Бібліотеки монастирів Львівської латинської митрополії XIV–XVIII століття: книгознавчі аспекти

Ще дві книги з історії вийшли з під пера двох міфічних грецьких авторів: Дарета Фригійського та Діктика Критського. Перший є нібито автором праці “De excidio Trojae historia” (Львів 1700 р.), яку знайшов римській історик Корнелій Непот. Другий - книги “Ephemeris belli Troiani” (Базель 1529 р.). Обидві книги користувались великою популярністю в Середньовіччі, коли історики описували Троянську війну.

Римська історіографічна традиція представлена численними авторами як часів Республіки, так й Імперії. До найдавніших авторів входить Корнелій Непот (100-25 рр. до н. е.), Гай Салюстій Крисп (86-35 рр. до н. е.) та Гай Юлій Цезар (100-44 рр. до н. е. ). Непот представлений трьома виданнями творів (Франкфурт 1577 р., Кошице 1746 р. та один друк без місця і дати видання).

До бібліотеки університету із закритих монастирів надійшло сім книг із працями Юлія Цезаря. Шість з них - це зібрання творів (Ліон 1547 р. та 1612 р., Франкфурт 1687 р., Ляйпціг 1738 р. й два видання без вказування місця і дати видання). Окрім того, до інвентаря внесено видання “Записок про Галльську війну” у французькому перекладі Ніколо Перро д'Абланкура (1606-1664) (Амстердам 1708 р.).

Найбільше ж книг з римських істориків періоду Республіки належить Гаю Салюстію Криспу - 21. Усі видання - це зібрання творів історика: Ліон (1570 р. та 1589 р.), Кельн (1544 р., 1560 р., 1596 р.), Базель (1563 р., 1590 р., 1606 р.), Франкфурт (1607 р. та 1656 р.), Відень (1521 р.), Венеція (1567 р. та 1761 р.), Лейден (1654 р.) та Амстердам (1661 р.). Для видань 1574 р., 1594 р. та 1596 р. не вказано місце друку. Ще для двох друків не має ні місця ні часу видання.

Дещо обігнав Криспа за кількістю примірників в університетській бібліотеці історик Тит Лівій (59 р. до н. е. - 17), автор відомої праці “Ab urbe condita” з історії Риму - 22. Як і у попередніх випадках, більшість книг - це зібрання творів автора: Майнц (1518 р.), Фрайбург (1530 р.), Базель (1539 р., 1555 р.), Венеція (1555 р. та 1706 р.), Франкфурт (1568 р., 1578 р., 1588 р., 1609 р., 1619 р., 1659 р.), Амстердам (1633 р.), Падуя (1759 р.), Женева (1623 р.). Для двох друків не вказано час і місце видання. Окрім історичних праць Лівія, до інвентаря записані видання промов римлянина (Кельн 1598 р., Варшава 1771 р.), книга “Adnotationes in Livium” (Франкфурт 1578 р.) та коментарі до праць Лівія (Ліон 1542 р., Базель 1545 р.).

Окрім Криспа та Лівія, у бібліотеку Львівського університету надійшли ще праці істориків та військових Марка Валерія Корвіна Мессала (64 р. до н. е. - 8) (Майнц 1540 р.) та Маркуса Веллейя Патеркула (19 р. до н. е. - 31) (Лейден, 1591 р., Антверпен 1600 р., Франкфурт 1687 р.).

Ще 13 авторів є представниками римської історіографії І-IV ст. Перший з них - відомий історик Тацит (56-117). У бібліотечному каталозі під його іменем записано 33 книги. 24 з них це зібрання творів римського історика (Франкфурт 1592 р., 1607 р., Париж 1622 р., Лейден 1634 р., Амстердам 1649 р., 1685 р. та 1701 р., Страсбург 1663 р., Венеція 1683 р., Лейпциг 1714 р. та Ліон 1551 р., для примірника 1598 р. не вказано місця друку), а також доповненні видання із коментарями гуманіста Юста Ліпсія (Антверпен 1574 р., 1581 р., 1585 р., 1589 р., 1600 р, 1627 р., 1648 р., 1668 р., Лейден 1598 р., Амстердам 1631 р., та дві книги без місця і дати друку).

Також в інвентарі можна натрапити на італійський переклад тацитових “Анналів“ (Венеція 1582 р. та 1617 р.), коментарі Ліпсія до “Анналів” (Антверпен 1581 р. та Ліон 1598 р.), а також коментарі до політичних трактатів римського історика (Падуя 1642 р., Страсбург 1628 р., друки без місця видання 1600 р., 1716 р. та 1731 р.).

Ще одним істориком, чиї книги надійшли до університетської бібліотеки був Луцій Анней Флор (70-140) (17 примірників), автор популярної книги з історії “Епітоми Тита Лівія” із викладом римської історії. Твори Флора представлені друками з Кельна (1533 р., 1571 р, 1592 р., 1599 р., 1600 р., 1605 р. 1612 р., 1626 р.,1635 р.), Страсбурга (1528 р. та 1636 р.), Антверпена (1567 р. (2), 1584 р.), Лейпцига (1718 р.), Амстердама (1683 р.) та Франекера (1690 р.).

Серед інших римських істориків І-ІІI ст. до інвентаря записані: Светоній (75-160) представлений 12 друками із зібранням творів (Лейден 1627 р. та 1651 р., Страсбург 1515 р., Лейпциг 1521 р., Антверпен 1574 р., Кельн 1568 р., Амстердам 1627 р., Базель 1675 р., а також видання 1595 р., 1596 р. й 1660 р. без вказування місця друку); історик Юстин (14 видань) із його історією Македонської держави (Кельн 1537 р., 1556 р., 1567 р. (2), 1599 р., Амстердам 1656 р.,1660 р., 1678 р. та 1688 р., Лейпциг 1514 р., Страсбург 1613 р., Ліон 1640 р., а також дві книги без вихідних даних); автор “Historiae Alexandri Magni Macedonis” КвінтКурцій Руф (Базель 1556 р., Амстердам 1623 р. 1689 р., 1706 р. та італійський переклад 1696 р., Кельн 1579 р., Єна 1658 р., Лейпциг 1687 р., Антверпен без дати друку та одна книга без вихідних даних); римський полководець Полієн із працею із військової справи “Strategemata” (Ліон 1589 р.); консул Діон Кассій (155-235), автор праці “Historia Romana” (Базель 1558 р.); історик та військовий діяч Секст Юлій Фронтін (30-103) “Strategematicon” (Лейпциг 1514 р.); Аппіан із твором “Historia Romana” (Амстердам 1670 р. та Ліон 1560 р.).

