Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

Національна спілка краєзнавців України

Інститут туризму

Навчально-методичний посібник

Історико-культурна спадщина Карпатського регіону

для напрямів підготовки «Туризм» і «Готельно-ресторанна справа» освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр»

Володимир Великочий

Надія Кіндрачук

Івано-Франківськ ? 2013

УДК 94(4):316.722(292. 451/.454)

ББК 63.3(0)?я 73 В 27

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту туризму Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 5 від 29 квітня 2013 р.)

Рецензенти: доктор географічних наук, професор, АНТОНЕНКО Володимир Степанович, Київський національний університет культури і мистецтв, завідувач кафедри міжнародного туризму;

доктор історичних наук, ГОНЧАРУК Тарас Григорович, Одеський національний університет імені І.І. Мечникова, професор кафедри історії України.

Історико-культурна спадщина Карпатського регіону: навчально-методичний посібник для напрямів підготовки «Туризм» і «Готельно-ресторанна справа» освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» / Великочий В.С., Кіндрачук Н.М. - Івано-Франківськ: НАІР, 2013. - 208 с.

Навчально-методичний посібник з курсу «Історико-культурна спадщина Карпатського регіону» для напрямів підготовки «Туризм» і «Готельно-ресторанна справа» освітньо-кваліфікаційного рівня «Бакалавр» містить структуру, лекційний матеріал курсу, тести для самопідготовки та самоконтролю, список основної та додаткової літератури. Лекційний матеріал послідовно розкриває об'єктно-предметну сутність курсу, дає уявлення про історико-культурну спадщину як головний елемент розвитку історичної свідомості, впливовий чинник формування єдиної національної ідентичності й утвердження об'єднавчих цінностей у суспільстві, основну складову розвитку культурно-пізнавального туризму.

Для студентів та викладачів вищих навчальних закладів, а також усіх тих, хто цікавиться історико-культурною спадщиною Карпатського регіону, культурним туризмом.

УДК 94+008(292. 451/.454) ББК 63.3(0)?я 73

© Великочий В.С., Кіндрачук Н.М., 2013

Зміст

• Передмова
• Розділ 1. Структура курсу «ІКСКР»
• 1.1 Опис курсу
• 1.2 Лекційні заняття
• 1.3 Семінарські заняття
• 1.4 Тематика рефератів
• 1.5 Тематика курсових робіт
• Розділ 2. Лекційний матеріал
• Лекція 1. Карпатський регіон: загальна характеристика географічного розташування, соціально-економічного розвитку та культурно-історичного спадку
• 1. Карпатський регіон як географічна одиниця європейського континенту
• 2. Карпатський регіон як історична, історико-культурна та економічна спільнота
• 3. Основна мета і завдання спеціального курсу «Історико-культурна спадщина Карпатського регіону»
• Лекція 2. Методика історичного вивчення країн з точки зору туристичної галузі
• 1. Основні методи туристичного аналізу історії країни та її приблизна історична характеристика
• 2. Визначення основних потреб туристів в історичній інформації
• Лекція 3. Економічний потенціал країни (регіону) як складова частина туристичного дослідження
• 1. Основні критерії туристичної характеристики економічного розвитку країни (регіону)
• 2. Основні складові туристичної інфраструктури як об'єкт туристичного аналізу регіону
• 3. Туристична характеристика компонентів сільського господарства як об'єкту туристичної діяльності
• Лекція 4. Туристична характеристика суспільної культури країни (регіону)
• 1. Основні види і напрямки культури з точки зору їх ефективного використання в туристичному бізнесі
• 2. Необхідність знань суспільної культури країни (регіону) для здійснення туристичної діяльності
• 3. Базові напрями туристичного вивчення форм суспільного існування: етносу, народності, нації
• Лекція 5. Вивчення культурно-історичного спадку країни через призму її мовно-релігійних особливостей
• 1. Методика вивчення мови як компонента культури
• 2. Методичні основи країнознавчого вивчення релігійного потенціалу в туризмі
• Лекція 6. Мистецтво як компонент культури при його використанні у туристичній характеристиці регіону
• 1. Роль мистецтва у формуванні туристичної характеристики регіону
• 2. Основні складові плану характеристики мистецтва регіону
• 3. Розуміння мистецтва як емоційної та наукової категорії
• Лекція 7. Використання традицій, народної творчості й масової культури в туристичній характеристиці регіону
• 1. Основні методи використання традицій в туристичній характеристиці регіону
• 2. Використання народної творчості при формуванні туристичної характеристики регіону
• 3. Основні підходи до вивчення і використання масової культури в туристичній характеристиці регіону
• Лекція 8. Характеристика історико-культурної спадщини Карпатського регіону Польщі
• 1. Розташування та природно-кліматичні умови
• 2. Розвиток економіки, транспортне сполучення
• 3. Історична довідка
• 4. Об'єкти культурної спадщини
• 5. Розвиток основних видів туризму
• 6. Національна кухня
• 7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції
• Лекція 9. Характеристика історико-культурної спадщини Карпатського регіону Словаччини
• 1. Розташування та природно-кліматичні умови
• 2. Розвиток економіки, транспортне сполучення
• 3. Історична довідка
• 4. Об'єкти культурної спадщини
• 5. Розвиток основних видів туризму
• 6. Національна кухня
• 7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції
• Лекція 10. Характеристика історико-культурної спадщини Карпатського регіону Угорщини
• 1. Розташування та природно-кліматичні умови
• 2. Розвиток економіки, транспортне сполучення
• 3. Історична довідка
• 4. Об'єкти культурної спадщини
• 5. Розвиток основних видів туризму
• 6. Національна кухня
• 7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції
• Лекція 11. Характеристика історико-культурної спадщини Карпатського регіону Румунії
• 1. Розташування та природно-кліматичні умови
• 2. Розвиток економіки, транспортне сполучення
• 3. Історична довідка
• 4. Об'єкти культурної спадщини
• 5. Розвиток основних видів туризму
• 6. Національна кухня
• 7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції
• Лекція 12. Характеристика історико-культурної спадщини Карпатського регіону України
• 1. Розташування та природно-кліматичні умови
• 2. Розвиток економіки, транспортне сполучення
• 3. Історична довідка
• 4. Об'єкти культурної спадщини
• 5. Розвиток основних видів туризму
• 6. Національна кухня
• 7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції
• Тести для самопідготовки та самоконтролю
• Список основної та додаткової літератури

Передмова

Історико-культурна спадщина ? це сукупність створених у процесі історичного розвитку певної території пам'яток матеріальної і духовної культури, які мають суспільно-виховне значення, важливі для формування світогляду народу, становлять пізнавальний інтерес і можуть бути використані для задоволення духовних і матеріальних потреб населення. Вони відзначаються великою різноманітністю і включають історико-архітектурні, археологічні та історичні пам'ятки, твори монументального мистецтва, етнографічні особливості території, традиційні промисли і ремесла (народні традиції, вірування, образотворче мистецтво тощо).

