Нотаріат в Україні

а)тільки державним нотаріусом;

б)державними та приватними нотаріусами;

в)державними та приватними нотаріусами, а також посадови ми особами консульських установ.

11.Накладання заборони відчуження нерухомого та рухомого майна -- це:

а)нотаріальна дія, спрямована на обмеження чи заборону вільного розпорядження нерухомим та рухомим майном;

б)процес усунення власника від управління майном;

в)спосіб захисту прав другого з подружжя у разі відчуження спільного нерухомого майна.

12.Засвідчення копій (фотокопій) офіційних документів, які видаються органами реєстрації актів громадянського стану і надалі використовуватимуться за кордоном, здійснюється нотаріусами:

а)лише після перевірки підстав використання цих документів за кордоном;

б)лише після попередньої легалізації оригіналів цих документів або проставляння апостиля;

в)лише після їх перекладу мовою країни, для якої вони призначені.

13.Передача грошових сум і цінних паперів в депозит нотаріуса -- це:

а)вид оплати послуг нотаріуса;

б)передача на зберігання матеріальних цінностей, які при настанні певних умов підлягають поверненню або передачі іншій особі;

в)вид зберігання грошових коштів та цінних паперів.

14.Прийняття документів нотаріусом на зберігання:

а)провадиться за умови, що ці документи виходили від цієї нотаріальної контори;

б)можливе лише в нотаріальному архіві;

в)вчиняється на прохання заінтересованої особи за описом.

15.Виконавчий напис -- це:

а)розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника;

б)напис, вчинений державним виконавцем на боргових документах;

в)напис встановленої форми, що вчиняється нотаріусом на за явах для їх передачі фізичним та юридичним особам.

16.Вексельний протест -- це:

а)цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя (векселедержателю);

б)офіційно засвідчена вимога платежу та повідомлення про його неодержання;

в)вид морських протестів.

17.Опротестування векселя оформлюється:

а)протоколом про протест;

б)заявою про протест;

в)актом протесту.

18.До дефектів, що тягнуть за собою недійсність векселя, відносять:

а)дефекти форми та дефекти змісту;

б)дефекти форми та дефекти видачі;

в)дефекти реквізитів та дефекти законності.

19.Учасниками відносин з розрахунків чеками є:

а)чекодавець, чеко держатель і банк-емітент;

б)банк-емітент та платник за чеком;

в)НБУ та банк-емітент.

20.На території України діють такі види чеків в іноземній валюті:

а)іменні та дорожні;

б)в іноземній валюті та в національній валюті;

в)розрахункові та на пред'явника.

21. При заповненні чека категорично забороняється:

а)виписувати чек на двох власників;

б)заповнювати чек за допомогою технічних засобів;

в)ставити напис про акцепт.

22.Морський протест -- це:

а)акт про завдання судном судовласника шкоди іншим суднам;

б)письмова заява капітана судна у випадках, коли під час плавання чи стоянки судна мали місце форс-мажорні події, які можуть бути підставою для пред'явлення до судновласника майнових вимог;

в)письмова заява капітана судна у випадку, коли під час плавання чи стоянки судна мали місце будь-які форс-мажорні події.

23.Морський протест оформлюється нотаріусом у вигляді:

а)заяви про морський протест;

б)акту про морський протест;

в)протоколу про завдання збитків.

Список використаних і рекомендованих джерел

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. -- К.: Преса України, 1997. -- 80 с.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. -- К.: Атіка, 2003. -- 416 с.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). -- 2002. -- № 21-22. -- Ст. 135.

Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради (ВВР). -- 2002. -- № 3-4. -- С. 27.

Господарський кодекс України. -- К.: Парламентське видавництво, 2004. -- 192 с.

Закон України «Про нотаріат» від 2 вересня 1993 р. №3425-ХП // Вісник Верховної Ради України. -- 1993. -- №39. -- с. 383.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1 липня 2004 р. № 1952-ІУ.

Закон України «Про міжнародні договори України» від 29 червня 2004 р. № 1906-ІУ.

Закон України «Про заставу» від 2 жовтня 1992 р. № 2654-ХП.

Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. № 161-ХІУ.

Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р. № 2163-ХП.

Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» від 06 березня 1992 № 2171-ХІІ.

Закон України «Про обіг векселів в Україні» від 5 квітня 2001р. №2374-111.

Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 р. №723/97-ВР.

Закон України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-ІУ.

Указ президента України «Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні» від 23 серпня 1998 р. № 932.

Указ президента України «Про впорядкування справляння плати за вчинення нотаріальних дій» від 10 липня 1998 р. № 762/98.

Консульський статут України. Затв. указом президента України від 2 квітня 1994 р. № 127/94.

Положення про Міністерство юстиції України. Затв. Указом президента України від ЗО грудня 1997 р. № 1396.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993 №7-93.

Декрет Кабінету Міністрів України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 р. № 15/92.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про розмір плати за видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю» від 22 лютого 1994 р. № 102.

Перелік документів, за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. № 20/5.

25.Інструкція про порядок ведення Єдиного реєстру нотаріусів. Затверджено Наказом Міністерства юстиції України від

27 травня 1999 р. № 26/5.

Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 25 липня 1994 р. № 22/5.

Інструкція про ведення Державного реєстру правочинів. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 18 липня 2004 р. № 86/5.

Інструкція про порядок заповнення заяв та ведення Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 18 липня 2004 р. № 85/5.

Положення про Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції та Положення про районні, районні в містах, міські (міст обласного значення) управління юстиції. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від ЗО липня 2000 р. № 36/5.

Положення про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України. Затв. спільним наказом Міністерства юстиції та Міністерства закордонних справ України від 27 грудня 2004 р. № 142/5/310.

Положення про державний нотаріальний архів. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 1994 р. № 8/5.

Положення про кваліфікаційну комісію нотаріату. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 28 грудня 1993 р. № 22/5.

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату. Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1994 р. № 114.

34.Про затвердження граничної чисельності приватних нотаріусів у нотаріальних округах. Наказ Міністерства юстиції України від 12 січня 1999 р. № 2/5.

Положення про порядок видачі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 20 січня 1994 р. № 3/5.

Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 4 березня 1994 р. № 10/5.

Положення про вимоги до робочого місця приватного нотаріуса та здійснення контролю за їх дотриманням. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 12 червня 1998 р. № 36/5.

Правила ведення нотаріального діловодства. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 3 лютого 1994 р. № 6/5

Порядок ведення та заповнення реєстрів для реєстрації нотаріальних дій. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 15 серпня 2003 р. № 87/5.

Примірне положення про порядок надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також послуг технічного характеру. Затв. Наказом Міністерства юстиції України від 4 січня 1998 р. № 3/5.

Лист Міністерства фінансів України «Про порядок випуску і обігу векселів» від. 02 жовтня 1991 р. № 04-304/8-4481.

Положення про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України. Затв. Постановою Правління Національного банку України № 520 від 29 грудня 2000 р.

Інструкція про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні та за кордоном. Затв. наказом Міністерства закордонних справ України від 15 липня 1997 р.

Радзієвська Л.Е., Пасічник С.Г. Нотаріат в Україні: Навч. посібник / За відп. ред. Л.К. Радзієвської. -- К.: Юрінком Інтер, 2000.

Фурса С.Я., Фурса Є.І. Нотаріат в Україні. Теорія і практика: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. -- К.: А.С.К., 2001.

Фурса СМ. Нотаріальний процес: теоретичні основи. -- К., 2002.

Семаков Г.С., Еондратова С.П. Нотаріат в Україні: курс лекцій. -- К.: МАУП, 2001.

Цивільне право України. Підручник в 2-х т. / За заг. ред. Я.М. Шевченко. -- К.:Ін юре, 2003.

Ромовська З.В. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. -- К., 2003.

Сімейне право України: Підручник /За ред. Ю.С. Червоного. -- К.: Істина, 2004.

Нотаріат в Україні: Підручник / За ред. В.В. Комарова. -- К.: Юрінком Інтер, 2006.

Додатки

Додаток 1

ЕТИЧНИЙ КОДЕКС НОТАРІУСІВ ЄВРОПИ

Цей Кодекс прийнятий на конференції національних організацій нотаріусів Європейського союзу, що відбулася 3-4 лютого 1995 р. в Неаполі

ПРИЧИНИ СТВОРЕННЯ КОДЕКСУ

Створення єдиного внутрішнього ринку і реалізація принципів свободи пересування людей, капіталу і товарів в рамках єдиної Європи зумовили постійне зростання економічного і, в більш загальному плані, правового обороту, що виходить за національні межі.

Ускладнення юридичних операцій і необхідність складання нотаріальних документів, регульованих правовими нормами інших держав, що все частіше зустрічається, спонукали нотаріусів провести дослідження умов їхньої співпраці з тим, щоб гарантувати правову допомогу і захист учасникам правовідносин, що виходять за національні межі.

Національні організації нотаріусів, ознайомившись з результатами порівняльного аналізу національних норм, що регулюють нотаріальну діяльність в різних країнах Європи, ухвалили рішення виробити «загальний закон», який, зрозуміло, не повинен підмінити собою національні законодавства, але покликаний гармонізувати нотаріальну діяльність у тих випадках, коли правовідносини, що оформляються, виходять за національні межі.

Етичний кодекс нотаріусів Європи -- це наочний прояв волі нотаріусів як представників своєї професії гарантувати громадянам європейських країн при оформленні ними правочинів і операцій, що виходять за національні межі, такий же правовий захист, як і всередині країни.

ПОЯСНЕННЯ З ВЖИВАНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Нижченаведені терміни, що використовуються у цьому Кодексі, мають таке значення:

Транснаціональна операція -- будь-яка операція з посиланням на іншу державу, наприклад, відносно місця знаходження майна, що є предметом майбутньої операції, громадянства одного з учасників чи його місця проживання або місця проведення нотаріального посвідчення.

Нотаріус країни перебування, або національний нотаріус -- нотаріус, який уповноважений вчиняти нотаріальні дії за місцем свого знаходження відповідно до національного законодавства своєї країни.

