Багатий регіон і проведенням різного роду фестивалів. Десятки тисяч аматорів театрального і музичного мистецтва приїжджають щорічно в Угорщину, щоб бути присутнім на численних фестивалях, найвідомішими серед яких є «Будапештська весна», Сегедський і Будапештський літні театральні фестивалі і концерти, присвячені творчості великого композитора Бетховена. У їхніх програмах беруть участь кращі угорські артисти і музиканти, а також зірки світового мистецтва.

Неподалік від Дебрецена розташований відомий угорський степ Хортобадь, де організовуються міжнародні дні кінних забігів, адже горяни завжди славились як прекрасні вершники. До програми цих свят включаються спортивні перегони, символічні бої між угорськими та турецькими вершниками, лицарські турніри.

Лекція 11. Характеристика історико-культурної спадщини Карпатського регіону Румунії

1. Розташування та природно-кліматичні умови

Карпатська гірська система Румунії складає 31 % території країни і 55 % території всієї гірської системи Карпат. Це складний ланцюг гір, що проходить через усю країну від українського кордону на півночі до кордону із Сербією на південному заході у формі підкови. Найвищою точкою країни є г. Молдовяну (2544 м).

На території Румунії знаходиться близько 13 національних парків, включаючи гори Ретезат в Карпатах і більше 500 заповідників.

Дунай є головною рікою країни (близько 1075 км в межах Румунії). Більшість річок беруть свої початки в Карпатах та впадають в р. Дунай. Зокрема, це такі ріки, як Муреш, Тиса, Жіу, Олт, Яломіца, Бістріца, Сірет, Крішул Репеде, Крішул Алб, Крішул Негру, Сомеш, Арджеш та ін. Судноплавним є лише р. Дунай.

У Румунії існують близько 3500 озер, з яких 2000 - природні, в тому числі близько 200 льодовикових, найглибшим серед яких є озеро Букура. Його площа складає 7,5 га, глибина ? 16 м, висота ? 2041 м.н.р.м.

Цікаві й інші гірські озера: Заноага ( площа ? 9,5 га, глибина ? 2,5 м), Таул Негру (площа ? 11 га, глибина ? 25,5 м) ? найглибше озеро в Румунських Карпатах та ін. Водами озер живляться гірські потоки, які утворюють мальовничі водопади, найбільшими з яких є Чіумфул (300 м), Чіумфул Маре (150 м), Бирлеа (80 м).

Клімат регіону помірно-континентальний. Середня температура взимку становить ?3 °C, а влітку +23 °C. Тривалість снігового покрову у горах звичайно 3?4 місяці, у передгір'ї ? 1?2 місяці. На рівнині сніговий покрив є нестійким.

Румунська частина Карпатського регіону адміністративно належить до таких жудців (повітів): Біхор, Селаж, Сату Маре, Марамуреш, Харгіта, Сучава та Ботошани. Найбільшими містами є: Ботошани, Залау, Байя-Маре, Орадя, Сучава, Сату-Маре, Одорхею-Секуйеск та ін.

2. Розвиток економіки, транспортне сполучення

Румунія ? індустріально-аграрна країна. З корисних копалин найбільше значення в Карпатському регіоні Румунії мають нафта і природний газ. Нафтоносні площі простягаються вздовж зовнішнього (південного і східного) краю Карпат, газоносні ? на Трансільванському плато. Є також поклади вугілля (Петрошанський басейн), лігнітів, мідної та поліметалічних руд, кам'яної та калійної солі тощо. У зоні давньої вулканічної діяльності на стику Східних і Південних Карпат (масив Вранча) розвідані родовища комплексних уранових руд, що містять також золото, срібло та деякі рідкоземельні метали. Але повне самозабезпечення країна має лише по газу, солі та деяким будівельним ресурсам (гіпс, крейда, каолін, кварцовий пісок).

Карпати багаті на ліс і гідроенергоресурси. Загалом ліси вкривають четверту частину території країни, тому Румунія помітно виділяється в Європі запасами цінної твердої деревини (бук і дуб).

Біхор ? один з «найбагатших» повітів Карпатського регіону Румунії. Тут спостерігається найнижчий рівень безробіття в країні. Головними галузями місцевої промисловості є текстильна, харчова, металургійна, хімічна, машинобудівна.

У промисловому секторі повіту Селаж переважають машинобудування (машинне устаткування), харчова, текстильна, паперова та деревообробна галузі промисловості.

Частка повіту Сату Маре Карпатського регіону в загальнорумунському промисловому виробництві складає близько 1,2 %. Тут розвинуто машинобудування (35 % вартості промислової продукції повіту), харчова (16,9 %), текстильна (13,7 %), швейна (13,2 %), деревообробна (13,2 %), шкіряно-взуттєва галузі промисловості, виробництво будматеріалів.

У жудці Марамуреш розвиваються кольорова металургія, хімічна, деревообробна та інші галузі промисловості. Промисловими центрами тут є міста Бая-Маре та Сигіт. Важливе значення у сільському господарстві цього регіону мають зернові, особливо кукурудза й пшениця. У низовинних районах розвинуте тваринництво м'ясо-молочного напряму, в гірських переважає вівчарство, яке базується на природних гірських пасовищах Карпат й Трансільванського плато. За поголів'ям овець Румунія поступається в Європі тільки Великобританії та Іспанії. Розводять тут також велику рогату худобу, свиней і птицю.

На повіт Харгіта припадає 1,1 % промислової і 1,2 % сільськогосподарської валової продукції країни. Здійснюється видобуток мідної руди і залізняку. Головними галузями місцевої промисловості є лісова і деревообробна (23 % промислової продукції повіту), текстильна (21 %), швейна (18 %), харчова (12 %), машинобудівна (10, 5 %).

У повіті Сучава виробляється 1,8 % валової продукції промисловості країни. За продукцією лісової, деревообробної, целюлозно-паперової промисловості повіт займає перше місце в Румунії.

Найбільшим залізничним центром Румунії є Бухарест, де беруть свій початок 7 залізничних магістралей, більшість з яких міжнародного сполучення до Болгарії, Сербії-Чорногорія, Угорщини, України та інших країн. Загальна довжина мережі залізниць в країні становить близько 11.000 км, з яких 4000 електрифіковані. Бухарест є головним дорожнім вузлом.

Стосовно водного транспорту варто відзначити, що р. Дунаєм (в дельті, нижче порту Бреїла), плавають судна, осадка яких не перевищує 7 м, а вище Бреїли можуть плавати лише судна із осадкою 2,5 м. Здійснюються вантажоперевезення між чорноморським портом Констанца (південний схід) та Роттердамом завдяки каналам Дунай - Чорне море та Рейн - Майн - Дунай. Загалом Румунія має 35 портів, з яких 3 є морськими, 6 - річково-морськими та 26 - річковими.

