Емісія та використання електронних грошей в Україні

Результати дослідження свідчать, що у світі існують різні правові рішення щодо регулювання емісії та використання електронних грошей. Так, у п. 2.3 цієї роботи установлено, що в окремих штатах США емісія електронних грошей регулюється в рамках підходів до традиційних платіжних інструментів, - емітенти мають отримати ліцензію на право здійснення традиційних грошових переказів. Прикладом регулювання електронних грошей як нового платіжного явища є досвід країн Європейського Союзу стосовно створення та імплементації Директиви 2000/46/ЄС від 18.09.2000, робота над якою відбувалася за циклом: розробка - впровадження - аналіз впливу на ринок - розроблення змін.

Разом з цим, шлях, який пройшли законодавці США та Європейського Союзу, говорить про те, що ні адаптаційний, ні спеціальний підходи до регулювання електронних грошей не мають принципових складностей для розвитку. При цьому обмежена функціональність електронних грошей, яку ми спостерігаємо на даному історичному етапі, на нашу думку, певним чином спрощує завдання державного регулювання електронних грошей, а складність полягає у тому, що на відміну від традиційних платіжних інструментів електронні гроші не мають звичних для регуляторних і контролюючих органів властивостей - документарності або матеріальності.

На нашу думку, сьогодні є очевидною необхідність внесення змін і доповнень до законів України для відображення питань, пов'язаних з емісією в Україні електронних грошей та їх використанням. Необхідно запровадити адекватне правове регулювання для процесів, в яких фактично вже бере участь певна частина користувачів - постачальників та споживачів послуг. Метою таких змін є легалізація нових видів і форм діяльності, які на момент прийняття діючих законів не існували.

Висновки, які випливають із розгляду наукового підходу та практичного досвіду, мають стати підґрунтям для побудови української організаційно-правової моделі, за якою функціонуватимуть електронні гроші в Україні. Така модель має сприяти використанню потенційних переваг електронних грошей, забезпечити потреби електронної комерції в Україні та, разом з цим, запровадити контроль за діяльністю емітентів і учасників систем розрахунків електронними грошима.

Проведене дослідження дозволило визначити, що основними цілями регулювання емісії та використання електронних грошей в Україні повинні бути:

- сприяння проведенню Національним банком України грошово-кредитної політики;

- підтримання розвитку в інтересах підприємців і споживачів ефективних, мало ризикових, дешевих і зручних засобів надання фінансових і платіжних послуг;

- забезпечення користувачам адекватного захисту від шахрайства, недобросовісної діяльності та фінансових збитків;

- сприяння відповідним органам влади у запобіганні та виявленні переміщення грошових коштів, пов'язаних із злочинною діяльністю.

На наш погляд, регулювання операцій з електронними грошима потребує перегляду методологічних підходів до створення вітчизняної нормативно-правової бази. Зазначимо, що на відміну від країн Європейського Союзу, в Україні нормотворчою традицією є розробка деталізованих правил та інструкцій. Водночас, системи розрахунків, побудовані з використанням останніх досягнень науково-технічного прогресу, стають дедалі складнішими, тоту деталізовані положення та інструкції для їх регулювання виявляються обтяжливими та неефективними. Надмірне регулювання підвищує бар'єри на шляху нових учасників ринку. В свою чергу, це призводить до послаблення конкуренції, зменшення інновацій та підвищення тарифів на послуги.

З огляду на викладене вище, принципом регуляторного підходу до питань, пов'язаних з електронними грошима в Україні, на нашу думку, має стати співрегулювання, тобто поєднання державного регулювання із саморегулюванням, що здійснюватиметься представниками приватного капіталу, які вкладають кошти в забезпечення функціонування систем електронних грошей.

Створення організаційно-правової моделі регулювання емісії та використання електронних грошей в Україні потребує розробки відповідного понятійно-термінологічного апарату. В результаті аналізу функціонування систем електронних грошей в Україні та інших країнах, а також міжнародного досвіду їх регулювання, автором розроблений перелік термінів і понять, наведений в табл. 3.1. Частина термінів увійшла в Положення про електронні гроші в України, розробником якого є автор цього дослідження [96].

На нашу думку, наведені вище терміни та поняття можуть бути використані при розробці змін до Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, інших законодавчих актів України.

При розробці Національним банком України вищезгаданого Положення про електронні гроші в Україні певний вплив мав європейський підхід до регулювання, започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей. Разом з цим, є і відмінності. З них найбільш суттєвим є вирішення питання про статус емітентів електронних грошей яке, на наш погляд, є наріжним каменем при регулюванні емісії електронних грошей.

Таблиця 3.1 Основні терміни і поняття щодо емісії та використання електронних грошей в Україні (складено автором)

Термін/поняття	Визначення
Держатель електронних грошей	Особа, яка має право здійснювати операції з електронними грошима відповідно до договору, укладеного з емітентом або уповноваженою ним особою.
Емісія/випуск електронних грошей	Послуга з надання іншим особам електронних грошей шляхом їх обміну на готівкові або безготівкові гроші, яка пов'язана із зобов'язанням щодо погашення електронних грошей на вимогу.
Емітент	Особа, яка здійснює випуск електронних грошей.
Електронні гроші	Одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента.
Користувач електронних грошей	Особа, яка має право використовувати електронні гроші для придбання товарів або послуг, а також для переказів іншим особам.
Обмінні операції з електронними грошима	Операції, що передбачають обмін електронних грошей одного емітента на електронні гроші іншого емітента.
Оператор системи електронних грошей	Емітент або інший суб'єкт господарювання, який здійснює технічне обслуговування обігу електронних грошей.
Погашення електронних грошей	Послуга з вилучення електронних грошей з обігу з одночасним наданням їх пред'явнику готівкових або безготівкових грошей.
Розповсюдження електронних грошей	Послуга з надання електронних грошей користувачам, яка не пов'язана із зобов'язанням щодо їх погашення.
Система електронних грошей	Сукупність відносин, які виникають між емітентом і держателями щодо здійснення випуску, обігу та погашення електронних грошей.
Скетч-картка	Картка з нанесеною на її поверхню непрозорою смугою, під якою міститься набір знаків, який дає змогу поповнити електронними грошима електронний пристрій, що перебуває в розпорядженні держателя, на суму номіналу картки.
Торговець	Суб'єкт господарювання, зареєстрований відповідно до законодавства України, що на підставі договору, укладеного з емітентом або уповноваженою ним особою, приймає електронні гроші як засіб платежу за товари або послуги.

