Українська діаспора Республіки Польща та її роль у демократичному розвитку сучасної Україниkratichnomu-rozvitku-suchasnoyi-ukrayini-_d_

15

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ ВОЄННО-ДИПЛОМАТИЧНА АКАДЕМІЯ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

ДИСЕРТАЦІЯ

УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА ТА ЇЇ РОЛЬ У ДЕМОКРАТИЧНОМУ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ

23.00.02 - політичні інститути та процеси (052 - політологія; 05 - соціальні та поведінкові науки)

Я.А. Таран

Науковий керівник: ГОРБАТЕНКО Володимир Павлович,

доктор політичних наук, професор

Київ 2018

Анотація

Таран Я. А. Українська діаспора Республіки Польща та її роль у демократичному розвитку сучасної України. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук (доктора філософії) за спеціальністю 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» (052 - політологія; 05 - соціальні та поведінкові науки). - Воєнно-дипломатична академія; Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Київ, 2018.

У дисертації досліджено причини виникнення, сучасний стан і напрями використання потенційних можливостей української діаспори Республіки Польща в умовах демократичного розвитку сучасної України. Охарактеризовано визначальні риси діаспори як державотворчого чинника: участь у суспільно-політичних, соціально-економічних та культурних процесах «материнської» землі, ретрансляція її основних цінностей; забезпечення своїй батьківщині позитивного міжнародного іміджу, економічної, культурної та інформаційної присутності в геополітично важливих регіонах; сприяння розв'язанню внутрішніх проблем рідної країни. На основі порівняльно-політологічного дослідження досвіду різних країн (Німеччини, Китайської Народної Республіки, Російської Федерації, Республіки Азербайджан, Республіки Польща) визначено потреби й можливості співпраці з діаспорою, спрямованої на зміцнення двосторонніх відносин з країною її перебування та утвердження власної державності: використання етнічних груп, задіяних у фінансовій сфері країни проживання для забезпечення політичної стабільності уряду етнічного ядра; залучення своїх громадян за кордоном для добування й систематизації необхідної інформації; всебічна увага до забезпечення життєдіяльності діаспори. З'ясовано місце і роль української діаспори Республіки Польща в реалізації стратегії національної безпеки України, налагодженні системної співпраці представників діаспори з Україною на шляху її євроінтеграційного і північноатлантичного безпекового поступу.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в системному політологічному дослідженні причин виникнення, сучасного стану і напрямів використання потенційних можливостей української діаспори Республіки Польща в умовах демократичного розвитку сучасної України, насамперед як чинника зміцнення національної безпеки держави. У рамках проведеного дослідження отримано наступні результати.

Уперше:

- здійснено політологічний аналіз поняття «діаспора» в контексті потреб вироблення сучасної стратегії національної безпеки. У відповідності з цим сформульовано й охарактеризовано визначальні риси діаспори як державотворчого чинника: співвіднесення власної долі з долею своєї батьківщини та її народу; участь у суспільно-політичних, соціально-економічних та культурних процесах «материнської» землі, ретрансляція її основних цінностей; забезпечення своїй батьківщині позитивного міжнародного іміджу, економічної, культурної та інформаційної присутності в геополітично важливих регіонах; сприяння розв'язанню внутрішніх проблем рідної країни за рахунок залучення інтелектуального потенціалу представників діаспорних громадських об'єднань;

- на основі порівняльно-політологічного дослідження досвіду різних країн (Німеччини, Китайської Народної Республіки, Російської Федерації, Республіки Азербайджан, Республіки Польща) визначено потреби й можливості співпраці з діаспорою, спрямованої на зміцнення двосторонніх відносин з країною її перебування та утвердження власної державності: сприяння в інформаційному та духовному забезпеченні представників діаспори, зокрема, розвиток засобів масової інформації та науково-освітніх видань мовою держави її походження; використання етнічних груп, задіяних у фінансовій сфері країни проживання для забезпечення політичної стабільності уряду етнічного ядра; залучення своїх громадян за кордоном для добування й систематизації необхідної інформації; всебічна увага до забезпечення життєдіяльності діаспори в різних сферах суспільного розвитку країни її проживання;

- виявлено специфічні особливості української діаспори в Республіці Польща, зокрема, з'ясовано, що українська діаспора у Республіці Польща є менш гомогенною у порівнянні з діаспорними громадами Канади або США, що обумовлено низкою об'єктивних чинників: вона не мала досвіду існування стабільних громад протягом життя кількох поколінь; її ідентифікація носить радше не інституціолізований, а соціокультурний характер у межах західноєвропейської традиції гуманізму, демократичних цінностей, вільного ринку. Вищезазначене зумовлює необхідність відповідної співпраці між Україною та Польщею;

- з'ясовано місце і роль української діаспори Республіки Польща в реалізації стратегії національної безпеки України; доведено, що взаємодія з українською діаспорою цієї країни потребує її виходу на інституційно-організаційний рівень, насамперед з метою налагодження системної співпраці на шляху євроінтеграційного і північноатлантичного безпекового поступу України (виокремлення «лідерів думок» у середовищі діаспори, залучення її представників до реалізації євроінтеграційних і північноатлантичних безпекових програм для України, утвердження широкого українсько-польського діалогу зі спірних проблем та ін.).

