Охорона праці на автомобільному транспорті

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

праця охорона безпека техніка

Автомобільний транспорт постійно розвивається. Розширюється застосування газобалонних автомобілів. Це висуває підвищені вимоги до поліпшення умов праці, санітарно-гігієнічного обслуговування працівників автотранспортних підприємств до забезпечення їхньої безпеки і збереженню здоров'я в процесі праці.

Успішне рішення задач, поставлених урядом, у тому числі і на автомобільному транспорті, багато в чому залежить від якості підготовки технічного персоналу в області охорони праці.

Охорона праці - це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних, технічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, що забезпечують безпеку, збереження здоров'я і працездатність людини в процесі праці. Це - прикладна наукова соціально-технічна дисципліна. Вона займається виявленням і вивченням виробничих небезпек і професійних шкiдливостей і розробкою методів їхнього запобігання або ослаблення. Це буде сприяти усуненню нещасних випадків на виробництві і професійних захворюваннях працюючих, аварій і пожеж, полегшенню праці. Утворилася дана дисципліна на стику багатьох наук. У ній використані наукові досягнення фізики, хімії, математики, трудового права, економіки, організації і планування виробництва, електротехніки, промислової естетики і ряду інших галузей знань.

Методологічною основою охорони праці є аналіз умов праці, технологічного процесу, виробничого устаткування, застосовуваних і одержуваних речовин з погляду можливості виникнення небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Стратегічними напрямками розвитку охорони праці є створення безпечної техніки і безпечних технологій, комплексна автоматизація виробництва і на цій основі забезпечення на всіх підприємствах умов, що виключають виробничий травматизм, професійні захворювання і важку фізичну працю.

У курсі «Охорона праці» прийняті терміни і визначення, установлені ДСТ 12.0.002--80. Основні з них наступні.

Техніка безпеки - система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають вплив на працюючих небезпечних виробничих факторів.

Виробнича санітарія - система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають або зменшують вплив на працюючих шкідливих виробничих факторів.

Техніка безпеки і виробнича санітарія є складовою частиною терміна охорона.

Безпека праці - стан умов праці, якім виключений вплив на працюючих небезпечних і шкідливих виробничих факторів.

Небезпечний виробничий фактор - виробничий фактор, вплив якого на працюючого у визначених умовах приведе до травми або іншому раптовому різкому погіршенню здоров'я.

Шкідливий виробничий фактор - виробничий фактор, вплив якого на працюючого у визначених умовах приведе до захворювання або зниження працездатності.

Нещасний випадок на виробництві - випадок впливу на працюючого небезпечного виробничого фактора при виконанні працюючих трудових обов'язків або завдань керівника робіт.

Вимоги безпеки праці - вимоги, установлені законодавчими актами, нормативно-технічною документацією, правилами й інструкціями, виконання яких забезпечує безпека працюючих.

Небезпечна зона - простір, у якому можливе вплив на працюючого небезпечного і (або) шкідливого виробничих факторів.

Засіб індивідуального захисту - засіб, призначений для захисту одного працюючого.

Засіб колективного захисту - засіб, призначений для одночасного захисту двох або більш працюючих.

Знаки безпеки праці - знаки, призначені для попередження працюючих про можливу небезпеку, про необхідність застосування відповідних засобів захисти, а також дозволяють або забороняють визначені дії працюючих.

Безпека виробничого устаткування - властивість виробничого устаткування зберігати відповідність вимогам безпеки праці при виконанні заданих функцій в умовах, установлених нормативно-технічною докумен-тацією.

Безпека виробничого процесу - властивість виробничого процесу зберігати відповідність вимогам безпеки праці в умовах, установлених нормативно-технічною документацією.

Безпечна відстань - найменша припустима відстань між працюючим і джерелом небезпеки, необхідне для забезпечення безпеки працюючого.

При розгляді спеціальних питань прийняті терміни і визначення, що діють у даних областях знань. Вони приводяться безпосередньо у відповідних підрозділах підручника.

Охорона праці як система законодавчих актів, соціально-економічних, гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів

У кодексі законів про працю забезпечення здорових і безпечних умов праці покладається на адміністрацію підприємств. Адміністрація зобов'язана впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, що попереджають виробничий травматизм, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникнення професійних захворювань робітників та службовців.

Правила і норми по охороні праці повинні дотримуватися при проектуванні, будівництві й експлуатації виробничих будинків і споруджень.

Жодне підприємство, цех, ділянка, виробництво не можуть бути прийняті і введені в експлуатацію, якщо на них не забезпечені здорові і безпечні умови праці.

Жоден зразок нової машини, механізму й іншого виробничого устаткування не може бути переданий у серійне виробництво, якщо він не відповідає вимогам охорони праці.

Адміністрація підприємств зобов'язана забезпечити належне технічне устаткування всіх робочих місць і створювати на них умови роботи, що відповідають правилам по охороні праці. Адміністрація розробляє інструкції, інструктує робітників та службовців, контролює дотримання працівниками інструкцій з охорони праці, проводить розслідування й облік нещасних випадків на виробництві.

Для проведення заходів щодо охорони праці виділяються у встановленому порядку засобу і необхідні матеріали.

Робітникам та службовцям, зайнятим на роботах зі шкідливими умовами праці, а також в особливих температурних умовах або зв'язаних із забрудненням, видають безкоштовно засобу індивідуального захисту, мило, що знешкоджують засоби, молоко, лікувально-профілактичне харчування й організують постачання газованої солінь водою.

Робітникам та службовцям, що працюють у холодний час року на відкритому повітрі або в закритих приміщеннях, що необігріваються, надають спеціальні перерви для обігрівання і відпочинку.

