Науковий вісник "Асканія-Нова"

Таким чином, отримані експериментальні дані свідчать про те, що такі важливі елементи селекції як підбір, добір, інтенсивне використання окремих бугаїв-плідників результативно впливають на зміни структури популяцій великої рогатої худоби за молекулярно-генетичними маркерами та доцільність застосування цих тест-систем для цілеспрямованого формування геноструктури і об'єктивного аналізу мікроеволюційних процесів на основі організації моніторингових досліджень.

Поряд з вивченням структури на антигенному рівні проведено аналіз алелофонду типів української червоної молочної породи за В-системою груп крові, яка є самою інформативною, оскільки до її складу входить найбільша кількість антигенів і алелів. Структура типів за найбільш поширеними В-алелями наведена в таблиці 3.

Таблиця 3. Генетична структура типів червоної молочної породи за найбільш поширеними алелями В-локусу груп крові

У жирномолочного типу червоної молочної породи сумарна концентрація 21 алеля, які зустрічаються з частотою більше одного відсотка, складає 86,8%, а на інші 31 приходиться тільки 13,2%. Найбільш розповсюдженими алелями є B₁G₂KE'₁F'₂O', B₁P₁Y₁G', B₁P', Y₂A'₁, Y₂Y', Q', G'' та b, які виявлені у 61,2% тварин.

У чисельній популяції голштинізованого типу виявлена найбільша кількість алелів - 81, а концентрація 18 самих розповсюджених склала 81,5%. Найбільш поширеними є B₁G₂KE'₁F'₂O', B₁P₁Y₁G', B₁P', B₂O₁, G₂Y₂E'₁Q', O₁A'₁, O₁J'₂K'O', Y₂A'₁, Y₂Y', Q', G'' і b, які встановлені у генотипах 72,9% тварин.

Із 12 зазначених 8 алелів є основними і загальними для обох типів, що підтверджує спорідненість їх походження, оскільки голштинізований тип виведено шляхом відтворного схрещування жирномолочного типу з чистопородними голштинами. Разом з тим, два основні внутріпорідні типи червоної молочної породи мають суттєві та вірогідні відмінності за частотою 10 поширених загальних алелів В-системи. Поряд з цим у голштинізованого типу встановлено 30 алотипів, які відсутні у тварин жирномолочного типу. Коефіцієнт асоціації між порівнюваними селекційними формуваннями знаходиться на рівні 0,6219, а коефіцієнти гомозиготності відповідно складають 0,0520 і 0,0612.

Наведені результати досліджень засвідчують наявність генетичного різноманіття, а також оригінальність та специфічність генофонду жирномолочного і голштинізованого типів. До того ж, виявлені на алельному рівні генетичні особливості типів добре узгоджуються з результатами аналізу їх антигенофонду.

Для оцінки філогенетичних взаємовідносин трьох внутріпородних, одного зонального типів червоної молочної породи і помісної групи тварин від схрещування чистопородних голштинів з англерами визначені індекси імуногенетичної подібності за Майалою-Ліндстремом (r), генетичні дистанції за Роджерсом (d) і Неєм (DN) та коефіцієнти асоціації (S). Результати інтегрованої оцінки генетичних зв'язків породних типів наведені в таблиці 4.

Синтетичний тип та помісна популяція за частотою більшості алелів ЕАВ-локусу, значеннями коефіцієнтів гомозиготності та рівнем поліморфності за кількістю ефективних алелів характеризуються проміжними показниками у порівнянні з жирномолочним і голштинізованим типами. Аналогічна закономірність виявлена і за фактичними величинами індексів імуногенетичної подібності та генетичних дистанцій, тобто жирномолочний і голштинізований типи мають між собою менший зв'язок (r=0,8734, d=0,1240, DN=0,1353) в порівнянні з їх схожістю із синтетичним типом та помісною популяцією від схрещування чистопородних голштинів і англерів. Разом з тим, за абсолютною алельною номенклатурною структурою ЕАВ-локусу (S) між двома першими внутріпородними типами встановлено більш високий рівень зв'язку, що обумовлено переважною їх чисельністю серед проаналізованих породних популяцій та безпосереднім використанням генофонду жирномолочного типу при створенні голштинізованого.

