281,03,56 ^**

249,05,82 ^*

*P< 0,05, **P< 0,001

У 18- місячному віці найвищу живу масу мали бугайці, яких утримували на підсисі протягом чотирьох місяців. Проте ця різниця склала лише 3%. Проведений контрольний забій показав, що тривалість підсису суттєво не впливає на забійні показники. Подовження підсисного періоду з 4 до 7 місяців вплинуло на вихід внутрішнього жиру із туші (табл. 2), за іншими показниками спостерігається тенденція до їх збільшення із скороченням тривалості підсисного періоду до чотирьох місяців.

Таблиця 2. Забійні показники та морфологічний склад правих півтуш, n=5

Показник	Група
	І	ІІ	ІІІ
Жива маса у 18 міс, кг	496,66,13	488,80,89	487,84,16
Передзабійна жива маса, кг	486,43,33	480,21,34	478,43,70
Маса туші, кг	277,53,12	272,60,83	271,92,21
Маса внутрішнього жиру, кг	12,20,33	12,680,43	13,220,23 *
Вихід туші, %	57,05	56,78	56,83
Вихід жиру %	2,5	2,64	2,76
Забійна жива маса, кг	289,723,42	285,320,78	282,082,22
Забійний вихід, %	59,55	59,48	59,63
Маса шкури, кг	39,2 0,34	38,40,18	38,360,33
Вихід шкури. %	8,06	8,0	8,02
Маса охолодженої півтуші, кг	138,31,01	135,80,55	135,30,89
Маса кісток, кг	24,340,33	23,040,23 *	23,020,37 *
Маса м'якушу,кг	111,60,55	110,60,77	110,10,74
Маса хрящів і сухожилок, кг	2,390,10	2,150,03 *	2,140,04 *
Вихід кісток,%	17,6	17,0	17,01
Вихід м'якушу,%	80,7	81,4	81,4
Вихід хрящів і сухожилок, %	1,73	1,58	1,58
М'якушу на кг кісток	4,59	4,80	4,78

* P< 0,05

Продовження підсисного періоду дещо вплинуло на морфологічний склад півтуш дослідних бугайців (табл.2). Встановлено, що із скороченням тривалості підсису на 2-3 місяці зростає маса кісток (P<0,05) і відповідно їх вихід, а також збільшується вихід інших неїстівних складових півтуш - хрящів і сухожилок (P<0,05). Із отриманих даних видно, що при практично однаковому виході їстівної частини туші у всіх групах знижується вихід м'яса на 1кг кісток у I групі.

Висновки. Вік відлучення ангуських бугайців із 6-7 до 4 місяців впливає:

- на зростання середньодобового та абсолютного приросту живої маси після відлучення до 18 місяців відповідно на 19,5 і 28,7%, (Р<0,001);

на морфологічний склад півтуш дослідних бугайців - зростає маса кісток (P<0,05) і відповідно їх вихід, а також збільшується вихід інших не їстівних складових півтуш - хрящів і сухожилок (P<0,05), знижується вихід м'яса на 1 кг кісток на 4,5%.

Список використаної літератури

1.Grings E. E., Short R. E., Klement K. D., Geary T. W., MacNeil M. D., Haferkamp M. R., Heitschmidt R. K. Calving system and weaning age effects on cow and preweaning calf performance in the Northern Great Plains // J. Anim. Sci.- 2005.- V. 83.- P.2671-2683

2.Kruse R.E., Tess M.W., Grings E.E., Heitschmidt R.K., Phillips W.A., Mayeux Jr. H.S. Evaluation of beef cattle operations utilizing different seasons of calving, weaning stratigies, post-weaning management, and retained ownership // Western Section of Animal Science Proceedings - 2004.- V. 55. -P.122-125.

3. Story C. E., Rasby R. J.,Clark R. T., Milton C. T. Age of calf at weaning of spring-calving beef cows and the effect on cow and calf performance and production economics // J. Anim. Sci.- 2000.- V.78. - P.1403.

4. Phillips W. A.,Grings E. E., Short R. E., . Heitschmidt R. K, Coleman S. W., Mayuex.H. S. Effect of calving season on stocker and feedlot performance // Prof Anim. Sci. - 2006.- V. 22. - P. 392.

5. Schoonmaker J. P., Loerch S. C., Fluharty F. L., Zerby H. N., Turner T. B. Effect of age at feedlot entry on performance and carcass characteristics of bulls and steers // J. Anim. Sci.- 2002.- V. 80. - P. 2247.

6. Fluharty F. L., Loerch S. C., Turner T. B. , Moeller S. J., Lowe G. D. Effects of weaning age and diet on growth and carcass characteristics in steers // J. Anim. Sci. - 2000. - V. 78. - P.1759.

7.Нормы и рационы кормления сельскохозяйственных животных: справочное пособие/ [под ред. Калашникова А.П., Клейменова Н.И.] - М: Агропромиздат, 1985

8.Методические рекомендации по оценке мясной продуктивности и качества мяса крупного рогатого скота. ВАСХНИЛ. - М., 1990. - 86с.

9. Методика оцінки бугаїв м'ясних порід / Відпов. за вип. А.М. Угнівенко.- К.:Видавничий центр НАУ, 2005.- 16с.

10. ВПЛИВ ІНТЕНСИВНОСТІ РОЗВИТКУ РЕМОНТНИХ ТЕЛИЦЬ ТАВРІЙСЬКОГО ТИПУ УКРАЇНСЬКОЇ ЧЕРВОНОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ НА ЇХ ПРОДУКТИВНІСТЬ

Р.О.Кобзарь

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова "Асканія-Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

Викладено результати досліджень щодо росту та розвитку ремонтних телиць шести генотипів української червоної молочної породи та подальшої їх продуктивності. Встановлено, що недостатня інтенсивність росту призвела до більш пізніх строків плідного осіменіння, проте майже не позначилася на молочній продуктивності.

Ключові слова: телиці, українська червона молочна порода, генотипи, жива маса, ріст та розвиток, молочна продуктивність.

В умовах інтенсифікації молочного скотарства вирощування високопродуктивних корів з мінімальними витратами виробничих ресурсів і капіталовкладень з розрахунку на голову та одиницю продукції є важливим завданням розвитку галузі [4]. Тобто необхідно створювати тварин, які забезпечували б високу молочну продуктивність протягом тривалого періоду їх використання [2, 3].

В теорії і практиці зоотехнії існують різні точки зору щодо впливу інтенсивного вирощування ремонтних теличок на їх подальшу молочну продуктивність [3].

Дослідження, проведені рядом науковців, свідчать, що телиці, які характеризувалися більшою живою масою в різні періоди вирощування, в подальшому мали кращу молочну продуктивність [1]. Деякі дослідники вважають, що різна інтенсивність вирощування телиць від народження до отелення суттєво не впливає на формування молочної продуктивності. Проте інтенсивне вирощування теличок дозволяє знизити собівартість вирощування однієї корови, скоротити вік першого парування, збільшити їх живу масу, покращити показники м'ясної продуктивності [2].