Нотаріус країни походження, чи іноземний нотаріус -- нотаріус іншої держави -- члена Європейського союзу, відмінної від тієї, в якій вчиняються нотаріальні дії.

1. НОТАРІУС: ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Визначення статусу і посади нотаріуса

Визначення статусу і посади нотаріуса дається відповідно до Резолюції нотаріальних організацій країн -- учасниць Європейського союзу, одноголосно прийнятої 22-23 березня 1990 р. у Мадриді:

Нотаріус є посадовцем, діяльність якого регулюється нормами публічного права і якому держава передає повноваження створення офіційних документів. При цьому нотаріус забезпечує зберігання, підвищену доказову силу і виконавчу силу документів, що складаються ним.

Для того щоб гарантувати свою незалежність, необхідну для здійснення його діяльності, нотаріус веде приватну практику як представник вільної професії, повністю підпадаючи під дію добровільної підсудності.

Якість цього правового захисту гарантується тим, що нотаріус є юристом високої кваліфікації з університетською освітою, який одержує допуск до професії тільки після здачі численних іспитів, завершення встановлених ступенів навчання і проходження конкурсного відбору на вакантну посаду нотаріуса. Нотаріус здійснює свою професійну діяльність у неухильній відповідності до норм дисциплінарного права і під постійним контролем державних установ; у зв'язку з тим, що призначення на посаду нотаріуса здійснюється, виходячи з місцевих умов і потреб, забезпечується повне задоволення потреби громадян у нотаріальних послугах на всій території країни. Все це також сприяє посиленню правового захисту громадян.

Крім того, участь нотаріуса в оформленні правовідносин дозволяє уникнути можливого виникнення конфліктів на подальших етапах і є невід'ємним елементом справедливої і дієздатної юстиції.

1.2. Сукупність норм, загальних для всіх нотаріусів Європейського союзу

1.2.1.Лояльність і бездоганний моральний вигляд нотаріуса

Нотаріус через свою професію зобов'язаний дотримуватись лояльності щодо до своїх клієнтів, колег, держави і мати бездоганний моральний вигляд.

Нотаріус зобов'язаний підтримувати колегіальність у відносинах з іншими представниками своєї професії незалежно від того, громадянами якої держави вони є. У випадку коли іноземний і національний нотаріуси співпрацюють у рамках однієї справи, вони повинні прагнути спільно виробити рішення, яке відповідно з діючим законодавством та іншими нормами гарантувало б учасникам всеохоплюючий захист їхніх інтересів.

1.2.2.Неупередженість і незалежність нотаріуса

Нотаріус повинен зберігати повну неупередженість і незалежність при консультуванні клієнтів і здійсненні нотаріальних посвідчень. Нотаріус не має права відмовляти у виконанні своїх посадових обов'язків, якщо звернення за вчиненням нотаріальної дії було зроблено належним чином, за винятком випадків, передбачених національним законодавством.

1.2.3.Обов'язок збереження таємниці нотаріальної дії

Будучи довіреною особою своїх клієнтів, нотаріус зобов'яза

ний зберігати таємницю нотаріальної дії відповідно до чинного

національного законодавства. Обов'язок збереження таємниці

нотаріальної дії покладається не тільки на нотаріуса, а й на його

колег, що працюють з ним у рамках професіонального партнер

ства, і на його співробітників; при цьому повинні бути дотримані

норми чинного національного законодавства.

1.2.4.Юридична і технічна компетентність

Професійні організації, що діють у рамках нотаріату кожної країни -- учасниці Європейського союзу, надають своїм членам можливість постійного підвищення освітнього рівня.

Кожний нотаріус зобов'язаний періодично поновлювати свої знання, а також контролювати ефективність професійного навчання і підвищення кваліфікації його співробітників, надаючи їм при цьому всіляке сприяння.

1.2.5.Колективна реклама як «інформування споживачів про нотаріальні послуги»

Індивідуальна реклама нотаріальних послуг заборонена, за винятком тих випадків, коли вона дозволяється одночасно в країні походження і країні, що надає право проживання або перебування.

Колективна реклама може проводитися нотаріальними палатами вищого рівня, регіональними або місцевими професійнимк організаціями нотаріусів, оскільки така реклама є легкодоступним джерелом інформації для споживачів.

1.2.6. Вказівка професії, імені та прізвища нотаріуса

Нотаріус при складанні ним нотаріальних актів та інших офіційних документів, веденні кореспонденції і наданні будь-якого роду офіційної інформації щодо своєї професійної діяльності вказує найменування своєї професії: «нотаріус», а також своє прізвище, ім'я в тому вигляді, в якому це допускається національним законодавством для ведення ним своєї приватної практики; крім того, нотаріус вказує своє місцезнаходження, тобто місце, куди він був призначений на цю посаду.

Нотаріус може також вказати своє наукове звання. Вказувати спеціалізацію дозволяється тільки в тому випадку, якщо це не суперечить законодавству країни походження.

