Поява перших людей на території сучасної України. Теорії походження Давньої (Київської) Русі. Закріплення Радянської влади в Україні

Література:Виникають нові ідейні та художньо-естетичні течії, які вступають у протиріччя між собою та класицизмом. Такі течії народжували нові стилі - модернізм(під загальною назвою):імпресіонізм, символізм, неоромантизм, футуризм. На чільне місце в літературі виходять:Леся Українка, М.Коцюбинський, О.Кобилянська, В.Винниченко, В.Стефаник, М.Вороний, П.Грабовський, І.Нечуй-Левицький та ін.

Театр:В.Винниченко, Леся Українка, О.Олесь створили нову українську драматургію, а М.Садовський та М.Заньковецька здійснили постановку кращих творів вітчизняної та зарубіжної літератури. Велике значення для розвитку культури мала музично-драматична школа українського композитора М.Лисенка. Найвищого рівня досяг вокал С.Крушельницької.

Образотворче мистецтво переживало своєрідне піднесення. Особливо славився живопис І.Груша, Ю.Панькевича, О.Новаківського та ін. М.Бойчука вважають вважають засновником школи українських монументалістів. Чималого піднесення набуло моно скульптурне мистецтво та архітектура, які зазнали впливу модернізму.

Повторення вивченого.

Література:

Світлична В.В Історія України. Ст. 128-142.

Бойко О.Д. Історія України. Ст. 284-316.

22. «Україна в роки Першої Світової війни. Початок Української революції»

22.1 Українські землі в роки Першої Світової війни

Перша Світова війна, також відома як Велика війна і як «Війна, щоб завершити всі війни». Це був глобальний конфлікт, який відбувся перш за все у Європі між 1914 і 1918 роками. У конфлікт було втягнуто 38 з 59 держав світу або ѕ населення земної кулі. Під час війни загинуло понад 9 мільйонів солдат і цивільних жителів.

Основними учасниками війни були Франція, Великобританія і Росія - цей союз назвали Антанта. Протистояли їм країни Четвертного Союзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія).

Перша світова війна спричинила розпад чотирьох імперій: Австро-Угорської, Німецької, Османської і Російської. Та війна визначила кінець старого світового порядку, котрий склався після Наполеонівських війн, а результат конфлікту був одним із важливих чинників Другої Світової війни (1 вересня 1939 р.)

Перша Світова війна розпочалась 1 серпня 1914 року після того як Німеччина проголосила війну Росії. Цьому передували ряд подій (хронологія):

28 червня 1914 року серб Гаврило Принцип вбиває спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружину у Сараєво (Боснія і Герцеговина);

28 липня Австро-Угорщина оголошує війну Сербії;

29 липня у Росії розпочалася мобілізація населення в армію. Росія виступила на підтримку Сербії.

Пам'ятка. Убитий в Києві в 1911 році прем'єр-міністр Росії Аркадій Петрович Столипін у переписці з друзями з часів навчання в університеті Д.І. Мендєлєєвим та В. Соловйовим зазначав, що вступ Росії у Світову війну стане початком її кінця.

Для України, її населення, Перша Світова війна стала черговою трагедією. Чому?

а) український народ всупереч волі був втягнутий у війну, при чому на стороні двох конфліктуючих союзів, тобто це була братовбивча війна (а австрійській армії перебувало 3,5 млн українців, а в російській - 250 тисяч);

б) українські землі були об'єктом агресивних планів: Австро-Угорщини та Поділля і Волинь; Німеччина - на усю територію від Польщі до Дону з Одесою і Кримом; Росія зазіхала на Галичину, Буковину і Закарпаття;

в) з початку війни українські землі перетворилися на арену воєнних дій, що стало причиною значних втрат цивільного населення, великої кількості біженців, руйнування міст та селищ;

г) війна зумовила глибокий розкол національного руху. У ставленні до війни українські політичні партії зайняли різні позиції.

Партії Західної України виступили на боці Австро-Угорщини і Німеччини, марно сподіваючись на те, що у разі поразки Росії українці зможуть створити самостійну державу. Уже 1 серпня 1914 року була створена Головна Українська Рада (ГУР) на чолі з К.Левицьким. На заклик ГУР 6 серпня з добровольців організацій «Сокіл», «Січ» і «Пласт» був сформований легіон Українських Січових Стрільців чисельність 2,5 тис. чол.. Це був найстійкіший загін австрійських військ. У 1917-1920 роках УСС брали участь в українській революції.

4 серпня 1914 року у Львові з представників національного руху Східної України був створений Союз Визволення України (В. Дорошенко, В. Донців, М. Залізняк, А. Жук та інші).

Партії під російської України у своїй більшості підтримали у війні Росію. Самою чисельною партією була УСДРП на чолі з Петлюрою.

План заняття №24: 2 години



22.2 Лютнева революція в Росії та її вплив на Україну

У Першій Світовій війні бойові дії велися на двох фронтах: Західному і Східному, з перемінним успіхом Антанти і Четверного Союзу. На кінець лютого 1917 року найбільших труднощів у війні зазнала Росія - країною прокотилася хвиля народного невдоволення, яка швидко переросла в революцію. З 23 лютого по 2 березня самодержавство впало, цар Микола II відрікся від влади, влада в країні перейшла до Тимчасового уряду на чолі з князем Львовим, який отримав повноваження від ліберально налаштованих депутатів IV Державної думи (законодавчого органу царської Росії). Фактично Росія стала республікою.

Лютнева революція в Росії сприяла відновленню національного руху - знову гостро постало питання самовизначення України. За ініціативи Товариства українських поступовців, насамперед його фактичного керівника Михайла Сергійовича Грушевського, видатного історика, 4 березня 1917 року була утворена Українська Центральна Рада. Провідне місце в Раді зайняли такі партії: ТУП, УСДРП, УПС. Головою ЦР було обрано М.С. Грушевського.

6-8 квітня 1917 року у Києві пройшов Український національний конгрес, який надав ЦР повноваження представляти весь народ. Головною метою діяльності ЦР проголосила державне самовизначення українського народу.

10 червня ЦР прийняла I (перший) Універсал - документ, в якому проголошувалася автономія України у складі Росії. Це був новий етап відродження української державності.

15 червня було утворено Генеральний Секретаріат (уряд) на чолі з В. Винниченком, С. Петлюрою, Б. Матросом, В. Садовським. Це був соціал-демократичний уряд.

Наприкінці червня в Києві розпочалися переговори між представниками ЦР і Тимчасового уряду. Результатом перемовин було визнання ЦР як представницького органу українського народу, а Генеральний секретаріат як уряд, що має вплив в усіх 9 (дев'яти) губерніях.

