Цивільний процес

Повноваження суду касаційної інстанції.

Повноваження суду касаційної інстанції - це сукупність його прав та обовязків відносно здійснення встановлених законом процесуальних дій по перевірці судового рішення, яке набрало законної сили, яке є предметом перевірки за касаційною скаргою. ЗУ „Про судоустрій” Стаття 33. Повноваження Касаційного суду України. Касаційний суд України: 1) розглядає в касаційному порядку справи, віднесені до його підсудності, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом; 2) веде та аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; 3) надає методичну допомогу у застосуванні законодавства судам нижчого рівня; 4) здійснює інші повноваження, передбачені законом. Стаття 336. Повноваження суду касаційної інстанції За наслідками розгляду касаційної скарги на рішення суд касаційної інстанції має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін; 2) постановити ухвалу про повне або часткове скасування рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції; 3) постановити ухвалу про скасування рішення апеляційного суду і залишити в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом; 4) постановити ухвалу про скасування судових рішень і закрити провадження в справі або залишити заяву без розгляду; 5) скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд. За наслідками розгляду касаційної скарги на ухвалу суд касаційної інстанції має право: 1) постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення ухвали без змін; 2) скасувати ухвалу і передати питання на розгляд суду першої або апеляційної інстанції; 3) змінити або скасувати ухвалу і вирішити питання по суті; 4) скасувати ухвалу і залишити в силі ухвалу, що була помилково скасована апеляційним судом.

Тема 24. Провадження у зв*язку з винятковими обставинами

Підстави для скасування судових рішень.

Стаття 338. Підстави для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд Судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним суддею або складом суду; 2) рішення ухвалено чи підписано не тим суддею або суддями, які розглядали справу; 3) справу розглянуто за відсутності будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, належним чином не повідомлених про час і місце судового засідання; 4) суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі; 5) суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був або не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення. Інші випадки порушення або неправильного застосування норм процесуального права можуть бути підставою для скасування рішення суду лише за умови, що це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Якщо порушення закону, зазначені в частині першій цієї статті, було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом або одночасно допущено апеляційним судом після скасування судових рішень, справа передається на новий розгляд суду першої інстанції. У разі допущення цих порушень лише апеляційним судом справа передається на новий апеляційний розгляд. Висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при повторному розгляді справи. Стаття 339. Підстави для скасування судових рішень і залишення в силі судового рішення, скасованого помилково Установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції. Стаття 340. Підстави для скасування рішення із закриттям провадження в справі або залишенням заяви без розгляду Судове рішення підлягає скасуванню в касаційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу. Якщо суд першої або апеляційної інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи чи припинення юридичної особи -- сторони в спірних правовідносинах, що не допускають правонаступництва, після ухвалення рішення не може бути підставою для застосування положення частини першої цієї статті. Стаття 341. Підстави для скасування судових рішень і ухвалення нового рішення або зміни рішення Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення і ухвалити нове рішення або змінити рішення, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, чи не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Характеристика перегляду у звязку з винятковими та нововиявленими обставинами судових рішень, ухвал і постанов суду, що набрали законної сили.

Навіть після перегляду справи в апеляційному порядку, набрання рішенням законної сили, перегляду в порядку касаційного провадження судові рішення можеть все ж таки лишатися такими, що не відповідають вимогам законності та обгрунтованості. Причини провадження по перегляду рішень судів після перегляду справи в апеляційному порядку, набрання рішенням законної сили, перегляду в порядку касаційного провадження можуть бути різноманітними, в тому числі і такими, що не залежать від сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, в тому числі й суду, який розглядав справу. Так, бувають випадки, коли сумніви у правильності рішення або іншого судового акту повязані не з порушенням норм матеріального або процесуального права або з невірною оцінкою обставин справи, а з відкриттям вже післянабрання рішенням законної сили таких обставин у справі, які мають суттєве значення для вірного її вирішення, але які не були враховані судом при винесенні відповідного рішення. Для усунення таких та аналогічних недоліків в судових рішеннях ЦПЗ передбачений ще ряд гарантій відносно забезпечення законності та обгрунтованості актів суду. До цих гарантій належать такі види судових проваджень як провадження по перегляду рішень, постанов, які набрали законної сили, в звязку з винятковими та нововиявленими обставинами. Специфіка цих способів перегляду судових рішень полягає в тому, що їх завданням є не стільки перевірка законності того чи іншого судового рішення, скільки саме встановлення наявності чи відсутності обставин, які визначені ЦПЗ як виняткові чи нововвиявлені і виявлення дійсної ролі даних обставин на вірне вирішення справи.

