Роль та місце принципу гендерної рівності в сучасному міжнародному праві

Для України ратифікація Стамбульської конвенції пов`язана, перш за все, із необхідністю внесення змін до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» 2001 р. в частині понятійного визначення домашнього насильства та встановлення чіткої відповідальності за вчинені насильницькі дії, оскільки в чинній редакції даного Закону лише згадується про таку відповідальність.

Так, в Законі України «Про попередження насильства в сім'ї» 2001 р. встановлено, що «члени сім'ї, які вчинили насильство в сім'ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону» (ст.15) [173]. Варто відзначити, що в 2010 р. було внесено зміни до статті 173-2 Кодексу про адміністративні правопорушення «Вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми», які передбачають громадські роботи, як новий вид санкції. Проте і досі суди накладають на порушника санкцію у виді виплати штрафу, що є несправедливим, оскільки фінансовий тягар його виплати лягає на сімейний бюджет кривдника, а саме на всіх членів його родини, включаючи потерпілу особу (дружину).

Причинами, через які ще досі не була прийнята Стамбульська конвенція, є зокрема, питання які викликають неоднозначну реакцію в нашому суспільстві. Так, Конвенція містить визначення «ґендерна ідентичність» та «сексуальна орієнтація». На думку багатьох експертів, це сприяє закріпленню ЛГБТ-ідеології в законодавчому полі України, до чого поки що не готове наше суспільство. При цьому, зазначається неможливість прийняття такого роду документів, без наявності на законодавчому рівні визначень самого поняття «ґендер», «ґендерна ідентичність», «сексуальна орієнтація» тощо, оскільки це унеможливлює реалізацію положень Стамбульської конвенції.

ОХОРОНА ЗДОРОВ`Я ТА ҐЕНДЕРНА РІВНІСТЬ

Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок та чоловіків» від 2005 р. містить положення про підтримку сім'ї та формування відповідального материнства і батьківства (аб.7 ст.3) [175]. Це положення є дуже важливим, зважаючи на демографічну кризу, що спостерігається останніми роками в Україні. Розуміючи важливість оновлення нації, розвинені країни намагаються всіма можливими засобами сприяти формуванню та збереженню репродуктивного здоров'я та забезпечувати реалізацію репродуктивних прав кожного громадянина, оскільки репродуктивне здоров'я є одним із найважливіших чинників демографічної ситуації. Так, в 2006 році постановою КМУ була утверджена Державна програма "Репродуктивне здоров'я нації" на період до 2015 року, в ній відзначене особливе занепокоєння станом репродуктивного здоров'я, яке є невід'ємною складовою здоров'я нації в цілому і має стратегічне значення для забезпечення сталого розвитку суспільства [179]. Даною Програмою також визначено низку завдань щодо охорони здоров'я жінок, серед яких: знизити рівень материнської смертності на 20 відсотків, підліткової вагітності на 20 відсотків, штучного переривання вагітності серед підлітків 15-17 років та серед дорослих жінок на 20 відсотків. Вже на 2013 рік цілі вдалося досягти [242].

В 1994 році Україна серед інших 178 держав підписала Програму дій Міжнародної конференції з народонаселення та розвитку (далі - МКНР ), яка істотно змінила систему поглядів в галузі народонаселення та розвитку, оскільки, на зміну суто демографічного підходу до планування сім'ї був прийнятий підхід, заснований на правах людини, який, при цьому, враховує потреби кожної жінки. У Програмі дій МКНР було офіційно визнано право людини мати дітей за своїм вибором, а не в силу обставин, що склалися. «...... Всі подружні пари та окремі особи мають основне право вільно і відповідально вирішувати питання про кількість своїх дітей і тривалість періоду між їх народженням та отримання необхідних для цього освіти, інформації і засобів» [196]. Відповідальне материнство і батьківство - знижує число незапланованих вагітностей, ризикованих вагітностей, що скорочує загрозу материнської смертності та захворюваності в довгостроковій перспективі; впливає на оптимальний розподіл дітонароджень, що, в свою чергу, покращує загальний стан материнського здоров'я, оскільки зменшує шанси розвитку синдрому виснаження жіночого організму і загрозу передчасних пологів і ускладнень [274].

Зміцнення здоров'я сприє реалізації прав жінок в побуті і в суспільстві. Здорова, освічена і реалізована жінка, яка здатні планувати народження дітей, може ефективно планувати свій час, приділяти велику увагу вихованню дітей та їх освіті, що в свою чергу підвищує рівень освіченості нації.

Міністерство охорони здоров`я України за підтримки міжнародних організацій - Всесвітньої організації охорони здоров`я, Дитячого фонду ООН, Фонду народонаселення ООН, Агенства США з міжнародного розвитку, українсько-швейцарського проекту «Здоров'я матері та дитини» проводить роботу щодо впровадження в практику сучасних підходів та методологій надання медичної допомоги матерям та дітям. Запроваджено сучасні перинатальні технології, відкрито 12 регіональних перинатальних центрів, затверджено примірний статут перинатального центру та Концепцію подальшого розвитку перинатальної допомоги, а також розпочато впровадження системи регіоналізації перинатальної допомоги [316].

Водночас, окрім вищезазначених питань, експерти правозахисних організацій виокремлюють такі факти порушення ґендерної рівності в Україні: сексизм і дискримінація в інформативному просторі (у 2016 р. ЗМІ стали менше залучати жінок-експерток - усього 17% від загальної кількості матеріалів); дискримінація в доступі до правосуддя та подвійна дискримінація сільських жінок, жінок-мігранток і біженок.

Сексизм (англ. sexism, від лат. sexus - стать, синонім - ґендерна дискримінація) - упереджене ставлення, дискримінація людини за ознакою статі чи ґендерною ідентичністю. У суспільстві сексизм може бути представлений у вигляді системи стереотипів, офіційно закріплених положень чи навіть ідеології. В основі сексизму лежить переконання про перевагу однієї статі над іншою. Основним противником сексизму виступає фемінізм [223].

Сексизм дуже часто проявляється в тому, що жінок, які мають дітей, неохоче беруть на роботу або платять їм менше грошей. В суспільстві є усталена думка про те, що жінка не взмозі на рівні з чоловіками виконувати певний вид робіт, має обмежені, порівняно з чоловіками, інтелектуальні здібності, та часто керується не розумом, а емоціями. Також, на думку більшості чоловіків (зазвичай невпевнених у собі), жінка має лише «обов`язки», такі як: ходити на роботу, безкоштовно працювати вдома, залишатись цікавою для свого чоловіка, шляхом відвідання курсів/тренінгів, а також підтримання відмінної фізичної форми. Така роль «супержінки», тобто утримання балансування між кар'єрою і турботою про домашнє вогнище, викликає значний психологічний дискомфорт, а в результаті може спричинити довготривалу депресію.

Сучасний суспільний устрій спирається на те, що жінки та чоловіки навчилися домовлятися і розподіляти обов'язки рівномірно. Так, рівність стосується всіх сфер життя. А стереотип, за яким жінка сприймається лише як Барбі (сексуальна іграшка), або берегиня (обслуговуючий персонал), поступово руйнується.

Варто також відзначити питання здійснення в Україні судочинства в справах, пов`язаних із проявами дискримінації за ознакою статі. Розгляд судом справ щодо відновлення прав, порушених внаслідок дискримінації немає таких масштабів в Україні як наприклад в Сполучених Штатах Америки, де майже кожен третій позов до суду стосується дискримінаційних дій, висловів або прояву сексизму. Проблема в Україні полягає по-перше, в низькому рівні обізнаності жінок (особливо в сільській місцевості) щодо своїх прав, точних проявів та випадків дискримінації, а по-друге, в слабкій обізнаності представників юридичної професії, у тому числі суддів, щодо визначення випадків, в яких порушення прав та інтересів жінки відбулося внаслідок дискримінаційних заходів.

Окрім цього, достовірної інформації про судові розгляди у справах, пов'язаних з дискримінацією за статтю неможливо, оскільки інформація про кількість рішень суду в кримінальних, цивільних справах та справах про адміністративні правопорушення, пов'язані з ґендерною тематикою, і кількість судових рішень, якими підтверджуються факти дискримінації жінок у звітності судів окремо не виділяється. У разі вчинення декількох злочинів облік ведеться за статтею Кримінального кодексу України, санкції якого передбачають більш суворе покарання, тому деяка частина злочинів досліджуваної категорії може бути не врахована в звітності судів [275]. Відсутність інформації про судові розгляди щодо фактів дискримінації за ознакою статі не дає можливості адекватно оцінювати реакцію судових органів на факти насильства, а отже, і прогнозувати динаміку таких злочинів надалі.

Право особи, звернутися до суду, у разі якщо вона вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію за ознаками статі, прямо передбачено Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 2005 р. (ст.22). При цьому, передбачено право особи на відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, завданих їй внаслідок дискримінації за ознакою статі чи сексуальних домагань (ст.23) [175]. Моральна шкода, в такому випадку, відшкодовується незалежно від матеріальних збитків, які підлягають відшкодуванню, та прямо не пов`язана із їх розміром.

Опитування у 2015 році суддів щодо їх обізнаності з міжнародними документами в сфері прав людини, показало, що 100% суддів знають Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.; 70% знають лише цю Конвенцію і не ознайомлені зі змістом інших міжнародних документів; лише 3% - ознайомлені з усіма основними документами в сфері прав людини. Крім того, судді вказували, що не можуть в своєму рішенні робити висновок про наявність дискримінації, якщо сам позивач не посилається на це. Судді вважають, що у даному разі діє правило про їх зв'язаність позовними вимогами (вони не можуть вийти за межі вимог позивача, і оскільки сам позивач на дискримінацію не посилається, це означає, що і суд не може розглядати справу в цьому контексті) [249]. Але ж тут стоїть питання правильної кваліфікації юридичного факту!!! І якщо суддя обізнаний з міжнародними стандартами у сфері прав людини та з міжнародною судовою практикою у цій сфері, то він і сам може прийняти юридично правильне рішення, не зважаючи на позовні вимоги.

Тут важливо відзначити, що сучасне європейське право виходить з нового принципу «тягарю доведення», який вперше був визначений у Директиві 97/80/ЄС про тягар доказування у справах щодо дискримінації за ознакою статі. Цей новий принцип доказування у справах щодо дискримінації та сексуальних домагань полягає в тому, що, на відміну від панівного у цивільному праві принципу, коли тягар доведення покладається на особу, яка висуває претензію, в справах щодо дискримінації особа, яка вважає, що її права порушені та їй завдано шкоду, може обмежитись лише наданням відповідному органу фактів, що prima facie вказують на дискримінацію (фактів, на підставі яких можна зробити висновки, що, вірогідно, мала місце пряма чи опосередкована дискримінація). При цьому, тягар доказування щодо порушення принципу рівного ставлення покладається на особу, проти якої подано скаргу на дискримінаційні дії з її боку [141, c. 86-87].

Що стосується питання подвійної дискримінації, то тут слід відзначити що в суспільстві сформувався принцип «рівноправ`я жінок» між собою. Це стосується, жінок, які дискримінуються внаслідок того, що вони по-перше, є жінками і по-друге, внаслідок того, що проживають в екологічно небезпечних районах, є біженками, переселенками або внутрішньопереміщеними особами. Особливої актуальності це питання набує у зв`язку із ситуацією на Сході України, де на сьогоднішній день проводиться Антитерористична операція. Багато жінок змушені були покинути свої помешкання, рятуючи себе та своїх дітей. Внаслідок чого вони не маючи житла, роботи і коштів для існування, змушені працювати не за професією, а на будь-яких роботах, завдяки яким можна прогодувати своїх дітей.

Більше того, слід відзначити, що бойові дії на Сході відкрили ще одну проблему, яка стосується рівноправності жінок і чоловіків, а саме ґендерна рівність в оборонній сфері. Під час здійснення в Україні Антитерористичної операції жінки, які фактично виконують обов'язки військових снайперів, коректувальників, інструкторів тощо, офіційно обіймають посади кухарок, діловодів, бухгалтерів, отримуючи заробітну плату в рази нижчу, ніж чоловіки на цих же військових посадах. Ця ситуація обговорювалася в рамках співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору, результатом чого стало введення до штату радників Міністра оборони України радника з ґендерних питань, з призначенням на цю посаду жінки. Також КМУ затверджено Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 р., в якому передбачені заходи з розширення участі жінок у розбудові та встановленні миру, зокрема: забезпечення участі жінок у міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки, переговорних групах, моніторингових місіях, багатосторонніх заходах щодо протидії зовнішнім та внутрішнім безпековим викликам та загрозам; представництво жінок в силових структурах тощо.

Ще одним питанням, яке нерозривно пов`язане з принципом ґендерної рівності є питання статусу т.з. ЛГБТ - осіб в Україні. Погляди на це питання досі є неоднозначними і викликають величезну кількість дискусій.

Загальна декларація прав людини 1948 р та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 р заявляють, що сім'я є «природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства і держави». Крім того, «чоловіки і жінки, які досягли шлюбного віку» мають право вступати в шлюб і засновувати сім'ю [77, ст.16; 129, ст. 23]. Тобто, норми міжнародного права визнають лише таку, природну сім'ю, засновану на шлюбному союзі чоловіка і жінки, спрямовану на народження і виховання дітей. Якщо суспільство не визнає цінності сім`ї воно приречене на самознищення.

Так звані експерти міжнародного рівня (які можуть фінансуватися прихильниками ЛГБТ - спільнот), надаючи тлумачення деяких міжнародно-правових актів непрямо примушують цілі нації до подібного самознищення, оперуючи гучними гаслами захисту прав людини, досягнення стандартів рівності та демократичного суспільства. Публічна пропаганда гомосексуалізму та інших форм, не для всіх прийнятної, сексуальної поведінки, різного роду сексуальних відхилень, одностатевих шлюбів, в яких пари мають право на всиновлення та виховання дітей, не може бути критерієм для оцінки рівня демократії. Більше того, всі ці права, в тій чи іншій мірі, суперечать основоположним, універсальним і загальновизнаним нормам міжнародного права.

Одночасно ті, хто виступає на боці родини і моральності, піддаються колосальному тиску, перш за все, з метою не допустити їхньої участі в міжнародних процесах. Їхні аргументи піддаються публічному нападу, як такі що суперечать «європейським цінностям» і «принципам демократії».

Існує думка, що у зв`язку із різким підвищенням кількості населення на Планеті (Китай, Індія) та обмеженістю природних ресурсів, питної води, їжі, групою людей була розроблена програма, яка поступово веде цілі народи до демографічного самогубства, методику якої ще називають «соціальною інженерією».

Можливо, активна пропаганда та просування питання визначення статусу ЛГБТ - осіб, заборона їх дискримінації і є частиною цієї програми, але у зв`язку із тим, що Україна взяла активний курс на Європейське майбутнє, нам залишається лише прийняти правила гри і вирішити це питання не розколюючи суспільство. При цьому, важливо розуміти, що зважаючи на демографічну ситуацію в нашій країні, важливо активізувати пропаганду сімейних цінностей та мотивувати молодь народжувати дітей в повноцінних родинах, ядром яких є батько і мати!

В доповіді, підготовленій в 2014 році Фондом народонаселеня ООН відзначено, що однією з головних причин, що сприяють поширенню дискримінації за ознакою статі в українському суспільстві, є те, що дискримінація у всіх її проявах в Україні практично не карається. Норми законів, які гарантують рівність і недискримінацію, є деклараціями. Держава не здатна забезпечити дотримання задекларованого у статті 24 Конституції України принципу рівності, оскільки органи влади не мають реальних важелів впливу на порушників. Базовий Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» не вважається дієвим та ефективним, оскільки існує переважно де-юре, бракує механізму його реалізації, не прописано чітко відповідальність за його порушення або невиконання [66].

Після вступу України до Ради Європи та ратифікації Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод 1950 р. дуже гостро постає питання про приведення українського законодавства та практики його застосування у відповідність до європейських стандартів рівності прав жінок і чоловіків, а також стандартів прав людини в цілому. Як вже зазначалося, нині Конституція України в цілому відповідає положенням Європейської Конвенції про захист прав людини й основних свобод 1950 р. та іншим міжнародним документам у цій сфері. Однак важливим питанням є необхідність постійного коригування Україною свого законодавства на основі, в тому числі, рішень Європейського суду з прав людини, які мають для судової системи держав-учасниць значення прецеденту. Врахування Україною у своїй законотворчій та правозастосовній практиці рішень Європейського суду по скаргах як держав, так і окремих осіб сприятиме впровадженню європейських стандартів як прав людини в цілому, так і рівності прав жінок і чоловіків, зокрема.

1. На виконання Пекінської декларації та Платформи дій, у 2005 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», після чого розпочався активний процес розвитку законодавства із забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків разом із внесенням змін до інших законів і підзаконних актів, спрямованих на розвиток національних механізмів забезпечення рівних прав і можливостей. Окрім вищезазначеного Закону в задля досягнення ґендерної рівності прийнято: План заходів з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 р., Указ Президента України «Про вдосконалення роботи центральних і місцевих органів виконавчої влади щодо забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» від 2005 р., Постанова КМУ від 2007 р. № 1087 «Про консультативно-дорадчі органи з питань сім'ї, ґендерної рівності, демографічного розвитку, запобігання насильству в сім'ї та протидії торгівлі людьми», Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 2012 року, ст. 2.1 Кодексу законів України про працю тощо.

2. Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків з 2011 р. є Міністерство соціальної політики України (Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 389), окрім цього в Україні діє ряд органів, до компетенції яких входить забезпечення ґендерної рівності, серед них слід виділити наступні: експертна рада з питань розгляду звернень за фактами дискримінації за ознакою статі при Міністерстві у справах сім'ї, молоді та спорту України (нині - Міністерство молоді та спорту України), Комітет Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, до складу якого входить підкомітет з питань ґендерної рівності та недискримінації, представник Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, який займається питаннями дотримання прав дитини, недискримінації та ґендерної рівності.

3. У 2003 р., виконуючи рекомендації Комітету з ліквідації дискримінації жінок, Україна ратифікувала Факультативний протокол до Конвенції 1979 р., що наділяє Комітет правом приймати індивідуальні скарги й відповідно реагувати на них, так само як і проводити розслідування у випадках, коли мають місце серйозні чи систематичні порушення даної Конвенції. Приєднання України до цього Протоколу дає можливість посилити захист прав жінок, шляхом передачі цього питання на розгляд міжнародного органу, в разі вичерпання національних засобів.

