного банку України здійснювати оверсайт систем електронних грошей.



Рис. 3.3. Основні відмінності нагляду за емітентами електронних грошей як фінансовими установами та оверсайту систем електронних грошей (складено автором)

Що стосується ознайомлення суспільства з вимогами Національного банку України до систем електронних грошей, то вони певною мірою висловлені в Положенні про електронні гроші в Україні. Діючі та потенційні емітенти, оператори систем електронних грошей в Україні, а також їх користувачі мають можливість ознайомитися з вимогами центрального банку щодо здійснення операцій випуску, погашення, розповсюдження електронних грошей тощо, а також вимог до запровадження систем електронних грошей в Україні. Як регуляторний акт, проект положення у встановленому законодавством порядку був оприлюднений на офіційній сторінці Національного банку України в глобальній інформаційній мережі Інтернет для обговорення з громадськістю та отримання зауважень і пропозицій. У разі внесення змін до Положення про електронні гроші в Україні, вони також мають бути оприлюднені для ознайомлення всіх зацікавлених осіб.

Таким чином, можна дійти висновку, що Національний банк України прагне досягти мети, задля якої сформульований принцип прозорості оверсайту, а саме - чіткого розуміння емітентами, операторами та всіма зацікавленими особами політики здійснення оверсайту та вимог і стандартів стосовно систем електронних грошей.

ІІ. Загальний принцип “В” - застосування міжнародних стандартів. Центральний банк має адаптувати у відповідних випадках міжнародні стандарти для платіжних систем і систем розрахунків.

Як випливає із коментарів Банку міжнародних розрахунків, у даному випадку йдеться не про технічні стандарти, а загальні вимоги до розробки та впровадження систем.

Проведене дослідження свідчить, що на сьогодні міжнародними установами не ухвалено спеціальних вимог стосовно систем електронних грошей, хоча існують вимоги щодо інших типів платіжних систем і систем розрахунків. Європейським стандартом щодо правового регулювання окремих питань, пов'язаних з електронними грошима, можна вважати норми Директиви 2000/46/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС від 18 вересня 2000 р., зокрема, вимоги статті 8 директиви щодо ліміту суми на електронному пристрої, яка знаходиться у розпорядженні держателя.

Також заслуговують на увагу документи Банку міжнародних розрахунків “Управління ризиками в системах електронного банкінгу та системах електронних грошей” [190] та “Захист електронних грошей” [192]. Проте викладені у цих документах положення є рекомендаціями щодо систем електронних грошей, а не вимогами, ухваленими на міжнародному рівні. Відсутність стандартизованих вимог до систем електронних грошей, на нашу думку, пояснюється новизною самого платіжного засобу та різноманітністю систем, у яких він впроваджений. Поява міжнародних стандартів у цій сфері є справою майбутнього. З огляду на викладене, ми дійшли висновку, що адаптація Національним банком України міжнародних стандартів щодо систем електронних грошей на сьогодні не є можливою з об'єктивних причин.

ІІІ. Загальний принцип “С” - наявність ефективних повноважень і дієздатність. Центральний банк повинен мати повноваження та бути дієздатним для ефективного виконання своїх обов'язків з оверсайту.

Аналіз вітчизняного законодавства з питання повноважень Національного банку України щодо платіжних систем свідчить про таке. Статтею 7 Закону України „Про Національний банк України” встановлено, що Національний банк України координує та контролює створення електронних платіжних засобів. Відповідно до статті 40 цього закону Національний банк України встановлює правила, форми, стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб в економічному обігу України, координує організацію розрахунків, дає дозволи на здійснення клірингових операцій та розрахунків. Як зазначалося у цьому розділі, згідно з законодавством України Національний банк України уповноважений здійснювати контроль за платіжними системами, що функціонують у межах України. Разом з цим, стаття 10 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, яка містить перелік видів внутрішньодержавних платіжних систем, що можуть створюватися в Україні, не передбачає серед інших, систем електронних грошей. Для нас є очевидним, що системи електронних грошей є елементом множини платіжних систем і повинні бути об'єктом уваги центрального банку під час здійснення ним оверсайту. Таким чином, ми дійшли висновку, що стаття 10 вищезгаданого закону потребує доповнення.