Таблиця 4. Матриця оцінки генетичних взаємозв'язків типів червоної молочної породи за алелями системи ЕАВ

Таврійський зональний заводський тип за усіма визначеними параметрами генетико-популяційної оцінки на алельному рівні, а саме: за загальною кількістю алелів (82), чисельністю основних алотипів (17), значенням коефіцієнта гомозиготності (0,0519), ефективної кількості алелів (19,3), індексу подібності (0,9930), коефіцієнтів генетичних дистанцій (0,0271 і 0,0070) та асоціації (0,9878), у порівнянні з іншими селекційними формуваннями має найвищий рівень зв'язку з голштинізованим внутріпородним типом. В першу чергу це пояснюється тим, що в структурі проаналізованої популяції таврійського типу за чисельністю поголів'я голштинізований має домінуючу питому вагу, яка складає 72%.

В цілому, наведеними результатами досліджень підтверджується ефективність застосування поліалельного аналізу для поглибленої і об'єктивної порівняльної оцінки селекційних і мікроеволюційних процесів у популяціях молочної худоби різного генотипового походження.

З метою з'ясування можливості визначення особливостей генетичних процесів в популяціях на основі алельного аналізу при довгостроковому імуногенетичному моніторингу вивчено в динаміці структуру ряду суміжних поколінь стада жирномолочного типу впродовж тридцятирічного періоду його виведення та удосконалення і консолідації (табл.5).

Таблиця 5. Динаміка структури поліморфізму за рядом алелів ЕАВ-локусу тварин жирномолочного типу

Наведені експериментальні дані свідчать про те, що в популяції постійно проходять структурні перебудови алелофонду, які супроводжуються елімінацією одних алелів та збільшенням або зменшенням концентрації інших. Водночас для даного типу в перших чотирьох поколіннях виявлено зростання рівня гетерозиготності. Це підтверджується збільшенням загальної кількості виявлених алелів у наступних поколіннях, а також зменшенням значень коефіцієнта гомозиготності (Са) та підвищенням значень показника рівня поліморфності популяції (Na). Виявлена закономірність запобігання збільшення ступеня гомозиготності та збереження необхідного рівня генетичної мінливості являє собою в даному випадку, на нашу думку, один з проявів презиготичного відбору, а також є наслідком застосування селекціонерами інтенсивних селекційних заходів із залученням різноманітного генофонду в процес створення і формування генеалогічної структури жирномолочного типу. Тільки в останньому п'ятому поколінні, після апробації, в зв'язку з поставленим завданням консолідувати внутріпородні типи та червону молочну породу в цілому, за всіма інтегрованими показниками імуногенетичної оцінки рівня поліморфності спостерігається тенденція до підвищення параметрів гомозиготності та однорідності створеного селекційного формування.

В свою чергу наявність неоднакової мінливості структури популяції жирномолочного типу за алелями ЕАВ-локусу в ряду суміжних поколінь підтверджують індекси імуногенетичної подібності,генетичні дистанції та коефіцієнти асоціації (табл.6).

Таблиця 6. Повторюваність імуногенетичної структури популяції жирномолочного типу

Динаміка імуногенетичної структури жирномолочного типу червоної молочної породи свідчить про закономірне збільшення генетичних відмінностей між більш віддаленими поколіннями і, навпаки, при порівнянні суміжних поколінь спостерігаються найбільш високі значення індексів імуногенетичної подібності та коефіцієнтів асоціацій і одночасно, в таких випадках, генетичні дистанції виявляються на самому низькому рівні. Аналогічні закономірності виявлені в інших племзаводах південного регіону в стадах червоної молочної, англерської, червоної датської та голштинської порід.

Наші експериментальні та літературні дані визначають те,що динамічні зміни структури популяцій за алелями груп крові обумовлені рядом факторів, до яких насамперед відносяться система племінної роботи в стаді, чисельний склад та генотипові особливості бугаїв-плідників, інтенсивність використання окремих з них, ступінь кореляції алельних типів з генами селекційних ознак, генетико-автоматичні процеси та особливості підбору батьківських пар, тобто превалюючими є фактори генетико-селекційного характеру.

Висновки. Зональний і внутріпородні типи української червоної молочної породи за структурою антигенофонду і алелофонду характеризуються наявністю різноманітності та диференціації, що вказує на імуногенетичну специфічність і оригінальність генофонду створених внутріпородних селекційних формувань.

