Поява перших людей на території сучасної України. Теорії походження Давньої (Київської) Русі. Закріплення Радянської влади в Україні

Реальними практичними кроками для здійснення політики коренізації (для України - «українізації») стали декрети ВУЦВУ від 27 липня та 1 серпня 1923 року. У Україні українізацію контролював комітет на чолі з секретарем ЦК КП(б)У В.Затонським, до складу входили В.Чубар, М.Скрипник, Л.Каганович, М.Попов, О.Шумський та ін. З усіх членів Комісії уціліли від репресій лише Каганович та О.Бойченко - згодом відомий український письменник. Як тільки українізація піднімала питання національного самовизначення, таку радянського керівництва з'явилося роздратування і звинувачення у крайнощах та буржуазному націоналізмі. Тут навіть була своєрідна персоніфікація - «хвильовізм» (Микола Хвильовий, його гасло «Геть від Москви»), «шумськізм», «волобуєвщина» (вчений-економіст, захищав господарську самостійність українських підприємств), «скрипниківщина».

На початку 30-х років українізацію, яку американський історик культури М.Семчишин назвав «українським ренесансом XX ст..», почали згортати. Остаточно політика коренізації в Україні була згорнута у 1938 році.

Наслідки коренізації:

У 1930 році чисельність шкіл з українською мовою становила 85% від загальної кількості;

На українську мову було переведено 75% державних установ;

Українською мовою видавалося 90% газет і книжок;

Кількість службовців-українців зросла з 35% до 54%;

Українізація сприяла залученню до радянського культурного будівництва широкі маси інтелігенції;

Головне - відбувся бурхливий розвиток української культури. Особливо це стосується літератури і мистецтва, насамперед, завдяки таким діячам як М.Хвильовий, М.Зеров, Г.Косинка, М.Рильський, В.Яловий, В.Сюсюра, Л.Курбас, О.Довженко, Г.Верьовка та іншим.

Завдання для самоконтролю:

Що називається «політикою українізації» в історії України 20-30-х років XX ст.?

Яку мету переслідувало радянське керівництво запровадивши політику коренізації?

Назвіть основні наслідки коренізації, як позитивні, так і негативні.

Література:

Світлична В.В. - с.172-174.

Бойко О.Д. - с.412-418.



30. Закріплення Радянської влади в Україні (1929 - 1938 рр.)

Повторення вивченого.

Актуальність матеріалів.

Промисловий розвиток СРСР на базі НЕПу у середині 20- років досяг довоєнного рівня (1913р.р.). Проте, країна продовжувала відставати від перодових капіталістичних країн, особливо у виробництві. електроенергії, сталі, чавуну, видобутку вугілля і нафти.

Й. Сталін на ХIV з'їзді ВКП(б) у 1925році заявив, що СРСР відстала від передових країн на 50-100років, а досягти їх мусить за 10 років.

СРСР знаходився в оточенні ворожих раїн, а тому економічний розвиток був необхідний для підвищення, обороноздатності.

Індустріалізація мала і третю мету - це ліквідація приватних власників як клас, оскільки це суперечило комуністичній ідеології.

30.1 Індустріалізація України

Офіційна дата початку індустріалізації СРСР - XIV з'їзд ВКП(б), що відбувся у грудні 1925року. Важливе місце у здійсненні накресленого курсу відбувалося Україні. На IX з'їзді КП(б)У в грудні 1925року. Наголошувалось на принципово важливій ролі важкої промисловості республіки для процесу модернізації СРСР.

Труднощі індустріалізації.

Проголошений курс на індустріалізацію майже одразу наштовхнувся на об'єктивні труднощі:

СРСР міг розраховувати лише на власні сили і джерела фінансування.

Не вистачало кваліфікаційних інженерів, робітників і керівників.

Величезні за масштабом перетворення, мили здійснюватися, на гігантській території, а це загострило питання про розвинуту інфраструктуру, особливо шляхи, мости, комунікації.

У грудні 1927року на XV з'їзді ВКП(б) були затверджені директиви першого п'ятирічного плану розвитку СРСР(1928\29-1932 року) Одразу після затвердження п'ятирічного плану почалося його коригування. Так в Україні певного політичного наївністю були зміни контрольних цифр. Проти цього виступили спеціалісти господарники. Вони наполягали на науковому плані, алгоритми та системності. Саме науково обґрунтований план був затверджений у квітні 1929року на XVI партконференції. Проте він так і залишився на папері, бо вже в листопаді 1929року у газеті «Правда» з'явилася стаття Й. Сталіна «Рік великого перелому» в якій виголошується курс на стрімке форсування індустріалізації з головною метою - «стрибок у соціалізм» .

30.2 Характерні ознаки індустріалізації

Непропорційний розвиток економіки - максимальне нарощування важкої промисловості за рахунки великої харчової та сільського господарства (ціни на г\с продукцію знижувалися, а промислові товари підвищувалися «ножиці цін»).

Індустріалізація здійснювалася екстенсивним шляхом, а не за рахунок впровадження нових технологій. Основним джерелом підвищення продуктивності праці мав бути ентузіазм людей. Для цього було видумано соціалістичне змагання.

Надмірна грошова емісія.

Розширення продажу горілки.

Збільшення вивозу закордон нафти.

Режим економії.

Посилення експлуатації праці на фабриках, заводах і в селі, а також використання праці мільйонів в'язнів ГУЛАГу.



30.3 Наслідки індустріалізації

Політика прискореної індустріалізації привело до важливих політичних і соціально-економічних наслідків:

Насильницька колективізація

Падіння життєвого рівня народу, особливо селян.

Невдачі прискореної індустріалізації пояснювалися діями «Ворогів народу» - так розпочалися масові репресії компартії проти власного народу. В тій « м'ясорубці» загинула велика кількість партійних керівників, дуже часто це були герої громадянської війни, видні діячі господарства, культури, армійської справи.

Були також і позитивні наслідки індустріалізації (та чи варті вони були таких жертв?)

Україна з аграрної країни перетворилась в індустріально-аграрну.

У 1940році рівень промислового потенціалу у порівнянні з 1913 р збільшився у 7 разів

За обсягом виробництва великої промисловості Україна випереджувала кілька розвинених країн.

За три довоєнні п'ятирічки в Україні з'явилися сотні великих і середніх заводів, електростанцій.

30.4 Колективізація, українського село та її наслідки

Курс на колективізацію був проголошений XV з'їзді ВКП(б) у1927році, а з 1929року почалося її насильницьке формування здійснення.

