Міжнародно-правові аспекти відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ДИСЕРТАЦІЯ

Міжнародно-правові аспекти відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку

12.00.11 - міжнародне право

Ярова Анастасія Олександрівна

Науковий керівник: Переверзєва Ольга Сергіївна,

кандидат юридичних наук

Київ - 2017

АНОТАЦІЯ

Ярова А. О. Міжнародно-правові аспекти відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 12.00.11 - міжнародне право (293- міжнародне право) - Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2017.

Дисертація присвячена комплексному теоретико-правовому аналізу міжнародно-правових аспектів відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку, з'ясуванню особливостей правової природи аварійного випадку, видів джерел забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку, дослідженню проблем міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку та контролю, підвищення ефективності відповідальності з боку держави при забрудненні морського середовища в результаті аварійного випадку.

Досліджено правову природу аварійного випадку. Сьогодення в міжнародному морському праві використовується декілька різних за змістом і значенням термінів, які позначають «аварійний випадок на морі». Автором проаналізовано данні дефініції і надано власне визначення аварійного випадку на морі.

Аварійний випадок - подія із судном або іншим плавучим засобом чи спорудою, що призвела до його краху в результаті впливу нездоланних природних явищ або екстремально тяжких гідрометеорологічних умов плавання, різні ушкодження судна або іншого плаваючого засобу чи споруди, зміщення вантажу, що перевозиться або зміна його фізико-хімічних властивостей в процесі морського перевезення, посадка судна або іншого плаваючого засобу чи споруди на мілину, або торкання до ґрунту, намотування тросів або сіток на гребний гвинт або інші випадки, які призвели до втрати морехідних властивостей і такі, що перешкоджають нормальній експлуатації судна або іншого павучого засобу чи споруди, пошкодження судном або іншим плавучим засобом іншого судна або плавучого засобу, засобів навігаційного обладнання, берегового спорудження, підводного кабелю, підводного трубопроводу, втрата судном об'єкта, що знаходиться на буксирі, а також подію, пов'язану із потраплянням до морського середовища об'єктів и речовин із суші, атмосфери чи космосу, що призвело до негативних наслідків для морського середовища.

Також сьогодні не виявлено єдиної уніфікованої класифікації морських аварійних випадків, не дивлячись на велику кількість класифікацій, які запропоновані дослідниками і міжнародним морським правом. В науковій літературі найбільш застосованою виявилася класифікація, відповідно до якої морські інциденти розподіляють на: катастрофи суден, аварії суден, аварійні випадки. Однак, така класифікація використовує терміни, які не в повній мірі характеризують поняття «аварійний випадок», оскільки розглядає його лише як один з видів аварійності. В той же час, в даній роботі автором розглядається «аварійний випадок» як всеохоплююче поняття, яке саме по собі може бути кваліфіковано на різні види. Тому правильніше буде класифікувати аварійні випадки не за оціночними критеріями, а за об'єктивними критеріями. Так, автором запропонована власна класифікація аварійних випадків на морі, які призводять до забруднення морського середовища: аварійний випадок з суден і інших плавучих засобів; аварійний випадок з інших споруд на морі, які не мають ознак плавучості; аварійний випадок, пов'язаний з потраплянням в морське середовище об'єктів або речовин з космосу чи суші. Така класифікація відрізняється від запропонованої, оскільки ні в одному з джерел не розглядається як окрема категорія аварійний випадок, пов'язаний з потраплянням в морське середовище об'єктів або речовин з атмосфери, космосу чи суші, не дивлячись на необхідність включення таких аварійних випадків в сферу міжнародного морського права.

Автором проаналізовано особливості регламентації поняття «аварійний випадок» в міжнародному законодавстві. Сформульовано висновки щодо необхідності прийняття єдиного уніфікованого поняття аварійний випадок в міжнародних актах.

Окремий пункт дослідження присвячено міжнародно-правової відповідальності в результаті аварійного випадку, який носить попутно підвищеної небезпеки. Виявлено особливості настання міжнародно-правової відповідальності в цій сфері. Особливим аспектом дослідження розглянуто питання підвищення ефективності міжнародно-правової відповідальності, вдосконаленню норм міжнародного морського права в цій сфері і конкретизації повноважень держав. Цікавим і необхідним є дослідження джерел забруднення морського середовища, оскільки це дає можливість зрозуміти, який характер матиме забруднення морського середовища в тому чи іншому аварійному випадку.

Досліджено поняття, види та принципи міжнародної відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку та сформульовано важливі висновки щодо необхідності прийняття єдиного міжнародного нормативно-правового акту, який би регулював обов'язок судновласників щодо устаткування, обладнання та стану суден, а також акту, в якому містилися би норми щодо процедури дій держави, постраждалої внаслідок аварійного випадку на морі.

Окремої уваги приділено питання контролю за забрудненням морського середовища з боку прибережної держави та органів, які відповідають за охорону і захист морського середовища від забруднення. Виявлено, що контроль не завжди може здійснюватися в повній мірі, на це впливають відносини їх державами та інші міжнародні бар'єри, недосконалість міжнародно-правових норм тощо.

У дослідженні міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку запропоновані конкретні шляхи вирішення цієї проблеми, а саме прийняття окремого міжнародного нормативно-правового акту, в якому знаходились би стандарти і норми по стану суден, а також по відношенню до того, як вони повинні бути обладнані. Це відноситься, в особливості суден, які перевозять небезпечні вантажі. Такий законодавчий акт повинен діяти по усьому світу для забезпечення охорони і захисту від забруднення Світового океану.

