Бібліотеки монастирів Львівської латинської митрополії XIV–XVIII століття: книгознавчі аспекти

Друга праця з історії університетської книгозбірні - невеличка розвідка працівниці бібліотеки Анни Єнджейовської [156]. Подаючи історію формування книжкової збірки університету дослідниця лише констатує, що до неї надійшло 40 тис. книг із монастирських бібліотек, окремо виділяючи (очевидно враховуючи культурну й історичну цінність) збірку книг й архів тинецького монастиря бенедиктинців.

Подальші розвідки з історії університетської книгозбірні продовжили своєрідну “традицію”, започатковану Фінкелем та Єнджейовською, коли при описі початкового формування бібліотечної збірки лише констатується факт надходження книг із монастирів.

Поданий вище огляд історіографії дозволяє стверджувати, що тематика монастирських бібліотек перебуває у полі зору дослідників вже довгий час, однак вона неоднорідно розвинена в залежності від різних чернечих орденів й регіонів. Можна виокремити два підходи до вивчення й відтворення давніх бібліотек католицьких монастирів: перший опирається на збережені інвентарі й каталоги, другий - на збережені примірники книг. Однак найкращим видається варіант поєднання цих двох напрямів, який дасть змогу отримати оптимальний результат.

1.3 Джерельна база

У кінці XVIII ст. під час секуляризаційних реформ та подальшого закриття монастирів до бібліотеки Львівського університету надходили інвентарні описи монастирських книгозбірень, а згодом й самі книги з цих монастирів. Інвентарі, як і книги, стали частиною фонду бібліотеки університету й зберігались у ній в якості рукописів. В силу подій ХІХ-ХХ ст., а саме великої пожежі 2 листопада 1848 р., коли з 51 тис. книг вдалось врятувати лише 13 тис, а також втрат ІІ Світової війни, коли під час періоду окупації та відступу німецьких війсь з бібліотеки університету було вивезено 40 тис. книг, значна частина рукописних інвентарів монастирських бібліотек було втрачено.

Після ІІ Світової війни у бібліотеці Львівського університету відбулися інвентаризаційні заходи у 1946 р. і 1952 р. Бібліотекарі встановили факт відсутності у фондах 20 справ із рукописними інвентарями та каталогами монастирських бібліотек [1, c. 31-33]. Зокрема, втрачено каталоги бібліотек Тинецького монастиря (Рук. 264 IV), августинських монастирів у Радомишлі, Залозцях та Жидачеві (Рук. 267 IV), єзуїтів у Ярославі (Рук. 268 IV), монастирів піарів у Золочеві та Варяжі (Рук. 269 IV), монастирів капуцинів у Близному, Коросно, Львові (Рук. 270 IV), бенедиктинок в Ярославі (Рук. 271 IV); василіан у Більче-Золоте, Бучачі, Збаражі (Рук. 272 IV), реформатів у Бечі, Ярославі, Котах, Крилові, Львові, Замості, Золочеві (Рук. 273 IV), домініканців у Бечі, Бучачі, Буську та Снятині (Рук. 274 IV), кармелітів в Більшівцях, Дрогобичі, Ясло, Теребовлі (Рук. 275 IV), паулинів у Нижніві (Рук. 276 IV), бернардинських монастирів у Бережанах, Гурецьку, Гусятині, Кальварії-Зебжидовській, Коросно, Львові, Замості (Рук. 277 IV), кармелітів у Вісьничі (Рук. 278 IV), тринітаріїв у Бурштині, Львові, Томашеві, Мильцях (Рук. 279 IV); кармелітів у Перемишлі (Рук. 280 IV); бернардинських монастирів у Дуклі, Фразі, Гвіздцю, Пшеворську, Тарнові та Збаражі (Рук. 281 IV), семінарії місіонарів у Березові (Рук. 282 IV), єзуїтів у Коросно, Личківцях, Перемишлі, Самборі, Станіславові (Рук. 283 IV), список книг, вилучених з львівських монастирів (Рук. 266 IV). Також не виявлено справу, що в інвентарній книзі рукописів бібліотеки університету записана як “Akty odnosz№ce siк do zaboru bibliotek klasztornych” (Рук. 296 IV).

До нашого часу збереглися 14 рукописних інвентарів бібліотек монастирів, один журнал використання книг з бібліотеки й один інвентар бібліотеки Львівського університету, що й складають джерельну базу дослідження - загалом 16 документів у 14 рукописах.

У досліджені використано такі рукописи з фондів відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг імені Ф.П. Максименка Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка:

1) рук. 284 ІІІ, інвентар бібліотеки монастиря бернардинців, м. Лежайськ, 1766 р.;

2) рук. 286 ІІІ, інвентар бібліотеки монастиря бернардинців, м. Львів, 1747 р.;

3) рук. 287 ІІІ, журнал видачі та повернення книг із бібліотеки монастиря бернардинців, м. Львів,1771-1784 рр.;

4) рук. 288 ІІІ, інвентар бібліотеки монастиря й парафії каноніків регулярних Святого Гробу Господнього, м. Лежайськ. 1774 (?);

5) рук. 289 ІІІ, інвентар бібліотеки монастиря бернардинців, м. Жешув, 1784 р.;

6) рук. 290 ІІІ, інвентар бібліотеки монастиря домініканців, м. Ярослав, 1774 р. (?);

7) рук. 291 ІІІ, інвентар бібліотеки монастиря реформатів, м. Жешув, 1774 р. (?);

8) рук. 292 ІІІ, список дублетів бібліотеки колегії єзуїтів, м. Перемишль, 1774 р.;

9) рук. 293 ІІІ, інвентар бібліотеки колегії єзуїтів, м. Перемишль, 1774 р.;

10) рук. 294 ІІІ, інвентар бібліотеки монастиря тринітаріїв, м. Станіславів, 1774 р. (?);

11) рук. 295 ІІІ, інвентар та список дублетів бібліотеки колегії єзуїтів, м. Самбір, 1774 р.;

12) рук. 362 І, інвентар бібліотеки монастиря кармелітів взутих, м. Дрогобич, 1766 р, другий інвентар 1772 р.;

13) рук. 416 IV, список книг давніх грецьких та римських авторів із бібліотек закритих монастирів (поч. XIX ст.);

14) рук. 1384 ІІІ, інвентар бібліотеки монастиря бернардинців, м. Пшеворськ, 1768-1779 рр. (?)

Відповідно до запропонованого вище поділу інвентарів як короткий класифіковано інвентар під номером 4, неповні - 1-2, 5-12 та 14, а повний - 13. Детальніший аналіз вказаних вище інвентарів подано у дисертаційному дослідженні.

Джерельна база дослідження є репрезентативною, дає змогу провести порівняльний аналіз інвентарів, здійснювати подальший пошук та ідентифікацію збережених до нашого часу примірників книг із монастирських бібліотек.

Бібліотека є невід'ємною частиною монастиря. Внутрішнє законодавство різноманітних чернечих орденів прямо чи опосередковано впливало на функціонування і розвиток монастирських книгозбірень. Орденські документи окреслювали шляхи комплектування бібліотек, догляд та управління ними, доступ до книжок тошо. Також регулюванню підпала і практика ведення документації щодо бібліотек. Йдеться про укладення каталогів та інвентарів книг, що зберігались у монастирських бібліотеках.

