З календарних зимових свят особливо шанобливими в Карпатському регіоні Польщі є «різдвяні роки». У їх обрядовості простежуються елементи аграрної магії скотарства, культу предків. Переддень Різдва (пол. Boze Narodzenie) - Святвечір і перший його день вважаються сімейними святами. Тому в цей час прийнято збиратися в будинку батьків або в колі своєї сім'ї. На Святу вечерю обов'язково готують 12 пісних страв, серед яких рибні страви мають особливе значення. Цікавим є той факт, що перед їжею співтрапезники розламують облатни (пісні борошняні коржі), одаровують ними один одного, бажаючи щасливого нового року, здоров'я, успіху. Також у ці дні проводять святочні і новорічні ворожіння, виступи ряджених.

Славиться суспільними гуляннями польський карнавал - «Масниця». В останній четвер перед Пасхальним постом їдять спеціально випечені до цього дня пампушки, млинці.

Головне весняне свято поляків «Вєльканоц» (пол. Wielkanoc) - Великдень - поляки відзначають дуже урочисто, як і за старих часів. Цього дня фарбують яйця, випікають обрядовий хліб, який освячують в костьолі, готують різноманітну святкову їжу. Частково збереглися звичаї ходіння ряджених по дворах і обливання водою в пасхальний понеділок дівчат і вівторок ? хлопців.

Дуже цікавим серед звичаїв та традицій в системі масового туризму польських горян є проведення фестивалю «Осципка». Щороку у серпні в Закопане організовують гуляння на честь осципка - копченого сиру, який виготовляють польські горяни - гуралі. Цим продуктом наші західні сусіди пишаються по-особливому. Адже сир з овечого молока, який ззовні нагадує різьблений виріб з дерева, віднедавна внесений до списку традиційних регіональних продуктів ЄС. Упродовж кількох років поляки відстоювали право осципка зайняти гідне місце у переліку національних продуктів. Тамтешні вівчарі повинні були довести Єврокомісії, що виготовляють вони осципок більш аніж чотири століття.

Коли ще всі навколо сплять, у колибі, на полонині, кипить робота. Чабан приходить сюди о п'ятій ранку, і його робочий день може тривати до вечора. Щоб зробити осципок, треба мати міцні руки, адже потрібно витиснути з сирної кульки усю сироватку. Після того, як витиснуть рідину, безформну кулю розминають у руках та закладають у дерев'яні обручі ? звідси й ефект різьбленого візерунка. Опісля сирий осципок на добу кладуть до міцного соляного розчину, потім висушують і десять днів зберігають на полиці під дахом колиби, щоб прокоптився.

У серпневі дні в гірській столиці Польщі національний продукт вшановують парадом. З цієї нагоди до Закопане з'їжджаються чабани-майстри осципка з довколишніх сіл та містечок.

Лекція 9. Характеристика історико-культурної спадщини Карпатського регіону Словаччини

Загальна площа cловацької частини Карпатського регіону складає 10 458 км² ? близько 17 % території всієї гірської системи Карпат. Словаччина оточена з півночі й північного сходу гірськими ланцюгами Західних Карпат. Найбільшої висоти вони досягають у Високих Татрах, де знаходиться найвища вершина країни - пік Герлаховський штит (2655 м), піки Кривань і Дюмбьєр, висота яких перевищує 1850 м.

Клімат регіону має проміжні риси між атлантичним і континентальним. Зима ? холодна й суха, літо ? тепле й вологе. Найбільша кількість опадів випадає в горах. Середня денна температура взимку ?2 °C, влітку +21 °C. У Високих Татрах основними є тільки дві пори року ? зима і літо, а весна й осінь тривають до двох тижнів кожна. У високогірних місцях сніг тримається 130 днів на рік.

Словацька частина Карпатського регіону лежить в басейні р. Дунаю, в яку впадають менші ріки (Ваг, Нітра і Грон). У лісистих горах Карпат мають витоки наступні річки: Торіса, Топлі, Лаборець. На ріках збудовано кілька водосховищ, найбільшими з яких є Земплінська Сірава (відома також як Словацьке море), а також Велика Домаса.

Значна частина Словацьких Карпат охороняється у вигляді національних парків та охоронних ландшафтних областей. Сюди належать Національний парк Полонини, ландшафтні парки Східні Карпати, Вигорлат, Латориця, Словацький Карст, численні резервати і пам'ятки природи. Національний парк «Полонини», а також частина охоронної області «Східні Карпати» входять до складу Міжнародного біосферного резервату ЮНЕСКО - Східні Карпати.

Словацька частина Карпатського регіону займає територію Східної Словаччини і адміністративно належить до двох країв: Кошицького і Пряшівського. До її складу входять повіти (райони): Бардейїв, Гуменне, Кошице, Межилаборці, Михайловці, Пряшів, Сабинів, Сніна, Собранці, Стропків, Свидник, Требишів, Вранів.

В Словацьких Карпатах проживає близько 1 108 тис. осіб.

2. Розвиток економіки, транспортне сполучення

У гірських районах основним заняттям населення є тваринництво, а саме: розведення великої рогатої худоби, овець, свиней або волів. Давні традиції має і вівчарство. Тут існує два способи випасу овець: 1) випас індивідуально або колективно на полях, при цьому щоденно овець приганяли в село; 2) весною й восени ? на луках біля села, а влітку - на високогірних луках, де вівчарі будували собі хату, а для овець ? кошари.

Щодо транспортного сполучення досліджуваного регіону потрібно відзначити, що довжина залізниць становить понад 3,5 тис. км, автошляхів ? близько 18 тис. км. На р. Дунаї розвинуто судноплавство.

Повітряний транспорт також набув широкого розвитку в регіонах Словаччини. Головні аеропорти знаходяться в Братиславі й Комарно.

3. Історична довідка

Завдяки сприятливим природним умовам на території нинішньої Словаччини люди почали оселятися з найдавніших часів. У письмових джерелах згадуються переважно кельти, римляни та німецькі племена. Слов'янські племена прийшли до Карпатської улоговини в V?VI ст. У той час виникла імперія Само ? перша держава західних слов'ян. Наприкінці VIII ст. у західній Словаччині виникло князівство Прібіни, а в південній Моравії ? князівство Моймір, які згодом об'єдналися в державу Велика Моравія.