До принципів міжнародного права, які діють в сфері міжнародної відповідальності загалом, і в сфері міжнародної відповідальності в результаті аварійного випадку можна віднести: принцип превентивності дій, принцип виконання міжнародних угод, принцип відповідальності за неправомірні дії держави, принцип визначення умов наявності неправомірних дій, принцип незастосування внутрішнього права держави до визначення дій неправомірними, принцип мирного вирішення спорів в результаті забруднення Світового океану.

Також проаналізовано практику застосування міжнародних судових та досудових процедур в результаті виникнення спору щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку. В результаті аналізу виявлено, що вибір процедури відшкодування шкоди державою залежить від розміру понесеного збитку. Якщо мова йде про екологічну катастрофу світового масштабу, підвищується вірогідність того, що спір буде врегульовано за допомогою публічно-правових процедур. Якщо аварійне забруднення морського середовища має локальний характер і носить нетривалий характер, може бути швидко ліквідовано, підвищується вірогідність того, що спір буле врегульовано за внутрішнім правом держави і частіше за все обмежується судовим процесом, який має приватноправовий характер.

Автором досліджується порядок врегулювання спорів за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку, в тому числі в досудовому порядку.

У міжнародному морському праві відокремлюють способи реалізації відповідальності або способи забезпечення реалізації багатосторонніх договорів: добровільний або неконфронтаційний. Головна мета, яка переслідується державами при заснуванні таких механізмів, - це неконфронтаційність, до того ж, примусові заходи реалізації зобов'язань при забрудненні морського середовища в результаті аварійного випадку сьогодення майже не застосовуються.

Загалом розрізняють два основних способи мирного вирішення міжнародних спорів щодо аварійного забруднення морського середовища: дипломатичний і судовий. Дипломатичні процедури не завжди приводять до ефективного й остаточного розв'язання спорів, оскільки держави, що беруть участь у спорі, залишають за собою право прийняття остаточного рішення. Однак, на сьогодні цей спосіб фактично є єдиним реально діючим способом покладення міжнародно-правової відповідальності на державу за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку. Існує декілька засобів мирного вирішення міжнародних суперечок: добрі послуги і посередництво; міжнародні слідчі комісії; міжнародне третейське розслідування; переговори; обслідування та примирення.

Проаналізовано практику Міжнародного Суду ООН, Міжнародного трибуналу ООН з морського права, практику інших судових інстанцій щодо спорів в цій сфері. Сформульовано висновки щодо застосування мирних способів врегулювання спорів щодо забруднення морського середовища в аварійному випадку, а також науково-обґрунтовані пропозицій та рекомендації щодо перспектив розвитку та підвищення ефективності та реформування міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку.

Ключові слова: морські спори, контроль за забруднення морського середовища, відповідальність за забруднення моря, морські спори в результаті аварій, аварійний випадок, аварії на морі.

Список публікацій здобувача за темою дисертації, в яких опубліковані наукові результати дисертації:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Ярова А. О. Правова природа аварійного випадку в міжнародному морському праві: поняття, класифікація // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. Вип. 67. С. 395-408.

2. Ярова А. О. Міжнародно-правова відповідальність держав за забруднення морського середовища в аварійному випадку (практика держав) // Прикарпатський юридичний вісник: зб. наук. праць. Івано-Франківськ: Національний ун-т «Одеська юридична академія», 2016. Вип. 2(11). С.144-147.

3. Ярова А. О. Міжнародно-правовий захист щодо механізму запобігання забрудненню морського середовища // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: «Право». 2016. Вип. 39. Т. 2. С. 150-155.

Статті в зарубіжних фахових виданнях:

4. Ярова А. О. Відповідальність держав за забруднення морського середовища // Jurnalul juridic national: teorie єi practicг. 2015. № 6 (16). С.259-264.

5. Ярова А. О. Практика розгляду спорів щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку // Oxford Journal of Legal Studies. Oxford: Oxford University Press, 2017. Issues 4 (2). Volume 37. P. 923-933.

Матеріали конференцій і круглих столів:

6. Ярова А. О. Міжнародно-правова відповідальність за забруднення морського середовища відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року // Актуальні завдання та напрямки розвитку юридичної науки у ХХІ столітті: матеріали Міжнар. наук. - практ. конф., Львів, 16-17жовтня 2015 р. Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2015. С. 98-102.

7. Ярова А. О. Захист морського середовища від забруднення на прикладі регіональних міжнародних угод // Пріоритетні напрямки розвитку правової системи України: матеріали ІV Міжнар. наук. - практ. конф.,Одеса, 14-15 жовтня 2015 р. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2016. С. 45-49.

8. Ярова А. О. Проблеми забруднення внаслідок аварійного випадку в міжнародному морському праві // Особенности адаптации законодательства Молдовы и Украины к законодательству Европейского Союза: материалы Междунар. науч.-практ. конф., Кишенев (Республика Молдова), 27-28 марта 2015г. Кишенев: Ин-т юрид. иполит. Исследований АН Республики Молдова, 2015. Ч. 2. С. 122-125.

SUMMARY

Iarova A. O. Legal aspects of international liability of marine pollution as a result of emergency cases. - Qualification Reseach Paper on the right of manuscript.

Thesis for the degree of Candidate of Sciences on specialty 12.00.11 - international Law (293 - International Law). - Institute of State and Law after V. M. Koretsky of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2017.