Серед авторів IV-V ст. до інвентаря записані наступні: Амміан Марцеллін (330-400), автор праці з історії Риму “Діяння” (Ліон 1552 р., 1591 р. та 1600 р.); Аврелій Віктор із працею “Historia Romana” (насправді чотири окремі твори видані в одній книзі) (Ліон 1670 р. та видання 1596 р. без місця друку); філософ та історик Євнапій (347-420) із трактатом про відомих філософів-софістів “Vitae sophistarum” (Антверпен 1568 р.); Флавій Євтропій (320-390) із працею з римської історії “Breviarium ab Urbe condita” (Базель 1532 р., 1559 р. (2) та 1561 р., Варшава 1744 р., Єна 1698 р. й два примірники без вихідних даних).

Праці лише трьох античних авторів стосуються математичного знання. Найбільше представлена класична праця “Начала” давньогрецького математика Евкліда (365-300 рр. до н. е.) - тринадцять різних видань: Париж 1549 р., Кельн 1580 р., 1600 р., 1602 р., 1607 р. та 1620 р. й 1627 р., Рим 1589 р., Франкфурт 1607 р., Антверпен 1645 р., Феррара 1628 р. й Грац 1636 р., а також видання без місця й дати друку. Також до інвентаря записано два переклади італійською мовою (Венеція 1569 р. й Флоренція 1674 р.). Окрім Евкліда, до університетської бібліотеки надійшло дві книги Архімеда (287-212 рр. до н. е.) у виданнях “Circuli Dimensionem” (Вюрцбург 1597 р.) й “De iisquae vehuntur in aqua” без місця й дати друку. З більш “сучасних” авторів до інвентаря записаний Діофант Александрійський (ІІІ ст.) із своєю найвідомішою книгою “Arithmetica” (Базель 1575 р.).

Як книги з медицини виділено 59 видань грецьких та римських авторів. Чільне місце серед них посідає Гіппократ (460-370 рр. до н. е.). До інвентаря записано 15 видань творів одного з найвідоміших лікарів в історії. Частина книг - це зібрання творів грецького лікаря (Венеція 1526 р., 1575 р., 1588 р., Франкфурт 1595 р., Ліон 1564 р., Базель 1554 р., Кельн 1588 р., Париж 1583 р. та 1632 р.). Інші видання - це окремі медичні трактати, що приписуються Гіппокарту: “De natura hominis” (Базель 1561 р.) та“Coacae praenotiones” (Париж 1588 р.).

Чи не найвідомішим грецьким лікарем після Гіппократа є Клавдій Гален (130-210) - до інвентаря записано 23 видання його праць та три томи коментарів до них. Сім видань - це зібрання творів грецького медика (Базель 1531 р., 1549 р., Венеція 1550 р. (2), 1551 р., 1586 р., Ліон 1549 р. й одна книга без місця і дати друку). Два видання записані під заголовком “Opuscula medica” (Майнц 1530 р. та друк без вихідних даних), одне - “Opera varia” (Венеція 1586 р.). Також до університетської книгозбірні надійшли видання окремих трактатів Галена: “De Facultatibus Naturalibus” (Париж 1543 р.), “De Dissolutione Continua, sive De Alimentorum Facultatibus” (Венеція 1565 р.), “De Compositione Medicamentorum secundum Locos' (Базель 1543 р.), “De Locis Affectis” (Венеція 1557 р.), “De methodo medendi” (без вихідних даних), два томи коментарів до праць Гіппократа “Sobre Aforismes d'Hipтcrates” (Ліон 1552 р. й Венеція 1565 р.).

Окрім Гіппократа та Галлена, до інвентаря записані ще праці таких грецьких лікарів як Аретей Каппадокійський (I-II ст.) (Аусбург 1603 р., Венеція 1763 р.), Ецій з Аміди (V-VI ст.) (Ліон 1549 р.), а також Павло Егінський (607-690) (Базель 1532 р. й коментарі до його праць у ліонському виданні 1551 р.), а також Александр Афродизійський (І-ІІІ ст.) із трактатом “Problemata Medica” (Базель 1537 р.).

На жаль, римські медики представлені лише 10 виданнями п'яти авторів. Перший з них - Антоній Муса (63 р. до н. е. - 14) з працею “De herba vettonica” (книга без вихідних даних) із описом лікувальних властивостей рослини під назвою буквиця (“Betonica officinalis”). Наступний автор - Діоскорид (40 р. до н. е. - 90), за ним - Квінт Серен Саммонік (ІІ ст.) з книгою “De re medica” (Цюрих 1540 р.). Три книги належать перу Орібазія (320-400): “De simplicibus” (Страсбург 1533 р.), “Ad Eunapium libri 4” (Базель 1557 р. й Венеція 1557 р.). Найбільше ж книг з римлян належало Прісциану (IV ст.) - чотири примірники зібрання творів (Венеція 1527 р., Базель 1545 р. й 1565 р., а також видання 1528 р. ймовірно з Кельна).

Книги давньогрецького вченого Теофраста (371-287 рр. до н. е.) можна класифікувати як природознавчі дослідження. В інвентар записано його відому працю “Історія рослин” у латинському перекладі “Historia plantarum” (Париж 1529 р.), що є однією з найпопулярніших праць з ботаніки в античну та середньовічну епоху. Інша праця Теофраста“Characteres Ethici” (Ліон 1593 р.) не є природознавчим дослідженням, а скоріше з етики, є викладом різних видів характерів людей, що були поширені за життя автора.

Риторичне мистецтво репрезентовано виключно давньоримськими авторами. Найдавнішим з них є Луцій Корніфіцій (75-32 рр. до н.е), якому приписують авторство трактату “Rhetorica ad Herennium” (не вказано час і місце друку). Одна книга належить перу ритора Луція Аннея Корнута (20-65) - трактат “De natura deorum” (без вихідних даних). Один із найвідоміших римських риторів Квінтиліан (35-100) представлений 11 книгами - усі є зібранням творів автора або ж виданням його найвідомішого твору “Oratoriarum institutionum” (Кельн 1521 р., 1528 р. (2), 1541 р., 1618 р., Базель 1548 р. й 1555 р., Ліон 1549 р. й Венеція 1567 р. та без дати, а також видання 1520 р., ймовірно паризьке). 15 видань з риторики записано під іменем Валерія Максіма (І ст.), автора збірки прикладів для риторики “Factorum et dictorum memorabilium libri novem”.

П'ять видань репрезентують творчість Плінія Молодшого (62-114): “Panegyricus Traiani” (Антверпен 1604 р. й Познань 1695 р., а також недатоване ліонське видання) та “Epistulae” (Лейпциг 1693 р.). Одне недатоване видання без вказування місця друку об'єднує попередні твори.

Ще три книги належать Квінту Аврелію Сіммаху (345-405) - це видання “Epistolarum ad diversos” (Майнц 1608 р., Франкфурт 1642 р. та ймовірно женевське видання 1587 р.).

До групи філософських книг зараховано 73 видання творів грецьких та римських авторів, за винятком одного. Йдеться про елліністичного єврейського філософа Філона Александрйіського (25 р. до н. е. - 60). До інвентаря бібліотеки університету записано три примірники збірок його праць (Франкфурт 1691 р. та два видання без вихідних даних).