4. Попри внесення змін у 2013 р. до Закону України про «Політичні партії України», які передбачали 30-ти відсоткову добровільну ґендерну квоту у виборчих списках кандидатів в депутати (ст. 8), кількість жінок, представлених у Верховній Раді України, становить близько 12% і головною причиною цього є відсутність закріплення санкцій для партій-порушниць. Як сідчить практика, держави, які мають у своїх представницьких і виконавчих органах влади менше 25-30% жінок, недостатньо займаються питаннями соціального захисту, особливо, у сфері охорони материнства.

5. Експерти правозахисних організацій виокремлюють такі факти порушення ґендерної рівності в Україні: сексизм і дискримінація в інформативному просторі; дискримінація на ринку праці і в доступі до правосуддя та подвійна дискримінація сільських жінок, жінок-мігранток і біженок; ґендерне насилля та ін. Дискримінація за ознакою статі дуже часто набуває системного характеру, оскільки жінки, які є фінансово залежні від чоловіків, не звертаються за допомогою до фахівців, аби не зруйнувати сім`ю й не залишити себе та своїх дітей без засобів існування. Важливу допомогу в таких випадках надають правозахисні організації, які засновують свої «гарячі лінії», надаючи жінкам психологічну підтримку та юридичну допомогу.

6. Якнайшвидша ратифікація Конвенції Ради Європи про запобігання та боротьбу з насильством щодо жінок і домашнім насильством (Стамбульська конвенція), яку було підписано у 2011 р. дозволить внести зміни до Закону України «Про попередження насильства в сім'ї» 2001 р. в частині понятійного визначення домашнього насильства та встановлення чіткої відповідальності за вчинені насильницькі дії, оскільки в чинній редакції даного Закону лише згадується про таку відповідальність.

7. Забезпечення принципу ґендерної рівності важливе у сфері оборонної діяльності держави, оскільки жінки на рівні з чоловіками спроможні підтримувати її обороноздатність. Під час здійснення в Україні Антитерористичної операції жінки, які фактично виконують обов'язки військових снайперів, коректувальників, інструкторів тощо, офіційно обіймають посади кухарок, діловодів, бухгалтерів, отримуючи заробітну плату в рази нижчу, ніж чоловіки на цих же військових посадах. Ця ситуація обговорювалася в рамках співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору, результатом чого стало введення до штату радників Міністра оборони України радника з ґендерних питань, з призначенням на цю посаду жінки.

8. Кабінетом Міністрів України в 2016 році затверджено Національний план дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека» на період до 2020 р., в якому передбачені заходи з розширення участі жінок у розбудові та встановленні миру, зокрема: забезпечення участі жінок у міжнародних операціях з підтримання миру та безпеки, переговорних групах, моніторингових місіях, багатосторонніх заходах щодо протидії зовнішнім та внутрішнім безпековим викликам та загрозам; представництво жінок в силових структурах тощо.

Висновки

гендерний міжнародний правовий

У Висновках сформульовано найважливіші результати дисертаційного дослідження та нове вирішення наукового завдання щодо становлення і розвитку принципу ґендерної рівності в міжнародному праві. його Проведене дослідження дало підстави дійти таких висновків:

1. Становлення принципу ґендерної рівності в міжнародному праві пов`язане передусім з процесом інституціоналізації міжнародних відносин у сфері захисту прав і свобод людини, якому передувало зародження й розвиток феміністського руху, початок якому поклала Велика французька революція 1789 р.

2. Ліга Націй разом із МОП були першими міжнародними структурами, які регламентували робочий час жінок і безпеку на виробництві, зважаючи на особливості їх материнського статусу.

3. Виникнення національних правових норм у сфері захисту прав людини традиційно пов'язувалося з необхідністю захисту, як вважалося, найбільш слабких категорій людей - дітей і жінок - від тяжких умов праці. Міжнародне право першої половини ХХ ст. також стало виходити з наявності статевих ролей, які ґрунтуються на біологічних відмінностях жінок від чоловіків. Це визначило формування особливого напряму в міжнародному співробітництві з прав людини - захисту прав жінок, яке з часом під впливом розвитку суспільства трансформувалося в нову категорію, яке охоплює сферу забезпечення ґендерної рівності.

4. Права жінок є складовою частиною універсальних прав людини, тому створення спеціальних засобів їх захисту в демократичному суспільстві є актуальною міжнародно-правовою проблемою ХХІ ст. Для цього кожне суспільство має дійти до сучасного розуміння прав жінок, розробити концепцію подолання стереотипів щодо них та створити необхідні механізми забезпечення принципу ґендерної рівності як на міжнародному так і на національному рівні. 5. Період активної діяльності міжнародної спільноти з реалізації принципу ґендерної рівності в усьому світі починається з 1975 р., коли під егідою ООН і за участю міжнародних НУО кожні п`ять років проводилися всесвітні конференції з становища жінок. Результатом цих Конференцій стало прийняття таких міжнародних документів як: План дій; Стратегії з поліпшення становища жінок; Пекінська декларація і Платформа дій, Декларації тисячоліття ООН 2000 р. і Цілі Сталого Розвитку до 2030 р., в яких знайшла своє підтвердження важливість досягнення ґендерної рівності.

6. Становлення принципу ґендерної рівності пройшло декілька періодів: 1) період 1919-1944 рр., пов'язаний з діяльністю Ліги Націй, і особливо МОП, у рамках якої з огляду на особливості материнського статусу жінок було прийнято низку конвенцій і рекомендацій з питань регламентації робочого часу жінок та безпеки на виробництві; 2) період з 1945 по 70-ті роки, що характеризується діяльністю Організації Об'єднаних Націй (ООН) та МОП як її спеціалізованої установи в умовах визначеного в їх міжнародно-правових актах принципу ґендерної рівності та встановлення механізмів його реалізації під міжнародним контролем; 3) період 70-х років - кінець ХХ ст. характеризується проведенням під егідою ООН та за участю міжнародних неурядових організацій всесвітніх конференцій зі становища жінок, результатами яких було розроблення таких документів: План дій, стратегія з поліпшення становища жінок, Пекінська декларація і Платформа дій; підтвердження принципу ґендерної рівності в Декларації тисячоліття ООН та Цілях сталого розвитку до 2030 року, серед основних цілей яких визначено завдання у сфері забезпечення ґендерної рівності; 4) нинішній період, який характеризується загостренням проблем правового забезпечення соціальних прав людини практично у всіх країнах світу, що позначається й на дотриманні державами своїх міжнародно-правових зобов'язань у сфері ґендерної рівності;

7. Ґендерна рівність є особливим соціальним явищем, що складається з таких структурних елементів, як: рівні права і обов'язки; рівні можливості; рівні умови для реалізації. Досягнення такої рівності можливе лише з урахуванням не тільки біологічних відмінностей організму людини, а й відмінностей її соціальної ролі в суспільстві.

8. Конвенція з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок 1979 р. є другим за своїм значенням міжнародно-правовим актом з прав людини, який водночас лідирує за кількістю висловлених до нього державами-учасницями застережень, позбавляючи тим самим жінок ряду гарантій, які надаються нею в таких найважливіших сферах як рівність і недискримінація.

9. Одну з ключових ролей у встановленні ґендерної рівності як на внутрішньодержавній, так і міжнародній арені відіграють міжнародні НУО, оскільки вони часто ініціюють проведення широкомасштабних дискусій з проблемних питань реалізації ґендерної рівності. Крім того, поряд із міжнародними урядовими організаціями вони активно залучаються до процесу пошуку шляхів вирішення важливих проблем, особливо тих, що стосуються порушень рівноправності жінок і чоловіків.

10. Комітет з ліквідації всіх форм дискримінації щодо жінок є основним міжнародним контролюючим органом, відповідальним за виконання державами своїх конвенційних зобов'язань. Він займається вивченням періодичних доповідей держав-учасниць про стан дотримання прав жінок і за результатами їх розгляду може виносити рекомендації, що мають загальний характер. Ключову роль у цих звітах відіграє позиція НУО, яка зазвичай є більш радикальною, висвітлюючи фактичний стан речей. Зважаючи, однак, на те, що ці рекомендації готуються для всіх держав-учасниць, а не для окремих держав, вони мають дещо абстрактний характер, ускладнюючи контроль за їх виконанням.

11. Організація семінарів за участю жінок, які обіймають посади топ-менеджерів великих компаній, НУО, й інших осіб, які займаються проблематикою ґендерної рівності, має бути забезпечена на державному рівні. В Україні необхідно, за рекомендацією ООН, створити національні програми з планування сім`ї. Відповідно, пропонується створення постійно діючих консультативних органів на місцевому та державному рівнях, які б забезпечували проведення семінарів/тренінгів для жінок з питань: планування вагітності з огляду на вік і кар'єрні перспективи; можливості поєднання материнства й освіти або кар'єри; необхідності підтримки професійних навичок під час декретної відпустки через відвідання майстер-класів/тренінгів та підтримки робочих контактів; доцільного часу виходу з декретної відпустки. Поза тим, необхідно розробити механізми з подолання стереотипів стосовно жіночих і чоловічих ролей у сім'ї та фінансової мотивації для родин, де чоловіки виходять у декретну відпустку.

12. Жінки, намагаючись реалізувати себе у житті, часто спрямовують свої зусилля на навчання та кар`єрне зростання, відкладаючи заснування родини й народження дітей на невизначений термін і це, фактично, перешкоджає чоловікові реалізувати своє право на сім`ю. У свою чергу, часто «радикальний фемінізм» деструктивно впливає на справжню мету принципу ґендерної рівності.

13. Жінки, у яких виникають перешкоди труднощі на шляху самореалізації в роботі або навчанні, виправдовуються наявністю в соціумі дискримінації за ознакою статі, при цьому спостерігається тенденція до зростання кількості чоловіків, які, на противагу жіночим рухам, засновують свої групи з боротьби проти дискримінації чоловіків як механізм для захисту своїх прав.

14. Найбільшою помилкою владних структур багатьох держав є відкладання реформ у сфері ґендерної рівності, виходячи з їх нібито другорядної ролі. Сприяння розвитку як жінок, так і чоловіків, розширення їх економічних та інших можливостей є необхідними факторами, які можуть гарантувати принцип ґендерної рівності в його міжнародно-правовому та національному вимірі.

Литература

1. Айвазова С. Возможности использования судебной системы для защиты от дискриминации по признаку пола в сфере труда и занятости в современной России. Основы методики / Светлана Айвазова. - М., 2006. - 56 с.

2. Айслер Р. Чаша и клинок / Айслер Риан; пер. с англ. - М.: Древо жизни, 1993. - 723 с.

3. Аль-Нсур Мухаммед. Актуалізація проблеми міжнародно-правового захисту жінок і дітей / Аль-Нсур Мухаммед // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. - 2001. - № 1. - С. 62-66.

4. Андрусяк Т. Права людини: підруч. [для 10-11 кл. серед. шк., ліцеїв та гімназій] / [Т. Андрусяк, М. Буроменський, В. Денисов, В. Євінтов, Л. Заблоцька]. - К.: Право, 1997.

5. Аніщук Н.В. Тенденції розвитку інституту конституційно-правового статусу жінок в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. «Правові проблеми політичних інститутів і процесів» 12.00.13 / Аніщук Ніна Володимирівна. - Одеса, 2001. - 19 с.

6. Антонян Ю.М. Преступность среди женщин / Ю.М. Антонян. - М.: Рос. право, 1992. - С. 5-10.

7. Аристотель. Политика. Афинская полития / Аристотель. - М.: Мысль, 1997. - 458 с.

8. Ахмедшина Ф. История развития женского движения / Ф. Ахмедшина, О. Шнырова, И. Школьников // Введение в теорию и практику гендерных отношений. - Ташкент: Комитет женщин Республики Узбекистан, 2007. - С. 62-70.

9. Безобразов П.В. О правах женщины / Безобразов П.В. - М.: Рассвет, 1895. - С. 39.

10. Бенхабиб С. Притязания культуры / Бенхабиб С. - М.: Логос, 2003.

11. Бердяев Н.А. Философия свободы; Смысл творчества / Н.А. Бердяев; ред. Л.В. Полякова; журн. «Вопросы философии» и др. - М.: Правда, 1989. - 607 с.

12. Берман Г. Западная традиция права: Эпоха формирования / Берман Г.; пер. с англ. - 2-е изд. - М.: Изд-во МГУ, 1998. - С. 120.

13. Богачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884-1939 / Марта Богачевська-Хомяк. - К.: Либідь, 1995. - 424 с.

14. Бокль Г.Т. Женщина и ее влияние на мужчин / Г.Т. Бокль. - 2-е изд. - СПб.: электропеч. Я. Левенштейн, 1903. - 40 с.

15. Бондаренко Н.О. Історичні аспекти розвитку вчень про права жінок [Електронний ресурс] / Н.О. Бондаренко // Форум права. - 2011. - № 2. - С. 87-96. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2011-2/11bnoppg.pdf.

16. Бохняк В. Зіткнення цивілізацій? Моральний вибір [Електронний ресурс] / Віталій Бохняк // Незалежний культурологічний часопис. - 2004. - № 30. - Режим доступу: http://www.ji-magazine.lviv.ua/ji-junior/№30-1/bohniak.htm

17. Буроменський М.В. Міжнародне право: навч. посіб. / Буроменський М.В. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 336 с.

18. Буроменський М.В. Міжнародне право. Гендерна експертиза / М.В. Буроменський; Т.М. Мельник (відп.ред.); Проект «Гендерна експертиза українського законодавства»; Програма ПРООН «Сприяння гендерній рівності»; Міжнародний фонд «Відродження»; Ліга жінок-виборців України «50/50». - К.: Логос, 2001. - 40 с.

19. В Британии бум по смене пола [Електронний ресурс] / Gigamir - весь світ у твоєму вікні: інформ. портал. - Режим доступу: http://gigamir.net/healths/medicine/pub54236/.

20. В свидетельствах о рождении в ФРГ напротив позиции «пол» можно будет поставить прочерк [Электронный ресурс] // Голос столицы. - Режим доступа: http://newsradio.com.ua/radio_broadcast/119513268/120053534.html.

21. В Україні жінки-викладачі отримують меншу зарплату, аніж чоловіки [Електронний ресурс] // Жіночий консорціум України. - 2013. - 13 серп. - Режим доступу: http://wcu-network.org.ua/ua/possessing-equal-rights/news/V_Ukrain_zhnki-vikladach_otrimujut_menshu_zarplatu_anzh_cholovki.

22. Веблен Т. Теория праздного класса / Веблен Т. - М.: Прогресс, 1984. - 367 с.

23. Вивчення громадської думки населення України щодо присутності жінок у політичному житті країни / Український жіночий фонд; компанія «Тейлор Нельсон Софрез Україна». - К., 2012.

24. Віденська декларація та Програма дій від 25 червня 1993 р. [Електронний ресурс] // Верховна Рада України. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_504.

25. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. - 1986. - № 17. - Ст. 343.

26. Вітковська А. Міжнародні організаційно-правові механізми захисту прав людини / А. Вітковська // Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. пр.; вип. 88: у 2 ч. Ч. 1. - К.: Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка, Ін-т міжнар. відносин, 2010. - 294 с.

27. Волинка К.Г. Теорія держави і права: навч. посіб. / К.Г. Волинка. - К.: МАУП, 2003. - С. 116.

28. Воронцов-Дашков А.И. Екатерина Дашкова / Воронцов-Дашков А.И. - М.: Молодая гвардия, 2010. - 336 c.

29. Впровадження гендерних підходів у роботу комітетів Верховної Ради України: практ. посіб. - К.: К.І.С., 2005. - 186 с.

30. Время женщин: тренинг от больших немецких начальниц [Электронный ресурс] // Deutsche Welle. - Режим доступа: http://www.dw.com/ru/время-женщин-тренинг-от-больших-немецких-начальниц/a-15616631

31. Где мы находимся [Электронный ресурс] // ОБСЕ. - Режим доступа: http://www.osce.org/ru/where-we-are.

32. Гендер: реалії та перспективи в українському суспільстві: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Київ, 11-13 грудня 2003 р.) / Наук.-метод. центр вищої освіти; Держ. комітет України у справах сім'ї та молоді; Нац. тех. ун-т України «Київський політехнічний інститут»; Канадсько-український гендерний фонд; Міжнар. фонд «Відродження»; К.М. Левківський (відп.ред.), С.П. Юдіна (упоряд.). - К.: Фоліант, 2003. - 300 с.

33. Гендерна політика та інституційні механізми її реалізації в Україні. Національний огляд виконання Україною Пекінської декларації та Платформи дій і заключних документів Двадцять третьої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН. - 2014. - Вересень. - 122 с.

34. Гендерна статистика України: сучасний стан, проблеми, напрями вдосконалення. - Запоріжжя: Друкар. світ, 2011. - 192 с.

35. Гендерні паритети в умовах трансформації суспільства: [моногр.] / [кол. авт.]; за заг. ред. Н.М. Оніщенко, Н.М. Пархоменко. - К.: Юрид. думка, 2007. - 372 с.

36. Гендерні стереотипи та ставлення громадськості до гендерних проблем в українському суспільстві / [Саєнко Ю.І., Амджадін Л., Васильчук М. та ін.]; Центр соціальних експертиз Ін-ту соціології НАН України. - К.: Компанія ВАІТЕ, 2007. - 144 с.

37. Гіденс Е. Соціологія / Гіденс Е. - К.: Основи, 1999. - 726 с.

38. Глобальний рух за гендерну рівність. Англійський переклад аргентинського Закону «Про гендерну ідентичність» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://globaltransaction.files.wordpress.com/2012/05/argentina-gender-identity-law.pdf.

39. Глосарій // Основи теорії гендеру: навч. посіб. - К.: К.І.С., 2004. - С. 520-530.

40. Головко В. В. Діяльність міжнародних організацій із захисту прав жінок // Проблеми соціальної роботи в аспекті реформування соціальних відносин. - Чернігів, 2008. - С. 297-302.

41. Государство заставляет транссексуалов менять пол [Электронный ресурс] // Комментарии: интернет-портал. - Режим доступа: http://comments.ua/life/238459-gosudarstvo-zastavlyaet.html.

42. Гошовська В.А. Основи гендерної політики в парламентській діяльності: навч. посіб. / Гошовська В.А., Ларіна Н.Б., Святненко В.В.; за заг. ред. В.А. Гошовської. - К.: НАДУ, 2011.

43. Грицяк Н.В. Правове регулювання рівних прав та можливостей жінок і чоловіків в Україні: стан та шляхи вдосконалення [Електронний ресурс] / Н.В. Грицяк. - Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej2/txts/pol-prav/05gnvssv.pdf.

44. Грозов В. Куда зовет нас гендерное равноправие? [Электронный ресурс] / В. Грозов // Реалисты. Сила в правде: информ. портал. - Режим доступа: http://www.realisti.ru/main/odnopol_brak.htm.

