Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

Планування морально-психологічного забезпечення здійснюється у загальній системі планування застосування військ (сил) та їх всебічного забезпечення.

Під час підготовки і ведення бойових дій необхідно всебічно враховувати вплив людського фактора і вміло використовувати його для успішного виконання поставлених завдань.

Закінчуючи розгляд навчальних питань лекції, ми можемо зробити наступні висновки:

1. У ЗС України морально-психологічне забезпечення, поряд із оперативним, технічним, тиловим і медичним забезпеченням, є об`єктивною необхідністю, яка сприяє підтриманню високої боєготовності та боєздатності військ (сил).

2. МПЗ спрямовано на підтримання високої боєздатності та готовності військ до виконання бойових завдань шляхом створення високого МПС власних військ і забезпечення морально-психологічної переваги над військами противника.

3. Вирішення завдань, що стоять перед військами, із заданою ефективністю можливе за умов надійного функціонування системи їх морально-психологічного забезпечення, як одного з видів всебічного забезпечення військ.

4. Подальше вдосконалення морально-психологічного забезпечення відповідає сучасним світовим і вітчизняним поглядам на цілі та способи ведення війни і військового будівництва. Воно повинно здійснюватись за напрямами:

- розвиток нормативно-правової бази морально-психологічного забезпечення;

- розробка та впровадження у військах новітніх технологій інформаційно-психологічного впливу на особовий склад, забезпечення його психологічної стійкості;

- удосконалення організаційно-штатних структур органів з виховної та соціально-психологічної роботи;

- підвищення рівня морально-психологічної підготовки військ;

- розробка та впровадження нових технічних засобів виховання;

- внесення у практику військ єдиного понятійного апарату морально-психологічного забезпечення;

- розширення міжнародного співробітництва з цих питань.

5. Морально-психологічне забезпечення міжнародних миротворчих операцій

Слід зазначити, що процес створення в Україні цілісної системи підготовки миротворчих контингентів і миротворчого персоналу ще триває.

Географія міжнародних миротворчих операцій є практично необмеженою, оскільки жоден населений регіон світу не можна вважати абсолютно стабільним. Тому військові підрозділи, що призначаються для здійснення миротворчих операцій, мають бути готовими до дій у будь-яких географічних і кліматичних умовах. Водночас не викликає сумніву потреба диференційованої підготовки миротворчих підрозділів до дій в особливих умовах (наприклад, гірських або тропічних).

Дуже важливими з комплексу проблем, пов'язаних із участю ЗС України в міжнародних миротворчих операціях, є зосередження зусиль на певних напрямах діяльності, основними з яких є створення цілісної ефективної системи підготовки миротворчих підрозділів ЗС України і морально-психологічного забезпечення їх миротворчої діяльності.

1. Мета, зміст, основні напрямки морально-психологічного забезпечення міжнародних миротворчих операцій.

Морально-психологічне забезпечення (МПЗ) міжнародних миротворчих операцій (ММО) -- це один із основних видів всебічного забезпечення підготовки миротворчих пiдроздiлiв і персоналу. Воно представляє комплекс соціально-політичних, міжнародно-правових, органiзацiйних, воєнно-соцiальних, гуманiтарно-освiтнiх i соціально-психологічних заходів, спрямованих на формування та морально-психологiчну злагодженість миротворчого контингенту, його всебічну підготовку й участь в операціях (спеціальних діях) із підтримання та відновлення миру під егідою ООН, ОБСЄ, НАТО.

Відповідно до Концепції МПЗ підготовки та ведення операцій (бойових дій) Збройних Сил України, яка затверджена наказом Міністра оборони України від 5.05.1999 року №142, МПЗ застосування Збройних Сил - це один із основних видів всебічного забезпечення військ (сил), метою якого є підготовка свідомості, у першу чергу, її моральної складової і психіки особового складу до стійкого, надійного й адекватного функціонування в тяжких умовах бойової обстановки та цілеспрямованої протидії інформаційно-психологічного впливу противника (антидержавницьких сил), досягнення та збереження у військовослужбовців і військових колективах необхідного для бою МПС, створення та підтримання морально-психологічної переваги особового складу своїх військ (сил) над особовим складом противника. МПЗ повинне проводитися безперервно, цілеспрямовано, і чим складніша та напруженіша обстановка, тим активніше.

Його метою є формування та підтримка оптимального МПС особового складу, високих бойових i морально-психiчних якостей, дисциплінованості та правопорядку, згуртованості військових колективів на рівні, необхідному для успішного виконання всіх покладених завдань. Воно здійснюється в тiснiй взаємодії з оперативним (бойовим), технічним, тиловим і медичним забезпеченням.

Головним змістом МПЗ ММО, підготовки миротворчих підрозділів і персоналу є морально-психологічна підготовка особового складу до виконання самостійних, пов'язаних із ризиком для життя, завдань в іноземний державі, переважно у вiдривi від основних сил військової частини, психологічної готовності при необхідності вступити у бій, морально-психологiчний супровід життєдiяльностi i військової дисципліни.

Під час безпосередньої підготовки та в ході проведення миротворчих операцій основні зусилля МПЗ зосереджуються на морально-психологічнiй пiдтримцi підрозділів i персоналу та морально-психологічному вiдновленнi їх боєздатності. У ході підготовки та під час виконання миротворчих завдань безперервно ведеться iнформацiйно-психологічна протидія.

