Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

(опорний КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ)

модуль 1

Організація зовнішньоекономічної діяльності. особливості та техніка підготовки, укладання, виконання зовнішньоекономічних контрактів

Тема 1. Організація зовнішньоекономічної діяльності

План лекції

1.1 Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, основні та допоміжні види

1.2 Класифікація контрагентів, як суб'єктів міжнародних комерційних угод

1.2 Зовнішньоекономічна діяльність: поняття, основні та допоміжні види

Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) - це діяльність різноманітних структур, суб'єктів господарювання, які забезпечують проведення операцій з обміну товарів, послуг, робіт на світовому ринку між контрагентами різних країн.

Види ЗЕД можна поділити на основні, що їх здійснюється між контрагентами різних країн, та допоміжні, пов'язані з просуванням товару від продавця до покупця.

До основних видів ЗЕД належать:

1. Зовнішньоторговельні операції: експорт та реекспорт; імпорт та реімпорт.

Під зовнішньоторговельними операціями розуміють комерційну діяльність, пов'язану з купівлею-продажем товарів. У міжнародній практиці під зовнішньоторговельними розуміється лише ті операції, які здійснюється на комерційній основі, тобто на основі укладання і здійснення міжнародних торговельних угод - контрактів купівлі-продажу. Експортно-імпортні операції вважаються здійсненими, коли товар пропущено через кордон країни-контрагента після виконання визначених митних формальностей.

При цьому під експортними операціями розуміють діяльність, спрямовану на продаж та вивіз товарів за кордон і передачу їх у власність контрагента.

Під реекспортом розуміють вивіз за кордон попередньо завезеного товару, який не підлягав переробці в країні експортера. Предметом реекспорту найчастіше виступають: товари, що реалізуються на міжнародних аукціонах та товарних біржах; операції, що здійснюються без завезення товару до власної країни (а саме операції торговельних фірм для отримання прибутку від різниці цін на однаковий товар на різних ринках), а також операції вивезення товарів з територій "вільних зон" та "приписних складів".

Вільною зоною зветься територія порту, яка знаходиться поза митною територією даної країни, а товари, завезені на територію цих зон, не обкладається митом.

Приписні склади - це усі площі та приміщення, приписані до певної митниці, де товар знаходиться під митним контролем.

Під імпортними операціями розуміють діяльність, пов'язану з закупівлею іноземних товарів та їх ввезенням для наступної реалізації на ринку. Крім імпорту товарів та послуг, широко використовується імпорт капіталу у вигляді іноземних кредитів та інвестицій.

Реімпортом зветься ввезення з-за кордону раніше вивезених вітчизняних товарів, які не підлягали там переробці. До реімпорту належать товари, які не було продано на аукціонах, повернено з консигнаційних складів, забраковано іноземним покупцем внаслідок їх низької якості. Повернення товару, що було поставлено на ярмарки, виставки на умовах тимчасового ввезення та оренди, не вважається реімпортом, оскільки вивезення цих товарів не супроводжувалося продажем.

2. Товарообмінні операції (зустрічна торгівля): бартерні угоди, компенсаційні угоди, операції з давальницькою сировиною, клірингові розрахунки. Для зустрічної торгівлі характерно те, що фірма-імпортер бере на себе зобов'язання закупити у фірми-експортера визначений товар, а остання, у свою чергу, зобов'язується або придбати в країни-імпортера, або допомогти їй збути в третю країну визначені товари, устаткування, технології і навіть цілі підприємства. Звичайно фірма-експортер зобов'язується закупити в імпортера товари на частину суми свого експорту. Розглянемо деякі найбільше що часто зустрічаються види «зустрічної торгівлі».

Бартерні угоди в галузі ЗЕД - це один з видів зустрічної торгівлі, котрий оформлюється єдиним договором між суб'єктами ЗЕД України та іноземним суб'єктом господарської діяльності, що передбачає збалансований за вартістю обмін товарами з оплатою в товарній формі, тобто виключаючи грошові розрахунки між контрагентами. У бартерному договорі зазначається спільна вартість експортованих та імпортованих товарів, що виражені обов'язково в доларах США. Для такої форми торгівлі надзвичайно важливе значення має обґрунтоване згідно зі світовими показниками визначення рівня цін як на ту продукцію, що постачається, так і на ту, що закуповується.

Компенсаційні угоди - одна з форм зустрічної торгівлі, коли вартість обладнання, що поставляється, компенсується зустрічною поставкою готової продукції, котру вироблено на цьому обладнанні після його встановлення та монтажу. Компенсаційний договір, що лежить у основі компенсаційної угоди, може передбачати часткове грошове покриття придбання товарів, що й відрізняє її від бартерної угоди.

Операції з давальницькою сировиною здійснюються в тих випадків, коли одна країна має можливість видобувати сировину в обсягах, що перевищують наявні потужності для її переробки, а інші країни мають резерви таких потужностей.

Давальницька сировина - це сировина контрагента-партнера, котру ввозиться до іншої країни з метою переробки на готову продукцію з наступним вивезенням цієї готової продукції до країни-власника сировини.

Умовами контрактів з переробки давальницької сировини передбачається поставка за кордон сировини в розмірах, що забезпечують отримання продукту переробки в запланованому обсягу, та покривають витрати на переробку і транспортування сировини. З цією метою, в контракті зазначається світові ціни як на сировину, так і на продукт її переробки. Зовнішньоторговельні операції з давальницькою сировиною включається до вартості обігу зовнішньої торгівлі таким чином: з вартості переробки давальницької сировини - до експорту країни, що здійснює її переробку та до імпорту країни-власника сировини. Кількість та вартість сировини, а також кількість та вартість готових виробів з цієї сировини визначається особливо, за балансом обігу зовнішньої торгівлі.

Клірингові розрахунки - це процес розрахунків між сторонами, побудований на взаємозаліку зустрічних вимог і зобов'язань. У світовій практиці розрізняються міжбанківський, валютний і товарний кліринг.

Міжбанківський кліринг являє собою систему безготівкових розрахунків між банками, що здійснюється через єдині розрахункові центри. Кліринг валютний застосовується при міждержавних розрахунках на основі угод урядів цих держав, а відносини сторін базується на взаємному зарахуванні зустрічних вимог і зобов'язань, що випливають з вартісної рівності товарних постачань і наданих послуг. Під товарним клірингом розуміють систему розрахунків між учасниками біржового ринку, що включає як організацію зарахування їхніх зустрічних вимог і зобов'язань у тій або іншій формі, так і організацією безпосередньо самих розрахунків між ними. У даній системі присутня третя сторона по кожній заключній угоді, а саме Клірингова (розрахункова) палата, що забезпечує її життєдіяльність.

3. Обмін науково-технічними знаннями: купівля-продаж «ноу-хау», патентів, ліцензій.