Починаючи з ХІ-ХІІ ст. тут будуються численні замки, князівські палаци й церкви, переважно в романському стилі. До наших днів збереглися храм св. Марії поблизу Нітри, замок у Спиші та ін. В XIV-XV ст. в Угорщині запанував готичний стиль. Для забудови міст здебільшого запрошувалися майстри з-за кордону, хоча працювали й місцеві: Штефан з Кошице, Ян з Пряшева та ін. Відомими пам'ятками готики цього періоду є костели в Банській Штявниці, каплиця св. Катерини у Братиславі, Спишський, Нітранський, Тречинський замки. У другій половині XV ст. у стилі Раннього Ренесансу будуються палаци та міські ратуші в містах Спиш, Нітра, Жиліна тощо.

У XIV ст. на словацьких землях розвивається живопис і скульптура. Справжніми центрами мистецтва стали Спиш, Тренчин, Нітра, Кошице та інші міста, де працювали малярі, різьбярі по дереву й каменю, скульптори.

Діяльність короля Карла Роберта, який наділяв словацькими землями своїх родичів з Італії, сприяла розвиткові культурних зв'язків Словаччини з іншими країнами. З тих часів зберігся настінний живопис з алегоричними зображеннями коронації Карла в Спишському соборі (1317 р.).

Починаючи з 1529 р. населення південної частини словацьких земель вперше зіткнулася з османським військом. Після падіння в 1543 р. фортеці Естерг (центр угорської римо-католицької церкви) для завойовників був відкритий шлях до словацьких земель. За часів османського панування угорську шляхту було позбавлено всіх земель і майна, десятки тисяч людей потрапили в рабство. Економіка краю була дезорганізована й майже цілком зруйнована.

Важливим чинником розвитку культурних процесів наступного періоду Словаччини стало входження її (так само як і Чехії) до складу однієї держави ? Габсбурзької монархії. Етнічна близькість народів сприяла посиленню впливу чеської культури на формування національної самосвідомості. Так, у словацьких землях поширилася так звана «біблійшина» ? чеська мова, якою було перекладено Біблію (відома під назвою Краліцької). Поступово «біблійшина» утвердилася як мова писемності певної частини словаків, нею видавалися навіть королівські розпорядження.

Поширення ідей Реформації сприяло змінам у галузі освіти. Найвідомішими були протестантські школи в Бардієві, Глаговце, Біточі, католицькі ? у Тарнаві. У другій половині XVI ст. на території Словаччини налічувалося понад 130 шкіл. Але якщо в районі Братислави, в Малих Карпатах і на Загір'ї школи функціонували майже в кожному населеному пункті, то в інших регіонах їх було значно менше. В подальшому були відкриті єзуїтські школи, гімназії та університети. Так, у 1635 р. був заснований Тарнавський університет, який мав теологічний, філософський та юридичний факультети, у 1657 р. ? Кошицький університет.

Вже на початку XVI ст. в королівських містах словацьких земель активно будувалися храми, ратуші, фортифікаційні споруди. В архітектурі, образотворчому мистецтві переважала пізня готика. Європейське визнання здобули майстри кошицької архітектурної та скульптурної шкіл.

Поступово готичний стиль поступається місцем Ренесансу. На зміну архітектурного стилю вплинули італійські майстри, які брали участь у будівництві фортець. Було перебудовано стару фортецю в Комарно, збудовано фортецю Нові Замки. Розпочалося також спорудження костелів, які виконували оборонну функцію, серед них: храми в Битчі, Бетлановце, Стражскі, Маркошевце тощо. Фасади будівель ренесансного стилю утворювали справжні ансамблі, такі як у Банській Бистриці та Банській Штавниці.

Період поінформованого абсолютизму за правління імператора Йосипа II (1765?1790 рр.) мав особливо важливе значення для розвитку Словаччини. Хоча соціальні реформи і релігійна терпимість сприятливо вплинули на Словаччину, введення німецької мови в Угорщині викликало обурення місцевого населення, що, в свою чергу, подіяло й на словаків.

Зростання угорської національної самосвідомості сприяло словацькому національному відродженню, подібний рух відбувався і серед чехів. Такі словацькі письменники, як Ян Коллар і Йозеф Шафарик, відіграли однаково важливу роль як в чеському, так і в словацькому відродженні. Обидва писали класичною чеською мовою. Деякі літератори стали використовувати словацький діалект як літературну мову. Це була реакція на політику Угорщини, яка в 1836 р. оголосила офіційною тільки угорську мову. У 1845 р. словацький літератор і патріот Людовит Штур почав видавати «Словацьку народну газету» ? перше періодичне видання словацькою мовою.

Патріотичний підйом і поширення революційних ідей в Угорщині продовжували впливати на словацький патріотичний рух. У ході революції 1848 р. була розроблена програма «Вимоги словацького народу» ? перше висловлення політичних вимог словаків. Програма закликала використовувати словацьку мову в школах, судах, органах місцевого самоврядування, а також обирати словацький парламент на основі загального виборчого права. Також засновано культурно-просвітницьке товариство «Матіца словацька».

28 жовтня 1918 p., після розпаду Австро-Угорщини, Словаччина утворила союз із Чехією ? державу Чехословаччину. Тоді ж до складу Словаччини увійшла територія нинішньої Закарпатської області України. Під назвою «Підкарпатська Русь (Рутенія)» ці землі залишались у складі Словаччини до 1945 р. (з перервою в 1938?1939 pp., коли зазначену територію окупувала фашистська Угорщина).

7 жовтня 1938 р., перед німецькою анексією Чехословаччини, Словаччина проголосила свою автономію. Того ж року південні райони країни було приєднано до Угорщини. 14 березня 1939 р. країна здобула незалежність, хоча й під німецьким протекторатом. Цей статус протримався до закінчення Другої світової війни, щоправда, утворену державу світ розглядав як маріонетку в руках А. Гітлера. У роки війни відбувся збройний антигітлерівський рух опору. Словацьке національне повстання, що розпочалося 29 серпня 1944 р., охопило 2/3 території країни. Вже з квітня 1945 р. країна повернулася до складу Чехословаччини.

