Податковий механізм державного регулювання соціально-економічних процесів в Україні

Однак концепцією Рамсея не враховується те, що споживачі заощаджують певну частину прибутку з метою вирівнювання міжчасових рівнів споживання. І при обчисленні найбільш ефективної податкової ставки цей факт варто брати до уваги. За теорією це співвідношення має такий вигляд:

(1.12)

де С - споживання, яке дорівнює ?qX;

а - гранична схильність до споживання;

Y - дохід споживача, що дорівнює wL;

b - константа споживання.

Отже, рівняння 1 - t = ?qX/ wL можна представити у такому вигляді:

1 - t = aY/Y, звідси шляхом скорочення 1 - t = a. Таким чином гранична податкова ставка на заробітну плату повинна відповідати рівнянню t = 1 - a. Ідеальне співвідношення повинно мати дещо інший вигляд: t = 1 - a - b/Y. Але через високу питому вагу у доходах українців прожиткового мінімуму константу споживання можна не враховувати. Якщо ж враховувати названу величину, то можна переконатися, що найбільш ефективна ставка податку на заробітну плату стане від'ємною, що позбавляє її економічного змісту.

Співвідношення t = 1 - a виступає свідченням того, що величина оптимальної ставки податку перебуває в залежності від величини граничної схильності до споживання. За підрахунками гранична схильність до споживання в Україні становить 0,7 [1, c.76]. Враховуючи її можна зробити висновок, що гранична ставка податку на заробітну плату повинна становити 0,3, тобто 30 %.

Наведені розрахунки ілюструють інтервальну оцінку коридору оптимальних ставок податку шляхом накладання на первинну бюджетну рівність дедалі більших обмежень. Спочатку за методикою Рамсея визначений коридор 0 - 0,61, а далі - 0 - 0,30. Якщо в даному випадку у наведених розрахунках йшлося про пошук відповіді на питання якою повинна бути податкова ставка, до далі необхідно з'ясувати, яким є податковий тягар для того, щоб зробити висновок щодо його оптимальності чи не оптимальності для умов України. Якщо існуючий податковий тиск потрапляє в названий інтервал, то податковий механізм треба визнати оптимальним.

Дослідження по різному оцінюють кількісний показник податкового навантаження. Деякі розрахунки констатують, що в середньому податковий тиск на підприємство складає 36 - 40 % від його валового прибутку [139, 145]. В інших стверджується, що взагалі цей показник становить близько половини додаткової вартості [207].

Звертаючи увагу на найменшу оцінку у 36 % від валових доходів, що складаються з ціни товару помножену на його реалізацію відповідно до концепції Рамсея тиск податків перекладається на споживача. При цьому слід враховувати, що ставка податку на доходи фізичних осіб з 1 січня 2007 р. становить 15 %, збір до Пенсійного фонду - 2%. Отже рівень податкового тиску становитиме:

Наведений розрахунок показує, що при наведених припущеннях різниця між номінальною та реальною податковою ставкою становить 26,5 %. Тож напрошується висновок про те, що умова оптимальності податкового механізму в даному випадку не виконується.

Однак цей висновок не можна вважати цілком правильним, адже сучасна економічна наука слушно заперечує факт того, що податкове навантаження повністю перекладається з виробника на споживача. На практиці ж воно пропорційно розподіляється між ними. На пропорцію розподілу податкового тягаря впливають еластичність попиту і еластичність пропозиції, що залежать від корисних властивостей конкретного товару. Цілком зрозуміло, що для товарів першої необхідності, на які існує як правило мало еластичний попит, податковий тиск повинен бути мінімальний, оскільки він дозволяє більшу його частину перенести на споживача. А це суперечить правилу соціальної справедливості. Тому досить часто подібні товари обкладаються мінімальними податковими ставками або зовсім не оподатковуються.

Що ж до товарів, попит на які є високо еластичним, більша частина їх податкового навантаження перекладається на виробника. Це теоретично обґрунтовано і за цими правилами відбувається формування податкового навантаження у світовій практиці.

Розглянувши податкове навантаження на споживача, слід перейти до розгляду проблеми оцінки податкового тиску на виробника. Такий підхід має цінність під час ретроспективного і міжнародного корпоративного аналізу податкового навантаження.

Концепція METR, про яку згадувалося вище, створена для того, щоб оцінити стимули інвестування з боку підприємств у певні проекти, а в контексті дослідження проблем податкової політики дає уявлення про стан податкового механізму.

Західні дослідники визначають METR як відношення (коефіцієнт) корпоративного податкового клину до граничного продукту капіталу. Під податковим клином розуміється різниця між ставкою прибутковості до і після сплати податків [233]:

(1.13)

де W, p I s відповідно: податковий клин, ставка доходності проекту до і після оподаткування.

Гранична ефективна податкова ставка визначається за формулою:

(1.14)

Тобто це відношення податкового клину до ставки доходності проекту перед оподаткуванням.

Розрахунок ставки METR містить в собі припущення про рівновагу на ринку капіталів, ставку дисконтування, розмір інфляції, способи фінансування проекту, очікувані ризики при його реалізації тощо.

У найбільш простому варіанті варто розглянути суб'єкта підприємництва, який сплачує прибутковий податок і в розмірі q вкладає гроші в певний інвестиційний проект, який у майбутньому повинен приносити прибуток розміром с. Передбачається, що підприємство взяло інвестиційний проект, ставка якого має розмір позначений k, що зменшує чисту вартість інвестиції до величини (1 - k) • q. Інфляція р сприяє зростанню прибутковості проекту, тоді як амортизація, що позначається експоненціальною ставкою д зменшує вартість капіталовкладення. Ставка корпоративного податку на прибуток становить u, а податок на нерухомість стягується за ставкою щ. Вартість поточних амортизаційних відрахувань на одну одиницю капіталовкладень становить z. У випадку коли ринок перебуває у стані рівноваги чисті інвестиційні витрати дорівнюють поточній наведеній вартості податків:

(1.15)

Рівнянням 1.15 описується умова рівноваги інвестора. Воно використовується для того, щоб вивести функцію вартості капіталу, що характеризує прибутковість капіталовкладень у корпоративному секторі і враховує оподаткування за вирахуванням амортизації [228]:

(1.16)

Наведеною формулою вираховується ставка прибутковості проекту перед сплатою податків.

Ставка оподаткування (t) виводиться із рівнянь так:

(1.17)

Але у вітчизняній системі оподаткування поки що відсутній податок на нерухомість (щ = 0). Немає й інвестиційного податкового кредиту (k = 0). Отже, рівняння 1.17 для українських реалій матиме такий вигляд:

(1.18)

Корисний з методологічної точки зору момент рівнянь 1.16 -1.18 полягає в тому, що вони дозволяють досліджувати ставку доходності проекту до оподаткування і МЕТR.