2. УМОВИ І ОСОБЛИВОСТІ ВЕДЕННЯ НОТАРІУСОМ СВОЄЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В КРАЇНІ ПЕРЕБУВАННЯ

2.1.Свобода вибору нотаріуса і територіальна компетенція

Кожна фізична або юридична особа має право вибирати собі нотаріуса для отримання від нього правової допомоги і складання офіційних документів. Вона може також звернутися до будь-якого нотаріуса з проханням надати допомогу і сприяння нотаріусу, уповноваженому займатися справою фізичної або юридичної особи через територіальну компетенцію. Нотаріус, що отримав таке прохання, повинен поставитися до його виконання з усією відповідальністю, яку накладає на нього професія.

Нотаріус країни походження, супроводжуючий свого клієнта в поїздці за кордон, якомога раніше доводить це до відома місцевого нотаріуса і домовляється з ним про те, як здійснюватиметься їхня співпраця.

2.2.Застосування норм професійного права

При оформленні транснаціональних операцій нотаріус керується нормами права країни походження, нормами права країни перебування і нормами, закріпленими в цьому Кодексі.

2.3.Оплата послуг із здійснення нотаріальних дій

Нотаріус країни перебування і нотаріус країни походження перед здійсненням кожної дії в рамках їхньої нотаріальної діяльності інформують клієнтів про обсяг наданих послуг, а також про суму супутніх витрат і величину гонорару відповідно до діючих національних норм. При цьому вони повинні прагнути того, щоб сумарні витрати їхніх клієнтів були якнайнижчими.

2.4. Обов'язок страхування професійної відповідальності

Нотаріус повинен укласти договір страхування професійної відповідальності, згідно з яким проводиться відшкодування шкоди, завданої нотаріусом в результаті виконання ним своєї професійної діяльності незалежно від того, здійснювалася ця діяльність в країні походження або в будь-якій іншій країні, і в якій країні її виявлено.

3. ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ЦЬОГО КОДЕКСУ І ВИРІШЕННЯ СПОРІВ, ЩО ВИНИКАЮТЬ У ЗВ'ЯЗКУ З цим

Всі суперечки, що виникають у зв'язку з інтерпретацією або застосуванням положень Етичного кодексу нотаріусів Європи, а також усі випадки, які не знайшли в ньому освітлення, доводяться до відома президента Конференції нотаріату Європейського співтовариства після того, як вони стали предметом вивчення національною нотаріальною організацією, до якої належить нотаріус, що ініціював це питання.

4. ПОРЯДОК НАБРАННЯ ЧИННОСТІ ЦИМ КОДЕКСОМ

Етичний кодекс нотаріусів Європи підлягає ратифікації нотаріальними організаціями, що поставили під ним свій підпис.

Ратифікаційні грамоти зберігаються в штаб-квартирі Конференції нотаріату Європейського союзу в Брюсселі.

Етичний Кодекс нотаріусів Європи набирає чинність у перший день місяця, наступного за наданням ратифікаційних грамот першими двома національними нотаріатами. Для всіх інших нотаріатів, що підписали Етичний кодекс, він набирає чинність у перший день місяця, наступного за наданням кожним з них ратифікаційної грамоти.

Додаток 2

ЗАКОН УКРАЇНИ Про нотаріат

(Відомості Верховної Ради (ВВР), 1993, № 39, ст.383 )

(Вводиться в дію Постановою ВР № 3426X11 (3426-12) від02.09.93,ВВР, 1993, № 39, Ст. 384)

Із змінами, внесеними згідно із Законами

№ 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР, 1998, № 35, Ст. 241

№ 1709-ІІІ (1709-14) від 11.05.2000, ВВР, 2000, № 32, Ст. 257

№ 2056-ПІ (2056-14) від 19.10.2000, ВВР, 2000, № 50, Ст. 436

№ 2921-III (2921-14) від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 16,Ст.114

№ 762-ІУ (762-15) від 15.05.2003, ВВР, 2003, № ЗО, Ст. 247

№ 980-ГУ (980-15) від 19.06.2003, ВВР, 2004, № 2, Ст. 6

№ 1255-ІУ (1255-15) від 18.11.2003, ВВР, 2004, МИ, Ст. 140

№ 2798-Г7 (2798-15) від 06.09.2005, ВВР, 2005, № 42, Ст. 464

№ 3201-ГУ (3201-15) від 15.12.2005, ВВР, 2006, № 13, Ст. 110

№ 3538-Г7 (3538-15) від 15.03.2006

Цей Закон встановлює порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні.

Розділ І

НОТАРІАТ В УКРАЇНІ

Глава 1. Загальні положення

Стаття 1. Поняття нотаріату. Органи і посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії

Нотаріат в Україні -- це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії, передбачені статтею 38 цього Закону, вчиняються уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів.

Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України, а у випадках, передбачених чинним законодавством, -- на дипломатичні представництва України.

Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись особами, вказаними у статті 40 цього Закону.

Стаття 2. Правова основа діяльності нотаріату

Правовою основою діяльності нотаріату є Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України.

Стаття 3. Нотаріус

Нотаріусом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут) і пройшов стажування протягом шести місяців у державній нотаріальній конторі або у нотаріуса, що займається приватною нотаріальною практикою, склав кваліфікаційний іспит та одержав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість.

Нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім тієї, яка передбачена абзацом другим статті 4 цього Закону, а також викладацької і наукової у вільний від роботи час.