Історико-культурна спадщина є важливою складовою туристично-рекреаційного потенціалу. Пам'ятки історії і культури відіграють особливу роль у розвитку туристичної діяльності, є наочним свідчення таланту будь-якого народу, його багатовікової історії.

Карпатський регіон ? своєрідний ареал збереження культурних та духовних цінностей, національних традицій, багатої історико-культурної спадщини. Все це сприяє створенню потужної туристичної індустрії, що буде економічно вигідною галуззю для регіону, стратегією його подальшого розвитку, піднесення добробуту населення, створення нових робочих місць, допоможе усунути бар'єри між людьми різних культур та національностей, створить «атмосферу миру» та взаєморозуміння між народами, сприятиме розвитку самосвідомості особистості, духовному зростанню шляхом засвоєння культурних цінностей. Це все створює хорошу базу для організації культурного туризму, закріпивши за Карпатами статус туристичного регіону міждержавного значення.

Курс «Історико-культурна спадщина Карпатського регіону» («ІКСКР») є важливою складовою спеціальної підготовки студентів навчальних закладів туристичного спрямування, належить до вибіркової частини професійно-орієнтованих дисциплін навчального плану.

Навчально-методичний посібник з курсу «ІКСКР» підготовлено для спеціалізованої фахової підготовки студентів ВНЗ України, які навчаються за освітніми напрямами «Туризм» і «Готельно-ресторанна справа».

Розділ 1. Структура курсу «ІКСКР»

1.1 Опис курсу

Мета курсу «ІКСКР» ? сформувати базовий рівень знань, необхідні теоретичні знання та практичні компетенції з основ історико-культурної спадщини Карпатського регіону як складової культурного туризму.

Завдання курсу «ІКСКР» полягає в опануванні студентами за допомогою різних форм і методів (лекції, семінари, самостійна робота, написання рефератів, аудиторних контрольних робіт) програмного матеріалу, зокрема:

· дати всебічну характеристику географічному розташуванню, адміністративному поділу, природно-рекреаційному потенціалу Карпатського регіону (КР);

· розглянути історичне минуле країн і народів, що входять до КР;

· вивчити соціально-економічний розвиток КР та з'ясувати роль туризму в економіці зазначеного регіону;

· визначити напрямки, форми та методи розвитку туристично-екскурсійної галузі КР;

· охарактеризувати культурний туризм як інструмент формування національної ідентичності;

· надати оцінку сучасному стану й особливостям структури історико-культурного потенціалу КР;

· вивчити особливості функціонування нерухомих пам'яток історії та культури в туристичній інфраструктурі КР;

· визначити, наскільки повно за допомогою туристичних об'єктів висвітлюється історія та культура КР;

· показати значення історико-культурної спадщини для розвитку туристичної галузі КР;

· з'ясувати роль та показати значення місцевих традицій та звичаїв для подальшого розвитку масового туризму КР.

· виявити специфіку національної кухні, календарної обрядовості жителів КР та її вплив на перебіг розвитку традиційної народної культури, збереження духовних цінностей;

· виокремити чинники, що впливають на активність залучення складових історико-культурної спадщини до туристично-екскурсійної діяльності КР;

· визначити сучасні проблеми збереження історико-культурної спадщини КР та шляхи їх вирішення;

· виявити перспективні напрямки подальшого використання історико-культурної спадщини КР.

Структура курсу

Напрям підготовки	Форма навчання	Курс	Семестр	Кількість годин	Вид контролю
				Лекції	Семінари	Самостійна Робота
«Туризм» 6.140103	денна	ІІІ	ІІ	28	14	66	Залік
				Загальна кількість годин 108
«Готельно-ресторанна справа» 6.140101	денна	ІV	ІІ	10	10	16	Залік
				Загальна кількість годин 36
Освітньо-кваліфікаційний рівень - «Бакалавр»

Курс «ІКСКР» розрахований на аудиторну і самостійну роботу студентів.

Проміжний та підсумковий контроль якості знань і практичних умінь, набутих у процесі вивчення курсу «ІКСКР», здійснюється шляхом проведення:

· поточного оцінювання знань та практичних навичок, набутих в процесі підготовки до семінарських занять;

· проміжного контролю оцінювання;

· підсумкового контролю набутих знань.

1.2 Лекційні заняття

Мета проведення лекцій з курсу «ІКСКР» полягає у викладі студентам відповідно до програми та робочого плану основних питань методики вивчення історико-культурної спадщини країн і народів, що входять до КР, їх туристичного потенціалу й перспектив розвитку галузі туризму, наданні ґрунтовних знань про основні культурні пам'ятки, особливості національного менталітету, побуту, традицій народів і національних груп та меншин, що населяють Карпатський регіон України, Польщі, Угорщини, Словаччини та Румунії, визначенні ролі історико-культурного туристичного потенціалу КР в системі туристично-екскурсійного обслуговування даного регіону, формуванні в студентів цілісної системи теоретичних знань з курсу «ІКСКР».