Тому вивчення залежності рівня молочної продуктивності корів української червоної молочної породи різних генотипів від швидкості росту і розвитку в різні вікові періоди набуває актуального значення.

Матеріал і методика досліджень. Дослідження проведені в стаді племзаводу "Зоря" Білозерського району Херсонської області на поголів'ї великої рогатої худоби української червоної молочної породи. Для цього було сформовано 6 груп тварин різних генотипів у кількості 514 голів, у тому числі: I група - АН ? ЧД - 14 голів; II група - ЧС ? АН ? ЧД - 26 голів; III група - тварини з "часткою крові" голштинської породи до 25% - 114 голів; IV група - тварини з "часткою крові" голштинів до 50% - 87 голів; V група - тварини з "часткою крові" голштинів до 75% - 204 голів; VI група - тварини з "часткою крові" голштинів понад 75% - 69 голів. Всі досліджувані групи знаходилися в однакових умовах годівлі та утримання. Умови утримання корів та молодняку, ветеринарний захист відповідають сучасним зооветеринарним вимогами і сприяють реалізації генетичного потенціалу молочної продуктивності.

Показники росту та розвитку, молочної продуктивності (надій, вміст жиру в молоці, кількість молочного жиру) оцінювали за даними первинного зоотехнічного обліку.

Біометричну обробку результатів досліджень проводили за алгоритмами М. О. Плохинського з використанням ПЕОМ та програми Microsoft Excel.

Результати досліджень. Відомо, що показниками зміни маси тіла тварин у зоотехнії є жива маса та приріст, які характеризують їх господарську і фізіологічну скоростиглість. Динаміка живої маси піддослідних телиць різних порід в основні періоди вивчення особливостей їх росту наведена у таблиці 1.

Таблиця 1. Динаміка живої маси телиць різних генотипів української червоної молочної породи,

Вік дослід-жуваних тварин, міс.	Генотип, група
	АН?ЧД, І	ЧС?АН? ?ЧД, ІІ	голштини до 25%, ІІІ	голштини до 50%, IV	голштини до 75%, V	голштини > 75%, VІ
n	14	26	114	87	204	69
п/нар.	21,4±1,1	22,0±0,6	22,5±0,3	22,2±0,4	21,9±0,3	22,1±0,4
3	72,5±2,7	68,9±0,6	73,7±1,4	75,1±1,6	75,7±1,0	76,1±1,6
6	117,5±10,6	109,2±6,1	125,9±3,5	120,6±4,2	123,2±2,0	124,6±3,2
9	165,2±13,6	160,9±9,3	173,2±4,3	173,7±5,1	169,8±2,9	168,5±5,1
12	224,4±10,6	212,2±10,3	222,4±5,2	217,5±6,5	216,3±4,3	218,9±7,2
15	267,9±14,6	249,3±12,5	259,7±6,5	256,0±8,2	252,0±5,3	244,7±9,1
18	303,3±16,2	287,4±12,3	298,8±6,5	290,7±9,4	268,7±5,2	274,2±8,0

Аналіз результатів досліджень вказує на те, що телички піддослідних груп при народженні мали майже однакову живу масу. Але більшою живою масою характеризувалися тварини з "часткою крові" за голштинами до 25%, що на 5,1% більше за живу масу ровесниць І групи. Однак вірогідної різниці між цими показниками не встановлено.

Вивчення живої маси теличок досліджуваних груп показало, що найменшу інтенсивність росту протягом вирощування мали тварини ІІ групи. Слід зазначити, що таке відставання у рості спостерігається до 12-місячного віку, потім темпи розвитку ремонтного молодняку ІІ групи дещо збільшуються у порівнянні з ровесницями, проте не суттєво. Так, у 3-місячному віці за живою масою телиці VI групи достовірно переважали ровесниць ІІ групи на 7,2 кг, або на 10,4% (Р>0,999). Різниця між іншими групами не була достовірною.

У віці 6 місяців жива маса телиць, генотип яких містить найменшу частку голштинів (до 25%) була найвищою і становила 125,9 кг, що на 16,7 кг, або 15,3% більше, ніж у тварин ІІ групи (Р>0,95). В цілому голштинізовані тварини переважали ровесниць жирномолочного типу на 11,5 кг, або 10,2%.

Починаючи з 12-місячного віку перевагу за живою масою мали ремонтні телички І та ІІ дослідних груп.

У 15-місячному віці також найбільша жива маса зафіксована у телиць І групи. Вона на 23,2 кг, або 9,3 % більша за ровесниць, кровність яких за голштинської породою 75% і більше.

У віці 18 місяців ситуація майже не змінилася, тобто телиці І групи за показниками живої маси продовжували утримувати перше місце у порівнянні з ровесницями ІІ та ІІІ груп. Найменші середньодобові прирости зафіксовані у телиць V групи, які становили лише 185,6 г, що спричинило значне відставання їх за живою масою від ровесниць інших груп. Так, вони на 34,6 кг, або на 12,9%, були меншими за тварин першої групи.

Слід відмітити, що телиці досліджуваних груп протягом усього періоду вирощування відставали в розвитку відповідно стандарту породи. У 18-місячному віці вони мали на 14,6-24,3% меншу живу масу, ніж передбачено, в результаті чого вік першого осіменіння збільшився. Так, перше плідне осіменіння відбулося найраніше (майже в 23 місяці) у телиць І групи з найбільшою живою масою - 303,3 кг, а найпізніше - у телиць VІ групи з живою масою 274,2 кг (у віці 25 місяців).

Таким чином, можна зауважити, що до річного віку не було виявлено певної групи телиць, яка б характеризувалася сталими високими темпами росту, проте можна виділити генотип тварин, які протягом усього зазначеного періоду мали найменшу живу масу, що скоріше всього було обумовлено наявністю у породному складі червоної степової породи. З 12-місячного віку лідерами за живою масою визначилися телиці першої групи, генотип яких не містить червоної степової та голштинської порід. Такий результат можна пояснити лише неякісним рівнем годівлі, до якого досить примхливі тварини голштинської породи.

Залежність молочної продуктивності корів від їх генотипів наведено у таблицях 2 та 3.