Основними завданнями МПЗ підготовки миротворчих пiдроздiлiв i персоналу є:

- аналіз та роз'яснення особовому складу військово-політичної, економічної, екологічної обстановки у країні, де виконуються миротворчі завдання, мети і завдань миротворчого пiдроздiлу, місця та ролі кожного військовослужбовця щодо їх успішного виконання;

- органiзацiя психологічної, гуманітарної підготовки особового складу, вплив на його спеціальну підготовку;

- створення сприятливих соціально-психологічних умов підготовки миротворчих пiдроздiлiв і персоналу;

- підтримання правопорядку i військової дисципліни, зміцнення МПС особового складу;

- здійснення заходів соціального та правового забезпечення особового складу пiдрозділiв і членів їхніх сімей;

- правове виховання особового складу;

- здійснення інформаційно-пропагандистського забезпечення;

- проведення культурно-виховної та просвітницької роботи, органiзацiя дозвілля особового складу;

- забезпечення військ (сил) ТЗВ, поліграфічним обладнанням та продукцією, іншим культпросвiтмайном;

- органiзацiя взаємодії з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадськими органiзацiями й об'єднаннями щодо підтримання сприятливої морально-психологічної обстановки в районах виконання завдань;

- морально-психологічний супровід виконання завдань у миротворчих операціях, забезпечення психічної стiйкостi воїнів, нейтралізація психогенного впливу на особовий склад;

- забезпечення адаптації особового складу миротворчих підроздiлiв і персоналу до умов країни перебування;

- інформаційно-психологічний захист особового складу;

- постійний аналіз морально-психологічної обстановки, управління соцiально-психологiчними процесами у колективах миротворчих пiдроздiлiв.

МПЗ ММО включає:

- інформацiйно-пропагандистське забезпечення;

- психологічне забезпечення;

- військово-соцiальну роботу;

- культурно-виховну роботу;

- інформацiйно-психологiчну протидiю.

Крiм того, здiйснюються військові соцiологiчнi дослiдження, органiзується забезпечення ТЗВ.

Iнформацiйно-пропагандистське забезпечення -- це система цiлеспрямованих заходiв щодо формування стiйкого і керованого МПС на підставi оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-полiтичної, морально-психологiчної обстановки, покладенi на миротворчi підрозділи і персонал завдання й умови їх виконання.

Психологiчне забезпечення -- це комплекс заходiв щодо формування, пiдтримання і вiдновлення в особового складу миротворчих підроздiлiв i персоналу духовних, психiчних i фiзичних якостей, формування i підтримання у нього позитивної мотивацiї щодо миротворчої дiяльності, якi забезпечують високу психiчну стiйкiсть вiйськовослужбовців, їх готовнiсть виконувати поставленi завдання в будь-яких обставинах, у тому числi з ризиком для життя.

Основнi якості, які слід формувати в особового складу для участi в ММО, - толерантнiсть, гнучкiсть, самодисциплiна, професiоналiзм, неупередженiсть, тактовнiсть, пильнiсть, обiзнанiсть із мiсцевими традицiями i звичаями, знання мови населення регiону, стiйкiсть до впливу умов надзвичайних ситуацiй, здiбнiсть до прискореної аклiматизацiї, вiрнiсть ідеалам гуманiзму, витримка.

Основними елементами психологічного забезпечення є психологiчна пiдготовка та психологiчний супровід виконання завдань під час пiдготовки та проведення ММО.

Завдання психологiчної пiдготовки особового складу:

- формування у вiйськовослужбовцiв психiчної стiйкостi до факторiв, що травмують психiку;

- навчання особового складу методам саморегуляції, прийомам i способам попередження психотравмування;

- виявлення ознак отримання психiчних травм i надання собі першої допомоги;

- створення передумов для високої бойової активностi воїнiв;

- їх адаптація до умов обстановки, що склалася.

Залежно від завдань, якi стоять перед миротворчими підроздiлами та персоналом, проводиться загальна, спеціальна або цільова психологiчна підготовка.

Військово-соціальна робота -- це дiяльнiсть щодо створення та забезпечення необхiдних соціальних і правових умов для виконання особовим складом миротворчих пiдроздiлiв завдань; реалiзації установлених законодавством України гарантiй i пiльг військовослужбовцям Збройних Сил України, членам їхніх сімей; вживання заходів щодо забезпечення сприятливого соціально-психологічного клімату, пiдтримання єдиноначальності, дисциплiни, організованості та правопорядку, забезпечення виконання особовим складом норм міжнародного гуманітарного права (права вiйни).

Культурно-виховна робота -- це дiяльністъ, спрямована на відновлення духовних, психiчних і фiзичних сил особового складу, його мобілізацiю на виконання миротворчих завдань, задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовцiв.

Iнформаційно-психологічна протидія -- це комплекс заходів щодо прогнозування, профілактики та зриву iнформаційно-психологічного впливу зацiкавленої у зривi миротворчої операції сторони, нейтралізації її намагань дезінформувати та деморалiзувати особовий склад миротворчих підроздiлів і персонал, дезорганізувати його діяльність.

Спецiальнi соцiологiчнi дослiдження проводяться з метою виявлення об'єктивно існуючих настроїв, думок, потреб i запитів особового складу миротворчих підрозділів і персоналу, тенденції їх розвитку, а також факторів, які негативно впливають на МПС, знижують їх боєздатність i боєготовність.

МПЗ під час підготовки миротворчих підрозділів і персоналу організовується і здійснюється на підставі розпоряджень начальника Генерального штабу ЗСУ, вiдповідального за підготовку пiдрозділу командувача, рiшення командира миротворчого підрозділу. Безпосереднім його організатором є відповiдний начальник органу гуманітарної роботи (заступник командира миротворчого підрозділу з виховної та соціально-психологічної роботи), який розробляє план МПЗ та організує його виконання.

Ефективність МПЗ під час підготовки миротворчих підрозділів i персоналу та в ходi виконання ними завдань досягається:

- своєчасною постановкою завдань щодо виконання заходiв МПЗ;

- постійним аналізом і прогнозуванням розвитку морально-психологічної обстановки, якісним плануванням і проведенням заходів МПЗ, визначенням їх найбільш ефективних форм і способів;

- безпосередньою організаторською діяльнiстю з метою формування у військовослужбовців високої морально-психiчної стійкості та високої активності;

- підтримуванням постійної взаємодії органів виховної роботи з вiдповідними штабами й iншими органами управління щодо організації МПЗ під час підготовки і в ході миротворчої операції;

- стiйким і безперервним управлінням силами і засобами МПЗ.