Стосовно ефективного виконання Національним банком України своїх обов'язків щодо оверсайту, то, як зазначалось у цьому розділі, Національний банк України на сьогодні ще не озвучив намірів цілеспрямовано здійснювати відповідну діяльність. Хоча окремі заходи, наприклад, розгляд Національним банком України правил систем електронних грошей, на нашу думку, відносяться до оверсайту систем електронних грошей.

Важливим і складним є питання про інструменти впливу на платіжні організації та операторів платіжних систем, які є у розпорядженні центрального банку для здійснення ефективного оверсайту. Маємо зазначити, що чинні закони України взагалі не визначають заходів, яких може вжити Національний банк України щодо платіжних організацій, операторів платіжних систем і систем розрахунків, їх керівників у разі, якщо діяльність систем не відповідатиме законодавству.

У розвинутих європейських країнах для успішного ведення бізнесу велике значення має репутація компанії в суспільстві. Тому одним із дієвих заходів центрального банку під час оверсайту є застосування морального впливу на керівників платіжних організацій і операторів систем. На нашу думку, на даному етапі в Україні подібний захід не виявиться ефективним.

Більшість платіжних організацій, а також учасників платіжних систем в Україні є банками, державне регулювання і нагляд за яким відповідно до законодавства здійснює Національний банк України. Проте, перелік порушень, за які Національний банк України може вжити до банків заходи впливу, не охоплює порушень у сфері платіжних і розрахункових систем.

Відтак, ми дійшли висновку, що для ефективної реалізації загального принципу “C” необхідно доповнити законодавство України та чітко визначити перелік порушень у сфері платіжних систем і розрахункових систем, а також заходи впливу центрального банку, які можуть застосовуватися до банківських і небанківських установ у разі виявлення таких порушень.

ІV. Загальний принцип “D” - послідовність. Стандарти та вимоги оверсайту мають застосовуватися послідовно до відповідних платіжних і розрахункових систем, у тому числі тих систем, оператором яких є центральний банк.

Не виникає сумнівів важливість впровадження принципу послідовності для створення дійсного конкурентного середовища на ринку платіжних систем України. Проте, під час його реалізації Національному банку України доведеться, зокрема, вирішувати конфлікт інтересів. Як зазначалося у п. 2.1 цього дослідження Національний банк України є платіжною організацією Національної системи масових електронних платежів, одним із платіжних інструментів якої є електронні гроші. На сьогодні, з огляду на те, що правила системи НСМЕП розроблені Національним банком України, вимоги щодо узгодження емітентом електронних грошей правил системи електронних грошей, встановлені Положенням про електронні гроші в Україні, не були поширені на емітентів електронних грошей НСМЕП.

З метою виконання загального принципу “D” до проекту Концепції здійснення Національним банком України оверсайту платіжних систем включені положення про необхідність здійснення оверсайту НСМЕП. Для дійсної реалізації принципу під час оверсайту НСМЕП, на нашу думку, є необхідним чіткий організаційний розподіл між структурними підрозділами, які відповідають за оверсайт, та тими, що відповідають виконання за операційних функцій в цій системі та розвиток правил її роботи.

V. Загальний принцип “E” - співпраця з іншими державними регуляторами. Центральний банк з метою сприяння безпеці та ефективності платіжних систем та систем розрахунків має співпрацювати з іншими центральними банками та державними регуляторами.

Метою запровадження принципу є підвищення ефективності діяльності центрального банку під час оверсайту платіжних систем, уникнення дублювання зусиль державних органів і зменшення регуляторного тиску, який можуть відчувати об'єкти оверсайту. Ми вважаємо, що на сьогодні можна говорити про наміри Національного банку України співпрацювати в сфері оверсайту систем електронних грошей, які знайшли відображення в проекті концепції здійснення Національним банком України оверсайту платіжних систем.

На наш погляд, під час оверсайту систем електронних грошей, особливо програмного типу, необхідною є співпраця з Міністерством внутрішніх справ України та Службою безпеки України.

Актуальність співпраці з центральними банками інших країн з приводу оверсайту систем електронних грошей значно підвищиться у разі укладення українськими емітентами електронних грошей угод з нерезидентами України про здійснення ними операторських функцій в системах електронних грошей. Ми вважаємо, що існує ймовірність укладення таких договорів з резидентами Російської Федерації, оскільки найбільш поширені в Україні технології електронних грошей програмного типу мають російське походження і аналогічні системи функціонують в Росії.