Досвід об'єднаної Європи свідчить, що таке право разом із банками можуть мати й інші види кредитних установ, за умови виконання ними вимог, встановлених Директивою 2000/46/ЄС від 18.09.2000. Більше того, статтею 8 цієї Директиви передбачено право регулятора не застосовувати її окремих вимог до установ, які випускають електронні гроші в обмежених обсягах, або якщо такі електронні гроші приймаються чітко визначеним колом осіб, які мають тісні фінансові зв'язки з емітентом. До аналогічного висновку про доцільність надання права емісії поряд із банками небанківським установам приводить аналіз законодавства Сполучених Штатів Америки.

Згідно з Положенням про електронні гроші в Україні право здійснення емісії електронних грошей мають лише банки. Документ не містить винятків із цієї вимоги для суб'єктів, які випускають електронні гроші в невеликих обсягах або електронні гроші яких приймаються невеликим та чітко встановленим колом осіб [96].

Такий підхід певною мірою пояснюється обмеженими можливостями встановлення правових норм на рівні підзаконного документу. Надання небанківськими установам права емісії електронних грошей на рівні нормативно-правового акту Національного банку України без внесення змін до окремих законів спричинило б ряд правових колізій. Одна з них пов'язана із законодавчою забороною небанківським установам здійснювати емісію платіжних карток.

Відповідно до законодавства України поняття “платіжна картка”, крім традиційних платіжних карток доступу до банківського рахунку клієнта, включає наперед оплачені картки багатоцільового використання, тобто за європейською термінологією - електронні гроші на основі карток [97]. В Україні на час затвердження Положення про електронні гроші вже функціонували системи електронних грошей як на основі карток, так і на основі програмного забезпечення. При вирішенні питання стосовно статусу емітентів електронних грошей обмеження, встановлене для емітентів електронних грошей на основі карток (найбільш простого типу з точки зору обігу), було поширене на емітентів електронних грошей на основі програмного забезпечення.

Крім того, в умовах сьогоднішнього розподілу в Україні повноважень між державними органами щодо регулювання ринків фінансових послуг, надання небанківським установами права на здійснення емісії електронних грошей суттєво ускладнило б встановлення до емітентів електронних грошей резервних вимог, що є однією з основних рекомендацій Європейського центрального банку [189, cс. 26-27].

Разом з цим правова норма щодо емісії електронних грошей виключно банками при внесенні змін до законів України, на нашу думку, підлягає перегляду з метою надання такого права, крім банків, небанківським фінансовим установам.

Відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути менше 10 мільйонів євро [45]. На сьогодні обсяги емісії електронних грошей в Україні, на нашу думку, не вимагають встановлення таких жорстких вимог до розміру статутного капіталу емітентів, а також й інших вимог, яких відповідно до законодавства України мають дотримуватися банки для здійснення своєї діяльності. З урахуванням міжнародного досвіду регулювання емісії електронних грошей в Україні достатньою вимогою до статутного капіталу емітентів, на момент їх реєстрації як фінансових установ, може бути сума еквівалента 1 млн. євро. Зауважимо, що аналогічна вимога до наявності регуляторного капіталу є умовою отримання небанківськими фінансовими установами ліцензії на здійснення окремих банківських операцій [98].

Разом з цим, до небанківських емітентів електронних грошей мають бути встановлені й інші вимоги, зокрема, наявність власних коштів у сумі, що не менше 2 % від загальної суми фінансових зобов`язань, а також щодо вкладення коштів у високоліквідні активи з низьким ризиком у сумі, що дорівнює загальній сумі фінансових зобов'язань.

З метою створення зв'язку між електронними грошима, випущеними приватною установою, та грошима, емітованими центральним банком, необхідно встановити обов'язок емітента забезпечувати, щоб сума випущених ним електронних грошей не перевищувала суму готівкових або безготівкових грошей, отриманих від фізичних та юридичних осіб.

Важливим є питання встановлення ліміту електронного гаманця, тобто обмеження на суму електронних грошей, яка може знаходитися у розпорядженні користувача, а також обмеження суми однієї операції користувача з метою оплати товарів, послуг та переказу електронних грошей іншим користувачам. Метою встановлення ліміту електронного гаманця в ЄС є зменшення техничних ризиків і відповідно захист інтересів користувачів, оскільки такий ліміт зменшує потенційні збитки користувачів у випадку втрати або руйнування електронних пристроїв з електронними грошима.

Відповідно до європейської Директиви 2000/46/ЄС для емітентів, стосовно яких регулятором прийнято рішення про незастосування частини або всіх норм директиви, встановлено, що сума електронних грошей, яка знаходиться у розпорядженні користувачів, не повинна перевищувати 150 євро [152, с.40]. У деяких країнах ЄС на законодавчому рівні встановлено ліміти електронного гаманця для всіх емітентів електронних грошей. Так, у Данії, Естонії та Греції сума електронних грошей в електронному гаманці не повинна перевищувати 300 євро, в Австрії - 2000 євро. У Великобританії базове значення ліміту електронного гаманця - 1000 фунтів стерлінгів, проте таке обмеження не застосовується у випадках, коли схема розрахунків електронними грошима передбачає ведення рахунків користувачів, і емітент має можливість блокувати рахунок з електронними грошима у разі крадіжки або втрати користувачем картки, яка виконує функції ключа доступу до рахунку з електронними грошима.