Стаття 4. Права нотаріуса

Нотаріус має право:

витребувати від підприємств, установ і організацій відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій;

складати проекти угод і заяв, виготовляти копії документів та виписки з них, а також давати роз'яснення з питань вчинення нотаріальних дій і консультації правового характеру. Чинним законодавством нотаріусу можуть бути надані й інші права.

Стаття 5. Обов'язки нотаріуса

Нотаріус зобов'язаний:

здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги;

сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їхніх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду;

зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій;

відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Стаття 6. Присяга нотаріуса

Особа, якій вперше надається право займатися нотаріальною діяльністю, в управлінні юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в урочистій обстановці приносить присягу такого змісту:

«Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно з законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян і організацій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти чистоту високого звання нотаріуса».

Стаття 7. Вчинення нотаріальних дій

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються законами України, постановами Верховної Ради України, указами і розпорядженнями президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а на території Республіки Крим, крім того, -- законодавством Республіки Крим, наказами міністра юстиції України, нормативними актами обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Нотаріуси у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають з норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних угод.

Стаття 8. Додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій

Нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов'язані додержувати таємниці цих дій.

Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вчинялися нотаріальні дії.

На письмову вимогу суду, прокуратури, органів дізнання і слідства довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються у зв'язку з кримінальними, цивільними або господарськими справами, що знаходяться у їх провадженні.

(Частина третя статті 8 із змінами, внесеними згідно із Законом № 762-ІУ від 15.05.2003).

На письмову вимогу державної податкової інспекції видаються довідки, документи і копії з них, необхідні для визначення правильності стягнення державного мита та цілей оподаткування.

Довідки про заповіти видаються тільки після смерті заповідача.

Обов'язок додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій поширюється також на осіб, яким про вчинені нотаріальні дії стало відомо у зв'язку з виконанням ними службових обов'язків.

Вказані в частинах першій і шостій цієї статті особи, винні в порушенні таємниці вчинюваних нотаріальних дій, несуть відповідальність у порядку, встановленому законодавством України.

Стаття 9. Обмеження у праві вчинення нотаріальних дій

Нотаріус та посадова особа виконавчого комітету сільської, селищної, міської рад народних депутатів, які вчиняють нотаріальні дії, не вправі вчиняти нотаріальні дії на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер), а також на ім'я і від імені працівників даної нотаріальної контори, працівників, що перебувають у трудових відносинах з приватним нотаріусом, або працівників даного виконавчого комітету. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів не вправі вчиняти нотаріальні дії також на ім'я і від імені даного виконавчого комітету. У зазначених випадках нотаріальні дії вчиняються в будь-якій іншій державній нотаріальній конторі, у приватного нотаріуса чи у виконавчому комітеті іншої сільської, селищної, міської ради народних депутатів. Посадові особи, перелічені у статті 40 цього Закону, не вправі посвідчувати заповіти та доручення на своє ім'я і від свого імені, на ім'я і від імені свого чоловіка або своєї дружини, його (її) та своїх родичів (батьків, дітей, онуків, діда, баби, братів, сестер).

Нотаріальні і прирівняні до них дії, вчинені з порушенням встановлених цією статтею правил, є недійсними.

Стаття 10. Кваліфікаційні комісії нотаріату

Для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, при управлінні юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій утворюється кваліфікаційна комісія нотаріату, положення про яку затверджується Міністерством юстиції України.

На підставі результатів складеного іспиту кваліфікаційна комісія нотаріату приймає рішення про можливість допуску особи до нотаріальної діяльності.

Особи, які не склали кваліфікаційний іспит, допускаються до його повторного складання не раніш як через один рік.

Рішення кваліфікаційної комісії може бути оскаржено у Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату при Міністерстві юстиції України в місячний строк з дня вручення його копії заінтересованій особі.

Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату затверджується Кабінетом Міністрів України.

Стаття 11. Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю видається Міністерством юстиції України на підставі рішення кваліфікаційної комісії нотаріату.

Відмову у видачі свідоцтва може бути оскаржено до суду в місячний строк з дня її одержання.

За видачу свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю вноситься плата, розмір якої встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 12. Анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю

Свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України:

1)з власної ініціативи нотаріуса;

2)за поданням управління юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках:

а)втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;

б)винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;

в)винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;

г)винесення постанови про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;

д)винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;

є) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян;

є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;

ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною другою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Рішення про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути оскаржено до суду в місячний строк з дня його одержання.

Стаття 13. Стажист нотаріуса

Стажистом нотаріуса може бути особа, яка має вищу юридичну освіту (університет, академія, інститут).

Стажист нотаріуса проходить стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса.

Умови роботи визначаються трудовим контрактом між стажистом та приватним нотаріусом чи державною нотаріальною конторою з додержанням законодавства про працю.

Нотаріус забезпечує підготовку стажиста до нотаріальної діяльності.

Не може бути стажистом нотаріуса особа, зазначена в частині другій статті 3 цього Закону.