МЕТR може приймати різні значення: високі, коли відсутній податковий інвестиційний кредит, а поточні амортизаційні відрахування досить низькі; від'ємне, коли наявний механізм податкового кредитування при збільшеній нормі амортизації. Відмінність у граничних ефективних ставках для різних інвестиційних проектів можна використовувати для оцінки альтернативних витрат.

Висновки до першого розділу

Вплив податків у якості основного інструменту державного управління на соціально-економічний розвиток опосередковує регулююча функція податків, яка проявляється за двома напрямками: стимулюючому та де стимулюючому. За допомогою регулюючої функції податків можна впливати на створення заощаджень, стимулювати інвестиційну та інноваційну діяльність, підтримувати мале підприємництво, сприяти створенню нових робочих місць, демонополізації економіки та створенню конкурентного ринку, вирішувати низку питань в соціальній сфері тощо.

Складність проблеми оптимальності податкової системи має фундаментальний характер і визначається як теоретичними, так і практичними обставинами. Податкова система може бути оптимальною з точки зору статичної рівноваги економічної системи, тобто в тому випадку, коли економічні показники є сталими і саме до них прив'язані ставки оподаткування. Однак така модель є ідеальною, а не реальною, оскільки будь-яка економіка не є чимось застиглим, а постійно зазнає змін, тобто перебуває в динаміці. До того ж у економічній теорії критерій максимізації корисності, що становить основу завдання оптимізації на певних відрізках часу методологічно суперечить вимогам стійкого збалансованого соціально-економічного розвитку соціально-економічної системи.

Зараз загальновизнаною є концепція сталого розвитку, яка проголошує економію ресурсів та справедливий розподіл доходів, чого неможливо досягти за допомогою ринкового механізму. Тому для сталого розвитку актуальним виступає завдання якомога більшого розширення функцій податкової політики держави. Тобто ця політика повинна переслідувати не тільки фіскальні та регулятивні (щодо розвитку економіки), а й соціальні цілі. Йдеться про необхідність інвестування у людський капітал, актуальність економії ресурсів, провадження екологічних програм тощо. Виходячи з цього неможливо вивчати ефективність функціонування податкової системи у агрегованому вигляді, оскільки це не дозволяє розгледіти сутності нагальних проблем сьогодення, а отже - й правильно визначити методи та механізми перетворень у податковій сфері.

В роботі запропоновано методичний підхід, згідно з яким критерій оптимальності податкової системи є власним для кожного з її елементів, які виступають її підсистемами: 1) податкові інститути, що є суб'єктами податкового адміністрування; 2) податкові законодавчо оформлені правила, що визначають дію податкових механізмів (платники податків, об'єкти оподаткування, ставки податків тощо); 3) структура податкової системи - сукупність діючих податків, що дають певний соціально-економічний ефект. До того ж, в процесі вивчення її оптимальності треба враховувати необхідність формування заощаджень і розглядати корисність індивідуума не як максимальну величину, а як мінімальну прожиткову доцільність.

З точки зору науки державного управління податковий механізм державного регулювання соціально-економічних процесів слід трактувати як засіб послідовної реалізації організаційних та економічних дій, що ґрунтуються на об'єктивних законах, базових принципах, цільовій спрямованості, функціональній визначеності з використанням відповідних методів та податкових інструментів, які орієнтовані на досягнення мети, яка полягає у забезпеченні розвитку економіки та соціальної сфери. Іншими словами, - це система податкових методів, важелів та інструментів, які використовуються державними органами влади для стимулювання підприємницької діяльності суб'єктів господарювання та розвитку соціальної сфери, за відповідного нормативно-правового, організаційного та інформаційного забезпечення.

Першим критерієм оптимальності податкового механізму є відношення сплачених податків до бази оподаткування. В ідеальному випадку одного податку це співвідношення є величиною, що є також ставкою податку. Головним критерієм ефективності дії податкового механізму є величина податкового тиску.

За умов бюджетних обмежень (держава не в змозі витратити більше ніж отримає від оподаткування, а домашнє господарство спожити більше ніж заробило) і прагнення уряду зробити максимальною суспільну функцію корисності, найбільш ефективна податкова ставка повинна відповідати рівнянню:

Зміст цього рівняння полягає в тому, що податок не повинен зменшувати частину доходу, що необхідна для прожиття, тому що частка доходу особи, потрібна для підтримання її умовно існування ототожнюється із прожитковим мінімумом. Цей показник можна використовувати для обчислення величини оптимального податкового навантаження і одночасно граничної податкової ставки.

РОЗДІЛ 2.АНАЛІЗ СКЛАДОВИХ ПОДАТКОВОГО МЕХАНІЗМУ

ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ

2.1 Податкові пільги та спрощена система оподаткування як засоби стимулювання підприємницької діяльності

Регулююча функція податків у сучасних умовах полягає не стільки в тому, щоб в максимальній мірі звільнити прибуток і доходи від податкового тягаря і тим самим досягати поточних цілей державного регулювання економіки, скільки у необхідності створення твердої кількісної залежності між розмірами податкових пільг, що надаються суб'єктові господарювання, та його конкретною господарською діяльністю.

Існує об'єктивна потреба підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки, що мусить стати головною парадигмою економічної політики України. У цьому контексті актуальним вважається застосування конкретних механізмів оподаткування, серед яких особливу роль відіграють пільги з оподаткування. Це підтверджується і світовим досвідом.

Але при застосуванні податкових пільг в Україні слід враховувати й особливості її економічної системи. У першу чергу слід звернути увагу на те, що на вітчизняному ринку немає повної конкуренції. Таке ж саме становище можна спостерігати і у країнах з розвинутою економікою. Серед суб'єктів ринку значна частина з них є монополістами. Це пояснюється з одного боку природними та технологічними рисами господарської діяльності, а з іншого - відсутністю будь-якої з конкурентних сил, визначених М. Портером, якими є: суперництво серед продавців; перспектива появи нових конкурентів; конкурентні сили, зумовлені економічними можливостями і торговими здібностями постачальників; конкурентні сили, зумовлені економічними можливостями і торговими здібностями покупців [182].

Крім того в Україні ще не завершилося остаточно формування інституту власності. За умов економічних трансформацій, що відбуваються в країні, у нас відсутня чітка специфікація прав власності [46, c.22]. Отже, зовнішні ефекти, зазвичай, адекватно не відображаються у витратах суб'єктів господарювання, що призводить до викривлення звітів про фінансові результати їх діяльності.

Ще однією особливістю економічної дійсності України є складність прогнозування майбутньої поведінки підприємств, оскільки існують високі і непередбачувані ризики. Це зумовлюється тим, що на ранніх стадіях розробки та застосування нових технологій і продуктів практично неможливо передбачити економічні наслідки їх освоєння. Навіть за наявності конкурентних ринків вплив стихійних економічних стимулів може виявитися недостатнім для спрямування діяльності господарюючих суб'єктів у русло найбільш ефективних технічних рішень.