Встановлена висока ефективність застосування молекулярно-генетичних маркерів для оцінки структури генофондів і аналізу мікрофілогенетичних процесів вказує на доцільність подальшого удосконалення та консолідації породи і типів на основі системного довгострокового імуногенетичного моніторингу.

Список використаної літератури

1. Генетика, селекция и биотехнология / [ М. В. Зубец, В. П. Буркат, Ю. Ф. Мельник и др. ]; под ред. М. В. Зубца, В. П. Бурката. - К.: БМТ, 1997. - 722 с.

2. Г. Н. Сердюк. Группы крови сельскохозяйственных животных и эффективность их использования в селекции / Г. Н. Сердюк, А. Г. Каталу-пов // Зоотехния. - 2008. - №8. - С. 8-11.

3. Наукові і прикладні аспекти генетичного моніторингу у тваринництві / В. П. Буркат, М. Я. Єфіменко, Б. Є. Подоба [та ін.] // Вісник аграрної науки. - 2003. - №5. - С. 32-40.

4. Актуальні питання використання імуногенетичних маркерів у селекції сільськогосподарських тварин / [ В. І. Вороненко, В. М. Іовенко, В. Г. Назаренко та ін. ] // Збірник наукових праць ІТСР. - Нова Каховка: ПИЕЛ, 2006. - С. 122-132.

5. Імуногенетичні особливості порід молочної худоби південного регіону України / [ В. І. Вороненко, В. Г. Назаренко, А. В. Вороненко, та ін.] // Збірник наукових праць ІТСР. - Нова Каховка: ПИЕЛ, 2006. - С. 133-142.

6. В.Г. Назаренко. Імуногенетичні особливості ліній та споріднених груп голштинізованого типу української червоної молочної породи / В. Г. Назаренко, Г. М. Хлюст // Науковий вісник національного аграрного університету. - 2005. - Вип. 85. - С. 103-108.

7. Імуногенетичний аналіз ліній жирномолочного типу української червоної молочної породи / [ В. І. Вороненко, В. Г. Назаренко, Ю. П. Полупан та ін. ] // Науковий вісник "Асканія-Нова". - 2005. - Вип.1. - С. 24-32.

8. Програма селекції української червоної молочної породи великої рогатої худоби на 2003-2012 роки / [ Д.М. Микитюк, В.П. Буркат, Ю.П. Полупан та ін. ]; під ред. Ю.П. Полупана, В.П. Бурката. - К.: "Атмосфера", 2004. - 216с.

9. И. Матоушек. Группы крови крупного рогатого скота / И. Матоушек. - К.: Урожай, 1964. - 170 с.

10. Л. А. Животовский. Популяционная биометрия / Л.А. Животовский. - М.: Наука, 1991. - 271 с.

11. K. Maijala. Freguencies of groups genes and factors in the Finnish cattle breeds vith special regard to breed comparisons / K. Maijala, G. Lindstrom // Am. Agric. Fennial. - 1996. - №5. - Р. 76-93.

12. M. Nei. Molecular population genetics and evolution / M. Nei // Amsterdam: North - Holland Publ. Comp., 1975. - 360 p.

13. Б. Є. Подоба. Використання імуногенетики в селекції тварин / Б. Є. Подоба, Р. О. Стоянов // Вісник аграрної науки. - 2000. - №12. - С. 17-18.

6. ТАВРІЙСЬКИЙ ТИП ПІВДЕННОЇ М'ЯСНОЇ ПОРОДИ - ІННОВАЦІЙНЕ СЕЛЕКЦІЙНЕ ДОСЯГНЕННЯ В ЗООТЕХНІЧНІЙ НАУЦІ

В.І. Вороненко - канд.с.-г. наук, Л.О. Омельченко -

канд.біол.наук, Н.М. Фурса, Р.М. Макарчук,

В.О. Найдьонова, О.Л. Дубинський, А.М. Носкова

Інститут тваринництва степових районів імені М.Ф. Іванова

"Асканія-Нова" - Національний науковий селекційно-генетичний центр з вівчарства

Наведені основні методичні прийоми створення таврійського типу південної м'ясної породи на основі міжвидової гібридизації, підсумки 50-річної роботи з розведення тварин типу. Викладені матеріали щодо характеристики генофонду, продуктивності та перспектив розведення тварин таврійського типу південної м'ясної породи - нового селекційного досягнення у м'ясному скотарстві України.