Огляд праць з філософії грецьких авторів варто розпочати з Платона (427-348 рр. до н.е.). До інвентаря записано 10 видань творів цього філософа. Вісім з них - це зібрання праць “Opera Omnia” (Базель 1546 р. (2), 1556 р., Ліон 1588 р. й 1590 р. (2), Париж 1544 р., ймовірно женевське видання 1592 р.). Ще одна книга - це видання діалогу “Тімей” (Базель 1554 р.), інша - діалогу “Мінос” (Лувен 1531 р.).

Решта авторів є представниками грецької філософії І-V ст. Лише дві книги належать перу Епіктета (55-135): зібрання творів (Дрезден/Лейпциг 1756 р.) та французький переклад твору “Enchiridion” (Париж 1554 р.). Лише по одній книзі (зібрання творів) надійшло до університетської книгозбірні таких авторів, як Елій Теон (Базель 1541 р.,) та Кассій Лонгін (210-273) (Базель 1554 р.). Двома виданнями представлений Плотін (204-270): греко- й латиномовне зібрання творів (Базель 1580 р.) й лише латинський переклад творів (Базель 1562 р.). Ще п'ятьма виданнями репрезентований неоплатонік Прокл: трактати “De motu” (без місця й дати друку) та “De sphaera” (Базель 1534 р. й 1570 р, Тюбінген 1534 р.), а також один трактат, який не вдалось ідентифікувати (для нього теж не вказано час й місце видання).

Римська філософія представлена чотирма авторами. Найбільше книг (22) належить Сенеці (4 р. до н. е. - 65). Усі книги це зібрання творів філософа-стоїка з коментарями Юста Ліпсія та інших гуманістів. Два видання побачили світ у Парижі (1587 р. та французький переклад у 1604 р.), одне в Ліоні (1588 р.) та два в Амстердамі (1628 р. й 1634 р.). Три книги вийшли друком у Антверпені (1615 р., 1632 р., 1652 р.), Базелі (1557 р., 1573 р. та 1590 р.), Женеві (1604 р., 1613 р. 1614 р.) та Венеції (1648 р., 1669 р., 1681 р.). Чотири книги видані у Лейдені (1639 р. (2), 1640 р, 1649 р.).Для однієї книги не вказано вихідних даних, а видання 1603 р. ймовірно надруковане у Гейдельберзі.

Чотири книги висвітлюють погляди Тита Лукреція Кара (І ст. до н. е.) - це чотири примірники зібрання творів (Венеція 1515 р., Лейден 1595 р., французький переклад у Парижі 1692 р., один примірник без вихідних даних). Ще три видання належить перу Корнута Луція Аннея (І ст.) (Базель 1543 р. та 1570 р., одне видання без вихідних даних).

Окремо серед записаних до інвентаря античних авторів варто виділити християнського мислителя Боеція (480-524). Представлений він п'ятьма виданнями. Одне з них це зібрання творів (Венеція 1536 р.), решта - його найвідоміший твір “Розрада філософією” латиною (Антверпен 1560 р. й примірник без дати й місця друку), польський переклад (Торунь 1695 р.) й паралельний польсько-французький текст (Варшава 1738 р.).

Мабуть найбільший масив серед книг, записаних до рукописного інвентаря бібліотеки львівського університету, становлять видання художніх творів античних авторів - 275 книг. З найдавніших авторів, на чиї праці можна натрапити в інвентарі, представлені Гомер (VIII ст. до н. е.) та Гесіод (VIII-VII ст. до н. е.).

Гомеру належить 12 видань творів та 4 книги коментарів. Шість з них - це зібрання творів, тобто спільне видання “Іліади” та “Одіссеї” у формі паралельного грецько-латинського тексту (Базель 1551 р., Вормс без дати друку, та видання 1563 р. й 1574 р. без місця друку) або ж тільки латинського перекладу (два кельнські видання 1537 р.). “Іліада” представлена двома видання грецькою мовою (Венеція 1542 р. та Страсбург 1550 р.) й один паралельним греко-латинським текстом (Страсбург 1572 р.), “Одіссея” - трьома друками (Страсбург 1542 р. й без дати видання, а також книга 1586 р. без місця видання). Щодо коментарів до творів грецького поета, то вдалось ідентифікувати працю Євстахія Солунського (1115-1198) (Рим 1549 р.).

Гесіод, перший відомий на ім'я грецький поет, представлений лише 6 збірками своїх творів у паралельному греко- й латиномовному виданні (Базель 1544 р. й 1564 р., Цюрих 1579 р., ймовірно Франкфурт 1549 р., а також видання 1532 р. без місця друку) та у латинському перекладі (Лейпциг 1514 р.).

Чотирма виданнями представлений байкар Езоп (VI ст. до н. е.): `Fabulae” (Страсбург 1518 р.) та “Mythologia” (Франкфурт 1610 р., Венеція, друк без вихідних даних). Наступними варто згадати лірика Теогніда (VI ст. до н. е.) із збіркою творів (Лейпциг 1596 р.), поета Піндара (517-438 рр. до н. е.) із двома книгами (1587 р. й 1599 р. без місця друку) та драматурга Софокла теж із двома книгами (Франкфурт 1544 р. й 1555 р.). Дещо краще репрезентований Евріпід (480-406 рр. до н.е. ) - вісім книг. Три книги - це зібрання творів драматурга (Базель 1562 р., Гейдельберг 1597 р. та видання 1602 р. без місця друку). Окремо видані деякі драми Евріпіда: “Гебука”, “Ореста”, “Фінікіянки” (без місця і дати друку), “Гекуба” в перекладі Еразма Роттердамського (Краків 1536 р.,), “Гекуба” й “Іфігенія” (без місця й дати друку), а також збірка декількох драм (без місця й дати друку) й книга “Aristologia” (Базель 1559 р.). Три книги належать поету Палефату, автору популярної поеми “De Incredibilibus” (Амстердам 1649 р., Базель 1543 р. й книги без вихідних даних).

Ще два автори представлені лише однією книгою: Аполлоній Родоський (295-215 рр. до н. е.), автор книги “Argonautika” (Франкфурт 1548 р.), а також поет Каллімах (310-240 рр. до н. е.) із збіркою творів (Базель 1531 р.).

Три автори належать вже до нашої ери. Перший - сатирик Лукіан з Самостати (120-185) із 6 виданнями: два примірники паралельного греко-латинського видання (два базельські друки), два примірники французького перекладу (Амстердам 1722 р. (2)), а також видання “Dialogi coelestes” (Базель 1550 р.) й “Dialogi aliquot” (Базель 1521 р.). Наступний - Геліодор з Емеси (ІІІ-IV ст.), автор одного з найвідоміших давньогрецьких романів “Ефіопіка” (Базель 1552 р., друк 1596 р., Оберурзель 1601 р.). Останній - Нонн Панополітанський, поет з елліністичного Єгипту, автор твору “Metabole” - парафраз Євангелія від Івана. Власне цей твір надійшов до книгозбірні університету у двох виданнях (Агено 1527 р. й Франкфурт 1541 р.).