Таким чином, за таких обставин прибуток від господарської діяльності різних підприємств підлягає впливу зовнішніх факторів, а тому повинен підлягати цілеспрямованим пільгам з оподаткування, спрямованим на регулювання господарської діяльності. Останнє допускає державний вплив на всі стадії процесу розширеного відтворення задля стимулювання ділової, інвестиційної та трудової активності, прискореного нагромадження капіталу у пріоритетних галузях економіки, розвитку прикладних наукових досліджень, техніки та соціальної сфери.

Сутність податкової пільги зводиться до повного або часткового звільнення платника податку від оподаткування [2, c.110; 30, c.57; 50, c.29-30; 210, c.616]. Це відображено у визначеннях податкової пільги більшості науковців. Так у «фінансово-кредитному енциклопедичному словнику” під загальною редакцією А. Грязьової податкова пільга визначається як „... надана податковим законодавством виключна можливість повного або часткового звільнення від сплати податку за наявності об'єкта оподаткування, а також інше пом'якшення податкового тягаря для платника податку” [210, c. 616].

Досить спірне визначення податкової пільги дається В. Гурьєвим, за яким „податкова пільга - встановлена законом складова системи оподаткування, яка забезпечує фінансово економічне стимулювання підприємницької діяльності платників податків шляхом полегшення тиску податкових зобов'язань” [58, c.16]. Фактично не можна погодитися, що податкова пільга виступає складовою податкової системи. Вона є елементом конкретного податку (до речі необов'язковим і непостійним), оскільки вона дається не для кожного податку і не кожному платнику податків.

Інші науковці тлумачать дане поняття більш широко: „повне або часткове звільнення від сплати податків, надане податковим законодавством за наявності об'єкта оподаткування, а також інше пом'якшення податкового тиску на платника податку” [2, c. 110]; „звільнення платника від нарахування і сплати податку або сплата ним податку у меншому розмірі за наявності підстав, які визначаються законодавством України” [133, c.127]; „надання переваг, часткове або повне звільнення від виконання встановлених правил, обов'язків або полегшення умов їх виконання. Податкові пільги - це звільнення від податків згідно з чинним законодавством” [50, c. 29-30].

Але А. Соколовська вважає, що й такі визначення не повністю розкривають сутність податкової пільги. Вона відзначає, що ці визначення зводяться до одного: податкова пільга - це повне або часткове звільнення платника податку від його сплати. Виходячи з цього, пропонується звернутися до визначення, що практикується в економічно розвинутих країнах: „... західні вчені, аналізуючи податкові пільги, розглядають їх насамперед як відхилення від нормативних вимог оподаткування, що дає можливість кваліфікувати податкову пільгу не як яке-небудь звільнення платника від сплати податку, а лише таке, що не є необхідним з точки зору дотримання нормативних вимог оподаткування” [197, c.8]. Отже, А. Соколовська вважає, що „податкова пільга - це передбачене і регламентоване нормами податкового законодавства, за наявності об'єкта оподаткування, відхилення від нормативних вимог оподаткування, що відбувається у формі повного або часткового звільнення платників податків від сплати податку з метою полегшення податкового тягаря” [192, c.15]. Що ж стосується вітчизняного податкового законодавства, то в ньому взагалі відсутнє нормативне визначення податкової пільги.

Проаналізувавши підходи до сутності податкових пільг, можна стверджувати, що вона - необов'язковий та неосновний елемент податку, оскільки не є характерною рисою податкових систем і тим біль всіх податків. Під нею треба розуміти сукупність фіскальних дій держави, що не знайшли відображення у загальноприйнятих основах оподаткування прибутку підприємств і врешті призводять до повного чи часткового звільнення прибутку від оподаткування задля активізації певних напрямів фінансово-господарської діяльності.

У теорії і практиці не існує єдиної думки щодо доцільності застосування податкових пільг. Зокрема, В. Вишневський і А. Веткин вказують на сумнівність доказів того, що податкові пільги дають позитивний економічний ефект і пропонують їх скасувати [42, c. 83, 206].

Таку ж саму думку мають і науковці з Росії. Зокрема Є.Гайдар відзначає: „Система стимулювання виробництва через податковий механізм може більш чи менш ефективно працювати лише за умов фінансової стабільності, добре налагодженого державного апарату, дієвої податкової адміністрації” [45, c.11]. О.Яковлєва, при аналізі практики залучення іноземних капіталовкладень у російську економіку, відзначає, що використання пільг з оподаткування „... порушує й потоки національних інвестицій, не завжди розподіляє їх у найбільш ефективний спосіб, у ряді випадків відволікаючи їх від найбільш перспективних галузей, виробництв і районів” [223, c.95].

Але широко розповсюджена й думка щодо важливості використання податкових пільг, зокрема задля активізації інвестиційної діяльності: „...держава повинна не стільки безпосередньо спрямовувати технічний прогрес, скільки створювати для нього сприятливі умови. Податкові пільги в окремих випадках можуть бути необхідним інструментом для створення таких умов...” [41, c.29]. Практичне значення пільг неоціненне для створення нових технологій у будь-якій економіці і за певних умов вони є інструментом підтримки конкурентоспроможності національної економіки [74].

Усі наведені точки зору виступають свідченням того, що пільги є важливим, але досить небезпечним елементом податків і мають специфічний характер реалізації. Тут треба дотримуватися балансу: жодна з функцій податків (стимулююча чи фіскальна) не повинна мати перевагу. У податковій системі повинна бути рівновага, де послаблення в одній сфері не повинно погіршувати стан справ і іншій. Ефективність пільг з оподаткування не повинна обґрунтовуватися можливістю наповнення бюджету, що нібито є результатом збільшення економічних показників.

Виконуючи стимулюючі регулюючі функції податкові пільги повинні мати такі цілі:

На макрорівні: 1) регулювання ринкового механізму розвитку економіки; 2) стимулювання залучення іноземних інвестицій; 3) стимулювання пріоритетних галузей економіки; 4) прискорення інноваційного розвитку держави; 5) створення нових робочих місць.

На мікрорівні: 1) стимулювання ділової активності на певних територіях або у певних секторах економіки; 2) відстрочка або розстрочка податкового платежу; 3) стимулювання визначених напрямків господарської діяльності; 4) скорочення податкового зобов'язання платника перед бюджетом.

Оскільки існує багато цілей, то виникає необхідність вибору, основним критерієм якого виступає ефективність механізму їх досягнення. Це потребує значних зусиль, необхідності вивчення зарубіжного досвіду застосування податкових пільг та наслідків їх впровадження.

В узагальненому вигляді світовий досвід пільгового оподаткування представлений у табл. 2. 1 [1, c. 375 - 378].

