Об’єктивація концепту recession/рецесія у сучасному англомовному політичному Інтернет-дискурсі: лінгвокогнітивний, семіотичний та комунікативно-прагматичний аспекти

Так, наприклад у фрагменті політичного Інтернет-дискурсу спостерігаємо звернення до політичного міфу: "Will democracy survive in Greece? If things get too bad, they've tried every political party already and they all screwed up, "said Jim Angel, a finance professor at Georgetown University's McDonough School of Business. He points to Venezuela's late leftist strongman, Hugo Chavez, as an example of a military autocrat coming to power and "systematically dismantling democracy." Висловлювання they've tried every political party already and they all screwed up актуалізує концепт RECESSION, адже автор наголошує, що ситуація в сучасній Греції не поліпшується навіть з умов багатьох спроб. Відомо, що при владі в Греції були єврокомуністичні, маоїстські, троцькістські, екологічні та євросоціалістичні партії. Отже, Греція наразі перебуває в політичні й рецесії. У наведеному фрагменті політичного Інтернет-дискурсу концепт recession актуалізовано через фразеологічну одиницю screw up. Розвінчуванню міфу сприяє і смислова антитеза про Уго Чавеса, представника лівого руху Венесуели, незмінного президента Венесуели з 1999 до 2013 р. Концепт recession реалізовано в рядку systematically dismantling democracy. Зміст висловлювання підсилено за допомогою стилістичного засобу алітерації, який набуває сили завдяки прислівнику systematically, що позначає регулярність повторення дії.

Найважливішою властивістю міфу є його позараціональність, примат образно-емоційного начала: "Міф виявляється первинною і найдавнішою формою влади - владою організованих емоцій, інстинктів і почуттів" [144, c. 16]. Е. Кассірер зазначає, що раціональна організація легко підтримується в мирний, спокійний час, у періоди стабільності і безпеки у той час, як у "критичні моменти людського соціального життя раціональні сили, які чинять спротив виходу на поверхню старих міфічних концепцій, не можуть бути впевнені у собі" [132, c. 205].

Значущість міфу в політичній комунікації пов'язана з тим, що політика заснована не стільки на глибоких інтелектуальних концепціях, скільки на пропаганді, а пропаганда - це мова алегорій, спрямована на гіпноз мас, мова міфологем і міфосюжетів. Адже соціум шукає засліплення і сенсації, а не логіки. Звідси видається зрозумілим, що від особи "вождя" або пропагандиста потрібно лише вміння щирого і яскравого обґрунтування того чи іншого кроку через те, що у соціуму немає ні часу, ні бажання вивчати аргументи, зважувати всі "за" і "проти" [282, c. 27].

Слабкість раціональності і спрощеність сприйняття ситуації призводять до певного спотворення картини реальності, тому політичні міфи є не обов'язково вигадкою, частіше це напівправда чи напівбрехня [316, с. 30], але в граничному випадку міф постає небезпечною фальсифікацією [339, с. 9].

Міф є продуктом спонтанної колективної творчості, що властивий масовій свідомості. Обов'язковою умовою існування міфу є широка підтримка громадської думки. Міф як вторинна семіотична система "конституює вторинну реальність, у яку, в свою чергу, вірять і зобов'язані вірити всі члени цього колективу" [66, с. 23]. Така думка Р. Водак переплітається з відомим висловлюванням Е. Кассірера про те, що "міф - це персоніфіковане бажання групи" [132, c. 205]. Міфи характерні для політично наївних, не обізнаних у політиці людей, що складають соціальну середу існування міфів, хоча творцями міфів можуть бути і політичні експерти, які свідомо створюють їх, переслідуючи певні політичні цілі.

Політичний міф слугує пристосуванням певного культурного міфу для політичних цілей, але, на відміну від культурного міфу, в його основі завжди лежить певна концепція. Політичний міф характеризується не тільки конкретною картиною світу, але і концепцією соціальної істини, певною точкою часу, пов'язаною з витоком національної історії та культури, образом майбутнього і різкою опозицією "ми - вони" (образ союзника і образ ворога) [238, c. 161].

Політичний міф тісно пов'язаний з ідеологією, адже остання насаджує пануючу систему цінностей, яка відбивається в семантиці міфологем. З одного боку, міфологія бере участь у формуванні національного або класової самосвідомості, з іншого боку - "міфологізація може стати вторинним породженням ідеології, якщо в ній посилюється тенденція навіювання у свідомості суспільства певного розуміння дійсності" [98, c. 163]. Ідеологи використовують міфи для створення ілюзії реальності з метою інтерпретації дійсності в бажаному для них напрямі. Так, наприклад, Дж. Маккейн закликає не бути осторонь, а підтримати українців. На нашу думку у світлі сучасних подій висловлення: We are Georgians. And we are Ukrainians виступає символом ідеології українського народу, адже, грузинський народ став одним з перших, хто ризикнув вийти з-під контролю Росії, продемонструвавши всьому світові свою мужність та любов до свободи: The comments echoed McCain's 2008 statement, “We are all Georgians,” which he made as a Republican candidate for President after Russia invaded Georgia. Six years later, McCain says he feels the same about the plight of Ukraine. “We are all Ukrainians in the respect that we have a sovereign nation that is again with international boundaries… that is again being taken in as part of Russia,” he said in an interview in his Senate office. “That is not acceptable to an America that stands up for the rights of human beings. We are Georgians. And we are Ukrainians.” [402]

Мовною реалізацією міфу слугує міфологема, яка належить до ключових знаків політичного дискурсу. Мовне існування політичного міфу безпосередньо пов'язане з такими характеристиками політичного дискурсу, як фантомність і фідеїстичність, що відображається в прагматичній структурі значення міфологеми. Ознакою міфологеми є фантомний денотат, або неіснуючий, або настільки неясний і розмитий, відірваний від реальної дійсності, що це створює простір для роботи помилкової свідомості. Аналітики відзначають характерну для фантомного стану свідомості затьмареність словом, віру в магію слова.