1 січня 1969 р. Словаччина одержала статус соціалістичної республіки у складі федеративної Чехословацької Соціалістичної Республіки (ЧССР), 29 березня 1990 р. ? Чехословацької Федеративної Республіки (ЧФР), 20 квітня того ж року ? Чеської та Словацької Федеративної Республіки (ЧСФР).

У 1990 р. в Чехословаччині припинив існування комуністичний режим, що панував в країні з 1948 р. В листопаді 1992 р. парламент Чехословаччини прийняв закон про припинення існування федерації. 1 січня 1993 р. Словаччина стала незалежною державою із новою конституцією. Президентом країни став Михал Ковач.

4. Об'єкти культурної спадщини

Слід вказати на те, що Карпатський регіон Словаччини багатий на історико-культурну спадщину. Знаходячись у центрі Європи, Словаччина ввібрала кращі традиції світової культури. Пейзажі цієї місцевості важко уявити без старовинних архітектурних споруд. Варто відзначити мальовниче м. Бардеїв (поблизу кордону з Польщею) ? комплекс історичних будівель, оточених майже безперервною системою міських фортифікацій, серед яких найцінніший пам'ятник ? монументальний храм Святого Егідія XIII ст. В центрі міста розташована ратуша в стилі готики XVI ст., в якій поєднані піздньоготична форма з ранньоренесансними компонентами. Вона прикрашена високими щитами, двосхилим дахом і прекрасним сходовим ліхтарем. В даний час тут розміщується музей. Неподалік від площі знаходиться комплекс будівель колишніх єврейських лазень і синагог кінця XVIII ст.

Поблизу м. Бардейова розташована оздоровниця Бардейовські Купелі, а у ній - скансен - Музей окресу Шаріш (багата колекція ікон), дві дерев'яні церкви XVIII ст.

Одне з міст Карпатського регіону Словаччини, Банська-Стявниця, включене до списку світової спадщини ЮНЕСКО, адже тут знаходяться Старий Замок (XVI ст.), будинки Гірської і Лісової Академій, пам'ятки гірничодобувної промисловості.

Наступним важливим історико-архітектурним центром є Кошице ? найбільше місто східної Словаччини, що розташоване біля кордону з Угорщиною. Тут можна побачити готичний собор св. Єлизавети 1382?1499 рp., готичну капелу св. Михайла XIV ст., домініканську церкву та монастир XIV?XVIII ст., ратушу 1756 p., готичну катедру XIV ст., Музей унікальної колекції монет XV?XVII ст., Музей техніки, в якому представлена багата колекція виробів з металу.

Місто Пряшів також володіє рядом пам'яток старовини, з яких особливої уваги заслуговують готичний костел св. Мікулаша XIV ст., Протестанський костел XVІІ ст., стара синагога, фрагменти оборонних мурів.

У м. Свиднику знаходяться Музей української культури - скансен, який експонує господарські і житлові квартали XV?XIX ст., Військовий музей, що зберігає пам'ятки з Дукельсько-Пряшівської операції.

Старе слов'янське укріплене поселення м. Нітра також багате на історико-архітектурні пам'ятки, серед яких базиліка св. Емерама 1200 p., палац XVIII ст., Бібліотека Абатства в Старій Семінарії XVIII ст.

У м. Левочі знаходиться найвищий у світі готичний вівтар, а також Кежмарок ? готичний замок XV ст. з каплицею XVII ст., в м. Гуменне ? Дерев'яний костел XVIII ст. (скансен).

В Словаччині налічується 7 найменувань об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, а саме: історичний центр міста Банська Штявниця та Бардіїв, Спишський Град, м. Левоча і пов'язані з ним пам'ятники, с. Влколінець, Словацький Карст, букові праліси Карпат, дерев'яні церкви словацьких Карпат.

5. Розвиток основних видів туризму

Гірськолижні курорти Словаччини займають два основні гірські масиви цієї країни - Низькі й Високі Татри. Взимку Високі Татри ? це «рай» для лижників і прихильників зимового відпочинку в горах. Високогірна татранська кліматична система ? гарне доповнення до лікування специфічних хвороб верхніх дихальних шляхів.

У південній частині країни знаходяться кілька відмінних гірськолижних курортів: Штребське Плесо, Смоковець, Татранська Ломниця, Ждяр та інші, які об'єднані татранською залізницею.

Штребске Плесо ? один з найвідоміших і найвище розташованих гірськолижних курортів Високих Татр, знаходиться на висоті 1355 м.н.р.м. Найвища точка катання - 1915 м, найнижча ? 600 м, загальна довжина трас - 4,5 км, найдовша траса сягає 2 км. Тут функціонують 5 підйомників і 2 трампліна.

Смоковець ? адміністративний центр Високих Татр і найстаріший гірськолижний курорт Словаччини. Траси тут розташовані на висоті від 800 до 1400 м. Смоковець умовно поділяється на три зони: Старий, Новий і Нижній. У Старому Смоковці розташована санна траса довжиною 2 км, тут також функціонують 10 підйомників.

Гірськолижний курорт Татранська Ломніца, розташований на висоті 847 м.н.р.м., теж добре відомий не тільки в Словаччині, а й за її межами. Це відоме місце відпочинку та туристичних маршрутів. Тут можна відвідати Татранську Улоговину, в якій знаходиться карстова печера Беліанська. Печера відкрита для відвідування цілий рік. Над Татранською Ломніцею здіймається друга за висотою вершина Високих Татр ? Ломніцький штит (2632 м), яка визначає популярність цього місця як гірськолижного курорту № 1 в Словаччині. Гірськолижні траси Татранскої Ломніци прокладені на висоті 1700 м і доступні не тільки професіоналам, але й початківцям.

В Низьких Татрах, що розташовані в центральній частині Словаччини, знаходяться такі відомі гірськолижні курорти, як Ясна, Хопок, Ліптовський Ян, Бахлєдова Доліна та ін. Попри менші висоти катання, Низькі Татри часто мають більше снігу на схилах, ніж Високі Татри. Можливо, це пов'язано з північною орієнтацією схилів. Зимовий сезон тут триває з грудня по квітень. Траси швидкісного спуску сягають до 2500 м, висотна різниця - до 1000 м.

Словацький гірськолижний курорт Ясна розташований в Демановій долині біля підніжжя північних схилів гори Хопок (2024 м) на території національного парку Низькі Татри. Загальна довжина гірськолижних трас на даному курорті складає 21 км, протяжність - від 700 до 3100 м. Курорт Ясна пропонує хороші умови для сноубордистів.

Гірськолижний комплекс Плейси розташований поруч з містом Кромпахи на північному схилі Кромпашської гори (1025 м). Тут до послуг лижників представлена канатна дорога.

Гірськолижний комплекс Подбанске розташований на межі Західних і Високих Татр на висоті 940 м. Траси розташовані на висотах 950?1100 м і обслуговуються трьома бугелями довжиною 350?550 м.

Гірськолижний центр Ружомберок знаходиться на схилі гори Велика Фатра, над містом Ружомберок. Тут знаходяться гірськолижні траси, розташовані на висоті від 545 до 1209 м.н.р.м., їх загальна довжина складає 10 км.

Велика кількість зареєстрованих мінеральних і термальних джерел в Словаччині ? близько 1300 ? відкриває величезні можливості для лікування і відпочинку. До найзнаменитіших лікувальних курортів відносяться Тренчианські Теплиці, Бардіївські Купелі, Смрдаки, Раєцке Теплиці, Дудинс, Пештани та ін.

Найкращий за мінеральним складом курорт Пештани спеціалізується на лікуванні ревматизму. Тренчианські Теплиці знаходяться біля сірчаного джерела і підходять для лікування та профілактики захворювань нижніх кінцівок. Лікувальні курорти розташовані також в селах Лучки, Коритниця, Любохня, термальні пляжі функціонують в селах Бешеньова і Липтовський Ян. Багато джерел теплої і вуглекислої мінеральної води знаходяться в селах Бешеньов, Ликава, Квачани, Жяр, Прибилина, Заважливі Поруби, Липтовський Ян тощо.

6. Національна кухня

Вельми популярними в Словаччині є місцеве біле та червоне вино. Кращі сорти винограду є цілком конкурентоспроможними на міжнародному ринку. В сільській місцевості виготовляють горілку зі слив, що має назву сливовиця та горілку з ялівцю ? боровичку.

7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції

Релігійний склад населення Словаччини: римо-католики ? 68,9 %, протестанти (євангелісти) ? 10,8 %, греко-католики ? 4,1 %, протестанти (кальвіністи) ? 2,0 %, православні ? 0,9 %. 13 % населення не вважають себе віруючими або не належать до жодної церкви.

Зимовий цикл календарних свят у словаків починається з передріздвяного посту, чи Адвента, а точніше ? із Дня св. Андрія (у католиків 30 листопада). У період Адвента зазвичай заборонялися танці, зібрання молоді і всякі розваги, хлопці не ходили на побачення до дівчат, і за всім цим суворо пильнували громада та церква.

Чимало народних звичаїв і обрядів приурочувалося до Дня св. Микулаша (у католиків - 6 грудня). У словацьких селах ще дотепер на «Микулаша» виступають ряджені в масках коня, ведмедя, кози, цигана, лікаря, сажотруса тощо. Ввечері ходить Микулаш у довгому кожусі, з кошиком на спині, борода в нього з вовни і льону, на голові - бараняча шапка, у руках ? ціпок. Микулаша супроводжує ангел у довгій білій сорочці та конусоподібній високій шапці. З ними ходить і чорт у кожусі, вивернутому хутром назовні. Через плече в нього перекинутий ланцюг, на голові - ріжки з чорного паперу, в руках ? дзвіночок і мітла. Микулаш приносить дітям подарунки, неслухняним же він залишає різки або мітлу. Якщо ж не чекають Микулаша, то батьки і хрещені самі кладуть гостинці дітям у черевички і виставляють на вікно, щоб їх усі бачили.

Різдвяні свята розпочинаються Святвечором. У словаків він називається «Vilia», на півдні Словаччини - «Kracun». На Святвечір не годилося давати в борг ні їжу, ні речі, ні гроші, щоби не потрапити у злидні в новому році. У різдвяний Святвечір дозволяється виконувати тільки найнеобхідніші роботи по господарству, а саме: приготування їжі, корму для худоби тощо.

У багатьох гірських районах Словаччини вважають, що полазник-чоловік (той, хто прийде першим у дім на Святвечір) провіщає благополуччя всьому дому, а полазник-жінка ? всіляке лихо та хвороби. В багатьох селах дотепер вважається, що якщо жінка (зараз - частіше дівчинка) першою прийде в дім, то в корови буде теличка, а якщо чоловік - то бичок.

Вранці напередодні Різдва всі домашні вмивалися, нерідко вкидаючи перед цим у воду срібні монети, щоб цим самим залучити багатство в дім. Розповсюдженим був звичай вмиватися чи навіть купатися і в річці, струмку або джерелі. Словаки вірили, що завдяки цьому магічному дійству вдасться уникнути захворювань та зміцнити здоров'я.

У календарні свята подавали особливі страви: на Щедрий вечір ? мед, коржі, часник, гриби, рибу, квасолю, ячмінну кашу, горіхи, яблука, калач, на Великдень ? баранину, калачі, фарбовані яйця.

У словацьких селах гірської місцевості дотепер існує багато обрядів, пов'язаних, зокрема, з першим купанням дитини. У ванну клали предмети, які мали принести новонародженому гарну долю, а після купання вода виливалась під щось живе, наприклад, під дерево, що мало сприяти здоров'ю дитини. Хрещення відбувалось через тиждень після народження, у неділю. На хрещення скликали всіх родичів.

Хлопчик або дівчинка у словаків вважались дорослими після миропомазання. Однак у народі перехід від дитячого до юнацького віку знаменувався «юнацьким хрещенням», після чого хлопчик приймався до гурту юнаків. Хлопцю після цього дозволялось гуляти з іншими юнаками, носити перо на капелюсі, танцювати, отримувати самостійну роботу. Дівчаток також приймали до кола дорослих і відбувалося це у День св. Андрія (30 листопада).

Дуже цікавим серед звичаїв та традицій в системі масового туризму словацьких горян є проведення різного роду фестивалів, серед них: «Братиславська Ліра» ? фольклорний фестиваль, що проходить в травні-червні, фестиваль кіномистецтва «Фебіофест». Щороку у вересні в Словацьких Карпатах проходить фестиваль «Винобрання» ? свято збору винограду і молодого вина, а також конкурси словацьких вин. Так, у м. Спішська Капітула проводять фестиваль вина і меду «Via Regia», який організовує Товариство соціокультурного розвитку Фемен (м. Кошице) у співпраці з Словацької асоціацією бджолярів.

Лекція 10. Характеристика історико-культурної спадщини Карпатського регіону Угорщини

Угорські Карпати займають площу 12 тис. км² і складають близько 4 % території всієї гірської системи Карпат.

Гірські масиви перетинають країну в поперечному напрямку: на заході простягаються гірські масиви Задунайського краю висотою 400?700 м (Кестхей, Баконь, Вертеш, Герече, Піліш, Вішеград), на північному сході простягається Північносерединний масив з горами висотою 500?1000 м (Бержень, Матра, Бюкк, Черехат, Земплен). Найвищою точкою країни є г. Кекеш (1014 м).

Клімат в Угорщині визначається впливом західних вітрів і положенням країни всередині гірської дуги Карпат. У зимовий час гори перешкоджають рухам холодних повітряних мас з півночі і північного сходу, тому тут тепліше, ніж у східних сусідів. Зима в країні порівняно м'яка, літо тривале і жарке. Середня температура найспекотнішого місяця ? липня ? складає + 5 °C, а найхолоднішого ? січня ? +4 °C.

Уся річкова мережа Угорщини належить басейну р. Дунаю протяжністю 270 км, що перетинає країну із півночі на південь. Східна половина Угорщини лежить у басейні головної лівої притоки р. Дунаю - р. Тиси. Друга за довжиною річка Угорщини тече територією країни протяжністю 598 км. З правих приток р. Дунаю в межах Угорщини найбільшими є такі річки, як Раба, Шіо, Драва.

Потрібно відзначити Балатон ? найвідоміше у світі озеро, яке користується найбільшою популярністю туристів. Його довжина складає 77 км, ширина ? від 14 км, а площа ? приблизно 598 км². Балатон ? мілководне озеро з середньою глибиною 3 м. Тут знаходяться й інші великі озера, такі як Веленце (26 км²), Фертьо (23 км²).

Карпатський регіон Угорщини широко відомий як регіон з унікальними природними особливостями. На території Угорських Карпатах функціонують Бюккський національний парк, Агтелекський біосферний заповідник, Голлокейський, Лазберцький, Берженьський, Земпленський, Токайсько-Бодрогзугський ландшафтно-охоронні райони.

У сучасній Угорщині головною одиницею адміністративно-територіального поділу є медьє (область). Угорська частина Карпатського регіону адміністративно належить до таких медьє, як Боршод-Абауй-Земплен, Хайду-Біхар, Хевеш, Яс-Надькун-Сольнок та Сабольч-Сатмар-Берег. До найбільших міст належать: Мішкольц, Дебрецен, Сольнок та ін.

2. Розвиток економіки, транспортне сполучення

Головними галузями економічного розвитку Карпатського регіону Угорщини є сільське і лісове господарство, видобувна, легка промисловість. Останніми десятиріччями туризм також робить значний внесок в розвиток економіки країни.

Медьє Боршод-Абауй-Земплен стало одним з провідних промислових регіонів країни, оскільки тут розвинута гірська промисловість (концентрація заліза та сталі) та машинобудування. Важливість хімічної та металургійної галузей промисловості виходить за рамки кордонів країни і відзначається конкурентоспроможністю за кордоном.

Економіка медьє Хайду-Біхар має сільськогосподарське і промислове спрямування. Близько 35 % економічно активного місцевого населення зайнято в сільському господарстві, 30 % ? у промисловості. Близько 60 % землі обробляється, і приблизно 25 % віддано під пасовища. Основними сільськогосподарськими культурами даного регіону є пшениця, кукурудза, жито, картопля, соняшник і цукровий буряк. За урожайністю цих культур Хайду-Біхар займає друге місце в Угорщині.

Регіональна економіка в месьє Хевеш домінує в галузі туризму та виноробній промисловості, в Яс-Надькун-Сольнок - в аграрній промисловості, в Сабольч-Сатмар-Берег - переважно в сільському господарстві.

Головними видами транспорту в країні є залізничний, автомобільний, річковий (по р. Дунай). Столиця країни ? Будапешт ? центральний вузол транспортної системи Угорщини, добре сполучений зі всіма сусідніми країнами залізницею, автомобільними дорогами і річковими шляхами. Окрім міжміських поїздів, в Угорщині діє мережа приміських електричок. Громадський транспорт також добре розвинений. У Будапешті, Дебрецені, Мішкольці і Смегеді ходять трамваї. У Будапешті є також метро.

3. Історична довідка

Предки угорців остаточно осіли в Карпатському басейні близько 895?896 рр. Ватажком угорських племен того періоду був Арпад (??910 рр.), наділений титулом князя. Нащадки князя Арпада швидко усвідомили, що зможуть закріпитися на нещодавно знайденій батьківщині, якщо почнуть жити на європейський лад, що означало передусім осілість, прийняття і зміцнення християнства, створення держави. Цей курс був узятий на озброєння королем Іштвантом І (997?1038 рр.), який зумів створити в Карпатському басейні сильну державу західноєвропейського зразка.

Кочові угорці на той час не мали містобудівних та архітектурних традицій. Тому в країну запросили Бенедиктинський чернечий орден, який узяв у свої руки не тільки духовно-освітні справи, а й сферу архітектури. Порівняно гармонійний розвиток країни за правління нащадків Іштвана І був перерваний у 1241 р. внаслідок татаро-монгольського ярма, не так тривалого (усього рік), як спустошливого. Сутичка із Золотою Ордою є умовною хронологічною межею між романським і готичним етапами в культурному розвитку Угорщини. У цей час угорські королі підтримували династичні зв'язки з французьким королями, що сприяло французьким впливам в розвитку архітектури. Протягом 1244?1247 рр. в Угорщині працював знаменитий французький архітектор готичної доби Вілар Оннекур, після котрого тут залишилися архітектурні проекти та послідовники.