Кодексом законів про працю встановлені також медичні огляди робітників та службовців, переклади на більш легку роботу і її оплату, розглянуті питання застосування праці інвалідів, перевезення в лікувальні установи робітників та службовців, що занедужали на місці роботи, покладена матеріальна відповідальність на підприємства за збиток, заподіяний робітникам та службовцям ушкодженням їхнього здоров'я.

Трудове законодавство з'явилося основою для розробки Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій. Типові правила визначають порядок прийому і звільнення робітників та службовців, їхні основні обов'язки, обов'язки адміністрації, робочий час і його використання, заохочення за успіхи в роботі, стягнення за порушення трудової дисципліни.

На основі Типових правил на автотранспортному підприємстві розробляють Правила внутрішнього трудового розпорядку на безпосереднім підприємстві.

Правила, норми й інструкції з техніки безпеки і виробничої санітарії

Правила, норми й інструкції з техніки безпеки і виробничої санітарії входять у комплекс нормативно-технічної документації по охороні купа. Вони конкретизують заходи, спрямовані на забезпечення безпеки і гігієни праці. Правила і норми можуть бути єдиними, міжгалузевими і галузевими.

Єдині правила і норми поширюються на всі галузі народного господарства і закріплюють найважливіші гарантії безпеки і гігієни праці, що однакові для всіх галузей народного господарства. До числа таких правил і норм відносяться «Будівельні норми і правила» (БНіП), наприклад БНіП 11-4-79 «Природне і штучне висвітлення».

Міжгалузеві правила і норми закріплюють найважливіші гарантії безпеки і гігієни праці в декількох галузях або в окремих видах виробництв, робіт або на окремих типах устаткування в будь-яких галузях народного господарства. Прикладом таких правил і норм можуть служити «Санітарні правила проектування промислових підприємств СН 245-71», «Правила пристрою електроустановок» (ППЕ), «Правила пристрою і безпечної експлуатації судин, що працюють під тиском», «Правила техніки безпеки і виробничої санітарії при холодній обробці металів» і ін.

Галузеві правила і норми поширюються тільки на окрему галузь у масштабах усієї країни і містять гарантії безпеки і гігієни праці, специфічні для даної галузі. На автомобільному транспорті до таких правил відносяться: «Правила по охороні праці на автомобільному транспорті», що містять вимоги охорони праці до виробничих, допоміжних і санітарно-побутових приміщень, до організації й облаштованості робочих місць, інструментові й устаткуванню, положення про безпечне проведення робіт на різних ділянках автотранспортних підприємств і на лінії; «Правила пожежної безпеки для підприємств автомобільного транспорту загального користування, що містять вимоги пожежної безпеки; «Правила техніки безпеки для шиноремонтних підприємств».

Інструкції з охорони праці установлюють вимоги безпеки при виконанні робіт у виробничих приміщеннях, на території підприємства й в інших місцях, де працюючі виконують доручену їм роботу або службові обов'язки. Вони підрозділяються на типові (для галузі) і для працюючих на даному підприємстві.

Інструкції можуть розроблятися як для працюючих окремих професій (малярі, електрозварювачі, верстатники), так і на окремі види робіт (робота на висоті, збереження і перевезення небезпечних вантажів, проведення іспитів і ін.). У них повинні включатися тільки ті вимоги, що стосуються безпеки праці і виконуються самими працюючими. Порядок розробки, узгодження і твердження інструкцій визначені Положенням про розробку інструкцій з охорони праці.

Відповідно до Положення інструкції для працюючих на підприємстві розробляють керівники цехів, ділянок і інших відповідних їм підрозділів підприємства на основі типових інструкцій, вимог безпеки, викладених в експлуатаційній і ремонтній документації підприємств-виготовлювачів устаткування, а також на основі технологічної документації підприємства з урахуванням конкретних умов виробництва.

Інструкції повинні містити розділи: загальні вимоги безпеки; вимоги безпеки перед початком роботи; вимоги безпеки під час роботи; вимоги безпеки в аварійних ситуаціях; вимоги безпеки по закінченні роботи.

Інструкції для працюючих на АТП затверджуються керівництвом і обов'язково узгоджуються з профспілковим комітетом підприємства. Контроль за їхнім виконанням покладається на керівників АТП і його структурних підрозділів, керівників цехів, ділянок, майстрів, бригадирів, інженера по охороні праці і профспілковий комітет.

Виконання вимог інструкцій є обов'язковим для працюючих. Інструкції можуть бути видані працюючої на руки, або вивішені на робочих місцях, або зберігатися у визначеному місці, доступному для працюючих. Переглядають інструкції не рідше одного разу в 5 років, а для професій і видів робіт, до яких пред'являються додаткові вимоги безпеки, - не рідше одного разу в 3 роки.

Система стандартів безпеки праці

Серед нормативно-технічної документації по охороні праці важливе місце займає система стандартів безпеки праці (ССБП). Вона являє собою комплекс взаємозалежних стандартів, що містять вимоги, норми і правила, спрямовані на забезпечення безпеки, збереження здоров'я і працездатності людини в процесі праці. Ця система є складовою частиною державної системи стандартизації, і їй привласнений порядковий номер 12. Вона включає кілька підсистем, кожна з яких має свій порядковий номер.

Організаційно-методичні стандарти встановлюють: організаційно-методичні основи стандартизації в області безпеки праці (мети, задачі і структура системи, впровадження і контроль за дотриманням стандартів ССБП, термінологія в області безпеки праці, класифікація небезпечних і шкідливих виробничих факторів і ін.); вимоги (правила) до організації робіт, спрямованих на забезпечення безпеки праці (навчання працюючої безпеки праці, атестація персоналу, методи оцінки стану безпеки праці.

