Податковий механізм державного регулювання соціально-економічних процесів в Україні
Кількісне вимірювання параметрів податкової системи та проблеми визначення критеріїв її оптимальності. Податкові пільги та спрощена система оподаткування як засоби стимулювання підприємницької діяльності. Екологічна складова податкової системи.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | диссертация |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 02.10.2018 |
| Размер файла | 313,6 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Спрощення механізму надання податкових пільг
Впровадження постійних консультативних пунктів
Потреба у тому, щоб здійснити реалізацію законодавчого потенціалу системи адміністрування податків, зумовлена практикою внесення змін і доповнень у податкове законодавство, що в умовах вже діючого чергового закону про державний бюджет призводить до невиконання запланованих бюджетних показників. Останнє, зокрема, зумовлюється непродуманими податковими пільгами, списанням податкового боргу та іншими подібними заходами, які підривають податкову дисципліну, оскільки платники податків очікують проведення подібних заходів і в подальшому.
Хоча в останній час здійснювалося багато заходів спрямованих на вдосконалення податкових відносин, вони не призвели до кардинальних змін у підвищенні ефективності функціонування податкової системи. Більша частина податкових платежів продовжує сплачуватися не на основі прийнятих законів, а на основі підзаконних актів (Указів Президента та Верховної ради України, а також постанов Кабінету Міністрів України). Зараз існують сотні нормативних актів, основними характеристиками яких є складність прочитання їх змісту і невизначеність, наслідком чого є різне їх тлумачення як представниками податкових органів, так і платниками податків. Оскільки податкове законодавство не відрізняється досконалістю і визначеністю можна говорити про те, що існує законодавчий потенціал оновлення, зокрема існує необхідність прийняття Податкового кодексу, на якій наголошують спеціалісти протягом всього періоду існування в Україні ринкової економіки. За цей період було розроблено багато проектів цього законодавчого акту. Однак більшість з них відрізнялися неточним визначенням термінологічного апарату, зокрема таких ключових термінів як „податок”, „платіж”, „збір” та ін. Крім того, у Проектах податкового кодексу багато уваги приділялося поняттям „штраф”, „пеня”, „оренда”, „філіал” та ін., що свідчить про прагнення законодавців посилити фіскальну функцію податкової системи. Така спрямованість названих документів ускладнює уникнення у їх змісті суперечностей і неузгодженостей при застосуванні їх правових норм.
В реалізації характеристик, пов'язаних із суб'єктивним аспектом сутності податкового адміністрування, має йтися про роз'яснювально-інформаційний та організаційно-адміністративний потенціали її оновлення. Ефективність функціонування податкової системи залежить від того, наскільки прозорим і справедливим є процес податкового адміністрування. Це пов'язано з вибором платником податків системи сплати податків, методами і формами перевірочної роботи з платниками податків, механізмами застосування санкцій за порушення податкового законодавства, оптимізацією системи податкових пільг тощо.
З характеристиками людського аспекту сутності адміністрування податків пов'язане використання при його оновленні роз'яснювально-інформаційного потенціалу. Це стосується впровадження нових принципів взаємовідносин держави і платників податків, які базуються на розумінні платником податків необхідності їх сплати на тій підставі, що сплачені податки врешті повинні повернутися у вигляді послуг, які надаються державою. Для реалізації інформаційно-роз`яснювальної складової потенціалу оновлення моделі податкового адміністрування потрібно, щоб в процесі такої роботи платникам податків наочно показувалися напрями використання податкових коштів. На такому підході наголошували дослідники ще на початкових етапах становлення податкової системи України [35].
Значення використання комплексу таких факторів в економічній літературі пояснюється рядом обставин [8]. Перша полягає в тому, що світовий досвід функціонування податкових систем наближається до того, що зміни в режимах оподаткування, комбінаціях податків та маневрування податковими ставками вичерпують свій перетворюючий потенціал. Внаслідок цього виникає необхідність в реалізації людського фактору вдосконалення оподаткування через застосування адміністративно-організаційних та роз`яснювально-інформаціних ресурсів. По-друге, слід враховувати той факт, що принципи і методи державного управління є більш консервативними, ніж менеджмент бізнесу і значно відстають від останнього. Таким чином, актуалізується питання знаходження оновлюючого потенціалу моделі адміністрування податків, що зумовлює необхідність поглиблення теоретичних і практичних основ вирішення даної проблеми.
Адміністрування, як основна функція управління містить такі складові:
а) планування (постановку цілей і задач);
б) організацію (створення конкретної формальної структури підпорядкування та розподілу повноважень і завдань між окремими її підрозділами);
в) керівництво (оперативне прийняття рішень у процесі діяльності, спрямованої на досягнення поставлених цілей, а також координація діяльності підрозділів організаційної структури).
Крім того, адміністрування передбачає ведення обліку, контроль та аналіз досягнутих результатів на всіх етапах діяльності з досягнення поставлених цілей. Комплекс перерахованих складових характерний не тільки для окремої організації, а й для державного рівня, в тому числі податкового управління.
Однак у реальному житті такий підхід до сутності адміністрування не знайшов повного втілення. Тут варто звернутися до тлумачення терміну „адміністрування” у різних виданнях. Зокрема у „Російсько-українському словнику наукової термінології” [186] вказаний термін дається в контексті юридичної діяльності. В економічній енциклопедії [68] поняття адміністрування тлумачиться як діяльність органів управління та керівних осіб, що здійснюється шляхом видання наказів та розпоряджень. Тут адміністрування - це управління, керівництво, завідування. Разом з тим, роз'яснюється, що в негативному смислі під ним слід розуміти управління, при якому використовуються методи примусу, вимогах беззаперечного виконання наказів без їх обґрунтування і вказується, що воно використовується в адміністративно-командній економіці. Крім того, тут не знаходить свого відображення перелік складових адміністрування як виду діяльності.
Однак таке тлумачення терміну адміністрування можна розцінювати як некоректне. Тому для його визначення не тільки необхідно застосовувати системний підхід, який становить методологічну основу державного управління [55, c.12], а й звернути увагу на конкретні процеси й функції управління, в яких містяться протиріччя, що існують в реальному житті. Тому існує необхідність для детального розгляду системи адміністрування в цілому визначити її самостійні підсистеми. За допомогою цього підходу можна визначити шляхи вирішення суперечностей у податкових відносинах, а також у процесі фінансового регулювання господарської діяльності в цілому.
Необхідною складовою процесу адміністрування податків виступає податковий контроль, який забезпечує повне і своєчасне надходження податкових платежів і запобігає ухиленню від оподаткування. Його об'єктом є платники податків, а суб'єктом - податкова служба та її органи.
