Стратегічні напрями розвитку підприємств поліграфічної галузі, видавничої діяльності і книготоргівлі

Размещено на http://www.allbest.ru/

5

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Монографія

Стратегічні напрями розвитку підприємств поліграфічної галузі, видавничої діяльності і книготоргівлі

І.Я. Антонов

Київ 2015

УДК 665:005.2

ББК 37.8

Рецензенти:

І.Я. Антонов, професор кафедри готельно-ресторанного бізнесу Київського національного торговельно-економічного університету, доктор екон. наук;

А.І. Сухоруков, професор кафедри менеджменту Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна», доктор екон. наук, професор, засл. економіст України

Колектив авторів: доктор пол. наук, проф. Ю. С. Ганжуров (гол. редактор, п.5.7), канд. ек. наук, ст. викл. Л. А. Пунчак (п. 3.4, 3.5, 5.1), канд. ек. наук, доцент Г. П. Грет (п. 5.2), канд. ек. наук, доцент З. В. Григорова (п. 5.6), ст.викл. О. М. Дем'яненко (п. 3.7), канд. ек. наук, доцент А. В. Кваско (п. 3.1, 3.2, 3.3), доктор ек. наук, доцент Я. В. Котляревський (п.1.1, 3.9), асист. О.Ю.Павленко (п. 4.3), канд. ек. наук, доцент Н.І. Передерієнко (п. 1.1, 3.8, 3.9), асист. М.В. Сірик (п. 1.5), канд. іст. наук, доцент Я. П. Сошинська (п. 3.6, 5.3, 5.4, 5.5), канд. ек. наук, доцент О. А. Сухорукова (п. 4.2), канд. ек. наук, доцент І. Б. Шевченко (п. 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 4.1).

Стратегічні напрями розвитку підприємств видавничоЇ галузі, поліграфічної діяльності і книготоргівлі [Електронний ресурс]: Монографія / під. ред. Ганжурова Ю. С. - Київ, 2015. - 283 с. - Режим доступу

ISBN

У монографії висвітлено теоретичні основи стратегічного менеджменту та його особливості на підприємствах видавничо-поліграфічної галузі. Особлива увага приділяється формуванню функціональних стратегій підприємств поліграфії та книжкової торгівлі. Проаналізовано сучасний стан галузі та обґрунтовано пріоритетні напрями розвитку, розроблено рекомендації з підвищення ефективності видавничих, поліграфічних та книготорговельних підприємств.

Монографія орієнтована на широкий загал читачів - керівників і спеціалістів підприємств, науковців, викладачів, аспірантів, студентів.

Рекомендовано до видання рішенням вченої ради

Національного технічного університету України

«Київський політехнічний інститут»

Протокол №7 від 10 грудня 2015 р.

УДК 665:005.2

ББК 37.8

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи стратегічного менеджменту та його особливості на підприємствах видавничо-поліграфічної галузі

1.1 Сутнісно-змістовна характеристика процесів управління стратегічним розвитком підприємств

1.2 Основні засади формування місії підприємств поліграфічної промисловості як елементу стратегії організації

1.3 Управління змінами як інструмент стратегічного менеджменту

1.4 Нові підходи до моделі управління змінами в організації

1.5 Еволюція поняття «ефективність» щодо функціонування та стратегічного розвитку економіки

РОЗДІЛ 2. Методи стратегічного менеджменту

2.1. Методи стратегічного аналізу в управлінні стратегічним розвитком підприємств

РОЗДІЛ 3. Функціональні стратегії поліграфічних підприємств

3.1 Стратегія формування конкурентоспроможного потенціалу підприємства видавничо-поліграфічної галузі та його оцінка

3.2 Управління стратегією конкурентоспроможністі поліграфічного підприємства

3.3 Стратегія вдосконалення організації виробництва та фактори, що впливають на її ефективність (на прикладі поліграфічних підприємств

3.4 Управління якістю продукції як складова стратегічного управління поліграфічним підприємством

3.5 Вдосконалення процесу прийняття управлінського рішення щодо стратегії якості поліграфічних підприємств як результату управлінської діяльності

3.6 Стратегічне управління якістю обслуговування споживачів у книготоргівлі

3.7. Розроблення фінансової стратегії підприємства як складова фінансового управління

3.8 Функціональна стратегія управління структурою капіталу поліграфічних підприємств

3.9 Вплив медіапланування на складові видавничої стратегії

РОЗДІЛ 4. Організаційна культура як елемент стратегічного менеджменту

4.1 Основні теоретичні положення побудови успішної корпоративної культури на підприємствах поліграфії

4.2 НR-брендінг як складова кадрової стратегії видавничо-поліграфічних підприємств

4.3 Організація мотивації праці на підприємствах поліграфічної галузі та шляхи її вдосконалення як складова організаційної культури8

РОЗДІЛ 5. Аналіз стану та стратегічні напрями розвитку поліграфії та книгорозповсюдження

5.1 Сучасний стан функціонування та стратегічні перспективи розвитку поліграфічних підприємств

5.2 Соціологічні аспекти ринку друкованої продукції

5.3 Стратегічні тенденції розвитку книжкового бізнесу

5.4 Специфіка реалізації електронних видань: український і зарубіжний досвід

5.5 Маркетингові рішення для книжкового ринку і стратегії збуту книжкових видань

5.6 Соціальні мережі в просуванні видавничої продукції на стратегічну перспективу

5.7 Видавнича справа: проблеми педагогічної оптимізації

ВИСНОВКИ

Література

СПИСОК СТАТЕЙ, ЩО ВИКОРИСТАНІ В МОНОГРАФІЇ

ПЕРЕДМОВА

Процеси інтеграції України у міжнародну економічну спільноту, ратифікація Угоди про асоціацію України та Європейського Союзу, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, дали імпульс до формування стратегічного напряму розвитку української економіки.

Указом Президента України №5/2015 12 січня 2015 року була затверджена стратегія сталого розвитку «Україна - 2020». Основною метою концепції вказано «впровадження в Україні європейських стандартів життя та вихід України на провідні позиції у світі [152]», а основний вектор розвитку - «забезпечення сталого розвитку держави, проведення структурних реформ та, як наслідок, підвищення стандартів життя [152]». Це стане можливим тільки через розбудову сильної економіки та впровадження інновацій. Забезпечення стійкого зростання економіки можливе у разі створення сприятливого середовища для ведення бізнесу, залучення інвестицій та підтримки інвестиційної активності, спрощення правил та умов міжнародної торгівлі.

Цей документ став дороговказом для розвитку усіх галузей промисловості України, зокрема і для видавничо-поліграфічної. Криза економічної та фінансової сфери, посилення конкурентної боротьби між підприємствами, нестача фінансових ресурсів для підтримання ліквідності їх діяльності, імпортна залежність галузі, зростання збитковості підприємств, необхідність постійної адаптації до сучасних умов господарювання зумовили актуальність досліджень перспектив функціонування видавничих, поліграфічних та книготорговельних підприємств. Стратегічний курс на інноваційний тип розвитку підвищить їх інвестиційну привабливість, ефективність діяльності та надасть потужні можливості для економічного зростання в умовах нестабільного економічного середовища.

Інтеграція системи стратегічного планування до загальної системи менеджменту є необхідною умовою забезпечення життєздатності та конкурентоспроможності підприємств видавничо-поліграфічної галузі, особливо в період ускладнення економіко-правового середовища підприємницької діяльності. Посилення інфляції, зменшення купівельної спроможності населення, відсутність кредитування, «викривлене» конкурентне середовище внаслідок «співпраці» бізнесу і влади, зміни в системі оподаткування, посилення тінізації товарообороту ускладнюють доступ до ринків та ресурсів. Це змушує підприємство постійно змінюватись, проте несподівані незаплановані зміни можуть часто призвести до руйнівних наслідків. Керівники організації повинно чітко визначити стратегічний напрям розвитку організації, послідовно досягати поставлені стратегічні цілі. Формування системи стратегічного менеджменту дасть змогу видавничо-поліграфічним підприємствам набути якісно нових властивостей. Як результат, отримаємо організацію, що здатна до саморозвитку, до постійного оновлення, до швидкої адаптації.

Забезпечення високої динамічної конкурентоспроможності потребує вдосконалення категорійного апарату, обґрунтування стратегічних пріоритетів розвитку із врахуванням особливостей фінансово-господарської діяльності та сучасного стану розвитку зовнішнього середовища видавництв, поліграфічних та книготорговельних підприємств.

Теоретичним та практичним аспектам стратегічного менеджменту присвячені наукові дослідження багатьох відомих українських та зарубіжних вчених, таких як І. Адізес, П.Ф.Друкер, Д.Коттер, П.Сенге, Г.Мінтцберг, І. Ансофф, І. О. Бланк, В. В. Ковальов, Д. Коттер, А. Мескон, А. А. Томпсон і А. Дж. Стрікленд, Г. І. Кіндрацька, Н. Н. Треньов, Р. А. Фатхутдінов, З. Є. Шершньова та інші. Попри вагомий внесок науковців та наявність значної кількості наукових праць, слід визнати доцільність удосконалення та необхідність подальшої розробки теоретико-методологічних засад стратегічного менеджменту, що і зумовило актуальність теми монографії.

Основна мета виконаного дослідження - поглиблене обґрунтування теоретичних положень щодо формування механізму стратегічного менеджменту, вдосконалення функціональних стратегій та розробка пріоритетних напрямів стратегічного розвитку видавничих, поліграфічних та книготорговельних підприємств.

Для досягнення мети було вирішено такі завдання:

Досліджена сутнісно-змістовна характеристика процесів управління розвитком поліграфічних підприємств;

Досліджено еволюцію поняття «ефективність» функціонування економіки;

Обґрунтовано основні засади формування місії підприємств поліграфічної промисловості;

Розглянуто механізм управління змінами як елемент стратегічного менеджменту;

Виявлено особливості формування, оцінки та управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства;

Окреслено напрями розробки фінансової стратегії підприємства та управління якістю;

Досліджено управління організацією виробництва та фактори, що впливають на її ефективність;

Розглянуто корпоративну культуру, НR-брендинг та мотивацію праці на поліграфічних підприємствах;

Здійснено аналіз сучасного стану поліграфії та книжкового ринку України;

Запропоновано пріоритетні стратегічні напрями розвитку видавничо-поліграфічних підприємств та підприємств книжкової торгівлі;

Розроблено рекомендації по підвищенню ефективності функціонування підприємств поліграфічної галузі та книготоргівлі.

В процесі наукового дослідження були використані такі методи як статистичні, економіко-математичні, експертних оцінок, соціологічні, прогнозування, абстрагування, порівняння, аналізу і синтезу, моделювання та формалізації, що формують системний підхід, системний аналіз та ін..

Над монографією працював авторський колектив кафедри організації видавничої справи, поліграфії та книгорозповсюдження видавничо-поліграфічного інституту Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут»: доктор пол. наук, проф. Ю. С. Ганжуров (гол. редактор, п. 5.7), канд. ек. наук, доцент Г. П. Грет (п. 5.2), канд. ек. наук, доцент З. В. Григорова (п.5.6), ст.викл. О. М. Дем'яненко (п. 3.7), канд. ек. наук, доцент А. В. Кваско (п. 3.1, 3.2, 3.3), доктор ек. наук, доцент Я. В. Котляревський (п.1.1, п. 3.9), асист. О. Ю. Павленко (п. 4.3), канд. ек. наук, доцент Н.І. Передерієнко (п. 1.1, 3.8, п. 3.9), канд. ек. наук, доц. Л. А. Пунчак (п. 3.4, 3.5, 5.1), асист. М. В. Сірик (п. 1.5), канд. іст. наук, доцент Я. Є. Сошинська (п. 3.6, 4.3, 5.4, 5.5), канд. ек. наук, доцент О. А. Сухорукова (п. 4.2), канд. ек. наук, доцент І. Б. Шевченко (п. 1.2, 1.3, 1.4, 2.1, 4.1).

Монографічне дослідження проведене працівниками кафедри в межах виконання науково-дослідної теми «Стратегічні напрями розвитку видавничо-поліграфічних підприємств» (номер державної реєстрації №0113U005481, 2013р.).

Монографія орієнтована на широкий загал читачів - керівників і спеціалістів підприємств, науковців, викладачів, аспірантів, студентів.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАТЕГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ЙОГО ОСОБЛИВОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ВИДАВНИЧО-ПОЛІГРАФІЧНОЇ ГАЛУЗІ

1.1 Сутнісно-змістовна характеристика процесів управління стратегічним розвитком підприємств

Сучасний етап розвитку економічної наукової думки характеризується переосмисленням традиційних підходів і методик управління соціально-економічними системами різних рівнів. Якщо в недалекому минулому вимірювання досягнень підприємств здійснювалося за допомогою таких методів управління розвитком господарюючих суб'єктів, які базувалися на управлінні фінансовими показниками діяльності, то сьогодні реалії сучасного бізнесу вимагають переосмислення основних факторів економічного розвитку. Існує думка, що на зміну старої парадигми: "Спочатку збереження, потім розвиток" прийшла нова парадигма "Збереження через розвиток", тому що якщо постійно займатися самозбереженням, не звертаючи увагу на навколишнє середовище і покладатися на власне суб'єктивне сприйняття, може відбутися саморуйнування соціально-економічної системи [74, с. 6].

Багато проблем теоретичного та прикладного характеру заважають ефективному та якісному розвитку підприємств. Необхідність удосконалення довгострокових механізмів управління підприємствами зумовлена глибинними структурними перетвореннями у світових економічних відносинах, які проявляються в усіх сферах суспільного життя:

динамічні зміни структури суспільних потреб, що викликають зникнення традиційних та активний розвиток нових ринків;

швидкий розвиток науково-технічної бази суспільного виробництва, що призводить до внутрішньої нестабільності виробничих систем;

зміни суспільної свідомості та відношення до економічної діяльності зумовлюють формування соціальних стереотипів чи моделей бізнес-діяльності;

глобалізація економічних відносин різних рівнів, що якісно змінює характер функціонування самих виробничо-комерційних систем, надаючи їм як нові можливості, так і генеруючи нові ризики.

Починаючи теоретичні дослідження розвитку підприємств, слід визначитися з ключовими загальнонауковими категоріями, що формують філософську базу досліджень. Ключовими поняттями поставленої наукової проблематики, які дозволяють її позиціонувати у понятійно-категоріальному полі економічної науки, слід вважати управління і розвиток.

Категорію управління слід аналізувати з двох основних позицій: 1) як процес; 2) як стан динамічного функціонування. Термін «управління» вживається стосовно усіх різновидів систем (соціальних, економічних, організаційних, біологічних, тощо) і передбачає зусилля щодо їх цілеспрямованих змін. Дана категорія виражає здатність підприємства як єдності соціально-економічної, матеріально-технічної та організаційно-технологічної систем зберігати свою визначеність, підтримуючи стан динамічної рівноваги між внутрішніми та зовнішніми чинниками діяльності.

Управління -- це складний процес, який включає цілеспрямований вплив на об'єкти, системи з метою збереження їхньої сталості або переведення з одного стану в інший з метою досягнення певних цілей.

Що до другої категорії, то існує декілька поглядів на сутність терміну «розвиток», які систематизовані та представлені в таблиці 1.

Таблиця 1.

Підходи до визначення терміну «розвиток»

№ п.п.	Визначення терміну	Базові складові	Автори
1	2	3	4
1	Розвиток розглядається як вищий тип руху, зміни матерії і свідомості; перехід від одного якісного стану до іншого, від старого до нового. Розвиток являє собою не будь-яку зміну в структурі об'єкта, а тільки якісну зміну, зв'язану з перетвореннями у внутрішній будівлі об'єкта, у його структурі, що представляє собою сукупність функціонально зв'язаних між собою елементів, зв'язків і залежностей.	Вищий тип руху, якісна зміна в структурі об'єкту	Философская энциклопедия. Т.4 «Наука-логики»
	Розвиток - рух уперед, формування нових рис, нових структурних характеристик об'єкта, його еволюція, поліпшення, удосконалення, прогрес, а також ріст і розширення.		Гапоненко О. Л. Пакрухин А.П.
2	Визначення розвитку як переходу від одного якісного стану до іншого.	В першу чергу зміна	Маслеченков Ю. С.
	Розвиток - це в першу чергу зміна, рух.		Ільїн В.В., Кулагін Ю. І.
	Розвиток визначається як просування від простого до більш складного та ефективного.		Забродська Л.Д.
3	Розвиток являє собою саморух об'єкта - іманентний процес, джерело якого укладено у самому об'єкті, що розвивається. Розвиток виникає в результаті протиріч, боротьби нового і старого, боротьби "суперечливих, взаємовиключних, протилежних тенденцій", властивим об'єктам "природи", їхнього подолання, перетворення в нові протиріччя. "Розвиток є "боротьба" протилежностей".	Саморозвиток Система протиріч	Философская энциклопедия. Т.4 «Наука-логики»
	Термін визначається як саморозвиток (саморух), оскільки основним джерелом розвитку виступають внутрішні протиріччя .		Современная философия: Словарь хрестоматия.
	Система протиріч, якісно різних етапів, щаблів, процесів, поступального росту й внутрішньої цілісності розвитку.		Гвішиані Д.М.
4	Розвиток - необоротна, спрямована, закономірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів. Тільки одночасна наявність всіх трьох зазначених властивостей виділяє процеси розвитку серед інших змін. У результаті розвитку виникає новий якісний стан об'єкта, що виступає як зміна його складу або структури (тобто виникнення, трансформації або зникнення його елементів і зв'язків).	Необоротна, спрямована, законномірна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів	Философский энциклопедический словарь / Гл. ред. Л.Ф. Ильичев, П.Н. Федосеев, С.М. Ковалев, В. Г. Панов Кононенко І. В. с.6
	Розвиток - закономірна, спрямована якісна зміна матеріальних і ідеальних об'єктів.		Фролова І. Т.
	Розвиток визначається як сукупність змін, що ведуть до появи нової якості і зміцнення життєвості системи, її здатність чинити опір руйнівним силам зовнішнього середовища		Коротков Е.М. Смирнов Е. А.

Отже, істотну характеристику процесів розвитку становить час: по-перше, всякий розвиток здійснюється в реальному часі, по-друге, тільки часовий фактор виявляє спрямованість розвитку. У цілому друга категорія визначає характер змін, які відбуваються у будь-яких предметах, системах, явищах.