The thesis is devoted to complex theoretical - analysis of the legal aspects of international legal responsibility of the head of marine pollution resulting from emergency event features clarify the legal nature of the emergency event types of sources of pollution of the marine environment as a result of an emergency case to the problems of international legal responsibility for marine pollution resulting in emergency case and control, increasing the efficiency of liability of the state at pollution the marine environment as a result of the emergency event.

The legal nature of the accident is investigated. Today, in the international law of the sea, several different meanings and meanings of the terms "offshore accident" are used. The author analyzed the given definitions and provided the actual definition of an emergency accident at sea. Emergency is an event with a vessel or other floating means or a vehicle that has led to its collapse as a result of the impact of insurmountable natural phenomena or extreme heavy meteorological conditions of navigation, various damage to a ship or other floating means or structures, displacement of the shipment or change its physical and chemical properties in the process of sea transportation, the landing of a vessel or other floating means or structures on shallows, or touching the ground, the winding of ropes or nets on a propeller or other cases that led to the loss of seaworthiness properties and those that interfere with the normal operation of a ship or another spider or facility, damage by a ship or other craft of another vessel or vessel, means of navigation equipment, coastal construction, submarine cable, submarine pipeline, vessel's loss of the object known in the tug, as well as an event involving the entry of objects and substances from land into the marine environment, atmospheres and space, which has led to negative consequences for the marine environment.

Also today it is not exposed single compatible classification of marine emergency cases, in spite of plenty of classifications, offered researchers and international marine law. In scientific literature most applicable is classification in accordance with which divide all marine incidents on: catastrophes of ships, failures of ships, failures facilities on ships, emergency cases. But such classification uses terms which not in a sufficient measure characterize a concept «Emergency case», as examines him only one of types of accident rate. In also time, a «emergency case» as all-purpose concept which in itself it can be classified on different kinds is examined in this working as an author. Therefore more correct to classify emergency cases not on evaluation criteria, but on objective tests. So, an author is offer own classification of emergency cases at the seaside, which result in contamination of marine environment: emergency case from ships and other floating facilities; emergency case of z of other buildings at the seaside, which do not have signs of buoyancy; emergency case, related to the hit in the marine environment of objects or matters from space or dry land. Such classification differs from offered, as in any source not examined as a separate category emergency case,

Such classification differs from offered, as in any source not examined as a separate category emergency case, related to the hit in the marine environment of objects or matters from an atmosphere, space or dry land, in spite of necessity of including such emergency cases in the sphere of international marine law. An item is devoted research of international responsibility as a result of emergency case which takes character enhanceable danger. The features of offensive of international responsibility are exposed in this sphere. The special aspect of research is consider the question of increase of efficiency of international responsibility, to the improvement of norms of international marine law in this sphere and specification of plenary powers of the states. In research of international responsibility for contamination of marine environment as a result avarіynogo case the concrete ways of decision of this problem are offered, namely acceptance of separate international normative-legal act in which standards and norms were on the state ships, and also in regard to that, how they must be equipped. It touches, in particular case ships which transport unsafe loads. Such legislative act must operate all over the world for providing of general guard and protecting from contamination of the World ocean.

A separate point of the study is devoted to international legal responsibility as a result of an accident, which is accompanied by increased danger. The features of the occurrence of international legal responsibility in this area are revealed. A special aspect of the study is the issue of increasing the effectiveness of international legal responsibility, improving the norms of international maritime law in this area and the powers of the states. It is interesting and necessary to study the sources of pollution of the marine environment, since this makes it possible to understand the nature of the pollution of the marine environment in one or another accident.

The author analyzes the peculiarities of the regulation of the concept of "accident-case" in international law. The conclusions on the necessity of adopting a uniform unified concept of an emergency in the international acts are formulated.

Particular attention is paid to the issue of controlling pollution of the marine environment by the coastal state and bodies responsible for the protection and protection of the marine environment from pollution. It is revealed that control can not always be carried out in full, it is influenced by relations with the states and other international barriers, imperfection of international legal norms, etc.

To principles of international law, which operate in the field of international responsibility in general, and in the field of international responsibility it is possible to take as a result of emergency case: principle of preventiveness of actions, principle of implementation of international agreements; principle of responsibility for the wrong acts of the state, principle of decision of terms of presence of wrong acts, principle of the non-use of internal right for the state to do decisions of actions illegal, principle of peaceful permission of disputes as a result of contamination of World Ocean.

It is exposed as a result of analysis, that the choice of procedure of damage to the person the state depends on the size of the borne harm. If the question is about the ecocatastrophe of world scale, probability rises that a dispute will be well-regulated through public-legal procedures. If local character has emergency contamination of marine environment and carries the unprotracted character, can be quickly liquidated, probability rises that a dispute will be well-regulated on an internal right for the state, which fallen a prey such contamination and more frequent than all limited to the trial which carries private character.

The legal nature of the emergency case and sources of marine pollution, regulation peculiarities term "emergency case" in international law. The conclusions about the need for a single unified concept emergency case and develop a classification of emergency cases that lead to pollution of the marine environment. The concept, types y principles of international responsibility for marine pollution as a result of the emergency event and formulated important conclusions about the need for a single international legal act regulating the obligation of shipowners on the equipment and condition of vessels, as well as act in which contained provisions on the procedure to actions of the state affected by the disaster event at sea. Also analyzed the practice of international judicial pre-trial procedures y as a result of a dispute regarding marine pollution resulting from emergency cases.