Провадження у звязку з винятковими обставинами.

Провадження в звязку з винятковими обставинами являє собою сукупність процесуальних дій суду та інших учасників ЦП, спрямованих на визначення наявності чи відсутності передбачених законом підстав для повторного перегляду справи в порядку касаційного провадження у випадках, передбачених ЦПЗ, і усунення встановлених в процесі цього провадження порушень законності раніше постановлених судових рішень. Особливість даного виду провадження полягає в тому, що процесуальна діяльність суду спрямована на визначення наявності підстав для перегляду справи, тобто зясуванню питань, чи є визначені обставини такими, які в силу ЦПЗ вважаються винятковими. Але предметом такого перегляду можуть бути тільки ті судові рішення, які вже переглядалися в порядку касаційного провадження. Стаття 353. Право оскарження судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, коли суд вирішив питання про їх права і обов'язки, мають право оскаржити до Верховного Суду України судові рішення у цивільних справах у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку. Стаття 354. Підстави оскарження у зв'язку з винятковими обставинами Судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону; 2) визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України. Стаття 355. Порядок подання скарги у зв'язку з винятковими обставинами Скарга може бути подана протягом одного місяця з дня відкриття виняткових обставин. Скарга у зв'язку з винятковими обставинами подається за правилами подання касаційних скарг у касаційному провадженні. За формою і змістом скарга повинна відповідати вимогам статті 326 цього Кодексу. До скарги повинні бути додані копії судових рішень, які оскаржуються. У разі надходження скарги, оформленої без дотримання вимог, зазначених у цій статті, або у разі несплати суми судового збору чи неоплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи застосовуються правила, встановлені статтею 121 цього Кодексу, про що суддею-доповідачем протягом десяти днів з дня отримання скарги постановляється відповідна ухвала. За подання і розгляд скарги з підстави, встановленої пунктом 2 статті 354 цього Кодексу, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не оплачуються Стаття 356. Допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами Питання про допуск скарги до провадження у зв'язку з винятковими обставинами і витребування справи вирішується колегією у складі семи суддів без виклику осіб, які беруть участь у справі, протягом п'ятнадцяти днів з дня надходження скарги. Одночасно може бути вирішене питання про поновлення строку на оскарження у зв'язку з винятковими обставинами. Скарга вважається допущеною до провадження у зв'язку з винятковими обставинами і справа витребовується, якщо хоча б три судді дійшли висновку про необхідність цього. Про допуск скарги і витребування справи або відмову у цьому суд постановляє ухвалу, яка оскарженню не підлягає. Ухвала про допуск скарги і витребування справи надсилається до відповідного суду. Копія ухвали про допуск скарги і витребування справи надсилається разом з копією скарги особам, які беруть участь у справі, а у разі відмови у допуску -- особі, яка подала скаргу. Якщо скарга допущена до провадження у зв'язку з винятковими обставинами, суд своєю ухвалою може зупинити виконання відповідних рішень. До скарги, поданої з підстави, встановленої пунктом 2 статті 354 цього Кодексу, положення частин першої -- четвертої цієї статті не застосовуються Стаття 357. Порядок провадження у зв'язку з винятковими обставинами Розгляд справи у зв'язку з винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження. Справа в порядку провадження у зв'язку з винятковими обставинами розглядається колегією суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин її чисельності, крім випадків, встановлених частиною третьою цієї статті. Якщо після касаційного розгляду справи виявлено неоднакове застосування судами касаційної інстанції одного і того самого положення закону, то справа розглядається колегією суддів на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України за наявності не менш як двох третин чисельності кожної палати. Головує на спільному засіданні Голова Верховного Суду України або один з його заступників. Провадження у зв'язку з винятковими обставинами здійснюється за правилами, встановленими ЦПКУ для касаційного провадження, з урахуванням особливостей, визначених Кодексом. Прийняті ВСУ рішення чи постановлені ним ухвали набирають силу з моменту їх проголошення і оскарженню не підлягають.