Таблиця 2. 1

Застосування інвестиційних пільг шляхом корпоративного оподаткування прибутку

Країна	Види пільг
Австрія	пільги у слабко розвинутих регіонах країни; створення цільових неоподатковуваних реінвестицій-них фондів; прискорена амортизація; стимулювання інвестицій, спрямованих на покращання довкілля.
Бразилія	Стимулювання розвитку слабко розвинутих регіонів (Амазоніт, північ і схід країни, зона вільної торгівлі Manaus)
Гонконг	Стимулювання фінансового сектору (ринок цінних паперів, кредитні та депозитні операції, інвестиційні фонди)
Канада	податкові пільги для капіталовкладень (20 % або 35 %, у провінції Квебек - від 20 % до 40 %); урядові субсидії для стимулювання інвестицій в ряд галузей і регіонів.
Китай	звільнення від сплати податків на два роки з моменту отримання прибутку і зменшення податку у двічі у наступні три роки для підприємств з іноземними інвестиціями; ставка податку на прибуток у 15 % для підприємств у прибережних містах спеціальних економічних та технологічних зон; оподаткування за ставкою 24 % для підприємств, що працюють в містах спеціальних економічних і технологічних зон; підприємства експортної орієнтації з іноземними інвестиціями, що експортували 70 % продукції на протязі року, зменшують ставку податку на прибуток у двічі, при цьому мінімальна ставка становить 10 %; 3-річна преференція у вигляді 50 % ставки податку при мінімальній ставці у 10 5 для технологічно розвинутих підприємств, для яких закінчився пільговий режим оподаткування; відшкодування 40 % сплаченого податку із реінвестованого прибутку для підприємств з іноземним капіталом, що реінвестують отриманий прибуток і збільшують капіталізацію, створюють інші підприємства з іноземними інвестиціями, що діятимуть не менше 5 років.
Чехія	Податкова пільга у розмірі 10 % інвестицій в основні фонди, набуті у поточному податковому році.

Виходячи зі змісту наведеної таблиці можна виділити наступні види пільг з оподаткування: а) стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності; б) розвиток слабо розвинутих регіонів; в) стимулювання виробничої діяльності; г) розв'язання соціальних проблем.

Найбільш актуальним для вітчизняної економіки можна вважати розгляд трьох перших видів податкових пільг, завданням яких виступає стимулювання ділової активності. Такі пільги взагалі становлять більшість всіх податкових пільг з оподаткування прибутку. В разі їх ефективного функціонування, одночасно вирішуються й соціальні питання, зокрема, відбувається підвищення зайнятості населення.

Разом з тим, виходячи з вітчизняного досвіду застосування пільг в оподаткуванні, існує точка зору, яка наголошує, що їх впровадження має на меті не стільки стимулювання підприємницької діяльності, скільки ухилення від оподаткування. Оскільки податкові пільги встановлюються на законодавчому рівні, то їх впровадження пов'язане з лобізмом певних бізнесових угруповань у законодавчому органі, і взагалі, їх існування зменшує доходну частину державного бюджету (саме виходячи з цього в економічно розвинутих державах роль податкових пільг як інструменту функціонування податкової системи останнім часом значно знизилася). Таким чином існує проблема вибору між зростанням ділової активності (а за великим рахунком розвитком економіки) та перспективою одночасного зменшенням бюджетних надходжень.

Якщо звернутися до світового досвіду створення системи податкових пільг на прибуток підприємств, то слід відзначити, що в економічно розвинутих країнах заходу існує така система, незважаючи на те, що у країнах Європейського союзу немає узгодженого оподаткування прибутку підприємств [192, c.115]. Особливість системи пільгового оподаткування полягає в тому, що воно в цілому є інвестиційно-економічним (табл. 2. 2) [1, c.121].

Таблиця 2. 2

Пільги з податку на прибуток у країнах Євросоюзу

Країна	Диференційовані ставки оподаткування	Неоподатковувані резерви	Прискорена амортизація	Податкова знижка на інвестиції	Податковий кредит на інвестиції	Податкові канікули	Спрощений режим оподаткування
Австрія	немає	є	є	немає	немає	немає	немає
Бельгія	є	є	є	є	немає	немає	є
Великобританія	є	є	є	є	немає	немає	є
Греція	є	є	є	немає	немає	немає	є
Данія	є	є	є	є	немає	немає	є
Ірландія	є	є	є	немає	є	немає	є
Італія	є	є	є	є	немає	є	немає
Іспанія	є	є	є	є	є	немає	є
Люксембург	є	є	є	немає	є	немає	немає
Нідерланди	є	є	є	є	немає	немає	є
Німеччина	немає	є	є	немає	немає	немає	немає
Португалія	є	є	є	є	є	є	немає
Фінляндія	немає	є	є	немає	немає	немає	є
Франція	є	є	є	немає	є	є	немає
Швеція	є	є	є	немає	немає	немає	немає

Наведена таблиця демонструє, що інвестиційно-інноваційні пільги існують в кожній країні Євросоюзу. Це є свідченням того, що у економічно розвинутих країнах існує тенденція до стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності приватних підприємств.

Хоча пільги з оподаткування у країнах Європи скоротилися, але вони повністю не скасовані. Ці пільги здебільшого концентруються на стимулюванні процесів інвестування та технічного прогресу. Японські фахівці стверджують, що на початку 1990-х рр. пільги зменшували податкову ставку на прибуток в США з 40 до 32 %, у Великобританії - з 33 до 24,6 %. У Німеччині загальна ставка на нерозподілений прибуток за вирахуванням з неї тієї частки промислового податку, була 53 %, за вирахуванням пільг з оподаткування вона зменшилася до 44, 4 %. Приблизно на 43 % зменшилася пільгами ставка прибуткового податку в Італії [155, c.9].

Поряд з пільгами з нарахування податків і у поєднанні з ними в багатьох країнах застосовуються податкові канікули. Сутність податкових канікул полягає у повному звільненні від оподаткування прибутку на певний строк або без його встановлення. Як правило, податкові канікули застосовуються за для податкового регулювання у країнах, що розвиваються, де вони поширюються, наприклад, до новоутворених суб'єктів господарювання в перші роки їх існування. Метою такого заходу виступає заохочення інвестиційного процесу у веденні нового бізнесу.

Разом з тим таке явище, як податкові канікули має певні недоліки, якими зокрема можуть бути [192, c.49]:

1.Зменшення привабливості фінансування капіталовкладень за рахунок позичок.

2. Розмивання бази оподаткування, яка знаходить свій прояв у тому, що до бюджету не надходять прибутковий податок з підприємства, на який поширюється режим податкових канікул: переведення на рахунок підприємства, на яке поширюються податкові канікули і яке є складовою частиною великої компанії, прибутків, звільнених від оподаткування, що завдає податковій базі значнішої шкоди, ніж очікувалося.

3. Податкові канікули як засіб стимулювання залучення інвестицій у новостворені підприємства є неефективними у тому плані, що у перші роки діяльності, зазвичай такі підприємства не є рентабельними. А звільнення від оподаткування таких підприємств не може бути стимулом, оскільки, не маючи прибутку, підприємство не сплачує й відповідного податку на нього.