Здійснений аналіз історіографії засвідчує, що монастирські бібліотеки постійно перебувають у колі зацікавлень дослідників, однак _т.__ез не написано узагальненої праці, що була б присвячена мережі бібліотек одного ордену або одного регіону.

Джерельну основу дослідження складає комплекс рукописних інвентарів та суміжних документів з фонду відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.

Список опублікованих праць за темою розділу 1

Наукові праці, в яких опубліковано основні результати розділу

1. Лоштин Н. Інвентарі та каталоги бібліотек католицьких монастирів XVI-XVIII ст. у фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка / Назарій Лоштин // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. - Львів, 2015. -Вип. 10. - С. 78-90.

РОЗДІЛ 2. БІБЛІОТЕКИ БЕРНАРДИНСЬКИХ МОНАСТИРІВ РУСЬКОЇ ПРОВІНЦІЇ ОРДЕНУ

Орден францисканців-обсервантів, більш відомий на теренах давньої Речі Посполитої як бернардинці, почав свій розвиток на території Королівства Польського у 1453 р., коли францисканець-обсервант Ян Капістран заснував перший монастир цієї гілки францисканської сім'ї у Кракові - під покровительством Св. Бернардина. Перший осідок дав назву ордену у регіоні.

На східних теренах держави, в межах Львівської архідієцезії та Перемишльського єпископства бернардинці розпочали свою діяльність теж у XV ст. Перший монастир у цьому регіоні постав у 1460 р. у Львові. Згодом, у 1637 р., він став головним монастирем Руської провінції Св. Яна ордену францисканців-обсервантів. Згодом до складу провінції входило 30 монастирів [166, s. 308]. Зокрема, на теренах Львівської латинської архідієцезії знаходилось 7 монастирів (Львів, Букачівці, Румно (?), Стрілиська, Бережани, Фрага, Гвіздець) [166, s. 309], а Перемишльської дієцезії - 4 (Пшеворськ, Самбір, Лежайськ, Жешув) [162, s. 28, 30, 37].

Власне монастирі з теренів Львівської архідієцезії та Перемишльського єпископства спершу входили до Польської орденської провінції (з 1467 р. та у 1630-1637 рр.), а згодом Руської (у 1627-1630 рр. та з 1673 р. аж до 1772 р.) [166, s. 308].

Перші книгозбірні виникали одночасно із заснуванням монастирів, адже ченці потребували інтелектуального підґрунтя для власної діяльності. Швидкому розвитку книгозбірень бернардинських монастирів сприяв той факт, що їхнє прибуття на терени польської держави фактично співпало із винайденням друкарства у Європі [173, s. 659].

Відповідно до орденських приписів, а також бібліотечної практики того часу, книги зберігались у монастирях в спеціальних приміщеннях - “librarium”, а там у книжкових шафах-армаріумах (“armarium”). Окремо створювались збірки книг проповідників, гвардіанів (настоятелів) та вікаріїв й інші.

Первісно бібліотечними книгами опікувались ченці, що займали посаду проповідників у монастирі. Вони володіли ключем від бібліотеки, мали дбати про порядок у ній та вести каталог книг [206, s. 119]. Загальний контроль над бібліотекою здійснював гвардіан обителі. Проте, відповідно до провінційних уставів 1524 р. та 1527 р. бібліотекою має опікуватись спеціальний бібліотекар, до обов'язків якого входило утримування книг у чистоті, а також укладення та ведення каталогів книг [173, s. 661].

У перші століття діяльності бернардинців на теренах Польського королівства монастирські бібліотеки розвивались досить повільно, в основному за рахунок приватних дарунків книг представниками місцевого білого духовенства (священики та єпископи), а також за рахунок того, що подеколи книги до монастирів могли приносити новики [173, s. 662]. Планомірна закупівля книг не проводилась. Одним із перших функціонерів ордену, який почав закуповувати книги для монастирів був о. Себастіан зі Львова, що провадив закупівлю книг для львівського монастиря, а також інших монастирів регіону [173, s. 662-663]. То й ж о. Себастіан розглядав розвиток монастирської книгозбірні як одну з форм боротьби з іновірцями, ідеї яких проникають у середовище польської шляхти після початку Реформації.

У ході післятридентських реформ шляхта Речі Посполитої теж активно долучилась до поповнення монастирів бібліотек, зокрема бернардинських. Проте ця практика почала занепадати вже до кінця XVII ст. [173, s. 671.]

У XVII _т.. робились спроби у межах однієї провінції провадити єдину бібліотечну політику. На провінційній капітулі 1623 р., що проходила у Кальварії Зебжидовській, прийнято рішення, за яким усі книги необхідно зберігати у спеціально облаштованих приміщеннях [190, s. 227]. На капітулі Руської провінції у 1688 р. прийнято рішення, що усі монастирські бібліотеки необхідно поповнювати новими книгами, а також створювати нові книгозбірні там, де їх немає. Знову наголошувалось, що саме бібліотекар, а не проповідник має опікуватись книгозбірнею. Це рішення було повторене на капітулі у 1691 р. [173, s. 673]

У XVIII ст. розпочинається процес занепаду монастирських книгозбірень, зокрема зменшується кількість надходження нових видань. Певною мірою це є наслідком бойових дій, що відбувались на території Речі Посполитої у XVII ст. та матеріальних втрат, що зазнали монастирі внаслідок останніх. Деякі монастирі було знищено, зокрема у межах Львівського архієпископства - у Румному та Букачівцях козаками у 1648 р. [166, s. 309]. Кошти, що потенційно могли йти на закупівлю нових книг, йшли на ремонтні потреби [173, s. 671].

Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 р. та встановлення австрійської адміністрації у регіоні бібліотеки бернардинських монастирів зазнали відчутних змін. Внаслідок секуляризаційних реформ Йосифа ІІ численні монастирі були закриті, а їхні книгозбірні розпорошені. Ті ж монастирі, що пережили касацію, також частково втратили свої бібліотеки. Показовим є випадок львівського монастиря Св. Андрія, бібліотека якого була розділена на три частини [165, s. 265]: одна була залишена в монастирі, другу передали до книгозбірні Львівського університету, а третю передано до Імператорської бібліотеки у Відні.

В ході реформ імператора Йосифа ІІ до бібліотеки Львівського університету, що з 1784 р. продовжив традиції Львівської єзуїтської академії, разом із монастирськими книгозбірнями потрапили й інвентарі описи цих бібліотек. На даний момент у фондах відділу рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка збереглися чотири інвентарі бернардинських бібліотек: Львова, Жешува, Лежайська та Пшеворська.

Серед монастирів, бібліотеки яких розглядаються, найстарішими є львівський та пшеворський. Монастир у Пшеворську постав у 1465 р., і є найстарішим осередком бернардинців на теренах Перемишльської дієцезії [162, s. 34]. Монастирі у Жешуві та Лежайську засновані у XVII ст.: 1624 р. та 1608 р. [191, s. 195] відповідно. Ці ж два монастирі є також марійними санктуаріями у Перемишльській дієцезії [157, s. 152-163].

При кожному з чотирьох монастирів діяли осередки орденської освіти. У Львові студії вперше згадуються у 1592 р. На цих студіях ченці вивчали спершу казуїстику, а потім моральну теологію [32, c. 219]. Згодом тут відкрили генеральні студії (“studium generale”), які діяли аж до 1783 р. Генеральні студії фактично виконували функції університету у межах орденської провінції. При цьому випускнику генеральних студій могли присвоїти науковий ступінь, що визнавався у межах ордену [32, c. 219]. У Пшеворську з 1661 р. розпочали викладати моральну теологію для кліриків, а згодом - граматику та інші предмети [146, s. 107]. Щодо Лежайська, то у 40-х роках XVII ст. при монастирі викладали моральну теологію, у 1666-1669 рр. діяли філософські студії, з 1673 р. відновлено теологічні студії, у 1693-1696 рр. знову викладали моральну теологію [146, s. 89]. У жешівському монастирі з 1681 р. викладали моральну теологію, у 1734-1771 рр. - філософію [146, s. 115].

Хоча засновник ордену Св. Франциск першопочатково був проти того, щоб приймати до ордену освічених кандидатів й проти здобування міноратами освіти (на думку серафимського отця це призвело б до нерівності між братами), згодом він погодився на це. Чи не найбільше на розвиток освіти та науки францисканців вплинула позиція генерала ордену Бонавентури (1221-1274). Для нього наукова діяльність була невід'ємним елементом чернечого життя, а ведення проповідницької діяльності неможливе без навчання [40, c. 61].

Система вищих орденських студій - так звані “studium generale” - спершу формувалась при великих університетах (Париж, Оксфорд), проте згодом відділились від них і діяли при найбільших монастирях (часто саме в осередках провінцій). Францисканці-обсерванти спершу досить негативно ставились до навчання, проте вже на капітулі 1565 р. навчання визнано найважливішим обов'язком ченця-мінорита. Свого найвищого розквіту система освіти обсервантів досягла у XVI ст. та XVII ст. [40, c. 337]. Саме у цей час, на початку XVII ст. було введено конкурсну систему для призначення на посади лекторів при освітніх осередках ордену.

Вивчення філософії та теології відбувалося на вищому рівні навчання. Здобування філософської освіти ґрунтувалось на вивченні творів Арістотеля та коментарів до його творів. З початку XVIII ст. вже робився більший наголос на вивченні природничих наук. Вивчення схоластичної філософії (як і теології) ґрунтувалось на вивченні книги “Libri Quattuor Sententiarum” Петра Ломбардця (1100-1160), в більшості на основі коментарів до цього твору Йоана Дунса Скота (1266-1308) - так званих “Questiones” (написані на підставі лекцій, прочитаних у Оксфорді (класичний варіант) та Парижі). Власне з XVI ст. у обсервантів робився акцент на вивченні ідей Скота, а також Бонавентури.

Згодом, з XVI ст. починаючи, окрім філософії та схоластичної теології почали дбати про вивчення позитивного богослов'я та Біблії. У той же час починають викладати канонічне право та моральне богослов'я, яке у XVIII ст. переросло в окремий курс на генеральних студіях [40, c. 342-343].

Бібліотека львівського монастиря. Книгозбірня монастиря Св. Андрія почала формуватись ще в XV ст. та належить до найстаріших бібліотек міста [188, s. 180]. Вона поповнювалась у результаті закупівель книг провінціалами та настоятелями монастиря, а також внаслідок дарувань книг від представників білого духовенства та світських осіб.

Поповненню монастирської бібліотеки сприяли згаданий вже о. Себастіан зі Львова, який поповнив книгозбірню 60 виданнями, о. Венантій Тишковський, що привіз до монастиря 43 книги з орденської капітули у Іспанії та передав 22 власні книги, а також провінціал Даніель Фольчікєвіч, який привіз твори францисканського теолога Дунса Скотта з Риму. Також книги до бібліотеки передавали гвардіан Станіслав Боянецький, о. Ян Капістран Кволек, Адріан Сер'євич, генеральний провідник Лукаш Зелінський, Сальватор Ігнацій Радлінський, а також відомий францисканський теолог Ганібал Росселлі [190, s. 229-231]. Окрім них, до монастирської бібліотеки передав свої книги перший провінціал русько-литовської провінції о. Войцех Гіза [188, s. 180].

Все то й ж о. Себастіан зі Львова також сприяв тому, щоб книги до монастиря передавали й особи з-за меж ордену - монастирю Св. Андрія книги передав сандомирський декан та сєрадзський плебан Зигмунт Собек [188, s. 180]. Серед представників білого духовенства книги також дарував львівський канонік та бродський пробощ Ян з Опатова (Опатовчик) (поч. XVII ст.) [188, s. 180].

Стосовно світських осіб, що дарували книги до монастирської бібліотеки, то відомі згадки про дарунки Шимона Доманського, Войцеха Бабського (поч. XVII ст.), судді подільської землі Адама Подфіліпського та шляхтича Пьотра Бєлавського [188, s. 180], а також лікаря Малєвіча з Бережан [190, s. 231].

Інвентар львівського монастиря бернардинців є найстарішим. Обліковий документ уклав у 1747 р. брат Феліціан Левицький [3, арк. 1], який виконував функції проповідника у монастирі. Документ укладений на 39 аркушах за тематичним принципом (до однієї шафи (армаріума), зазвичай, входили книги з однієї тематики). Львівська бібліотека була найбільшою серед книгозбірень бернардинських монастирів, що розглядаються у дослідженні: у ній представлено 3643 книги. Варто зазначити, що до інвентаря внесений попередній каталог монастирської бібліотеки: у збірці о. Бенедикта [3, арк. 34 зв. - 35] (ймовірно о. Бенедикта Котфіцького, лектора теології та майбутнього провінціала) зберігався “Cathalogus Libror. Bibiothecae Leopoliens.” - ймовірно старий каталог книгозбірні, укладений до 1747 р.

Розподіл книг за тематичними категоріями й окремими збірками (відповідно до запису в інвентарі) представлено у таблиці 2. 1.:

Таблиця 2. 1. Розподіл книг у бібліотеці бернардинців у Львові

Номер армаріуму	Тематика	Кількість книг
1	Святе письмо та його тлумачення	162
2	Праці докторів теології та інтерпретації	93
3	Тлумачення Святого Письма	139
4	Спекулятивна, догматична та контроверсійна теологія	357
5	Моральна теологія та канонічна література	384
6	Філософські та історичні книги	317
7	Проповіді	690
8	Історики, духовні книги та манускрипти	389+184 манускрипти
9	Історичні книги, змішані книги, французькі та італійські книги	562
	Книги о. Ісидора	55
	Книги о. Бенедикта	50
	Книги о. Віктора	51
	Книги о. Ельзеарія	65
	Книги проповідників	119
	Книги у рефектарії	19
	Книги у магістра новіціїв	13
Загалом	3643

На останньому аркуші здійснено запис, який вказує, що в бібліотеці було 3470 книг [3, арк. 39] (стільки ж за Едвардом Ружицьким [188, s. 181]). Проте новий підрахунок показав, що книг було дещо більше, ніж вказано в інвентарі. Також інвентар завірений печаткою та підписами десяти ченців [3, арк. 39].

У бібліотеці переважає проповідницька та теологічна література, що логічно пов'язано із внутрішнім життям монастиря та діяльністю ченців як душпастирів та місіонерів. Окрім головної бібліотеки, у монастирі були окремі збірки викладачів (одного філософії та трьох лекторів теології), збірка проповідників, магістра, що готував новиків до прийняття чернечих обітниць. Ще декілька книг зберігались у рефектарії - очевидно, що вони читались вголос під час прийому їжі братами. Також є згадки про збірку книг при монастирській аптеці (близько 25 книг з медицини, фармакології та хімії) [188, s. 180], проте це не відображено в інвентарі бібліотеки.

Бібліотека у Лежайську. Другою за чисельністю була книгозбірня лежайського монастиря. Вона налічувала 2138 книг. Інвентар укладений у 1766 р. [2, арк. 1] і затверджений на провінційній капітулі у Кристинополі (тепер м. Червоноград Львівської області).

Таблиця 2.2. Розподіл книг у бібліотеці бернардинців у Лежайську

Номер армаріуму	Літерне позначення	Тематика	Кількість книг
1	А, B, С		107
2	D, E	Історичні твори	76
3	F, G, H	Проповідницька література	86
4	I, K	Проповідницька література на певні потреби	60
5	L, M, N	Збірники проповідей	99
6	О, Р	Гомілії, коментарі на Святе Письмо	78
7	Q, R, S	Проповідницька лектура	140
8	T, U	Книги докторів теології та коментарі	52
9	W, X, Y	Проповідники і коментатори Святого Письма	141
10	Z, Aa	Книги проповідей	45
11	Bb, Cc, Dd	Проповіді польською мовою, книги на різну тематику	104
12	Ee, Ff	Моральна теологія, праці докторів теології	105
13	Gg, Hh, Ii	Спекулятивна та контроверсійна теологія, поети та ритори	146
14	Kk	Твори французькою та італійською мовами	65
15	Ll, Mm, Nn	Ритори та поети, філософія та астрономія, політики, моральна та спекулятивна теологія	122
16	Oo, Pp	Схоластична теологія, Біблія, Новий Заповіт, міссали	70
17	Qq, Rr, Ss	Життя святих, чернечі статути, історичні книги, рішення Тридентського собору	148
18	Tt, Uu	Роздуми, молитовники, словники	90
19	Ww, Xx, Yy	Аскетична література, набожні книги латинською та польською мовами	177
20	Zz, Zzz	Медицина, екзорцизм, магія та інші книги польською та латинською мовами	83
		Книги, що надійшли від о. Северина Ришковського	48
		Книги у рефектарії	22
		Збірка магістра новіціїв	11
		Книги, що надійшли від о. Северина Ришвковського, лектора-ювілята теології, гвардіана лежайського	12
Загалом	2138

Інвентар завірено печаткою та підписами семи ченців [2, арк. 19]. Як і у львівському монастирі, книги записано за тематичним принципом. Проте поділ не настільки чіткий, як у головному монастирі провінції, в армаріумах зберігалися книги з декількох тем. Більш детально розроблена класифікація проповідницької літератури: замість однієї групи у львівському монастирі представлено дев'ять груп у лежайському. Також окремо виділено аскетичну та агіографічну літературу, медицину тощо.

Бібліотека у Пшеворську. Наступною за розмірами була книгозбірня у Пшеворську. Бібліотека, разом з львівською, належить до найстаріших книгозбірень бернардинців на теренах Речі Посполитої. Очевидно, що вона почала формуватись одразу після заснування обителі. Відомо, що у XV ст. книги до неї передав вікарій орденської провінції о. Міхал Беля, а у XVII ст. - Станіслав Фіркович [144, s. 270-271].

Більшість збережених інвентарів у фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка мають шифр від 284 по 295; вони походять з різноманітних монастирів, що функціонували на територіях Львівської митрополії та належать до різноманітних чернечих орденів. Окремо від інших, під шифром 1384 записаний інвентар бібліотеки монастиря домініканців (ордену братів-проповідників) у місті Пшеворську. Інвентар датований початком ХІХ ст., рукопис зберігся у дуже поганому стані (не зберігся титульний аркуш, решта аркушів мають різний ступінь пошкодження). Стан збереження рукописного інвентаря представлено в таблиці 2. 3.

Таблиця 2. 3. Стан збереження інвентаря бібліотеки бернардинців у Пшеворську

№ аркуша	Стан збереження	Охоплює книжкових позицій	Позиції до відчитання
1	Збереглась лише верхня права частина аркуша	1-130	1-5, 23-26, 58-67
2	Збереглась верхня та нижня частини	131-267	131-159, 190-212, 231
3	Зберігся майже повністю, пляма на середній частині	268-402	268-279, 288-296, 324-361, 392-402
4	Зберігся майже повністю, пляма на середній частині	403-539	403-411, 420-428, 456-505, 531-539
5	Зберігся майже повністю, пляма на середній частині	540-692	540-571, 600-644, 679-692
6	Зберігся майже повністю, пляма на середній частині	693-832	693-700, 704-726, 752-793, 824-832
7	Зберігся майже повністю, пляма на середній частині	833-982	833-872, 897-946, 972-982
8	Зберігся майже повністю, пляма на середній частині	983-1124	983-1018, 1042-1088, 1116-1124
9	Зберігся майже повністю, пляма на середній частині	1125-1265	1125-1159, 1177-1124, 1255-1265
10	Зберігся повністю, пляма на середній частині	1226-1409	1266-1309, 1327-1374, 1400-1409
11	Зберігся повністю, пляма на середній частині	1410-1559	1410-1451, 1469-1514, 1542-1559
12	Зберігся повністю, пляма на середній частині	1560-1590, +18 позицій, +18 позицій	1550-1590, + 10 позицій, +18 позицій
13	Зберігся повністю	1 запис	1 запис

На новому титульному аркуші, ймовірно вже вкладеному після надходження інвентаря до університетської бібліотеки, олівцем здійснено ідентифікаційний запис, відповідного до якого цей рукопис - це інвентар бібліотеки домініканців у місті Пшеворську. Однак у цьому місті не існувало домініканського монастиря. Можна припустити, що йдеться про монастир домініканців-обсервантів, що знаходився у Сеняві, неподалік Пшеворська.

Монастир домініканців-обсервантів у Сеняві закладений у 1676 р. королівським хорунжим Миколаєм Ієронімом Сенявським (1645-1683), того ж року Сєнява отримала статус міста [192, s. 132].

Проте, у рукописному інвентарі бібліотеки не зустрічаються видання, які можна було б ідентифікувати як такі, що мають обов'язково бути в домініканському монастирі. Йдеться про статути ордену, рішення провінційних та генеральних капітул, тощо. Однак фігурують книги, які належать іншому ордену - францисканцям (братам меншим). Це, зокрема, орденські статути (“Statutus fratris minoris”, “Statuta S. Ioanni Capistrani”, “Tabula et Constitutionis Frat. Min.”, “Regula Fratrum Minorum”), збірки привілеїв, які отримав орден (“Compedium Privilegio ff. Minor.”) та інші видання (“Caeremoniale Romanorum pro Fr[atri]bus Minor[um]”, два примірники книги “Manuale Franciscanorum. Regulae Expositionem, aliaque ad eius observantiam, ac monasticae vitae disciplinam spectantia, breviter complectens”, що укладена францисканцем Йоганом Ренсінком). Також декілька видань стосуються св. Франциска Ассизького (наприклад Stigama S. P. N. Francisci), однак немає жодного, що присвячене св. Домініку. На підставі цього можна припустити, що очевидно йдеться не про домініканський монастир у Пшеворську/Сеняві, а про якийсь монастир ордену францисканців. Власне у Пшеворську з 1465 р. існував монастир бернардинців (францисканців-обсервантів).