«Ноу-хау» - це термін для позначення різних «секретів виробництва», повністю або частково конфіденційних знань, відомостей технічного, економічного, адміністративного характеру, використання яких забезпечує деякі переваги особі або фірмі, що їх отримали.

За договором купівлі-продажу «ноу-хау» власник технології або винаходу відмовляється від будь-яких умов їх патентування, але у той же час, не відмовляється від продажу самої технології. Відсутність правового захисту визначає специфіку договорів з «ноу-хау», де є пункт про конфіденційність передаваємої інформації, а також про відшкодування збитків у випадку його порушення.

Патент - документ, що надає патентовласникові виняткове право на тій території, де його видано. Дія патенту означає, що лише його власник має право розпоряджатися винаходом та вирішувати, яким чином його буде використано: на власному підприємстві, на спільному чи, може, на нього буде продано ліцензію. Крім того, власник патенту може заперечити протиправні дії третьої особи, яка порушує умови виробництва, використання чи продажу запатентованого винаходу.

У більшості розвинутих країн патенти видаються державними органами лише після проведення експертизи на наявність у заяві критеріїв патентоспроможності. Найбільш поширені критерії - це новизна, наявність винахідницької творчості та промислове використання. Важливими джерелами патентного права в кожній країні є національні патентні закони. У галузі міжнародного патентного права на сучасному етапі діють: Паризька конвенція про видачу європейських патентів; Договір про патентну кооперацію, Гаванська угода про визнання охоронних документів.

Купівля-продаж ліцензій. Об'єктом ліцензій можуть бути різні розробки конструктивного, технологічного характеру, склад матеріалів, засоби лікування, методи розрахунків, дані організаційного, фінансового, управлінського характеру тощо. Ліцензії реєструються в державних органах і захищаються законом.

Об'єкт ліцензії повинен мати патентну чистоту. Патентна чистота - юридичний склад товару, який означає, що він може бути використаний у даній країні без порушення чинних на її території охоронних документів виключного права. Об'єкт повинен мати достатні техніко-економічні переваги відносно до інших товарів, які в даний час є на ринку, а також він повинен бути освоєний у вітчизняній промисловості до стадії, яка може гарантувати покупцеві досягнення встановлених техніко-економічних показників.

Ліцензійна угода - зовнішньоторговельна угода, згідно з якою одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіатові) дозвіл на використання об'єкта ліцензії (за винятком товарних та фірмових знаків).

Торгівля ліцензіями прибуткова. За оцінками експертів ООН покупці сплачують за право придбання ліцензії від 1 до 10% від вартості реалізованої продукції, яка випускається на основі ліцензійних угод. Якщо справа стосується більш перспективних або унікальних науково-технічних досягнень, то, відповідно, частка досягає 1/3 або 1/2 вартості продукції.

Найбільш поширеними формами оплати ліцензійних угод є роялті та паушальні сплати. Роялті - це ліцензійна винагорода у формі періодичних відрахувань (частка від прибутку або суми продажу продукції, виробленої за ліцензованою технологією). У чистому вигляді або у поєднанні з іншими видами платежів зустрічається найчастіше - до 90 % усіх ліцензійних угод. Роялті, як правило, сплачується наприкінці року, починаючи з моменту випуску нової продукції.

Паушальні сплати - це сплата твердо зафіксованої суми ліцензійної винагороди одноразово або у 2-3 заходи. Ця форма зустрічається дуже рідко, як правило, під час розробки технології на рівні ідеї.

4. Обмін науково-технічними послугами - інжиніринг. Ці послуги включають комплекс робіт з технічного обґрунтування технологій, розробки детальних структур проекту - від ескізного варіанта до надання специфікацій, технологічних подробиць у процесі застосування, консультаційної допомоги. Об'єктами інжинірингових послуг можуть бути цілі проекти або їхні частки, що спрямовані на підвищення ефективності виробництва.

Повний комплекс послуг та поставок для спорудження нового об'єкта зветься комплексним інжинірингом, та передбачає такі види інжинірингу: проектно-консультативний; технологічний; інжиніринг з питань будівництва (загальний); з управління.

Проектно-консультативний інжиніринг передбачає: надання послуг з проведення техніко-економічного обґрунтування проекту, проектування об'єкта, розробка планів будівництва та контролю за проведенням робіт, підготовка торгів з інженерно-будівельних робіт.

Технологічний інжиніринг - це надання замовникові технологій для експлуатації об'єктів, розробка проектів водопостачання, енергопостачання тощо.

Інжиніринг з питань будівництва - надання консультативних послуг під час підготовки і здійснення проекту, навчання спеціалістів, поставка обладнання та його монтаж.

Інжиніринг з управління - надання послуг з організації виробничої структури та системи управління.

Надання інжинірингових послуг оформлюється контрактом на інженерно-консультативні послуги. Інжинірингові послуги надають спеціальні фірми. Провідними експортерами послуг типу «інжиніринг» є компанії розвинутих: США, Великобританії, Франції, Німеччини, Японії, Канади, Данії, Італії.

5. Орендні операції у міжнародній практиці поширені, як форма комерційно-фінансових операцій. Оренда - це надання однією стороною (орендодавець) іншій стороні - орендареві майна у виключне користування на встановлений строк за визначену платню на основі спеціального договору оренди. На відзнаку від договору купівлі-продажу, оренда зберігає за орендодавцем право власності на передане в найм майно та надає орендареві лише право на його використання. Орендні операції можна розподілити на три види:

· рентинг - короткострокова (від декількох годин до 1 року) оренда машин, обладнання, залізничних вагонів без права наступного придбання майна орендарем.

· хайринг - середньострокова оренда машин, обладнання без надання прав власності на товар орендареві. Строк оренди 1…3-5 років.

· лізинг - (довгострокова оренда) - це договір на право користування машинами, обладнанням, ЕОМ, іншим майном на основі орендних відносин. Строк його дії від 3-5 до 7 років, і більше (20-25 років). Лізинг являє собою специфічну форму фінансування капіталовкладень, при якій лізингова компанія (банк) купує для свого клієнта право власності на товар (майно) та передає йому в оренду на визначений строк.

Розрізняють фінансовий, виробничий (оперативний) лізинг.

Фінансовий лізинг - це угода, що передбачає в строк своєї дії сплату повної суми амортизації обладнання та прибутку орендодавця. Після завершення строку дії договору орендар може повернути об'єкт оренди, скласти новий договір оренди, викупити об'єкт за його залишковою вартістю. У фінансовому лізингу беруть участь 3 суб'єкти: виробник (постачальник), орендодавець (покупець), орендар (користувач). Між виробником та орендодавцем укладається договір поставки, а між орендодавцем та орендарем - договір оренди.

Виробничий лізинг - це угода, строк дії якої менший за амортизаційний період об'єкта. Після завершення терміну її дії орендар може повернути майно його власникові, укласти нову угоду, або викупити його за договірною ціною.