Ключові слова: таврійський тип, селекційне досягнення, міжвидова гібридизація, генотип, інтенсивність та енергія росту, коефіцієнт м'ясності та повном'ясності.

Інтеграція України до світового економічного співавторства вимагає значної інтенсифікації агропромислового виробництва, підвищення його ефективності та конкурентоспроможності на світових ринках. Одним з головних питань у вирішенні цієї глобальної проблеми є створення галузі м'ясного скотарства, виведення спеціалізованих порід і типів м'ясної худоби, які сприяли б інтенсифікації виробництва яловичини, забезпечення внутрішніх потреб та вихід України на світові ринки м'ясних ресурсів.

Вітчизняний та зарубіжний досвід ведення м'ясного скотарства свідчить про те, що для успішного розвитку цієї галузі необхідно мати спеціалізовані породи і типи м'ясної худоби, які добре пристосовані до природно-кліматичних умов регіону, сучасні маловитратні та енергоощадні технології, сталу кормову базу [1-5]. В сучасних умовах дефіциту енергоносіїв у південному регіоні з обробітку виведено значні площі орних земель, які зосереджені в прибережних зонах Чорного та Азовського морів, заплавах річок Дніпра, Дністра, Дунаю, Південного Бугу, тобто створені реальні умови для розвитку м'ясного скотарства.

Таврійський тип південної м'ясної породи створений колективом науковців інституту "Асканія-Нова", керівників та спеціалістів племзаводів "Асканія-Нова" та "Асканійське" Херсонської області, племрепродукторів "Токмацьке" Запорізької області, "Єрмак" Одеської області, "Сімферопольське" АР Крим. 25-26 вересня 2008 р. таврійський тип південної м'ясної породи апробовано Державною експертною комісією з апробації селекційних досягнень у тваринництві, а 16 грудня 2008 р. Науково-технічна Рада Мінагрополітики затвердила акт експертної комісії. Таврійський тип апробовано у складі південної м'ясної породи з 3 заводськими лініями Саніла 8, Ідеала 133, Сигнала 475 та 25 заводськими родинами.

Теоретичне обґрунтування, розробку і реалізацію програм створення та удосконалення типу здійснювали: доктори наук П.М. Буйна, Ю.С. Мусієнко, Г.Д.Каци, кандидати наук О.Ю. Мокєєв, М.А. Долгоброд, В.І. Вороненко, В.М. Бамбура, Г.М. Ахундов, В.Г. Назаренко, Ю.В. Вдовиченко, Л.О. Омельченко, Г.З. Кононенко, К.А. Власова, М.А. Колодій, В.П. Гребенщиков, наукові співробітники Р.Ф. Чуй, А.Д. Маханьков, Н.М. Фурса, Р.М. Макарчук, І.О. Мокєєв, а також керівники та спеціалісти племзаводів "Асканія-Нова" (Харченко А.П., Захарченко В.Я.) та "Асканійське" (В.О. Найдьонова, О.Л. Дубинський, А.М. Носкова), племрепродукторів "Єрмак" Одеської області (Дубовий О.І.), АТОВ "Сімфе-ропольське" АР Крим (М.А. Сиротюк, В.О. Гапєєв), ВАТ "Токмацьке" Запорізької області (Гроздєв І.Д.).

Таврійський тип створено методом складного відтворного схрещування корів червоної степової породи з бугаями кращих світових порід м'ясної худоби шортгорн та санта-гертруда з послідуючою гібридизацією дво- та трипородних помісей з кубинським зебу.

Внаслідок проведеної гібридизації були отримані масиви тварин з полігетерозиготною будовою генотипу. Розведення їх "в собі" забезпечило стійку передачу ознак потомкам, оскільки при такій будові генотипу відбувається полігібридне розщеплення, яке зводить до мінімуму або усуває появу крайніх варіантів.

Таким чином, таврійський тип, створений на новій методологічній основі з застосуванням міжвидової гібридизації, являє собою інноваційний продукт, який не має аналогів в Україні та на Європейському континенті.