Стаття 14. Нотаріальне діловодство і звітність

Правила ведення нотаріального діловодства затверджуються Міністерством юстиції України за погодженням з Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України і є обов'язковими для всіх нотаріусів.

Державні нотаріальні контори і приватні нотаріуси ведуть встановлену статистичну і бухгалтерську звітність і подають управлінням юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій і фінансовим органам відомості та інші документи, пов'язані з нарахуванням та сплатою податків до бюджету та інших платежів.

Стаття 15. Мова нотаріального діловодства

Мова нотаріального діловодства визначається статтею 20 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР». Якщо особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів мають бути перекладені їй нотаріусом або перекладачем.

Стаття 16. Об'єднання нотаріусів

Нотаріуси можуть об'єднуватися у регіональні, загальнодержавні, міжнародні спілки та асоціації.

Об'єднання нотаріусів представляють їх інтереси у державних та інших органах, захищають соціальні та професійні права нотаріусів, здійснюють методичну і видавничу роботу, можуть створювати спеціальні фонди і діють відповідно до своїх статутів.

Глава 2. Державні нотаріальні контори і державні нотаріальні архіви

Стаття 17. Організація роботи державних нотаріальних контор

Державні нотаріальні контори відкриваються і ліквідуються Міністерством юстиції України.

Штати державних нотаріальних контор затверджуються управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій в межах встановленої для державних нотаріальних контор штатної чисельності і фонду заробітної плати.

Державна нотаріальна контора є юридичною особою. Очолює державну нотаріальну контору завідуючий.

Призначення на посаду державного нотаріуса та звільнення з посади провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Стаття 18. Керівництво державними нотаріальними конторами

Керівництво державними нотаріальними конторами здійснюється Міністерством юстиції України, Радою Міністрів Республіки Крим, державними адміністраціями областей, міст Києва і Севастополя.

Стаття 19. Оплата вчинюваних нотаріальних дій

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси справляють державне мито у розмірах, встановлених чинним законодавством.

За надання державними нотаріусами додаткових послуг правового характеру, які не пов'язані із вчинюваними нотаріальними діями, а також технічного характеру справляється окрема плата у розмірах, що встановлюються управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Кошти, одержані від надання таких додаткових послуг, спрямовуються до Державного бюджету України. (Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1709-ІП від 11.05.2000)

Стаття 20. Утримання державних нотаріальних контор

Державні нотаріальні контори утримуються за рахунок державного бюджету.

Стаття 21. Відповідальність державного нотаріуса

Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій державного нотаріуса, відшкодовується в порядку, передбаченому законодавством України.

Стаття 22. Печатка державного нотаріуса

Державний нотаріус має печатку із зображенням Державного герба України, найменуванням державної нотаріальної контори і відповідним номером.

Стаття 23. Державні нотаріальні архіви

В обласних центрах, містах Києві, Сімферополі та Севастополі засновуються державні нотаріальні архіви, які є складовою частиною Національного архівного фонду і здійснюють тимчасове (до 75 років) зберігання нотаріальних документів.

Питання організації діяльності та компетенція державного нотаріального архіву визначаються положенням про нього, що затверджується Міністерством юстиції України за погодженням з Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

Державний нотаріальний архів очолює завідуючий, який призначається на посаду і звільняється з неї управлінням юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласної, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.

Мережа і штати державних нотаріальних архівів затверджуються в порядку, передбаченому для державних нотаріальних контор.

Державний нотаріальний архів є юридичною особою і має печатку із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.

Глава 3. Приватна нотаріальна діяльність

Стаття 24. Реєстрація приватної нотаріальної діяльності. Реєстраційне посвідчення

Реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій за заявою особи, яка має свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю.

Реєстраційне посвідчення видається управлінням юстиції у 15-денний строк з моменту подачі заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності не допускається. Про видане реєстраційне посвідчення управління юстиції повідомляє податкову інспекцію за місцезнаходженням робочого місця нотаріуса.

В реєстраційному посвідченні вказуються територія діяльності приватного нотаріуса (нотаріальний округ) та адреса розташування його робочого місця.

Після отримання реєстраційного посвідчення приватний нотаріус зобов'язаний у тримісячний строк розпочати нотаріальну діяльність.

Якщо протягом цього строку без поважних причин нотаріус не приступить до роботи, за рішенням управління юстиції видане йому реєстраційне посвідчення може бути анульовано.

Приватний нотаріус вправі мати контору, укладати цивільно-правові та трудові договори, відкривати поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках. (Частина шоста статті 24 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2921-ІП від 10.01.2002)

Стаття 25. Нотаріальний округ

Нотаріальний округ визначається управлінням юстиції за заявою нотаріуса відповідно до адміністративно-територіального поділу України. В містах, що мають районний поділ, округом діяльності нотаріуса є територія відповідного міста.

Приватний нотаріус повинен мати своє робоче місце в межах нотаріального округу.

Стаття 26. Печатка приватного нотаріуса

Приватний нотаріус має печатку із зазначенням посади, свого прізвища, імені та по батькові і округу діяльності.

Стаття 27. Відповідальність приватного нотаріуса

Шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних дій або недбалості приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.