Як випливає із визначення оверсайту, сформульованого міжнародними фінансовими установами, основними етапами здійснення оверсайту є:

I) моніторинг платіжних систем;

II) оцінка діючих систем і тих, що плануються;

III) ініціювання змін (за необхідності).

Проведений автором аналіз роботи систем електронних грошей в Україні та світі, а також заходів, які вживаються центральними банками під час оверсайту класичних видів платіжних систем, дає змогу сформулювати методичні рекомендації стосовно здійснення центральним банком оверсайту систем електронних грошей.

Під час здійснення першого етапу оверсайту систем електронних грошей, а саме - їх моніторингу, необхідним є отримання інформації про структуру, управління та функціонування кожної із систем електронних грошей, а також про взаємозв'язки систем електронних грошей з іншими платіжними і розрахунковими системами України.

При цьому джерелами інформації можуть бути:

- документи системи електронних грошей: правила функціонування системи; інформація про її організаційну структуру; зразки договорів, які укладаються емітентом з оператором (якщо операторські функції виконує окрема особа) та іншими особами, які виконують допоміжні функції в системі електронних грошей, а також установами, які здійснюють розповсюдження електронних грошей, обмінні операції тощо; зразки договорів з торговцями та користувачами системи; інша інформація про порядок функціонування системи;

- статистична звітність про діяльність системи, у тому числі обсяги емітованих електронних грошей і кількість операцій за певний період часу;

- показники фінансового стану емітента: бухгалтерський баланс, інформація про прибутки та збитки тощо;

- внутрішні звіти емітента та оператора системи;

- двосторонні контакти з емітентом та особами, що виконують операторські та інші допоміжні функції в системі;

- самостійна оцінка емітента щодо відповідності своє діяльності політиці оверсайту центрального банку;

- багатосторонні переговори с усіма особами, задіяними в системі електронних грошей;

- інформація, отримана за результатами перевірок на місцях;

- результати перевірок діяльності емітента аудиторськими організаціями;

- висновки зовнішніх аудиторів щодо діяльності емітента;

- інформація інших державних органів.

Практика багатьох центральних банків відносно оверсайту класичних видів платіжних систем свідчить, що найбільш корисними є такі джерела інформації: правила та інші документи систем, звіти систем, двосторонні контакти з керівництвом систем.

Під час моніторингу системи електронних грошей може також використовуватися інформація про фінансовий стан емітента, яка є важливою для оцінки фінансових ризиків та заходів щодо управління ними. Таким чином, під час оверсайту є доцільною тісна співпраця з підрозділом банківського нагляду центрального банку, а також державними органами, які відповідають за регулювання інших ринків фінансових послуг і здійснюють контроль за діяльністю учасників цих ринків.

Другим етапом оверсайту є оцінка центральним банком інформації, отриманої під час моніторингу систем електронних грошей. Первісна оцінка має здійснюватися ще до початку емісії електронних грошей певної системи, в подальшому центральним банком має здійснюватися періодична оцінка системи. Під час оцінки аналізується відповідність системи електронних грошей встановленим стандартам і вимогам.

Можна вважати, що Національним банком України вжито певних заходів щодо проведення первісної оцінки систем електронних грошей. Так, відповідно до Положення про електронні гроші в Україні емітенти електронних грошей зобов'язані узгодити з Національним банком України правила систем до початку емісії електронних грошей.

Автором цього дослідження були запропоновані такі вимоги до систем електронних грошей, які увійшли в Положення про електронні гроші в Україні:

1) фіксування всіх трансакцій електронних грошей між держателями електронних грошей за допомогою технічних засобів, а також зберігання протягом п'яти років відповідної інформації у формі, яка дає змогу перевірити її цілісність;

2) запровадження в системі електронних грошей організаційних, процедурних заходів і використання технічних засобів з метою виявлення запобігання, перешкоджання та протидії шахрайству;

3) запровадження системи захисту інформації, яка має здійснювати безперервний захист інформації під час випуску, обігу та погашення електронних грошей на всіх етапах її формування, оброблення, передавання і зберігання;

4) забезпечення того, що сума електронних грошей на одному електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, не перевищувала суму, еквівалентну 5 000 гривень (ліміт електронного гаманця);

5) забезпечення проведення кожної окремої трансакції в межах суми ліміту електронного гаманця;

6) визначення вимог щодо ліміту електронного гаманця у договорах, укладених з юридичними особами, про виконання ними операційних або інших допоміжних функцій у системах електронних грошей;

7) постійне проведення моніторингу системи електронних грошей за параметрами, установленими правилами системи електронних грошей [х8].