Дані Європейського центрального банку свідчать, що на практиці в Європі максимальна сума електронних грошей часто встановлюється самими системами і варіює у межах кількох сотень євро в еквіваленті. Наприклад, для системи GeldKarte (Німеччина) ця сума складає 200 євро, для систем Quik (Австрія) та Avant (Фінляндія) - 400 євро, для системи Chipknip (Нідерланди) - 450 євро [195, сс. 183-194].

Загальноєвропейський підхід до встановлення ліміту електронного гаманця та обмеження на суму електронних грошей, яка може знаходитися у розпорядженні користувача, та обмеження на суму однієї операції з електронними грошима, заснований на врахуванні технічних ризиків, які виникають при збереженні держателем великих сум електронних грошей на електронному носії, яким, як свідчить дослідження, в Європі здебільшого є пластикова картка з інтегрованим чіпом. Поширення в Україні систем трансферабельних електронних грошей на основі програмного забезпечення вимагає інших підходів. Автором запропоновано для встановлення обмеження на суму електронних грошей, яка може знаходитися у розпорядженні користувача, та обмеження на суму однієї операції з електронними грошима, застосовувати вказівку методики використання VII Спеціальної рекомендації FATF. Згідно з цією вказівкою мінімальне значення суми фінансової операції, починаючи з якої необхідно отримувати та зберігати повну і точну інформацію про відправника коштів, не повинно перевищувати 1000 євро/доларів США. Оскільки електронні гроші є неперсоніфікованим платіжним засобом, збереження і передача на всіх етапах переказу повної і точної інформації про їх відправника не є можливими. Таким чином, з метою відповідності рекомендаціям FATF сума електронних грошей, яка знаходяться на одному електронному пристрої у розпорядженні користувача, не повинна перевищувати 1000 євро в еквіваленті. Відтак не може бути більшою і сума однієї трансакції користувача з електронними грошима з метою оплати товарів або послуг, а також переказу електронних грошей іншим користувачам.

Зазначений підхід встановлення обмеження на суму електронних грошей, яка знаходиться в розпорядженні користувача, та суми однієї трансакції з електронними грошима дозволить використовувати електронні гроші в Україні як неперсоніфікований платіжний засіб при здійсненні віддалених платежів і переказів.

З метою захисту прав користувачів операція емісії електронних грошей має бути нерозривно пов'язана із зобов'язанням щодо їх погашення на вимогу пред'явника. На рівні закону має бути встановлено, що зобов'язання емітента здійснювати погашення електронних грошей є безвідкличним і безумовним.

Ми також вважаємо, що доречно відокремити операцію емісії електронних грошей та операцію їх розповсюдження. При цьому принциповою відмінністю операції розповсюдження електронних грошей від операції емісії є те, що розповсюдження може бути не пов'язаним із зобов'язанням стосовно погашення електронних грошей. Відповідною нормою законодавства варто закріпити право емітентів укладати договори з іншими юридичними особами про розповсюдження електронних грошей. Встановлення спеціальних вимог щодо статусу юридичних осіб, які розповсюджуватимуть електронні гроші, на наш погляд, є недоцільним, якщо законами України буде прямо встановлено зобов'язання емітентів забезпечувати відповідність суми випущених електронних грошей і суми отриманих при цьому готівкових або безготівкових грошей, а також безвідкличне та безумовне зобов'язання емітентів погашати електронні гроші.

Обслуговування обігу електронних грошей може вимагати виконання низки функцій, не всі з яких притаманні традиційній діяльності банків та інших фінансових установ. Відтак, може виявитися природним розподіл фінансових і технічних ризиків між різними юридичними особами та виокремлення на основі договорів функцій емітента електронних грошей і функцій технічного провайдера в системі електронних грошей. Емітент, як надійна у фінансовому відношенні установа, гарантуватиме збереження суми покриття електронних грошей на своєму внутрішньому рахунку, а технічні провайдери - здійснюватимуть обслуговування обігу електронних грошей між учасниками системи. Тому законодавство має надати право емітентам укладати договори з іншими юридичними особами для виконання ними операційних й інших допоміжних функцій в системах електронних грошей. Законодавчі вимоги до започаткування та діяльності таких технічних провайдерів не повинні перевищувати ті вимоги, які висуваються законодавством до процесингових організацій, задіяних у традиційних платіжних системах.

Основні вимоги, які, на думку автора цього дослідження, мають бути встановлені до започаткування та здійснення діяльності з електронними грошима в Україні, згруповані в табл. 3.2.

Дискусійним є питання, з якого моменту електронні гроші є випущеними емітентом. На наш погляд, електронні гроші можуть вважатися випущеними з моменту їх завантаження на електронний пристрій, що знаходиться у розпорядженні користувача. Для сприяння впровадженню інновацій у сферу роздрібних платежів, на законодавчому рівні необхідно встановити, що для зберігання електронних грошей може бути використаний будь-який придатний для цього електронний пристрій, наприклад, чип, розміщений на пластиковій карті, мобільний телефон, пам'ять персонального комп'ютера користувача або комп'ютерний сервер системи розрахунків електронними грошима.

З метою створення зручних умов для придбання електронних грошей користувачами доцільно в законодавчих актах України встановити право емітентів надавати користувачам засоби поповнення електронними грошима електронних пристроїв. Такими засобами поповнення можуть бути, наприклад, скретч-картки або програмно-технічні комплекси самообслуговування. Доцільно також передбачити право емітентів укладати договори з іншими юридичними особами про надання ними користувачам засобів поповнення електронними грошима електронних пристроїв.