На нашу думку, мовне існування міфу має статус прецедентного феномена. До числа прецедентних відносяться феномен з такими ознаками: 1) вони добре відомі всім представникам лінгвокультурного співтовариства, мають особистий характер; 2) актуальні в когнітивному плані (пізнавальному й емоційному), оскільки у національному менталітеті існує інваріант їх сприйняття; 3) звернення до них постійно поновлюється в мові представників лінгвокультурної спільноти і не вимагає додаткового розшифрування або коментаря [127, c. 216]; 4) володіють ціннісною значущістю для певної культурної групи [240, c. 56].

З аксіологічної точки зору виокремлюють міфи, які стверджують позитивні цінності, але також і міфи, що втілюють негативні цінності, які, за визначенням П.С. Гуревича, позначаються як міфи-ідилії і міфи-кошмари [85, c. 409].

Міфи-ідилії розкривають світлу картину або уособлюють утілення ідилії, рятівної утопії. У свою чергу, міфи-кошмари експлікують страх перед майбутнім, абсолютизують ідею змови, погрози процвітанню, прагнуть персоніфікувати злу силу, виконуючи основну стратегію пошуку винуватців.

Коментуючи функціонування міфологем-антропонімів у політичному дискурсі, ми повинні констатувати, що їх аксіологічна орієнтація втілюється в архетипній рольовій опозиції, властивій міфічній свідомості, а саме у протиставленні "героїв" і "лиходіїв". Становлення міфологеми героя супроводжується процесом сакралізації політика і його імені, натомість, становлення міфологеми лиходія - процесом демонізації. Демонізація, зокрема, може бути наслідком десакралізації при різкій зміні дискурсивної ціннісної парадигми [85, c. 64].

У політиці міф не завжди є вигадкою, частіше він виступає напівправдою. Як пише Г. Лассвелл, політичний міф містить в собі "фундаментальні допущення", що стосуються нагальних політичних питань. Власне політичний міф містить символи, до яких удаються не тільки з метою роз'яснення, але й виправдання специфічних практик влади [333, с. 268].

Таким чином, при семіотичному підході політичний дискурс постає знаковою системою, де інформація циркулює між різними елементами політичної системи. При чому, успіх певних типів текстів політичного дискурсу, зокрема, політичних промов у боротьбі за владу обумовлюється тим, наскільки знаки і символи, якими оперує політик, збігаються з думками й оцінками масового адресата.

Висновки до третього розділу

1. Вивчення концепту recession на основі лексико-семантичного підходу дозволило виокремити ядро семантичного поля досліджуваного концепту (change, fall, decline). Периферію складають (згідно з контекстом): break, decrease, collapse, depression, default, crisis, inflation, bankruptcy, unemployment, destabilization, bottom-out, downturn, shakeout, а також протилежний за значенням антонімічний ряд склали такі іменники, як development, progress, advance, revival. З огляду на когнітивно-дискурсивний підхід концепт recession/рецесія, є синтезом як мовного, так і енциклопедичного знання про це явище в свідомості людини. Поняттєвий шар, що відображає сутнісну специфіку концепту, репрезентується сукупністю негативних явищ економічного та політичного характеру (падінням виробництва, економічним спадом у багатьох сферах, фінансовим банкрутством, політичною нестабільністю). Такий елемент, репрезентується за допомогою метафоричних висловів і когнітивних метафор, безпосередньо відображає сутнісну специфіку концепту.

2. З позицій когнітивно-дискурсивного підходу концепт recession/ рецесія як одиниця концептосфери політичного дискурсу характеризується сукупністю спеціальних знань про комплексну, багатоаспектну діяльність, що спрямована на подолання кризових ситуацій та політичне переконування аудиторії. Тобто концепт recession/рецесія є моделлю репрезентації знань про специфічну діяльність, ця модель є "пакетом" інформації, знань про цей вид діяльності. Використання фреймового підходу уможливило репрезентацію досліджуваного концепту в вигляді фрейму.

3. Дослідження особливостей вербалізації концепту recession у політичному Інтернет-дискурсі з огляду на семіотичний підхід дозволило визначити його знаковий характер. Поділяємо вербальні політичні знаки на референтні та знаки-конденсати. Референтні знаки є денотативними, емоційно нейтральними, вони є економним способом зв'язку з предметами та ситуаціями об'єктивної дійсності; такі знаки сприяють логічному осмисленню ситуації. Знаки-конденсати викликають сильну афективну реакцію, яка асоціюється з реалією, що позначається. Знаки політичного Інтернет-дискурсу існують у когнітивному та афективному вимірі: когнітивний компонент включає в себе знання політичної реалії (причому це може бути не стільки об'єктивне знання, скільки те, що приймається на віру), натомість афективний (емотивний) компонент визначається характером оцінного знака та інтенсивністю емоцій, провокуються відповідним референтом.

Основні положення розділу висвітлені в одноосібних публікаціях автора дисертації [25, 29].

Розділ 4. Комунікативно-прагматичні стратегії і тактики дискурсивної реалізації концепту recession

4.1 Аргументативна стратегія

Досліджуючи реалізацію концепту RECESSION у політичному Інтернет-дискурсі вважаємо за доцільне виділити чотири провідні стратегії: (1) аргументативну; (2) валоративну; (3) апелятивну; (4) стратегію оптимізації перлокутивного впливу. Ми вважаємо, що саме взаємодія цих комунікативно-прагматичних стратегій дозволяє досягти бажаного перлокутивного ефекту - залучення уваги до тієї чи іншої політичної партії або політика і завоювання ними довіри певної частини аудиторії. Розглянемо кожну прагматичну стратегію окремо.

Аргументація - це складний вид діяльності, в якому беруть участь дві сторони - переконуюча і переконувана. Виділяємо різні "функції" або "компоненти" аргументації: (а) дані (або факти); (б) зміст основного твердження, або "висновок"; (в) обґрунтування (гарантія правильності висновку); (г) обставини, що підтримують це обґрунтування (наприклад, аргументи); (д) оцінка відносної сили аргументів; (е) пуступки, що дозволяють доводити, не відмовляючись від своєї основної мети, як би піти назустріч аудиторії, що потенційно заперечує [350, c. 320].