Причини колективізації:

Пошуки коштів, сировини і дешевої робочої сили. Одержати все це можна було від селянства, що становило більшість населення країни.

Колективізація це курс єдиної політики соціального штурму. Створення колгоспів повністю під коректувало сільське господарство держави а ліквідувати дрібнотоварний селянський уклад, який на думку більшості був джерелом капіталізму у селян.

Забезпечити населення країни дешевшими харчами та сировиною.

Постановою ЦК ВКП(б) від 5 січня 1930 року були визначні темпи колективізації для різних зон СРСР. В Україні колективізацію планувалася завершувати в основному (об'єднати у колгоспі 70% селянських індивідуальних господарств) до кінця 1930 року. Проте у колективізації виявилися противники - заможне селянство, яких серед більшості наказували «куркулями». Для того щоб зламати опір заможних селян в Україні( як і по всій території СРСР) розпочалася боротьба за «куркульством» під гаслом «ліквідації куркульста як класу». Жертвами репресій стали понад 1 млн. чоловік. Особливо трагічною була доля тих родин, яких висиляли на Північ в Сибір. Саме форсована колективізація в Україні стала головною причиною посилення ненависті до влади Рад в Україні, цим пояснюються часті повстання, бунти, бандитизм, а підчас Другої світової війни - співпраця з німецько-фашистськими окупантами.

Наслідки колективізації

Сільське господарство стало колективним у 1932 році на 70%, а в 1937 - усі 96%

На селі було утверджено командну економіку при повному підпорядкуванні колгоспів державі.

Ліквідоване заможне селянство, найбільш мотивоване до продуктивної праці.

Зниження продуктивності праці. Лише наприкінці 30-х років с\г досягло рівня до колективізації.

Найстрашнішим наслідком став ГОЛОДОМОР 1932-33 років, який багато хто називає геноцидом українського народу - тільки від голодної смерті загинуло близько 3.5млн. людей.

Завдання для самоконтролю

1. Назвіть мету індустріалізації СРСР

З чим були пов'язані труднощі індустріалізації?

Назвіть характерні ознаки індустріалізації.

Назвіть наслідки індустріалізації: Позитивні і негативні.

Якими були основні причини колективізації?

Назвіть наслідки колективізації. Чи були тут позитивні моменти?

Про що йшлося в Сталінському законі «про п'ять колосків»?

Література

Світлична В.В. Історія України - с.174-178

Бойко О.Д. історія України - с. 384-399

31. Закріплення Радянської влади в Україні (1929-1938 рр.)

31.1 Україна і процес формування, тоталітарного режиму в СРСР

Прискорена індустріалізація, суцільна колективізація з їх трагічними наслідками спричинили в СРСР ще більше в Україні дестабілізацію внутрішнього розвитку. Іншими словами - авторитет радянської влади суттєво впав, особливо серед інтелігенції та селян.

Для постійного керівництва СРСР постала потреба зміцнення державної влади і не тільки контролювати, а й спрямувати суспільні процеси. Цьому був покликаний тоталітарний режим, що сформувався в СРС 30ті роки XXст.

Термін «тоталітаризм» при характеристиці політичних процесів вперше було вжито італійськими опонентами диктатури Мусоліні, який створював в країні однопартійну фашистку систему. З 1929рокупочинаючи з публікації у газеті «Таймс» цей термін стали застосовувати для характеристики політичного режиму СРСР.

Про зміцнення тоталітаризму в Україні у 20 х - 30х роках свідчать такі тенденції та процеси:

Монополія влади - більшовики усунули з політичної арени усіх інших партій: есерів, української комуністичної партії , КП(б)У - фактичної філії РКП(Б). Члени цих партій пропонували альтернативні шляхи розвитку, висловлювалися за самостійність України в союзі з іншими республіками. Головною і єдиною партією в СРСР, а тому в Україні стала ВКП(б) вже у 1936році що проголошено було на XVI з'їзді ВКП(б), а затверджено в Конституції СРСР 1936 року(В Україні 1937р.)

Монополія на ідеологію - у суспільстві утвердилася лише одна комуністична ідея. Право на істину визнавалося лише за марксизмом, хоча у багатьох випадках особливо у господарській сфері економічні закони К. Маркса зухвало порушувалися . Усі засоби інформації, школа і культура підлягали цензурі.

Монополія на керівництво економікою - утвердження командно - адміністративних методів управління економікою. Часто партійні функціонери примушували спеціалістів у господарстві діяти з порушеннями усіх правил поведінки економічних агентів (тоді це директори підприємств, керівники підрозділів).Невдачі списували на саботаж, шкідливі дії «ворогів народу». Так розпочалися поодинокі репресії, які у 30-х роках набули характеру масового терору.

31.2 Масові репресії в Україні та їх наслідки

Знаряддям здійснення репресій були каральні органи ДПУ -Державне політичне управління, підпорядкованого наркомату внутрішніх справ (НКВС). У 1934 році ДПУ трансформовано у головне управління державної безпеки, пізніше КДБ. Тут слід зазначити, що у репресіях активну участь прийняла частина народу - які з економічної випади писали доноси на сусідів, керівників, співробітників, коханок і. т. п.. В продовж 1937-41р.р. («п'ятирічка великого терору») у таборах НКВС було ув'язнено 5млн. 172тис. 688 чол. В Україні репресії здійснювалися в особливо страшних розмірах: сталінський режим прагнув знищити національний рух як спосіб самоутвердження нації. При цьому, у більшості випадків прихильників національного розвитку звинувачували у буржуазному націоналізмі, тероризмі та диверсійних організаціях. Масові репресії в Україні розпочалися у таких напрямках:

Репресії проти селян - розкуркулювання, штучний голод.

Боротьба з політичними організаціями (СВУ, Укр. націон. цент та інші). Постраждала велика кількість вчених, письменників.

Репресії проти членів КП(б)У (Х. Раковський, Ю. Коцюбинський, В. Чубар, та інші - усі активні учасники революції та боротьби за владу Рад

Боротьба з вченими - академіками (розганялися інститути)

Боротьба проти релігії і церкви. У 1930 році розпущена УАПЦ.

Частина військових кадрів.

Гоніння проти письменників і діячів мистецтва.

Наслідки репресій:

Фізичне знищення мільйони українців, це початок демографічної кризи.

Занепад української національної культури, інтелектуального потенціалу.