З огляду на новизну електронних грошей як платіжного засобу в Україні і недостатню готовність контролюючих державних органів до сприйняття відповідних розрахунків, вбачається за доцільне надати право використовувати електронні гроші на території України для придбання товарів або послуг, а також для здійснення переказів фізичним особам. Після певного адаптаційного періоду, на наш погляд, варто поширити це право і на юридичних осіб для окремих операцій, зокрема, з метою надання електронних грошей своїм працівникам для оплати витрат на відрядження або господарчі потреби.

Таблиця 3.2 Вимоги до започаткування, здійснення емісії та використання електронних грошей в Україні (складено автором)

Показник/ діяльність/ суб'єкт/ об'єкт	Вимоги
	Емітент - банк	Емітент - небанківська фінансова установа
Капіталізація	У межах загальних вимог законодавства до банків.	Статутний капітал на момент реєстрації не менше 300 тис. євро (в еквіваленті).
Наявність власних коштів	- // -	Не менше 2 % від загальної суми фінансових зобов`язань.
Вкладення коштів	- // -	Не менше, ніж загальна сума фінансових зобов'язань у високоліквідні активи з низьким ризиком.
Сума емісії електронних грошей	Не перевищує суму отриманих від користувачів готівкових та/або безготівкових грошей.
Сума електронних грошей у розпорядженні користувача та сума однієї трансакції з електронними грошима	Встановлюється згідно з методикою застосування VII спеціальної рекомендації FATF щодо електронних платежів і переказів (еквівалент 1000 євро).
Погашення електронних грошей	На вимогу пред'явника. Зобов'язання емітента щодо погашення електронних грошей є безвідкличним і безумовним. Обмін електронних грошей на готівкові або безготівкові гроші дозволяється виключно емітентам.
Установи - розповсюджувачі електронних грошей	Банки або інші юридичні особи. Вимоги встановлюються умовами договорів з емітентами. Контроль за діяльністю покладається на емітентів.
Агенти із обмінних операцій	Юридичні особи або фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Вимоги встановлюються умовами договорів з емітентами, які здійснюють випуск електронних грошей за різними технологіями.
Установи, які виконують операційні та інші допоміжні функції в системах електронних грошей	Юридичні особи. Мають відповідати вимогам законодавства щодо процесингових центрів традиційних платіжних систем. Додаткові вимоги встановлюються договірними умовами з емітентами. Контроль за діяльністю з електронними грошима покладається на емітентів.
Особи, які використовують електронні гроші для платежів і переказів	Користувачі - фізичні особи. Використання електронних грошей юридичними особами дозволяється для окремих визначених законодавством застосувань.
Особи, які приймають електронні гроші як засіб платежу за товари та послуги	Торговці - суб'єкти господарювання, зареєстровані відповідно до законодавства України.
Правила системи електронних грошей	Мають передбачати: - управління фінансовими та технічними ризиками; - систему безпеки та захисту інформації; - організаційні, процедурні заходи та використання технічних засобів для виявлення, запобігання, перешкоджання та протидії шахрайству; - порядок проведення моніторингу системи електронних грошей за встановленими параметрами. Мають бути узгодженні в Національному банку України.

Торговцями, тобто особами, які приймають електронні гроші як засіб платежу за товари або послуги, мають бути суб'єкти господарювання, зареєстровані відповідно до законодавства України.

Враховуючи те, що сьогодні на території України функціонує кілька систем, якими впроваджено різні технології електронних грошей, варто передбачити право емітентів обмінювати випущені ними електронні гроші на електронні гроші, випущені іншими емітентами і за іншими технологіями. Такі операції обміну, на наш погляд, за договорами з емітентами можуть здійснювати й інші суб'єкти господарювання.

Як було зазначено у п. 1.2 цього дослідження, найбільш складним для аналізу є обіг трансферабельних електронних грошей, які можуть вільно передаватися між користувачами каналами телекомунікаційного зв'язку. З урахуванням досвіду роботи систем електронних грошей на основі програмного забезпечення як в Україні, так і в світі автором розроблена загальна організаційна схема емісії та використання трансферабельних електронних грошей в межах Україні, яка включає всіх потенційно можливих задіяних осіб (рис. 3.2).

У схемі задіяні:

- два емітенти, які випускають електроні гроші за різними технологіями (Емітент 1, Емітент 2);

- особа, яка здійснює розповсюдження електронних грошей, випущених Емітентом 1 (Установа-розповсюджувач);

- особа, яка здійснює обмін електронних грошей, випущених Емітентом 1 на електронні гроші, випущені Емітентом 2 (Агент з обмінних операцій);

- три особи, які використовують електронні гроші як засіб платежу за товари або послуги (Користувач 1, Користувач 2, Користувач 3);

- дві особи, які приймають електронні гроші як засіб платежу за товари або послуги (Торговець 1 приймає електронні гроші Емітента 1, Торговець 2 - електроні гроші Емітента 2).

Рис. 3.2. Загальна організаційна схема емісії та використання трансферабельних електронних грошей в Україні (складено автором)

Взаємодія емітентів, користувачів, торговців, установи-розповсюджувача та агента з обмінних операцій представлена в табл. 3.3.

Окремим питанням, яке потребує законодавчого вирішення, є використання трансферабельних електронних грошей для розрахунків з нерезидентами України та здійснення транскордонних переказів.

Зазначимо, що як би у майбутньому не розвинувся український сегмент Інтернет-ринку, він не зменшить привабливості та переваг всесвітнього Інтернет-ринку. Українці, як і мешканці інших країн, купують і купуватимуть за допомогою Інтернет товари та послуги, які пропонуються резидентами інших держав, користуються і будуть надалі користуватися об'єктами прав інтелектуальної власності іноземців.