Широке розмаїття засобів і методів аргументації робить необхідним аналіз логічної структури знання:

Пропозиція (proposition) виступає як початковий спосіб "пакування" інформації, яка підлягає передачі за допомогою висловлювання. Одна пропозиція або з'єднання ряду пропозицій утворює семантичну основу пропозиції, її глибинну (або смислову) структуру.

Засновок (Premise) - пропозиція, яка використовується в якості аргументу під час аргументації.

Аргументація (argument) - група пропозицій, одна з яких є підставою для іншої.

Умовивід - пропозиція, яка є тезою в аргументації.

Індукція - процес, в результаті якого посилки створюють основу для умовиводу.

Дедукція - процес, в результаті якого посилки є доказом умовиводу.

Відтак, для того, щоб висловлювання було переконливим, необхідно вибудовувати аргументацію, використовуючи посилки і умовиводи. Як правило, щоб досягти потрібного перлокутивного впливу, виділяються два-три центральних аргументи, які вважаються найбільш вагомими та переконливими з точки зору суспільної значущості. У політичному Інтернет-дискурсі ця прагматична стратегія дозволяє впливати на адресата шляхом оперування і маніпулювання фактами і цифрами, використовуючи закони аргументації, логіки і риторики. Крім того, аргументація вибудовується: (1) від загального до конкретного (дедукція) і навпаки (індукція); (2) від абстрактного до конкретного і знову до абстрактного; (3) від другорядного до значущого. Стратегія логічного переконання є стрижневою, оскільки вона спирається: по-перше, на раціональні основи переконання, на розум, а не емоції, які важко контролювати і тим більше аналізувати; по-друге, в самій суті раціонального переконання лежить міркування, тобто процес перетворення одних думок на інші, який піддається контролю з боку суб'єкта. Хоча неформальні міркування не допускають прямого перенесення істини з посилок на закінчення, тим не менш, ми можемо оцінювати їх укладення за допомогою раціонального аналізу підтверджують їх фактів. По-третє, завдяки своїй логічній структурі, висловлення набуває упорядкованого, цілеспрямованого і організаційного характеру [91, c. 321].

З нашої точки зору, аргументативна стратегія є найбільш ефективною у разі, коли цільова аудиторія найбільш інформована і освічена частина населення. Ця стратегія спрямована на тих, хто готовий зробити деякі інтелектуальні зусилля, щоб вникнути в суть, що викладається, проаналізувати відносини між висновками і доказами, а потім або прийняти, або відхилити висловлені аргументи. Ця стратегія є самою змістовною за своєю суттю. Змістова стратегія є покроковим, плануванням досягнення мети укупі з розрахунком ресурсів (правил і засобів) через віднесення до об'єкта, через предметний зміст. Предметний зміст комунікації є ефективним усередині спеціалізованої аудиторії, що розбирається в предметі обговорення.

Аргументативна стратегія рідко використовується ізольовано від інших стратегій, однак, виходить на перший план у тому випадку, коли необхідно надати більш сильний і тривалий вплив на свідомість людей. Дослідження аргументативної стратегії на матеріалі політичного Інтернет-дискурсу дозволило нам виділити низку тактик:

1) маніпулювання - переконання шляхом створення бажаних для суб'єкта-маніпулятора логічних висновків;

2) деталізація - переконання методом детальної подачі інформації.

У свою чергу дані тактики мають специфічні технології впливу. Розглянемо кожну з тактик окремо.

Тактика маніпулювання, що виражається у висуванні бажаних для суб'єкта-маніпулятора логічних висновків, і приховуванні небажаних відомостей, може досягатися шляхом:

а) маніпулювання цифрами;

б) маніпулювання фактами;

в) виправдання негативних наслідків певних подій.

Реалізацію стратегії маніпулювання ілюструє таблиця 4.1:

Таблиця 4.1 Засоби реалізації тактики маніпулювання

Аргументативна стратегія	Тактики	Способи лінгвістичної реалізації
Маніпулювання	Маніпулювання цифрами Виправдання негативних наслідків певних подій, наслідків своєї діяльності	Числівники в сполученні з інтенсифікаторами Позитивно забарвлена лексика, повтор, стилістичний прийом Емфатичні конструкції з безособовим підметом "it" та "there"; перелік

Тактика маніпулювання цифрами полягає у використанні числівників, як правило, у сполученні з інтенсифікаторами: І 'т proud to report that we have even more than 116 organizers in all 50 states, working hard, organizing the Democratic Party in every precinct in every state.

The contrasts can be huge. The lowest council tax in the country at Band D is in conservative-controlled Wandsworth - Ј948. The highest is in Labour-controlled Sedgefield- Tony Blair's constituency - at a stassering Ј1,490 [392].

Слід зазначити, що під час маніпулювання цифрами використання відсоткового показника є найбільш вдалим, адже є зрозумілим для більшої частини аудиторії.

IT stocks continued to fall for the second day today reeling under the impact of global financial crisis with the sectoral index taking a hit of 51.78, points or 1.44 per cent, amid concerns that the country's outsourcing sector will face the heat. Shares of the country's largest software exporter TCS dropped 1.61 per cent to close at Rs 749.55 after touching an intra-day low of Rs 720, while IT major Infosys closed 0.64 per cent down at Rs 1,564.25 [392].

Використання метафоричного виразу outsourcing sector will face the heat

Апелює до емоційної сфери адресата, як і інші стилістичні засоби, та у поєднанні із технологією маніпулювання створює емотивну розрядку. У цьому прикладі реконструюємо концептуальну схему RECESSION IS HEAT, автор має на увазі, що кожний економічний та політичний спад характеризується інтенсифікацією зусиль, спрямований на його подолання.

Тактика маніпулювання фактами виражається в подачі інформації, вигідної для підтримки сприятливого іміджу політичної події. У реалізації цієї тактики особливу роль відіграє лексика з позитивно-оцінною конотацією, порівняльна ступінь прикметників, стилістичний повтор і прийом нарощення:

If you want your area to have more recycling, greener parks and public spaces, cleaner streets and better transport, vote Conservative on the 4'' of May. So the message is clear - Vote blue, go green.

