Формула здорового способу життя

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського

Формула здорового способу життя

КІРОВОГРАД

2012

Формула здорового способу життя: Розробки уроків, позакласних заходів та пішохідних екскурсійних маршрутів для проведення Дня Знань та Першого уроку в 2012/2013 навчальному році / Укладачі: Ю.В.Міцай, С.М.Пляка, Н.І.Дяченко, - Кіровоград: ФО-П Алєксандрова М.В., 2012. - 167 с.

Методичний посібник містить теоретичні та практичні матеріали, що висвітлюють сучасні підходи до виховання здорової творчої особистості. У збірнику також подано методичні рекомендації для проведення Першого уроку з проблеми формування в дітей навичок здорового способу життя, розробки уроків, позакласних заходів, маршрути пішохідних спортивно-оздоровчих екскурсій Кіровоградщини та інший корисний інформаційний ресурс.

Орієнтовні розробки уроків та позакласних заходів різняться структурою та вибором методичних прийомів і форм роботи, що дозволить педагогам познайомитись з різною інтерпретацією загального підходу до формування навичок здорового способу життя, культури здоров'я школярів.

Методичний посібник розрахований на керівників освіти, методичні служби, педагогічних працівників, практичних психологів, соціальних педагогів та батьківську громадськість.

Зміст

Передмова

1. Теоретичні та методичні аспекти формування здорового способу життя

2. На шляху до власного здоров'я (Методичні розробки уроків та позакласних заходів)

3. Активний відпочинок - запорука здоров'я (Пішохідні екскурсійні маршрути)

4. Радимо використовувати (Додаткові матеріали)

Передмова

"Пам'ятаємо, шановні колеги, що без нашої повсякденної і умілої турботи про здоров'я школяра не може бути й мови ні про гармонію фізичного і духовного, ні про гармонію мислі, почуттів, світогляду, моральних переконань, естетичних смаків і поглядів. Мудрий педагог є добрим генієм дитячого здоров'я". Ці слова педагога-земляка В.О. Сухомлинського залишаються актуальними і сьогодні, а проблема здоров'язбереження, утвердження здорового способу життя набула нового осмислення. Якщо раніше її вирішення пов'язувалося переважно з медико-біологічними або санітарно-гігієнічними факторами, то сьогодні доведено, що здоров'я людини - це цілісне, системне явище.

Тільки здорова людина має перспективу отримати належну освіту, стати добрим фахівцем, створити сімейний добробут, реалізувати свої кар'єрні і суспільні амбіції. Можна з упевненістю стверджувати, що можливості опанування навчального матеріалу залежать від здоров'я. Власне, вимогою сучасності є не лише володіння знаннями та певним набором умінь і навичок, а ще й усвідомлення життєвих цінностей, оскільки здоров'я через свою основоположну цінність є водночас і основою гармонійної життєдіяльності людини, й умовою саморозвитку та самовдосконалення особистості.

З метою формування культури здорового способу життя, презентації кращого досвіду здоров'язбережувальної діяльності педагогів регіону управлінням освіти і науки облдержадміністрації, обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського у 2012 році проведено обласний конкурс на кращі методичні матеріали "Здорове майбутнє Кіровоградщини".

Конкурс проводився за номінаціями: "Урок", "Тренінг", "Проект", "Спортивно-оздоровчі традиції", "Методичні орієнтири". Всього на конкурс було представлено 137 робіт педагогів навчальних закладів: Добровеличківського, Долинського, Знам'янського, Компаніївського, Маловисківського, Новгородківського, Онуфріївського, Новоукраїнського, Олександрівського, Олександрійського, Світловодського, Ульяновського, Устинівського, Новоархангельського районів та міст Кіровограда, Знам'янки, Олександрії, Світловодська.

До збірника увійшли розробки уроків переможців конкурсу "Здорове майбутнє Кіровоградщини": О.Лисенко, Т.Дощенко, Л.Димкової, О.Борки, С.Рожко, О.Ларіонової, Л.Рак, Л.Коряченко, Ю.Мажаєва, В.Кизименка, Т.Ружанської та інших. Також авторами запропонованих матеріалів є відомі на Кіровоградщині педагоги: П.Паскаль, Л.Тасенко - переможці обласного конкурсу "Вчитель року"; С.Коломоєць - переможець педагогічної олімпіади "Обдаровані діти".

Уроки цікаві, логічно структуровані, містять сучасну інформацію, яка потрібна і учням, і вчителю. Їх зміст зорієнтований не лише на опанування учнями необхідних знань з питань збереження й зміцнення здоров'я, а й оволодіння ними спеціальними вміннями й навичками, що дозволяють людині не тільки робити правильні висновки, але й правильно діяти як у звичних, так і в нестандартних та кризових ситуаціях.

Серед матеріалів, читач знайде інформацію стосовно спортивних традицій регіону, історії олімпійського руху, досягнень спортсменів-олімпійців області, розроблених маршрутів спортивно-оздоровчих пішохідних екскурсій та екологічних стежок, авторами яких є керівники гуртків туристсько-краєзнавчого та екологічного напрямів - люди, різні за віком, інтересами (О.Алєксандров, Ю.Мажаєв, О.Поркуян, В.Вознюк, А.Поліщук, О.Корчагіна, В. Корчагін). Але всіх їх об'єднує прагнення у зміцненні та збереженні здоров'я дітей.

Матеріали, розміщені у збірнику, не містять готових рецептів на всі випадки шкільного життя, а лише пропонують орієнтири створення здоров'язбережувального освітньо-виховного середовища та творчої, доброзичливої атмосфери співпраці шкільної спільноти.

Сподіваємось, що запропонований посібник буде корисним для класних керівників, практичних психологів, соціальних педагогів, методистів, усіх тих, хто цікавиться питаннями здорового способу життя, а також спонукатиме їх до пошуку нових ідей та педагогічних рішень.

1. Теоретичні та методичні аспекти формування здорового способу життя

Ю.В. Міцай, завідуюча навчально-методичним кабінетом виховної роботи та шкільних бібліотек Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ ПЕРШОГО УРОКУ У 2012/2013 НАВЧАЛЬНОМУ РОЦІ З ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ

Серед життєвих цінностей сучасної людини перше місце посідає цінність життя і здоров'я. Останніми десятиліттями світова наука зараховує проблему здоров'я, в широкому розумінні цього поняття, до кола глобальних проблем, розв'язання яких зумовлює характеристики майбутнього розвитку людства.