Таблиця 3.3 Взаємодія учасників загальної організаційної схеми емісії та використання трансферабельних електронних грошей в Україні (складено автором)

П/п схеми	Пояснення
1	Користувач 1 (фізична або юридична особа) вводить кошти до Системи електронних грошей 1. Шляхи введення коштів: · внесення готівкових грошей в касу Емітента 1, яким може бути банк або небанківська фінансова установа за умови дотримання нею вимог, викладених у табл. 3.2 цього дослідження; · переказ безготівкових грошей на рахунок Емітента 1; · використання Користувачем 1 платіжної картки доступу до рахунку в банку або іншого спеціального платіжного засобу; · використання скретч-картки, придбаної за готівкові гроші; · використання програмно-технічних комплексів самообслуговування; · переказ з використанням системи переказу коштів від фізичних осіб; · поштовий переказ. Емітент 1 зараховує кошти на рахунок покриття емісії електронних грошей.
2	Емітент 1 поповнює електронний пристрій, що знаходиться у розпорядженні Користувача 1, електронними грошима на суму, що не перевищує суму отриманих готівкових або безготівкових грошей. Емітент 1 контролює, щоб сума електронних грошей, яка знаходиться у розпорядженні користувача, не перевищувала встановлене обмеження щодо ліміту електронного гаманця (табл. 3.2 цього дослідження).
3	Користувач 1 використовує електронні гроші Емітента 1 для придбання товарів або послуг Торговця 1. Вартість товару або послуги, які реалізуються торговцями за електронні гроші, не може перевищувати обмеження щодо ліміту електронного гаманця.
4	Користувач 1 переказує електронні гроші Емітента 1 Користувачу 2. Сума переказу не може перевищувати обмеження щодо ліміту електронного гаманця.
5	Користувач 2 використовує електронні гроші Емітента 1 для уплати за товари або послуги, які пропонує Торговець 1.
6	Торговець 1 наприкінці розрахункового періоду, встановленого умовами договору з Емітентом 1, пред'являє Емітенту 1 електронні гроші, отримані від користувачів для погашення - обміну на готівкові або безготівкові гроші.
7	Емітент 1 погашає електронні гроші Торговця 1 - перераховує на банківський рахунок Торговця 1 безготівкові гроші в сумі, що відповідає сумі пред'явлених для погашення електронних грошей з урахуванням комісійної винагороди, передбаченої умовами договору з Емітентом 1.
8	Установа-розповсюджувач електронних грошей на підставі договору з Емітентом 1 перераховує йому безготівкові гроші з метою отримання певної суми електронних грошей для подальшого їх розповсюдження серед користувачів, які не мають можливості отримати електронні гроші безпосередньо у Емітента 1.
9	Емітент 1 переказує Установі-розповсюджувачу електронні гроші у сумі, що не перевищує суму отриманих від нього безготівкових грошей.
10, 11, 12	Аналогічні пунктам 1, 2, 3 з урахуванням того, що Користувач 3 отримує електронні гроші Емітента 1 від Установи-розповсюджувача.
13, 14	Агент з обмінних операцій з метою надання користувачам послуг з обміну електронних грошей, випущених різними емітентами за різними технологіями, на підставі договору з Емітентом 1 перераховує йому безготівкові гроші та отримує відповідну суму електронних грошей.
15, 16	Аналогічні пунктам 13, 14 для Емітента 2.
17, 18	Користувач 1, який не має безпосереднього доступу до Емітента 2, здійснює обмін електронних грошей Емітента 1 на електронні гроші Емітента 2. Сума однієї трансакції електронних грошей користувача не може перевищувати обмеження щодо ліміту електронного гаманця.

Водночас, українські суб'єкти господарювання, які пропонують свої товари або послуги через Інтернет, є доступними нерезидентам України - користувачам всесвітньої інформаційної мережі. Найбільш природнім і, на нашу думку, перспективним платіжним засобом для оплати товарів і послуг, що пропонуються в Інтернет, є трансферабельні електронні гроші програмного типу, середовищем обігу яких і є Інтернет.

Для розрахунків з нерезидентами користувачам потрібні електронні гроші, виражені в іноземній валюті. У відповідь на такі потреби в Україні та інших країнах уже сьогодні формується інфраструктура з осіб, які здійснюють обмінні операції з електронними грошима програмного типу, вираженими в різних видах валюти і випущеними за різними технологіями, а також здійснюють купівлю/продаж електронних грошей за національну та іноземну валюту, в тому числі за готівку.

Сьогодні діяльність таких осіб перебуває за межами правового поля України та деяких інших країн, зокрема, Російської Федерації, резиденти якої найбільш активно співпрацюють з українськими системами електронних грошей. Розв'язання цієї проблеми потребує лібералізації валютного законодавства. Положення валютного законодавства мають враховувати інтереси користувачів систем розрахунків електронними грошима, торговців, які приймають електронні гроші як засіб платежу за товари або послуги, та держави загалом.

На нашу думку, доцільно надати право українським емітентам електронних грошей укладати з нерезидентами угоди, які передбачають можливість приймання нерезидентами до оплати електронних грошей, емітованих українськими емітентами. Водночас, юридичним особам та індивідуальним підприємцям має бути надано право приймати як засіб платежу електронні гроші, емітовані установами-нерезидентами, якщо зобов'язання щодо погашення цих електронних грошей разом з емітентом-нерезидентом бере на себе українська установа-емітент.

У разі здійснення операцій розповсюдження або погашення електронних грошей, виражених в іноземній валюті, особи, які здійснюють таку діяльність, зобов'язані мати ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з іноземною валютою, оскільки під час таких операцій вони мають справу із звичайною іноземною валютою.