We stand with the working people of America; we fight for the unlimited potential of the greatest Nation on the face of the earth, the courage to stand up for justice, the strength to reclaim a system Republicans rigged for themselves. This is the America we fight for. That is what we stand for. That is how we will win in November 2006 and begin to take our country back [388].

У наступному прикладі зустрічаємо асоціацію економічної ситуації із хворобою живої істоти the cusp of a recover, old economy maladies. На нашу думку автор застосовує таке порівняння з метою надати висловленню душевного драматизму та апелювати до почуттів адресата: The US economy is now on the cusp of a recovery. Many economies that export heavily to the US will follow suit, as the US leads the way out of the first synchronised global recession in a generation. But what caused the global recession? The roots of the global recession can be traced to the end of the Asian crisis in 1998, when several key Asian economies began to export their way out of recession [388].

Когнітивною основою виділених метафоричних висловлень слугує концептуальна метафора рецесія - це хвороба

The Information Technology (IT) sector was considered the "new economy", supposedly immune to old economy maladies like business cycles. In fact, industry leaders asserted that the new economy was insulated from old economy slowdowns. But something significant had changed by the end of the 1990s. During earlier downturns, IT had accounted for a relatively small proportion of capital spending, and market penetration of those technologies was still low enough to spur rapid growth in spite of cutbacks in other areas of capital investment [393].

Тактика виправдання негативних наслідків діяльності. У плані вираження цієї тактики важливе місце займають ті експресивні засоби, які здатні надати позитивну модальність висловлення на противагу негативним концептам, що містяться в ньому. Засобами реалізації виступають стилістичні прийоми, наприклад, риторичне запитання, повтор, інверсія та емфатичні конструкції з безособовим "it". У наведених нижче прикладах ці стилістичні засоби нейтралізують напругу, створену концептами "tough life", "hard work": So why is the Government so tough? Because for all the progress, life's still tough for many hard-working families.

It's ordinary hard-working families in middle and lower incomes who most need public service reform. And when we intervene in Kosovo, Afganistan, Sierra Leone, or even Iraq, it is the people there, who have been the greatest beneficiaries [398].

Тактика деталізації підвищує рівень впливу повідомлення, оскільки людина схильна більше довіряти детально структурованій інформації. Ми виділили такі тактики подачі повідомлення: а) протекція; б) створення логічного ланцюжка.

Аналіз цієї тактики та її технологій дозволив нам виявити основні лінгвістичні засоби їх реалізації, які відображені у Таблиці 4.2:

Таблиця 4.2 Засоби реалізації аргументативної стратегії

Аргументативна стратегія	Тактики	Лінгвостилістичні засоби реалізації
Деталізація	Проспекція, Створення логічного ланцюжка	Нарощування, повтор, паралельні конструкції, дієслова з позитивною конотацією

Проспекція (від англ. "Prospective", проспективний), тобто фокусування на майбутні події, коли фактично видається бажане за дійсне. Проспекція є характерною технологією переконання, яка актуалізується конструкціями з «will» [150, c. 77]. Обґрунтування майбутніх змін на краще, як правило, виражається підрядними причини:

You 7/ save money because Conservative councils charge lower council taxes.

And you '11 keep local decisions in local hands because only the Conservatives are campaigning to stop Labour taking power away from local people and handing it to elected regional officials [388].

Проспекція часто реалізується шляхом сполучень стилістичних прийомів, а саме таких, як наростання, перелік, повтор. Ці прийоми підсилюють плив на реципієнта:

We will welcome guests to this country; we will praise, not apologize for our multi-cultural society and we will never play politics with the issue of race.

'We will take our country back vote by vote, block by block, neighborhood by neighborhood [392].

У фрагменті виступу президента Сполучених Штатів Б. Обами спостерігаємо саме фокусування на подіях майбутнього: Obama said his European counterparts agreed to continue financial sanctions beyond their July expiration when the European Council meets at month's end, until Russia lives up to the ceasefire terms agreed upon in Minsk, Belarus, last year. The U.S. has called on Russia for the last several months to live up to a second ceasefire that was agreed in February. "We recall that the duration of sanctions should be clearly linked to Russia's complete implementation of the Minsk agreements and respect for Ukraine's sovereignty,"the summit declaration read. "They can be rolled back when Russia meets these commitments. However, we also stand ready to take further restrictive measures in order to increase cost on Russia should its actions so require" [413]. У цьому прикладі вбачаємо два варіанти розвитку подій - позитивний: They can be rolled back when Russia meets these commitments та негативний: to take further restrictive measures in order to increase cost on Russia should its actions so require.

Тактика створення логічного ланцюжка. Як показав аналіз політичного Інтернет-дискурсу, щоб досягти бажаного перлокутивного впливу, виділяється провідний аргумент, який вважається найбільш вагомим і виграшним, а також слугує сполучною ланкою для всіх подальших доводів [150, c. 77]. Виділити провідний аргумент дозволяє стилістичний прийом нарощення, який супроводжується динамічними дієсловами:

It's an issue that I've put at the top of the political agenda over the past few months.one that I care deeply about... and where we have the opportunity to take a lead and make a difference. This issue is the environment [405 ].

Для надання доводів характерним є використання паралельних конструкцій та стилістичного повтору: We 're making transport greener. We're encouraging recycling. We're tackling litter. We 're lowering carbon emissions. We 're cleanins up our parks. We're fighting noise pollution.

We stand with the working people of America; we fight for the unlimited potential of the greatest Nation on the face of the earth, the courage to stand up for justice, the strength to reclaim a system Republicans rigged for themselves. This is the America we fight for. That is what we stand for. That is how we will win in November 2006 and begin to take our country back [405].