Обов'язковими умовами ведення контролю за стягнення податків є:
1) існування певного законодавчого масиву, яким визначаються правовий статус і повноваження суб'єктів податкового контролю, система взаємовідносин органів податкової служби з учасниками податкових відносин, якими виступають платники податків, органи податкової міліції та митниці та ін.
2) матеріально-технічне та організаційне забезпечення, що виражається у структуруванні податкової служби, наявності інформаційної бази даних для обліку об'єктів оподаткування і платників податків, системи взаємодії з органами державної влади та фінансово-банківської сфери.
Однією з найважливіших рис податкового контролю є те, що його діяльність має державно-владний характер, який реалізується завдяки контролюванню нарахувань і сплати податкових та інших обов'язкових платежів на основі повноважень, наданих чинними нормативно-правовими актами, в яких передбачаються заходи відповідальності, застосовувані проти порушників податкового законодавства у вигляді несприятливих для правопорушника наслідків як фінансового, так і організаційного характеру.
Державно-владна характеристика контролю у сфері оподаткування витікає із особливостей відносин у податковій сфері і ґрунтується на тому, що податки виконують фіскальну функцію, а також на припущенні можливості небажання сплати податків певною частинною їх платників. Застосування державно-владних повноважень податкового контролю стає особливо актуальним в умовах, недосконалого податкового законодавства і недостатньо розвинутої організації роботи контролюючих органів.
Важливою характеристикою податкового контролю виступає безперервність його дії, яка зумовлюється рядом об'єктивних факторів:
1) зростання потреб держави у фінансових ресурсах. Цим зумовлюється необхідність їх безперервного надходження, а отже й механізм збору податків мусить функціонувати безперебійно. У протилежному випадку відбувається вичерпання податкових джерел і, як наслідок, зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу за рахунок пошуку державою нових джерел надходжень;
2) можливість ухилення від оподаткування, що вимагає постійного вдосконалення методів обліку об'єктів оподаткування та платників податків;
3) необхідність тотального і загальнообов'язкового обліку платників податків та об'єктів оподаткування, оскільки на законодавчому рівні встановлене всеохоплююче оподаткування фізичних (громадян) і юридичних осіб (суб'єктів господарювання). У ряді країн, в тому числі й в Україні, здійснюється ідентифікація потенційних платників податків і облік доходів з часу народження до моменту смерті (для фізичних осіб) та з моменту реєстрації до моменту ліквідації (для юридичних осіб).
Важливим показником результативності функціонування податкового контролю в державі виступає його ефективність. Ефективність діяльності органів податкового адміністрування визначається, в першу чергу, ступенем і динамікою надходження податкових платежів та величиною податкових боргів. У свою чергу, в якості показників ефективності податкового контролю використовуються: сума донарахувань податків та нарахованих штрафів за порушення податкового законодавства у співвідношенні із загальною сумою зібраних податкових платежів; кількість проведених документальних перевірок фізичних та юридичних осіб та ряд інших [161, c.13].
Отже, підвищення ефективності функціонування системи податкового контролю і системи адміністрування податків в цілому полягає у зменшенні витрат держави на стягування податків за рахунок вдосконалення методів і прийомів роботи контролюючих органів, їх відповідності реальним умовам і масштабам підконтрольної сфери, а також у скороченні часу, що витрачається на безпосередні контакти з платниками податків.
Однак слід враховувати той факт, що первинні витрати держави на створення матеріальної бази податкового адміністрування та податкового контролю можуть бути досить високими. Тому важливо, щоб ці витрати у якомога короткий час окупилися за рахунок зниження витрат на поточне утримання податкових органів.
Ефективність системи адміністрування податків визначається також якісними характеристиками контролю у сфері оподаткування, якими вважаються повнота, достатність і впорядкованість роботи контролюючих органів. Але дослідження цього питання вказують на відсутність ґрунтовних розробок теоретичних основ податкового контролю [162], що не може сприяти підвищенню його ефективності.
Звертає на себе увагу той факт, що в проектах податкового кодексу відсутнє відображення чіткого механізму прав платників податків на захист від неправомірних дій органів податкової служби та відповідальності останніх за порушення податкового законодавства, тобто приведення його у відповідність конституційній нормі, що гарантує право на оспорювання в судовому порядку неправомірних рішень органів державної влади [123] (якими і є податкові органи). Важливим залишається питання щодо закріплення у Податковому кодексі мораторію на зміну ставок оподаткування та закріплення переліку існуючих податків. На сьогоднішній день норми податкового законодавства містять в собі неоднозначне тлумачення правового статусу платників податків та контролюючих органів, і у такому випадку, при вирішенні спірних ситуацій у сфері оподаткування рекомендується приймати рішення на користь платника податків.
Важливим є питання встановлення порядку узгодження інтересів суб'єктів податкових відносин з інтересами всього суспільства. Об'єктивно прагнення суб'єктів господарювання до збільшення свого прибутку в поєднанні з державною підтримкою сприяють підвищенню ефективності суспільного виробництва, а це, у свою чергу виступає однією з найважливіших основ суверенітету держави. Саме такій концепції мусять відповідати податкові відносини. Таким чином, змістом стратегії реформування у податковій сфері та конкретних заходів у цій галузі повинна виступати узгодженість інтересів платників податків і держави.
Запропонований концептуальний підхід до оновлення системи адміністрування податків шляхом визначення потенціалу її складових надає можливість цілеспрямованого пошуку узгодженого розв'язання багатофакторного питання досягнення компромісу у взаємовідносинах між платниками податків з одного боку та державою в особі її податкових органів - з іншого. Державна політика в галузі оподаткування і побудова податкової системи повинні створювати умови для того, щоб реалізація власних інтересів суб'єктами податкових відносин одночасно сприяла вирішенню загальнодержавних проблем. Таким чином, податкову систему слід розглядати не тільки як відображення суто державних інтересів, а й з точки зору інтересів окремих суб'єктів господарювання, а це, у свою чергу, дає можливість сформувати принципово новий погляд на принципи реформування податкової сфери, зробити оцінку способів цих перетворень з точки зору узгодження загальнодержавних і приватних інтересів.
Виділення структурних складових потенціалу оновлення моделі сучасної адміністрування податків дає можливість досягти збільшення ефективності її функціонування. Поєднання в межах даної концепції якісних і кількісних характеристик відносин у податковій сфері в перспективі сприятиме забезпеченню досягнення узгодження інтересів платників податків та держави, а отже й підвищенню рівня податкової дисципліни. Наслідком таких перетворень врешті стане сталий економічний розвиток держави.