Стаття 28. Службове страхування приватних нотаріусів

Для забезпечення відшкодування заподіяної шкоди протягом строку, встановленого частиною четвертою статті 24 цього Закону, приватний нотаріус зобов'язаний укласти з органом страхування договір службового страхування або внести на спеціальний рахунок у банківську установу страхову заставу.

Страхова сума або страхова застава встановлюються у розмірі стократної мінімальної заробітної плати.

У разі витрачання коштів на відшкодування заподіяної шкоди приватний нотаріус зобов'язаний протягом одного року поповнити страхову заставу до встановленого розміру.

Розмір заподіяної шкоди визначається за згодою сторін або в судовому порядку.

Стаття 29. Порядок заміщення приватного нотаріуса

Якщо приватний нотаріус має намір припинити виконання своїх обов'язків на строк більше одного тижня, він зобов'язаний повідомити про це управління юстиції.

Приватний нотаріус може укласти угоду з іншим приватним нотаріусом про заміщення його у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, про що повідомляє управління юстиції.

Нотаріус не вправі виконувати свої службові обов'язки в період їх виконання особою, яка тимчасово його заміщує.

Стаття ЗО. Припинення приватної нотаріальної діяльності

Приватна нотаріальна діяльність припиняється, а реєстраційне посвідчення анулюється управліннями юстиції Ра-~и Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у випадках:

подання приватним нотаріусом письмового клопотання про припинення своєї діяльності;

анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю;

коли приватний нотаріус не уклав договір службового страхування чи не вніс страхову заставу для забезпечення відшкодування шкоди, передбачену статтею 28 цього Закону, або не поповнив страхову заставу до встановленого розміру;

коли приватний нотаріус без поважних причин не виконує своїх обов'язків протягом двох місяців і не повідомив про це управління юстиції;

невідповідності приватного нотаріуса займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що на тривалий час перешкоджає нотаріальній діяльності.

Приватний нотаріус, діяльність якого припиняється, в місячний строк зобов'язаний передати документи, що стосуються вчинених ним нотаріальних дій, в державний нотаріальний архів.

Стаття 31. Оплата вчинюваних нотаріальних дій

Приватні нотаріуси за вчинення нотаріальних дій справляють плату, розмір якої визначається за домовленістю між нотаріусом та громадянином або юридичною особою.

Оплата додаткових послуг правового характеру, що надаються приватними нотаріусами і не належать до вчинюваної нотаріальної дії, провадиться за домовленістю сторін.

Стаття 32. Оподаткування доходу приватного нотаріуса

З доходу приватного нотаріуса справляється прибутковий податок за ставками, встановленими чинним законодавством України,

Стаття 33. Контроль за законністю діяльності приватних нотаріусів

Контроль за законністю виконання приватними нотаріусами своїх обов'язків здійснюється Міністерством юстиції України, управліннями юстиції Ради Міністрів Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Розділ II

ПОВНОВАЖЕННЯ ЩОДО ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

Стаття 34. Нотаріальні дії, що вчиняються в державних нотаріальних конторах

У державних нотаріальних конторах вчиняються такі нотаріальні дії:

посвідчуються угоди (договори, заповіти, доручення, шлюбні контракти та ін.);

вживаються заходи до охорони спадкового майна;

видаються свідоцтва про право на спадщину;

видаються свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

видаються свідоцтва про придбання жилих будинків з прилюдних торгів;

5-1) видаються свідоцтва про придбання нерухомого майна, яке було предметом іпотеки; (Пункт 5 частини першої статті 34 доповнено підпунктом 5-1 згідно із Законом № 980-ІУ від 19.06.2003)

видаються дублікати документів, що зберігаються у справах нотаріальної контори;

накладається заборона відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

засвідчується вірність копій документів і виписок з них;

засвідчується справжність підпису на документах;

засвідчується вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

посвідчується факт, що громадянин є живим;

посвідчується факт перебування громадянина в певному місці;

посвідчується тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

посвідчується час пред'явлення документів;

15)передаються заяви фізичних і юридичних осіб іншим

фізичним і юридичним особам;

приймаються у депозит грошові суми та цінні папери;

вчиняються виконавчі написи;

вчиняються протести векселів;

пред'являються чеки до платежу і посвідчується неоплата чеків;

Додатки

вчиняються морські протести;

приймаються на зберігання документи. Законодавством України на державних нотаріусів може бути

покладено вчинення й інших нотаріальних дій.

Стаття 35. Нотаріальні дії, що вчиняються в державних нотаріальних архівах

Державні нотаріуси в державних нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій і виписок з документів, які зберігаються у справах цих архівів.

