Поняття, принципи і система цивільного права

29.9 Відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами

Інформація

На підставі ст.1190 ЦК У особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність за правилами ст.543 ЦК У. Спільною вважається шкода як неподільний результат не правомірних дій або бездіяльності двох і більше осіб.

Суд має право притягнути осіб, які спільними діями або бездіяльністю завдали шкоди, до часткової відповідальності замість солідарної, якщо подано відповідну заяву потерпілим. Частки відповідальності по відшкодуванню шкоди визначаються судом за правилами відповідно до ступеня їх вини.

Як солідарна, так і часткова відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, не виключає врахування вини потерпілого та матеріального становища осіб, які завдали шкоди.

29.10 Обсяг відповідальності за завдану шкоду, врахування вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди

Інформація

У ст.1193 ЦК У містяться підстави, за яких деліктна відповідальність не має місця взагалі або її розмір зменшується порівняно із вимогою відшкодування шкоди в повному обсязі. До них відносять вину потерпілого та матеріальне становище фізичної особи, яка завдала шкоди.

У разі завдання шкоди враховуються тільки умисел та груба необережність потерпілого. Згідно ч.1 ст.1193 ЦК У умисел потерпілого відноситься до юридичного факту, за наявності якого особа, яка завдала шкоди, безумовно звільняється від обов'язку її відшкодувати.

Згідно з правилами ч.2 ст.1193 ЦК У, суд, з врахуванням обставин справи, за наявності грубої необережності потерпілого (знаходження в нетверезому стані, нехтування правилами безпеки руху і т.п.), яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди, може зменшити розмір відшкодування.

У ч.3 ст.1193 ЦК У зазначені обставини, коли вина потерпілого не враховується. Мова йде про відшкодування:

- додаткових витрат, передбачених ч.1 ст.1195 ЦК У;

- завданої смертю годувальника;

- у разі відшкодування витрат на поховання.

У правилах ч.4 ст.1193 ЦК У передбачається можливість врахування матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди, і як наслідок - зменшення судом розміру відшкодування у випадках:

а) відповідачем за даних обставин може бути тільки фізична особа;

б) відшкодування шкоди у повному розмірі не можливе або поставить відповідача в дуже скрутне матеріальне становище.

29.11 Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю

Інформація

Специфіка шкоди, завдана життю та здоров'ю фізичної особи, полягає в тому, що вона не може бути відшкодована в натурі та оцінена у грошовому еквіваленті. Тому об'єктом відшкодування буде не зазначена шкода, а лише майнові втрати, яких зазнала фізична особа внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо (ч. 1 ст. 1195 ЦК України), а також витрати на поховання (ст. 1201 ЦК України) та ін. Однак цей перелік є орієнтовним і на випадок, коли потерпілий має інші втрати, пов'язані з відповідним ушкодженням здоров'я, тоді він має право вимагати їх відшкодування. У разі заподіяння ушкодження здоров'ю фізичної особи вона має право на відшкодування моральної шкоди, завданої таким ушкодженням.

Тут слід доводити наявність причинно-наслідкового зв'язку не лише між протиправним діянням та каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а й причинно-наслідковий зв'язок між цими ушкодженнями здоров'я і втратою життя та зазначеними майновими втратами.

Певними особливостями наділена і вина заподіювача шкоди у цьому деліктному зобов'язанні. Як і за загальними правилами, вина заподіювача презюмується аж поки він не доведе свою невинність. Однак у разі, коли ця шкода завдається незаконними діяннями органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування (статті 1173-1175 ЦК України), судових та правоохоронних органів (ст. 1176 ЦК України), джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК України) та в деяких інших випадках, прямо передбачених законом, вона відшкодовується незалежно від вини особи, яка завдала цю шкоду. В окремих випадках, прямо передбачених законодавством, шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, також підлягає відшкодуванню (ч. 3 ст. 1166 ЦК України).

У разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті (ч. 1 ст. 1200 ЦК України).

За ч. 1 ст. 1200 ЦК України шкода відшкодовується:

Дитині, яка має право на відшкодування шкоди до досягнення

нею вісімнадцяти років, а у разі, якщо вона є учнем або студентом, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення нею двадцяти трьох років;

Чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно;

Інваліду, якого потерпілий зобов'язаний був утримувати, відшкодування виплачується впродовж строку його інвалідності;

Одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім'ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, відшкодування виплачується до досягнення останніми чотирнадцяти років;

Іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, відшкодування виплачується протягом п'яти років після його смерті.

