Ріст і розвиток людини

Реакції на сильні звуки визначаються ще в плода. В останні місяці вагітності голосні звуки викликають рухову активність плода. У новонароджених дітей відзначається реакція зригування на голосний звук. Іноді ця реакція супроводжується змінами дихання і збільшенням пульсації великого тім'ячка. Новонароджений повертає голову й очні яблука в бік джерела звуку. Наприкінці 1-го місяця формується умовний захисний миготливий рефлекс на звуковий подразник.

Диференціювання звуків у дітей починається на 3-му місяці життя. Після народження найнижчі пороги звукової чутливості містяться в середині звукових частот -- 1000 гц.

Мал. 7. Схема периферійного відділу слухового аналізатора

Пороги на низькі частоти менші, ніж на високі. З віком звукова чутливість збільшується. Найбільше сприйняття різних звуків досягається в 14--19 років. Для розвитку мовного і музичного слуху велике значення має спілкування дитини з дорослими.

2.21 Геронтологічні зміни слухового аналізатора

Вікові зміни функцій слухового аналізатора найбільш характерні для людей похилого віку. У 40--50 років настає помітне погіршення звукової чутливості, особливо воно виражене в ділянці високих частот. Люди в ЗО років сприймають звуки дуже високої частоти -- 20 000 Гц, у 35 років верхня межа знижується до 15 000 Гц, а в 65 років ця межа досягає 10 000 Гц.

З віком відбувається інволюція слухових рецепторів. Первинко страждають центральні механізми слуху. Люди похилого віку мають нижчу можливість сприйняття мови за наявності звукових шумів, що свідчить про зниження здатності проводити аналіз сигналів, необхідних для виділення сигналів із шуму. З віком сприйняття мови знижується.

2.22 Вестибулярний аналізатор

Розвиток вестибулярного апарату відбувається одночасно з розвитком слухового. Після поділу слухового пухирця на дві частини з верхньої утворюється маточка і півколові канали. Мієлінізація вестибулярного нерва відбувається рано -- на 4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Вестибулярні тонічні рефлекси з'являються у плода в 4--5 міс.

Подразнення вестибулярних рецепторів викликають у новонародженого рефлекси положення і статокінетичні (рефлекс Моро, ністагм).

У грудних дітей вестибулярні рецептори мають важливе значення в розвитку рефлексів, які забезпечують утримання голови, вміння сидіти, стояти, говорити.

2.23 Аналізатори смаку, нюху

Смакові цибулини починають розвиватися у плода на 3-му місяці ембріогенезу. У новонароджених за смакову чутливість відповідає велика поверхня слизової оболонки ротової порожнини. Смакові рецептори визначаються на всій спинці язика, на нижній поверхні його кінчика, твердому піднебінні, на слизовій оболонці губ і щік. Новонароджений реагує на всі 4 види смакових подразників -- солодкі, гіркі, кислі, солоні. Солодкі речовини викликають смоктальні рухи і заспокоюють, гіркі, кислі, солоні викликають невдоволення, закриття очей, загальний рух, крик.

З віком смакова чутливість збільшується, особливо інтенсивно у дітей з 2 до 6 років. У дітей дошкільного віку смакова чутливість стає такою, як у дорослих.

Нюховий епітелій розрізняють у плода 2 міс. У 6 міс площа нюхової зони зменшується, але клітини стають чутливішими до ароматичних речовин. Нюх досягає свого максимального розвитку в період статевого дозрівання. Функції нюхового аналізатора починають знижуватися після 45 років. Змінюється також адаптаційний процес. Зміни нюху в старечому віці пов'язані зі старінням рецепторів слизової оболонки носа і вищих відділів аналізатора.

2.24 Шкірна рецепція

На 8-му тижні ембріогенезу в шкірі плода з'являються нервові закінчення. Утворення капсул навколо рецепторів починається на 3--4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. Першими починають формуватися пластинчасті тільця, їх дозрівання закінчується на 5--6-му році життя дитини.

Тактильні тільця закінчують формуватися до 6 міс після народження. Чутливість тактильного аналізатора в перші роки життя зростає. У 8-- 10 років інтенсивність цього процесу послаблюється і в 17--20 років функція тактильного аналізатора досягає максимуму.

Новонароджені діти розрізняють тепло і холод. З віком температурна чутливість підвищується.

Біль уже в плода викликає рефлекторні рухові реакції. Після народження діти реагують на сильні уколи криком, загальними рухами, змінами частоти дихання і серцебиття.

Пороги тактильної і больової чутливості після 40 років у жінок нижчі, ніж у чоловіків. У похилому віці всі види шкірної чутливості мають тенденцію до зниження.