3.3 Шляхи підвищення ефективності податкового обліку та податкового контролю
Однією із суттєвих проблем, що ускладнює процес адміністрування податків в Україні, являється неузгодженість між вимогами податкового та бухгалтерського обліку, що спричиняє такі наслідки, як подвійне тлумачення господарських операцій, непрозорість підприємницької діяльності, ускладнення формування доходної частини бюджетів різних рівнів тощо.
В останні роки у в Україні здійснювалися кроки на вдосконалення бухгалтерської та фінансової звітності. Це проявилося у розробці їх національних стандартів на підставі міжнародних, затвердженні планів бухгалтерських рахунків для підприємств, фінансово-кредитних та бюджетних установ, приведення форм фінансової звітності у відповідність із світовими стандартами тощо. Зазначені заходи трансформації системи вітчизняного бухгалтерського обліку спрямовані на уніфікацію інформації про фінансовий стан суб'єктів господарської діяльності, як це прийнято в країнах з високо розвинутою ринковою економікою та різними формами власності.
Однак на сьогоднішній день залишається невирішеним питання взаємодії норм бухгалтерського та податкового обліку. Останній зараз перебуває у стадії свого становлення. Недосконалість сучасного вітчизняного податкового обліку полягає у притаманних йому подвійних стандартах та суперечностях, що одночасно виступають і недоліками податкового законодавства. Хоча на принциповому рівні за розробку та впровадження Національних положень бухгалтерського обліку відповідає Міністерство фінансів України, то повноваження на їх тлумачення крім нього мають й інші інстанції, що також зумовлює існування суперечностей між стандартами бухгалтерського та податкового обліку. В цій галузі існує ситуація, при якій порушується принцип підпорядкованості. Оскільки поняття бухгалтерського обліку виступає інтегруючим відносно поняття податкового обліку, то норми останнього повинні бути узгоджені з нормами першого на принципах підпорядкованості.
Зараз існуюча в Україні система бухгалтерського обліку в змозі забезпечити надійну і обґрунтовану документально систему реєстрації як фінансової, так і податкової інформації і має великий ресурс для вирішення проблем оподаткування. У бухгалтерському обліку знаходять своє відображення всі операції суб'єкта господарювання, що підлягають обкладанню податками, у безперервному і цілісному вигляді. Саме бухгалтерський облік та податковий облік, що виступає його складовою частиною, вирішує проблему встановлення розміру валових доходів, витрат, податків, податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також обґрунтовує прибуток, який підлягає оподаткуванню.
Необхідність податкового обліку зумовлюється фіскальними інтересами держави та їх відображенням у системі бухгалтерського обліку. Поняття податкового обліку вперше знайшло своє відображення у Законах України „Про оподаткування прибутку підприємств” та „Про податок на додану вартість”, що були прийняті у 1997 р. У них містилося визначення таких понять, як предмет та об'єкт оподаткування, платник податку, встановлювалися правила ведення податкового обліку та закріплювалися ставки прибуткового податку та податку на додану вартість. В подальшому в ці законодавчі акти багатократно вносилися поправки та доповнення, що мали на меті усунення їх недоліків та суперечностей.
В науковій літературі категорія „податковий облік” тлумачиться як складова системи бухгалтерського обліку, завданням якої виступає нарахування та сплата податкових платежів [167, c.11]. Поява податкового обліку спричинила проблему узгодження інтересів податкового законодавства з правилами бухгалтерського обліку. Підґрунтям податкового обліку виступає контроль за своєчасністю та повнотою нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів на основі обліку валових доходів і витрат. Це дозволяє здійснити правильний розрахунок одного з головних податків системи оподаткування України, яким є податок на прибуток.
Організація податкового обліку спрямована на задоволення потреби служби податкового управління в даних, що розкривають формування бази оподаткування суб'єктів господарювання від всіх видів діяльності. Однак він обмежується інформацією про формування валових доходів та валових витрат та достовірністю відображення їх у податковій декларації про податок на прибуток підприємств і повнотою нарахування та своєчасністю перерахування податкових платежів до бюджетів різних рівнів.
Податковий облік тісно пов'язаний з фінансовим обліком, оскільки вони ґрунтуються на тих самих первинних документах і відображають ті ж самі факти господарської діяльності. До того ж інформація цих видів обліку призначена для користування іншим структурам, тобто має зовнішній характер.
Однак на практиці результати даних фінансового та податкового обліку можуть бути відмінними. Причинами цього можуть бути:
невідповідність суми валових витрат сумі витрат реальної діяльності;
новий підхід до визначення об'єкта оподаткування (у податковому обліку об'єктом оподаткування виступає величина, що не співпадає з прибутком суб'єкта господарювання, який є об'єктом оподаткування у фінансовому обліку);
принципово інший підхід до визначення моменту виникнення валових доходів і валових витрат, який не співпадає з моментом отримання доходів і витрат реальної діяльності суб'єктів господарювання;
наявність різних методик визначення сум валових доходів і валових витрат і сум витрат і доходів діяльності;
відмінність теоретичних баз покладених в основу податкового і фінансового обліку. У податковому обліку теоретична база обмежена тільки правилами його ведення, тоді як у фінансовому наявні певні теоретичні категорії і окрема методологія обліку;
податкова і фінансова звітність відрізняється за своїм призначенням. За даними податкової звітності характеризується стан розрахунків з бюджетом по податках та обов'язкових платежах, тоді як інформація фінансової звітності спрямована на характеристику фінансового стану підприємства.
Ситуація, яка існує у обліковій практиці визначає завдання, які ставляться перед податковим обліком (рис. 3.2.).
Размещено на http://www.allbest.ru//
Рис. 3.2. Завдання податкового обліку
Проблема пристосування фінансового обліку до потреб податкового обліку характерна і для міжнародної практики. Її досвід свідчить, що встановлення взаємозв'язку між цими двома видами не забезпечує можливість досягнення двох зазначених цілей. Крім того, це тягне за собою значні витрати для суб'єктів господарської діяльності. Але незалежно від методу встановлення узгодженості між фінансовим та податковим обліком, який буде обраний в Україні, податкову та фінансову звітність необхідно оформлювати відповідно до національних стандартів бухгалтерського обліку, які спрямовані не тільки на досягнення юридичних положень, а й зорієнтовані на реальну характеристику і повну оцінку економічних наслідків операцій, що проводяться суб'єктом господарської діяльності. Це диктується, в першу чергу, необхідністю співробітництва з іноземними інвесторами, оскільки механізм витрат підприємств повинен спонукати залучення іноземного капіталу, що виступає суттєвим фактором економічного розвитку України [188].