Органи нагляду і контролю за станом охорони праці

Система нагляду і контролю за дотриманням законодавства про працю і правил по охороні праці визначена ст. 104 Основ законодавства Союзу РСР і союзних республік про працю. Відповідно до даної статті нагляд і контроль здійснюють:

спеціально уповноважені на те державні органи й інспекції, що не залежать у своїй діяльності від адміністрації підприємств, установ, організацій і їхніх вищих органів;

професійні союзи, а також складаються в їхньому веденні технічна і правова інспекції праці відповідно до положень про ці інспекції, затверджуваним ВЦСПС.

Ради народних депутатів і їх виконавчі і розпорядницькі органи (контролюють дотримання законодавства про працю в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР і союзних республік).

Міністерства, державні комітети і відомства здійснюють внутрішньо-відомчий контроль за дотриманням законодавства про працю у відношенні підлеглих їм підприємств, установ.

Вищий нагляд за точним і однаковим виконанням законів про працю покладається на Генерального прокурора і підлеглих йому прокурорів відповідно до Закону.

Державними органами, що здійснюють нагляд на АТП, є: Державний комітет з нагляду за безпечним веденням робіт у промисловості й атомній енергетиці при Раді Міністрів України, Державний пожежний нагляд Міністерства внутрішніх справ (Держпожнагляд); Державна автомобільна інспекція (ДАІ) і ін.

ДАІ - за технічним станом автомобільного транспорту на підприємствах і забезпеченням його безпечної експлуатації. Вона дозволяє введення в експлуатацію нових і автомобілів, що вийшли з ремонту.

Відповідальність за порушення законодавства по охороні праці

Посадові особи, винні в порушенні законодавства про працю, правил і норм по охороні праці, у невиконанні зобов'язань по колективних договорах і угодам по охороні праці, що перешкоджають діяльності професійних союзів, можуть залучатися до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної і кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність передбачає накладення стягнень на посадових осіб з числа керівних, адміністративно-технічних і адміністративно-господарських працівників АТП, з чиєї вини допускаються порушення охорони праці, що не спричиняють тяжкі наслідки і не могли спричинити них. До стягнень, передбаченим дисциплінарною відповідальністю, відносяться зауваження, догани, суворі догани, переклади роботу з меншею платнею на термін до одного року або зсув на нижчу посаду на той же термін, звільнення.

Адміністративна відповідальність виражається в накладенні грошових штрафів за порушення, не утримуючого карного злочину. Правом штрафувати користуються технічні і правові інспектори праці, органи Держпроматомнагляду, Держсаннагляду, Держпожнагляду і ДАІ. Органи Держенергонагляду штрафують винних тільки після звертання в адміністративні комісії при виконкомах районних, міських Рад народних депутатів. Штраф стягується з заробітної плати посадової особи, що своєю безпосередньою дією або бездіяльністю порушило трудове законодавство, правила і норми по охороні праці.

Матеріальна відповідальність посадових осіб у зв'язку з порушенням трудового законодавства й охорони праці настає в тих випадках, коли в результаті цього порушення заподіюється шкода особистості або майну громадян.

КЕРУВАННЯ ОХОРОНОЮ ПРАЦІ

Система керування охороною праці

Безпечні і здорові умови праці можна створити, тільки при високому рівні організаторської роботи на основі сучасних методів керування охороною праці і їхнього постійного удосконалювання.

Під керуванням охороною праці розуміється підготовка, прийняття і реалізація рішень по здійсненню організаційних, технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних захо-дів, спрямованих на забезпечення безпеки, збереження здоров'я працездатності людини в процесі праці.

Керування охороною праці є складовою частиною, тобто підсистемою загальної системи керування підприємством. Метою системи керування охороною праці (СКОП) є формування безпечних і здорових умов праці шляхом планомірного підвищення рівня охорони праці на кожнім робочому місці і підприємстві в цілому і тим самим зниження виробничого травматизму.

Як і будь-яка система керування, СКОП має об'єкт керування й орган, що здійснює керування (мал.1).

Об'єктом керування є діяльність функціональних служб і структурних підрозділів АТП.

Органом керування в цілому по підприємству є його керівник, у безпосереднім підпорядкуванні якого знаходиться служба охорони праці підприємства. Ця служба виконує організаційно-методичну роботу, підготовляє управлінські рішення і контролює їхню реалізацію. На виробничих ділянках, у службах і відділах охороною праці керують їхні керівники. Профспілкові комітети беруть участь у керуванні охороною праці через комісії з охорони праці і суспільних інспекторів.

Рис. 1. Схема керування охороною праці на АТП

У процесі керування охороною купа орган керування одержує інформацію про стан об'єкта тиску і на основі цієї інформації приймає необхідні управлінські рішення. Орган керування впливає на об'єкт керування за допомогою виконання ряду визначених функцій. Функціями СКОП як на підприємстві в цілому, так і в структурних підрозділах є: організація і координація робіт в області охорони праці - формування органів керування, встановлення обов'язків і порядку взаємодії осіб, що беруть участь у рішенні поставлених задач, прийняття і реалізація управлінських рішень (наказів, розпоряджень, розпоряджень); планування робіт але охороні праці; контроль за станом охорони праці і роботою СКОП; облік, аналіз і оцінка рівня охорони праці; стимулювання роботи з досягнення запланованого рівня охорони праці.

Відповідно до поставленої мети СКОП передбачає рішення наступних основних задач: забезпечення безпеки праці, забезпечення здорових умов праці і підвищення знань працюючих з питань охорони праці.