Зазначеним особам впродовж зазначеного строку відшкодовується шкода у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, що припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди.

Окрім розміру середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого, особи, яким завдано шкоди смертю годувальника, мають право вимагати відшкодування моральної шкоди, пов'язаної зі смертю годувальника (ч. 2 ст. 1168 ЦК України), витрат на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника - особі, яка зробила ці витрати (ст. 1201 ЦК України).

? Виконайте

Практичне завдання

Практичне ознайомлення з цивільним законодавством про зобов'язання із заподіяння шкоди та розгляд на основі прикладів із судової практики найбільш типових практичних ситуацій у цій сфері. Вирішення завдань.

? Питання для самоперевірки

Дайте поняття зобов'язань із заподіяння шкоди.

Які елементи зобов'язань із заподіяння шкоди ?

Розкрийте зміст деліктної відповідальності.

В чому полягають особливості не договірної відповідальності ?

Назвіть загальні підстави відповідальності за заподіяння шкоди.

Розкрийте відшкодування моральної шкоди.

Розкрийте:

відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;

відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду;

відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування;

відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування у сфері нормотворчої діяльності;

відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування;

відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною фізичною особою, особою, цивільна дієздатність якої обмежена, особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними;

відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами;

особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

8. Як враховується вина потерпілого і матеріальне становище фізичної особи, яка завдала шкоди при визначенні розміру шкоди ?

30. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ ЩО ВИНИКАЮТЬ ВНАСЛІДОК РЯТУВАННЯ АБО СТВОРЕННЯ ЗАГРОЗИ ЗДОРОВ'Ю, ЖИТТЮ, МАЙНУ ТА БЕЗПІДСТАВНОГО НАБУТТЯ, ЗБЕРЕЖЕННЯ МАЙНА

Прочитайте

Л - 1-2, 121, 125, 131-134

30.1 Поняття зобов'язань, що виникають внаслідок усунення загрози житло, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи

Інформація

На підставі зобов'язання, яке виникає у зв'язку з рятуванням здоров'я, життя та майна фізичної особи, а також майна юридичної особи, боржник-особа, здоров'я, життя або майно якої рятувалося, зобов'язана відшкодувати кредитору-особі, яка зазнала шкоди під час рятівних дій, шкоду, яка є наслідком таких дій.

Нормативно-правовою підставою для виникнення цього виду зобов'язань є статті 1161, 1162 ЦК України, відповідно до яких особа, яка без відповідних повноважень здійснювала дії щодо рятування в умовах, що виключали можливість попередження про загрозу пошкодження здоров'я, життя або майна, має право вимагати відшкодування шкоди, яка виникла у майновій сфері рятувальника і є наслідком рятувальних дій.

Суб'єктами таких зобов'язань можуть бути як громадяни, так і юридичні особи, кожен з яких, у свою чергу, може бути у зобов'язаннях як кредитором, так і боржником. Потерпілими можуть бути як дієздатні, так і обмежено дієздатні особи. За недієздатних або обмежено дієздатних право на вимогу відшкодування шкоди реалізується їх законними представниками (ст. 242 ЦК України).

Юридична особа може виступати потерпілою лише тоді, коли рішення про запобігання загрози майну приймається її органом.

Для виникнення цього виду зобов'язань потрібні такі умови:

наявність шкоди у потерпілого (рятівника);

реальна, наявна (а не ймовірна або удавана) загроза шкоди

життю, здоров'ю або майну боржника, яка водночас виключає можливість попередження про це боржника та вимагає термінових дій (наприклад пожежа);

здійснення потерпілим дій щодо рятування життя, здоров'я, майна;

причинний зв'язок між шкодою, що виникла у потерпілого, та

його діями щодо усунення загрози.

У разі рятування здоров'я та життя шкода, завдана рятівнику, який без відповідних повноважень рятував здоров'я та життя фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою у повному обсязі (ст. 1161 ЦК України).