Провідні спеціалісти в галузі бухгалтерського обліку відкидають практику податкового обліку як окрему систему обліку, оскільки світовий досвід вказує на те, що для нарахування і перерахування податкових та інших обов'язкових платежів немає потреби у наявності паралельної системи обліку. Останнє потребує додаткових матеріальних витрат та збільшення бухгалтерського персоналу. До того ж потрібен час для розробки методології податкового обліку. Таким чином вимога ведення окремого податкового обліку, що міститься у проекті Податкового кодексу є економічно недоцільною і необґрунтованою. Все це вказує на необхідність трансформації системи бухгалтерського обліку таким чином, щоб вона була спроможна задовольняти й потреби обліку в галузі оподаткування.
У світлі викладеного до Податкового кодексу доцільно ввести норму, згідно з якою бухгалтерська звітність виступає основою податкового обліку. Крім того, потрібно виключити можливість виникнення двох паралельних баз даних, систем ведення первинної документації та систем понять для бухгалтера. Однак залишалися не вирішеними питання щодо того які бази даних повинні ви користуватися для нарахування та перерахування податків та обов'язкових платежів. В основу бухгалтерського обліку покладена система подвійного запису, а питання щодо методики ведення податкового обліку залишається невирішеним. Немає одностайної думки і щодо доцільності ведення податкового обліку як такого.
Паралельне існування бухгалтерського і податкового обліку при трансформації даних першого у дані другого потребуватиме пристосуванню методик, спеціальних правил і таблиць. Це, у свою чергу, призведе до ускладнення методики формування результатів фінансово-господарської діяльності при нарахуванні податкових платежів і складанні податкової звітності. Проблеми податкового обліку необхідно вирішувати шляхом вдосконалення податкового законодавства, спрощення методики розрахунку податків, підвищення правової та економічної кваліфікації всіх, хто використовує бухгалтерську інформацію.
Далі варто звернутися до аналізу сутності і змісту розбіжностей між нормами бухгалтерського та податкового обліку в Україні. Ринкові перетворення значно змінили систему ведення економічної діяльності, відносини власності та управління господарською діяльністю. Вони призвели і до трансформацій у бухгалтерському обліку. З появою нових видів інформації і нових груп споживачів його рамки значно розширилися. Результатом цього стало те, що відбулося формування кількох підсистем бухгалтерського обліку, серед яких наявні фінансовий та податковий.
Фінансовий облік формує інформацію про фінансовий стан суб'єкта господарської діяльності, тобто інформацію про його прибуток, розміри фінансових інвестицій, дебіторську та кредиторську заборгованість, стан джерел фінансування.
Але домінуючим на рівні суб'єкта господарювання є податковий облік, оскільки податкове законодавство зобов'язує його до ведення податкового обліку з врахуванням вимог державних податкових органів. Зараз бухгалтерський облік в України ґрунтується на міжнародних стандартах. У законодавстві він визначається як „процес виявлення, вимірювання, реєстрації, нагромадження, узагальнення, зберігання і передачі інформації про діяльність підприємств зовнішнім і внутрішнім користувачам для прийняття рішень” [83]. Але в цій ситуації головною практичною проблемою виступає забезпечення в межах однієї системи потреб користувачів з відмінними інтересами.
Податковий та фінансовий облік мають різне призначення. Якщо метою фінансового обліку є формування інформації про фінансовий стан підприємства, призначеної для потенційних інвесторів, то податковий облік переслідує фіскальні та регулятивні цілі.
Суттєвим моментом ведення бухгалтерського обліку виступає забезпечення узгодженості показників як фінансової та податкової звітності, так і податкових декларацій. Обидві підсистеми обліку мають у своїй основі однакові первинні документи і фіксують одні й ті ж самі факти фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання. Проте методи обліку валових доходів і валових витрат для нарахування податкових платежів відрізняються від методів обліку доходів і витрат у бухгалтерському обліку. Цією відмінністю зумовлюється розбіжність між обліковим (бухгалтерським) та оподатковуваним прибутком.
Одним із основних принципів ведення бухгалтерського і фінансового обліку, зафіксованому в законодавстві, виступає відповідність доходів і витрат: для визначення фінансових результатів діяльності підприємства у звітному періоді потрібне порівняння доходів і витрат, що буди здійснені до отримання доходів цього періоду. Доходи і витрати відображаються у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від часу чи надходження коштів в оплату. Тобто в даному випадку діє принцип нарахування.
Головним же принципом податкового обліку є правило „першої події”, яке визначається Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Датою збільшення валових доходів виступає дата податкового періоду, коли відбувається певна подія, що відбулася за фінансовою звітністю раніше (наприклад, дата надходження коштів за поставлений товар на рахунок платника податків або дата касового оприходування коштів тощо). Так само у податковому обліку відбувається фіксація збільшення валових витрат.
Виходячи з викладеного слід зробити висновок, що головна відмінність між податковим та бухгалтерським обліком полягає у різних підходах для визначення моментів виникнення доходів і витрат. Вона проявляється в процесі обробки фінансової інформації та складання звітності.
Податковою звітністю визнаються валовими доходи, відображені у бухгалтерській звітності Однак суттєвими відмінностями виступають:
момент визнання доходів бухгалтерським та податковим законодавством;
час визнання доходу через різні підходи до визнання доходів і валових витрат по окремих операціях, які визнаються валовими доходами і не вважаються доходами у бухгалтерському обліку.
Зокрема, у податковому законодавстві сумою на момент надходження на підприємство до складу валових доходів включаються безкоштовно отримані необоротні активи, тоді як у бухгалтерському обліку вони відображаються у складі додаткового капіталу по мірі визнання витрат, тобто на суму нарахованих амортизаційних відрахувань. Для визначення величини прибутку до оподаткування у податковій звітності, базуючись на даних про фінансовий результат у бухгалтерському обліку, необхідно накопичувати інформацію за такими пунктами:
а) дохід, визнаний у бухгалтерському обліку, але не включений до складу валового доходу;
б) валові доходи визнані у податковому обліку, але не визнані доходами у бухгалтерському обліку.
Бухгалтерський облік витрат ґрунтується на точності та достовірності, тоді як у податковій звітності валові витрати мають обмеження для того, щоб точно визначити об'єкт оподаткування. Отже для визначення розміру нарахувань податкових платежів на основі даних про фінансові результати діяльності підприємства потрібне додаткове групування за статтями, де враховуються витрати, відображені бухгалтерським обліком, але які не вважаються витратами, що повинні враховуватися у податковій звітності.
