Процедура аналітичного дослідження складових зовнішньоекономічної політики України

- підвищення об'єктивності та обліку оцінки якості та результатів праці в системі оплати і стимулювання;

- поліпшення умов для розвитку творчого, ініціативного праці;

- розробки ефективної системи визнання трудових заслуг, впровадження нетрадиційних методів стимулювання і оплати праці;

- розвитку виробничої демократії, забезпечення участі працівників в прийнятті управлінських рішень;

- забезпечення соціальної захищеності працівників підприємства.

7. Стратегія зовнішньоекономічної діяльності передбачає здійснення заходів, пов'язаних з виходом підприємства на світовий ринок з конкурентоспроможною продукцією.

Зовнішньоекономічна діяльність дозволяє підприємству отримувати «живі» гроші, на відміну від діяльності на вітчизняному ринку.

Використання всіх перерахованих вище стратегій зумовлює позиції ЛуАЗ «Богдан Моторс» на вітчизняному та світовому ринках машинобудівної продукції, дозволяє набувати конкурентних переваги за рахунок підвищення ефективності управління і чіткої визначеності цілей та напрямків діяльності, правильно розподіляти наявні ресурси між сферами бізнесу підприємства, удосконалювати всі підсистеми підприємства і приводити його потенціал у відповідність до умов зовнішнього середовища.

На розвиток маркетингу, як і на інші економічні дисципліни, величезний вплив мають нові технології. Якщо на початку XX століття маркетинг розглядався як дистрибуція, потім, як управління продажами і на кінець, як управління торговими марками, то на сьогодні, розвиток інформаційних технологій міняє характер маркетингової діяльності компанії.

Поняття маркетингу в Інтернет є найменш вивченим і чи не основною проблемою компанії, яка вирішила займатися бізнесом в ме?ежі чи використовувати Інтернет для комунікації зі споживачами. З розвитком ме?ежі Інтернет поступово змінюються підходи до управління компанією і відповідно маркетинговою діяльністю. Весь комплекс маркетингу можна розглядати з позицій застосування його в се?едовищі Інтернет. Інтернет-маркетинг - це процес, який направлений на задоволення потреб спожива?ів із застосуванням інтернет-технологій та управління інструментами маркетингу [27].

Маркетингова діяльність ДП «АСЗ №1» ПАТ «АК «Богдан Моторс» основана на функціях маркетингу. Загалом виділяють такі основні функції маркетингу: аналітична (вивчення ринку, спожива?ів, конкурентів); управлінська (стратегічне маркетингове планування, організація внутрішніх маркетингових процесів); організація збуту (організація маркетингових каналів, формування попиту); організація виробництва (розробка вимог до нових продуктів на основі інформації про ринкову кон'юнктуру та управління якістю); комунікаційна (реклама, PR, стимулювання збуту). Розглянемо ці функції дотично до інтернет-маркетингу як ок?емого різновиду загального маркетингу.

Аналітична функція маркетингу основана на проведенні маркетингових досліджень. Ме?ежа Інтернет як засіб та се?едовище комунікації може бути ефективно використана для проведення маркетингових досліджень. Так, як ДП «АСЗ №1» ПАТ «АК «Богдан Моторс» має в ме?ежі Інтернет власний сайт, там можна проводити як первинні, так і вторинні маркетингові дослідження. Одним з основних методів проведення маркетингових досліджень в Інтернет є опитування. Опитування в ме?ежі можна проводити шляхом розміщення анкети на сайтах з цільовою аудиторією, розсилки анкети по елек???нній пошті та заповнення анкети в телеконференціях.

Відмінними особливостями проведення опитування в Інтернет є невисока вартість, автоматизація процесу опитування та аналізу його ?езультатів, а також можливість точного фокусування опитування на цільову аудиторію. Обмеженням опитування че?ез Інтернет та елек???нну пошту є не ?еп?езентативність вибірки на всю генеральну сукупність у більшості сферах бізнесу та встановлення особи, яка дійсно відповідає на питання анкети.

На сайті підприємства провідні спеціалісти проводять спосте?еження поведінки відвідува?ів на основі статистичних даних. За допомогою спосте?еження виконується систематичне вивчення поведінки суб'єкта. Аналіз статистики відвідувань сайту є досить ефективним інструментом маркетингу. На відміну від опитування, спосте?еження дозволяє збирати інформацію, не залучаючи відвідува?ів до активних дій. Більш повну інформацію загалом про відвідува?ів та їх потреби можна дізнатися з даних статистики по клю?овим словам.

На сайті ДП «АСЗ №1» ПАТ «АК «Богдан Моторс» можна знайти інформацію про саме підприємство, ассортимент продукції та бренди, про продаж і сервіс, новини корпорації. Також на сайті відвідувачі можуть залишити свої пропозиції та коментарі.

Варто зазначити, що дедалі більше компаній виходять на інтернет-ринок з метою надати покупцям індивідуальні послуги чи запропонувати індивідуальні товари, не винятком є і ДП «АСЗ №1» ПАТ «АК «Богдан Моторс».

РОЗДІЛ 3. НАУКОВО-ДОСЛІДНА ТА ПЕДАГОГІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ

3.1 Методичні підходи щодо оцінки міжнародної конкурентоспроможності економіки України

В умовах глобалізації вагомого значення набуває посилення конкурентоспроможності країни на світовому ринку. Для ефективної інтеграції національної економіки у світову, необхідно досягнути високого рівня конкурентоспроможності самої країни і окремих її суб'єктів господарювання. Підвищення конкурентоспроможності економіки та перехід на інноваційний шлях розвитку є ключовим завданням державної політики. У міжнародному торговельному та економічному просторі ключовими показниками визначення конкурентоспроможності держави виступають відповідні індикатори, що формуються на основі рейтингового оцінювання.

Дослідження проблеми підвищення світового рейтингу України вважається досить актуальним, адже для розробки стратегії економічного розвитку країни в глобальній конкуренції, необхідно розуміти зміст та значення такої фундаментальної економічної категорії, як конкурентоспроможність країни.

У науковому сенсі, вирішення даного питання, надасть можливість об'єктивно визначити сильні та слабкі сторони як індексів конкурентоспроможності, так і самого стану економіки України з подальшим обґрунтуванням політики підвищення національного добробуту через розробку дієвих механізмів економічного розвитку.

Для вимірювання глобальної конкурентоспроможності України будуть використовуватися загальновідомі глобальні економічні індекси, зокрема:

- індекс глобальної конкурентоспроможності;

- індекс економічної свободи;

- індекс легкості ведення бізнесу;

- індекс глобалізації;

- індекс розвитку людського потенціалу;

- індекс сприйняття корупції.

Індекс глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index, GCI) визначається з 2004 року Всесвітнім економічним форумом (ВЕФ), незалежною і неприбутковою міжнародною організацією, створеною 1971-го в Женеві для поліпшення стану світової економіки. Його автор, професор Колумбійського університету Ксав'є Сала-і-Мартін.

Для більшого розуміння значення даного індексу варто зрозуміти його економічну та методичну сутність. Так, всесвітній економічний форум визначає національну конкурентоспроможність як здатність країни та її інститутів забезпечувати стабільні темпи економічного зростання, які б відзначалися певною стійкістю в середньостроковій перспективі. Індекс повинен використовуватися державами, що потребують зростання власної конкурентоспроможності або намагаються зберегти відповідний її рівень, в якості певного інструменту для визначення та аналізу ключових проблем в економіці та управлінні. Важливо відмітити, що індекс глобальної конкурентоспроможності є кумулятивним показником, в якому невідповідність навіть одного з елементів призводить до погіршення комплексного значення.

Відповідно до даних аналізу у звіті 2012-2013 року склалася така ситуація (табл. 3.1.).

Таблиця 3.1 - Ранжування країн за індексом глобальної конкурентоспроможності за 2012-2013 роки

Країна	Місце	Бали	Місце у попередньому рейтингу	Динаміка
Швейцарія	1	5,72	1	0
Сінгапур	2	5,67	2	0
Фінляндія	3	5,55	4	1
Швеція	4	5,53	3	-1
Нідерланди	5	5,50	7	2
Китай	29	4,83	26	-3
1	2	3	4	5
Естонія	34	4,64	33	-1
Польща	41	4,46	41	0
Казахстан	51	4,38	72	21-
Росія	67	4,20	66	-1
Чорногорія	72	4,14	60	-12
Україна	73	4,14	82	9
Уругвай	74	4,13	63	-11
Грузія	77	4,07	88	11

В останні роки спостерігається тенденція до зростання позицій України у рейтингу, так за останні 2 роки відбувся підйом з 89 місця на 73.

За даними розгорнутого звіту Всесвітнього економічного форуму, причинами такого зростання є:

- скорочення бюджетного дефіциту;

- зменшення інфляції;

- значний обсяг ринку (38 місце в рейтингу за даним показником);

- ґрунтовність та доступність вищої освіти (47 місце в рейтингу за даним показником);

- інноваційний потенціал.

Разом з тим причинами, які впливають на зниження рівня конкурентоспроможності є:

- недостатня конкурентність на ринку товарів та послуг в середині країни (117 місце в рейтингу за даним показником);

- слабкість фінансового та банківського секторів (114 місце в рейтингу за даним показником);

- недорозвиненість ключових інституцій - 132 місце серед 144 країн.

За рівнем інших факторів, які визначають значення індексу, Україна посіла:

- за розвитком інфраструктури - 65 місце (найгірший показник - стан автодорожньої інфраструктури, 137 місце);

- за розвитком системи охорони здоров'я - 62 місце (найгірший показник - розповсюдження ВІЛ, 117 місце; тривалість життя, 94 місце);

- за ефективністю ринку праці - 62 місце (найгірший показник - «виток мізків», 131 місце) тощо.

Індекс економічної свободи (Index of Economic Freedom, IEF) встановлюється американським дослідницьким центром «Фонд спадщини» (The Heritage Foundation) з 1995 року. Експерти Фонду визначають економічну свободу як «відсутність урядового втручання або перешкод виробництву, розподілу і споживанню товарів і послуг, за винятком необхідного громадянам захисту і підтримки свободи як такої».

Індекс економічної свободи базується на 10-ти індексах, які оцінюються за шкалою від 0 до 100, причому, показник 100 відповідає максимальній свободі. Ступінь свободи економіки розраховується за середнім арифметичним десяти різних показників:

- свобода бізнесу;

- торгівлі;

- фінансового сектору;

- інвестицій;

- праці;

- монетарної і фіскальної свободи;

- гарантії прав власності;

- розмір бюрократичного апарату і ступеня захисту від корупції.

Усі країни за цим індексом діляться на такі групи:

- вільні;

- в основному вільні;

- помірно вільні;

- в основному невільні;

- деспотичні.

У Індексі економічної свободи 2013 Україна посіла 161 місце і опинилася у «зоні» деспотичних країн (табл.3.2).

Таблиця 3.2 - «Рейтинг країн за індексом економічної свободи»

Індекс економічної свободи	Зміни щодо минулого року
Рейтинг	Країна	Бали
1	Гонконг	89,3	-0,6
2	Сінгапур	88,0	-0,5
3	Австралія	82,6	-0,5
4	Нова Зеландія	81,4	-0,7
5	Швейцарія	81,0	-0,1
13	Естонія	75,3	2,1
21	Грузія	72,2	2,8
35	Багами	70,1	2,1
36	Уругвай	69,7	-0,2
57	Польща	66,0	1,8
115	Молдова	55,5	1,1
139	Росія	51,1	0,6
154	Білорусь	48,0	-1,0
161	Україна	46,3	0,2
177	Північна Корея	1,5	0,5

За останні роки Україна майже не змінила свої позиції у рейтингу. Так, у 2011 році держава посідала 164 місце, а у 2013 році - 161, при чому у кількісному вираження показник зріс на 0,5 бала.

В останньому рейтингу знизилися показники захисту від корупції (на 1,0 бала), свободи праці (на 1,3 бали), зросли показники свободи бізнесу (на 1,4 бали) монетарна та фіскальна свобода (на 3,3 бали). Інші показники залишилися без змін.

У рейтингу економічної свободи всі держави поділяються на такі групи:

- вільні - з показником 80-100;

- в основному вільні - з показником 70-79,9;

- помірно вільні - з показником 60-69,9;

- в основному невільні - з показником 50-59,9;

- деспотичні - з показником 0-49,9.

Тобто Україна вже котрий рік стабільно відноситься до категорії деспотичних держав, в якій не відбуваються ключові перетворення.

Індекс легкості ведення бізнесу (Ease of doing business Index) - індикатор, що визначається Світовим банком, на основі вивчення законів і положень, що впливають на процес ведення бізнесу, в 185 країнах, із залученням фахівців у галузі юриспруденції, права, економіки, а також урядових чиновників. Індекс легкості ведення бізнесу базується лише на вивченні та квантифікації законів, постанов та правил, що стосуються ведення підприємницької діяльності. Індекс не враховує загальні умови, такі як інфраструктура, інфляція та злочинність.

В останньому рейтингу Україна займає 137 місце з 185 країн. Росія на 112 місці, Молдова на 83, Румунія - 72, Польща - 55, Латвія на 25 місці. За останній рік Україна суттєво покращила власні позиції - піднявшись з 152 місця.

Загальний індекс базується на дев'яти внутрішніх індикаторах:

- розпочинання бізнесу - процедури, час, витрати та мінімальний капітал для заснування підприємства;

- робота з дозволами на будівництво - процедури, час та витрати на будівництво складу;

- електрифікація будівель - процедури, час та витрати на електрифікацію новобудови;

- реєстрація майна - процедури, час та витрати на реєстрацію комерційної нерухомості;

- отримання кредиту - міць юридичних прав, глибина кредитної інформації;

- захист прав інвесторів - відкритість фінансових показників, відповідальність керівництва та легкість судових позовів від інвесторів;

- сплата податків - кількість податків, час на підготовку податкових звітів, загальний податок як частка прибутку;

- міжнародна торгівля - кількість документів, витрати та час необхідний для експорту та імпорту;

- забезпечення контрактів - процедури, час та витрати на примушення сплати боргу;

- закриття підприємства - відсоток відшкодувань, час та додаткові витрати на закриття неплатоспроможної фірми.

За наведеними вище складовими Україна посіла:

- за легкістю початку бізнесу - 50 місце (зростання за рік - 66 позицій);

- за роботою з дозволами на будівництво - 183 місце (спад за рік на 1 позицію);

- електрифікація будівлі - 166 місце (прогрес за рік на 4 позиції);

- реєстрація майна - 149 місце (прогрес за рік на 19 позицій);

- отримання кредиту - 23 місце (без змін за останній рік);

- захист прав інвесторів - 117 місце (спад на 3 позиції за останній рік);

- сплата податків - 165 місце (прогрес за рік на 18 позицій);

- міжнародна торгівля - 145 місце (спад на 1 позицію);

- забезпечення контрактів - 42 місце (зростання на 2 позиції);

- закриття підприємства - 157 місце (зріст на 1 позицію за останній рік). конкурентний документообіг зовнішньоекономічний міжнародний

Тобто, Україна стабільно робить все задля зарегульованості ведення бізнесу, зниження підприємницької активності та відлякування інвесторів. Поодинокий прогрес в окремій складовій - легкість започаткування бізнесу та стабільність у легкості отримання кредиту, майже не впливають на позиції держави у світовому рейтингу. При чому, цей прогрес нівелюється складністю сплати податків, відсутністю захисту прав інвесторів та відсутністю можливості легко та оперативно закрити підприємство.

Індекс глобалізації (KOF Index of Globalization) - рейтинг країн за мірою їхніх глобальних зв'язків, інтеграції та незалежності в економічній, соціальній, технологічній, культурній, політичній та екологічній сферах.

Рейтингова позиція країни визначається після з'ясування позицій країни по 24 показниках, які об'єднані у три категорії:

- економічна глобалізація (торгівля, інвестиції, бар'єри на імпорт, середній рівень тарифів, податки на міжнародну торгівлю, обмеження рахунку);

- соціальна глобалізація (телефонний трафік, надсилання грошей, міжнародний туризм, іноземне населення, міжнародні листи, кількість користувачів Інтернету, телебачення, торгівля газетами, кількість «Макдональдсів», торгівля книгами);

- політична глобалізація (посольства в країні, членство в міжнародних організаціях, участь в місіях Ради безпеки ООН, міжнародні домовленості).

В останній редакції рейтингу Україна займає 47 місце, втративши за останній рік 3 позиції [10]. За окремими категоріями, зайнявши відповідно:

- економічна глобалізація - 64 місце;

- соціальна глобалізація - 69 місце;

- політична глобалізація - 42 місце.

Тобто, і в даному рейтинговому оцінюванні Україна за останні роки не змогла покращити свої позиції та утвердити себе як глобальну та конкурентну державу.

Індекс розвитку людського потенціалу (Human Development Index, HDI) - індекс для порівняльної оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя й інших показників країни. Індекс був розроблений у 1990 році пакистанським економістом Махбубом ель Хаком і використовується з 1993 року ООН в щорічному звіті щодо розвитку людського потенціалу [31].

Індекс розвитку людського потенціалу є інтегральним показником, що включає три основні показники:

- середня очікувана тривалість життя при народженні в країні;

- рівень освіченості дорослого населення та коефіцієнт тих, хто отримує освіту у початкових, середніх і вищих навчальних закладах;

- внутрішній валовий продукт (ВВП) країни.

Автори індексу поділяють країни на чотири категорії:

- держави з дуже високим рівнем розвитку;

- високим рівнем розвитку;

- середнім рівнем розвитку;

- низьким рівнем розвитку.

До першої категорії належать країни, числове значення індексу яких перевищує 0,8 бала. Серед лідерів - Норвегія, Австралія, США. До держав із низьким рівнем розвитку людського потенціалу зараховують країни, які отримали менше 0,5 бала у рейтингу. Це - Конго, Кенія, Судан, Нігер.

В останньому рейтингу Україна зайняла 78 місце, потрапивши в групу країн з високим рівнем людського розвитку, та позаду майже всіх європейських країн крім Боснії, Молдови та Кавказьких країн. Для прикладу Білорусь посіла 50 місце, Росія - 55 місце, а Польща - 39 місце.

Індекс сприйняття корупції (Corruption Perceptions Index, CPI) - щорічний рейтинг країн світу, що cкладається організацією Transparency International з 1995 року. Індекс базується на декількох незалежних опитуваннях, у котрих беруть участь міжнародні фінансові та правозахисні експерти, в тому числі з Азійського та Африканського банків розвитку, Світового банку та міжнародної організації Freedom House. Індекс є оцінкою від 0 (найвищий рівень корупції) до 100 (відсутність корупції) [42].

За даними рейтингу 2012 року Україна набрала 26 балів та посіла 144 місце, поряд з такими країнами як Сирія, Конго, Еритрея, Пакистан та Гвінея-Бісау. Для порівняння, Росія займає 133 місце, Білорусь 123 місце, Молдова - 94 місце, а Польща - 41. За останні роки позиції України відзначаються стабільністю:

- 2009 рік - 146 місце;

- 2010 рік - 134 місце;

- 2011 рік - 152 місце;

- 2012 рік - 144 місце.

Така статистика говорить сама за себе.

Отже, проаналізувавши конкурентоспроможність національної економіки на основі індикативного підходу, можна зробити висновок, що на сучасному етапі рівень конкурентоспроможності України є досить низьким. На даний момент в нашій державі існує чимало проблем, які перешкоджають інтенсивному розвитку економіки, який би знайшов свій вираз у показниках конкурентоспроможності.

3.2 Методичне та статистико-економічне забезпечення лекції та практичного заняття

Тема лекції «Макроекономічні показники розвитку економіки України та її зовнішнього сектора»

Питання

1. Номінальний та реальний ВВП: зміст і особливості розрахунку. Дефлятор ВВП як показник рівня цін.

2. Суть інфляції, її причини, форми прояву.

3. Експорт/імпорт товарів і послуг , темпи їх зростання

4. Стан платіжного балансу.

Мета - ознайомитись та проаналізувати макроекономічні показники розвитку економіки України та її зовнішнього сектора за відповідний період.

Для засвоєння матеріалу пропонуємо такі методи, прийоми, засоби, як:

1. Методи, прийоми передачі та обміну словесною інформацією:

- розповідь;

- бесіда (репродуктивна, пошукова, проблемна, аутентична - обговорення особистісних поглядів, життєвих міркувань студентів тощо);

- мозкова атака (брейнстормінг);

- дискусія;

- діалог;

- кейс-метод (розповідь про подію, що сталась у житті людини);

2. Методи, прийоми переконування:

- апеляція до висловлювань відомих людей;

- проведення доказів;

- висловлювання аргументів «за» і «проти»;

- апеляція до позитивних і негативних емоцій студентів;

- діагностичне питання.

3. Методи, прийоми розвитку мислительних дій:

- аналіз;

- синтез;

- порівняння;

- розрізнення;

- аналогія;

- узагальнення;

- екстраполяція;

- міркування (просте, складне, вільне, доказове);

- дедукція;

- індукція.

Професійна спрямованість навчального матеріалу - надати інформацію для засвоєння майбутнім менеджерам, які будуть займатися ЗЕД.

Міні-лексики: номінальний та реальний ВВП, поточні та незмінні ціни, темп зростання та темп приросту реального ВВП, індекси цін, дефлювання ВВП, інфляція, дефляція, експорт, імпорт.

Тема №1. «Макроекономічні показники розвитку економіки України та її зовнішнього сектора»

Для проведення лекції і практичного заняття під час якої будуть презентуватися макроекономічні показники розвитку економіки України та її зовнішнього сектора за відповідний звітний період використаємо відповідне методичне та статистико-економічне забезпечення, а саме: дані із офіційного сайту Державного служби статистики України - www.ukrstat.gov.ua за відповідні звітні роки, які містяться у випусках за кожний рік - «Соціально-економічний розвиток України»; звіти Національного банку України (НБУ) за відповідні роки; монетарний огляд Генерального департаменту грошово-кредитної політики Національного банку України.

3.2.1 Номінальний та реальний ВВП: зміст і особливості розрахунку. Дефлятор ВВП як показник рівня цін

Номінальний ВВП - це ринкова вартість товарів і послуг, виражена в поточних цінах, або ВВП, обчислений у цінах того самого періоду, за який визначають ринкову вартість, тобто в поточних цінах. У багатьох країнах значна частина приросту ВВП припадає на зростання цін, або інфляцію.

Реальний ВВП вимірюється вартістю виробленого продукту за різні роки з використанням цін загального базового року. Ці ціни є незмінними - у тому розумінні, що рік за роком вимірюється ВВП із постійною купівельною спроможністю. Реальний ВВП вимірює економічне зростання, тобто зростання, у якому не враховується ефект інфляції. Отже, реальний ВВП відбиває вартість створених товарів і послуг, яку обчислюють у незмінних цінах певного періоду, який називається базовим. Використання цін базового року дає змогу здійснювати кількісне порівняння обсягів продукції та послуг різних років.

Потенційний (природний) ВВП означає довгострокові виробничі можливості національної економіки за максимального використання наявних ресурсів і стабільності цін. Потенційний ВВП вимірюється рівнем, на якому перебував би ВВП, якби всі ресурси використовувалися повністю. При цьому, звичайно ж, не йдеться про стовідсоткове використання робочої сили й капіталу. Це практично неможливо, адже природне безробіття (або безробіття, що не підвищує рівня інфляції) становить близько 2-6 %, адже працюючі можуть добровільно змінювати місце роботи, тимчасово втрачати її тощо. За «повне використання» основного капіталу зазвичай беруть коефіцієнт завантаження виробничих потужностей у розмірі 85-90 %.

Недоотриманий ВВП (або розрив ВВП) - це різниця між поточним виробництвом товарів і послуг та рівнем виробництва, який міг би бути за наявності повного використання наявних у суспільстві ресурсів. Інакше кажучи, недоотриманий ВВП обчислюється як різниця між дійсним, або фактичним, і потенційним ВВП.

Потенційний ВВП і розрив ВВП мають особливе значення в дослідженні економічних циклів, інфляції, економічного зростання, загальних втрат національної економіки, причин відхилення фактичного ВВП від його потенційного рівня тощо.

Дефлятор ВВП

Показник ВВП у базових цінах може впродовж року зростати менше або більше, ніж ВВП у поточних цінах у країні. це відбувається через зміну загального рівня цін. Відмінність між реальним і номінальним ВВП можна використати як міру зростання реального рівня цін, або інфляції. ВВП-дефлятор, який є одним зі способів вимірювання рівня цін, визначається як відношення номінального ВНП до реального ВВП, помножене на 100 %.

Дефлятор ВВП вимірює інтенсивність інфляції (або дефляції), коли наявне зниження загального рівня цін у країні. Якщо індекс цін виявився більшим за одиницю, це свідчить про дефлювання ВВП (елімінування інфляції). Якщо ж індекс цін менший за одиницю, значить, провели інфлювання ВВП (очищення номінального ВВП від впливу дефляції). Дефлятор ВВП є загальним індексом цін, оскільки ґрунтується на обчисленнях, що враховують усі товари й послуги. Щоправда, вони не збігаються повністю, а мають деякі відмінності.

ВВП-дефлятор включає не лише ціни споживчих товарів, але й ціни інвестиційних товарів, товарів, придбаних державою, товарів, що продаються та придбаваються на світовому ринку. Отже, дефлятор ВВП є інструментом коригування грошового обсягу ВНП.

3.2.2 Суть інфляції, її причини, форми прояву

Інфляція - тривале зростання загального рівня цін, що, відповідно, є свідченням зниження купівельної спроможності грошей.

Основними негативними наслідками інфляції є падіння рівня життя населення. Найбільше страждають групи населення з фіксованим доходом - наприклад, особи, що отримують заробітну плату або ж соціальну допомогу від держави. Відбувається також погіршення очікувань щодо макроекономічної ситуації в майбутньому, що приводить, зокрема, до зниження ділової активності (через інвестиційну складову).

«Інфляція - це податок, що може вводитися без прийняття закону», - зазначив засновник монетаризму Мілтон Фрідман. Зростання цін призводить до зменшення реальної вартості утримуваних грошей (наприклад, зростання цін на 10% має той же ефект як і додатковий податок при купівлі даного товару). В той же час Уряд здобуває вигоду від інфляції, оскільки відбувається збільшення доходів внаслідок зростання номінальних значень вартості товарів (бази оподаткування).

У сучасних умовах головною формою прояву інфляції стало знецінення грошових знаків відносно вартості звичайних товарів, серед яких опинилося й золото, тобто падіння їх купівельної спроможності. Якщо цей процес спричиняє поглиблення розриву між рівнями цін на внутрішньому ринку країни та на ринках інших країн і світовому ринку в цілому, то виникає знецінення національних грошей відносно іноземної валюти, тобто зниження валютного курсу національних грошей, що теж є проявом інфляції.

3.2.3 Експорт/імпорт товарів і послуг , темпи їх зростання

Експортом називають продаж продукції, виробленої у своїй країні, з метою подальшого використання або перепродажу на території інших країн.

Імпортом називають закупки продукції, що була вироблена в інших країнах, з метою подальшого використання чи перепродажу на території своєї країни.

Всі експортно-імпортні операції розподіляють на дві групи. Перша - торгівля товарами (матеріальними продуктами), такими як взуття, посуд, меблі тощо. Оскільки переміщення таких товарів з країни до країни піддається сприйняттю зором, його часто називають «видимим експортом та імпортом». До другої групи експортно-імпортних операцій належить торгівля послугами (нематеріальними продуктами), такими як банківські, транспортні чи консалтингові послуги. Оскільки послуги не мають конкретного матеріального вираження, торговельні операції з ними називають «невидимим експортом та імпортом».

Проаналізуємо показники експортно-імпортних опеацій.

У 2013 році обсяги експорту товарів збільшилися на 11,2% та становили 38,9 млрд. дол. США (у 2012 році експорт зріс лише на 4,8%).

Зростання обсягів експорту у 2013 році зумовлено збільшенням вартісних обсягів експорту:

- металургійної продукції на 16,9%;

- машинобудівної продукції на 19,9%;

- хімічної продукції на 18,4%.

Основним чинником прискорення темпів зростання експорту у 2013 році було покращення кон'юнктури ринків чорних металів у другій половині року та вдала переорієнтація експортних поставок на нові ринки (падіння вартості поставок металопродукції до Китаю у 6 разів було компенсовано нарощуванням поставок до країн Америки в 1,9 раза, Європи - в 1,4 раза, країн СНД - в 1,3 раза). В цілому за рік вартісні обсяги експорту чорних металів зросли на 13,6% переважно за рахунок збільшення фізичних обсягів (на 9,7%), тоді як ціни в середньому зросли лише на 3,6%.

Обсяги імпорту товарів у 2013 році становили 44,1 млрд. дол. США, збільшившись на 22,1% порівняно з 2012 роком (у 2012 році імпорт зріс на 21,8%).

Інтенсивне нарощування імпорту у 2013 році в основному зумовлене:

- активізацією інвестиційного попиту;

- зростанням реальних доходів населення та розширенням обсягів споживчого кредитування, що призвело до підвищення попиту на товари довготривалого вжитку та легкові автомобілі;

- різким зростанням цін на енергоносії. Майже дві третини приросту імпорту було отримано за рахунок нарощування надходжень машинобудівної продукції (на 36,3%) та продукції хімічної промисловості (на 26,8%). Частка машинобудівної продукції у загальному обсязі імпорту зросла з 27,8% до 31% в основному за рахунок збільшення надходжень засобів наземного транспорту (в 1,6 раза) та механічного і електричного устаткування (на 18,7%). Найвагоміше збільшилися обсяги імпорту машинобудівної продукції з країн Європи (в 1,4 раза, або майже на 2 млрд. дол. США).

Розширення обсягів споживчого кредитування та зростання купівельної спроможності населення зумовили різке зростання у поточному році обсягів імпорту легкових автомобілів. За 2013 рік в Україну було завезено автомобілів на суму 2,2 млрд. дол. США, що у 1,8 раза перевищило обсяги попереднього року. Збільшення обсягів імпорту продукції хімічної промисловості відбувалося в основному за рахунок зростання імпорту пластмас, полімерних матеріалів та фармацевтичних продуктів в 1,3 раза. Значна частина хімічної продукції (57%) імпортувалась з країн Європи, вартісні обсяги імпорту з цих країн збільшилися в 1,3 раза.

У 2013 році більш ніж на третину збільшився імпорт металопродукції, що обумовлено різницею в асортименті, тісними виробничими зв'язками, особливо з Росією (46% імпорту металопродукції надходило з Росії) та іншими чинниками.У географічному розподілі зберігається тенденція до випередження темпів зростання обсягів імпорту з країн далекого зарубіжжя (128,6%) над імпортом з країн СНД (114,4%). Частка інших країн світу збільшилася з 54% до 56,9% від загального імпорту в основному за рахунок збільшення імпортних надходжень з країн ЄС у 1,3 раза.

3.2.4 Стан платіжного балансу

Платіжний баланс (balance of payments) - співвідношення між сумою грошових надходжень, отриманих країною з-за кордону, та сумою здійснених нею платежів за кордон протягом певного періоду.

Платіжний баланс є вартісним вираженням масштабів, структури та характеру зовнішньоекономічних операцій країни та її участі у світовому господарстві. За формою складання Платіжний баланс є статистичним звітом, у якому в систематизованому вигляді наведено сумарні дані про зовнішньо­економічні операції резидентів країни з резидентами інших країн з нерезидентами) за певний період (місяць, квартал, рік). П.б. складається на певну дату.

Основні компоненти платіжного балансу групуються за двома рахунками: рахунком поточних операцій, рахунком операцій з капіталом і фінансових операцій.

Платіжний баланс складається з двох частин - надходжень і платежів.

Стан платіжного балансу України у 2013 році покращився. За попередніми оцінками його зведене сальдо за цей період було додатним і становило 2,0 млрд. дол. США порівняно з від'ємним («мінус» 4,2 млрд. дол. США) у 2012 році.

Дефіцит поточного рахунку за 2013 рік становив 16,1 млрд. дол. США, у 2012 році - 14,3 млрд. дол. США. Збільшення дефіциту відбулося через зниження експорту товарів (на 7,6%) у зв'язку з несприятливою для українських виробників кон'юнктурою на світових товарних ринках. Обсяг імпорту товарів за цей період зменшився на 5,8%.

Профіцит рахунку операцій з капіталом та фінансових операцій за 2013 рік збільшився до 18,2 млрд. дол. США порівняно з 10,1 млрд. дол. США у 2012 році. Основними чинниками збільшення надходжень за цим рахунком було залучення коштів державним та приватним секторами. Крім того, на стані фінансового рахунку позитивно відобразилося скорочення попиту на готівкову іноземну валюту. Приріст її обсягу в позабанківському обігу в 2013 році зменшився у 2,1 раза (до 3,8 млрд. дол. США з 8,0 млрд. грн. у 2012 році).

Питання для обговорення на практичному занятті

1. Сутність та методи обчислювання номінального та реального ВВП

2. Поняття дефлятора ВВП

3. Дайте визначення інфляції.

4. Хто програє, а хто виграє в економіці від інфляції?

5. Аналіз показників експортно-імпортних операцій

6. Платіжний баланс України

Питання і завдання для самоконтролю

1. Охарактеризуйте особливості методів розрахунку номінального та реального ВВП?

2. У чому відмінність між номінальним і реальним ВВП?

3. Які недоліки має ВВП? У чому полягають категорії «інфлювання» і «дефлювання»?

4. Як впливає інфляція на економіку України?

5. Проаналізуйте показнику експорту послуг України?

6. Проаналізуйте показники імпорту товарів Укріїни?

7. Яким є стан платіжного балансу України? Чи покращився він з роками?

Практична частина заняття

Задача 1. Розрахуйте номінальний і реальний ВВП, валовий національний дохід (ВНД) і валовий національний наявний дохід (ВННД), якщо надано такі показники (млрд. гр. од.): споживчі видатки - 100, валові внутрішні приватні інвестиції - 45, державні закупівлі - 50, імпорт - 15, експорт - 10, чисті

первинні зовнішні доходи - 20, чисті зовнішні трансферти - 5, зростання цін за рік - 25%.

Задача 2. Номінальний валовий внутрішній продукт країни становить 42 млн. гр. од., поточні ціни зросли на 6%. Визначити дефлятор ВВП, величину реального ВВП; абсолютний приріст та темпи приросту ВВП, якщо ВВПt-1 становив 4095 млн. гр. од.

Задача 3. Розрахувати темп інфляції і кількість років, що необхідна для подвоєння цін, якщо дефлятор поточного року - 1,5, а попереднього - 1,2.

Задача 4. Визначити величину інфляційного податку при рівні цін поточного року 1,2 і грошовій масі 4 млрд. гр. од., якщо рівень цін попереднього року становив 1,0.

3.2.5 Методичне забезпечення організації та контролю самостійної роботи студентів

На основі лекції «Аналіз імпорту та експорту України» студентам для засвоєння матеріалу пропонується самостійна робота.

Самостійна робота студента (СРС) - є основним засобом засвоєння навчального матеріалу у вільний від аудиторних занять час [1].

Самостійна робота студента передбачає: опрацювання навчального матеріалу, виконання індивідуальних завдань, науково-дослідну роботу.

Навчальний час, відведений на самостійну роботу студента денної форми навчання, регламентується робочим навчальним планом і може становити від 1/3 до 2/3 від загального обсягу навчального часу, відведеного на вивчення конкретної дисципліни.

Зміст самостійної роботи студента над конкретною дисципліною визначається робочою програмою, методичними матеріалами, завданнями та вказівками викладача.

Самостійна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених робочою програмою навчальної дисципліни: підручниками, навчальними та методичними посібниками, конспектами лекцій, збірниками завдань, комплектами індивідуальних семестрових завдань, практикумами, комп'ютерними навчальними комплексами, методичними рекомендаціями з організації СРС [1].

Навчальний матеріал дисципліни, передбачений для засвоєння студентом у процесі самостійної роботи, виноситься на підсумковий контроль разом з навчальним матеріалом, що вивчався при проведенні аудиторних навчальних занять.

Індивідуальні завдання з дисципліни (реферати, розрахункові, графічні, розрахунково-графічні роботи, контрольні роботи, що виконуються під час СРС (домашні контрольні роботи), курсові, реферати, презентації, ессе, дипломні проекти (роботи) та ін. сприяють більш поглибленому вивченню студентом теоретичного матеріалу, формуванню вмінь використання знань на практиці. Види індивідуальних завдань з навчальних дисциплін визначаються робочим навчальним планом. Наявність позитивних оцінок, отриманих студентом за індивідуальні завдання, є необхідною умовою допуску до семестрового контролю з дисципліни [23].

Охарактеризуємо критерії оцінювання презентації. При оцінці презентації враховуються такі позиції:

1. Зміст

- розкрито всі аспекти теми;

- матеріал викладений у доступній формі;

- слайди розташовані в логічній послідовності;

- заключний слайд із висновками;

- бібліографія з перерахуванням всіх використаних ресурсів.

2.Елементи оформлення

- зміна слайдів;

- дизайн;

- анімація: стандартні, установка ефектів при зміні слайдів;

- графіки, діаграми, малюнки.

3. Елементи творчості

- оригінальність і винахідливі приклади.

Таблиця 3.3 - «Критерії оцінювання презентації»

5 (А) відмінно	У презентації відображено глибоке розуміння та усвідомлення матеріалу, творчий підхід до поставлених задач. Під час аналізу-інтерпретації зроблені самостійні висновки, аргументація, висловлене власне ставлення до проблеми. Малюнки, звуки, фото, анімації - у кількості, виправданій змістом презентації. Робота виконана творчо і самостійно. Презентація характеризується оригінальністю
4,5 (В) добре	Презентація має задовольняти всім критеріям нижчого рівня і одному або двом таким: відображає глибокий пошук при дослідженні та застосування навичок мислення високого рівня; показує явне поглиблення та розуміння теми; притягує увагу аудиторії.
4 (С) добре	Проект має чіткі цілі, відповідні темі. Включена інформація добута із різноманітних джерел. Проект корисний не тільки для студентів, які його створили
3,5 (D) задовільно	Проект представляє інформацію структуровано у формі опорного конспекту, зрозуміло для аудиторії. Зроблений акцент на важливих питаннях
3 (E) задовільно	Проект сфокусований на темі, але не висвітлює її. Наявна певна організаційна структура, але вона не явна з показу. Можуть бути фактичні помилки чи незрозумілості, але вони не значні
2 (X) незадовільно	Проект здається випадковим, нашвидку зробленим, чи незакінченим. Наявні значні фактичні помилки, незрозумілості та нерозуміння теми

Охарактеризуємо критерії оцінювання реферату. Викладене розуміння реферату, як цілісного авторського тексту визначає критерії його оцінювання: новизна змісту; обґрунтованість вибору джерел; ступінь розкриття сутності питання; дотримання вимог до оформлення.

Новизна змісту:

а) актуальність теми дослідження;

б) новизна й самостійність у постановці проблеми, формулювання нового аспекту відомої проблеми у встановленні нових зв'язків (міжпредметних, внутрішньопредметних, інтеграційних);

в) уміння працювати з дослідженнями, аналітичною літературою, систематизувати й структурувати матеріал;

г) наявність авторської позиції, самостійність оцінок і суджень;

д) стильова єдність тексту.

Ступінь розкриття сутності питання:

а) відповідність плану темі реферату;

б) відповідність змісту й плану реферату;

в) повнота й глибина знань з теми;

г) обґрунтованість способів і методів роботи з матеріалом;

е) уміння узагальнювати, робити висновки, зіставляти різні точки зору по одному питанню (проблемі).

Обґрунтованість вибору джерел:

а) оцінка використаної літератури: чи розглянуті найбільш відомі роботи з теми дослідження (у т.ч. журнальні публікації останніх років, останні статистичні дані, довідки й т.д.).

Дотримання вимог до оформлення:

а) правильність оформлення посилання на використану літературу, список літератури;

б) оцінка грамотності й культури викладу (у т.ч. орфографічної, пунктуаційної, стилістичної культури), володіння термінологією;

в) дотримання вимог до обсягу реферату.

Таблиця 3.4 - «Критерії оцінювання реферату»

5 (А) відмінно	Виконані всі вимоги до написання й захисту реферату: позначені проблема й обґрунтована її актуальність, зроблений аналіз різних точок зору на проблему й логічно викладена власна позиція, сформульовані висновки, тема розкрита повністю, витриманий обсяг, дотримані вимоги до зовнішнього оформлення, дані правильні відповіді на додаткові питання
4,5 (В) добре	Виконані всі формальні вимоги до написання й захисту реферату: витриманий обсяг, дотримані вимоги до зовнішнього оформлення. Проблема позначена, але не достатньо обґрунтована її актуальність, зроблений короткий аналіз різних точок зору на проблему й викладена власна позиція, сформульовані висновки, тема розкрита достатньо повно, дані правильні відповіді на додаткові питання
4 (С) добре	Основні вимоги до реферату і його захисту виконані, але при цьому допущені деякі недоліки. Не обгрунтовано актуальність проблеми, висновки не чіткі. Наявні певні неточності у викладенні матеріалу. Вимоги щодо оформлення дотримано
3,5 (D) задовільно	Основні вимоги до реферату і його захисту виконані, але при цьому допущені недоліки. Зокрема, є неточності у викладі матеріалу; відсутні логічна послідовність у судженнях; не витриманий обсяг реферату; є недоліки в оформленні; на додаткові питання при захисті дані неповні відповіді
3 (E) задовільно	Є істотні відступи від вимог до реферування. Зокрема: тема розкрита лише частково; допущені фактичні помилки в змісті реферату або при відповіді на додаткові питання; під час захисту відсутній висновок
2 (X) незадовільно	Тема реферату не розкрита, виявляється істотне нерозуміння проблеми

Охарактеризуємо критерії оцінювання повідомлення та ессе. При оцінці відповіді необхідно виділити наступні елементи:

- актуальність описаної проблеми та реальність запропонованого механізму вирішення даної проблеми;

- подання власної точки зору (позиції, ставлення) при розкритті проблеми;

- розкриття проблеми на теоретичному рівні (у порінянні і з обґрунтуваннями);

- логіка в аргументації свої точки зору, врахування реальних обставин суспільного життя та власного життєвого досвіду;

- оригінальність підходу до вирішення проблем;

- узгодженість в тексті ключових тез та аргументів;

- несуперечність особистісних суджень.

Таблиця 3.5 - «Критерії оцінювання повідомлень та ессе»

5 (А) відмінно	Відображена світоглядна позиція автора, його погляд на сутність проблеми. Проблема розкрита на теоретичному рівні, у зв'язках і з обґрунтуваннями, з точним і повним використанням фахових термінів і понять у контексті відповіді. Робота логічна, послідовна, композиційно чітка. Дано аргументацію своєї думки з опорою на факти громадського життя або особистий досвід.
4,5 (В) добре	Представлено власну точку зору (позицію, ставлення) при розкритті проблеми. Проблема розкрита на теоретичному рівні, з обґрунтуваннями, з достатнім використанням фахових термінів і понять у контексті відповіді. Власна думка аргументована фактами громадського життя або особистим досвідом.
4 (С) добре	Представлено власну точку зору при розкритті проблеми. Проблема розкрита з використанням основних термінів і понять у контексті відповіді (теоретичні зв'язки й обґрунтування не присутні або явно не простежуються). Дано аргументацію своєї думки з опорою на факти.
3,5 (D) задовільно	Проблема розкрита при формальному використанні фахових термінів. Власна думка не достатньо аргументована фактами громадського життя або власним досвідом.
3 (E) задовільно	Представлено власну позицію за даною проблематикою на побутовому рівні без аргументації.
2 (X) незадовільно	Проблема не розкрита або дана інформація (факти громадського життя або особистого досвіду) не в контексті завдання.

Умови за яких студент може отримати додаткові бали:

- робота у студентських наукових гуртках, семінарах;

- участь у роботі факультативів, наукових і науково-практичних конференцій, семінарів, олімпіад тощо;

- участь у науковій та науково-методичній роботі кафедр, факультетів, наукових підрозділів університету;

- інші види діяльності, що ініціюється університетом, факультетом, кафедрою й органами студентського самоврядування. Заходи, які підвищують мотивацію студентів: матеріально-соціальні винагороди за результатами навчання студента та участі у суспільному житті інституту (підвищення стипендії, заохочувальні призи, подарунки, зниження плати за навчання, оплачене харчування, надання безплатного місця в гуртожитку, культурний відпочинок, відпочинок під час канікул).

Оцінювання студента на практичному занятті.

Практика і чисельні наукові дослідження підтверджують стимулюючу роль різноманітних видів контролю у мотиваційній поведінці студентів.