Для забезпечення безпеки праці в першу чергу необхідно забезпечити безпеку виробничого устаткування технологічних процесів. Для цього наявний рухомий склад, устаткування, інструмент, пристосування і технологічні процеси треба привести у відповідність з вимогами стандартів ССБП, норм і правил по охороні праці й іншої нормативної документації по безпеці праці, а також укомплектувати робочі місця устаткуванням, пристосуваннями й інструментом відповідно до діючого табеля технологічного устаткування і спеціалізованого інструмента, модернізувати або замінити устаткування, упровадити нові безпечні технологічні процеси, засоби механізації й автоматизації.

Немаловажне значення має і забезпечення безпеки будинків і споруджень за допомогою дотримання вимог охорони праці при їхньому будівництві, реконструкції, експлуатації і ремонті. Крім того, необхідно забезпечити працюючих відповідно до діючих норм і у встановлене порядку засобами індивідуального захисту.

Забезпечення здорових умов праці досягається нормалізацією санітарно-гігієнічних умов шляхом створення оптимальних санітарно-гігієнічних умов праці на робочих місцях, оперативним усуненням причин виникнення шкідливих виробничих факторів і забезпеченням і застосуванням засобів захисту працюючих. На належному рівні повинне бути і санітарно-побутове забезпечення (проведення попередніх і періодичних медичних оглядів, лікувально-профілактичних заходів щодо попередження захворювань, забезпечення працюючим лікувально-профілактичним харчуванням і санітарно-побутовими приміщеннями). Для працюючих повинний бути створений оптимальний режим праці і відпочинку.

Підвищення знань працюючих з питань охорони праці досягається навчанням працюючим безпечним прийомам роботи, своєчасним і якісним інструктуванням по техніці безпеки, використанням різних форм пропаганди питань охорони праці.

На АТП варто розробляти автоматизовану СКОП. Це дозволяє прискорювати збір, обробку і витяг інформації для розробки профілактичних заходів.

Права й обов'язки посадових осіб по охороні праці

Організація і координація робіт з охорони праці передбачають встановлення обов'язків і порядку взаємодії осіб, що беруть участь у керуванні. Обов'язки адміністрації визначені Основами законодавства, Кодексами законів про працю, правилами внутрішнього трудового розпорядку, правилами по охороні праці на автомобільному транспорті, міжгалузевими правилами техніки безпеки і виробничої санітарії, кваліфікаційними характеристиками і посадовими інструкціями, колективними договорами й угодами по охороні праці і СКОП.

Адміністрація підприємства зобов'язана правильно організовувати працю робітників та службовців, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, дотримувати законодавства про працю і правила охорони праці, уважно відноситися до нестатків і запитів працівників, поліпшувати умови їхньої праці і побуту. Кожна посадова особа (начальник, головний інженер, головний механік, енергетик, начальники цехів, відділів, автоколон, майстри й інші адміністративно-технічні працівники) на своїй ділянці повинна забезпечувати безпечні і здорові умови праці.

Загальне керівництво роботою по охороні праці на АТП покладається на начальника (директори) підприємства.

Він зобов'язаний:

керувати роботою служби охорони праці (інженера по охороні праці);

керувати розробкою планів і заходів щодо охорони праці і затверджувати них, контролювати правильність і своєчасність фінансування і виконання цих заходів, забезпечувати впровадження паспортизації умов праці;

призначати осіб, відповідальних за безпечний стан, експлуатацію устаткування; а так само за стан охорони праці у виробничих підрозділах;

організовувати навчання і перевірку знань адміністративно-технічного персоналу питанням охорони праці;

не допускати введення в експлуатацію знову побудованих і реконструйованих підприємств, цехів і ділянок без дозволу органів, що здійснюють державний санітарний і технічний нагляд, технічної інспекції праці і профспілкового комітету;

контролювати виконання розпоряджень технічної інспекції праці профспілок, органів державного нагляду, вищестоящих організацій, пропозицій суспільних інспекторів і комісій охорони праці профкому;

дотримувати законодавство про працю, робочій часів і часу відпочинку;

організовувати змагання за високу культуру й організацію праці на виробництві;

організовувати забезпечення підприємства якісним спецодягом, спецвзуттям і іншими засобами індивідуального захисту, мазями, пастами, що миють речовинами і милом, а також спецхарчуванням відповідно до діючих норм;

забезпечувати нормальну роботу і використання по призначенню санітарно-побутових приміщень і пристроїв;

організовувати своєчасну розробку і затверджувати разом із профспілковим комітетом інструкції з охорони праці по професіях і видам робіт;

брати особисту участь у розслідуванні групових, смертельних і важких нещасних випадків на виробництві.

Проведення всієї організаційно-технічної роботи зі створення безпечних і здорових умов праці покладається на головного інженера АТП. Головний інженер контролює і забезпечує дотримання норм і правил по охороні праці керівниками підлеглих йому ділянок, цехів і служб, забезпечує робочі місця устаткуванням і пристосуваннями відповідно до табеля, організовує планове впровадження нових безпечних технологічних процесів і устаткування, керує роботою по впровадженню і функціонуванню ССБП і СКОП. У його обов'язки входить організація проведення паспортизації умов праці, розробка й узгодження з профкомом планів по охороні праці, а також контроль за їх виконанням. Він керує розробкою і складанням інструкцій з безпечних прийомів і методів праці по професіях і видам робіт, організує і контролює своєчасне навчання, у тому числі проведення усіх видів інструктажу, і перевірку знань безпечних методів праці працюючих.

Головний інженер забезпечує своєчасне розслідування нещасних випадків і їхнє оформлення, складання звіту об потерпілих і освоєння засобів на заходи щодо охорони праці. Він організує обмін досвідом, пропаганду, огляди з питань охорони праці.