Під час проведення оцінки системи електронних грошей центральним банком мають розглядатися правила системи електронних грошей. Ці правила, на нашу думку, мають містити:

1) порядок здійснення операцій між емітентом та особами, які виконують операційні та інші допоміжні функції в системі електронних грошей, а також держателями, у тому опис загальної схеми всіх грошових та інформаційних потоків у системі електронних грошей;

2) управління фінансовими та технічними ризиками в системі електронних грошей;

3) систему безпеки та захисту інформації в системі електронних грошей;

4) інформацію про принципи технічної реалізації здійснення розрахунків з використанням електронних грошей;

5) зразки договорів, які укладатимуться між емітентом та особами, які виконують операційні та інші допоміжні функції в системі електронних грошей, а також держателями.

В результаті оцінки системи електронних грошей і у разі відповідності системи встановленим вимогам, центральний банк має видавати емітенту електронних грошей дозвільний документ, який засвідчить право емітента здійснювати випуск електронних грошей певної технології.

Висновки Національного банку України стосовно систем електронних грошей мають бути відкритими і оприлюднюватися, наприклад, на сторінці Національного банку України в глобальній інформаційній мережі Інтернет для ознайомлення громадськості. Це відповідатиме загальному принципу “A” щодо прозорості оверсайту.

Метою проведення центральним банком періодичної оцінки системи електронних грошей є контроль за виконанням встановлених вимог. У разі виявлення фактів невідповідності діяльності системи встановленим вимогам центральний банк переходить до здійснення третього етапу оверсайту, яким є ініціювання змін в системі.

На цьому етапі ми вважаємо за доцільне застосовувати такі заходи:

1) вплив переконанням, який полягає у проведенні переговорів з емітентом електронних грошей та особами, які виконують операторські та інші допоміжні функції в системі, щодо необхідності приведення їх діяльності у відповідність до встановлених вимог і стандартів;

2) публічні заяви. Національний банк України може регулярно оприлюднювати матеріали з висновками щодо оцінки систем електронних грошей, а також на засадах публічності політики оверсайту заохочувати емітентів електронних грошей та осіб, які виконують операторські та інші допоміжні функції в системі, здійснювати власну оцінку побудови систем електронних грошей та управління ними;

3) повідомлення структурного підрозділу банківського нагляду центрального банку та органів, які здійснюють державне регулювання інших ринків фінансових послуг, про порушення емітентом електронних грошей та особами, які виконують операторські та інші допоміжні функції в системі електронних грошей, встановлених вимог і стандартів;

4) застосування заходів впливу, якими, можуть бути:

- письмове застереження щодо припинення порушення;

- укладення письмової угоди з емітентом електронних грошей та особами, які виконують операторські й інші допоміжні функції в системі електронних грошей, за якою зазначені особи зобов'язуються вжити заходів для усунення порушень;

- накладання штрафів на керівників систем, емітентів електронних грошей, осіб, які виконують операторські й інші допоміжні функції в системі електронних грошей;

- розпорядження щодо обмеження, зупинення чи припинення здійснення окремих видів операцій в системі з високим рівнем ризику;

- скасування дозвільного документу, яким емітенту надано право випускати електронні гроші за певною технологією.

Маємо зазначити, що здійснення останнього етапу оверсайту систем розрахунків електронних грошей, як і всіх інших видів платіжних і розрахункових систем в Україні, на сьогодні потребує розвитку законодавства України.

Висновки до розділу 3

Проведене дослідження дозволяє зробити висновок, що вдосконалення організації емісії та використання електронних грошей в Україні потребує комплексного підходу та має здійснюватися за кількома напрямами, основними з яких є:

1) вдосконалення правового регулювання емісії та використання електронних грошей;

2) управління ризиками в системах електронних грошей;

3) оверсайт систем електронних грошей.

На сьогодні в Україні створення правового середовища, в якому функціонуватимуть системи електронних грошей, та встановлення вимог, за якими здійснюватиметься емісія електронних грошей і виконуватимуться інші операції є першочерговим. Законодавство має встановити вимоги для забезпечення надійності емітентів електронних грошей, ефективності та безпеки систем електронних грошей. Це в повній мірі відповідає інтересам користувачів, учасників систем електронних грошей, центрального банку та держави в цілому.

З огляду на складність сфери регулювання, яка безпосередньо пов'язана з розвитком науково-технічного прогресу, та її перманентну мінливість основним принципом регуляторного підходу до питань емісії та використання електронних грошей в Україні, на нашу думку, має стати співрегулювання, тобто поєднання державного регулювання із саморегулюванням, що здійснюватиметься власниками систем електронних грошей.

Для створення засад державного регулювання, перш за все, необхідно розробити відповідний понятійно-термінологічний апарат. Автором пропонується перелік термінів для визначення всіх основних осіб, задіяних під час емісії та використанні електронних грошей, а також операцій, що здійснюються в системах електронних грошей.

Аналіз міжнародного досвіду має можливість дійти висновку про доцільність надання права емісії електронних грошей як банкам, так і небанківським фінансовим установам України, і розробити загальні вимоги до започаткування та здійснення емісії електронних грошей як банками, так і небанківськими фінансовими установами.

З огляду на те, що найбільш складною для усвідомлення фахівцями та суспільством феномену електронних грошей представляють особливості обігу трансферабельних електронних грошей, автором розроблена загальна організаційна схема емісії та використання трансферабельних електронних грошей в межах Україні, яка включає всіх потенційно можливих задіяних осіб.

Окремим питанням, яке потребує законодавчого вирішення, є використання трансферабельних електронних грошей для розрахунків з нерезидентами України та здійснення транскордонних переказів. Вирішення цього питання потребує лібералізації валютного законодавства країни.

Під час здійснення саморегулювання емітентами електронних грошей та операторами систем електронних грошей наріжним каменем є управління ризиками в цих системах. Аналіз роботи систем електронних грошей в Україні та світі дозволив виявити відмінності ризиків, притаманних системам електронних грошей, у порівнянні із стандартним переліком ризиків, які виникають у платіжних системах, уточнити визначення цих ризиків, виявити основні чинники ризиків, запропонувати заходи для їх мінімізації.

З огляду на стрімкий розвиток технічних засобів і технологій збору, передачі, зберігання та захисту інформації, який безпосередньо впливає на здійснення емісії та використання електронних грошей, можна дійти висновку, що перелік і характеристика ризиків в системах електронних грошей не можуть бути вичерпно визначені. Відтак є необхідним постійний аналіз діяльності систем електронних грошей і оцінка адекватності заходів управління ризиками.

При цьому, на нашу думку, головну роль має відігравати оверсайт систем електронних грошей, відповідальність за який покладається на центральний банк.

Проведене дослідження дає змогу сформулювати суть оверсайту систем електронних грошей, яка полягає у забезпеченні безперервного функціонування систем електронних грошей, шляхом здійснення оцінювання існуючих платіжних механізмів і тих, що плануються, та, за необхідності, ініціюванні змін до них.

Виявлені основні відмінності оверсайту систем електронних грошей від нагляду за емітентами електронних грошей як фінансовими установами, досліджено рівень впровадження в Україні загальних принципів оверсайту (прозорість, застосування міжнародних стандартів, наявність ефективних повноважень і дієздатність, послідовність) по відношенню до оверсайту систем електронних грошей і висунуто пропозиції для їх повноцінного впровадження.

Аналіз роботи систем електронних грошей в Україні та світі, а також заходів, які вживаються центральними банками під час оверсайту класичних видів платіжних систем, дозволив розробити методичні рекомендації для здійснення центральним банком оверсайту систем електронних грошей на всіх його етапах, якими є: моніторинг систем електронних грошей, оцінка діючих систем і тих, що плануються та, за необхідності, ініціювання змін у системах.

Основні положення цього розділу висвітлені автором у таких опублікованих працях [75; 84; 85; 78; 89].

Висновки

Результатом дисертаційного дослідження є теоретичне узагальнення та нове вирішення важливого наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні методологічних і методичних засад організації емісії та використання електронних грошей в Україні. Це дозволило сформулювати низку висновків концептуально-теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру, які відображають вирішення завдань дисертаційного дослідження відповідно до поставленої мети.