Тема 25. Провадження у зв*язку з нововиявленими обставинами

Рішення та ухвали судів 1 інстанції, апеляційної, касаційної інстанцій можуть бути переглянуті в звязку з нововиявленими обставинами. При цьому провадження в звязку з нововиявленими обставинами не є доповненням або різновидом касаційного способу перевірки законності судових рішень. Провадження в звязку з нововиявленими обставинами є самостійним видом перевірки, яка характеризується власними специфічними рисами: підставами перегляду, порядком, посліовністю данної перевірки тощо. Стаття 361. Підстави перегляду Рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Перегляд за нововвиявленими обставинами рішень, ухвал, постанов суду, які набрали законної сили, як і розгляд справ в порядку касації є засобом перевірки вірності судових рішень. Цей інститут судового провадження сприяє належному здйсненню правосуддя у цивільних справах, посановленню ззаконних та обгрунтованих рішень та ухвал суду, захисту прав та законних інтересів ФО та ЮО. При цьому він має специфічну мету, яка полягає у встановленні наявності чи відсутності нововиявлених обставин. Виділяють наступні специфічні риси нововиявлених обставин: ці обставини є важливими для справи, тобто вони можуть вплинути на кінцевий результат розгляду та вирішення справи; ці обставини мають обєктивно існувати на момент розгляду і вирішення цивільної справи і постанови відповідного судового рішення; ці обставини з обєктивних причин мали бути невідомі зацікавленим особам і виявлені тільки після набрання рішення суду законної сили; це мають бути тільки обставини, факти, а не нові докази. Не можуть вважатися нововвиявленими нові обставини, тобто ті, що виникли вже після ухвалення рішення. Таким чином, як нововвиявлені обставини можуть розглядатися обставини, які грунтуються на вимогах чи запереченнях сторін або мають інше важливе значення для правильного вирішення справи, які вже існували на момент прийняття рішення, постанови, ухвали суду, але про які не знали і не могли знати заявник та суд. За результатами розгляду заяви суд своєю ухвалою задовольняє заяву і відміняє рішення, ухвалу суду чи судовий наказ в звязку з нововвиявленими обставинами або відповідає відмовою на дану заяву, якщо вона є необгрунтованою. Ухвала про задоволення заяви про перегляд рішення в звязку з нововиявленими обставинами оскарженню не підлягає, ухвала про відмову може бути оскаржена в апеляційному порядку. головним наслідком відміни рішення суду є наступний розгляд справи судом за загальними правилами цивільного судочинства.

Відновлення втраченого судового провадження.

Стаття 402. Порядок відновлення втраченого судового провадження Відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Стаття 403. Особи, які мають право звертатися до суду із заявою про відновлення провадження Втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою осіб, які брали участь у справі, або за ініціативою суду. Стаття 404. Підсудність заяви про відновлення втраченого провадження Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі. Стаття 405. Зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження У заяві повинно бути зазначено, про відновлення якого саме провадження просить заявник, чи було у справі ухвалено рішення по суті справи або постановлена ухвала про закриття провадження, якою саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник, хто конкретно і в якості кого брав участь у справі, місце проживання чи місцезнаходження цих осіб, що відомо заявнику про обставини втрати провадження, про місцезнаходження копій документів провадження або відомостей щодо них, поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення. До заяви про відновлення втраченого провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися у заявника або у справі. Стаття 406. Наслідки недодержання вимог до змісту заяви, відмова у відкритті провадження у справі або залишення заяви без розгляду Якщо у заяві не зазначено мету відновлення провадження або відомості, необхідні для його відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків. Якщо мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито. Судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, не підлягає відновленню у встановленому цим розділом порядку. Заявник у цьому разі може пред'явити новий позов. В ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження про цю обставину повинно бути обов'язково зазначено.