Дістали подальшого розвитку:

- удосконалення нормативно-правових параметрів українсько-польського двостороннього співробітництва, зокрема, запропоновано створення окремого нормативного акту стратегічного характеру, спрямованого на використання потенціалу зарубіжного українства;

- обґрунтування ефективних напрямів співпраці з українською діаспорою в Республіці Польща, зокрема шляхом реалізації комплексної програми з поглиблення ділового співробітництва й економічної співпраці; залучення провідних польських фахівців, що володіють досвідом інтеграції Польщі в євроатлантичні структури; налагодження інформаційної співпраці, спрямованої на висвітлення в Україні привабливості європейських цінностей і стандартів повсякденного життя;

- виокремлення класифікаційних ознак представників української діаспори (за характером утворення, за географією розселення, за особливостями формування, за чисельністю) з аналізом специфіки регіонального формування і особливостей життєдіяльності української діаспори;

- визначення основних векторів використання потенціалу української діаспори для формування позитивного образу України і українців у польському суспільстві: нівелювання історично сформованих стереотипних уявлень про українців як нетолерантних, агресивних і войовничих людей; поступова зміна уявлення поляків про Україну, як про країну бідну, відсталу, охоплену безладдям, зловживанням алкоголем, пронизану корупцією і злочинністю; утвердження у свідомості поляків геополітичного значення України, як такої, що стримує російську агресію, та здатної розширити рамки й можливості Європейського Союзу.

Поглиблено:

- обґрунтування поняття «діаспора», зокрема, запропоновано авторське інтегроване визначення «української діаспори» як сукупності осіб українського походження («світового українства»), які внаслідок історичних обставин, що зумовили масштабні еміграційні процеси, опинилися і проживають за межами України, які зберегли відчуття спільності власних інтересів із загальнонаціональними інтересами своєї батьківщини, розуміння власної долі, як невід'ємної від долі свого народу, і яким властиве прагнення до збереження власної етнічної ідентичності, примноження сукупного соціально-культурного надбання, намагання підтримувати на колективному та індивідуальному рівнях зв'язки з країною свого походження;

- уявлення про співпрацю з українською діаспорою в Республіці Польща як таку, що має здійснюватися дворівнево: 1) на рівні співпраці державних (урядових) інституцій й організацій; 2) на рівні співпраці й обміну досвідом різноманітних інституцій громадянського суспільства.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Результати пропонованого дослідження можуть бути використані в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, державних установ, діяльність яких безпосередньо пов'язана зі співпрацею з українцями, що проживають поза межами національного ядра і які зможуть принести користь нашій державі, особливо що стосується вироблення новітньої Стратегії національної безпеки України, українсько-польського двостороннього співробітництва, захисту національних інтересів в умовах глобалізації та зовнішньої агресії. Сформульовані в дисертації теоретичні положення, аналітичні висновки та прикладні рекомендації можуть використовуватися для розробки лекційних курсів з політології, історії, культурології, українознавства, а також розробки спеціальних політологічних курсів, орієнтованих на захист національної безпеки і національних інтересів України в сучасному світі.

Ключові слова: діаспора, українська діаспора, демократичний розвиток, європейська інтеграція, національна безпека, двосторонні відносини, українсько-польське співробітництво.

Annotation

Taran Y. A. The Ukrainian Diaspora of the Republic of Poland and its role in the democratic development of modern Ukraine. - Qualifying scientific work on the rights of manuscripts.

Dissertation for the degree of a candidate of political sciences (doctor of philosophy) in specialty 23.00.02 «Political institutes and processes» (052 - політологія; 05 - соціальні та поведінкові науки). - Military Diplomatic Academy; Institute of State and Law of them V. Koretsky of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, 2018.

The dissertation investigates the causes of the emergence, the current state and directions of the use of potential opportunities of the Ukrainian diaspora of the Republic of Poland in the conditions of democratic development of modern Ukraine. Characterized the defining features of the diaspora as a state-creating factor: participation in the socio-political, socio-economic and cultural processes of the «mother» land, the retranslation of its main values; Providing to its homeland a positive international image, economic, cultural and informational presence in geopolitically important regions; assistance in solving internal problems of the native country. On the basis of the comparative and political research of the experience of different countries (Germany, the People's Republic of China, the Russian Federation, the Republic of Azerbaijan, the Republic of Poland), the needs and possibilities for cooperation with the diaspora aimed at strengthening the bilateral relations with the country of its stay and the establishment of its own statehood are defined: use of ethnic groups involved in the financial sphere of the country of residence to ensure the political stability of the ethnic core government; the involvement of its citizens abroad to obtain and systematize the necessary information; comprehensive attention to ensuring the life of the Diaspora. The place and role of the Ukrainian diaspora of the Republic of Poland in realization of the national security strategy of Ukraine, establishment of systemic cooperation of representatives of the diaspora with Ukraine on the path of its Euro-integration and North Atlantic security advancement have been identified.

The scientific novelty of the obtained results consists in a systematic political research of the causes of the emergence of the current state and trends of the use of the potential of the Ukrainian diaspora of the Republic of Poland in the conditions of democratic development of modern Ukraine, primarily as a factor in strengthening the national security of the state. As part of the study, the following results were obtained.