Завдання проведення лекцій з курсу «ІКСКР»:

· всебічно охарактеризувати КР як географічну одиницю Європи;

· проаналізувати КР як історичну, історико-культурну й економічну спільноту;

· з'ясувати методику історичного вивчення країн (регіону) з точки зору туристичної галузі;

· розкрити економічний потенціал країни (регіону) як складової частини туристичного дослідження;

· надати туристичну характеристику суспільної культури країни (регіону);

· вивчити історико-культурні умови розвитку туристичної діяльності в КР;

· обґрунтувати положення про специфічну роль історико-культурної спадщини в соціокультурному житті;

· з'ясувати роль туризму у формуванні культури людських відносин, зокрема як засобу утвердження гуманістичних цінностей;

· сформувати зацікавленість до вивчення культурно-історичного спадку країни (регіону) через призму її мовно-релігійних особливостей;

· показати роль елементів культури в формуванні туристичного інтересу;

· проаналізувати мистецтво як компонент культури при його використанні в туристичній характеристиці регіону;

· всебічно розкрити використання традицій, народної творчості й масової культури в туристичній характеристиці регіону;

· з'ясувати стратегію використання історичних центрів народних ремесел як об'єктів пізнавального та культурного туризму;

· проаналізувати проведення різного роду фестивалів на території КР та показати їх значення в системі масового туризму даного регіону;

· дати оцінку сучасного стану та охорони об'єктів історико-культурної спадщини КР в туризмі;

· систематизувати теоретичний та практичний досвід музеєфікації нерухомих пам'яток історії та культури для функціонування в ролі туристичних об'єктів КР;

· виявити проблеми збереження та перспективи використання історико-культурної спадщини, місцевих традицій та звичаїв КР для подальшого розвитку культурного туризму регіону.

1.3 Семінарські заняття

Мета проведення семінарських занять з курсу «ІКСКР» ? опанування студентами спеціального курсу, забезпечення глибокого й всебічного аналізу, колективного обговорення основних проблем, навчання їх елементам творчого застосування отриманих знань на практиці.

Завдання проведення семінарських занять з курсу «ІКСКР»:

· глибше засвоїти та закріпити теоретичні знання, одержані на лекціях;

· мислити глобальними категоріями;

· бачити проблеми діяльності конкретного суб'єкта в контексті світових туристичних проблем;

· проаналізувати географічно-рекреаційні особливості КР;

· всебічно вивчити етнонаціональний склад КР та специфіку традиційних економічних занять;

· ознайомитися з традиціями й звичаями, масовими заходами атракційного характеру, літературно-мистецькою спадщиною жителів КР;

· засвоїти знання щодо загальної характеристики основних туристичних центрів КР;

· розглянути історичний розвиток країн, що входять до КР;

· не лише викладати фактичний матеріал, а й здійснювати його аналіз;

· виокремлювати ключові пункти в матеріалі, що вивчається;

· закріпити знання понятійно-категоріального апарату курсу;

· аналізувати статистичні дані;

· уміти працювати з першоджерелами, науковими публікаціями, різними документами, рекомендованою літературою;

· систематизувати свої переконання, відпрацювати навички наукової дискусії;

· використовувати важливі теоретичні положення, методичні рекомендації і практичні поради в професійній діяльності.

З метою поглибленого вивчення проблем курсу «ІКСКР» передбачаються активні форми й методи проведення семінарських занять, такі як: дискусія, обговорення, брифінг, «круглий стіл», виступи з рефератами, доповідями, повідомленнями.

1.4 Тематика рефератів

1. Становлення Польської держави за часів династії П'ястів.

2. Волинська трагедія та операція «Вісла», їх наслідки для українсько-польських відносин.

3. Характеристика закладів культурно-мистецького, спортивно-оздоровчого характеру польської частини Карпатського регіону.

4. Екосистема Польських Карпат: Баб'є-Гурський, Татранський, Піенінський національні парки (Західні Карпати).

5. Місце Бещадського національного парку (Східні Карпати) в екосистемі Польських Карпат.

6. Розвиток водного туризм в Польських Карпатах (на прикладі Морського Ока і Солінського водосховища).

7. Місце фестивалю «Осципка» у системі масового туризму польських горян.

8. Етнографічні особливості польських горян - гуралів (господарство, традиції та звичаї).

9. Середньовічна фортеця Ланьцут перша половина XVІІ ст. (м. Ланьцут, Підкарпатське воєводство, Польща).

10. Перемишльський замок XІV ст. (м. Перемишль, Підкарпатське воєводство, Польща).

11. Замок князів Любомирських кін. XVIІ?XVIІІ ст. (м. Жешув, Підкарпатське воєводство, Польща).

12. Словаччина в складі Угорського королівства.

13. Українська меншина в сучасній Словаччині й словацька в сучасній Україні.

14. Специфіка національної кухні жителів словацької частини Карпатського регіону.

15. Гірськолижні курорти словацької частини Карпатського регіону: Штребське Плесо, Смоковець, Татранська Ломниця.

16. Гірськолижні курорти словацької частини Карпатського регіону: Ждяр, Ясна, Хопок, Ліптовський Ян.

17. Лікувальні курорти Словацьких Карпат: Тренчианські Теплиці, Бардіївські Купелі.

18. Лікувальні курорти Словацьких Карпат: Раєцке Теплиці, Дудинс, Пештани.

19. Найбільші промислові центри Словацьких Карпат: Братислава й Кошице.

20. Фестиваль «Винобрання» ? свято збору винограду й молодого вина в Словацьких Карпатах.

21. Святкування Дня св. Адвента в Карпатському регіоні Словаччини.

22. Розселення угорців в Європі, прийняття ними християнства.

23. Костел св. Егідія (Ігатія) XV ст. (м. Бардеїв, Пряшівський край, Словаччина).

24. Готичний собор св. Єлизавети 1382?1499 рp. (м. Кошице, Кошицький край, Словаччина).

25. Русько-угорські військово-династичні зв'язки в епоху Середньовіччя.

26. Будапешт ? центральний вузол транспортної системи Угорщини.

27. Балатон ? найбільше озеро в Центральній Європі.

28. Святкування Дня Луки в Карпатському регіоні Угорщини.

29. Святкування Дня св. Яноша в Карпатському регіоні Угорщини.

30. «Фаршанг» ? звичай святкування закінчення зими й настання весни в Карпатському регіоні Угорщини.