4. Обмежений термін податкових канікул сприяє лише короткостроковим інвестиціям.

5. Важливим є і те, що надання податкових канікул потребує пильного контролю за реєстрацією підприємств, яким вони надаються, а по закінченні дії цієї пільги (шляхом ліквідації чи реорганізації) знову підпадатимуть під неї.

Таким чином, податкові канікули не можуть ефективно стимулювати інвестиційну діяльність, тобто „не є ні необхідною, ні достатньою умовою залучення нових інвестицій” [183, c. 203].

У ряді країн за для заохочення розвитку малого бізнесу існує практика встановлення мінімального прибутку, що не обкладається податком, тобто йдеться про диференціацію (зменшення) ставки прибуткового податку. Це для малих підприємств має досить велике значення, адже він дозволяє їм збільшувати обсяг та норму прибутку, що у свою чергу сприяє розвитку таких суб'єктів господарювання. До того ж, такий розвиток у макроекономічному аспекті має важливе значення для підвищення зайнятості населення. Зокрема, норма прибутку малого підприємства в США останні 30 років часто перевищує (іноді у півтора два рази) середню норму прибутку корпорацій [146, c.55].

Для зменшення оподатковуваного прибутку використовуються і пільги, спрямовані на збереження економічних позицій компаній. Зокрема, від оподаткування звільняються фінансові резерви (або їх частина) компанії, що становлять її резервний або інші фонди, з яких покриваються безнадійні або сумнівні борги тощо. Це заздалегідь зменшує бюджетні надходження, тобто до настання втрати активів, на випадок яких утворюються такі фонди. Таким чином, держава безоплатно кредитує капітал компаній на термін дії цих резервів [192, c.51].

Такий підхід характерний, зокрема, для Швеції. Тут до оподатковуваного прибутку не зараховується сума, що йде до загального інвестиційного фонду. Величина цієї суми обмежується 75 % від річного прибутку, причому 50 % перерахованих до інвестиційного фонду коштів кладеться на безвідсотковий рахунок у Ріксбанку. Інші кошти використовуються підприємством на його розсуд. Кошти, перераховані до інвестиційного фонду розморожуються через 5 років після їх перерахування. За дострокове зняття цих коштів стягується штрафний податок у розмірі на 20 % більшому за суму, зняту з інвестиційного фонду [1, c. 126].

Ще одним неоподатковуваним фондом може бути реінвестиційний фонд. Такий фонд використовується для накопичення частини прибутку підприємства, яка звільняється від обкладання податком, з її наступним цільовим спрямуванням на реінвестиційні потреби підприємства.

Як свідчить досвід зарубіжних країн найбільш суттєвими для стимулювання інвестиційної діяльності є такі групи пільг:

1. Пільги для підприємств, діяльність яких орієнтована на експорт. Увесь прибуток отриманий від експортної діяльності протягом певного досить тривалого терміну (5 - 10 років) звільняється від оподаткування. При чому цей термін залежить від таких факторів, яка саме продукція експортується і в якому регіоні вона виробляється.

2. Повне звільнення від оподаткування прибутку на період 3, 5 і 10 років з перспективою в подальшому звільнення частини прибутку (зазвичай третини) від оподаткування для промислових підприємств, які випускають продукцію пріоритетного напрямку для певних територій і відкривають свої філіали.

3. Пільги для об'єктів інфраструктури (наприклад, у туристичній галузі) у певній місцевості, коли надається звільнення від сплати прибуткового податку на половину прибутку протягом 10 років після вкладення інвестицій.

Отже, можна переконатися, що в іноземній практиці існує розвинута система податкових пільг (див. табл. 2.1). Але, крім того, у них існує дієвий контроль, спрямований на мінімізацію можливості ухилення від оподаткування за допомогою використання податкових пільг. Існування розвинутої системи податкових пільг доповнює державні заходи зі скорочення прибуткового податку, яка не може здійснювати ефективний вплив на деякі види господарської діяльності.

Світовий досвід із застосування пільг з оподаткування вказує на існування таких механізмів надання пільг з прибуткового податку підприємствам:

можливість списання на собівартість поточних некапітальних витрат на дослідження та розробку при визначенні розміру бази оподаткування;

можливість перенесення строків списання витрат на НДОКР на найзручніший для підприємства період, що несе в собі особливий зиск для новоутворених інноваційних підприємств і підприємств, що не мають у звітному періоді таких прибутків, щоб потрапити під дію податкових пільг;

зменшення на певний відсоток оподатковуваного прибутку від витрат на НДОКР у поточному році, якщо вони є більшими, ніж у попередні роки;

зменшення оподаткування прибутку підприємств на певний відсоток від асигнувань на дослідження і розробки або відсоток їх приросту за певний період;

можливість створення неоподатковуваних резервних фінансових фондів;

зменшення ставок податку (або в цілому звільнення від оподаткування) прибутку, який вкладається в активну частку основного капіталу;

застосування інвестиційного податкового кредиту;

інвестиційна податкова знижка;

прискорена амортизація основних фондів, які використовуються у виробничому процесі.

Як можна переконатися, основні засоби стимулювання інвестиційної та інноваційної діяльності зосереджені у прибутковому оподаткуванні підприємств. З цього приводу ряд авторів на чолі з А. Даниленком відзначають: „... для стимулювання економічного розвитку в якості економічного важеля, в першу чергу, за рахунок надання пільг для здійснення інвестицій та інновацій, використовується корпоративний податок” [60, c.40].

Погоджуючись з таким розумінням, варто розглянути питання, як це реалізується в умовах українських реалій і проаналізувати функціонування вітчизняного податку на прибуток підприємств з позицій надання податкових пільг. Цей процес можна умовно поділити на 7 етапів.

На першому етапі (1992-1994 рр.) відбувався активний розвиток системи стимулювання інвестиційно-інноваційної діяльності. Використовувалися також пільги соціального характеру, але у меншій мірі.

Другий етап (1994-1995 рр.) характеризується глибокою фінансово-економічною кризою, у зв'язку з якою уряд виявляв прагнення до розширення бази оподаткування, а отже й до значного скорочення складу пільг з оподаткування. Зокрема, були скасовані податкові пільги як інвестиційно-інноваційного характеру, так й інші, зокрема, пільги для малих підприємств та пільги соціального спрямування. Але пізніше, як зазначає В. Вишневський, „... у зв'язку з очевидною необхідністю всіма можливими способами оживити інвестиційну політику і забезпечити фінансову підтримку товаровиробників, до ідеї пільгового оподаткування прибутку, спрямованого на розвиток виробництва, довелося повернутися знову” [40, c.241-242].

