Морально-психологічне забезпечення діяльності військ

У випадках середньої важкості психічні порушення проявляються у вигляді істеричних реакцій, агресивності, тимчасової втрати пам'яті, депресії, підвищеної чутливості до шуму, патологічного страху, що переходить інколи в паніку, втрати відчуття реалій дійсності.

У важких випадках в уражених виникають порушення слуху, зору, мови, координації рухів, а також психомоторні розлади i ступор (заціпеніння).

Російські психологи, які працювали безпосередньо під час бойових дій у Чечні з російськими солдатами, класифікують психічні порушення подібно до того, як і американські спеціалісти.

У молодих російських солдатів у зоні бойових дій першочергово під час емоційного напруження, зумовленого не зовсім впізнаним страхом смерті, проявлялись дві первинні стресові реакції.

Стресова пошукова активність, направлена на „ознайомлення” з небезпекою. Солдати-новачки, по-різному усвідомлюючи це, протиставляють себе небезпеці смерті, принижуючи, заперечуючи її. В глибині свідомості вони ніби говорять: „Стріляйте - не влучите в мене!”, „Не боюсь я вас!”.

Інші солдати-новачки затверджували себе, свою індивідуальність, ніби кажучи: „Я неуразливий!”, „Я не боюсь!”. Ці форми можуть у різних сполученнях проявлятися в тих самих людей. У солдатів, схильних до стресової активності, при емоційному напруженні кров може підходити до лиця - вони „червоніють”.

Друга первинна стресова реакція - пасивність. Вона проявлялась в загальмованості дій з елементами скутості або розкутості, зменшення інтелектуальних дій, субдепресивностi, зниження здатності до розмови. У таких солдатів при емоційних напруженнях може виникати спазм судин обличчя - вони "блідніють" при стресі.

При адаптації до бойових стресорів вказана диференціація солдатів на активних i пасивних перестала бути помітною. Виникла помітність трансформації особистості, яка диференційована за шкалою: „конструктивність - деструктивність поведінки”.

Солдатів із деструктивною стресовою трансформацією особистості можна поділити на декілька підтипів. Нижче ми використаємо прийняті на чеченській війні жаргонні терміни. „Зламані”, „надломлені” - так їх називають офіцери, так i вони називають самі себе. Їм властиво постійне переживання нестерпного страху смерті. У деяких це почуття репресовано: у них - байдужість до життя і смерті. Інколи страх інвертується у безглузду сміливість. Це трапляється, як правило, у присутності інших людей, тобто є істероїдним.

Офіцери повідомляли, що „зламані” відчувають свою психологічну хворобливість i неповноцінність, схильність до самоствердження шляхом жорстокості i репресій по відношенню до слабих i беззбройних, наприклад, до місцевих жителiв-чеченцiв, до полонених. Проте, самостверджуючись таким чином, вони не зменшують почуття своєї неповноцінності, а лише заглиблюють його і набувають навичок жорстокості (ніби „Помста за себе!”, „За друга!”) у відношеннях зі слабкими, беззбройними людьми.

„Зламані” часто мають потребу то в усамітненні, то в спілкуванні. Схильні до вживання алкоголю (який легко знаходиться в зоні бойових дій) i наркотиків. Офіцери скаржаться на те, що їм приходиться прикладати великі зусилля, щоб примусити „зламаних” солдатів підтримувати особисту гігієну (митися, голитися, чистити одяг), регулярно харчуватися.

„Дурашливi”. Під час перебування в зоні боїв у них проявився потяг до неадекватних вчинків: до недотепних жартів, інфантильних дій. Вони часто без причини сміються, говорять невпопад. Така дитяча поведінка, тобто псевдовідхід від екстремальної бойової ситуації, дуже небезпечна для самих „дурашливих”. Офіцери повідомляли, що намагаються оберігати їх від участі у ризикованих, небезпечних бойових операціях, а при можливості відправляти їх у тил.

„Остервенiлi”, „озвiрiлi” за час боїв стали відрізнятися застійною злостивістю. Здійснюють неадекватні обставинам гіперагресивні вчинки по відношенню до інших солдатів, до старших за званням, місцевих беззбройних жителiв-чеченцiв i до полонених.

Агресивність, емоція злості звичайно посилюється при бойових діях і, згасаючі поза боєм, становляться в „остервенілих” застійними, розгальмованими. Такі солдати небезпечні і для оточуючих, і для себе (особливо, коли в руках у них зброя). Потрібно помітити, що особливо небезпечні ситуації були можливі, коли те чи інше стресове порушення особистості виникало в офіцерів, які керували молодими солдатами.

Умови виконання бойових завдань, в тому числі і під час миротворчих місій, здійснюють великий психологічний вплив на психіку військовослужбовця. Уміння протистояти впливу негативних чинників бойової обстановки потребує наявності у військовослужбовців високих морально-психологічних і бойових якостей, бойової майстерності, високої нервово-психічної стійкості. Все це дозволяє регулювати свою поведінку відповідно до поставлених завдань, зберігати стійкість діяльності в умовах сучасного бою.

Таким чином, навіть чітка організація виконання бойових (миротворчих) завдань може бути малоефективною, якщо солдати в силу свого фізичного і психічного стану, не можуть брати участь у бойових діях. Тому немає нічого більш важливого для бойової готовності, ніж серйозне відношення військовослужбовців до свого військового обов'язку, їх бойового настрою та психологічної готовності. Тобто питання морально-психологічної підготовки військовослужбовців до майбутніх бойових дій набувають великого значення.

7. Інформаційно-пропагандистське забезпечення ведення бойових дій

Досвід локальних війн і збройних конфліктів кінця ХХ - початку ХХІ століття доводить, що інформаційно-пропаган-дистьский вплив і надалі буде спрямовуватися на людський розум, оскільки він дає можливість впливати на слабку ланку на полі бою - мислення індивідуального солдата.

Таким чином, в умовах інформаційного суспільства потрібні системна цілеспрямована робота органів державного (військового) управління, командирів, штабів, офіцерів з виховної та соціально-психологічної роботи формування адекватної моделі світу у військовослужбовців, необхідних морально-бойових якостей, принципів вірності і відданості своєму народові і Батьківщині.

Про організацію інформаційно-пропагандистського забезпечення (ІПЗ) у системі морально-психологічного забезпечення (МПЗ) бойової діяльності військ і піде мова на сьогоднішній лекції.

1. Інформаційно-пропагандистське забезпечення - складова морально-психологічного забезпечення діяльності військ.

У ЗС України ІПЗ є важливою складовою МПЗ життєдіяльності особового складу, його застосування у бойових діях і миротворчих операціях. ІПЗ організується і здійснюється як у мирний, так і у воєнний час, в єдиній системі виховання особового складу та МПЗ всіма органами військового управління, тому можна вважати, що воно є системним явищем, бо входить до системи МПЗ, а також має певну сукупність основних понять і системоутворюючих елементів.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення - це система цілеспрямованих заходів щодо формування стійкого морально-психологічного стану на підставі оперативного інформування особового складу про зміст воєнно-політичної та бойової обстановки, покладені на війська (сили) завдання та умови їх здійснення.

Важливими взаємодіючими структурними елементами, від правильного визначення яких залежить ефективність усієї системи, є суб'єкти та об'єкти ІПЗ.

До суб'єктів ІПЗ, разом з командирами, органами з виховної та соціально-психологічної роботи, входять також штаби, начальники родів військ і служб, працівники військових ЗМІ, юридичних органів, медичних установ і закладів.

Об`єкти ІПЗ можна умовно поділити на декілька таких груп:

- особи призовного віку та допризовна молодь;

- особовий склад військ. формувань, працівники ЗС України, сім'ї військовослужбовців;

- окремі види повсякденної службової, навчальної та бойової діяльності військ;

- різноманітні завдання, які виконують війська;

- військові колективи та морально-психологічна обстановка в них;

- населення у районах дислокації;

- соціально-політична обстановка навколо військ.

Головними завданнями ІПЗ є :

- формування в особового складу морально-психологічних якостей, готовності до свідомого виконання положень Конституції України і Законів України, Військової присяги, вимог військових статутів ЗС України, наказів командирів;

- організація гуманітарної підготовки з усіма категоріями особового складу;

- системне суспільно-політичне, правове, бойове та військово-технічне інформування особового складу;

- підвищення ролі військових ЗМІ у вихованні військовослужбовців, формуванні позитивного іміджу ЗС України у суспільстві, поширенні інформації про життєдіяльність ЗС України;

- організація та здійснення протидії ІПЗ негативної інформації на особовий склад;

- вивчення, аналіз та прогнозування МПС у військах (силах), суспільно-політичної обстановки (СПО) в районах їх дислокації та місцях виконання завдань за призначенням;

- доведення та роз'яснення особовому складу вимог Конституції України, Законів України, актів Президента України та Кабінету міністрів України, наказів і директив МО України, начальника ГШ ЗС України, мобілізація на цій основі військовослужбовців на якісне виконання покладених завдань;

- проведення інформаційно-пропагандистських заходів на підтримку державної воєнної політики, сприяння формуванню громадської думки в інтересах оборони держави, підняття престижу військової служби;

- ІПЗ заходів міжнародного військового співробітництва.

Таким чином, ми бачимо, що інформаційно-пропагандистське забезпечення є важливим напрямком виховної роботи у Збройних Силах України і спрямовано на формування у військовослужбовців гуманістичного світогляду, ціннісних орієнтацій, активної життєвої настанови, громадянської та національної свідомості, готовності до сумлінного виконання своїх функціональних обов'язків у мирний і воєнний час.

2. Організація інформаційно-пропагандистського забезпечення в бойових умовах.

Організацію ІПЗ під час ведення бойових дій ми розглянемо на прикладі проведення інформаційно-пропагандистських заходів у ході виконання миротворчих завдань. Актуальність вивчення проблем організації інформаційно-пропагандистського забезпечення миротворчої діяльності полягає в тому, що участь у миротворчих операціях є одним із напрямів підготовки військ (сил) у сучасних умовах і на перспективу. Миротворчі операції мають низку особливостей, що принципово характеризують і відрізняють їх від класичних операції збройних сил. Ці особливості представлено у вигляді порівняльного аналізу мети, завдань, форм застосування (табл. 2).

Організовуючи проведення заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення, командир, офіцер-вихователь повинні зорієнтувати військовослужбовців в обстановці, націлити їх на виконання поставлених завдань. Воно повинно бути:

- безперервним;

- своєчасним;

- оперативним;

- об'єктивним;

- відповідати тим завданням, які стоять перед підрозділом.

Таблиця 2. Порівняльний аналіз миротворчих операцій

Параметри аналізу	Класичні операції	Миротворчі операції
Мета	Ураження противника, розгром його озброєних угруповань, захоплення й утримання важливих районів	Рятування життя десятків тисяч цивільних людей, припинення етнічних чисток серед населення, надання йому гуманітарної допомоги, захист прав і майна, роззброєння військових формувань
Завдання	Різнопланові, у залежності від бойової обстановки	Роззброєння та ліквідація збройних формувань у районі конфлікту, поетапне розведення ворогуючих сторін, нагляд за виконанням перемир'я, охорона і контроль за перевезеннями, розмінування місцевості, захист життєво важливих об`єктів, органів законної цивільної влади, біженців і вимушених переселенців, проведення електоральних операцій
Форми застосування	Операції армійських корпусів і вищих оперативних об'єднань, битви, бойові дії у вигляді організованих ударів, вогню та маневру	Операції зі сприяння, підтримання, встановлення, відновлення і відбудови миру, гуманітарні пошуково-рятувальні та електоральні операції

Плануючи його проведення, необхідно враховувати:

великий відрив особового складу від занять у зв'язку з напруженим графіком виконання завдань;

відсутність своєчасної і достовірної інформації про події в Україні та світі (періодичні видання, як правило, отримуються з великим запізненням), а прийняття програм радіозасобами українською мовою відсутнє.

Інформація, яка доводиться особовому складу, не повинна бути розпливчастою чи неконкретною. В ході виконання миротворчих завдань немає часу переключатися на другорядні проблеми, тому особовому складу подається тільки та інформація, яка необхідна для якісного виконання поставлених завдань на даному етапі діяльності.

Виходячи із форм і методів проведення, типу інформації, яка подається, в підрозділі з особовим складом проводиться: суспільно-політичне, воєнно-технічне, правове інформування, заняття з гуманітарної підготовки, які організовуються і проводяться відповідно до вимог керівних документів, з урахуванням особливостей виконуємих завдань.

Основна увага приділяється: вивченню воєнно-політичної обстановки в регіоні перебування та світі, витокам і причинам конфлікту, ставленню України до міжнародних інститутів безпеки, міжнародного гуманітарного права.

До проведення занять залучаються командири підрозділів, начальники служб, офіцери з виховної та соціально-психологічної роботи.

Заняття з гуманітарної підготовки з особовим складом, вільним від несення служби, проводяться методом гуманітарної години.

Оперативне інформування особового складу про зміни в обстановці, події в зоні відповідальності, проводиться щоденно, як правило, у ранковий час.

У ході проведення занять офіцерами з виховної та соціально-психологічної роботи велика увага приділяється обміну досвідом кращих фахівців, зокрема військовослужбовців, які вже виконували миротворчі завдання.

Практичне здійснення заходів інформаційно-пропагандистського забезпечення проводиться під керівництвом командира підрозділу. Безпосередньо організовує їх проведення заступник командира з виховної та соціально-психологічної роботи. Заходи інформаційного характеру продумуються ним заздалегідь та оформлюються у плані морально-психологічного забезпечення. Заступником командира з виховної та соціально-психологічної роботи визначаються напрямки інформаційно-пропагандистського забезпечення, підбираються форми та методи доведення інформації до особового складу.

У ході виконання завдань у зоні відповідальності характер інформації стає більш системним, раціональним. Інформаційно-психологічне забезпечення переходить на оперативні форми проведення. До особового складу доводиться інформація, пов'язана зі змінами в бойовій обстановці, найбільш ефективними способами виконання завдань. На цьому етапі висвітлюється передовий досвід бойової діяльності, популяризуються кращі військовослужбовці.

У залежності від обстановки, яка склалася, формами доведення інформації, як правило є: коротка бесіда, бойовий листок, листок-блискавка, короткі повідомлення через технічні засоби виховання, засоби зв'язку тощо.

До проведення інформаційно-пропагандистської роботи обов'язково залучаються командири всіх категорій, начальники родів військ і служб, офіцери з виховної та соціально-психологічної роботи.

Управління інформаційно-пропагандистським забезпеченням здійснюється в загальній схемі управління морально-психологічним забезпеченням. Заступник командира підрозділу з виховної та соціально-психологічної роботи здійснює його через командирів підрозділів.

Керівництво інформаційно-пропагандистським забезпеченням вимагає від його організаторів постійної діяльності щодо збору й аналізу бойової обстановки, наполегливої роботи з доведення її до військовослужбовців, знання реального стану справ, поінформованості особового складу підрозділу, окремих команд.

Уміле використання командирами й їх заступниками з виховної та соціально-психологічної роботи всього арсеналу форм і методів, способів і засобів інформаційно-пропагандистського забезпечення дає можливість значно покращити ефективність виконання бойових завдань, забезпечити активність їх учасників, підтримувати на належному рівні військову дисципліну, не допустити порушень заходів безпеки.

Необхідно враховувати, що наявні засоби інформаційного забезпечення, штатна радіо- та телеапаратура в районі застосування миротворчого підрозділу, як правило, не забезпечує чіткого прийому сигналів з України. Супутникове телебачення дає змогу отримувати телепередачі України, Росії: НТВ, ТНТ, а також країн перебування.

З питань інформаційного забезпечення командування миротворчого підрозділу повинно широко співробітничати з командуванням багатонаціональних сил, яким воно підпорядковане в зоні відповідальності.

Друковані періодичні видання надходять на адресу українського миротворчого контингенту, як правило, повітряним шляхом, а потім через розсильних доставляються безпосередньо до місця виконання місії. Отримуються газети "Голос України", "Народна Армія" тощо, а також посилки і листи, що в цілому забезпечує потреби військовослужбовців.

Крім того, в інформаційному забезпеченні широко використовуються друковані видання для військовослужбовців НАТО в регіоні дислокування підрозділів.

Наприклад, виходячи з особливостей завдань, які покладались на бригади кожної ротації українського миротворчого контингенту в Іраку, та суспільно-політичної обстановки, формувались та удосконалювались структури ІПЗ.

Своєчасне виявлення загроз інформаційного характеру на ранніх стадіях їх появи, проведення всебічного аналізу загроз, доповідь командуванню бригади з рекомендаціями стосовно нейтралізації, оцінка ступеня впливу на місцеве населення політичних партій, релігійних рухів, громадських організацій та їх лідерів, рівня їх авторитету та підтримки пересічними іракцями, спроможності їх впливати на перебіг подій і зміну обстановки в м. Аль-Кут і провінції Васіт, створення відповідного банку даних - такий широкий спектр проблем постав перед нашими миротворцями. Важливість їх вирішення вимагала безпосередньої опіки командування бригади, заступника з виховної та соціально-психологічної роботи. У складі 5 омбр таку діяльність здійснювали безпосередньо командування бригади. Для поширення інформованості місцевого населення про діяльність українських військовослужбовців на території Іраку під час першої ротації було створено і розгорнуто позаштатну групу психологічних операцій..

У подальшому в складі 6 та 7-ої омбр було створено відділення по зв'язках із громадськістю (чотири офіцери: начальник відділення, старший офіцер, офіцер відділення, перекладач). Їх обов'язки були наступними:

- робота із засобами масової інформації;

- організація та підготовка матеріалів і виступів посадових осіб у місцевих ЗМІ з метою пояснення населенню завдань українського миротворчого контингенту.

Практична діяльність фахівців відділення полягала у постійних системних контактах із представниками всіх місцевих політичних і релігійних партій та рухів, нерелігійних організацій, навчальних закладів, керівників державних структур, силових формувань.

Головною військовою структурою, що розпочала моніторинг СПО, стали підрозділі розвідки бригади першої ротації. В подальших ротаціях у 6-ій та 7-ій бригадах таку функцію виконували відділення по зв'язках із громадськістю, колектив редакційно-видавничої групи бригади.

Крім ретельного вивчення всіх сфер громадського життя та виявлення можливих загроз, важливим завданням було створення позитивного іміджу нашої держави, українського миротворчого контингенту. З метою налагодження та проведення конкретних заходів із питань взаємодії в організаційно-штатну структуру 6, 7-ої бригад було введено відділ підтримки урядових структур. До його складу включили фахівців різних спеціалізацій і відповідних служб - фінансової, медичної, тилу, будівництва тощо.

Морально-психологічне забезпечення в бригаді першої ротації (5 омбр) здійснював відділ роботи з особовим складом. В склад 6-ої бригади були введені штатні посади офіцерів з виховної та соціально-психологічної роботи у батальйонах і практично в усіх ротах, розгорнуто редакцію бригадної багатотиражної газети у вигляді редакційно-видавничої групи.

Функцію надання духовної допомоги військовослужбовцям здійснювали два священики.

Інформаційно-пропагандистське забезпечення діяльності миротворчого контингенту проводилося, в основному, за такими напрямками:

1. Створення та підтримання позитивного іміджу українського миротворчого контингенту ЗС України серед місцевого населення, що допомагало підтримувати обстановку безпеки навколо наших підрозділів, локалізувати дії терористичних груп на підконтрольній території. У даному напрямку вирішувались наступні завдання:

- встановлення та підтримання зв'язків з органами місцевої влади, лідерами політичних партій і громадських організацій. Налагодження тісної взаємодії командування бригади, відділів штабу з місцевими органами державної влади, духовенством, найбільш впливовими особами провінції Васіт, керівниками іракської поліції, прикордонної поліції та національної гвардії. Об'єднаний координаційний центр у мерії м. Аль-Кут із фахівцями відділу взаємодії відслідковував всю оперативну інформацію про стан справ у регіоні. Фахівці відділу працювали над вирішенням питань відновлення інфраструктури провінції, залучення для цього зацікавлених кампаній. Конкретні результати роботи з військово-цивільного співробітництва - були підписані сотні контрактів по відновленню іригаційних систем, водозабезпечення населених пунктів, каналізаційної системи. Велика увага приділялася питанням розвитку освіти та медицини, відновленню шкіл, дитячих садків, лікарень тощо;

- співпраця з місцевими засобами масової інформації. Упродовж 2003-2005 років у провінції Васіт стало традицією проведення засідань координаційної ради та представників місцевих засобів масової інформації. Всі вони, в основному, присвячувались питанням початку, розгортання та посилення якості професійної діяльності журналістів і журналістських колективів. У 2004 році за підсумками діяльності іракських медіа-колективів телерадіокомпанія “Ель-Кут ТV”, газета “Васіт сьогодні” та регіональний медіа-центр визнані кращими в Республіці Ірак.

Офіцерами позаштатної групи психологічних операцій проводилась робота щодо співпраці з місцевими засобами масової інформації з інформаційно-пропагандистського впливу на місцеве населення. Розроблено та віддруковано п'ять видів інформаційних листівок для розповсюдження серед місцевого населення з метою висвітлення правдивої та об'єктивної інформації про діяльність українського військового контингенту та протидії розповсюдженню чуток. Їх кількість склала 230 тисяч примірників;

- розгортання та робота прес-центру. Прес-центр - це офіційний орган інформування для військових і цивільних журналістів, робота якого спрямована на зовнішню комунікацію, створення позитивного медіаконтексту висвітлення миротворчої діяльності наших підрозділів в українських і зарубіжних засобах масової інформації. Офіцери прес-центру виконували низку специфічних завдань:

- здійснювали збір, узагальнення і розповсюдження інформації про миротворчу діяльність українських військовослужбовців для цивільних і військових ЗМІ;

- організовували роботу цивільних і військових журналістів у районі відповідальності миротворців;

- проводили масово-інформаційні заходи: брифінги, прес-конференції тощо за участю командування підрозділів для представників мас-медіа;

- реагували на кризові ситуації;

- взаємодіяли зі структурами місцевого самоврядування в частині, що їх стосується;

- здійснення гуманітарної допомоги. В практичній діяльності кожної патрульної групи вважалося нормою мати в кожному БТР-80 набір з гуманітарної допомоги для роздачі дітям: продуктів харчування, цукерок, питної води. Під час патрулювання на маршрутах особовий склад патрулів обов'язково зупинявся біля кожної групи дітей і здійснював роздачу гуманітарної допомоги.

Таким чином, створення позитивного іміджу українського миротворчого контингенту, підтримання надійних зв'язків із владою вважалося важливим завданням. Це дозволяло підтримувати обстановку безпеки навколо наших підрозділів, локалізувати дії терористичних груп і було надійним гарантом безпеки особового складу під час виконання ним завдань у межах зони відповідальності.

2. Другим напрямком було інформаційне забезпечення особового складу. З метою його реалізації виконувались наступні завдання:

- під час першої ротації був розпочатий, а під час подальших ротацій продовжувався активний моніторинг суспільно-політичної обстановки, що склалась у регіоні, безпосередньо в провінції Васіт та у прикордонні з Іраном. Інформація уточнювалась на офіційних зустрічах із місцевими лідерами провінції, збиранням та аналізом даних про СПО займались військовослужбовці механізованих підрозділів і військової поліції під час патрулювання. Уточнення обстановки та зміни щодо ставлення до українського миротворчого контингенту здійснювались під час проведення гуманітарних акцій, надання медичної допомоги, у неформальних розмовах із місцевим населенням;

- зібрана інформація використовувалась для безпосереднього інформаційного забезпечення особового складу, що здійснювалось щоденно, перед початком і після виконання кожного завдання впродовж 10-15 хвилин. Оперативне інформування особового складу про зміни в обстановці, події в зоні відповідальності проводились щоденно в ранковий час і години прийняття їжі (в їдальні). Більш складною була організація інформування особового складу патрулів і конвоїв, тут вона мала, здебільшого, випадковий характер;

- організація та проведення гуманітарної підготовки. Вивчення менталітету населення, стереотипів мислення, культури народу, встановлення дружніх, добросусідських стосунків із місцевими працівниками, неформальними лідерами, шанування місцевих традицій, поважна поведінка наших військовослужбовців тощо сприяли налагодженню контакту з місцевими жителями, постачанню інформації. Організація та проведення гуманітарної підготовки з особовим складом бригади здійснювалась на підставі наказу командира бригади “Про організацію гуманітарної підготовки, інформаційного забезпечення та культурно-виховної, просвітницької роботи з особовим складом”. У бригаді кожної ротації створювалось у середньому 70 груп гуманітарної підготовки. Заняття з особовим складом контрактної служби (вільним від несення бойового чергування) проводились один раз на тиждень по дві години. Заняття з особовим складом, якій знаходився на бойовому чергуванні, проводились методом гуманітарних годин на місцях несення служби, а також із особовим складом, що задіяний у групах швидкого реагування. Тематика визначалась заступником бригади з виховної та соціально-психологічної роботи на підставі актуальних завдань, що виконували підрозділи бригади;

- крім цього, у зоні відповідальності наших миротворців видавалась дивізійна газета “Миротворець”. Її проблематика була присвячена:

– висвітленню виконання миротворчих завдань у зоні відповідальності;

– зверненням командування омбр до особового складу;

– відображенню різних аспектів співробітництва між українськими миротворцями і структурами місцевого самоврядування;

– відображенню повсякденної діяльності, побуту і культурного відпочинку військовослужбовців.

Періодично проводилось узагальнення та розповсюдження передового досвіду професійного виконання службових обов'язків, прикладів мужності:

- у масштабі батальйону (через наочну агітацію, радіогазети);

- у масштабі бригади (через бригадну газету);

- у межах України (через прес-центр бригади).

Отже, внаслідок створення системи здобування, узагальнення та доведення до особового складу інформації про соціально-політичну обстановку в провінції та в її конкретних районах вдалося відстежувати та аналізувати політичну, економічну й екологічну ситуацію в регіоні, уточнювати етнічний і конфесійний склад населення, виявляти можливі провокації проти контингенту, розробляти практичні рекомендації командуванню, прогнози щодо поведінки тих чи інших політичних сил у регіоні та розвитку подій в цілому.

3. Третім напрямом інформаційно-пропагандистської діяльності було забезпечення культурних і духовних потреб військовослужбовців. Для цього виконувались завдання з:

- культурно-виховної роботи та організації дозвілля з військовослужбовцями контрактної служби, які були територіально зосереджені в казармах особового складу, інколи в довідково-інформаційних центрах. Для офіцерів працював офіцерський клуб. Оформлена наочна агітація на усіх місцях проживання особового складу;

- забезпечення технічними засобами пропаганди (ТЗП) бригади першої ротації (5 омбр) здійснено штатними та додатковими ТЗП:

- польовим автоклубом ПАК - 65/70 - 1од.;

- радіоприймачами - 31од. („Маяк” - 6 од., „Інтеграл” - 3 од., іншими - 22 од.);

- телевізорами - 35 од.;

- відеомагнітофонами - 15 од.;

- комплектами прийому супутникових сигналів - 4 од.

Під час подальших ротацій бригаду було поповнено оновленими технічними засобами, в тому числі для друку бригадної багатотиражної газети (500 прим.), різноманітних листівок, пам'яток тощо.

Застосування комплексу заходів ІПЗ відповідно до його складових значно сприяло підтриманню і зміцненню рівня морально-психологічного стану особового складу бригад усіх ротацій упродовж 2003 - 2005 років. Необхідно зазначити, що скоординована робота офіцерів редакції і прес-центру значно сприяла загальній справі інформування особового складу та громадськості, і, очевидно, була найбільш, результативною. Не зважаючи на низку кризових ситуацій, пов`язаних із загибеллю миротворців і окремих фактів порушення законодавства з боку деяких військовослужбовців, громадська думка про почесну місію українського солдата в Іраку була домінуючою.

Таким чином, підбиваючи підсумки, ми можемо зробити висновок, що в існуючій системі МПЗ застосування військ дуже важливе місце належить ІПЗ, роль якого впродовж останніх років постійно зростає. Сучасний розвиток інформаційних і комунікативних процесів у Збройних Силах вимагає ставлення до інформаційно-пропагандистської діяльності як спеціально організованого професійного впливу на свідомість, поведінку, почуття і волю військовослужбовців для вирішення поставлених завдань.

8. Культурно-виховна робота під час ведення бойових дій

Сучасний розвиток Української держави, процеси демократизації, утвердження духовності, гуманістичних цінностей, національної самосвідомості, патріотизму вимагають піднесення ролі культури і духовності народу.

В умовах реалізації Державної програми розвитку ЗС України на 2006 - 2011 роки питання культури, духовного розвитку також отримають особливу важливість. Це обумовлено необхідністю, по-перше, збагачення духовного світу військовослужбовців на основі залучення їх до духовних цінностей українського народу та його війська, кращих зразків української та мирової культури; по-друге, формування духовних інтересів, патріотичних переконань та установок діяльності воїна як захисника Батьківщини; по-третє, розвитку духовної єдності військових колективів через духовний розвиток, творчу реалізацію естетичних здібностей і потреб кожного військовослужбовця.

Про організацію культурно-виховної та просвітницької роботи (КВПР) у системі морально-психологічного забезпечення (МПЗ) бойової діяльності військ і піде мова на сьогоднішній лекції.

1. Система культурно-виховної, просвітницької роботи з особовим складом, її сутність і зміст.

Реалізація положень Конституції України, Державної програми розвитку ЗС України на 2006 - 2011 роки, Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) в ЗС України вимагають посилення виховного впливу на особовий склад частин, формування у нього національної свідомості, культури, гуманістичних поглядів, високих морально-бойових якостей, морально-психологічної готовності до захисту Батьківщини.

Вирішенню цих завдань значною мірою сприяє культурно-виховна та просвітницька робота. Вона є однією зі складових МПЗ у ЗС України.

Культурно-виховна, просвітницька робота під час бойових умов - це діяльність, яка спрямована на організацію духовно-змістовного дозвілля та культурного обслуговування військ.

Основними її завданнями є: підтримка та відновлення моральних, психічних і фізичних сил особового складу, його мобілізація на виконання бойових завдань; задоволення духовних (культурних) потреб військовослужбовців.

Сутність і зміст культурно-виховної, просвітницької роботи визначені в низці керівних документів: “Концепції виховної роботи в ЗС та інших військових формуваннях України”, „Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) в ЗС України”, Директиві Міністра оборони Д-57 2006 року “Про організацію культурно-виховної, просвітницької роботи та дозвілля військовослужбовців, членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України” та ін.

У „Концепції морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) в ЗС України” визначені якості, формування яких забезпечується заходами культурно-виховної, просвітницької роботи, вказана її спрямованість на задоволення культурних (духовних) потреб військовослужбовців, надані шляхи досягнення цих завдань.

У Директиві Міністра оборони України № Д-57 2006 року вказано, що повинно бути покладено в основу культурно-виховної, просвітницької роботи, як здійснюється планування заходів цієї роботи та форми культурно-виховної, просвітницької роботи й їх застосування.

Керівні документи вимагають підходити до культурно-виховної, просвітницької роботи як до певної системи. Як відомо, система включає у себе елементи, що утворюють цілісність та єдність

До таких елементів насамперед відноситься мета культурно-виховної, просвітницької роботи. Згідно з „Концепцією морально-психологічного забезпечення підготовки та ведення операцій (бойових дій) в ЗС України” мета культурно-виховної, просвітницької роботи полягає у підтриманні та відновленні моральних, психічних і фізичних сил особового складу, його мобілізації на виконання бойових завдань; задоволенні духовних (культурних) потреб військовослужбовців.

Другий елемент системи культурно-виховної, просвітницької роботи - її завдання. Це, по-перше, забезпечення військової служби через формування позитивної мотивації виконання бойових завдань. По-друге, це здійснення правового, військового, патріотичного, морального, естетичного, фізичного виховання із зверненням особливої уваги до виховання почуття патріотизму. По-третє, це - забезпечення дозвілля військовослужбовців, задоволення духовних потреб. Тут повинно бути задіяні культурне забезпечення особового складу (мова їде про художню самодіяльність, зв'язки з творчої інтелігенцією, культурно-шефську роботу), створення умов для задоволення духовних потреб особового складу, у тому числі і релігійних.

Виконання завдань передбачає проведення певних конкретних заходів. На перший план необхідно поставити заходи, які забезпечують виконання бойових завдань. Основна мета проведення цих заходів полягає у формуванні позитивної мотивації виконання бойових завдань. До таких заходів відносяться:

показ військово-навчальних кінофільмів у відповідності з майбутніми бойовими завданнями;

випуск радіо,- фотогазет із висвітленням ходу бойової діяльності;

допомога керівникам груп гуманітарної підготовки шляхом підбору матеріалів;

пропаганда військово-правових знань через організацію лекторіїв;

вшанування кращих військовослужбовців під час проведення вечорів шанування.

До заходів із організації дозвілля і відпочинку особового складу відносяться:

організація виступів колективів художньої самодіяльності;

кіно -, радіо -, телеобслуговування;

проведення вечорів відпочинку військовослужбовців;

організація виступів діячів культури і мистецтва.

Відповідальність за проведення усієї цієї роботи покладено на відповідні посадові особи, як суб'єкти культурно-виховної, просвітницької роботи. Згідно з керівними документами, загальне керівництво і в цій сфері належить командиру. Він повинен створювати умови для проведення культурно-виховної, просвітницької роботи, аналізувати її стан та ефективність.

Другий суб'єкт здійснення культурно-виховної, просвітницької роботи - органи з виховної та соціально-психологічної роботи. Вони є безпосереднім організатором цієї роботи і відповідають за планування, методичне забезпечення, якість та ефективність проведення культурно-виховної, просвітницької роботи. На органи з виховної та соціально-психологічної роботи також покладена організація дозвілля військовослужбовців, їх культурне обслуговування.

Головною особою, яка відповідає за організацію культурно-виховної, просвітницької роботи, є заступник командира з виховної та соціально-психологічної роботи. Наприклад, згідно із Статутом внутрішньої служби (Ст. 115 ), заступник командира роти з виховної та соціально-психологічної роботи відповідає за “організацію культурно-виховної роботи, дозвілля військовослужбовців”. Він зобов'язаний організовувати та проводити культурно-масову роботу з особовим складом, керувати художньою самодіяльністю роти.

Об'єкт культурно-виховної, просвітницької роботи - це військовослужбовці усіх категорії. Звичайно, в цій роботі необхідно враховувати особливості тої чи іншої категорії військовослужбовців, з якою вона проводиться.

Результат культурно-виховної, просвітницької роботи - це підтримання та відновлення таких моральних, психічних та фізичних якостей особового складу, які дозволяють йому продовжувати виконувати бойові завдання, задовольняти духовні (культурні) потреби військовослужбовців.

Закінчуючи розгляд першого навчального питання, ми можемо зробити висновок, що тільки за умов якісної організації і проведення заходів культурно-виховної, просвітницької роботи, як певної системи, можливо виконання важливих функції, що покладені на цей напрямок МПЗ.

2. Планування й організація культурно-виховної, просвітницької роботи в частині.

Організація будь-якої діяльності пов'язана з певними технологіями і методиками. Важливою технологією здійснення заходів культурно-виховної, просвітницької роботи є технологія алгоритмізації діяльності, тобто певна послідовність роботи офіцерів гуманітарних структур. Для заступника командира з виховної та соціально-психологічної роботи вона полягає в тому, що він:

1. Вивчає керівні документи, що стосуються питань бойової діяльності, зміцнення військової дисципліни, інформаційно-пропагандистського забезпечення особового складу, культурно-виховної, просвітницької роботи.

2. Вивчає плани щодо ведення бойових дій та їх МПЗ.

3. З'ясовує наявність матеріально-технічної бази культурно-виховної роботи, степінь забезпеченості культурно-просвітницьким майном військової частини.

4. Вивчає місцеві можливості покращення культурного обслуговування особового складу.

5. Планує культурно-виховну роботу, узгоджує план КВПР з іншими планами в частині.

Важливим етапом роботи стосовно організації КВПР є планування. Воно сприяє кращій координації зусиль усіх посадових осіб, ефективному використанню сил, засобів і форм культурно-виховної роботи. Всебічно продуманий, змістовний і конкретний план придає діяльності командирів, офіцерів-вихователів активу цілеспрямованість і дієвість.

На практиці склалася певна система планування культурно-виховної роботи. В основу цієї системи покладено програмно-цільовий метод планування. Він полягає у всебічному аналізі стану культурно-виховної роботи в частині, в чіткому визначенні мети, завдань, пріоритетів і змісту цієї роботи, прогнозування кінцевого результату, у виборі найефективніших шляхів досягнення поставленої мети, у найдоцільнішому залученні сил і засобів до культурно-виховної роботи, найповнішому, комплексному використанню всього арсеналу засобів, форм і методів КВПР.

Планування культурно-виховної, просвітницької роботи в частині в мирний час здійснюється у трьох видах: перспективне планування, поточне планування, оперативне (або цільове) планування

Заходи перспективного планування в частині передбачаються в плані соціального і гуманітарного забезпечення та зміцнення військової дисципліни на період навчання в розділі “Заходи інформаційно-пропагандистського забезпечення, культурно-виховної та просвітницької роботи”.

У клубі частини також складається перспективний план роботи клубу на період навчання. Він, як правило, включає до себе ряд розділів:

а) виховна робота (пропаганда історії України, її збройних формувань, культури українського народу; гуманітарна підготовка; героїко-патріотична робота, правове та моральне виховання);

б) робота на допомогу бойової підготовці (участь у забезпеченні бойового навчання; пропаганда вимог Присяги і статутів; допомога особовому складу в оволодінні технікою й озброєнням);

в) культурне обслуговування особового складу й організація дозвілля (естетичне виховання, пропаганда досягнень культури, організація концертів, показ кінофільмів, проведення вечорів відпочинку, залучення військовослужбовців і членів їх сімей до художньої самодіяльності);

г) робота бібліотеки;

д) методична робота (діяльність Ради клубу; навчання активу клубу; допомога підрозділам в оформленні наочної агітації, проведенні культурно-виховних заходів);

е) організаційно-господарські питання.

Заходи поточного планування культурно-виховної роботи в частині включаються в розділ “Заходи інформаційно-пропагандистського забезпечення та культурно-виховної роботи” плану роботи на місяць.

У клубі частини також відпрацьовується план роботи на місяць. Його структура, в основному, така ж сама, що і в перспективному плані. Але в ньому обов'язково включаються організаційні масові заходи (питання потокової діяльності Ради клубу, методична робота на допомогу підрозділам, заняття художньої самодіяльності, підготовка матеріалів для наочної агітації тощо).

На основі місячного плану роботи клубу складається план-календар за датами, часом і місцем проведення, який вивішується на видному місці. Найбільш важливі заходи клубу включаються в загальний план соціального і гуманітарного забезпечення на місяць.

Оперативне (цільове) планування включає плани проведення культурно-виховних і спортивно-масових заходів у вихідні, святкові і неробочі дні, а також плани підготовки і проведення окремих складних заходів культурно-виховної роботи: тематичних вечорів, усних журналів, читацьких конференцій, кінолекторіїв тощо.

У плані проведення вихідних, святкових та неробочих днів передбачаються наступні розділи:

Заходи культурно-виховної, просвітницької роботи.

Спортивно-масові заходи.

Організація дозвілля особового складу, який знаходиться у відриві від військової частини.

Заходи із забезпечення заходів безпеки.

Заходи планів щодо проведення культурно-виховної роботи мають певну форму. Форма - це спосіб існування і вираження конкретного змісту будь-якого заходу, проведення якого передбачається в плані, або він здійснюється на практиці. Можливо дати й інше визначення поняття “форма культурно-виховної, просвітницької роботи”: це певні способи подання матеріалу, якій складає основу змісту, ідейно-тематичний задум заходу.

Форми культурно-виховної, просвітницької роботи поділяються на індивідуальні, групові, а також комплексні і прості. Комплексні форми характеризуються складністю структури, різноманітністю застосування способів і методів (тематичні вечори, усні журнали, літературно-музичні вечори та ін.). Некомплексні форми - такі, зміст яких розкривається за допомогою одного способу, одного методу ( вікторина, диспут, бесіда та ін.).

При підготовці і проведенні заходів із військовослужбовцями використовуються певні методи культурно-виховної роботи. Під методами КВПР мається на увазі способи та прийоми передачі і засвоєння знань, впливу на свідомість, почуття і поведінку людей. У культурно-виховній роботі широко використовуються педагогічні методи, пропаганди й агітації, ідейно-національного й духовно-емоціонального впливу, колективного мистецтва.

Засоби культурно-виховної, просвітницької роботи - це певні джерела впливу на особистість. Засоби культурно-виховної, просвітницької роботи поділяються на таки групи:

усна, друкована та наочна пропаганда (живе слово, лекції, бесіди, доповіді, періодична преса, наочна агітація);

мистецьки засоби - всі види та жанри мистецтва (музичне, театральне, декоративне, художнє, література, живопис та ін.);

технічні засоби (фонограми, плівки, відео, радіо, телебачення й ін.).

Вибір форм і методів культурно-виховної, просвітницької роботи залежить від конкретних видів бойової діяльності і відпочинку особового складу.

Розглянемо, наприклад, такий вид діяльності особового складу як бойова діяльність. У комплекс заходів культурно-виховного забезпечення бойової діяльності входять таки заходи:

пропаганда і доведення до особового складу вимог і положень керівних документів, бойових завдань;

методична робота з навчання командно-виховного складу методам і формам організації і проведення культурно-виховної роботи, дозвілля особового складу при виконанні бойових завдань;

культурно-виховне забезпечення заходів бойової діяльності (організація радіомовлення на основних об'єктах і місцях проведення занять; трансляція радіогазет та інформаційних матеріалів з питань бойової підготовки; оформлення наочної агітації );

показ художніх і документальних фільмів;

розповсюдження через ТЗВ, наочну агітацію досягнень кращих військовослужбовців і військових колективів у бойовій діяльності;

проведення вечорів шанування кращих військовослужбовців.

Те ж саме відноситься і до організації і проведення відпочинку особового складу. Особливе місце тут посідає організація культурно-виховної, просвітницької роботи і дозвілля з особовим складом під час перерви у бойових діях.

Вільний час військовослужбовців повинен бути продуктивним і цілеспрямованим. Під час організації роботи у таки дні слід виходити з принципу безперервності, цілеспрямованості та системності виховного впливу на особовий склад. При проведенні культурно-виховної і спортивно-масової роботи й організації дозвілля особового складу вирішуються таки завдання:

створення умов для зняття психологічного навантаження після напруженої бойової діяльності;

залучення до організації дозвілля всіх категорій військовослужбовців;

створення позитивної психоемоційної мотивації та спрямованості на виконання бойових завдань;

сприяння оволодінню особовим складом необхідними військовими знаннями та навичками.

Для вирішення цих завдань слід широко застосовувати форми та методи спортивно-масової, культурно-виховної, просвітницької роботи й організації дозвілля, матеріально-технічну базу військової частини.

Доцільно передбачити проведення таких культурно-виховних, просвітницьких заходів і відповідних їм форм:

- перегляд художніх кінофільмів; прослуховування місцевої радіогазети; концерт художньої самодіяльності підрозділу; радіоконцерти за заявками особового складу; у післяобідній час - змагання із ігрових видів спорту та ін.

У дні релігійних свят командири повинні створити умови для відправлення релігійних потреб віруючими військовослужбовцями.

Наприклад, українським контингентом у Косово з метою проведення культурно-виховної та просвітницької роботи організовувалось відвідування спортивного залу (зусиллями військовослужбовців контингенту був збудований власний спортзал у польовому таборі забезпечення “Золотий Лев”, спортивного залу готелю “Нарцис” - там займався особовий склад оперативної групи “Бреза”), концертів учасників художньої самодіяльності, що відбувалися на базі в н.п.Брезовиця, концертів місцевого населення, а також відвідування, за бажанням, релігійних закладів (на території оперативної групи в н.п.Брезовиця зусиллями наших миротворців була збудована православна капличка “Покрова Святої Богородиці”, в якій щоденно у вечірній час і ранком кожної неділі відправлялися молебні), перегляд теле-, відеофільмів, читання газет, книг, спільні спортивні заходи з військовослужбовцями інших країн.

Наприклад, у 62 омб 6 ОМБР в Іраку культурно-виховна робота була спрямована на забезпечення активного відпочинку особового складу, зняття психологічних навантажень.

Проводились урочистості з нагоди пам'ятних дат і святкових днів. Проводились концерти художньої самодіяльності підрозділів. З метою задоволення релігійних потреб військовослужбовців була оформлена капличка, де щонеділі та на свята проходили служби.

Для проведення змагань з ігрових видів спорту були обладнанні футбольний і волейбольний майданчики.

Була організована робота Центру психологічної реабілітації та дозвілля в інтересах культурно-виховної та просвітницької роботи:

- проведення бесід та виступів для о/с;

- прослуховування концертних програм;

- перегляд документальних і художніх відеофільмів;

- забезпечення військовослужбовців художньою літературою.

Ефективність заходів КВПР визначається за такими критеріями: результативність; цілеспрямованість; ідейна переконливість; зв'язок із повсякденною бойовою діяльністю; комплексний підхід до підготовки та проведення заходів.

Звичайно, найбільший ефект від проведення заходів культурно-виховної, просвітницької роботи досягається тільки за умов, коли питання її організації вирішуються офіцерами-вихователями спільно з командирами й офіцерами підрозділів.

Закінчуючи розгляд навчальних питань лекції, можна зробити такі висновки:

1. Культурологічне забезпечення військовослужбовців ЗС України вимагає в сучасних умовах особливої уваги, особливо в ході виконання бойових завдань. Заходи КВПР мають безпосередній вплив на стиль керівництва, організацію МПЗ, взаємовідносини між військовослужбовцями в повсякденній і бойовій діяльності.

2. Планування й організація культурно-виховної, просвітницької роботи в частині вимагає відповідного системного підходу і постійної уваги з боку офіцерів гуманітарних структур усіх рівній.

9. Інформаційно-психологічна протидія негативному впливу на особовий склад Сухопутних військ Збройних Сил України

На війні вирішальне значення відіграє збройна боротьба маси озброєних людей, які знищують один одного на полі бою, проте, надаючи пріоритет збройному насильству, не можна недооцінювати роль та значення інших способів боротьби, таких як: економічні, дипломатичні, науково-технічні й інші. Але всі вони пронизані і залежать від інформації. Тому останнім часом усе більше зростає значення інформаційної боротьби і навіть точніше буде сказати, інформаційно-психологічної боротьби. Все більше зростає роль пропагандистського та психологічного впливу на духовний потенціал противника

...