Необхідність дій щодо рятування людського життя може виникати за таких обставин:

1) небезпека, що загрожує загибеллю або каліцтвом громадянину, що склалася внаслідок його власних необережних або навмисних дій;

2) небезпека, що виникла внаслідок протиправних дій третіх осіб, яка спрямована як проти особи або майна того, кого рятують, так і об'єктивно створює загрозу його життю (наприклад, внаслідок пожежі, аварії на підприємстві тощо);

3) небезпека, створена внаслідок шкідливого впливу стихійних сил природи (землетрус, повінь);

4) загроза життю громадянина виявилася наслідком бездіяльності осіб, які зобов'язані оберігати людей від можливої небезпеки (наприклад, рятівники водних станцій).

Інакше вирішується питання відшкодування шкоди в зобов'язаннях, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи (ст. 1162 ЦК України). Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, що має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі.

Отже, для того щоб у держави виникало зобов'язання у повному обсязі відшкодувати шкоду, що виникла у зв'язку з рятуванням від реальної загрози майна іншої особи, треба, щоб:

1) шкода, завдана рятівникові, полягала в ушкодженні здоров'я або смерті фізичної особи (рятівника);

2) загроза майну мала реальний характер;

3) майно іншої особи мало істотну цінність.

Зобов'язання, які виникають внаслідок рятування чужого життя, здоров'я або майна, є одним із різновидів зобов'язань, що виникають із ведення чужих справ, але не є аналогічними зобов'язанням, що виникають із діяльності без доручення.

30.2 Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи

Інформація

Фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати її усунення від того, хто її створює (ст. 1163 ЦК України). Висунення такої вимоги може відбуватися як у судовому, так і позасудовому порядку безпосереднім зверненням до особи, яка створює таку загрозу. У разі звернення до суду з позовом про усунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи можливість настання шкідливого наслідку в майбутньому має визнаватися достатньою для звернення підставою.

Вина відповідача у такого виду правопорушеннях не презюмується, як це зазвичай відбувається у деліктних правовідносинах.

У разі не усунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати:

вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;

відшкодування завданої шкоди;

заборони діяльності, що створює загрозу (ст. 1164 ЦК України).

Призупинення діяльності застосовується лише тоді, коли існує реальна можливість таких змін шкідливої (наприклад виробничої) діяльності, яка в майбутньому може виключати її шкідливість.

Припинення діяльності виражається у забороні діяльності, яка створює шкоду і застосовується лише тоді, коли незалежно від об'єктивних або суб'єктивних причин є відсутньою можливість взагалі виключити шкідливість такої діяльності.

Відшкодування шкоди у правовідносинах, що розглядаються, має позадоговірний характер і тому відбувається у повному обсязі за правилами відшкодування шкоди у деліктних зобов'язаннях.

30.3 Поняття зобов'язань, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави

Інформація

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ст. 1212 ЦК України). Ці зобов'язання визначають ще як зобов'язання з безпідставного збагачення.

У зобов'язанні з безпідставного збагачення кредитором виступає потерпіла особа, а боржником - набувач, тобто особа, яка безпідставно набула майно або зберегла його.

Суб'єктами цього зобов'язання можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, держава, територіальні громади.

Предметом вимоги потерпілого (кредитора) за цим зобов'язанням можуть бути лише речі, визначені родовими ознаками, майнові права, гроші - як готівкові, так і безготівкові, цінні папери на пред'явника.

Якщо зобов'язання виникло внаслідок безпідставного збагачення через набуття особою речей, визначених родовими ознаками, грошей, цінних паперів на пред'явника, то головним елементом змісту зобов'язання є вимога потерпілого про повернення майна того самого роду в натурі або у грошовому вираженні.

Згідно зі ст. 1213 ЦК України безпідставно набуте майно має бути повернене набувачем потерпілому в натурі.

Якщо майно неможливо повернути в натурі, набувач зобов'язаний відшкодувати його вартість на момент розгляду справи у суді про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

У разі, якщо безпідставне збагачення відбулося завдяки передачі набувачу майнових прав, включаючи безготівкові кошти, цінні папери на пред'явника тощо, потерпілий має право вимагати поновлення попереднього становища, у тому числі повернення йому документів, що посвідчують відповідні права.

Відповідно набувачу надається законом право на відшкодування своїх витрат на утримання чужого майна від часу, з якого він зобов'язаний повернути доходи (ст. 1214 ЦК України).

На суму безпідставного грошового збагачення нараховуються відсотки за користування чужими коштами в порядку, встановленому загальними правилами.