Перевагами лізингу для орендаря являються наступні: не існує потреби вкладати власні капітали на придбання потрібного майна; відсотки по сплаті за лізингових платежів менші, ніж відсотки по сплаті відсотків за користування банківським кредитом (приблизно на 1%); лізинг передбачає кредит терміном до 20-25 років. Для орендодавця сплата відсотків за лізингом уникає оподаткування і, таким чином, являє собою чистий прибуток.

6. Міжнародний туризм. Туризм як товар реалізується у формі послуг (матеріальних і нематеріальних). Туризм не є товаром першої необхідності, тому він стає потребою людини лише при певному рівні її доходів та певному рівні багатства суспільства.

За міжнародною статистикою, туристом є будь-яка людина, яка тимчасово відвідує іншу країну з будь-якою метою, крім професійної діяльності, що оплачується в цій країні. У міжнародній економіці туристами вважають осіб, які провели за кордоном понад 24 години. В іншому випадку їх вважають екскурсантами.

Розрізняють міжнародний туризм трьох видів:

- рекреаційний - з метою відпочинку, лікування, занять спортом, поїздки до родичів, знайомих тощо;

- науковий - для участі в конференціях, симпозіумах, конгресах, наукових виставках тощо;

- діловий туризм - зустрічі з діловими людьми, відвідування з метою відвідання виставок, ярмарок та ін.

Класифікація Всесвітньої організації з туризму (ВОТ) передбачає поділ усіх країн на дві групи:

- країни - постачальники туристів, або країни, які імпортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить США, Бельгію, Данію, Німеччину, Голландію, Нову Зеландію, Швецію, Канаду, Англію;

- країни, які приймають туристів, або країни, які експортують туристичні послуги. До цих країн ВОТ відносить Австралію, Грецію, Кіпр, Італію, Іспанію, Мексику, Туреччину, Португалію, Францію, Швейцарію.

В останні двадцять років середньорічні темпи зростання кількості іноземних туристів у світі становили 5,1%, валютних надходжень - 14%. За прогнозами експертів очікується, що при збереженні таких темпів зростання, кількість міжнародних подорожей на 2010 р. досягне 900 млн. чол., а на 2020 р. - 937 млн. чоловік. Частка туристичного бізнесу становить близько 6% світового ВНП, 7% сумарних капітальних вкладень та 5% всіх податкових послуг.

7. Інформаційні та маркетингові послуги.

Міжнародний інформаційний обмін - це передача і отримання інформаційних продуктів та надання інформаційних послуг одній країні через державний кордон іншої країни. Об'єктами міжнародного інформаційного обміну є: документована інформація; інформаційні продукти та інформаційні ресурси; інформаційні послуги, засоби інформаційного обміну.

Документована інформація - це інформація, зафіксована на матеріальному носії з реквізитами, що дозволяють її ідентифікувати. Вона буває масовою або конфіденційною.

Інформаційні ресурси - це окремі документи і окремі масиви документів у інформаційних системах (архівах, фондах, бібліотеках тощо).

Інформаційні продукти - це документована інформація, підготовлена відповідно до потреб користувачів.

Інформаційні послуги - це дії власників інформації з забезпечення користувачів інформаційними продуктами.

Засоби інформаційного обміну - це інформаційні системи та мережі, мережі зв'язку, що використовуються для міжнародного інформаційного обміну.

Специфічність послуг як товару та загальні особливості торгівлі послугами обумовлюють особливості торгівлі окремими послугами.

Міжнародні маркетингові послуги у ЗЕД пов'язані з закономірностями розвитку світового ринку, кон'юнктурними ціновими показниками, проблемами ціноутворення на світовому ринку і інформаційним забезпечення міжнародних маркетинговий досліджень; аналізують всілякі варіанти організаційних структур, товарної політики, організації товаророзподільчої мережі з урахуванням безліч факторів, що визначають умови реалізації продукції на світовому ринку.

8. Обмін кінофільмами, телепрограмами.

До допоміжних видів, що забезпечують міжнародний товарообіг, належать:

- міжнародне перевезення вантажів;

- транспортно-експедиторські послуги;

- послуги зі страхування вантажів під час перевезення;

- валютно-розрахункові послуги.

1.2 Класифікація контрагентів як суб'єктів міжнародних комерційних угод

Контрагентами у міжнародній торгівлі називають сторони, які знаходяться в договірних відносинах з купівлі-продажу товарів або надання послуг. Контрагентів, які виступають на світовому ринку, залежно від мети та характеру діяльності, можна поділити на 4 категорії: спілки підприємців, державні органи та організації (міністерства, відомства, комітети), міжнародні економічні організації системи ООН, фірми.

Спілки підприємців діють не з метою отримання прибутку, а для захисту інтересів підприємців, які входять до їх групи, у державних органах та сприяння приватним підприємцям у поширенні експорту. Спілки підприємців утворюють у вигляді асоціацій, федерацій та ради.

Державні органи та організації, що мають право виходу на зовнішні ринки, не переслідують комерційної мети. У комерційних операціях на світовому ринку беруть участь лише ті міністерства та відомства, які мають на це спеціальний дозвіл уряду (міністерство торгівлі, міністерство зовнішніх економічних зв'язків та ін.).

Міжнародні організації системи ООН - включають 36 організацій, що носять неприбутковий характер. Основна їх функція - розробка правових документів, конвенцій (додаток 1).

Більша частина міжнародних комерційних операцій здійснюється фірмами.

Термін «фірма» застосовується для умовного позначення контрагента, який переслідує комерційні цілі. Під фірмою розуміється підприємство, яке здійснює господарську діяльність у галузі торгівлі, будівництва, промисловості, транспорту, сільського господарства з метою отримання прибутку та відповідним чином зареєстроване в державі місцезнаходження згідно з нормами її цивільного та торгового права.

Кожна фірма реєструє своє певне фірмове найменування, яке містить у собі ім'я та прізвище одного або декількох власників фірми, відбиває характер діяльності фірми, або містить у собі те й інше. Найменування фірми вказується на бланках листів, рахунках, печатці, товарному знаку, у рекламі. Фірми, що виступають на світовому ринку, різнять за такими ознаками:

1. Види господарської діяльності та характер здійснюваних операцій;

2. Правовий статус;

3. Характер власності;

4. Відносини між капіталом та контролем;

5. Сфера міжнародної діяльності.

Згідно з господарської діяльністю і характером здійснюваних операцій вирізняють кілька видів фірм:

1. Промислові фірми в основі своєї діяльності мають виробництво товарів (зазвичай ті, які мають 50% промислового обігу). Випуск більшої частини продукції та значна частина міжнародної торгівлі зосереджені в руках невеликої групи промислових фірм-гігантів, серед яких окремо виділяються за розміром і масштабом діяльності транснаціональні корпорації.