Тема 26. Виконавче провадження у цивільних справах

Загальна характеристика виконавчого провадження.

ЗУ „Про виконавче провадження”, „Про державну виконавчу службу”. Норми права, які регулюють виконавче провадження не відносяться ні до ЦПП, ні до АПП, а становлять нову галузь права: цивільне виконавче право, оскільки мають свій предмет правового регулювання (відносини з організації і порядку діяльності ОДВС) і метод правового регулювання, який схожий з методами ЦПП та АПП, але у сфері інших правовідносин - він здебільшого зводиться до влади та підпорядкуванню, особливим юридичним фактам і санкціям ЦП та А характеру. Якщо норми ЦПП регулюють відносини між судом та іншими учасниками судочинства, то норми ЦВП регулюють відносини між державним виконавцем та учасниками вииконавчого провадження. Завданням суду в ЦП є здійснення правосуддя у цивільних справах, а завданням ОДВС - виконання рішень суду, господарського суду тощо. Діяльність ОДВС підпорядковується своєрідним прицнипам і здійснюється своєрідними методами. Джерелом цієї галузі права є вказані раніше ЗУ, ЦПК інші закони та НПА. Виконавче провадження - це не стадія цивільного судочинства і не стадія господарського судочинства, які іноді стверджують, а самостійне провадження. Стаття 1. Виконавче провадження Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -- це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Учасники виконавчого провадження , їх права та обовязки

Усіх учасників виконавчого провадження необіхдно поділяти на 3 групи: 1) органи виконання; 2) особи, які беруть участь у виконавчому провадженні; 3) особи, які залучаються до виконання виконавчих дій. Класифікуючим критерієм в даному випадку є процесуальне становище кожної групи учасників виконавчого провадження. Державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі -- рішень) відповідно до законів України. Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі -- виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження та їх клопотання роз'яснює сторонам їх права і обов'язки; Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право: одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію; проводити перевірку виконання рішень юридичними особами всіх форм власності, а також громадянами, які провадять підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, що є боржниками за виконавчими документами; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, при необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку, опечатувати ці приміщення і сховища; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; здійснювати інші повноваження, передбачені цим та іншими законами. Стаття 10. Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій Учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності -- суб'єкти господарювання. Для проведення виконавчих дій державним виконавцем у необхідних випадках залучаються поняті, а також працівники органів внутрішніх справ, представники органів опіки і піклування, інших органів і установ у порядку, встановленому цим Законом. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обов'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. У виконавчих провадженнях про стягнення сум у доход Державного бюджету України стягувачем є орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган, який відповідно до закону прийняв таке рішення. У виконавчих провадженнях про стягнення у доход Державного бюджету України судового збору (державного мита) стягувачем є орган державної податкової служби. У виконавчому провадженні можуть брати участь кілька стягувачів або боржників. Кожен з них щодо іншої сторони має право брати участь у виконавчому провадженні самостійно або може доручити участь у виконавчому провадженні одному із співучасників. У разі вибуття однієї з сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, в якій вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Сторони та інші учасники виконавчого провадження мають право знайомитися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні і письмові пояснення в процесі виконавчих дій, висловлювати свої доводи, міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі при проведенні експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими цим Законом. Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа. Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і його оцінку, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами. За виконавчим документом про стягнення коштів за погодженням із стягувачем боржник може передати стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу власне майно. Сторони зобов'язані письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи місцезнаходження, а боржник -- фізична особа -- про зміну місця роботи. Боржник зобов'язаний у строк, встановлений державним виконавцем, надати достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, рахунки в банківських та фінансових установах, своєчасно з'явитися за викликом державного виконавця, письмово повідомити державного виконавця про майно, що перебуває в заставі або у інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення повного і своєчасного вчинення виконавчих дій