Генофонд типу характеризується оригінальністю та специфічністю, що зумовлено наявністю в стаді типу абсолютно всіх 52 еритроцитарних антигенів 9 систем груп крові з частотою від 0,0037 до 0,9609 та високою антигенонасиченістю (індекс антигенонасиченості 0,3974).Наявність великої кількості антигенів і висока їх концентрація в генофонді є індикатором і молекулярним маркером адаптаційних якостей тварин до екстремальних умов степової зони, резистентності до захворювань, відносної невибагливості до умов годівлі та утримання.

Створені стада таврійського типу характеризуються високою продуктивністю: жива маса дорослих бугаїв становить 950-1100 кг, корів -550-580 кг, бугайців у віці 8 міс.-230-260 кг, 15 міс.-450-500 кг, 18 міс.-500-550 кг, теличок-відповідно: 230-250 кг, 360-380 кг, 400-430 кг. Середньодобові прирости живої маси бугайців 1000-1200 г, маса туші бугайців 18 міс. віку становить 330-340 кг, вихід туші 58-60%, забійний вихід 60-62%.

Однією з основних селекційних ознак при створенні генотипів м'ясної худоби є жива маса корів (таблиця 1).

Таблиця 1. Жива маса корів таврійського типу південної м'ясної породи.

х Р>0,95; хх Р>0,99; ххх Р>0,999.

Аналіз таблиці 1 свідчить про те, що в усі вікові періоди рівень ознаки достовірно перевищує стандарти класу еліта-рекорд та цільового стандарту. Поголів'я корів достатньо вирівняне за живою масою (Cv=9,89-10,13%), не поступається вітчизняним та кращим зарубіжним породам м'ясної худоби.

Корови таврійського типу характеризуються високою молочністю (205±1,13-242±1,92 кг), яка відповідає цільовому стандарту та перевищує стандарт класу еліта-рекорд.

В таврійському типі зареєстровані рекордні показники живої маси та молочності корів. Корова Ліана 346 у віці 8 років мала живу масу 860 кг, Чепурна 146-780 кг, Санкція 406, Хімчистка 450-770 кг, Кароліна 2056 - 710 кг, Черешня 2115 - 680 кг та ін. Корова Шальна 2081 мала молочність 310 кг, Ліана 346 - 268 кг, Мачта 2043-243 кг, Армада 170 - 280 кг, Ділянка 2133 - 264 кг та ін.

Тварини таврійського типу мають високу інтенсивність та енергію росту (таблиця 2).

Таблиця 2. Динаміка живої маси молодняку таврійського типу південної м'ясної породи (ПЗ "Асканійське" Каховського району Херсонської області).

Аналіз таблиці 2 свідчить про високу інтенсивність росту (жива маса від народження до 7 міс. віку збільшується в 9,87 рази, в 12 міс. - 15,72 рази, 15 міс. - 19,04 рази, 18 міс. - 22,4 рази) та високу енергію росту ( 988 - 1056 г). Потенціал енергії росту, отриманий в дослідах з оцінки бугаїв за власною продуктивністю та якістю потомства, становить 1553-1916 г при програмуванні ознаки на 1200 г.

Матеріали щодо інтенсивності та енергії росту бугайців таврійського типу свідчать про те, що за рівнем цих ознак тварини селекційного досягнення не поступаються вітчизняним та зарубіжним породам м'ясної худоби, а за потенціалом ознаки відповідають кращим породам світової селекції (санта-гертруда 1700-2101 г, герефорд 1600-1800 г).

Високі показники енергії росту отримані лише при використанні пасовищ: АТОВ "Сімферопольське" АР Крим - 900-1104 г, ТОВ "Фота" Донецької обл.-954-1177 г, ВАТ "Сезенківське" Київська обл. - 1280 г.

У зв'язку з енергетичною кризою основним напрямом розвитку м'ясного скотарства в сучасних умовах є маловитратні та ресурсоощадні технології, які можливо запровадити лише за умов пасовищного утримання. В цьому ж напряму розвиваються і світові тенденції в м'ясному скотарстві.

Таким чином, створений таврійський тип являє собою тип м'ясної худоби в класичному варіанті і забезпечує високу енергію росту при використанні пасовищних кормів.

Установлено високі відгодівельні якості тварин таврійського типу (таблиця 3). У віці 15 міс. середня жива маса бугайців становить 466,8±3,32 кг, що на 3,6% перевищує цільовий стандарт (450 кг) та на 8,3% стандарт класу еліта-рекорд (430 кг), середньодобовий приріст 1071 г, оплата корму 6,98 к.од. Кращими за відгодівельними якостями були потомки Лошкера 302 (1212 г), Сигнала 475 та Чека 6 (1180 г), за оплатою корму -потомки Саніла 8 та Лошкера 302 (6,7-6,8 к.од.).

Характеристика забійних та м'ясних якостей тварин таврійського типу наводяться в таблиці 4.

Аналіз таблиці свідчить про високі забійні якості тварин селекційного досягнення:

- маса напівтуші в 15 міс. становить 130,05±3,8 кг, що наближає її до однієї з кращих м'ясних порід лімузинської (143,1 кг);

- у віці 18 міс. ці показники у південної м'ясної і лімузинської порід майже вирівнюються (150,2 та 151,1 кг) і перевищують показники таких порід, як симентальська, українська м'ясна, волинська, абердин-ангус, герефорд, сіра українська (132-142 кг), дані породовипробування 2007 р. [6];

- за виходом м'якоті тварини типу не поступаються таким породам, як герефордська і перевищують цей показник симентальської та сірої української порід;

- коефіцієнт м'ясності в 16 міс. віці 5,08 вищий, ніж у симентальської м'ясної породи, а в 18 міс. віці рівень ознаки вищий, ніж у бугайців симентальської м'ясної, сірої української, абердин-ангуської, герефордської порід;

Таблиця 3. Характеристика бугаїв-плідників за відгодівельними та м'ясними якостями потомства.

Таблиця 4. Забійні та м'ясні якості тварин таврійського типу південної м'ясної породи (М±m).

- за коефіцієнтом повном'ясності туш тварини селекційного досягнення перевищують симентальську м'ясну, абердин-ангуську, герефордську, поліську, знам'янський тип, сіру українську породи і поступаються лімузинській, українській м'ясній, волинській породам;

- яловичина, отримана від тварин таврійського типу має високу біологічну та енергетичну цінність - вміст білку становить 20,18-20,95%, жиру 1,03-0,58%, білково-якісний показник - 4,86-5,83%, енергетична цінність 1 кг м'яса 5,08-5,2 МДж.

За роки роботи зі створення таврійського типу з племзаводів "Асканія-Нова" та "Асканійське" реалізовано 878 голів племінного молодняку, в т.ч. 296 бугаїв та 582 телиці. За рахунок племінних бугаїв, реалізованих на племпідприємство "Асканія-Генетик", створено спермобанк генетичного матеріалу, реалізовано 49300 спермодоз.

Реалізований племінний молодняк використовувався для створення племінних репродукторів "Токмацьке" та "Відродження" Запорізької області, "Сімферопольське" АР Крим, "Єрмак" Одеської області. За рахунок реалізації племінних телиць з ПР "Сімферопольське" та бугаїв ПЗ "Асканійське" створено племінне господарство "Сезенківське" Баришівського району Київської області, а за рахунок бугаїв ПЗ "Асканійське" та ПР "Токмацьке" - товарний репродуктор ТОВ "Фота" Донецької області.

Племінні та продуктивні якості тварин таврійського типу високо оцінені на виставках, ярмарках та аукціонах. Корова Ліана 346 з бугайцем Ліцеєм 393 була чемпіонкою породи (1994 р.) та чемпіонкою виставки серед м'ясних порід (1995 р.). Ремонтні телиці та бугайці типу нагороджувалися дипломами І ступеня виставки "Агро" (2000, 2001, 2003 рр.).

Бугай Ковбой 2301 визнаний чемпіоном ХХ Міжнародної виставки "Агро-2008" серед м'ясних порід великої рогатої худоби, а корова Шаманка 2376 з бугайцем Шаром 2928 отримали диплом ІІ ступеню.

Таким чином, таврійський тип південної м'ясної породи, створений на основі використання кращого світового генофонду м'ясної худоби та аборигенної червоної степової породи, є кращим генофондом для пасовищної технології виробництва яловичини в екстремальних умовах степової зони України. Тому в сучасних умовах дефіциту енергоносіїв та енергетичної кризи, яка є постійним супутником економіки України в останні роки, таврійський тип займе чільне місце серед порід м'ясної худоби, оскільки не вимагає...