Головним доказом на користь того, що йдеться саме про інвентар бібліотеки монастиря бернардинців у Пшеворську, є запис в інвентарі, здійснений вже після його укладення: “Acceperunt libri sub gvardianatu R. P. Taciani Schuldes” [15, арк. 15 зв.], після чого внесено 18 назв книг. Нижче вміщено підписи п'яти ченців, зокрема вдалось ідентифікувати брата Еліаса Влаха, який у 1768 р. був лектором філософії, а у 1788 р. префектом бернардинської гімназії у Збаражі [146, s. 249]. Також можна розчитати ім'я та прізвище проповідника Романа Заровського. Інші два підписи не вдалось розчитати через поганий стан збереження рукопису. А власне о. Таціан Шульдес, чий підпис стоїть першим, був настоятелем пшеворського монастиря францисканців-обсервантів у 1768-1790 рр., а також виконував функції єпископського комісара для бернардинських монастирів у цілій Перемишльській дієцезії.

Останній запис в інвентарі допомагає уточнити дату його укладання. У записі від 1 травня 1779 р. йдеться про те, що до бібліотеки надійшла книга відомого італійського філософа та письменника Емануеля Тезауро (1592-1675) “Philosophia moralis”. Книга надійшла від о. Станіслава Єзерського [15, арк. 13].

Таким чином можна з певністю стверджувати, що рукописний інвентар походить саме з бібліотеки монастиря бернардинців, а не домініканців, та укладений між 1768-1779 рр. Ймовірно, що документ був помилково ідентифікований та датований при надходженні до бібліотеки Львівського університету. Також варто врахувати ще одну деталь, яка може пролити світло на час надходження рукопису до університетської книгозбірні: згадані вище інвентарі різноманітних орденів при опрацюванні отримували характерні позначення - червоні та сині зірочки біля окремих книжкових позицій у них: червоною зіркою зазвичай позначали рукописи та інкунабули, синьою - полоніку. Дані позначки були проставлені приблизно на початку 1930-х рр. Враховуючи, що таких позначень на інвентарі бернардинців з Пшеворська немає, можна припустити, що він надійшов до бібліотеки університету після опрацювання “старіших” монастирських рукописів. Таким чином можна пояснити і номер шифру рукопису, що не співпадає з діапазоном шифрів решти монастирських бібліотечних інвентарів.

Як зазначалось вище, інвентар укладений на 13 аркушах. У бібліотеці монастиря бернардинців було 1590 книг. Книги до інвентаря записані відповідно до формату і розділені на чотири категорії: “Classis Prima Librorum in Folio”, “Classis Secunda Librorum”, “Classis Tertia Librorum” та “Classis Ultima Librorum”. У межах чотирьох категорій книги записані у алфавітному порядку, без поділу на тематику. Додатково, вже без нумерації, до інвентаря пшеворських бернардинців записано ще 18 книг, а згодом ще 18 книг отримано від гвардіана Шюльдеса.

На основі інвентаря можна встановити тематичне наповнення бібліотеки монастиря бернардинців у Пшеворську станом на другу половину XVIII ст. Оскільки в інвентарі відсутній поділ книг за тематичними категоріями, то запропоновано класифікацію на зразок інших бернардинських бібліотек: видання Біблії або її частин, а також збірок коментарів на Святе Письмо; гомілетика; моральна теологія; догматичне богослов'я; полемічна теологія; агіографія та аскетика; проповідницька література; філософія; риторика; історичні книги; правнича література; медицина; художня література. На жаль, неможливо встановити точну кількість книг у тематичних категоріях.

Книгозбірня у Жешуві була найменшою з чотирьох. Вона налічувала всього 867 книг. Інвентар цієї бібліотеки укладений у 1784 р. братом Августином Плуцінським [6, арк. 1] Форма опису: порядковий номер книги, назва розділу/назва книги, кількість томів. Формат вказується при назві книги. Наявні вказівники на польські видання та рукописні книги. Каталог розділений на дві великі категорії -“Libri Polonici” та “Libri Latini” - в межах яких йде тематичний поділ (див. таблицю 2. 4.).

Таблиця 2. 4. Розподіл книг у бібліотеці бернардинців у Жешуві

Тематика	Кількість книг
Проповідники польською мовою	61
Різноманітна “полоніка”	87
Проповідники латинською мовою	93
Книги проповідей	40
Книги з моральної та схоластичної теології	44
Книги зі спекулятивної теології	37
Змішані різноманітні книги латиною	129
Філософські книги	64
Заборонені книги	19
Разом	867

Окрім того, у бібліотеці були глобуси - “Globi # 10, Duo Globi quorum unus terestris alter Sydereus” [6, арк. 12]. Ймовірно, йдеться про глобус Землі та глобус із зображенням зоряного неба, що укладений на основі книги Галілео Галілея “Sidereus Nuncius”.

Інвентар затверджений печаткою та підписами п'яти ченців [6, арк. 12]. Опираючись на рукописний інвентар бібліотеки жешівського монастиря можна стверджувати, що у книгозбірні була слабко розроблена класифікація книг. Виокремлено лише проповідницьку літературу та теологію. Це можна пов'язати з розмірами бібліотеки - ймовірно, що у зв'язку з досить невеликою кількістю книг, особливо з “небогословських” галузей, не було потреби виділяти їх окремо.

Поданий вище аналіз чотирьох рукописних інвентарів бернардинських монастирів, що знаходились на теренах Львівської латинської архідієцезії та Перемишльського єпископства, засвідчує явище активного розвитку книгозбірень францисканців-обсервантів на східних теренах Речі Посполитої (Руського воєводства) з часу появи бернардинців у цьому регіоні у XV ст. Важливо зазначити, що чотири інвентарні описи мають різні форми укладення, Це пояснюється тим, що орденські приписи не регулювали практику внесення книг до облікових документів монастирських книгозбірень [181, s. 54].

У монастирських бібліотеках переважає теологічна та проповідницька література, проте також репрезентовані інші галузі знання, зокрема філософія, церковна та світська історія, право, природознавчі та медичні дисципліни тощо. Фактично бібліотечні інвентарі показують, що книгозбірні віддзеркалюють увесь спектр читацьких зацікавлень ченців.

Центральна бібліотека ордену у регіоні - при львівському монастирі Св. Андрія - належить до найстаріших та найбільших бібліотек ордену у Речі Посполитій. При тому вона є також однієї з найбільших та найстаріших книгозбірень Львова. Тенденція тематичного наповнення бібліотеки центрального монастиря провінції відображається й у інших чернечих осідках. Цю тенденцію проілюстровано на прикладі наповнення монастирських бібліотек проповідницькими книгами.

2.1 Польська проповідницька література у бібліотеках бернардинських монастирів Руської провінції ордену

Проповідницька діяльність була однією з характерних рис орденів, що виникли у XIII ст. зокрема францисканців та домініканців. Для послідовників Св. Франциска проповідь була одним із ключових елементів апостольської праці братів.

Найважливіші аспекти проповідницької діяльності братів-міноритів висвітлено у перших орденських документах, створених Св. Франциском. У “Незатвердженому правилі чину братів менших” написано: “Усі брати нехай проповідують ділами” [17, c. 30], у “Затвердженому правилі чину братів менших” читаємо: “Застерігаю і заохочую братів проповідників, аби слова, якими вони проголошують, були випробувані й чисті, на користь і розвиток людей. Нехай говорять їм про вади і чесноти, про кару і славу конкретними словами (зрозумілими); бо слово на землі зробив зрозумілим Господь” [17, c. 53]. Францисканське проповідництво мало на меті розворушити людську волю і почуття, спонукати до покути і зміни життя [180, s. 132-133].