The author examines the procedure for settling disputes over pollution of the marine environment as a result of an accident, including pre-trial procedures.

In international maritime law, there are ways of implementing the responsibility or ways to ensure the implementation of multilateral co-operation: voluntary or non-confrontational. The main objective pursued by States in establishing such mechanisms is non-confrontational, and, moreover, enforcement measures for the pollution of the marine environment as a result of an accident in the present are almost not applicable.

In general, there are two main ways of peaceful resolution of international disputes concerning emergency pollution of the marine environment: diplomatic and judicial. Diplomatic procedures do not always lead to an effective and final resolution of disputes, since the states participating in the dispute reserve the right to make a final decision.

However, today this method is actually the only real way of imposing international legal responsibility on the state for the pollution of the marine environment as a result of an accident. There are several means of peaceful resolution of international disputes: good offices and mediation; international investigation commissions; international arbitration scrutiny; talks; investigation and reconciliation.

Analyzed the practice of the International Court of Justice, the UN International Tribunal for the Law of the Sea, the practice of other courts in disputes in this area. The conclusions on the use of peaceful methods of resolving disputes regarding marine pollution in case of emergency and scientifically - grounded proposals and recommendations regarding the development and increase the efficiency and reform of international legal responsibility for the pollution of the marine environment as a result of the emergency event.

Keywords: maritime disputes, control pollution of the marine environment, responsible for marine pollution, maritime disputes in accidents, emergency incident, an accident at sea.

Список публікацій здобувача за темою дисертації, в яких опубліковані наукові результати дисертації:

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Ярова А. О. Правова природа аварійного випадку в міжнародному морському праві: поняття, класифікація // Держава і право: зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. Київ: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2015. Вип. 67. С. 395-408.

2. Ярова А. О. Міжнародно-правова відповідальність держав за забруднення морського середовища в аварійному випадку (практика держав) // Прикарпатський юридичний вісник: зб. наук. праць. Івано-Франківськ: Національний ун-т «Одеська юридична академія», 2016. Вип. 2(11). С.144-147.

3. Ярова А. О. Міжнародно-правовий захист щодо механізму запобігання забрудненню морського середовища // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: «Право». 2016. Вип. 39. Т. 2. С. 150-155.

Статті в зарубіжних фахових виданнях:

4. Ярова А. О. Відповідальність держав за забруднення морського середовища // Jurnalul juridic national: teorie єi practicг. 2015. № 6 (16). С.259-264.

5. Ярова А. О. Практика розгляду спорів щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку // Oxford Journal of Legal Studies. Oxford: Oxford University Press, 2017. Issues 4 (2). Volume 37. P. 923-933.

Матеріали конференцій і круглих столів:

6. Ярова А. О. Міжнародно-правова відповідальність за забруднення морського середовища відповідно до Конвенції ООН з морського права 1982 року // Актуальні завдання та напрямки розвитку юридичної науки у ХХІ столітті: матеріали Міжнар. наук. - практ. конф., Львів, 16-17жовтня 2015 р. Львів: Західноукраїнська організація «Центр правничих ініціатив», 2015. С. 98-102.

7. Ярова А. О. Захист морського середовища від забруднення на прикладі регіональних міжнародних угод // Пріоритетні напрямки розвитку правової системи України: матеріали ІV Міжнар. наук. - практ. конф.,Одеса, 14-15 жовтня 2015 р. Херсон: Видавничий дім «Гельветика», 2016. С. 45-49.

8. Ярова А. О. Проблеми забруднення внаслідок аварійного випадку в міжнародному морському праві // Особенности адаптации законодательства Молдовы и Украины к законодательству Европейского Союза: материалы Междунар. науч. - практ. конф., Кишенев (Республика Молдова), 27-28 марта 2015г. Кишенев: Ин-т юрид. иполит. Исследований АН Республики Молдова, 2015. Ч. 2. С. 122-125.

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА АВАРІЙНОГО ВИПАДКУ В МІЖНАРОДНОМУ МОРСЬКОМУ ПРАВІ

1.1 Правова характеристика аварійного випадку

1.2 Класифікація джерел забруднення морського середовища у результаті аварійного випадку в міжнародному морському праві

1.3 Регламентація аварійного випадку в міжнародному морському праві

Висновки до розділу

РОЗДІЛ 2.ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНО-ПРАВОВОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ДЕРЖАВ ЗА ЗАБРУДНЕННЯ МОРСЬКОГО СЕРЕДО-ВИЩА В РЕЗУЛЬТАТІ АВАРІЙНОГО ВИПДКУ

2.1 Поняття, види, принципи міжнародно-правової відповідальності держав за забруднення морського середовища

2.2 Відповідальність держави за забруднення морського середовища, що носить характер підвищеної небезпеки

2.3 Характеристика контролю держави за дотриманням міжнародно-правових зобов'язань у сфері запобігання і ліквідації забруднення морського середовища

2.4 Підвищення ефективності міжнародно-правової відповідальності держави за забруднення морського середовища

Висновки до Розділу 2

РОЗДІЛ 3. ОСОБЛИВОСТІ ВРЕГУЛЮВАННЯ СПОРІВ ЩОДО ЗА-БРУДНЕННЯ МОРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА В РЕЗУЛЬТАТІ АВА-РІЙНОГО ВИПАДКУ (В СУДОВОМУ І ДОСУДОВОМУ ПОРЯДКАХ)

3.1 Мирне врегулювання міждержавних спорів щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку

3.2. Практика розгляду приватноправових спорів щодо забруднення навколишнього морського середовища в результаті аварійного випадку

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

1. Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням 1989 р. - Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних вантажів та їх ліквідацією 1989 р.