Організація МПЗ безпосередньої підготовки пiдрозділів до участi в ММО (спеціальних діях) включає:

- організацію і проведення професійно-психологічного відбору особового складу;

- збір інформації про воєнно-політичну, морально-психологічну обстановку в зонi відповiдальності, в районах розташування підрозділів, в районі (пунктах) постійної дислокації, навколо пунктів контролю, контрольно-перепускних пунктів, блокпостів і на маршрутах патрулювання;

- оцiнку морально-психологiчної обстановки району (зони);

- пiдготовку та доповiдь пропозицiй із МПЗ до рiшення командира на виконання миротворчих завдань;

- розробку плану МПЗ мiжнародної миротворчої операції.

План МПЗ миротворчої операцiї розробляється текстуально. На робочiй картi заступника з гуманітарних питань мають бути нанесенi:

- зона вiдповiдальностi (безпеки, буферна, демiлітаризована);

- населенi пункти (райони) з нестабільною соцiально-полiтичною, морально-психологiчною, кримiногенною обстановкою;

- населенi пункти, де спiльно мешкають представники ворогуючих сторін;

- лiнiя протистояння сторiн;

- положення пiдроздiлiв ворогуючих сторiн;

- пункти розташування представникiв мiсiї ООН, її спостерiгачiв;

- розташування штабiв i пiдрозділiв багатонацiональних сил, їхнi пункти управлiння;

- маршрути висування миротворчих сил i гуманiтарних конвоїв;

- маршрути патрулювання особовим складом контингенту;

- пункти контролю;

- небезпечнi об'єкти, мiннi поля та iн.

Отже, закінчуючи розгляд навчального питання, можна зробити висновок про те, що психологічний гарт миротворця потребує багато зусиль. Кожному командиру (начальнику) важливо витрачати час і зусилля на опанування деяких практичних аспектів організації та проведення морально-психологічного забезпечення в умовах миротворчої операції. Спеціалізовані знання, навички та вміння дають можливість своєчасно помітити, зняти та попередити негативні психічні явища серед підлеглих миротворців, глибше розуміти їх причини.

2. Морально-психологічне забезпечення миротворчих завдань українськими військовослужбовцями у Республіці Ірак.

Заходи морально-психологічного забезпечення виконання бойових завдань особовим складом українського контингенту в Іраку планувались і проводились згідно з вимогами Концепції морально-психологічного забезпечення у ЗС України.

Основними завданнями командування підрозділів з питань морально-психологічного забезпечення були:

– збереження життя і здоров'я особового складу;

– формування та підтримання психологічної готовності особового складу до виконання миротворчих завдань, його стійкості до психотравмуючих факторів;

– підтримання високого рівня військової дисципліни та правопорядку;

– формування та підтримання високого морально-психологічного стану військовослужбовців, згуртування військових колективів.

Основні зусилля морально-психологічного забезпечення зосереджувались у підрозділах, які щоденно виконували бойові завдання у відриві від базового табору.

Психологічне забезпечення. З метою забезпечення успішного виконання поставлених завдань, зниження психічної напруги, попередження нервових зривів, неадекватного реагування, відхилення у поведінці під час значних психічних і фізичних навантажень в агресивних кліматичних умовах проводився комплекс заходів психологічного забезпечення.

Підвищення психологічної стійкості особового складу досягалось:

- ознайомленням військовослужбовців із психічними факторами екстремальної обстановки, перетворення багатьох факторів бойової обстановки на знайомі, звичні, очікувані;

- озброєнням військовослужбовців необхідними знаннями і досвідом щодо виконання бойових завдань, у тому числі і подолання внутрішніх психічних і фізичних навантажень, що відповідають бойовим;

- формуванням уявлень про можливі варіанти дій; розвитком в особового складу готовності до зустрічі з неочікуваним, загрозливим для життя і здатності швидко пристосовуватись до обставин;

- формуванням віри у свою зброю, бойову техніку, товаришів і командирів;

- формуванням і підтриманням позитивного психічного стану, внутрішньої готовності необхідного рівня.

Щоденно військовослужбовців докладно інформували про особливості й умови виконання завдань і про шляхи їх подолання. Для цього залучались офіцери управління, командири підрозділів і заступники з виховної та соціально-психологічної роботи, які теоретично та практично ознайомлювали особовий склад з умовами та специфікою виконання бойових завдань. Це сприяло тому, що більшість військовослужбовців на високому професійному рівні виконували поставлені завдання.

У ході щоденного бойового інформування особового складу, здійснення підготовки до виконання бойових завдань моделювались зовнішня картина майбутніх дій, динаміка виконання поставлених завдань, дії військовослужбовців в екстремальних обставинах (підрив, обстріл тощо).

При цьому пояснення військовослужбовцям методів і засобів подолання психічних і фізичних труднощів і виконання поставленого завдання формували у них стійки мотиви успішного виконання своїх обов'язків.

Щомісячно в системі командирської підготовки проводились заняття з командирами підрозділів щодо актуальних питань психологічного забезпечення, навчання виявлення ознак отримання о/с психотравм та надання першої допомоги.

З метою вивчення й оцінювання наявних психологічних процесів у військових колективах проводились опитування військовослужбовців за методиками „Адаптація”, „Прогноз”, „Соціометрія” та ін. За результатами опитувань командуванню підрозділів готувались пропозиції щодо формування та підтримання у військовослужбовців стійкості та позитивного настрою на безумовне виконання бойових завдань.

Постійно проводилась індивідуальна виховна робота з військовослужбовцями з метою оцінки психологічного стану та надання допомоги. Військовослужбовцям надавались консультації щодо відновлення психічного стану.