Деформація морально-етичних відносин.

Залежність республіки від Москви.

Утвердження абсолютної влади Сталіна.

Завдання для самоконтролю.

Літератури

Світлична В.В.Історія України - с.179-182.

Бойко О.Д. історія України - с. 418 - 429.

Тоталітаризм - це система державної політичної влади, яка регламентує всі суспільні та приватні сфери життя і не визнає автономної від держави, таких недержавних сфер людської діяльності, як економіка, господарство,культура, виховання, релігія.

32. Закріплення Радянської Влади в Україні (1929-1928 рр.)

32.1 Українські землі під владою Польщі, Румунії та Чехословаччини

Західні українські землі були окуповані у 1919-1921р.р.р трьома країнами: Польщею, Румунією та Чехословаччиною. Троїстого Союзу, що став непереможним у І світовій війні, а також Радянської влади. Чисельність українського населення на окупованих землях складала: Польща - 6млн., Румунія - 790 тис., Чехословаччина - 725 тис. Окупаційні власті проводили політику колоніального гноблення.

У Польщі було заборонено вживати назву Україна, натомість «Східна Малопольща», український народ, натомість русини. У 1924 було заборонено вживати українську мову. У 1935 році Польща офіційно відмовилась від зобов'язань перед Лігою Націй про забезпечення прав національних меншин.

У Румунії проводилися насильницька румунізація. Українців стали називати «громадянами румунського походження, які забули рідну мову». Була збережена українська перса здійснювалася румунізація української церкви.

У Чехословаччині грубої колонізації не було. Власті намагалися переконати українське населення що у нього не моє Батьківщини, оскільки вони відносяться до маргиналів, які і їх мова. Проте, українська інтелігенція, що комфортно проживала у Чехословаччині добивалася певного пом'якшення що до прав народу на культурний розвиток - на початку 30х років у Подебрадах був здійснений Український технологічно-господарський інститут. Організатором став Дмитро Анатолійович - видатний політичний та громадський діяч часів УНР, його колеги: Дмитро Дорошенко(історик), Дмитро Чижевський,(історик та філософ), Володимир Січинський (архітектор, мистецтвознавець) та інші. У1940 році було видано збірку «Українська культура». В незалежній Україні перевидана у 1993році. На українських землях під владою Польщі та Чехословаччини був гірший соціально-економічний стан населення на історичних територіях країн-окупантів:

Промисловість і будівництво гальмувалося. 85% підприємств Східної Галичини були дрібними, та малоприбутковими. Розвивалися в основному виконні та деревообробні галузі, а також харчова.

Економіка українських територій в основному була аграрною.

Важкий соціально-економічний стан населення, культурне гноблення стало головною причиною відродження національно-визвольного руху з Західної України. Учасниками руху були різні політичні сили, погляди яких на майбутнє України не співпадали.

§2 Національно визвольний рух в Західній Україні

Наймасовішою партією було Українське національно-демократичне об'єднання (УНДО) - центриська партія, що виступила за незалежну демократичну Україну. Вела легальну діяльність, шукала компромісів з польськими властями.

У боротьбі за національне і соціальне визволення була Компартія Західної України (КПЗУ). Відображала інтереси тих українців що бажали возз'єднання з Радянським Союзом у складі СРСР.

Найбільш активною партією була Організація Українських націоналістів (ОУН) заснована Є. Коновальцем у 1929р.р., вбитий у Роттердамі агентом НКВС. Є. Коновалець автор книги «Причини до історії української революції». Ідеологією ОУН став «інтегративний націоналізм» - крайня форма націоналізму, розроблена Д. Донцовим:

Перевага національних інтересів над інтересами інших націй, а також інтересами індивідуума.

Вищою метою - державна незалежність будь-який способом, а тому визнавалися різні методи боротьби: пропагандистські, агітаційні, організаційні, диверсійні і терористичні. На початку 30х років ОУН організувала понад 60замахів проти польських та українських діячів.

Після загибелі Є.Коновальця в ОУН стався розкол, виникли два напрями: революційний очолив С.Бандера (ОУН-Б), а поміркований А. Мельник (ОУН-М).

Значний вплив на український визвольний рух мала греко-католицька церква, особливо її митрополит А.Р.Шентицький, прихильник незалежності України, але був противником терору, вважав що в Україні можуть мирно виживати різні народи.

В Закарпатті політичне життя мало свої особливості. Суто українських партій тут не було. Політичні групи діяли під «дахом» близьких їм політичних партій Чехословаччини. В діяльності українських політичних груп було три течії:

москвофіли - вважали карпатоукраїнців частиною великого російського народу;

русинство - вважали жителів краю окремим народом;

українофільство - відображало настрої і традиції українців Закарпаття, більшої частини населення краю.

У 1938 році в результаті мюнхенського зговору (Англії, Франції з Німеччиною) до Німеччини відійшла Судетська область заселена, в основному, етнічними німцями. Так розпочалося розчленування Чехословаччини. 11 жовтня 1938р. чеський уряд дав згоду на утворення карпато-української автономії. Уряд автономії очолив лідер українців, культурний і релігійний діяч, греко-католицький священик Августин Волошин(помер в 1945 р. В Бутирській в'язниці Ленінграду). Волошин обирався депутатом парламентом Чехословаччини. У лютому 1939р. було обрано Сейм Карпатської України сформовано Карпатську Січ - військову організацію, що налічувала 5 тис. бійців.

Гітлер дав дозвіл регенту Угорщини Мілошу Харті на окупацію Закарпаття. А.Волошин просив Гітлера дати автономію карпатським українцям за прикладом Словаччини, яка стала союзником Німеччини.

14 бер1939року почалася окупація Закарпаття Угорщиною. 15 березня 1939 р. Сейм проголосив незалежність Карпатської України, проте за кілька годин вона була окупована угорськими військовими, а А.Волошин емігрував в Румунію.

Проголошення незалежності Карпатської України продемонструвало прагнення українців до утворення власної держави

Завдання для самоконтролю

Яку політику здійснювали Польща, Румунія, та Чехословаччина на окупованих територіях?

Які з політичних партій Західної України виступали за незалежність України, а які шукали союз автономії у складі інших держав.?

За яких умов була утворена Карпатська Україна 1938році?

Література

Світлична В.В.Історія України - с.184-192.

Бойко О.Д. історія України - с. 430-440.

33. Україна в роки Другої світової війні (1939-1945 рр.)