У світовій практиці є кілька варіантів узгодження бухгалтерського і податкового обліку. Всі вони ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Найбільш поширеним серед них є метод реконсолідації, який полягає в тому, що для визначення бази оподаткування визначається оподатковуваний прибуток, розрахований за даними бухгалтерського обліку. Даний метод знайшов своє застосування в таких країнах, як США, Молдова, Казахстан. Відповідно до іншого методу фінансовий прибуток підлягає корегуванню відповідно до податкового законодавства. Така система притаманна Франції, Бельгії та Німеччині.
До прийняття в Україні національних стандартів бухгалтерського обліку в ньому переважав другий метод. Зараз, в умовах розвитку зовнішньоекономічних відносин і прагненні до залучення у вітчизняну економіку інвестиційного капіталу, виникає необхідність наявності достовірної інформації про фінансово-господарську діяльність підприємств для потенційних інвесторів. Тому збільшується значення кореляційного методу визначення фінансового прибутку на суму доходів та витрат, оскільки він виступає базою для визначення об'єкту оподаткування.
Хоча в рамках реформування вітчизняної податкової системи були здійснені кроки, спрямовані на її оптимізацію, її функціонування продовжує мати здебільшого фіскальний характер. Це, зокрема, знаходить свій прояв при визначенні показників первинної бухгалтерської документації. Розбіжності між бухгалтерським та податковим обліком призводять до зменшення обсягів доходів господарюючих суб'єктів у зв'язку із сплатою податків. Головні проблеми виникають при нарахуванні прибуткового податку та платежів по ПДВ. Зокрема, при сплаті першого за положеннями податкового обліку, момент збільшення валових доходів та валових витрат визначається за принципом „першої події”. Це тягне за собою оподаткування попередніх оплат, що економічно необґрунтовано, оскільки спричиняє штучне збільшення собівартості продукції, зростання на неї цін, що у свою чергу знижує конкуретоздатність вітчизняних підприємств порівняно з іноземними виробниками. Крім того, у цьому випадку відбувається і зниження платоспроможності юридичних і фізичних осіб, що призводить до виникнення боргових зобов'язань на всьому циклі фінансово-господарського обороту, що, у свою чергу, веде до тінізації економічної діяльності, а отже й до скорочення надходжень до державного бюджету.
Суперечності між бухгалтерським та податковим обліком викликають труднощі у процесі податкового адміністрування. Розбіжності у результатах бухгалтерського і податкового обліку ускладнюють роботу господарюючих суб'єктів та органів контролю за правильністю нарахування і сплати податкових платежів. Таким чином, необхідність їх уніфікації є однією з найбільш актуальних проблем вдосконалення податкового адміністрування.
Висновки, що напрошуються з викладеного, можуть сприяти реалізації процесу узгодження бухгалтерського і податкового обліку. Вони полягають у наступному:
По-перше: сьогодні відсутні умови для паралельного існування податкового обліку в якості окремої складової бухгалтерського обліку. Розрахунки сум оподаткування виступають технічним прийомом бухгалтерського обліку, який має на меті визначення обсягу податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до державного бюджету, а також оформлення податкової звітності.
По-друге, потреба в раціональній побудові організаційної та методичної основ проведення податкових розрахунків в системі бухгалтерського обліку диктує доцільність застосування способу автоматизованого зосередження інформаційних даних про податкові зобов'язання з прибуткового податку на внутрішніх рахунках поза системою бухгалтерського обліку, а також формування податкової звітності.
По-третє, проблема оптимізації облікових дій вимагає узгодженості у визначенні моменту визнання валових доходів і валових витрат згідно з принципами бухгалтерського обліку та податковим законодавством. В такому випадку є доцільним:
а) визначення дати виникнення об'єкту оподаткування ПДВ і податку на прибуток у момент відвантаження товару;
б) законодавча заборона нарахування амортизації за податковим законодавством та застосування з цією метою лише методів, які визначені у Положенні бухгалтерського обліку „Основні засоби”;
в) обмеження законодавством корегування валових доходів і валових витрат на суму приросту (зменшення) матеріальних активів новопридбаними запасами на складах.
По-четверте, потрібно викреслити з декларації про прибуток підприємства рядки, що не містять інформації, необхідної для розрахунку суми податкового зобов'язання.
По-п'яте, зведення трудомісткої процедури обліку відтермінованого податку на прибуток до одного пасивного рахунку, за дебетом якого відображатимуться відстрочені податкові активи, аза кредитом - зобов'язання.
По-шосте, ведення обліку валових витрат у бухгалтерському обліку статтями витрат або елементами економічних витрат з метою отримання точної інформації для складання звітності.
Серед найбільш важливих функцій податкової системи є здійснення контролю за повною, своєчасною та правильною сплатою податків, що знайшло своє відображення в чинному законодавстві [83]. Податковий контроль знаходить свій прояв у взаємовідносинах між платниками податків (юридичних і фізичних осіб) і державними контролюючими органами.
Одним з найефективніших методів податкового контролю визнаються перевірки, хоча цей момент є найбільш конфліктним з точки зору взаємовідносин платників податків з державою. „У всі часи й у всіх без винятку країнах, - відзначає А. П. Чередниченко, - платники податків прагнуть запобігти контролю через різні об'єктивні та суб'єктивні причини. Цим тенденціям протистоїть дієвість управління і, насамперед, такий її елемент, як податковий контроль” [214, c.3-4]. Таким чином, здійснення податкового контролю супроводжується виникненням суперечностей між платниками податків та державними контролюючими органами, які полягають у розбіжності інтересів, оскільки прагненням платників податків є збереження власних коштів, отриманих в результаті здійснення економічної діяльності, тоді як держава, в особі її контролюючих органів, прагне правильної і своєчасної сплати податкових та інших обов'язкових платежів.
Проблема ухилення від оподаткування існує фактично в усіх країнах. В Україні це явище за роки незалежності набуло масового характеру. За даними аналітиків тіньовий сектор економіки виробляє 40-50 % ВВП. Розрахунки, здійснені групою дослідників з Гарвардського інституту міжнародного розвитку, свідчать, що обсяги тіньової економіки наприкінці другого тисячоліття становили 74 % від обсягів офіційного ВВП, в тому числі 14 %, які враховуються офіційно, і 60 %, що не відображені в офіційних показниках [4]. Для порівняння: частка неоподатковуваного доходу у економічно розвинутих країнах становила в цей час від 5 до 25 % [147, c.225]. Найбільшу загрозу з огляду на фіскальні потреби держави становить практика приховування від оподаткування доходів. Результати соціологічного опитування українських підприємців щодо приховування доходів від оподаткування, яке було здійснене Міжнародною фінансовою корпорацією дали такі результати: 14 % респондентів приховують до 10 % доходів; 17 % - від 11 до 30 %; 44 % - від 31 до 50 %; 16 % - від 51 до 70 %; 10 % - від 70 до 90 % [176]. Все вище викладене вказує на надзвичайну актуальність вдосконалення ведення контрольно-перевірочної роботи з платниками податків.