Так, наприклад, офіцерами відділення МПЗ 62 омб проводилась поглиблена робота щодо відновлення морально-психологічного стану особового складу батальйону взагалі та 1 мр зокрема після загибелі двох військовослужбовців. Спільно з медичними працівниками перевірявся стан здоров'я військовослужбовців, які були у складі обстріляного патруля, їм була надана медична допомога. Проводились індивідуальні та групові бесіди з військовослужбовцями з метою обговорення наявного психічного стану й аналізу стресу. Завдяки проведенню цієї роботи всі військовослужбовці, за винятком мол. сержанта М, відновили свій морально-психологічний стан і продовжували успішно виконувати бойові завдання. Мол. сержант М отримав значну бойову психічну травму, потребував поглибленої психокорегувальної роботи, що в умовах батальйону здійснити було неможливо, і був відправлений на Україну.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення. Основними методами інформаційно-пропагандистського забезпечення в ході виконання миротворчих завдань підрозділами були: заняття з гуманітарної підготовки (у формі бесіди), щоденне оперативне бойове інформування, правове інформування, оперативний випуск листків-блискавок про військовослужбовців, що відзначились, випуск стінних і фотогазет підрозділів, регулярне забезпечення періодичною пресою, колективний перегляд телебачення та читання газет, особисте спілкування офіцерів з виховної та соціально-психологічної роботи з військовослужбовцями під час конвоїв, патрулів, на блокпостах.

Під час виконання бойових завдань інформаційно-пропагандистська робота проводилась, в основному, у формі індивідуальних і групових бесід. Основні зусилля спрямовувались на підтримання високої організованості, пильності, дисципліни; на своєчасне доведення до військовослужбовців змін в обстановці; дотримання заходів безпеки.

Військово-соціальна робота. До основних завдань військово-соціальної роботи відносились:

- доведення та роз'яснення військовослужбовцям рішень керівництва держави, МО України, командування бригади та батальйонів із соціальних питань з метою підвищення їх бойової активності під час виконання миротворчих завдань;

- роз'яснення особовому складу законів, правових норм Міжнародного гуманітарного права;

- доведення соціальних пільг, прав та обов'язків військовослужбовців, їх правової відповідальності за виконання військового обов'язку;

- формування у військовослужбовців твердої впевненості в постійній турботі командування бригади та батальйонів щодо задоволення їх матеріально-побутових й інших соціальних потреб.

Командуванням батальйонів проводились цілеспрямовані заходи щодо забезпечення військовослужбовців усіма видами постачання.

Офіцерами з виховної та соціально-психологічної роботи постійно відслідковувалась соціально-психологічна обстановка у військових колективах. До цієї роботи залучались офіцери управління та штабу, які працювали у підпорядкованих підрозділах. Особлива увага зверталась на підтримання у військових колективах стабільних, неконфліктних взаємовідносин. Періодично в підрозділах проводились вечори запитань і відповідей, на які запрошувались командування батальйонів і начальники служб.

Усі заходи військово-соціальної роботи спрямовувались на формування та підтримання у військовослужбовців стійкості та позитивного настрою на безумовне виконання миротворчих завдань в умовах, коли можливості задоволення їх соціальних потреб обмежені.

Культурно-виховна робота спрямовувалась на забезпечення активного відпочинку особового складу, зняття психологічних навантажень.

Проведені урочистості з нагоди визначних дат та подій, проводились концерти художньої самодіяльності підрозділів. З метою задоволення релігійних потреб військовослужбовців оформлювались каплички, де щонеділі проходили служби.

Для проведення змагань з ігрових видів спорту обладнувались спортивні майданчики.

Була організована робота Центрів психологічної реабілітації та дозвілля:

- проведення бесід і виступів для о/с;

- перегляд концертних програм, документальних і художніх відеофільмів;

- забезпечення військовослужбовців художньою літературою.

Інформаційно-психологічна протидія проводилась з метою прогнозування, профілактики та зриву інформаційно-психологічного впливу екстремістів, нейтралізації їх намагань дезінформувати та деморалізувати особовий склад батальйонів, дезорганізувати його бойову діяльність.

Систематично аналізувались фактори бойової, соціально-політичної та психологічної обстановки, які могли бути використані екстремістами для інформаційно-психологічного впливу на особовий склад підрозділів.

Налагоджувалась взаємодія з органами місцевої влади з питань організації протидії негативному впливу на військовослужбовців.

До особового складу постійно доводились рекомендації щодо поведінки військовослужбовців українського контингенту коаліційних сил, посилення пильності, факти жорстокості та підступності екстремістів.

Роз'яснювалась сутність, цілі, методи здійснення негативного інформаційно-психологічного впливу на миротворчі підрозділи.

Постійно прогнозувались можливі інформаційно-психологічні дії екстремістів з метою попередження негативних впливів на особовий склад.

Вивчались індивідуально-психологічні особливості військовослужбовців з метою виявлення осіб, які могли негативно впливати на морально-психологічний стан особового складу.

Періодично аналізувалась суспільна думка військовослужбовців підрозділів з метою визначення наявності негативного інформаційно-психологічного впливу.

Щоденно проводилось об'єктивне, психологічно доцільно структуроване бойове та суспільно-політичне інформування особового складу з метою зниження ефективності негативного інформаційно-психологічного впливу.

Морально-психологічний стан особового складу, рівень військової майстерності, бойового уміння значною мірою залежатимуть від ефективності організації і проведення заходів морально-психологічного забезпечення, всебічного забезпечення особового складу в ході виконання місії, виявлення і вирішення соціальних проблем, створення і підтримання позитивної соціально-психологічної обстановки під час підготовки і виконання миротворчої місії серед членів сімей військовослужбовців.

Якщо подивитись на оцінки військових фахівців провідних держав світу щодо місця і ролі морально-психологічного забезпечення в системі всебічного забезпечення бойових дій (миротворчих операцій), то можна побачити, що постійно виказується необхідність приділяти увагу питанням підтримання психологічної стійкості військовослужбовців на полі бою. Теоретичні розробки, висновки и практичні рекомендації військових психологів і психіатрів повинні враховуватись при плануванні миротворчих операцій (бойових дій) і в ході проведення окремих їх етапів, що у подальшому буде сприяти як вирішенню питань морально-психологічної готовності військ до участі у різного роду конфліктах, так і успішному досягненню кінцевих цілей.

6. Вплив сучасного бою на психіку військовослужбовців

Опинившись у вирі війни, людина підсвідомо відчуває дихання смерті. Знаходячись в нестерпному очікуванні того, що твоя смерть так чи інакше коли-небудь станеться, організм з часом стомлюється, і стає просто на все наплювати. Нове загострення відчуттів виникає безпосередньо під час бою, коли, як говориться „смерть дивиться в обличчя”. Страшно стає всім, проте кожний веде себе по-своєму. Тільки той, хто психологічно зуміє скоріше пройти очікування і перейде „поріг страху”, зможе холоднокровно приймати правильні рішення і тверезо діяти на полі бою. Значить, у нього буде більше шансів вийти з бою переможцем. Характер сучасного бою і нова зброя ускладнюють бойову діяльність, висувають підвищені вимоги до моральної і психологічної готовності особового складу досягати цілей збройної боротьби. При цьому слід розрізняти перебування людини в районі бойових дій і його безпосередню участь у бою. Не викликає сумніву, що участь у бою здійснює більш сильний вплив на психіку людини, ніж просте перебування в районі бойових дій. Тому зусилля командира у процесі підготовки особового складу до діяльності в екстремальних умовах, перш за все, повинні бути спрямовані на формування у військовослужбовців психологічної готовності виконати свої обов'язки в умовах бою. Що ж чекає людину на полі бою?

Сьогодні ми розглянемо, який вплив здійснює сучасний бій на психіку військовослужбовця. Знання цього допоможе вам більш якісно проводити профілактичну психологічну роботу з військовослужбовцями в бойових умовах.

1. Фактори, що визначають виникнення бойових психічних травм.

Наприклад, на особовий склад українського контингенту в Іраку впливав цілий комплекс як несприятливих екологічних чинників, так і специфічних умов професійної діяльності, а також ряд соціальних і психологічних чинників. Основними чинниками адаптації до бойової обстановки були наступні:

* кліматогеографічні чинники регіону, де здійснювалася професійна діяльність (наприклад, вплив на організм людини перепаду температури та ін.);

* професійні чинники - особовий склад, де б він не знаходився, мав при собі зброю та боєприпаси протягом доби, військовослужбовці постійно знаходились в очікуванні команди на відкриття вогню, хронічна психічна напруга, викликана реальною загрозою для життя, тривале, ненормоване навантаження, відсутність повноцінного відпочинку, додатковий вплив на організм військовослужбовців, що експлуатують об'єкти техніки, фізичних і хімічних чинників (шуму, вібрації, різноспрямованих прискорень, продуктів ГСМ, порохових газів та ін.);

* соціально-психологічні чинники -- спільні дії з військовослужбовцями інших держав, постійна взаємна оцінка характеру та результатів діяльності, побутові незручності, пов'язані з особливостями розміщення, харчування і водопостачання, відносна сенсорна й інформаційна ізоляція, тривалий відрив від сімей, звичних умов життя й ін.

Крім загальних негативних чинників, окремі підрозділи мали свої особливі чинники. Наприклад, психологічні особливості виконання бойових завдань особового складу 72 омб полягали в наступному:

- думки про „фатальну долю” тих, хто там служить (зважаючи на кількість втрат 52, 62 омб);

- небезпечні умови виконання миротворчих завдань: систематичні випадки обстрілів табору "Зулу", закладання фугасів на маршрутах руху та обстріли конвоїв і патрулів;

- відрив від основних частин коаліційних сил;

- найбільша зона відповідальності батальйону, що зумовлювало, у свою чергу, частий відрив особового складу для здійснення патрулювання на великі відстані;

- великий відрив особового складу для забезпечення охорони табору у нічний час;

- складні побутові та кліматичні умови розташування батальйону.

Багаторічне вивчення особливостей психофізіологічного стану і поведінкових реакцій у військовослужбовців, що здійснювали професійну діяльність у бойових умовах (Афганістан, бойові дії на Північному Кавказі, миротворчі операції й ін.), дозволили виявити певну закономірність у динаміці адаптації військовослужбовців до екстремальних умов. Зокрема, виявлено три основні періоди: початковий період адаптації, період відносної нормалізації функціональних можливостей організму і завершальний період (так званий період дезадаптаційних проявів).

Початковий період адаптації характеризується загальними адаптивними перебудовами організму й особи до несприятливих екологічних і соціально-психологічних чинників екстремальної діяльності. Даний період супроводжується тимчасовим зниженням функціональних можливостей організму і рівня професійної працездатності. Цей період продовжується від 2 тижнів до 1-1,5 місяців залежно від конкретних умов діяльності військовослужбовців.

Тривалість періодів адаптації багато в чому залежить від рівня нервово-психічного навантаження. Так, розвиток виражених дезадаптаційних порушень у військовослужбовців, що здійснювали надзвичайно напружену професійну діяльність на фоні реальної смертельної загрози, відмічався вже до 3-6 місяців перебування в даних умовах. При цьому в розвитку дезадаптаційних порушень виявлена наступна закономірність: на початку бойових дій у військовослужбовців наголошуються переважно астено-депресивні реакції і стани, а для пізнього періоду участі в бойових діях, і особливо для періоду відразу після виходу з них найбільш характерні психотичні реакції.

Так, дані психофізіологічного обстеження військовослужбовців, що брали участь у миротворчих операціях в республіках Закавказзя (1988-1999 рр.), показали, що рівень вираженості астено-депресивних реакцій і тривожно-фобічних проявів виявлявся практично у 30% військовослужбовців строкової служби миротворчих підрозділів. При цьому була виявлена зворотна залежність між терміном служби в миротворчих підрозділах і вираженістю вказаних проявів. У недавно призваних миротворців вираженість вказаних проявів була вище, ніж у осіб, що мали більший термін служби в даних умовах.

Значна кількість російських офіцерів у період проходження служби у складі миротворчої дивізії, розташованої в Таджикистані, подавали скарги на зниження самопочуття, порушення сну і апетиту, що часто супроводжуються нав'язливими проявами фобічного характеру. Аналогічні дані були одержані і при обстеженні великої групи офіцерів мотострілкових частин, що брали протягом місяця участь в бойових діях у Чечні в 1995 р. Зокрема, результати їх комплексного обстеження дозволили виявити у 81% військовослужбовців виражену астенізацію (втомленість), яка вимагала заходів психофізіологічної і фармакологічної корекції.

Психотичні реакції, що виражаються в порушенні регуляції поведінки, починають виявлятися в учасників бойових дій вже на пізніх термінах перебування в екстремальній обстановці, проте найбільшої виразності їх прояви досягають після виводу військовослужбовців із району бойових дій.

Як показав аналіз, збільшення кількості уражених, які отримали бойові психічні травми, пояснюється раптовістю, швидкодією i напруженістю бойових зіткнень у ході виконання миротворчих завдань, а звідси довготривалими фізичними i психологічними навантаженнями, що висувають до психіки військовослужбовця вимоги, які часто перебільшують її захисні можливості.

Тривалий стрес або недостатня здатність до пристосування можуть призвести до того, що організм людини перестане справлятися з негативними наслідками, викликаними сильним збудником або перевтомою. В цьому випадку спостерігається хворобливий стан, нудота, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту. Здатність військовослужбовця до активних та усвідомлених дій стрімко падає.

Повністю подолати страх неможливо, йому підвладні всі. У 90% тих, хто бере участь у бойових діях, він має яскраво виражені форми: у 25% спостерігається нудота, у 20% - порушення здатності контролювати функцію кишечнику тощо.

У цілому, за оцінкою експертів, у сучасних миротворчих конфліктах із застосуванням звичайних видів зброї бойові психічні травми (БПТ) складають в середньому 20% усіх бойових санітарних втрат (БСВ) протягом перших 30 діб бойових дій i перевершують кількість санітарних втрат інших категорій у наступний період. Таким чином, бойові психічні травми будуть значною мірою впливати на боєздатність частин i підрозділів.

У сукупності факторів, що сприяють розвитку стресу, важливе місце посідають умови служби, особливості встановленого розпорядку дня і дисциплінарних вимог, організація побуту, ступінь задоволення потреб і запитів військовослужбовців. Сильно відбивається на психічному стані військово-службовця характер морально-психологiчної атмосфери, що утворилася у військовому колективі, стиль відношень командирів із підлеглими, суспільна думка, переважаючі особисті i групові настрої i традиції.

Серед найважливіших факторів морально-психологічної і психогенної властивостей, що визначають поведінку солдата в бою, виділяють наступні:

- ступінь моральної і фізичної перевтоми;

- вплив стресу;

- наявність почуття страху;

- рівень мотивації;

- бойовий настрій.

Стан перевтоми характеризується загальним нездужанням, порушеннями діяльності серцево-судинної і нервової системи, втомою, дратівливістю, безсонням, провалами пам'яті, депресією, безладністю дій або ж нездатністю довести до кінця доручену справу. У ході ведення бойових дій військовослужбовці піддаються граничним психологічним і фізичним навантаженням і неодмінно почувають сильну втому, що може переростати в перевтому внаслідок екстремальних кліматичних умов, тимчасових зрушень після тривалих перельотів, переривання сну, нерегулярного прийому їжі тощо.

Сильний вплив на психіку військовослужбовця в бою здійснює бойовий стрес, що випробовують усі військовослужбовці навіть у ході навчань у мирний час. Він, як правило, виявляється у людини, що усвідомлює складність чи небезпеку поставлених перед нею завдань, а також у ході їхнього виконання. Багато в чому такий стан залежить від ступеня психічної і фізичної втоми (перевтоми).

Тривалий стрес чи недостатня пристосованість можуть призвести до того, що організм людини перестане справлятися з негативними наслідками, викликаними сильним збудником чи перевтомою. Здатність військовослужбовця до активних і усвідомлених дій різко падає. Надалі, якщо не будуть вжиті визначені заходи (наприклад, вивід з бою, надання відпочинку, надання медичної допомоги), може наступити повне фізіологічне і морально-психологічне виснаження організму.

Реакція кожного військовослужбовця на психогенний фактор (розлади психічної діяльності, пов'язані з травмуючими психіку переживаннями, обумовленими військовими обставинами) індивідуальна. Проте ступінь її значною мірою залежить від сукупності реакції на цей фактор усього підрозділу (частини). Колективна реакція оказує сильний вплив на дисципліну й організованість частин і підрозділів.

Важливими факторами, що впливають на психіку військовослужбовця, є ступінь оволодіння зброєю i бойовою технікою, визначальний рівень професійної переваги над противником, а також повнота об'єктивного уявлення про майбутню бойову діяльність i способи її виконання.

У бойовій обстановці головні причини психологічного стресу - загроза життю, відповідальність за виконання завдання, недостатність i невизначеність отриманої інформації, дефіцит часу при прийнятті рішень i здійсненні бойових дій, невідповідність рівня вiйськово-професiйних навичок потребам, яких вимагають умови миротворчої діяльності від особистості, психологічна непідготовленість до виконання конкретного завдання, невпевненість у надійності зброї та військової техніки, відсутність довіри до командування i фактори ізоляції (при діях у відриві від основних сил, знаходження в засідці, патрулі, на блокпості) тощо.

Бойовий стрес - це сукупність психічних станів, що переживаються воїнами в процесі адаптації до умов бойової обстановки, несприятливих для їх життєдіяльності або тих, що загрожують їх здоров'ю і життю. Інтенсивність переживання бойового стресу залежить від взаємодії двох основних чинників:

1) сили і тривалості дії стресорів на психіку;

2) індивідуальних особливостей реагування воїна на їх дію.

Стресори підрозділяються на специфічні і неспецифічні для бойової обстановки. Специфічними стресорами є:

1) ситуації, що загрожують здоров'ю і життю;

2) поранення, контузії, каліцтва;

3) загибель близьких людей і товаришів по службі;

4) страхітливі картини смерті і людських мук;

5) ті випадки загибелі товаришів по службі, мирних громадян, відповідальність за яких воїн приписує собі;

6) події, внаслідок яких постраждали честь і гідність військовослужбовця.

Неспецифічні стресори властиві як бойовій обстановці, так і іншим видам стресових ситуацій. Наприклад:

1) високий рівень потенційної загрози для життя і здоров'я;

2) тривале виконання напруженої діяльності;

3) тривале незадоволення тих або інших біологічних і соціальних потреб;

4) різкі і раптові зміни умов служби;

5) важкі екологічні умови служби;

6) тривала відсутність контактів із близькими людьми;

7) інтенсивні і тривалі міжособові конфлікти;

8) підвищений ступінь відповідальності за свої дії й ін.

Серед чинників бойової діяльності, що впливають на інтенсивність бойового стресу, виділяють:

а) ступінь бойової активності конкретного воїна, що визначається, як правило, кількістю бойових операцій, в яких він брав участь, і які супроводжувалися реальною загрозою для його життя;

б) ступінь напруженості і характер бойових дій, в яких брав участь воїн;

в) кількість бойових втрат у частині (підрозділі), де проходив службу воїн, а також сприйняття цим воїном ступеня їх доцільності.

Особливо негативний вплив на рівень прояву бойового стресу у конкретного воїна здійснюють такі чинники, як перенесені ним поранення і контузії, отримані травми.

Разом із перерахованими чинниками психологи виділяють деякі соціальні, етнічні, релігійні, сімейні й інші обставини, що сприяють інтенсифікації проявів бойового стресу у військовослужбовців. До них можна віднести, наприклад:

а) непопулярність миротворчої місії в Україні;

б) наявність у воїна негативного досвіду переживання бойового стресу у минулому;

в) приналежність воїна до жіночої статі;

г) складна (з будь-яких причин) ситуація в сім'ї воїна;

д) складне матеріальне і соціальне становище воїна і (або) близьких йому людей тощо.

Бойовий стрес низької інтенсивності (БСНІ), як правило, ефективно долає більшість військовослужбовців. На початковому етапі він навіть сприяє підвищенню їх бойової активності. Надалі, БСНІ або стає звичним для учасників бойових дій, або переходить у бойовий стрес високої інтенсивності.

Бойовий стрес високої інтенсивності (БСВІ) значно ускладнює діяльність як окремих воїнів, так і військових колективів. На індивідуальному рівні БСВІ виявляється в зовнішніх і внутрішніх формах.

Зовнішні:

· різке, неадекватне обстановці підвищення або, навпаки, зниження бойової активності;

· неадекватне бойовій ситуації підвищення емоційного збудження або, навпаки, емоційне заціпеніння („бездушність”);

· прояв деструктивних форм мотивації бойової діяльності („презирство до смерті”) або, навпаки, бажання за всяку ціну зберегти собі життя;

· різкий, невластивий конкретному воїну прояв деструктивних форм спілкування з оточуючими, розбещеності, недисциплінованості;

· втрата ситуативної і просторової орієнтації в бою;

· висока дратівливість, агресивність;

· виразно помітна замкнутість, пригніченість, апатія;

· сильна психічна напруженість тощо.

Внутрішні:

· відчуття нереальності того, що відбувається;

· різке зростання тривожності, нездатність подолати відчуття страху;

· неможливість зосередити на чому-небудь увагу;

· поява панічного настрою тощо.

Подібні прояви бойового стресу сприяють помітному зростанню числа помилок і зривів у бойовій діяльності воїна, аж до повної її дезорганізації.

На груповому рівні БСВІ виявляється не тільки в збільшенні кількості військовослужбовців, що переживають його, але також в якісній зміні соціально-психологічної ситуації у військових колективах. Це виражається, перш за все, в наступних негативних явищах:

· різко зростає число і запеклість конфліктів;

· помітно знижується рівень згуртованості і взаємовиручки воїнів;

· виникає негативне відношення до виконуваного бойового завдання і до командування;

· з'являються панічні настрої.

БСВІ виявляється у формах, що перешкоджають здійсненню бойової діяльності на відносно тривалий час (більше доби). Крайні форми його прояву - невротичні і психотичні розлади. При цьому, чим більше воїнів переживають психотравмуючі форми бойового стресу, тим більше психологічні втрати в підрозділі.

Одним із важливих факторів, що сприяє виникненню бойових психічних травм, є порушення режиму сну. Вже після одної безсонної ночі боєздатність знижується. Реакція на раптово виникаючі критичні ситуації сповільнюється. Ці порушення залежать від віку, тренованості, індивідуальної чутливості і часу, проведеного без сну. За думкою спеціалістів, одна з головних особливостей стану людини, що знаходиться без сну, міститься в акумуляції почуття втоми. Зміни боєздатності військовослужбовців у залежності від тривалості сну показано нижче (дані одержані в ході спостереження за особовим складом трьох механізованих взводів у сиру холодну погоду під час відпрацювання елементів оборонного бою) (табл. 1).

Таким чином, проведений аналіз показує, що можливість виникнення і характер психогенних розладів, їх частота, вираженість, динаміка залежать від багатьох факторів: характеристики екстремальної ситуації; готовності окремих людей до діяльності в екстремальних умовах, їх психологічної стійкості, вольової і фізичної загартованості, а також підтримки оточуючих, наявності наочних прикладів мужньої поведінки.

Таблиця 1. Зміни боєздатності військовослужбовців у залежності від тривалості сну

Тривалість сну (год.):	Боєздатність
0 год.	Зберігається здатність до виконання бойових завдань протягом трьох днів. На четвертий день весь особовий склад виходить із ладу
1.5 год. за ніч	50% боєздатності військовослужбовців зберігається протягом шести днів. На сьомий день із ладу виходить половина особового складу
3 год. за ніч	91% боєздатності особового складу зберігається більше дев'яти днів

1. Характер бойових психічних травм

На дію психогенних факторів бойової обстановки організм військовослужбовця відповідає „реакцією тривоги”. Вона виникає у кожної особи, може варіюватися за ступенем виразності, що залежить від індивідуальних особливостей, i триває протягом короткого проміжку часу. До симптомів нормальної „реакції тривоги” відносяться: м'язове напруження, тремтіння i хитка хода, збільшення потовиділення, прояв дисфункцiй з боку харчотравної, сечовидільної, серцево-судинної i дихальної систем, збільшення сприйнятливості до звуку, ускладнений відхід до сну, прояв апатії або подразливості тощо.

“Реакція тривоги” завершується формуванням “стану стійкості” за рахунок мобілізації компенсаторних механізмів організму. В цьому стані військовослужбовець готовий до виконання бойового завдання. Під дією тривалого стресу “стан стійкості” змінюється фазою виснаження.

Усі психічні порушення під час бойових дій спеціалісти об'єднують у чотири групи. В першу чергу виділяються порушення психіки, ведучим симптомом якої є патологічний страх. Його характерну клінічну картину складають серцебиття, холодний піт, сухість у роті, дрижання кінцівок, що охоплюють час вiд часу все його тіло, мимовільне виділення сечі i калу, функціональні паралічі кінцівок, заїкання, втрата мови. Розрізняють рухові i ригідні (заціпенiлi) форми страху. Рухові являють собою, як правило, різні види неконтрольованих рухів, наприклад, втеча від джерела небезпеки. Військовослужбовець, охоплений ригідною формою страху, знаходиться в заціпенінні, обличчя у нього сірого кольору, погляд сумний, контакт з ним ускладнений. До цієї групи відносять також „приховану” форму страху, яка одержала назву „лихоманна пасивність” і характеризується беззмістовною діяльністю, що призводить до зриву завдання. В штабах така „активність” заторможує або навіть паралізує роботу. Конкретним її проявом може бути утворення нових робочих груп, які нічого суттєвого не роблять, крім організації багаточисленних телефонних дзвінків і радіограм, що протирічать одні одним.

Страх - це складний психічний стан, який включає в себе сприйняття, оцінку і розуміння тієї уявної або дійсної небезпеки, що призводить до змін у функціонуванні психіки, які за своєю спрямованістю є негативними, розхитуючими і дестабілізуючими протікання всіх психічних процесів.

Страх впливає на всі психічні процеси: сприйняття, увагу, пам'ять, мислення, почуття, волю. У стані страху вони можуть бути паралізованими або деформованими, воїн перестає володіти своєю увагою, забуває прості речі, не може правильно оцінити звичну ситуацію, його дії і рухи виходять з-під свідомого контролю та стають непевними, імпульсивними. Крім цього, стан страху одного воїна може викликати страх у всіх бійців підрозділу.

Найбільш часто військовослужбовці зустрічаються з таким різновидом страху, як стан переляку, який виникає на основі інстинкту самозбереження при зіткненні з небезпекою, при різкій чи несподіваній зміні середовища.

Стан переляку пов'язаний із раптовістю, яка застає військовослужбовця зненацька, порушуючи на короткий час діяльність усіх психічних процесів і психіки в цілому (вибух фугасу, розрив снаряда чи міни та ін.). Але втручання свідомості, включення попереднього досвіду переводить переляк у контрольовану поведінку.

Інший вид страху - боязнь - є емоційним станом, який поєднує психічне напруження, невпевненість, неспокій і переживання чогось страшного, небаченого, пов'язаного з ризиком. Нерідко цей вид страху є наслідком недооцінювання своїх сил, переоцінювання труднощів, акцентування уваги на своїх переживаннях, які пов'язані з майбутнім виконанням того чи іншого бойового завдання або з очікуванням чогось невідомого, неподоланного.

Афективний страх викликається надзвичайними реальними обставинами, переважно пов'язаними з небезпекою для власного життя або життя близьких людей, та виражається в тому, що на деяких час паралізує волю бійця, його здатність до свідомої боротьби.

Психологи виділяють три фази страху: очікування загрозливої ситуації, розрядка страху, спокій як наслідок виходу з небезпеки.

Почуття страху можна оцінити як своєрідну підготовку до майбутньої загрозливої ситуації, а коли така ситуація настає, страх ніби втрачає сенс, після виходу із небезпеки з'являється стан полегшення, спокою, перемоги над нею або ж просто задоволення, що вдалося виплутатися з біди.

Страх, як правило, слабшає (або ж зникає), коли воїн стикається з небезпекою; тоді настає активна дія - боротьба або втеча, і для страху не залишається місця. Почуття страху збільшується в міру наближення загрозливої ситуації. Якщо ж воїн вже безпосередньо стикається з нею, то страх слабшає, і цей стан можна пояснити розрядкою емоційного напруження дії.

Коли загрозлива ситуація розвивається так швидко, що оборона, захист відбуваються майже автоматично і не залишається часу на переживання страху, тоді ця емоція з'являється в третій фазі, коли небезпека вже минула. Тоді страх змішується з почуттям полегшення, типовим для цієї фази. Якщо, наприклад, вдалося вийти без ушкоджень із бою, тоді реакція страху настає пізніше. Це свідчить про присутність усіх трьох фаз страху.

Почуття страху серед військовослужбовців поширюється як ланцюгова реакція, що пояснюється відсутністю в особистості при знаходженні в організованому колективі персональної відповідальності i переважаючими в її діях емоціями, які частіше за все мають примітивний характер. Це призводить до виникнення колективних реакцій, одна з яких - паніка.

Друга група реакцій представляє собою спроби військовослужбовця „викреслити бойові епізоди зі своєї пам'яті”. Наслідками таких реакцій частіше за все є різні дисциплінарні проступки, вживання спиртного i наркоманія. Клінічна картина нагадує клінічну картину порушень першої групи, але менш виражену. Як правило, вказані реакції розвиваються після бойових дій.

У третю групу виділяються порушення, що називаються бойовою втомою i пов'язані з довготривалим перебуванням у загрозливому середовищі. В четвертій групі розглядаються такі ураження психіки, які спричинені діями реальної (або уявної) втрати управління військами i пояснюються тим, що військовослужбовець втрачає впевненість у командуванні.

Не зважаючи на різновид клінічної картини і різні її тлумачення, в межах поняття "бойові психічні травми" виділяються „бойовий шок” i „бойова перевтома”. „Бойовий шок” - це проста емоційна реакція, що виникає через декілька годин або днів інтенсивних бойових дій.

Під „бойовою перевтомою” розуміють психічні порушення, що виникають через декілька тижнів бойових дій середньої інтенсивності.

БПТ розрізняються також за ступенем важкості. Найбільш частими їх проявами є надмірна подразливість, нервозність, замкнутість, втрата апетиту, головний біль, швидка втомлюваність.

...