У подальшому зміцненні держави та її позицій потрібно виокремити короля Кароя (Карла) Анжуйського (1307?1342 рр.). Ефективними виявилися його державна податкова політика і грошова реформа. Король виступив з ініціативою економічного й політичного міждержавного співробітництва. З його ім'ям пов'язана й так звана Вишеградська зустріч за участю королів Угорщини, Чехії й Польщі, що поклала початок першому союзу держав у Центральній Європі.

Син Кароя король Лайош (Людовік) Великий (1342?1382 рр.) в ході військових походів розширив кордони держави, які при ньому простягалися до самої Болгарії. Йому принесли присягу нові румунські князівства Молдавія й Валахія. Про бурхливий розвиток культури в ту епоху свідчить заснування в 1372 р. першого угорського університету в м. Пече.

Лайош Великий спадкоємця не залишив. Після його смерті розгорнулася боротьба за престол, яка призвела до анархії. Однак Сигізмунду Люксембургському (1387?1437 рр.), який переміг у цій боротьбі, завдяки власному міжнародному авторитету вдалося відновити порядок. За часів його правління найбільшого культурного розвитку набула столиця ? місто Буда. Тут, на горі над Дунаєм, збудовано новий королівський палац (1412 р.), оточений фортечними мурами (збереглися Південний бастіон, башта з Великою брамою). Стилістика цієї архітектури знаходилась під сильним впливом чеської пізньої готики (король Сигізмунд був родом із Праги). Однак турецька експансія, яка розпочалася з 1354 р., завадила розвиткові країни загалом і культури зокрема.

В 1526 р. турки знову перемагають угорську армію в битві під Могачем, а в 1541 р. - захоплюють столицю Угорщини Буду й більшу частину країни. Культурний розвиток Угорщини припинився. Пам'яткою про ті часи залишилися турецькі лазні «Кіралі», збудовані в Буді (1566?1570 рр.).

Культура в Угорщині отримала можливість розвитку тільки з 1686 р., коли після битви під Віднем (12 вересня 1683 р.) турків витіснили з Австрії та Угорщини. Остання увійшла до складу Габсбурзької монархії, а її архітектура розвивалася в єдиній стилістиці з іншими землями імперії. Ця стилістика була близька до так званого динамічного бароко, яке з Італії поширилось у Центрально-Східну Європу. В цьому стилі в Угорщині будують передусім нові храми, а також замки, серед яких переважає один тип ? прямокутний у плані, з чотирма наріжними вежами (замок Ракоці в Егерварі, 1712?1713 рр.). У містах з'являються житлові будинки з бароковим декором на фасадах. В Угорщині в цей час працюють італійські, австрійські та німецькі майстри, у тому числі й такі знаменитості, як Йоган Лукас фон Гільдебрандт, Андреас Меєргофер.

До найкращих барокових храмів Угорщини того часу належать:

? Університетська церква в Пешті 1722?1742 рр.;

? Церква міноритів в Егері 1758?1773 рр.;

? Двовежові церкви св. Стефана у Секешфехерварі 1758?1768 рр. та св. Ігнація у Дєрі XVIІ ст.

У наступному сторіччі культурний розвиток Угорщини йде за загальноєвропейською моделлю: він знаходиться під духовним впливом як просвіти, так і реформ проінформованого абсолютизму. Наприкінці XVIII ? на початку XIX ст. настає епоха пробудження нації, буржуазних реформ і революції. Угорщина повстає на боротьбу за національну незалежність, що призводить до революції в Пешті, яка вибухнула 15 березня 1848 р. Видатними історичними особистостями тієї епохи вважаються граф Іштван Сеченьї (1791?1860 рр.) і Лайош Кошут (1802?1894 рр.). Сеченьї робив акцент на просвітницькій діяльності, економічному розвитку країни. З його ім'ям пов'язане створення Угорської академії наук в 1825 р., регулювання русел рік Дунаю й Тиси на угорській території, створення умов для річкового пароплавства і залізничного сполучення. Кошут, на відміну від Сеченьї, наріжним каменем усіх перетворень ставив питання національної незалежності. Будучи блискучим оратором, він зумів підняти національних дух населення на визвольну боротьбу проти династії Габсбургів, яка, на превеликий жаль, закінчилася поразкою.

В середині 1860-х рр. в зв'язку з політичною ситуацією, що склалася в Європі, Габсбурги були зацікавлені в налагодженні своїх зв'язків із пригнобленою Угорщиною. Вони пішли на переговори з угорською стороною, делегацію якої очолював Ференц Деак (180?1876 рр.). З'явилася угода про перетворення імперії Габсбургів у дуалістичну монархію Австро-Угорщину. В Угорщині, що отримала повний суверенітет у внутрішніх справах, був створений національний уряд. Спільними з Австрією залишилися зовнішня політика, фінанси й армія.

Протягом півстоліття, що минуло після Угоди, спостерігався небачений до цього економічний і культурний підйом, в ході якого Угорщина перетворилася на аграрно-промислову країну із сучасною інфраструктурою і квітучою буржуазною культурою. В країні розпочалася епоха класицизму. Саме в цей час активно забудовується м. Пешт, яке згодом об'єднається з містом по той бік Дунаю ? Будою, утворивши нову метрополію ? Будапешт. Класицистичне архітектурне обличчя Будапешта створили три архітектори: М. Поллак, Й. Хільд і М. Зіттербарт.

Найвизначнішою пам'яткою угорського класицизму є безперечно архієпископський собор в Естергомі, збудований у 1802?1869 рр. архітекторами П. Кюнелем і Я. Паком. В цей період почав розбудовуватися Будапешт, який від 1867 р. стає другою столицею двоєдиної монархії Австро-Угорщини. У 1896 р. в Будапешті відкрито перший в континентальній Європі метрополітен.

Важливою подією в розвитку культури наприкінці XIX ? на початку XX ст. стало будівництво королівського палацу на території Будайського замку в Будапешті за проектом архітекторів М. Ібла та А. Гаусмана. Символами Будапешта того часу стали й інші дві монументальні будівлі: купольна двовежева базиліка св. Стефана 1848?1905 рр. архітектора Й. Хільда і М. Іблена, створена у змішаній ренесансно-бароковій стилістиці, та будинок парламенту 1885?1904 рр. на набережній Дунаю архітектора І. Штейндла.