First:

- a political analysis of the concept of «Diaspora» in the context of the needs of developing a modern national security strategy has been carried out. In accordance with this, the defining features of the diaspora as a state-creative factor are formulated and characterized: the correlation of their own destiny with the fate of their homeland and its people; Participation in socio-political, socio-economic and cultural processes of «mother» land, retranslation of its main values; Providing to its homeland a positive international image, economic, cultural and informational presence in geopolitically important regions; assistance in solving internal problems of the native country by attracting the intellectual potential of representatives of diaspora community associations;

- оn the basis of a comparative political study of the experience of different countries (Germany, the People's Republic of China, the Russian Federation, the Republic of Azerbaijan, the Republic of Poland), the needs and opportunities for cooperation with the diaspora, aimed at strengthening the bilateral relations with the country of its stay and the establishment of its own statehood, were identified: informational and spiritual provision of representatives of the diaspora, in particular, the development of mass media and scientific and educational publications in the language of the state of its origin; the use of ethnic groups involved in the financial sphere of the country of residence to ensure the political stability of the ethnic core government; the involvement of its citizens abroad to obtain and systematize the necessary information; comprehensive attention to ensuring the life of the Diaspora in various spheres of social development of its country of residence;

- specific features of the Ukrainian diaspora in the Republic of Poland were revealed, in particular, it was found that the Ukrainian diaspora in the Republic of Poland is less homogeneous than the diaspora communities in Canada or the United States, due to a number of objective factors: it had no experience of the existence of stable communities during the life of several generations; its identification is rather institutionalized, but its sociocultural character within the Western European tradition of humanism, democratic values, and a free market. The foregoing determines the need for appropriate cooperation between Ukraine and Poland;

- the place and role of the Ukrainian diaspora of the Republic of Poland in realization of the national security strategy of Ukraine was determined; it is proved that interaction with the Ukrainian diaspora of this country requires its exit into the institutional and organizational level, first of all, with the aim of establishing a systemic cooperation on the path of the European integration and North Atlantic security development of Ukraine (the identification of «opinion leaders» in the diaspora, the involvement of its representatives in the implementation of the Eurointe Baltic and North Atlantic security programs for Ukraine, approval of a broad Ukrainian-Polish dialogue on controversial issues, etc.).

Get further development:

- improvement of legal and regulatory parameters of Ukrainian-Polish bilateral cooperation, in particular, the creation of a separate normative act of a strategic nature, aimed at using the potential of foreign Ukrainians;

- substantiation of effective directions of cooperation with the Ukrainian diaspora in the Republic of Poland, in particular by implementing a comprehensive program for deepening business cooperation and economic cooperation; the involvement of leading Polish specialists who have experience in integrating Poland into Euro-Atlantic structures; establishment of informational cooperation, aimed at highlighting the attractiveness of European values and standards for everyday life in Ukraine;

- the identification of the classification features of the representatives of the Ukrainian diaspora (by the nature of education, the geography of settlement, the peculiarities of formation, by number) with an analysis of the specifics of the regional formation and features of the life of the Ukrainian diaspora;

- definition of the main vectors of using the potential of the Ukrainian diaspora for the formation of a positive image of Ukraine and Ukrainians in Polish society: alignment of historically formed stereotypes about Ukrainians as intolerant, aggressive and militant people; a gradual change in the representation of Poles about Ukraine, as a country of poverty, distant, covered by disorder, abuse of alcohol, infiltrated by corruption and crime; the establishment in the minds of Poles of the geopolitical significance of Ukraine, as constraining Russian aggression, and capable of broadening the scope and opportunities of the European Union.

In depth:

- the rationale for the concept of «Diaspora», in particular, the author's integrated definition of the «Ukrainian diaspora» as a set of persons of Ukrainian origin («world Ukrainianity») was proposed, which, due to the historical circumstances that led to large-scale emigration processes, appeared and live outside Ukraine, which retained the sense of commonality of their own interests with the national interests of their homeland, the understanding of their own destiny, as inseparable from the fate of their people, and which is characterized by the desire to preserve its own ethnic identity chnosti, increase aggregate social and cultural heritage, to support efforts at collective and individual levels links with the country of origin;

- the idea of cooperation with the Ukrainian diaspora in the Republic of Poland as being to be carried out bilaterally: 1) at the level of cooperation of state (governmental) institutions and organizations; 2) at the level of cooperation and exchange of experience of various civil society institutions.

Theoretical and practical significance of the obtained results. The results of the proposed study can be used in the activities of public authorities and local self-government, civil society institutions, government agencies, whose activities are directly related to cooperation with Ukrainians living outside the national core and who can benefit our state, especially concerning the elaboration of the latest National Security Strategy of Ukraine, Ukrainian-Polish bilateral cooperation, protection of national interests in the conditions of globalization and external aggression. The theoretical positions, analytical conclusions and applied recommendations formulated in the dissertation can be used for the development of lecture courses on political science, history, cultural studies, Ukrainian studies, as well as the development of special political science courses aimed at protecting national security and national interests of Ukraine in the modern world.

Key words: diaspora, Ukrainian diaspora, democratic development, European integration, national security, bilateral relations, Ukrainian-Polish cooperation.

Список публікацій здобувача за темою дисертації

Наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації:

1. Таран Я. А. Політологічний аналіз формування української діаспори: причини виникнення та розвиток. Трибуна. 2010. № 1-2. С. 42-43.

2. Таран Я. А. Можливості впливу представників української діаспори на суспільно-політичне життя Республіки Польща, в котрій вони проживають. Актуальні проблеми міжнародних відносин. 2012. Вип. 108. С. 133-135.

3. Таран Я. А. Місце і роль української діаспори Республіки Польща в реалізації стратегії національної безпеки України в умовах розгортання євроінтеграційного вектора. Міжнародні відносини. Серія: «Політичні науки»: електронне видання Ін-ту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 2016. № 10. URL: http://journals.iir.kiev.ua/index.php/pol_n/issue/current

4. Таран Я. А. Основні напрями взаємодії України з представниками української діаспори Республіки Польща. Держава і право. Серія: «Політичні науки»: зб. наук. праць / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2016. Вип. 72. С. 197-214.