33.1 Україна в геополітичних планах СРСР, Німеччини. Початок другої світової війни

У 1929 році у США, а згодом й у інших індустріальних країнах розпочалася економічна криза , відома як Велика депресія.(№2-теперішній час). Основна причина:

Перевиробництво товарів, особливо військового призначення.

Засилля монополій в економіці.

Банківські спекуляції

Видача дешевших кредитів

Велика депресія привела до загострення як внутрішньополітичної та соціально-економічної ситуації в розвинених країнах так і зовнішньоекономічної. Для ряду країн світу фашизм став елементом виходу країн з кризи, насамперед це Німеччина (Гітлер), Італія(Муссоліні), Японія, Болгарія, Румунія(Антонеску), Угорщина(Хорті) та ін. Усі вони об'єднувалися у так званий Антикомжерновський пакт. Мета його - повалення радянської влади СРСР і не розподіл земель у світі.

Країни США, Великобританії, Франції, об'єднались в антифашистку коаліцію. Формально з нею співпрацювали СРСР, Чехословаччина, Польща, та ін. Проте США та інші капіталістичні країни виношувли «таємні плани» зіштовхнути між собою найбільші тоді тоталітарні країни Німеччину і СРСР ослабити їх та встановити при владі уряди-маріонетки.

У 1939 році(15.06-02.08) спроби створити антигітлерівську коаліцію за участю Англії, Франції і СРСР провалилась. Разом з тим влада фашистів стрімко поширювалася по світу. У березні1939р. при мовчазній Англії, та Франції, Німеччина та Угорщина розчленували Чехословаччину. Угорщині дісталася Карпатська Україна, хоча до цього німецька влада обіцяла українській діаспорі підтримувати їх у створенні незалежної держави.

23 серпня 1939 року було підписано сумнозвісний пакт Рібентропа-Молотова з секретним протоколом (50 років радянська влада приховувала від населення країни). Кожна із сторін проводила таємну гру, щоб відтягнути час початку нової світової війни, а насправді як швидше за противника підготуватись до неї і, за деякими даними, нанести превентивний удар.

За секретним протоколом Німеччина давала згоду на приєднання до СРСР, Фінляндії, Естонії, Латвії, Західної Білорусії, та східної Галичини. Натомість СРСР обіцяв не втручатися у «європейські справи» Німеччини.

1 вересня 1939року Німеччина підступно напала на Польщу. Англія і Франція об'явили Німеччині війну. Це і був початок другої світової війни. СРСР ввів війська в Західну Україну і Західну Білорусь як то для захисту багатьох народів: українців та білорусів від агресора, але на справді сам став агресором для Польщі. 28 вересня 1939року союз Німеччини і СРСР договором про кордони. У сферу впливу СРСР переходили Литва, Бессарабія, північна Буковина, Німеччині відійшли Лемківщина та Холмщина, що раніше були у зоні впливу СРСР. До середини червня 1940р.на перерозподілених землях європейських країн утвердилися тоталітарні режими. Труднощі у СРСР Були з приєднанням Фінляндії народ якої влаштував воєнний супротив і формально зберіг незалежність, поступившись територій кордоні з СРСР.

33.2 Радянізація західних областей України

В історичній літературі снують різні оцінки щодо факту входження українських земель у склад СРСР. Одні ці події називали «анексія» інші - «включення» або приєднання, дехто істориків розглядав це як звільнення від окупації.

На початку населення західних земель до нової влади ставилося позитивно, особливо робітники, селяни і незаможна інтелігенція. Особливо їм подобалися обіцянки:

Перерозподіл колишніх польських маєтків і земель.

Українізація системи освіти.

Запровадження безкоштовної медицини.

Створення системи соціального забезпечення.

Проте за короткий час дії радянської влади у більшості українців стали викликати невдоволення, а в окремих випадках і відкритий супротив. Особливо негативно українці поставились до таких заходів:

Примусова колективізація

Утиски церкви і закриття церковних закладів

Розгром політичних партій і громадських організацій.

Репресії проти власників підприємств, організацій.

Катинська трагедія у квітні - травні 1940р.

Завдання для самоконтролю

Як велика депресія вплинула на загострення міжнародних відносин у світі?

які українські землі були приєднані до УРСР секретним протоколом?

розкрийте сутність політики «радянізації»

Література

1. Світлична В.В.Історія України - с.195-197

2. Бойко О.Д. історія України - с. 452-459.

34. Україна в роки Другої світової війни (1939-1945 рр.)

34.1 Напад Німеччини на СРСР

У 1940 році Гітлер підписав печально відомий «План Барбароса». Окуповані території передбачалося перетворити на сировинно-аграрну базу німецької економіки. Більшість населення повинна була, бути перетворена на дешеву робочу силу на правах напів-рабів. Відомі слова Гітлера, що він вимовив під часу з'їзду нацистської партії у Нюрберзі 1936 року «…якби завоювати Україну …, то кожна німецька господарка відчула б наскільки її життя стало легше»

Початок нападу на СРСР був відомий вже у першій половині 1941року. Сталін не йняв віри численним повідомленням про початок підготовки війни Німеччини з СРСР, називав їх «провокаціями»

Напад Німеччини на СРСР 22 червня 1941року виявився для командирування Червоної армії несподіваним. Разом з Німеччиною на СРСР скоїли віроломний напад Словаччина, Румунія, Фінляндія, Італія. Угорщина.

Вважаю справедливим історичне рішення про те, що для СРСР це було не тільки друга світова війна, а й вітчизняною, визвольною і справедливою. Маю інформацію не лише з книг, фільмів, а від безпосереднього учасника воєнних дій від 22 червня 1941року до 15 вересня 1944року, коли був важко пораненим на Карельському перешийку у званні капітана. Мій батько, нагороджений орденами і медалями. Помер Дремлюга Павло Пилипович 01 вересня 1996 року. Не раз слухав розповідь мами , що народилася у 1936році як вони з бабусею, моїм дядьком Володею і прабабусею тікали від фашистів у радянський тил на північ Кавказу.

Мій дід був комуністом, директором сільської школи, з перших днів війни в боях як політрук (комісар). У 1942-1943р.р. приймав участь у Сталінградській битві, був ад'ютантом генерала Родімцева. 03 червня 1943 року капітан Соболь Іван Никифорович загинув на Бруклінському плацдармі при форсуванні р. Дніпро звільняючи рідну Україну. Поховали під Кременчуком над Дніпром у селі Недогарки разом з бойовими товаришами. Я їх онук і син, українець за походженням прихильник дійсно незалежної України, буду вважати фашистів катами, як і сталінських посіпак. Тих хто їх возвеличує називаю нелюдами і злочинцями. Ненавиджу тих, хто думає на тему війни з фашистами, як випадок або помилка . Знаю, що радянське керівництво винуватець війни, величезних людських і матеріальних втрат.