45. Громадська організація «Ла-Страда - Україна» [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.la-strada.org.ua/ucp_mod_library_view_186.html.

46. Грубінко А.В. Історія держави і права зарубіжних країн: навч. посіб. / Грубінко А.В. - Тернопіль: Вид. відділ ТНПУ ім. B. Гнатюка, 2010. - С. 33-35.

47. Действующее международное право: в 3 т. Т. 1 / [сост. Ю.М. Колосов, Э.С. Кривчикова]. - М.: Изд-во Моск. независимого ин-та междунар. права, 1996. - С. 24.

48. Декларация об искоренении насилия в отношении женщин [Електронний ресурс]: Міжнародний документ від 20 груд. 1993 р. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_506.

49. Декларація принципів терпимості [Електронний ресурс]: Міжнародний документ від 16 листопада 1996 р. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_503.

50. Декларація про рівноправність жінок та чоловіків від 16 листопада 1988 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://wu.cn.ua/files/pdf_zakonodavcha/16_rivnist.pdf.

51. Декларація тисячоліття Організації Об'єднаних Націй [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_621&zahyst=4/UMfPEGznhhEjs.ZiEW1e1PHI4zos80msh8Ie6.

52. День в истории: в США женщинам дали право голоса, а в России революционеры совершили дерзкий побег [Электронный ресурс] // Лица. - 2014. - 18 авг. - Режим доступа: http://www.lizagubernii.ru/news/46664/--------den-v-istorii-v-ssha-genshinam-dali-pravo-golosa-a-v-rossii-revolucionery-sovershili-derzkii-pobeg-iz-turmy-------.html.

53. День в історії. 13 листопада [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://tsn.ua/den-v-istorii-d/den-v-istoriyi-13-listopada.html.

54. Дискриминация в отношении женщин: Конвенция и Комитет. - Женева: ООН, 1995. - 108 с.

55. Дмитриева Г.К. Международный год женщин / Г.К. Дмитриева // Советское государство и право. - 1975. - № 3. - С. 3-10.

56. Дмитрієв А.І. Міжнародне публічне право: практикум / Дмитрієв А.І., Мацко А.С., Муравйов В.І. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - С. 71.

57. Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I) [Електронний ресурс]: Міжнародний документ, Правила від 8 черв. 1977 р. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_199.

58. Доклад Генерального секретаря, содержащий оценку последствий реформ механизмов в области прав человека (процедура 1503) применительно к сообщениям, касающимся положения женщин (E/CN.6/2001/12): Комиссия по положеннию женщин (45-я сессия, 6-16 марта 2001 г.). - ООН, Нью-Йорк. - 17 с.

59. Доклады специализированных учреждений системы Организации Объединенных Наций об осуществлении Конвенций, входящих в сферу их деятельности. Доклад Международной организации труда (CEDAW/ C/2008/II/3/Add.4) [Электронный ресурс]: Комитет по ликвидации дискриминации в отношении женщин (41-я сессия, 30 июня-18 июля 2008 г.). - Режим доступа: http://www2.ohchr.org/english/bodies/cedaw/cedaws41.htm/CEDAW.C.2008.II.3.Add.4_ru.pdf/.

60. Документ Копенгагенської наради Конференції щодо людського виміру НБСЄ [Електронний ресурс]: Міжнародний документ від 29 червня 1990 р. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_082.

61. Документ ООН: E/CN.6/435. - Аdd 1. - Р.p. 20-21; 92-93; 94-95.

62. Документ ООН: E/CN.6/450. - Аdd 1-3.

63. Документ ООН: E/CN.6/576. - Р. 6.

64. Документ ООН: E/CN.6/NGO/184. - 1967. - 21 February. - Р. 2.

65. Документ ООН: E/CN.6/NGO/210. - 1969. - 30 January.

66. Дослідження, проведені в рамках підготовки восьмої періодичної доповіді про виконання Україною Конвенції ООН Про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок [Електронний ресурс]. - К., 2014. - 106 с. - Режим доступу: http://www.unfpa.org.ua/files/articles/4/51/CEDAW_3%20surveys_%20UKR.pdf.

67. Дуглас Ф. Повесть о жизни Фредерика Дугласа, американского раба («The Narrative of the Life of Frederick Douglass, an American Slavе, 1845») [Електронний ресурс] / Фредерик Дуглас. - Режим доступу: http://www.gutenberg.org/files/23/23-h/23-h.htm.

68. Елштайн Джін Бетке. Громадський чоловік, приватна жінка: Жінки в соціальній і політичній думці / Елштайн Джін Бетке; пер. з англ. Олександр Мокровольський. - К.: Альтернативи, 2002. - 344 с.

69. Ершова Н.М. Вопрос о равноправии женщин на VII Конгрессе МАЮД / Н.М. Ершова // Советское государство и право. - 1961. - № 2. - С. 30-34.

70. Європейська соціальна хартія (переглянута) (ETS № 163) від 3 травня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. - 2007. - № 51. - Ст. 2096.

71. Женевська конвенція про поводження з військовополоненими [Електронний ресурс]: Конвенція від 12 серп. 1949 р. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_153.

72. Женщины и экономика [Электронный ресурс] / Фактологический бюллетень ООН Комиссии по защите прав женщин. - 2000. - № 6. - Режим доступа: http://www.un.org/russian/documen/gadocs/23spec/econ.htm

73. Жінки та чоловіки на ринку праці України: Порівняльне дослідження України та ЄС. - К.: ВАІТЕ, 2011.

74. Жіноче щастя. Україна зберегла позиції статевої рівності [Електронний ресурс] // Кореспондент.net. - 2013. - 26. жовт. - Режим доступу: http://ua.korrespondent.net/ukraine/events/1619308-zhinoche-shchastya-ukrayina-zberegla-poziciyi-u-rejtingu-statevoyi-rivnosti

75. Жіночі студії в Україні. Жінка в історії та сьогодні: [моногр.] / за заг. ред. Л.О. Смоляр. - Одеса, 1999. - 230 с.

76. Жозетт Алия. Мухаммед и женщины [Электронный ресурс] / Жозетт Алия. - Режим доступа: http://catholic.uz/tl_files/reading_room/aliya_muhammed .

77. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_015.