На третьому етапі (1995-1996 рр.) було зроблено спробу відновлення інвестиційних напрямків. З початку 1995 р. відновилися інноваційні пільги з податку на прибуток шляхом зменшення розміру нарахованого податку (до 20 %) на суму асигнувань підприємства, спрямованих на модернізацію та реконструкцію активної частини основних виробничих фондів. Але ці пільги не торкалися витрат на НДОКР.

Четвертий етап (1997-1998 рр.) характеризується максимальним скороченням пільг економічної спрямованості і введенням пільг соціального призначення.

Для п'ятого етапу (1999 - 2002 рр.) притаманне швидке зростання пільг з оподаткування. Це знайшло свій прояв у масовому відкритті спеціальних економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР), яке супроводжувалося наданням великої кількості пільг різним галузям економіки і групам підприємств. На цьому етапі втрати бюджету від недоотримання податкових надходжень були найбільшими за весь період незалежності України.

На шостому етапі (2003-2004 рр.) відбувалося нове скорочення податкових пільг, головним чином таких, які мали сумнівний, з економічної точки зору, характер, що сприяло збільшенню податкових надходжень до держбюджету.

З 2005 р., коли були скасовані пільги територіального призначення, розпочався сьомий етап, який триває й до сьогоднішнього дня.

Таким чином, політика уряду щодо впровадження податкових пільг протягом всього періоду незалежності країни неодноразово зазнавала змін. На ці зміни впливали як загальна економічна ситуація у даному періоді, так і пріоритети економічної політики, які висував перед собою уряд на тому чи іншому етапі.

Згідно з даними Державної податкової адміністрації України за період з 1997 - 2004 рр. через податкові пільги до державного бюджету не надійшло коштів на суму 380,8 млрд. грн. Для порівняння слід відзначити, що капіталовкладення в активну частину основного капіталу підприємств країни за той самий період становили 264 млрд. грн. Загальний обсяг та рівень пільг з оподаткування і пільг з прибуткового податку в Україні представлений у табл. 2. 3.

Як можна переконатися із наведеної таблиці до 2003 р. відбувалося збільшення обсягу податкових пільг. Середньорічні темпи цього збільшення становили приблизно 40 %. До того ж сума сплачених податків, починаючи з 1998 р., була меншою ніж суми отриманих платниками податків пільг.

Таблиця 2. 3

Загальний обсяг та рівень податкових пільг і пільг з прибуткового податку в Україні у 1997 - 2004 рр. [1, c.377]

Показник	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Номінальний ВВП, млрд. грн.	93,4	102,6	130,4	170,0	204,2	225,8	264,2	344,8
Доходи зведеного бюджету, млрд. грн.	7,7	28,0	31,5	44,6	52,7	61,9	75,3	91,5
Податкові надходження, млрд. грн.	...	21,8	25,1	31,3	36,3	40,6	46,1	52,3
Загальний обсяг податкових пільг, млрд. грн.	19,7	29,8	39,7	46,8	51,1	56,0	71,3	66,0
Обсяг пільг з податку на прибуток, млрд. грн.	1,8	2,9	3,6	5,5	5,5	5,3	4,1	3,7
Пільги, % до ВВП	21,1	29,0	30,4	27,5	25,0	24,8	27,0	19,1
Пільги з податку на прибуток, % до ВВП	1,9	2,8	2,8	3,2	2,7	2,3	1,6	1,1
Пільги, % до доходів зведеного бюджету	255,8	106,4	126,0	104,9	97,0	90,5	94,7	72,1
Пільги з податку на прибуток, % до доходів звідного бюджету	23,4	10,4	11,4	12,3	10,4	8,6	5,4	4,0
Пільги, % від податкових надходжень	...	136,7	158,2	149,5	140,8	137,9	154,7	126,2
Пільги з податку на прибуток, % до податкових надходжень	...	13,3	14,3	17,6	15,2	13,1	8,9	7,1
Пільги з податку на прибуток, % до податкових пільг	9,1	9,7	9,1	11,8	10,8	9,5	5,8	5,6

„Левову частку” у загальній сукупності пільг з оподаткування займають пільги з податку на додану вартість (здебільшого через відшкодування ПДВ з держбюджету). Його питома вага у податкових пільгах становила у 1999 - 2004 рр. від 81 % до 87 %. На другому місці знаходяться пільги з податку на прибуток підприємств, однак при цьому спостерігається тенденція до зниження його питомої ваги. Зокрема, за означений період вона питома вага пільг з цього податку знизилася з 9 % до 3,6 % [1, c.134].

Вище вже вказувалося на те, що структуру вітчизняної податкової системи принаймні на мікрорівні не можна вважати оптимальною. Так само не можна вважати оптимальною й систему податкових пільг в Україні. Більш доцільним було б впровадження податкових пільг не на споживання, а на нагромадження, оскільки саме концентрація та вкладення капіталу виступає одним з головних чинників сталого економічного розвитку. Оподаткування прибутку, як відомо, здійснює найбільший вплив на процес нагромадження капіталу. Тому саме пільги з податку на прибуток повинні носити першочерговий характер, але умовою для їх впровадження мусить бути використання цього капіталу для інвестування інноваційних проектів та пріоритетних галузей економіки. Звичайно при цьому необхідно налагодити ефективний контроль за використанням таких коштів.

Тепер варто звернутися до загальної ситуації з пільгами у податковій системі країни. При цьому необхідно відзначити, що незважаючи на те, що суми отриманих пільг більше ніж податкові надходження до держбюджету, вже відбувається скорочення питомої ваги пільг у загальних надходження прибуткового податку з підприємств. Якщо у 2000 р. ця питома вага становила 17,6 %, то у 2004 р. - 7,1 %.

Але велике значення має і структура наданих пільг з оподаткування. У 1999 р. найбільш значну частку становили галузеві пільги. Але їх впровадження диктувалося складним станом тієї чи іншої галузі, а не державними програмами економічного розвитку. По мірі стабілізації економічної ситуації в Україні питома вага галузевих пільг, починаючи з 2001 р. почала швидко зменшуватися. Це пояснюється головним чином тим, що у 2001 - 2004 рр. відбувалося зростання податкових пільг у СЕЗ та ТПР. До того ж у 2002 р. скоротилися, а у 2003 р. 2003 р. були скасовані податкові пільги для державних машинобудівних підприємств, які становили основну частку у загальному обсязі галузевих податкових пільг. В означений період на тлі економічної стабілізації знижувалася й питома вага соціальних пільг. Це можна вважати цілком логічним явищем, тому що соціальну роль серед податків здебільшого виконує податок на доходи фізичних осіб. Що ж стосується податку на прибуток підприємств, то йому в більшій мірі притаманна стимулююча і регулююча роль.

Значними суперечностями відрізнялося впровадження пільгового режиму оподаткування за територіальним принципом. Це стосується у першу чергу територій пріоритетного розвитку та спеціальних економічних зон. На початок 2005 р. згідно з законодавством в Україні функціонували 3 території зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, 6 територій пріоритетного розвитку і 10 спеціальних економічних зон. На цих територіях розміщувалися 657 суб'єктів господарювання, які займалися реалізацією своїх інвестиційних проектів (табл. 2. 4) [170].