План «Барбароса» передбачав «бліц-кріг» блискавичну війну, щоб за 2-2,5місяів вийти на лінію Архангельськ-Астрахань. Німецька армія наступила трьома напрямами: північний - на Ленінград, південному на Київ, центральному - на Москву. Наступ на Україну здійснювала група армії «Південь». Для оборони України радянське командування створило два фронти: Південно-Західний на чолі з генералом Кирпоносом і Південний - генералом Чередниченком.

Початок війни склався в край невдало для СРСР. 30червня німці окупували Львів. Вже третього тижня ворог просунувся углиб України на 300-350км. За ці три тижні Червона армія на усіх фронтах втратила близько 1млн.чоловік (у 10 разів більше ніж німці), 3,5 тис. літаків, 6 тис. танків. З 7 липня по 26 вересня 1941 року велися оборонні бої за Київ - це головна воєнно-політична подія літа 1941 року. Німецькі війська оточили під Києвом велике угрупування радянських військ на чолі з генералом Кирпоносом: в полон потрапило 665тис. солдат і офіцерів. З 5 серпня по 16 жовтня 1941 року тривала оборона Одеси, а з 30 жовтня 1941 року по 4 липня 1942 року оборона Севастополя. Наприкінці 1941 року німецькі війська окупували майже усю Україні. Остаточна окупація України відбулася після невдалого контрнаступу радянських військ у харківському напрямі одразу після перемоги під Москвою у грудні 1941року. Операція під Харковом військ південно західного фронту на чолі з С. Тимошенко і М. Хрущовим мала трагічні наслідки: у травні 1942 року загинуло три армії, у полон потрапило 240тис. солдатів і офіцерів. Трагічні наслідки мала Кримська операція радянських військ. 22 липня 1942 року після захоплення німцями м. Свердловська відбулася остаточна окупація України:

Буковина, одеська то Ізмаїльська області, частина Вінниччини та Миколаївщини були віддані Румунії. Ці землі отримали назву «Трансністрія». Галичина разом з польськими територіями увійшла до склад генерал-губернаторства;

Більшість українських земель увійшли до складу Рейхскомісаріату - «Україна», на чолі з фанатичним нацистом і катом українського народу Е.Кохом(63,6%від усієї території України);

Прифронтові області(чернігівська, Сумська Харківська області, Донбас) підпорядкувалося військовому командуванню).

34.2 Причина поразок радянських військ

Прорахунки керівництва СРСР іншими словами програли секретну політичну гру Німеччини та Англії і Франції.

Знекровлення Червоної армії перед початком війни: а)репресії про командирів, б)матеріальна неукомплектованість, в) примусова радянізація західних областей, приєднання до СРСР у 1939-1940 рр.

Завдання для самоконтролю

Назвіть основні воєнні операції 1941 липень 1942 років на території України. Визначте їх загально стратегічне значення.

Назвіть основні причини поразки радянський військ на початку війни.

Література

Світлична В.В.Історія України - с. 198 - 202

Бойко О.Д. історія України - с. 460 - 469

35. Україна в роки Другої світової війні (1939-1945 рр.)

35.1 Нацистський «Новий порядок»

За планами гітлерівської Німеччини територія України - зона життєвого забезпечення нацистського порядку. Відповідно до «третьої расової винятковості німецької нації» Українці підлягали масовому знищенню, що правда поступово, по мірі утвердження «нового порядку». Для цього гітлерівці грабували матеріальні і людські ресурси:

Вивозилося до Німеччини продовольство, матеріали, обладнання, родюча земля.

Вивозилися на примусові роботи на ферми, заводи і фабрики жителі України.

Відновлені колгоспи гітлерівці перетворили на своєрідну резервації з рабською силою. Господарство мало за мету забезпечити потреби Німецької армії.

Справжній геноцид здійснився проти єврейського народу, що проживав в Україні. Практично у кожному місті був свій «Бабин Яр». Та і в м. Бердичеві було знищено лише за національну приналежність більше 5 тис. євреїв.

Отже окупаційний режим відзначався великою жорстокістю це стало головною причиною масового руху опору в Україні.

35.2 Радянський рух Опору

Був організований радянською владою координувався з Москви у формі підпілля та партизанського руху. Головне завдання - знищення ворога з його тилу, збір інформації про рух та дислокацію німецький військ, психічний склад радянського складу та офіцерів. Управління партизанським рухом здійснювалося Українським штабом партизанського руху на чолі з Т. Строкарем. Навіки увінчали себе славою партизанські з'єднання С. Ковпака, М. Понудренко, О. Сабурова, М. Наумова т а інші. За різними джерелами чисельність радянських партизан і підпільників сягала від 180 тис. до 500 тис. чоловік.

Форми боротьби партизан і під пальників

Збір інформації про дислокацію німецьких військ.

Диверсії на комунікаціях, дорогах, шляхопроводах, залізницях.

Винищення німців та поліцаїв.

Рейди в тилах

Поряд з партизанськими з'єднаннями, невеличкими загонами у тилу ворога діяли спеціалізовані кадрові загони регулярної армії. Самим відомим був загін на чолі з Глинськими.

Радянський партизанський рух був настільки ефективними що в історії часто називають «другий фронтом»

35.3 Національно-визвольний рух на чолі з ОУН УПА

До початку війни ОУН, особливо на чолі з А. Мельником, співробітничала з німцями. В німецькій армії був створений «легіон українських націоналістів». ОУН розраховувала на сприяння Німеччини у відновленні української держави.

30 червня 1941 року у Львові було проголошено Українську державу. У відповідь німецьке командування заарештувало голову уряду та лідера ОУН, з ними ще приблизно 300 чоловік активістів. 15 членів ОУН німці розстріляли з метою залякування інших учасників руху.

ОУН на чолі з А. Мельником до грудня 1941року шукала шляхи співпраці з німцями. Ця частина ОУН трималася стратегії «повзучого» відновлення української державності. Коли розпочалися репресії німців і проти цього крила ОУН, більшість його членів пішли в підпілля і розпочали боротьбу з гітлерівцями. Головною грошовою одиницею ОУН стала Українська повстанська армія .