Крім того, визначними пам'ятками архітектури Угорщини цієї доби стали:

? Західний вокзал у Будапешті 1874?1877 рр., виконаний за проектом фірми знаменитого французького інженера Г. Ейфеля;

? Концертний зал (казино) «Вігадо» в Будапешті 1859-1865 рр., архітектора Ф. Фесльє;

? Оперний театр (Будапештська державна опера) в стилістиці «Рінгштрассе», збудований в 1873?1884 рр. за проектом архітектора М. Ібла.

Зазнавши поразки в Першій світовій війні, угорці восени 1916 р. розпочали буржуазну революцію, що закінчилася проголошенням Республіки. Її президентом став граф Міхай Каройї (1875?1955 рр.), який симпатизував Антанті. Новий президент не зумів впоратися з внутрішньополітичними проблемами, а також належно вплинути на мирні переговори. В 1919 р. він передав владу комуністу Бела Куну. Угорська Радянська республіка, що проіснувала три місяці, лише посилила і без того трагічне положення країни. Згідно з підписаним в 1920 р. Версальським мирним договором, Угорщина втратила дві третини території і більше половини населення. У результаті перестала існувати єдина економічна й культурна система держави з тисячолітньою історією. Понад три мільйони угорців стали національними меншинами в сусідніх з Угорщиною країнах.

На Ялтинській конференції в 1945 р. країна була віднесена до сфери радянських інтересів. При владі була поставлена Комуністична партія під керівництвом Матяша Ракоші (1892?1971 рр.). Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. різні суспільні об'єднання, що боролися за політичні зміни в країні, створили власні легальні політичні партії. 23 жовтня 1989 р. була проголошена Угорська Республіка, а в 1990 р. відбулися перші демократичні вибори. Сформовані Державні збори заснували інституційну систему демократичної держави західного типу, на основі якої країна знову стала незалежною європейською правовою державою.

4. Об'єкти культурної спадщини

Кожний регіон Угорщини приваблює чимось особливим, притаманним лише йому. Медьє Боршод-Абауй-Земплен - третє по величині місто країни, досить відоме своєю багатою історією і культурою, а його пам'ятники архітектури володіють винятковою цінністю. Прикрасою міського православного храму є найбільший в Центральній Європі іконостас заввишки 16 м, на якому 88 ікон змальовують життя Христа. Тут знаходиться ікона Казанської Чорної Марії - дарунок російської імператриці Катерини II. Поряд з храмом знаходиться Угорський православний церковний музей, в якому зберігається велике зібрання творів православного церковного мистецтва.

В м. Хевеш Карпатського регіону Угорщини скарбницею храму св. Берталана стала бібліотека з рідкісними книгами католицького церковного мистецтва.

У північних частинах медьє Сабольч-Сатмар-Берег до наших днів збереглися будівлі маленької красивої романської церкви, побудованої в XIII?XIV ст. з прекрасними фресками і вишуканим різьбленням по дереву. На території с. Сабольч згаданої вище області збереглися земляні вали X?XII ст. У м. Домбрат знаходиться оригінальний залізничний музей, в якому під відкритим небом зібрані вагони та локомотиви різних епох.

В м. Ньїредьгаза досліджуваного регіону уваги заслуговує міська ратуша, вхід якої прикрашають арки з декоративними елементами архітектури епохи ренесансу, музей східного релігійного мистецтва, де зібрано сакральні предмети XVII?XVIII ст.

Цінним в історико-культурному плані є й місто Ньїредьгаза, в якому знаходиться музей східного релігійного мистецтва, де представлено ??безліч греко-католицьких ікон та сакральних предметів XVII?XVIII ст. Місто відоме також проведенням великої кількості музичних фестивалів.

Варто згадати також одне з найбільших міст Карпатського регіону Угорщини ? Сольнок, розташоване на обох берегах р. Тиса. Тут можна побачити наступні визначні пам'ятки: Музей угорської авіації, музей Яноша Дамьяніча, Католицьку та Кальвіністську церкви.

Не можна оминути увагою м. Дебрецен - економічний і культурний центр Східної Угорщини. Символом Дебрецена став реформатський собор у стилі класицизму, з пуританським внутрішнім оздобленням та лавками на 3000 місць (найбільша в країні реформатська церква). Як реліквію зберігають тут крісло Лайоша Кошута (1802?1894 рр.), який 14 квітня 1849 р. проголосив повалення з престолу династії Габсбургів. У приміщенні церкви розміщується виставка, головними експонатами якої стали старовинні шедеври угорського ювелірного мистецтва, вишивки, розписані меблі та велика бібліотека, де зберігаються рідкісні книги.

5. Розвиток основних видів туризму

У теплі літні місяці можна добре відпочити на берегах найбільшого в Центральній Європі озера Балатон, площа якого становить близько 600 км². Вода тут прогрівається швидко, тому купатися в ньому можна з весни до пізньої осені. М'яка, трішки лужна вода озера поєднає в собі лікувальні дії вуглекислих і грязьових ванн. На озері створені прекрасні умови для прихильників вітрильного спорту, веслування, риболовлі. Взимку гості можуть покататися на ковзанах на балатонському льоду, фінських санях.

На північно-західному куточку озера Балатон знаходиться найбільший та найвідоміший курорт Угорщини - Гевіз. Знаменитим його зробило термальне озеро площею 4,7 га, глибиною 36 м. Влітку температура води зазвичай становить +33?34 °C, а найсуворіша зима не охолоджує її нижче +26 °C.

Потрібно відзначити також м. Балатонфюред, розташоване на північному березі озера Балатон. Саме його називають меккою хворих на серце, сюди приїжджають на лікування з усього світу. Даний курорт знаменитий своєю водою, якою лікують шлунково-кишкові захворювання та поліпшують периферичний кровообіг.

Приблизно за 30 км від Балатону та Гевізу знаходиться курорт Залакарош, що відзначається високою концентрацією розчинених мінералів ? йоду, брому, фтору. Залакарош відвідують насамперед ті, хто бажає вилікувати хвороби органів руху та гінекологічні захворювання.

Потрібно згадати й про Лазню «Рудаш», збудованау у другій половині ХVІ ст. турецьким пашою Соколі Мустафом. Лазня отримує воду з трьох відомих джерел (Ювентус, Аттіла, Гунґарія) і 15 менших. Їх води помірно радіoактивні, містять кальцій, магній, сульфати, гідрокарбонати та фториди. Використовують воду, в першу чергу, для лікування хронічних захворювань органів руху. При внутрішньому прийомі вода допомагає хворим на хронічні катаральні захворювання шлунку та кишечнику, а також за наявності каменів в нирках та жовчному міхурі.

6. Національна кухня

Угорська кухня характеризується стравами, які приготовані з використанням великої кількості червоного перцю, помідорів та цибулі. Серед них потрібно виокремити: гуляш (щось середнє між густим супом і м'ясним рагу), перекельт та токань (рагу, у якому переважає кришена цибуля), лечо (страва з помідорів і перцю) та ін.

Відомий в Угорських Карпатах і леббенч - страва-пастухів, яка готується у великих казанах на відкритому полум'ї. Під час приготування цієї страви розтоплюють сало, додають цибулю, ковбасу, сухе тісто і смажать все це до коричневого кольору. Потім додають воду, спеції, сіль і нарізану шматочками картоплю.

Супи також стали невід'ємною частиною угорського столу. Так, атрибутом угорської кухні є суп-гуляш, до якого додають нарізані шматочки свинини, подрібнену цибулю, нарізану кубиками картоплю, червоний стручковий та солодкий червоний перць, сіль. Популярним є й рибний суп (халозле), який готують з риби різних видів із застосуванням паприки, томатів і цибулі. Традиційно його готують на Різдво.

Оригінальною угорською овочевою стравою є фезелек. Овочі ріжуть на дрібні шматочки, тушкують у невеликій кількості води, після чого для досягнення необхідної консистенції додають борошняну пасеровку зі сметаною або тертою картоплею.

Наприкінці серпня кожного року угорці відзначають свято нового хліба. З борошна нового врожаю випікають хліб. Серед борошняних страв популярними тут є також локшина із сиром, рулети (з вишнями, сиром, маком), а також галушки. Угорці розуміються на чудових шоколадних тістечках та тортах.

Важливою галуззю угорського гірського господарства є виноробство. Необхідно відзначити, що історія виноробства в Угорщині нараховує близько 2000 років. Всесвітньо відомим вином з кращих сортів винограду Угорщини з XVIII ст. є Токай, що виготовляється в однойменній області.

Доказом того, яку важливу роль у житті угорців відіграє смачна їжа і добрі вина, служить велика кількість пов'язаних з ними культурних заходів. Серед них - конкурси приготування рибної юшки, домашньої ковбаси, фестивалі цибулі і перцю, паприки, дні яблук, і неодмінно гуляння з нагоди збору нового врожаю винограду.

7. Народні свята, фестивалі, масові заходи, атракції

Більшість жителів Угорщини ? католики (67,5 %, в т. ч. греко-католики ? 2,6 %), близько чверті населення країни належить до протестантів (кальвіністи ? 20 %, лютерани ? 5 %), православні складають 2,7 %, іудеї - 1 %, решта 3,8 % є прибічниками інших християнських конфесій і нехристиянських релігій, а також атеїстами.

Як і в інших католицьких країнах, найголовнішим святом в Угорщині є Різдво. Період приготування до нього триває близько чотирьох тижнів і називається Адвенту. На період Адвенту припадає багато значущих днів, серед яких особливо виділяється День Луки, що відзначається 13 грудня. Це свято вважали ідеальним для ворожінь. За традицією, цього ж таки дня починали робити «стільці Луки», завершити які слід було до Різдва, адже за легендою, той, хто опівночі на Різдво стане на власноруч виготовлений стілець, зможе побачити відьом. Після цього стілець потрібно було спалити, щоб у домі не оселилася нечиста сила.

27 грудня, в День св. Яноша, в угорців прийнято освячувати вино в церкві. Вважалося, що освячене вино володіє магічною силою. Ним лікували хворих людей і тварин, а також додавали у винні бочки, щоб вино не зіпсувалося.

Святкування Різдва в Угорщині також має свої особливості. Зокрема, яблуко тут вважають символом єднання сім'ї. Після Святої вечері господиня бере в руки найкрасивіший і найсоковитіший плід, розрізає його на стільки частин, скільки гостей сидить за столом, говорячи при цьому: «Нехай у наступному році наша сім'я буде настільки згуртованою, наскільки кругле це яблуко».

Ще однією особливістю святкування різдвяних свят є бетлехемскі ігри ? представлення історії народження Христа. Учасники гри, зазвичай одягнені в одяг священика, ходять від хати до хати та показують невеличку виставу, присвячену подіям народження Ісуса, пожвавлюючи її жартівливими бесідами з глядачем і церковними піснями.

Цікавим та оригінальним є і Фаршанг - святкування закінчення зими і настання весни, що з'явилося в угорців в епоху Середніх віків. Дане свято розпочинається на Водохреща і триває аж до Великого посту. До наших днів дійшли старовинні обряди вигнання злих духів, що здійснювалися у страсну п'ятницю Великодня. В цей день хтось із членів сім'ї повинен був принести води з Дунаю, в якій всі вмивалися, щоб бути здоровими та вродливими.

Великдень, що по-угорськи звучить як «хушвейт» та дослівно означає «вживання м'яса», також є одним з найбільш улюблених свят місцевих жителів. Неодмінним атрибутом угорського стола у цей день є варена шинка, а незмінним старовинним подарунком - фарбоване яйце як символ зародження нового життя. В Угорщині яйця покривають воском, гравірують, розписують пензлем. Особливо популярними є декоративні яйця, що виготовляють з глини або дерева та прикрашають яскравим візерунком з національними фольклорними мотивами. Згідно з церковною символікою, яйце вважають символом воскреслого з могили Христа, а велика кількість фарб співвідноситься з кольором ран на його тілі.

До цих пір в Карпатському регіону Угорщини збереглися звичаї, що беруть свій початок з глибокої давнини, зокрема пасхальне обливання дівчат водою в струмках і річечках. Цей веселий звичай виконував не лише розважальну функцію, а й оздоровчу. В давнину люди вірили, що вода в Пасхальні дні має цілющі властивості і сприяє жіночій плодючості.