Таблиця 2. Молочна продуктивність корів різних генотипів за І лактацію,

Генотип	Біометрич-ний параметр	Показник
		Надій, кг	Вміст жиру, %	Молочний жир, кг	Жива маса, кг
АН?ЧД (n=14) І група		3681,1±232,6	3,87±0,05	142,5±10,2	457,5±1,3
	Cv, %	23,6	4,2	22,7	0,8
ЧС?АН?ЧД (n=26) ІІ група		4355,6±240,7	3,82±0,01	166,5±9,8	450,3±4,6
	Cv, %	28,2	2,4	28,3	3,9
Голштини до 25% (n=113) ІІІ група		4115,5±122,5	3,84±0,01	158,2±4,9	454,0±2,2
	Cv, %	31,6	3,6	30,6	4,4
Голштини до 50% (n=89) ІV група		4297,2±144,0	3,81±0,01	163,8±5,5	452,8±2,5
	Cv, %	31,6	2,2	30,1	3,8
Голштини до 75% (n=202) V група		4907,9±92,4	3,76±0,02	184,7±3,8	452,1±4,4
	Cv, %	26,8	5,7	27,8	7,8
Голштини вище 75% (n=68) VІ група		4800,5±165,1	3,79±0,01	181,7±6,6	453,5±7,7
	Cv, %	28,4	1,7	28,3	6,5

З приведених даних видно, що вищий надій по І лактації мали тварини, генотип яких містить до 75% голштинів (4907,9 кг) і дещо менший мали корови з максимальною "часткою крові" за голштинами (4800,5 кг). Тварини І групи мали надій на 1226,8 кг (33,3%) менше, ніж корови V групи, та на 1119,4 кг (30,4%) менше за VІ групу.

За вмістом жиру в молоці суттєвої різниці між групами не встановлено. Максимальна розбіжність за цим показником становить 0,11% (Р>0,95) на користь корів І групи, що відносяться до жирномолочного типу. Проте навіть високий вміст жиру в молоці корів генотипу АН?ЧД не вплинув на важливий показник - кількість молочного жиру, отриманого протягом всього періоду лактації. Так, тварини І групи дали менше молочного жиру, ніж корови з кровністю 50-74% за голштинами на 42,2 кг, або 22,8% (Р>0,999); ніж корови з максимальним вмістом "крові" голштинів - на 39,2 кг, або 21,6% (Р>0,99); ніж тварини, що не містять в своєму генотипі поліпшуючої породи, та ті, що мають її в межах 25-49%, - на 24,0 кг, або 14,0%, та 21,3 кг, або 13,0% відповідно (Р>0,90). Такий результат отриманий за рахунок набагато вищих надоїв.

Слід зазначити, що первістки всіх груп, окрім першої, відповідали вимогам цільового стандарту за надоєм по українській червоній молочній породі. Надій за 305 днів лактації зазначеної групи тварин був меншим на 118,9 кг, або на 3,1%.

За живою масою тварини всіх досліджуваних груп достовірно не різнилися, але перевищували вимоги стандарту.

Аналіз молочної продуктивності корів за другу лактацію (табл. 3) дає підставу стверджувати, що в умовах цього господарства кращими є тварини V та VI груп, тобто особини з високою часткою спадковості голштинської породи. Так, корови V групи мали надій на 26,4 % більше, ніж ровесниці І групи (Р>0,999), на 14,9 % - ніж ІІ (Р>0,99), на 13,9 % - ніж ІІІ та 19,4 % - ніж ІV груп (Р>0,999). Вміст жиру в молоці коливався в межах 0,03 %, максимальний показник встановлений у ІІІ та ІV групах. Молочного жиру отримано більше від тварин V та VI груп за рахунок вищих надоїв.

Таблиця 3. Молочна продуктивність корів різних генотипів за ІІ лактацію,

Висновки.

1. Аналіз вирощування ремонтних телиць червоної молочної породи показав, що тварини всіх генотипів протягом всього періоду вирощування відставали від породного стандарту. Слід відмітити, що тварини з часткою спадковості голштинської породи характеризуються дещо більшими показниками живої маси у віці 3, 6, 9 місяців. З 12-місячного віку перевагу за живою масою мали ремонтні телиці І та ІІ груп.

2. Незважаючи на низьку інтенсивність вирощування, корови української червоної молочної породи протягом двох лактацій здебільшого мали молочну продуктивність, що відповідала вимогам цільового стандарту, окрім тварин першої та четвертої груп. Можна зауважити, що корови з часткою спадковості голштинської породи 50% і більше значно перевищили встановлені стандартом норми, а, отже, виявилися кращими з огляду на кількість молочного жиру, отриманого від них.

Список використаної літератури

1. Антоненко С. Ф. Влияние живой массы телочек в 6-ти месячном возрасте на рост, развитие и молочную продуктивность/ С. Ф. Антоненко // Основоположник зоотехнической науки П.Н. Кулешов и перспективы развития специальности по зоотехнии и ветеринари: мат. междунар. науч.-практ. конф., посвящ. 140-летию П.Н. Кулешова - Харьков, 1995. - С. 30;

2. Горбунов В. И. Влияние интенсивности выращивания телок уральского черно-пестрого скота на нормирование их молочной продуктивности: автореферат диссертации / В. И. Горбунов Дубровицы, 1971. - 26 с.;

3. Костомахин Н. М. Опыт выращивания высокопродуктивных коров/ Н. М. Костомахин, В. П. Хазов // Зоотехния. - 1988. - № 5. - С. 18-19;

4. Могилевцев В.И. Эффективность специализированного выращивания ремонтного молодняка крупного рогатого скота/ В. И.Могилевцев, С. И. Грядов // Известия ТСХА. - 1986. - № 6. - С. 3-15;

11. Поєднуваність ліній і споріднених груп червоної молочної худоби за показниками тривалості та ефективності її довічного використання

Т.П. Коваль, канд с.-г. наук

Інститут розведення і генетики тварин УААН

Ретроспективним аналізом на 488 коровах червоної молочної худоби вивчено поєднуваність ліній і споріднених груп червоної степової, англерської та української червоної молочної порід за показниками тривалості та ефективності довічного використання. Доведено вищу ефективність за врахованими показниками поєднуваності бугаїв голштинських ліній і споріднених груп з матками англерських ліній.

Ключові слова: червона молочна худоба, лінія, споріднена група, поєднуваність, тривалість та ефективність довічного використання

У переважній більшості стад молочної худоби тривала селекційна робота неможлива без використання міжлінійних кросів. Вивчення комбінативної здатності ліній і споріднених груп дає підстави відмітити, що лише за рахунок цієї біологічної властивості, за інших рівних умов, продуктивність тварин, одержаних від вдалого поєднання, підвищується на 10-15% порівняно із середніми показниками по стаду [11]. В. Маслаков [8] стверджує, що за жорсткості добору бугаїв 1:4 і підбору з урахуванням поєднуваності надій, у розрахунку на кожне покоління тварин, підвищується на 23%. На думку І.І. Салія та В.Г. Назаренка [17], вдалий підбір порід для схрещування та поєднуваність ліній і споріднених груп є одними з головних чинників, що визначають ефективність схрещування.

Про важливість вивчення явища поєднуваності ліній і споріднених груп зазначають і низка інших вчених та практиків [6, 7, 12, 14-16, 19]. Проте, більшість авторів сходяться на думці, що найбільш вдалими є різні поєднання ліній і споріднених груп в умовах конкретних господарств [2, 3-5, 9-11, 18].