Планування і фінансування заходів щодо охорони праці

Розрізняють перспективне (на п'ятиліття), поточне (річне) і оператив-не (квартальне або місячне) планування.

Перспективне планування містить у собі розробку комплексних планів поліпшення умов, охорони купа і санітарно-оздоровчі заходи, що є складовою частиною планів економічного і соціального розвитку підприємства. Комплексні плани повинні бути спрямовані на корінне поліпшення умов праці, послідовну ліквідацію важкого фізичного, небезпечного і шкідливих для здоров'я людини робіт, подальше зниження виробничого травматизму, професійної і загальної захворюваності. Розробці комплексного плану повинні передувати паспортизація, атестація стану умов праці на робочих місцях, аналіз виробничого травматизму і захворюваності. Розробляти план випливає при широкій участі трудового колективу, профспілкових організацій, науково-технічного і Всесоюзного суспільства винаходів і раціоналізаторів. При визначенні заходів, що включаються в комп-лексний план, враховуються пропозиції органів державного нагляду.

Комплексні плани реалізують через річні плани заходів щодо охорони праці, що включають у колективні договори й угоди по охороні праці. Заходу розробляють на основі аналізу показників рівнів охорони праці за минулий рік, встановлених СКОП.

Колективний договір є найважливішим засобом особистої участі робітників та службовців у керуванні виробництвом. Він полягає щорічно між профспілковим комітетом, що діє від імені колективу робітників та службовців, і адміністрацією. При розробці колективного договору керуються Положенням про порядок висновку колективних договорів.

Служба охорони праці на автотранспортних підприємствах

Для безпосередньої організації робіт зі створення здорових і безпечних умов праці працюючих, попередженню виробничого травматизму і професійних захворювань, підготовки управлінських рішень, упровадження передового досвіду і наукових розробок і контролювання стану охорони праці на АТП створена спеціальна служба охорони праці. На великих підприємствах службу охорони праці звичайно представляють відділи охорони праці, на більш дрібних - інженери по охороні праці.

Відповідно до Кваліфікаційної характеристики посад начальника відділу охорони праці й інженера по охороні праці виконує наступні обов'язки. Він контролює дотримання в підрозділах підприємства діючого законодавства, інструкцій, правил і норм по охороні праці, надання працівникам установлених пільг і компенсацій за умовами праці. Бере участь у розробці проектів перспективних і річних планів з поліпшення умов і охорони праці, зміцненню здоров'я працівників. Вивчає умови праці на робочих місцях.

Інженер по охороні праці бере участь також:

в упровадженні більш довершених конструкцій огороджувальної техніки, запобіжних пристроїв і інших засобів захисту, заходів щодо створення безпечних і здорових умов праці, раціональних режимів праці і відпочинку з урахуванням специфіки виробництва, динаміки праце-здатності, періодичності фізіологічних функцій людини, а також рекомендацій науково-дослідних установ по науковій організації праці з метою збереження здоров'я і працездатності людей, підвищення змістов-ності і привабливості праці;

у перевірці технічного стану устаткування, визначенні його відповідності вимогам безпечного ведення робіт і в необхідних випадках уживає заходів по припиненню його експлуатації.

Він контролює: ефективність роботи вентиляційних і аспираційних систем; стан запобіжних пристосувань і захисних пристроїв; своєчасність іспитів, перевірок і правильну експлуатацію парових казанів, балонів для стиснутих газів, контрольної апаратури, кранів, підйомників і іншого устаткування; дотримання графіків вимірів виробничого шуму, повітря-ного середовища, вібрації і т.п.; виконання розпоряджень органів держав-ного нагляду, міжвідомчого і відомчого контролю за дотриманням діючих правил по охороні праці і стандартів безпеки праці в процесі вироб-ництва, а також у проекті нових і тих, що підлягають реконструкції виробничих об'єктів. Він бере участь у прийманні нових і реконструйованих виробничих об'єктів.

Інженер по охороні праці робить підрозділам підприємства методичну допомогу в розробці інструкцій з охорони праці. Бере участь у складанні програм навчання робітників безпечним методам роботи. Організує пропаганду і вивчення працівниками правил по охороні праці. Сприяє впровадженню спеціальних комплексів виробничої гімнастики, створенню комфортних зон і місць відпочинку.

В обов'язки інженера з охорони праці входять проведення вступних інструктажів і організація перевірки знань в області охорони праці. Він бере участь у складанні роздягнула колективного договору, що стосується питань поліпшення умов праці, зміцнення здоров'я працівників, у розслідуванні виробничого травматизму, професійних захворювань. Вивчає причини виробничого травматизму і професійних захворювань і аналізує ефективність проведених заходів щодо їх попередження. Контролює правильність складання заявок на спецодяг, спецхарчування, захисні пристрої, своєчасність видачі працівникам засобів індивідуального захисту. Крім того, він контролює витрату підрозділами підприємства асигнувань на охорону праці і складає необхідну звітність по охороні праці.

Розслідування та облік нещасних випадків

Розслідування нещасних випадків необхідно для виявлення причин, що викликали їх, і розробки профілактичних мір, спрямованих на зниження виробничого травматизму і професійних захворювань.