З липня 1917 року Центральна Рада схвалила II (Другий) Універсал, в якому проголошувалося право на участь на участь в розбудові української держави інших етнічних меншин, що проживали в Україні. Їх представникам було виділено 18% депутатських місць у Малій Раді (діяла постійно) і 30% місць у Великій Раді (спеціально скликалася).

4 серпня 1917 року під тиском антиукраїнсько налаштованих депутатів Думи і членів Тимчасового уряду (російський виконавчий орган) прийняв «Інструкцію», згідно якої право чинність Генерального секретаріату поширювалася на 5 з 9 губерній: Київську, Волинську, Полтавську, Подільську, частково Чернігівську. Такі дії Тимчасового Уряду викликали незадоволення серед українських політиків, але у відкриту конфронтацію вони не вступали, але поки у Росії, її столиці Санки-Петербурзі не відбувся переворот (25-26 жовтня 1917 роки) і до влади прийшла партія більшовиків на чолі з В.І. Леніним. Ця партія була радикально настроєною до буржуазного ладу, капіталістичних відносин, виступала за владу робітників у всьому світі так звану «перманентну» революцію, але фактично сама стала у керма Росії та розпочала боротьбу за збирання земель Росії у єдину країну «влади робітників і селян» - фундамент майбутньої Світової соціалістичної революції. Вони були противниками самовизначення народів Росії, насамперед українців.

Завдання для самоконтролю:

Як розпочалася I Світова війна? Які обставини посилювали трагізм тієї ситуації, в якій опинився український народ в період воєнних дій?

Коли і за яких обставин була створена Центральна Рада? Хто був її головою?

У чому зміст I і II Універсалів Центральної Ради?

Які завдання ставили більшовики у своїй програмі діяльності після захоплення влади у жовтні 1917 року в Санкт-Петербурзі? Як вони ставилися до права українського народу на самовизначення?

Література:

Світлична В.В. Історія України - с. 131-132; 143-146.

Бойко О.Д. Історія України - с. 308-313; 316-325.

Завдання для самоконтролю у формі експрес-опитування

Перша Світова війна і «Війна, щоб завершити всі війни» - це одна і та ж сама подія, чи ні?

ТАК ЧИ НІ.

Перша Світова війна відбулася у:

а) 1914-1918 роках;

б) 1917-1921 роках?

ВІДПОВІДЬ ОДНОЗНАЧНА: АБО А), АБО Б).

Як називався військовий союз у Першій Світовій війні в якому приймали участь українські збройні угрупування:

а) Четвертний Союз;

б) Антанта?

4. Перша Світова війна сприяла об'єднанню представників українського національного руху:

ТАК ЧИ НІ.

Українська Центральна Рада була створена як представницький орган чи як виконавчий орган влади:

а) представницький;

б) виконавчий;

I Універсал Центральної Ради проголошував Україну:

а) незалежною країною;

б) автономією у складі Росії?

ВІДПОВІДЬ ОДНОЗНАЧНА: АБО А), АБО Б).

I Універсал надавав право у розбудові країни усім жителям України чи тільки етнічним українцям:

а) усім жителям України;

б) тільки етнічним українцям?

II Універсал Центральної Ради проголошував Україну:

а) незалежною країною;

б) автономією у складі Росії?

Генеральний Секретаріат був виконавчим органом:

а) України;

б) Росії;

в) Польщі?

ВІДПОВІДЬ ОДНОЗНАЧНА.

Прихід до влади у Росії більшовиків на чолі з Леніним сприяв розвитку українського національного руху, чи ні?

ТАК ЧИ НІ.

23. План заняття №25: 2 години

23.1 III Універсал. Проголошення Української Народної Республіки (УНР)

Захоплення більшовиками центральної влади у Росії, зокрема у її тодішній столиці Санкт-Петербурзі (Петрограді з 1917 року), різко вплинуло на розвиток подій в Україні та стосунки між Україною і Росією. Центральна Рада засудила переворот і не визнала владу більшовиків, а відтак розпочався процес підготовки до проголошення суверенітету України - це прямий шлях до незалежності.

31 жовтня Центральна Рада прийняла рішення про поширення її повноважень на територію Харківщини, Катеринославщини (сучасна Дніпропетровщина), Херсонщини, материкової Таврії (суч. Миколаївська область), частину Курської і Воронезької губерній, у яких жили етнічні українці. Підвищилась також компетенція виконавчого органу - Генерального Секретаріату.

7 листопада 1917 року Центральна Рада прийняла Третій Універсал і таким чином проголосила утворення Української Народної Республіки (УНР). Разом з тим повного розриву з Росією (Російською Республікою) не відбулося, оскільки УНР мала статус автономії, а сама Росія керівникам УНР вважалася «федерацією рівних народів» - це було серйозною, а може історичною помилкою тодішніх українських політиків.

Для громадян України III Універсал приніс певні зміни у соціально-економічних сферах суспільного життя. А саме:

скасовувалася велика приватна власність на землю;

встановлювався 8-годинний робочий день;

проголошувалися демократичні свободи українському народу;

національним меншинам надавалася «персональна автономія»;

скасовувалася смертна кара;

усім політв'язням оголошувалася амністія;

встановлювався державний контроль над виробництвом;

скликалися 9 січня 1918 року Українські Установчі збори для визначення повноважень Центральної Ради та Генерального Секретаріату, точніше перебирання на себе функцій законодавчого органу влади.

23.2 Українсько-більшовицька війна. IV Універсал і проголошення незалежності УНР

III Універсал і проголошення УНР як автономії Російської республіки викликало невдоволення у більшовицького керівництва Росії на чолі з В.І. Ульяновим-Леніним, зрозуміло чому - з самого початку більшовики планували встановлення диктатури, яку називали «Диктатурою робочих і селян - пролетаріата», а демократична автономія у формі УНР та ще й власним урядом, парламентом і військом виявилася загрозою планам більшовиків про встановлення влади Рад (Совєтов) не лише в колишній Росії, а й у всьому світі. Слід пам'ятати, що реальна влада у Радянській Росії належала не владі Рад, а партії РСДРП (б) - більшовикам на чолі з В.Леніним і Л.Троцьким. Суперечливим було і питання приватної власності. В Україні приватна власність залишалася, окрім крупних господарств, а за планами більшовиків вона мусила бути ліквідована.