Рейтингова система спрямована на підвищення виховної ролі навчальної дисципліни, стимулює самостійну роботу студентів, спонукає їх до ініціативи.

Одним з елементів рейтингової системи є тестовий контроль знань, умінь і навичок студентів, який дозволяє ефективно і об'єктивно оцінювати успішність студентів.

Для визначення рівня знань, умінь і навичок студентів при вивченні матеріалу використовуються наступні форми і методи контролю:

1. Поточний контроль за результатами вивчення кожного змістового модуля передбачає виявлення рівня засвоєння студентом лекційного матеріалу і вміння використовувати його для вирішення практичної ситуації, приводиться у вигляді письмової роботи, яка передбачає тестування і розв'язання задач.

2. Оцінювання роботи студентів на практичних заняттях, передбачає оцінку систематичності та активності роботи студента при обговоренні питань тієї чи іншої теми, активність при виконанні індивідуальних завдань (курсова робота).

3. Підсумковий контроль. За умовами кредитно модульної системи організації навчального процесу до підсумкового контролю допускаються студенти, що набрали у сумі за змістовими модулями більше ніж 34% балів від загальної їх кількості в цілому, або більше 50% балів з поточного контролю за усіма змістовими модулями. Підсумковий контроль здійснюється за екзаменаційними білетами у письмовій формі.

Отримані при вимірюванні різними методами оцінки, бали, відсотки складають врешті комплексну оцінку. Комплексна оцінка враховує також й систему заохочувальних і штрафних балів, які отримав студент протягом семестру. Заохочувальні бали нараховуються за участь в олімпіадах різних рівнів, конкурсах студентських робіт, за доповіді на наукових конференціях, за активність студентів на заняттях і т. ін. Штрафні бали нараховуються за несвоєчасне виконання різних типів завдань (курсові роботи тощо), за пропуски аудиторних занять та не підготовку до практичних занять. Заохочувальні штрафні бали без сумніву вносять елемент «суб'єктивності» в оцінку знань, тому вони не повинні перевищувати 5% від теоретично можливого рейтингу з модуля (дисципліни).

3.2.6 Аналіз зовнішньоекономічної кон'юнктури ринкових сегментів

Однією з основних характеристик світового ринку є кон'юнктура. У широкому сенсі під кон'юнктурою розуміється конкретний стан (ситуація) на даному ринку в певних часових, географічних та інших рамках, що складається під впливом сукупності цілого ряду факторів.

Відповідно до опублікованих Організацією Об'єднаних Націй у доповіді «Світове економічне становище й перспективи, 2014 рік» (СЕСП) даних, протягом найближчих двох років темпи глобального економічного зростання повинні посилитися при збереженні ознак поліпшення кон'юнктури. Світова економіка, як очікується, зростатиме на 3,0% у 2014 році й на 3,3% у 2015-му (порівняно з розрахунковими 2,1% у 2013-му).

У 2013-му другий рік поспіль у світовій економіці спостерігався період слабкого зростання, а певні поліпшення в останньому кварталі навіть покращили прогнози ООН. У зоні євро нарешті закінчилася затяжна рецесія. Незначне зростання відзначено у Сполучених Штатах. Кільком великим країнам з ринками, що формуються, у тому числі Китаю й Індії, вдалося подолати сповільнення розвитку, яке зафіксовано тут протягом останніх двох років, і досягти помірного пожвавлення. Ці фактори сприяють підвищенню темпів зростання світової економіки.

За даними СЕСП, інфляція буде контрольована в усьому світі, але при цьому досить складною утримуватиметься ситуація у сфері зайнятості. Незважаючи на те, що у 2014 році міжнародна торгівля, як очікується, зросте на 4,7%, ціни на більшість сировинних товарів, згідно із прогнозами, будуть стабільними, хоча найменші несподівані негаразди у сфері пропозиції, в тому числі геополітична напруженість, можуть спричинити їх підвищення. Міжнародні потоки капіталів у країни з ринками, що формуються, як очікується, матимуть ознаку нестабільності.

У США сувора податково-бюджетна політика й низка безвихідних ситуацій під час обговорення бюджету лягли важким тягарем на темпи зростання економіки, однак кількісне пом'якшення в грошово-кредитній сфері стимулювало зростання цін акцій. У країні триває відновлення ринку праці й житлового сектору. В 2014 році очікують зростання ВВП США на рівні 2%, 3,1% - 2015 року і 3% - 2016-го.

Західна Європа в 2013-му вийшла з рецесії, але перспективи зростання доволі слабкі внаслідок заходів суворої бюджетної економії й високого рівня безробіття. Економіка єврозони, за прогнозами, зросте цього року на 1,1%, ??2015 року - на 1,5% і 2016-го - на 1,6%.

Темпи зростання цін у єврозоні становитимуть 0,9% 2014 року, 1,3% 2015-го і 1,5% - 2016 року при тому, що цільовий рівень ЄЦБ дорівнює 2%.

ВВП Великобританії збільшиться на 3% 2014 року, на 2,5% 2015 року і на 2,3% 2016-го, як очікують економісти Fitch.

Економіка Японії зросте 2014 року на 1,6%, на 1,3% - 2015 року і на аналогічну величину - 2016-го.

Фактором, що сприяв зростанню економіки в Японії, став комплекс стимулювальних заходів, але при цьому наслідки майбутніх структурних реформ поки що не визначені, а передбачуване збільшення ставки податку на споживання в Японії, як очікується, обмежить зростання.

Перспективи розвитку великих країн і країн з перехідною економікою неоднакові. Економісти Fitch очікують, що темпи зростання економіки країн, що розвиваються, сповільняться 2014 року до 4,3% із 4,7% 2013 року, а потім прискоряться до 4,8% 2015-го і 4,9% - 2016 року.

Зростання у Бразилії ускладнювали слабкий зовнішній попит, коливання міжнародних потоків капіталу й сувора грошово-кредитна політика, однак, як очікується, темпи зростання відновляться до 3% у 2014 році. Економічна ситуація в Китаї стабілізувалося, і, як очікується, темпи зростання становитимуть близько 7,5% протягом наступних кількох років. Індія подолала найнижчий рівень зростання, що тривав протягом двох десятиліть, водночас із дефіцитом платіжного балансу, державного бюджету й високою інфляцією, однак в 2014 році, за прогнозами, темпи зростання становитимуть 5%. У Російській Федерації розвиток ще більше сповільнився в 2013-му, коли обсяги промислового виробництва й інвестиції незбільшувалися, однак, за прогнозами, у 2014-му темпи зростання економіки відновляться до скромних 2,9%.

...