У цьому аспекті, а також у зв'язку зі зміною та появою нових ліній і споріднених груп тварин, важливим є вивчення їх поєднуваності задля повторення найбільш вдалих варіантів у майбутньому, що і стало метою наших досліджень.

Матеріал і методика досліджень. Дослідження проведені методом ретроспективного аналізу за матеріалами первинного зоотехнічного і племінного обліку у стаді племзаводу "Зоря" Херсонської області. Об'єктом досліджень були тварини жирномолочного і голштинізованого внутріпородних типів української червоної молочної породи. До аналізу залучено інформацію про 488 корів, які вперше отелилися впродовж 1990-1992 років і мали на момент проведення досліджень теоретичну можливість лактувати не менше, ніж по восьми лактаціях. Дані вікової структури стада свідчать, що це відповідає майже 100%-ому обліку всіх корів, що отелилися за цей період. До вибірки не включали тварин, які вибували зі стада з причини племпродажу або не закінчили хоча б одну лактацію. Тобто не враховували вибракуваних або виранжируваних первісток за результатами прогнозуючої їх оцінки за продуктивністю за перші 90-100 днів лактації у контрольному корівнику.

Групування тварин проводили за належністю до лінії або спорідненої групи. Визначали ефективність підбору до корів ліній та споріднених груп, що розводились у стаді племзаводу, бугаїв різних ліній та споріднених груп червоної степової, поліпшувальних англерської, голштинської та української червоної молочної порід. У піддослідних тварин визначали тривалість життя (різниця в днях між датою вибуття і датою народження), господарського використання (дата вибуття - дата першого отелення), лактування (сума дійних днів за життя), число лактацій за життя, довічний надій і вихід молочного жиру, середній довічний вміст жиру в молоці. Обчислювали також середній надій (кг) на один день життя, господарського використання та лактування.

Обчислення проводили методами математичної статистики на програмованому мікрокалькуляторі "Електроніка МК-52" [13] та ПК з використанням програми "Статистика 6,0" [1].

Результати досліджень. Проведеним аналізом встановлено (табл.), що корови, одержані від внутрілінійного розведення лінії Цирруса 16497, відзначалися найдовшими з усіх аналізованих поєднань періодами життя, господарського використання і лактування та мали відповідно найбільше число лактацій за життя. За довічним надоєм вони зайняли друге місце, поступившись лише поєднанню Ройта 338-Цирруса 16497 на 286 кг молока. Корови, одержані від поєднання бугаїв лінії Цирруса 16497 з матками цієї ж лінії, характеризувалися також найвищими показниками довічного виходу молочного жиру.

Поєднання бугаїв лінії Цирруса 16497 з матками лінії Монарха 18965 виявилося порівняно менш ефективним щодо тривалості та ефективності довічного використання корів, проте характеризувалося найвищим довічним вмістом жиру в молоці.

Таблиця. Поєднуваність ліній і споріднених груп червоної молочної худоби



Бугаї лінії Монарха 18965 найбільш вдало поєднуються з матками лінії Цирруса 16497, Монарха 18965 та Корбітця 16496. Менш ефективним виявився підбір до бугаїв лінії Монарха 18965 маток лінії Ладного 880 КМН-179 та Казбека ЗАН-60.

Аналіфз поєднання бугаїв лінії Вала 4930 з матками лінії Монарха 18965 виявив найкоротшу тривалість життя, господарського використання і лактування корів, а також найменше число лактацій за життя серед усіх аналізованих поєднань. Проте за надоєм на один день господарського використання і лактування корови зазначеного поєднання переважали аналогів, народжених матерями лінії Цирруса 16497 і Ладного 880 КМН-179.

Серед поєднань лінії Корбітця 16496 заслуговує на увагу, як більш ефективне, поєднання Корбітця 16496-Цирруса 16497. Корови, одержані від поєднання бугаїв лінії Корбітця 16496 з матками лінії Ладного 880 КМН-179, характеризувалися найнижчим з усіх аналізованих поєднань надоєм на один день лактування, поступаючись при цьому середньому значенню по всіх групах на 1,72 кг.

Бугаї лінії Ладного 880 КМН-179 за тривалістю життя, господарського використання і лактування та показниками довічної продуктивності найбільш вдало поєднуються з матками ліній Цирруса 16497, Монарха 18965, Ладного 880 КМН-179 та Казбека ЗАН-60. Проте за надоєм на один день господарського використання і лактування гіршим виявилось поєднання ліній Ладного 880 КМН-179-Монарха 18965.

Найбільш ефективним виявився підбір бугаїв лінії Казбека ЗАН-60 до маток лінії Ладного 880 КМН-179 за усіма врахованими показниками. Усі інші поєднання є менш бажаними. Зокрема корови, одержані від поєднання ліній Казбека ЗАК-60 і Цирруса 16497, Казбека ЗАН-60 і Монарха 18965, мали найнижчі по вибірці показники надою на один день життя і господарського використання. Вкрай небажаним є внутрілінійне розведення лінії Казбека ЗАН-60. Так, корови, одержані у результаті внутрілінійного розведення, відзначалися найнижчим довічним надоєм та виходом молочного жиру по всій вибірці, поступаючись середнім значенням відповідно на 4785 та 189,5 кг.

Досить високі результати отримано від поєднання голштинських бугаїв лінії Рігела 4939 та спорідненої групи Ройта 338 з матками англерських ліній. Зокрема корови, одержані від поєднання спорідненої групи Ройта 338 та лінії Цирруса 16497, характеризувалися найвищими з усіх аналізованих поєднань показниками довічного надою та надою на один день життя, господарського використання і лактування (з перевагою середніх показників відповідно на 6183, 1,73, 1,33 та 1,96 кг). За довічним виходом молочного жиру корови зазначеного поєднання займали друге місце по вибірці, поступаючись лише тваринам, одержаним від внутрілінійного розведення лінії Цирруса 16497.

Ефективним можна вважати і поєднання лінії Рігела 4939 і Цирруса 16497 за показниками тривалості життя, господарського використання, лактування, довічною продуктивністю і, особливо, за показниками надою на один день життя та господарського використання. Поєднання лінії Рігела 4939 з лінією Монарха 18965 є менш вдалим, проте порівняно ефективним.

Висновок. Найбільш ефективними з усіх проаналізованих поєднань ліній і споріднених груп за показниками тривалості та ефективності довічного використання корів червоної молочної худоби виявилися поєднання бугаїв голштинської лінії Рігела 4939 і спорідненої групи Ройта 338 з матками англерських ліній. Порівняно ефективним є також поєднання більшості досліджуваних ліній і споріднених груп англерської породи. Підтверджена невисока доцільність поєднання бугаїв ліній червоної степової породи з матками ліній англерської та червоної степової порід. Зокрема, вкрай неефективним є поєднання бугаїв лінії Казбека ЗАН-60 з матками ліній Цирруса 16497, Казбека ЗАН-60 і Монарха 18965.

Виявлені закономірності підтверджують доцільність постійного моніторингу поєднуваності існуючих і створюваних ліній і споріднених груп, зокрема у процесі генезису та селекційного удосконалення порід червоної молочної худоби.

Список використаної літератури

1. Боровиков В. STATISTICA: искусство анализа данных на компьютере. Для профессионалов /В. Боровиков- СПб: Питер, 2001. - 636 с.

2. В. П. Буркат Використання голштинів у поліпшенні молочної худоби /В. П. Буркат. - К.: Урожай, 1988. - 104 с.

3. Д.Т. Винничук Разведение по линиям скота симментальской породы /Д. Т. Винничук// Животноводство. - 1984. - № 7. - С. 53-54.

4. Ганчев М. М. Виявлення поєднаності ліній червоної степової худоби при кросах/ М. М. Ганчев, М. Ф. Бойко, П. А. Нарожний // Вісник сільськогосподарської науки. - 1987. - № 3. - С. 27-28.

5. Ганчев М. М. Вплив генотипу в реалізації потенціалу продуктивності стада/ М. М. Ганчев, М. Ф. Бойко, С. М. Федоренко // Вісник сільськогосподарської науки. - 1992. - № 2. - С. 32-33.

6. Сірацький Й. З. Екстер'єр молочних корів: перспективи оцінки і селекції /[Й.З. Сірацький, Я.Н. Данилків, О.М. Данилків та ін.] - К.: Науковий світ, 2001. - 116 с.

7. Коваль Т.П. Формування господарськи корисних ознак тварин у процесі генезису української червоної молочної породи: Автореф дис….канд. с.-г. н. / Т. П. Коваль - Чубинське, 2006. - 21 с.

8. Маслаков В. Подбор с учётом сочетаемости генотипов мужских предков коров / В. Маслаков // Молочное и мясное скотоводство. - 1984. - № 2. - С. 38-40.

9. Митин М. Сочетаемость родственных групп герефордского скота / М. Митин // Животноводство. - 1980. - № 10. - С. 29-31.

10. Н. В. Кононенко Оцінка проміжних генотипів при створенні червоної молочної худоби /Н. В. Кононенко, І. І.Салій, В. Г.Назаренко, Л. В.Пешук// Вісник аграрної науки. - 2001. - № 5. - С. 52-55.

11. Пешук Л. В. Особливості селекційно-племінної роботи при створенні жирномолочного типу червоної молочної худоби /Л. В. Пешук // Вісник аграрної науки Причорномор'я. - Миколаїв, 1999. - Вип. 1 (6). - С. 107-109.

12. Полупан Ю. Поєднуваність ліній і споріднених груп червоної молочної худоби/ Ю. Полупан, Т. Коваль, В. Вороненко, В. Демчук, Ю. Кулик// Тваринництво України. - 2003. - № 11. - С. 11-15.

13. Полупан Ю. П. Использование программируемых микрокалькуляторов в биометрических и зоотехнических расчётах / Ю. П. Полупан. - К., 1988. - 71 с.

14. Полупан Ю. П. Генетична детермінація ефективності довічного використання чорно-рябої молочної породи / Ю. П. Полупан, Н. Л. Рєзникова // Розведення і генетика тварин. - 2003. - Вип. 35. - С. 108-117.

15. Рєзникова Н. Диференціація ліній та родин чорно-рябої молочної породи за ефективністю довічного використання / Н. Рєзникова // Тваринництво України. - 2005. - № 2. - С. 19-20.

16. Рєзникова Н. Л. Селекція чорно-рябої худоби за ефективністю довічного використання: Автореф дис….канд. с.-г. н. / Н. Л. Рєзникова. - Чубинське, 2006. - 21 с.

17. Салий И. И., Назаренко В. Г. Пути повышения эффекта селекции при скрещивании красного степного скота с англерскими и красными датскими быками-производителями / И. И. Салий, В. Г. Назаренко // Конкурентноспособное производство продукции животноводства в республике Беларусь. - Брест, 1999. - С. 57-58.

18. Салій І. І. Перспективи створення стад великої рогатої худоби інтенсивного молочного типу з використанням голштинів / І. І. Салій // Розведення і генетика тварин. - 1999. - Вип. 31-32. - С. 216-217.

19. Усова Т. Характеристика линий и генокомплексов черно-пестрой породы// Молочное и мясное скотоводство / Т. Усова - 2000. - № 3. - С. 22-24.

12. М'ЯСНА ПРОДУКТИВНІСТЬ БИЧКІВ ПІВДЕННОГО ТИПУ УКРАЇНСЬКОЇ ЧОРНО-РЯБОЇ МОЛОЧНОЇ ПОРОДИ ПРИ ВИРОЩУВАННІ НА М'ЯСО

Р.М. Макарчук

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф.Іванова "Асканія- Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

Наведено результати експериментальних досліджень щодо порівняльного вивчення м'ясних та забійних ознак бугайців різних генотипів південного типу української чорно-рябої молочної породи у племзаводі ДПДГ "Асканійське" Каховського району Херсонської області. Показано, що молодняк мав достатню живу масу та добрі забійні показники.

Ключові слова: велика рогата худоба, бички, тип, генотип, жива маса, м'ясна продуктивність.

Постановка проблеми. Якісне удосконалення районованих порід і створення на їхній базі нових типів молочної худоби, які більш повно відповідають вимогам промислової технології виробництва молока, є однією з головних умов підвищення продуктивності і конкурентноспроможності ефективності молочного скотарства. За останні роки для покращання молочної продуктивності різних порід худоби широко застосовують голштинську породу[2,3]. Увага багатьох дослідників спрямована на вивчення м'ясної продуктивності та якості м'яса у помісних тварин. З даного питання думки дослідників розбіжні. Одні вважають, що з використанням голштинської породи можна підвищити не тільки молочну продуктивність худоби різних порід, а й виробляти якісну яловичину, інші ж доводять погіршання м'ясних якостей помісей порівняно із чистопородними тваринами у міру підвищення кровності за голштинською породою[5].

До числа порід, що удосконалюються за рахунок використання голштинів, відноситься і червона степова худоба, внаслідок чого створено масив помісної худоби з високою молочною продуктивністю, пристосований до промислової технології та кліматичних умов півдня України, який апробовано як південний тип української чорно-рябої молочної породи.

З огляду на те, що тварини молочного напряму продуктивності в нашій країні є основним джерелом виробництва яловичини, то метою дослідження було вивчення в порівняльному аспекті м'ясної продуктивності бичків різних генотипів новоствореного типу.

Матеріал та методика досліджень. Робота проведена у племзаводі південного типу української чорно-рябої молочної породи ДГ "Асканійське" Каховського району Херсонської області та у відділі скотарства інституту тваринництва степових районів "Асканія-Нова" .

