Українська діаспора Республіки Польща та її роль у демократичному розвитку сучасної Україниkratichnomu-rozvitku-suchasnoyi-ukrayini-_d_

Вітчизняний науковець С. Бочаров вважає, що стратегію євроатлантичної інтеграції Польщі необхідно розглядати в якості «sui generis» через унікальність, складність та надзвичайну динамічність цього процесу. «Такий підхід обумовлює необхідність розглядати європейську інтеграцію Польської держави в контексті стратегічних інтересів Варшави та Брюсселя, а також внутрішньополітичних та зовнішньополітичних дій, спрямованих на забезпечення цих інтересів», - підкреслює дослідник [13, с. 14]. Український євроатлантичний шлях також цілком коректно охарактеризувати як «sui generis», що має формувати в ідеалі рівновагу інтересів Києва та Брюсселя, а в сучасних геополітичних реаліях - більш складну комбінацію інтересів й амбіцій ще декількох як європейських, так і неєвропейських акторів. За таких умов вагомим фактором успішності просування і захисту національних інтересів України на шляху євроатлантичної інтеграції стає тісна співпраця з діаспорними громадами у країнах Європи, не є виключенням і Польща. Адже одним з тих висновків, які варто врахувати Україні при аналізі євроатлантичних стратегій країн Центральної і Східної Європи, є те, що успішність цих стратегій багато в чому була забезпечена значною підтримкою з боку інших держав-членів ЄС.

Важливість налагодження тісної співпраці з діаспорними громадами є безперечною ще й тому, що справжня діаспора - це особливе соціальне середовище. З одного боку, у діаспори більшість потреб, турбот й інтересів співпадають з відповідними потребами, турботами й інтересами інших жителів країни проживання. З іншого боку, саме у діаспорному середовищі формуються специфічні потреби й інтереси, які пов'язують його з історичною батьківщиною. Канадський професор українського походження П. Побочій називає цей феномен «етнічними лініями зв'язку інформаційної взаємодії», які утворюють «своєрідну тріаду відносин між діаспорою, країнами її проживання та історичною батьківщиною (країною походження)» [57, с. 20].

Названа тріада визначає стійкість тієї чи іншої діаспорної спільноти, її можливості відтворення і самовідтворення, її здатність створювати, розвивати і контролювати власні соціокультурні, політичні, економічні та інші інституції, що матимуть змогу не тільки регулювати відносини відповідного характеру всередині діаспорного середовища, але й впливати на державну політику країни проживання. Аналіз інституційно-організаційної структури української діаспори у Республіці Польща, представлений вище, дозволяє стверджувати, що польські українці спромоглися створити подібну тріаду взаємозв'язків, потенціал якої, на наш погляд, ще не в повній мірі використаний Україною на шляху її євроатлантичного поступу.

Шляхами взаємодії української діаспори у Польщі з Україною у процесі розгортання її євроінтеграційної та північноатлантичної безпекової стратегій можна умовно поділити на взаємодію і співпрацю індивідуального і групового рівня.

Взаємодія діаспори з Україною на індивідуальному рівні має наступні вектори: 1) підтримка українських громадян, які тимчасово перебувають за кордоном; 2) викладацька діяльність; 3) особисті контакти [57, с. 56]. Серед вказаних векторів взаємодії, на нашу думку, найбільш недооціненою залишається викладацька діяльність. Адже активне залучення представників наукових й освітянських кіл з середовища українських діаспорян у Польщі для проведення інформаційно-агітаційних кампаній як в Україні, так і в країнах ЄС, безумовно, сприятиме євроатлантичній інтеграції України, зокрема збільшуватиме число її прихильників серед українських громадян завдяки налагодженню безпосередніх контактів з громадянами Польщі.

Взаємодія діаспори з Україною на груповому рівні має наступні вектори: 1) підтримка українських громадян, які тимчасово перебувають за кордоном; 2) викладацька діяльність; 3) особисті контакти; 4) обмін делегаціями (насамперед, у науковому, громадсько-політичному та молодіжному середовищі); 5) спільні проекти (в економічній, науковій, соціально-благодійницькій царині); 6) посередництво [57, с. 56]. Створення і просування спільних проектів та програм посередництва, на наше переконання, у найближчій перспективі можуть розглядатися в якості найбільш ефективних інформаційно-агітаційних практик євроатлантичної стратегії України у її взаємодії з діаспорою у Польщі. Причому, такі спільні проекти і програми повинні мати як державно-урядову, так неурядову природу.

На підтвердження важливості взаємодії української діаспори у Польщі з історичною батьківщиною на груповому рівні на шляху реалізації євроінтеграційної та північноатлантичної безпекової стратегій України, передусім через використання інституційно-організаційної структури діаспори, свідчать наступні дані. Згідно з соціологічними опитуваннями, які проводилися серед діаспорної молоді українства у Польщі, для 80 % респондентів серед головних чинників, що зумовлюють належність опитуваних до українського народу, одне з перших місць займає участь у культурному і політичному житті української громади (70 %), а найостанніші місця - українське громадянство і життя в Україні (2,8 %) [235, с. 164]. Таким чином, можна з впевненістю стверджувати, що провідну увагу в процесі поглиблення взаємодії України з діаспорянами у Польщі в умовах розгортання національного євроатлантичного поступу має бути звернено на співпрацю з організаціями й об'єднаннями польського українства.

Особливе місце має бути відведене налагодженню співпраці з молодими представниками українських діаспорян. Адже, на жаль, політична і громадська активність серед молодих діаспорян є надзвичайно низькою, вони майже не залучені в активне суспільно-політичне життя. При цьому, зважаючи на те, що євроатлантичні прагнення України - це стратегія, спрямована не на одне десятиріччя, роль української молоді Польщі в її реалізації не можна недооцінювати. Нині ж українська молодь у Польщі більше цікавиться життям своїх співвітчизників у своїй країні (67,1 %), ніж життям українців в Україні (42,8 %). Сучасну Україну як поки що не дуже заможну державу сприймає 35,7 % молодих респондентів, як батьківщину своїх рідних і близьких - 10 %, як вільну державу - 21 % [235, с. 165]. Відтак, одним із центральних зовнішньополітичних завдань Української держави сьогодні є не лише утвердження її європейського образу в країнах ЄС, але й формування цього образу у середовищі молоді українських діаспор країн Європи, у тому числі і в Республіці Польща.

