Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Дитяча психологія як наука

Завдання Зв'язок з іншими науками.Дитяча психологія - наука, яка вивчає факти і закономірності психічного розвитку дитини від народження до вступу до школи: розвиток її діяльності, розвиток психічних процесів і якостей і формування її особистості.Предметом дитячої психології є розкриття загальних закономірностей психічного розвитку в онтогенезі, встановлення вікових періодів цього розвитку і причин переходу від одного періоду до другого. Специфіка вивчення дитини в психології полягає в тому, що досліджують закони їх виникнення і становлення психічних процесів і якостей.Дитяча психологія показує механізми переходу від однієї вікової стадії до другої, відмінні ознаки кожного періоду і їх психологічний зміст.Постійний рух дитини вперед, зародження нового, перехід від елементарних реакцій до більш складних і осмислених дій, оволодіння мовленням, виникнення перших проявів самостійності - усе це факти, що характеризують психічний розвиток. Вони служать тим матеріалом, який використовує для своїх висновків дитяча психологія.сі діти проходять у процесі свого розвитку певні етапи або стадії розвитку. Новонароджений, немовля, трирічна дитина, дитина 6-7 років - на кожному віковому етапі діти змінюються дуже сильно. Усі зміни носять закономірний характер, мають свої причини.Завдання та значення дитячої психологіїДитяча психологія, вказував Л.С.Виготський, повинна виступати не лише в ролі консультанта і посередника для педагогіки. Її завдання полягають у психологічному обґрунтуванні навчання і виховання дітей на основі соціальних психологічних досліджень.

Ставиться завдання відобразити унікальність кожного вікового етапу від періоду новонародженості до вступу дитини до школи, показати, як поступово, рік від року, дитина стає людиною, здатною реалізувати себе в соціальних стосунках Дитяча психологія вивчає психологічні особливості дітей кожного віку, чим вони відрізняються від дітей іншого віку. При цьому в першу чергу виділяються ті особливості, які типові, властиві всім або більшості дітей даного віку. Дитяча психологія вивчає розвиток психіки у зв'язку з розвитком діяльності дитини, її спілкування з іншими людьми, пізнання нею оточуючого світу і формування її особистості.

Перед дитячою психологією ставляться відповідальні завдання - озброювати майбутніх працівників дошкільних закладів, практичних психологів знаннями психологічних основ всебічного і гармонійного розвитку дітей дошкільного віку.Дитяча психологія є однією із основних галузей психологічної науки у підготовці вихователів ДНЗ. Знання її має важливе значення для навчання і виховання дітей дошкільного віку. Найважливішою умовою успішного проведення навчально-виховної роботи в дитячому садку є розуміння закономірностей психічного розвитку дитини, знання розумових, вольових та емоційних якостей, здібностей та інтересів дошкільника.Знання дитячої психології допомагає вихователю встановлювати контакт з дітьми, керувати їх розвитком, допомагає застерегти працівників дитячого садка від багатьох помилок у вихованні. Психологія навчить вихователя знайти підхід до різних дітей.Якщо педагог використовуватиме в педагогічній практиці досягнення дитячої психології, то це допоможе йому зрозуміти причини успіху і невдач своєї діяльності і цілеспрямовано, свідомо шукати раціональні шляхи навчання і виховання дітей. Знання дитячої психології допомагає вихователю розкрити і усунути причини, які створюють перешкоду в засвоєнні знань, чи обумовлюють негативну поведінку. Вихователь повинен виявляти і позитивні психічні якості, що склалися в них у процесі розвитку, для того щоб розвивати ці якості в дітей у навчально-виховній роботі з ними.Вивчення психології має велике значення для роботи вихователя над собою, і для більш кращого розуміння дитини, щоб підтримати і розвинути її кращі якості.

Зв'язок дитячої психології з іншими науками.

Дитяча психологія під час вивчення психіки дитини використовує дані багатьох інших наук і, в свою чергу, дає матеріал, який має для них важливе значення.Методологічною основою дитячої психології є філософія - наука про найбільш загальні закони розвитку природи, суспільства і людини. Знання яких допомагає дитячій психології знайти правильний підхід до вивчення психічного розвитку дитиниДитяча психологія спирається на ті знання про психіку людини, які дає загальна психологія. Так, виділення таких сторін психологічного вивчення дитини, як її діяльність, психічні процеси і стани, властивості особистості, стало можливим дякуючи тому, що ці сторони були виділені й описані в загальній психології. Дитяча психологія використовує досягнення вікової анатомії і фізіології, особливо дані про розвиток нервової системи (нормальне дозрівання і функціонування якої складає найважливішу умову психічного розвитку) і вищої нервової діяльності дитини.Дитяча психологія тісно пов'язана з педагогікою. Основне завдання педагогіки - забезпечити всебічний розвиток дітей, щоб розв'язати це необхідно знати загальні закономірності розвитку, вплив, який на нього здійснюють різні умови, а також засоби і методи виховання. Інакше педагогіці доведеться діяти сліпо, поступово шукаючи найбільш ефективні шляхи впливу на дитину.Та коли педагог відчуває потребу в психологічних знаннях, то й психолог, вивчаючи закони психічного розвитку дитини, не може розв'язати поставлених завдань без педагогіки. Адже свідомість і особистість підростаючої людини розвивається не безпричинно, спонтанно. Причини ж треба шукати в змісті й організації життя дитини. Тому без педагогіки дитяча психологія втрачає предмет вивчення.