Нижче проаналізовано основі тенденції наповнення монастирських бібліотек польськими проповідницькими книгами (польською та латинською мовами).

Львів. Бібліотека львівського монастиря францисканців-обсервантів була найбільшою книгозбірнею у Руській провінції ордену, що відповідало статусу цього монастиря як її осередку. Проповідницька література внесена до одного армаріуму - сьомого (загалом 690 проповідницьких книг). Також видається доцільним залучити до аналізу ті книги, що зберігалися у скрині проповідників. Серед масиву усієї проповідницької літератури виявлено 104 проповідницькі книги, польськомовні або авторами яких були поляки. Окремі книги не є “класичними” проповідницькими збірками, а працями з теології, історії тощо. Проте, оскільки самі ж ченці віднесли їх до категорії проповідницьких, то їх варто розглядати у цьому ж контексті.

Таблиця 2.5. Авторство проповідницьких книг у бібліотеці бернардинців у Львові

	Кількість книг	% від загальної кількості
Біле духовенство	12	11.5
Чорне духовенство	57	54.9
Світські автори	2	1.9
Збірки	17	16.3
Не ідентифіковано	16	15.4
Загалом	104	100

Біле духовенство, чиї книги представлені у книгозбірні львівських бернардинців, репрезентоване невеликою кількістю авторів: кардинал Станіслав Гозій (1504-1579) (3 книги), Станіслав Соколовський (1537-1593) (2), Мартін Кромер (1512-1589) (цей та наступні по 1 книзі), краківський канонік Шимон Маковський (+1683), єпископ Анджей Хризостом Залуський (1648-1711), Валентій Врубель та Шимон Старовольський (1588-1656). До цієї ж групи авторів варто віднести св. Августина (354-430) (“Про град Божий” та своєрідний компендіум теології патриста “Nauki chrzeњciaсskie z xi№g Augustyna S[wi№te]go”, що його уклав Анджей Залуський).

Дві книги, що записані до проповідницьких, належать світським авторам. Першою є відомий гербівник Бартоша Папроцького (1543-1614) “Herby rycerstwa polskiego”. На жаль, не вдалося встановити назву книги, яка належить перу польського гуманіста та оратора Якуба Гурського (1525-1585).

Стосовно збірок, то це, в основному, тематичні зібрання проповідей (поховальні, на неділі, на свята тощо). Декілька книг присвячені чудотворним іконам (Сокальської та Підкамінської ікон Богородиці). До цієї групи віднесено також статут товариства св. Анни та акти беатифікації бернардинця Владислава з Гельньова, житія львівського францисканця-обсерванта Яна з Дуклі та житія св. Терези, а також збірку катехитичних пісень Станіслава Брежанського.

Найбільше ж книг вийшло із чернечого середовища - близько 55% від загальної кількості польських проповідницьких книг у бернардинській бібліотеці.

Таблиця 2.6. Приналежність авторів проповідницьких книг до орденів

Орден	Кількість	% від чернечих книг
Францисканці	9	15.7
Бернардинці	6	10.5
Реформати	1	1.8
Єзуїти	26	45.5
Домініканці	9	15.8
Каноніки регулярні	3	5.3
Пауліни	1	1.8
Піяри	1	1.8
Цистеріанці	1	1.8
Загалом	57	100

Домінуючу позицію серед проповідницької літератури займають книги авторства членів Товариства Ісуса. Від часу свого виникнення у XVI ст. єзуїти зайняли провідні позиції у системі католицької теології та проповіді, а їхні книги увійшли, а подеколи й отримали більшість, до книгозбірень католицьких монастирів. Єзуїти репрезентовані такими авторами: Станіслав Гродзіцький (1543-1613) (6 книг), Францішек Коваліцький (1668-1730) (5), Якуб Вуєк (1541-1597) (4), Пьотр Скарга (1536-1612) (2), Станіслав Бєліцький (1654-1718) (2), Якуб Філіпович (1678-1720) (2), Пьотр Станіслав Дунін (1635-1704) (цей та наступні по 1 книзі), Томаш Млодзяновський (1622-1686), Ян Вольський та Атаназій Людвік Кєрсницький (1678-1733). Також сюди можна віднести збірку французького єзуїта Жана Крессета у польському перекладі Ельжбети Потоцької.

Книги конвентуальних францисканців найкраще репрезентовані серед видань авторів із францисканської сім'ї, проте вісім із дев'яти видань - це збірки Адріана Сер'євича, і одна - Антонія Венгжиновича (1658-1721). Більшою різноманітністю авторів вирізняються бернардинці: Ігнацій Орловський, Станіслав Гродзіцький, Антоній Стефанович, Антоній Ліпєвич, Мансвет Грабовський та Бенедикт Котфіцький. Також одна з проповідницьких книг написана францисканцем-реформатом Міхалом Лосьовичем.

Домініканська проповідницька традиція представлена п'ятьма авторами: Абрагам Бжовський (1567-1637) (цей та наступні по 2 книги), Шимон Окольський (1580-1653), Фабіан Бірковський (1566-1636), Людвік Сеньковький, а також Габріель Леополіта (+1649) (1).

Найменше польських проповідницьких книг у львівській бібліотеці бернардинців належало канонікам регулярним (Сильвестр Руткевич (2) та Яцек Ліберіуш (+1673)), піярам (Ян Дамасцен Калінський (1663-1726)), паулінам (Ангел Ігнацій Гожинський) та цистеріанцям (Мартин Бялобжеський (1522-1586)).

Пшеворськ. Оскільки інвентар монастиря бернардинців у Пшеворську зберігся у незадовільному стані, то вдалося ідентифікувати лише незначну частину книг. Серед польських проповідницьких книг ідентифіковано збірки проповідей францисканця Касіяна Корчинського (1722-1784) (3 книги), піяра Самюеля Висоцького (3), домініканця Людвіка Сеньковського та єзуїта Станіслава Бєліцького. З власне бернардинських авторів у бібліотеці пшеворського монастиря була збірка Петра з Познані.

Лежайськ. Проповідницька література у книгозбірні лежайських бернардинців зберігалася у декількох різних шафах, у більшості яких зберігалися книги лише з цієї категорії (армаріум 3, 4, 5, 7, 10); у декількох випадках (армаріум 6, 9, 11, 20) проповідницькі книги зберігалися із виданнями з іншої тематики. Польські проповідницькі видання виявлено у армаріумах 4, 5, 6, 9 та 20. У рукописному інвентарі бібліотеки вдалося виявити 69 польських проповідницьких книг.

Таблиця 2.7. Авторство проповідницьких книг у бібліотеці бернардинців у Лежайську

	Кількість	% від загальної кількості
Біле духовенство	12	17.4
Чорне духовенство	38	55.1
Збірки	14	20.3
Не ідентифіковано	5	7.2
Загалом	69	100

До інвентаря внесені книги таких авторів, що походять із середовища білого духовенства: вармінський архієпископ Анджей Хризостом Залуський (3), Казимир Ян Войшнарович (+1680) (цей та наступні по 1 книзі), каноніки краківської катедри Шимон Маковський та Себастіан Піскорський (+1707), архіпресвітер краківського маріацького костелу Ієронім Поводовський (1543-1613), вармінський канонік Станіслав Решка (1544-1600), надвірний проповідник та королівський сповідник Станіслав Соколовський, пултуський канонік Ян Вуйковський та відомий історик і проповідник Шимон Старовольський.