2. Торговельні фірми (торговельні будинки) - здійснюють, в основному, операції купівлі-продажу товарів. Вони можуть або входити до системи збуту великих промислових компаній, або існувати незалежно, здійснюючи торгово-посередницькі операції. Серед торговельних фірм окремо виділяються великі монополістичні об'єднання, які займають домінуюче становище на світових ринках окремих товарів. Так, переважну частину міжнародної торгівлі цукром, кольоровими металами, хутром, лісоматеріалами зосереджено в руках невеликої кількості крупних спеціалізованих фірм.

3. Транспортні фірми здійснюють перевезення міжнародних вантажів. Залежно від виду транспорту, що використовується для перевезень, розрізняють морські, річкові, повітряні, трубопровідні, космічні, залізничні та автомобільні сполучення. Міжнародні сполучення бувають прямі і комбіновані. Прямі міжнародні сполучення обслуговує один вид транспорту, а комбіновані -- послідовно два або декілька видів транспорту.

Все більше застосування у міжнародних перевезеннях знаходить пан'європейська транспортна система з використанням мультимодальних перевезень - перевезень, коли переміщаються модулі (вантаж пакується в контейнери, в пакети на піддонах і трейлерах).

4. Страхові фірми - здійснюють страхування вантажів при міжнародних морських, повітряних, автомобільних, залізничних перевезеннях, відіграють значну роль на світовому ринку. Переважна частина страхових компаній зосереджена в руках страхових компаній-гігантів, домінуюче становище серед яких посідають компанії США, на частку яких припадає понад 60 % обсягу страхових операцій.

5. Транспортно-експедиторські компанії спеціалізуються на здійсненні операцій з доставки товарів покупцеві, виконуючи доручення торговельних, промислових та інших фірм. Функції транспортно-експедиторських фірм досить різноманітні: перевірка стану тари, упаковки та маркування, оформлення товарно-супровідних документів, оплата вартості перевезення за дорученням судновласника, здійснення завантаження й розвантаження, страхування, збереження, комплектація невеликих відправлень, здійснення митних формальностей.

Згідно з правовим станом фірми поділяються на одноособові (підприємства чи підприємці) та об'єднання підприємців (колективні).

Правовий стан фірми дозволяє визначити: хто і в якому обсязі несе відповідальність по зобов'язанням фірми, тобто, хто сплачуватиме борги фірми у разі банкрутства; кому надається право укладати угоди від імені фірми, а в кого повинно бути доручення; у чиїй компетенції знаходиться рішення тих чи інших питань, що стосуються укладання угоди.

Одноособові підприємства (підприємці) можуть здійснювати господарську діяльність у різноманітних сферах, при цьому вони повинні бути зареєстровані у торговельному реєстрі, мати патент або дозвіл на здійснення даного виду господарської діяльності, у багатьох випадках вони є юридичними особами, мають повну майнову відповідальність.

Об'єднання підприємців у багатьох країнах враховують кілька видів об'єднань:

1. Об'єднання осіб (товариства): повні, командитні, негласні.

Повні товариства - це об'єднання двох чи більше осіб для здійснення підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, учасники якого особисто беруть участь у всіх справах товариства і кожен несе повну відповідальність по зобов'язанням товариства не лише власним внеском, але й усім своїм майном. Збитки та прибутки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно до частки кожного з них у загальному майні товариства.

Справи товариства здійснюють усі його члени й усі вони мають право представництва при укладанні договору. Форма повного товариства широкого розповсюдження не має і застосовується лише для малих і середніх підприємств. Може бути з правом чи без права юридичної особи (в Україні - лише юридична особа).

Командитне товариство - це об'єднання 2-х або більше осіб для здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку, в якому одні учасники - повні товариші, а інші - командитисти (вкладники). Представляти товариство і укладати угоди можуть лише повні товариші. Повні товариші несуть відповідальність по зобов'язанням товариства як власним внеском, так і своїм майном, вкладники - тільки власним внеском.

Негласні товариства - це об'єднання двох чи більше підприємців задля здійснення господарської діяльності з метою отримання прибутку. Вони здійснюють свою діяльність на підставі нотаріально засвідченого договору (договір співдружності, про спільну діяльність) без утворення юридичної особи.

Уставні товариства (об'єднання капіталів) - коли об'єднується лише капітал підприємців, а особистої їх участі не потребується. Як правило, такі товариства управляються найманими керівниками. До них відносять:

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - це товариство, статутний капітал якого поділяється на паї, що повинні бути обов'язково іменними, а учасники якого несуть відповідальність по зобов'язанням товариства лише власним внеском і не несуть відповідальності своїм майном. Пай надає право його власникові на участь у загальних зборах пайовиків, на отримання дивідендів і частки майна компанії при її ліквідації.

Управління справами товариства здійснюють один або декілька розпорядників, на основі статуту. Підписувати контракт мають право особи, яких зафіксовано в статуті, а це - директор, генеральний директор, або фінансовий директор, усі решта - за дорученням.

ТОВ найбільш розповсюджені у Німеччині, де вони складають 97% усіх об'єднань підприємців.

Товариство на довірі - товариство з додатковою відповідальністю (ТДВ) - здійснює свою діяльність згідно з договором, який укладають з довірителями майна. Довірительні операції від імені довірителів здійснюють його учасники - довірені особи. Вартість майна, яке бере на себе довірена особа на обслуговування, не повинна бути більшою за частку довіреної особи в статутному фонді ТДВ та, відповідно, більшою за його особисту додаткову відповідальність.

Учасники ТДВ відповідають за його зобов'язаннями своїми внесками в статутний фонд, а за відсутності цих сум - додатково майном, що їм належить, у кратному розмірі відносно до внесків кожного з учасників.

Акціонерні товариства (АТ) - це організаційна форма об'єднання підприємств, статутний фонд якого розбито на акції, у межах вартості яких акціонери несуть відповідальність по зобов'язанням товариства. АТ - це найбільш стійка форма підприємництва, оскільки при виході акціонера з товариства саме товариство не підлягає перереєстрації. Вищій орган АТ - загальні збори акціонерів, які обирають правління і розглядають звіт про діяльність АТ, встановлюють розмір дивідендів. Право підпису мають особи, що обумовлені в статуті та договорі, решта осіб - за дорученням.

Класифікація фірм за характером власності передбачає кілька видів: приватні, державні, колективні, кооперативні, змішані фірми.

Залежно від належності капіталу та контролю відрізняють кілька видів фірм:

Національні фірми, капітал яких належить підприємцям своєї країни. Національна належність визначається також місцем знаходження та реєстрації основного товариства.

Іноземні - капітал котрих належить іноземному підприємцеві повністю або в певній частині, яка забезпечує йому контроль. Іноземні фірми реєструється в країні місцезнаходження. Організація і діяльність іноземних компаній у країні місцезнаходження визначається законодавством цієї країни, яке встановлює порядок реєстрації кожної компанії, правове становище, розмір оподаткування, порядок переведення прибутку, межі володіння іноземців акціями, підвладність трудовому законодавству країни.