2. Розвиток рухів і дій та їх роль у психічному розвитку немовляти

Швидко формуються форми активності і функції, які мають забезпечувати задоволення природних і нових потреб дитини. Інтенсивно розвивається нервова система. У ході утворення тимчасових зв'язків у корі великих півкуль головного мозку здійснюються процеси аналізу і синтезу зовнішніх сигналів.Упродовж першого року дитина поступово вчиться тримати головку, сідати, повзати, вставати і робити перші кроки. Вже на третьому-четвертому місяці вона демонструє хватальні рухи, прагне дотягнутися до яскравих предметів, взяти їх у руки. Спочатку ці дії погано скоординовані, але з часом вони починають співвідноситись із розміщенням, розмірами та формою різних предметів. Така активність не лише формує необхідні рухові навички, а й забезпечує інтеріоризацію орієнтувальних дій у зорове сприймання.Поряд із формуванням хватання у дитини розвивається спроможність здійснювати й інші прості маніпуляції з предметами (кидати, трясти, стукати тощо), що є основою для ознайомлення з різноманітними властивостями речей та розвитку процесів сприймання.Змінюється характер психічної активності, поступово з'являється тенденція до довільності діяльності та наслідування дій дорослих, що свідчить про інтенсивний розвиток інтелекту.Загальна характеристика рухів і дій на першому році життяМоторика немовляти з народження має досить складну організацію. Вона включає в себе багато механізмів, призначених для регуляції пози. У новонародженого часто проявляється підвищена рухова активність кінцівок, яка має позитивне значення для формування в майбутньому складних комплексів координованих рухів.Розвиток рухів дитини протягом першого року життя йде дуже швидкими темпами. Із практично безпомічної істоти дитина перетворюється в людину, яка не тільки стоїть на двох ногах, але відносно вільно і самостійно пересувається в просторі, здатну одночасно з рухами ніг виконувати складні маніпуляційні рухи руками, призначеними для дослідження навколишнього світу.Дитина навчається тримати голову, сидіти, повзати, пересуватися на четвереньках, приймати вертикальне положення і робити декілька кроків; починає тягнутися до предметів, схвачувати і утримувати їх, маніпулювати ними. Усі ці рухи і дії ніби сходинами, які ведуть до поступового оволодіння властивими людині формами поведінки. Усе це прогресивні рухи і дії. Поряд з якими при несприятливих умовах виховання у дитини можуть складатися і закріплюватися тупикові види руху, які не тільки не сприяють подальшому розвитку, але, навпаки, гальмують його. Це ссання пальців, розглядання руки, піднесеної до обличчя, розкачування на четвереньках. Різниця між прогресивними і тупиковими рухами полягає в тому, що прогресивні рухи і дії сприяють отриманню нових вражень, ознайомленню з предметами і їхніми властивостями, а тупикові - відгороджують дитину від навколишнього світу. Так, наприклад, ссання пальців викликає повне і тривале гальмування всіх інших реакцій. Дитина стає нерухливою, ні на що не дивиться, ні до чого не прислухається.У віці семи-десяти місяців дитина не тільки оволодіває достатньо тонкою моторикою, але і набуває здатність самостійно переміщатися і в просторі. Її дії носять уже маніпуляційний характер. Після десяти місяців ігри з предметами набувають диференційований, функціональний характер: ляльку заколисують, гребінцем „розчісуються”, машину возять. Таким чином, багато дій дитини після 10 місяців стають навмисними.

Оволодіння повзанням Особливо важливу роль у розвитку дитини відіграє оволодіння активним пересуванням в просторі (повзанням, ходьбою), хватанням предметів і маніпулювання ними.Повзання - перший вид самостійного переміщення дитини, у більшості виникає до кінця 1 - початку 2 півріччя життя, коли діти намагаються дістати іграшку. Поступово рухи, які ведуть до переміщення, закріплюються, перетворюються в спосіб пересування.Повзати діти починають по-різному. Ті, які до 7 місяця навчилися ставати на четвереньки, зразу повзуть, спираючись на долоні і коліна. Ті, хто на четвереньки ще не став, повзають поки на животі, а до високого повзання переходять пізніше. Поступово діти добре засвоюють цей рух і користуються ним часто: підповзають до іграшок і т.д..Дитина, яка своєчасно почала повзати, легко і швидко навчиться сідати, лягати, а також вставати, стояти і знову опускатися, притримуючись руками за опору.Усі рухи малюк засвоює, самостійно граючись (якщо створені умови для гри). До 7-8 місяців дитина, яка раніше навчилася повзати, сама сідає, стійко сидить. Нові пози і рухи доставляють малюку задоволення. Коли ж хочуть вкласти дитину, яка сидить, чи повзала, вона розплачеться. Не потрібно садити малюка раніше, як він навчиться повзати. Сидіти дитина повинна тільки тоді, коли вона може сісти самостійно і самостійно вийти із цього положення. Вміння вставати і опускатися без опори складається до року. З 9 місяців ходить при підтримці за обидві руки. У 9-10 місяців дитина швидко ходить уздовж нерухомих предметів, тримаючись за них руками. Розвиток хватання починається уже на 3 місяці немовля, хаотично водячи рукою по одіялі, хватає його край. 3-4місячна дитина може подовгу зосереджено займатися іграшками, які висять над нею: вона то наштовхується руками, то хватає і утримує деякий час. В 4,5-5 місяців діти вільно хватають іграшку. На 5 і 6 місяці дитина вчиться точно спрямовувати руку до іграшки, діставати і брати предмет. Якщо у дитини відібрати іграшку, вона може розплакатися, повернути - вона заспокоїться. Виконання багатьох важливих рухів можливе тільки при умові, що малюк уміє схоплювати предмети. До півроку малюк досяг досить великих успіхів у хватанні. Усі предмети дитина намагається хапати однаково - притискаючи пальцями до долоні. У другому півріччі першого року життя відбувається подальше удосконалення хватання: по-перше, уточняється рух руки до предмета, по-друге, дитина переходить до утримування предмета пальцями, яке формується на 7-8 місяці і продовжує вдосконалюватися до кінця року. Як тільки дитина в змозі утримувати в руці предмет, вона починає ним маніпулювати. Перші маніпуляції дуже прості. Немовля хватає предмет, потримавши деякий час, випускає, потім знову хватає. Характерною особливістю перших маніпуляцій є те, що вони спрямовані на предмет, який приваблює дитину. До кінця 1-початку 2 півріччя в маніпуляціях дитини з'являється стійка спрямованість на результат, на ті зміни, які виникають, при діях дитини з предметом. Дальший розвиток маніпулювання полягає в тому, що немовля починає діяти одночасно з 2 предметами, наприклад, постукування одним брязкальцем об інше

3. Види, властивості та функції уваги

Основні напрямки розвитку уваги в дошкільному віці.Увага - спрямованість і зосередженість психічної діяльності на чому-небудь.Мимовільна увага - один із видів уваги, який виникає незалежно від свідомості людини і полягає у невимушеному зосередженні суб'єкта в даний момент часу на якому-небудь реальному або ідеальному об'єкті. Дитина зосереджена до тих пір, поки інтерес не згасне. Поява нового предмета викликає переключення уваги на нього. Тому молодші дошкільники рідко можуть протягом тривалого часу займатися однією і тією ж справою.Протягом дошкільного дитинства мимовільна увага розвивається і вдосконалюється. В дошкільному дитинстві основне значення має мимовільна увага, пов'язана з безпосередньою зацікавленістю дитини, тим, на чому їй необхідно зосередитися.Довільна увага - вид уваги, який полягає у свідомому й активному зосередженні суб'єкта в даний момент на якому-небудь реальному або ідеальному об'єкті. Починає формуватися у віці 4-5 років. Виникнення - важливе новоутворення в психіці дитини. З'являється лише в ході взаємодії дитини і дорослого, дорослі включають дитину в нові види діяльності і за допомогою певних засобів спрямовують і організовують її увагу. Формується в дошкільному віці у зв'язку із загальним зростанням ролі мовлення в регуляції поведінки дитини. Чим більший інтерес, тим стійкіша довільна увага.Післядовільна увага - поєднує в собі риси довільної і мимовільної уваги.Основні види уваги дитини - мимовільна і довільна - тісно взаємозв'язані й іноді переходять одна в другу. Цей вид уваги, названий післядовільною, має дуже важливе значення в роботі з дітьми дошкільного віку. Знаючи умови і можливості переростання довільної уваги в післядовільну, педагог повинен намагатися складне і малоцікаве для своїх вихованців завдання зробити захоплюючим і цікавим. Виховання післядовільної уваги здійснюється через розвиток і виховання довільної.Хоч діти дошкільного віку і починають оволодівати довільною увагою, мимовільна увага залишається основною протягом усього дошкільного дитинства. Починаючи зі старшого дошкільного віку, діти стають здатними утримувати увагу на діях, які набувають для них інтелектуально значимий інтерес (ігри-головоломки, загадки).

Розвиток властивостей уваги.

Стійкість - тривале утримування уваги на певному об'єкті або якій-небудь діяльності. Зосередженість - утримування уваги на одному об'єкті або на одній діяльності, абстрагування від усього іншого.

Обсяг - кількість об'єктів, до яких людина уважна за один акт уваги.Розподіл - здатність бути уважним одночасно до кількох видів діяльності.Переключення - переміщення уваги з одного виду діяльності або об'єкта на інший.Коливання - періодичне відвернення та послаблення уваги до певного об'єкта або діяльності.

Стійкість уваги виявляється в тривалості зберігання однієї домінанти. Як правило, така стійкість уваги з віком зростає. Це виявляється, насамперед, у тривалості дитячих ігор, що збільшується. Показником стійкості уваги є не тільки частота її відвернень, а й тривалістьс кожної паузи. Відмічались тривалість такої діяльності і тривалість відволікання від неї. Виявилося, що старші дошкільники рідше і на коротший час відверталися від роботи, ніж діти середньої і молодшої групи. Найбільшу трудність у дітей цього віку викликає потреба зосередження уваги в процесі занять, які відбуваються в старшій групі у зв'язку з підготовкою до школи. Труднощі ці зумовлюються недостатньою зрілістю їх нервової системи: у них все ще спостерігається перевага збудження над гальмуванням, хоч у кожної дитини ступінь її виявляється по-різному, залежно від індивідуальних особливостей нервової системи.

Значно розширюється обсяг уваги. У старшому дошкільному віці дитина вже може одночасно сприймати не один предмет, а навіть три, і з достатньою повнотою, деталізацією. До шести років не лише збільшується кількість об'єктів, які дитина здатна одночасно сприймати, змінюється і коло предметів, які привертають увагу дітей. Розподіл уваги багато в чому залежить від ступеня оволодіння тими видами діяльності, які виконуються в рамках цієї властивості уваги. Чим більш значиме для дітей виконання якої-небудь дії, чим звичнішим воно їм стало, тим легше її суміщати з виконанням іншої дії. Діти дошкільного віку здатні розподіляти свою увагу в незначній мірі.Переключення уваги розвивається під впливом навчання і виховання. У різних іграх, вправах, які вимагають від дитини швидкого орієнтування в обстановці, яка раптово змінюється, формується переключенням уваги.Коливання збудження, яке переважає в дошкільному віці над гальмуванням, ведуть до частих змін тривалості уваги дитини, а оскільки інтенсивність цих коливань у різних дітей різна, то й увага їх буде різною за тривалістю: одні діти більш уважні і легко переключаються з одного виду роботи на інший, інші не можуть тривало зосереджуватись, виявляють неслухняність, швидко стомлюються.Функції уваги Увагу не вважають особливим психічним процесом, але вона ніби “жертвує собою” ради інших психічних процесів (пізнавальних, емоційних, вольових) і забезпечує успішну роботу свідомості. Вона може бути спрямована на об'єкти зовнішнього світу або на власне внутрішнє життя. Вона не лише створює найкращі умови для психічної діяльності як дорослих, так і дитини.Увага зароджується в дитини вже в перші тижні після народження, потім дитина починає зосереджувати свій зір і слух на тому, що збуджує її, насторожує, і вона рефлекторно відповідає на цей вплив відповідними рухами. Увага, таким чином, стає найпершим фактором, який зумовлює зв'язок організму з навколишнім середовищем.Завдяки увазі всі психічні процеси: відчуття, сприймання, пам'ять, мислення - стають багатшими, повнішими, досконалішими. Якщо діти зосереджують свою увагу не на тому, що відбувається за вікном, то вони сприймуть і зрозуміють те, про що їм говорив вихователь. Тим часом поради вихователя їм конче потрібні, бо без них їхня діяльність швидко набуває стихійності. Слово вихователя для них - дороговказ і “застерігач” у їхній мінливій діяльності, сигнал до уважності.Увага активізує потрібні і гальмує непотрібні в даний момент психологічні і фізіологічні процеси, сприяє відбору інформації, яка поступає в організм відповідно до його актуальних потреб, забезпечує зосередженість на одному об'єкті або виді діяльності. Нею визначається точність і деталізація сприймання, міцність і вибірковість пам'яті, спрямованість і продуктивність мислительної діяльності.Досягнення у розвитку уваги в дошкільному віці Особливостей розвитку уваги в дошкільному віці:

- розвиток видів та властивостей уваги дошкільників пов'язаний із становленням предметної, ігрової, пізнавальної діяльності дитини;

- увага дошкільника більше диференціюється та інтегрується із іншими психічними процесами (сприйманням, пам'яттю, волею);

- складність і тривалість сюжетно-рольової гри та постановка пізнавальних задач вимагає від дошкільника досить стійкої, значної за об'ємом, керованої уваги;

- розвиток довільної уваги відбувається у тісному взаємозв'язку зі становленням довільності як риси особистості;

- розпочинається формування нового виду уваги післядовільної.

4. Розвиток мовлення в немовлячому віці

Довербальний етап розвитку мовлення. Передумови засвоєння мовлення, їх формування в немовлячому віці.Потреба спілкування створює основу для виникнення наслідування звукам людського мовлення. Дитина рано починає затихати, прислухатися, коли дорослий з нею розмовляє. 1 рік життя вважається довербальним періодом розвитку, в цей період складаються дуже важливі умови і передумови засвоєння мовлення, які визначають подальший хід мовного розвитку. Підготовка до появи мовлення йде шляхами: 1) розвиток розуміння мовлення дорослих (пасивного мовлення); 2) розвиток передумовних вокалізацій дитини, які передують власному активному мовленню. Перший шлях пов'язаний з розвитком мовного слуху, другий - з відпрацюванням мовних артикуляцій. Розуміння мовлення дорослих, засвоюється дитиною швидше, ніж його самостійне використання. Розвиток мовлення дитини нерозривно зв'язаний з виникненням і ростом потреби спілкування з дорослим. Немовля особливо чутливе до інтонації, з якою до нього звертається дорослий, і до міміки, якою супроводжуються висловлювання. Реагувати на слова дорослих дитина починає дуже рано. На 3 тижні вона зосереджується на голосі дорослого. На 2 місяці життя малюк перестає кричати під впливом „розмови” з ним, зосереджуючись на обличчі дорослого. Спочатку діти краще розуміють не слова, а жести. У 5-6 місяців немовля підповзає при підкликанні його жестом. На словесний виклик наближається після 11,5 місяців.З віком ускладнюються реакції дитини на мовлення дорослого. У 7-8 місяців малюк повертається до предмета у відповідь на питання дорослого „Де?”, виконує вивчені рухи при їх назві дорослим: „Встань”, ін. 9-10місячний малюк розуміє елементарні доручення, у 10-11 місяців вибирає предмети за словесною вказівкою дорослогоДо кінця 1 року життя виникає зв'язок між назвою предмета і самим предметом, який виявляється в пошуку і знаходженні предмета. Це початкова форма розуміння мовлення. На 1 році життя виникають передумови слухання. Малюк зосереджується не тільки на розмові дорослого, але і на звучанні пісеньок або невеликих віршів.Передумови засвоєння мовлення та їхнє формування в немовлячому віці Розвиток передумов засвоєння активного мовлення також включене в спілкування з дорослим. На 3 місяці життя малюк реагує на „розмову” дорослого сміхом і звуками. У віці 2-4 місяців видає характерні приголосні звуки („к”, „х”). Близько 4 місяців агукання змінюється гулінням. Важливим набуттям є те, що звуки вимовляються під контролем слуху. На 5-6 місяці дитина вимовляє звуки і видає різноманітні рухи, щоб звернути на себе увагу. Звуки стають ініціативною формою спілкування. З другої половини 1 року життя у дитини з'являються елементи справжнього мовного спілкування. Після 6 місяців у мовленні немовляти з'являється лепет: дитина подовгу вимовляє різноманітні склади. Через лепет малюк виявляє готовність до спілкування. Під час лепету поступово вдосконалюється вживання губ, язика і дихання. За допомогою лепету малюк виявляє свої вимоги, напр, „да-да” і тягнеться до пляшечки.З 7-8 місяців у дитини значно збільшується кількість слів, які вона зв'язує з невмілими діями або враженнями. Суттєвою особливістю мовного розвитку дітей є перше розуміння слів дитиною. Поступово у дитини виникає зв'язок між назвою предмета і самим предметом, він виявляється в пошуку і знаходженні предмета. Це і є початкова форма розуміння мовлення. Однак перші слова, невіддільні від емоційного переживання і дії. З 8-9 місяців у дитини починається період розвитку активного мовлення. Саме в цей період у дитини відмічаються постійні спроби наслідувати звуки, які вимовляє дорослий. Наслідує звучання тільки слів, які викликають у неї певну реакцію. До кінця 1 року життя в активному мовленні дитини 4-20 слів, які позначають назви осіб і предметів. Важливо, що вона використовує їх в осмисленій ситуації. Найосновніше досягнення полягає в тому, що слова набувають предметну спрямованість, створюючи основу для засвоєння дитиною їх значень. Пасивний словник значно багатший. Це назва більшості іграшок, посуду, одягу; слова: мама, тато, баба…

До кінця немовлячого віку засвоєння мовлення набуває активний характер, стає одним із важливих засобів розширення можливостей спілкування дитини з дорослим.

5. Напрямки розвитку вольових дій у дошкільників

Розвиток цілеспрямованості дій. Зміна змісту мотивів, їх підпорядкування і довільність поведінки. Регулююча роль мовлення у виконанні вольових дій.У розвитку вольових дій можна виділити три напрями: 1)розвиток цілеспрямованих дій; 2)зміна змісту мотивів, їх підпорядкування; 3)зростання регулюючої ролі мовлення у виконанні дій.Виконання цілеспрямованих дій спостерігається вже в немовлячому віці. Коли дитина підповзає, до іграшки, яка виступає в ролі мети. Але така цілеспрямованість не робить дію вольовою. Цілеспрямованість починає складатися в ранньому віці, але більше виявляється в постановці цілі, ніж у її досягненні: зовнішні обставини приводять до відмови від мети. Лише в дошкільному віці поступово формується вміння втримувати м ету, яка виникла. Можливість утримувати мету знаходиться в дошкільників у прямій залежності від складності завдання і тривалості його виконання.Якщо перед дошкільником ставлять мету, яка вимагає складної системи дій, дитина не може виконати завдання до кінця без додаткових нагадувань і вказівок про те, що їй потрібно робити на кожному наступному етапі. Велике значення для формування цілеспрямованості дій мають у дошкільному віці успіхи і невдачі при виконанні завдань. Невдача в досягненні мети молодших дошкільників не засмучує, не має боротьби мотивів, не цікавить результат. Дітей середнього дошкільного віку невдачі у виконанні діяльності позбавляють стимулу для досягнення мети, якщо ж діяльність успішна, діти намагаються довести роботу до кінця, при невдачі залишають роботу. В старшому дошкільному віці якщо все йде добре, доводять справу до кінця, якщо справа не вдається, вони в розпачі, вперше зароджується боротьба мотивів. У прагненні перебороти труднощі, виявляється новий, більш високий рівень цілеспрямованості.Розвиток волі дитини тісно пов'язаний із зміною мотивів поведінки, формуванням підпорядкування мотивів. Поява певної спрямованості, висунення на перший план групи мотивів, веде до того, що дитина свідомо добивається поставленої мети, не відволікаючись. Особливе місце починають займати суспільні мотиви (поділитися іграшкою).Протягом дошкільного дитинства дитина під впливом виховання оволодіває вмінням підпорядковувати свої дії мотивами, які значно віддалені від мети дії, зокрема мотивами суспільного характеру. Підпорядкування дії порівняно віддаленим мотивам, встановлення зв'язку між мотивами і метою, вимагає підкріплення зовнішніми обставинами.Особливі вимоги до волі дитини пред'являють ситуації, у яких стикаються два мотиви, що діють у різних напрямах. Дитині потрібно зробити вибір між двома можливими рішеннями. Відбувається боротьба мотивів, яка закінчується перемогою одного.У поведінці дітей раннього віку можливі внутрішні конфлікти, які виникають через зіткнення протилежних спонукань. Коли дитині пропонують вибрати з декількох іграшок, яка найбільше подобається, вона розглядає іграшки, довго коливається, бере одну з них. Але коли дитині пропонують іти з вибраною іграшкою в другу кімнату, вона відмовляється зробити це, кладе іграшку на місце і починає знову поспішно перебирати всі інші.В якійсь мірі дошкільники вже можуть зважити свої спонукання, свідомо віддавати перевагу одному з них. Розсудливість дошкільник виявляє тільки в найпростіших випадках. Поведінка у ситуації, де заборонялось дивитися на привабливий предмет, показує: молодші дошкільники ведуть себе, як діти раннього віку, - не можуть перебороти бажання подивится на предмет.Можливості розумного вибору розв'язання суттєво збільшується до старшого дошкільного віку. Базуються на підпорядкуванні мотивів: рішення починає визначатися більш важливим мотивом. Це приводить до розвитку самовладання, уміння стримувати ситуативні бажання, почуття та їх прояви, зміцнює волю дитини. Але і старшого дошкільника вольові дії, зв'язані з вибором, боротьбою мотивів, далеко не завжди закінчуються розв'язанням на користь більш значущого мотиву. Одна з важливих умов, яка впливає на рішення дитини, присутність інших людей, дорослих або однолітків, їх оцінка. Коли дитина залишається одна, вона значно рідше стримує свої безпосередні спонукання, ніж тоді, коли знаходиться в колективі однолітків або в товаристві дорослих. Виконання вольових дій залежить від мовного планування і регуляції. Саме в словесній формі дитина формулює для себе, що вона має робити, обговорює саме з собою можливі рішення під час боротьби мотивів, нагадує собі про те, для чого вона виконує дію, і наказує собі добиватися досягнення цілі. Дитина оволодіває вмінням словесно спрямовувати і регулювати власні дії, застосовуючи до себе самої ті форми управління поведінкою, які раніше до неї застосовували дорослі.У процесі спілкування з дорослим, у спільній з ним діяльності дитина вчиться здійснювати дії або відмовлятися від них за словесною вказівкою. На початку дошкільного дитинства, дитина не вміє виконувати за словесною інструкцією складні дії. Вказівки дорослого можуть спонукати почати дію або зупинити її. Мовлення дитини супроводжує дію і виражає її результати, але ще не планує і не регулює дії. Дитина може позначити словами ціль дії (намалювати м'ячик), однак вона ніколи не визначає словесно, як буде виконувати дію.Для дитини середнього дошкільного віку мовні вказівки дорослих набувають більш стійкого значення. Отримавши інструкцію і зрозумівши її, дитина відразу виконує дію правильно. Власне мовлення дитини починає застосовуватися для планування дій і для керівництва ними. При цьому дитина, спрямовуючи власні дії, говорить уголос..

Старший дошкільник набуває вміння виконувати порівняно складні мовні інструкції дорослих. Складає план і керує своїми діями про себе, у важких випадках - вголос.

6. Розвиток когнітивної сфери немовляти

Увага - спрямованість і зосередженість психічної діяльності на чому-небудь визначеному.Елементарним проявом уваги в немовлячому віці виступає реакція зосередженості, коли малюк ніби встановлює свій аналізатор, щоб краще сприйняти сигнал. На 3-4 тижні життя спостерігається зорове зосередження на обличчі дорослого і слухове під час його розмови з малятком. Дитина прислухається до того що їй говорять. І створюються передумови для переходу до активного неспання. У кінці 1 місяця життя дитина орієнтується на нові достатньо сильні подразники (затримує погляд на незвичному предметі).Найбільш значним подразником стає дорослий. Дитина у віці 2-3 місяців зосереджується на обличчі матері, на предметах, які включені в контекст спілкування з нею. У 5-7 місяців дитина в стані достатньо довго розглядати любий предмет, обмацувати його. Особливо помітний прояв її інтересу до нових яскравих і блискучих предметів. Мимовільна увага дитини в цей період життя достатньо інтенсивно розвинена.Дальший розвиток уваги зв'язаний із засвоєнням хватання, яке дає можливість утримувати предмети і маніпулювати з ними. Після 6 місяців рефлекс „що таке?” перетворюється в рефлекс „що можна робити?”. Дитина фіксує не тільки предмет, але його ознаки і дії. Це веде до бурхливого розвитку орієнтувально-дослідницької діяльності, зосередженню здатності пізнавати навколишній світ. У кінці року на основі маніпулювання з предметами виникає розподіл уваги, коли дитина діє одночасно з двома предметами; удосконалюється переключення, наприклад, малюк складає кульки в коробочку, переносячи фокус уваги з однієї кульки на іншу. Виникнення властивостей уваги сприяє зародженню більш складних форм поведінки і діяльності.Відчуття - відображення властивостей предметів і явищ об'єктивного світу під час їх безпосереднього впливу на органи чуття.Сприймання - цілісне відображення предметів, ситуацій, явищ під час їх безпосереднього впливу на органи чуття.До початку немовлячого віку відоме удосконалення роботи зорового і слухового апарата, зв'язане з їхнім управлянням, виникає зорове і слухове зосередження. У початковий період немовлячого віку удосконалення зору і слуху продовжується в тому ж напрямі. До 3-4 місяців це вдосконалення в основному закінчується. Дитина вільно стежить поглядом за предметами, які рухаються в будь-якому напрямку з різною швидкістю і на будь-якій віддалі. Вона може зосередити погляд на предметі практично не обмежений час. Зір і слух об'єднуються між собою: дитина повертає голову в ту сторону, звідки чути звук, шукає очима його джерело.На 3-4 місяці деякі діти починають реагувати на спів і музику посмішкою, загальним пожвавленням. Спостерігається на 2 місяці життя (ласкавий тон мами діє заспокійливо).Пізніше дитина починає сприймати ритмічну сторону мовлення і загальний звуковий малюнок слів. Розрізнення звуків наступає тільки в кінці 1 року життя малюка. Дитина прагне до зорових і слухових вражень, отримує від них задоволення. Її погляд привертають блискучі, яскраві предмети, слух - звуки музики, людського мовлення. Експерименти, які проводилися з тримісячними дітьми, показали, що вони добре розрізняють кольори, форми об'ємних і плоских геометричних фігур. Дитина починає розрізняти колір на 5 місяці, після чого в неї з'являється інтерес до різних яскравих предметів.У другому півріччі першого року життя виникає активне розглядання, обстеження предметів, яке зв'язане з маніпулюванням ними (малюк стукає, розмахує). У процесі розглядання і маніпулювання з предметами складаються зорово-рухові координації. Спочатку малюк орієнтується в навколишньому світі за допомогою зовнішніх орієнтувальних дій. Коли він хоче взяти який-небудь предмет, його рука рухається до цього предмета, оцінюючи віддаль практично і вносить корективи в міру руху. Діти цього віку дуже чутливі до новизни: дитина, помітивши новий предмет, цілком переключається на нього. Малюк ставить предмет в нові до тих пір, поки він не вичерпає свою новизну, у зв'язку із втратою якої згасає орієнтувальна реакція на предмет. Враження перетворюються в образи сприймання, що відображають стійкі властивості предметів, з якими дитина знайомиться у своїх діях. Це створює основу, для використання таких властивостей предметів під час розв'язання нових завдань, що виникають перед дитиною, - для елементарних форм мислення.Орієнтування немовляти в навколишньому світі, яке здійснюється за допомогою зовнішніх рухів і дій, виникає раніше, ніж орієнтування, яке виконується за допомогою психічних процесів (сприймання, мислення) і служить її основою.

Пам'ять - запам'ятання, зберігання і наступне відтворення людиною свого досвіду.Початковим проявом пам'яті можна вважати умовні рефлекси, які спостерігаються вже в перші місяці життя дитини (припинення плачу при появі мами). На 3-4 місяці життя в малюка починає формуватися образ предмета (створюється фундамент образної пам'яті). Розширюється коло об'єктів, які впізнає дитина. У 3-4 місяці дитина впізнає предмети, зв'язані з годуванням, у 5 місяців відрізняє людей по голосу, у 6 місяців виділяє улюблену іграшку. На 7-8 місяці впізнавання предмета опосередковується словом (малюк знаходить річ у відповідь на питання:„Де?”. У 8-9 місяців малюк упізнає знайому людину після двох-трьох тижнів розлуки. До 12 місяців він розрізняє мелодію, яка колись викликала в нього позитивні емоції, а також на вимогу дорослого виконує нескладні рухи: робить „лади-ладусі”.Упізнавання предметів у немовлячому віці звичайно відбувається за однією, часто несуттєвою ознакою (не впізнає маму в новому платті). У той же час ознаки, яка знаходила в досвіді малюка найбільш значне підкріплення, буває достатньо для впізнавання.Період між запам'ятовуванням і впізнаванням подовжується, але залишається невеликим. Образна пам'ять спостерігається тільки на початку другого року життя дитини.Про першу появу рухової пам'яті свідчить умовний рефлекс на положення для годування, яке сформувалося в малюка. Процес розвитку рухової пам'яті активізується у другому півріччі життя малюка, коли він починає захоплене маніпулювати з предметами (засвоєння хватання), рухатися, учиться повзати і ходити.Пам'ять в немовлячому віці не є самостійним процесом, включена у сприймання і відчуття, матеріал запам'ятовується ніби мимовільно. Якщо малюка в один і той же час годують, купають у нього формується рефлекс і він починає „готуватися” до режимного процесу. Якщо малюку показали іграшку, яка викликає у нього радість, він знову маніпулює з нею. Емоційна пам'ять виявляється у другому півріччі 1 року життя, коли дитина переживає емоції при зустрічі з деякими об'єктами або ситуаціями (плаче при вигляді предметів для купання, якщо ця процедура викликала негативні переживання).Інтерес до мовлення дорослого у немовляти виникає рано у зв'язку з тим, що мовлення виступає відмінною ознакою людини. Слово дорослого „керує” поведінкою малюка. Таким чином, спочатку в малюка розвивається рухова, емоційна і образна пам'ять, а до кінця року складаються передумови для розвитку словесної пам'яті.

7. Основні напрямки в розвитку мовлення в дошкільному віці

Розвиток словника і граматичної будови мовлення. Мова - система словесних знаків, засіб спілкування між людьми.Мовлення - процес спілкування, опосередкований мовою.Мотивом активного оволодіння рідною мовою виступають зростаючі потреби дошкільників дізнатись, розповісти і впливати на себе й на іншу людину. Мовлення включається в усі види діяльності. Поява нових видів діяльності, ускладнення спілкування з дорослими і однолітками, розширення кола життєвих зв'язків і стосунків, у які включена дитина, приводить до розвитку, 1) усіх сторін мовлення (словника, граматичної будови, звукової культури), 2) його видів (ситуативного, контекстного і пояснювального) і функцій (узагальнюючої, комунікативної, плануючої, регулюючої і знакової).У ході свого розвитку мовлення дітей тісно пов'язане з характером їхньої діяльності, спілкування. Зміна змісту і форми дитячих висловлювань залежить від зміни форми спілкування. Перехід від ситуативно-ділової форми, характерної для переддошкільника, до позаситуативно-пізнавальної, а потім до позаситуативно-особистісної ставить певні вимоги до мовлення дітей і стимулює їх до оволодіння такими її сторонами, які необхідні і достатні для розв'язання комунікативних завдань, які стоять перед дитиною. Мовлення дошкільника набуває функції встановлення соціальних контактів і планування, реалізація яких забезпечується монологічним комплексним мовленням і формою внутрішнього мовлення. Важливим напрямом розвитку мовлення дошкільників є перетворення його в знаряддя мислення. Таким чином, розвиток мовлення в дошкільному віці йде в таких напрямах: 1) удосконалюється практичне використання мовлення в процесі спілкування з іншими людьми; 2) мовлення стає основою перебудови психічних процесів, знаряддям мислення.Розвиток словника і граматичної будови мовленняУ розвитку словника дошкільника спостерігаються значні якісні і кількісні зміни. Порівняно з раннім дитинством словник дитини - дошкільника збільшується, як правило, в три рази: 3 роки - 1200-1500 слів, 4- 2000, 5- 2500-3000, 6-7- 4000-4500.Словник дитини-дошкільника збільшується не тільки за рахунок всіх частини мови. У мовленні дитини стає не тільки більше слів, але й відбувається розвиток їх значень, тобто змінюється якісна сторона оволодіння словником. За кількісною та якісною характеристикою словник дитини досягає такого рівня, що вона може легко спілкуватися з дорослими і дітьми, підтримувати розмову на будь-яку тему в межах розуміння.У першу чергу діти дошкільного віку оволодівають назвами наочно уявлених або доступних їх діяльності груп предметів, явищ, якостей, властивостей. Це пояснюється наочно-дійовим і наочно-образним характером мислення дошкільників. Смисловим змістом слова дошкільник оволодіває поступово, у міру розвитку пізнавальних можливостей. Для дитини кінця 1-початку 2 року життя слово означає тільки один певний предмет. До кінця 2 року життя слово для дітей означає групу однорідних предметів (чашка - це різноманітні чашки).У 3-3,5 роки спостерігається більш висока ступінь узагальнення однорідних предметів: меблі, іграшки, одяг. У 4-5 років останній ступінь узагальнення - у слові ніби даний підсумок ряду попередніх рівнів узагальнення. Наприклад, слово „рослина” включає такі групи, як ягоди, дерева, фрукти і ін. Але таке узагальнення так само будується на найбільш яскравих ознаках, які дитина засвоїла у власній практичній діяльності. Старший дошкільник, вживаючи слова, які позначають абстрактні категорії, пояснює їх, виходячи із свого досвіду взаємодії з навколишніми (жадний - цей той, який не ділиться іграшками). Моральні поняття прив'язані до конкретної ситуації. В мовленні дошкільника переважають слова, які позначають конкретні об'єкти, які максимально наближені до самої дитини, об'єкти, з якими вона самостійно діє. Накопичений у мовленні дошкільника словниковий запас сам собою не може служити цілям спілкування і пізнання. Для цього необхідно вміти будувати словосполучення і речення, дотримуючись правил граматики. У дошкільному віці наступає новий етап і в розвитку граматичної будови мовлення. Це період засвоєння морфологічної системи мови, відмін і відмінювання. Засвоєння форм відмін у дошкільників відбувається при основній ролі орієнтування дитини на форму слова, тобто його закінчення в називному відмінку.Для дітей дошкільного віку характерна найбільша чутливість до мовних явищ. Засвоєння ними суфіксів, префіксів рідної мови виявляється в самостійному словотворенні: я втік і притік назад. Словотворчість виступає як симптом оволодіння мовою. Спроби словотворчості стрімко зростають до 4,5-5 років. Нові слова, придумані малюком, не суперечать правилам граматики, хоч і не враховують винятків з цих правил. У 5 років словотворчість згасає, бо дитина міцно засвоює граматичні форми і вільно їх використовує.У 3-3,5 роки дитина засвоює основні граматичні закономірності: змінює слова за відмінками, числами, особами, вживає всі часи дієслів, будує прості і складні речення.У дошкільному віці граматична будова мовлення вдосконалюється. Діти оволодівають системою морфологічних засобів оформлення граматичних категорій, засвоюють типи відмін і відмінювання, традиційні форми чергування звуків, способи словозміни і словотворення, учаться будувати складні речення. Розвиток звукової сторони: фонематичного слуху, правильної звуковимови. Розвиток усіх сторін мовлення неможливий без засвоєння звукової культури, яка складає основу, центральний момент оволодіння мовою. Звукова культура мовлення підвищує можливість орієнтування дошкільника в складних співвідношеннях граматичних форм, забезпечує освоєння морфологічної системи мови.У розвитку звукової сторони мовлення виділяють формування фонематичного слуху і правильної звуковимови.Оволодіння фонематичним складом мовлення починається в кінці 1 року життя. До початку дошкільного віку діти в основному володіють всіма звуками рідної мови. Зустрічаються дошкільники, які більш старшому віці мають недоліки звуковимови, дефекти мовлення. Це пояснюється повільним розвитком моторики мовнорухового апарату.Вирішальне значення для засвоєння звуків рідної мови має розвиток сенсорної основи мовлення - фонематичного слуху - це мовний слух, що передбачає розрізнення звуків мови як фонем і цим сприяє осмисленню граматичної форми і значення слів.У дитини в дошкільному віці формуються тонкі і диференційовані звукові образи слів і окремих звуків. Звукова сторона мовлення - предмет її пильної уваги.У дошкільний період діти починають усвідомлювати норми звуковимови, піклуватися про її правильність. Вони не можуть виділяти і назвати звук, який потрібно виправити, а виправляють усе слово. Питання про розвиток у дітей фонематичного слуху виникає під час навчання їх грамоті. Тут уперше перед дитиною постає завдання звукового аналізу слова. Вона повинна відійти від смислу слова, його значення і працювати зі словом як звуковим комплексом, тобто формальною одиницею.Поза ігровою імітацією звуковий аналіз слів доступний дітям середнього дошкільного віку, у момент найбільш гострої „мовної чутливості”.Починаючи з 5-6-річного віку діти можуть проводити повний звуковий аналіз слова, якщо вони оволодіють певною дією (певним способом обстеження звукового складу слова) - дією підкресленого протягування окремих звуків (ммак, лліс). Такий прийом дозволяє дітям вільно орієнтуватися у звуковому складі слова. Уміння проводити звуковий аналіз слів сприяє успішному оволодінню читанням і письмом.До семи років завершується процес фонематичного розвитку дитини, вона починає усвідомлювати звуковий склад рідної мови. Розрізняє і виділяє голосні, тверді й м'які звуки. Дитина готова до навчання грамоти (читання і письма) в школі.

8. Передумови формування особистості

Самосвідомість - відносно стійка, більш або менш усвідомлена система уявлень про самого себе.Немовлячий вік - найважливіший період, коли закладаються передумови до розвитку особистості. Немовля має власне і достатньо різноманітне психічне життя. Протягом першого року життя воно накопичує досвід взаємодії з навколишнім світом, у ході якої складаються відношення до себе, до інших людей і предметів.

Основною умовою розвитку особистості виступає спілкування дитини з іншими людьми. Тільки в цій сфері немовля може виявити себе як людину і виразити своє відношення до іншої людини. Відношення до дитини формує у неї позитивне відношення до людей і позитивне самопочуття. Це переживання створює основу для того, щоб дитина активно проявляла себе. Інтерес до дорослого і відповідна реакція на його ініціативні дії виникає у немовляти в кінці першого місяця життя. У 4-5 місяців дитина показує себе як довірлива, життєрадісна істота.

Позитивне самопочуття, яке складається в першому півріччі життя під впливом доброзичливої уваги дорослого. Малюк намагається з допомогою дорослого отримати якийсь об'єкт, доторкнутися до недосяжного предмета, обстежити його.Дитина, яка переживає справжню емоційну ідентифікацію з дорослим, у майбутньому буде здатна по-справжньому переживати всі відтінки людських почуттів до людей..З віком зростає і вибірковість відношення до дорослого. Якщо тримісячний малюк приблизно однаково реагує на кожного дорослого, посміхаючись і радіючи, то в другому півріччі він чітко розділяє рідних, знайомих і зовсім чужих людей. Після 3 місяців дитина починає виділяти і другу близьку їй людину - тата, він зовсім по-іншому спілкується з малюком, ніж мама, має інший тембр голосу. Малюки, після 8 місяців, починають боятися незнайомих. У той же час негативна реакція на чужих, в присутності рідних людей, змінюється інтересом і прагненням привернути до себе увагу.До 12 місяців дитина зв'язує знайомого дорослого з певними діями, очікуючи, їх від нього. Так, заглядає в сумку, з якою прийшла бабуся, якщо вона весь час приносить у ній подарунки. Неоднакове ставлення до різних осіб говорить про те, що до кінця першого року життя в дитини складаються стійкі образи дорослих. Про розвиток передумов у становленні образу себе говорить відношення дитини до свого відображення в дзеркалі. У 2-3 місяці довго розглядає своє відображення в дзеркалі. Позитивне переживання себе виражається в радісному відношенні до свого дзеркального відображення.До 6 місяців у дитини виникає дослідницька поведінка, вона обстежує своє відображення руками. Після 6 місяців діти співвідносять свої реальні дії з діями, які відображаються в дзеркалі. Вони ворушать пальчиками, розмахують руками, простежують поглядом відображення своїх дій. У віці 11-12 місяців малята подовгу грають зі своїм відображенням: гримасують, кривляться, здійснюючи ритмічні і мімічні дії.Криза першого року життя та її новоутворенняСуть будь-якої кризи в дитячому розвитку, за Л.С.Виготським, полягає новоутворенні віку, який складається до кінця вікового періоду, вступає у протиріччя зі сторони соціальної ситуації розвитку. Протиріччя між прагненням до самостійності і залежністю від дорослого складає суть цієї вікової кризи. Так, самостійність дитини, яка зросла завдяки ходьбі і першому слові, робить рамки єдності матері і дитини надто вузькими.Про дитину не можна сказати, ходить вона чи не ходить. Мова може йти в даному випадку, на думку Л.С.Виготського, про саме становлення ходьби. Це і є 1 момент у змісті даної кризи. 2 момент, який описує суть кризи першого року життя, відноситься до мовлення. Можна говорити про наявність латентного періоду в становленні мовлення, який триває, приблизно три місяці. 3 момент особливості прояву афектів і волі. У зв'язку з кризою в дитини виникають перші акти протесту, опозиції, протиставлення себе іншим.Під час неправильного виховання такі реакції дитини можуть виявлятися з особливою інтенсивністю. У дитини, якій у чому-небудь відмовлено або якої не зрозуміли, спостерігається різке наростання афекту, який закінчується тим, що дитина лягає на підлогу, починає кричати. Реакція спрямована проти заборон і виявляється, що дитина ніби повертається до більш раннього періоду, використовує вона це зовсім по-іншому.Кризу першого року не вважають гострою. Установлення нових стосунків з дитиною, надання їй певної самостійності в дозволених межах, терпіння і витримка дорослих пом'якшують характер кризи. Найбільш важливим набуттям 1 року життя являється здатність діяти не тільки під впливом безпосередньо сприйнятих об'єктів, які поставляє дорослий, але й під впливом образів і уявлень, що виникають в пам'яті. Якщо раніше все, що потрібно малюку, виходило від дорослого і визначалось ним, то тепер він сам може хотіти того, що зовсім не зв'язане з дорослим.

Виникнення даного новоутворення визначається можливостями дитини і першими заборонами дорослого. В цей період розривається первинний зв'язок з дорослим і виникає (відносна) автономність дитини від дорослого, яка різко підвищує її власну активність. Малюк постійно потребує допомоги і підтримки дорослого. Йому потрібне не тільки хороше ставлення до нього взагалі, а ставлення до його конкретних дій і його успіхів. Без оцінки і підтримки дорослого він не може відчувати свою самостійність і активність. Звідси підвищена чутливість немовлят до похвали і ганьби, їх образливість, вимоги уваги до своїх дій. Орієнтація на оцінку дорослого являється тим якісним перетворенням, яке відбувається в період кризи першого року життя.Основними новоутвореннями цього періоду розвитку є формування структури мовної (наприкінці першого року дитина вимовляє перші слова) та предметної (дитина освоює довільні дії з предметами оточуючого світу) дій.Мовлення однорічної дитини Л.С.Виготський назвав автономним. Воно служить містком між пасивним і активним мовленням. За формою воно є спілкуванням, за змістом - емоційно безпосереднім зв'язком із дорослими та ситуацією.Поява і зникнення автономного мовлення знаменує початок і кінець кризи першого року життя.

9. Поняття про методи науково-психологічного вивчення розвитку дітей. Спостереження як метод дитячої психології, його цінність, недоліки, види (суцільні, вибіркові). Щоденникові спостереження