Таблиця 2. 4

Перелік СЕЗ, ТПР, технопарків і кількість суб'єктів господарювання, які реалізують в них інвестиційні проекти станом на 1 січня 2005 р.

Назва СЕЗ, ТПР і територій зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності	Кількість господарюючих суб'єктів, що реалізують інвестиційні проекти
Спеціальні економічні зони
„Азов”	3
„Донецьк”	2
„Закарпаття”	30
„Курортополіс Трускавець”	20
„Миколаїв”	9
„Порт Крим”	1
„Порто-франко”	5
„Рені”	5
„Славутич”	26
„Яворов”	96
Всього по СЕЗ	196
Території пріоритетного розвитку
в Автономній Республіці Крим	61
у Волинській області	17
в Донецькій області	135
в Житомирській області	27
в Луганській області	24
в Чернігівській області	21
Всього по ТПР	285
Території спеціального режиму інвестиційної діяльності
в Закарпатській області	93
в м. Харкові	65
в м. Шостка	3
Всього по спеціальному режиму інвестиційної діяльності	161
Всього по СЕЗ, ТПР і СРІД	657

Основні показники функціонування пільгових режимів оподаткування за територіальним принципом представлені у табл. 2. 5 [48].

Таблиця 2. 5

Основні показники діяльності СЕЗ і ТПР станом на 1 січня 2005 р.

Охоплена територія (тис. га), в тому числі: СЕЗ ТПР	6360 121 6239
Кількість затверджених інвестиційних проектів, в тому числі: у СЕЗ У ТПР	768 212 556
Загальна вартість всіх затверджених інвестиційних проектів, млрд. дол. в тому числі іноземних По СЕЗ в тому числі іноземних По ТПР в тому числі іноземних	6,67 1, 53 1 0,25 5,7 1,3

Однак пільги з оподаткування, що були встановлені на вказаних територіях не відповідають законодавчим вимогам, прийнятим у світі. Так, в Євросоюзі пільги з оподаткування надаються лише на заздалегідь встановлених умовах. Це робиться за для їх справедливого і правильного застосування і уникнення зловживання ними. До того ж території з пільговим режимом оподаткування не відповідали і вимогам ВТО, до якої прагнула приєднатися Україна [60, c.35]. Варто звернути увагу й на те, що режим податкових пільг, запроваджений в СЕЗ і ТПР суперечить і законодавству України. Зокрема, антимонопольне законодавство забороняє надання переваг окремим суб'єктам господарювання і називає це антиконкурентними діями [96, c.4].

Однак слід враховувати й те, що задля розвитку економічно занепадаючих територій впровадження пільгових режимів оподаткування, як свідчить світовий досвід, цілком доречно, оскільки вони не є конкурентоздатними. На таких територіях індекс податкоспроможності є найнижчим. В Україні це стосується в першу чергу Волинської, Житомирської, Закарпатської, Тернопільської та Чернівецької областей, де вказаний індекс нижче 0,6 (у Тернопільській нижче 0,5) [205, c.99].

Слід також відзначити, що законодавчі акти, які регулюють діяльність СЕЗ і ТПР не є досконалим, оскільки воно дає можливість завозити споживчі товари, звільняючи їх від мита й ПДВ і при цьому не здійснювати реальних інвестицій. Тобто відбувається дотування імпорту, що суперечить неодноразово проголошуваному різними урядами гаслу захисту вітчизняного товаровиробника.

Наведені міркування щодо територіальних та галузевих податкових пільг доводять до висновку, що ці пільги мають бути для всіх господарюючих суб'єктів, а не для обраних шляхом лобіювання. До того ж подібні пільги створюють можливості для користування ними неналежними суб'єктами господарювання. Тому такі часткові пільги з оподаткування прибутку за нинішніх законодавчих, економічних та політичних умов, що далекі від досконалості, слід взагалі скасувати. Натомість необхідно зберегти пільги інноваційно-інвестиційного характеру, оскільки така діяльність в економічному аспекті завжди є доцільною і корисною.

Все вищезазначене не означає, що в Україні існує менше пільг ніж у європейських країнах для податку на прибуток підприємств Для цього варто порівняти коефіцієнти продуктивності податків (табл. 2.6) [192, c.242; 199, c.29, 52], які розраховуються як співвідношення частки податку у ВВП до ставки цього податку і множенням результату на 100 %.

Із даних наведеної таблиці можна переконатися, що коефіцієнт продуктивності податку на прибуток підприємств у 2004 - 2007 рр. був вищим ніж середні показники по країнах Євросоюзу і поступався лише Люксембургу, Ірландії та Кіпру. Його зростання після 2004 р. внаслідок розширення бази оподаткування за рахунок скасування податкових пільг територіям свідчить про наявність в Україні значного резерву податкового стимулювання активізації суб'єктів підприємництва. При цьому, як свідчить світовий досвід, у першу чергу це має стосуватися пріоритетних напрямків економічного розвитку та інноваційно-інвестиційної діяльності.

Таблиця 2. 6

Коефіцієнт продуктивності податку на прибуток в країнах Євросоюзу і в Україні, %

Країна	Стандартна ставка	Частка податку у ВВП	Коефіцієнт продуктивності податку
Бельгія	34,0	3,1	9,1
Чехія	28,0	4,4	15,7
Данія	30,0	2,9	9,7
Німеччина	38,3	0,6	1,6
Естонія	26,0	1,3	5,0
Греція	35,0	3,8	10,9
Іспанія	35,0	3,4	9,7
Франція	35,4	2,6	7,3
Ірландія	12,5	3,7	29,6
Італія	37,3	2,6	7,0
Кіпр	15,0	5,0	33,3
Латвія	15,0	2,1	14,0
Литва	15,0	0,6	4,0
Люксембург	30,4	8,6	28,3
Угорщина	17,7	2,4	13,6
Мальта	35,0	4,1	11,7
Нідерланди	34,5	3,7	10,7
Австрія	34,0	3,1	9,1
Польща	19,0	1,9	10,0
Португалія	27,5	3,7	13,5
Словенія	25,0	1,4	5,6
Фінляндія	29,0	4,3	14,8
Швеція	28,0	2,6	9,3
Великобританія	30,0	2,7	9,0
Словаччина	19,0
В середньому по країнах
ЕС - 25	27,4	3,1	12,2
ЕС - 15	31,4	3,4	12,0
ЕС - 10	21,5	2,6	12,5
Україна
2004 р.	25	4,7	18,8
2005...

Подобные документы

• Еволюція розвитку податкової системи України

  Роль податкової системи у формуванні доходів держави. Історія розвитку та сутність оподаткування як джерела наповнення бюджетів та інструменту регулювання соціально-економічних процесів. Особливості податкової політики та системи урядових заходів.
  