Найважливішим повітряним вузлом Румунії є Міжнародний аеропорт імені Анрі Коанде, розташований 10 км північніше Бухареста. Існують і інші аеропорти, більшість з яких - міжнародні: в Крайові, Тімішоарі, Араді, Ораді, Сібіу, Клуж-Напоці, Сату-Маре, Бая-Маре, Тиргу Мереші, Бакеу, Яссах, Сучаві, Тулчі, Карансебеші та Констанці.

3. Історична довідка

Історія румунського народу починається з ІІ століття н. е., коли легіони римського імператора Траяна розташувалися на землях, де проживали фракійські племена даків. Формування румунського народу відбувалося шляхом злиття римлян і місцевого населення на території, яка майже збігається з територією нинішньої Румунії. Однак це злиття не було завершене до кінця, оскільки в кінці ІІІ ст., через загрозу нашестя варварів, римські легіони були відкликані.

У VI ст. на території нинішньої Румунії розташувалися слов'янські племена. У VII і VIII ст. сюди мігрували болгари, які оселилися на південь від Дунаю. Наприкінці IX ст. величезну територію нинішньої Румунії захопили угорці.

Наприкінці XIII та на початку XIV ст. відповідно утворилися румунські князівства Валахія і Молдавія. Суспільство того часу мало характерні феодальні риси: князь був оточений придворними і вельможами, які володіли землею, здійснювалася роздача невеликих частин боярських маєтків військовим дрібномаєтним дворянам, швидко розвивалося кріпацтво.

Починаючи з 1415 р. Валахією і Молдавією управляли місцеві князі. Бояри «плели» інтриги з Портою (урядом Османської імперії) для того, щоб зберегти валахський і молдавський трони за членами своїх сімей. Однак кожного разу, коли з'являвся відомий військовий або політичний лідер, такий як Міхай Хоробрий у Валахії (1593?1601 рр.) або Петро Рареш у Молдавії (1527?1546 рр.), конфліктуючі сторони тимчасово примирялися і виступали разом проти турків, підтримуючи правителя. Така непроста політична ситуація супроводжувалася зміною 112 князів у Молдавії і Валахії в XVI і XVII ст.

На початку XVIII ст. грецькі купці з Константинополя, яких називали фанаріотами, замінили князів і бояр і почали правити князівствами, встановивши контроль над усіма економічними ресурсами. Князівські посади продавалися з аукціону особам, які пропонували найвищу ціну, в основному, фанаріотам.

Дуже важливим етапом історії країни став 1821 р., коли румунські князі знову повернулися на молдавський і валахський трони. Після Російсько-турецької війни 1826?1828 рр. Росія отримала протекторат над румунськими князівствами (Андріанопільський договір 1829 р.). За часів правління талановитого і освіченого графа Павла Кисельова були закладені основи нової румунської держави: скликано перші конституційні збори - «дивани», створено освітню систему, розпочато будівництво доріг.

В 1848?1849 рр. розпочався революційний рух у Румунії. Серед молодих інтелектуалів і політиків домінувало прагнення до незалежності країни. Їхні зусилля, а також тогочасна політична та воєнна ситуація призвели до створення у 1859 р. автономних Сполучених Князівств, або Румунії.

Остаточну свободу Румунія здобула в 1878 р., коли наприкінці Російсько-турецької війни (1877?1878 рр.) європейські країни визнали односторонню декларацію Румунії про незалежність від 10 травня 1877 р.

Важливі кроки по розбудові національної держави були зроблені в період з 1878 по 1918 рр., за часів правління Кароля I (1866?1914 рр.). Головним чином, завдяки зусиллям правителя Румунія вийшла на шлях швидкого економічного розвитку: були розвинуті найважливіші галузі промисловості, побудовані залізниці, сучасні економічні інститути. У період царювання Кароля I була прийнята перша Конституція (1866 р.), створені політичні партії і державні установи, включаючи двопалатний парламент.

Початок XX ст. ? один з важливих рубежів у розвитку румунської культури. Народження об'єднаної держави супроводжувалося злиттям культур Валахії, Молдови й Румунської Трансільванії в єдину етнокультурну спільноту. Незважаючи на те, що Румунія стала п'ятою країною в Європі, де початкова освіта була проголошена обов'язковою й безкоштовною, насправді навчання залишалося становим привілеєм. Центром розвитку національної науки стало Наукове товариство, яке в 1866 р. було реорганізовано в Румунську академію наук.

У 20-30-х рр. XX ст. румунська влада докладала багато зусиль для піднесення національної культури та мистецтва. У наступні роки у Румунії були відкриті нові вищі навчальні заклади: політехнічні інститути (Бухарест і Тимішоара), сільськогосподарські академії (Будапешт, Клуж), університет (Клуж) тощо. Тогочасна румунська архітектура характеризувалася певною строкатістю стилів. Були зведені будівлі Ради міністрів, Військової академії, книгосховища Академії наук, Тріумфальна арка тощо.

Однак початок Другої світової війни призупинив розвиток культури в країні. Після укладення радянсько-німецького союзу в 1939 р. Румунія втратила Бессарабію і Буковину, передавши їх Радянському Союзу. У серпні 1940 р. майже половина Трансільванії була передана Угорщині, а у вересні 1940 року до Болгарії відійшла Південна Добруджа. Втрата цих територій змусила Кароля І зректися престолу на користь сина Міхая у вересні 1940 р.

У серпні 1944 р. Румунія була окупована Радянським Союзом, який встановив на румунських землях комуністичну диктатуру. В 1947 р. було проголошено Румунську Народну Республіку. Зовнішня політика, культурно-мистецька діяльність, громадський та економічний порядок в країні регулювалися Радянським Союзом та були підпорядковані інтересам комуністичного режиму.

Однак у 1950-х роках Румунія оголосила про своє право про вихід зі складу СРСР. У березні 1989 р. шість опозиціонерів відправили президентові Чаушеску відкритого листа, звинувативши його в порушеннях прав людини, насильстві над конституцією і руйнуванні економіки. В грудні 1989 р. влада в країні була передана шести авторам відкритого листа та іншим екс-комуністам, що об'єдналися у Фронт національного порятунку (ФНП). У травні 1990 р. ФНП успішно виграв вибори, був створений уряд під керівництвом Петре Романа. На президентських виборах переміг Іон Ілієску.