31. Замок Діошдьор ХІІІ ст. (м. Мішкольц, медьє Боршод-Абауй-Земплен, Угорщина).

32. Реформаторська церква ХV ст. (м. Хайдусобосло, медьє Хайду-Біхар, Угорщина).

33. Територія Дакії (Румунія) в стародавній період. Пам'ятки культури.

34. Постать Владислава Цепеша (Дракули) як складова туристичного потенціалу Румунії.

35. Найбільші гірськолижні курорти Румунських Карпат: Синая, Пояна Брашов, Передял.

36. Найвідоміші оздоровчі курорти Румунських Карпат: Ковасна, Бейле Оланешть, Бейле-Фелікс.

37. Проведення фестивалю середньовічної культури в Сігішоарі (Румунія).

38. Тронна фортеця XIV ст. (м. Сучава, повіт Сучава, Румунії).

39. Замок Бран ? замок графа Дракули (с. Бран, повіт Брашов, Румунія).

40. Природний національний парк «Гуцульщина» в Українських Карпатах.

41. Природний національний парк «Сколівські Бескиди» в Українських Карпатах.

42. Природний заповідник «Горгани» в Українських Карпатах.

43. Соціально-економічні умови розвитку рекреаційної індустрії (на прикладі Польських Карпат).

44. Гончарні осередки та майстри Гуцульщини.

45. Безпека туристів в Українських Карпатах.

46. Традиційне скотарство Українських Карпат.

47. Особливості гуцульської вишивки.

48. Манявський скит ? монастир 1621 р. (біля с. Манява Івано-Франківської обл.).

49. Свято-Миколаївський монастир ? культурно-релігійний осередок Закарпаття з кін. ХІ ст. (м. Мукачеве Закарпатської обл.).

50. Замок Паланок XІV?XVI ст. (м. Мукачеве Закарпатської обл.).

1.5 Тематика курсових робіт

1. Туристичний потенціал Карпатського регіону: аналіз сучасного стану, перспективи.

2. Міжнародна співпраця в рамках Карпатського регіону: досвід, проблеми, перспективи.

3. Розвиток культурного туризму в Карпатському регіоні України: сучасний стан та перспективи розвитку.

4. Рекреаційне освоєння Карпат у контексті регіональних і державних інтересів.

5. Соціальна інфраструктура Карпатського регіону: перспективи розвитку.

6. Транскордонні економічні зв'язки Карпатського регіону та їх ефективність.

7. Етнічні спільності Карпатського регіону: історико-культурний аспект.

8. Провідні напрями використання рекреаційних ресурсів Українських Карпат.

9. Пам'ятки монументальної архітектури на території Карпатського регіону Польщі.

10. Розвиток мережі музейних закладів у системі туристичної інфраструктури Карпатського регіону Польщі.

11. Історико-культурний потенціал Українських Карпат і перспективи його використання в туризмі.

12. Розвиток зеленого туризму в Івано-Франківській області: історія, сучасний стан, перспективи.

13. Історико-культурний потенціал Львівської області і перспективи його використання в туризмі.

14. Гуцульські церкви та сакральні пам'ятки як елементи туристичного продукту регіону.

15. Традиції і звичаї в системі масового туризму Закарпатської області.

16. Гірська топоніміка України: до питання походження карпатських топонімів.

17. Багатонаціональне Закарпаття: переваги і проблеми туристичного розвитку.

18. Курортополіс «Трускавець»: перспективи розвитку туристичного бізнесу.

19. Полонинське господарство Українських Карпат: традиція, сучасний стан і перспективи.

20. Замки Закарпаття: туристичний потенціал та його використання.

21. Розвиток фестивального руху Львівської області (1991-2012 рр.).

22. Львів - туристичний центр Західної України: історико-культурна характеристика.

23. Характеристика історико-культурної спадщини Косівського району Івано-Франківської області.

24. Замки Закарпаття та їх використання в туристичній галузі регіону.

25. Монастирі Буковини та їх використання в туристичній галузі регіону.

26. Розвиток промисловості в Карпатському регіоні України.

27. Громадський побут сільського населення Українських Карпат.

28. Моршин ? відома оздоровниця Українських Карпат.

29. Туристичний комплекс «Буковель».

30. Славське - центр гірськолижного спорту, туризму й відпочинку в Українських Карпатах.

31. Музеї як елемент культурного туризму Івано-Франківської області.

32. Eтнонаціональний склад населення Українських Карпат.

33. Вплив календарної обрядовості жителів польської частини Карпатського регіону на перебіг розвитку традиційної культури.

34. Основні напрями економічного розвитку польської частини Карпатського регіону.

35. Гірськолижний курорт Закопане: значення для розвитку туризму Польщі.

36. Україна-Румунія: транскордонне співробітництво як основа розвитку туристичної інфраструктури в Карпатському регіоні.

37. Екосистеми Карпатського регіону Польщі.

38. Основні напрями економічного розвитку Карпатського регіону Словаччини.

39. Основні напрями економічного розвитку Карпатського регіону Румунії.

40. Оздоровчий туризму в Карпатському регіоні Словаччини: сучасний стан та перспективи розвитку.

41. Братислава: історико-культурна спадщина туристичного центру Словаччини.

42. Розвиток промисловості в Карпатському регіоні Угорщини.

43. Традиційні масові заходи атракційного характеру Карпатського регіону Угорщини.

44. Історико-культурний потенціал Східної Угорщини: сучасний стан та перспективи використання в туризмі.

45. Оздоровчий туризм в Східній Угорщині: сучасний стан та перспективи розвитку.

46. Гірськолижні курорти Карпатського регіону Угорщини.

47. Дебрецен: історико-культурна спадщина туристичного центру Угорщини.

48. Перспективні напрямки розвитку туризму в Карпатському регіоні Румунії.

49. Сигет: історико-культурна спадщина туристичного центру Румунії.

50. Розвиток культурного туризму в Карпатському регіоні Румунії: сучасний стан та перспективи розвитку.