Утворення УПА розпочалося у серпні 1941 року, коли Тарас Бульба оголосив себе отаманом України і організував військове формування «Поліська січ» що діяло на Волині та Поліссі. Незабаром «поліська січ» була реорганізована в УПА, а очільником збройного утворення став Роман Шухевич (1907-1950), псевдонім Тарас Чупринка.

Основні об'єкти партизанських дій УПА:

Німці та їх союзники

Формування поліської армії та поліського населення.

Радянські партизанські загони, а згодом підрозділи Червоної армію.

(Відомі в історії бої УПА із з'єднанням С. Ковпака напад на автоколону Червоної Армії під час якого загинув командувач Українського фронту генерал Ватутін. Радянський владі вдалося остаточно зламати опір УПА лише у 1950році після загибелі Р.Шухевича у бою під Львовом.

ІІІ Завдання для самоконтролю.

Що собою представляв нацистський «новий порядок» в Україні?

Назвіть основні форми боротьби радянського руху опору окупантам.

Якими були основні форми боротьби УПА?

Література

Світлична В.В.Історія України - с. 202 - 203

Бойко О.Д. історія України - с. 476 - 482

36. Україна в роки другої світової війни (1939-1945 рр.)

36.1 Визволення України від фашистських загарбників (грудень 1942 - жовтень 1944 рр.)

Визволення України почалося від сталінградської битви - листопад 1942 - лютий 1943 року. Ця битва поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Мій дід - Соболь Іван Никифорович старий політрук і ад'ютант очільника оборони Сталінграда генерала Родімцева - безпосередній учасник подій битви. Він родом з Хмельниччини і для нього це також був початок визволення батьківщини. Загинув капітан Соболь не Брукрінському плацдармі і похований на березі Дніпра у с. Недогарки під Кременчуком.

Перші населені пункти України були звільнені у східному Донбасі у грудні 1942року. Масове звільнення українських земель почалося в ході курської битви (5 липня - 23 серпня 1943р.). 23 серпня 1943р. був звільнений Харків (війська Степового фронту ). Розвиваючи успіхи радянські війська у вересні 1943 вийшли до р. Дніпро, на якому німці намагалися створити неприступну лінію оборони «східний вал». Кульмінацією битви за Дніпро стало визволення Києва. Сталін і його оточення, ігноруючи реальне співвідношення сил, видали наказ радянським військам про звільнення Києва до «великого жовтня» будь якою ціною. Для цього і був задуманий так званий Букринський плац-дарм - це територія на правому березі Дніпра недалеко від Києва.

У 1944 році силами чотирьох українських фронтів було проведено серію наступальних операцій і остаточно звільнено Україну від фашистських окупантів:

Житомирсько-Бердичвська операція (грудень 1943 - січень 1944)

Криворізька операція (січень-лютий 1944)

Корсунь-Шевченківська операція(лютий 1944)

Визволення Одеси і Миколаїва (березень квітень 1944)

Визволення Криму (квітень травень 1944)

Львівсько-Сандомирська операція (липень - серпень 1944)

Східно - Карпатська операція (вересень - жовтень 1944)

28 жовтня 1944р. територія України була остаточного звільнення від загарбників. У ході визвольних операцій 1944р. га Україні загинуло 3,5млн воїнів різної національності і народності.

8 травня 1945р капітуляцією Німеччина завершилася Велика Вітчизняна Війна.

2 вересня 1945р. капітуляція Японії завершилася Друга світова війна.

36.2 Вклад України в перемогу

Українці в роки 2 світової війни з гітлерівською Німеччиною у складі багатьох армій то були учасниками антигітлерівського руху опору на території України та раїн Європи.

Людські втрати України у війні склали понад 10млн осіб.

Матеріальні втрати України: зруйновано 714 міст., містечок, 28 тис сіл, 16150 промислових підприємств, медичних закладів, 33 тис. закладів освіти.

Велике внесення у перемогу зробили українські радянські головнокомандувачі.

Свій внесок у перемогу доклали працівники тилу:вчені, медики, робітники заводів і фабрик, колгоспники, діячі мистецтва, літератури.

P.S. І як, після цього всього, розцінювати слова Президента Російської федерації В.Путіна, що «СРСР і без України виграли б ту війну»?

36.3 Історичні джерела та історичні факти при події Великої вітчизняної війни

За матеріалами підручника Світлична В. Історія України - с. 206 - 209.

Домашнє завдання д СРС

Наш край у рок війни 1941 - 1945р.р.

Завдання для самоконтролю

Яке значення для результатів ДСВ мали битви під Сталінграді на р. Дніпрі? Коли це відбулося?

Назвіть головні військові операції за участю українських фронтів, які завершили звільнення України?

Який вклад України у перемогу над німецько-фашистським загарбниками у ВВВ?

Література

Світлична В.В.Історія України - с. 198 - 202

Бойко О.Д. історія України - с. 460 - 469

37. Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок 50-х років)

37.1 Повоєнні адміністративно-територіальні зміни

Процес возз'єднання українських земель, що розпочався у 1939 році під управлінням уряду Радянського Союзу - головна мета була у розширенні сфери впливу радянської ідеології на захід, здобув логічне продовження вже після звільнення України від німецько-фашистських загарбників 28 жовтня 1944р. Це питання активно обговорювалося на Тегеранській конференції 1943р., продовжилося на Ялтинській конференції лідерами антигітлерівської коаліції. Остаточні контури повоєнних західних кордонів УРСР було сформовано в процесі україно-польських, україно-чехо-словацьких та україно-румунських розмежуваннях. Слід зазначити, що переговори між керівниками країн або їх представниками (Польський уряд в Англії, Чехословацький в СРСР і Англії, Румунський, який тільки формувався після ліквідації монархії. Від імені УРСР переговори вело новоутворене відомство Народного комітету закордонних справ республіки, пізніше Міністерство закордонних справ).