Органи примусового виконання судових постанов.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби, державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя, державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах (далі -- державні виконавці). За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, встановленому Міністерством юстиції України, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. За наказом Департаменту державної виконавчої служби або державної виконавчої служби Автономної Республіки Крим, областей та міст Києва і Севастополя на керівника групи можуть покладатися права та повноваження, встановлені цим Законом, у виконавчому провадженні для начальників державної виконавчої служби у районах, містах (містах обласного значення), районах у містах. Інші органи, установи, організації і посадові особи здійснюють виконавчі дії у випадках, передбачених законом на вимогу чи за дорученням державного виконавця. У випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, установами банків, кредитно-фінансовими установами. Рішення вказаних органів відповідно до закону можуть виконуватися також іншими органами, установами, організаціями, посадовими особами та громадянами. Виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів або з бюджетних установ, здійснюється органами Державного казначейства України в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів УкраїниОргани, установи, організації та особи, зазначені у частині першій цієї статті, не є органами примусового виконання, крім органів та посадових осіб, які виконують рішення про притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності

Порядок і умови здійснення виконавчого провадження.

Рішення за загальним парвилом мають виконуватися впродовж 6 місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Рішення, що не повязані з реалізацією майна боржника мають виконуватися не пізніше 2 місяців. Не пізніше наступного дня після надходження виконавчого документа виконуються рішення про стягнення аліментів, з/п, поновлення на работі тощо, коли суд передбачає стосовно них негайне виконання. Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або у нічний час здійснюється на підставі постанови державного виконавця, затвердженої начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований Проведення виконавчих дій у нічний час допускається лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої години і не пізніше двадцять другої години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій. Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання неможливе або у разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника. Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк (не більше 7 днів, а у справах про виселення - не більше 15 днів) і попереджає про примусове виконання зі стягненням виконавчого збору і витрат у випадку невиконання рішення добровільно. Забезпечення виконання - у тих випадках, коли є підстави вважати, що боржник може сховати майно, за заявою стягувача державний виконавець описує майно та накладаэ на нього арешт. , про що вказуэ у постановы про выдкриття виконавчого провадження. Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. За наявності обставин, які утрудняють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець або сторони можуть порушити в суді або іншому органі, який видав виконавчий документ, питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, зміни або встановлення способу чи порядку виконання рішення. Відкладення провадження виконавчих дій - перенесення їх на інший точно визначений час. Проводиться державним виконавцем за заявою стягувача або боржника. Відкладення виконавчих дій може бути за наявності обставин, які перешкоджають здійсненню виконавчих дій. Постанова державного виконавця про відкладення може бути оскаржена начальнику відповідного органу або до суду в 3 денний термін. Зупинення виконавчого провадження - це перенесення виконавчого провадження на інший чітко не визначений час і може бути обовязковим (смерть однієї з сторін, припинення ЮО, визнання сторони недієздатною, оскарження боржником виконавчого документу до суду тощо) чи факультативним (звернення державного виконаця до суду чи іншого органу, який видав виконавчий документ, з заявою про розяснення рішення, яке підляга виконанню; про відстрочку чи розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу та порядку виконання тощо). виконання зупиняється мотивованою постановю державного виконавця. Дана постанов може бути оскаржена до суду в 10 денний термін. Виконавче провадження поновлюється після закінчення дії обставин, в силу яких воно було зупинено. Закінчення виконавчого провадження - це його завершення без досягнення кінцевої мети. Воно допускається у визнаних законом випадках. Про закінчення виконавчого провадження в 3 денний термін державний виконавець виносить постанову, яка може бути оскаржена у 10 денний тремін начальнику відповдного орагну виконавчої служби або до суду. Повернення виконавчих документів стягувачу здійснюється тоді, коли стягнення взагалі на проводилося або було проведено частково, за письмовою заявою стягувача; якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стяггнення; якщо стягувач перешкоджає здійсненню виконавчих дій, не зважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого листа. Повернення виконавчого документу оформляється постановою державного виконавця, яке затверджується начальником відповідного органа і може бути оскаржено до суду у 10 денний термін.