Розвиток, як загальнонаукове поняття, характеризується кількома змістовними властивостями, що його визначають: 1) спрямованість; 2) швидкість; 3) результат; 4) причинність. Зазначимо, що в економічних відносинах розвиток володіє усіма перерахованими рисами.

На наступному етапі проведемо дослідження сутності терміну «розвиток підприємства», трактування якого з позицій різних науковців представлено в табл.2.

Таблиця 2.

Трактування терміну "розвиток підприємства"

Автор і джерело	Сутність терміну «розвиток підприємства»
1	2
Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. [90]	Довгострокова програма удосконалення можливостей вирішувати різні проблеми і здібностей до відновлення, особливо шляхом підвищення ефективності управління культурою організації.
Василенко В. О. [19, с. 101]	Це не разові перетворення з метою досягнення «найкращого» (а тому і споконвічного) стану системи, а процес, що не припиняється в часі, плин якого не завжди відбувається постійно і безупинно, найчастіше йде стрибкоподібно з подоланням різних по глибині й охопленню криз.
Раєвнєва О. В. [127, с. 110]	Унікальний процес трансформації відкритої системи в просторі і часі, який характеризується перманентною зміною глобальних цілей його існування шляхом формування нової дисипативної структури і переводом його в новий атрактор функціонування.
Щубравська О. В. [177, с. 37]	Процес переходу системи з одного стану в інший, що супроводжується зміною її якісних і кількісних характеристик.
Пономаренко В. С. Тридід О.М., Кизим М.О. [123, с. 62]	Процес кількісно-якісних змін у системі, ускладнення структури і складу, в результаті чого підвищується її опірність дестабілізуючому впливу зовнішнього середовища й ефективність функціонування.
Афанасьєв Н.В., Рогожин В. Д., Рудика В. І. [4, с. 27]	Об'єктивна зміна тільки якісних характеристик системи, обумовлена як фундаментальними законами природи (єдності і боротьби протилежностей, переходу кількості у якість, розвитку суспільства по спіралі і нагору), так і закономірностями функціонування конкретних систем (старіння устаткування, нагромадження досвіду і знань співробітниками, виснаження природних ресурсів) при якій формуються нові властивості системи.

У загальнотеоретичному аспекті категорія «розвиток» розкриває характер змін, які відбуваються у системі підприємства. Іншими словами, це послідовність переходів соціально-економічної системи підприємства з одного стану в інший від моменту його створення до дати його ліквідації. Слід особливо зазначити, що в рамках роботи підприємство трактується як організаційно відокремлена, економічно самостійна, відкрита соціально-економічна система, яка на основі внутрішнього стану взаємодіє з зовнішнім середовищем і виготовляє продукцію (товари, роботи, послуги).

Розвиток підприємства є незворотнім процесом, який забезпечує спонтанні чи керовані переходи від одного неповторного стану до іншого через процеси змін. Неповторність кожного конкретного економічного стану підприємства забезпечується неможливістю повного повторення різноманітності, якості, кількості та сили впливу факторів, які його визначили.

Першоосновою розвитку підприємств слід вважати різноманітні зміни (внутрішнього та зовнішнього характеру), які виступають результатом взаємодії економічних предметів (об'єктів), їх різних властивостей, рис і параметрів. Соціально-економічні зміни у системі підприємства носять об'єктивний характер, тобто не залежать від волі та бажання людини (власників, менеджерів, працівників, інвесторів, кредиторів тощо).

З метою позиціонування поняття «розвиток підприємства» в системі економічних категорій, можна рекомендувати вивчення характеру його зв'язків з основними загальнонауковими суміжними термінами (рис. 1.).

На основі проведеного формально-логічного аналізу категорії «розвиток» та поняття «розвиток підприємства», слід відзначити, що джерелом розвитку підприємства є об'єктивно існуюча невизначеність і внутрішні протиріччя економічних систем.

Рис. 1. Логічний генезис поняття «розвиток підприємства»

Ключовим фактором у цьому процесі слід вважати протиріччя між обмеженими економічними ресурсами та необмеженістю економічних потреб людини. Таким чином, розвиток підприємств слід визначити на чотирьох рівнях, кожен з яких створює основу для наступних рівнів:

Науково-теоретичному рівні: розвиток -- це сукупність внутрішньо та зовнішньо обумовлених послідовностей переходів підприємства (чи окремих його підсистем) з одного стану відносної стійкості у інший, починаючи від моменту його створення до повного припинення функціонування.

Методологічному рівні: розвиток підприємства -- це постійні зміни структури, функцій, елементів, а також їх окремих властивостей, які дозволяють більш чи менш ефективно функціонувати соціально-економічній системі підприємства за умов динамічного середовища господарювання.

Методичному рівні: розвиток підприємства -- це процес поступової зміни кількісних і якісних характеристик окремих бізнес-процесів і цільової ефективності підприємницької діяльності у цілому.

Прикладному рівні: розвиток підприємства -- це постійні зміни (підвищення) цільової ефективності використання основних засобів, оборотних коштів, персоналу, земельних ділянок тощо у короткостроковій, середньостроковій і довгостроковій перспективах.

Як правило, термін "розвиток" вживається тільки у контексті прогресивних змін, що удосконалюють бізнес-процеси підприємства. Не слід забувати й про інші можливі напрямки розвитку підприємств -- регресивні зміни, які цілком допустимі за певних обставин.

Отже, розвиток підприємства -- процес кількісно-якісних змін у системі, в результаті чого підвищується її опірність впливу зовнішнього середовища й ефективність функціонування. Джерелом розвитку підприємства є об'єктивно існуюча невизначеність і внутрішні протиріччя економічних систем.

Проблеми забезпечення ефективності розвитку підприємств належать до сфери стратегічного управління. Практичні результати визначення напрямків і кількісних параметрів розвитку підприємств втілюються у їхніх стратегіях, деталізуються у тактичних планах і доводяться до практичних заходів у рамках оперативних вказівок 1, та ін..

Розвиток соціально-економічних систем різних рівнів (в тому числі малих підприємств) буває спрямований (цілеорієнтований) та не спрямований (спонтанний). Крім того, слід виокремлювати свідоме та несвідоме управління, що передбачають різні процеси та мають різну структуру. Вивчення наукових праць вітчизняних і зарубіжних науковців дало можливість побудувати комплексну класифікацію видових проявів процесів розвитку на підприємстві (табл. 3).

Таблиця 3.