1. Трансформація сутності, природи грошей та їх форм відбувалася на фоні історичного процесу розвитку форм обміну. При цьому найбільш суттєве, як свідчать дослідження, пов'язано з витратами, яке несе суспільство. В цілому, еволюція грошей призводить до здешевлення процесу обміну та скороченню часу, який на нього витрачається. Поява та поширення електронних грошей у певному сенсі завершує процес еволюції грошей: трансакційні витрати суспільства прямують до нуля і, як наслідок, при незмінних у ході цієї еволюції витратах очікування, зменшуються витрати обігу.

2. Протягом економічного розвитку суспільства відбувається дематеріалізація грошей, - поступово гроші втрачають предметно-чуттєву форму та набувають характеру інформації. Важливими факторами в процесі еволюції грошей є надбання людства у сфері технологій, зокрема, винахід паперу та друкарського станку, а з розвитком науково-технічної революції - створення комп'ютерів і телекомунікаційних мереж.

3. Новизна електронних грошей як платіжного продукту та використання однакових новітніх технологій для реалізації багатьох сучасних засобів платежу ускладнює встановлення критеріїв віднесення платіжних продуктів до електронних грошей і призводить до помилок дослідників.

Так, не відносяться до множини електронних грошей сучасні засоби доступу до банківського рахунку (платіжні картки, електронний банкінг тощо), які надають клієнту доступ до його трансферабельних депозитів у банку і саме в цьому контексті створюють можливість переказу коштів через телекомунікаційні канали для уплати за товари або послуги.

На відміну від наперед оплачених карток багатоцільового використання, не повинні розглядатися як електронні гроші наперед оплачені одноцільові картки, які містять відомості про оплачені наперед товари або послуги. Застосування одноцільової картки не породжує потоків грошової природи, а полягає в обміні інформацією про кількість одиниць товару або послуг, які користувач спожив або має право спожити.

4. Принциповою відмінністю електронних грошей від інших сучасних платіжних засобів є те, що електронні гроші є грошовими зобов'язаннями емітента в електронному вигляді, які знаходяться на електронному пристрої у розпорядженні держателя. Виявлено, що під час розрахунків електронними грошима з банківські рахунки не задіяні. В системах електронних грошей банківські рахунки використовуються лише, коли готівкові або безготівкові гроші вводяться до систем під час емісії електронних грошей та виводяться під час погашення електронних грошей, що є важливим для здійснення контролю за функціонуванням таких систем з боку державних органів.

5. На підставі аналізу поширених в світі визначень терміну “електронні гроші” та з урахуванням досвіду імплементації в країнах ЄС Директиви 2000/46/ЕС Європейського Парламенту та Ради запропоновано визначення терміну “електронні гроші”, яке сьогодні закріплене в Положенні про електронні гроші в Україні, затвердженому простановою Правління Національного банку України від 25.06.2008 №178: електронні гроші - одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента.

6. Визначено, що на сучасному етапі електронні гроші в усіх відомих випадках є наперед оплаченим платіжним засобом і виступають замінником готівкових і безготівкових грошей для окремих застосувань. Разом цим, на відміну від загальноєвропейського підходу, зроблено висновок, що характеристика електронних грошей бути оплаченими наперед не є притаманною електронним грошам a priori. В інтересах монетарної політики центрального банку ця характеристика має бути встановлена у вигляді вимоги до емітентів - приватних установ з метою закріплення зв'язку між електронними грошами та готівковими і безготівковими грошима.

7. Дослідження специфіки роботи багатьох систем електронних грошей, які функціонують в Україні та світі, дозволило виявити існування двох основних схем обігу електронних грошей у залежності від трансферабельності електронних грошей. Автором сформульоване поняття трансферабельності електронних грошей, як властивості електронних грошей у будь-яких напрямах передаватися каналами телекомунікаційного зв'язку між фізичними та юридичними особами, які використовують електронні гроші для платежів і переказів.

8. На сучасному етапі обсяги емісії електронних грошей не впливають на монетарну політику. Потенційний інфляційний вплив електронних грошей має два напрями: перший - мультиплікація грошей на банківському рахунку, на якому зберігається сума покриття електронних грошей, другий - емісія самих електронних грошей, які виконують функції засобу обігу, без відображення операцій на банківських рахунках до моменту погашення. Для уникнення ескалації інфляційних процесів при збільшенні обсягів емісії електронних грошей та у разі прийняття їх як засобу платежу широким колом торговців з боку Національного банку України необхідний постійний моніторинг систем електронних грошей та, за необхідності, вжиття адекватних заходів.