Розділ 2. Лекційний матеріал

Лекція 1. Карпатський регіон: загальна характеристика географічного розташування, соціально-економічного розвитку та культурно-історичного спадку

Гори Карпати є однією з високогірних систем Європи поряд з Альпами, Піренеями, Кодрами та іншими. Сьогодні вони знаходяться в різних країнах Центральної та Центрально-Східної Європи. В сучасних суспільно-політичних умовах вони стають містком, котрий об'єднує нації і народи. Гори несуть в собі пам'ять тисячоліть ще з того часу, коли на планеті не було людського сліду, а панували вітри і води, повноправними господарями були рослини і чудернацькі тварини. Вони також приховують в собі історичну пам'ять про численні події, що мали місце в житті як цілих народів, так і окремих особистостей.

1. Карпатський регіон як географічна одиниця європейського континенту

З точки зору геології Карпати є молодими горами з середньогірським краєвидом, ланкою альпійської гірської системи. Вони простягаються своєрідною дугою чи підковою, довжина якої складає 1500 км. Якщо умовно порівняти Карпати з вигнутою частиною лука, то відстань між кінцями цієї дуги буде складати всього 500 км - від Братислави над Дунаєм на північному заході - до Залізної Брами, що також розташована над Дунаєм, тільки на південному сході. Загальна площа гір складає 200 000 км² .

Ззовні Карпати межують зі старими масивами - чеськими, польськими, українськими (Чорноморська височина), Добруджею і відділені від них смугою молодих западин - над річкою Моравою, Надвислянською, Наддністрянською, Прикарпатською і Волоською. Внутрішню частину дуги займає Панонська низовина, яка врізається вздовж річок Тиса і Бодрога та їх приток далеко на північ. З огляду на геологічну будову в Карпатах вирізняють три смуги: зовнішня флішева, центральна кристалічна і внутрішня вулканічна. Лише флішева смуга є суцільною і поєднує всі Карпати в одне ціле. Загалом гори поділяють на три частини: Західні, Східні і Південні Карпати.

Західні Карпати заселяють переважно поляки і словаки (на окраїнах також чехи, угорці й українці). Ця частина Карпат простягається від Девонських воріт біля Братислави до Тилічського перевалу. Вони складаються з кількох хребтів і масивів (Західні Бескиди, Татри, Словацькі Рудні гори, Матра). В межах Західних Карпат, у Татрах, знаходиться найвища вершина всіх Карпат г. Герлаховський штит (Герлаховський Камінь) - 2655 м.

Східні Карпати є переважно українськими. Південною межею Східних Карпат є перевал Предял, де висота їх сягає до 2305 м, а також г. Петрос на масиві Родна. Цю частину Карпат поділяють, в свою чергу, на Лісисті та Молдавські. Більша частина Лісистих Карпат розташована на території України, де їх називають Карпатами Українськими.

Південні Карпати є румунськими. Їх ще по-іншому називають Трансільванськими Альпами. Саме вони простягаються до Залізних воріт на Дунаї. Вони складаються з масивів Фегераш, Ретезат та ін. Висота гір - понад 2500 м (г. Молдавяну, 2543 м). Західні Румунські гори відокремлені від основної дуги Карпат Трансільванським плато. В їх межах виділяють масив Бігор заввишки до 1847 м, гори Трасекеу, Кодру та ін.

Іноді Східні і Західні Карпати, на противагу румунським, спільно називають слов'янськими або Північними.

Клімат Карпат є помірно континентальним. Пересічна температура січня у передгір'ях складає -2, -5 °С, в горах знижується до -9, -10 °С, а липня - відповідно +17, +20 °С і +4, +5 °С. У Карпатах беруть початок численні річки: Вісла. Дністер, Прут, Черемош, притоки Дунаю та ін. Озер є відносно небагато і вони, як правило, карстового або льодовикового походження.

У внутрішній смузі Карпат більше поширені широколистяні ліси, а у зовнішній - хвойні. На висоті 1700-1800 м. переходять у субальпійські та альпійські луки (в межах Українських Карпат такі луки називаються полонинами).

2. Карпатський регіон як історична, історико-культурна та економічна спільнота

Географічне центральноєвропейське розташування Карпат, їх знаходження у складі територій різних східноєвропейських країн, а також існування поряд з ними нових територіально-економічних та історико-культурних регіональних об'єднань призвело до необхідності формування в цьому територіальному ареалі подібної формації.

Кордони Угорщини, Польщі, Румунії, Словаччини та України зустрічаються у центрі Європи, у регіоні Карпатських гір та Тисянської долини. Серед особливостей цього регіону - низький рівень економічного розвитку, який пояснюється периферійним розташуванням та складною історією міждержавних та міжетнічних відносин. Незважаючи на різноманітність мов, релігій, національностей та громад, Карпатський регіон має і багато спільних рис. Спільна історія та географічне розташування, схожість у моделях економічного розвитку, прагнення досягти високого рівня добробуту населення сприяє зміцненню співробітництва між місцевими громадами.

Карпатський фонд був сформований з ініціативи Інституту «Схід-Захід» (попередня назва - Інститут досліджень «Схід-Захід»). У 1992 р. Інститут організував зустріч місцевих та регіональних лідерів з метою визначення перспектив розвитку транскордонного співробітництва у регіоні Карпат та Тиси. Під час зустрічі її учасники вказали на відсутність осіб та організацій, здатних ефективно координувати використання місцевих ресурсів і унікальних можливостей транскордонного регіону.

14 лютого 1993 р. у м. Дебрецені (Угорщина) лідери п'яти країн за сприяння Інституту «Схід-Захід» зібралися в Угорщині і підписали декларацію про створення Карпатського Єврорегіону (КЄ) як механізму співробітництва між органами державної влади. Того ж дня був прийнятий і Статут цієї структури. Це була перша подібна асоціація такого типу у Центральній і Східній Європі. Поштовхом до її створення були бурхливі політичні події і зміни в країнах Центральної і Східної Європи, які відбулися на зламі 80-90-х рр. ХХ ст. та призвели до втрати традиційних взаємних економічних, торгівельних, культурних контактів. Це не відповідало інтересам населення, яке проживало на території суміжних регіонів. Іншою подією, що стимулювала прикордонне співробітництво у Центральній і Східній Європі, стало прийняття у 1989 р. спеціальної декларації з питань транскордонного співробітництва. Кабінет Міністрів Ради Європи як ініціатор цієї акції закликав уряди, громадські організації нових демократій розвивати кращі традиції транскордонного співробітництва, приєднатися до Європейської Рамкової Конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями.

Оскільки КЄ займався виключно розвитком співробітництва між органами влади, то виникла потреба у створенні координаційної структури, яка б сприяла налагодженню зв'язків між пересічними громадянами, неурядовим сектором. Лідери регіону вирішили використати для цієї потреби модель громадської фундації, поширеної в США, вважаючи, що вона є придатною для створення міжнародного регіонального фонду. Фонд Чарлза Стюарта Мотта, оцінивши добрі перспективи утворення ефективної філантропічної організації в регіоні, надав на період 5 років грант розміром більше 4 000 000 $.

На сьогодні Карпатський регіон представляє собою впливову міжнародну організацію. За чисельністю і різноманіттям населення вона вигідно вирізняється на фоні окремих європейських держав, а площі її території могли б позаздрити не лише середньовічні князі чи королі, а й навіть сучасні правителі та їх народи. Ось лише окремі дані:

Населення:

близько 16 млн.

Площа:

141,485 км ²

Щільність населення:

105 осіб на км ²

Динаміка зростання населення:

13,928 осіб в рік

Міграція:

9,903 осіб в рік

Класифікація міст регіонів за критерієм кількості населення

	Угорщина	Польща	Румунія	Словаччина	Україна
Більше 100,000	3	2	4	1	4
50,000 - 100,000	2	2	1	1	6
20,000 - 50,000	9	6	5	6	13
10,000 - 20,000	32	8	12	3	10
Менше 10,000	31	28	7	14	21

КЄ з точки зору правового статусу не є юридичною особою. Це транскордонна асоціація прикордонних адміністративних районів України, Польщі, Угорщини, Румунії, створена з метою координації транскордонного співробітництва.

Слід зазначити, що створення КЄ не стало винаходом країн Центральної і Східної Європи, які раніше входили до так званого соціалістичного табору. У Центральній Європі виникнення таких країн, як стверджує український вчений С. Мітярєва, розпочалося ще з середини 90-х років минулого століття. Одними з перших були єврорегіони, засновані на польсько-німецько-чехословацькому кордоні, угорсько-австрійсько-словенсько-хорватському кордоні, на перетині угорського, словацького, українського, румунського і польського прикордоння. Таким чином, єврорегіони повинні стати інструментом зовнішньої політики окремих суверенних держав, що прагнуть до встановлення і підтримання добросусідських відносин, які виявляються на регіональному рівні.

У процесі розширення ЄС і входження до його складу низки країн-учасниць КЄ важливість єврорегіону зростає. Власне, він вже став контактною зоною східного кордону ЄС. Зоною, яка може стати джерелом напруження або джерелом стабільності. Саме тому, виходячи з концепції «Європи регіонів», яка передусім орієнтується на безпеку і стабільність, в інтересах держав-учасниць КЄ і ЄС - сприяти найактивнішій діяльності і розбудові КЄ.

Території, що належать до КЄ, наразі ще залишаються периферією в своїх власних країнах як з соціального, так і з економічного погляду. Більшість з них страждає від проблем, пов'язаних з навколишнім природним середовищем, невідповідною інфраструктурою, безробіттям, проблем економічного співробітництва, нерівною доступністю до фондів ЄС.

Перші підсумки діяльності КЄ були підведені на ювілейному засіданні представниць країн-учасниць у м. Ніредьхаза (Угорщина). Виступаючи на ньому, тодішній міністр закордонних справ України Анатолій Оленко відзначив, що спектр завдань, які стояли перед КЄ на момент його утворення, суттєво розширився. На сьогодні одним з пріоритетних завдань діяльності цієї організації має стати економічна співпраця і соціальний розвиток. Так, наріжним каменем інфраструктурного розвитку КЄ уже стоїть проблема розбудови V транспортного коридору, який повинен пройти і територією Івано-Франківської області.

Того ж року було визначено і необхідність розробки нової програми діяльності КЄ. ЇЇ основою є розвиток транспортної інфраструктури, телекомунікацій і зв'язку, малого і середнього бізнесу та особливо відзначимо - туризму.

3. Основна мета і завдання спеціального курсу «Історико-культурна спадщина Карпатського регіону»

Історико-культурна спадщина належить до найцінніших надбань людства. Вона є ключовим елементом розвитку історичної свідомості, впливовим чинником формування єдиної національної ідентичності й утвердження об'єднавчих цінностей у суспільстві. Пам'ятки історії та культури залишаються свідками економічного, суспільно-політичного, науково-технічного й культурного розвитку будь-якого народу. Ефективне збереження, відновлення та відповідне використання історико-культурної спадщини вимагає особливого підходу у її вивченні, потребує наукових досліджень у цьому перспективному напрямі, науково обґрунтованої державної політики в зазначеній галузі та чіткої діяльності щодо її реалізації всіх органів влади, їх тісної взаємодії з інституціями громадянського суспільства (недержавними організаціями, ЗМІ, благодійними фондами тощо).

Курс «Історико-культурна спадщина Карпатського регіону» є важливою складовою спеціальної підготовки студентів навчальних закладів туристичного спрямування. Під час його вивчення студенти ознайомляться з методикою вивчення історико-культурної спадщини країн і народів, що входять до Карпатського регіону, здобудуть знання про основні культурні пам'ятки, особливості національного менталітету, побуту, традицій народів і національних груп та меншин, насамперед наших сусідів з Польщі, Угорщини, Словаччини та Румунії, розглянуть їх туристичний потенціал і сьогоднішні реальні можливості в туристичній галузі. Адже, як нам відомо, туризм має на меті не лише виконання рекреаційних функцій для суспільства, збереження, примноження і поширення інформації про історико-культурну спадщину краю, нації чи народів, а й виконання ряду економічних функцій, як-от розвиток малого і середнього бізнесу, покращення соціального становища окремих верств населення, наповнення місцевих і державних бюджетів тощо.