Стаття 36. Нотаріальні дії, що вчиняються приватними нотаріусами

Приватний нотаріус вчиняє нотаріальні дії, передбачені статтею 34 цього Закону, за винятком:

накладання і зняття заборони відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна;

видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного із подружжя;

видачі свідоцтва про право на спадщину;

вжиття заходів до охорони спадкового майна;

посвідчення договорів довічного утримання;

засвідчення справжності підпису на документах, призначених для дії за кордоном, та посвідчення доручень для цієї мети, а також засвідчення справжності підпису батьків або опікуна (піклувальника) на згоді про усиновлення дитини. (Пункт 6 статті 36 в редакції Закону № 210/98-ВР від 24.03.98)

Стаття 37. Нотаріальні дії, що вчиняються посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів

У населених пунктах, де немає державних нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рал народних депутатів вчиняють такі нотаріальні дії:

вживають заходів до охорони спадкового майна;

накладають та знімають заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також такі нотаріальні дії:

посвідчують заповіти;

посвідчують доручення;

засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

засвідчують справжність підпису на документах. Посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів не мають права оформляти документи, призначені для дії за кордоном.

Стаття 38. Нотаріальні дії, вчинювані консульськими установами України

Консульські установи України вчиняють такі нотаріальні дії:

посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення тощо), крім іпотечних договорів, угод про відчуження та заставу жилих будинків, квартир, дач, садових будинків, гаражів, земельних ділянок, іншого нерухомого майна, що знаходиться в Україні; (Пункт 1 частини першої статті 38 в редакції Закону № 980-ІУ від 19.06.2003)

вживають заходів до охорони спадкового майна;

видають свідоцтва про право на спадщину;

видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя;

засвідчують вірність копій документів і виписок з них;

засвідчують справжність підпису на документах;

засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

посвідчують факт, що громадянин є живим;

посвідчують факт знаходження громадянина в певному місці;

посвідчують тотожність громадянина з особою, зображеною на фотокартці;

посвідчують час пред'явлення документів;

приймають в депозит грошові суми і цінні папери;

вчиняють виконавчі написи;

приймають на зберігання документи;

вчиняють морські протести.

Законодавством України можуть бути передбачені й інші дії, що вчиняються консульськими установами України.

Стаття 39. Порядок вчинення нотаріальних дій

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів встановлюється цим Законом та іншими актами законодавства України.

Порядок вчинення нотаріальних дій консульськими установами встановлюється цим Законом, Консульським статутом України та іншими актами законодавства України.

Стаття 40. Заповіти і доручення, прирівнювані до нотаріально посвідчених

До нотаріально посвідчених документів прирівнюються:

заповіти громадян, які перебувають на лікуванні в лікарнях, інших стаціонарних лікувально-профілактичних закладах, санаторіях або проживають у будинках для престарілих та інвалідів, посвідчені головними лікарями, їх заступниками по медичній частині або черговими лікарями цих лікарень, лікувальних закладів, санаторіїв, а також директорами і головними лікарями зазначених будинків для престарілих та інвалідів;

заповіти громадян, які перебувають під час плавання на морських суднах або суднах внутрішнього плавання, що плавають під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

заповіти громадян, які перебувають у розвідувальних, арктичних та інших подібних до них експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

заповіти та доручення військовослужбовців та інших осіб, які перебувають на лікуванні в госпіталях, санаторіях та інших військово-лікувальних закладах, посвідчені начальниками, їх заступниками по медичній частині, старшими і черговими лікарями цих госпіталів, санаторіїв та інших військово-лікувальних закладів;

заповіти та доручення військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з'єднань, установ і військово-навчальних закладів, де немає державних нотаріальних контор, приватних нотаріусів, посадових осіб та органів, що вчиняють нотаріальні дії, -- також заповіти та доручення робітників і службовців, членів їх сімей і членів сімей військовослужбовців, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з'єднань, установ і закладів;

заповіти та доручення осіб, які перебувають у місцях позбавлення волі, посвідчені начальниками місць позбавлення волі.

Посадові особи, перелічені в цій статті, зобов'язані негайно передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів у державний нотаріальний архів чи в державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Капітани морських суден зобов'язані передати по одному примірнику посвідчених ними заповітів начальникові порту України або консулові України в іноземному порту для наступного направлення їх у державний нотаріальний архів чи державну нотаріальну контору за постійним місцем проживання заповідача.

Державна нотаріальна контора передає одержаний нею примірник заповіту на зберігання у відповідний державний нотаріальний архів з повідомленням про це заповідача та посадової особи, яка посвідчила заповіт.

Якщо заповідач не мав постійного місця проживання в Україні або якщо місце проживання заповідача невідоме, заповіт направляється в державний нотаріальний архів міста Києва.

Завідуючий державним нотаріальним архівом зобов'язаний перевірити законність заповіту, що надійшов на зберігання, і в разі встановлення невідповідності його законові повідомити про це заповідача і посадову особу, яка посвідчила заповіт.

Посвідчення заповітів і доручень посадовими особами, зазначеними у цій статті, провадиться з дотриманням вимог чинного законодавства в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Розділ III

ПРАВИЛА ВЧИНЕННЯ НОТАРІАЛЬНИХ ДІЙ

Глава 4. Загальні правила вчинення нотаріальних дій

Стаття 41. Місце вчинення нотаріальних дій

Нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою будь-якого виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради народних депутатів на всій території України, за винятком випадків, передбачених статтями 9, 36, 55, 60, 65, 66, 70-73, 85, 93 і 103 цього Закону, та інших випадків, передбачених законодавством України.

...