9. Розгляд поширених класифікацій видів електронних грошей і систем, які здійснюють ними розрахунки, та аналіз їх відповідності тим видам електронних грошей і системам, які існують у світі сьогодні, приводить до висновку, що час для розробки якісних класифікацій щодо електронних грошей не настав. На даному етапі спостерігається перманентний процес згортання одних систем електронних грошей і водночас - поява інших, побудованих з використанням більш удосконалених організаційних і технічних рішень.

Враховуючи стрімкість і непередбачуваність розвитку інформаційних технологій, автор вважає недоцільним під час проведення класифікації електронних грошей брати за основу суто технологічні ознаки і пропонує, перш за все, зважати на таку характеристику електронних грошей як трансферабельність. Ознака трансферабельності, на думку автора, є найбільш суттєвою з точку зору центрального банку, оскільки трансферабельність принципово впливає на схему обігу електронних грошей.

Використання як середовища обігу відкритої глобальної телекомунікаційної мережі Інтернет дозволяє застосовувати трансферабельні електронні гроші для здійснення віддалених платежів на користь будь-якого користувача Інтернет, а також для миттєвих транскордонних переказів, обмінних операцій на електронні гроші інших емітентів або на електронні гроші, виражені в інших видах валюти. Таким чином, трансферабельні електронні гроші, потрапивши до обігу, гіпотетично можуть не виходити з нього, тобто не обмінюватися на готівкові або безготівкові гроші, а передаватися в різних напрямах між держателями і торговцями, обминаючи банківські системи країн.

10. В Україні функціонують системи електронних грошей на основі карток і на основі програмного забезпечення. Емітентами електронних грошей на основі карток є виключно банки. Переважно це члени Національної системи масових електронних платежів Національного банку України, які уміщують на звичайні платіжні картки додаток “електронний гаманець”. Використання електронних грошей на карткових носіях в Україні не є суттєвим внаслідок недостатньо розвинутої технічної інфраструктури для їх приймання.

Електронні гроші на основі програмного забезпечення випускаються в Україні небанківськими установами із застосуванням кількох різних технологій. Електронні гроші всіх цих систем є трансферабельними, зберігаються на персональних комп'ютерах і середовищем їх обігу є відкрита глобальна телекомунікаційна мережа Iнтернет. Використовуються такі електронні гроші в Україні переважено для оплати нематеріальних товарів або послуг, що надаються за допомогою Інтернет. Кількість і сума операцій з електронними грошима на основі програмного забезпечення в Україні щорічно суттєво збільшуються.

Шляхи уведення готівкових і безготівкових грошей до систем трансферабельного класу є більш різноманітними, при цьому найбільш ефективним є використання скретч-карток і програмно-технічних комплексів самообслуговування.

11. Для збільшення використання електронних грошей нетрансферабельного виду критичного значення набуває розвиток інфраструктури для приймання електронних грошей у традиційній торговій мережі та збільшення шляхів уведення коштів до систем електронних грошей. Водночас для трансферабельних електронних грошей найбільш важливим є розвиток електронної торгівлі в цілому та створення специфічної сфери застосування електронних грошей, яка привабить користувачів і переконає їх у перевагах використання саме цього платіжного засобу у порівнянні з іншими.

12. Як свідчать опрацьовані автором матеріали, в Європейському Союзі за обсягами емісії переважають електронні гроші на карткових носіях, проте за темпами росту емісії вони поступаються електронним грошам на основі програмного забезпечення. Згідно із законодавством в ЄС емітентами електронних грошей можуть бути кредитні установи, а у разі емісії електронних грошей до встановленого законодавством обмеження - інші види юридичних осіб. Переважною сферою застосування електронних грошей в ЄС є роздрібна торгівля. Сьогодні не має ознак того, що в ЄС електронні гроші витіснять готівкові гроші як більш зручний засіб для роздрібних платежів.

У Сполучених Штатах Америки суттєвого поширення набули гіфтові (подарункові) картки закритих систем, які використовуються як певний запас коштів або для подарунків. Емітентами наперед оплачених карток багатоцільового використання в США є приватні та державні установи, а також громадські організації.