При створенні логічного ланцюжка використовуються такі стилістичні синтаксичні прийоми, як полісиндетон (polysyndeton) і безсполучниковий зв'язок (asyndeton), що дозволяють зберегти безперервність аргументації і навіть посилити її, а також якомога довше утримати увагу адресата. Цей прийом зустрічався у промовах Т.Блера неодноразово: We have taken some knocks, and we have to live with that. And sometimes we have paid a price for genuinely difficult, even unpopular, decisions. But the fundamental direction in which we are leading is right.

' We introduced a minimum wage. We reformed literacy and numeracy in primary school. We changed the NHS internal market. We ended Britain's isolation in Europe.

Сильна аргументація втілюється в синтаксичних конструкціях з підрядними причини, мети, способу дії, що виражають логічні доводи, а також в складнопідрядних реченнях з підрядним умови: The reason the Tories are marginalized is they refuse to accept we 're equals.

If vou want your local area to have more recycling, greener parks and public spaces, cleaner streets and better transport, vote Conservative on the 4 ' of May.

З метою дослідження тактики деталізації ми проаналізували побудову логічних ланцюжків аргументації на прикладі текстів мовлення лідера Консервативної партії Великобританії Д. Камерона і лідера Демократичної партії США Говарда Діна.

У випадку з консерваторами провідними аргументами служать ідеї децентралізації та необхідності ефективного вирішення екологічної проблеми, яка стосується всіх і кожного, і тому ця ідея повинна згуртувати націю. Лідер Демократичної партії США в якості ведучого аргументу використовує ідею безпеки, будує свою аргументацію на споконвічно американських цінностях, а саме на тому, що об'єднує всіх громадян країни, а також обіцяє соціальну програму для середнього та робітничого класу (див. Таблицю 4.3):

Таблиця 4.3 Побудова логічних ланцюжків аргументації на прикладі текстів мовлення лідера Консервативної партії Великобританії Д. Камерона і лідера Демократичної партії США Говарда Діна

Об'єкт	Головні аргументи	Доводи (premises)	Умовивід (conclusions)
Conservative party of Great Britain	Децентралізація ("We believe in localism")	1) low taxes 2) stopping labour taking power from local people	"The lesson is simple - your best bet is to vote Conservative on May 4th"
	Экологічна програма ("We have to think global, act local")	1) improving quality of life 2) impact on all our lives for new generations 3) new approach to climate change	"So the message is clear -Vote blue- Go green"
Democratic party of the USA	Підвищення заходів безпеки ("A bold vision for a secure America")	1) hunting down terrorists 2) making streets safe 3) securing good jobs for Am. workers, 4) securing American family	"Democrats offer a change"
	Прихильність до споконвічно американських цінностей ("our values")	Revolution, courage, heroism, freedom, brotherhood, honesty, hard work	"We will tell the American people that if you elect democrats we will fight for a platform of values"
	Соціальна політика ("We stand with the working people of America")	raising wages, fairness in mid. class tax, ethics legislation, fixing Medicare	"That is the America we are fighting for. That is what we stand for. That is how we will win in November2006 and begin to take our country back".

Таблиця свідчить, що логічна послідовність у викладі надає більш вагомий характер і велику переконливість тексту промов.

Ми вважаємо, що аргументативна стратегія є провідною в тих жанрах, де об'єкт політичного дискурсу виступає від свого імені, пропагуючи ідеї своєї партії, або висвітлюючи певну політичну подію. Особливу роль у досягненні перлокутивного впливу грають тактики і технології логічного переконання, що реалізуються через ті синтаксичні конструкції, які дозволяють передати сильну аргументацію - складнопідрядні речення з підрядними мети, причини, наслідки та умови. У тих випадках, де аргументація носить недоказовий характер, залучаються стилістичні прийоми та експресивні засоби емоційного впливу - риторичне запитання, ефект "лакуни", повтор, полісиндетон, паралелізм, нарощення, емфатичні конструкції в поєднанні з експресивними лексичними засобами, які виконують функцію посилення логічного впливу на аудиторію.

4.2 Апелятивна стратегія

Апелятивна стратегія полягає в емоційному впливі, що є невід'ємною частиною прагматичного плану Інтернет-дискурсу, оскільки він володіє глибокими психологічними підставами. Емоційність пронизує всю мовну діяльність людини і закріплюється в семантиці слів як показників його різних емоційних станів. Саме тому при дослідженні Інтернет-дискурсу, крім логіко-предметної семантики, що відбиває будь-яке поняття людського мислення, важливо враховувати і емотивну. Ми пропонуємо розглядати апелятивну стратегію, або стратегію емотивного впливу в політичному Інтернет-дискурсі як домінанту.

Уся концептосфера і кожен окремий концепт, які постають в політичному Інтернет-дискурсі, набуває емоційності, оскільки апелювання до почуттів дозволяє утримувати увагу адресата і впливати на його підсвідомість.

Емотивна семантика є опосередкованою мовою ставлення людини до навколишнього світу. Емотивна семантика в тексті виражається в словах-символах, асоціативних словах, а також в "гарних" - "негарних", "добрих", "ласкавих" - і "злих" словах. Отже, емотивність на лексичному рівні сприяє посиленню впливу на успішність комунікації [280, c. 20-25].

Відомо, що інформація експресивного плану (емоційна, емфатична, образна) здатна вплинути на підсвідомість адресата [42, с. 23]. Суб'єктивна модальність знаходить своє вираження не тільки у виборі емотивних лексичних засобів, але і в їх комбінаториці, композиції, широкому спектрі синтаксичних стилістичних засобів виразності.

Функціонально-стилістичний компонент тексту регулює вибір і вживання слова, семантика якого відповідає конкретній ситуації мовного спілкування найбільшою мірою. Функціонально-стилістичний компонент реалізує співвіднесеність вживання слова із ситуацією спілкування, зі стильовим контекстом. Автори політичного Інтернет-дискурсу мають на меті створити за допомогою емоційних концептів і лексичних емотивів, що характеризуються певною лінгвокультурною специфікою, емоційну ситуацію, що дозволяє сформувати емоційну реакцію читача в необхідному для них напрямку, тобто психологічно впливати на реципієнта.