Отже, впродовж 1944-1951рр. відбулися такі адміністративно-територіальні зміни України:

Відповідно до Любленської угоди від 09.09.1944р. споконвічні українські землі і 17 повітів Підлящщя, Холмщина, Посяння і Лемківщина, де проживали 800тис. українців, передавалися Польщі - це була своєрідна плата за соціалістичний вибір розвитку «Республіки народової Польської». Хоча поляка претендували на усі землі, але змушені були задовольнити ся цим. Водночас в Україну із Польщі було переселено 1млн. чоловік, переважно поляків, яким радянський уряд видав компенсацію. Поляки українців переселяли переважно без репресій і будь-яких компенсацій. Особливою жорстокістю відзначалася операція «Вісла» (у квітні-травні 1947р.). Крім розширення території на схід, польське керівництво мало замету зменшити вплив і підтримку населення ОУН-УПА. Остаточне врегулювання цієї теми завершилось у 1951 коли відбувся обмін територіями. До Львівської області увійшли землі міста Червоноград, до Польщі частина території Дрогобицької області - утворена 1939. 1959р. території Дрогобицької області увійшли до складу Львівської області.

29 червня 1945р. Закарпатська Україна увійшла до складу УРСР. Пізніше була утворена Закарпатська область. Більшість населення Закарпаття бажало до з'єднання з історичними Українськими землями.

10 лютого 1947р. під час підписання Радянсько-Румунської угоди, Румунія визнала УРСР на Північну Буковину, Хотинщину та Ізмаїльщину, що уже були у складі УРСР з 1940р.

Висновок: Наприкінці 1947р. територія України зросла на 110тис. км2, де проживало приблизно 7млн. чоловік. Всього територія України становила понад 580тис. км2.

19 лютого 1954р. верховна рада СРСР на ознаменування 300-річчя Переяславської Ради прийняла рішення про приєднання Кримського півострова до складу УРСР.

Висновок: Загальна територія України на 1954р. склала 600тис. км2 з населенням приблизно 38млн. чоловік. Це було на 4,1млн. менше ніж 1940р.

37.2 Зовнішньополітична діяльність УРСР

25 квітня 1945р. на конференції країн антигітлерівської коаліції в Сан-Франциско було прийнято рішення про утворення ООН. Серед країн засновниць УРСР. Радянська влада передбачала таке:

Розширення впливу на міжнародній арені при голосуванні;

Робила видимість, ілюзію державності України, щоб заспокоїти національно визвольні сили. 24 жовтня 1945р. ратифіковано устав ООН за участі УРСР. Упродовж 1946-1947рр. Україна брала участь у Паризькій мирній конференції, укладає мирні угоди з Італією, Румунією, Угорщиною, Болгарією та Фінляндією. У 1948р. розглядаються питання вільного судноплавства по річці Дунай. У 1949р. Україна стала однією з країн засновницею МВФ у складі СБРР.

Висновок: В цілому Українська дипломатія ніколи не відхилялась від позицій, які займав СРСР, а міністерство закордонних справ було по суті церемоніальною, декоративною установою.

37.3 Особливості відбудови народного господарства України

Відбудова УРСР розпочалося відразу після звільнення від гітлерівців - промово виробничий потенціал становив 48% проти рівня 1940р. Вона розпочалася після прийняття верховною радою СРСР у березні 1946р. четвертого п'ятирічного плану. Головні труднощі відбудови:

Нестача фінансів, тому слід було розраховувати лише на власні сили.

Нестача професійних кадрів спеціалістів у багатьох галузях.

У 1947р. проведено грошову реформу ,яка правда була конфіскацією для тих,хто мав вклади від 3000-10000 карбованців - 3:2,понад 10000 - зменшувалися у двічі.

Недоліки відбудови:

Відновлення н/г за рахунок легкої і харчової промисловості, але особливо сільського господарства. Тут продовжували застосовувати так звані «ножиці цін». Якщо у 1950р. важка промисловість перевищувала довоєнну то легка ледь досягала 80%, а у с/г 77% врожаю зернових.

Відбудова проводилася швидкими темпами, як наслідок багато недоробок, технічних помилок, більшість обладнання є застарілим. Значні збитки нанесені флорі та фауні, розпочалося забруднення водоймищ та повітря.



37.4 Рівень життя і побуту населення

Війна, голод 1946-1947рр. привів до значних демографічних втрат : 3,9млн. загинуло під час війни, 2,2млн. вивезено до Німеччини, частина з них загинуло, 220тис. не виявило бажання повертатися, 800тис. - 1млн. забрав голод.

Демографічна ситуація поліпшилася за рахунок міграції з Росії, але це зменшило український етнічний склад у загальному народ оселенні, посилило русифікацію української культури, особливо на Лівобережжі та Півдні, Центральних областях.

Введено 8-годинний робочий день, але водночас зросла норма вироблення і відповідальність за порушення трудового режиму. Найгірше становище було у селян: відсутність паспортів, мізерні зарплати, на них не розповсюджувалося пенсійне забезпечення і виплати по тимчасовій непрацездатності. 21 лютого 1948р. Президія Верховної Ради СРСР прийняла таємний Указ «Про виселення з УРСР осіб, які злісно ухилялись від трудової діяльності у сільському господарстві». За 1948-1950рр. було виселено близько 12тис. людей, більша кількість із західних територій.

Повторення вивченого:

Які території були приєднані до України у період 1944-1954рр.?

Як здійснювався «обмін територіями», що населялися поляками і українцями? Що ви знаєте про операцію «Вісла».

Назвіть головні досягнення української дипломатії у 1944 - початку 50-х рр..

Як здійснювалася відбудова народного господарства України у повоєнні роки: здобутки і недоліки?

Література:

Світлична В.В. Історія України - с. 212-215.

Бойко О. Д. Історія України - с. 487-498.

38. Україна в перші повоєнні роки (1945 - початок 50-х років)

38.1 Західна Україна в повоєнні роки

Суть перетворень в Західній Україні полягала в тому, щоб продовжити і завершити соціалістичну перебудову «возз'єднання» земель упродовж 1939-1945рр., тобто, як зазначає український історик Орест Субтельний, привести західних українців у відповідність з радянською системою.

Характер змін, що відбулися в процесі відбудови на території Західної України неоднозначний, міг би розглядатися у двох аспектах: позитивному і негативному.

Позитивний:

Індустріалізація краю і модернізація економіки. До 1951р. промислове виробництво зросло на 23% від рівня 1945р. і склало 12,6% від загального республіканського проти 4,7% у 1940р.

Суттєві зміни у традиційних галузях. Якщо раніше лісова промисловість краю вивозила сировину, то у повоєнні роки її стали більше переробляти на меблі, папір, хімічні товари.

З'явилися нові сфери виробництва: машинобудування (ЛАЗ), виробництво взуття і трикотажу, рибгоспи.