Ключовим етапом контрольно-перевірочної діяльності виступає відбір платників податків для проведення перевірок, який визначає їх ефективність. Однак на сьогоднішній день сфера податкового контролю є не повністю врегульованою і це, в свою чергу, зумовлює здебільшого фіскальний характер вітчизняної податкової системи. Це викликає необхідність вдосконалення перевірочних процедур у сфері оподаткування.
Надзвичайну складність процесу податкового адміністрування в Україні треба оцінювати як однозначно негативне явище. Ті відомості, що стосуються стану податкового адміністрування в Україні і наведені в попередніх розділах, мають відношення тільки до платників податків. Податкові органи держави витрачають на адміністрування податків набагато більше часу і ресурсів. При цьому можна вважати парадоксом, що у складі Державної податкової служби фактично відсутній аналітичний апарат, застосування якого надало б можливість ефективно складати графік проведення перевірок платників податків. Щорічно перевірки проводяться у 30 - 50 офіційно зареєстрованих суб'єктів господарської діяльності залежно від виду податків. Цей процес потребує дуже великих матеріальних та людських витрат і врешті призводить до зростання адміністративного тиску на законослухняних платників податків. Таким чином, актуальною є розробка методики відбору платників податків для проведення перевірок додержання ними податкового законодавства, які дозволяють об'єктивно і в автоматизованому режимі скласти графік перевірок тих суб'єктів господарювання, що порушують податкове законодавство. Отже, існує необхідність зменшення обсягу податкових перевірок шляхом спрямування їх до такої вибіркової сукупності суб'єктів підприємницької діяльності, перевірка яких дає можливість забезпечити найбільші обсяги донарахувань податків до державного бюджету.
Світовий досвід податкового адміністрування має значну кількість методів відбору платників податків для проведення перевірок податкової документації. Одним з найбільш поширених серед них є, наприклад, перевірка платників податків або їх категорій, які за результатами попередніх перевірок виявили значні приховування доходів. У найбільш спрощеному вигляді цей метод проявляється у повторних перевірках платників податків у відношенні до яких були застосовані додаткові податкові нарахування, що були результатом попередніх податкових перевірок. Також проводяться вибіркові перевірки суб'єктів господарювання певної галузі та фізичних осіб певної професії, якщо попередні перевірки виявили найбільш масштабні порушення у сфері оподаткування серед підприємств даної галузі чи фізичних осіб даної професії.
В якості методу відбору платників податків для проведення податкових перевірок можна застосовувати відбір, критерієм якого виступають порівняльні результати (у абсолютних чи відносних величинах) певних податкових показників, що відображені в деклараціях, із середніми показниками, що розраховуються по всій сукупності декларацій платників податків певної категорії. В результаті, проведенню перевірки підлягають ті з суб'єктів господарювання, показники яких у найбільшій мірі відхиляються в нижній бік від середніх. Зокрема дієвим методом виявлення заниження прибутку або завищення виробничої собівартості є відбір суб'єктів підприємництва, в яких викликає підозри надто низька порівняно із середньостатистичною норма прибутку (наприклад, у порівнянні з минулими значеннями цього показника у того ж платника податків або в порівнянні з поточними значеннями даного показника у інших платників податків), співвідношенням витрат за конкретною статтею до обсягу реалізації.
Ефективним методом податкової перевірки вважається порівняння даних, відображених у податковій декларації про прибутки з інформацією, що надійшла з альтернативних джерел. Так відсотковий прибуток, що вказується підприємством у своїх витратах порівнюється з відсотками, що сплачені банком у банківській виписці, заробіток, сплачений роботодавцем, заявлений у декларації про доходи, з документальними даними про цей заробіток тощо.
Всі перераховані методи вважаються традиційними для практики податкового контролю. Але вони мають значні вади, до яких можна зарахувати: суб'єктивність, створення умов для зловживань та корупції, великі витрати матеріальних ресурсів та робочого часу.
Для зменшення впливу цих недоліків можна запропонувати методологію, за допомогою якої виникне можливість встановлення залежностей відносин у податковій сфері в їх взаємодії і розкрити суперечності, наявні у процесі податкового адміністрування. Запровадження даного підходу можливе на основі оцінки найбільш суттєвих факторів фіскального ризику. Необхідна оцінка фіскальних ризиків з точки зору їх значущості, що створює можливість заповнити виявлені залежності у податкових відносинах кількісним та якісним змістом, на основі чого і здійснювати побудову системи методів податкового контролю.
При цьому, не зважаючи на наявність великої кількості досліджень різних аспектів функціонування податкової системи, проблема аналізу фіскальних ризиків до теперішнього часу залишається неопрацьованою. Це стосується питання і можливостей використання методів кількісного визначення фіскальних ризиків.
Отже, виникає завдання з розробки методики відбору платників податків для контрольно-перевірочної роботи з ними. Така методика повинна бути спрямованою на подолання недоліків традиційних підходів до розробки планів проведення перевірок суб'єктів господарювання. Таким чином, йдеться про виділення сукупності тих платників податків, які підлягають перевірці на законних підставах шляхом оцінки найбільш суттєвих факторів фіскального ризику цієї сукупності платників, перевірка діяльності яких може забезпечити найбільший обсяг донарахувань податкових платежів та фінансових санкцій до бюджету.
Альтернативною для традиційних методів відбору платників податків для перевірок, може бути методика відбору, побудована на поєднанні методів багатомірного статистичного аналізу інформації, яка вже наявна в базах даних податкової звітності. Головним критерієм відбору тут також повинна бути значущість податкового ризику та його фіскальне значення.
Розв'язання даного завдання потребує адекватного тлумачення понять „податковий ризик” і „фіскальний ризик”. Однак, не зважаючи на наявність численних досліджень в галузі оподаткування та економічних ризиків, проблема аналізу та оцінки саме податкових ризиків вивчення в недостатній мірі. Це, зокрема стосується загального визначення та можливостей застосування методів кількісного визначення податкових ризиків. Класифікації факторів економічного ризику, які наявні в економічній літературі, майже не торкається податкових ризиків.