Стосовно збірок проповідей, то це, в основному, зібрання поховальних проповідей, а також марійних і на честь ікон (Сокальська Богоматір) та на свята цілого року.

Таблиця 2. 8. Приналежність авторів проповідницьких книг до орденів

Орден	Кількість	% від чернечих книг
Францисканці	4	10.5
Єзуїти	21	55.3
Бернардинці	3	7.9
Піяри	2	5.3
Кармеліти босі	1	2.6
Пауліни	1	2.6
Домініканці	5	13.2
Реформати	1	2.6
Загалом	38	100

У лежайській бібліотеці бернардинців серед проповідницької літератури чернечого походження теж домінують книги єзуїтів: Станіслав Бєліцький (3), Пьотр Скарга (2), Пьотр Станіслав Дунін (2), Ян Крашевський (цей та наступні по 1 виданню), Теофіл Рутка, Якуб Ольшевський, Францішек Коваліцький, Мацей Муховський, Фабіан Бірковський, Ян Вольський, Кароль Рихльовський, Якуб Вуєк, Ян Кросновський (1629-1697), Павел Качинський (1610-1676), Антоній Сяркевич, Стефан Вєловейський та єзуїт Конілович.

Ордени францисканської гілки репрезентовані лише декількома авторами. До конвентуальних францисканців належать Валеріан Гутовський (+1693) та Антоній Венгижнович (по 2 книги), до бернардинців - Францішек Кохановський, Антоній Стефанович та Антоній Ліпєвич. Міхал Лосьовіч належав до ордену реформатів.

У лежайській книгозбірці представлено декілька видань братів-проповідників: Петра з Познані (2), Кипріяна Сапецького (+1724), Томаша Богдановича (1658-1718) та Макарія Ростковського (1749) (всі по 1 книзі). З середовища ордену піярів до інвентаря записано дві книги: Бенедикта від св. Йосифа, другого автора не вдалось ідентифікувати. Одна збірка проповідей належить перу пауліна Ігнація Ангела Горчинського та одна - перу босого кармеліта Анджея Кохановського (Олександр від Дитятка Ісуса) (1618-1667).

Жешув. У структурі бернардинського монастиря у Жешуві польська проповідницька література виділена в окрему групу. До неї вписано 61 книгу польською мовою (польських проповідників та перекладна література). Ще 4 польські проповідницькі книги, латинською мовою, записані до групи проповідницької літератури латиною (у ній представлені західні проповідники) та 3 книги до групи змішаної проповідницької літератури. Загалом як “польські” можна класифікувати 68 книг, проте, враховуючи, що до цієї категорії входять 4 книги західноєвропейських авторів - 1 італійського францисканця, містика Джузеппе з Копертіно (1603-1663) та 3 книги французького єзуїта Людвіка Бордолє (1632-1704).

Нижче подані узагальнюючі дані польських проповідницьких книг, що записані до інвентаря бібліотеки бернардинців у Жешуві.

Таблиця 2. 9. Авторство проповідницьких книг у бібліотеці бернардинців у Жешуві

	Кількість	% від загальної кількості
Біле духовенство	8	11.8
Чорне духовенство	44	64.7
Збірки	10	14.7
Не ідентифіковано	6	8.8
Загалом	68	100

Біле духовенство представлено книгами Шимона Старовольського (4), Казимира Яна Войшнаровича (2), примаса Речі Посполитої Адама Ігнація Коморовського та гнєзнинського каноніка Вільгельма Робертсона.

Щодо збірок проповідей, то це проповіді на честь богородичних ікон (Сокальської, Ярославської та Жешівської), поховальні проповіді (на смерть короля Владислава IV і 5 збірок поховальних промов) та збірка проповідей на свята цілого року.

Проповідницька література, що вийшла з чернечого середовища, представлена найбільше у книгозбірні. Розподіл книг за орденами представлено у таблиці 2. 10.:

Таблиця 2. 10. Приналежність авторів проповідницьких книг до орденів

Орден	Кількість	% від чернечих книг
Францисканці	7	15.9
Єзуїти	21	47.7
Бернардинці	4	9.1
Піяри	8	18.2
Каноніки регулярні	1	2.3
Пауліни	1	2.3
Домініканці	2	4.5
Загалом	44	100

Тут також чисельно домінують книги членів Товариства Ісуса. Серед єзуїтських авторів, чиї проповіді записані до інвентаря бернардинців у Жешуві, зустрічаються наступні: Пьотр Скарга (2 книги), Томаш Млодзяновський (2), Ян Крашевський (2), Якуб Вуєк (цей та наступні по 1 книзі), Александер Лоренцович (1609-1675), Павел Качиньський, Ян Кросновський, Томаш Перкович (1652-1720), Францішек Коваліцький, Атаназій Людвік Кершніцький (1678-1733), Антоній Сяркевич, Мацей Муховський (+1740), Войцех Алоїз Забєльський (+1624), Ян Ковальський (1711-1789) та Анджей Мурчинський (+1754). Також до інвентаря записано 4 перекладні книги француза Людвіка Бордолє.

Наступними за чисельністю представлені польські піяри: Егідій Мадейський (1691-1746) (3), Ян Влоцький (1688-1773) (2), Самюель Висоцький (1706-1771) (1), Антоній Хойнацький (1709-1774) (1) та Бенедикт Завадський (1652-1705) (1).

Францисканська проповідницька традиція представлена творами конвентуалів та обсервантів (бернардинців). Конвентуали: Антоній Венгжинович (4), Валеріан Гутовський, Адріан Сер'євич. Сюди ж можна віднести польський переклад італійського францисканця Джузеппе з Копертіно. Бернардинська проповідницька література: Антоній Стефанович, Міхал Пашкевич, Антоній Ліпевич та Мансвет Грабовський.

Найменше репрезентовані твори польських домініканців (Фабіан Бірковський (2), паулінів (Бруно Осєцький) та регулярних каноніків від покути (Сильвестр Роткевич (1)).

Аналіз наповнення бернардинських бібліотек Руської провінції ордену польською проповідницькою літературою показує, що у різних книгозбірнях переважали схожі тенденції. Стосовно книгозбірень монастирів францисканців-обсервантів Руської провінції (монастирі у Львові, Жешуві та Лежайську), їх комплектування проповідницькою літературою відображене у таблиці 2. 11.:

Таблиця 2. 11. Авторство проповідницьких книг у бібліотеках бернардинців Руської провінції

<...

	Кількість	% від загальної кількості
Біле духовенство	32	13.3
Чорне духовенство	139	57.7
Світські особи	2	0.8

Подобные документы

• Періодичні видання Східної України початку ХХ століття у фондах Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського: надходження, зберігання, вивчення

  Передумови появи україномовних періодичних видань. Становлення української преси, цензурні утиски щодо українських газет та журналів. Мовні питання на сторінках періодичних видань. Фонди національної бібліотеки: надходження газетних і журнальних видань.
  