Важливим аспектом регулювання емісії та використання електронних грошей є узгодженість національного та міжнародного законодавства. Зауважимо, що для систем платежів і розрахунків питання стандартизації є вкрай важливими не тільки в технічний сфері, а й в області методології та регулювання. Сучасний рівень розвитку технологічних і фінансових інновацій дозволяє емітентам та операторам систем розрахунків електронними грошима досить легко переносити свою діяльність із однієї юрисдикції до іншої. Значні відмінності в підходах до регулювання в різних країнах можуть сприяти використанню електронних грошей у кримінальних цілях: для шахрайських операцій, відмивання грошей, уникнення сплати податків. У цих умовах регуляторам різних країн важливо знайти компроміс у сфері регулювання емісії та використання електронних грошей та узгодити спільні дії щодо емітентів і користувачів відповідних систем.

Для запобігання кримінальному використанню електронних грошей, виражених у іноземній валюті, при розрахунках або транскордонних переказах, необхідна ефективна правоохоронна діяльність держав у рамках їх суверенних юрисдикцій на базі єдиних принципів регулювання, імплементованих у національні законодавства з метою виконання норм відповідних міжнародних відносин.

3.2 Методичні підходи щодо управління ризиками в системах електронних грошей

Управління ризиками має ключове значення під час організації емісії електронних грошей, створенні, впровадженні та функціонуванні систем електронних грошей. Проведення оцінки ризиків, виявлення їх основних чинників, а також розробка заходів, які мають вживатися для нейтралізації ризиків, на наш погляд, мають зайняти чільне місце в системі заходів щодо вдосконалення організації емісії електронних грошей в Україні. Тому розглянемо, які ризики є характерними для систем електронних грошей, наскільки вони є подібними стандартним категоріям ризиків, притаманних платіжним і розрахунковим системам. Метою такого розгляду є розробка переліку методологічних рекомендацій щодо заходів, які мають вживатися емітентами та операторами систем електронних грошей для управління ризиками в системах електронних грошей, а також для мінімізації негативних наслідків, пов'язаних з такими ризиками. Рекомендації автора можуть також використовуватися центральним банком під час здійснення оверсайту систем електронних грошей.

Положенням про діяльність в Україні внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.09.07 № 348, встановлений загальний перелік ризиків, характерних для більшості видів платіжних і розрахункових систем, який включає п'ять основних ризиків: системний ризик, ризик ліквідності, кредитний, операційний та правовий ризики [95]. Цей перелік ризиків та їх визначення по суті відповідають тим, про які зазначав Банк міжнародних розрахунків у документі “Ключові принципи для системно важливих платіжних систем” [150, с.5].

Під системним ризиком розуміється ризик того, що неспроможність одного з учасників платіжної системи виконати свої зобов'язання або порушення функціонування самої системи призведе до нездатності інших учасників платіжної системи або фінансових інститутів інших складових фінансової системи виконати свої зобов'язання належним чином [95; 135, c.42; 150, с.5;].

Як випливає із визначення Банку міжнародних розрахунків і визначення, встановленого в вищезгаданому документі Національного банку України, системний ризик є притаманним тим платіжним і розрахунковим системам, які відносяться до системно важливих. Порушення у роботі таких систем може спричинити так званий “ефект доміно”, тобто ініціювання та передавання системних руйнувань на фінансових ринках країни, а у випадку, якщо йдеться про міжнародні або мультивалютні платіжні системи - на фінансових ринках кількох країн або міжнародних фінансових ринках. Критеріями визначення системної важливості є величина чи тип окремих переказів або сумарний обсяг переказів, які оброблюються системою.

Водночас, системи електронних грошей на сучасному етапі їх розвитку не можуть бути віднесені до класу системно важливих платіжних систем ні в Україні, ні в інших країнах світу. Таким чином, на сьогодні системний ризик не є характерним для систем електронних грошей, і управління ним у контексті цього дослідження не розглядатиметься.

Під ризиком ліквідності в платіжних системах розуміється ризик того, що член або учасник платіжної системи не матиме достатньо коштів для виконання своїх фінансових зобов'язань належним чином у визначений час, але він зможе їх виконати в інший час у майбутньому [95; 135, c.23; 150, с.5].

Кредитний ризик ? ризик того, що член або учасник платіжної системи не зможе повністю виконати свої фінансові зобов'язання в цей час або в інший час у майбутньому [95; 135, c.11; 150, с.5].

Обидва фінансові ризики, ліквідності та кредитний, у тому розумінні, як наведено вище, є характерними і вкрай важливими для платіжних систем і систем розрахунків з відкладеним взаєморозрахунком, тобто якщо проведення взаєморозрахунку між учасниками платіжних системи відбувається через часовий лаг ? певний проміжок часу з моменту ініціювання платежу в такій системі. При цьому, чим більшим є часовий лаг між моментами ініціювання платежу та взаєморозрахунку за цим платежем між учасниками системи, тим більшими є фінансові ризики цих учасників. Здебільшого ризики ліквідності та кредитний притаманні системам, в яких взаєморозрахунки між учасниками відбуваються за результатами клірингу. Це стосується, зокрема, карткових платіжних систем та інших видів роздрібних платіжних систем.

Специфічність платежу електронними грошима на відміну від використання інших інструментів роздрібних платежів, у тому числі карток доступу до рахунку, є у тому, що платіж електронними грошима відбувається в реальному часі. В певному сенсі такий платіж є подібним платежу готівковими грошима, оскільки платіж завершується безпосередньо в момент отримання торговцем електронних грошей. Таким чином, фінансових ризиків між отримувачем платежу в електронних грошах і платником не виникає.

Разом з цим і кредитний ризик, і ризик ліквідності в повній мірі притаманні системам електронних грошей і є дуже суттєвими, але стосується взаємовідносин, які виникають між емітентом електронних грошей та тими видами держателів електронних грошей, які отримали ці гроші внаслідок попередньої оплати. Йдеться про ризики того, у разі пред'явлення держателями електронних грошей емітенту для їх погашення, у того не вистачить готівкових або безготівкових грошей для здійснення такої операції.

Очевидно, що фінансові ризики є найменшими в системах електронних грошей, якщо емісію електронних грошей здійснює банківська установа, і найбільшими, якщо електронні гроші випускаються нефінансовою установою.