78. Зайнятість українських жінок на 10% нижча за чоловічу - Лазебна [Електронний ресурс] // Жіночий консорціум України. - 2013. - 11 верес. - Режим доступу: http://wcu-network.org.ua/ua/possessing-equal-rights/news/Zainjatst_ukrainskix_zhnok_na_10_nizhcha_za_cholovchu_-_Lazebna.

79. Заключительные замечания Комитета по экономическим, социальным и культурным правам (E/C.12/IND/CO/5) 8 авг. 2008 г. [Электронный ресурс] // Комитет по экономическим, социальным и культурным правам. - Режим доступа: http://daccess-dds-ny.un.org/doc/UNDOC/GEN/G08/436/10/PDF/G0843610.pdf.

80. Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі [Електронний ресурс]: Міжнародний документ від 1 серпня 1975 р. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/994_055.

81. Законодавче забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. - К., 2009. - 19 с.

82. Замечания общего порядка, принятые Комитетом по правам человека [Электронный ресурс] // Библиотека по правам человека; Университет Миннесоты. - Режим доступа: http://hrlibrary.umn.edu/russian/gencomm/Rhrcomms.html.

83. Звернення Генерального секретаря ООН щодо Міжнародного жіночого дня [Електронний ресурс] // United Nations in Ukraine. - Режим доступу: http://un.org.ua/ua/informatsiinyi-tsentr/news/4065-zvernennia-heneralnoho-sekretaria-oon-shchodo-mizhnarodnoho-zhinochoho-dnia.

84. Злобіна Т. Що означають всесвітні протести проти Трампа та чому їх не було в Україні? [Електронний ресурс] / Тамара Злобіна // Українська правда. - 2016. - 26 січ. - Режим доступу: https://life.pravda.com.ua/columns/2017/01/26/222277/.

85. Избранные решения Европейского суда по правам человека. Вопросы сексуальной ориентации и гендерной идентичности / [сост., авт. «Введения» и ст. Ксения Кириченко]. - М., 2010. - 104 с.

86. Институциональные механизмы улучшения положення женщин [Электронный ресурс] / Фактологический бюллетень ООН Комиссии по защите прав женщин. - 2000. - № 8. - Режим доступа: http://www.un.org/russian/documen/gadocs/23spec/inst.htm.

87. Інструкція з проведення гендерно-правової експертизи [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства юстиції від 12 трав. 2006 р. № 42/5. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v42_5323-06.

88. Інформаційна кампанія щодо вдосконалення прав жінок на ринку праці України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://kcws.kharkov.ua/inf_comp.html.

89. Інформаційно-аналітична довідка щодо розбудови механізму виконавчої влади у сфері становлення гендерної рівності [Електронний ресурс] // Херсонський обласний ресурсний гендерний центр. - Режим доступу: http://www.gendercentre.org.ua/htdocs/dovidka.htm/.

90. Кабул: жінки в сутінках // Кур'єр ЮНЕСКО. - 1998. - Грудень. - С. 3-8.

91. Калініченко О. Міжнародні контрольні механізми щодо реалізації прав, свобод та обов'язків людини і громадянина / О. Калініченко // Економіка, Фінанси, Право. - 2001. - № 1. - С. 21-25.

92. Камбіз Аваззаде. Проблеми і перспективи соціальної політики і соціального забезпечення жінок в Ірані [Електронний ресурс] / Камбіз Аваззаде // Мультиверсум: філософський альманах. - К.: Центр духовної культури, 2005. - № 51. - Режим доступу: http://www.filosof.com.ua/Jornel/M_51/Kambiz.htm.

93. Карташкин В.А. Международные акты о правах человека: сб. документов / В.А. Карташкин, Е.А. Лукашева. - М., 1999. - 784 с.

94. Кирилюк Ф.М. Історія зарубіжних політичних вчень Нової доби: [навч. посіб.] / Кирилюк В.Ф. - К.: Центр учбов. літератури, 2008. - С. 35.

95. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 р. (зі змінами) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/322-08.

96. Козак Л. Неурядові організації Європейського Союзу: порівняльний аналіз громадських організацій України / Л. Козак, Н. Березко, В. Боженар // Міжнародний благодійний фонд «Дзвони миру». - К.: ВПЦ «Київський університет», 2002. - 48 с.

97. Коментар до Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок i чоловіків». - Запоріжжя: Друкар., 2011. - 168 с.

98. Комітет економічних, соціальних і культурних прав: Документ ООН Е/С.12/1995/15 від 8 груд. 1995 р. - П. 25.

99. Комплексне дослідження становища жінок, які проживають у сільській місцевості / Інна Волосевич, Таміла Коноплицька, Тетяна Костюченко, Тамара Марценюк. - К.: ВАІТЕ, 2015. - 88 с.

100. Комплексний гендерний підхід на ринку праці України та роль державної служби зайнятості / О. Купець; Міжнар. бюро праці; Група технічної підтримки з питань гідної праці та Бюро МОП для країн Центральної та Східної Європи. - К.: МБП, 2010.

101. Конвенции и Рекомендации. 1919-1966. - Женева: МБТ, 1966. - С. 19-27.

102. Конвенция о гражданстве замужней женщины [Електронний ресурс]: Міжнародний документ від 29 січ. 1957 р. - Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_158.

103. Конвенция о защите трудящихся от ионизирующей радиации [Электронный ресурс]: Международный документ от 22 июня 1960 г. № 115 // Ліга-закон. - Режим доступа: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/MU60K01U.html.

104. Конвенция о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин и Факультативный протокол к ней: Руководство для парламентариев / Организация Объединенных Наций. - 2004. - 126 с.

105. Конвенция о политических правах женщин [Електронний ресурс]: Міжнародний документ від 20 груд. 1952 р. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/995_156.

106. Конвенция от 30 октября 1921 года «Международная конвенция о боротьбе с торговлей женщинами и детьми, открытая для подписания в Женеве от 30 сентября 1921 года по 31 марта 1932 года» [Электронный ресурс] / Право: Законодавство Республики Беларусь. - Режим доступа: http://www.levonevski.net/pravo/razdel3/num7/3d791.html.

107. Конвенція 2000 року про охорону материнства [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.confeu.org/assets/files/legaladvice/C%20183.doc.

108. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок від 18 грудня 1979 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_207.

109. Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти від 14 грудня 1960 р. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://uazakon.com/document/tpart21/isx21790.htm.

...