Також до інвентаря записано книги “авторства” легендарних постатей - поетів Орфея (без вихідних даних) та Мусея (Венеція 1517 р. й книга без дати й місця друку).

Огляд римської літератури варто розпочати з комедіографа Плавта (250-184 рр. до н. е.). До інвентаря записано 13 видань творів цього автора. 10 з них - це зібрання творів римлянина (Кельн 1538 р., Базель 1538 р., Флоренція 1554 р., Ліон 1587 р., Лейден 1589 р. та 1593 р., Женева 1605 р., Франкфурт 1605 р., Амстердам 1630 р.). Також натрапляємо на окремі видання різних творів Плавта: “Captiva” та “Trinummus” (Ділінген 1571 р.), “Amphitryon”, “Asinaria”, “Aulularia”, “Captivi” та “Curculio” (Страсбург 1514 р.), “Aulularia” (Страсбург 1520 р.).

Наступний автор - молодший сучасник Плавта комедіограф Теренцій (195-159 рр. до н. е.) з 11 виданнями типу “Opera” (Базель 1555 р., Лейпциг 1577 р. й 1582 р., Ліон 1580 р., Кельн 1583 р., Вроцлав 1550 р., 1566 р., 1592 р., видання 1616 р. й друк без вихідних даних). Лише одна книга авторства поета Луцилія (180-103 рр. до н. е.) записана до інвентаря (Лейден 1594 р.). Римський поет Емілій Макр (І ст. до н. е.) представлений трьома видання поеми про лікарські трави “De herbarum virtutibus” (Фрайбург 1530 р., Базель 1581 р. й одна книга без вихідних даних).

До університетської бібліотеки з книгозбірень закритих монастирів Галичини надійшло 20 книг Вергілія (70-19 рр. до н. .е) та 24 Горація (65-8 рр. до н. е.). Перший з поетів “золотого віку” представлений 13 виданнями зібрання творів (Париж 1515 р., Венеція 1566 р. й 1755 р., Базель 1586 р., Трнава 1677 р., Франкфурт 1700 р., Лейпциг 1703 р., Рим 1764 р., Роттердам 1674 р., Лейден без дати друку, а також три книги без вихідних даних). Окрім видань латиною, до інвентаря записана збірка французьких перекладів поета, видана у 1708 (ймовірно Париж). Три видання - це “Енеїда” (Базель 1577 р. й друк без вихідних даних) й окреме видання першої книги “Енеїди” (Флорнеція 1555 р.). Ще два - це поетична збірка “Буколіки” (обидві книги без місця й дати друку). Також у контексті творів Вергілія записана книга “Archetypi analytici ad integram P. Virg. Maronis Aeneidem” авторства Мельхіора Ляубана (1567-1633).

Щодо Горація, то 17 видань - це зібрання творів римського поета (Базель 1543 р. та 1591 р., Лейпциг 1558 р., 1563 р., 1709 р. й книга без дати друку, Венеція 1564 р., Франкфурт 1577 р., Антверпен 1579 р., Кельн 1616 р., Париж 1604 р. й 1642 р., Амстердам 1630 р., Ліон 1653 р., а також книга без вихідних даних, та видання 1585 р. й 1588 р. без вказування місця друку). Для чотирьох видань творів Горація зроблена примітка expurgatus - ймовірно йдеться про “очищені” видання творів поета під назвою “Horatius Christianus” (Аусбург 1609 р., Кельн 1615 р., Венеція 1751 р. й 1756 р.). Окремо записано видання од Горація (Страсбург 1518 р. й французький переклад у Парижі 1660 р.). Також до інвентаря записано видання “Emblemata” (Брюсель 1683 р.).

Останнім з поетів “золотої доби” римської літератури був Овідій (43 р. до н. е. - 17). В бібліотечному інвентарі записано 26 видань його творів. 16 книг - це видання одного з найвідоміших творів давньоримської літератури - поеми “Метаморфози” (Венеція 1518 р., Ліон 1534 р. та 1568 р., Кельн 1551 р., Базель 1568 р. й 1587 р., Франкфурт 1582 р. й 1601 р., Антверпен 1589 р. та 1618 р., Амстердам 1671 р., Париж без дати друку, а також три видання без вихідних даних). Також записано французький переклад “Метаморфоз” (Амстердам 1718 р.) й польський (Краків 1638 р.). Окремими виданням представлена поема “Fasti” (Відень 1513 р.), а також твір “Epistulae Heroidum” у польському перекладі “Rozmowy listowne” (1695 р.).

Римську літературу межі століть, окрім Овідія, також представляють байкар Федр (20 р. до н. е. - 70) із збіркою байок у французькому перекладі (Париж 1675 р.) та згадуваний вже Сенека. 11 книг авторства стоїка - це зібрання його трагедій (Базель 1550 р., Амстердам 1568 р. та 1632 р., Антверпен 1588 р. й 1601 р., Краків 1615 р., Падуя 1748 р, а також видання 1599 р., 1604 р. та 1607 р. без місця видання, й один друк без вихідних даних). Ще дві книги - це видання сатири “Ludus de morte Divi Claudii” (Базель 1521 р. й видання без місця й дати друку).

Ще 18 авторів є представниками римської літератури І-V ст. - так званого пізнього періоду. Частина авторів слабо представлена у книгозбірні університету - 1-4 виданнями: Гай Валерій Флакк (45-90) ймовірно з твором “Argonautica” (Кельн 1607 р.); Петроній (14-66) із виданням сатир французькою мовою (Кельн 1694 р.); Проспер Аквітанський (Проспер Тірон) (390-445) із збіркою “Epigrammata”; письменник та ритор Еліан (170-222) представлений збіркою анекдотів, максим, біографій тощо “Varia Historia” (Ліон 1567 р.) та книгою “De instruendi saciebus” (ймовірно Ліон 1553 р.); Гай Юлій Солін (ІІІ ст.) із двома зібраннями творів (Відень 1520 р. й Франкфурт 1519 р.); письменник Марціан Капелла (IV-V ст.) репрезентований відомим твором “De nuptiis Philologiae et Mercurii” (Відень 1516 р.) який є своєрідною енциклопедією artes liberales, а також зібранням творів (Базель 1532 р.); римський поет Персій (34-62) записаний разом із трьома зібраннями своїх творів (Париж 1605 р. й 1613 р. та Люблін 1752 р.); три примірники зібрання творів (Базель 1543 р., Лейпциг 1695 р. та видання 1600 р.) належать перу поета Сілія Італіка (28-103); трактат “Mitologiarum libri III” про інтерпретацію стародавніх міфів авторства Фульгенція (V ст.) тричі записаний до інвентаря (Базель 1570 р, Париж 1583 р. й один примірник без дати й місця друку).