2. Гельсінська Конвенція із захисту Балтійського моря 1992 р. - Міжнародна Конвенція із захисту морського середовища району Балтійського моря 1992 р.

3. Декларація про запобігання спорів 1988 р. - Декларація про запобігання і усунення спорів і ситуацій, які можуть загрожувати міжнародному миру і безпеці, і щодо ролі ООН в цій сфері 1988 р.

4. Директива Євроатому 2009/71 - Директива Євроатому 2009/71 Ради ЄС встановлює основи безпеки співтовариства ядерної установки

5. Загальний Акт 1928 р. - Загальний Акт про мирне вирішення міжнародних спорів 1928 р.

6. Заключний Акт 1975 р. - Заключний акт Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 р.

7. Кодекс з розслідування аварій 1997 р. - Міжнародний Кодекс проведення розслідування аварій та інцидентів на морі 1997 р.

8. Кодекс з управління безпечної експлуатації суден 1993 р. - Міжнародний кодекс з управління безпечної експлуатації суден і попередження забруднення 1993 р.

9. Кодекс МАГАТЕ 2004 р. - Кодекс поведінки при збеереженні радіоактивних джерел 2004 р.

10. Кодекс морських перевезень 1966 р. - Міжнародний кодекс морських перевезень небезпечних вантажів 1966 р.

11. Конвенція Еспо - Конвенція про оцінку впливу на навколишнє середовище у транскордонному контексті 1991 р.

12. Конвенція з морського права 1982 р. - Міжнародна Конвенція з мирного використання Світового океану в інтересах всіх країн і народів 1982 р.

13. Конвенція за ядерну шкоду 1963 р. - Віденська конвенція про цивільну відповідальність за ядерну шкоду 1963 р.

14. Конвенція запобігання забрудненню нафтою 1954 р. - Міжнародна конвенція по запобіганню забрудненню моря нафтою 1954 р.

15. Конвенція по забезпеченню готовності на випадок забруднення нафтою 1990 р. - Міжнародна Конвенція по забезпеченню готовності на випадок забруднення нафтою, боротьби з ним і співробітництву від 1990 р.

16. Конвенція про відповідальність в галузі ядерної енергії 1960 р. - Міжнародна конвенція про відповідальність перед третьою стороною в галузі ядерної енергії 1960 р.

17. Конвенція про відповідальність і компенсацію збитків 1996 р. - Міжнародна конвенція про відповідальність і компенсацію збитків у зв'язку з перевезення морем небезпечних і шкідливих речовин 1996 р.

18. Конвенція про обмеження відповідальності 1976/96 р. - Міжнародна конвенція про обмеження відповідальності з морських вимог 1976 р. з правками 1996 р.

19. Конвенція про рятування 1989 р. - Міжнародна Конвенція про рятування на морі 1989 р.

20. Конвенція про Фонд 1992 р. - Міжнародна Конвенція про створення Міжнародного Фонду для компенсації збитків від забруднення нафтою 1992 р.

21. Конвенція про цивільну відповідальність від забруднення нафтою 1984 р. - Міжнародна конвенція про цивільну відповідальність за шкоду від забруднення нафтою 1984 р.

22. Конвенція щодо втручання у відкритому морі 1969 р. - Міжнародна конвенція щодо втручання у відкритому морі у випадках аварій, які призводять до забруднення нафтою 1969 р.

23. Лондонська Конвенція про запобігання забрудненню відходами 1972 р. -Міжнародна Конвенція запобігання забрудненню скидами відходів і інших матеріалів 1972 р.

24. МАРПОЛ 1973/78 рр. - Міжнародна конвенція з попередження забруднення з суден 1973/78 рр.

25. МКУБ 1995 р. - Міжнародний кодекс з управління безпечної експлуатації суден і попередження забруднення 1995 р.

26. МППЗС 1972р. - Міжнародні правила попередження зіткнення суден 1972 р.

27. Орхуська Конвенція - Конвенція про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля 1991 р.

28. ПРАС-90 - Положення про класифікацію, розслідування та обліку інцидентів на морі з суднами

29. Проект конвенції щодо перевезення ядерного палива - Проект конвенції про відповідальність за збитки, спричинені радіаційною аварією від АЕС різних європейських держав

30. Протокол 2003 р. - Протокол «Про створення додаткового Фонду» 2003 року

31. ПСВД 2001 р. - Проект статей про відповідальність держав 2001 року

32. СОЛАС 1974 р. - Міжнародна конвенція по охороні людського життя на морі 1974 року

ВСТУП

Обґрунтування вибору теми дослідження обумовлена постійною інтенсифікацією міжнародного морського судноплавства і поглиблення внаслідок аварійного випадку проблеми забруднення Світового океану. Більшість зовнішньоторговельних перевезень у світі відбувається за допомогою морського транспорту, з`являється багато морських пасажирів, морські судна займаються різними видами діяльності на морі, в тому числі здійснюють видобуток корисних копалин з морського дна, в мирних цілях проводять морські наукові дослідження, які отримали особливий розвиток в останні десятиріччя під впливом досягнень науково-технічного прогресу. Однак функціонування такого механізму призводить до аварійності. В практиці існує багато випадків аварійних нафтових та радіоактивних забруднень, пожеж і вибухів на суднах, в морських гаванях, в акваторіях портів, які призводять до збитків морського середовища: суден, вантажів, берегових об'єктів, морської флори, фауни та ін.