4 грудня 1917 року Рада Народних Комісарів Радянської Росії направила Центральній Раді ультиматум у якому:

1) визнавалася УНР і право на відокремлення;

2) не визнавалася Центральна Рада як повноважний легітимним представник українського народу і національних меншин, що проживали в Україні;

3) натомість пропонувалося визнати рішення Всеукраїнського З'їзду Рад, який розпочав роботу 4 грудня у Києві;

4) звинувачувалося керівництво УНР у роззброєнні військових частин, підконтрольних більшовикам;

5) Рада Народних Комісарів на чолі з В.Леніним і Л.Троцьким фактично звинуватила Центральну Раду у змові проти радянської влади у Росії і в Україні.

Ультиматум російських більшовиків мав за мету залякати делегатів I Всеукраїнського З'їзду Рад, але цього не сталося - з 2,5 тис. чоловік більшовиків прямо підтримали 127 чоловік.

Усі вони демонстративно покинули з'їзд Рад у Києві та переїхали у Харків, де 11-12 (24-25) грудня 1917 року провели альтернативний з'їзд. Харківський з'їзд не був легітимним (юридично визнаним за правом більшості), оскільки на ньому було лише 89 представників місцевих Рад з понад 300 тоді існуючих в Україні. Проте це не завадило проголосити утвердження радянської влади в Україні, створити Центральний виконавчий комітет (своєрідний законодавчий орган) і уряд - Народний Секретаріат. Наступним кроком Харківського з'їзду Рад було проголошення розпуску Центральної Ради і про початок боротьби з «контрреволюцією». Власних сил українським більшовикам не вистачало, а тому вони звернулися за допомогою до уряду В.Леніна. Це було головне завдання російських більшовиків - одержати запрошення про допомогу з України начебто від законної влади і ввести добре вишколені та озброєні війська: регулярні загони колишньої царської армії, що перейшли на сторону більшовиків та були противниками утворення на території колишньої Росії незалежних держав. Всього чисельність російського війська складала близько 60 тис. чол.., а їх командувачем було призначено В.Антонова-Овсієнко.

Війна більшовиків з УНР тривала із середини грудня 1917 року до кінця січня 1918 року. Центральна Рада виявилася не готовою очолити збройне протистояння більшовикам. Серед населення України кількість симпатиків владі більшовиків теж зростала - їх захоплювала рішучість більшовиків у наведенні порядку, а ще більше псевдо гасла на кшталт: «Мир хатам - війна палацам!».

Для значної кількості знедоленого українства від затяжної війни та політичної невизначеності соціальні орієнтири більшовиків виявилися ближчими ніж суверенні національні інтереси.

На жаль, і сьогодні в незалежній Україні перед кожними виборами влада і ті, хто прагнуть до неї вдаються до різноманітних трюків-підкупів українських громадян.

Таких поки що виявляється багато - чи це через бідність, чи це через відсутність у свідомості понять національних переваг, за які потрібно платити зараз високою ціною? Мова йде конкретно про наявність серед більшості українського народу патріотизму. Суть його зводиться до такого: «Батьківщину люблять завжди, не зважаючи на соціально-економічне становище у певному часі. Це ті рідні тато і мама - їх слід любити не від їхнього соціального і економічного статусу, а тому, що вони тебе родили».

Більшовицькі війська, яка наступали на Київ очолив колишній царський полковник М.Муравйов (син українського письменника М.Коцюбинського, пізніше розстріляний більшовиками). Найдраматичнішою сторінкою бойових дій стала битва біля залізничної станції Крути. Я назву це не битвою, а побоїщем - там полягло близько 500 (420) київських студентів, учнів гімназій і курсантів, за Україну. Крути 16 (29) січня 1918 року стали національним символом честі українського народу.

P.S. Слід говорити правду до кінця: винуватців загибелі молодих юнаків під Крутами кілька - це не тільки більшовики, а й керівництво Центральної Ради, яке фактично кинуло людей у жорнова битви без спеціальної підготовки і значно меншій чисельності.

За умов наступу більшовиків Центральна Рада прийняла IV Універсал 22 січня 1918 року, який проголошував, хоч і запізно, Українську Народну Республіку незалежною державою. Цей запізнілий акт не врятував українську республіку. Спочатку повстали робітники Київського «Арсеналу», їх придушили війська Центральної Ради. 26 січня 1918 року після п'ятиденного бомбардування у Київ увійшли більшовицькі загони - розпочався кривавий «червоний терор». Вбивали не лише за приналежність до національного руху за мову, за просто належний зовнішній вигляд, за вишиванку, і при цьому грабували. Всього загинуло близько 5 тис. чоловік.

Центральна Рада і всі її заклади втекли до Житомира, а звідти у Сарни на Волинь, ближче фронту з німецькими військами. Розпочалися переговори (ще раніше, до падіння Києва) між Центральною Радою і німецькими та австрійськими дипломатами.

Завдання для самоконтролю:

Як відбулося проголошення УНР?

Який зміст III Універсалу?

Що ви знаєте про перший Всеукраїнський з'їзд Рад?

У чому полягає історичне значення IV Універсалу ЦР?

Література:

Світлична ВВ. Історія України - с.146-148.

Бойко О.Д. Історія України - с.326-332.

Даний урок передбачає використання відео матеріалів (якщо є технічна база), зокрема серії «Ультиматум» і «Трикутник смерті» з історії в епілогах «Невідома Україна»

24. «Українська державність в 1917-1921 роках»

24.1 Мирний договір у Брест-Литовську

Поразка УНР у війні з більшовиками показала не тільки псевдоромантизм у діях українських політиків (мова йде про можливість національно-культурного розвитку як автономії Росії), а й слабкість української влади: політичну, соціальну і військову. Керівництво УНР могло сподіватися тільки на зовнішню допомогу. Таку допомогу ЦР почала шукати з країнами Четвертного Союзу.

27 січня (9 лютого) 1918 року, наступного дня після захоплення Києва більшовиками, ЦР у м. Бресті заключила угоду з країнами німецько-австрійського блоку. У ньому, зокрема, йшлося про таке:

Україна вийшла із стану війни з країнами Четвертного Союзу.

Німеччина і Австро-Угорщина зобов'язалися допомагати Україні відновлювати владу ЦР над усією територією УНР.

УНР погодилась допустити німецькі та австро-угорські війська на свою територію.

ЦР взяла зобов'язання поставляти німецьким та австро-угорським військам продовольчі товари, а ті, в обмін на них, техніку і машини сільськогосподарського призначення.