У ході дослідження політичного Інтернет-дискурсу нами була виявлена прагматична апелятивна стратегія, яка реалізується у низці тактик емоційного впливу:

1) тактика ідеологізації;

2) контактотвірна тактика;

3) тактика маніпулювання масовою свідомістю;

4) тактика ретроспекції.

Проаналізуємо кожну з тактик окремо.

Тактика ідеологізації спрямована на політизацію свідомості читача, його ідеологічну "обробку". Ця тактика реалізується, згідно з нашими спостереженнями, за допомогою таких прийомів як:

а) апелювання до вищих цінностей;

б) апелювання до патріотичних почуттів.

Результати аналізу цієї стратегії репрезентовані в Таблиці 4.4:

Таблиця 4.4 Засоби й способи реалізації апелятивної стратегії

Апелятивна стратегія	Прийом	Лінгвостилістичні засоби реалізації
Тактика ідеологізації	Апелювання до вищих цінностей Апелювання до патріотичних почуттів	Ідеологеми, стилістичний повтор, паралелізм Меліоративна лексика, емфатичні конструкції

Технологія апелювання до вищих цінностей реалізується шляхом висунення на перший план ідеологічних концептів, таких, як "свобода", "справедливість", "рівність", "соціальна відповідальність". У поєднанні з стилістичними засобами як на лексичному, так і на синтаксичному рівні політичні реалії набувають емоційного звучання [150, c. 123]. Найбільш характерними стилістичними прийомами у цьому контексті є стилістичний повтор, паралелізм, прийом наростання.

У текстах промов Гордона Брауна і Говарда Діна поєднання цих прийомів взаємно підсилює емотивність мови: It is founded on shared values that we hold in common: a commitment to liberty for all, a commitment to social responsibility shown by all, and a commitment to fairness to all."

"These are our values, these are America's values, and these are the ties that unite us as a Nation [403].

Тактика апелювання до патріотичних почуттів виражається в тому, що на перший план виходять лексичні одиниці, значення яких пов'язане з ідеями патріотизму і національної ідентичності, які асоціюються з успіхом, прогресом, особливою місією народу. Емоційне напруження створюється поєднанням піднесеної лексики з емфатичними конструкціями. Так, в текстах промов Тоні Блера і прем'єр-міністра Канади Жана Кретьєна домінує меліоративна лексика. Номінативна одиниця progressive зустрічається неодноразово. Приблизно так само часто вживається у мовленні Жана Кретьєна лексична одиниця succeed: Our mission is to govern for a progressive purpose - to make changes not just for a few years but to build good society for generations to come.

For Canada to thrive, all citizens must have opportunities to succeed [403].

Контактотвірна тактика, суть якої полягає в завоюванні довіри і підтримці контакту "автор - читач", як ми вважаємо, реалізується за допомогою таких технологій, як:

а) ідентифікації себе з народом;

б) висока частотність згадки адресата і адресанта. Репрезентація цієї тактики представлена в Таблиці 4.5:

Таблиця 4.5 Засоби реалізації контактотвірної тактики

Апелятивна стратегія	Тактики	Лінгвістична реалізація
Контактотвірна	Ідентифікація себе з народом	Стилістичне використання займенників "we", "our", повтор
	Висока частотність згадки адресата і адресанта	Семантичний повтор слів із семантичним значенням народ

Тактика ідентифікація з народом. Використанням цієї тактики підкреслюється зв'язок джерела інформації в особі політичного діяча з її одержувачем, народом, через що висловлюється повага до читача. Особисті займенники "we", "our" набувають особливого значення в мові політика, оскільки, якщо він ідентифікує себе з народом, значить, може розраховувати на взаємність з боку людей. У такий спосіб ідентифікує себе з народом Блер: United in our values, Proud in our record, Optimistic about the future.

Фатична тактика, суть якої полягає в завоюванні довіри і підтримці контакту "адресант-адресат", реалізується за допомогою таких технологій, як ідентифікації себе з народом та висока частотність згадування адресата: But we need Ebola treatment units. We need health care workers. We need medevac capacity. We need mobile laboratory and staff. We need non-medical support: telecommunications, generators, incinerators, public communications capacity, training, construction," he said [402]. У цьому фрагменті політичного Інтернет-дискурсу Джон Керрі ідентифікує себе з народом через систематичне повторення словосполучення We need. Така тактика сприяє зменшенню дистанції між політиком та аудиторією, до якої він звертається, а повторення цього словосполучення надає виступу певного ритму та створює сугестію впевненості та твердості намірів адресанта.

У цьому фрагменті політичного Інтернет-дискурсу спостерігаємо систематичне повторення словосполучення We need, у якому вживання займенника We свідчить про бажання політика (автора виступу) ідентифікувати себе народом. Така тактика сприяє зменшенню дистанції між політиком та народом, до якого він звертається. Повторення словосполучення надає виступу певного ритму та створює сугестію впевненості та твердості слів автора. Наприкінці виступу автор застосовує тактику маніпулювання цифрами, що згадувалася вище. Це надає виступу значної аргументованості та створює непохитне враження обізнаності автора в темі, про яку говориться. Спонукання до дії актуалізовано у слогані there is not a moment to waste in this effort, що завершує виступ політика та імпліцитно пропонує шлях вирішення проблем, а значить і сприяє визнанню автора як людини, що знає як подолати кризу.

Висока частотність згадування адресанта і адресата. У політичному Інтернет-дискурсі, де прагматична інформація є пріоритетною, адресат і адресант матеріалізуються саме з прагматичною метою звеличення: самовихваляння адресанта (політичного діяча) і вирази схвалення і визнання адресату (народу) за надану підтримку. Подібна ж технологія використовується в тексті передвиборної програми Президента США Дж. Буша в період його виборчої кампанії 2004 року. У прагматичному плані в ролі адресанта виступає правляча партія США в особі президента країни: President Bush is calling on Congress, The President's plan, the President's welfare reform /'President Bush has proposed a framework for addressing the medical liability crisis, The President proposed important steps, President George W. Bush called upon every American, Coordinating Council chaired by the President, The President's economic security agenda etc. [388]. У ролі адресата - американська нація: America's communities, every American, our nation, America's patients doctors and hospitals, American workers, American small business owners, entrepreneurs, employees, taxpayers, millions of Americans, shareholders, children, every child, students, one generation to the next.