Поворот виконання судових рішень.

Стаття 380. Порядок вирішення питання про поворот виконання Питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням. У разі неможливості повернути майно в рішенні або ухвалі суду передбачається відшкодування вартості цього майна в розмірі грошових коштів, одержаних від його реалізації. Стаття 381. Строк подання заяв про поворот виконання Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом при новому розгляді справи або судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про повернення стягненого з нього за скасованим рішенням майна розглядається судом, у якому перебуває справа. Заяву про поворот виконання можна подати у межах позовної давності. За подання заяви про поворот виконання судовий збір не сплачується. Суд розглядає заяву про поворот виконання в судовому засіданні з повідомленням сторін і постановляє ухвалу. Стаття 382. Особливості повороту виконання в окремих категоріях справ У разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

Судовий контроль за виконанням судових рішень.

Стаття 383. Право на звернення із скаргою до суду Учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Стаття 384. Подання скарги Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ. Про подання скарги суд повідомляє відповідний відділ державної виконавчої служби не пізніше наступного дня після прийняття її судом. Стаття 385. Строки для звернення із скаргою Скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Стаття 386. Розгляд скарги Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю заявника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються. Якщо заявник, державний виконавець або інша посадова особа державної виконавчої служби не можуть з'явитися до суду з поважних причин, справу може бути розглянуто за участю їх представників. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, не працює на попередній посаді, він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення прав чи свобод заявника. Стаття 387. Судове рішення за скаргою За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Стаття 388. Розподіл витрат, пов'язаних з розглядом скарги Судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника. Стаття 389. Виконання ухвали суду Про виконання ухвали відповідний орган державної виконавчої служби повідомляє суд і заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Тема 27. Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні

Цивільні процесуальні права іноземних громадян, іноземних підприємств і організацій.

Стаття 410. Процесуальні права та обов'язки іноземних осіб Іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі -- іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, за винятками, встановленими Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Законом України можуть бути встановлені відповідні обмеження щодо фізичних та юридичних осіб тих держав, в яких допускаються спеціальні обмеження цивільних процесуальних прав фізичних або юридичних осіб України. Стаття 413. Позови до іноземних держав та міжнародних організацій. Дипломатичний імунітет Пред'явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову і звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або законом України. Акредитовані в Україні дипломатичні представники іноземних держав та інші особи, зазначені у відповідних законах України і міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, підлягають юрисдикції судів України в цивільних справах лише в межах, що визначаються принципами та нормами міжнародного права або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Міжнародні організації підлягають юрисдикції судів України у цивільних справах в межах, визначених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або законами України.

Виконання судових доручень іноземних судів і звернення судів України з дорученнями до іноземних судів.

Суди України виконують передані їм в установленому порядку доручення іноземних судів про проведення окремих процесуальних дій (вручення повісток та інших документів, допит сторін і свідків, проведення експертизи і огляду на місці тощо), за винятком випадків, коли: 1) виконання доручення порушувало б суверенітет України або загрожувало б національній безпеці України; 2) виконання доручення не належить до юрисдикції цього суду. Виконання доручень іноземних судів про вчинення окремих процесуальних дій проводиться на підставі законів України. На прохання іноземного суду під час виконання доручення процесуальні дії можуть вчинятися із застосуванням права іншої держави, якщо таке застосування не суперечить законодавству України та її публічному порядку. Суди України можуть звертатися до іноземних судів з дорученням про виконання окремих процесуальних дій. Порядок зносин судів України з іноземними судами регулюється законами України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні.