Таким чином, в системах електронних грошей під ризиком ліквідності, на наш погляд, має розумітися ризик того, що емітент електронних грошей не матиме достатньо коштів для виконання своїх фінансових зобов'язань щодо погашення електронних грошей належним чином у визначений час, але він зможе їх виконати в інший час у майбутньому.

Відповідно під кредитним ризиком в системах електронних грошей має розумітися ризик того, що емітент електронних грошей не зможе повністю виконати свої фінансові зобов'язання щодо погашення електронних грошей в цей час або в інший час у майбутньому.

Саме, враховуючи важливість управління фінансовими ризиками в системах електронних грошей, державні регулятори країн світу встановлюють умови, за якими може здійснюватися емісія електронних грошей.

Головними чинниками фінансових ризиків у системах електронних грошей, як нам вбачається, є:

- емісія електронних грошей без їх покриття, тобто попереднього отримання від користувачів відповідної суми готівкових або безготівкових грошей;

- ризиковане розміщення коштів, призначених для погашення електронних грошей;

- фінансові санкції з боку державних органів та/або учасників.

У разі вжиття емітентами недостатніх заходів для управління фінансовими ризиками можлива затримка погашення електронних грошей, що, у свою чергу, може викликати фінансові санкції з боку учасників, а також компрометацію системи та її послуг.

Одним із важливих заходів, які, на нашу думку, мають вживатися в системах електронних грошей для управління фінансовими ризиками, має бути резервування коштів, відповідно до суми випущених електронних грошей на рахунках у банках. При цьому очевидно, що найкращим варіантом є резервування коштів на рахунках, відкритих в центральному банку, як у найбільш надійної фінансової установи в країні.

Резервування всієї суми покриття електронних грошей суттєво знижує фінансові ризики емітента. Разом з цим, зарезервовані кошти є активом, який не приносить доходу. Виходячи з цього, очевидною є зацікавленість емітентів у зменшенні подібних залишків з одночасною заміною їх на менш ліквідні активи, але такі, які приноситимуть прибуток.

Джерелами ліквідності банку у разі пред'явлення держателями електронних грошей для погашення можуть бути:

- залишки на поточних і депозитних рахунках клієнтів банку;

- вхідні платежі від інших держателів під час емісії електронних грошей;

- вхідні платежі від учасників інших платіжних систем і систем розрахунків, в яких бере участь банк-емітент;

- кредити інших банків;

- кредити центрального банку.

Очевидно, що порівняно з банками небанківські установи мають менші можливості для підтримки ліквідності у разі пред'явлення держателями електронних грошей для погашення.

Важливим заходом управління фінансовими ризиками є страхування ризику втрати ліквідності на випадок можливих форс-мажорних або інших обставин.

Для зменшення негативних наслідків фінансових ризиків емітент має здійснювати оперативний пошук грошових коштів для погашення зобов'язань, що виникають під час пред'явлення електронних грошей, наприклад, на підставі договорів про співробітництво з банківськими установами.

Ще одним джерелом виникнення фінансових ризиків в системах електронних грошей можуть бути відносини між емітентом електронних грошей та особами, які здійснюють допоміжні функції в системах, зокрема розповсюджують електронні гроші, проводять обмінні операції тощо. Наявність або відсутність виникнення у цих осіб ризиків кредитного та ліквідності у повній мірі залежить від договірних фінансових умов між емітентом і зазначеними особами, відповідно до яких вони отримують електронні гроші та здійснюють їх погашення. Таким чином, для розробки заходів стосовно управління ризиками в системах електронних грошей та під час аналізу достатності цих заходів необхідно брати до уваги специфіку організаційної структури системи, включаючи осіб, які виконують допоміжні функції, а також умови договорів, на підставі яких надаються електронні гроші іншим особам.

Необхідно зауважити, що нерозривний зв'язок операцій емісії та використання електронних грошей із функціонуванням системи електронних грошей суттєво підвищує роль операційного або технічного ризику в таких системах. Операційний (технічних ризик) є важливим для функціонування будь-якого виду сучасної платіжної або розрахункової системи, в якій передача платіжної інформації між учасниками системи, а також між учасниками та користувачами здійснюється в електронному вигляді з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку.

Разом з цим, для кожного типу платіжної або розрахункової системи характерною є власна шкала розподілу ризиків за їх значимістю. Ми вважаємо, що у випадках, коли емітентом електронних грошей є банк, операційний ризик набуває у системі електронних грошей найбільшого значення і, відповідно, заходам з управління цим ризиком має приділятися найбільша увага. У разі, якщо емітентом електронних грошей є небанківська установа, на перший план висувається управління фінансовими ризиками в системі.

Під операційним (технічним) ризиком в платіжних системах розуміється ризик того, що операційні помилки персоналу, помилки програмного забезпечення або технічні несправності спричинять чи посилять кредитний ризик або ризик ліквідності [95; 150, с.5]. Таке розуміння операційного ризику є класичним і стосується переважної більшості видів платіжних і розрахункових систем.

Нам вбачається, що по відношенню до систем електронних грошей операційний ризик має трактуватися ширше, не тільки стосовно можливості посилення фінансових ризиків в системі, але як потенційна можливість понесення емітентом системи та її учасниками фінансових збитків внаслідок суттєвих недоліків системної надійності та цілісності. Найбільше значення у цьому контексті мають питання захисту системи електронних грошей.

Чинники операційного ризику можна поділити на внутрішні та зовнішні.

Внутрішніми чинники операційного ризику в системах електронних грошей можуть бути, зокрема, конструктивні недоліки системи, помилки при впровадженні та супроводженні системи, а також зловживання персоналу.

До зовнішніх чинників можна віднести зловживання держателів електронних грошей і третіх осіб.