Загострюється проблема контролю з боку прибережної держави у відношенні іноземних суден, що заходять в її порти і не відповідають міжнародним стандартам безпеки мореплавства. У зв'язку з цим, найбільш актуальним аспектом міжнародно-правового захисту від забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку є чітка регламентація повноважень держави прапора судна, прибережної держави і держави порту в цілях забезпечення ефективного механізму дій в надзвичайних ситуаціях.

Інститут міжнародно-правової відповідальності за забруднення включає в себе два різних за своєю юридичною природою та правовими наслідками інститути, це - відповідальність держав за правопорушення щодо забруднення морського середовища та відповідальність держав за збиток, спричинений в результаті аварійного випадку. Питання міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища закріплено в багатьох міжнародно-правових актах, однак форми і види такої відповідальності, а також порядок компенсації збитків потребує більш детальної регламентації та включення в Правила морського перевезення небезпечних вантажів 1990 року [122], Міжнародну конвенцію про відповідальність і компенсацію збитків у зв'язку з перевезення морем небезпечних і шкідливих речовин 1996 року (далі - Конвенція про відповідальність і компенсацію збитків 1996 р.)» [92], Базельську конвенцію про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних вантажів та їх ліквідацією 1989 року (далі - Базельська конвенція про контроль за транскордонним перевезенням 1989 р.) [3] та інші акти.

У науці міжнародного права загальними питаннями міжнародно-правової відповідальності займалися такі зарубіжні західні дослідники як Р. Аго, Д. Алланд, Г. Аранжіо-Руіз, Е. Вайлер, Х. Ксу, Дж. Кроуфорд, О. Пегна, А. Пеллет, Б. Сімма. Серед існуючих праць можна виділити праці українських дослідників Ю. Ю. Блажевича, Д. В. Боветт, В. А. Василенко, В. Н. Дєнисова, А. І. Дмитрієва, Ю. В. Манійчука,С. Б. Раскалей та російських дослідників Л. Н. Галенськоі, Ю. М. Колосова, Д. Б. Левіна, О. Е. Лейста, І. І. Лукашука, Ю. А. Решетова, Н. А. Ушакова.

Окремі аспекти міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища досліджувалися зарубіжними науковцями Ф. Антуаном, У. Баском, П. Бірні, Д. Брюбекером, Я. Вонгом, Р. Веллесом,, Н. Кляйном, П. Крістенсен, Р. Лагоні, А. Магеррамовим, Д. Ні, Р. Рзаєвим, Н. Ройт-Арьязою, Дж. М. Фландерсом, М. Хаяши, С. Черрінгом, українськими дослідниками, Г. О. Анцилевичем, О. М. Васильєвої, О.Ф. Висоцьким, А. Г. Карпенко, Т.Р. Коротким, І.І. Лукашуком, О. М. Сидоренко, О. С. Переверзєвою, Ю. С. Шемшученко та російськими вченими К. Г. Бекяшевим, Р. М. Валеєвим, С. Є. Віноградовим, В.І. Єгоркіним, В.П. Кірілєнко, Є. Г. Лаверичевим, Л. В. Сперанською. При цьому, поза увагою більшості авторів залишалася ідея комплексного дослідження міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою науково-дослідницької роботи відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України «Еволюція права міжнародно-правової відповідальності (тенденції розвитку)» (номер державної реєстрації 0112U007723), що здійснюється в рамках вивчення проблеми «Україна у системі сучасного Міжнародного правопорядку: теорія і практика».

Мета і завдання дослідження полягає в здійсненні комплексного науково-правового аналізу правовідносин, які виникають в результаті аварійного випадку, особливостей таких правовідносин відповідно до джерел забруднення морського середовища, реалізації міжнародно-правової відповідальності і дослідженні міждержавних спорів щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку.

Дана мета обумовила постановку та вирішення таких наукових завдань:

- визначити правову природу та розглянути класифікацію аварійних випадків, пов'язаних із забрудненням морського середовища;

- охарактеризувати джерела забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку;

- проаналізувати регламентацію аварійного випадку в міжнародному морському праві;

- охарактеризувати міжнародно-правові аспекти відповідальності щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку та зобов'язання держав із забезпечення адекватної компенсації за збитки, спричинені аварійним випадком;

- визначити особливості застосування міжнародної відповідальності щодо забруднення морського середовища, яке носить характер підвищеної небезпеки;

- обґрунтувати механізм контролю держави за дотриманням міжнародно-правових зобов'язань у сфері запобігання і ліквідації забруднення морського середовища;

- розробити пропозиції щодо підвищення ефективності міжнародної відповідальності і вдосконалення міжнародного морського права на рівні прийняття окремого міжнародно-правового акту;

- визначити особливості мирного врегулювання міждержавних спорів щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку;

- узагальнити практику застосування принципів міжнародного морського права та міжнародного приватного морського права щодо врегулювання спорів в результаті аварійного випадку, пов'язаного із забрудненням морського середовища.

Об'єктом дослідження є міжнародно-правові відносини, які пов'язані з реалізацією міжнародно-правової відповідальності держав, діяльність яких призвела до забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку.

Предметом дослідження є комплекс міжнародно-правових норм і принципів, які визначають природу, зміст та порядок реалізації міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку та особливості врегулювання спорів щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку.