Рішення іноземного суду визнається та виконується в Україні, якщо його визнання та виконання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні. Рішення іноземного суду може бути пред'явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред'явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки.

Тема 28. Відновлення втраченого судового провадження

Порядок відкриття справи про відновлення втраченого судового провадження Окрему самостійну категорію справ, які розглядаються судами загальної юрисдикції в порядку розгляду цивільних справ, становлять справи щодо відновлення втраченого судового провадження, які спрямовані на судовий захист процесуальних прав осіб, які (права) пов'язані з втратою судового провадження. Цей різновид цивільного судочинства має низку особливостей, що відрізняють його від розгляду справ позовного, наказного та окремого провадження. Разом з тим, деякі риси окремого провадження - безспірність вимоги, наявність у справі заявника - притаманні і справам з відновлення втраченого судового провадження, що і зумовило можливість включення законодавцями деяких країн цієї категорії справ до складу справ окремого провадження (підрозділ IV ЦПК Російської Федерації1). Пожежа, повінь, інші стихійні лиха або протиправні дії осіб можуть призвести до того, що судове провадження у цивільній справі буде втрачено повністю або частково. У таких випадках відновлення втраченого судового провадження можливе лише в суді відповідно до процесуального порядку, встановленого статтями 402-409 ЦПК. За правилами розд. IX ЦПК відновленню підлягає лише втрачене (і в разі коли справу знищено за закінченням строку зберігання) повністю або частково судове провадження у цивільній справі, яку закінчено ухваленням рішення або у якій провадження закрито постановленням відповідної ухвали. Судове провадження, втрачене до закінчення судового розгляду, в якому, наприклад, постановлена ухвала про зупинення провадження у справі або про залишення заяви без розгляду, відновленню не підлягає. У таких випадках судове провадження може бути відкрито заново на загальних підставах шляхом пред'явлення заявником нового позову (заяви), і в ухвалі суду про відкриття провадження у новій справі у зв'язку з втратою незакінченого провадження цю обставину має бути обов'язково зазначено. Заява про відновлення втраченого судового провадження може бути подана особами, які брали участь у справі, або їх правонаступниками. Відновлення втраченого судового провадження допускається також за ініціативою суду у випадку, коли це потрібно для вирішення іншої справи або надіслання справи до суду вищої інстанції тощо. Заява за підсудністю подається до суду, який ухвалив рішення по суті справи або постановив ухвалу про закриття провадження у справі (ст. 404 ЦПК). У заяві про відновлення втраченого судового провадження має бути зазначено: про відновлення якого саме провадження просить заявник; чи було у справі ухвалено рішення по суті справи або постановлена ухвала про закриття провадження; якою саме особою з числа осіб, які брали участь у справі, був заявник; хто конкретно і в якості кого брав участь у справі; місце проживання чи місцезнаходження цих осіб; що відомо заявнику про обставини втрати провадження, про місцезнаходження копій документів провадження або відомостей щодо них; поновлення яких саме документів заявник вважає необхідним, для якої мети необхідне їх поновлення. Вказівка на мету відновлення втраченого судового провадження є обов'язковою умовою прийняття заяви. Тому, якщо у заяві не зазначені мета відновлення провадження або відомості, необхідні для його відновлення, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, якою встановлює заявникові строк, необхідний для усунення цих недоліків, а в разі невиконання цих вимог - ухвалою визнає заяву неподаною і повертає заявнику (частини 1,2 ст. 121 ЦПК). Якщо ж мета звернення до суду, зазначена заявником, не пов'язана із захистом його прав та інтересів, суд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі про відновлення провадження або залишає заяву без розгляду, якщо провадження було відкрито. До заяви про відновлення втраченого провадження треба додати документи, що збереглися у заявника чи у справі, або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку (ч. 2 ст. 405 ЦПК).