В найбільш узагальненому вигляді категорію економічного ризику необхідно розуміти як об'єктивно-суб`єктивну категорію, яка пов'язана з подоланням невизначеності в ситуації неминучого відбору і відображає ймовірність досягнення чи недосягнення очікуваного результату з врахуванням впливу контрольованих чи неконтрольованих факторів. В економічній науці є два підходи для кількісного визначення економічного ризику: вірогідністний та фінансовий. Перший полягає у визначенні вірогідності настання певної події, що призводить до економічних збитків. Другий - у вартісному вимірі збитків, що містить у собі ризик. Для кількісного визначення ризику можна також використовувати інтегровані показники, що враховують як вірогідність настання ризику, так і його кількісний вимір.
Фіскальний ризик за своєю природою є окремим різновидом фінансового ризику. Тому виникає методологічна доцільність використання всіх інструментів економічного аналізу його кількісного визначення.
Питання визначення фіскального ризику полягає в його структурній різнорідності. В узагальненому вигляді фіскальний ризик полягає у вірогідності недоотримання бюджетом певного обсягу податкових та неподаткових надходжень, наслідком чого може стати бюджетний дефіцит. Він може бути спричинений: по-перше, загальною макроекономічною нестабільністю (несприятливо. макроекономічною кон`юнктурою); по-друге, неадекватністю планової роботи фіскальних органів; по-третє, нестабільністю і порушенням податкового законодавства.
У свою чергу, тільки третій чинник є підставою виникнення податкового ризику. Тобто фіскальний ризик є більш узагальненим поняттям, що містить в собі поняття податкового, оскільки він містить у собі й інші обставини, що не призводять до спричинення податкового ризику.
Фактори виникнення податкового ризику дещо відмінні від факторів виникнення фіскального.
Фіскальний ризик з огляду на його походження може мати як зовнішній, так і внутрішній характер. Зовнішній ризик виникає внаслідок неадекватної зміни правового поля (умов ведення бізнесу), що призводить до різких коливань у надходженнях податкових платежів, адміністративного тиску і, як результат, неправомірних фінансових санкцій та штрафів, що застосовуються до суб'єктів господарювання і стягуються податковими органами. Тобто зовнішній ризик ще можна називати нормативно-правовим.
Ризик зміни нормативно-правового поля є одним із найбільш вагомих в умовах України. Це помічено й багатьма дослідниками проблем функціонування податкової системи та наповнення державного бюджету [216]. Тому не слід робити ототожнення понять фіскального та податкового ризику, адже це призводить до неправильного розуміння певних норм законодавства і, таким чином, до невірного застосування їх на практиці.
Сутність природи податкового ризику диктує необхідність у визначенні поля його впливу. Зовнішній податковий ризик через свій нормативно правовий і адміністративний характер впливає на діяльність всіх без виключення суб'єктів підприємницької діяльності. На відміну від нього, внутрішній (операційний) податковий ризик має значні особливості, які пов'язані з фактором суб'єктивної поведінки конкретного платника податків. Даний вид ризику є локальним відносно всієї податкової системи. Втрати від цього ризику у випадку виявлення помилки можуть бути компенсовані. Внутрішній ризик за фіскальною значущістю можна вважати суттєвим з огляду на ступінь ефективності перевірочної діяльності податкових органів. Але більш суттєве фіскальне значення має зовнішній (нормативно-правовий ризик), що пояснюється обмеженістю здатності податкових органів здійснити перевірку всіх суб'єктів господарювання у звітній період.
Внутрішній операційний ризик слід розуміти як вірогідність виникнення суттєвих втрат надходжень до бюджету від сплати податків суб'єктами господарської діяльності внаслідок непередбаченого впливу економічних факторів, серед яких наявні й порушення законодавства у податковій сфері.
Поняття операційного ризику складають: ризик порушення ефективності внутрішньогосподарського контролю; ризик незнаходження помилок, ризик наявності помилок у бухгалтерській звітності.
Однак ці різновиди податкового ризику є суттєвими не для всіх платників податків. Для їх переважної кількості, що мають ефективні і висококваліфіковані фінансові та юридичні підрозділи або користуються послугами відповідних служб, ризики невиявлення помилок і зниження ефективності внутрішнього господарського контролю є незначними. Тут сфера прояву податкового ризику змішується: від оперативного до нормативно-правового. Мається на увазі те, що суперечливі норми податкового законодавства можуть зумовити різне їх тлумачення як з боку податкових служб, так і з боку платників податків.
Тому для класифікації платників податків варто у якості критерію використовувати внутрішній ризик як невід'ємну складову фіскального ризику. Це дозволяє правильно вирішувати проблему формування відбору суб'єктів господарювання для проведення з ними контрольно-перевірочної роботи.
Ще одним критерієм ризику, за яким треба здійснювати відбір платників податків для перевірки, виступає фіскальна значущість податкового ризику. Виходячи з цього, для узагальнюючої оцінки внутрішнього ризику існує необхідність поєднання вірогіднісного та кількісного показників. Складність цього поєднання полягає в тому, що між величинами вірогідності та збитку існує зворотно пропорційна залежність, тобто більша вірогідність настання негативних наслідків супроводжується меншими збитками і навпаки. З цього напрошується висновок, що для відбору платників податків для перевірок за критерієм фіскальної значущості податкового ризику необхідно керуватися не пошуком зв'язку між вірогідністю виявлення податкової недоїмки та її значущістю, а визначити найбільш впливові фактори, що спричиняють податковий ризик.
Для вирішення такого завдання варто звернутися до методики Є. Альтмана, що використовується при аналізі індивідуальних кредитних ризиків. Цей аналіз вирішує завдання класифікаційного поділу банківських боржників на такі груп: добросовісні боржники; група часткової сплати суми кредиту, його пролонгації тощо; група цілком неспроможних платників. При використанні названої методики будується функція класифікації (дискримінанта функція),за допомогою якої здійснюється оцінка найбільш суттєвих факторів ризику і статистична значущість параметрів моделі. За допомогою цього можна зробити поділ суб'єктів господарської діяльності на групи за певними факторами ризику. Вказану методику можна застосувати й при вирішенні проблеми відбору платників податків для документальних перевірок.
Однак, оскільки в сучасних українських умовах інформація про сплату податків їх платників є закритою, то це заважає розробці точної методики відбору платників податків для перевірки. Тому слід запропонувати загальну схему цього відбору, яка передбачає чотири етапи (табл. 3.3).
Наведений алгоритм відбору платників податків для проведення документальних перевірок містить у собі принципово новий підхід, який ґрунтується на виділенні із категорії фіскального ризику його складових, якими виступають податковий операційний, нормативно-правовий та податковий адміністративний ризики. При відборі суб'єктів господарювання для проведення перевірок необхідно в якості критерію обирати показник внутрішнього (операційного) ризику, оскільки інші види фіскального ризику для реалізації означеного завдання таким критерієм виступати не можуть.