Методи дослідження. У процесі підготовки дисертаційного дослідження, відповідно до специфіки теми, мети та завдань застосовувався комплекс філософсько-світоглядних, загальнонаукових та спеціально-наукових методів, з метою єдності правового аналізу міжнародно-правових аспектів відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку. Міжнародно-правові аспекти відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку досліджено з урахуванням останніх досягнень міжнародної та вітчизняної теоретико-правової думки на основі загальних принципів, зокрема, обґрунтованості, об'єктивності, наступності та узагальнення теоретико-правової спадщини. Застосовувалися такі методи як історичний, порівняльний та аналітичний, методи класифікації, метод аналізу і синтезу, дедукції, діалектичний метод пізнання, формально-юридичний, системно-структурний, а також звернення до категорії загального та особливого, суті та явища, абстрактного та конкретного.

Історичний метод використовувався для визначення правової природи аварії (підрозділ 1.1, 1.2) та особливостей врегулювання спорів щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку (підрозділ 3.1, 3.2). За допомогою порівняльного методу здійснено аналіз процедури розгляду спорів в Міжнародному Трибуналі з морського права ООН в порівнянні з іншими механізмами вирішення спорів щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку (підрозділ 3.1, 3.2). Проаналізовано практику щодо зобов'язання держав із забезпечення адекватної компенсації за збитки, спричинені аварійним випадком і детально досліджено особливості врегулювання спорів щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку (підрозділ 3.1, 3.2). Системно-структурний метод використовувався для визначення класифікації аварійних випадків, видів міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку, джерел забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку (підрозділ 1.1, 1.2, 2.1). Формально-юридичний метод використовувався при аналізі міжнародно-правових актів та інших документів (підрозділ 1.3, 1.3, 2.1, 2.2, 2.3, 2.4).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що робота є одним з перших комплексних досліджень міжнародно-правової відповідальності щодо забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку, практики застосування принципів та норм міжнародного морського та міжнародного морського приватного права в сфері забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку. Найважливіші результати дисертаційного дослідження, які отримані автором і характеризують його наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

обґрунтовано поняття аварійний випадок, яке охоплює широке коло аварій на морі, включаючи відповідні типи і види аварій і запропоновано авторське визначення аварійного випадку, в якому здійснена спроба охопити найбільш широке коло аварійних випадків для повноти розуміння усіх аварії на морі, включаючи аварії, пов'язані з потраплянням до морського середовища об'єктів і речовин із суші, атмосфери чи космосу, що призвело до негативних наслідків для морського середовища;

визначено класифікацію аварійних випадків, виходячи з таких підстав їх спричинення, як: потрапляння в морське середовище об'єктів чи речовин з атмосфери, космосу чи суші, із суден, плавучих засобів, інших споруд на морі, які не мають ознак плавучості;

запропоновано регламентувати в міжнародному морському праві забруднюючі речовини, закріпивши чіткий перелік особливо небезпечних речовин та встановити по відношенню до кожної особливо небезпечної речовини відповідальність держави за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку, спричиненого впливом таких речовин, в тому числі, застосування санкцій, коли аварійний випадок вже настав;

доведено необхідність прийняття міжнародно-правового акту з єдиними стандартами, що стосуються обладнання і стану суден, які перевозять небезпечні вантажі, та повну заборону здійснення перевезення небезпечних вантажів однокорпусними суднами з урахуванням досвіду права Європейського Союзу та США;

виявлено, що розв'язання спорів в сфері забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку найчастіше відбувається на добровільній основі, що пов'язано із особливою важливістю об'єкта правового захисту і спонукає держави, які опосередковано чи прямо винні в завданні шкоди морському середовищу іншої держави, добровільно компенсувати збитки і нести відповідальність в майбутньому, досліджуючи зміни в морському середовищі, які настають в результаті аварійного випадку через певний проміжок часу.

удосконалено положення про те, що:

ризик поряд з виною є суб'єктивною підставою для відповідальності за забруднення морського середовища за умови протиправності діяння, оскільки відповідальність за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку часто настає з причини здійснення перевезення небезпечних вантажів, що саме по собі є ризикованою діяльністю, а в контексті відповідальності постає питання обґрунтованого і законного ризику, а не ризику загалом;

шкода є складовим елементом міжнародного правопорушення, пов'язаного із забрудненням моря, а сама міжнародно-правова відповідальність держави за таке правопорушення може наставати лише за умови, що заподіяна внаслідок забруднення шкода є істотною;

застосування позасудових методів розгляду спорів, які виникли в результаті аварійного випадку на морі і стали причиною забруднення морського середовища, є першочерговим і найбільш доцільним шляхом врегулювання питань в цій сфері, враховуючи обопільне співробітництво держав і намагання добровільно, усіма можливими засобами, розуміючи відповідальність і важливість Світового океану, вирішити питання з найменшими збитками для морського середовища;

ухилення держави від відповідальності за аварійність на морі є результатом недосконалості норм міжнародного морського права саме в сфері захисту і охорони морського середовища, тому потребують врегулювання відносини починаючи з етапу запобігання забрудненню морського середовища до відшкодування збитків в результаті аварійного випадку, який вже стався;

дістало подальшого розвитку положення про те, що:

істотність шкоди як критерій, відповідно до якого визначається необхідність застосування міжнародної відповідальності держави за забруднення морського середовища, є недостатньо сформульованим в міжнародному морському праві, що на практиці призводить до неправильної оцінки аварійного випадку, особливо якщо йдеться про речовини, дія яких на морське середовище з часом змінюється, наприклад, радіація;