4. Об'єкти культурної спадщини

Карпатський регіон Румунії багатий на історико-культурну спадщину. Повіт Сучава, що знаходиться в північно-східній Румунії на березі р. Сучава в гористій місцевості, є знахідкою для шанувальників історичних цінностей. Ця місцевість відома двома православними жіночими монастирями Сучевіца і Молдовіца XVI ст., а також тронною фортецею Сучава кінця XIV ст. Варто відзначити, що фрески монастирів Сучевіца і Молдовіца збереглися в абсолютно чудовому первозданному вигляді і розташовуються не тільки з внутрішнього, але і з зовнішнього боку. Із зовнішнього боку розпису вони виконані на блакитно-зеленому тлі, з внутрішньої сторони ? на чорному. Чорний колір створює особливу атмосферу всередині храму, яка підкреслюється маленькими вузькими вікнами, що пропускають дуже мало сонячного світла. Фрески оповідають про події, описані в Старому і Новому завітах.

Найбільш відомою і відвідуваною в місті є Тронна фортеця ХІV ст. ? місце коронації молдавських господарів. Ця величезна для середніх століть Тронна фортеця, оточена ровом, не раз була зруйнована і відновлена. Перші спроби зайняти фортецю були з боку турецьких військ, однак вони не увінчалися успіхом жодного разу. Вперше вона була захоплена польсько-оттоманської армією під керівництвом Сулеймана Пишного в 1538 р.

Однією з визначних пам'яток культурної спадщини повіту Марамуреш Румунських Карпат є «Веселий цвинтар» (рум. «Cimitirul Vesel»), що знаходиться в с. Сепица. Він відомий своїми яскравими різнобарвними надгробками з оригінальними малюнками в стилі наївного мистецтва і поетичними текстами, що ілюструють людей, похованих на цвинтарі та епізоди з їхнього життя. Кладовище стало музеєм під відкритим небом і національним туристичним центром. Незвичайним у цьому кладовищі є те, що його вигляд розходиться з переважним у європейських суспільствах переконанням про смерть як похмуру і скорботну подію, тут сам факт смерті наповнений радістю і передбаченням кращого потойбічного життя.

Ідея виникнення незвичайного кладовища пов'язана з ім'ям Стана Йона Петраша, місцевого різьбяра по дереву. Він виготовив перший могильний хрест в 1935 р., вирізав перший надгробок для «Веселого цвинтаря». До 1960-х рр. на кладовищі з'явилося понад 800 дубових хрестів, виготовлених майстром.

В історико-культурному аспекті країни потрібно відзначити Сігішоарі ? середньовічне місто-фортецю, розташовану на вершині гори, старовинна частина якої чудово збереглася. На центральній площі стоїть непримітний з першого погляду триповерховий будиночок, у якому в 1428 р. народився Влад III, відомий також як Влад Цепеш або Влад Дракула (може перекладатися як «син дракона» або «син диявола»). Ставлення до цього господаря Валахії у місцевих жителів неоднозначне, вони звеличують його за порядок і закон, які він подарував Трансільванії під час свого правління, і докоряють за жорстоке поводження з підлеглими.

Заслуговує уваги й відомий готичний замок Румунії Бран (1377 р.) - зимова резиденція господаря Дракули, а пізніше королівський палац, який зберіг цей статус до самих останніх століть. Замок Бран був місцем, куди господар Валахії приїздив відпочити від повсякденних клопотів.

В Південній частині Східних Карпат Румунії розташоване місто Брашов, в якому знаходиться ще одна середньовічна фортеця Ришнов, що була побудована лицарями Тевтонского ордена в 1215 р. Фортеця стоїть на високій горі, куди подорожньому доведеться йти пішки. В центрі фортеці знаходиться найглибший у Європі колодязь, глибина якого становить 143 м, тому в фортеці завжди була вода і жителі могли витримувати навіть найтриваліші облоги.

До найвідоміших пам'яток історії та культури Карпатського регіону Румунії потрібно віднести також замки Гунедоара (XV ст.), Криш (1559?1698 pp.), Фегераш (XV?XVI ст.), Четатя де Скаун (XIV ст.), церкви св. Георгія (XV?XVII ст.), св. Дмитрія (XV?XVII ст.), св. Іллі (XV?XVII ст.). Серед монастирів досліджуваного регіону своєю історико-культурною цінністю відзначаються Нямц (XV?XVIII ст.), Дялу (1500?1502 pp.), Воронец та Гумар (XV?XVI ст.).

У межигір'ї р. Олт, яка протікає через Південні Карпати, знаходяться кілька монастирів, найвідоміший серед яких ? монастир Козія, споруджений у 1388 р. за кошти господаря Волощини Мірчі Старого. Для спорудження монастиря були привезені майстри з Моравії, які використали як модель для побудови церкву монастиря Крушеваць із Сербії. Потрібно відзначити, що в теперішній час тут знаходиться музей, який демонструє відвідувачам історію монастиря.

Відомим є і монастир Бістріца, споруджений в 1492-1494 рр. крайовськими боярами. У середині монастиря знаходиться церква побудована господарем Волощини Матеєм Басарабом. Згідно з легендою, Матея Басараба переслідували турки, щоб відтяти голову. Він сховався горах зі своїм вірним охоронцем, який запропонував йому обмінятись вбранням. Турки, не впізнавши Матея, відтяли голову охоронцеві. У знак подяки, за своє спасіння, на тому місці Матей Басараб наказав спорудити церкву.

5. Розвиток основних видів туризму

В Румунських Карпатах розвинута широка система обслуговування туристів: гірські готелі, ресторани, тематичні парки, санаторії і профілакторії, сауни, змішані туристичні комплекси, туристичні і транспортні компанії, канатні дороги. Туристичні стежки, як правило, добре маркіровані, а в небезпечних і складних місцях налагоджені страхові ланцюги або троси та працює гірсько-рятувальна служба.

Найбільшими гірськолижними курортами в Карпатах Румунії є Синая, Пояна Брашов, Передял.

Синая - «перлина Карпат» ? курорт міжнародного рівня. Розташований в 105 км від аеропорту м. Бухареста. У Синаї є ціла мережа трас для катання на лижах, санчатах. Катання відбувається на висоті від 1400 до 2100 м.н.р.м.

Пояна Брашов ? елітний курорт міжнародного рівня, розташований в 13 км від м. Брашов і в 189 км від м. Бухареста. Північні схили і наявність сніжних гармат забезпечують надійне катання протягом тривалого періоду, яке відбувається на висотах 1000-1700 м.н.р.м.

Курорт Передял знаходиться на відстані 140 км від м. Бухареста. Траси для катання тут розташовані на північних схилах, що дозволяє сніжному покриву утримуватися більше 100 днів на рік, а наявність сніжних гармат створює додаткові можливості для відпочинку. Висока якість тутешньої траси, освітленої вночі, визнана гірськолижниками, що приїжджають сюди зі всієї Європи, є однією з найкращих.

В цьому регіоні потужно розвивається оздоровчий туризм, адже на території Румунії знаходяться 1/3 всіх мінеральних вод Європи. Тут пропонується лікування більш ніж на 160 курортах, найбільш знані серед яких: Ковасна, Бейле Оланешть, Бейле-Фелікс та ін.

6. Національна кухня

Румунська кухня протягом віків зазнавала помітного впливу як Сходу, так і Заходу, тому в ній існують запозичення з кухонь інших народів. У національних стравах румуни використовують інгредієнти, що сповільнюють процес старіння, насамперед різноманітні приправи на основі подрібнених ароматичних сухих трав, трав медичного призначення, овочі, фрукти, яйця, молочні продукти.

Характерним для румунської кухні є приготування їжі на помірному вогні, а також той факт, що певні інгредієнти (якщо в основі їх приготування лежить варіння) варяться лише стільки, щоб достатньою мірою просочитися.

Відомою національною стравою Румунії є чорба ? суп, що їдять на обід та подають зі сметаною та гірким перцем. Широко відома чорба з яловичого шлунку, чорба з курячих тельбухів, чорба з фрикадельками. Найбільш часто вживаний вид чорби з коров'ячого шлунку.

Добре знаним в Румунії є мітітей ? традиційна м'ясна страва молдовської та румунської кухонь. Це невеличкі ковбаски без оболонки, виготовлені із суміші фаршу м'яса яловичини, свинини чи баранини з додаванням м'ясного росолу чи води, часнику, чорного перцю, паприки, чебрецю, коріандру, соди, солі.

В Карпатах Румунії поширеною є плачинда ? виріб із листкового тіста (переважно прісного), що має плескату форму та містить начинку із сиру чи гарбуза.

Для приготування різних страв у Румунії широко використовується й кукурудза. Тут потрібно відзначити мамалигу ? кашу з кукурудзяного борошна, на основі якої готується безліч варіантів страв: мамалига з бринзою, бульс, голубці з мамалигою.

Румунія також багата виноградниками, тому румунський стіл важко уявити без вина. Найпопулярнішими румунськими сортами винограду вважаються Бебяска, Фетяска, Граса, Роминяске та ін. З міцних напоїв розповсюдженою є фруктова горілка або палянка, хорошими вважаються й румунські коньяки.

7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції

Релігійний склад населення Румунії: православні - 83 %, греко-католики - 6 %, протестанти, кальвіністи, лютерани, баптисти, мусульмани - 11 %.

Говорячи про румунські свята треба згадати одну їх особливість, а саме взаємозалежність. До прикладу, весняні свята починаються з Драгобетеле, потім переходять в Мерцишор, який поступається місцем Бабі Евдотьї, (якщо в ці дні несподівано піде сніг: «Баба Евдотья вийшла на вулицю трясти свої шуби»). Далі слідує цілий рій свят, які славлять весну, появу першої трави, потім - першої квітки, потім - колоска тощо.

Свято Драгобетеле відзначають 24 лютого. В давнину вважалося, що цього дня починається весна, пробуджується природа і людина повинна брати участь в загальній радості. За традицією, в цей день хлопці і дівчата зустрічалися перед церквою і йшли в ліс збирати перші весняні квіти. Дівчина поверталася з лісу бігом, її повинен був переслідувати хлопець, що закохався в неї. Якщо юнак наздоганяв дівчину, а вона теж була закохана в нього, їх єднав поцілунок на очах у всіх. Вважалося, що тепер вони заручені. Таким чином, під час свята з'ясовувалося, які весілля будуть восени.

Своєю оригінальністю святкування відзначається й свято Мерцишор ? традиційне свято зустрічі весни в Румунії, що відзначається 1 березня. Цього дня люди дарували один одному маленький бутоньєрок у вигляді квіточок, зроблений з ниток білого і червоного кольорів. Ця прикраса, як і свято, називається мерцишором та носиться на одязі весь місяць, а 31 березня знімається і розвішується на квітучих фруктових деревах. Вважається, що завдяки таким діям людей супроводжуватиме успіх протягом всього майбутнього року. За повір'ям, якщо загадати бажання, вішаючи мерцишор на дерево, воно обов'язково здійсниться.

У трансільванських селах мерцишори прив'язують до дверей, вікон, рогів домашніх тварин, оскільки вважається, що вони відганяють злих духів і додають життєвої сили. У жудці Біхор існує повір'я, що саме в цей день, 1 березня, потрібно вмиватися дощовою водою, щоб стати вродливішим і здоровішим.

У Румунії щорік проходить величезна кількість фестивалів і ярмаркових ходів. Наприклад, у лютому ? Зимовий Фестиваль в Сфинту-Георге, в квітні ? Міжнародний Фестиваль Сучасного Мистецтва у Брашові, Національний Весняний Фестиваль в Хотені-Марамуреш, у травні ? Фестиваль нарцисів, а також Міжнародний фестиваль фотографії і Міжнародний фестиваль джазу і блюзу у м. Брашов, у червні ? Трансільванський Міжнародний Кінофестиваль в Клуж-Напоке та традиційний ярмарок ремесел в Бухаресті та ін.

Кожного року в останні вихідні липня (з п'ятниці по неділю) в Карпатському регіоні Румунії, а саме в м. Сігішоарі, проходить фестиваль середньовічної культури. Для такого свята місто-фортеця є кращою декорацією. Три дні на вулицях проходить дійство в дусі середньовіччя ? фехтувальні турніри та вистави за участю самих туристів.

Любителі гострих відчуттів мають змогу провести ніч у величному замку графа Дракули. Старий готичний замок XIV ст. володарює над округою з високого пагорба (60 м). Всю ніч тут чути сумні зітхання і кроки, а в тронному залі можна навіть розглянути північну трапезу тих, хто вже давно пішов у потойбічний світ.

Лекція 12. Характеристика історико-культурної спадщини Карпатського регіону України

1. Розташування та природно-кліматичні умови

На Українські Карпати припадає лише 10,3 % площі усіх Карпат. Простягаються вони з північного заходу на південний схід майже на 280 км при середній ширині 100 км. Їх площа становить 37 тис. км² (3,5 % території України). Середня висота Українських Карпат сягає 1000 м, найвищою точкою є г. Говерла (2061 м).

Клімат в Українських Карпатах помірно-континентальний. Температура найтеплішого місяця ? липня - складає у передгір'ях +18, +20 °С, у високогірному ярусі +8, +10 °С, найхолоднішого - січня - відповідно ?3, ?6 °С і ?8, ?9 °С.

Через західну частину Українських Карпат і Розточчя проходить головний Європейський вододіл, що розділяє басейни Балтійського і Чорного морів. До Балтійського басейну належать ріки Сян і Західний Буг, а до Чорноморського басейну - ріки Стир, Горинь, Прут, Тиса, Сучава, Дністер. Цей регіон багатий також озерами, серед них: Бребенескул, Верхнє, Несамовите та інші. Найбільшим озером Українських Карпат є Синевир.

В Українських Карпатах зосереджено понад 1400 природоохоронних об'єктів, що займають близько 2,8 % загальної площі гір, серед них: Карпатський природний національний парк, Природний національний парк «Гуцульщина», Природний заповідник «Горгани», ландшафтний заказник загальнодержавного значення «Ґрофа» та «Бредулецький», що знаходяться в Івано-Франківській області, «Ужанський» та «Синевир» в Закарпатській та «Сколівські Бескиди» в Львівській областях та ін.

За адміністративним поділом Українська частина Карпат відноситься до чотирьох областей України: Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької і Закарпатської.

2. Розвиток економіки, транспортне сполучення

У промисловому розвитку Українських Карпат чільне місце посідає Львівська економічна зона, в якій виділяються наступні економічні райони: Передкарпатський (Дрогобич ? машинобудування, деревообробка, легка промисловість; Стрий ? машинобудування, харчова і деревообробна промисловість; Борислав ? нафтовидобувна, легка і хімічна промисловість; Яворів ? виробництво сірки), Північний (Червоноград ? видобуток вугілля, легка промисловість; Сокаль ? хімічна промисловість, Добротвір ? електроенергетика); Львівський ? машинобудування, харчова, легка промисловість).

Івано-Франківська, Чернівецька і Закарпатська області мають схожу спеціалізацію. Основу тут складає лісопромисловий комплекс. У цьому регіоні розвиваються також наступні галузі промисловості: в Івано-Франківській області ? нафтопереробна (Долина, Надвірна), хімічна (Калуш, Івано-Франківськ), машинобудівна (Івано-Франківськ); в Чернівецькій області ? машинобудування, харчова і легка промисловість (Чернівці), в Закарпатській області ? харчова промисловість (Ужгород, Берегово), машинобудування (Мукачево).

Для української частини Карпатського регіону характерне багатогалузеве сільське господарство. З півночі на південь виділяються такі зони-спеціалізації:

? малополіська (льонарство, буряківництво, хмелярство, картоплярство, молочно-м'ясне тваринництво);

? лісостепова (зернове господарство, буряківництво, м'ясне і молочне тваринництво, свинарство, птахівництво);

? карпатська з підзонами:

а) передгірською передкарпатською (льонарство, картоплярство, молочно-м'ясне тваринництво;

б) гірською (м'ясо-молочне і м'ясне тваринництво, овочівництво, льонарство);

в) передгірською закарпатською (виноградарство, садівництво, тютюнництво, молочно-м'ясне тваринництво і птахівництво).

Територію Карпатського економічного району перетинає в усіх напрямках мережа залізничних і автомобільних шляхів, головні з яких виходять на західний кордон України з Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією, Молдовою. Міжнародний аеропорт м. Львова з'єднує регіон з багатьма країнами світу.

Вантажні та пасажирські перевезення здійснюються переважно автотранспортом, чому сприяє розгалужена мережа автодоріг з твердим покриттям: Київ - Львів - Перемишль, Київ - Чоп, Рахів - Хуст - Ужгород, Мукачево - Ужгород, Львів - Берегово.

Залізничний транспорт регіону також високорозвинений: загальна довжина залізничних колій ? 2887 км, з них електрифікованими є 1023 км. Основним вантажем, що перевозять залізниці, є вугілля, мінеральні добрива, гірничо-хімічна і хімічна продукція, нафта, нафтопродукти, лісоматеріали, сировина і готова продукція для харчової промисловості.

3. Історична довідка

Перші люди на території сучасної України з'явилися в епоху раннього палеоліту, в так звану ашельську добу, понад 900?800 тис. р. тому. Однак народження українського етносу пов'язують із виникненням трипільської культури (IV?III тис. до н. е.), коли ще й слов'ян як окремої спільноти не існувало Її створили, на думку вчених, місцеві племена неолітичної доби, а також ті, що прийшли з Балканського півострова. Трипільці, розселившись на більшій частині Правобережжя України, були першими і найдавнішими хліборобами.

Наступними яскравими культурами ранньозалізного часу були скіфська та сарматська, а їх носії визначали характер етнокультурної історії великих територій. На теренах між Дністром, Західним Бугом та Дніпром виникають найдавніші племінні союзи та ранні держави. Наймогутніші з них ? Скіфія, Кіммерія, починаючи з VII ст. до н. е. ? античні міста Північного Причорномор'я, які принесли на територію України основні досягнення грецької цивілізації у всіх сферах людської діяльності: економічній, соціальній, культурній.

Найбільшу зацікавленість становить І ст. н. е. ? період, безпосередньо пов'язаний з історією східного слов'янства, багатовіковий розвиток якого спричинився до формування українського народу. З виникненням зарубинецької культури II ст. до н. е. ? І ст. н. е., засновниками якої були прийшлі праслов'янські племена, центр слов'янського етногенезу перемістився у межиріччя Вісли і Дніпра.

Початок формування слов'янських культур припадає на другу половину V ст. Тоді складаються великі міжплемінні союзи слов'ян, на основі яких на рубежі VIII?IX ст. у Середньому Подніпров'ї склалося державне утворення «Руська земля». Бурхливе зростання міст, розвиток хліборобства, різноманітних ремесел, активна торгівля з Візантією, арабськими країнами та Європою, військові походи руських князів сприятливо впливали на формування давньоруського народу. Численні міста стали осередками високорозвиненої матеріальної та духовної культур, зокрема літератури, монументальної архітектури, живопису.

Віховою подією стало проникнення християнства, що прийшло на зміну язичницьким віруванням руських племен і було офіційно прийнятим Володимиром Великим у 988 р. Запровадження християнства значно прискорило розвиток писемності, а також літератури, давні пам'ятки якої написані церковнослов'янською мовою. У середині XI ст. з'явилися перлини давньоруського зодчества ? Софійські собори у Києві, Новгороді, Полоцьку. Вони поєднали в собі візантійський і місцевий типи будівель, елементи розпису балканських художників і давньоруської дерев'яної архітектури, деякі романські традиції, наприклад, наявність двох веж на західному фасаді.