Видові прояви процесів розвитку на підприємстві

№ п/п	Класифікаційна ознака	Видові прояви	Коротка характеристика
1	2	3	4
	За масштабом змін у соціально-економічній системі підприємства	Загально-корпоративний розвиток	Сукупність змін, що відбуваються у соціально-економічній системі підприємства внаслідок загальносистемних процесів; слід наголосити, що характер та інтенсивність розвитку окремих елементів системи не визначає розвиток усієї системи
		Внутрішньо-корпоративний (локальний) розвиток	Сукупність змін, які відбуваються у соціально-економічній, структурно-функціональній та організаційно-функціональній складових: розвиток структурних одиниць та розвиток бізнес-процесів (бізнес-функцій)
2.	За якістю змін у соціально-економічній системі підприємства	Прогресивний розвиток	Процеси, які забезпечують підвищення ефективності функціонування виробничо-комерційної системи підприємства, підвищення якості його діяльності; розвиток “від нижчого до вищого”
		Регресивний розвиток	Процеси, які призводять до погіршення чи незмінності ефективності функціонування виробничо-комерційної системи підприємства, зниження (фіксації) якості його діяльності; розвиток “від вищого до нижчого”
3.	Залежно від об'єкту змін у соціально-економічній системі підприємства	Організаційний розвиток	Сукупність змін, які призводять до удосконалення (погіршення) системи управління діяльністю підприємства: структурний розвиток та функціональний розвиток.
		Техніко-технологічний розвиток	Зміни техніко-технологічної системи підприємства, що призводять до підвищення (пониження) рівня прогресивності технологічних процесів, рівня технічної ефективності функціонування виробництва
		Соціальний розвиток	Сукупність змін, які зумовлюють покращення (погіршення) соціально-психологічного клімату на підприємстві, а також його перехід на новий рівень
		Економічний розвиток	Сукупність безперервних змін, які призводять до удосконалення (погіршення) методів розрахунків та екон. роботи в цілому
4.	Залежно від характеру змін	Спрямований розвиток	Сукупність змін, що виникають та впливають на соціально-економічну систему підприємства у одному напрямку (однаковим чином)
		Циклічний розвиток	Безперервно повторювана послідовність змін, що характеризуються коливанням ефективності діяльності, розміру витрат та інших показників діяльності підприємства
		Спіральний розвиток	Безперервно повторювана послідовність змін, що характеризується не тільки циклічними коливаннями показників (параметрів) діяльності підприємства, але й їх переходом на якісно новий рівень
5.	Залежно від типу тренду	Лінійний розвиток	Сукупність змін, загальний напрямок яких може бути апроксимований у лінійну функцію
		Нелінійний розвиток	Сукупність змін, загальний напрямок яких не може бути апроксимований у лінійну функцію
6.	Залежно від динаміки змін у соціально-економічній системі підприємства	Рівномірний розвиток (еволюційний)	Зміни у соціально-економічній системі підприємства, що відбуваються з однаковою швидкістю, або з однаковим прискоренням: рівноприскорений розвиток; рівноуповільнений розвиток.
		Нерівномірний розвиток (революційний)	Зміни у соціально-економічній системі підприємства, що відбуваються зі змінною швидкістю або зі змінним прискоренням: нерівномірно прогресуючий розвиток та стрибкоподібний розвиток інше.
7.	За природою ключового критерію	Абсолютний розвиток	Сукупність змін у соціально-економічній системі підприємства, що можуть бути виміряні у вартісних, натуральних чи умовних одиницях та призводять до абсолютного зростання чи зменшення показників (зв'язків, параметрів)
		Відносний розвиток	Сукупність змін у соціально-економічній системі підприємства, що можуть бути виміряні відносно інших економічних показників, їх зростання чи зменшення показників (зв'язків, параметрів)
		Умовний (псевдо -) розвиток
8.	Залежно від рівня невизначеності процесів	Прогнозований (достовірний) розвиток	Зміни у соціально-економічній системі підприємства, що можуть бути передбачені керівництвом підприємства з достатньою ймовірністю
9.	Залежно від основи змін у соціально-економічній системі підприємства	Екстенсивний (кількісний ) розвиток	Зміни у соціально-економічній системі підприємства та ефективності її функціонування, що досягаються за рахунок кількісного збільшення (зменшення) обсягів факторів виробництва
		Інтенсивний (якісний) розвиток	Зміни у соціально-економічній системі підприємства та ефективності її функціонування, що досягаються за рахунок якісного покращання (погіршення) способів, методів чи технології використання факторів виробництва (підвищення їх якісного рівня)
10.	Залежно від можливості управління змінами	Керований розвиток	Зміни у соціально-економічній системі, які відбуваються під впливом осмислених дій менеджерів підприємства чи спеціально створених зв'язків
		Спонтанний розвиток	Зміни у соціально-економічній системі підприємства, які не є результатом осмислених дій менеджерів підприємства, а виникають випадковим чином
11.	Залежно від корпоративної стратегії	Адаптивний розвиток	Зміни, які мають на меті пристосування характеру функціонування підприємства до поточних умов діяльності (внутрішнього та зовнішнього характеру)
		Реактивний розвиток	Зміни, що відбуваються у соціально-економічній системі підприємства і мають своєю причиною зміни першого рівня аналізу
		Випереджаючий розвиток	Зміни соціально-економічної системи підприємства, що передують іншим змінам другого рівня аналізу
12.	Залежно від складності змін у соціально-економічній системі підприємства	Елементний розвиток	Зміни, які виникають та протікають в рамках одного структурного елементу, бізнес-процесу і т.д. та не справляють істотний вплив на інші характеристики соціально-економічної системи підприємства
		Інтегральний розвиток	Сукупність змін, які виникають, протікають та впливають на декілька структурних елементів, бізнес-процесів і т.д., впливаючи на аналогічні процеси
		Системний розвиток	Зміни, які виникають, протікають та впливають на декілька структурних елементів, бізнес-процесів і т.д. та справляють істотний вплив на усі характеристики соціально-економічної системи підприємства
13.	Залежно від мети змін	Простий розвиток	Зміни, які не забезпечують перехід соціально-економічної системи підприємства на якісно новий рівень функціонування
		Розширений розвиток	Зміни, які забезпечують перехід соціально-економічної системи підприємства на якісно новий рівень функціонування

Залежно від об'єкту змін у соціально-економічній системі підприємства виділяють економічний розвиток - сукупність безперервних змін, які призводять до вдосконалення (погіршення) методів, способів, форм економічних розрахунків та економічної роботи в цілому.