Таким чином, взаємодія Української держави з українською діаспорою в Республіці Польща в реалізації стратегії розвитку європейської інтеграції та утвердження північноатлантичного безпекового вектору України має носити комплексний характер. Залучення української діаспори Польщі уявляється необхідним, насамперед у напрямі проведення широкої інформаційно-агітаційної кампанії як усередині України, так і на теренах Європейського Союзу, а також у царинах налагодження тісної співпраці урядових і неурядових інституцій, організацій, об'єднань України та Польщі, у тому числі - товариств української діаспори. Місце і роль української діаспори в забезпеченні успішної реалізації євроатлантичних стратегій України мають корегуватися відповідно до перегляду та доопрацювання на системному рівні політики українсько-польських відносин відповідно до умов, що кардинально змінилися в останні два роки, як на рівні двосторонньої співпраці, так і в контексті євроінтеграційного і північноатлантичного співробітництва. Одним із провідних акторів названих процесів мають стати найвпливовіші представники української діаспори - «лідери думок».

Висновки до Розділу 3

Аналіз у третьому розділі основних напрямів взаємодії української діаспори Республіки Польща з Українською державою та визначення її місця і ролі в реалізації євроінтеграційної і північноатлантичної безпекових стратегій дозволив дійти наступних висновків.

Можливості впливу діаспори на зовнішньополітичні процеси є доволі обмеженими. Вони залежать від низки чинників, перш за все - від формального політико-правового і фактичного становища діаспори у країні проживання та від рівня національно-культурної самоідентифікації її представників, наявності у них внутрішнього відчуття приналежності до історичної батьківщини, потреби налагодження постійних контактів з нею тощо. У цьому контексті, слід зазначити, що українська діаспора в Республіці Польща є менш гомогенною у порівнянні з діаспорними громадами Канади або США, що обумовлено низкою об'єктивних чинників. Адже українська діаспора в Польщі не мала досвіду стабільного існування в громадах протягом життя кількох поколінь. Її ідентифікація носить радше не інституціоналізований, а соціокультурний характер у межах західноєвропейської традиції гуманізму, демократичних цінностей, вільного ринку.

Особливості становлення і розвитку української діаспори у Республіці Польща обумовлюють необхідність диверсифікації роботи з боку України щодо налагодження зв'язків з кожною із підгруп діаспорної спільноти. За цих умов координаційна роль урядових інституцій Української держави є центральною: урядові інституції України мають бути модераторами тих процесів, які спрямовані на узгодження зусиль України і діаспорного середовища на шляху просування її позитивного іміджу в світі, налагодження постійних і міцних контактів представників діаспори з історичною батьківщиною, створення консолідованої, позапросторової єдиної української нації. Головним завданням співпраці Української держави з діаспорою у Польщі постає перетворення заходів взаємодії і співробітництва зі спорадичних, поодиноких подій або подій, присвячених певним «круглим датам», на систематичну і комплексну роботу з метою утвердження широкого українсько-польського діалогу. Українська діаспора у Республіці Польща має стати одним із провідних акторів названого процесу, відіграти роль своєрідного посередника між своєю історичною батьківщиною та фактичною країною проживання.

Провідним вектором розвитку співпраці Української держави з діаспорою у Польщі є розгортання потужного інформаційного впливу щодо формування позитивного іміджу України й українців у Польщі та на теренах Європейського Союзу з активним залученням до цієї стратегії так званих «лідерів думок» із середовища української діаспори. Останні в українському діаспорному середовищі Польщі - це, як правило, або представники інтелігенції (освітяни, науковці, журналісти), або представники так званого «третього сектору», а також найбільш активні представники релігійних громад. Інформаційний вплив на діаспорне середовище українства в Польщі може і має здійснюватися через традиційні та електронні ЗМІ (як українські, так і польські). Особливу увагу необхідно приділити розробці стратегії залучення мережевих ЗМІ та відповідних спільнот у процесі розширення взаємодії України з українською діаспорою в Республіці Польща з метою формування позитивного іміджу України й українців.

Надзвичайно важливим напрямом взаємодії Української держави з українською діаспорою у Республіці Польща є ділове співробітництво, оскільки економічна співпраця нині є найменш розвинутим вектором взаємодії української діаспори цієї країни з Україною. Якщо на рівні особистих контактів або бізнесових відносин можна знайти приклади успішної співпраці, то на державному рівні досі бракує системної та послідовної стратегії залучення польських українців до реалізації спільних з Україною економічних програм і проектів. З метою подолання названої проблеми доцільною є реалізація комплексної програми з поглиблення ділового співробітництва й економічної співпраці України з українською діаспорою у Польщі.

Залучення української діаспори в Польщі до реалізації євроінтеграційної і північноатлантичної безпекової стратегій Української держави - один із провідних векторів співпраці. Така робота має носити системний і комплексний характер, спиратись на комбіновану стратегію. Остання, з одного боку, передбачає системне врахування досвіду Польщі в здійсненні її інтеграції у євроатлантичні структури. З іншого боку, означена стратегія має спиратися на широку агітаційну кампанію в Україні, яка повинна реалізовуватися через налагодження прямої комунікації з передачі локального польського досвіду здійснення євроатлантичних кроків у державній політиці. Здійснення впливу української діаспори Польщі всередині України з метою просування національних євроаталантичних стратегій повинно спиратися на формування інформаційної роботи представників діаспори щодо роз'яснення привабливості європейських цінностей, стандартів життя серед українства на історичній батьківщині.

Співпраця України з українською діаспорою в Республіці Польща має здійснюватися дворівнево - на рівні державних (урядових) інституцій й організацій та на рівні обміну досвідом інституцій громадянського суспільства. Важливо, аби «лідери думок» із середовища польських українців були б активно задіяні в процесах становлення вітчизняного громадянського суспільства як своєрідні громадські радники, котрі покликані поділитися досвідом сусідньої країни в її поступі на шляху демократизації і розвитку громадянського суспільства. Авторитетні представники української діаспори у Польщі мають стати зовнішніми контролерами вітчизняного правлячого класу в його намаганні зробити Україну частиною геополітичної, соціокультурної, економічної та безпекової Європи.

Діаспорна громада може виступити в якості потужного проукраїнського лобі у політичних і бізнесових колах як на рівні Європейського Союзу загалом, так і у Республіці Польща зокрема. Для повноцінної реалізації цієї мети необхідно виокремити експертів, науковців, представників ЗМІ, які є «лідерами думок» у діаспорному середовищі польського українства, аби вони разом виробили власний варіант реалізації євроінтеграційних і північноатлантичних безпекових програм для України у двох вимірах - внутрішньополітичному (тобто спрямований на системну інформаційну роботу всередині України) та зовнішньополітичному (має поширювати свій інформаційний вплив на простір ЄС в цілому). Особливе місце має бути відведене налагодженню співпраці з молодими представниками української діаспори у Польщі.

Взаємодія з українською діаспорою у Республіці Польща буде неповною і неповноцінною без її виходу на інституційно-організаційний рівень, адже саме залучення організацій, об'єднань, фундацій польських українців сприятиме налагодженню більш системної співпраці громад діаспори з Україною. Основні напрями взаємодії Української держави з українською діаспорою у Республіці Польща мають бути оформлені у вигляді окремого документу стратегічного характеру. Загальна ж робота щодо співробітництва з українством зарубіжжя має координуватися вдосконаленим відповідним Законом України, який повинен відповідати вимогам часу та відійти від суто декларативної політики.

Висновки

У висновках систематизовано результати представленого дослідження, які дозволяють осмислити роль української діаспори Республіки Польща в демократичному розвитку сучасної України як комплексне явище, що потребує належного інституційного та нормативно-правового забезпечення на національному та міждержавному рівнях, ефективної взаємодії громадянського суспільства і правової держави. Отримані наукові результати дослідження дають підстави сформулювати наступні положення.

Для посилення ролі України у світовому співтоваристві, досягнення певних раціональних політичних і економічних цілей, захисту національних інтересів України важливе значення має встановлення дружніх стосунків України з країнами проживання зарубіжних українців. З цією метою необхідно нагромаджувати знання про закордонне українство, його життєдіяльність, психологічні особливості, суспільні, політичні, етнокультурні процеси, досягнення і внесок у розвиток суспільств країни походження та країни проживання. Не дивлячись на значну кількість наукових праць, присвячених дослідженню діаспори, актуальним залишається питання формулювання інтегрованого, універсального визначення терміну «діаспора», яке має відображати як природу цього явища, так і особливості, що відрізняють його від етнічної меншини, общини тощо. Виходячи з вищезазначеного, можна сформулювати інтегроване визначення поняття «українська діаспора» як сукупність осіб українського походження («світового українства»), які, в силу історичних обставин, що зумовили масштабні еміграційні процеси, опинилися і проживають за межами України; які зберегли відчуття спільності власних інтересів із загальнонаціональними інтересами своєї батьківщини, розуміння власної долі як такої, що невід'ємна від долі свого народу; і яким властиве прагнення щодо збереження власної етнічної ідентичності, примноження сукупного соціально-культурного надбання, намагання підтримувати на колективному та індивідуальному рівні зв'язки з країною свого походження. Визначальними рисами діаспори, налаштованої на плідну співпрацю з країною свого походження, є співвіднесення власної долі з долею своєї батьківщини та її народу; участь у суспільно-політичних, соціально-економічних та культурних процесах «материнської» землі, ретрансляція її основних цінностей; забезпечення своїй батьківщині позитивного міжнародного іміджу, економічної, культурної та інформаційної присутності в геополітично важливих регіонах; сприяння розв'язанню внутрішніх проблем рідної країни за рахунок залучення інтелектуального потенціалу представників діаспорних громадських об'єднань.

Співпраця з українською діаспорою спрямована на зміцнення національної безпеки держави, що означає захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і державних інститутів, забезпечення сталого розвитку суспільства, своєчасного виявлення, запобігання і нейтралізації реальних та потенційних загроз національним інтересам у різних сферах суспільного розвитку. Систематизація досвіду використання потенціалу діаспори різними країнами із зазначеною метою засвідчує необхідність посилення уваги до наступних напрямів задіяння потенціалу закордонних українців: сприяння в інформаційному та духовному забезпеченні їхньої життєдіяльності; розвиток проукраїнських засобів масової інформації та науково-освітніх видань; використання етнічних груп, задіяних у фінансовій сфері країни проживання для забезпечення політичної стабільності уряду етнічного ядра; залучення своїх громадян за кордоном для добування й систематизації необхідної інформації; всебічна увага до забезпечення життєдіяльності діаспори в різних сферах суспільного розвитку країни її проживання.

Необхідність використання потенційних можливостей української діаспори в Польщі спонукає до класифікації її представників. У відповідності з цим можна виділити наступні категорії: 1) групи етнічних українців, які опинились у Польщі внаслідок переїзду їхніх батьків з України під час різних хвиль еміграції; 2) висококваліфікованих фахівців - осіб, які закінчили вузи в Україні й отримали дозвіл на працю або підвищення в Польщі своєї кваліфікації (викладачі іноземних мов, науковці, журналісти, артисти, менеджери, власники фірм та ін.); вони мають посвідки на тимчасове чи постійне проживання або вже набули польського громадянства; 3) студентів з України, які навчаються в Польщі у вищих учбових закладах чи перебувають на післядипломному стажуванні (упродовж останніх років зазначена категорія має стійку тенденцію до постійного зростання); 4) нелегальні працівники: особи, які перебувають у Польщі на підставі туристичної візи і при цьому нелегально працюють, інколи - це особи з вищою освітою, які виконують роботу, що не відповідає їхній кваліфікації; особи, що перебувають у Польщі нелегально з простроченою візою (найчастіше займаються доглядом за дітьми чи хворими, прибиранням, роботою в магазинах та на складах, працюють на будівництві та у сільськогосподарському секторі); 5) українці, які взяли шлюб з польськими громадянами, внаслідок чого відбулася зміна їхнього статусу в Польщі; 6) торговці - особи, які приїздять до Польщі на нетривалий термін (1-2 тижні) з метою торгівлі. Українська діаспора у Республіці Польща є не такою гомогенною у порівнянні з діаспорними громадами Канади або США, що обумовлено низкою об'єктивних чинників. Адже українська діаспора в Польщі не мала досвіду існування стабільних діаспорних громад протягом життя кількох поколінь; її ідентифікація носить радше не інституціоналізований, а соціокультурний характер у межах західноєвропейської традиції гуманізму, демократичних цінностей, вільного ринку. Вищезазначене зумовлює необхідність співпраці між Україною та Польщею за наступними напрямами: підготовка кадрів за спеціальностями, що є предметом обопільної зацікавленості; забезпечення представникам національних меншин - польської в Україні та української в Республіці Польща - умов для вивчення рідної мови та навчання рідною мовою на рівні дошкільної початкової і середньої освіти, а також у вищих навчальних закладах; сприяння організації спільних наукових заходів, конференцій, симпозіумів, олімпіад і конкурсів для молоді тощо; забезпечення наукового стажування у вищих навчальних закладах; підготовка вчителів відповідно української і польської мов та створення необхідних умов для підвищення рівня їхньої кваліфікації.

Співпраця України з українською діаспорою у Республіці Польща має здійснюватися дворівнево - на рівні співпраці державних (урядових) інституцій й організацій та на рівні співпраці й обміну досвідом інституцій громадянського суспільства. Важливо, аби польські українці були активно задіяні в процесах становлення вітчизняного громадянського суспільства як своєрідні громадські радники, котрі покликані поділитися досвідом сусідньої країни в її поступі на шляху демократизації і розвитку громадянського суспільства. Авторитетні представники української діаспори у Польщі мають стати своєрідними «зовнішніми контролерами» вітчизняного правлячого класу в його намаганні зробити Україну частиною геополітичної, соціокультурної, економічної та безпекової Європи. Діаспорна громада може виступити в якості потужного проукраїнського лобі у політичних і бізнесових колах як на рівні Європейського Союзу загалом, так і в Республіці Польща зокрема. Для повноцінної реалізації цієї мети необхідно виокремити експертів, науковців, представників ЗМІ у діаспорному середовищі польського українства, аби вони разом виробили власний варіант реалізації євроінтеграційних і північноатлантичних безпекових програм для України у двох вимірах - внутрішньополітичному (тобто спрямованому на системну інформаційну роботу всередині України) та зовнішньополітичному (має поширювати свій інформаційний вплив на простір ЄС в цілому). Особливе місце повинне бути відведене налагодженню співпраці з молодими представниками української діаспори у Польщі.

Важливою проблемою є використання потенціалу української діаспори для формування позитивного образу України і українців у польському суспільстві. Це включає, з одного боку, нівелювання історично сформованих стереотипних уявлень про українців як нетолерантних, агресивних і войовничих людей. Та, з іншого боку, - поступову зміну уявлення поляків про Україну, як про країну бідну, відсталу, охоплену безладдям, зловживанням алкоголем, пронизану корупцією і злочинністю. Необхідно утверджувати у свідомості поляків геополітичне значення України, як такої, що стримує російську агресію, та здатної розширити рамки й можливості Європейського Союзу. Виходячи з цього, слід розширювати безпосередні контакти і співпрацю із закордонними українцями, як носіями кращих зразків української національної культури, всебічно зміцнювати природний процес відходу від історичного контексту на користь сьогодення, особливо в середовищі польської молоді. Зазначені особливості становлення і розвитку української діаспори в Республіці Польща обумовлюють необхідність диверсифікації роботи з боку України щодо налагодження зв'язків з кожною з підгруп діаспорної спільноти. За цих умов координаційна роль урядових інституцій Української держави є центральною: урядові інституції України мають бути модераторами тих процесів, які спрямовані на узгодження зусиль Української держави і діаспорного середовища на шляху просування позитивного іміджу України й українців у світі; налагодження постійних і міцних контактів діаспори з історичною батьківщиною; створення консолідованої, позапросторової єдиної української нації. Головним завданням співпраці Української держави з діаспорою у Польщі має стати перетворення заходів взаємодії і співробітництва зі спорадичних, поодиноких подій або подій, присвячених певним «круглим датам», на систематичну і комплексну роботу з метою утвердження широкого українсько-польського діалогу. Українська діаспора у Республіці Польща має стати одним із провідних акторів цього процесу, відіграючи роль своєрідного посередника між своєю історичною батьківщиною та країною фактичного проживання. Надзвичайно важливим напрямом взаємодії Української держави з українською діаспорою у Республіці Польща є ділове співробітництво, оскільки економічна співпраця нині є найменш розвинутим напрямом взаємодії української діаспори у Республіці Польща з Україною. Якщо на рівні особистих контактів або бізнесових відносин можна знайти приклади успішної співпраці, то на державному рівні бракує системної та послідовної стратегії залучення польських українців до реалізації спільних з Україною економічних програм і проектів. З метою подолання названої проблеми необхідно реалізувати комплексну програму з поглиблення ділового співробітництва й економічної співпраці України з українською діаспорою у Польщі. Основні напрями взаємодії Української держави з українською діаспорою у Республіці Польща мають бути оформлені у вигляді окремого документу стратегічного характеру. Загальна ж робота щодо співробітництва з українством зарубіжжя має координуватися вдосконаленим відповідним законом, який повинен відповідати вимогам часу та відійти від суто декларативної політики.

Провідним вектором розвитку співпраці Української держави з діаспорою у Польщі є розгортання потужного інформаційного впливу щодо формування позитивного іміджу України й українців у Республіці Польща зокрема та на теренах Європейського Союзу загалом з активним залученням до цієї стратегії так званих «лідерів думок» із середовища української діаспори. Останні в українському діаспорному середовищі Польщі - це, як правило, або представники інтелігенції (освітяни, науковці, журналісти), або представники так званого «третього сектору», а також найбільш активні представники релігійних громад. Інформаційний вплив на діаспорне середовище українства в Польщі може і має здійснюватися через традиційні та електронні ЗМІ (як українські, так і польські). Особливу увагу необхідно приділити розробці стратегії залучення мережевих ЗМІ та відповідних спільнот у процесі розширення взаємодії України з українською діаспорою. Залучення останньої у Республіці Польща до реалізації євроінтеграційної і північноатлантичної безпекової стратегій Української держави - один із провідних векторів співпраці. Така робота має носити системний і комплексний характер, спиратись на комбіновану стратегію, яка, з одного боку, передбачає системне врахування досвіду Польщі в здійсненні її інтеграції у євроатлантичні структури. З іншого боку, означена стратегія має спиратися на широку агітаційну кампанію в Україні, яка повинна реалізовуватися через налагодження прямої комунікації з передачі локального польського досвіду здійснення євроатлантичних кроків у державній політиці. Здійснення впливу української діаспори Польщі всередині України з метою просування національних євроатлантичних стратегій повинно спиратися на формування інформаційної роботи представників діаспори щодо роз'яснення привабливості європейських цінностей, стандартів життя серед українства на історичній батьківщині.

Таким чином, все вищезазначене засвідчує, що взаємодія з українською діаспорою у Республіці Польща буде неповною і неповноцінною без її виходу на інституційно-організаційний рівень, адже саме залучення організацій, об'єднань, фундацій польських українців сприятиме налагодженню більш системної співпраці громад діаспорян з Україною на шляху її євроінтеграційного і північноатлантичного безпекового поступу.

Список використаних джерел

1. Абліцов В., Сімченко Г. Українська діаспора: вчора і сьогодні. Всеукраїнська експертна мережа. URL: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/ index.php?ELEMENT_ID=11132 (дата звернення: 12.01.2010).

2. Ажнюк Б. М. Мовна єдність нації: діаспора і Україна. Київ: Рідна мова, 1999. 450 с.

3. Антонюк Н. В. Українське культурне життя в Генеральній Губернії (1939-1944 рр.): за матеріалами періодичної преси. Львів: Місіонер, 1997. 232 с.

4. Арутюнов С. А. В мире все больше людей, живущих на два дома и две страны. URL: http://noev-kovcheg.1gb.ru/article.asp?n=96&a=38 (дата звернення: 02.11.2009).

5. Арутюнов С. А. Диаспора - это процесс. Этнографическое обозрение. Москва, 2000. № 2. С. 74-78.

6. Арутюнов С. А., Козлов С. Я. Диаспоры: скрытая угроза или дополнительный ресурс. Независимая газ. Москва, 2005. 23 ноября.

7. Баженов Л. В. Польське населення Поділля і Південно-Східної Волині в дослідженнях зарубіжних і українських учених та краєзнавців ХІХ-ХХ. Поляки на Хмельниччині: погляд крізь віки: зб. наук. праць за матер. міжнар. наук. конф. (23-24 черв. 1999 р.) Хмельницький: Поділля, 1999. С. 31-42.

8. Бачинський Ю. Українська імміграція в Сполучених Штатах Америки: монографія. Київ: ІНТЕЛ, 1995. 340 с.

9. Бевз Т. Сучасна українська діаспора: проблеми і перспективи. Збірник наукових праць Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. Ф. Кураса НАН України. Київ, 2007. Вип. 34. С. 33-46. (Серія: «Курасівські читання»).

10. Боєчко В., Ганжа О., Захарчук Б. Кордони України: історична ретроспектива та сучасний стан. Київ: Основи, 2000. 168 с.

11. Большой энциклопедический интернет словарь. URL: http://slovonline.ru/ slovar_ctc/b-0/id-18658/dinamika.html (дата звернення: 15.09.2009).

12. Боргулев М. В. Диаспоральные стратегии стран СНГ: Армения, Украина, Казахстан. URL: http://www.archipelag.ru/authors/borgulev/ ?library=1079 (дата звернення: 11.04.2010).

13. Бочаров С. В. Польща на шляху до Європейського Союзу: внутрішньополітичний та міжнародний виміри (1989-2004 рр.): автореф. дис.... д-ра істор. наук. Донецьк, 2012. 38 с.

14. Брухфельд С., Левин П. Передайте об этом детям вашим. История Холокоста в Европе, 1933-1945. Москва: Текст, 2001. 103 с.

15. Бульбенюк С. С. Демократизація й євроінтеграційна стратегія сучасної України: національна специфіка та досвід сусідів. Studia Politologica Ucraino-Polona. Житомир-Київ-Краків: ФОП Євенок О. О., 2014. Вип. 4. C. 108-114.

16. Бульбенюк С. С. Посткомуністична модернізація України: влада (держава) versus громадянське суспільство. Політичні науки та методика викладання соціально-гуманітарних дисциплін: Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 22. Київ: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2015. Вип. 16. C. 31-35.

17. Буряк П. Ю., Гупало О. Г. Європейська інтеграція: глобальні проблеми сучасності: навч. посібник. Київ: Хай-Тек Прес, 2007. 336 с.

18. Бусел В. Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. Київ, Ірпінь: Перун, 2005. 1728 с.

19. Бушин М. І., Чубіна Т. Д. Українці в світі. Черкаси: Черкаський ЦНТЕІ, 2003. 176 с.

20. Бялокозович Б. Я. З історії української діаспори. Література. Літературознавство. Життя: збірник. Івано-Франківськ: Плай, 1999. С. 279-287.

21. Варзар І. М. Політична етнологія як наука: історія, теорія, методологія, праксеологія. Вісник Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: «Юридичні науки». Київ, 1994. Вип. 53. С. 67-70.

22. Варшавські українознавчі записки / гол. ред. С. Козак. Варшава: Василіяни, 2005. 256 с.

23. Васюта І. Політична історія Західної України. 1918-1939 рр. Львів: Каменяр, 2006. 355 с.

24. Вдовенко С. М. Закордонне українство в національному державотворчому процесі. Київ: Б. в., 1997. 150 с.

25. Вершинин М. С. Политическая коммуникация в информационном обществе: монография. Санкт-Петербург: Изд-во Михайлова В. А., 2001. 253 с.

26. Винниченко І. Українці Берестейщини, Підляшшя й Холмщини у першій половині ХХ століття: Хроніка подій. Київ: Б. в., 1997. 288 с.

27. Вишневский А. Г. Распад СССР: этнические миграции и проблема диаспор. URL: http://ons.gfns.net/2000/3/10.htm (дата звернення: 11.04.2010).

28. Відносини з Україною (статистична інформація) / Об'єднання українців у Польщі. URL: www.oup.ukraina.com.pl (дата звернення: 13.05.2011).

29. Волошин А. Вновь о целях руководства Азербайджана. URL: rv@rusvest.ru (дата звернення: 11.04.2010).

30. Волошин А. Права української мови. Життя і право. Львів, 1928. Ч. 1. С. 28-34.

31. Воронська Т. В., Лисенко О. Є. Історичні зошити: Українські громади зарубіжжя в роки Другої світової війни: акції допомоги народу України. Київ: Ін-т історії України НАН України, 1997. 99 с.

32. Гнатюк Т. Політика України щодо закордонного українства: потенціал розвитку. Наукові записки ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. 2014. № 3 (71). С. 272-284.

33. Грецька криза і майбутнє ЄС. URL: http://www.eurointegration.com.ua/articles/2015/07/13/7035845/ (дата звернення: 18.11.2015).

34. Григорьян Э. Контуры новой диаспоральной философии. URL: http://www.perspectivy.info/oykumena/vector/kontury_novoiy_diasporalnoiy_filosofii__2009-3-9-29-18.htm (дата звернення: 15.04.2011).

35. Грицяк Н. В., Дем'яненко Б. Л., Дем'яненко В. М. Політологія: навч. посібник / за ред. Б. Л. Дем'яненка. 3-є вид., допов. і уточ. Київ: Видавничий центр ТОВ Софія-А, 2008. 754 с.

36. Гуцульські танці завойовують світ. URL: http://paralleli.if.ua/news/5197.html (дата звернення: 10.06.2012).

37. Дашкевич Я. Шляхи подолання упереджень (перешкоди нормалізації польсько-українських стосунків). Україна-Польща: історична спадщина і суспільна свідомість: матеріали міжнар. наук. конф. (м. Кам'янець-Подільський, 29-31 трав. 1992 р.). К: Либідь, 1993. С. 23-29.

38. Дем'яненко Б. Л. Розвиток кратологічних знань в Україні. Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2011. 794 с.

39. Демократизація і Європейський Союз. Країни Центральної і Східної Європи в першому десятилітті ХХІ століття / пер. з англ. Київ: Український письменник, 2012. 267 с.

40. Деркач О., Коберський Л. Українсько-польський батальйон. Історія і сучасність. Львів: Плай, 2001. 128 с.

41. Диаспора как оружие. URL: http://www.dsnews.ua/world/diaspora-kak-oruzhie-20092014111100 (дата звернення: 07.02.2017).

42. Диаспора. Исторический словарь. URL: http://mirslovarei.com/content_his/DIASPORA-1402.html (дата звернення: 25.09.2009).

43. Диаспоры в РФ призывают активнее использовать их во внешней политике. URL: ria.ru/politics/20150722/1142135653.html (дата звернення: 02.11.2016).

44. До порозуміння і єднання: спільна заява Президентів України і Республіки Польща від 21.05.1997р URL: http://zakon3.rada.gov.-ua/laws/show/616_005 (дата звернення: 27.11.2009).

45. Докучаева А. Проблемы диаспоры. URL: http://www.zatulin.ru /institute/sbornik/046/13.shtml (дата звернення: 25.09.2012).

46. Дрозд Р., Гальчак Б., Мусієнко І. Історія українців у Польщі в 1921-1989 роках / пер. з польс. 3-тє вид., виправ., допов. Харків: Золоті сторінки, 2013. 272 с.

47. Дуда А. Наші інтереси починаються там, де живе хоч один українець. Українське слово. 2001. № 11. С. 9.

48. Думка громадян України про ситуацію в країн, оцінки діяльності влади, електоральні орієнтації. Підсумки 2011 року. Громадська думка про підсумки 2011 року / Центр Разумкова. 2014. 27 грудня. URL: http://www.razumkov.org.ua/ukr/news.php? news_id=386 (дата звернення: 19.10.2016).

49. Дятлов В. Миграции, мигранты, «новые диаспоры»: фактор стабильности и конфликта в регионе. URL: http://www.archipelag.ru/authors/dyatlov/?library=2634 (дата звернення: 10.11.2011).

50. Енциклопедія української діаспори / за ред. В. Маркуся. Київ; Нью-Йорк; Чикаго; Мельбурн: Наукове Товариство ім. Шевченка, 1995. 251 с.

51. Етнонаціональний розвиток в Україні та стан української етнічності в діаспорі: сутність, реалії конфліктності, проблеми та прогнози на порозі ХХІ століття: тези V Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Чернівці, 22-25 трав. 1997 р.). Чернівці: Чернівецький держ. ун-т, 1997. 463 с.

52. Європа - плацдарм мусульманських разведок. Єврейский мир. 2004. 31 января. URL: http://www.evreimir.com/article (дата звернення: 20.12.2012).

53. Європейська міграційна криза. Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%84%D0%B2%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D0%BC%D1%96%D0%B3%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D1%80%D0%B8%D0%B7%D0%B0 (дата звернення: 27.02.2012).

54. Європейський проект та Україна: монографія / А. В. Єрмолаєв, О. Б. Парахонський, Г. М. Яворська, О. О. Резнікова та ін. Київ: НІСД, 2012. 192 с.

55. Євтух В. Б., Трощинський В. П., Попок А. А. Далекосхідні українці: історія15

Размещено на http://www.allbest.ru/

, культура, форми самоорганізації. Київ: Альтерпрес, 2009. 272 с.

56. Євтух В. Б., Трощинський В. П., Попок А. А. Закордонне українство: навч. посібник. Київ: ВІК, 2005. 308 с.

57. Євтух В., Трощинський В., Попок А., Швачка О. Українська діаспора. Соціологічні та історичні студії: монографія / Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Центр сучасного суспільствознавства. Київ: Вид-во УААНП «Фенікс», 2003. 228 с.

58. З рідного гнізда. Діаспора / ред.-упоряд. П. Ф. Кравчук. Київ: Довіра, 1992. 79 с.

59. Закордонне українство:15

Размещено на http://www.allbest.ru/

(інформаційний каталог) / упоряд. І. Винниченко; Ін-т досліджень діаспори. Київ: Стилос, 2001. 280 с.

60. Зарубіжне українство (інформаційний каталог) / за ред. І. Винниченко. Київ: Рада, 1999. 259 с.

61. Зарубіжні українці: довідник / за ред. С. Ю. Лазебник, Л. О. Лещенко та ін. Київ: Україна, 1991. 252 с.

62. Засідання спільної комісії. Наше слово: газета. 2006. 10 грудня. URL: http://nslowo.free.ngo.pl/ nacmenshynne /zasidannia_spilnoji_komisisji.htm (дата звернення: 17.03.2012).

63. Заставний Ф. Д. Географія України: навч. посібник для студ. вузів: у 2 кн. Львів: Світ, 1994. Кн. 1. 472 с.

64. Заставний Ф. Д. Українська діаспора. Львів: Світ, 1991. 119 с.

65. Західна українська діаспора: бібліогр. покажчик л-ри / за ред. Л. М. Рижакова. Київ: ІНТЕЛ, 1994. 60 с.

66. Зашкільняк Л., Крикун М. Історія Польщі: Від найдавніших часів до наших днів. Львів: Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка, 2002. 752 с.

67. Зберігаючи українську самобутність / за ред. В. Б. Євтуха. Київ: ІНТЕЛ, 1992. 100 с.

68. Звонарев К. К. Агентурная разведка. Київ: ЗАО Издательский дом «Княгиня Ольга», 2005. 696 с.

69. Змієнко-Сенишин Г. В. Пересаджені квіти України / упоряд., авт. передм. М. С. Тимошик. Київ; Монреаль: Наша культура і наука, 2001. 196 с.

70. Знаменська М. В. Взаємовідносини громадськості України з діаспорою. Міжнародні зв'язки України. Київ, 1995. Вип. 5. С. 65-80.

71. Зубалій О. Д., Лановик Б. Д., Траф'як М. В. Історія української діаспори: навч. посібник для студ. вузів / Ін-т змісту і методів навчання. Київ: ІЗМН, 1998. 147 c.

72. Інформаційна політика України: європейський контекст / Л. В. Губерський, Є. Є. Камінський, Є. А. Макаренко, М. А. Ожеван, О. І. Шнирков та ін. Либідь Київ: Либідь, 2007. 360 с.

73. Історія української еміграції: навч. посібник/ за ред. Б. Лановика. Київ: Вища шк., 1997. 520 с.

74. Калякіна Т. Польща підтримує санкції проти РФ, незважаючи на проблеми з Україною. URL: http://www.unn.com.ua/uk/news/1699049-polscha-pidtrimuye-sanktsiyi-proti-rf-nezvazhayuchi-na-problemi-z-ukrayinoyu (дата звернення: 17.12.2017).

75. Кардаш П., Кот С. Українці в світі. Мельбурн: Фортуна, 1995. 423 с.

76. Картунов О. Вступ до етнополітології: наук.-навч. посібник. Київ: Ін-т етнополітики, управління та господарського права, 1999. 300 с.

77. Качараба С. Еміграція євреїв із Західної України (1919-1939): монографія. Львів: Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка, 2007. 416 с.

78. Качинська Н. Політичний імідж держави: структурні та комунікаційні компоненти феномену. URL: http://veche.kiev.ua/journal/1738/ (дата звернення: 27.10.2015).

79. Ким А. С. Этнополитическое исследование современных диаспор (конфликтологический аспект): автореф. дис. … д-ра полит. наук. Санкт-Петербург, 2009. URL: http://vak.ed.gov.ru/common/ (дата звернення: 11.10.2010).

80. Кирилич В. П. Українці в Польщі: проблема збереження етнонаціональної ідентичності як чинник українсько-польських відносин: автореф. дис. … канд. політ. наук. Київ, 2001. 20 с.

81. Кирилич В. П. Українці в Польщі: проблема збереження етнонаціональної ідентичності як чинник українсько-польських відносин: дис. … канд. політ. наук. Київ, 2001. 199 с.

82. Кількома рядками. Демократична Україна. 2006. 14 червня.

83. Клодзинський М. Українська меншість під таємним наглядом ІІ Відділу Кашубської та Балтійської бриґад Військ прикордо. Наше слово. 2010. № 8. URL: http://nslowo.pl (дата звернення: 17.07.2011).

84. Коваль П. Українська національна меншина чи українці Польщі. Наше слово. 2008. № 34. URL: http://nslowo.pl (дата звернення: 17.07.2011).

85. Кондратьева Т. С. Диаспоры в современном мире: эволюция явления и понятия. URL: http://www.perspektivy.info/srez/val/diaspory (дата звернення: 22.10.2012).

86. Конєчна Й. Поляки - українці, Польща - Україна. Парадокси стосунків між сусідами за даними соціологічних досліджень. Copyright by the Batory Foundation. Warsaw; Kyiv, 2003. С. 25-26.

87. Консульська конвенція між Україною і Республікою Польщею. URL: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/616_008 (дата звернення: 27.11.2012).

88. Копчак С. І., Мойсеєнко В. І., Романюк М. Д. Етнічна структура та міграції населення українського Прикарпаття: (статистично-демографічне дослідження). Львів: Світ, 1996. 284 с.

89. Кривда Н. Ю. Українська діаспора: досвід культуро творення: автореф. дис. … д-ра філос. наук. Київ, 2009. 37 с.

90. Кубійович В. Українці в Генеральній Губернії 1939-1941. Буенос-Айрес: В-во Юліяна Середяка, 1975. 664 с.

91. Кудикіна Н., Хорошковська О. Навчаємо розмовляти українською: посібник для вих. дит. дошкільних закладів / Українська світова спілка професійних учителів; Освітній науково-методичний центр «Україна- діаспора». К.: Альфа- М, 1997. 164с

92. Кульчицький В. С., Настюк М. І., Тищик Б. Й. Історія держави і права України: навч. посібник. Київ: Атіка, 2001. 352 с.

93. Куприянов А. На благо далекой Родины. В чьих интересах действуют национальные диаспоры. URL: tps://lenta.ru/articles/ 2014/08/06/diaspora/ (дата звернення: 07.12.2016).

94. Куришко С. Роль діаспорних ЗМІ у розвитку українсько-польського міжкультурного діалогу. Актуальні проблеми зовнішньої політики України: матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених (м. Чернівці, 15 лист. 2013 р.). Чернівці: Технодрук, 2013. С. 192-195.

95. Кучерепа М., Давидюк Р. Волинське українське об'єднання (1931-1939 рр.). Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2001. 418 с.

96. Лавриненко Г. Формування міжнародного іміджу України в Західному світі (на прикладі Польщі). URL: http://www.experts.in.ua/baza/analitic/index.php?ELEMENT_ID=86424 (дата звернення: 27.10.2017).

97. Лагутов Ю. Е. Політико-управлінські засади взаємодії України з українською діаспорою в державах Європейського Союзу: автореф. дис. … канд. наук з держ. упр. Київ, 2008. 20 с.

98. Лагутов Ю. Е. Політико-управлінські засади взаємодії України з українською діаспорою в державах Європейського Союзу: дис. … канд. наук з держ. упр. Київ, 2008. 233 с.

99. Лазарук М. М. Особливості політики України та Польщі в інформаційній сфері у контексті європейського вибору: автореф. дис. … канд. політ. наук. Чернівці, 2009. 20 с.

100. Лановик Б., Траф'як М. Внесок української еміграції в розвиток національної та світової культури. Тернопіль: Економічна думка, 2000. 410 с.

101. Ларин А. Г. Усиление Китая и возвышение мировой китайской диаспоры. URL: http://www.synologia.ru/ (дата звернення: 18.11.2015).

102. Левин З. И. Менталитет диаспоры (системный и социокультурный анализ). Москва: Крафт+, Ин-т Востоковедения РАН, 2001. 170 с.

103. Левицький М. Діаспора потребує підтримки. Влада і політика. 2001. № 20 (64). С. 7-9.

104. Леник В. Українці на чужині або репортажі з далеких доріг. Львів: Червона калина, 1994. 335 с.

105. Леонова А. О. Збереження і розвиток культур України у різноманітності їх національно-етнічних особливостей: навч. посібник. Київ: М-во культури України, 1995. 75 с.

106. Лепеха Т. В. Українознавство: навч. посібник для студ. вузів. Київ: Просвіта, 2005. 373 с.

107. Лисюк А. Комунікативний аспект політичного лідерства: культурологічні засади. Політичний менеджмент. 2006. Спец. випуск. С. 99-108.

108. Лідер «Євромайдан-Варшава»: Україна втрачає свого головного адвоката в Європі. URL: http://blogs.pravda.com.ua/authors/bratushchak/ 56f95552d81ae/ (дата звернення: 22.11.2016).

109. Локальні війни та збройні конфлікти другої половини ХХ століття (історико-філософський аспект): монографія / О. І. Гуржій, С. П. Мосов, В. Д. Макаров та ін.; редкол.: П. Т. Тронько (відп. ред.), О. І. Гуржій (заст. відп. ред.), С. П. Мосов (заст. відп. ред.) та ін.; наук.-допом. робота: О. Ф. Цвігун, О. М. Даценко. Київ: Знання України, 2006. 356 с.

110. Лысенко Ю. Этнические мосты. Диаспоры как фактор международных отношений. Ex libris НГ (Приложение к «Независимой газете»). Москва, 1998. 15 октября.

111. Макарчук В. С. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: навч. посібник. Київ: Атіка, 2006. 680 с.

112. Макарчук С. Этносоциальное развитие и национальные отношения на западноукраинских землях в период империализма. Львов: Изд-во при Львовском ун-те «Вища школа», 1983. 166 с.

113. Маковський С. Україно-Польські відносини: уявне та реальність. Актуальні проблеми міжнародних відносин: зб. наук. праць. Київ: КНУ ім. Тараса Шевченка; Ін-т міжнародних відносин. 2009. Вип. 86. Ч. ІІ (у 2 ч.). С. 93-99.

114. Маркедонов С. Начало пути: Зарождается азербайджанская диаспора. URL: http://arabeski.globalrus.ru/column/163770 (дата звернення: 21.08.2010).

115. Маркедонов С. Путем консолидации. URL: http://www.politcom.ru/12217.html (дата звернення: 13.11.2012).

116. Маркусь В. Українська західна діаспора на порозі ХХІ ст. Українська діаспора. 1993. № 3. С. 24-32.

117. Марціняк Т. Українська діаспора польського села. Політологічні читання: укр.-канадський щоквартальник. Київ, 1995. № 2. С. 188-197.

118. Матеріали конференції ООН по расизму: інформаційний бюлетень (10.06.2000 р.). URL: http://www.un.org/russian/conferen/racism/ ecn4sub2res2000-3.pdf (дата звернення: 11.08.2010).

119. Мезенцев Я. Сосед с доброй улыбкой и острым виглядом. Неизвестная разведка. 2004. № 7-8. URL: http://book.tr200.net/ v.php?id=2979988 (дата звернення: 14.06.2010).

120. Меленчук А. Роль та місце Польщі в Європейському Союзі: можливості для України. Актуальні проблеми зовнішньої політики України: матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених (м. Чернівці, 15 лист. 2013 р.). Чернівці: Технодрук, 2013. С. 195-196.

121. Месяц Н. К. История кафедры славянских и германских языков Житомирского государственного университета имени Ивана Франко. Житомир: Изд-во ЖГУ им. И. Франко, 2010. 138 с.

122. Мешкова Т. А. Социально-политические аспекты глобальной информатизации. Полис. 2002. № 6. С. 24-33.

123. Ми діти твої, Україно: матеріали І Конгресу українців незалежних держав колишнього СРСР (22-23 січня 1992 р.). Київ: Україна, 1992. 145 с.

124. Милитарев А. Ю. О содержании термина «диаспора» (к разработке дефиниции). Диаспоры. Москва, 1999. № 1. С. 24-33.

125. Міграційні процеси у сучасному світі: світовий, регіональний та національний виміри. Понятійний апарат, концептуальні підходи, теорія та практика / за ред. Ю. Римаренка. Київ: Довіра, 1998. 912 с.

126. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права: Міжнародний пакт ратифіковано Указом Президії Верховної Ради Української РСР № 2148-VIII ( 2148-08 ) від 19.10.1973 р. URL: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/995_043 (дата звернення: 11.08.2010).

127. Нагорняк Т. Л. Країна як бренд. Національний бренд «Україна»: Стратегічні пріоритети 2008. № 4 (9). С. 220-228.

128. Наконечний В. Структурно-функціональна організація елементів системи міждержавних взаємовідносин України та Польщі. Актуальні проблеми зовнішньої політики України: матеріали VII Міжнар. наук.-практ. конф. студентів та молодих вчених (м. Чернівці, 15 лист. 2013 р.). Чернівці: Технодрук, 2013. С. 107-110.

129. Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції, 1919-1939. Київ: Вид-во ім. О. Теліги, 1999. 272 с.

130. Национальные диаспоры в России и за рубежом в XIX-XX вв.: сб. статей / под ред. Ю. А. Полякова и Г. Я. Тарле. Москва: Ин-т российской истории РАН, 2001. 330 с.

131. Новік В. О. Державна політика і регулювання імміграційних процесів в Україні: аналітичне дослідження. Київ: Компанія ВАІТЕ, 1999. 216 с.

132. Нюрнбергский процесс над главными немецкими военными преступниками: сб. материалов: в 3 т. / под общ. ред. Р. Д. Руденко. Москва: Юрид. лит., 1966. Т. 2. 350 с.

133. Олесницький Я. Права меншостей. Нарис з міжнародного права (з наведенням польських законів). Львів: Діло, 1923. 48 с.

134. Ольшанский Д. В. Политический РR: ученик. Санкт-Петербург: Питер, 2003. 544 с.

135. П'ятковська О. Ефективність використання української діаспорної мережі для сприяння соціально-економічному розвитку України. Галицький економічний вісник. 2012. № 3 (36). С. 16-23.

136. Павлів В. Чому поляки не люблять українців? URL: https://dt.ua/POLITICS/chomu _polyaki_ne_lyublyat_ukrayintsiv.html (дата звернення: 14.06.2010).

137. Панарин И. Информационная война и Третий Рим: доклады. URL: KM.RU (дата звернення: 12.06.2011).

138. Панарин И. Китай: усиление сверхдержавы. URL: http://www.panarin.com (дата звернення: 12.06.2011).

139. Паніна Н. В., Головаха Є. І. Тенденції розвитку українського суспільства (1994-1997 рр.). Соціологічні показники. Київ: Ін-т соціології, 1998. 131 с.

140. Педенко В. Вплив української діаспори на розвиток України як європейської демократичної держави та просування українських національних інтересів серед впливових гравців на міжнародній арені. Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті. Українська діаспора у світовій цивілізації (у рамках конгресу української діаспори): матеріали ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Львів, 18-20 жовт. 2008 р.) / редкол.: М. Галік та ін.; Нац. ун-т «Львівська політехніка», Міжнар. ін-т освіти, культури та зв'язків з діаспорою. Львів: Б. в., 2008. С. 26-28.

...