Лекція 2. Методика історичного вивчення країн з точки зору туристичної галузі

1. Основні методи туристичного аналізу історії країни та її приблизна історична характеристика

З погляду країнознавства в туризмі умовимося розуміти під історією знання про минулу соціальну дійсність, тобто відомості про події і звершення минулого суспільного життя народів, країн, видатних особистостей.

Крім того, до туристичної характеристики відносяться відомості про періоди становлення, розвитку і про зміну стійких безособових структур культурної, економічної і політичної діяльності. Наприклад, зміна форм правління і політичного устрою держав, етапи економічного розвитку держав, пануючий спосіб виробництва і тип власності, основний тип поселень та ін.

Особливу увагу слід приділити історії художньої культури, точніше, характеристиці художніх стилів, а не хронології конкретних найбільших творінь або видатних особистостей. Характеристика розмитого в часі процесу становлення і розвитку художнього стилю (бароко, готика або класицизм) дає повніше уявлення про минуле, реальне життя країни в безлічі конкретних взаємозв'язаних подій, що відбулися в певний час і у визначеному місці.

Історична характеристика складається за допомогою хронології. Але історичні дати - не просто лінійний часовий ряд. Це своєрідна історична періодизація всього даного часу. При цьому мається на увазі, що всередині, між датами, переважає однорідність явища. Етапність у формуванні розповіді створюється саме за допомогою дат, при цьому обов'язковою є вказівка на те, що саме змінюється.

Враховуючи той факт, що історичний розділ туристичної характеристики - це віддзеркалення процесу культурного і етнічного розвитку і елементів державного будівництва країни, доцільно почати з факту появи етносу або створення першої держави в історичному минулому на даній території. Далі історичний текст розгортається на декількох різних рівнях, які постійно перемішуються.

Перший рівень є суцільним текстом, структурований подіями і явищами в хронологічному порядку, включаючи пояснення фактів, посилання, за допомогою яких можна доповнити «невисловлене».

Другий рівень - це текст, в якому при складанні історичної характеристики враховується, що історичний час різний у різних народів, країн. Кожна країна має свою нульову точку відліку (народження країни), свій ритм розвитку і тому час розквіту, припустимо, стилю бароко в різних країнах не співпадатиме. Це, до речі, означає, що не можна встановлювати час в різних країнах по якому-небудь явищу в культурі, економіці або соціальній сфері.

Третій рівень - це текст, в якому для створення історичного «образу країни» образ часу повинен бути доповнений образом простору, в якому живуть і діють історичні персонажі, відбуваються певні події; при цьому враховується той факт, що усередині країни, в різних її частинах історичний час може не співпадати, що обумовлює їх культурну, економічну і політичну своєрідність в даний час.

Четвертий рівень - «прив'язка» подій, що відбуваються, відбувалися, явищ до певного місця, об'єкту територіально і візуально, в режимі «стрибка в часі», але з минулого в сьогодення. Це означає, що будь-який персонаж, будь-яка подія обов'язково вимагає «прив'язки» до певної «крапки». Така особливість туристичного історичного дослідження: ізольованого факту, події або персонажа не існує, він розглядається завжди під особливим кутом зору: це місце, де можна побувати. Причому під словом «побувати» йдеться не про уявну подорож в часі і просторі, а про цілком реальне переміщення за допомогою сучасних транспортних засобів, відвідини (візуальний огляд) об'єкту, що існує в теперішньому часі.

Написання історичного розділу в туристичній характеристиці - робота, певним чином аналогічна діяльності театрального художника-декоратора, сценографа. Його завдання - написати декорації історичних сцен, пояснити «прив'язку» історичних подій і персонажів до певних історичних об'єктів - «декорацій», які збереглися до наших днів. Причина проста: ці історичні об'єкти є пам'ятками історико-культурної спадщини - безцінними свідченнями реальності подій, що відбувалися. З їх допомогою відтворюється «образ» певної епохи, часу, події. Окрім того, вони часто є справжніми «героями» тих подій, що відбувалися, оскільки саме в їх створення вкладені зусилля багатьох осіб (геніальних людей). «Дотик» до них і є, власне, пізнання історії.

Неможливо створити одні декорації до всіх п'єс, спектаклів, тому неможливо написати один універсальний план історичної характеристики для всіх країн. Спробуємо навести приклад такого плану.

Приблизний план характеристики історичного поділу країни:

I. Від племені до держави.

II. Феодальна держава:

- внутрішньополітичний розвиток;

- розвиток економіки і соціальних відносин;

- особливості етнічної культури.

III. Криза феодальної держави:

- особливості державного устрою;

- внутрішні політичні і соціальні проблеми;

- своєрідність Реформації;

- культура країни.

IV. Країна на порозі епохи капіталізму. Основні напрями змін:

- зміни в зовнішній і внутрішній політиці;

- економічні і соціальні реформи;

- біля витоків сучасної культури (культура епохи Просвітництва).

V. Епоха реформ XIX ст.:

- політичні і соціальні умови в країні;

- промисловість і сільське господарство;

- національне, культурне життя.

VI. Країна на рубежі XIX-XX ст.:

- суспільно-політична ситуація;

- економічний розвиток;

- культура, наука, освіта.

VII. XX століття - період потрясінь і трансформації:

- основні зміни в соціально-політичному житті країни;

- особливості економічного розвитку;

- культурні процеси (зокрема, художня культура).

VIII. Країна на сучасному етапі розвитку:

- сучасне геополітичне становище;

- соціально-економічний розвиток;

- найвідоміші особистості сучасності (лауреати світових премій і т. д.);

- найбільш значимі пам'ятки культури.

Однак цей план не є універсальним. Він непридатний для безлічі країн, державне будівництво в яких почалося задовго до нашої ери (наприклад, Індія, Китай, Греція). Або процес розвитку держави був перерваний, і власне держава не існувала впродовж декількох століть (наприклад, Італія, Польща, Німеччина, Україна). Інший приклад: першого досвіду державного будівництва стародавні болгари набули задовго до того, як вони влаштувалися на території сучасної Болгарії.

Перелік неспівпадінь можна продовжувати до безкінечності. Тому кожного разу при написанні історичного розділу необхідно скласти свій план характеристики країни з врахуванням цієї специфіки.