Тактика маніпулювання масовою свідомістю включає в себе наступні технології: а) апелювання до потреби адресата в соціальній захищеності; б) виправдання непопулярних заходів інтересами народу. Результати аналізу цієї тактики і засобів її реалізації занесені в Таблицю 4.6:

Таблиця 4.6 Засоби й способи реалізації апелятивної стратегії

Апелятивна стратегія	Тактики	Лінгвістична реалізація
Маніпулювання масовою свідомістю	Апелювання до потреб адресата в соціальному захисті.	Емоційно забарвлена лексика, лексика, що актуалізує соціальні концепти, паралелізм з елементом семантичного повтору
	Виправдання непопулярних заходів інтересами народу	Найвищий ступінь порівняння прикметників, інверсія, безособові конструкції з "it"

Апелювання до потреб адресата в соціальній захищеності. Ця технологія спрямована на те, щоб підкреслити зацікавленість соціальним становищем громадян своєї країни, тим самим намагаючись завоювати їхню довіру. У поєднанні з лексичними одиницями, ці спрямування виражають соціальні концепти, цій меті служить також і використання емоційно забарвленої лексики і тих стилістичних прийомів, які надають мовленню експресивності. Проілюструємо використання цієї технології прикладом з промови прем'єр-міністра Канади: Job creation is up, productivity is up, consumer confidence is up, persona/income has grown, and child poverty is down.

Паралельні конструкції з елементом повтору надають промові динамічності та ритму, діючи майже гіпнотично. Проте несподіваний перехід від прийменника "up" до його антоніма "down" має ефект "обманутого очікування". Інформація, подана у такий спосіб, має емотивний характер і привертає особливу увагу до неї адресата:

By 1999, the Japanese economy also began to expand, but reports of rising GDP not only surprised most economists but were also met with widespread disbelief. Thus, a world that had written Japan off completely, experienced only its second synchronous global expansion in a decade because of a brief, anaemic Japanese recovery, and was caught off-balance as a result. That surprise started a domino effect that culminated in the current global recession. The 1999-2000 Japanese expansion caught the world off guard. Suddenly, world demand began to rise much faster than expected. One result was that US import prices started rising after falling four straight years from 1995 to 1999. For a change, domestic inflation pressures were being reinforced by the imported variety, not neutralised by the falling prices of imports and industrial commodities. Not surprisingly, after holding off for a couple of years, the Federal Reserve started an aggressive series of interest rate hikes, disregarding the new paradigm of non-inflationary growth enabled by strong productivity growth.

Rising oil prices acted like a tax on already slowing economies, especially in Europe, where fuel taxes multiplied the price hikes. As a result, by the second half of 2000, economies around the world had started slowing sharply. US growth decelerated abruptly in the context of this global slowdown [404].

У прикладі спостерігаємо низку протилежних за значенням лексичних одиниць: rising - disbelief, rising - falling, domestic - imported. Такі опозиції створюють ефект "ошуканого очікування" та сприяють запам?ятовуваності та експресивності мовлення, спонукаючи адресата до рефлексії [150, c. 124].

Виправдання непопулярних заходів інтересами народу. Намагаючись виправдати непопулярні заходи, політики стверджують, що вони приймаються виключно в інтересах самого народу. Висловлюючи розуміння, співчуття і співучасть соціально незахищеним верствам населення, політичні діячі намагаються переконати громадян у правильності своїх дій. З метою впливу на масову свідомість залучаються головним чином різноманітні емоційно-експресивні, а не нейтральні мовні засоби. Серед емфатичних конструкцій в цьому контексті особливо доречними постають інверсія, паралелізм, безособова конструкція з "it". У тексті промови Тоні Блера вираження розуміння, співчуття найменш соціально захищеним верствам населення досягається за рахунок актуалізації паралельних конструкцій з елементом семантичного повтору, а також найвищого ступеня порівняння прикметників: (who most need the reform/the greatest beneficiaries): It's ordinary hard-working families in middle and lower incomes who most need the public service reform. And when we intervene in Kosovo, Afghanistan, Sierra Leone, or even Iraq, it is the people there, who have been the greatest beneficiaries.

Приклади повтору спостерігаємо і у промові Джона Керрі:

"Ebola is an urgent global crisis that demands an urgent global response. The United States has intensified every aspect of our engagement, and that includes providing Ebola treatment units, recruiting first responders, and supplying a critical set of medical equipment," Kerry told reporters at a joint news conference here with his British counterpart [400].

Тактика ретроспекції частіше всього використовується політичними діячами, чиї партії знаходяться в опозиції. У тактику ретроспекції входять наступні технології: а) залучення уваги до прорахунків опонентів; б) передбачення провалу своїм опонентам. Розглянемо результати лінгвістичного аналізу в Таблиці 4.7:

Таблиця 4.7 Тактики реалізації апелятивної стратегії

Тактика реалізації апелятивної стратегії	Тактики	Лінгвальні засоби реалізації
Тактика ретроспекції	Привертання уваги до невдач та помилок опонентів	Пейоративна лексика, дієслова із семантикою динамічної дії
	Передбачення провалу опонентам	Емоційно забарвлена лексика, антитеза, заперечення

Привернення уваги до прорахунків опонентів. Для залучення уваги до прорахунків політичних конкурентів використовується пейоративна лексика, що характеризує політику опонентів з негативного боку. Емоційне напруження мовлення надають дієслова динамічного характеру. Так, у тексті заяви лідера Ліберально-Демократичної партії Великобританії Чарльза Кеннеді використовується велика кількість дієслів, які мають негативну конотацію і, або висловлюють готовність до рішучих дій у боротьбі з негативними явищами (to cut red tape / abolish / scrap student tuition fees), або характеризують політику опонента з негативного боку (to impose fees, break promises / play on fear / slash the number of people given the opportunity / deter people / cut investment etc.) Емоційну забарвленість мовленню надають підсилювальні конструкції (everything / far too much / all these matters). Вона побудована на контрасті низки негативних характеристик опонента (red tape / central controU / obsessed, distorted / demoralized) і позитивної характеристики власного іміджу (principled, consistent): Labour have been obsessed with running everything from Whitehall. The result is far too much red tape, far too much central control with priorities in the classroom and on the hospital ward being distorted and doctors, nurses and teachers becoming demoralized.