Татаро-монгольська навала середини XIII ст. стала причиною затяжного економічного, культурно занепаду українських земель. У ряді виробництв спостерігалося падіння або забуття складної техніки, спрощувалася реміснича промисловість, на тривалий час було припинено будівництво. Центром тогочасної духовної культури залишалася православна церква.

Із занепадом Київського і Чернігівського князівств головним осередком розвитку української культури стало Галицько-Волинське князівство, створене в 1199 p. (проіснувало до 1340 p.). Галицько-Волинська архітектура органічно поєднувала візантійсько-київську просторову композицію з елементами західноєвропейського романського стилю. На жаль, архітектурних пам'яток періоду Галицько-Волинського князівства збереглося небагато. З монументальних будівель м. Львова можна назвати Миколаївську хрестовокупольну та П'ятницьку церкви. До княжого періоду належать і такі шедеври архітектури Галичини та Волині, як білокам'яні храми в Перемишлі, церква Пантелеймона в Галичі, Святоіванівський собор у Холмі, Спаський монастир поблизу Самбора (тепер Старий Самбір).

В культурі стає помітним західноєвропейський вплив. Значних висот досягли наукові знання в гуманітарних галузях: філософії, історії. Розвивалися світські мотиви в літературі. Продовжувався розвиток різних жанрів народного мистецтва: декоративно-прикладного, музичного, театрального. Народна творчість збагачувалася героїчними, визвольними мотивами.

Із підписанням Люблінської унії в 1569 р. українські землі опинилися під владою Речі Посполитої. Позиція соціальної еліти в нових умовах була неоднозначною, більшість українських феодалів і верхівка духовенства в умовах панування Речі Посполитої віддалилися від національної культури, мови, традицій, православної віри і сприймали польську. У цій історичній ситуації роль духовного лідера народу взяло на себе козацтво ? самобутній суспільний стан, який сформувався в XV?XVI ст. Вже в травні 1648 p. з численних джерел до Польщі почали надходити відомості, що Б. Хмельницький створює незалежну Українську державу із столицею у м. Києві - ця подія усунула загрозу зникнення українського народу як етнічної спільноти. Іноземні держави визнали вільну Україну за рівноправного суб'єкта міжнародних відносин і охоче вступали з нею у договірні відносини. У 1648?1654 pp. Україна підтримувала постійні дипломатичні зв'язки з Валахією, Молдавією, Трансільванією, Туреччиною, Австрією, Англією, Францією, Швецією та іншими державами.

Розвиток української культури цього періоду безпосередньо пов'язаний із зародженням бароко ? стилю в європейському мистецтві ХІV?ХVІІІ ст. В Україні бароко заявляє про себе експресивною пластикою скульптури, потужним декоративним потенціалом української гравюри, високою метафізикою поезії, драматичним живописом, авантюрною бентежністю козацької душі. Так, в українському зображальному мистецтві другої половини ХVІІ та початку ХVІІІ ст. виникає школа гравюри (Д. Галятовський, І. Щирський, Г. Левицький та ін.). В архітектурі зазначеного періоду посилюється використання позолоти. Важливою тенденцією барокового мистецтва в Україні стає героїзація зображуваних образів.

Наприкінці XVIII ст. територія України була розділена між Австрійською (20 % площі) і Російською (80 %) імперіями. До цього часу завершилася ліквідація української державності. В обох імперіях розгалужений бюрократичний апарат повністю контролював всі сторони життя суспільства. Широкими правами наділяється цензура. Використання української мови зберігається виключно в народному середовищі. На рубежі XVIII?XIX ст. у розвитку української культури склалася кризова, критична ситуація, власне стояло питання про саме її існування і, як наслідок, у XIX ст. в Україні поступово складається новий соціальний шар суспільства ? національна інтелігенція, що зробило реальним українське культурне відродження.

В архітектурі XIX ст. на зміну пишноті і розкутості українського бароко прийшов стриманий, академічний стиль класицизму. За будівництвом міст наглядали спеціальні комісії і комітети. Громадські споруди будувалися з урахуванням їх призначення ? головною метою архітектора стало не створення зовнішньої привабливості, а внутрішній комфорт. У цей час активно забудовуються нові міста на півдні України і в Криму ? Маріуполь, Олександрівськ (Запоріжжя), Катеринослав (Дніпропетровськ), Миколаїв, Одеса.

У другій половині XIX ст. стильова єдність класицизму руйнується. Складна епоха утвердження капіталізму знайшла відображення і в архітектурі: складається напрям, який отримав назву «еклектика» (змішування). У київських фасадах того часу можна побачити і готику, і ренесанс, і романський стиль, багато будівель споруджено в «цегельному стилі» (головна прикраса ? нештукатурена цегельна кладка).

Подальший розвиток української культури та боротьба за національну державність відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та іноземної інтервендії. На першому етапі національну революцію очолювала Центральна Рада. В листопаді 1917 p. було проголошено Українську Народну Республіку. Другий етап ? це правління з кінця квітня 1918 p. гетьманщини в умовах окупації України австрійськими та німецькими військами. Особливою проблемою в національному державному відродженні було утворення в західних регіонах України в жовтні 1918 p. Західної Української Народної Республіки. І, нарешті, майже паралельно з утворенням ЗУНР на більшій частині України починаючи з листопада 1918 p. проходило відновлення УНР на чолі з Директорією і об'єднання її з ЗУНР. Це також був визначний етап в національно-державному будівництві.

На жаль, наприкінці 1920 ? на початку 1921 p. процес національного державного відродження був перерваний перемогою об'єднаних радянських збройних сил, встановленням радянської влади на більшій частині України та окупацією західноукраїнських регіонів Польщею, Румунією, Чехословаччиною.

З початком ХХ ст. українське мистецтво розвивається у руслі соцреалізму, що був проголошений єдиним дозволеним художнім методом. З гаслом про те, що мистецтво повинне бути зрозумілим «широким масам», на творчий експеримент, пошук нових форм була фактично накладена заборона. Це викликало значну еміграцію діячів науки, літератури і мистецтва. Їх творчість продовжувалася, але залишалася невідомою на батьківщині. Тому характерними для української культури є два напрями розвитку ? в Україні і в діаспорі. В діаспорі було утворено ряд інституцій (державні ? Українська Національна Рада на чолі з Президентом УНР, Уряд УНР; наукові ? Вільна академія наук, ряд наукових товариств, зокрема, в діаспорі діяло Наукове Товариство імені Шевченка, товариство українських інженерів, лікарів тощо; церковні ? православна та греко-католицька гілки української церкви; мистецькі - наприклад, капела бандуристів у США і Канаді, народні хори; видавництва, система національних недільних шкіл та ін.).