Уряд Росії, Рада Народних Комісарів, теж був учасником переговорів у Брест-Литовську. Більшовикам теж був необхідний мир або передишка у війні аби укріпитися у владі в Росії. Четвертний Союз на вимогу ЦР виставив Росії ультиматум - звільнити територію України від більшовицьких військ. Росія змушена була погодитися. Український радянський уряд був розпущений, війська Росії разом з українськими більшовиками покинули Україну.

24.2 Німецько-австрійська окупація України

Протягом лютого-квітня 1918 року німецько-австрійські війська зайняли територію України і фактично окупували її. Сподівання ЦР на допомогу з боку Німеччини та Австро-Угорщини виявилися марними. В Україні було встановлено жорсткий військових окупаційний режим, а за порядком слідкувала військова адміністрація, а не влада від ЦР та Генерального Секретаріату. Почалися розстріли мирного населення, яке було невдоволено окупаційним режимом, особливо коли почали у них відбирати землі та передавати їх поміщика, а тих зобов'язала засіяти землі для забезпечення провіантом війська. Авторитет ЦР та її уряду серед українського народу був втрачений майже повністю, а тому постала проблема у нових українських провідниках.

24.3 Державний переворот. Падіння Центральної Ради

29 квітня 1918 року у Києві від імені підприємців , поміщиків, заможних селян було проведено з'їзд Союзу землевласників, який проголосив гетьманом всієї України колишнього царського генерала Павла Петровича Скоропадського (1873-1945), почесного отамана Вільного Козацтва, правнука гетьмана Івана Скоропадського (1708-1722). У цей же день окупаційні війська розігнали ЦР і визнали владу гетьмана. Отже, в Україні 29 квітня 1918 року стався державний переворот.

Мотиви німецько-австрійського командування зрозумілі: ЦР втратила підтримку у народу, а тому окупанти сподівалися, що гетьман Скоропадський зуміє навести порядок і забезпечити війська продовольством. До того ж, гетьман Скоропадський був прихильником політичного устрою у формі монархії, а не демократії, як ЦР, що співпадало з інтересами монархів у Німеччині та Автро-Угорщині.

Українська ЦР проіснувала 13 місяців - з березня 1917 по квітень 1918 року. Головний підсумок - проголошення державної незалежності УНР у IV Універсалі та схвалення Конституції УНР, за іронією це сталося у день перевороту 29 квітня 1918 року. За Конституцією Україна проголошувалась суверенною, демократичною, парламентською державою, усім громадянам УНР гарантувалися рівні громадянські і політичні права.

Проте, заходи ЦР були запізнілими, часто непослідовні і незрозумілі простому народу, і тому українська революція зазнала поразки.

24.4 Українська держава доби Гетьманату Павла Скоропадського

Після проголошення Гетьманату було обрано новий уряд - головним чином із крупних поміщиків і військових. Керівником уряду було обрано спадкоємця давнього козацького роду Федора Лизогуба.

Основні напрями політики уряду Скоропадського:

Україна була проголошена монархією у формі гетьманату.

Власність поміщиків на землю, фабрикантів і заводчиків відновлювалася, а збитки, які вони одержали під час революції відшкодовувалися.

Налагоджувалася робота адміністрації в Києві та на місцях: повітах і волостях.

Політичні партії лівого спрямування заборонялися, а також мітинги, демонстрації, страйки.

Створювалася українська регулярна армія.

Прийнята програма, яка успішно виконувалася, розвитку української освіти: шкіл, гімназій, університетів, академій, видавництв.

За Гетьманату П.Скоропадського було створено першу українську національну академію наук. Її президентом було обрано В.І. Вернадського, який на цій посаді перебував аж до 40-х років. Помер академік у 1945 році.

Проводилася активна зовнішня політика - Українську державу визнали 30 країн, у 23 країнах вона мала своїх послів. Навіть з Росією було укладено угоду про добросусідські відносини.

У більшості випадків влада гетьмана контролювалася окупантами, прямо підтримувалася у боротьбі з непокірними громадянами і лівими партіями. Незадоволені політикою гетьмана об'єдналися навколо Українського Національного Союзу. 13 листопада 1918 року на засіданні УНС було проголошено створення опозиційного уряду на чолі з письменником В.К.Винниченком (ввійшли С.Петлюра, Ф.Швець, Ф.Андрієвський, А. Макаренко).

Проти гетьманату виступили також і українські більшовики. У липні 1918 року вони створили Комуністичну партію більшовиків України - КП(б)У, яка визнавала себе складовою частиною РКП(б). слід додати, що у народі авторитет КП(б)У дуже швидко став зростати, особливо йому припали гасла про фабрики і землю. КП(б)У була неоднорідною за складом, але прихильники національної незалежної держави були у меншості.

Гетьманат проіснував недовго. 11 листопада 1918 року офіційно закінчилася I Світова війна, при чому поразкою Четвертного Союзу. Цьому сприяли також революції у Австрії та Німеччині. Почалася евакуація окупаційних військ. Раднарком Росії скасував угоди Брестського миру, в тому числі і визнання незалежності України.

Втративши підтримку німців та австрійців, гетьман Скоропадський перейшов на сторону білогвардійців на чолі з А.Денікіним, який очолював потугу за відновлення в Росії монархії.

У відповідь на дії П.Скоропадського, фактично зраду українським інтересам, Директорія об'явила початок повстання. Це ж саме 28 листопада зробили українські більшовики і до грудня 1918 року при підтримці Росії захопили владу на більшій частині території України.

14 грудня війська Директорії увійшли в Київ. Цього дня П.Скоропадський зрікся влади і виїхав у Німеччину. В Україну було відновлено УНР.

Завдання для самоконтролю:

Що змусило ЦР піти на переговори з Четвертним Союзом?

Якими для України були результати мирної угоди в Брест-Литовську?

Як відбулось падіння ЦР та УНР і встановлення в Україні Гетьманату на чолі з П.Скоропадським?

Назвіть основні напрямки діяльності уряду П.Скоропадського. Які з них можна визнати успішними?

Що таке Директорія і як відбулося відновлення УНР?

Література:

Світлична В.В. Історія України - с.149-152.

Бойко О.Д. Історія України - с.332-340.

Тест на хронологічну пам'ять:

7 листопада 1917 року - III Універсал.

4 грудня 1917 року - Ультиматум РНК, Всеукраїнський з'їзд Рад.

11-12 грудня 1917 року - альтернативний з'їзд Рад у Харкові.

16 січня 1918 року - бій під Крутами.

26 січня 1918 року - захоплення Києва більшовиками.

27 січня 1918 року - Брест-Литовська угода.

29 квітня 1918 року - Державний переворот і встановлення Гетьманату.