ВЦСПС і Держпроматомнагляд СРСР 17 серпня 1989 р. №8-12. Дія Положення поширюється на державні підприємства (об'єднання), установи, організації, колгоспи, інші кооперативні підприємства (організації), військові частини, воєнізовані підрозділи підприємств (об'єднань, організацій). При цьому розслідуванню й облікові підлягають нещасні випадки, що сталися з робітниками та службовцями, що складаються на постійній, тимчасовій, сезонній роботі, позаштатними працівниками і працюючими по сумісництву; колгоспниками, працівниками кооперативів, членами артілей; членами організації орендарів, а також особами, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю в сільському господарстві (члени селянських господарств); особами, що працюють по сімейному підряді, або на спорудженні будинків (об'єктів) методами народного будівництва, або зайнятими надомною працею; студентами й учнями при проходженні практики або виконанні роботи на підприємствах; працівниками позавідомчої охорони; військовослужбовцями, спрямованими на підприємства для виконання будівельних, сільськогосподарських і інших робіт, не зв'язаних з несенням військової служби; особами, засудженими до позбавлення волі, а також утримуються у виховничо- або лікувально-трудових профілакторіях і притягнутих до праці на підприємствах і в організаціях народного господарства.

Як нещасливі випадки розслідують і враховують травми, гострі професійні захворювання й отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, впливи іонізуючих і інших видів випромінювання, поразки блискавкою, ушкодження в результаті контакту з тваринами і комахами, а також інші ушкодження здоров'я при стихійних лихах (землетрусах, зсувах, повенях, ураганах і ін.).

Розслідуванню підлягають нещасні випадки, що сталися:

при виконанні трудових обов'язків (у тому числі під час відрядження, а також при здійсненні яких-небудь дій в інтересах підприємства, хоча б і без доручення адміністрації;

у шляху на роботу або з роботи на транспортному засобі підприємства, сторонньої організації, що надала його відповідно до договору (заявці);

на території підприємства або в іншому місці роботи в гостріння робочого часу, включаючи встановлені перерви, а також протягом часу, необхідного для упорядкування знарядь виробництва, одягу перед початком або по закінченні роботи;

під час суботника (недільника), незалежно від місця його проведення, надання шефської допомоги підприємствам;

при аваріях з виробничими об'єктами, устаткуванням;

на транспортному засобі, території вахтового селища з працівником, що знаходився на змінному відпочинку (провідник, робітник рефрижераторної бригади, водій-змінник, працівники морських і річкових судів, а також працюючі вахтово-экспедиційним методом і ін.);

у робочий час на суспільному транспорті або при проходженні пішки з працівником, чия діяльність зв'язана з пересуванням між об'єктами обслуговування, а також при проходженні до місця роботи з завдання адміністрації;

у робочий час на особистому легковому транспортному засобі. При наявності розпорядження адміністрації на право використання його для службових поїздок або з доручення адміністрації;

у робочий час через нанесення тілесних ушкоджень іншою особою або навмисним убивством працівника при виконанні їм трудових обов'язків.

Незліченні випадки розслідує комісія в складі начальника цеху (головного фахівця підприємства), начальника відділу (бюро, інженера, фахівця, що виконує його обов'язку) охорони праці підприємств (цеху), старшого суспільного інспектора по охороні праці або іншого представника профспілкового комітету підприємства (цеху, підрозділу).

При паспортизації умов праці в цеху в якості окремого паспортизуємого об'єкта приймають виробнича ділянка, що характеризується Однаковими умовами праці для всіх працюючих. Якщо виробнича ділянка територіально роз'єднана або умови праці (по впливі виробничих факторів) неоднакові для всіх працюючих на цій ділянці, то в якості паспортизируємого об'єкта може бути прийнята група робочих місць цієї виробничої ділянки, що характеризуються ідентичними умовами праці (бригада, зміна, майстерня, приміщення) або окреме робоче місце.

Паспорт санітарно-технічного стану умов праці в цеху складають у двох екземплярах. Один екземпляр зберігається в начальника цеху, іншої - у відділі охорони праці або в інженера по охороні праці. Результати паспортизації цехів використовують для складання зведених показників санітарно-технічного стану умов праці в цілому по підприємству.

Облік, аналіз і оцінка рівня охорони праці. Стимулювання за роботу з охорони праці

Облік, аналіз і оцінка рівня охорони праці є основою для прийняття управлінських рішень, планування заходів щодо охорони праці, обґрунтованого розподілу асигнувань, матеріалів і устаткування, стимулювання працівників, що забезпечують досягнення запланованого рівня охорони праці. Вони дозволяють установити стан охорони праці, ефективність функціонування СКОП, порівняти між собою окремі підрозділи і підприємства.

Облік, аналіз і оцінку рівня охорони праці проводять у всіх ланках керування охороною праці: від майстра до керівника підприємства. При виконанні цієї функції аналізуються матеріали про нещасні випадки і професійні захворювання, дані про захворюваність з тимчасовою втратою працездатності, розпорядження органів державного нагляду, технічної інспекції праці, результати усіх видів контролю, дані санітарно-технічних паспортів і матеріали спеціального обстеження, виявляють і узагальнюють причини невиконання планованих заходів, вимозі законодавчих актів, стандартів безпеки праці і нормативних документів.

Рівень охорони праці на виробничих ділянках і підприємстві в цілому оцінюють за допомогою показників по охороні праці. Ці показники розділені на п'ять груп: санітарно-гігієнічні умови; безпека праці; санітарно-побутове і медичне забезпечення; виконання заходів щодо охорони праці; умови праці.

Для обліку рівня охорони праці служать форми СКОП 1-2, що складаються з двох таблиць: «Оцінка рівня охорони праці» і «Інформація з травматизму і захворювань». Ці таблиці один раз у рік заповнює інженер по охороні праці на основі даних, що представляються службами і відділами АТП.

Моральне і матеріальне стимулювання за роботу з охорони праці дозволяє підняти активність працюючих по дотриманню правил і норм охорони праці, прищепити почуття відповідальності кожному працівникові за виконання своїх обов'язків по створенню безпечних і здорових умові праці, виховати в працівників непримиренність до порушників правил охорони праці.