Змішані - капітал котрих належить підприємцям двох або декількох країн. Змішані фірми - це одна з форм міжнародної міграції капіталу.

Залежно від міжнародної сфери діяльності виділяють такі фірми:

Закордонні представництва - зобов'язані бути акредитовані в даній країні (реєстрація); не мають статусу юридичної особи; усі договори укладають від імені головної фірми, розташованої за кордоном; не мають права здійснювати господарську діяльність (доходів не отримують); здійснюють контроль за виконанням укладеної угоди, пошук партнерів.

Зарубіжні філії - не мають статусу юридичної особи; усі договори укладають від імені головної фірми, розташованої за кордоном; мають право на здійснення господарської діяльності, також право сприяти просуванню товарів на ринок, організовувати передпродажну підготовку, станції технічного обслуговування для постачання проданої техніки запасними частинами.

Дочірні підприємства - мають статус юридичної особи; здійснюють господарську діяльність (податки сплачують у країні місцезнаходження), знаходяться під фінансовим контролем іноземної холдингової (материнської) фірми. Вони є юридично самостійними, проводять незалежно від головної компанії збори правління та акціонерів. Однак головна компанія здійснює суворий нагляд за діяльністю своїх дочірніх підприємств, вона не лише координує їхню господарську діяльність, але й визначає склад правління, призначає директорів, які, у свою чергу, зобов'язані приймати вказівки від контролюючої фірми та звітуватися перед нею.

Тема 2. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні

План лекції

2.1 Система державного регулювання ЗЕД в Україні та її розвиток

2.2 Митне регулювання, як складова частина державного регулювання ЗЕД в Україні

2.3 Валютне регулювання в Україні, як складова частина державного регулювання ЗЕД

2.1 Система державного регулювання ЗЕД в Україні та її розвиток

Зовнішньоекономічна діяльність є складовою загальноекономічних процесів, що відбуваються в економіці держави. Насамперед, вона повинна забезпечити прогресивні структурні зміни в економіці України та сприяти інтеграції її у світогосподарські зв'язки.

Державне регулювання ЗЕД базується на загальних принципах регулювання економіки. Проте методи і рівень цього регулювання мають певну специфіку, яка залежить від зовнішньоекономічної політики держави щодо відносин з іноземними державами у сфері зовнішньоторговельної діяльності, що охоплює міжнародний обмін товарами, роботами, послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності. Ці відносини будуються на грунті дотримання загальновизнаних принципів і норм міжнародного права і зобов'язань, зафіксованих міжнародними договорами.

На формування зовнішньоекономічної політики різних країн впливають явища, які відбуваються у світовій економіці: загострення конкурентної боротьби на світовому ринку, дестабілізація валютних курсів, зростання нерівноваги платіжних балансів, величезна зовнішня заборгованість країн, що розвиваються, і все це доповнюється внутрішніми проблемами.

Дія вищезазначених процесів породжує постійну взаємодію в сучасний зовнішньоторговельній політиці двох моделей - ліберальної (вільної торгівлі) та протекціонізму. Вільна торгівля характеризується відсутністю або мінімальним регулюванням процесів зовнішньої торгівлі. Протекціонізм передбачає повне обмеження зв'язків країни із зовнішнім світом, а отже, жорстке регулювання зовнішньоекономічних відносин з боку держави. Кожна країна за необхідності комбінує наведені заходи зовнішньої політики, обмежуючи вільну торгівлю інструментами протекціонізму.

Державне регулювання ЗЕД - це сукупність заходів та інструментів, використовуючи які держава впливає на ЗЕД відповідно до внутрішнього чи зовнішнього курсу, який вона проводить.

Державне регулювання ЗЕД може бути одностороннім, двостороннім і багатостороннім. При односторонньому регулюванні засоби обмеження застосовуються урядом певної країни в односторонньому порядку без погодження або консультацій з торговельними партнерами країни. Двостороннє регулювання полягає в тому, що торговельні партнери погоджують між собою механізм регулювання. Багатостороннє регулювання зовнішньоторговельної політики здійснюється на основі багатосторонніх угод (СОТ, ЄС).

В економічній науці виділяють три основних методи впливу держави на економічну діяльність: законодавчі, економічні та адміністративні. Проте в демократичних країнах з ринковою економікою адміністративні методи регулювання економічної діяльності (дозволи, ліцензії, формальності, тощо) вже не вважають методами регулювання, оскільки їх застосування лише перешкоджає нормальному перебігу цього процесу. З цієї причини основними методами можна вважати законодавче та економічне регулювання.

Прийняття законів та інших нормативних актів, що регулюють ЗЕД, є одним з найбільш важливих умов реалізації державної зовнішньоекономічної політики. Зовнішньоекономічна діяльність регулюється, насамперед, «Цивільним кодексом України», спеціальними Законами («Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про іноземні інвестиції» та ін.), окремими статтями законів, спрямованими на регламентування міжнародної економічної сфери, декретами Кабінету міністрів України, іншими нормативними документами (насамперед інструкціями і методичними розробками відомств), іноземними юридичними джерелами (за випадків, коли той або інший вид діяльності підпадає під юрисдикцію іноземної країни, або тоді, коли в конкретному договорі, який укладено за участю української організації, мається посилання на право іноземної країни, що використовується), а також міжнародними нормами та угодами (за випадків, коли до них приєдналася чи їх завізувала Україна).

Так, регулювання суб'єктів ЗЕД - визначає перелік і загальні вимоги до учасників цієї діяльності. Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», суб'єктами ЗЕД в Україні можуть бути юридичні особи, які визначаються такими згідно із законами України та інших країн (підприємства, об'єднання, організації), фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які постійно проживають на території України і зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності згідно із Законами України, а також держава в особі її органів центральної і місцевої влади.

Економічне регулювання здійснюється через механізм грошової та кредитної політики із застосуванням таких інструментів, як податки, фінансові гаранти, субсидії, кредити, тощо. Загальні макроекономічні завдання державного регулювання економіки формулюються таким чином: згладжування коливань виробництва та зайнятості; стабілізація цін, значне зниження темпів інфляції; зростання темпів національного доходу; оптимізація платіжного балансу, скорочення зовнішнього та внутрішнього боргу; зниження дефіциту державного бюджету.

Класичним інструментом державного регулювання ЗЕД є митне регулювання, яке за своїм характером поділяють на тарифне і нетарифне.

Тарифні методи ґрунтуються на використанні митного тарифу, де визначають експортні та імпортні мита, за допомогою яких регулюються обсяг та структура зовнішньої торгівлі. Всі інші методи відносять до нетарифних, які своєю чергою поділяються на кількісні, фінансові і методи прихованого протекціонізму.

В Україні існує відповідна структура державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, яка складається з:

- системи методів державного регулювання зовнішньої торгівлі -- містить тарифні та нетарифні інструменти регулювання;

- системи методів валютного регулювання, яка базується на регулюванні валютного курсу національної валюти та системі валютних обмежень;

- системи регулювання іноземних інвестицій.

Загальні цілі системи регулювання ЗЕД відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» на макрорівні передбачають забезпечення зовнішньоекономічної активності з метою зростання національного добробуту і конкретизуються за напрямами:

- Захист економічних інтересів України та суб'єктів ЗЕД;

- Забезпеченість збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринку;

- Створення найбільш сприятливих умов для інтеграції економіки України до системи СГ;

- Заохочення конкуренції та ліквідація монополізму у сфері ЗЕД.

Організаційна структура регулювання закріплена Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», в якому зазначено, що регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні здійснюється державою в особі уповноважених органів, недержавними органами управління (товарними, фондовими, валютними біржами, торговельними палатами та ін.), суб'єктами ЗЕД. Нормативна база регулювання формується Законами України, постановами та інструктивними документами, які видаються державними органами, рішеннями недержавних органів управління.

В Україні вже створена інституціональна структура управління зовнішньоекономічною діяльністю, що відповідає аналогічним структурам, які діють в інших країнах. До неї входять Верховна Рада України, Кабінет Міністрів, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції, Державна митна служба України, Національний банк, Антимонопольний комітет та інші. Кожна з складових цієї структури виконує відповідні їй функції.

Верховна Рада України - формує законодавчу базу регулювання ЗЕД, затверджує основні напрями зовнішньоекономічної політики України, а також організаційну структуру органів регулювання ЗЕД і спеціальні режими, що діють на території України. До функцій Верховної Ради входить і ратифікація міжнародних угод України, у тому числі тих, що стосуються зовнішньоекономічних відносин.

Кабінет Міністрів України - керує процесом узгодження й прийняття національної зовнішньоекономічної стратегії, політики та законодавства, приймає нормативні акти щодо регулювання ЗЕД, укладає міжнародні угоди, координує діяльність різних органів виконавчої влади, що беруть участь у процесі управління ЗЕД.

Національний банк України - здійснює управління золотовалютними резервами країни, укладає банківські угоди з центральними банками інших країн, регулює валютний курс гривні.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі України - розробляє та здійснює загальні заходи, спрямовані на розвиток зовнішньої торгівлі, розробляє проекти торгових договорів, угод і конвенцій, проводить переговори з іноземними державами і підписує за уповноваженням Уряду торговельні договори та угоди, контролює виконання міжурядових торговельних договорів і угод; регулює та контролює діяльність експортно-імпортних об'єднань, торговельно-економічних місій у складі посольств України, видає експортні та імпортні ліцензії, реєструє контракти.

Державна митна служба України - контролює експортно-імпортні потоки на митному кордоні України, веде митну статистику, розробляє митні правила та процедури, стягує мито, митні збори та податки.

Серед недержавних організацій найбільше впливають на розвиток ЗЕД промислово-торговельні палати, які є недержавними комерційними організаціями, що об'єднують українські підприємства й інші установи. Основними функціями промислово-торговельних палат щодо регулювання ЗЕД є: надання допомоги українським підприємцям в реалізації їх комерційних інтересів за кордоном; надання підприємцям інформаційних послуг з питань ЗЕД; надання технічної допомоги суб'єктам підприємницької діяльності в проведенні операцій на зовнішньому ринку; прийняття заходів щодо недопущення недобросовісної конкуренції; сприяння врегулюванню спорів, надання послуг для здійснення комерційної діяльності іноземним фірмам.

Активний вплив на регулювання ЗЕД здійснюють Міжнародний комерційний арбітражний суд, Третейський суд, що створюються при ТПП. Міжнародний комерційний арбітражний суд розглядає і виносить рішення щодо спорів, що виникають при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також економічних, науково-технічних відносин між фірмами, організаціями різних країн.

2.2 Митне регулювання, як складова частина державного регулювання ЗЕД в Україні

Формування і розвиток всієї сукупності міжнародних економічних відносин (МЕВ) безпосередньо пов'язано з формування і розвитком митної системи.

Міжнародні митні відносини - це сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі взаємного обміну результатами діяльності національних господарств при переміщенні їх через митний кордон, і які базуються на законодавчо закріплених принципах і напрямках митної політики країн-учасниць МЕВ. Об'єктивним підґрунтям функціонування таких відносин є переміщення факторів виробництва за територіальні межі окремої країни, а їх призначенням є обслуговування МЕВ. Сучасні митні відносини передбачають взаємодію і взаємообумовленість митних методів регулювання ЗЕД різних держав, що пояснюється значною залежністю економік країн світу одна від одної.

Україна самостійно визначає свою митну політику, утворює власну митну систему і здійснює митне регулювання на своїй території згідно з кодексом законів держави. Головний напрямок митної політики України визначає Верховна Рада України, Кабінет міністрів України забезпечує здійснення митної політики згідно із законами України. Безпосереднє здійснення митного регулювання в країні покладено на державний митний комітет та на митниці. Митні органи України, проводячи в життя митну політику, здійснюють наступні функції щодо захисту економічного суверенітету України:

- захист національної економіки від впливу іноземного капіталу і товарів;

- організація економічної охорони державного кордону з метою реалізації зовнішньоекономічної політики держави;

- контроль за експортними та імпортними операціями суб'єктів ЗЕД;

- контроль за вантажами та транспортними засобами міжнародного сполучення та приватних осіб; контроль за міжнародними поштовими відправленнями;

- організація санітарного, фіто-санітарного контролю відповідно до норм міжнародних організацій;

- комплексний контроль за валютою, валютними цінностями, платіжними документами, грошовими знаками, що перетинають кордон країни;

- організація фінансового і податкового режиму, включаючи ціни, тарифи та ін.;

- визначення відповідальності за порушення митного законодавства та митних правил;

- організація митної інформації, обмін даними та співробітництво з митними органами іноземних країн, а також з міжнародними організаціями у питаннях митних справ;

- ведення митної статистики та ін.

Пересування товарів та інших предметів через митний кордон України належить митному оформленню, яке проводить посадова особа митниці з метою забезпечення митного контролю. Митне оформлення відбувається в місцях знаходження митниці впродовж часу, встановленого митницею. Митниця - це державний заклад, який здійснює контроль за ввезенням та вивезенням товарів через митний кордон України, включаючи багаж, поштові відправлення та всі вантажі, у т.ч. транзитні.