Дещо краще представлені такі автори як християнський поет Пруденцій (348-410) - три примірники зібрання творів (Базель 1540 р., Кельн 1594 р., Ганновер 1613 р.), окремі видання поетичних збірок “Cathemerinon” (Лейпциг) та “Psychomachia” (Амстердам 1625 р.) та книга “Aurelii Prudentii hymni duo” (Відень 1514 р.); драматург Публій Папіній Стацій (45-96) - до інвентаря записано 8 примірників зібрання творів (Венеція 1519 р., Антверпен 1595 р. й 1613 р., Париж 1600 р., Лейден 1615 р., Амстердам 1653 р., Ліон 1617 р. й один примірник без вихідних даних) й епічна поема “Achilleis” (Страсбург 1517 р.); 8 примірників зібрання творів вийшли з під пера поета та філософа Макробія (390-430) (Кельн 1527 р., Ліон 1538 р., 1542 р. та 1556 р., Париж 1585 р., Лейден 1597 р. й два видання без вихідних даних); поету Авсонію (310-395) приписано 5 примірників зібрання творів (Гейдельберг 1588 р., Базель 1523 р., Ліон 1537 р. й 1575 р., а також ймовірно женевський друк 1608 р.).

Ще 9 книг належать Апулею (125-180) - це 5 екземплярів зібрання творів (Ліон 1588 р., Амстердам 1624 р. й 1628 р., ймовірно лейденське видання 1600 р. та книга без вихідних даних), два примірники книги “De herbarum virtutibus” (Базель 1528 р. й анонімне видання), примірник найвідомішого твору автора - роману “Метаморфози” (“Золотий осел”) (Базель 1560 р.), а також риторичний текст “Apologia” (1594 р.) на захист самого себе у звинуваченні у використанні магії.

Стільки ж книг приписано одному з найвідоміших римських епічних поетів - Марку Аннею Лукану (39-65). Зібрання творів автора репрезентовано 7 примірниками (Кельн 1571 р., Антверпен 1592 р., Амстердам 1658 р. й 1681 р., видання 1605 р. без місця друку й один примірник без вихідних даних). У двох примірниках записана епічна поема “Pharsalia” у польському перекладі Войцеха Станіслава Хрощінського (цистеріанська друкарня в Оліві поблизу Гданська 1690 р.) й домініканця Яна Алана Барджінського (Оліва 1691 р.).

Найкраще серед пізніх римських літераторів представлені Клавдіан (370-404), Ювенал (60-132) та Марціал (40-105). Давньоримському майстру панегірика Клавдіану належить 10 примірників зібрання творів (Ліон 1561 р., Антверпен 1571 р., 1572 р. та 1596 р., Венеція 1660 р., Амстердам 1688 р., Любек 1702 р. та три книги без дати й місця друку). Стільки ж видань того ж типу належить поету Марціалу (Базель 1559 р., Антверпен 1588 р. та 1698 р., Лейден 1595 р., Інгольштадт 1602 р., Краків 1616 р., Амстердам 1628 р. й 1729 р., Ліон 1656 р. й одне анонімне видання).

Найбільше книг - 13 - належить сатирику Ювеналу. 12 з них це зібрання сатир (Венеція 1523 р., Краків 1529 р. й 1647 р., Париж 1603 р., 1644 р. та 1684 р., Ліон 1562 р., Амстердам 1625 р., 1648 р. й 1651 р., Гаага 1683 р., Женева 1612 р.) та спільне видання разом із Персієм в італійському перекладі (Падуя 1711 р.).

Останніми розглянемо книги, у яких зібрані твори декількох античних авторів. На жаль, вдалось ідентифікувати лише частину з цих видань. До книг з історії можна віднести видання “Historiae Romanae Scriptores” (2 примірники), “Historiae Augustae Scriptores Latini” (Ганновер 1610 р.), “Fragmenta Historicum Collecta Ab Antonio Augustino” (Антверпен 1595 р.). До історичних можна додати зібрання трактатів з військової справи - “Scriptores rei militaris” (Париж 1535 р. та 1553 р.) й “De re militari libri quatuor” (Кельн 1580 р.). Сюди ж можна також долучити зібрання текстів про Троянську війну - “Belli trojani scriptores praecipui” (Базель 1573 р.).

Декілька видань стосуються медицини, зокрема “Compendium Chirurgiae” (Цюрих 1555 р.) та “Veterinariae medicinae” (Базель 1537 р.). До праць з філософії входить збірник “Sexti philosophi Pyrrhoniarum hypotyposeon” (1562 р.). Збірка трактатів “De re rustica” (Кельн 1536 р.) присвячена сільському господарству.

Найбільше збірок, як і у випадку з виданнями окремих авторів - це художня література:“Anthologia Poetica Graeco-Latina” (1617 р. без вказування місця друку), “Auctores latinae linguae in unum redacti corpus” (1595 р.), “Carmina novem” (Антверпен 1567 р. й видання 1586 р. без місця друку), “Corpus omnium veterum poetarum Latinorum” (Ліон 1603 р.), “Gnomologia Greco-Latina” (Базель 1557 р.) та “Vetustissimorum poetarum opera sententiosa quae supersunt” (Антверпен 1564 р.) й “Epicae et elegiaсae sententiae minorum poetarum graecorum” (Венеція 1746 р.).

З моменту приходу австрійської влади та утворення Королівства Галичини та Лодомерії мережа католицьких монастирів у регіоні переживала фазу активних змін. В ході секуляризаційних реформ кінця XVIII ст. було закрито значну кількість монастирів, реорганізовано внутрішнє життя монастирів та їхнє матеріальне забезпечення.

Відповідно до змін у монастирському житті зазнали змін й бібліотеки. Після відкриття у 1784 р. у Львові Йосифінського університету він був перетворений на головний книжковий репозитарій, до якого надходили книги із монастирів, як закритих в ході секуляризація, так і тих, що продовжили своє функціонування.

Монастирські бібліотеки, у першу чергу книгозбірня львівського єзуїтського колегіуму, разом із зібранням книг лейб-медика Пія Ніколауса Ґареллі, стали основою бібліотеки університету у Львові. Опрацювання близько 40 тис. книг, що надійшли з монастирів, розпочалось за директора Генрика Готфірада Бретшнайдера і закінчилось ймовірно у 1806 р. укладенням каталогів бібліотеки університету.

Одним із укладених каталогів є список творів грецьких та римських авторів Античності, чиї книги надійшли до університету із книгозбірень закритих монастирів (“Auctores veteres graeci et latini ex Bibliothecis abolitorum Monasterium in Gallicia”). До рукописного каталогу внесено 1125 книжкових позицій, без поділу за тематикою.