для підвищення ядерної безпеки і більш ефективної співпраці держав в сфері забруднення морського середовища в результаті ядерного аварійного випадку необхідно встановити чіткі межі і умови настання міжнародної відповідальності за транскордонний збиток, заподіяний ядерною аварією шляхом прийняття Проекту Європейської конвенції про відповідальність за збитки, спричинені радіаційною аварією при перевезенні спрацьованого ядерного палива від АЕС різних європейських держав;

в результаті інтенсифікації судноплавства і збільшення кількості аварійних випадків постала необхідність систематизації норм щодо відповідальності за забруднення і формування в міжнародних актах механізму її здійснення, а також встановлення чіткого розмежування неконфронтаційних заходів міжнародної відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку від судової процедури і надання останній обов'язкової юрисдикції в певних випадках;

в більшості випадків процедура міжнародного вирішення спору за допомогою позасудових чи судових механізмів відбувається при великому впливі аварійного випадку на морське середовище не лише в межах постраждалої держави, але і в усьому світі; в той же час, якщо забруднення морського середовища носить локальний характер, то відшкодування шкоди відбувається частіше в контексті приватноправового спору;

для України є необхідним набуття членства в Міжнародному Фонді для компенсації за збитки від забруднення нафтою та в Міжнародному Додатковому Фонді для компенсації шкоди від забруднення нафтою, створених під егідою Міжнародної морської організації (далі - ІМО), з метою полегшення можливості отримання державою компенсації за забруднення морського середовища та отримання такої компенсації в розмірі, співрозмірному завданій морському середовищу шкоді.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що результати даного дослідження і сформульовані в дисертації висновки можуть бути використані у:

- науково-дослідній сфері - для подальшого дослідження міжнародно-правових аспектів відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку, міжнародного вирішення морських спорів щодо забруднення морського середовища;

- правовиховній діяльності - з метою забезпечення знань працівників прибережних підприємств, морських суден, літаючих об'єктів для запобігання аварійних випадків, які спричинюють забруднення морського середовища та щодо міжнародно-правової відповідальності за забруднення морського середовища в результаті аварійного випадку;

- навчальному процесі - при підготовці відповідних розділів підручників та навчальних посібників, при викладанні курсів з дисципліни «Міжнародне право», «Міжнародне морське право», «Міжнародний морський трибунал», «Міжнародне приватне морське право», у спеціальних навчальних курсах, присвячених забрудненню морського середовища.

Практична цінність результатів дисертаційного дослідження для правотворчої та правозастосовної діяльності підтверджується актами впровадження від Leman Unternational Law Group (Довідка про впровадження результатів дисертаційної роботи від 20.07.2017 №2/7/17) та Міністерства юстиції України (Акт про впровадження результатів дисертаційного дослідження від Міністерства юстиції України від 10.08.2017№ 836/1.3/46-17).

Апробація результатів дисертації. Дисертацію було обговорено на засіданні відділу міжнародного права та порівняльного правознавства Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Положення і висновки дослідження оприлюднені на всеукраїнських та міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, зокрема на: Міжнародній науково-практичній конференції «Особливості адаптації законодавства Молдови і України до законодавства Європейського Союзу» (м. Кишенев, 27-28 березня 2015 р.; тези опубліковано); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні завдання та напрями розвитку юридичної науки у XXI столітті (м. Львів, 16-17 жовтня 2015 р.; тези опубліковані); IVміжнародній науково-практичній конференції «Пріоритетні напрямки розвитку правової системи України» (м. Одеса, 14-15 жовтня 2016 р.; тези опубліковані).

Публікації. Основні наукові положення та практичні висновки дисертаційного дослідження викладені в 8 індивідуальних публікаціях автора, зокрема: 3 статті у наукових фахових виданнях України з юридичних наук, 2 статті в іноземних періодичних юридичних виданнях, одне з яких індексується в SCOPUS, і 3 опублікованих тезах виступів на науково-практичних конференціях.

Структура дисертаційного дослідження обумовлена метою і завданнями дослідження і складається зі вступу, трьох розділів, дев'яти підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертації становить 184 сторінки, з них основний текст - 156 сторінки, список використаних джерел складає 21 сторінку (203 найменування), додатки на 4 сторінках.

міжнародна відповідальність забруднення морський

РОЗДІЛ 1. ПРАВОВА ПРИРОДА АВАРІЙНОГО ВИПАДКУ В МІЖНАРОДНОМУ МОРСЬКОМУ ПРАВІ

1.1 Правова характеристика аварійного випадку

Інтенсифікація судноплавства, використання морів і океанів для захоронення промислових відходів і побічних продуктів інших видів життєдіяльності людини, мілітаризація і нуклеаризація Світового океану, забруднення морського середовища річковими стоками призвели до постання гострих проблем, пов'язаних насамперед із забрудненням Світового океану. Причому ці проблеми мають яскраво виражений глобальний або регіональний характер.

Значна увага до питань аварійності та розслідування морських пригод зумовлена також необхідністю виявлення причин загибелі на морі людей, суден і вантажів та вироблення заходів щодо запобігання або скорочення числа аварій. За даними Міжнародної морської організації (далі - ІМО), отриманими від ряду держав, які проводили розслідування морських аварій, приблизно 80% всіх аварій на морі спричинені людським фактором: помилками судноводіїв, лоцманів, операторів, диспетчерів та інших осіб. Лондонський клуб взаємного страхування морських суден називає цифру 70% [27, с. 115].

...