5. Таран Я. А. Роль української діаспори Республіки Польща в реалізації стратегії національної безпеки України. Держава і право. Серія: «Політичні науки»: зб. наук. праць / Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Київ: Вид-во «Юридична думка», 2017. Вип. 78. С. 172-186.

6. Таран Я. А. Діаспора та її роль у політичному розвитку суспільства. Humanities and Social Science. 2015. № III (7), Issue: 42. С. 56-59.

Наукові праці, які засвідчують апробацію матеріалів дисертації:

7. Таран Я. А. Національно-психологічні особливості української діаспори. Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України: матеріали ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф. (м. Хмельницький, 19 лист. 2010 р.) / Державна прикордонна служба України, Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Хмельницький: Вид-во НАДПСУ, 2010. С. 198-199.

Наукові праці, які додатково відображають наукові результати дисертації:

8. Таран Я. А. Українська діаспора в сучасній класифікації. Зовнішні справи. 2011. № 7-8. С. 56-58.

9. Таран Я. А. Можливості співпраці з українською діаспорою в республіці Польща в контексті національних інтересів України. Studia Politologica Ukraino-Polona. 2012. Вип. 2. С. 166-169.

Зміст

Вступ

1. Діаспора як соціальний феномен і об'єкт політологічного аналізу

1.1 Джерельна база і класифікаційні ознаки поняття «діаспора» як характерного для України суспільно-політичного явища

1.2 Систематизація світового досвіду використання потенціалу діаспори як чинника зміцнення національної безпеки держави її походження

Висновки до Розділу 1

2. Українська діаспора в Республіці Польща: причини виникнення, сучасний стан та потенційні можливості

2.1 Суспільно-політичні особливості становлення і характер діяльності української діаспори в Республіці Польща

2.2 Політичні аспекти формування образу України та українців у польському суспільстві

Висновки до Розділу 2

3. Українська діаспора Республіки Польща як чинник демократичного розвитку й реалізації стратегії національної безпеки України

3.1 Основні напрями взаємодії України з представниками української діаспори Республіки Польща

3.2 Місце і роль української діаспори Республіки Польща в реалізації стратегії національної безпеки України у контексті європейської інтеграції

Висновки до Розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ

діаспора польща суспільний політичний

Обґрунтування вибору теми дослідження. В сучасному світі, внаслідок різних причин політичного, економічного та соціального характеру, все більше набирають обертів міграційні процеси як добровільного, так і вимушеного характеру. Не оминув цей процес і Україну. Згідно офіційної світової статистики кожен четвертий-п'ятий українець у світі проживає за межами своєї історичної батьківщини майже в 100 країнах, і не всі з них проживають легально, тому серед дослідників не існує єдності щодо їх загальної кількості. В умовах становлення незалежної України постало зацікавлення як української влади, провідних науковців, так і пересічних громадян до українських спільнот, що опинилися внаслідок різних історичних причин поза межами України, оскільки недостатній ступінь дослідження даної проблематики не дозволяє в повній мірі використовувати потенціал організацій української діаспори для ефективної реалізації внутрішньополітичної модернізації, зовнішньої політики нашої держави, спрямованої на покращення взаємовідносин з іншими країнами в різних сферах суспільного життя та підняття іміджу України у світі. До того ж, відтворення цілісної картини ґенези українського етносу неможливе без дослідження української діаспори, яка є його невід'ємною частиною.

Упродовж останніх років Україна активізувала співпрацю із закордонними українцями, вбачаючи в них потужний державотворчий потенціал. Особливо це стосується країн, суміжних з Україною, однією з яких є Республіка Польща. Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється наявністю спільного кордону Польщі з Україною та етнічною близькістю двох народів. А також тим, що в даній країні проживає найбільша автохтонна громада українців серед країн Європейського Союзу.

Оцінюючи рівень дослідження вказаної проблеми, слід відзначити, що, незважаючи на дослідження вітчизняними науковцями її окремих аспектів (Т. Бевз, І. Винниченко, С. Віднянський, В. Євтух, В. Кирилич, Т. Кияк, С. Кульчицький, Ю. Лагутов, А. Попок, С. Рудницький, В. Трощинський, А. Шевченко), проблема використання її в інтересах держави та її структур залишається недостатньо дослідженою, насамперед засобами політичної науки. Саме тому й виникла необхідність у дослідженні питань, пов'язаних із розселенням, чисельністю українців, особливостями їхньої адаптації в іноетнічному середовищі, змінами в етнічній свідомості, адаптації, взаємодії з іншими етнонаціональними спільнотами тощо. Без урахування цих процесів не можна обійтися при виробленні концепції формування, функціонування та взаємозв'язків української діаспори з Україною.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертацію виконано на четвертій кафедрі Воєнно-дипломатичної академії в межах тематичного напряму науково-дослідної роботи «Історія воєнної розвідки України: причини витоку та сучасний стан» (шифр «Історія», № 0101U001382). Тема дисертації затверджена Вченою радою Об'єднаного інституту при Національній академії оборони України (протокол № 4 від 25 листопада 2010 р.).

Мета і завдання дослідження. Метою пропонованої дисертаційної роботи є з'ясування стану і потенційних державотворчих можливостей української діаспори Республіки Польща, а також визначення основних напрямів її залучення до процесу демократизації сучасної України - створення нових та вдосконалення існуючих політичних інститутів, розбудови громадянського суспільства, реалізації стратегії національної безпеки. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- обґрунтувати поняття «діаспора», проаналізувати причини виникнення, сучасний стан, структуру, класифікаційні ознаки, суспільно-політичні орієнтації зазначеного явища;

- визначити й узагальнити теоретико-методологічні засади дослідження потреб і можливостей співпраці з діаспорою з метою забезпечення національної безпеки держави;

- здійснити політологічний аналіз суспільно-політичних особливостей формування української діаспори в Республіці Польща і виявити ознаки політичного портрета її сучасного представника в польському суспільстві;

- дослідити основні сфери діяльності представників української діаспори в Республіці Польща;

- охарактеризувати основні напрями взаємодії України з представниками української діаспори Республіки Польща;

- визначити місце і роль української діаспори Республіки Польща в реалізації стратегії національної безпеки України.

Об'єктом дослідження є діаспора як чинник міждержавної взаємодії в умовах суспільно-політичних трансформацій.

Предметом дослідження є українська діаспора Республіки Польща та її роль у демократичному розвитку сучасної України.

Методи дослідження. Застосування методології у рамках пропонованого дослідження визначається потребою всебічного аналізу теми та базується на комплексному підході з використанням загальнонаукових і конкретно-наукових методів пізнання, які дозволили всебічно розкрити суть поставленої проблеми, забезпечити обґрунтованість і достовірність наукових результатів. Міждисциплінарний характер дослідження зумовив одночасне застосування методик і категорій, які використовуються в рамках споріднених з політичною наукою галузей знань - філософії, психології, правознавства, соціології, культурології, - що й дозволило системно охарактеризувати об'єкт і предмет дослідження. З метою систематизації теоретичного матеріалу та отримання нових результатів застосовувались аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія і протиставлення, сходження від абстрактного до конкретного, а також принципи об'єктивності, системності, причинності й цілісності дослідження. У дисертації застосовано цілий ряд різних методів: діалектичний, системний, структурно-функціональний, історичний, порівняльно-політологічний, аксіологічний, прогностичний.

З позиції діалектичного методу розглянуто суперечності та взаємодію різних чинників у діяльності діаспори як важливого ресурсу державотворення і вдосконалення громадянського суспільства. Системний метод дозволив прослідкувати демократичні й, зокрема, посттоталітарні трансформації як комплексний багатоаспектний процес. Структурно-функціональний метод дав змогу виявити особливості інституціоналізації та розвитку складних явищ і процесів в умовах переходу суспільства від авторитаризму до демократії. Історичний метод використано з метою виявлення специфіки становлення і розвитку феномену діаспори як у загальноцивілізаційному контексті, так і в умовах новітньої політичної модернізації Республіки Польща та України. Порівняльно-політологічний метод дозволив порівняти й систематизувати досвід використання можливостей діаспори як чинника національної безпеки держави походження її представників. Аксіологічний метод посприяв виявленню визначальних ціннісних орієнтацій представників української діаспори у польському суспільстві, їх участі і налаштованості щодо якісних змін демократичного характеру в Україні. Застосування прогностичного методу дозволило виявити тенденції і перспективи використання потенційних можливостей української діаспори як важливого ресурсу демократичного оновлення українського суспільства.

Системне застосування зазначених методів зумовило виявлення ключових суперечностей, причинно-наслідкових зв'язків досліджуваних проблем, чинників і умов їх розв'язання, а також дозволило реалізувати авторське бачення процесу демократизації сучасної України, можливостей максимального використання внутрішніх і зовнішніх ресурсів у розвитку зазначеного процесу. Окрім наукового доробку вітчизняних авторів, теоретичну основу дослідження склали праці зарубіжних, зокрема, польських науковців і громадсько-політичних діячів. Поряд з вищезазначеним, у роботі відображено емпіричні спостереження автора за розвитком політичних процесів в умовах становлення незалежної України.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в системному політологічному дослідженні причин виникнення, сучасного стану і напрямів використання потенційних можливостей української діаспори Республіки Польща в умовах демократичного розвитку сучасної України, насамперед як чинника зміцнення національної безпеки держави. У рамках проведеного дослідження отримано наступні результати.

Уперше:

- здійснено політологічний аналіз поняття «діаспора» в контексті потреб вироблення сучасної стратегії національної безпеки. У відповідності з цим сформульовано й охарактеризовано визначальні риси діаспори як державотворчого чинника: співвіднесення власної долі з долею своєї батьківщини та її народу; участь у суспільно-політичних, соціально-економічних та культурних процесах «материнської» землі, ретрансляція її основних цінностей; забезпечення своїй батьківщині позитивного міжнародного іміджу, економічної, культурної та інформаційної присутності в геополітично важливих регіонах; сприяння розв'язанню внутрішніх проблем рідної країни за рахунок залучення інтелектуального потенціалу представників діаспорних громадських об'єднань;

- на основі порівняльно-політологічного дослідження досвіду різних країн (Німеччини, Китайської Народної Республіки, Російської Федерації, Республіки Азербайджан, Республіки Польща) визначено потреби й можливості співпраці з діаспорою, спрямованої на зміцнення двосторонніх відносин з країною її перебування та утвердження власної державності: сприяння в інформаційному та духовному забезпеченні представників діаспори, зокрема, розвиток засобів масової інформації та науково-освітніх видань мовою держави її походження; використання етнічних груп, задіяних у фінансовій сфері країни проживання для забезпечення політичної стабільності уряду етнічного ядра; залучення своїх громадян за кордоном для добування й систематизації необхідної інформації; всебічна увага до забезпечення життєдіяльності діаспори в різних сферах суспільного розвитку країни її проживання;

- виявлено специфічні особливості української діаспори в Республіці Польща, зокрема, з'ясовано, що українська діаспора у Республіці Польща є менш гомогенною у порівнянні з діаспорними громадами Канади або США, що обумовлено низкою об'єктивних чинників: вона не мала досвіду існування стабільних громад протягом життя кількох поколінь; її ідентифікація носить радше не інституціолізований, а соціокультурний характер у межах західноєвропейської традиції гуманізму, демократичних цінностей, вільного ринку. Вищезазначене зумовлює необхідність відповідної співпраці між Україною та Польщею;

- з'ясовано місце і роль української діаспори Республіки Польща в реалізації стратегії національної безпеки України; доведено, що взаємодія з українською діаспорою цієї країни потребує її виходу на інституційно-організаційний рівень, насамперед з метою налагодження системної співпраці на шляху євроінтеграційного і північноатлантичного безпекового поступу України (виокремлення «лідерів думок» у середовищі діаспори, залучення її представників до реалізації євроінтеграційних і північноатлантичних безпекових програм для України, утвердження широкого українсько-польського діалогу зі спірних проблем та ін.).

Дістали подальшого розвитку:

- удосконалення нормативно-правових параметрів українсько-польського двостороннього співробітництва, зокрема, запропоновано створення окремого нормативного акту стратегічного характеру, спрямованого на використання потенціалу зарубіжного українства;

- обґрунтування ефективних напрямів співпраці з українською діаспорою в Республіці Польща, зокрема шляхом реалізації комплексної програми з поглиблення ділового співробітництва й економічної співпраці; залучення провідних польських фахівців, що володіють досвідом інтеграції Польщі в євроатлантичні структури; налагодження інформаційної співпраці, спрямованої на висвітлення в Україні привабливості європейських цінностей і стандартів повсякденного життя;

- виокремлення класифікаційних ознак представників української діаспори (за характером утворення, за географією розселення, за особливостями формування, за чисельністю) з аналізом специфіки регіонального формування і особливостей життєдіяльності української діаспори;

- визначення основних векторів використання потенціалу української діаспори для формування позитивного образу України і українців у польському суспільстві: нівелювання історично сформованих стереотипних уявлень про українців як нетолерантних, агресивних і войовничих людей; поступова зміна уявлення поляків про Україну, як про країну бідну, відсталу, охоплену безладдям, зловживанням алкоголем, пронизану корупцією і злочинністю; утвердження у свідомості поляків геополітичного значення України, як такої, що стримує російську агресію, та здатної розширити рамки й можливості Європейського Союзу.

Поглиблено:

- обґрунтування поняття «діаспора», зокрема, запропоновано авторське інтегроване визначення «української діаспори» як сукупності осіб українського походження («світового українства»), які внаслідок історичних обставин, що зумовили масштабні еміграційні процеси, опинилися і проживають за межами України, які зберегли відчуття спільності власних інтересів із загальнонаціональними інтересами своєї батьківщини, розуміння власної долі, як невід'ємної від долі свого народу, і яким властиве прагнення до збереження власної етнічної ідентичності, примноження сукупного соціально-культурного надбання, намагання підтримувати на колективному та індивідуальному рівнях зв'язки з країною свого походження;

- уявлення про співпрацю з українською діаспорою в Республіці Польща як таку, що має здійснюватися дворівнево: 1) на рівні співпраці державних (урядових) інституцій й організацій; 2) на рівні співпраці й обміну досвідом різноманітних інституцій громадянського суспільства.

Практичне значення отриманих результатів. Результати пропонованого дослідження можуть бути використані в діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інститутів громадянського суспільства, державних установ, діяльність яких безпосередньо пов'язана зі співпрацею з українцями, що проживають поза межами національного ядра і які зможуть принести користь нашій державі, особливо що стосується вироблення новітньої Стратегії національної безпеки України, українсько-польського двостороннього співробітництва, захисту національних інтересів в умовах глобалізації та зовнішньої агресії.

Сформульовані в дисертації теоретичні положення, аналітичні висновки та прикладні рекомендації можуть використовуватися для розробки лекційних курсів з політології, історії, культурології, українознавства, а також розробки спеціальних політологічних курсів, орієнтованих на захист національної безпеки і національних інтересів України в сучасному світі.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійною науковою роботою, яка характеризується авторським підходом до розгляду української діаспори Республіки Польща та її ролі у демократичному розвитку сучасної України.

Апробація матеріалів дисертації. Основні наукові положення та висновки дисертаційної роботи обговорювалися у виступах на наукових конференціях, семінарах, круглих столах: ІХ Науково-методичній конференції «Фахові аспекти забезпечення національної безпеки держави» (м. Київ, 08 квітня 2010 р.); ІХ Воєнно-науковій конференції наукових і науково-педагогічних працівників Воєнно-дипломатичної академії (м. Київ, 03 листопада 2010 р.); Науково-практичній конференції Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького «Освітньо-наукове забезпечення діяльності правоохоронних органів і військових формувань України» (м. Київ, 19 листопада 2010 р.); VI Міжнародній науково-практичній конференції Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (м. Київ, 25 листопада 2010 р.); ХVI Воєнно-науковій конференції наукових і науково-педагогічних працівників Воєнно-дипломатичної академії (м. Київ, 07 квітня 2011 р.); Х Науково-методичній конференції наукових і науково-педагогічних працівників Воєнно-дипломатичної академії (м. Київ, 23 листопада 2011 р.); ІІІ Міжнародному науковому семінарі, присвяченому пам'яті В'ячеслава Липинського «Роль еліти у процесах політичної трансформації Польщі та України: історія і сучасність» (м. Житомир, 26 листопада 2011 р.); ХІ Науково-методичній конференції Воєнно-дипломатичної академії (м. Київ, 29 листопада 2012 р.); ХVIІІ Воєнно-науковій конференції слухачів і молодих науковців Воєнно-дипломатичної академії (м. Київ, 26 квітня 2013 р.); ХІІІ Науково-методичній конференції Воєнно-дипломатичної академії (м. Київ, 27 листопада 2014 р.); Круглому столі «Політичні партії і вибори в Україні» (м. Київ, 26 червня 2015 р.); І Конгресі Громадської організації «Академія політичних наук» (м. Київ, 20 вересня 2016 р.).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, з яких 6 - наукові праці, в яких опубліковані основні наукові результати дисертації, 1 - наукова праця, яка засвідчує апробацію матеріалів дисертації, 2 - наукові праці, які додатково відображають наукові результати дисертації.

Структура та обсяг дисертації обумовлена можливостями джерельної бази, метою та основними завданнями роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг становить 187 сторінок, із них основний текст - 158 сторінок, список використаних джерел (287 найменувань) - 26 сторінок, додатки - 2 сторінки.

1. Діаспора як соціальний феномен і об'єкт політологічного аналізу

1.1 Джерельна база і класифікаційні ознаки поняття «діаспора» як характерного для України суспільно-політичного явища

У контексті оцінки джерельної бази пропонованого дисертаційного дослідження увагу варто зосередити насамперед на нормативно-правових документах, що регламентують життєдіяльність діаспори. Так, стаття 1 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права проголошує: «Всі народи мають право на самовизначення. За силою цього права вони вільно встановлюють свій політичний статус і вільно забезпечують свій економічний, соціальний і культурний розвиток» [126]. З цього та інших документів (Європейської конвенції прав людини; Рамкової конвенції про захист прав національних меншин; Європейської хартії регіональних мов або мов меншин; Документу Копенгагенської наради з людського виміру) [61, 81] постає право кожного народу на створення власної держави або ж на певне виокремлення в межах складного державного утворення.

Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, прийнята резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, покладає на держави обов'язок захищати на їх територіях існування та самобутність національних чи етнічних, культурних, релігійних та мовних меншин та створювати умови для розвитку такої самобутності [214]. Отже, особам, що належать до національних, етнічних, релігійних, мовних меншин (діаспори), гарантується право на рівність перед законом, надання рівних можливостей в економічному, соціальному, політичному і культурному житті. Міжнародний досвід засвідчує, що в більшості випадків питання щодо становища і прав представників діаспори розглядаються як конкретизація загальновизнаних прав людини. У цьому контексті діаспора постає як суб'єкт політичної діяльності, а не як пасивний об'єкт влади. Наявність значної кількості нормативно-правових документів щодо статусу національних меншин (діаспори) засвідчує, що міжнародне право дозволяє на належному рівні захистити права представників даної групи в країні перебування, а міжнародне законодавство здатне забезпечувати право на самовизначення людини, на її рівність перед законом із громадянами країни перебування.

Переходячи до українських реалій, слід зазначити, що інтерес до українців, які опинилися за межами свого національного ядра, розпочався від часу проголошення незалежності України. Відтоді можна вести відлік нового етапу національної культури, оскільки вже у 1990-і роки були прийняті нормативно-правові акти, в яких одним із головних чинників існування та самобутності української нації було визнано культуру. Своєю чергою розбудова національної культури потребує відтворення української етнокультури, підтримання традицій культуротворчого процесу, що й зумовило інтерес до цієї проблематики як на етнічній території, так і за кордоном [2; 4; 5; 8; 10; 11; 19; 20; 24; 38].

Відтворення цілісної картини ґенези українського етносу неможливе без дослідження державотворчого потенціалу української діаспори, яка є його невід'ємною частиною. З огляду на це виникла необхідність у дослідженні питань, пов'язаних із розселенням, чисельністю українців, особливостями їхньої адаптації в іноетнічному середовищі, змінами в етнічній свідомості, адаптації, взаємодії з іншими етнонаціональними спільнотами тощо. Без урахування цих аспектів не можна обійтися при виробленні концепції формування, функціонування та взаємозв'язків української діаспори з Україною [21; 23; 26; 31; 50; 51; 55; 58; 59; 60; 64; 65; 67; 75; 76; 104].

Національна політика України та програми плануються та здійснюються з урахуванням законних інтересів осіб, що належать до меншин (діаспори). Що стосується політики України щодо діаспори, то тут суттєвим кроком слід вважати Державну програму «Українська діаспора на період до 2000 року», затверджену постановою Кабінету Міністрів України 22 січня 1996 р. У цьому документі знайшли відображення завдання налагодження зв'язків та розвитку співробітництва України й української діаспори, створення механізму міжнародно-правового захисту інтересів зарубіжних українців, розв'язання низки проблем їхнього культурно-освітнього життя [205]. Тоді вперше на державному рівні було розроблено конкретні заходи задля духовного єднання світового українства. Україна заявила про свій намір на державному рівні опікуватися долею своїх синів і дочок, які опинилися за межами держави. Наступним кроком щодо посилення уваги держави до діаспори стало включення до нової Конституції України статті 12, де проголошується: «Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави» [205].

Налагодження, розширення і всебічне зміцнення зв'язків з українською діаспорою має на меті досягнення певних раціональних політичних і економічних цілей. Зокрема, це стосується використання інтелектуального, політичного та економічного потенціалу діаспори для встановлення дружніх, тісних стосунків України з країнами проживання зарубіжних українців, посилення ролі країни у світовому співтоваристві та захисту національних інтересів [30; 35; 69; 70; 71; 73; 91; 100; 103; 105; 106; 123; 129; 226, с. 34-39].

Серед центральних органів виконавчої влади, до компетенції яких належить вирішення проблем української діаспори, є: Державний комітет України у справах національностей та міграції, на який Указом Президента № 486 від 27 квітня 2004 р. «Про забезпечення організації співпраці з українцями, які проживають за межами України» було покладено здійснення координації діяльності у цій сфері; Міністерство закордонних справ України, яке спрямовує свою діяльність на виконання заходів щодо встановлення зв'язків з українцями, які проживають за межами України; Міністерство культури і туризму України, одним із важливих напрямів роботи якого є реалізація державної політики щодо підтримки культури українців, які проживають за межами держави.

Основним документом, розробленим із метою реалізації стаття 12 Конституції України щодо задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонних українців, є Національна програма «Закордонне українство» на період до 2015 року. Урядовий комітет із питань гуманітарної та соціальної політики розробив розпорядження «Про схвалення Концепції Державної програми співпраці із закордонними українцями на період до 2015 року». Зазначену програму було спрямовано на «зміцнення зв'язків з українцями, котрі мешкають за кордоном, та з їхніми громадськими організаціями»; на сприяння «поширенню інформації про нашу державу, підвищенню авторитету України у світі». Програмою було передбачено «активізацію співпраці із закордонними українцями у галузях науки, освіти, культури, туризму та інформації, торговельно-економічне і науково-технічне співробітництво, проведення спільних заходів» [82]. Метою програми зазначено збереження етнічної ідентичності зарубіжних українців шляхом сприяння процесам формування українських громадських організацій і національно-культурних автономій; ефективне використання українського фактору при просуванні інтересів України у міждержавних відносинах; поширення за допомогою закордонного українства інформації серед громадських, політичних, наукових та ділових кіл зарубіжжя про торговельно-економічні, науково-технічні та туристичні можливості України, підвищення її авторитету в світі. 21 червня 2017 р. розпорядженням Кабінету міністрів України було схвалено «Концепцію Державної програми співпраці із закордонними українцями на 2017-2020 роки». У цій Концепції підтверджуються основні положення попереднього документу й разом з тим зазначається, що «виклики сьогодення, які стоять перед Україною, зокрема зовнішня агресія проти України, сприяли консолідації громадських організацій закордонних українців та значній активізації їх громадської діяльності, спрямованої на захист історичної Батьківщини та відновлення територіальної цілісності України» [161].

З огляду на необхідність урегулювання статусу українців, які проживають за межами держави, полегшення їхніх контактів з етнічною Батьківщиною у 2004 році було прийнято Закон України «Про правовий статус закордонних українців». Згідно цього закону, «закордонний українець - це особа, яка є громадянином іншої держави або особою без громадянства, а також має українське етнічне походження або є походженням з України», що означає «належність особи або її предків до української нації та визнання нею України батьківщиною свого етнічного походження» [159]. Україна, з метою задоволення національно-культурних і мовних потреб закордонних українців під час укладення міжнародних договорів передбачає забезпечення прав українських меншин за кордоном, створення оптимальних умов та можливостей для задоволення їхніх соціальних, культурно-освітніх, інформаційних та інших потреб, сприяє укладенню міжнародних договорів про співробітництво в галузях культури, освіти, соціального захисту, інформаційного забезпечення, з урахуванням інтересів організацій закордонних українців, надає українським культурно-інформаційним центрам організаційну, методичну, технічну та іншу допомогу в місцях компактного проживання українців за кордоном, створює умови для радіомовлення та телевізійної трансляції програм з України на територію компактного проживання українців за кордоном на підставі міжнародних угод, зокрема через супутниковий зв'язок та інші засоби комунікації [154; 155; 156; 158; 159;160; 207].

Згідно міжнародних норм і практики, що склалася в демократичних країнах, особи, які належать до національних чи етнічних, релігійних та мовних меншин (діаспори), мають право: користуватися досягненнями своєї культури, сповідувати свою релігію та проводити релігійні обряди, а також користуватися своєю мовою у приватному житті публічно, вільно та без втручання чи дискримінації у будь-якій формі; брати активну участь у культурному, релігійному, громадському, економічному та державному житті. У відповідності з цим демократичні держави вживають необхідних заходів, які включають:

- забезпечення того, щоб особи, які належать до меншин (діаспори), могли повністю та ефективно здійснювати свої права та основні свободи без будь-якої дискримінації і на підставі рівності перед законом;

- створення сприятливих умов, які дозволять особам, що належать до меншин (діаспори), розвивати свою культуру, мову, релігію, традиції та звичаї, за винятком тих випадків, коли конкретна діяльність здійснюється з порушенням національного законодавства та суперечить міжнародним нормам;