Поширення одержали наступні форми морального заохочення: присвоєння звань «Кращий підрозділ (цех, ділянка, бригада) по безпеці праці», «Кращий за професією» (з урахуванням дотримання правил охорони праці): оголошення подяки: нагородження Почесною грамотою; вручення вимпела; занесення в Книгу пошани або на Дошку пошани. Суспільним інспекторам по охороні праці можуть привласнити звання «Кращий суспільний інспектор по охороні праці підрозділу (підприємства)».

Матеріальне заохочення здійснюється шляхом виплати премій працівникам за досягнення встановлених показників по охороні праці і зниження виробничого травматизму. Щоб стимулювання за роботу з охорони праці було високоефективним, необхідно не тільки використовувати його різноманітні форми, але і вміло сполучити моральні і матеріальні заохочення, забезпечувати при цьому соціальну справедливість, гласність, активну участь трудових колективів в обговоренні даного питання, зв'язаного з охороною праці на АТП.

НЕБЕЗПЕЧНІ І ШКІДЛИВІ ВИРОБНИЧІ ФАКТОРИ І ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАХИСТУ

Небезпечні і шкідливі виробничі фактори

Умови праці -- це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці. Ці фактори різні по своїй природі, формам прояву, характерові дії на людину. Серед них особливу групу представляють небезпечні і шкідливі виробничі фактори (НШВФ). Їхнє знання дозволяє попередити травматизм і захворювання, створити більш сприятливі умови. Небезпечні і шкідливі виробничі фактори підрозділяються по своїй дії на організм людини на наступні групи: фізичні, хімічн, біологічн і психофізіологічні.

Фізичні НШВФ підрозділяються на: машини, що рухаються, і механізми; рухливі частини виробничого устаткування; вироби, що пересуваються, заготівлі, матеріали, що руйнуються конструкції; гірські породи, що обрушуються; підвищену запиленість і загазованість повітря робочої зони; підвищену або знижену температуру поверхонь устаткування, матеріалів; підвищену або знижену температуру повітря робочої зони; підвищений рівень шуму на робочому місці; підвищений рівень вібрації; підвищений рівень - інфрозвукових коливань; підвищений рівень ультразвуку; підвищений або знижений барометричний тиск у робочій зоні і його різка зміна; підвищену або знижену вологість повітря; підвищену або знижену рухливість повітря; підвищену або знижену іонізацію повітря; підвищений рівень іонізуючих випромінювань у робочій зоні; підвищене значення напруги в електричному ланцюзі, замикання якого може пройти через тіло людини; підвищений рівень статичної електрики; підвищений рівень електромагнітних випромінювань; підвищену напруженість електричного або магнітного поля; відсутність або недолік природного світла; недостатню освітленість робочої зони; підвищену яскравість світла; знижену контрастність; пряму і відбиту блискість; підвищену пульсацію світлового потоку; підвищений рівень інфрачервоної або ультрафіолетової радіації; гострі крайки, заусениці і шорсткість на поверхнях заготівель, інструментів і устаткування; розташування робочого місця на значній висоті щодо поверхні землі (статі); невагомість.

Хімічні НШВФ підрозділяються по характері впливу на організм людини на токсичні, дратівні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію, а по шляху проникнення в організм людини - на проникаючі через органи подиху, шлунково-кишковий тракт, шкірні покриви і слизуваті оболонки.

Біологічні НШВФ включають наступні біологічні об'єкти: патогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, риккетсії, спірохети, гриби, найпростіші) і продукти їхньої життєдіяльності; мікроорганізми (рослини і тварини).

Психофізіологічні НШВФ по характеру дії підрозділяються на фізичні і нервово-психічні перевантаження. Фізичні перевантаження підрозділяються на статичну і динамічні, а нервово-психічні - на розумову перенапругу, перенапругу аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.

Той самий НШВФ по природі своєї дії може відноситися одночасно до різних типів, перерахованих вище.

Дія багатьох НШВФ можна запобігти за допомогою засобів колективного захисту (огороджувальні і запобіжні пристрої, гальмові пристрої і блокування, сигналізатори з небезпеки, пізнавальне фарбування і знаки безпеки, дистанційне керування, висвітлення, вентиляція, опалення виробничих приміщень, розриви і габарити безпеки і т.д.).

Важливими заходами для забезпечення безпеки є правильна організація руху транспортних коштів і пішоходів на території АТП, а також технологічних процесів, раціональне планування виробничих приміщень, Розміщення технологічного устаткування відповідно до норм безпеки, використання засобів механізації, профілактичні іспити виробничого устаткування.

У тих випадках, коли колективні засоби недостатньо ефективні, застосовуються засоби індивідуального захисту.

Контролювання санітарно-гігієнічних умов праці

Для профілактики виробничого травматизму і професійних захворювань важливо вчасно контролювати санітарно-гігієнічні умови праці. Цей контроль на АТП проводять лабораторії по охороні праці і навколишнього середовища або спеціалізовані організації (наприклад, санітарно-епідеміологічна станція) за договором з підприємством.

У задачи лабораторії входить контролювання: змісту в повітрі виробничих приміщень шкідливих речовин, рівня шуму, вібрації, освітленості, температури і вологості повітря й інших фізичних виробничих факторів; санітарно-побутового забезпечення працюючих; дотримання умов електробезпечності; наявності і справності захисних пристроїв на устаткуванні й інструкцій з охорони праці; організації навчання працюючих відповідно до Правил по охороні праці на автомобільному транспорті; проведення адміністративно-суспільного контролю; виконання заходів щодо охорони праці; наявності й усунення зауважень по веденню паспорта санітарно-технічного стану умов праці; правильності значень показників, внесених у форму СКОП-1; стану забруднення атмосферного повітря на території підприємства і за його межами (у санітарно-захисній зоні), стічних вод і організації робіт зі зниження забруднення атмосферного повітря токсичними речовинами, що утримуються в газах автомобільних двигунів, що відробили.