Об'єктами досліджень були бички різних генотипів за голштинською породою, з яких у місячному віці було сформовано 4 групи по 15 голів в кожній (І - 3/4, ІІ - 7/8, ІІІ - 15/16 та ІV - 31/32). Виробничий цикл вирощування і відгодівлі молодняку поділявся на два періоди: І період - вирощування з 10-денного віку до 6-місячного віку і ІІ період - відгодівля тварин до 18-місячного віку.

Живу масу молодняку визначали за даними щомісячних індивідуальних зважувань вранці до годування.

М'ясну продуктивність вивчали шляхом контрольного забою бичків у віці 17,5 міс. Після прийому, оцінки і зважування піддослідних тварин ставили на 24- годинну голодну витримку. Дачу води припиняли за 3-4 години до забою. Після передзабійної витримки піддослідних тварин зважували і подавали на забій.

При забої враховували: масу туші і внутрішнього жиру- сирцю, субпродуктів І категорії ( печінка, нирки, язик, серце, м'ясний обріз), забійний вихід.

Забійний вихід визначали як співвідношення забійної маси (маса туші + внутрішній жир) до передзабійної маси, вираженої у відсотках.

Для аналізу м'ясних якостей піддослідних бичків проводили вивчення морфологічного складу напівтуш забитих тварин та хімічного складу м'яса яловичини.

Біометричну обробку даних здійснювали за допомогою програмного забезпечення MS Excel з використанням статистичних функцій за алгоритмами М.А.Плохинського [4].

Результати досліджень. Динаміка живої маси бичків різних генотипів за період вирощування та відгодівлі наводиться в таблиці 1, аналіз якої свідчить про відмінність ознаки між дослідними групами тварин. Так, у 3-місячному віці за живою масою бички з генотипом 7/8 переважали бичків І групи на 7,5 кг (9%), ІІІ групи - на 9,9 кг (11,8%) (Р>0,95) і ІV групи на - 7,9 кг (9,4%); у 6-місячному віці бичків І групи - на 8,0 кг (6,1%) , ІІІ групи - на 13,1 кг (10,0%) і ІV групи на - 8,1 кг (6,2%) відповідно

Таблиця 1. Динаміка живої маси бичків в різні вікові періоди, кг

Показник	Генотип
	3/4	7/8	15/16	31/32
Жива маса, кг: 3 міс 6 міс 12 міс 18 міс	78,2±4,5	83.7±2,7*	73.8±2,9	75.8±3,9
	122,6±6,1	130.6±6,1	117.5±6,6	122.5±7,3
	224,4±12,8	220.6±10,5	216,0±9,2	224.4±10,5
	345,8±16,3	360,0±18,1	367.9±19,5	368.6±20,5

*Р>0,95

Починаючи з 12-місячного віку і до закінчення відгодівлі (17,5 місяців) перевагу за живою масою мали бички з генотипом 31/32. При знятті з відгодівлі вони переважали своїх ровесників з І групи - на 22,8 кг (6,2%), ІІ групи - на 8,6 кг (2,3%) і ІІІ групи - на 0,7 кг (0,2%).

Показниками, які дозволяють судити про якісні характеристики продуктивності тварин, є дослідження кількості та якості кінцевої продукції.

Для вивчення м'ясних якостей у 17,5-місячному віці провели контрольний забій бичків (по 3 голови з кожної групи), результати якого наведені у таблиці 2.

Таблиця 2. Забійні показники піддослідних бичків

Показник	Генотип тварин
	3/4	7/8	15/16	31/32
Передзабійна жива маса	344,0±13,97	359,3±16,61	360,7±20,64	366,0±16,12
Маса парної туші	173,0±7,88	181,5±8,50	182,8±9,94	185,9±7,61
Маса жиру-серцю	4,67±0,29	4,83±0,23	4,83±0,29	4,87±0,23
Забійна маса	177,7±8,17	186,4±8,73	187,6±10,22	189,3±9,02
Забійний вихід	51,6	51,9	52,0	52,2
Вихід туші	50,3	50,5	50,7	50,8

Аналіз матеріалів свідчить, що за всіма забійними показниками перевагу мали бички IV групи. Найбільша середня передзабійна жива маса була у тварин даного генотипу, які переважали бичків I групи на 22,0 кг (6,0%), II групи на 6,7 кг (1,8%) і бичків III групи на 5,3 кг (1,4%). Така ж закономірність спостерігалася при визначенні маси парних туш, забійної маси, а також забійного виходу.

М'ясна продуктивність характеризується крім кількісних також якісними показниками, до яких належить морфологічний склад туші, тобто співвідношення в ній мускулатури, жирової і кісткової тканин.

При дослідженні морфологічного складу туш виявлені деякі відмінності між групами піддослідних тварин (табл.3).

Таблиця 3.Морфологічний склад туш

Показник	Генотип тварин
	3/4	7/8	15/16	31/32
Маса охолодженої туші	170,0±7,895	177,9±8,295	179,1±9,739	182,2±7,466
Маса м'якоті	122,8±5,510	128,9±5,992	129,8±7,062	132,1±5,456
Маса кісток	47,2±2,388	49,0±2,303	49,3±2,677	50,1±2,01
Вихід м'якоті	72,24	72,46	72,49	72,5
Вихід кісток	27,76	27,54	27,51	27,5
Відношення м'якоті до кісток	2,61	2,63	2,64	2,64

Аналіз результатів обвалки показує, що за показниками маси охолодженої туші, маси м'якоті, маси кісток бички ІV дослідної групи мали незначну перевагу над ровесниками інших груп. Так, за показником маси охолодженої туші вони переважали бичків I групи на 12,2 кг (6,7%), II групи - на 4,3 кг (2,4%), III групи - на 3,1 кг (1,7%).За показником маси м'якоті бичків I групи - на 9,3 кг (7,0%), бичків II групи - на 3,2 кг (2,4%), бичків III групи - на 2,3 кг (1,7%) відповідно. За показниками виходу м'якоті і кісток та відношенням м'якоті до кісток бички II, III, IV групи мали майже однакові результати.

Коефіцієнт м'ясності туші відображає співвідношення м'яса та кісток. Він був в тушах бугайців I, II, III та IV груп майже однаковим (відповідно 2,61; 2,63; 2,64 та 2,64).

Оскільки завданням нашої роботи було вивчення м'ясної продуктивності бичків різних генотипів, то визначення якості м'яса, як кінцевого продукту, було одним з основних чинників, які характеризують ефективність проведених досліджень.

Аналіз хімічного складу середньої проби м'яса туш (табл.4) не виявив статистично вірогідних відмінностей між дослідними групами бичків і свідчить про задовільну якість яловичини та її калорійність.

Таблиця 4. Хімічний склад середньої проби м'яса, %

Показник	Група
	І дослідна	ІІ дослідна	ІІІ дослідна	IV дослідна
Вода	77,13 ± 0,5	77,68 ± 0,16	77,38 ± 0,39	77,61 ± 0,18
Білок	17,05 ± 0,28	16,7 ± 0,12	16,85 ± 0,25	16,66 ± 0,11
Жир	1,44 ± 0,13	1,33 ± 0,05	1,43 ± 0,07	1,44 ± 0,09
Зола	4,38 ± 0,09	4,29 ± 0,01	4,34 ± 0,07	4,29 ± 0,01
Калорійність, кДж	8328,3±232,0	8082,9±83,3	8238,4±169,2	8166,7±109,6

Вміст білку в м'ясі піддослідних тварин всіх груп був практично однаковим і складав 16,66-17,05%. Калорійність середньої проби м'яса бичків першої групи була найбільшою і становила 8329,7 кДж.

Висновки. Встановлено, що із збільшенням частки крові за голштинською породою у помісних бугайців відмічається підвищення відгодівельних та забійних показників. М'ясо - яло-вичина, отримана від дослідних тварин, відповідає стандарту на цю продукцію.

Отже, проведені дослідження свідчать про те, що відгодівля бугайці різних генотипів за голштинською породою може використовуватися як резерв виробництва яловичини.

Список використаної літератури:

1. Броди С. Цит. Индивидуальное развитие сельскохо-зяйственных животных. / Броди С. Цит, К.Б. Свечин - К.: Урожай, 1976. - С. 48.

2. Буркат В.П. Використання голштинів у поліпшенні молочної худоби. / В.П.Буркат - К.: Урожай, 1988, - 104 с.

3. Зубець М.В. Наукові тенденції породоутворення в скотарстві України. / М.В. Зубець // Вісник аграрної науки. -1994. № 5 - С. 74 - 83.

4. Плохинский Н.А. Руководство по биометрии для зоотехников.- М.: Колос, 1969. - 255 с.

5. Прудов А.И., Дунин И.М. Использование голштинской породы для интенсификации селекции молочного скота. - М.: Нива России, 1992. - 191 с.

13. ПОПУЛЯЦІЙНО - ГЕНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ УСПАДКУВАННЯ МАСТІ У ТВАРИН ПІВДЕННОЇ М'ЯСНОЇ ПОРОДИ ПРИ МІЖВИДОВІЙ ГІБРИДИЗАЦІЇ

Л.О. Омельченко - канд.біол.наук

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова

"Асканія-Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

Викладені матеріали популяційно-генетичного аналізу щодо успадкування масті у тварин таврійського типу південної м'ясної породи великої рогатої худоби в потомстві бугая кубинського зебу Саніла 8. Встановлено, що "частка" впливу генотипу родоначальника на успадкування світлих мастей у потомків бугая становить в середньому 0,791±0,002, масть є генотиповою ознакою з високим рівнем складного домінантно-адитивного успадкування.

Ключові слова: таврійський тип, масть, успадкуван-ня, тетрагібриди, генотип, фенотип.

Таврійський тип південної м'ясної породи створений методом складного відтворного схрещування корів червоної степової породи з бугаями м'ясних порід світової селекції шортгорн, санта-гертруда та гібридизації з кубинським зебу [1].Таврійський тип апробований Державною експертною комісією в 2008 р. у складі південної м'ясної породи як нове селекційне досягнення в тваринництві з трьома заводськими лініями Саніла 8, Сигнала 475 та Ідеала 133, та 25 заводськими родинами.

Внаслідок тривалої селекційно-племінної роботи в таврійському типі сформовано два підтипи: висококровний за "часткою" спадковості зебу (вище 37,5%) в типі зебу та низькокровний (37,5% і менше) в типі санта-гертруда. Тварини обох генофондів є генотипами бажаного типу, які розводять "в собі". Вони близькі і майже не відрізняються за кількісними ознаками та суттєво різняться в прояві якісних ознак, і перш за все масті.

Так, тварини в типі санта-гертруда мають червону та вишневу масті з відтінками (100%), особини зебувидного генотипу характеризуються поліморфізмом мастей від білої до чорної, домінуючими є світлі масті (біла, полова, сіра, руда), питома вага яких становить 75,2%. Решта поголів'я (24,8%) мають червону та чорну масті. На етапі консолідації типу такий поліморфізм мастей є небажаним, оскільки кінцевою метою селекційної роботи є створення однотипних стад за кількісними та якісними ознаками.

Масть, як і інші ознаки, може піддаватися селекційній оцінці. За даними ряду авторів масть у коней виступає як ідентифікаційна ознака генотипу і дає можливість прогнозувати появу різних мастей у лошат, які походять з різних варіантів схрещування [2,3].

Ф.Хатт [4] зазначає, що для значної кількості домашніх тварин виявлено декілька генів, які зумовлюють їх окрас, але ефекти взаємодії цих генів при різних їх комбінаціях у всіх тварин, більших за собаку, підлягають дослідженню.

У молочному та м'ясному скотарстві масті надається значення на стадії виведення породи та її ідентифікації за цією ознакою. Тому всі найбільш поширені породи мають сталу масть. Характер успадкування цієї ознаки при однокольоровому забарвленні домінантний, при двокольоровому (рябі породи) напівдомінантний, зумовлений фенотиповим проявом стану гетерозиготності за даною ознакою [4].

В наших селекційних дослідженнях установлено, що при гомогенному підборі з урахуванням масті та генотипу батьків тварини в типі санта-гертруда на 100% успадковують червону масть. У тварин в типі зебу при аналогічному підборі на 96,15% успадковуються світлі масті. Крім того, підбір батьківських пар з урахуванням генотипу та масті веде до більш чіткої диференціації двох підтипів таврійського типу за "часткою" спадковості зебу.

Мета роботи - аналіз успадкування альтернативних ознак при міжвидовій гібридизації в популяції таврійського типу південної м'ясної породи великої рогатої худоби для створення однотипних стад за кількісними та якісними ознаками.

Методика досліджень. Успадкування масті у тварин таврійського типу південної м'ясної породи вивчали методом двофакторного ортогонального комплексу для альтернативних ознак [5]. Визначення цього селекційно-генетичного параметру проведено в потомстві бугая-плідника кубинського зебу Саніла 8 в п'яти поколіннях: родоначальник - син - онук - правнук - праправнук на поголів'ї 530 потомків.

Таблиця 1. Успадкування масті у потомстві бугая Саніла 8 (кубинський зебу ч/п)

Таблиця 2. Співвідношення мастей в зебувидному генотипі таврійського типу південної м'ясної породи при розчепленні за генотипом

Результати досліджень. Матеріали щодо успадкування масті в потомстві бугая Саніла 8 наводяться в таблиці 1, аналіз якої свідчить про те, що "частка" впливу генотипу на успадкування світлих мастей у всіх потомків родоначальника висока.

Середнє значення параметру для потомків лінії (n=530) становить 0,791±0,002. Найвища "частка" впливу генотипу на успадкування світлих мастей установлена у родоначальника та праправнука 0,892±0,003 та 0,884±0,017. У синів, онуків та правнуків значення цього параметру має проміжний характер (0,601±0,05 - 0,882±0,004).

Встановлена достовірна різниця даного селекційно-генетичного параметру в парах: родоначальник - син (Р < 0,001), родоначальник - онуки (Р < 0,001), родоначальник - правнуки (Р < 0,001). Недостовірною ця різниця є в парі родоначальник - праправнук.

Статистичний аналіз успадкування масті у потомстві бугая кубинського зебу Саніла 8 сірої масті (n=530) довів, що успадкування цієї альтернативної ознаки в розщепленні за фенотипом та генотипом відбувається на основі незалежного сполучення та розподілу альтернативних факторів спадковості, які можливі за законами комбінації генів, тобто на основі третього закону Менделя.

Згідно цього закону число фенотипових класів у тетрагібридів (генотипи лінії Саніла являють собою тетрагібриди - зебу х санта-гертруда х шортгорн х червона степова) дорівнює 16, генотипових - 81, число гамет та їх комбінацій становить відповідно 16 (2⁴) та 256 (4⁴). Саме цей закон Менделя з?ясовує поліморфізм мастей. Розширює цю палітру і взаємодія генів в процесі індивідуального розвитку організму.

Матеріали щодо співвідношення світлих і темних мастей у потомстві бугая Саніла 8 наводяться в таблиці 2, аналіз результатів якої свідчить про те, що співвідношення світлих і темних мастей в потомстві бугая Саніла 8 (n=530) становить в середньому 6,26:1, тобто з 7 потомків бугая 6 успадковують світлі масті, один - темну. Найвищим це співвідношення встановлено у потомків родоначальника (15,5 : 1), праправнука та одного внука (14 : 1).

Отримані дані мають характер закономірності (0,01 > Р > 0,05), оскільки в статистиці явище вважається випадковим, якщо воно зустрічається рідше, ніж 1 : 20.

Таким чином, починаючи з ІV покоління кількість тварин, що успадковують світлі масті, збільшується майже вдвічі, у порівнянні з синами та онуками і наближається за цією ознакою до родоначальника. Статистична достовірність наведених матеріалів дає можливість прогнозувати поступове зменшення в потомстві тварин з темними мастями і створення однотипних стад зі світлими мастями.

Ці дослідження підтверджуються матеріалами аналізу за імуногенетичними тест-системами. При одноіменному відборі в зебувидній популяції при співставленні груп тварин за мастю та родоводом коефіцієнт кореляції за антигенами виявився дуже високим і становив 0,9895±0,006, що свідчить про ідентичність результатів, які отримані за двома критеріями, підтверджує високу ефективність відбору за мастю і свідчить про те, що масть є генотиповою ознакою з високим рівнем складного домінантно-адитивного успадкування.

Список використаної літератури

1. Вороненко В.І. Створення типу м'ясної худоби на основі міжвидової гібридизації./В.І. Вороненко,Л.О. Омельченко// Вісник аграрної науки.-2008.-№1.-С.40-43.

2. Головач М.Й. Феногенетичні особливості успадкування мастей і їх класифікація у коней/ М.Й. Головач//Розведення і генетика тварин. - Міжвід.наук.тем.зб. - Київ: Аграрна наука.- 2003.- В.35.-С.27-30.

3. Sponenberg D.P. Champagne a dominante color dilution of horses./ D.P. Sponenberg, F.P. Bowling.//Genet.Sel.Evol.-1996.-28.-P.457-462.

4. Хатт Ф. Генетика жывотных./Ф. Хатт.- Москва,1969.-440 с.

5.Коновалов В.С. Феногенетическая консолидация голштинского скота по признаку масти./В.С. Коновалов, Н.П. Петренко, Н.С. Гавриленко// Генетика і розведення тварин. - Міжвід.наук.тем.зб. - Київ: "Аграрна наука".- 1999.-В.31-32.-С.108-110.

6. Меркурьева Е.К. Двухфакторный ортогональный комплекс для качественных признаков (при пропорциональном соотношении частот по градациям факторов). / Е.К. Меркурьева // Биометрия в селекции и генетике сельскохозяйственных животных.- Москва: Колос.-1970.-С.333-337.

14. Етапи тандемної селекції при виведенні української червоної молочної породи великої рогатої худоби

Т.В. Підпала, д-р с.-г. наук

Миколаївський державний аграрний університет

Наведено результативність тандемної селекції при виведенні української червоної молочної породи та її внутріпородних жирномолочного і голштинізованого типів. Доведено, що тандемна селекція обмежена окремими ступенями або етапами, а зміна характеристик селекційних ознак визначається наявністю корелятивних зв'язків і дозволяє прогнозувати результати селекції в наступних поколіннях.

Ключові слова: типи, порода, ознака, продуктивність, корова, тварина, плідник.

Селекція молочної худоби завжди спрямована на поліпшення загальної племінної цінності тварин за бажаними властивостями. Проте її складність зумовлена полігенним характером успадкування господарськи корисних ознак, а також наявністю у деяких з них невисокого ступеня успадкування чи негативної кореляції.

На підставі генетичної кореляції та способів її визначення доведено, що селекція за комплексом ознак має ряд переваг перед тандемним добором [1]. Максимальний генетичний та економічний прогрес у тваринництві одержують, застосовуючи відбір за основною господарськи корисною ознакою з врахуванням стандартів за другорядними ознаками, а такий метод відбору, як тандемний не знайшов практичного застосування [2].

При тандемному відборі селекційний ефект важко реалізувати на практиці, оскільки між ознаками існує суттєва як позитивна, так і негативна залежність, внаслідок чого поліпшення однієї ознаки часто викликає погіршення іншої. До того ж, тандемна селекція вимагає багато часу і, крім того, передбачає, що між окремими ознаками, що поступово поліпшуються, немає суттєвої залежності [3]. Разом з тим, тандемна селекція є ефективним методом, хоча й виникають труднощі у випадку наявності негативних генетичних кореляцій [4].

Поліпшення порід сільськогосподарських тварин, зокрема молочної худоби, за комплексом ознак може здійснюватися методами тандемної селекції, за незалежними рівнями і селекційними індексами. Тому виявлення серед них найбільш ефективного методу селекції є актуальним і має як практичне, так і теоретичне значення.

Матеріали і методика досліджень. Вплив тандемної селекції в процесі виведення української червоної молочної породи досліджували в племзаводі "Зоря" Херсонської області. Матеріалом послужили дані молочної продуктивності корів-первісток восьми поколінь. Методом ретроспективного аналізу середніх величин [5] основних ознак молочної худоби визначали спрямованість та її етапи.

Результати досліджень. Встановлено, що спочатку протягом тривалого періоду червону степову худобу покращували в напрямку підвищення жирномолочності для чого й використовували плідників спорідненої англерської породи. Для заводського схрещування застосовувалися бугаї, які походили ві...