Здоров'я є елементом індивідуальної культури життєдіяльності людини. Ця культура визначається рівнем розвитку вмінь і навичок, що сприяють збереженню, зміцненню і відновленню здоров'я людини, реалізації внутрішніх резервів її організму. Культура здоров'я відбивається у специфічних формах і способах життєдіяльності особистості, які виробляються, починаючи з раннього дитинства, і реалізуються протягом усього життя.

Низький рівень здоров'я молоді має низку конкретних причин. Серед усіх чинників, які так чи інакше впливають на стан і фізичного, і психічного здоров'я населення, й зокрема, молоді, найважливішою є поведінка. Цей показник перевершує вплив спадковості, навколишнього середовища та якості медичної допомоги. Найважчі хвороби в сучасних розвинутих країнах пов'язані з індивідуальними звичками, особливо постійними, які в сукупності часто називають способом життя. Поведінка людини дуже важлива для здоров'я, впливає на нього безпосередньо, через спосіб життя, або опосередковано - через економічні чи соціально-економічні умови, і є основною детермінантою здоров'я. Щоб вплинути на поведінку людини, необхідні зусилля як її самої, так і сім'ї і суспільства.

Важливе значення для вирішення означеної проблеми є навчання школярів відповідального ставлення до свого здоров'я та здоров'я людей, що їх оточують як до найвищих індивідуальних і суспільних цінностей, формування через освіту здорового способу життя.

Одним із шляхів досягнення цієї мети є проведення Першого уроку у 2012/2013 н.р. з проблеми формування навичок здорового способу життя. Цьогоріч Перший урок в навчальних закладах відбудеться в рамках оголошеного в Україні у 2012 році Року спорту та здорового способу життя, метою якого є орієнтація учнів на пріоритетність загальнолюдських цінностей життя і здоров'я, утвердження здорового способу життя як необхідної умови саморозвитку та самовдосконалення особистості.

Здоров'я дітей - головна мета суспільства, бо саме вони визначають майбутнє благополуччя країни, подальший економічний і духовний розвиток, рівень життя, культури, науки.

Постає запитання: що таке здоров'я?

У психолого-педагогічній літературі зустрічаються різні тлумачення сутності поняття "здоров'я", які радимо опрацювати у ході підготовки до Першого уроку. Пропонуємо декілька означень:

Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних вад (ВООЗ);

Здоров'я - нормальний психологічний стан і здатність людини оптимально задовольняти систему матеріальних і духовних потреб (В.П. Петленко);

Здоров'я - це перша і найважливіша потреба людини, що визначає його здатність до праці, гармонійний розвиток особи (М.С. Бєдний);

Здоров'я - це достатня функціональна активність системи саногенетичних механізмів організму, що забезпечують його оптимальну життєдіяльність у конкретних умовах оточуючого середовища (С.М. Павленко);

Здоров'я - це нормальний розвиток тіла, інтелекту, психіки індивідуума, що проявляється в адекватній емоціональній і моральній поведінці (Ю.Г. Антомонов);

Здоров'я - це сума резервних потужностей основних функціональних систем організму (М. Амосов);

Здоров'я - це результат взаємодії соціально-економічних, медико-біологічних і демографічних чинників (М.С. Бєдний);

Здоров'я - це взаємовідношення людини з оточуючим середовищем (Р. Дюбо);

Здоров'я означає свободу діяльності людини. Хвороба - обмеження свободи (О.М. Ізуткін);

Здоров'я - оптимальна стійкість до дії патогенних агентів, фізична, психічна і соціальна адаптивність до змінюваних умов життєдіяльності Г.Л. Апанасенко).

Як видно з наведених прикладів, здоров'я оцінюють за найрізноманітнішими ознаками. З позицій викладеного розуміння феномена здоров'я людини походить визначення поняття "здорового способу життя": це все в людській діяльності, що стосується збереження, зміцнення здоров'я та оздоровлення умов життя. Складові здорового способу життя містять різноманітні елементи, що стосуються всіх сфер здоров'я - фізичної, психічної, соціальної і духовної.

У процесі підготовки до Першого уроку та подальшій роботі з утвердження здорового способу життя вчитель повинен дотримуватися таких принципів:

- відповідність змісту роботи потребам особистості;

- активізація зворотного зв'язку - надання можливості учням висловлювати свої думки та почуття;

- добровільність - мотивувати та пропонувати, а не примушувати та диктувати;

- позитивна спрямованість - зміцнення позитивної позиції особистості щодо власної спроможності підтримання оптимального стану здоров'я; опора на позитивні моменти - не стільки залякувати наслідками шкідливих звичок, скільки привертати увагу й посилювати симпатію до людей, які дотримуються здорового способу життя;

- об'єктивність - інформація не повинна зводитися до формальних гасел; слід пам'ятати, що некваліфікована, необережна інформація може створити атмосферу таємничості та загадковості, спровокувати реакцію на "заборонений плід";

- врахування вікових та індивідуальних особливостей;

- залучення батьків, медичних працівників, психологів, соціологів, юристів до пропаганди та сприяння утвердженню у свідомості учнів принципів здорового способу життя.

З урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів, рівня їх розвитку, зацікавленості, а також можливостей школи, позашкільного навчального закладу форми роботи, методи та методичні прийоми проведення Першого уроку можуть бути різноманітними. Рекомендуємо застосувати активні методи навчання, які залучатимуть переважну більшість учнів до широкого обговорення проблем здоров'я, спонукаючи їх до діалогу, дискусії.

У початковій школі урок доцільно провести у формі гри, подорожі за здоров'ям до лісу, парку, саду, річки, в поле. Для формування у школярів навичок здорового способу життя варто використовувати традиції українського народу. Здоров'я в нашій країні цінували здавна. Народ склав багато приказок, прислів'їв, казок, віршів, пісень, в яких вшановується та оспівується здоров'я. Варто використовувати народні ігри, руханки, спортивні естафети, змагання.

Суттєво допомагає закріпити і поглибити знання учнів з основ здорового способу життя метод інсценування, що має багато спільного з театром та викликає сильні почуття і, відповідно впливає на емоційно-вольову сферу особистості. Як один із найдавніших методів навчання, він є найбільш ефективним і сьогодні, бо забезпечує умови максимального наближення дидактичного процесу до дійсності. У ході підготовки й проведення уроку-інсценізації радимо залучати учнів-старшокласників, батьків, волонтерів та творчо використати потенціал агітбригад обласного конкурсу "Молодь обирає здоров'я", які успішно представляють літературно-музично-спортивні композиції (агітбригади: "Нова генерація" Бобринецького РБДЮТ; "Позитив" Новгородківського району; "ЗДОРОВО" Олександрівського РЦДЮТ; "Імідж" Успенської ЗШ Онуфріївського району; "Дивосвіт" Бережинської ЗШ Кіровоградського району тощо).

Наочність на уроці в початкових класах є обов'язковою. Це можуть бути малюнки ("Здоров'я очима дитини", "За здоров'ям на природу", "Діти, рух, здоров'я", "Більше рухайтесь", "Радій життю", "Твої рідні"), українські загадки, прислів'я і приказки про здоров'я ("Найбільше багатство - здоров'я", "Нема щастя без здоров'я", "Веселий сміх - здоров'я", "Здоров'я маємо - не дбаємо, а втративши - плачемо") [2].

З метою утвердження здорового способу життя рекомендуємо провести День знань і Перший урок для молодших школярів, звернувшись до таких тем: "Здоров'я - найцінніший скарб", "Цікавими стежинами країною міцного здоров'я", "Абетка здорового харчування", "Хочеш бути здоровим - рухайся!", "Таємниці лікарських рослин", "Рослинки-здоровинки"; "Ми - за чисту планету", "Вчимося толерантності", "Цінність і неповторність людського життя", "Обираємо здоровий спосіб життя", "Вчись із насолодою", "Подорож країною ЗДОРОВ'ЯТКО", "Здорова родина - успішна країна".

При виборі форми проведення Уроку в основній школі вчителеві доцільно враховувати психологічні особливості підліткового віку, що характеризується становленням самосвідомості, відчуттям дорослості. Бажано розпочати урок із вступного слова вчителя, а потім перейти на діалогічний спосіб спілкування, надати можливість кожному учневі висловити свою думку про те, що є здоров'я для кожної людини, від яких факторів залежить здоров'я, як його зберігати та зміцнювати. Головним завданням на цьому уроці буде допомогти дітям зрозуміти "Хто я?", "Що значить моє здоров'я", знайти своє місце в безмежному світі та зорієнтувати жити здоровою щасливою людиною [2].

Активізації пізнавальної діяльності учнів сприятиме виготовлення плакатів, листівок, буклетів з їх наступною презентацією, обговорення українських приказок і прислів'їв, висловів видатних людей про здоров'я.

Широке впровадження тестів, анкет, демонструвань, рольових ігор приверне увагу учнів до актуальної проблеми, якою є формування, зміцнення і збереження здоров'я.

Серед форм роботи, що розвивають здоров'язбережувальну компетентність учнів основної школи, створюють атмосферу довіри та поваги, заслуговують на увагу [3]:

- тренінгові заняття ("Світ мого "Я", "Я - частинка людства", "Стань успішною людиною", "Мій темперамент");

- спілкування в колі ("Шляхи побудови адекватної самооцінки", "Розкажи мені про себе", "Домінуючий мотив навчання", "Чому я собі не подобаюся?");

- години спілкування ("Бути здоровим - моє право", "Організуй себе сам", "Без добрих справ нема доброго імені", "З віри в себе - до творця своєї долі", "Вчись із насолодою");

- дискусії, диспути ("Підлітковий вік - який він?", "Як спіймати птаха щастя?");

- мозковий штурм ("Кохання - це…", "Як не опинитися в обіймах алкоголю?", "10 заповідей здоров'я", "Бути здоровою людиною - які переваги це дає?");

- ситуативні, рольові ігри ("Непрохані гості", "Я вдома сам", "У гостях", "У громадському транспорті");

- діалог із самим собою;

- презентація творчого задуму;

- складання азбуки самовиховання та самооздоровлення;

- створення особистого банку життєтворчих ідей.

Розглядаючи здоров'язбережувальну діяльність класного керівника, вихователя, пропонуємо звернути увагу на впровадження тренінгових занять.

Тренінг є ретельно спланованим процесом формування та поглиблення знань, відпрацювання умінь і навичок, зміни чи оновлення певних ставлень, поглядів і переконань. Тренінгові заняття як форма групової роботи, яка забезпечує активну участь і творчу взаємодію учнів, уже довели свою ефективність та полюбились школярам.

Складовою процесу повноцінного розвитку людини та її виховання, дієвим засобом утвердження здорового способу життя є фізична активність. Тому Перший урок може бути організований і проведений як спортивне свято, змагання, спартакіада, турнір, фестиваль "Краси і здоров'я", олімпійський урок.

Під час такого уроку варто розкрити значимість спорту, фізичного виховання, активного відпочинку щодо зміцнення здоров'я. Також можна звернути увагу учнів на те, що цивілізація і технічний прогрес сьогодення, звільнили людство від тяжкої, монотонної та примітивної фізичної праці, водночас, ускладнили йому життя, породивши гіподинамію - руховий голод, який призводить до багатьох захворювань. Досвід розвинених країн вказує на значення занять фізичною культурою і спортом, які розглядаються як найбільш ефективний засіб профілактики захворюваності, зміцнення генофонду та розв'язання інших соціальних проблем суспільства.

Учням цікаво буде дізнатись, яке місце займали фізичні вправи в житті видатних людей. Батько медицини Гіппократ, філософи Платон і Сократ, поети Софокл і Еврипід мали різні спортивні нагороди. Відважний підкорювач Північного полюсу Ф. Нансен здобув звання чемпіона Норвегії з бігу на ковзанах і лижах. Поет лорд Байрон був відмінним боксером і одного разу переплив протоку Дарданели. Лауреат Нобелівської премії в галузі біохімії Е. Чейн був олімпійським чемпіоном з вітрильного спорту. Біг став невід'ємною частиною життя видатного українського хірурга, академіка Миколи Амосова.

На Перший урок можна запросити відомих в області (районі, місті) спортсменів, їх тренерів, регіональних представників центрів фізичного здоров'я населення "СПОРТ ДЛЯ ВСІХ", громадської організації ветеранів фізичної культури, спорту та війни, представників інших спортивних установ. Варто ознайомити учнів зы спортивними традиціями регіону, організувавши відвідування "Народного музею спортивної слави Кіровоградщини" (СДЮШОР "Надія", вул. В. Пермська, 1, м. Кіровоград). Також доцільно зосередити увагу учнів на історії олімпійського руху, ознайомити з досягненнями спортсменів-олімпійців Кіровоградщини:

· Руслан Мезенцев - Заслужений майстер спорту України зі спортивної гімнастики, срібний призер зі спортивної гімнастики XXVII літніх Олімпійських ігор (Сіднеї, Австралія, 2000 р.);

· Олександр Симоненко - Заслужений майстер спорту України з велотреку, срібний призер XXVII літніх Олімпійських ігор (Сіднеї, Австралія, 2000 р.);

· Ольга Тесленко - майстер спорту України міжнародного класу зі спортивної гімнастики, учасниця XXVI та XXVII літніх Олімпійських ігор (Атланта, США, 1996 р.; Сідней, Австралія, 2000 р.);

· Тетяна Ярош - майстер спорту України міжнародного класу зі спортивної гімнастики, учасниця XXVII літніх Олімпійських ігор (Сідней, Австралія, 2000 р.);

· Інна Нікітіна - майстер спорту України міжнародного класу з плавання, учасниця XXVII літніх Олімпійських ігор (Сідней, Австралія, 2000 р.);

· Валентина Голенкова - майстер спорту України міжнародного класу зі спортивної гімнастики, учасниця XXІХ літніх Олімпійських ігор (Пекін, 2008 р.);

· Максим Прокопенко - майстер спорту України міжнародного класу з веслування, учасник XXVIІІ та XXIХ літніх Олімпійських ігор (Афіни, Греція, 2004 р.; Пекін, КНР, 2008 р.);

· Андрій Глущенко - майстер спорту України міжнародного класу з тріатлону, учасник XXVIІ, XXVIІІ та XXIХ літніх Олімпійських ігор (Сідней, Австралія, 2000 р.; Афіни, Греція, 2004 р.; Пекін, КНР, 2008 р.);

· Алла Мальчик - майстер спорту України міжнародного класу, бронзовий призер ХІІ літніх Паралімпійських ігор (Афіни, Греція, 2004 р.) з легкої атлетики, чемпіонка XIII Паралімпійських ігор (Пекін, КНР, 2008 р.) у штовханні ядра та бронзовий призер у метанні диску;

· Юрій Андрюшин - Заслужений майстер спорту України, бронзовий призер Х та ХІІ літніх Паралімпійських ігор (Атлатна, США, 1996 р.; Афіни, Греція, 2004 р.), чемпіон ХІ літніх Паралімпійських ігор (Сідней, Австралія, 2000 р.) з плавання;

· Олег Мунц - Заслужений майстер спорту України, чемпіон VIII зимових Паралімпійських ігор (Солт-Лейк-Сіті, США, 2002 р.), бронзовий призер ІХ зимових Паралімпійських ігор (Турин, Італія, 2006 р.) з лижних гонок.

· У старшій школі Перший урок має стати своєрідним уроком громадянської зрілості, із врахуванням рівня інформованості та зацікавленості учнів проблемою здоров'я та системою ведення здорового способу життя. Провідне завдання уроку - дати можливість і право учням самостійно розв'язувати питання здоров'я, приймати розумні рішення, виходячи зі своєї спроможності, а також із факту, що формування особистості повинне бути спрямоване в інтересах самої особистості і за її бажанням [2]. Реалізувати зазначені завдання можна застосувавши такі форми роботи, як: дискусія, диспут, прес-конференція, брифінг, круглий стіл, тренінг, під час яких можна розробити моделі розв'язання різних проблемних ситуацій на основі їх аналізу, активного обговорювання та захисту своєї позиції. Залежно від обраного напрямку здоров'язбереження, різноманітною може бути тематика уроків: "З історії виникнення науки про здоров'я"; "Українські вчені про збереження здоров'я", "Що ти обираєш: жити здурово чи здоруво?", "Як знайти формулу життя?", "Твій вільний час та здоров'я", "Здорова сім'я - міцна держава", "Традиції збереження здоров'я в сім'ї"; "Мої права та обов'язки щодо збереження і зміцнення здоров'я", "Народна мудрість про значення здорового способу життя", "Видатні постаті про здоров'я", "Культура міжособистісних стосунків", "Порадник шляхетної поведінки", "Нетрадиційні методи оздоровлення".

Розпочати урок можна з цікавої бесіди про здоров'я, приділивши увагу умовам і складовим соціальної сфери життя і здоров'я людей (взаємозв'язок політики, держави, права і здоров'я, чинники ризику для здоров'я, взаємини в сім'ї та колективах; вияви девіантної поведінки: алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, проституція).

У ході уроку доцільно надавати можливість старшокласникам розв'язувати проблеми реальної поведінки, активізуючи отримання зворотного зв'язку від своїх товаришів, що мають схожі проблеми або досвід їх розв'язання. Запропонувати учням довести у дискусії зі своїми товаришами залежність здоров'я від способу життя. Обґрунтувати прикладами з досвіду батьків, друзів, з літератури чи кінофільмів.

Для проведення Першого уроку рекомендуємо також скористатися розробленими маршрутами спортивно-оздоровчих пішохідних екскурсій: "Географічний центр України: мандрівка краєм" (автор О. Алєксандров), "Мандруємо разом - Олександрійщина запрошує" (автор Ю. Мажаєв), "Козацькими шляхами села Цибулеве" (автори В. Вознюк, А. Поліщук), "Екологічна стежка "Парк Перемоги" (автор О. Поркуян), "Маршрутами клубу "Чорнолісся" (автори О. Корчагіна, В. Корчагін). Дані туристичні маршрути сприятимуть зміцненню фізичного здоров'я учнів, поглибленню їх знань про природні особливості краю (об'єкти природно-заповідного фонду, лісові масиви, пам'ятки природи та культури) та стануть цікавою подорожжю як для школярів туристів-початківців так і для туристів з досвідом.

Корисним та змістовним для учнів буде проведення Першого уроку на базі:

- музею історії Кіровоградського медичного коледжу імені Є.Й. Мухіна (проспект Комуністичний, 16, м. Кіровоград);

- Народного музею історії медицини та охорони здоров'я Кіровоградської області (Кіровоградська обласна лікарня, провулок Університетський, 2/5, м. Кіровоград);

- музею історії комунального закладу "Обласна бальнеологічна лікарня" м. Знам'янка (вул. Героїв Сталінграда, 6, м. Знам'янка);

- Кіровоградської обласної організації Товариства Червоного Хреста України (вул. Гоголя, 98, м. Кіровоград);

- обласного центру планування сім'ї та репродукції людини (проспект Комуністичний, 18, м. Кіровоград);

- комунального закладу "Кіровоградський обласний центр еколого-натуралістичної творчості учнівської молоді" (вул. Пугачова, 2, м. Кіровоград).

Запропоновані рекомендації не претендують на догматичний підхід і механічне використання їх у формуванні культури здоров'я школярів. Вони мають слугувати відправною точкою для забезпечення здорового способу життя всього шкільного колективу завдяки створенню такого середовища, яке б сприяло зміцненню здоров'я всіх його членів.

Слід зазначити, що зміст рекомендацій розрахований на те, щоб використання їх не завершилось Першим уроком, а знайшло продовження в подальшій здоров'язбережувальній діяльності педагогів.

Література:

1. Бойченко Т. Є. Здоров'язберігаюча компетентність як ключова в освіті України / Т. Є. Бойченко // Основи здоров'я і фізична культура. - 2008. - № 11 - 12. - С. 6 - 7.

2. Кириленко С.В. Методичні рекомендацій щодо проведення уроку "Здоров'я" в загальноосвітніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладах [Електронний ресурс] / Кириленко С.В., Бережна Т.І., Бабич В.М. - Режим доступу до статті : http://www.google.ru/url?sa=t&rct=j&q=7+%D0%BA%D0%B2%D1%96%D1%

3. Міцай Ю.В. Здоров'язбереження як важливий складник у діяльності класного керівника. / Навколишнє середовище і здоров'я людини // Матеріали V Всеукраїнського науково-практичного семінару. - Полтава : Скайтек, 2012. - 340 с.

4. Язловецький В. Здоров'язбереження особистості як педагогічна проблема. // Валеологічна освіта в навчальних закладах України: стан, напрямки й перспективи розвитку. - Кіровоград : Поліграфічне підприємство "Ексклюзив-Систем", 2011. - 344с.

В.П. Черній, викладач кафедри медико-біологічних основ і фізичної реабілітації Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка

ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ РОЗВИТКУ ІДЕЇ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ШКОЛЯРІВ

Проблема формування здорового способу життя попри її, здавалося б, суто спеціальний науковий характер, є предметом інтенсивних і різнобічних досліджень учених як минулого, так і сучасності. Спроби здійснення теоретико-прикладних напрацювань із проблем формування здорового способу життя в науці почали наростати в XIX ст. Це пояснюється глибокими соціокультурними змінами, які відбулися в суспільному житті європейців. Найголовніша з них полягала в появі такого явища, як конкуренція, що виникла в результаті промислової революції й утвердилась в економіці. У суспільній свідомості формується нова культура й нова ідеологія тіла, яка ґрунтувалася на принципах гігієни та відродження спорту. Порушувались такі проблеми як пропаганда здорового способу життя, питання санітарно-гігієнічних норм, гармонії людини з довкіллям. Так, видатний представник російської педагогіки П. Лесгафт активно боровся за оздоровлення народу, розробив свою систему фізичної освіти, спрямовану на виховання гармонійної особистості, її фізичний розвиток, приділяючи однаковою мірою увагу оздоровчим та освітнім завданням фізичного виховання. В. Бєлінський, М. Добролюбов, Д. Писарєв, М. Чернишевський надають поняттю "здоровий спосіб життя" медико-гігієнічного спрямування, розглядаючи його таким, що виключає дію шкідливих для здоров'я факторів і визначається лише умовами праці, побуту, характером харчування.

На думку багатьох науковців досліджуваної проблеми (Н. Коцур, С. Омельченко, А. Чаговець, О. Шиян та ін.) лише у XX столітті виникло реальне підґрунтя для розвитку проблеми формування здорового способу життя Важливо підкреслити, що вже у першій половині XX століття з'являються аналітичні праці, розробляються теоретичні і практичні аспекти проблеми формування здорового способу життя, проводиться наукове дослідження з історії формування здорового способу життя (В. Коган, В. Величко), постають питання організації мережі дитячих оздоровчих інституцій (вакантні села, "дачі-колонії", які можна вважати попередниками піонерських і сучасних оздоровчих таборів), популяризуються наукові знання серед населення, пропагується здоровий спосіб життя. Так, видатний український вчений Д. Заболотний опублікував роботу "Вісті до селян про науку і народне здоров'я на Україні" (1921 р.), в якій у доступній формі висвітлив значення здорового способу життя для збереження здоров'я людини.

Вищезазначена діяльність розгорталася в руслі загальнопедагогічних завдань, які розв'язувала українська громадськість у вказаний період. Як підтвердження, проблеми формування здорового способу життя знайшли відображення в матеріалах Першого Українського Педагогічного Конгресу 1935 р. у Львові, а саме, низький санітарно-гігієнічний рівень життя українського народу, недостатнє харчування, часто навіть голод, хвороби (педикульоз, туберкульоз), висока смертність. Кризова ситуація із здоров'ям українців посилювалася ще й вживанням населенням алкоголю й тютюну. Змінити спосіб життя дорослого населення вважалося неможливим через його неграмотність та консерватизм, та з огляду на майбутнє - конче необхідно. Тому вирішення цієї проблеми вбачалося в діяльності української школи, наголошувалося на: "необхідності ввести в програми шкільного навчання гігієну, підготувати кадри вчителів гігієни й придбати шкільних лікарів-гігієністів, завести для шкіл інституцію шкільного психолога, почати гігієнічне виховання в родинах через установи "Батьківських Кружків", зміцнювати в громадянстві переконання, що протиалкогольне й проти нікотинне виховання шкільної молоді є одним із дуже важних засобів для її духовного, фізичного і етично-морального розвитку, вчитель повинен зміцнювати в собі свідомість, що найважливішим засобом пропаганди є власний приклад, пропонувалося взяти "добрі зразки" других народів, змінені "відповідно до української психіки" [3, 244-246].

Проаналізовані факти свідчать, що саме в утвердженні гігієнічних принципів профілактики, здійсненні комплексу заходів первинної профілактики й просвіті у першій половині XX століття в Україні вбачався шлях до розв'язання проблеми формування здорового способу життя. Позитивним вважаємо спроби вирішення проблеми формування здорового способу життя молоді через шкільну освіту.

У 50-60-ті рр. XX століття важливим засобом формування здорового способу життя школярів було фізичне та гігієнічне виховання. Школа була однією з найбільш важливих структур, що мала закладати основи формування здоровою способу життя, як зазначалося: "школа охраняет здоровье детей. Она создает нормальные условия для их физического развития, укрепляет их здоровье, развивает их физическую силу, ловкость, выносливость, общую работоспособность, закаливает их организм" [2, 291]. Наголошувалось на тому, що зміцнення здоров'я дітей, загартування, підвищення рівня їх фізичного розвитку і загальної працездатності організму досягається не тільки фізичними вправами та іграми, а й усім режимом школи, вихованням гігієнічних навиків, організацією пізнавальної роботи з фізичного виховання і правильною організацією лікарського контролю.

До справи гігієнічного навчання учнів активно долучилися видатні лікарі, фізіологи (М. Антропова, А. Хріпкова, Д. Фарбер, О. Марзеєв та ін.), які розробили низку рекомендацій щодо дотримання гігієнічного режиму в школах, гігієнічного контролю за шкільними меблями, шкільним харчуванням, проведенням профілактики інфекційних захворювань у школі.

Принципово новий підхід до формування здорового способу життя школярів розроблявся і втілювався в освітню практику досліджуваного періоду видатним українським педагогом В.О. Сухомлинським, у виховній системі якого піклування про здоров'я школярів було на першому місці. Він переконливо довів, що й уповільнене мислення, і недостатня успішність - усе це обумовлено станом здоров'я дитини. Спираючись на власний досвід, пропозиції педагогів та батьків, учений розробив педагогічну систему, яка дає максимум можливостей для формування та збереження здоров'я школярів.

Варто наголосити й на обговоренні проблеми формування здорового способу життя школярів на науково-практичних конференціях різного рівня, на яких акцентувалась увага на таких вадах загальноосвітньої школи, як навчання дітей у другу зміну, їх надмірне перевантаження.

Копітка робота педагогів, лікарів, фізіологів, гігієністів дала позитивні результати: покращення санітарного стану шкіл, відмова від навчання у другу зміну, розвантаження учнів, питання переходу на п'ятиденний режим навчання, скорочення навчальних програм, а також домашніх завдань, певне покращення фізичного розвитку школярів, зниження частоти хронічних захворювань. Негативний досвід: відсутність зв'язків між лікарським і педагогічним дослідженням організму дитини, усі компоненти гігієнічного виховання здебільшого відображали формування здорового способу життя особистості у школі, а не у родині, взагалі простежувався дуже слабкий зв'язок між школою і сім'єю у питаннях здорового способу життя дітей.

Друга половина XX ст. відзначилася принципово новими підходами до проблеми формування здорового способу життя, яким сприяло, насамперед, залучення нашої країни до діяльності під егідою ВООЗ (Всесвітньої організації охорони здоров'я), спрямованої на пошук нових шляхів покрашення здоров'я людини [1, 31]. Започаткування такої діяльності відбулося в Канаді, де у звіті Міністра охорони здоров'я "Новий підхід до охорони здоров'я канадців" (1974 р.) уперше на урядовому рівні було аргументовано доведено, що медичне обслуговування населення, на якому б рівні воно не було, має лише незначний вплив на стан здоров'я, здебільшого все залежить від способу життя людини. З погляду державної політики такий підхід є набагато ефективнішим та економічно доцільнішим порівняно з нескінченними витратами на лікування наслідків нездорового способу життя [4]. Найбільшу користь для держави, з огляду на майбутнє, повинно принести формування здорового способу життя молодого покоління. Відповідно до цього почалося впровадження курсів з охорони здоров'я в усі ланки освітніх закладів європейських країн.

Окремо виділимо головні здобутки Радянською Союзу в галузі вирішення проблеми здорового способу життя школярів: обговорення досліджуваної проблеми на державному рівні, відображення її в державних документах (Конституція СРСР, 1977 р.; "Про реформу загальноосвітньої та професійної школи", 1984 р.; "Комплексна програма робіт з посилення профілактики захворювань та зміцнення здоров'я населення СРСР на період до 1990 року", 1989 р.).

Розвиток авторських шкіл та педагогічного новаторства (Ш. Амонашвілі, В. Шаталов та ін.) сприяв розгортанню педагогічної творчості, пошукам шляхів зміцнення і збереження здоров'я школярів у процесі їх навчання і виховання, розпочалася розробка шкільних програм навчання здоровою способу життя у вигляді спеціальних уроків (годин здоров'я), окремих тем у шкільних дисциплінах (переважно природничо-наукового циклу), факультативних занять.

На жаль, згадані програми не впроваджувались у ланку початкової освіти, і цей факт призвів до того, що результати виявилися набагато нижчими від очікуваних. Пояснювалося це труднощами зміни поведінкових звичок (більшість із них формуються в ранньому дитинстві і тому дуже стійкі), а саме: в період молодшого шкільного віку діти відкриті й готові для впливів педагога, думка вчителя для молодших школярів є найбільш істотною і безапеляційною, у молодших школярів найкраще під керівництвом дорослих з найближчого соціального оточення (вчителі, батьки) зможуть сформуватись ціннісні переконання щодо здорового способу життя.

У цьому контексті варто наголосити на створенні в 1976 р. у НДІПі УРСР лабораторії з проблем навчання і виховання дітей шестирічного віку в складі відомих українських учених (М. Богданович, М. Вашуленко, О. Савченко, Н. Скрипченко та ін.), що очолила широкий експеримент з питання специфіки навчання та виховання дітей шестирічного віку. Співробітники лабораторії надавали важливого значення організації режиму дня, навантаженню, відпочинку й харчуванню дітей. Наголошувалось на тому, що під час розподілу тижневого навантаження і складанні розкладу слід враховувати дані досліджень фізіологів і гігієністів, зміст діяльності груп продовженого дня має бути насичений різноманітними іграми, систематичними фізкультурно-оздоровчими заходами. Учені звернули увагу на те, що більшість гігієнічних навичок повинні вироблятись з урахуванням вікових особливостей психічного та анатомо-фізіологічного розвитку дитини й, як правило, прищеплюватися в родині. Тому великого значення надавалося роботі з батьками, яка повинна бути постійною: щоденні зустрічі з деякими батьками, відвідування дітей удома і поради батькам, організація лекцій для батьків, бесід з лікарями, психологами, пропагування значення організації режиму для дітей і чіткого виконання гігієнічних вимог [5, 8; 20].

Із зростанням позитивних результатів у розв'язанні питань формування здорового способу життя школярів, спостерігались відсутність системного підходу, непідготовленість вчителів до просвітницької діяльності в галузі здоров'я, що не дозволяли до кінця 80-х рр. XX ст. вирішувати досліджувану проблему в цілому.

Із встановленням незалежності в Україні проблема формування здорового способу життя школярів активно обговорюється на державному рівні. Підтвердженням цього є національні програми "Освіта. (Україна XXI століття)" (1993 р.), "Здоров'я через освіту" (1995 р.), "Діти України" (1996 р.), що містять завдання, спрямовані на всебічний розвиток людини і становлення її духовного, психічного та фізичного здоров'я. На вирішення проблем формування здорового способу життя спрямовані окремі положення закону України "Про загальну середню освіту" (1999 р.), які вимагають забезпечити не лише збереження І зміцнення здоров'я дітей шкільного віку та підлітків у навчальному середовищі, а й його формування.

Починаючи з 1994 року, в школах України почалось викладання валеології, а в 1995 р. Україна взяла участь у міжнародному проекті "Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю". З'явилося багато наукових робіт оздоровчо-виховного напрямку, які досліджують організацію освітнього процесу та готовність до навчання в школі, гігієну навчання і виховання школярів, фактори ризику для здоров'я дітей та підлітків під час навчання в школі, шкільну валеологічну роботу (Л. Ващенко, Т. Бойчеко, О. Савченко, Р. Валецька та ін.)

У сучасних умовах поширюється інтегративний підхід до розв'язання проблеми формування здоровою способу життя школярів, який передбачає єдність фізичною, духовного та соціального аспектів здоров'я. На думку сучасних вчених (О. Савченко, Н. Бібік, Т. Бойченко, Н. Коваль та ін.) проблема формування у дітей здорового способу життя є багатоаспектною. Вона охоплює впровадження нового змісту забезпечення умов для позитивного впливу на всі складові здоров'я і поширення інноваційних технологій збереження і зміцнення здоров'я. З цією метою з 2001/2002 навчального року в початковій школі було введено окремий обов'язковий предмет "Основи здоров'я", який включає в себе знання про здоровий спосіб життя та основи безпеки життєдіяльності.

Сьогодні в школі виникла необхідність інтегрування і втілення в практику принципово нових педагогічних ідей, концепцій, технологій, у центрі яких особистість дитини з її потребами й інтересами, життєвими цінностями. Але найголовнішою цінністю, яку має плекати сучасна школа, є здоров'я дитини, його формування й підтримка на різних етапах навчання дитини в школі.

Отже, короткий аналіз історичного розвитку проблеми формування здорового способу життя дає підстави зробити певні висновки.

Розробка теоретичних і практичних аспектів проблеми формування здорового способу життя розпочалася в 20-30 рр. XX ст.

У другій половині XX століття почалося обговорення досліджуваної проблеми на державному рівні, відображення її в державних документах. Джерельна база дослідження поповнилася низкою робіт учених-медиків, педагогів, психологів фізіологів з питань організації оздоровчо-виховної роботи у початковій школі, налагоджувалась просвітницька робота батьків з питань гігієнічного виховання молодших школярів, а саме: режим дня, гігієна сну, умови перебування вдома та школі, домашня робота, особиста гігієна, харчування.

До найбільш актуальних і пріоритетних напрямів вирішення проблеми формування здорового способу життя слід віднести інтегративний, системний підхід до розв'язання досліджуваної проблеми, підтримку авторських програм, спрямованих на збереження, зміцнення та формування здоров'я школярів, поширення та вдосконалення державних інформаційно-освітніх програм з формування здорового способу життя, повноцінне розроблення фундаментальної наукової бази, навчальних посібників, дослідження й популяризація нагромадженого досвіду минулих років в нинішніх освітніх умовах.

Література:

1. Єрмакова Т. Етапи розвитку ідей формування здорового способу життя старшокласників у вітчизняній педагогіці (друга половина XX століття) [Текст] / Т. Єрмакова //Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту. - Харків : ХДАДМ, 2010. - № 4. - С. 29-36.

2. Начальная школа. Настольная книга учителя [Текст] / под ред. М.А. Мельникова. - М: Мин. Просвещения РСФСР, 1950. - 914 с.

3. Перший Український Педагогічний Конгрес. 1935. - Львів: Діло. 1938. - 249 с.

4. Піндер Л. Новий погляд на структуру: Вивчення становища щодо розвитку політики пропагування здоров'я в Канаді [Текст] / Л. Піндер // Пропагування здоров'я. - В-во Оксфордського університету, 1988. - Т. 3. - № 2. - С. 205-212.

5. Скрипченко Н. Організація навчально-виховного процесу у 1 класі одинадцятирічної загальноосвітньої школи. Методичні рекомендації. [Текст] / Н. Скрипченко. - К. : Радянська школа, 1988. - 61 с.

М.Г. Коробов, завідуючий навчально-методичним кабінетом фізичної культури і захисту Вітчизни Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського;

П.А. Паскаль, вчитель фізичної культури Сухоташлицької ЗШ І-ІІІ ступенів Вільшанської районної ради, переможець обласного конкурсу "Вчитель року"

ФОРМУВАННЯ СТІЙКОЇ ПОЗИТИВНОЇ МОТИВАЦІЇ ДО ЗАНЯТЬ ФІЗИЧНОЮ КУЛЬТУРОЮ ТА СПОРТОМ ЗАСОБАМИ ФУТБОЛУ

Запроваджена з 2009/2010 навчального року модульна навчальна програма з фізичної культури проголошує основною метою формування в учнів стійкої мотивації щодо збереження свого здоров'я, фізичного розвитку, використання засобів фізичного виховання в організації здорового способу життя. Вперше навчальна програма побудована на принципі варіативності, що дозволяє враховувати: матеріально-технічну оснащеність навчального процесу, кадрове забезпечення, віково-статеві особливості учнів, їх інтереси щодо вибору для вивчення того чи іншого модуля. Один з найбільш популярних модулів є, безсумнівно, футбол. Доступність цієї гри, простота інвентаря й обладнання, величезна емоційність ігрових ситуацій, необхідність проявів основних фізичних якостей і витримки при подоланні дій суперника роблять футбол цінним засобом фізичного виховання школярів.

Водночас вивчення потенціалу футболу як поліфункціонального засобу фізичного виховання учнів, спрямованого на формування активного, стабільного інтересу до занять, становлення особистості учня, орієнтованої на здоровий спосіб життя, є вкрай недостатнім, що зумовило практичну роботу в цьому напрямку.

Основна ідея досвіду, її інноваційна значущість полягає у розвитку та реалізації потенціалу навчального матеріалу з футболу для формування в учнів стійкої позитивної мотивації до систематичних занять фізичними вправами як основної складової здорового способу життя.

Інноваційність досвіду полягає в тому, що важливість занять фізичними вправами, зокрема футболом, була екстрапольована через загальнодержавний доступ до Євро-2012. Знакова спортивна подія знайшла відголос у Сухоташлицькій загальноосвітній школі. Тривала напружена робота країни зі спорудження футбольних арен дала потужний імпульс до пошуку шляхів реконструкції шкільного футбольного стадіону. Варто лише зазначити, що випускники школи для створення справжнього футбольного газону придбали насіння на 17 тис. грн., а для інформатизації навчального процесу з предмета "Фізична культура" - мультимедійну дошку в спортивний зал, за допомогою якої вивчається техніка гри грандів європейського футболу. Всі ці здобутки створили необхідні передумови для побудови принципово нового технологічного ланцюжка: урок з футболу - секційна робота з футболу - шкільні та позашкільні змагання з футболу - профільна старша школа.

Методологічна основа нашої роботи базується на сучасних концепціях становлення та розвитку особистості, зокрема концептуальних положеннях сучасної педагогічної науки про сутність і значення фізичного виховання у всебічному розвитку особистості. Теоретичним підґрунтям стали праці М.М.Амосова, Г.Л. Апанасенка, Л.В. Волкова, О.Д. Дубогай, Т.Ю. Круцевич, Б.М. Шияна та ін.

Кожна складова зазначеного технологічного ланцюжка має свій інноваційний комплекс, який, спрацьовуючи на своєму етапі, дає на рівні "профільна школа" (10-11 кл.) кумулятивний ефект сформованої особистості, зорієнтованої на галузь "Фізична культура".

Інноваційні елементи уроку:

Ш запровадження після загальної спеціальної розминки футболіста з використанням авторських ігрових завдань, в яких учень поєднує рухи з логічним мисленням;

Ш використання "інтелектуальних пауз" в основній частині уроку як елемент активного відпочинку після найбільш інтенсивних навантажень;

Ш використання мультимедійної дошки для ознайомлення та навчання техніко-тактичних дій у футболі, а також виправлення помилок з паралельним коментуванням рухових дій;

Ш педагогічний контроль за станом та динамікою функціональної підготовленості кардіореспіраторної системи, яка на противагу пульсометрії дає більшу інформативність щодо функціональної напруженості організму дітей.

Проведення щорічного анкетування серед учнів Сухоташлицької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів засвідчує:

Ш позитивну динаміку підвищення мотивації до використання фізичних вправ на 12,4%;

Ш зростання мотивації до занять фізичною культурою і спортом через використання засобів футболу на 22,4%;

Ш про оздоровчу спрямованість занять фізичними вправами і футболом, що призводить до тенденції зниження рівня захворюваності на основі вивчення медичних карток учнів.

Дані трирічного моніторингу, проведеного з 5 класом, показують стале зростання рівня зацікавленості учнів до систематичних занять футболом та фізичними вправами загалом.

Практичні результати надали можливість напрацювати конкретну технологію комплексного розв'язання наступних завдань:

1. Дидактичні завдання. Результативність навчання програмним елементам гри та техніка тактичних дій модуля "Футбол" у Сухоташлицькій загальноосвітній школі складає в 5-9 класах: високий рівень - 78,1%; достатній рівень - 17,1%; середній рівень - 4,8%.

2. Розвивальні завдання. Рівень фізичної підготовленості, за показниками розвитку (основних) фізичних якостей після вивчення модуля "Футбол", складає 9,5 бала. Розвиток фізичних якостей гармонійно поєднується з підвищенням функціональних можливостей серцево-судинної та дихальної систем, провідних систем, що лімітують фізичну працездатність людини. Це підтверджується результатами функціональних проб, які практикуються при проведенні уроків.

3. Оздоровчі завдання. Оскільки сам футбол спроможний швидко компенсувати дефіцит рухової активності й у повній мірі використовує середовище, тобто допоміжні чинники фізичного виховання, уроки футболу мають значний оздоровчий ефект. За даними останнього медогляду учні розподілені на групи здоров'я наступним чином: основна медична група складає 71,4%; підготовча медична група - 25,7%; спеціальна медична група -2,9 %.

Зрозуміло, що наведені дані не можуть вважатися цілком прийнятними, але вони кращі, ніж в інших школах Кіровоградської області.

В процесі організації і проведення навчальної та позакласної роботи з фізичної культури виникають певні проблеми, які потребують розв'язання. Наведемо деякі з них, що, на наш погляд, є досить поширеними:

1. На початок навчального року учні не проходять своєчасно медогляд, який за графіком переноситься інколи на листопад-грудень. Тому, допускаючи учнів на уроки фізичної культури без встановленої групи здоров'я, вчитель може зашкодити організму учня неадекватними фізичними навантаженнями.

Пропозиції: При неможливості проведення повного медогляду до початку навчального року зробити його обмежено допусковим, за участю педіатра для початкової та середньої школи та лікаря-терапевта для старшої школи.

2. Відновити присутність медпрацівника у кожній школі.

Пропозиції: Закріпити медпрацівника за кожною школою (де він відсутній за недостатньою кількістю дітей) для патронажних відвідувань у певні дні і години.

3. Проблема проби Руф'є у шкільних медоглядах, яка у Кіровоградському регіоні відлучає від уроків фізичної культури більшість учнів (до 70% у молодших класах).

Пропозиції: Скасувати функціональну пробу Руф'є як таку, що не відповідає віковим особливостям дітей шкільного віку. Запровадити як один з варіантів визначення універсального кардіо-респіраторного показника (УКРП) за методикою А.А. Василькова.

4. Проблема нерозуміння ролі і значення фізичної культури учнів у частині педагогічних колективах.

Пропозиції: Залучити всі школи до участі у міжнародному проекті Європейської мережі шкіл сприяння здоров'ю. Стверджувати імператив шкільної фізичної культури як об'єктивно необхідний елемент культури навчальної праці.

5. Проблема не фінансування позакласної спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи вчителя фізичної культури.

Пропозиції: При відсутності будь-яких джерел фінансування стимулювати цю важливу ділянку роботи учителя додатковою відпусткою.

6. Проблема завищених (або занижених) нормативів фізичної підготовки учнів.

Пропозиції: Оцінювати фізичну підготовленість учнів не за розробленими для всіх нормативами, а за показниками індивідуального прогресу в тестових вправах, що досягається за певний період навчальної (самостійної) роботи. Визначення величини індивідуального прогресу можна проводити за формулою Броуді: , де Р₁ - результат початкового тесту, Р₂ - результат кінцевого тесту. У тестах на час від більшого значення тесту віднімається менше значення.

...