11 листопада 1918 року - завершення Першої Світової війни.

13 листопада 1918 року - створення опозиційного уряду проти Гетьманату.

14 грудня 1918 року - встановлення Директорії і відновлення УНР.

25. «Українська державність в 1917-1921 роках»

25.1 Утворення ЗУНР

До жовтня 1918 року західноукраїнські землі перебували у складі Австро-Угорської імперії. У жовтні 1918 року імперію охопили революційно і, як правило, національно визвольні рухи. 11 листопада Австро-Угорщина визнала поразку у Першій Світовій війні. З цього часу на землях колишньої імперії розпочався процес відновлення державності: чехами і словаками (Чехословакія), угорцями, сербами, боснійцями, хорватами, поляками, і що важливо для нас - українцями.

18 жовтня 1918 року українські політичні діячі і церковні ієрархи у Львові створили Українську Національну Раду на чолі з Євгеном Петрушевичем. Мета - об'єднати західноукраїнські землі.

Важливу допомогу Укр. Нац. Раді надавав Військовий комітет, створений у вересні із офіцерів-українців австрійської армії та українських січових стрільців.

1 листопада з ініціативи Військового комітету розпочався виступ солдатів - українців, активно підтриманий населенням.

2 листопада австрійський комітет передав владу Національній Раді. Наміри Нац. ради:

Земельна реформа;

Національна армія;

Робітниче законодавство;

Соціальне забезпечення.

9 листопада створено західноукраїнський уряд на чолі з Костем Левицьким, згодом Сидором Голубовичем.

13 листопада - Укр.. Нац. Рада затверджує самостійність держави ЗУНР із столицею у Львові. (Східна Галичина, Закарпаття, Буковина).

По закону із 13 листопада 1918 року вся влада належала народу, а президентом республіки обрали С.Петрушевича. Державною мовою проголошувалася українська. У грудні 1918 року польські загони під проводом ставленика США, Англії та Франції Ю.Пілсудського розпочали відкриту агресію проти ЗУНР. Поляки виставили претензії на Східну Галичину аж до Чорного моря. На сході України тиснули більшовики - УНР на чолі з Директорією оборонялися із усіх сил.

Цілком логічно, щоб вистояти треба було об'єднуватися. Це сталося 22 січня 1919 року в Києві - проголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР. З цього дня відзначається День Соборності України.

Але вийшло не так, головним чином через неправильну політику щодо об'єднання Директорії. Точніше уряд УНР Директорія, щоб устояти перед натиском більшовиків, зрадив ЗУНР та її населення - заключив угоду про союз з Польщею. 4 грудня 1919 року Є.Петрушевич денонсував Акт Злуки.

У липні 1919 року Схудну Галичину захопили та окупували польські війська. Уряд ЗУНР емігрував у Відень. Армія ЗУНР - Українська Галицька Армія перейшла на сторону УНР і злилася з її військом.

15 березня 1923 року країни Антанти закріпили Східну Галичину за Польщею. Ще раніше у 1921 році це зробила Росія на Ризькій угоді.

25.2 Поразка Директорії

Після Акту Злуки у Києві до 29 січня працював трудовий конгрес, на якому більшість висловилася за демократичний лад в Україні. Влада належала Директорії:

а) законодавча - Трудовому конгресу;

б) виконавча - Раді Народних Міністрів;

в) на місцях - трудовим радам селян, робітників та інтелігенції.

Свої наміри Директорія привести у життя не змогла. Наступ більшовиків змусив військо Директорії покинути Київ і перебратися до Вінниці (2 лютого 1919 року). У червні 1919 року Директорія контролювала смугу завширшки 10-20 км між поляками і більшовиками. Які ж причини поразки Директорії?

Внутрішні протиріччя між групою В.Винниченко і групою С.Петлюри. Винниченко був прихильником союзу з більшовицькою Росією, а Петлюра - з Польщею та Антантою.

Проголошені права трудового народу Директорія не поспішала вводити в дію.

Невдала зовнішня політика на обидва боки. До того ж, проти Директорії виступила армія А.І.Денікіна, яку суттєво підтримувала Антанта (Англія, Франція, США).

Величезна військова потуга народного ополчення під проводом Н.Махна, загони так званих «зелених» (заможних селян) та отамана Григор'єва перейшли на бік більшовиків.

25.3 Встановлення радянсько-більшовицького уряду України

З 2 лютого 1919 року радянські війська заступили у Київ. Було проголошено на Україні утвердження влади робітничо-селянського уряду на чолі з Х.Раковським. Україна називалася як Українська соціалістична радянська республіка (УСРР)

В історії цей період дії Радянського уряду одержав назву «політика воєнного комунізму». Основу тієї політики становила:

Диктатура КП(б) України.

Націоналізація промисловості, фінансового зв'язку.

Державна монополія на товари.

Загальна трудова повинність.

Запровадження продрозкладки і карток на харчі.

«Червоний терор» проти противників більшовизму.

Політика «воєнного комунізму» викликала масовий супротив населення в Україні, навіть окремі отамани із своїми загонами покинули більшовиків. Водночас на Україну посунули війська А.І.Денікіна. 30 серпня 1919 року денікінці зайняли Київ. Головним захисником українських інтересів на той час виявилася «армія» під керівництвом Нестора Махна.

Як завжди це було в історії України, стався новий розкол в Директорії та її армії (УГА). Як кажуть: «Де двоє українців, там три гетьмани».

Частина армії Директорії, та, що прийшла із ЗУНР - УГА, вступила в перемовини з денікінцями. Військові від Директорії та УНР були проти. У листопаді 1919 року армії УНР не стало, а на початку 1920 року не стало і самої УНР. Червона Армія розгромила денікінців і влада більшовиків була відновлена в Україні - втретє остаточно (до 1991 року).

За Ризькою угодою Польща визнала УСРС.

Завдання для самоконтролю.

Як відбулось утворення ЗУНР?

Розкрийте причини падіння ЗУНР.

У чому причини поразки Директорії?

Що було зафіксовано у Ризькому миру 1921 року?

Література

Світлична В.В. Історія України - с.152-157.

Бойко О.Д. Історія Україна - с.340-367.

26. «Культура і духовне життя в Україні 1917-1921 рр.»