Отже, економічний розвиток підприємства -- це сукупність безперервних змін різної економічної природи, спрямованості, інтенсивності, що об'єктивно відбуваються у соціально-економічній системі підприємства під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, а також призводять до удосконалення (погіршення) методів, способів, форм економічних розрахунків та економічної роботи в цілому.

Проведене дослідження сутності управління економічним розвитком підприємства дає можливість зробити висновок, що не існує конкретного визначення даного поняття. На підставі аналізу можна запропонувати наступне визначення управління економічним розвитком підприємства:

Управління економічним розвитком підприємства - діяльність, виокремленої в складі підприємства системи, пов'язана з впливом на сукупність безперервних змін різної економічної природи, спрямованості, інтенсивності, що об'єктивно відбуваються під впливом внутрішніх і зовнішніх факторів, а також призводять до удосконалення (погіршення) методів, способів, форм економічних розрахунків та економічної роботи в цілому, з метою підвищення опірності підприємства впливу зовнішнього середовища й ефективності функціонування.

Теоретично визначено, що суттєвий вплив на розвиток підприємств має сукупність факторів макро -, мезо - та мікросередовища. Стосовно будь-якого підприємства вони відіграють неоднакову роль і можуть впливати на його діяльність позитивно, негативно або залишитися нейтральними [123]. Комбінаційний склад чинників, їх варіації, вагомість та інтенсивність впливу залежать від цілей підприємства, організаційної структури, виробничих і комерційних зв'язків.

Забезпечення розвитку підприємств повинно супроводжуватися постійною діагностикою факторів впливу на їхню господарську діяльність у декомпозиційному аспекті. З позиції вирішення поставленого завдання та дотримання основних принципів методології досліджень (визначеності, конкретності, причинності, розвитку, об'єктивності) було проаналізовано портфель методичних підходів до здійснення багатофакторного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища промислових підприємств [15].

Дійсно, економічний розвиток підприємства залежить від багатьох чинників, що є взаємозалежні між собою і нерідко впливають в різних напрямках. Тому його аналіз та оцінку слід проводити з врахуванням сучасних умов та факторів, що визначають функціонування підприємств та впливають на їх економічний розвиток.

З цією метою в роботі здійснена класифікація чинників економічного розвитку підприємств (рис.2).

Класифікація здійснена за такими ознаками:

1. За можливістю керованості чинниками економічного розвитку;

2. За місцем виникнення;

3. За характером впливу на функціонування підприємств.

Така класифікація дозволяє виділити ті з них, які є найбільш важливими для оцінки економічного розвитку і які слід відібрати для аналітичних розрахунків.



Рис. 2. Класифікація чинників економічного розвитку підприємства.

В розрахунок алгоритму економічного розвитку пропонується включати тільки керовані чинники, оскільки вони є залежними від підприємства та можуть ним регулюватись. Вплив зовнішніх чинників може бути значним, навіть вирішальним в їх діяльності. Проте підприємства не можуть їх змінити, але, реагуючи на їх вплив, пристосовують відповідно до них свою внутрішню виробничу структуру, технологію, персонал. Відмічається значний вплив в останні роки зовнішніх чинників, що робить менш стійкою економічну рівновагу та стабільність суб'єктів господарювання.

На основі глибокого та комплексного аналізу існуючих теоретичних підходів до вивчення процесів розвитку підприємств і особливостей функціонування малих суб'єктів господарювання сформульовано наступні висновки теоретичного характеру:

1. На основі дослідження загальносистемних характеристик та позиціонування поняття "розвиток" в системі загальнонаукових та економічних категорій сформовано системне розуміння і уточнено визначення "розвитку підприємства", як складного соціально-економічного феномену. Конструктивний аналіз сучасного наукового доробку з проблематики оцінки та управління розвитком підприємств визначив необхідність та актуальність дослідження на системній основі синтезу теоретичного і методичного інструментарію.

2. З метою управління розвитком підприємств, як складним соціально-економічним феноменом, розроблено класифікацію його видових проявів на рівні підприємства, яка побудована за такими ознаками: 1) за масштабом змін; 2) за якістю змін; 3) залежно від природи змін (об'єкту розвитку); 4) за характером змін; 5) за типом тренду; 6) за рівнем динамічності змін; 7) за природою ключового критерію; 8) за рівнем невизначеності; 9) залежно від основи змін; 10) за можливістю управління змінами; 11) залежно від корпоративної стратегії; 12) залежно від складності змін; 13) залежно від мети змін.

Наведена класифікація процесів розвитку підприємств має універсальний характер та може використовуватися в управлінні соціально-економічними системами різних рівнів.

1.2 Основні засади формування місії підприємств поліграфічної промисловості як елементу стратегії організації

Сучасні динамічні темпи розвитку ринку визначають необхідність змін в організаціях. На підприємство як відкриту систему діє велике розмаїття зовнішніх та внутрішніх факторів, що тиснуть на організацію і змушують її змінюватись. Зміни в організації - це спосіб пристосування до мінливих умов середовища та зберегти стабільність її розвитку. Усвідомлення цього факту та керування процесом змін не дозволить протікати процесу некерованих змін, що легко переростають у кризові ситуації із значними матеріальними фінансовими матеріальними втратами.

Тому в сучасних умовах стратегічний менеджмент займає важливе місце у системі управління діяльністю підприємства. Одним із його елементів є місія організації. Її визначення допоможе впорядкувати господарську діяльність, зменшити ступінь хаотичності роботи підприємства та на порядок підвищити ефективність діяльності.

Місія підприємства включає основоположні цілі та цінності підприємства. Стратегії розвитку можуть змінюватись, організація бізнесу пристосовуватись до мінливих умов діяльності, продукти і товари вдосконалюватись, і тільки вірність базовим корпоративним цінностям у поєднанні із гнучкістю та використанням інновацій пояснюють ефективну довготривалу діяльність більшості відомих корпорацій.

Проблеми стратегічного менеджменту досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні науковці: І. Адізес, І. Ансофф, І.О. Бланк, В.В. Ковальов, Д. Коттер, А. Мескон, А.А. Томпсон і А.Дж. Стрікленд, Г.І. Кіндрацька, Н.Н. Треньов, Р.А. Фатхутдінов, З.Є. Шершньова та інші. Загалом науковці і практики визнають важливість та значимість місії організації як основної ідеологеми, що цілеспрямовує розвиток підприємства як соціально-економічної системи. Проте єдиного визначення місії на сьогодні не існує, як і реального практичного інструментарію щодо її формулювання і принципів розробки.

Необхідно провести дослідження теоретичних засад формування місії підприємства та окреслити основні складові місії вітчизняних поліграфічних підприємств.

Система стратегічного менеджменту на підприємстві складається із елементів, злагоджена взаємодія котрих дозволяє розробляти та реалізовувати ефективні стратегії. Єдиного визначення цих елементів на даний момент не існує, та найчастіше виділяють наступні:

- стратегія як сукупність управлінських рішень щодо перспективного її розвитку;

- відповідна структура управління, зорієнтована на розроблення і впровадження стратегії;

- організаційна культура [68].

Організаційна структура окреслює межі підрозділів і встановлює формальні зв'язки між ними, а організаційна культура -- виробляє правила гри в колективі, підтримує стратегію, забезпечує відкритість до нових ідей. В результаті утворюється трикутник: “стратегія розвитку -- організаційна структура -- організаційна культура", який має бути внутрішньо стійким і перебувати в гармонії зі зовнішнім середовищем.

Це завдання і покликана виконати місія підприємства - ефективно взаємопоєднати всі елементи стратегічного менеджменту. Місія є елементом організаційної культури підприємства. При цьому вона сприяє:

- Згуртуванню працівників організації, усвідомленню ними значущості своєї діяльності, підсилює ентузіазм працівників найефективніше використовувати свої фахові уміння, досвід, фізичні та інтелектуальні можливості в роботі;

- Формує імідж організації, сприяє створенню позитивного образу організації у споживачів, постачальників, ділових партнерів, тощо;

- Дозволяє розробити та взаємно узгодити стратегічне бачення компанії, довгострокові цілі та програми дій, направлених на їх досягнення - взаємопов'язує організаційну культуру та систему стратегічного планування;

- Декларуючи певні принципи діяльності, впливає на систему та методи управління, що обираються топ-менеджментом;

- Дозволяє полегшити сприйняття нововведень в організації, своєчасно проводити реструктуризацію компанії, зменшує опір змінам - взаємозв'язок із організаційною структурою організації.

В сучасних наукових дослідженнях немає єдиного визначення терміну «місія». Деякі визначення були систематизовані у таблиці 4.

Таблиця 4

Визначення терміну «місія» різними науковцями

Автор	Визначення
1	2
Зуб А. Т. [57]	основна загальна мета організації, чітко виражена причина її існування, її призначення. Формулюється, насамперед, з погляду підвищення соціальної ролі організації. Корпоративна місія (господарська місія, концепція бізнесу) характеризує можливість займатися бізнесом, на який фірма орієнтується з урахуванням ринкових потреб, характеру споживачів, особливостей продукції й наявності конкурентних переваг. Концепція корпоративної місії - надійний елемент ідеологічної бази формування організації.
Віханський О.С. [25]	Місія - це філософія й призначення, сенс існування організації. Це сформульоване затвердження щодо того, для чого або з якої причини існує організація, тобто місія розуміється як твердження, що розкриває сенс існування організації, у якому проявляється відмінність даної організації від їй подібних.
Саєнко М.Г. [133]	найбільш загальні орієнтири функціонування підприємства, як правило, зовнішнього спрямування, що відображають зміст його існування, його філософію, бачення свого місця в даному бізнесі, в регіоні, в суспільстві.
Шершньова З.Є. [176]	мета, задля якої існує організація. Місія тісно пов'язана з такими категоріями, як «бачення» розвитку фірми, «філософія існування фірми» тощо, і майже завжди є особистим поглядом керівників найвищого рівня на перспективу розвитку підприємства.
Осовська Г.В. [106]	Цільова функція починається із встановлення загальної мети підприємства, яка показує причину його існування. В літературі вона позначається такими поняттями, як «політика», «філософія», «місія». В ній деталізується статус підприємства, декларуються принципи його роботи, заяви і справжні наміри керівництва, дається визначення найважливіших характеристик організації.
Македон В.В. [80]	основоположний документ, в якому підприємство описує сферу (вид або галузь) своєї підприємницької (комерційної) діяльності, визначає цільовий ринок (або його сегмент), висловлює свої керівні принципи і встановлює перспективні цілі стосовно досягнення бажаних числових оцінок економічних, фінансових, соціальних і екологічних показників, а також проголошує свою систему суспільних і загальнолюдських цінностей.
Сазерленд Джонатан, Кэнуэлл Дайан [44]	це твердження яке в самій лаконічній формі описує, у чому компанія бачить суть своєї діяльності.
Веснін В. Р. [23]	Місія поєднує людей, забезпечує гармонію взаємодії фірми із зовнішнім середовищем, допомагає визначити позиції й інтереси у відношенні різних соціальних груп.
Джон Міддлтон [91]	місія повинна відображати сутність організації і її унікальність, а також забезпечувати платформу, на якій організація зможе створювати майбутнє. Пишучі на теми менеджменту іноді називають місію цільовою настановою або стратегічним наміром. Вербалізація місії приймає форму декларації -- заяви того, чим займається організація, спираючись на ясне розуміння дійсності. На практиці подібні маніфести рідко виявляються життєздатними, часто являючи собою гул управлінських голосів, не пов'язаних з організаційною дійсністю.
Фатхутдінов Р.А. [156]	Місія - філософія існування, стратегічна мета, принципове призначення організації, якими вона відрізняється від інших організацій і в рамках яких визначає характер своїх дій.
Уорд Кіт [66]	Заява про місії є тією організаційною формою яка дозволяє сформулювати головні цілі компанії й донести їх до кожного (до найманих робітників, акціонерів, споживачів, постачальників і т.д.), хто має справу або просто зіштовхується з компанією.

Як бачимо, існує досить значна розбіжність у наукових поглядах: це і цільова функція, сенс існування, призначення організації, філософія компанії, документ, зовнішнього ринкового чи внутрішнього соціального спрямування. Проте більшість розділяють основну думку, що місія виражає основне призначення організації та є частиною філософії компанії.

Пропонуємо наступне трактування:

Місія - це ключовий елемент базової ідеології організації, що включає основні цінності компанії та розкриває зміст її існування, її основне призначення.

Як ключовий елемент базової ідеології та частина філософії компанії, місія повинна включати в себе фундаментальні принципи і основи існування організації, що їх можна сформувати за допомогою ключових цінностей компанії. Вони повинні залишатися стабільними і незмінними. Тому не можуть бути направлені ні на зовнішнє середовище, що в сучасних умовах надзвичайно динамічно розвивається; ні на споживача, в якого змінюються потреби або в компанії може змінитися споживчий сегмент; ні на майбутнє бачення компанії. Не можуть вони орієнтуватися на персонал, скоріше, навпаки, дана система цінностей слугує для того, щоб об'єднувати однодумців, що не тільки цікавляться економічними та вартісними показниками, але і прагнуть створити дещо більше. Філософія компанії слугує для того, щоб представити компанію зовнішньому оточенню, показати свою унікальність та відмінність від інших, сформувати певний імідж підприємства. Місія також не може формуватись на основі майбутнього бачення організації, тому що топ-менеджмент у сучасній і майбутній діяльності повинен керуватися однією і тією ж системою ключових цінностей.

Для того, щоб перелік ключових цінностей не перетворився у декларації, формально виражені на папері виражені в документарній формі, «являючи собою гул управлінських голосів, не пов'язаних з організаційною дійсністю» (Джон Міддлтон) потрібно, щоб дані ключові цінності були щирими переконаннями тих осіб, що представляють організацію та не зважаючи на комерційну вигоду компанія залишиться їм вірною та продовжуватиме їх поділяти. Окрім того, досить часто трапляються ситуації, коли місія розроблена, а персонал не ознайомлений із нею, із системою тих філософських ідеологем, якими керується компанія. Тому повинна вестись постійна робота із пропаганди місії серед персоналу організації. Це дозволить згуртувати колектив, відчути себе частиною єдиного цілого, що працює на благо суспільства.

Основне призначення, сенс існування організації часто плутають із конкретними бізнес-стратегіями або починають перераховувати свої товари чи послуги. Приклади місій великих успішних компаній це спростовують. Вони чітко розмежовують незмінні філософські цінності та елементи, що можна і необхідно вдосконалювати (табл.5).

Таблиця 5

Приклади успішних та неприйнятних місій організацій

Організація	Призначення	Невірне формулювання призначення
Hewlett-Packard	Сприяти технічному прогресу заради розвитку та процвітанню людства	Виробляти найкращу офісну техніку
Walt Disney	Робити людей щасливими	Займатись мультиплікацією
Nike	Пізнати дух конкуренції, смак перемоги і радість святкування над суперниками	Створювати найкраще спортивне обладнання та одяг
Wal-Mart (мережа супермаркетів)	Дати звичайним людям можливість купувати ті товари, котрі могли собі раніше дозволити лише люди з достатком	Надавати найкращі торговельні послуги та якісно обслуговувати клієнтів
Sony	Відчувати радість від технологічних відкриттів та їх використання на благо суспільства	Виробляти найкращу електронну техніку

Отже, основною характеристикою місії повинна бути її незмінність та актуальність протягом всього циклу існування організації. Досить багато компаній, при формулюванні місії, зосереджуються на товарах чи послугах, базових технологіях чи споживчих сегментах. Багато науковці стверджують, що місія повинна бути направлена на споживача та зовнішнє середовище. Проте товари і технології змінюються; в зовнішньому середовищі починають діяти нові чинники, впливаючи на діяльність фірми; не існує постійних вподобань та пріоритетних вимог споживачів. Основне призначення організації не тільки у створенні певного продукту чи отриманні прибутку. Люди об'єднуються, щоб досягнути того, що окремо людина зробити не в силах, внести свій вклад в життя суспільства та створити те, що представляє цінність. Успіх роботи компанії залежить від ефективної самовіддачі її працівників, а це неможливо без їх достатньо лояльного відношення, коли працівники зберігають відданість компанії навіть за несприятливих економічних обставин. Тільки діюча ідеологія компанії, котра щиро переконана і дотримується своїх ключових цінностей та призначення, та вміє переконати у істинності своєї місії інших - зможе об'єднати, мотивувати та утримати талановитих спеціалістів.

При створенні місії організації необхідно дотримуватись певних принципів. Для того, щоб місія не перетворилась на формальний документ доцільно використати правила, сформульовані Шершньовою З.Є. [176]:

Правило 1. Забезпечити відкриту розробку та обговорення мети серед співробітників та інших зацікавлених у діяльності підприємства осіб (за допомогою формальних процедур, що дає змогу компенсувати наслідки змін у складі співробітників і враховувати альтернативи в ході формулювання та коригування мети).

Правило 2. Встановити, оцінити та обговорити альтернативні варіанти мети в межах організації (що допомагає співробітникам усвідомити, чим є насправді організація, де вони працюють).

Правило 3. Визначити в процесі обговорення прихильників і супротивників. Перші об'єднуються навколо мети, інші -- усвідомлюють, що їхні джерела економічного та морального задоволення перебувають за межами цієї організації, і приймають рішення про звільнення.

Враховуючи викладене вище, можна сформулювати принципи формування місії:

- повинна містити ключові цінності та призначення компанії;

- як частина філософії компанії повинна надихати та згуртовувати людей;

- поділятися більшою частиною колективу організації;

- містити щирі переконання, що не змінюються з часом та не залежать від комерційної вигоди;

- формувати унікальний образ компанії;

- участь у розробці місії повинні брати більшість трудового колективу підприємства;

- мотивувати працівників до виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей, а також інших цільових груп до співпраці з нею;

- визначати загальна корисність організації для суспільства тощо.

Аналізуючи діяльність підприємств поліграфії, видавничої справи та книго розповсюдження, можна спрогнозувати з великою долею ймовірності кризу даної галузі. Про це свідчать певні тенденції ринку книжкової та поліграфічної продукції, а саме:

- Зменшення у 2011 кількості тиражів та кількості найменувань книжкової продукції [26];

- На сьогодні в Україні друкується менше 1 книжки на душу населення, включаючи підручники;

...