Набування майна однією особою за рахунок іншої свідчить про збільшення обсягу майна у першої з одночасним зменшенням його в іншої. Це значить, що у набувача відбулося кількісне збільшення майна або збільшення його вартості без відповідних затрат. Прикладом може бути повторне помилкове перерахування коштів на розрахунковий рахунок юридичної особи за партію товарів, розрахунок за які вже було здійснено.

Якщо інше не встановлено законодавством і не випливає із суті відповідних відносин, правила щодо повернення безпідставно отриманого майна зводяться також до вимог про:

повернення виконаного за недійсним правочином;

витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні;

відшкодування шкоди, у тому числі завданої недобросовісною

поведінкою збагатілої особи.

Заборона на витребування як безпідставного збагачення заробітної плати та прирівняних до неї платежів, стипендій, пенсій, допомоги, відшкодування шкоди, завданої життю та здоров ю, аліментів та інших грошових сум, наданих громадянинові як засіб до існування, діє виключно за умови добросовісності громадянина-отримувача. У разі, якщо буде встановлена недобросовісність набувача або наявність рахункової помилки, виплачені грошові суми підлягають поверненню. Доведення факту недобросовісності отримувача або наявності рахункової помилки - це обов'язок потерпілої особи, що вимагає повернення їй коштів (ст. 1215 ЦК України).

30.4 Поняття зобов'язань із дій, вчинених у майнових інтересах іншої особи без її доручення

Інформація

У ст. 1158 ЦК України зазначається: якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

У тому разі, якщо особа, яка розпочала дії у майнових інтересах іншої особи без її доручення, не має можливості повідомити про свої дії цю особу, вона зобов'язана вжити усіх залежних від неї заходів; щодо попередження, усунення або зменшення невигідних майнових наслідків для іншої особи. Особа, яка вчиняє дії у майнових інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана взяти на себе в обов'язки, пов'язані із вчиненням цих дій, зокрема обов'язки вчинених правочинів.

Особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зобов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.

Наслідками здійснення угоди в чужому інтересі для особи, яка діяла в майнових інтересах іншої особи без її доручення, є відшкодування витрат, понесених нею у зв'язку із вчиненням дій у майнових інтересах іншої особи. Слід зауважити, що право вимагати від останньої відшкодування фактично зроблених витрат виникає лише у тому разі, якщо вони були виправдані обставинами, за яких були вчинені дії (ст. 1160 ЦК України).

Якщо особа, яка вчинила дії у майнових інтересах іншої особи без її доручення, при першій нагоді не повідомила цю особу про свої дії, вона не має права вимагати відшкодування зроблених витрат.

? Питання для самоперевірки

Дайте поняття зобов'язань, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи і майна юридичної особи.

Які умови настання зобов'язань, що виникають у зв'язку з рятуванням майна іншої особи.

Назвіть елементи зобов'язань, що виникають зі створення небезпеки.

В чому суть відповідальності юридичних і фізичних осіб за створення небезпеки ?

Як відшкодовується шкода, завдана внаслідок не усунення загрози життю, здоров'ю та майну ?

Дайте поняття зобов'язань, що виникають у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

В чому суть зобов'язань із дій, вчинених у майнових інтересах іншої особи без її доручення ?

31. СПАДКОВЕ ПРАВО

Прочитайте

Л - 1-2, 32, 106, 117, 121, 125, 130-134, 146-147

Загальні положення про спадкування

Інформація

Спадкове право - це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини, що виникають у зв'язку із спадкуванням. Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі ст..1218 ЦК У до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема:

особисті немайнові права;

право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях

громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами;

право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

права та обов'язки особи як кредитора або боржника, якщо вони нерозривно пов'язані з його особою й у зв'язку з цим не можуть бути виконані іншою особою (ст. 608 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до ч. 3 ст. 1220 ЦК України, якщо протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної (комморієнти), спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. При цьому конкретна година смерті кожної особи значення не має. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи, тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо воно невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. Визначення місця відкриття спадщини важливе тому, що саме за ним здійснюються заходи щодо охорони спадкового майна та видаються свідоцтва про право на спадщину.