При опрацюванні інвентаря усі книги розподілено за декількома тематичними категоріями: архітектура, астрономія, географія, герметизм, граматика, енциклопедії, історія, математика, медицина, природознавство, риторика, філософія, художня література. Окремо, за цими з категоріями, проаналізовано збірки творів декількох авторів. Також окремо виділено зібрання творів Арістотеля та Цицерона як авторів, чиї праці найбагатше представлені в інвентарі. Найбільше книг класифіковано до художньої літератури й історії, які складають близько третини усіх видань. Добре представлена філософія, риторика та медицина. Усі решта галузі знання репрезентовані не більше ніж 30 книгами.

Враховуючи кількість книг, що надійшли до бібліотеки університету у Львові із закритих монастирів з теренів Королівства Галичини та Лодомерії можна стверджувати, що вони склали основу для формування книгозбірні університету, та продовжували виконувати функцію інтелектуального підґрунтя для здобуття освіти. Але якщо до кінця XVIIІ ст. йшлося про головно теологічну, то цього разу про світську, яку здобували на чотирьох факультетах університету: філософському, правничому, медичному й теологічному.

Наукові праці, в яких опубліковано основні результати розділу 5

1. Лоштин Н. Інвентарі та каталоги бібліотек католицьких монастирів XVI-XVIII ст. у фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка / Назарій Лоштин // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. - Львів, 2015. -Вип. 10. - С. 78-90.

ВИСНОВКИ

Книга є одним із ключових атрибутів чернечого життя, а бібліотека - невід'ємною частиною кожного монастиря. Саме при монастирях сформовано найстаріші християнські бібліотеки, деякі з них існують до нашого часу. Монастирська бібліотека виконувала функції зберігання християнського знання (Святого Письма, творів Отців Церкви й трактатів християнських богословів й філософів тощо) й передання цього знання прийдешнім поколінням, а також створення нового знання самими ченцями. Хоча часто монастирські бібліотеки були закриті для стороннього користувача, це “прийдешнє покоління” теж складалось з ченців, які через свою працю серед мирян удоступнювали християнське знання ширшому загалу. Окрім того, у школах (подекуди й вищого рівня) при монастирях освіту здобували й світські особи, які таким чином теж користали з книгозбірень ченців. Таким чином дослідження давніх монастирських бібліотек дає змогу детальніше вивчити окремі аспекти церковної та світської історії, читацькі інтереси чорно духовенства, а також духовні й інтелектуальні джерела, які допомагали ченцям у їхньому повсякденному житті.

На теренах колишньої Галицько-Волинської держави (згодом Руського воєводства Королівства Польського й Речі Посполитої) мережа бібліотек католицьких монастирів почала формуватись одночасно із створенням постійних чернечих осередків Західної Церкви у регіоні й утворенням єпархіальних структур - Львівської архідієцезії та Перемишльської дієцезії - у 1375 р. Монастирські бібліотеки у регіоні розвивались безперервно до кінця XVIII ст., коли унаслідок поділів Речі Посполитої терени Львівської архідієцезії та Перемишльського єпископства увійшли до складу Австрійської держави, а на приєднаних до Габсбургської монархії землях утворено Королівство Галичини та Лодомерії.

Внаслідок секуляризаційних реформ кінця XVIII - поч. ХІХ ст. відбулись численні зміни в монастирській мережі регіону. Відповідно й змін зазнали бібліотеки монастирів, значна частина яких була ліквідована або ж суттєво “вкорочена” австрійської владою. Внаслідок цього монастирські бібліотеки як цілісні книжкові збірки були розпорошенні по численних освітніх інституціях, у кращому разі - вони комплексно перейшли до бібліотеки Львівського університету як головного книжкового репозитарію у Королівстві Галичини та Лодомерії. До університетської книгозбірні надійшло близько 40 тис. книг із монастирських бібліотек.

Внаслідок подій XIX-XX ст., у першу чергу йдеться про пожежу 1848 р. в університетській бібліотеці й вивезення фондів цієї ж бібліотеки в часі ІІ Світової війни, численні екземпляри книг із монастирських бібліотек було втрачено. На даний момент ключовим джерелом для відтворення давніх монастирських книжкових збірок є їхні інвентарі, що укладались в часи функціонування цих бібліотек. Ці інвентарі розкидані по численних архівах та бібліотеках України й Польщі. У фондах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка збереглось до нашого часу 14 рукописів, що дають змогу дослідити давні монастирські бібліотеки з теренів Львівської архідієцезії та Перемишльської дієцезії Католицької Церкви: 12 рукописних інвентарів монастирських книгозбірень (бернардинців у Лежайську, Львові, Жешуві та Пшеворську, єзуїтів у Перемишлі та Самборі, мєховітів у Лежайську, домініканців у Ярославі, реформатів у Жешуві, тринітаріїв у Станіславові, кармелітів у Дрогобичі), один журнал видачі книг із монастирської бібліотеки (монастир бернардинців у Львові), а також список книг, що надійшли до бібліотеки Львівського університету із закритих монастирів.

Інвентарі бібліотек як історичне джерело перш за все дають змогу встановити кількісні характеристики монастирських книгозбірень та їхнє тематичне наповнення. В залежності від форми укладення інвентаря (коротка, неповна, повна) можна дізнатись не лише імена авторів й назви книг, а також дату й місце видання, імена бібліотекарів у монастирях, мету укладення документа, способи його завірення, частоту перевірки стану монастирських книгозбірень тощо. Більшість вивчених інвентарів (11) мають неповну форму укладення (назва документу, дата укладення інвентаря, вказано ім'я укладача, документ завірено, частково повна форма запису книг) із різними варіаціями необхідних елементів формуляру, один повну форму й один коротку.

Основну частину книг у монастирських бібліотеках складала релігійна література - видання Святого Письма або окремих його частин, біблійні конкорданції, твори Отців Церкви, трактати християнських (у значній більшості католицьких) філософів та богословів, аскетична й містична література, агіографія, “духовні” книги тощо. Наповнення бібліотек релігійною літературою логічно пов'язане із організацією чернечого життя й діяльністю ченців.

Однак окрім релігійних видань у бібліотеках монастирів добре представлені книги з інших галузей знання окрім теології. Йдеться про філософію, історію, юриспруденцію світську й церковну, медицину, математику, природничі науки тощо. Праці з цих галузей охоплюють авторів від Античності до найновіших на час укладення бібліотечних інвентарів вчених й письменників.

Такий спектр тематики книг яскраво ілюструє коло читацьких інтересів й інтелектуальних зацікавлень католицького чорного духовенства з теренів Львівської архідієцезії й Перемишльської дієцезії.

Монастирські бібліотеки є прямим відображенням системи орденського навчання. Наприклад, бібліотеки монастирів францисканської сім'ї добре забезпечені книгами з творами францисканського богослова й філософа Йоана Дунса Скота та коментарями до його праць.