Широке використання електронних грошей американської системи PayPal (яку на 01.01.2008 р. використовувало 60 млн. осіб у 190 країнах світу і переважно на електронному аукціоні eBay), приводить до висновку, що для збільшення використання електронних грошей критичного значення має створення відповідної сфери застосування, яка привабить користувачів і переконає їх у перевагах використання саме електронних грошей у порівнянні з іншими засобами платежу.

13. Дослідження регуляторних підходів, прийнятих в Європейському Союзі та Сполучених Штатах Америки, дозволяє стверджувати, що висновки деяких дослідників про відсутність правового регулювання електронних грошей в США є невірними і можуть пояснюватися лише тим, що розглядався федеральний рівень країни і не брався до уваги рівень штатів.

Хоча сам термін “електронні гроші” не визначений в законодавстві США, на практиці загальний підхід до більшості продуктів електронних грошей у цій країні є аналогічним тому, який запроваджений в країнах ЄС - це ліцензування, поєднане з регуляторним режимом і пруденційним наглядом. Відмінністю є те, що в ЄС розробили нове законодавство (Директиву 2000/46/ЄС), а в США застосовують і вдосконалюють діюче законодавство з питань грошових переказів.

Проблеми, які постають перед державними органами ЄС та США у зв'язку з регулюванням електронних грошей, є також подібними. Серед них - досягнення чіткості класифікації та категоризації продуктів електронних грошей, узгодженість правових норм між країнами-учасниками (в ЄС) або штатів (в США), а також збереження рівноваги між забезпеченням захисту користувачів, надійністю та безпекою систем, з одного боку, та підтримкою інновацій у платіжній сфері, з іншого.

14. Вдосконалення організації емісії та використання електронних грошей в Україні, на нашу думку, має відбуватися за кількома основними напрямами, з яких найважливішим є державне регулювання. В Україні на рівні законів мають бути встановленні чіткі умови, згідно з якими може здійснюватися емісія електронних грошей та запроваджений контроль за їх використанням для гарантування надійності емітентів електронних грошей, безпеки й ефективності відповідних систем та усунення можливого негативного впливу електронних грошей на функціонування платіжних систем і стабільність фінансової системи в цілому.

У результаті аналізу функціонування систем електронних грошей в Україні та інших країнах, а також міжнародного досвіду автором запропоновано визначення основних термінів і понять з питань емісії та використання електронних грошей, а також перелік вимог до діяльності з електронними грошима, які використані у Положенні про електронні гроші в Україні, затвердженому постановою Правління Національного банку України від 25.06.2008 № 178, та можуть бути використані при вдосконаленні Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, інших нормативно-правових актів України.

15. Опрацювання досвіду регулювання емісії електронних грошей в ЄС та США приводить до висновку про доцільність надання в Україні права емісії електронних грошей не тільки банкам, але й небанківським фінансовим установам. Автором розроблені загальні вимоги до започаткування та здійснення емісії як банківськими, так і небанківськими фінансовими установами.

16. Оскільки електронні гроші є неперсоніфікованим платіжним засобом, при встановленні в Україні нормативного обмеження на суму електронних грошей, яка може знаходитися у розпорядженні користувача, та обмеження на суму однієї операції з електронними грошима доцільно керуватися методикою використання VII Спеціальної рекомендації FATF, згідно з якою мінімальне значення суми фінансової операції, про яку не є обов'язковим отримання та збереження повної та точної інформації про відправника коштів, не повинно перевищувати 1000 євро/доларів США в еквіваленті. Це дозволить використовувати електронні гроші при здійсненні віддалених платежів і переказів.

17. З огляду на те, що обслуговування обігу електронних грошей може вимагати виконання ряду функцій, не притаманних традиційній діяльності фінансових установ, на нашу думку, є доцільним надати емітентам електронних грошей право укладати договори з іншими юридичними особами для виконання операційних та інших допоміжних функцій в системах електронних грошей. Це сприятиме розподілу фінансових і технічних ризиків між різними юридичними особами в системах електронних грошей. Емітент, як надійна у фінансовому відношенні установа, гарантуватиме збереження суми покриття електронних грошей на своєму внутрішньому рахунку, водночас оператор системи забезпечить обслуговування обігу електронних грошей між її учасниками. Законодавчі вимоги до започаткування та діяльності операторів не повинні перевищувати ті вимоги, які висуваються законодавством до процесингових організацій, задіяних у традиційних платіжних системах.

...