Спадкодавцем може бути лише фізична особа. Якщо йдеться про спадкування за заповітом, то спадкодавцем може виступати лише дієздатна особа, яка розуміє значення своїх дій і може ними керувати. Відповідно до ст. 1222 ЦК України спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини, а також юридичні особи та інші учасники цивільних відносин - держава, територіальні громади, АРК тощо. Особливість полягає у тому, що фізичні особи можуть бути спадкоємцями як у силу прямого припису закону (спадкоємці за законом), так і в силу заповіту спадкодавця (спадкоємці за заповітом), водночас як усі інші особи (юридичні особи, держава тощо) можуть набути право на спадкування лише за заповітом. Виняток із цього правила міститься у ст. 1277 ЦК України. Територіальна громада може набувати право власності на майно, яке визнано судом відумерлим.

Закон визначає випадки усунення спадкоємців від права на спадкування (ст. 1224 ЦК України), які стосуються двох категорій фізичних осіб:

1) особи, які в силу закону взагалі не мають права на спадкування (особи, які вчинили протиправні дії проти спадкодавця або можливих спадкоємців, умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, були позбавлені батьківських прав тощо);

2) особи, які можуть бути усунені від спадкування за рішенням суду. Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Спадкування за заповітом

Інформація

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. За своєю сутністю заповіт є одностороннім правочином - дією однієї сторони, що може бути представлена однією або кількома особами (ч. З ст. 202 ЦК України).

Право на заповіт, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю (ч. 1 ст. 1234 ЦК України). Це може бути як повнолітня особа (за умови, що вона не визнана судом недієздатною), так і неповнолітня особа, яка в установленому законом порядку набула дієздатності в повному обсязі до досягнення 18 років - у разі реєстрації шлюбу, емансипації та ін. (статті 34, 35 ЦК України).

Заповідач визначає зміст заповіту та його основні положення. Заповідач має право призначити коло спадкоємців, визначити обсяг спадщини, зробити заповідальний відказ, покласти на спадкоємців інші обов'язки, встановити у заповіті сервітути. Заповідач також має право скасувати або змінити заповіт. У цьому полягає свобода заповіту.

Визначаючи коло спадкоємців, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб. Закон визначає коло осіб, які мають право на обов'язкову частку у спадщині (ст. 1241 ЦК України) - малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти; непрацездатна вдова (вдівець); непрацездатні батьки спадкодавця. Ці особи мають право спадкувати половину тієї частки, яка належала б кожному з них за законом.

ЦК України (ч. 1 ст. 1241) встановлює правило щодо зменшення обов'язкової частки у спадщині судом. Це можливо з урахуванням відносин між спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Заповідач має право визначити обсяг спадщини і заповідати спадкоємцям усі свої права та обов'язки або їх частину.

Крім загальних, заповідач має право зробити у заповіті особливі розпорядження. До них, зокрема, належать:

заповідальний відказ (легат) (ст. 1237 ЦК України);

покладення на спадкоємця деяких обов'язків (ст. 1240 ЦК України);

визначення умови отримання спадщини (ст. 1242 ЦК України);

підпризначення спадкоємця (ст. 1244 ЦК України);

встановлення сервітуту (ст. 1246 ЦК України);

призначення виконавця заповіту (ст. 1386 ЦК України).

Дійсність заповіту безпосередньо пов'язана з додержанням відповідних умов щодо його форми. Заповіт має бути складений письмово і посвідчений нотаріусом або іншою посадовою чи службовою особою, зазначеною у ЦК України (статті 1248, 1251, 1252).

Одним з основних положень спадкового права є таємниця заповіту. Лише спадкодавець має право доводити до відома спадкоємців або інших осіб відомості, що стосуються заповіту. Нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, до відкриття спадщини не мають права розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни (ст. 1255 ЦК України). Для більш повного і всебічного захисту інтересів заповідача і збереження таємниці заповіту передбачається можливість складення секретного заповіту, який посвідчується нотаріусом без ознайомлення з його змістом. Відповідно до ст. 1249 ЦК України особа, яка склала секретний заповіт, подає його в заклеєному конверті нотаріусові.

Нотаріус ставить на конверті свій посвідчувальний напис, скріплює печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

30.3 Спадкування за законом

Інформація

Спадкування за законом виникає у разі, якщо воно не змінено або не скасовано спадкодавцем у заповіті.

Спадкоємці одержують право на спадкування почергово. ЦК України передбачає п'ять черг спадкоємців (статті 1261-1265 цього Кодексу).