При опрацюванні бібліотечних інвентарів навіть при побіжному аналізі кидається в очі всезагальна поширеність праць Томи Аквінського, що й не дивно, враховуючи значення філософії й теології “Ангельського Доктора” для католицького віровчення. Трактати домініканця використовувались при навчанні чи не в усіх чернечих орденах Католицької Церкви.

Ще однією рисою, що об'єднує усі монастирські бібліотеки окресленого у дослідженні регіону - це значна репрезентація авторів із середовища Товариства Ісуса. Наприклад, у бібліотеці тринітаріїв у Станіславові “єзуїтика” складала 15.6% від загальної кількості книг (96 з 616). З часу свого виникнення єзуїти зайняли провідні позиції в інтелектуальному житті Католицької Церкви, прилучившись до розвитку чи не всіх вище перерахованих галузей знання, зокрема до подальшого розвитку вчення Аквіната.

Дослідження інвентарів монастирських бібліотек також дає змогу встановити імена осіб, що виконували обов'язки бібліотекаря у монастирях. Не зважаючи на те, що різноманітні приписи загального орденського чи провінційного рівнів чернечих орденів наказували, щоб у монастирях обов'язки бібліотекаря виконувала особа, яка не обіймає інших посад, у XVIII ст. простежується давня практика, коли ці обов'язки виконував чернець, що обіймав посаду проповідника в обителі. Встановлено імена бібліотекарів у монастирі бернардинців у Львові (Феліціан Левинський) та Жешуві (Августин Плуцінський) й тринітаріїв у Станіславові (Юзеф від св. Сакраменту й чернець на прізвище Роговський).

На жаль, інвентарі свідчать лише про наповнення бібліотек монастирів певними книгами, однак не дають змогу встановити, які саме книги й з якою частотою потрапляли до рук читачів. Це можливо дізнатись за посередництвом журналів видачі книг із бібліотек. Вдалось встановити імена 126 користувачів книгозбірні монастиря бернардинців у Львові. Більшість з них (86.5%) - це представники духовенства (104 монахи та 5 читачів із середовища білого духовенства), решта (13.5%) - це світські особи. Приклад бібліотеки монастиря бернардинців у Львові засвідчує, що бібліотеки не були закритими для користувачів з-за меж монастиря чи ордену. Хоча найчастіше бібліотекою львівського монастиря користувались ченці-бернардинці, що само собою є очевидним фактом, проте доступ до бібліотеки мали ченці з інших орденів (францисканці конвентуальні й реформати, кармеліти, домініканці, тринітарії та василіани) й представники білого духовенства, і, що важливо, представники світського середовища. Видається доцільним говорити про факти доступну до бібліотек осіб з-поза меж ордену й у інших монастирях, книгозбірнями яких могли користуватись представники церковного та світського станів.

На формування й розвиток монастирських бібліотек впливав ряд чинників, зокрема статус монастиря у регіоні (центр провінції, контрати, тощо), функціонування при монастирі парафії чи харитативних установ (шпиталю, школи чи притулку тощо), матеріальне забезпечення обителі (можливість закупляти нові книги, забезпечувати бібліотек необхідними предметами й матеріалами), функціонування при монастирі осередку орденської освіти, підтримка доброчинців (книжкові дарунки). Були й інші чинники, які могли кардинально вплинути на розвиток монастирської бібліотеки. Ключові з них - пожежі та воєнні катаклізми. Внаслідок дії цих чинників монастирські книгозбірні зазвичай втрачали частину своїх колекцій, подеколи могли бути повністю зруйновані і вже не відновлювались після цього.

Як згадувалось вище, монастирські бібліотеки XIV-XVIII ст. з теренів Львівської архідієцезії та Перемишльського єпископства Католицької Церкви фактично не збереглись до нашого часу як цілісні комплекси, а внаслідок реформ кінця XVIII ст. були розпорошені між численними установами Австрійської монархії (бібліотека Львівського університету й Імператорська бібліотека у Відні перш за все). Проте дослідження рукописних інвентарів бібліотек монастирів дає змогу відновити склад цих бібліотек.

Дисертаційне дослідження є основою для подальшого вивчення історії монастирських книжкових зібрань на українських землях у XIV-XVIII ст. Наступним етапом повинно бути залучення інших архівних матеріалів (інвентарів та каталогів бібліотек, інвентарні описи монастирів, книги прибутків й видатків чернечих обителей тощо) та детальне дослідження збережених до нашого часу екземплярів книг із давніх монастирських бібліотек.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Джерела

Неопубліковані

1. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Інвентарна книга рукописів, 1905-1971. 240 с.

2. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 284 ІІІ, Cathalogus Librorum Bibliothecae Conventus Lesaiscensis ad S. Mariam Anuntiationis Coronatam, 1766. 19 арк.

3. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 286 ІІІ, Catalogus librorum bibliothecae fratrum Minorum Leopoliensium apud S. Andream z r. 1747. 39 арк.

4. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 287 ІІІ, Connotatio accipientum et restituentium libros hujus bibliothecae [Fratrum Minorum apud. S. Andream], Anno Domini 1771. Die III maj. 31 арк.

5. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 288 ІІІ, Catalogus Librorum Bibliothecae Conventus Lesaiscensis. 4 арк.

6. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 289 ІІІ, Catalogus Librorum Conventis Ressowiensis ad. S. Mariam Assumptam Coronatam. Bibliothecae Fratrum Bernardinorum. 12 арк.

7. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. - Рук. 290 ІІІ, Elenchus Librorum Jaroslaviam Translatorum Dominicanorum. 41 арк.

8. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 291 ІІІ, Catalogus librorum Conventus Reformationum Ressoviensium. 50 арк.

9. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 292 ІІІ, Superata librorum biblithecae Premisliensis. 25 арк.

10. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 293 ІІІ, Іnventarium bibliorum in biblitheca olim Jesuitarum Colegii Premslensis conscriptum 1774 per Stanislaum Chmielewski. 123 арк.

11. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 294 III, Katalog biblioteki oo. Trynitarzy w Stanislawowie. 17 арк.

12. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 295 ІІІ, Chmielewski Stanislaus Inventarium librorum biblithecae Samboriensis conscriptum 1774. 45 арк.

13. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 362 І, Inventarium Bibliothecae conventus Drohobybycensis 1766. 42 арк.

14. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 416 IV, Auctores veters graeci et latiniex Bibliotheci sabolitorum Monasterium in Gallicia. - 35 арк.

15. Наукова бібліотека Львівського національного університету імені Івана Франка, відділ рукописних, стародрукованих та рідкісних книг ім. Ф. П. Максименка. Рук. 1384 III, Spisk si№їek klasztoru OO. Dominikanуw [бернардинців] w Przeworsku. 13 арк.

Опубліковані

16. Ratio Studiorum: Уклад студій Товариства Ісусового. Система єзуїтської освіти / пер. з латини Р. Паранько, пер. з англ. А. Маслюх. Львів: Свічадо, 2008. 252 с.