2. Визначення основних потреб туристів в історичній інформації

Термін «історія» означає послідовну зміну станів будь-якого об'єкту, здатного розвиватися в часі. Наприклад, геологічна історія Землі, історія людства, історія хвороби пацієнта.

Історична характеристика в туристичному країнознавстві істотно відрізняється від традиційної історії, основна мета якої - виявлення закономірностей і особливостей минулого людства, для того, щоб зрозуміти його сьогодення і, можливо, передбачати майбутнє. Завданням історичного дослідження в туристичному країнознавстві якнайповніше відповідає так звана «меморіальна» історія. Цей напрям в історії з'явився в першій половині XX ст., а найбільшого значення і розвитку набув в останній його чверті. Вважається, що розвиток цього напрямку в історичній науці і практиці значною мірою пов'язаний і визначається потребами індустрії туризму, що швидко розвивається.

Дійсно, якщо порівняти цілі і завдання «меморіальної» історії і набір потреб основної маси туристів в історичних відомостях і уявленнях, то виявляється збіг за більшістю параметрів.

Історична інформація повинна задовольняти потреби людини:

- докази, що ми належимо до певної стійкої історичної спільності, зв'язки якої з іншими історично значимі;

- пошук «благородного походження»: знання історичних
обставин, генеалогії, місця, образу тієї соціальної групи, класу, нації, релігійної конфесії, до якої належить людина;

- пошук спільної мови: кожна соціальна група має свої
особливості культури, символи, типи мислення, поведінки;

- знання того, наскільки це відповідає національним і світовим стандартам культури;

- реконструкція загального історичного фону;

- пошук пригоди, іноді занурення в минуле і так зване втікання від сьогодення в світ, що ідеалізується;

- «скрині бабусі»: минуле як величезна скриня, в якій завжди можна виявити що-небудь дуже цікаве і корисне.

Цілі і завдання «меморіальної» історії - повернути і зберегти в пам'яті людей зниклі образи, втрачені об'єкти, забуті факти; повернути їх в життєвій достовірності, примусити знов зазвучати голоси діючих осіб, пожвавити минулий пейзаж з його фарбами і екзотикою.

Звичайно, в історичній «меморіальній» характеристиці можуть опинитися деталі, дрібниці, неважливі, неістотні на перший погляд, але саме вони додають колір, смак і запах історичному оповіданню.

Даючи історичну характеристику країні чи її окремому регіону, потрібно пам'ятати, що це не є самоціль. Вона повинна відповідати вимогам, які ставлять туристи, маючи на меті відвідати важливі для них місця і терени. Ця характеристика з точки зору «меморіальної» історії повинна відповідати наступним критеріям:

- по-перше, дана характеристика не є самоціллю, а лише частиною загальної характеристики, частиною «образу» країни, при цьому історична характеристика повинна включати відомості, які дають уявлення про особливості країни, уникати загальних місць і повтору (переліки загальних історичних закономірностей);

- по-друге, історична характеристика повинна включати достатню кількість відомостей для попередньої загальної оцінки можливостей і перспектив розвитку туризму, хоча б на рівні напрямів, але історична характеристика повинна бути не набором фактів, а логічно структурованою розповіддю;

- по-третє, факти, що визначають зміст даної характеристики, повинні бути ретельно відібрані відповідно до головного завдання (дати туристичну характеристику) і мати точний топологічний зв'язок з конкретним об'єктом на даній території.

Але, як і з будь-якого правила, тут також є винятки.

По-перше, поняття. Для того, щоб забезпечити спадкоємність сенсу слів, історик називає поняття минулого словами, наявними в сьогоденні. Але сенс слів, понять протягом часу змінюється, в таких випадках необхідний коментар. Наприклад, середньовічний «селянин» мав дуже мало спільного з сучасним виробником сільськогосподарської продукції в розвинених капіталістичних країнах, якого теж часто називають селянином.

По-друге, історичний час. Час європейської історії має свій загальний початок і напрям - від Різдва Христового. Затвердження християнської ери спричинило за собою відмову від концепції циклічності часу, яка була пануючою фактично у всіх країнах (цивілізаціях, культурах) світу: циклічно час починався першим роком правління того або іншого імператора, князя, фараона, правління складалися в династії, епохи або ери, а коли вони закінчувалися, все починалося спочатку.

Навіть після настання християнської ери ні у еллінів, ні в древніх римлян не існувало ідеї загальної історії, що сполучає всі часи, всі простори і народи Землі. Приблизно у III ст. н. е. з'явився календар, але і він був циклічним: події датувалися за правлінням. Усередині цих періодів факти розкладалися відповідно до обліку значущих політичних подій, воєн і відомих природних явищ.

Так продовжувалося аж до XI ст. Однак після і аж до середини XVI ст. було відсутнє поняття часу, що рухається вперед: час для всіх людей, що народилися, жили і померли, був незмінним, одним і тим же. Тому на вітражах, картинах, фресках художники зображали себе або щедрого мецената в сучасному костюмі в оточенні святих або волхвів: всі вони люди даного часу. На картинах немає дат (навіть найбільших битв) - це не мало значення, адже між вчора і сьогодні не було різниці.

Епоха Відродження робить перші кроки на шляху до сучасного поняття часу. У другій половині XV ст. час починає ділитися на три епохи: античність (до III ст.), середні століття (до XI ст.) і Відродження. В XVI ст. зароджується ідея можливого прогресу, вона розвивається у XVII-XVIII ст. Велика французька революція утвердила сучасне уявлення про час: час йде вперед, розвиток можливий. На думку німецького філософа І. Канта, майбутнє буде іншим, кращим.

Люди чекали змін, змін в своєму житті, долі, але не пов'язували це із зміною в часі. Крім того, вони його, час, ніяк не підрозділяли, не позначали його періоди. Так, наприклад, стародавні греки ніяк не виділяли періоди розквіту або застою, занепаду своєї культури, не існувало також поняття «художній стиль». Все це з'явилося тільки в епоху Просвітництва, вчені якого здійснили наукове датування найважливіших історичних подій і явищ.

...