До першої черги належать найбільш близькі родичі спадкодавця - батьки, діти, той з подружжя, який його пережив. Відповідно до ст. 1261 ЦК України у разі спадкування за законом усиновлений та його нащадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі - з іншого, прирівнюються до родичів за походженням. Тому усиновлений спадкує після усиновлювача, усиновлювач - після усиновленого на загальних підставах - як спадкоємці першої черги. Усиновлений не спадкує за законом після смерті кровних батьків та інших родичів за висхідною лінією, а батьки усиновленого не спадкують після його смерті.

У другу чергу спадкують рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця, тобто рідні сестра (брат) батька чи матері спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.

До п'ятої черги спадкоємців належать дві категорії осіб: 1) інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів дальшого ступеня споріднення; 2) утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї.

Стаття 1267 ЦК України визначає розмір частки спадкоємців у спадщині, де вони за законом є рівними. Це правило може бути змінене за волею спадкоємців. Якщо спадкоємці домовилися про зміну розміру частки щодо рухомого майна, вони можуть укласти між собою усну угоду.

Спадкоємці можуть змінити розмір частки у спадщині щодо нерухомого майна або транспортних засобів за нотаріально посвідченою угодою (ст. 1267 ЦК України).

30.4 Здійснення права на спадкування

Інформація

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ст. 1268 ЦК України).

Закон передбачає три способи прийняття спадщини (статті 1268-1269 ЦК України):

І. Прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

ІІ. Прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особою, цивільна дієздатність якої обмежена - в силу прямого припису закону.

ІІІ. Прийняття спадщини спадкоємцями, які бажають прийняти спадщину і не належать до першої та другої категорії (є дієздатними особами та на час відкриття спадщини не проживали постійно із спадкодавцем). Ці особи мають подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (ст. 1269 ЦК України).

На підставі ст.. 1278 ЦК У частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними. Кожен із спадкоємців має право на виділ його частки в натурі.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, відповідає за боргами спадкодавця. Відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Відповідно до закону спадкоємець не відповідає за борги спадкодавця своїм власним майном. Відповідальність спадкоємців (якщо їх декілька) має частковий характер. Кожен із них зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

30.5 Оформлення права на спадщину

Інформація

Право на спадщину має бути оформлене в порядку, встановленому законом. У першу чергу це залежить від характеру спадкового майна. Якщо майно складають предмети звичайної домашньої обстановки та вжитку, спадкоємці можуть вчинити фактичні дії щодо його прийняття. Якщо до складу спадщини входить нерухоме майно, спадкоємець, який прийняв спадщину, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ст. 1297 ЦК України). Таке свідоцтво є правовстановлюючим документом, і на його основі здійснюється державна реєстрація нерухомого майна.

Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна (ст. 1299 ЦК України).

30.6 Спадковий договір

Інформація

Відповідно до ст. 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.

Відчужувачем за даним договором можуть бути три категорії осіб: подружжя, один із подружжя, інша особа; набувачем - дві: фізична та юридична особи. Якщо набувачем є юридична особа, то виконання дій, обумовлених спадковим договором, очевидно, має бути здійснено його працівниками.

Предмет договору - майно, яке переходить у власність набувача у випадку смерті відчужувача (індивідуально-визначені речі, речі, визначені родовими ознаками, рухоме і нерухоме майно).

Спадковий договір укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Спадковий договір може бути розірваний судом за згодою сторін. В односторонньому порядку розірвання договору можливе за рішенням суду - на вимогу відчужувача, у разі невиконання набувачем його розпоряджень, або на вимогу набувача - у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача (ст. 1308 ЦК України).

? Виконайте

Практичне завдання

Практичне ознайомлення із законодавством про спадкування. Розгляд конкретних прикладів з нотаріальної та судової практики. Вирішення завдань.

? Питання для самоперевірки

Що таке спадкування ?

Як визначається місце відкриття спадщини ?

Хто може бути спадкодавцем і спадкоємцями ?

Які особи усуваються від права на спадкування ?

Поняття та форми заповіту.

Хто має право на обов'язкову частку в спадщині ?

Охарактеризуйте право заповідача зробити в заповіті особливі розпорядження.

Що таке таємниця заповіту ?

Назвіть коло спадкоємців за законом.

Як визначається розмір частки в спадщині спадкоємців за законом ?

Який строк для прийняття спадщини ?

Як оформити право на спадщину ?

Що таке спадковий договір ?

Размещено на Allbest.ru

...