Вірогідними негативними наслідками у таких випадках є:

- отримання не уповноваженими особами доступу до інформації, яка є комерційною таємницею, та використання такої інформації в протизаконних цілях;

- навмисне викривлення системних даних, руйнування системи електронних грошей;

- порушення режиму функціонування системи, у тому числі її зупинка;

- випуск третіми особами в обіг електронних грошей від імені емітента або пред'явлення емітенту сфальсифікованих електронних грошей для погашення;

- компрометація системи та/або її послуг.

Заходами, які, на нашу думку, мають вживатися в системах електронних грошей з метою зменшення операційного ризику є такі:

- розмежування прав доступу до інформації;

- періодична заміна засобів, що обмежують доступ персоналу системи до інформації, яка складає комерційну таємницю;

- удосконалення засобів захисту системи та методів виявлення спроб підробки або отримання несанкціонованого доступу до електронних грошей емітента;

- здійснення постійного моніторингу стану та функціонування апаратно-програмних засобів системи, своєчасне їх оновлення.

Для мінімізації негативних наслідків емітентами та операторами систем електронних грошей може вживатися, залежно від виду нанесеної шкоди, таке:

- здійснення посиленого контролю за операціями клієнтів, інформація про яких стала об'єктом несанкціонованого доступу;

- заміна засобів, що обмежують доступ персоналу системи до інформації, яка складає комерційну таємницю;

- обмін і знищення електронних грошей, щодо яких є підозра про можливе внесення викривлень у результаті несанкціонованого доступу;

- обґрунтована відмова від авторизації підроблених, викривлених або тих електронних грошей, про які стало відомо, що вини використовуються не санкціоновано;

- занесення втрачених електронних грошей та тих, що використовуються не санкціоновано, до стоп-листу системи;

- тимчасове зупинення функціонування системи в цілях запобігання негативних наслідків несанкціонованого доступу до конфіденційних даних.

Ще одним ризиком із стандартизованого переліку ризиків, притаманних платіжним системам і системам розрахунків, є правовий ризик, тобто ризик відсутності правового регулювання або зміни положень законів та/або інших нормативно-правових актів, що спричинять чи посилять кредитний ризик або ризик ліквідності [95; 135, c.23; 150, с.5].

Як вже зазначалося у цьому дослідженні, закони України не містять норм, які б встановлювали вимоги щодо випуску електронних грошей та операцій з ними. Єдиним нормативно-правовим актом з цього питання є Положення про електронні гроші в Україні Національного банку України. Відтак особливого значення для регулювання взаємовідносин між усіма задіяними в системах електронних грошей особами мають укладені між ними договори. Ми вважаємо, що цей факт має найти відображення у визначенні правового ризику, притаманного системам електронних грошей, і пропонуємо таке визначення:

правовий ризик ? це потенційна можливість фінансових збитків у разі відсутності відповідного правового регулювання, змін положень законів та/або інших нормативно-правових актів, а також внаслідок недостатнього визначення прав і обов'язків задіяних сторін в укладених між ними договорах.

Чинниками правового ризику в системах електронних грошей є:

- недосконалість нормативно-правової бази України;

- порушення персоналом системи електронних грошей або особами, що здійснюють допоміжні функції в системі, законів або інших нормативно-правових актів України;

- недостатнє визначення в договорах прав і обов'язків задіяних в системі електронних грошей сторін;

- ініціювання держателями електронних грошей судових позовів;

- використання системи для злочинної діяльності, зокрема ? відмивання грошей.

Наслідками подій, пов'язаних з правовим ризиком, можуть бути санкції державних органів, фінансові санкції держателів електронних грошей, а також виникнення суперечок з держателями.

Для запобігання таких подій вбачається за доцільне:

- здійснювати розробку внутрішніх документів системи та договорів з держателями електронних грошей та особами, що здійснюють допоміжні функції в системі, на підставі чинних законодавчих і нормативно-правових актів, та неухильне їх дотримуватися;

- у разі змін законодавства своєчасно вносити відповідні зміни до внутрішніх документів системи та вищезазначених договорів;

- організувати та підтримувати “гарячу лінію” для держателів електронних грошей з метою оперативного вирішення проблемних питань.

На нашу думку, загальний перелік ризиків, що виникають в платіжних системах, під час розробки заходів для управління ризиками в системах електронних грошей необхідно доповнити, виходячи з таких міркувань.

Електронні гроші приймаються торговцями виключно за їх бажанням на підставі договорів, на відміну від гривні (банкнот і монет) як національної валюти, яка відповідно до статті 35 Закону України “Про Національний банк України” є єдиним законним платіжним засобом на території України, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Емітентами електронних грошей на даному історичному етапі є приватні особи. Єдиним відомим нам виключенням з цього факту є емісія Національним банком України електронних грошей Національної системи масових електронних платежів. Тому нам вбачається, що для систем електронних грошей критичного значення набуває управління ризиком репутації.

Під ризиком втрати репутації в системах електронних грошей будемо розуміти ризик формування негативної суспільної думки про систему та/або її послуги, що може привести до суттєвого зменшення грошових коштів системи або втрати користувачів.

Чинниками ризику втрати репутації в системі електронних грошей може бути діяльність або бездіяльність керівництва та персоналу системи, дії учасників системи, третіх осіб, а також події в економічній або інших сферах, що знаходяться поза впливом керівництва системи електронних грошей.

Наслідком настання подій, пов'язаних із втратою репутації, є, зокрема компрометація системи електронних грошей та/або її послуг, зменшення кількості учасників, зменшення грошових коштів учасників на рахунку покриття електронних грошей та пов'язані з цим непрямі збитки.

Серед заходів щодо запобігання ризику втрати репутації системи електронних грошей має бути контроль за діями персоналу, проведення рекламних кампаній з метою підтримки репутації системи та популяризації її послуг, висвітлення поточної діяльності системи та перспективних планів.

...