У радянський період, який зайняв більшу частину ХХ ст., українська культура пройшла складний шлях, який поєднує досягнення і втрати, духовні злети і трагедії: національне піднесення 1920-х рр., трагедію у роки сталінської диктатури, хрущовську «відлигу», брежнєвський «застій», горбачовську перебудову.

На рубежі 80?90-х рр. XX ст. в Україні відбулися епохальні історичні події. В умовах глибокої соціально-економічної і політичної кризи в республіці розпочався і одержав подальший розвиток процес руйнування тоталітарної більшовицької системи і демократизації соціально-економічного та державно-правового ладу. Цей процес виявився насамперед в утвердженні гласності і політичного плюралізму, ліквідації ідеологічного і політичного панування компартії в країні. Вперше були проведені дійсно демократичні вибори до органів державної влади. Активно втілювалася в життя реальна боротьба з величезним бюрократичним управлінським апаратом в центрі і на місцях. Розпочався процес згортання командно-адміністративної системи, ліквідації партійно-радянської номенклатури. Реальним змістом наповнювався суверенітет України, що у кінцевому результаті призвело до проголошення 24 серпня 1991 p. незалежності України.

4. Об'єкти культурної спадщини

Істрико-ахітектурні пам'ятки

Закарпатська область

Ужгородський район

м. Мукачево ? замок Паланок XІV?XVI ст.

Мукачівський район

с. Чинадієво ? пам'ятки садово-паркового мистецтва і архітектури: парк 1848 р.; палац 1890 р.;

с. Вільховиця ? Миколаївська церква XVІІІ ст.;

м. Свалява ? історичний музей та Михайлівська церква 1588 р.

Берегівський район

м. Берегове ? готичний костел XV ст.;

м. Виноградів ? костел францісканців XІV?XV ст.; палац барона Перені XV ст.

Хустський район

м. Хуст ? руїни замку ХІ?ХІІ ст., Єлизаветинська церква ХVІ ст.;

с. Королево ? археологічні пам'ятки ашельської культури, руїни середньовічного замку.

Рахівський район

с. Ділове ? Успенська церква XVІІІ ст.;

с. Ясіня ? дзвіниця 1813 р.; Вознесенська церква 1824 р.

Чернівецька область

м. Чернівці

Резиденція буковинських митрополитів 1864?1882 рр.;

Вірменська церква 1869 р.;

Ратуша 1843 р.;

Пам'ятки садово-паркового мистецтва ? дендропарк 1976 р.;

Ботанічний сад 1877 р.

Вижницький район

м. Вашківці ? музей-садиба Г. Гараса;

м. Сторожинець ? церква XV ст.;

с. Вікно ? палац 1809 р., Іоанівська церква 1826 р.;

с. Путила ? Миколаївська церква 1885 р.

Хотинський район

м. Хотин ? фортеця XІІІ?XVІІІ ст.;

с. Підвальне ? Хрестоздвиженська церква 1561 р.

Кіцманський район

м. Кіцман ? Миколаївська церква і дзвіниця 1786 р.;

с. Лужани ? Вознесенська церква і дзвіниця 1453р.

Івано-Франківська область

м. Івано-Франківськ

Парафіальний костел 1672?1703 рр.;

Вірменська церква 1742 р.;

Кафедральний собор Святого Воскресіння 1720?1729 рр. (зруйнований - 1752 р., відбудований - 1763 р.);

Міська ратуша 1695 р.

Галицький район

м. Галич ? руїни замку 1367 р.; церква Різдва Христового XІІІ? XІV ст.;

с. Крилос ? Василівська каплиця 1500 р.

Рогатинський район

м. Рогатин ? церва Різдва Пресвятої Богородиці XІV?XV ст.; Святодухівська церква 1598 р.; Миколаївська церква 1729 р.; Миколаївський костел XV ст.

Богородчанський район

Манявський скит ? монастир 1621 р. біля с. Манява.

Долинський район

с. Шевченкове ? церква св. Пантелеймона XІІ ст.;

м. Яремче ? Михайлівська церква XVІІ ст.; церква св. Іоана Милостивого XVІІІ ст.

Косівський район

м. Косів ? Василівська церква 1825 р.

Коломийський район

м. Коломия ? церква Благовіщення 1587 р.

Львівська область

Сокальський район

м. Червоноград ? Святодухівський костел; монастир Бернардинців 1642 р; Василіянський монастир 1771?1776 рр.;

м. Белз ? П'ятницька церква XVІІ ст.; Домініканський монастир XVІІ ст.; вежа 1606 р.;

м. Сокаль ? Миколаївська церква XVІ ст.; костел Богородиці монастиря Бернардинців XVІІ ст.

Буський район

смт. Олесько ? Олеський замок 1327 р.; монастир капуцинів 1739 р.; троїцький костел XVІ ст.;

м. Буськ ? дерев'яні церкви: Онуфріївська 1680, 1758 рр. і св. Параскеви 1709 р.

Бродівський район

м. Броди ? Бродівський і Підгородецький замки XVІІ ст.; синагога XVІ?XVІІ ст.

Жовківський район

м. Жовква ? церква Різдва Богородиці 1705 р.; церква Святої Трійці 1720 р.; Парафіальний костел 1606?1623 рр.; синагога 1692? 1700 рр.;

с. Потелич ? дерев'яна церква Святого Духа XVІІ ст.

Дрогобицький район

с. Грушів ? Михайлівська дерев'яна церква 1715 р.

Старосамбірський район

м. Самбір ? будинок міської Ратуші (побудований - 1638?1668 рр., відреставрований - 1844 р.); костел Іоана Хрестителя XVІ?XVІІ ст.; костел св. Станіслава XVІІІ ст.; церква Різдва Пресвятої Богородиці XІX ст.

Музеї

Закарпатська область

Краєзнавчий музей ? м. Ужгород;

Музей народної архітектури і побуту ? м. Ужгород;

Художній музей ? м. Ужгород;

Меморіальний музей народного художника України Ф. Манайла ? м. Ужгород;

Краєзнавчий музей ? м. Рахів;

Історичний музей ? м. Свалява;

Краєзнавчий музей ? м. Хуст;

Історичний музей ? м. Мукачево.