  доклад [24,2 K], добавлен 06.04.2012
  

• Спрощена система оподаткування як інструмент агресивного податкового планування

  Огляд спрощеної системи оподаткування як невід’ємного елементу податкової системи, вагомого інструменту стимулювання малого бізнесу. Інформація щодо масштабів застосування її в Україні. Схеми зловживань з метою ухилення від оподаткування за допомогою ССО.
  
  статья [1,0 M], добавлен 24.04.2018
  

• Податкова політика та її економічна оцінка

  Державне регулювання економіки та межі державного втручання. Принципи функціонування податкової системи ринкового типу. Стан податкової політики в сфері оподаткування доходів фізичних осіб в Україні. Зарубіжні моделі податкової політики.
  
  дипломная работа [184,5 K], добавлен 06.11.2004
  

• Податкова система України, її становлення та розвиток

  Сутність та розвиток податкової системи. Характеристика видів загальнодержавних та місцевих податків та зборів. Податкова служба як складова податкової системи. Розвиток податкової системи, податковий кодекс. Вдосконалення роботи податкової системи.
  
  курсовая работа [1,7 M], добавлен 23.11.2008
  

• Механізм оподаткування банків

  Історія та економічна сутність Податкової системи України. Оподаткування банківських установ в Україні. Організаційно-економічна характеристика філії ПАТ "Державного Ощадного Банку України" та особливості його діяльності. Механізм оподаткування банку.
  
  курсовая работа [118,0 K], добавлен 01.12.2013
  

• Перспективи розвитку та удосконалення податкової системи

  Історичні аспекти розвитку податкової системи. Структура системи оподаткування. Нововведення до податкової системи України. Особливості справляння прямих, непрямих податків. Децентралізація податкових повноважень як головний пріоритет в бюджетній реформі.
  
  курсовая работа [76,7 K], добавлен 29.05.2015
  

• Основні напрями удосконалення податкової системи України

  Загальна характеристика головних ознак згубності діючої системи оподаткування для потреб української держави і суспільства. Аналіз шляхів удосконалення податкової системи України. Склад податкової системи відповідно до проекту Податкового Кодексу України.
  
  контрольная работа [39,4 K], добавлен 23.02.2010
  

• Система оподаткування в Італії

  Історичні передумови розвитку податкової системи Італії. Загальна характеристика прямого та непрямого оподаткування. Структура правового регулювання оподаткування в сучасній Італії. Система податкової адміністрації та здійснення ними контрольної функції.
  
  курсовая работа [51,8 K], добавлен 21.07.2009
  

• Податкова система України

  Сутність, структура та принципи побудови податкової системи, її ефективне функціонування. Загальнодержавні та місцеві податки і збори України. Основні вимоги щодо оптимальної побудови податкової системи. Податкові доходи Державного бюджету на 2013 рік.
  
  курсовая работа [79,5 K], добавлен 05.05.2015
  

• Реформування податкової системи України

  Знайомство з основними недоліками податкової системи України: відсутність цілісної концепції її побудови; яскраво виражений фіскальний ухил. Аналіз організаційно-економічних аспектів ефективного виявлення напрямів реформування податкової системи України.
  
  курсовая работа [77,1 K], добавлен 15.10.2013
  

• Сучасні податкові системи зарубіжних країн

  Податки як основна складова системи державних доходів, їх сутність, призначення, джерела. Сукупність елементів і характеристик податкової системи Німеччини. Види федеральних і земельних податків; функції податкових консультантів та податкової інспекції.
  
  контрольная работа [31,9 K], добавлен 03.04.2014
  

• Побудова податкової системи та шляхи її оптимізації

  Історичні аспекти розвитку податкової системи. Податкова система як основа економічної системи. Актуальні проблеми співвідношення прямих і непрямих податків. Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та її вплив на зростання економіки.
  
  курсовая работа [38,8 K], добавлен 16.05.2010
  

• Удосконалення місцевого оподаткування в Україні

  Порівняльний аналіз різних редакцій Закону України "Про систему оподаткування" та Проекту "Податкового кодексу". Основні принципи побудови, складові та недоліки сучасної податкової системи України. Шляхи реформування української податкової системи.
  
  реферат [45,5 K], добавлен 17.08.2011
  

• Податкова система України на сучасному етапі

  Теоретичні та організаційні основи податкової системи України на сучасному етапі. Сутність податкової системи, принципи оподаткування. Приклади нарахування та заповнення податкової звітності. Приклад заповнення декларації про доходи фізичних осіб.
  
  курсовая работа [3,7 M], добавлен 27.04.2009
  

• Вплив податкової політики на інвестиційну діяльність

  Проблеми податкової політики. Фіскальна та регулююча функції податків. Податкове регулювання банківської діяльності. Вплив на інвестиційну діяльність банків. Податкові "лазівки" в законодавстві. Пільги щодо страхування фінансових і кредитних ризиків.
  
  реферат [26,8 K], добавлен 28.05.2010
  

• Проблеми і перспективи розвитку оподаткування в Україні

  Дослідження та аналіз найважливіших проблем розвитку системи оподаткування України, а також виявлення основних шляхів їх вирішення. Визначення, можливі напрямків реформування податкової системи України, її економічна ефективність, структура і управління.
  
  статья [16,8 K], добавлен 27.08.2017
  

• Організація діяльності державної податкової інспекції Святошинського району міста Києва

  Дослідження організації діяльності державної податкової інспекції Святошинського району міста Києва. Аналіз чинного податкового законодавства в області податкової системи і виявлення проблемних питань. Податковий менеджмент: проблеми і вдосконалення.
  
  отчет по практике [92,3 K], добавлен 06.02.2011
  

• Перспективи розвитку та удосконалення податкової системи

  Історичні аспекти розвитку податкової системи. Сутнiсть податкiв, їх мiсце в економiчнiй системi суспiльства. Система оподаткування підприємств. Види податків: податок на додану вартість (ПДВ); акцизний збір; мито. Прибуткове оподаткування підприємств.
  
  курсовая работа [178,8 K], добавлен 28.05.2010
  

• Податкова система України

  Етапи та особливості становлення податкової системи України, її вплив на розвиток держави. Недоліки та проблеми функціонування податкової системи, напрями удосконалення в контексті прийняття Податкового Кодексу. Огляд податкових пільг у країнах Європи.
  
  курсовая работа [71,4 K], добавлен 25.11.2011
  

• Аналіз впливу системи оподаткування на діяльність підприємств

  Формування та етапи розвитку податкової системи України. Суть спрощеної системи оподаткування та нарахування Єдиного соціального внеску. Порівняльний аналіз сплати податків підприємствами-аналогами. Оптимізація основних напрямків діяльності господарства.
  
  дипломная работа [587,0 K], добавлен 16.05.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам