Размещено на http://www.allbest.ru/

Науковий вісник "Асканія-Нова"

Науково-теоретичний фаховий журнал

Науковий вісник "Асканія-Нова"

Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національного наукового-селекційно-генетичного центру з вівчарства (Постанови ВАК України № 1-05/2 від 27.05.2009 р., № 1-05/03 від 08.07.2009 р.). Випуск 2., 2009 - 240 с.

У збірнику висвітлено результати наукових досліджень з питань селекції, генетики, технології, біотехнології, годівлі с.-г. тварин, кормовиробництва та економіки ведення галузі тваринництва. Розрахований на наукових працівників, аспірантів, викладачів вищих навчальних закладів та виробників, які працюють над вирішенням важливих питань агропромислового комплексу.

Рекомендовано до друку вченою радою Інституту тваринництва степових районів "Асканія-Нова". Протокол № 7 від 17 серпня 2009 р.

Точка зору редколегії не завжди збігається з позицією авторів.

Редакційна колегія:

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР: к.с.-г.н. В.І. Вороненко

Заступник головного редактора: д.с.-г.н. В.М. Іовенко

д.с.-г.н. П.І. Польська; д.с.-г.н. Л.Ф. Крилова;

проф., д.с.-г.н. В.П. Коваленко; проф., д.с.-г.н. Т.І. Нежлукченко;

проф., д.с.-г.н. Б.О. Вовченко; проф., д.с.-г.н. В.Г. Пелих;

проф., д.с.-г.н. В.С. Топіха; проф., д.с-г.н. Т.В. Підпала;

проф., д.с.-г.н. Є.М. Агапова; к.с.-г.н. П.Г. Жарук;

к.с.-г.н. В.Г. Назаренко; к.с-г.н. Г.І. Буюклу;

к.біол.н. Л.О. Омельченко; к.екон.н. О.Д. Горлова

Відповідальний секретар: В.П. Мусієнко

Адреса редколегії:

75230, смт. Асканія-Нова, вул. Червоноармійська, 1

Чаплинського р-ну, Херсонської обл., тел. (05538) 6-16-55

1. світові тенденції розвитку тваринництва

А. В. Новоставська, О. В. Свістула

Інститут тваринництва степових районів імені М. Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

Виходячи зі світових тенденцій, розглянуто пріоритетні напрями розвитку таких галузей тваринництва, як скотарство, свинарство, вівчарство,а також динаміку поголів'я сільськогосподарських тварин та їх продуктивність у світі.

Ключові слова: скотарство, свинарство, вівчарство, продукція тваринництва, продукти харчування, м'ясо, ринок

Загальновідомо, що вирішальне значення у забезпеченні потреб людини повноцінними продуктами харчування мають провідні галузі тваринництва. В наш час, при гостро окресленому недостатньому забезпеченні аграрного сектору виробничими ресурсами, через значне погіршення стану товаровиробників першочерговим є реалізація цільної системи заходів, спрямованих на стабілізацію і подальший ефективний розвиток його галузей [2]. При цьому пріоритетними заходами є цілеспрямований процес удосконалення племінних і продуктивних якостей тварин шляхом використання кращого вітчизняного та світового генофондів; інтеграція сільськогосподарських товаровиробників з переробними підприємствами; державне стимулювання створення господарств, які б співпрацювали зі світовими лідерами в галузі тваринництва; впровадження ефективних енергозберігаючих технологій утримання худоби; вирощування ремонтного молодняку; заготівля, зберігання та використання високоякісних кормів.

Скотарство - провідна галузь тваринництва. Розведення великої рогатої худоби являє собою певну економічну зацікавленість перш за все тому, що воно забезпечує людину найціннішими висококалорійними продуктами харчування. Воно є притаманним для лісових та степових районів помірного поясу, які багаті на природні і культурні пасовища. Світове стадо великої рогатої худоби налічує 1,3 млрд. голів, яке досить рівномірно розташоване по континентах. Більшість поголів'я сконцентровано в Індії, Бразилії, США, Китаї, Аргентині, Росії [3].

Молочне скотарство більш масово розташоване у промислово-розвинених країнах Північної Америки та Європи, Новій Зеландії і в таких державах, як країни Балтії, Білорусь, Росія (північний захід і центр Європейської частини). Слід зазначити, що такі країни, як Австралія, Нова Зеландія та деякі інші мають умови цілорічного випасу худоби на пасовищах, в той час, як Фінляндія, Нідерланди, Данія, Білорусь, Росія поєднують пасовищне утримання зі стійловим у зимовий час. У високорозвинених країнах цей тип тваринництва будується на інтенсивній основі, де велика увага приділяється племінному відбору високопродуктивних порід, меліорації, удобренню та обладнанню природних кормових угідь, механізації найбільш трудомістких робіт тощо, в результаті чого досягнуто високих показників продуктивності молочної худоби [2]. Так, у США, Данії, Нідерландах, Швеції надої від однієї корови перевищують 6 тис. кг, в Японії - 5 тис. кг. В той час, як у Росії цей показник становить 2,8 тис. кг, Аргентині - 2,6 , Китаї - 1,6 , Монголії - 0,35 тис. кг. Найбільшими виробниками молока в світі є США, Росія, Індія, Бразилія, а також Західна Європа [4].

М'ясне скотарство. В наш час ситуація на світовому ринку м'яса розвивається під дією одразу декількох головних факторів, кожен з яких вже сам по собі має змогу суттєво вплинути на загальну динаміку. Це, перш за все, ціна на енергоносії, коливання курсу американського долара, різке зростання цін на корми та величезний попит з боку азіатських держав. Виявляється, що попит зріс, а пропозиція не встигає задовольнити потреби. Істотним є те, що м'ясо не так різко подорожчало, як зерно. Так змальовано ситуацію на світовому ринку м'яса в літньому огляді ФАО. В цілому очікується збільшення його кількості, але зростання виробництва за категоріями буде неоднозначним [4].

На велику рогату худобу припадає близько 30% світового виробництва м'яса. Вітчизняний та світовий досвід ведення м'ясного скотарства свідчить про те, що для успішного розвитку цієї галузі необхідно мати спеціалізовані породи і типи м'ясної худоби, які добре пристосовані до природно-кліматичних умов регіону, сучасні _л ловитратні та енергозберігаючі технології, сталу кормову базу. Головні виробники та постачальники світового ринку яловичини - Австралія, Бразилія, Нідерланди, Канада, США, Аргентина [3]. Окремо слід зазначити Китай. Аналітики прогнозують, що найближчим часом тваринництво та виробництво його продукції саме цією державою займатиме провідне місце у світі.

Уряди цих країн забезпечують підтримку виробників, їхнє стимулювання та покращення генетичних ознак стада. Відбувається відродження тваринництва Австралії після минулої посухи та пом'якшення заборони на торгівлю яловичиною у Північній Америці, що було обумовлено "коров'ячим сказом".

Традиційними імпортерами яловичини залишатимуться Японія і Південна Корея. Серед експортерів яловичини ФАО відзначає Нову Зеландію. Ця країна стрімко нарощує свій експорт. Очікується зниження імпорту яловичини країнами Євросоюзу, а також, водночас, постачання м'яса на світовий ринок Парагваєм та Уругваєм [4]. Найбільше поголів'я великої рогатої худоби на м'ясо розводять у Латинській Америці (Бразилія, Аргентина, Мексика, Уругвай) і Східній Африці (Ефіопія), поголів'я овець і кіз в країнах Південно-Західної і Південної Азії (Іран, Туреччина, Індія, Пакистан).

Свинарство - важлива галузь, тварини якої відрізняються високою плодючістю та енергією росту і нетривалим періодом відгодівлі. Ці обставини є вирішальними факторами швидкого відродження та поповнення м'ясних ресурсів для забезпечення потреб в продуктах тваринного походження, що зростають кожного року, та ліквідації дефіциту білка. Розв'язання проблеми, як свідчить досвід провідних країн світу, неможливе без розвитку цієї галузі. Свинарство добре розвинене в країнах з великою щільністю населення, тому що для відгодівлі свиней широко використовуються відходи харчової промисловості та харчові залишки. Галузь дає 40% світового виробництва м'яса, значну частину шкіряної сировини, щетину. Дві третини поголів'я свиней сконцентровано в Азії, а саме в Китаї, де уряд країни ввів систему субсидій, стимулів, страхування, а також вакцинації тварин для подолання кризи, що була спричинена захворюванням тварин. Свинарство розвинене в США, Бразилії, Германії, Росії, Україні, Польщі [4].

Високий рівень виробництва свинини забезпечується комплексним вирішенням низки проблем: покращанням структури годівлі тварин, цілеспрямованою селекційно-племінною роботою, розробкою нових та удосконаленням традиційних технологій виробництва, безпечним ветеринарно-санітарним оточенням. Тому, для збільшення обсягу виробництва свинини, разом з удосконаленням існуючих генофондів важливого значення набуває створення нових високопродуктивних порід, типів і ліній свиней з поліпшеними показниками росту, розвитку та підвищеними характеристиками якості м'яса.

Вівчарство - це найменш вимоглива до природних умов та кормової бази галузь тваринництва, має великий ареал розповсюдження. Найбільший розвиток вівчарство отримало в країнах, де посушливі степи, напівпустелі та гірські райони займають великі території. Вівці використовуються для отримання м'яса, молока, вовни. Значні райони товарного м'ясо-вовнового вівчарства знаходиться в посушливих частинах помірної та субтропічної зон Південної та Північної Америки, Австралії, Південної Європи, Центральної та Середньої Азії, Південної Африки. Дві п'ятих світового поголів'я овець сконцентровано в Азії. Велике поголів'я мають Австралія, Нова Зеландія, Індія, Туреччина, Казахстан, Росія, Монголія, Аргентина, Уругвай. Головні виробники і експортери баранини - Австралія, Китай, Нова Зеландія, Аргентина. Ці ж країни покривають більшу частину світового попиту на вовну. За виробництвом вовни перше місце належить Австралії. На сьогоднішній день в лідери-виробники виходять: Китай, Пакистан, Іран. ФАО вважає, що світовий експорт баранини і козлятини знизиться на 6%, і, в першу чергу, із Австралії та Нової Зеландії. Щодо імпортерів, то слід зазначити США. У цій країні спостерігається підвищений попит. Тому імпорт зросте на 2%. В ЄС він буде без змін. ФАО нагадує, що Євросоюз залишатиметься одним з головних покупців баранини на світовому ринку. Останнім часом зазначено певне зростання цін на це м'ясо, що становить 17%. Для порівняння - ціни на яловичину зросли на 7%, десь в тих же межах - на свинину. Тож бачимо, що в цьому випадку попит випереджає пропозицію.

Особливістю сучасного вівчарства є ріст виробництва ягнятини і молодої баранини. В більшості країн виручка від реалізації м'яса становить 90% і більше, а від вовни лише біля 10%. Тому набуває розвитку скороспіле м'ясне та м'ясо-вовнове вівчарство. При цьому в м'ясному балансі галузі підвищується питома вага ягнятини [5].

В окремих країнах світу на вівчарство припадає до 25% валового продукту сільського господарства. Маркетингові дослідження у цій галузі засвідчують, що підвищити економічну ефективність можна за рахунок зростання м'ясної продуктивності і налагодження виробництва різних видів баранини: молодої і _лемзаводу_ з одночасним підвищенням смакових якостей м'яса [4].

Продовольча безпека держави - це захищеність життєвих інтересів людини, яка виражається у гарантуванні державою безперешкодного доступу людини до продуктів харчування з метою підтримання її життєдіяльності [1].

Саме тому ідеологія державної підтримки галузі тваринництва потребує кардинальної зміни, яка має бути спрямована виключно на створення в найкоротші терміни умов для виходу тваринництва на ефективне виробництво та повне забезпечення внутрішнього ринку високоякісною, конкурентоспроможною, екологічно безпечною сировиною. Вимогою часу стала необхідність виробляти те, що можна продавати, а не продавати те, що вироблено [1].

Список використаної літератури

1. Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року // Економіка АПК. - 2007. - № 11. - С. 3, 12, 16-20.

2. Legates J. E. Breeding and improvement of farm animals / J. E. Legates, Everett J. Warwick. - Mc.Graw-Hill, Inc., 1990. - С. 1-8.

3.ФАО: мировой рынок мяса тревожит [Интернет ресурс] // Дайджест прессы 04.09 -10.09: животноводство : http;//www.agro.ru/news/comments.aspx?id=2929

4. Желтиков В. П. Экономическая география [Интернет ресурс]: уч. по-соб. для студ. эконом. спец. вузов / В. П. Желтиков.- 2001 г.- Ч. 3, Разд. І (Русский гуманитарный интернет-университет): http;//www.i-u.ru/biblio/archive/zcheltikov_ekonomihteskaja_geogr…

5. Черты географии животноводства [Интернет ресурс]: http;//www.orsha.by/?page_id=94

2. СКОТАРСТВО

УДК 626.2.082.11

ХАРАКТЕРИСТИКА ТВАРИН ЧЕРВОНОЇ СТЕПОВОЇ ПОРОДИ ПЛЕМІННОГО ЗАВОДУ "ПРИМОРСЬКИЙ"

Г.І. Буюклу, канд. с.-г. наук, М.І.Буюклу, Л.М. Іовенко, С.В.Тараненко

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф.Іванова "Асканія-Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

М.М.Ліпченко, О.М.Горєлкіна

ПСП "Приморський" Запорізької області

В ПСП "Приморський" Приморського району Запорізької області збережено племінний завод червоної степової породи з поголів'ям тварин консолідованих за основними селекційними ознаками та пристосованих до машинного доїння. Продуктивність корів за кращу лактацію складає 4601кг молока жирністю 4,17%, 192 кг молочного жиру, інтенсивність молоковіддачі - 1,98 кг/_ле.

Ключові слова: скотарство, генофонд, порода, лінія, надій, консолідація

За останні роки в нашій країні відбулися суттєві зміни у скотарстві. Створено високопродуктивні породи молочного і м'ясного напрямів продуктивності, які за чисельністю посідають провідне місце. Із 32-х порід, яких розводять в Україні, лише 8 найбільш чисельні і від них одержують основну продукцію, решта 24 породи використовують обмежено і поголів'я їх незначне. Тобто проходить збіднення генофонду від впливу місцевих (аборигенних), вітчизняних локальних порід, до яких відноситься червона степова [2]. Це може призвести до збіднення генетичного різноманіття та обмеження можливостей селекції при створенні нових порід і поліпшенні існуючих. Тому відродження племінної бази худоби даної породи сьогодні є актуальним.

Батьківщиною червоної степової худоби є південні райони Запорізької області (Мелітопольський, Великотокмацький, Нововасилівський, Чернігівський та інші), що знаходяться в басейні ріки Молочної та її притоків. Цінні якості червоної степової худоби (добра пристосованість до посушливого спекотного клімату, порівняно висока молочна продуктивність, невибагливість до кормів і _лемзаводу_х__ть господарського використання) забезпечили швидке зростання її чисельності в середині минулого століття. За кількістю породної худоби вона посідала перше місце в Україні і друге місце в колишньому Радянському Союзі. [3].

В даний час приватне сільськогосподарське підприємство "Приморський" Приморського району Запорізької області є провідним племінним заводом з розведення червоної степової породи. Господарство є правонаступником радгоспу "Приморський", який був організований у 1964 році.

З року в рік тут стабільно одержують високі врожаї зернових культур, в т.ч. озимої пшениці. Виключенням був 2007 посушливий рік. Кормовий клин займає 25,3%, але за рахунок високої врожайності культур тваринництво забезпечується кормами. А це є основою для ефективного ведення галузі тваринництва у господарстві. Тут стабільно утримується 350 корів червоної степової породи, середня продуктивність яких протягом останніх років становить більше 4 тис. кг молока від корови.

Історія створення стада великої рогатої худоби бере свій початок з 1966 року, коли в господарство була завезена племінна худоба з племзаводів _ле. Кірова Токмацького та "Мелітопольський" Мелітопольського районів Запорізької області, які були базовими господарствами з розведення та удосконалення червоної степової породи. За генеалогічним складом завезене поголів'я відносилось до основних заводських ліній породи: Курая ЗАН-6, Веселого ЗАН-45, Рибака ЗАН-39, Зевса ЗАН-10, Міномета ОМН-765.

Сучасне стадо нараховує 1300 голів, в тому числі 350 корів. За породним складом стадо відноситься до червоної степової породи. За класним складом 65% маточного поголів'я стада відноситься до І класу і вище. Серед корів цей показник значно вищий - 94,5%.

Рівень надою становить біля 4,0 тис. кг молока від корови за рік, хоча генетичний потенціал даного стада значно вищий. В силу об'єктивних та суб'єктивних причин генетичний потенціал молочної продуктивності повністю не реалізований (_лемз.1).

Стадо тривалий час удосконалювалося за рахунок використання на маточному поголів'ї бугаїв-плідників червоної степової та англерської порід. Аналіз продуктивності тварин в розрізі генотипів показав, що молочність корів різних генотипів знаходяться на одному рівні з незначними відхиленнями від середнього по стаду. Якщо серед первісток вірогідної різниці за надоєм не спостерігається, то за вищу лактацію чистопородні корови мали вищий надій на 204 кг у порівнянні з середнім по стаду, на 285 кг - у порівнянні з коровами генотипу червона степова Х англерська, на 264 кг - коровами генотипу червона степова Х англерська Х червона датська і на 76 кг - коровами генотипу червона степова Х червона датська.

Таблиця1. Молочна продуктивність корів племзаводу "Приморський"

Показники	Оди-ниці виміру	Лактації
		І	ІІ	ІІІ і ст.
Наявність поголів'я	гол.	175	86	43
Надій	кг	3627±36,1	4184±54,3	4601±61,7
Жирність	%	4,02±0,02	4,06±0,03	4,17±0,048
Молочний жир	кг	145,7±1,7	171,36±2,9	192,24±3,6
Жива маса	кг	453±3,9	481±6,2	503±6,9
Стандарт породи	кг	2900	3300	3700

За генеалогічною структурою маточне поголів'я стада відноситься до 13 ліній (Фрема, Цирруса, Міномета, Андалуза, Монарха, Вітерка, Ідеала, Коломбо, Веселого, Казбека, Курая, Нептуна, Рибака). Аналіз молочної продуктивності корів різних ліній показав, що коливання надою між ними знаходиться у межах 2788 - 4505 кг молока, вмісту жиру - 3,83 - 4,32% та виходу молочного жиру - 109 - 194 кг.

Надій нащадків ліній Коломбо, Цирруса, Нептуна, Міномета, Андалуза, Монарха, Вітерка склав 4000 кг молока і більше за лактацію, відповідно і кількість молочного жиру у їх потомків вища.

Показник вмісту жиру в молоці у корів різних ліній має досить високі значення - 4% і більше, виключенням є лише тварини ліній Казбека, Курая, Рибака у яких вміст жиру складає 3,83 - 3,94%.

Поголів'я сучасного стада є нащадками 17 бугаїв-плідників. Коливання показників молочної продуктивності у дочок різних бугаїв становлять за надоєм від 2432 до 4505 кг молока, за вмістом жиру - 3,8 - 4,35% і виходом молочного жиру - 96 - 194 кг.

Нащадки бугаїв-плідників Аргона, Босфора, Гаранта, Граніта, Кортіка, Ловкого, Лоска, Могучого, Ранета характеризуються більшою пластичністю - за надою молока 4000 кг і вище вміст жиру склав 4% і більше.

За даними бонітування вік першого отелення в стаді становить 969 днів або 31,8 місяців. Тривалість сервіс-періоду 79-94 дні, тривалість періоду - 372-373 дні, що відповідає фізіологічним нормам. Коефіцієнт відтворювальної здатності складає 0,98, що вказує на достатньо високий рівень відтворення в стаді.

Визначення екстер'єрних показників показало, що величина промірів (висота в холці, крижах, ширина грудей, навкісна довжина тулуба та обхват грудей) у корів стада відповідає стандарту червоної степової породи. Висотні проміри корів в середньому складають: висота в холці 125,4 см, висота в крижах - 130,0 см. За індексами будови тіла корови відносяться до молочного типу. Оцінка екстер'єру корів за 100 бальною шкалою в середньому дорівнює 85,4 ±0,94 балів. За типом будови тіла в стаді корів з оцінкою "відмінно" нараховується 21%, "дуже добре" - 70% та "добре з плюсом" - 9%, серед корів-первісток ця оцінка склала 21%; 66%; 13% відповідно.

Корови стада ПСП "Приморський" мають об'ємне вим'я ванно -, чашоподібної та округлої форми, добре прикріплене до черева. Дійки переважно циліндричної та конусоподібної форми.

Оцінка первісток за пристосованістю до машинного доїння показала, що вони мають бажану форму вимені (ванно- та чашоподібну) і характеризуються високою інтенсивністю молоковіддачі - 1,98 кг/_ле.

В процесі селекційної оцінки тварин стада було проведено розрахунки коефіцієнтів фенотипової консолідації корів різних структурних одиниць. Відмічено, що тварини всіх груп мають позитивні значення коефіцієнту консолідації за параметрами молочної продуктивності, у чистопорідних тварин червоної степової породи ці показники вищі ( Ко=0,333; 0,107; 0,225).

Проведений аналіз ступеню фенотипової консолідації корів різних ліній вказує, що за надоєм даний коефіцієнт коливається в межах від 0,068 до 0,469. За надоєм вищими значеннями характеризуються тварини лінії Веселого, а за вмістом жиру у молоці кращими виявилися корови лінії Монарха (Ко=0,862).

Оцінка корів-нащадків окремих бугаїв-плідників за коефіцієнтом фенотипової консолідації свідчить, що потомки 12 бугаїв мають позитивні показники за надоєм, жирністю молока та кількістю молочного жиру з коливаннями у межах від 0,010 до 0,562. За вмістом жиру в молоці більшу ступінь консолідації відмічено у дочок бугаїв-плідників Граніта, Замка, Ловкого, Ребуса (Ко=0,478-0,567). Крім того, нащадки бугая Замка характеризувалися вищими коефіцієнтами за надоєм (Ко=0,562), вмістом жиру в молоці (0,567) та кількістю молочного жиру (0,556).

В перспективі селекція в стаді буде спрямована на формування високопродуктивного поголів'я тварин з надоєм не менше 5000 кг молока від корови за рік, вмістом жиру 3,8-4,0% і які оптимально відповідатимуть вимогам механізованого догляду. Удосконалення племінних і продуктивних якостей буде здійснюватися методом чистопородного розведення за лініями та родинами з метою збереження даного генофонду, а відновлення генеалогічної структури - шляхом використання _лемзаводу_х кросів з виходом на представників чистопородних червоних степових лінії або родинних груп через батька або батьків матерів.

Список використаної літератури

1. Буркат В.П. Про теорію консолідації селекційних формувань / В.П.Буркат // Консолідація селекційних груп тварин: теоретичні та практичні аспекти .- К.: Аграрна наука. - 2002. - 58 с.

2. Гузєв І.В.. Методика збереження генофонду локальних порід у закритих популяціях / І.В.Гузєв, О.П. Чиркова// Методики досліджень із селекції, генетики та біотехнології у тваринництві: науковий збірник. - К.: Аграрна наука. - 2005. - С.14-21.

3. Кононенко Н.В. Генеалогічна структура червоної степової породи великої рогатої худоби [каталог] /Н.В.Кононенко.-Київ: Концерн "Селекція"-2002.

4. Полупан В.П. Консолідація селекційних груп тварин: теоретичні та практичні аспекти / Ю.П.Полупан // Консолідація селекційних груп тварин: теоретичні та практичні аспекти. - К.: Аграрна наука. - 2002. - С. 5-27.

3. СТРУКТУРА ПОПУЛЯЦІЇ ТАВРІЙСЬКОГО ТИПУ ПІВДЕННОЇ М'ЯСНОЇ ПОРОДИ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ ЗА АНТИГЕНАМИ ГРУП КРОВІ

В.І. Вороненко, В.Г. Назаренко - кандидати с.-г. наук,

Л.О. Омельченко - канд.біол.наук

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова

"Асканія-Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

Наведено матеріали щодо структури популяції таврійського типу південної м'ясної породи великої рогатої худоби за імуногенетичними маркерами. В популяції виявлено всі 52 еритроцитарні антигени 9 систем груп крові. За частотою кровогрупових факторів та антигенонасиченістю таврійський тип перевищує генофонди комерційних порід півдня України, а також бізона, бантенга, зубра та їх гібридів з домашньою худобою на 46,5-66,1%, а за індексом антигенонасиченості на 49,9-67%.

Ключові слова: генофонд, генотип, еритроцитарні антигени, індекс антигенонасиченості, генетична диференціація, імуноге-нетичний профіль.

В Україні за останні 15 років сформована спеціалізована галузь м'ясного скотарства. Створені та апробовані вітчизняні породи м'ясної худоби: українська м'ясна [1], волинська м'ясна [2], поліська м'ясна [3], південна м'ясна [4]. Ці породи забезпечують економічний та селекційний ефект лише при розведенні в певних грунтово-кліматичних зонах, які забезпечують умови для реалізації їх генетичного потенціалу.

Таврійський тип південної м'ясної породи, створений на основі міжвидової гібридизації з кубинським зебу (Bos indicus), характеризується оригінальністю та специфічністю генофонду, яка зумовлена асиміляцією в оптимальному співвідношенні генів порід, що приймали участь у його виведенні,і забезпечує високу продуктивність тварин (середньодобові прирости живої маси бугайців 1000-1200 г, забійний вихід 60-62%), стійкість до захворювань та екстремальних факторів середовища степової зони.

Мета роботи - аналіз породотворного процесу за імуногенетичними маркерами груп крові.

Методика досліджень. Дослідження проводилися в _лемзаводу таврійського типу південної м'ясної породи "Асканійське" Каховського району Херсонської області. Оскільки в популяції сформовано два генетичні підтипи ("частка" спадковості зебу > 37,5% - у типі зебу, < 37,5% - у типі санта-гертруда), аналіз матеріалів підтипів і таврійського типу в цілому проводили за часткою окремих антигенів та їх сукупності.

Експериментальні дослідження базувалися на визначенні та генетичному аналізі структури груп тварин за імуногенетичними маркерами. Типування тварин таврійського типу проводили з використанням монодиагностикумів 52 еритроцитарних антигенів 9 систем груп крові за загальноприйнятою методикою [5].

Оцінку генетичної диференціації популяції проводили на основі визначення генетичних параметрів та індексів імуногенетичної подібності [6].

Результати досліджень. Матеріали аналізу популяції за імуногенетичними тест-системами наведені у таблиці 1, аналіз якої свідчить про те, що в стаді виявлені абсолютно всі 52 еритроцитарні антигени 9 систем груп крові з частотою від 0,0037 до 0,9609 при індексі антигенонасиченості 0,3974. При цьому за 17 кровогруповими факторами п'яти систем встановлена висока частота (більше 0,5), 7 антигенів чотирьох систем характеризуються низькою концентрацією (менше 0,1) і 28 еритроцитарних антигенів восьми генетичних систем мають середній рівень значень частот (від 0,1 до 0,5).

Для групи тварин у типі зебу єдиним виключенням є відсутність кровогрупового фактору J'₂ системи ЕАВ. У плідників і бугайців також не виявлено антигенів R₁ системи ЕАС та М системи ЕАМ. Найбільш високу частоту встановлено за 19 антигенами (A₁, B₂, G₃, Y₂, A'₁, Q', C₂, E, R₂, F, S₁, H' та інші). Мінімальні показники зустрічності визначені за 10 антигенами (I₁, I₂, O', B'', R₁, C', M, U' і H''), в той час як 22 кровогрупових фактори (Z', K, Q, T₁, D', G', X₁, L, V та інші) характеризуються проміжним рівнем успадкування.

В популяції у типі санта-гертруда у плідників та бугайців не виявлено факторів Z', J'₂, B'', R₁, M, U, U' і H''. В середньому ж в усіх тварин статево-вікових груп цього підтипу спостерігається більш вирівняний спадковий розподіл антигенів. Так, найвищу концентрацію мають 16 антигенів (A₁, G₃, T₂, G', E, R₂, F, H' та інші), найнижчу частоту виявлено тільки за 7 антигенами (B', J'₂, O', R₁, M, U і H''), а середній рівень значень відповідних показників встановлено по максимальній кількості факторів - 29.

Таблиця 1. Частота еритроцитарних антигенів статево-вікових груп тварин таврійського типу та його підтипів



Між двома підтипами тварин визначена вірогідна різниця за частотою 20 еритроцитарних антигенів, при цьому найбільша контрастність значень частот встановлена за факторами A₁, A₂, T₁, T₂, G', K', C₁, C₂ та X₁.

Індекс імуногенетичної схожості за сукупністю кровогрупових факторів двох популяцій у типі зебу та у типі санта-гертруда дорівнює 0,8329±0,0279, що також вказує на наявність суттєвих генотипових відмінностей, а коефіцієнти кореляції цих груп із середніми показниками типу в цілому знаходяться відповідно на рівні 0,9319±0,0147 і 0,9010±0,0200, що свідчить про достатньо високий рівень подібності.

Для проведення поглибленого аналізу експериментального матеріалу з визначення в порівняльному аспекті особливостей антигенофонду таврійського типу південної м'ясної породи та його підтипів здійснена графічна побудова імуногенетичних профілів. На рисунку 1 наведене зображення антигенної структури зазначених селекційних формувань на полігонах розподілу, де вісь абсцис відповідає набору антигенів окремих генетичних систем груп крові, а вісь ординат - частотам цих антигенів. Порівняння імуногенетичної структури та наведених графічних побудов з відповідними параметрами генофондів і профілями таких спеціалізованих м'ясних і молочних порід, як шароле, абердин-ангуська, герефордська, лимузин, українська м'ясна, волинська м'ясна, поліська м'ясна, голштинська, червона молочна, чорно-ряба молочна та ін., дозволяє прийти до висновку про наявність специфічності та оригінальності генофонду новостворених типу і підтипів південної м'ясної породи. Специфічність та оригінальність генофонду таврійського типу обумовлена насамперед тим, що при його створенні використана значна кількість порід в складному відтворному схрещуванні: червона степова, санта-гертруда, сіра українська, шароле, герефордська і кіанська, а в подальшому широко застосована гібридизація з зебу. До того ж, в якості материнської породи в більшості випадків були використані не чистопорідні тварини червоної степової породи, а корови і телиці асканійського заводського типу цієї породи, який в свою чергу виведений шляхом відтворного схрещування червоної степової, курганської порід та молочних шортгорнів і на ранніх етапах теж мала місце гібридизація червоної степової худоби із зебу. Генотипова специфіка зазначеної великої кількості порід і зебу в комплексі обумовили оригінальність генофонду і імуногенетичного профілю створеного таврійського типу південної м'ясної породи.

Рисунок 2. Імуногенетичні профілі таврійського типу південної м'ясної породи та його підтипів.

- система EAB; II - системи EAC та EAS; III - системи EAA, EAF, EAJ, EAL, EAM і EAZ.

Для оцінки генетичних процесів у типі проведено також аналіз на популяційно-статистичному рівні взаємозв'язків генотипів тварин статево-вікових груп двох популяцій (у типі санта-гертруда та у типі зебу) за сукупністю усіх визначених кровогрупових факторів (таблиця 2).

Імуногенетична схожість статево-вікових груп тварин у типі зебу практично в усіх випадках є дещо вищою у порівнянні з відповідними генетичними зв'язками статево-вікових пар стада у типі санта-гертруда. Виявлена тенденція взаємовідносин свідчить про те, що останнім часом в селекції популяцій застосовується інтенсивніший відбір тварин з більш високими "частками" крові зебу.

Таблиця 2. Імуногенетична схожість статево-вікових груп двох популяцій тварин таврійського типу

Групи	Плідники	Бугайці	Корови	Телиці	Популяція
Плідники	х	0,830±0,104	0,852±0,098	0,848±0,097	0,865±0,090
Бугайці	0,814±0,147	х	0,880±0,040	0,919±0,031	0,946±0,022
Корови	0,830±0,117	0,820±0,091	х	0,884±0,037	0,922±0,026
Телиці	0,821±0,122	0,835±0,090	0,885±0,039	х	0,945±0,020
Популя-ція	0,850±0,110	0,848±0,082	0,921±0,022	0,926±0,029	х

Примітка: у верхній частині таблиці - популяція тварин у типі зебу у нижній частині таблиці - популяція у типі санта-гертруда

Паралельно показники індексів імуногенетичної схожості вказують на достатньо високий ступінь генетичної однорідності як сформованих підтипів, так і створеного таврійського типу. Одночасно дані таблиць 1 і 2 підтверджують наявність значного резерву спадкової мінливості для реалізації ефективного індивідуально-групового підбору та відбору як в окремих популяціях, так і в таврійському типі в цілому.

З метою всесторонньої оцінки генотипових особливостей виведеного типу на антигенному рівні проведено порівняльний аналіз порід, типів і видів тварин, які розводяться на півдні України (таблиця 3).

Порівняльний аналіз наведених експериментальних даних вказує на те, що характерною відмінністю тварин таврійського типу від інших груп є наявність в їх генотипах найбільшої чисельності визначених антигенів - 21,79±0,20, що складає 41,9% від загальної кількості досліджених. В цьому ж плані найвище значення індексу антигенонасиченості 0,3974 є також важливою імуногенетичною особливістю таврійського типу.

Таблиця 3. Характеристика порід, типів і видів тварин за кількістю виявлених антигенів

Групи тварин	Го-лів	Виявлено антигенів	Індекс антигено-насиченості
		М±m	Cv	у % від загальної кількості
Таврійський тип південної м'ясної породи	412	21,79±0,20	18,63	41,90	0,3974
Сіра українська порода	192	20,42±0,25	16,96	39,26	0,3723
Родичі ВРХ та їх гібриди зі свійською худобою	481	14,87±0,23	33,92	28,60	0,2625
Українська червона молочна порода	383	13,12±0,15	22,37	25,23	0,2379
Українська чорно-ряба молочна порода	836	14,75±0,09	17,64	28,36	0,2651

Бантенги, зубри, бізони, зебу, їх гібриди зі свійською худобою, а також комерційні породи південного регіону характеризуються невеликою кількістю встановлених антигенів (13,12 - 14,87) і невисокими значеннями коефіцієнтів антигенонасиченості (0,2379 - 0,2651). Таврійський тип вірогідно перевищує вказані групи тварин за кількістю кровогрупових факторів на 46,5-66,1%, а за показниками антигенонасиченості - на 49,9 - 67,0%. При цьому у типі має місце невисока в порівнянні з іншими породами і видами тварин варіабельність ознаки (Cv=18,63%), що є свідченням супутної типізації в процесі селекції за основними критеріями відбору. Аналогічні відмінності таврійський тип у більшості випадків має і в порівнянні зі спеціалізованими імпортними та створеними м'ясними породами, що розводяться в інших зонах України.

Сіра українська порода, яка характеризується стійкістю до захворювань та високими адаптаційними якостями до спекотного південного клімату, за проаналізованими генетичними параметрами найбільше наближається до таврійського типу: число антигенів і індекс антигенонасиченості у неї менші лише на 6,7%. Звідси витікає правомірність висновку про те, що наявність великої кількості антигенів і висока їх концентрація в генофонді є індикатором і молекулярним маркером притаманних створеному таврійському типу південної м'ясної породи адаптаційних якостей до сухого спекотного клімату, резистентності до захворювань і відносної невибагливості до умов годівлі та утримання.

В той же час подібність сірої української худоби і таврійського типу за проаналізованими імуногенетичними ознаками не свідчать про високу схожість їх генофондів, оскільки експериментальні матеріали вказують на наявність суттєвих відмінностей в показниках частотної концентрації і профілю антигенів (таблиця 3, рисунок 2).

Порівнювані імуногенетичні профілі свідчать про наявність суттєвої відмінності в їх просторовій конфігурації, особливо це стосується відповідних параметрів поліфакторних систем ЕАВ, ЕАС і ЕАS.

За структурою частот антигенів суттєвих відмінностей не виявлено тільки в однофакторних системах EAJ, EAL і ЕАМ, в усіх інших випадках встановлена вірогідна різниця між популяціями. Так, в ЕАА системі відмінність виявилася вірогідною за всіма трьома антигенами. В системі ЕАВ при ідентифікації 27 антигенів флюктуюча достовірна різниця встановлена за 22 факторами, що складає 81,5%, в системах ЕАС і ЕАS аналогічні відмінності виявлені відповідно у 60,0 і 33,3 відсотках випадків.

Загалом в порівнюваних популяціях суттєву різницю визначено за частотою 36 антигенів (69,2%), в тому числі з перевагою на користь таврійського типу - за 20 кровогруповими факторами, а в 16 варіантах попарних порівнянь концентрації були вищими у сірої української худоби. Індекс імуногенетичної схожості за сукупністю 52 антигенів характеризується відносно невисоким значенням і дорівнює 0,6979±0,0313.

Таким чином, при високій подібності за загальною кількістю встановлених еритроцитарних антигенів і значень індексів антигенонасиченості структурна організація генофондів таврійського типу і сірої української худоби має суттєві відмінності.

В цілому, всі вищенаведені експериментальні матеріали і результати імуногенетичного аналізу свідчать про те, що тварини таврійського типу акумулювали в оптимальному сполученні в своїх генотипах спадкові особливості зебу і спеціалізованих порід, які приймали участь у його створенні, що обумовлює оригінальність і специфічність генофонду нового селекційного формування.

Організація в подальшому системного імуногенетичного моніторингу в стаді таврійського типу буде сприяти накопиченню даних по тестуванню тріад "батько-мати-потомок" і на основі сімейно-генетичного та популяційного аналізу визначати генотипові особливості груп тварин різного ієрархічного порядку на алельному та генотиповому рівнях.



Рисунок 2. Імуногенетичні профілі таврійського типу південної м'ясної породи і сірої української породи. I - система EAB; II - системи EAC та EAS; III - системи EAA, EAF, EAJ, EAL, EAM і EAZ

Список використаної літератури

1. Козырь В.С. Мясные породы скота в Украине./В.С. Козырь, Н.И. Соловьев.- Днепропетровск,1997.-324 с.

2. Янко Т.С. Волинська м'ясна порода великої рогатої худоби./Т.С. Янко, С.В. Тулайдан //Науково-виро-бничий бюлетень "Селекція". Нац. об-ня про племінній справі у тваринництві "Укрплем-об'єднання".- Київ, 1995.- Число друге.- С.101-108.

3. Спека С.С. Поліська м'ясна порода великої рогатої худоби./ С.С. Спека.-Київ, 1999.-271 с.

4. Вороненко В.І. Створення типу м'ясної худоби на основі міжвидової гібридизації. / В.І. Вороненко, Л.О. Омельченко// Вісник аграрної науки.- 2008.-№1.-С.40-43.

5. Мотоушек И. Группы крови крупного рогатого скота./ И. Мотоушек.- Киев. Урожай,1964.-170 с.

6. Животовский Л.А. Популяционная биомет-рия./ Л.А. Животовский.- Москва: Наука.-1991.-271 с.

5. ІМУНОГЕНОФОНД ТИПІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЧЕРВОНОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ

В. І. Вороненко, В. Г. Назаренко,

Г. І. Буюклу - кандидати с.- г. наук, Г. І. Рукавникова

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова

"Асканія-Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

Ю. П. Полупан - кандидат с.-г. наук

^*Інститут розведення і генетики тварин УААН

Наведено результати наукової роботи з визначення імуногенетичного статусу голштинізованого, жирномолочного внутріпородних та таврійського зонального типів великої рогатої худоби української червоної молочної породи на основі дослідження їх структури за 52 еритроцитарними антигенами 9 систем груп крові та за алелями багатофакторної системи ЕАВ. На основі порівняльного аналізу із застосуванням ряду генетико-математичних методів у моніторингових дослідженнях визначено рівень генетичної диференціації, специфічності та консолідації створених селекційних формувань.

Ключові слова: велика рогата худоба, еритроцитарні антигени, алелі, генетична структура, імуногенетичний аналіз.

Сучасна ситуація вимагає різкого збільшення виробництва продукції тваринництва у господарствах різних форм власності, що може бути забезпечене на основі впровадження ефективних методів селекції, прискорення темпів удосконалення існуючих та створення і консолідації нових порід і типів сільськогосподарських тварин.

Необхідно підкреслити, що поліпшення існуючих та виведення нових високопродуктивних порід і типів сільськогосподарських тварин на основі залучення кращих світових генофондів пов'язане із застосуванням сучасних методів генетики і біотехнології, серед яких важливе місце займають імуногенетичні дослідження [1], оскільки групи крові є поки що єдиними генетичними маркерами, які широко використовуються і будуть ще довгі роки застосовуватись в більшості країн світу з розвиненим тваринництвом для вирішення комплексу теоретичних і практичних селекційних питань [2].

На сучасному етапі набуває також особливого значення розробка ефективних методів збереження, покращання та раціонального використання генофондів локальних, високопродуктивних комерційних та новостворених порід і типів молочної худоби на основі довгострокового імуногенетичного моніторингу [3]. Саме в цьому плані останнім часом імуногенетичні методи результативно застосовуються для оцінки генетичних процесів у популяціях, для аналізу генетичної структури типів і порід, які створюються, та для визначення мікроеволюційних змін в ряду суміжних поколінь при їх удосконаленні.

У південному регіоні України проводяться довгострокові багатопланові імуногенетичні дослідження з метою покращання племінних та продуктивних якостей сільськогосподарських тварин [4]. При цьому на всіх етапах виведення та удосконалення української червоної молочної породи великої рогатої худоби здійснювався імуногенетичний контроль селекційних процесів, визначено алелофонд і структуру новоствореної та покращувальних голштинської, англерської та червоної датської порід [5], а також заводських ліній голштинізованого і жирномолочного типів [6,7], але недостатньо вивчено в статиці та динаміці генетичну структуру внутріпородних і зональних типів.

З огляду на зазначене, в основу досліджень поставлено завдання вивчити антигенофонд і алелофонд, імуногенетичну структуру і особливості внутріпородних голштинізованого, жирномолочного і "синтетичного" типів, а також зонального заводського таврійського типу української червоної молочної породи та визначити рівень їхньої диференціації і консолідації за молекулярно-генетичними маркерами.

Матеріал і методика досліджень. Імуногенетичний аналіз генофонду жирномолочного (ЖЧМ) і голштинізованого (ГЧМ), а також "синтетичного" (СЧМ) внутріпородних типів апробованої і затвердженої у 2005 році української червоної молочної породи проведено в стаді племзаводу приватно-орендного кооперативу "Зоря" Білозерського району Херсонської області. Відносно небагаточисельний з умовною назвою "синтетичний" тип у структурі породи створено селекціонерами в останні роки шляхом схрещування між собою жирномолочного і голштинізованого типів, що відповідає задекларованому і рекомендованому програмою селекції української червоної молочної породи напрямку розширеного відтворення останнього [8]. Проведено також аналіз геноструктури високоцінної в племінному відношенні помісної групи тварин від схрещування чистопородних англерів і голштинів (анг х гл) та таврійського зонального заводського типу в цілому. Імуногенетичне типування тварин здійснювали за загальноприйнятою методикою [9] з використанням стандартних монодіагностикумів 53 еритроцитарних антигенів 9 систем груп крові. Оцінку диференціації та схожості типів проводили шляхом визначення генетичних параметрів [10], індексів імуногенетичної подібності [11] та генетичних дистанцій [12].

Результати досліджень. Аналіз порід та популяцій за антигенами груп крові дозволяє вивчати їх генетичні особливості в різні періоди селекції [13], тому на першому етапі проведено дослідження з визначення структурних відмінностей типів за частотою комплексу кровогрупових факторів. В обстежених групах тварин виявлені майже всі антигени (окрім Z') з концентрацією від 0,0007 до 0,8933 (табл. 1)

Таблиця 1. Спектр і частота антигенів типів червоної молочної породи

Групи крові	Жирно-молочний тип	Голштинізований тип	"Синтетичний" тип	Англерська х голштинська	Таврійський тип
система	антиген
A	A1	0,6100	0,5839	0,5818	0,7036	0,6020
	A2	0,6100	0,5839	0,5818	0,7115	0,6029
	Z'	0,0	0,0	0,0	0,0	0,0
B	B2	0,5700	0,4622	0,5818	0,4783	0,4826
	G2	0,1700	0,2977	0,3091	0,2332	0,2720
	G3	0,2133	0,3251	0,3273	0,2451	0,2996
	K	0,1200	0,0983	0,1454	0,1146	0,1046
	I1	0,0233	0,0268	0,0364	0,0	0,0233
	I2	0,1400	0,1124	0,1273	0,0988	0,1151
	O1	0,2633	0,3358	0,4000	0,2925	0,3219
	O2	0,3333	0,4120	0,4727	0,3636	0,3965
	P2	0,2167	0,1579	0,0909	0,1616	0,1650
	Q	0,0833	0,0515	0,0545	0,0474	0,0556
	T1	0,0467	0,0241	0,0545	0,0079	0,0262
	T2	0,0467	0,0247	0,0545	0,0079	0,0266
	Y2	0,5667	0,5973	0,5636	0,5771	0,5896
	A'1	0,1733	0,2595	0,2727	0,3241	0,2553
	A'2	0,1800	0,3324	0,2727	0,3636	0,3126
	B'	0,0033	0,0047	0,0	0,0	0,0038
	D'	0,0567	0,1090	0,0727	0,1107	0,1008
B	E'2	0,2567	0,3291	0,3273	0,2332	0,3072
	G'	0,3367	0,2702	0,1818	0,3123	0,2824
	I'	0,0700	0,0535	0,1273	0,0435	0,0566
	K'	0,0967	0,1023	0,1091	0,0988	0,1013
	J'2	0,0767	0,0990	0,0545	0,1067	0,0956
	O'	0,2200	0,2542	0,2545	0,2609	0,2501
	P'	0,2800	0,1826	0,2364	0,1739	0,1968
	Q'	0,3467	0,3625	0,3454	0,3399	0,3571
	Y'	0,1133	0,1057	0,0909	0,1028	0,1060
	B''	0,0	0,0007	0,0	0,0	0,0005
	G''	0,1967	0,1559	0,0909	0,1383	0,1579
C	C1	0,3067	0,2060	0,2545	0,2055	0,2216
	C2	0,4900	0,3311	0,3454	0,2767	0,3476
	E	0,3667	0,4194	0,4364	0,3202	0,4004
	R1	0,0	0,0027	0,0	0,0	0,0019
	R2	0,6100	0,4542	0,5454	0,3518	0,4665
	W	0,2533	0,1946	0,2545	0,1067	0,1940
	X1	0,1200	0,1017	0,0	0,0711	0,0980
	X2	0,4367	0,6288	0,4727	0,6798	0,6034
	C'	0,4867	0,3719	0,4364	0,3919	0,3924
	L'	0,1400	0,1492	0,1454	0,1818	0,1517
F	F	0,8933	0,8656	0,8727	0,8775	0,8712
	V	0,1067	0,1344	0,1273	0,1225	0,1288
J	J	0,1074	0,1564	0,2372	0,1087	0,1458
L	L	0,1476	0,1607	0,1261	0,1518	0,1569
M	M	0,0305	0,0244	0,0183	0,0383	0,0268
S	S1	0,1400	0,1351	0,0727	0,1028	0,1303
	H'	0,8100	0,7385	0,6727	0,7431	0,7475
	U	0,0867	0,0776	0,1091	0,0988	0,0823
	U'	0,5100	0,4194	0,5273	0,4111	0,4341
	H''	0,0833	0,0669	0,0909	0,0988	0,0737
	U''	0,0833	0,0522	0,1091	0,0870	0,0623
Z	Z	0,2789	0,2598	0,2137	0,2915	0,2651
Голів	300	1495	55	253	2103
Коефіцієнт антигено-насиченості	0,2435	0,2390	0,2431	0,2334	0,2391

За середніми значеннями коефіцієнтів антигенонасиченості типи червоної молочної породи не мають суттєвих відмінностей. Разом з тим, жирномолочний і голштинізований типи вірогідно відрізняються за частотою 16 антигенів із 52 виявлених (30,8%): B₂, G₂, G₃, O₁, O₂, A'₁, A'₂, E'₂, P', C₁, C₂ R₂, X₂, C', H', U'. В порівнянні з синтетичним жирномолочний тип має суттєві відмінності за частотою 12 антигенів (23,1%): G₂, G₃, O₁, O₂, P₂, A'₁, A'₂, G', C₂, X₁, J, H', а голштинізований - тільки за 7 антигенами (13,5%): B₂, G', R₂, X₁, X₂, J, U'. Група від схрещування чистопородних тварин англерської і голштинської порід має достовірну різницю в порівнянні з жирномолочним типом за частотою 12 кровогрупових факторів (A₁, A₂, B₂, A'₁, A'₂, P', C₁, C₂, R₂, W, X₂, U'), а з голштинізованим - тільки за 6 антигенами (A₁, A₂, E'₂, E, R_,2, W).

Популяція таврійського типу у порівнянні з жирномолочним і синтетичним типами та помісями англерів з голштинами характеризується наявністю вірогідних відмінностей за частотою 11-18 факторів груп крові, що складає 21,2-34,6%. Разом з тим, таврійський тип практично не має достовірної різниці за концентрацією жодного з антигенів відносно голштинізованого типу. Відсутність відмінностей в даному випадку обумовлена насамперед тим, що останній за чисельністю тварин займає найбільшу пи...