Івано-Франківська область

Краєзнавчий музей ? м. Івано-Франківськ;

Художній музей ? м. Івано-Франківськ;

Літературний музей ? м. Івано-Франківськ;

Геологічний музей ? м. Івано-Франківськ;

Музей Освіти в Прикарпатті ? м. Івано-Франківськ;

Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського ? м. Коломия;

Унікальний приватний музей краєзнавця М. Юсипчука ? с. Космач;

Літературно-меморіальний музей І. Франка ? с. Криворівня;

Музей М. Черемшини ? м. Снятин;

Музей художника В. Касіяна ? м. Снятин.

Львівська область

Історичний музей ? м. Львів;

Музей «Арсенал» ? м. Львів;

Літературний музей ? м. Львів;

Національний музей ? м. Львів;

Меморіально-художній музей О. Новаківського ? м. Львів;

Меморіально-художній музей О. Кульчицької ? м. Львів;

Меморіально-художній музей І. Труша ? м. Львів;

Картинна галерея ? м. Львів;

Музей «Русалки Дністрової» ? м. Львів;

Музей історії релігії ? м. Львів;

Музей етнографії і художнього промислу ? м. Львів;

Музей народної архітектури і побуту ? м. Львів;

Аптека-музей ? м. Львів;

Літературно-меморіальний музей І. Франка ? м. Львів;

Літературно-меморіальний музей С. Крушельницької ? м. Львів;

Музей давньоукраїнського ? м. Звенигорода;

Музей-заповідник «Олеський замок» ? с. Олесько;

Музей-садиба М. Шашкевича ? с. Підлисся.

Чернівецька область

Музей архітектури і побуту ? м. Чернівці;

Краєзнавчий музей ? м. Чернівці;

Літературно-меморіальний музей О. Кобилянської ? м. Чернівці;

Музей української діаспори ? м. Чернівці;

Художній музей ? м. Чернівці;

Музей-садиба Г. Гараса ? м. Вашківці;

Літературно-меморіальний музей Ю. Федьковича ? с. Путила;

Музей-садиба І. Миколайчука ? с. Чортория.

5. Розвиток основних видів туризму

Українські Карпати відомі своїми багатими рекреаційними ресурсами, що сприяє розвитку санаторіїв, оздоровниць і туризму. Тут знаходяться близько 800 мінеральних джерел майже всіх бальнеологічних типів. На базі найбільших і найцінніших ресурсів мінеральних вод працюють відомі оздоровниці, такі як Трускавець, Моршин, Східниця, Любінь Великий, Поляна Квасова та ін.

Багато баз відпочинку в Українських Карпатах пропонують різноманітні послуги, серед яких кінні та піші прогулянки горами, рибалка на форель та коропа, катання на квадроциклах, політ на пароплані та ін. Дуже популярним в Українських Карпатах є сплав по ріках, а саме: Білому та Чорному Черемоші, Черемоші, Пруту та Дністру. Найбільш оптимальний час для сплаву по Пруту, Білому та Чорному Черемошу ? квітень-травень, коли тане сніг. Каньйонами Дністра на плотах можна проходити з травня по вересень.

Популярним видом відпочинку тут є сходження та скелелазіння. Привабливими для цього є наступні місця: Скелі Довбуша (урочище Бубнище, Івано-Франківська область), Говерла, гора Піп Іван, Писаний Камінь, Соколине око, Лужки та Товарниця (Чернівецька область).

В гірській місцевості також добре розвинутий сільський зелений екотуризм ? відпочинок у будинку сільського господаря. Більшість приватних господарів запропонують вам зручні кімнати з усіма вигодами. Туристів вабить можливість відпочити на лоні природи, в іншому культурному середовищі, пізнати довкілля, скуштувати смачні домашні страви, традиційні для того чи іншого села, приготовлені зі свіжих екологічно чистих продуктів.

На території Українських Карпат існує кілька особливо популярних місць для гірськолижного відпочинку, а саме: в Закарпатській області ? Мукачівський, Свалявський та Рахівський райони; в Івано-Франківській області ? Косівський, Верховинський райони, територія Яремчанської міськради ? Яблуниця, Ворохта, Паляниця, Ясиня; у Львівській області ? Сколівський район.

Особливою популярністю серед відпочиваючих користується туристичний комплекс «Буковель» розташований на висоті 920 м.н.р.м. біля с. Поляниця Яремчанського району Івано-Франківської області. З усіх сторін його оточують гори, сама природа створила тут умови для найкращого зимового та літнього відпочинку.

Не можна не згадати й про смт. Славськ - центр гірськолижного спорту, туризму і відпочинку в мальовничій долині рік Опір та Славка на висоті 501 м.н.р.м. Цей куточок став меккою гірськолижного спорту узимку і центром туризму влітку. Природне розташування хребтів Бескид і Горганів навколо Славська створило унікальний мікроклімат, що забезпечує постійну безвітряну погоду з великою кількістю сніжних опадів узимку і стабільним утриманням снігу майже до квітня місяця. У Славську прокладено кілька гірськолижних трас європейського значення. Розмаїтість рельєфу і рівня складності трас дозволяють добре відпочити як починаючим аматорам, так і досвідченим спортсменам.

Для проживання на гірськолижних курортах України свої послуги пропонують як великі готельні комплекси, так і затишні приватні оселі. Вибір місця проживання достатньо широкий.

6. Національна кухня

Українська карпатська кухня вирізняється простотою страв і водночас їх оригінальністю, адже всі вони готуються з екологічно чистих продуктів на джерельні воді, а тому й смак їжі тут особливий. Найуживанішими продуктами цього регіону є кукурудзяне борошно й крупа, картопля, квасоля, гриби і, звичайно ж, бринза ? овечий сир, який готують пастухи на літніх високогірних пасовищах.

Популярною першою стравою в Українських Карпатах є грибна юшка, для приготування якої відварюють сухі білі гриби, додають тонко нарізану домашню локшину, спеції та зелень. Поширеними також є квасненка (страва, подібна до борщу, але з додаванням слив), росівниця (відвар з буженини та січеної квашеної капусти з додаванням кукурудзяної крупи), гуцульський борщ (страва з квашеного буряка та копченої буженини).

Знаменитою карпатською другою стравою є деруни, які подають зі шкварками, білими грибами чи сметаною. Популярною тут є і кулеша - кукурудзяна каша, зварена на воді, яку подають з бринзою або топленими шкварками (може бути зварена з тертою картоплею).

Атрибутом національної кухні українських горян є книші - булочки, начинені вареною картоплею або бринзою. Цю ж назву носять картопляні зрази з начинкою чи без неї.

...