26.1 Освіта і наука в Україні 1917-1921 років

Визвольна боротьба українського народу 1917-1921 рр. відкрила нову сторінку в історії національної культури. Разом із тим жорстока класова і національно-визвольна боротьба розколювала суспільство, спотворювала світосприйняття людей і формувала складну і суперечливу культурно-ідеологічну обстановку. Кожен політичний режим, що утверджувався в Україні, прагнув ввести власну лінію в галузі культури. Кожен з них спирався на соціально і національно близькі йому верстви населенні, інтелігенцію, діячів культури, освіти, мистецтва, залишаючись байдужим або непримиренно ворожим до інших. В таких умовах культурний процес в Україні набуває своєрідних, властивих лише тій добі проявів і форм.

Просвіти.

Після Лютневої революції 1917 року в Росії на території України набули поширення національні культурно-освітні організації - «Просвіти», які найбільш активно діяли серед сільського населення. «Просвіти» організовували бібліотеки, драмгуртки, хорові колективи, лекції, налагоджували видавничу справу, розповсюджували українські книги, газети, часописи. На початку осені 1917 року в Україні вже діяли 952 культурно-освітні установи «Просвіти».

Більшовики із самого початку утвердження при владі спробували взяти під контроль «Просвіти», але військово-політичні події 1917-1920 років обмежували вплив радянської моделі на розвиток освіти і діяльність «Просвіт», який визначав їм комуністичний характер. Проте більшість «Просвіт» зберігали національно-культурну спрямованість у своїй діяльності. У червні 1921 року «Просвіт» було вже 4227 од. Не в змозі зламати національне спрямування роботи «Просвіт», більшовики під кінець 1921 року пішли на пряме знищення установ. Натомість більшовики всіляко підтримували ті освітні та культурні установи, які можна було використати для радянської політичної агітації: клуби, народні будинки, бібліотеки, хати-читальні, сільбуди, агітаційні майданчики, агітпоїзди та агітпароплави; друкували і розповсюджували брошури, листівки, плакати тощо.

Загальноосвітня та вища школа.

У 1917-1921 рр. різними режимами в Україні організовувалися спроби змінити стару систему народної освіти, тобто царську, і заснували нові, більш прогресивні та продуктивні її форми.

Центральна Рада широко підтримувала будівництво української школи. За короткий час було засновано 53 гімназії, укладені навчальні програми для шкіл, розроблено план українізації школи.

Більшовики свою діяльність організовували на підставі директив і розпоряджень, що видавалися в Росії. Згідно тих документів історію, літературу та інші гуманітарні дисципліни пропонувалося вивчати на засадах соціалізму, непримиренної боротьби з капіталізмом та націоналізмом. Скасовувалось викладання Закону Божого. За часів Гетьманату та Директорії українізація школи тривала, але російські школи це не зачіпало, лише в окремих з них вводилися уроки української мови. Наприкінці Гетьманату в Україні діяло 150 укр. гімназій.

У 1920 році радянська влада провела реформу народної освіти. Усі нижчі, середні, державні громадські і приватні школи реорганізовувалися в одну загальноосвітню трудову семирічну школу, що мала два ступені: 1-4 класи та 5-7 класи. Після завершення семирічки випускники могли продовжувати навчання у середніх професійно-технічних школах. Того ж року радянська влада розгорнула українізацію шкіл в УСРР.

Висновок: Не зважаючи на складні умови воєнного часу, в народній освіті України за 1917-1921 роки відбулися позитивні зміни:

зросла кількість загальноосвітніх шкіл у порівнянні з дореволюційним періодом;

зріс обліковий склад учнів, хоча більша їх частина рідко відвідувала школу;

розпочався наступ на неписьменність в Україні. (Декрет В.Леніна у грудні 1919 р. «Про ліквідацію неписьменності серед населення РСРФР»);

6 жовтня 1918 року відкрився перший державний український університет у Києві, а 22 жовтня - у Кам'янець-Подільському.

у діючих вищих навчальних закладах спрощувалася система вступу до вищих навчальних закладах, що правда лише для робітників та селян, учасників більшовицької революції. Всього на кінець 1920 року в Україні працювало 38 вузів , у яких числилися 57 тис. студентів, що було більше, ніж до революції;

важливим досягненням у розвитку освіти було заснування 24 листопада 1918 року Української академії наук на чолі з В.І.Вернадським - видатний природознавець з світовим ім'ям, творець у 30-х роках новітньої філософської теорії. В.Вернадський під своїм керівництвом об'єднав найвідоміших вчених українського походження з усієї Росії: А.Кримський, Д.Багалій, М.Кащенко, В.Косинський, О.Левицький, М.Петров, С.Смаль-Стоцький, С.Тимошенко, М.Туган-Барановський, П.Тутковський.

26.2 Українське мистецтво і духовне життя 1917-1921 років

Літературний процес.

Літературний процес цього періоду пов'язаний як з іменами вже відомих письменників і поетів, так і з новими іменами, талант яких почав розвиватися в умовах революції та визвольних змагань. Політичні симпатії більшості з них були на боці українських національних партій: Олександр Олесь, Остап Вишня, Володимир Сосюра, Григорій Чупринка, та ін. Останній, Г.Чупринка, у 1917 році написав «Єдність і згода, право й свобода - доля найкраща народа». У 1921 році Г.Чупринка загинув у боротьбі з більшовиками.

Не всі з них залишилися в Україні. Частина зазнала гіркої долі емігрантів, як, наприклад, О.Олесь.

Серед молодих літературних дарувань у часи української революції в історії літератури відзначають Павла Тичину («Золотий гомін», «Сонячні кларнети»). Тичина разом з А.Ніковським та С.Єфремовим був співредактором популярної газети «Нова Рада».

У цілому, для періду 1917-1921 років, у літературі, особливо поезії, характерним було панування романтизму. Крім П.Тичини, яскравим представником жанру «романтизм» в Україні, були В.Сюсюра («Третя рота»), В.Чумак («Заспів»). В.Чумак у листопаді 1919 року був розстріляний денікінцями, а його збірка віршів опублікована посмертно.

Під час буремних подій революції молоді та відомі літератори об'єднувалися у різноманітні гуртки. Самим відомим було літературне угрупування «Неокласиків» навколо журналу «Книгар: М.Зеров, П.Филипович, М.Рильський, М.Драй-Хмара та інші.

Частина молодих українських митців приєдналася до літературного напряму «символізм». Серед них: П.Тичина, Я.Савченко, Д.Загул та ін.

Відомим представником ще одного напряму тих часів - «пан футуризм» - був М.Семенко («Картка», мініатюра).