17. Твори преподобного і богоносного Франциска з Асижу, серафимського отця. Львів: Свічадо, 2012. 160 с.

18. Сторінки історії Львівського університету за матеріалами німецькомовних документів / упоряд. В. М. Качмар, М. С. Смолій. Вид. 2-ге, доп. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2016. 208 с.

19. Чернігівські Афіни / за ред. А. Макарова. К.: Мистецтво, 2002. 229 c.

Література

20. Бичко А. Нікколо Мак'явеллі та його епоха // Мак'явеллі Н. Флорентійські хроніки. Державець. К.: Основи, 1998. С. XI-XXII.

21. Григулевич И. Инквизиция. Москва: Политиздат, 1985. 448 с.

22. Диса К. Історія з відьмами. Київ: Критика, 2008. 302 c.

23. Дух О. Бернардинці (францисканці-обсерванти) // Енциклопедія Львова. Львів: Літопис, 2007. Том 1. С. 217-219.

24. Дух О. Міжнародна наукова конференція “Як секуляризація монастирів змінила бібліотеки Європи (XVI-XIX ст.)” // Вісник Львівського університету. Серія книгознавство, бібліотекознавство та інформаційні технології. Львів: ЛНУ імені Івана Франка, 2012. Випуск 7. С. 328-333.

25. Жюлиа Д. Чтение и Контрреформация // История чтения в Западном мире от Античности до наших дней. Москва: Издательство ФАИР, 2008. С. 297-338.

26. Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки книжкового мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні. Львів: Вища школа, 1984. Кн. 2 . Ч. 2: 1765-1800. 128 с.

27. Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки книжкового мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні. Львів: Вища школа, 1981. Кн. 1 1574-1700. 136 с.

28. Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам'ятки книжкового мистецтва: каталог стародруків, виданих на Україні. Львів: Вища школа, 1984. Кн. 2 . Ч. 1: 1701-1764. 131 с.

29. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2002. 752 с.

30. Ільків-Свидницький М. Ґоттфрід Уліх та його студії з допоміжних історичних наук у Львівському університеті (1784-1794) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Праці комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін. Львів, 2015. Т. CCLXVIII. С. 443-456.

31. Іріарте Л. Історія францисканізму. Жовква: Місіонер, 2015. 575 с.

32. Історія релігії в Україні в 10-ти томах. Том 4. Католицизм. / ред. А. Колодний, П. Яроцький. Київ: Світ знань, 2001. 598 с.

33. Історія української літератури. Том другий / наукові редактори Віра Сулима, Микола Сулима. Київ: Наукова думка, 2014. 840 c.

34. Кальвин Ж. О христианской жизни. Мосвква: Протестант, 1995. 128 с.

35. Кирилюк А. Бібліотека луцького монастиря тринітаріїв // Старий Луцьк. Науково-інформаційний збірник. Луцьк, 2017. С. 268-275.

36. Кметь В. Єзуїтська колегія // Енциклопедія Львова. Львів: Літопис, 2008. Т. 2. С. 283-286.

37. Кметь В. Єзуїтський шляхетський конвікт // Енциклопедія Львова. Львів: Літопис, 2008. Т. 2. С. 286-287.

38. Кметь В. Історичні студії у Львівській єзуїтській академії (1661-1773) // Київська Академія. Київ: Дух і Літера, 2016. Вип. 13. С. 173-203.

39. Кметь В. Львівський єзуїтський колегіум на тлі контрреформації у Речі Посполитій в XVI - першій половині XVII ст. // Проблеми архівозн-ва і джерелозн-ва. Зб. наук. пр. до 90-річчя від д. нар. проф. В. Стрельського. Київ, 2001. Вип. 4. С.351-388.

40. Кметь В., Дух. О. “Ratio Studiorum” в історії європейської та української освіти // Ratio Studiorum: Уклад студій Товариства Ісусового. Система єзуїтської освіти. Львів: Свічадо, 2008. С. 7-31.

41. Кобів Й. Еразм Роттердамський і його сатиричне перо // Роттердамський Е. Похвала Глупоті. Домашні бесіди. Київ: Основи, 1993. С. 3-11.

42. Кондзьолка В. Нарис історії античної філософії. Львів: Львівський університет ім. І. Франка, 1993. 258 с.

43. Крижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні: Навч. посібник. Кн. 3. Кінець XVI - середина ХІХ ст. Київ: Либідь, 1994. 336 с.

44. Кунанець Н. Бібліотечна справа на західноукраїнських землях (ХІІІ ст. - 1939 р.): консолідований інформаційний ресурс. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. 448 с.

45. Леманн А. Иллюстрированная история суеверий и волшебства. Київ: Україна, 1993. 400 c.

46. Лоштин Н. Бібліотека єзуїтського колегіуму в Перемишлі за матеріалами інвентаря 1774 р. // Історія релігій в Україні: науковий щорічник. Львів: Логос, 2015. Кн. 1. С. 74-82.

47. Лоштин Н. Бібліотека монастиря бернардинців у Львові та її користувачі у 1771-1784 рр. // Rocznik Lubelski. Lublin, 2016. Tom XLII. S. 19-32.

48. Лоштин Н. Бібліотека монастиря та парафії каноніків регулярних Св. Гробу Господнього у польському місті Лежайську (за матеріалами інвентаря кінця XVIII століття) // Архіви України. Київ, 2016. Випуск 5-6. С. 263-269.

49. Лоштин Н. Брати-проповідники чи менші брати? До питання про ідентифікацію рукописного інвентаря монастирської бібліотеки у Пшеворську // Етнічна історія народів Європи. Київ, 2016. Вип.49. C. 13-19.

50. Лоштин Н. Діяльність домініканських місій в Галичині та на Поділлі (XIII - перша половина XV ст.) // Rocznik Lubelski. Lublin, 2014. Tom XL. S. 9-14.

51. Лоштин Н. Документи до історії римо-католицьких монастирів у фондах ЦДІА України, м. Львів // Дні науки історичного факультету-2013. Мат. VI Міжнар. наук. конф. молодих учених. Київ, 2013. Вип. VI. Ч. 7. С. 51-53.

52. Лоштин Н. Душпастирська діяльність домініканців в Україні у XVIII ст. (на прикладі ченців монастиря Св. Стефана у містечку Золотий Потік) // Одіссос. Актуальні проблеми історії, археології та етнології. Мат. V Міжнар. конф. “Одеські читання-2013”. Одеса, 2014. Вип. V. С. 130-132.

53. Лоштин Н. Душпастирська діяльність ченців монастиря Св. Стефана в містечку Золотий Потік у XVIII ст. // Народознавчі зошити. Львів, 2013. № 5. С. 839-851.

54. Лоштин Н. Єзуїтика в бібліотеці станіславівських тринітаріїв // Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис “Галичина”. Івано-Франківськ, 2016. № 28. С. 33-41.