  дипломная работа [106,4 K], добавлен 17.11.2009
  

• Довідково-бібліографічний апарат бібліотеки

  Сутність довідково-бібліографічного апарату бібліотеки; його особливості та функції. Аналіз сукупності довідкових і бібліографічних видань, бібліотечних каталогів і картотек. Поняття та роль абетково-предметного покажчика. Профіль комплектування ДБА.
  
  дипломная работа [417,6 K], добавлен 08.07.2014
  

• Колекція галузевих газет ХІХ СТ. (1856-1900) у фондах національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН

  Загальна аналітична інформація щодо складу Колекції сільськогосподарських газет ХІХ ст. у фондах Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН. Періодичне видання "Земледельческая газета": програма номера, співпраця з науковцями та авторами.
  
  статья [2,6 M], добавлен 21.09.2017
  

• Видавництво художньої літератури в Радянському Союзі в 20-90-х роках

  Дослідження історії радянського книгодрукування починаючи з 20-их років ХX століття. Ідеологічне значення художньої літератури в СРСР, особливо у добу Вітчизняної війни. Її вплив на виховання та свідомість народу. Основні центральні видавництва.
  
  курсовая работа [51,4 K], добавлен 11.11.2010
  

• Проблеми вивчення історії української журналістики

  Структурно-хронологічна періодизація журналістського процесу за Животком. Формування історії журналістики як науки в Україні. Наукове вивчення історії української преси та видавничої справи на початку 90-х років. Принципи партійності та правдивості преси.
  
  статья [20,1 K], добавлен 12.10.2009
  

• Історія прямого ефіру

  Висвітлення питання історії та розвитку прямого ефіру на телебаченні. Моніторінг ранкових ефірів на телебаченні та аналіз розважального ток-шоу. Аналіз ток-шоу "Ще не все", присвяченого обговоренню подій та конкурсантів на проекті "Фабрика зірок -3".
  
  контрольная работа [27,5 K], добавлен 04.06.2010
  

• Історія і сучасність видавничої справи

  Історія виникнення писемності. Передумови друкарства: друкування за допомогою штампів. Друкований аркуш, виготовлений методом ксилографії. Початок історії книгодрукарства. Розвиток процесів друкування в XVIII-XIX ст. Друкарська машина Вільяма Буллока.
  
  презентация [2,6 M], добавлен 10.06.2014
  

• Редагування навчальної літератури (на матеріалі підручника з української мови для 9-го класу за редакцією М.І. Пентилюка)

  Типологічна характеристика навчальної літератури. Її значення, структура, читацька адреса, види за цільовим призначенням і характером інформації. Специфіка роботи редактора над навчальним виданням. Аналіз текстових і позатекстових компонентів підручника.
  
  курсовая работа [36,7 K], добавлен 24.03.2015
  

• Особистості на ниві національної публіцистики XX ст.

  Життєва і творча біографія М. Євшана - одного з діячів національної журналістики Східної України початку ХХ століття, його особистість у літературно-критичному громадському місячнику "Українська хата". Аналіз публіцистичного доробку цього часопису.
  
  реферат [19,9 K], добавлен 14.05.2009
  

• Перші європейські журнальні виданняі

  Становлення перших журналів Європи. Англійська освітня журналістика. Вплив журналів Аддісона і Стилю на розвиток європейської журнальної традиції. Аналіз найбільш впливових в області культури і суспільно-політичної думки періодичних видань ХІХ століття.
  
  реферат [18,1 K], добавлен 15.12.2015
  

• Редагування наукової, науково-популярної та ужиткової літератури на прикладі матеріалів науково-практичної конференції "Науковий вісник інноваційних технологій"

  Особливості редагування наукової, науково-популярної, ужиткової літератури. Аспекти наукової літератури та робота над науковим твором. Відповідність матеріалів науково-практичної конференції "Науковий вісник інноваційних технологій" видавничим стандартам.
  
  курсовая работа [48,0 K], добавлен 05.01.2014
  

• Шляхи підвищення видавничої культури сучасної української книги на прикладі книги оповідань Олександра Копиленка та Юрія Старостенка

  Тлумачення понять "літературно-художнє видання", "видання для дітей", "дитяча література", "службова частина". Аналіз службової частини видання О. Копиленка та Ю. Старостенка згідно з нормами та стандартами, відповідність обраного видання стандарту.
  
  курсовая работа [44,9 K], добавлен 21.04.2012
  

• Британські засоби масової інформації – виразники думки сучасників

  Ознайомлення з провідними журналами Великобританії. Визначення основної тематики їх написання. Характеристика процесу розвитку радіомовлення Великобританії. Дослідження історії створення та аналіз розвитку Британської телерадіомовної корпорації.
  
  курсовая работа [634,7 K], добавлен 14.11.2021
  

• Журналистика XVIII века

  Общая характеристика журналистики последней четверти XVIII века в именах и цифрах. Первый дамский журнал в России. Содержание "Московского журнала" Н.М. Карамзина. Газета как тип издания в начале XIX века. П.И. Шаликов и его издательские проекты.
  
  контрольная работа [48,6 K], добавлен 28.11.2006
  

• Еміль Золя: письменник та публіцист

  Роль творчості Еміля Золя в історії французької літератури та публіцистики. Розкриття письменника-реаліста як сміливого критика капіталізму. Аналіз його публіцистичних робіт і статей. Огляд справи, в якій Еміль Золя мужньо боровся проти сил реакції.
  
  курсовая работа [58,0 K], добавлен 09.03.2015
  

• Проблемно-тематичні лінії видання "України молодої"

  Дослідження видання "Україна молода", аналіз проблемно-тематичних ліній: інформаційна політика, програмність діяльності, жанрологія та рубрикація. Внесок провідних творців часопису у позиціонування газети, їх роль в історії української журналістики.
  
  дипломная работа [337,9 K], добавлен 02.03.2012
  

• Ландшафт історичної науки крізь призму історії науково-серіальних видань Одеси

  Становлення та розвиток історико-наукових серіальних видань в Одесі, їх характеристика. Аналіз проблемно-тематичних пріоритетів публікацій, визначення функцій, виявлення позитивних й негативних рис їх функціонування в контексті ґенези історичної науки.
  
  статья [43,6 K], добавлен 07.08.2017
  

• Удосконалення процесу комунікації за допомогою візуалізації інформації: використання фотографій у процесі інтерв’ю

  Візуалізація інформації за допомогою різноманітних методик і технік фотоінтерв'ю інтерв'юванню, коли питаннями і стимулами для відповідей респондента слугують фотографії. Аналіз історії розвитку цього методу та сучасні тенденції його застосування.
  
  статья [24,8 K], добавлен 19.09.2017
  

• Публицистика Екатерининской эпохи

  Периодические издания первой половины XVIII века. Деятельность Ломоносова, журналистика Московского университета, частные издания. Сатирическая журналистика 1769-1774. Строгости потемкинского режима и общественная мысль последней четверти XVIII века.
  
  курсовая работа [76,3 K], добавлен 17.02.2011
  

• Особливості вживання інверсій в англомовному публіцистичному тексті

  Аналіз англомовних видань. Міжособистісні зв'язки, формалізація відносин і масова комунікація. Дослідницький комплекс, масова комунікація: управлінські аспекти. Інверсії в англомовному публіцистичному тексті на прикладі матеріалів газети "Вашингтон пост".
  
  курсовая работа [175,6 K], добавлен 11.03.2012
  

• главная
• рубрики
• по алфавиту
• вернуться в начало страницы
• вернуться к началу текста
• вернуться к подобным работам