Таблиця 3.3
Загальний алгоритм відбору платників податків для документальних перевірок
|
Етап |
Зміст |
|
|
І етап |
Оцінка операційного ризику, яка передбачає проведення аналізу по платниках податків, які в минулих періодах допускали ухилення від їх сплати. Відбувається ідентифікація податкового ризику шляхом визначення факторів, що свідчать про порушення у податковій сфері (складення переліку дій суб'єктів господарювання, що призводять до недоотримання податкових платежів і, відповідно, до бюджетних збитків). Здійснюється пошук зв'язку між інформацією про суб'єкт господарської діяльності, яка була відома до проведення перевірки, і додатковими податковими нарахуваннями, що були її результатом. Здійснюється оцінка вірогідності настання несприятливих подій і визначається закономірність розподілу можливого збитку. ... |
Подобные документы
Роль податкової системи у формуванні доходів держави. Історія розвитку та сутність оподаткування як джерела наповнення бюджетів та інструменту регулювання соціально-економічних процесів. Особливості податкової політики та системи урядових заходів.
доклад [24,2 K], добавлен 06.04.2012Огляд спрощеної системи оподаткування як невід’ємного елементу податкової системи, вагомого інструменту стимулювання малого бізнесу. Інформація щодо масштабів застосування її в Україні. Схеми зловживань з метою ухилення від оподаткування за допомогою ССО.
статья [1,0 M], добавлен 24.04.2018Державне регулювання економіки та межі державного втручання. Принципи функціонування податкової системи ринкового типу. Стан податкової політики в сфері оподаткування доходів фізичних осіб в Україні. Зарубіжні моделі податкової політики.
дипломная работа [184,5 K], добавлен 06.11.2004Сутність та розвиток податкової системи. Характеристика видів загальнодержавних та місцевих податків та зборів. Податкова служба як складова податкової системи. Розвиток податкової системи, податковий кодекс. Вдосконалення роботи податкової системи.
курсовая работа [1,7 M], добавлен 23.11.2008Історія та економічна сутність Податкової системи України. Оподаткування банківських установ в Україні. Організаційно-економічна характеристика філії ПАТ "Державного Ощадного Банку України" та особливості його діяльності. Механізм оподаткування банку.
курсовая работа [118,0 K], добавлен 01.12.2013Історичні аспекти розвитку податкової системи. Структура системи оподаткування. Нововведення до податкової системи України. Особливості справляння прямих, непрямих податків. Децентралізація податкових повноважень як головний пріоритет в бюджетній реформі.
курсовая работа [76,7 K], добавлен 29.05.2015Загальна характеристика головних ознак згубності діючої системи оподаткування для потреб української держави і суспільства. Аналіз шляхів удосконалення податкової системи України. Склад податкової системи відповідно до проекту Податкового Кодексу України.
контрольная работа [39,4 K], добавлен 23.02.2010Історичні передумови розвитку податкової системи Італії. Загальна характеристика прямого та непрямого оподаткування. Структура правового регулювання оподаткування в сучасній Італії. Система податкової адміністрації та здійснення ними контрольної функції.
курсовая работа [51,8 K], добавлен 21.07.2009Сутність, структура та принципи побудови податкової системи, її ефективне функціонування. Загальнодержавні та місцеві податки і збори України. Основні вимоги щодо оптимальної побудови податкової системи. Податкові доходи Державного бюджету на 2013 рік.
курсовая работа [79,5 K], добавлен 05.05.2015Знайомство з основними недоліками податкової системи України: відсутність цілісної концепції її побудови; яскраво виражений фіскальний ухил. Аналіз організаційно-економічних аспектів ефективного виявлення напрямів реформування податкової системи України.
курсовая работа [77,1 K], добавлен 15.10.2013Податки як основна складова системи державних доходів, їх сутність, призначення, джерела. Сукупність елементів і характеристик податкової системи Німеччини. Види федеральних і земельних податків; функції податкових консультантів та податкової інспекції.
контрольная работа [31,9 K], добавлен 03.04.2014Історичні аспекти розвитку податкової системи. Податкова система як основа економічної системи. Актуальні проблеми співвідношення прямих і непрямих податків. Аналіз стану й напрямки розвитку податкової системи України та її вплив на зростання економіки.
курсовая работа [38,8 K], добавлен 16.05.2010Порівняльний аналіз різних редакцій Закону України "Про систему оподаткування" та Проекту "Податкового кодексу". Основні принципи побудови, складові та недоліки сучасної податкової системи України. Шляхи реформування української податкової системи.
реферат [45,5 K], добавлен 17.08.2011Теоретичні та організаційні основи податкової системи України на сучасному етапі. Сутність податкової системи, принципи оподаткування. Приклади нарахування та заповнення податкової звітності. Приклад заповнення декларації про доходи фізичних осіб.
курсовая работа [3,7 M], добавлен 27.04.2009Проблеми податкової політики. Фіскальна та регулююча функції податків. Податкове регулювання банківської діяльності. Вплив на інвестиційну діяльність банків. Податкові "лазівки" в законодавстві. Пільги щодо страхування фінансових і кредитних ризиків.
реферат [26,8 K], добавлен 28.05.2010Дослідження та аналіз найважливіших проблем розвитку системи оподаткування України, а також виявлення основних шляхів їх вирішення. Визначення, можливі напрямків реформування податкової системи України, її економічна ефективність, структура і управління.
статья [16,8 K], добавлен 27.08.2017Дослідження організації діяльності державної податкової інспекції Святошинського району міста Києва. Аналіз чинного податкового законодавства в області податкової системи і виявлення проблемних питань. Податковий менеджмент: проблеми і вдосконалення.
отчет по практике [92,3 K], добавлен 06.02.2011Історичні аспекти розвитку податкової системи. Сутнiсть податкiв, їх мiсце в економiчнiй системi суспiльства. Система оподаткування підприємств. Види податків: податок на додану вартість (ПДВ); акцизний збір; мито. Прибуткове оподаткування підприємств.
курсовая работа [178,8 K], добавлен 28.05.2010Етапи та особливості становлення податкової системи України, її вплив на розвиток держави. Недоліки та проблеми функціонування податкової системи, напрями удосконалення в контексті прийняття Податкового Кодексу. Огляд податкових пільг у країнах Європи.
курсовая работа [71,4 K], добавлен 25.11.2011Формування та етапи розвитку податкової системи України. Суть спрощеної системи оподаткування та нарахування Єдиного соціального внеску. Порівняльний аналіз сплати податків підприємствами-аналогами. Оптимізація основних напрямків діяльності господарства.
дипломная работа [587,0 K], добавлен 16.05.2012