Загазованість повітря контролюють за допомогою газоаналізаторів (ГМК-3, ПОУ, ГХЛ-201, ФК-11ПРО, КУ-3, ПГФ і ін.). Запиленність повітря оцінюють за допомогою електроаспираторів ЭА-30 або приладів типів ІКП-1, ПРІЗ-1, КДМ-1, ІЗВ-1.

Температуру повітря вимірюють ртутними термометрами, відносну вологість -- психрометрами типів МВ-4М, М-34 і влагомерами ВВК-1, швидкість руху повітря -- термоанемометрами ЭА-2М. При цьому параметри метеорологічних умов заміряють у холодний, перехідний і теплий періоди року.

Висвітлення робочих місць вимірюють люксметрами типів Ю-116 і Ю-117.

Як вимірювальну апаратуру для оцінки шуму і вібрації використовують шумоміри тванню «Шум-1М», ШМ-1, вимірники шуму і вібрації ІШВ-2, ВШВ-003, шумовіброметричні комплекси ШВК-1 і ШВК-І.

Гази автомобільних двигунів, що зробили, контролюють приладами типів ДАІ-1 ДАІ-2 і СІДА 107, а стічні води --М-101 (мутномер), КАП-105 і ін.

На АТП при заправленні паливного бака, системи охолодження, гальмової системи, фарбувальних і антикорозійних роботах, ремонті поверхні кузова приходиться мати контакт зі шкідливими речовинами. Правильне користування ними, дотримання мір особистої гігієни, використання засобів індивідуального захисту дозволяють цілком запобігти їхній небезпечний і шкідливий вплив на організм людини.

Етілований бензин застосовують на АТП як паливо для автомобільних двигунів. Застосовувати його для будь-яких інших цілей забороняється.

До складу етилованого бензину входить етилова рідина. Вона підвищує антидетонаційні властивості бензину і містить тетраетилсвинець, що є найсильнішою отрутою. Проникаючи в організм людини через органи подиху, шкіру, слизуваті оболонки і навіть через шлунково-кишковий тракт при прийомі їжі і питної води, він уражає насамперед центральну нервову систему і кровотворні органи, рухові волокна. Ознаки гострого отруєння етилованим бензином виявляються не відразу, іноді вони виявляються через кілька доби. При багаторазовому впливі невеликими дозами виникає хронічне отруєння, що розвивається поступово.

Етилований бензин легко відрізнити -- його офарблюють спеціальним барвником, що входить до складу етилової рідини, у червоно-жовтогарячий або синьо-зелений колір. Незабарвлений етилований бензин відпускати і застосовувати забороняється.

До роботи з етилованим бензином допускаються тільки працівники, що пройшли медичний огляд і інструктаж із правил звертання з ним. Інструктаж повторюється кожні 3 міс.

На підприємствах, що застосовують етилований бензин, повинен бути встановлений такий порядок його перевезення, збереження, відпустки і витрати, щоб виключити можливість його використання не по призначенню.

Забороняється використовувати етилований бензин у двигунах, що працюють усередині приміщень (внутріцеховий транспорт, стаціонарні двигуни), застосовувати для іспиту двигунів на іспитових станціях без устаткування їхньої додаткової, надійно діючою вентиляцієї, зберігати поза спеціально обладнаними складами і сховищами, заповнювати їм резервуари більш 90% їхньої місткості, перевозити в кузовах легкових автомобілів, автобусів, у кабінах, а також на вантажних автомобілях і причепах разом с людьми і тваринами, транспортувати разом з харчовими вантажами і промисловими товарами.

Для етилованого бензину повинні бути передбачені окремі резервуари для збереження, паливопровіди, стовпчики і тара для перевезення. Ємності для перевезення і збереження повинні бути справними (їхній перевіряють щодня) і герметично закриваються з написом «Етилований бензин».

Автомобілі заправляють етилованим бензином тільки з бензоколонок або автозаправників через шланг із роздавальним пістолетом. Не можна користуватися для цієї мети цебрами або лейками, а також переносити бензин у відкритій тарі. Під час заправлення заправник і водій повинні знаходитися з навітряної сторони автомобіля, як це прийнято в звичайних умовах. Місця постійного заправлення обладнають площадками з бензостійких матеріалів з рівними, зручними для очищення поверхнями, ухилами і трапами для спуска стічних вод у каналізацію і бетоновані збірні колодязі з бензо - і маслоуловлювачами.

При ремонті автомобіля варто пам'ятати, що деталі двигуна, що працює на етилованому бензині, бувають покриті особливо отрутною плівкою бензину через високу концентрацію тетраетил-свинця. Він утвориться за рахунок швидкого випару з поверхні деталей. Крім того, що відкладаються на деталях двигуна (голівках циліндрів, циліндрах, клапанах, випускних трубах) опади містять бромистий свинець і окис свинцю, що у свою чергу можуть викликати отруєння. Тетраетилсвинець, що утримується в парах бензину, попадає в картер двигуна і забруднює олія. При ремонті деталі, вузли й агрегати повинні знешкоджуватися, для чого них занурюють у гас на 10--20 хв. Двигун перед розбиранням обтирають зовні кистю або дрантям, рясно змоченої в гасі. При ремонті системи харчування забороняється продувати її ротом, а також категорично забороняється засмоктування бензину ротом при переливанні.

...