Система митного регулювання передбачає докладне декларування вантажів, що пересуваються через митний кордон, яке в Україні обов'язкове, і яке здійснюється за такими принципами:

1. Декларуванню підлягають усі товари (за винятком предметів особистого використання), що пересуваються через митний кордон;

1. Учасники ЗЕД можуть декларувати товари як самостійно, так і за допомогою послуг митних брокерів чи фірм, які від свого імені здійснюють усі митні процедури;

2. Декларування здійснюється на підставі вантажної митної декларації (ВМД), яка заповнюється в 5-ти екземплярах і має однакову форму при експортних та імпортних операціях. У ВМД зазначається :

- тип декларації (експортна або імпортна, для продажу, для власних потреб);

- дані відправника, одержувача, посередницької організації;

- країна-виробник;

- код валюти, в якій виражена вартість товару;

- курс валюти за даними НБУ на дату заповнення (надання) ВМД;

- інформація про характер угоди (пряма угода в іноземній валюті, пряма угода в національній валюті, бартерна угода);

- транспортний засіб відправника та його кодове означення;

- адреса та всі реквізити банку, в якому обслуговується покупець.

Правила зовнішньої торгівлі передбачають надання кожній країні порядкового номера. Під час переміщення товарів та інших предметів через митний кордон України декларант зобов'язаний:

1. Заповнити вантажну митну декларацію для кожного виду товару або вантажу, та доповнення до неї, якщо велика товарна номенклатура; надати в декларації об'єктивні дані на товар, що підлягає декларуванню.

2. Пред'явити митниці товари та інші предмети, що пересуваються через кордон.

3. Засвідчити відповідність реального вантажу записаному в декларації.

4. Сплатити мито або надати гарантійний лист (у якому банк гарантує протягом 30-ти днів сплатити мито).

5. Оплатити митні процедури - те, що митники оглянуть вантаж і поставлять печатку. Декларування можна проводити на митниці або в місті складування вантажу, тоді сюди запрошуються митники і необхідно оплатити витрати, пов'язані з їхнім виїздом для огляду товарів.

6. Сплатити митні збори понад встановлене мито (марочний збір, збір за збереження та складування товарів, збір за пломбування, санітарний збір, ветеринарний збір).

7. Пред'явити на вимогу митниці додаткові документи щодо товару (сертифікат якості, сертифікат походження товару, копію контракту, різного роду доручення, платіжні документи).

Предмети, що в Україні заборонені до ввезення та вивезення: зброя всіх зразків (окрім зброї для полювання), боєприпаси; радіоактивні, вибухові речовини; наркотичні речовини; анульовані цінні папери; рукописи; предмети, що являють собою історичні та культурні цінності (графіка, мозаїка, живопис, фрески, археологічні матеріали та їх фрагменти, ікони та предмети релігійного культу, унікальні предмети всіх епох і народів, вироблені з платини, золота, коштовних каменів).

Порушення встановленого митницею порядку пересування товарів через митний кордон України згідно з законодавством України є адміністративним правопорушенням.

До порушень митних правил відносять: недекларування або неправильне декларування товарів, що пересуваються через кордон; пересування товару, що приховується від митного контролю або поза митним контролем. У випадку порушення митних правил митниці складають протокол про порушення, провадять дізнання впродовж 10-ти днів, потім передають справи прокуророві, який провадить розслідування протягом 2-х місяців. Міри стягнення: попередня (у письмовій формі); штраф (відповідно до законодавства України);конфіскація предметів, що символізують порушення митних правил.

Існують два методи митного регулювання: тарифний та нетарифний.

Тарифний метод спрямований на формування тарифної системи, вироблення ефективного механізму застосування різних видів мита та податків при регулювання ЗЕД та оснований на дії Єдиного митного тарифу України.

Єдиний митний тариф - це систематизований перелік розмірів мита, що справляється при переміщенні через митну територію України. Митний тариф містить деталізований перелік товарів, що оподатковуються імпортним, експортним і транзитним митом з наведенням способу нарахування, ставки мита, а також коефіцієнтів надбавок і знижок та переліку товарів, заборонених до ввезення, вивезення і транзиту відповідно до товарної номенклатури ЗЕД. Єдиний митний тариф України ґрунтується на міжнародне визнаних нормах і відповідає загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам та правилам митної справи. Мито - це вид державного непрямого податку, які стягується через митні установи з імпорту, експорту і транзиту товарів, торговельно-промислового прибутку, цінностей і предметів, майна, що перетинають митний кордон у визначених державою пунктах під контролем митних служб.

Механізм застосування митного тарифу складається з декількох елементів: товарна класифікація об'єкта оподаткування, методи оцінки вартості оподатковуваних товарів, методи визначення країни походження товарів, процедура застосування митних ставок.

Основними критеріями, які дають можливість чітко класифікувати види митного тарифу, наведені у табл. 2.1.

Таблиця 2.1 - Класифікація видів митного тарифу

Критерій класифікації	Види мита	Мета застосування
Мета і функціональність	Фіскальне	Для забезпечення надходжень коштів до бюджету країни від зовнішньоекономічних операцій
	Протекціоністське	Спрямовано на захист національного виробника від іноземної конкуренції
	Преференційне	Стимулювання торговельно-економічних відносин з іншими країнами
Вплив	Номінальне	Ставки мита, що вказуються у митному тарифі
	Реальне	Ставки мита, що відображають реальний рівень мита на кінцеві товари і розраховуються з урахуванням всіх факторів, що впливають на митний тариф
Походження	Автономне	Встановлюється державою самостійно без будь-яких обов'язків перед іншою країною відносно будь-яких предметів і товарів незалежно від їх походження
	Конвенційне (договірне)	Встановлюється на базі двосторонньої або багатосторонньої угоди з іншими державами, або угоди про створення митного союзу
Напрям руху товарів	Вивізне (експортне)	Нараховується на товари, які реалізуються іноземним суб'єктам госп. діяльності і вивозяться за межі митної території країни застосування
	Ввізне (імпортне)	Нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію країни
	Транзитне	Встановлюється відносно товарів, які переміщуються через територію країни до інших держав
Спосіб нарахування	Адвалорне	Нарахування у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів обкладення
	Специфічне	грошове нарахування з одиниці товару (штуки, міра, обсяг, довжина), що підлягає обкладенню
	Комбіноване	Поєднує обидва попередні види митного обкладення але сплачується за більшою сумою нарахування
	Змішане	Блокування імпортного товаропотоку конкретної групи товарів або товарів з конкретної країни
Принцип обмеження	Спеціальне	Для захисту українського товаровиробника
	Антидемпінгове	Блокування потоку товарів, що реалізуються за демпінговими цінами
	Компенсаційне	Нараховується на імпорт тих товарів, при виробництві яких використовувалися субсидії ...

Подобные документы

• Особливості зовнішньоекономічної діяльності ПАТ "Полтавакондитер"

  Особливості зовнішньоекономічної діяльності підприємств на прикладі ПАТ "Полтавакондитер". Облік та звітність по зовнішньоекономічній діяльності. Організація і техніка укладання зовнішньоекономічних контрактів. Валютно-фінансові відносини, страхування.
  