The Liberal Democrats have been principled and consistent on all these matters during the last parliament. And we're going to stay principled and consistent throughout this campaign and into the next parliament [404].

Передбачення провалу опонентам. Для нападок на опонентів використовується емоційно забарвлена лексика з негативною конотацією і підсилювальні конструкції, провідними з яких є антитеза і заперечення. У цьому контексті такі стилістичні прийоми спрямовані на підрив іміджу опонента в очах народу. Так, наприклад, у текстах передвиборчих промов Чарльза Кеннеді і Тоні Блера експресивність заперечення служить меті підриву авторитету опонента: The conservatives just can't offer credibly the fresh alternative that the country is looking for. They are a party of the past, not the future. This time the natural order of long-term Conservative ride wouldn 't reassert itself.

Як ми бачимо з наведених вище прикладів, заперечення надає фразі велику лаконічність і підсилює вираження незворотності моменту, про який йдеться.

Проаналізована нами прагматична апелятивна стратегія дозволяє зробити висновок про те, що вона є домінуючою, оскільки емоційність пов'язана з підсвідомістю реципієнта і впливає на нього без його волі. Емоційність тісно переплетена з іншими стратегіями і підсилює їх дію. До найбільш характерних засобів лінгвістичної реалізації відносяться лексичні одиниці, що виражають ідеологічні концепти в поєднанні з емоційно забарвленої лексикою і емфатичними конструкціями інверсії, повтору, наростання, а також паралелізму, що підсилюють модальність політичного Інтернет-дискурсу.

4.3 Валоративна стратегія

Оцінка, що пронизує тексти, в яких позиція адресанта досить чітко відображена, приймає різні форми: вона може бути раціональною та емоційною, експліцитною і імпліцитною, очевидною і завуальованою, категоричною і гіпотетичною тощо. Глобальна оцінність (а, значить, і модальність) тексту складається із сукупності багатьох засобів. Валоративніть проявляється на всіх рівнях мови: лексичному (наприклад, у використанні якісних прикметників, абстрактних іменників, модальних дієслів); граматичному (наприклад, актуалізація певних словотвірних засобів, речень із запереченням); стилістичному (порівняння, гіперболізація, повтор тощо). Найбільш поширеними і явними є, звичайно, лексичні засоби оцінки - раціональної (unpleasant) та емоційної (horrific), експліцитної (beneficial) та імпліцитної (democracy), меліоративної (clever) і пейоративної (foolish). Мова має різноманітними лексичні засоби реалізації категорії оцінки, в основу яких покладені інваріантні полярні якості "добре-погано", при допущенні проміжних ступенів якості [182, с. 22].

Валоративність тексту складається під впливом позиції автора, який прагне впливати на читача тим чи іншим засобом, а також залежить від цільової аудиторії повідомлення. Отже, валоративна стратегія складається з методів прагматичної мети. "Прагматична інформація несе в собі відбиток її адресанта і його ставлення до адресата, що враховує соціальний, освітній і віковий статус останнього" [182, с. 24].

Категорія модальності конкретизується в різних модальних значеннях, найбільш поширеною з яких є оцінна модальність. Мова володіє різноманітними лексичними засобами реалізації категорії оцінки. Події / факти / люди отримують різну оцінку в політичному дискурсі. Розбіжність в індивідуальних, або скоріше соціально-групових картинах світу, а також особливості групової ідентичності, групової ідеології призводять до розбіжності в баченні конкретних об'єктів і ситуацій. На нашу думку, саме фактор "свій - чужий" може пояснити такі випадки. Про відносність позначення, тобто залежності вибору номінації від політичної позиції автора пише Є. І. Шейгал: "Одна і та ж платформа з позицій однієї людини може бути названа реакційною, а з позицій іншого - ліберальною" [283, с. 50].

Однак "слід підкреслити, що в політичному дискурсі "позиції однієї людини" не існує, оскільки політичні цінності завжди мають груповий характер" [283, с. 50]. Використання ідеологем (демократія, свобода, солідарність, соціалізм, ліберал, консерватор, реакційний, прогресивний та ін.) також є засобом оцінки, оскільки вони сприяють певній інтерпретації політичної реальності з позицій тієї чи іншої групи. Будь-які ідеологічні конотації неминуче супроводжуються досить прозорими оцінними імплікаціями "свій (один) - хороший, чужий (ворог) - поганий". Будь-які ціннісні протиставлення в політичному дискурсі будуть вторинними по відношенню до опозиції "друг - ворог", похідними від неї [295, с. 45].

У дослідженні нами робиться спроба виявити когнітивні механізми та засоби оцінки (раціональні та емоційні, експліцитні та імпліцитні, меліоративні або пейоративні), найбільш характерні вербалізації концепту recession для політичного Інтернет-дискурсу.

Як показує проведене дослідження, валоративна стратегія чітко відображена і складається під впливом прагматичної мети вихваляння, або навпаки змальовування в негативному руслі політичного діяча або політичної події. Проведений нами аналіз політичного Інтернет-дискурсу дозволив виділити низку валоративних тактик і технологій, а також арсенал лінгвістичних засобів їх актуалізації. Валоративна стратегія реалізується, за нашими спостереженнями, за допомогою наступних тактик:

1) позиціонування - створення необхідного іміджу в цьому соціокультурному середовищі і політичному контексті;

2) дистанціювання, що припускає штучне зняття всього негативного, що може зруйнувати позитивний імідж, знизити його рейтинг;

...