26.3 Театральне, музичне та образотворче мистецтво

У 1917-1921 рр. відчутних змін зазнала театральна справа. За часів Гетьманату був заснований Український театр драми та опери, виник ряд інших творчих колективів. На жаль, діяльність більшовиків в театральній сфері була позначена трансформацією національних театрів з «ідейно-ворожих» в соціалістичні. У серпні 1919 року Український театр перейменовано у Перший театр Української Радянської Республіки ім.Шевченка. Та театральне життя не припиняється. Саме у цей час розкрився талант молодих майстрів сцени О.Сердюка, К.Кошевського і особливо Леся Курбаса, який у 1920 році створив виставу за поемою Т.Шевченка «Гайдамаки». Працювали в театрі й корифеї сцени.

У 1919 році був заснований Новий драматичний театр імені І.Франка, на чолі якого став Гнат Юра. У 1923 році переїхав у Харків, а в 1926 році назад у Київ.

У містах і селах виникло багато оркестрів, народних інструментів, хорових капел. У 1918 році за гетьмана було засновано Державний симфонічний оркестр під проводом О.Горілого, що у 1919 р. виступав як Республіканський симфонічний оркестр імені М.Лисенка.

У 1920 році на базі музично-драматичної школи ім. М.Лисенка було створено Київський музично-драматичний інститут. Там працювали видатні композитори М.Леонтович, Я.Степовий, Л.Ревуцький, Г.Верьовка та інші.

Визначним явищем в історії українського мистецтва було утворення Української академії мистецтв. Цьому активно сприяли Центральна Рада на чолі з М.Грушевським. Відкриття відбулося 5 грудня 1917 року. Першими членами Академії мистецтв були: М.Бойчук (ректор), Михайло Жук, Василь і Федір Кричевські, Георгій Нарбут.(сім'я Нар бутів й сьогодні є впливовою у архітектурних організаціях України).

У жовтні 1918 року в Ромнах на Сумщині відкрито перший в Україні пам'ятник Т.Шевченку (автор І.Кавалерідзе).

У 1919-1920-х роках почалося виконання радянського монументальної пропаганди. У травні 1919 року опубліковано декрет РНК УСРР «Про знесення з майданів та вулиць пам'ятників, збудованих царям та царським посіпакам» - і знесли. Чимало знесли і витворів мистецтва.

Завдання для самоконтролю:

Які чинники зумовили розвиток української культури після Лютневої революції 1917 року?

Що таке «Просвіти», як протягом революції змінювався характер їх діяльності?

Охарактеризуйте зміни у загальноосвітній і вищій школах в Україні 1917-1921 років?

Назвіть українських літераторів, що почали творити у 1917-1921 роках. Які літературно-художні напрями вони представляли?

З якими іменами пов'язаний розвиток театрального мистецтва в Україні даного періоду?

Коли і з якою метою була утворена Українська академія мистецтв?

Література:

Сайт: school.xvatit.com/index.php.?title=культура і духовне життя…

Тести (репродукція):

Кожен політичний режим, що утверджувався в Україні 1917-1921 роках прагнув вести загальнонаціональну лінію у галузі культури: так чи ні?

«Просвіти» у 1917-1921 роках мали мали національне вираження чи інтернаціональне?

Кількість початкових та середніх навчальних закладів за роки української революції зросла: так чи ні?

Радянська влада сприяла розвитку та українізації шкіл у 1917-1921 роках: так чи ні?

Як називався політичний режим в Україні, що сприяв заснуванню української академії наук?

Що об'єднувало у 1917-1921 роках Павла Губенка (Остапа Вишню), Володимира Сосюру, Павла Тичину?

Що таке «романтизм», «неокласицизм», «символізм», «пан футуризм»?

Хто створив першу українську виставу на основу поеми Т.Шевченка «Гайдамаки»?

Українська академія мистецтв була заснована Центральною Радою чи більшовиками?

Радянська влада сприяла розвитку церковного життя: так чи ні?

27. «Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921-1928 рр.)

Політична карта України у міжвоєнні роки (1921-1939).

Крах політики «воєнного комунізму» в Україні.

Ключові терміни і поняття
«воєнний комунізм» п'ятирічки колективізація розкуркулення коренізація українізація	НЕП тоталітаризм комунізм геноцид голодомор інакомислення	інтегральний націоналізм ліберальний націоналізм націонал комунізм репресії

Актуальність матеріалів. Повторення вивченого.

27.1 Політична карта України у міжвоєнні роки

Поразка національної революції у 1917-1921 роках зумовила новий етап територіального розколу України: українські землі опинилися у складі різних держав:

Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина і Підляшшя - у складі Польщі.

Закарпаття - у складі Чехословаччини.

Буковина - у складі Румунії.

Більша частина України увійшла до складу СРСР, утворений на I з'їзді рад 30 грудня 1922 року. До його складу увійшли Російська Федерація, Українська РСР, Білоруська РСР, Закавказька Федерація (Грузія, Вірменія, Азербайджан). Головні документи і Декларація про утворення СРСР та Договір союзних республік надавали перевагу центру (Москва) над правами республік.

У 1924 році відбулося юридичне оформлення СРСР у Конституції СРСР. Цей основний закон позбавив союзні республіки права на зовнішню політику і торгівлю, прийняття власних рішень щодо розвитку транспорту, зв'язку і оборонної промисловості. Повноваження республік обмежувалося сільським господарством, внутрішніми справами, охороною здоров'я, соціальним забезпеченням. Насправді, і у цих галузях суспільного життя відбувався значний вплив керівництва РКП(б), пізніше ВКП(б), а з 1936 року Комуністичної партії СРСР.

ІХ Всеукраїнський з'їзд Рад(травень 1925) затвердив зміни в Конституції УРСР, законодавчо закріпивши входження в СРСР

27.2 Крах «політики воєнного комунізму»

Наприкінці 1920-поч.1921 років радянсько-більшовицька влада у Росії та особливо в Україні опинилася в ситуації економічної, соціальної та політичної кризи, викликаної:

Воєнними діями, що велися майже безперервно сім років (політичні режими змінювалися 12 разів);

Політикою «воєнного комунізму», запровадженого в Україні у 1918 році. Основу політики становило:

Диктатура КП(б) України (РКП(б));

Націоналізація промисловості зв'язку, фінансів;

Державна монополія на товари (продаж);

Загальна трудова повинність;

Продрозкладка;

Карткова система;

«червоний терор» проти незгодних.

Економічна криза виражалася в такому:

Промисловість майже зруйнована: 1/10 частину довоєнного рівня.