Відкриття значних родовищ корисних копалин, особливо нафти і газоконденсату, а також транзиту у Європу.

Введено обов'язкову початкову освіту, відкрито нові вузи та факультети.

Негативний:

Зміни в економіці проводилися тими ж засобами що і індустріалізація і колективізація у Східній Україні: форсованими темпами, примусовою колективізацією з висилкою у східні райони СРСР противників нового режиму - біля 500тис. чоловік.

Насадження тоталітарного режиму і монополізації влади Компартією СРСР: на усі керівні посади призначали з партквитком і в основному вихідців із Східної України або із інших республік.

Політика русифікації.

Переслідування воїнів ОУН-УПА, греко-католиків на чолі з А. Шептицьким та Й. Сліпим.

Для значної кількості населення Західної України заходи радянської влади розцінювалися як насильницькі та протиправні і анти людські, а тому вони чинили опір новій владі, прямо у загонах ОУН-УПА, чи надавали матеріальну і духовну допомогу її воякам. Значну роботу у цьому напрямі проводила греко-католицька церква, ліквідована більшовиками у 1946р. Загони ОУН-УПА вели збройну боротьбу по 1950р. - до загибелі командувача Р. Шухевича, після чого почала занепадати. Окремі загони вели боротьбу у сер. 50-х рр..

У 2006р. президент України В. Ющенко присвоїв Р. Шухевичу звання Героя України (посмертно), з врученням нагороди його синові Юрію. У 2011р. рішенням президента В. Януковича рішення колишнього президента було скасовано.

38.2 Особливості соціально-політичного життя

У повоєнні роки в СРСР, Україні досяг свого апогею режим одноосібної влади Й. Сталіна - культ особи. Незалежно від того, хто стояв на чолі влади в Україні: М.Хрущов, Л.Каганович, А.Шельников, О. Кириченко - усі слухняно виконували вказівки з Москви, особливо по придушенню національно-культурного розвитку. Пік репресій в Україні припав на 1947р., коли владу в Україні представляв анти українець Лазарь Каганович (народився у с. Кабани на Київщині у бідній сім'ї, помер своєю смертю у 1991р. як видатний радянський діяч).

Одним з організаторів нового наступу на національно-культурні українців був секретар ЦК КПРС А.Жданов, який народився у Маріуполі. В 1948р. А.Жданов помер від інфаркту, а у 1952р. НКВД розпочала нові репресії «по справі ліквідаторів» у Ленінграді, які буцімто допустили помилку при його ліквідуванні. А.Жданов у своїх філософських статтях прямо заявив, що держава, тобто СРСР, не зацікавлена у розвитку національної культури.

38.3 СРС. Розвиток культури в Україні

У 1946р. розпочалася критика діяльності українських істориків, творчих спілок, радянських газет і журналів («Нариси української літератури», «Перець», «Вітчизна» та інші).

Здійснювалася компанія проти видатних діячів української культури - письменників М.Рильського, В.Сосюри, Ю.Яновського, композитора В.Данькевича, кінорежисера О.Довженка та інших, яких звинуватили у «ідеологічних помилках» і «українському буржуазному націоналізмі». Учні школи, студенти вищих навчальних закладів вивчали життя за творами названих українських діячах культури, відзначених ЮНЕСКО, як внесок у розвиток світової культури: М.Рильського «Мандрівка в молодість», Ю.Яновського «Жива вода», У.Сенченка «Його покоління», О.Довженка кіносценарій «Україна в огні».

У1948р. розпочалася компанія боротьби проти «низькопоклонства» перед Заходом, а згодом проти космополітизму.

Мета була одна - поставати під ідеологічний контроль українську інтелігенцію, протиставити їх робітникам і селянам. Як наслідок наприкінці 40-х, початку 50-х рр. у літературі, мистецтві, театру, науці розпочався занепад, майже повністю зникла атмосфера творчої загальності, що привело до відтоку творчо одарованих митців України у Москву, Ленінград та інші центри культури.

Література:

Світлична В.В. Історія України - с. 215-217.

Бойко О. Д. Історія України - с. 498-512.

39. Україна в умовах політичної та економічної лібералізації суспільства (1953-1964рр.)

39.1 Поняття «лібералізації», його особливості в політичному та економічному аспекті суспільства в середині 50-х рр.

Лібералізація - зняття обмежень, відміна або послаблення державного контролю, розширення свободи діяльності економічних суб'єктів, зняття кількісних і якісних обмежень в т.ч. і на рівні ЗЕД.

Політична лібералізація - це послаблення державного контролю, розширення свободи діяльності політичних суб'єктів: партій, громадських та релігійних організацій, громад. Розрізняють внутрішню і зовнішню політичну лібералізацію.

5 березня 1953р. помер Й.Сталін, багаторічний одноосібний правитель СРСР. На думку політолога сучасності М.Джими, Сталін творець замкнутої соціальної системи … став її жертвою … його «помилки» помітніші, ніж інших, і тому Сталін - найдешевша ціна, якою вожді цієї системи (усі керівники СРСР) хочуть викупити себе і систему з її значно-суттєвішим та більшим злом. (Студенти аналізують думку М.Джими).

Смерть Й.Сталіна стала своєрідною точкою відліку розгортання в СРСР суперечливих та неоднозначних спроб трансформації суспільно-політичного життя.

Суть реформ в політичній сфері УРСР:

Розширення прав союзних республік у сферах суспільного життя. Тільки у 1953-1956рр. в Україні із союзного в республіканське підпорядкування перейшло декілька тисяч підприємств та організацій(до 97%від загальної кількості). Бюджет республіки (головний фінансовий план розвитку, своєрідний «суспільний гаманець») зріс з 18млрд. радянських карбованців до 43,7млрд. карбованців. Розширено компетенцію республік як юридичної особи СРСР - вони отримали право вирішувати питання обласного адміністративно-територіального поділу, приймати громадський, карний та процесуальний кодекси тощо.

Зросла роль Рад - виборчих органів, що представляють республіканське та місцеве самоврядування, але верховенство комуністичної партії збереглося у всіх сферах суспільного життя.

Відновилися демократичні норми діяльності КПРС (регулярні скликання з'їздів та пленумів, критика і самокритика).

Інтенсивною стала діяльність України на міжнародній арені. Якщо в 1953р. УРСР була членом 14 міжнародних організацій, то наприкінці 1955р. - вже 29. Зросла кількість закордонних делегацій УРСР.

Люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки.

...