  отчет по практике [95,2 K], добавлен 25.05.2014
  

• Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

  Теорія порівняльних переваг в міжнародній торгівлі. Види зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Механізм валютного регулювання і валютного контролю в Україні. Поняття і види зовнішньоекономічних договорів. Розрахунки. Експортно-імпортні операції.
  
  контрольная работа [27,3 K], добавлен 27.11.2008
  

• Регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства

  Механізми державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Тарифне і нетарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Застосування високих імпортних тарифних ставок. Формування єдиної системи зовнішньоекономічної інформації.
  
  дипломная работа [230,2 K], добавлен 07.08.2012
  

• Види та форми зовнішньоекономічної діяльності. Укладання угод

  Умови розвитку зовнішньоекономічної діяльності, особливості оформлення угод. Етапи підготовки до укладання зовнішньоекономічного контракту. Вибір ринку та контрагента. Попередні переговори, оферта. Комісійні та консигнаційні угоди на експорт товарів.
  
  контрольная работа [42,7 K], добавлен 28.10.2013
  

• Зовнішньоекономічна діяльність підприємства та її роль у розвитку національної економіки

  Суть, особливості та законодавча база з регулювання зовнішньоекономічної політики України. Структура управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства. SWOT-аналіз, аналіз макро- й мікромаркетингового середовища та зовнішньоекономічної діяльності.
  
  дипломная работа [372,6 K], добавлен 03.03.2011
  

• Зовнішньоекономічна діяльність України

  Роль зовнішньоекономічної діяльності в розвитку України та організаційна структура її управління. Сучасний стан та основні проблеми зовнішньоекономічної діяльності. Стратегія розвитку та шляхи вирішення основних проблем зовнішньоекономічної діяльності.
  
  курсовая работа [40,0 K], добавлен 10.03.2014
  

• Особливості державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності у країнах з різними моделями управління економікою

  Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Порівняльний аналіз державного регулювання в країнах з різними моделями управління. Особливості державного регулювання у країнах ЄС (на прикладі Німеччини, Франції і Великобританії).
  
  курсовая работа [45,6 K], добавлен 22.11.2013
  

• Національне та міжнародне нормативно-правове забезпечення міжнародних угод

  Міжнародно-правові джерела регулювання зовнішньоекономічної діяльності, універсальні правила врегулювання відносин між сторонами міжнародних комерційних контрактів. Регулювання укладання договору купівлі-продажу, прав і зобов'язань продавця і покупця.
  
  реферат [23,9 K], добавлен 07.06.2010
  

• Зовнішньоекономічна діяльність та її вплив на ефективність діяльності підприємств харчової промисловості на прикладі рибопереробного підприємства АТЗТ компанія "Бастіон"

  Закономірності та принципи діяльності підприємства в галузі міжнародної торгівлі рибною продукцією: імпорт океанічної риби для переробки та реалізації, експорт морожено-вакуумованої риби. Оцінка ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.
  
  дипломная работа [3,3 M], добавлен 06.07.2010
  

• Страхування зовнішньоекономічних операцій

  Розвиток міжнародних господарських зв`язків суб`єктів господарювання. Захист майнових інтересів суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності від різноманітних ризиків. Страхування у сфері зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Комплексне страхування.
  
  реферат [33,6 K], добавлен 15.03.2009
  

• Стратегічне планування зовнішньоекономічної діяльності підприємства

  Сутність та особливості формування зовнішньоекономічної стратегії підприємства, її види та напрямки. правове регулювання. Аналіз фінансово-господарської діяльності ДП ВАТ "Київхліб" та порядок розробки зовнішньоекономічної стратегії для підприємства.
  
  курсовая работа [227,3 K], добавлен 28.09.2009
  

• Зовнішньоекономічна діяльність підприємства

  Аналіз планово-економічної діяльності, управління персоналом, маркетингової, комерційної та зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Оцінка загальних показників діяльності та оборотності активів. Оцінка фінансової стійкості і незалежності.
  
  курсовая работа [474,0 K], добавлен 19.03.2011
  

• Зовнішньоекономічна діяльність ВАТ "Лубнифарм"

  Поняття зовнішньоекономічної діяльності. Огляд інформаційної бази по обліку зовнішньоекономічної діяльності. Аналіз зовнішньоекономічної діяльності. Облік відряджень за кордон. Оподаткування та програма проведення аудиту зовнішньоекономічних операцій.
  
  дипломная работа [186,2 K], добавлен 05.08.2008
  

• Організація надання міжнародних експедиторських послуг

  Правові, організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні. Умови договору транспортного експедирування. Нормативно-правові акти України, які регулюють порядок та правила укладання зовнішньоторговельних договорів (контрактів).
  
  контрольная работа [28,8 K], добавлен 03.12.2010
  

• Організація діяльності ЗАТ "Артемівський електротехнічний завод"

  Загальна інформація про підприємство ЗАТ "Артемівський електротехнічний завод". Організаційно-виробнича структура підприємства. Аналіз форми №1 "Баланс" та форми №2 "Звіт про фінансові результати". Зовнішньоекономічна діяльність. Маркетинговий аналіз.
  
  отчет по практике [63,6 K], добавлен 23.03.2011
  

• Зовнішньоекономічна політика Європейського Союзу на сучасному етапі

  Структура зовнішньоекономічної торгівлі в Європейському Союзі, сумарні показники зовнішньоекономічної торгівлі країн Союзу. Показники зовнішньоекономічної торгівлі окремих країн ЄС. Зовнішньоекономічна інвестиційна політика в Європейському Союзі.
  
  курсовая работа [1,0 M], добавлен 15.06.2013
  

• Зовнішньоекономічна діяльність та її роль у розвитку національної економіки

  Аналіз причин та передумов розвитку зовнішньоекономічної діяльності. Особливості зовнішньоекономічної політики країни. Огляд теорій управління зовнішньоекономічною діяльністю. Характеристика показників функціонування зовнішньоекономічної системи країни.
  
  реферат [60,6 K], добавлен 26.07.2011
  

• Експортні операції та порядок їх укладання

  Законодавча основа експортних операцій на Україні. Організація контролю виконання та закінчення зовнішньоторгівельного контракту. Характеристика ВАТ "Концерн "Стірол". Розробка рекомендацій з підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності.
  
  курсовая работа [73,4 K], добавлен 05.01.2014
  

• Державне регулювання зовнішньоекономічної діяльності

  Регулювання ЗЕД як сукупність інституціонального, державного та громадського регулювання. Механізм державного регулювання інвестиційної діяльності. Розрахунок ефективності експорту товару. Визначення величини торгового балансу та балансу руху капіталу.
  
  контрольная работа [59,9 K], добавлен 13.04.2013
  

• Зовнішня економічна діяльність

  Аналіз зовнішньоекономічної діяльності підприємства - сукупності виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій підприємства, пов'язаних з його виходом на зовнішній ринок та участю в зовнішньоекономічних операціях.
  
  реферат [31,1 K], добавлен 27.05.2010
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам