Дідківська Н.А. Мотивація персоналу в державній службі зайнятості

• та її удосконалення
• Довгань А.М. Плинність кадрів і шляхи її скорочення
• Дущенко Н.В. Корпоративний імідж компанії та комунікації з громадськістю: сутність, складові та взаємозв'язок
• Лавриненко Р.М. Використання дистанційної форми навчання в системі підвищення кваліфікації працівників державної служби зайнятості
• Ломака О.В. Управління ринком туристичних послуг в Україні:
• основні підходи
• Молода О.В. Використання сучасних наукових підходів щодо управління персоналом в державних установах
• Поштарук О.С. Місце організаційної культури державної служби зайнятості в системі управлінської діяльності
• Приймак О.В. Характеристика стану ринку праці Житомирської області
• Сліпченко Л.О. Місце конфлікту в корпоративній культурі організації
• Сушко Ю.А Адміністративний менеджмент інформаційної безпеки в умовах використання сучасних інформаційних технологій
• Табаков В.З. Cистемні помилки проектування ЄІАС та ЄТОНН
• РОЗДІЛ 4. УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ ТА ЕКОНОМІКА ПРАЦІ
• Гнибіденко І.Ф. Безробіття як соціально-економічне явище
• Асадов О.Р. Підвищення ефективності діяльності персоналу в державній установі (на прикладі Гостомельської селищної ради
• Київської області)
• Бабич Л.І. Проект заходів щодо посилення мотивації персоналу підприємства
• Білецька Л.А. Підвищення раціональності режимів праці
• та відпочинку в організації
• Божок А.С. Удосконалення нормування праці на підприємстві
• Максимова Н.М. Інвестиційно-інноваційний розвиток економіки
• і модернізація ринку праці
• Ніколаєва О.М. Професійне навчання на підприємстві
• ТОВ «Універсальне агенство Про-фарма»
• Нартюк О.В. Зайнятість економічно активного населення в трудонадлишкових регіонах України: сучасні тенденції
• Сушко О.В. Поняття та зміст культури праці державних службовців
• Тиха Г.В. Стан молодіжного ринку праці в Україні
• Цивінська Т.М. Методичні підходи щодо планування фонду оплати праці на підприємствах
• Чепурда Н.П. Шляхи удосконалення організації оплати праці
• на промисловому підприємстві
• Шевчук О.В. Удосконалення умов праці на підприємстві
• Якункіна О.О. Методологічні підходи до визначення категорії “продуктивність праці”
• РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЯ ПРАЦІ ТА УПРАВЛІННЯ

1. Анисимов О. С. Стратегический портрет лидера России. - М., 2004.

2. Атаманчук Г.В. Теорія державного управління: Курс лекций. - 4-е вид., стер. - М.: Омега - Л., 2006.

3. Бендер П.У. Лидерство изнутри /П.У.Бендер, Э.Хеллман / Пер. с англ. Е.А.Бакушева. - Минск: ООО «Попурри», 2005.

4. Вороніна К.О. Особливості вивчення рівня лідерських здібностей. Психологія: підручник. Інтернет ресурс: www.VuzLib.com

5. Голубь В.В. Оптимізація взаємодії політичного керівництва та державного управління в умовах модернізації політико-адміністративної системи України: Автореф. дис. д-ра наук з держ. упр. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. - К., 2003.

6. Конспект лекцій з дисципліни «Основи менеджменту та організація праці менеджера» - К.: 2008. Інтернет ресурс: http://do.gendocs.ru/docs/index- 138.html?page=12.

7. Кравченко С.О. Державно-управлінські реформи: теоретико-методологічне обґрунтування та напрями впровадження: Монограф. / С.О.Кравченко. - К.: НАДУ, 2008.

8. Логунова М. Лідерство як соціально-психологічний феномен / Соціально- психологічні аспекти управлінської діяльності. Інтернет ресурс: Центр адаптації державної служби до стандартів Європейського союзу http://www.center.gov.ua/.

9. Москаленко В.В. Психологія соціального впливу. Навч. пос. - К.: Центр учбової літератури, 2007.

Нормативні документи: Стратегія державної кадрової політики на 2012-2020 роки. Інтернет ресурс: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/45/2012

О.В. Воліховська,

студентка магістратури факультету економіки та управління ІПК ДСЗУ, спеціальність «Психологія»

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ БЕЗРОБІТНИХ, НЕОБХІДНІ ДЛЯ ЦІЛЕСПРЯМОВАНОГО ПОШУКУ РОБОТИ

На сьогодні найбільш гостро у нашому суспільстві стає проблема безробіття ,подолання якої в ситуації соціально-економічних перетворень супроводжуються надзвичайно динамічними змінами на ринку праці.

В той же час ринок праці ставить до безробітних жорсткі вимоги щодо їх конкурентоспроможності, професіоналізму, компетентності, певних психологічних характеристик, життєвого потенціалу.

Стан безробіття ставить особистість перед фактом напрацювання адаптивних стратегій. Особистість пристосовується до життєвої ситуації, прогнозує подальші події та виробляє життєві плани та свою поведінку.

Однією з реакцій аплікантів на дану проблему є її вибір стратегії поведінки стосовно пошуку роботи що вказує на рівень самоактуалізації аплікантів у соціально-психологічній ситуації безробіття .

Переживання людиною життєвої ситуації втрати роботи -- предмет вивчення закордонної психологічної науки, який не втрачає актуальності донині (М. Аргайл, Л. Зибер-Дзикова, Л. Пельцман, С. Ратайчак, Т. Томашевський, В. Франкл та інші).

Розробка категорії суб'єкта, підкреслювання діяльнісно- перетворюючого способу існування людини - представлений у роботах К.О. Абульханової-Славської, Б.Г. Ананьєва, Л. Анциферової, Б.Ф. Ломова, І. Кона, О.В. Брушлинського, О.В. Киричука, Є. Климова, О. Корчевної та ін.

Згідно з концепцією американського психолога Макгвайра, поведінку і вчинки людини потрібно класифікувати залежно від цілей, потреб, ситуацій. Потреба - цей стан коли людина має певну необхідність (у їжі, одягу, безпеці, любові тощо). Мета показує, до чого людина прагне, якого результату хоче досягти.

Великий внесок у дослідження поведінки людини від народження до юності вніс швейцарський психолог Жан Піаже.

Людське життя проявляється двома формами активності: поведінкою і діяльністю.

Під поведінкою розуміють зовнішні прояви системи рухових реакцій організму людини на дії об'єктивного світу, а діяльність - це взаємодія з об'єктивним світом, у процесі якої людина активно та свідомо намагається досягти поставленої мети.

Саморегуляція поведінки і діяльності є однією з важливих функцій психіки людини.

Саморегуляція особистості має ту особливість, що в ній відображається "конкретне ставлення людини до дійсності, в якому виявляються властивості особистості, що мають більш комплексний конкретний характер, ніж функції та аналітично виділені процеси" .

Поведінка людини завжди соціально обумовлена.

Кожна культура виробила власні погляди на прийнятність поведінки особистості.

Норми, які регулюють поведінку і діяльність членів групи, ґрунтуються зазвичай на групових цінностях, хоча у повсякденні така специфіка може й не відчуватися.

Вибір тієї або іншої стратегії поведінки безробітного, залежить, як правило, від особистісних якостей людини, її установок, орієнтації і досвіду суб'єктивної активності. Стратегії поведінки є різними варіантами процесу адаптації.

Провівши аналіз попередніх досліджень поведінки аплікантів на ринку праці в ситуації безробіття, що базуються на експертних оцінках працівників центрів зайнятості виділено п'ять стратегій поведінки безробітних: - цілеспрямований пошук роботи, відмова від пошуку; хаотичний пошук роботи; одержання другої професії; згода на будь-яку роботу.

Цим зумовлюється увага науковців і практичних працівників до дослідження проблем безробіття, визначення методів що до їх вирішення та розробки системи відповідних заходів щодо створення необхідних передумов реалізації економічного і особистісного потенціалу.

Актуальність даної роботи полягає у дослідженні особливостей сприйняття особистістю ситуації безробіття, що впливає на їх активність (конструктивну і деструктивну) і знаходить видимий прояв у стратегіях поведінки безробітних на ринку праці.

Можна допустити, що на вибір тієї чи іншої стратегії поведінки на ринку праці можуть впливати психологічні характеристики безробітного, що вимагає широких досліджень, та додаткового вивчення.

Психологічна підтримка безробітного допомога визначається як спеціальні психологічні засоби та методи, які сприяють обґрунтованому соціально-професійному самовизначенню особистості, а саме розширенню уявлень людини про свої здібності, нахили, можливості, з метою вибору, зміни професії, визначення оптимальних шляхів працевлаштування.

Тому важливо обрати психологічну парадигму, на ґрунті якої в подальшому необхідно розробити модель псоходіагностичного дослідження особистості безробітного.

Такою парадигмою може стати суб'єктно-вчинкова парадигма.

В основу моделювання сфер суб'єктності слід покласти п'ять теоретично обґрунтованих позицій:

- позиція відносного суб'єкта на рівні організму;

- позиція моносуб'єкта на рівні індивіда (діагностика особливостей саморегуляції, самовираження, самоутвердження, виявлення стратегій поведінки апліката на ринку праці, аналіз психологічних характеристик суб'єктності).;

- позиція полісуб'єкта на рівні особистості (діагностика інтересів, спрямованості, світогляду, переконань, характеру);

- позиція метасуб'єкта на рівні індивідуальності (діагностика інтелектуальних, адаптивних і творчих здібностей людини;

- позиція абсолютного суб'єкта на рівні Універсуму, діагностика Я-образу (Я-фізичне, Я-психічне, Я-соціальне, Я-духовне; Я був, Я є, Я буду).

Особливе місце тут належить самооцінці (завищеній, заниженій, адекватній), задоволеності чи незадоволеності собою; прагненню особистості до самовдосконалення та повної реалізації своїх потенційних можливостей, закладених від природи.

Це рівень життєвого самовизначення людини взагалі та життєвого самовизначення її в кризовій ситуації, якою є ситуація безробіття.

Л.Л. Губарь,

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЇ ПОВЕДІНКИ БЕЗРОБІТНИХ, ЗГІДНИХ НА БУДЬ-ЯКУ РОБОТУ

Актуальність дослідження. Сучасні дослідження проблем безробіття в Україні (О.В. Киричук, Ю.Ф. Пачковський, О.В. Макаренко) спрямовані на вивчення причин і наслідків безробіття, аналіз особливостей поведінки безробітного на ринку праці, його особистісних характеристик, стратегій поведінки аплікантів. Діяльність, поведінка - найзагальніші форми цілісного вияву активності особистості як суб'єкта. На думку К.О. Абульханової-Славської, саме суб'єкт визначає потрібну кількість активності для різних форм діяльності (на виробництві, в побуті, в сім'ї), а також якість цієї активності, тобто міру активності стосовно розв'язуваних завдань. Поведінка людини включає не тільки видиму активність, але і внутрішній психічний зміст, який стає невід'ємною частиною поведінки, її регулюючою ланкою.

Психологічна підтримка безробітного, поряд із психологічною допомогою є складовою системи психологічної роботи управлінців служби зайнятості, спрямованої на прискорення повернення незайнятих громадян на роботу та їх соціально-психологічну реабілітацію. Така підтримка повинна базуватися на стратегії поведінки апліканта на ринку праці. Становище безробітних на ринку праці обумовлюється взаємодією цілого ряду об'єктивних (не залежних від особливостей даного індивіда) і суб'єктивних чинників і може аналізуватися на різних рівнях. Ринок праці розглядається з точки зору взаємодії його конкретних суб'єктів. Такі зовнішні фактори як загальна економічна ситуація, регіональні особливості ринку праці, затребуваність певних професійних груп є даністю, природним фоном, на якому відбуваються пошуки роботи та відбір

потенційних працівників. Стратегія зайнятості розглядається як спосіб і характер реалізації низки потреб і інтересів особистості в соціально- трудовій сфері. На рівні повсякденної діяльності виражається у виборі людиною поведінкових моделей, пов'язаних з пошуком, відбором конкретних пропозицій на ринку праці і подальшим працевлаштуванням. Формуванню стратегій зайнятості, реальних поведінкових моделей передує трансформація соціально значущих психологічних особливостей особистості, пов'язаних з її характером, здібностями, загальним ставленням до себе, світу в певну індивідуальну позицію, яка визначає цілісне ставлення до роботи, місце роботи в житті людини.

Мета дослідження: з?ясувати індивідуально-психологічні особливості особистості безробітного, що обумовлюють його стратегію поведінки на ринку праці.

Організація та методичний інструментарій дослідження. Наше дослідження проводилося на базі Семенівського районного центру зайнятості. В дослідженні прийняли участь 60 респондентів, з них 30 респондентів - безробітні, що згідні на будь-яку роботу, і 30 - безробітні, що відмовляються від пошуку роботи. В якості методик дослідження застосовувалися: Фрайбургський особистісний опитувальник (FPI) форма

«В»; методика досліджень системи життєвих смислів В.Ю. Котлякова;

«Тест сенсожиттєвих орієнтацій» Д.О. Леонтьєва (СЖО); самооціночний тест «Суб'єктного потенціалу людини» (автори О.В. Киричук, С.О. Тарасюк); методика дослідження самооцінки особистісних якостей (Дембо-Рубінштейн).

Математично-статистична обробка емпіричних даних здійснювалася за допомогою методів непараметричної статистики (U-критерій Манна- Уітні), за програмою SPSS 16.0.

Результати дослідження стосувалися виявлення психологічних відмінностей між безробітними, що згідні на будь-яку роботу і безробітними, що відмовляються від пошуку роботи. Методиками, що

були використані нами у дослідженні індивідуально-психологічних особливостей особистості безробітних, передбачалася можливість оцінювання психологічних змінних, що дозволяло адекватно судити про психологічні розрізнення між обома вибірками із різними стратегіями поведінки на ринку праці.

При застосуванні FPI у безробітних, згідних на будь-яку роботу, встановлено статистично більш низькі показники за шкалами “реактивна агресивність” (р<0,05) та “емоційна лабільність” (p<0,05). Тобто для безробітних, що відмовляються від пошуку роботи, більш характерне агресивне ставлення до соціального середовища, егоцентризм, авторитарність, а також емоційна нестабільність, коливання настрою, дратівливість, підвищена збудженість, роздратованість, недостатня саморегуляція, депресивність. А для безробітних, згідних на будь-яку роботу, характерна емоційна стійкість, оптимізм, вміння володіти собою.

За методикою досліджень системи життєвих смислів В.Ю. Котлякова більш представлені в системі життєвих смислів безробітних, згідних на будь-яку роботу, екзистенціальні смисли (р<0,01) та смисли самореалізації (р<0,01). Отримані результати доповнюються показниками шкал тесту СЖО: у безробітних, згідних на будь-яку роботу, встановлено статистично більш високі показники за шкалами “цілі в житті” (р<0,01), “процес життя” (р<0,01), “результативність життя” (р<0,01), “локус контролю - Я” (р<0,01), “локус контролю - життя ” (р<0,01). Тобто безробітним, що відмовляються від пошуку роботи, властива незадоволеність своїм життям сьогодні і в минулому, відсутність часової перспективи на майбутнє, зневіра в своїх силах контролювати події власного життя, а також фаталізм, переконаність у тому, що життя людини непідвладне свідомому контролю, і безглуздо що-небудь загадувати на майбутнє. А для безробітних, згідних на будь-яку роботу, властива наявність цілей у майбутньому, які надають життю осмисленість, спрямованість і часову перспективу, сприймання свого життя як цікавого, емоційно насиченого і

наповненого сенсом, переконання в тому, що людині дано контролювати своє життя, вільно приймати рішення і втілювати їх у життя.

Результати дослідження за самооціночним тестом «Суб'єктного потенціалу людини» і методикою самооцінки особистісних якостей (Дембо-Рубінштейн) засвідчують наявність достовірних розбіжностей між показниками самооцінки (р<0,01) та рівня домагань (р<0,01) обох груп безробітних. Так, за методикою самооцінки особистісних якостей безробітним, згідним на будь-яку роботу, властивий реалістичний рівень домагань і адекватна самооцінка (середньогруповий показник 50, 95), а безробітним, що відмовляються від пошуку роботи - завищена самооцінка (середньогруповий показник 83,17), що характеризує певні відхилення у формуванні особистості безробітних даної групи, підтверджує їх особистісну незрілість, невміння правильно оцінити результати своєї діяльності, порівнювати себе з іншими; така самооцінка може вказувати на суттєві викривлення у формуванні особистості - «закритості для досвіду», нечутливості до своїх помилок, невдач, зауважень та оцінок оточуючих.

Висновки. Отримані результати можуть слугувати підґрунтям для надання психологічної допомоги безробітним в центрах зайнятості, зміст якої полягатиме: а) в розширенні, збагаченні знань безробітних про значущі якості їх особистості і використанні одержаної інформації у самопізнанні та самоаналізі; б) у використанні соціально-психологічного тренінгу (СПТ) особистісного зростання для усвідомлення і оцінки себе в безпосередніх діях, коригуванні досліджуваними своєї поведінки в конкретних змодельованих ситуаціях. Наукові дослідження мають бути спрямовані на актуалізацію внутрішніх ресурсів безробітних як умови позитивних трансформацій їх поведінкових стратегій, а також відповідальності особистості за вибір життєвої стратегії, використання тренінгів, корекційних та консультативних технік в процесі надання психологічної допомоги безробітним з метою уникнення хаотичних неефективних поведінкових стратегій та вибору конструктивних стратегій пошуку роботи.

Н.Б. Опанасюк,

студентка магістратури факультету економіки та управління ІПК ДСЗУ, спеціальність «Психологія»

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЙ ПОВЕДІНКИ БЕЗРОБІТНИХ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗДОБУТТЯ НОВОЇ ПРОФЕСІЇ

Актуальність дослідження поведінки безробітних не вимагає доказів, адже безробіття нині є чи не найгострішою проблемою, яка часто викликає негативні психологічні зміни особистості, що стала об'єктом даної проблематики.

Дослідження поведінки безробітних має бути спрямоване на стратегії взаємодії безробітного із соціальним оточенням у зв'язку з переживанням кризової ситуації.

Вивченню безробіття, як економічного, соціально-психологічного явища присвятили свої праці такі науковці, як С.І. Бандур, В.М. Петюх, В.М. Данюк, Ю.М. Маршавін, Е.М. Лібанова, В.С. Васильченко, П.М. Василенко, М.Л. Головко, В.П. Пастухов, О.В. Киричук.

Окремо необхідно сказати про суб'єктний підхід до вивчення активності людини. Розробка категорії суб'єкта, підкреслювання діяльнісно-перетворюючого способу існування людини - представлений у роботах К.О. Абульханової-Славської, Б.Г. Ананьєва, Л. Анциферової, Б.Ф. Ломова, В. Брушлинського, О.В. Киричука, Є. Климова та ін.

Але сучасний етап розвитку суспільства викликає потребу не тільки в більш глибокому дослідженні змісту поняття поведінкової активності безробітного на ринку праці, а й у пошуку індикаторів такої активності, основних чинників (як зовнішніх, так і внутрішніх) її стимулювання, оскільки виявляються різні рівні активності людей, різна її спрямованість (конструктивна чи деструктивна), динамічність протягом життєвого шляху особистості.

Звичайно, потрібно високо оцінюючи наукову й практичну значущість досліджень вітчизняних і зарубіжних учених, зусилля яких були спрямовані на вивчення різних аспектів активності особистості, але варто зауважити, що для вітчизняної психологічної науки залишається відкритим питання дослідження вказаної проблематики саме у контексті безробіття. Адже, особливості поведінки безробітного на ринку праці, її особистісні характеристики поки що вивчено недостатньо.

Особливої уваги заслуговує розгляд особливостей стратегій поведінки безробітних. Адже, конструктивна форма поведінки безробітного може стати вагомим імпульсом для особистості, сприятиме розвиткові нової, більш досконалої траєкторії саморозвитку, правильної роботи «внутрішнього годинника», адекватного ставлення до часу свого життя.

Для переважної більшості робіт, що торкаються взагалі проблематики стратегій поведінки особистості, характерна невизначеність, багатозначність розуміння й відмінності в підходах до дослідження даних поведінкових особливостей. Розбіжності в поглядах у різних авторів стосуються не тільки визначення самого поняття «стратегія поведінки», але й уявлень про їхні детермінанти й механізми формування.

Отже, актуальність даної роботи полягає у дослідженні особливостей сприйняття особистістю ситуації безробіття, що впливає на їх активність і знаходить видимий прояв у стратегіях поведінки безробітних на ринку праці.

У силу новизни самої концепції вивчення стратегічних поведінкових особливостей, і відсутності розробленої методології проведення подібних досліджень, все-таки можна намітити основні моменти розгляду даних ознак.

Розглядаючи поведінку особистості безробітних, необхідно враховувати широку гаму її детермінант, їх роль у той чи інший момент здійснення вчинку як зовнішнього прояву людської поведінки.

Проблема стратегії поведінки особистості тісно пов'язана з вічною проблемою сенсу поведінки, і якщо перша відповідає на питання як діяти, то друга - заради чого це потрібно. Людина завжди переймається питанням пошуку сенсу свого буття, смислу свого життя, свого призначення. Без такого пошуку неможливо пояснити поведінку особистості, її особистісне та професійне зростання.

Необхідно підкреслити, що індивідуальні відмінності в стратегіях поведінки можуть мати різні внутрішні детермінанти, мабуть, ці відмінності будуть у неоднаковому ступені залежати від впливів зовнішнього середовища, і, отже, будуть різнитися психологічні механізми, що забезпечують реалізацію тих або інших стратегій.

Вивчаючи поведінкові стратегії безробітних, можна відзначити, що смисложиттєві орієнтації - це динамічна проекція смисложиттєвої концепції особистості на конкретні умови її повсякденного життя, в якій у специфічній формі відображено індивідуалізоване ставлення суб'єкта до світу. Поведінкові стратегії характеризують не лише вектор дій і вчинків, але й залученість особиcтості у переживання того, що з нею відбувається.

Смисложиттєві орієнтації дозволяють оптимізувати активність особистості безробітного у взаєминах з об'єктивною дійсністю й виявляються у відношенні до мети, процесу й результату діяльності, зокрема, професійної спрямованості. Щодо професійного становлення безробітних, смисложиттєві орієнтації можна розуміти як цільовий орієнтир у становленні їх життєвої позиції, усвідомлення своєї ролі й свого призначення у житті та діяльності, визначенні стратегії їх поведінки.

Досліджуючи особливості поведінки безробітного, перш за все, необхідно встановити специфіку взаємозв'язку його ціннісно-смислових позицій з поведінковими стратегіями. Саме цей взаємозв'язок особистості безробітного має бути природнім за своєю суттю й постати вагомим детермінуючим чинником у професійних домаганнях безробітних.

Для нас є дуже важливим з'ясувати, як смисложиттєві орієнтації безробітних знаходять своє відображення у певних моделях діяльності та їх стратегій поведінки, при цьому яким чином функціонують внутрішні компоненти. Тому на теоретичному рівні взаємозв'язок смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) й професійного становлення найчастіше розглядають у термінах цінностей, творчості, ставлення, переживання й смислу життя

Таким чином, нашою метою є виявлення психологічних особливостей стратегії поведінки безробітних спрямованих на здобуття нової професії та встановлення залежностей їх поведінки від смисложиттєвих орієнтацій та індивідуально-психологічних характеристик.

Саме завдяки змінам в системі ціннісно-смислової сфери особистості можна судити про те, які зміни відбуваються в самій особистості. Тут особливо хочеться відзначити, що саме в нашому випадку процес спрямованості безробітних на здобуття нової професії, для багатьох на сьогоднішній день є основним засобом досягнення багатьох втрачених цінностей.

Аналіз ціннісно-смислової сфери особистості безробітних підтвердив, що вони являють собою комплексний динамічний механізм, який виступає в якості регулятора поведінки і сприяє їх спрямуванню на здобуття нової професії. І саме освоєння нової професії безробітними є засобом досягнення важливих для них життєвих цінностей.

Дослідження цінностей та смислів безробітних як системи дозволить виявити її ієрархічну організацію, взаємопов'язаність і взаємообумовленість її компонентів, а також її динаміку в залежності від індивідуально-психологічних особливостей.

Адже, вивчення психологічних чинників формування активності та стратегій поведінки безробітних сприятиме подальшому особистісному становленню дорослої людини, яка опинилася в кризовій ситуації безробіття, самоствердженню та самовдосконаленню її особистості, «поверненню» до успішного продовження професійного шляху.

Робота над виявленням факторів, що впливають на стратегії поведінки безробітних має велике практичне значення для роботи центрів зайнятості, тому що дозволяє отримати прогноз успішності пошуку роботи безробітним, а також здійснювати диференційований підхід до осіб які втратили роботу, роблячи акцент перш за все на тих хто не в змозі вирішити цю проблему без сторонньої допомоги.

Н.В. Петровська,

студентка магістратури факультету економіки та управління ІПК ДСЗУ, спеціальність «Психологія»

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ Я-КОНЦЕПЦІЇ БЕЗРОБІТНОГО, ЯКИЙ ЦІЛЕСПРЯМОВАНО ШУКАЄ РОБОТУ

Актуальність дослідження проблеми. Психологічна характеристика ситуації безробіття є однією із визначальних характеристик загальної психологічної ситуації в Україні, яка характеризується нестабільністю, станом соціальної напруги, зниженням психічної стійкості і почуття захищеності. Виникає необхідність комплексно розглядати ситуацію безробіття і психологію особистості безробітного. Сьогоднішній стан активності безробітних на ринку праці, розвитку психологічних послуг формує запит на оновлення методологічних засад психології і вимагає проведення нових поглиблених досліджень. В Україні дану проблему досліджували О.Г. Балл, І.Д. Бех, О.Ф. Бондаренко, М.Й. Боришевський, О.А. Донченко, С.Д. Максименко, З.С. Карпенко, В.А. Роменець, В.А. Семиченко, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва, Т.С. Яценко та інші. В основу вихідної моделі дослідження покладено суб'єктно-вчинкову парадигму в психології, яка конкретизована в дослідженнях академіка О.В. Киричука (2004 - 2012 рр.). Усвідомлюючи актуальність проблеми розробки ефективних методик психологічної допомоги безробітним, одним із напрямів на шляху до її вирішення вважаємо практичне дослідження психологічних особливостей Я-концепції особистості безробітного - як сукупності усіх уявлень людини стосовно самої себе. Результати дослідження дадуть можливість запровадження нового підходу щодо поняття психологічного «супроводу безробітного» на ринку праці.

Мета дослідження: з'ясувати психологічні особливості Я-концепції безробітного, який цілеспрямовано шукає роботу.

Матеріал та методи дослідження. Дослідження проводилося на базі Миронівського районного центру зайнятості; в дослідженні прийняли участь 60 безробітних: 30 безробітних, які цілеспрямовано шукають роботу і 30 - які не шукають. Для дослідження психологічних особливостей Я- концепції безробітного, який цілеспрямовано шукає роботу, доцільно, на нашу думку, використати такі методики: п'ятифакторну модель Голдберга, який запропонував «Наскрізний біполярний перелік особистісних рис», що дозволяє одержати характеристики особистості безробітного, який цілеспрямовано шукає роботу, за параметрами Великої П'ятірки, зокрема: “Інтроверсія-екстраверсія”; “Антогонізм-доброзичливість”; “Незібраність- свідомість”; “Емоційна стабільність-нейротизм”; “Закритість-відкритість новому досвіду”; самооціночний тест «Суб'єктного потенціалу людини» (О.В. Киричук, С.О. Тарасюк); опитувальник Моддуса-Шеєра (адаптований А.В.Бояринцевою) для вивчення індивідуальних відмінностей прояву самоефективності людини в сфері діяльності та спілкування; «Самоактуалізаційний тест» (Л.Я. Гозман, М.В. Кроз, М.В. Латинська). Статистичний метод - у зв'язку з нестандартним розподілом показників нами, з метою виявлення розбіжностей між досліджуваними групами, було застосовано непараметричний U критерій Манна - Уітні. Обробка результатів здійснювалась за допомогою комп'ютерної програми SPSS 16.

Результати дослідження. Встановлено достовірні розбіжності (р<0,01) в самооцінці безробітних двох груп (див.табл.1). Для безробітних, які цілеспрямовано шукають роботу, характерні вищі показники самооцінки, ніж для безробітних, які її не шукають. Як відомо, висока самооцінка сприяє особистісному зростанню, самоствердженню; низька заважає розкриттю індивідуальності, сприяє формуванню комплексів.

Аналіз отриманих результатів вказує на наявність відмінностей за показниками самоактуалізаційного тесту (CAT) (р<0,05), (р<0,01) (див.табл.1). Тут спостерігаємо загальну тенденцію: в групі безробітних, які цілеспрямовано шукають роботу, середньогрупові показники базових шкал «Компетентності в часі» (7, 97) та «Підтримки» (40,93) перевищують середні значення групи безробітних, які її не шукають (7,2 і 36,1 відповідно). Особистість з високим рівнем самоактуалізації правильно орієнтована в часі, розглядаючи його в єдності минулого, теперішнього і майбутнього. Вона не відкладає життя на завтра, не грузне в минулому, а живе в сьогоденні, сприймаючи його в єдності з минулим і майбутнім. Низький бал за шкалою означає орієнтацію людини лише на один з відрізків тимчасової шкали (минуле, сьогодення або майбутнє) і (або) дискретне сприйняття свого життєвого шляху. Людина, що володіє низьким рівнем самоактуалізації, неправильно орієнтується в часі. Така людина або живе минулим, вона відчуває постійні докори сумління, або живе майбутнім, будує недосяжні плани, надії, ставить перед собою нереальні цілі. Людина, що має високий бал за шкалою підтримки, відносно незалежна в своїх вчинках, прагне керуватися своїми цілями, настановами та принципами, що не означає ворожості до оточуючих та конфронтації з груповими нормами. Низький бал за цією шкалою свідчить про залежність, конформність, несамостійність суб'єкта, зовнішній локус контролю, що не сприяє розвитку високого рівня соціально- комунікативної активності.

Середньогрупові показники тесту на самоефективність як у сфері діяльності, так і у сфері спілкування у безробітних, які не шукають роботу, нижчі ніж у безробітних, які цілеспрямовано її шукають. Це особливо стосується самоефективності у сфері спілкування. Самоефективність як у сфері діяльності, так і у сфері спілкування є важливим показником активності особистості та вибору стратегій її поведінки в критичних ситуаціях. Самоефективність спонукає до інтенсифікації зусиль на подолання труднощів, до фрустраційної толерантності, підвищує інтенсивність мотивації досягнення. Обрана як життєва стратегія особистості, самоефективність має спонукати до систематичної переоцінки рівня своїх можливостей, самооцінки та Я-концепції в цілому. Аналіз отриманих емпіричних результатів свідчить про наявність достовірних розбіжностей між показниками самоефективності (особливо у сфері спілкування) (р<0,01) безробітних обох груп (див. табл.1).

Таблиця 1 Значення критерію Манна - Уітні для показників самооціночного тесту, «Самоактуалізаційного тесту», опитувальника Моддуса-Шеєра

Згідно результатів дослідження за тестом Голдберга, встановлено достовірні розбіжності (р<0,05), (р<0,01) між показниками груп безробітних (див. табл.2). Безробітні, які цілеспрямовано шукають роботу, вважають себе більш свідомими, організованими, відповідальними, практичними, ретельними, старанними, більш відкритими новому досвіду, творчими, схильними до роздумів, допитливими, більш схильними до використання нових підходів у роботі в порівнянні з безробітними, які її не шукають і середньогрупові показники яких вказують на незначне переважання нейротизму.

Таблиця 2 Значення критерію Манна-Уітні для параметрів Великої П'ятірки

Висновки

В ситуації відсутності роботи у безробітних відбуваються зміни деяких параметрів особистості, що детермінують їх ставлення до праці. Особливо до деформації схильні такі компоненти структури особистості, як самооцінка, комунікативні якості. Самоактуалізація є центральною ланкою «Я-образу» людини. Найсильніші переживання пов'язані зі станом вилучення із суспільного життя, марного проживання кожного дня. В умовах безробіття особистість потребує психологічної підтримки з метою корекції її стану для полегшення процесу працевлаштування. Реалізація такого впливу має здійснюватися на кількох рівнях. На мотиваційному рівні -- як підвищення активності, актуалізація потреби в праці, самопізнання і саморозвиток. На когнітивному рівні -- як підвищення самооцінки, корекція уявлень про себе. На емоційному -- як корекція нинішнього стану й уміння саморегулювання. На поведінковому -- як формування ефективних умінь і навичок, моделей поведінки на ринку праці.

Усвідомлюючи актуальність проблеми розробки ефективних методик психологічної допомоги безробітним, вбачаємо одним із напрямів на шляху до її вирішення практичне дослідження психологічних особливостей Я-концепції особистості безробітного - як сукупності усіх уявлень людини стосовно самої себе. Результати дослідження дадуть можливість запровадження нового підходу щодо поняття психологічного

«супроводу безробітного» на ринку праці.

РОЗДІЛ 2. МЕНЕДЖМЕНТ ОРГАНІЗАЦІЙ І АДМІНІСТРУВАННЯ

В.В. Голованов,

студент магістратури факультету економіки та управління ІПК ДСЗУ,

спеціальність «Менеджмент організацій і адміністрування»

СОЦІАЛЬНІ АСПЕКТИ ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ ПЕРСОНАЛОМ БАЗОВОГО ЦЕНТРУ ЗАЙНЯТОСТІ

Служба зайнятості є одним з найважливіших інститутів посередництва на ринку праці, діяльність якої спрямована на вирішення проблем зайнятості населення. Її основне завдання полягає в підвищенні ефективності функціонування ринку праці шляхом поширення інформації про наявні вакансії для безробітних, які шукають роботу, реалізації активних програм сприяння зайнятості населення, підтримки малозахищених категорій громадян, розробки і реалізації регіональних програм сприяння зайнятості населення. Проте думки з приводу доцільності її існування і ефективності роботи неоднозначні, оскільки критерії і показники оцінки результативності її діяльності недосконалі.

Проблемам ефективності та результативності діяльності центрів зайнятості присвячені роботи таких науковців як Айстраханов Д.Д., Казановський А.В., Ковбаско О.М., Руженський М.М., Туленков М.В., Фокас Л.М. та інших. В роботах цих авторів обґрунтовуються показники та критерії оцінки ефективності та результативності діяльності державної служби зайнятості на основі загальних підходів до аналізу організаційно - управлінської діяльності.

Не зважаючи на різноманіття наявних підходів, проблема оцінки як складової управління результативністю діяльності державної служби зайнятості залишається недостатньо вивченою і вимагає подальших теоретичних розробок.

Методологія управління результативністю - це інструмент управління різноманіттям працівників, організацій, процесів, товарів і послуг. Вона переважно спрямована на максимізацію продажів і зростання вартості бізнесу. Проблема формування результативності системи управління організаціями займає одне з центральних місць в сучасній теорії і практиці менеджменту. Виходячи з цього, результативність системи управління ґрунтується на певній методологічній базі, що включає як загальні наукові підходи, принципи, методи і функції менеджменту, так і специфічні, властиві функціональним підсистемам системи управління організаціями.

Зазначені методологічні засади управління результативністю реалізуються і в діяльності інститутів посередництва у сфері зайнятості населення.

Аналіз наукових питань управління результативністю цього інституту свідчать про наявність підходів до оцінки діяльності інституту посередництва на ринку праці.

На наш погляд, оцінку результативності діяльності БЦЗ доцільно проводити на основі використання спеціально розроблених показників результативності. При цьому, в першу чергу, необхідно звернути увагу на те, що, коли йдеться про оцінку персоналу взагалі, можна виділити три предмети такої оцінки, які не можна плутати між собою:

До професійно-особистісних характеристик працівника БЦЗ відносяться: а) його знання, уміння, навики і досвід роботи; б) особистісні характеристики (риси вдачі та інші особливості особи); у) психофізіологічні характеристики; г) мотиваційні особливості. Всі ці характеристики тісно пов'язані між собою та чинять вплив один на одного. У сучасному менеджменті їх прийнято об'єднувати таким поняттям як “компетенції”. У найбільш загальному вигляді компетенції - це будь-які характеристики працівника, необхідні для успішної діяльності.

До поведінкових характеристик, які слід оцінювати, найчастіше відноситься дотримання працівником БЦЗ трудової (службової) дисципліни, а також дотримання стандартів організаційної поведінки або стандартів обслуговування. Стосовно службовців БЦЗ, в даному випадку, можна говорити, наприклад, про дотримання вимог до службової поведінки.

Результатами діяльності працівника БЦЗ є послуги, які він надає. Плутанина між предметами оцінки може приводити до того, що при “оцінці результатів” враховують зовсім не результати, а щось інше - особистісні характеристики (наприклад, рівень кваліфікації службовця) або процесні показники, пов'язані із службовою поведінкою (наприклад, дотримання трудової і виконавської дисципліни), що до результатів діяльності прямого відношення не має.

Існують такі вимоги до показників результативності діяльності:

- незалежність показників (джерело збору і обробки показників має бути незалежним від службовця, підмета оцінки);

- вплив суб'єкта на показники (діяльність службовця БЦЗ, до якого застосовується показник, повинна мати вирішальний вплив на значення показника);

- регулярність збору показників (інформація повинна збиратися на регулярній основі);

- економічність показника (вартість збору інформації за показником має бути адекватна його значущості);

- точність показника (величина погрішностей має бути помірною і не призводити до спотворення оцінки результатів діяльності);

- комплексність показників (показник не повинен звужувати відповідальність службовця БЦЗ, особливо, коли одні результати покращуються за рахунок погіршення інших);

- релевантність показників (показники повинні точно характеризувати ситуацію за відповідним завданням або функції).

Необхідно розуміти, що використання показників результативності на практиці не дозволяє охопити все поле діяльності службовця БЦЗ. При спробах достовірно і досконально описати всі результати діяльності службовця виходить дуже громіздкий список показників результативності, що приводить до зайвого ускладнення системи контролю і оцінки діяльності. Така система не може бути економічною і раціональною, оскільки витрати на оцінку показників результативності перевищують значущість самих показників, тобто система оцінки ефективності стає неефективною. Практика використання технологій оцінки за результатами показала, що оптимальна кількість показників результативності, що використовується для оцінки діяльності одного співробітника, складає від 3 до 7. Більша кількість показників результативності необґрунтовано ускладнює систему оцінки та робить її дуже “дорогою”.