Сільське господарство перебувало в катастрофі. Порівняно із 1913 роком в Україні посівні площі скоротилися на чверть, збір зерна - на третину. У 1921 році ситуація ускладнилася сильною засухою, що спричинило голод, від якого загинуло близько 1 млн. чоловік. Голод 1921-1923 років називають першим у радянській історії голодомором;

У галузі фінансів - повна інфляція грошей, а відтак повернення до натурального (бартерного) обміну;

Почалися селянські повстання, особливо проти продрозкладки. Основною ударною силою селян стала армія Нестора Махна (близько 15 тис.чол.);

Ширилося невдоволення радянською владою і серед робітників. Крім страйків висувалися вимоги створення Рад без більшовиків.

На той час РНК Російської Федерації на чолі з В.Леніним, їх соратники в Україні, знайшли єдине правильне рішення - на певний час відмовитися від економічної диктатури, а відтак і політики «воєнного комунізму» та перейти до нової економічної політики - НЕПу(Х зізд РКП(б)).

Завдання для самоконтролю.

Який вигляд мала політична мапа України у міжвоєнні роки (1921-1939).

Коли відбулося юридичне оформлення СРСР?

Що таке «політика воєнного комунізму»?

Які наслідки «політики воєнного комунізму» в Україні?

Література:

Світлична В.В. Історія України - с.167-169.



28. «Українська СРР в умовах нової економічної політики (1921-1928 рр.)

28.1 Впровадження НЕПу в Україні

Сутність НЕПу:

Повернення до ринкових відносин або товарної економіки. Основні риси ринкової економіки:

Різні форми власності;

Свобода підприємництва;

Вільне ціноутворення (попит і пропозиція);

Конкуренція;

Товарно-грошовий обмін на основі ринкових цін.

Використання ринкових економічних важелів управління народним господарством.

НЕП - вимушений захід аби подолати поточні труднощі. По мірі їх зникнення радянська влада (від її імені це заявляв В.Ленін) знову перейде до будівництва комунізму.

Основні зміни у період НЕПу:

а) у сільському господарстві:

Заміна продрозкладки продподатком, який був меншим у 2 рази, фіксований і відомий заздалегідь;

Селяни одержували право на вільну торгівлю надлишків с/г продукції (після сплати продподатку);

Селяни одержували право на оренду землі та використання найманої праці.

Наслідки:

для с/г Неп сприяв підйому виробництва - продуктивності праці.

У 1925 році обсяг виробництва с/г продукції зріс і досяг дореволюційного рівня.

б) у промисловості:

Продаж у приватні руки та передача в оренду дрібних і частини середніх підприємств (біля 5200 одиниць - половина наявного фонду);

Децентралізація управління підприємствами і галуззю. Багато підприємств об'єднювалися у трести і переходили на госпрозрахунок (самоокупність при умові сплати податку в бюджет і з/п робітникам, ставка якої встановлювалася за їх згодою);

Ліквідація загальної трудової повинності і зрівнялівки в оплаті праці;

Залучення іноземного капіталу у формі концесій (це не стосувалося України), змішаних акціонерних товарств.

Наслідки:

у 1926 році основні показники рівня розвитку легкої і харчової промисловості досягли рівня довоєнного, а в окремих випадках і перевершили. Тут панівне місце посідали приватні підприємці. У важкій промисловості, яка була під контролем держави, навпаки, темпи розвитку сповільнювалися. В цілому обсяг промислового виробництва в Україні досяг 99% рівня 1913 року. Це високий показник для післявоєнної зруйнованої країни. Слід пам'ятати, що у 1913 році царська Росія посідала 5-те місце у світі по обсягам промислового виробництва.

в) у галузі торгівлі і фінансів:

Перехід до вільної купівлі-продажу. Паралельно розвивалася кооперативна, приватна і державна торгівля;

Відкривалися торговельні біржі;

У 1922-1924 роках проведено грошову реформу. Інфляція уповільнилася до рівня природної (повзучої). Почав зростати життєвий рівень населення.

Висновок: Ряд істориків, економістів називають НЕП «ринковою моделлю соціалізму». Разом із тим успіхи НЕПу підривали віру народу у можливість побудови комунізму - це серед ідейних прихильників комунізму, а також необхідність побудови комунізму - це серед заможних селян та міщан, кількість яких значно зросла. Крім того, для радянської влади, головним керманичем якої з 1924 року став Й.В. Сталін (грузин за походженням, але ворог усього національного). Необхідно було сконцентрувати у руках влади потужні грошові, природні і саме головне, дешеві людські ресурси. У грудні 1925 року XIV з'їзд РКП(б) проголосив курс на індустріалізацію країни. Історики вважають це початком відмови від НЕП і формування командно-адміністративної системи політичного режиму.

Завдання для самоконтролю.

Які українські землі перебували у складі СРСР, які у складі інших сусідніх держав?

Покажіть стрілками характерні ознаки для політики «воєнного комунізму» і НЕПу.

Воєнний комунізм	Ознаки	НЕП
	Продрозкладка; Продподаток; Багатоукладність економіки; Концесії, трести; Загальна трудова повинність; Регульований розподіл продуктів; Товарно-грошовий обмін.

Література:

Світлична В.В. Історія України - с.168-172.

Бойко О.Д. Історія України - с.368-384.

29. «Українська СРР в умовах Нової економічної політики (1921-1928 рр.)»

Висування українців на керівні посади;

Впровадження української мови в культурні та державні установи, пресу і навчальні заклади;

Розвиток національної за формою і радянської за змістом культури;

Створення відповідних умов для культурного розвитку національних меншин, які проживали в Україні.

Українізація здійснювалася в певних дозволених центром рамках під прямим керівництвом Наркомату освіти України (керівниками були Г.Гринько, О.Шумський, М.Скрипник).

Політика українізації і коренізації мала певну мету у радянського керівництва:

Показати українцям за кордоном, політикам потужних держав, що держава СРСР є більш народною та національно-терпимою і тим самим зняти звинувачення у диктатурі та тиранії;

Це була спроба налагодити «спільну мову» із населенням села, залучити на свою сторону інтелігенції;

Коренізація давала змогу зняти протиріччя між народними масами і партійним апаратом;

Забезпечити контроль та управління у галузі культурно-національного розвитку, підґрунтям якого по задуму більшовиків повинна була бути лише радянська ідеологія. Насправді це була спроба певної передишки у наступі на національні права народів СРСР крім росіян, щоб приспати національні меншини, побудувати єдину культуру - радянську. Тут доречно привести слова одного з героїв п'єси М.Куліша «Мина Мазало» дядька Тараса: «Це спосіб виявити усіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб духу не було». Так і сталося у 30-х роках: репресії із звинуваченням у націоналізмі, голодомор підтвердили ці сумно пророчі слова.

...