2.25 Вища нервова діяльність

Поведінка дітей на 1-му році життя визначається переважно навколишнім середовищем. Уже на 2-му році життя дитина може виокремлювати абстрактні образи предметів із загального середовища. Поступово формується адекватна поведінка, яка узгоджується з предметами. Діти починають самостійно їсти ложкою, сідати на стілець, лягати в ліжко тощо. На 1 -му році життя найсильнішими є безумовні рефлекси, зокрема харчові. На 2-му і 3-му роках життя найбільш ефективними стають орієнтовні, захисні, ігрові рефлекси. Тому формується велика кількість різноманітних рефлексів на відношення між предметами та їх властивостями. Велике значення для дітей цього віку мають стереотипи зовнішніх подразнень і дій. Прикладами таких стереотипів є етапи вмивання, годування, ігор, одягання тощо. У дітей ще не розвинута рухомість нервових центрів і тому їм важко переключитися з одного виду діяльності на інший. Важким завданням для дитини 3 років є зміна порядку сигналів у стереотипі. У цей період значно збільшується запас слів, розвиваються умовні рефлекси, пов'язані з мовою. У 2 роки дитина знає 200--400 слів, у 3 роки -- 2000 слів і більше. У дітей спочатку виникає сенсорна мова (розділення слів), а потім -- артикуляція (відтворення почутих слів). Активне вивчення зовнішнього світу, пізнання предметів у дітей 2--3 років пов'язане з рухами. Спочатку рухи дітей хаотичні, однотипні, потім стають цілеспрямованими й організованими. На 2-му році життя відбувається з'єднання слів у короткі речення. Після 2 років слово починає виконувати функцію узагальнення в процесі мислення.

Розрізняють такі ступені узагальненої функції слова:

1-й ступінь інтеграції -- слово замінює образ даного предмета, воно є еквівалентом цього предмета ("лялька" -- це тільки одна конкретна лялька);

2-й ступінь інтеграції -- слово замінює декілька однотипних предметів ("лялька" стосується всіх ляльок, які є в дитини);

3-й ступінь інтеграції -- слово замінює образи різноманітних предметів ("іграшка" -- це ляльки, м'ячики, кубики тощо). Така функція слова з'являється наприкінці 3-го року життя;

4-й ступінь інтеграції -- слово може визначати ряд узагальнень ("рослина" містить у собі узагальнення багатьох значень - - "дерево", "кущ", "квітка" тощо). Ця ступінь інтеграції досягається в 5 років.

У дітей 3 років мислення залишається предметним. Після 2 років діти роблять спробу малювати. Малюнок є важливим показником розвитку вищої нервової діяльності.

Дитина поступово від хаотичних ліній переходить до відтворення чітких контурів фігур. Спочатку малюк чітко обводить намальовану фігуру, а потім правильно малює фігуру самостійно

2.26 Вища нервова діяльність у період першого дитинства

У період першого дитинства відбувається подальший розвиток усіх видів внутрішнього гальмування. Збільшується точність рухів, зменшується кількість "зайвих" рухів, дитина починає користуватися попереднім досвідом. Стереотипи продовжують грати значну роль у поведінці дітей, у них переважають прямі зв'язки. Наприклад, дітям важко вести зворотний рахунок (6, 5, 4, 3, 2, 1). Зворотні зв'язки з'являються пізніше. Дітям 5-- 6 років уже не складно сприйняти перебудову стереотипів, і вони її сприймають як гру. Для цього віку характерна іррадіація збудження, а спеціалізація умовних рефлексів виробляється важко. Якщо вихователь пропонує підняти праву руку на слово "п'ять", то діти будуть піднімати праву руку і на інші слова.

У дітей дошкільного віку формуються аналітико-синтетичні механізми, виробляються умовні рефлекси на складні подразники, розвивається взаємодія першої і другої сигнальних систем. Для дітей у цьому віці типовим є яскравий прояв емоцій, які мають нестійкий характер. Діти намагаються привернути до себе увагу.

У дітей 6 років завдяки навчанню слово стає абстракцією, починає переважати словесне мислення з внутрішньою мовою, але тривалість розумової діяльності ще мала -- не більше ніж 15 хв. Уже з 6 років діти можуть керувати своєю поведінкою на основі попередніх словесних інструкцій.

Вони вже запам'ятовують програму рухів, яка складається з декількох рухових операцій.

Розуміння і виконання словесних інструкцій, дотримання програми поведінки, її пристосування до умов середовища, передбачення результатів діяльності потребує діяльності вищих асоціативних систем, передусім процесів, які відбуваються в корі лобних доль великих півкуль. Саме в дітей 7 років здійснюється морфологічне дозрівання лобного відділу кори великого мозку. Електрофізіологічні дослідження показали, що в дітей 6--7 років посилюються міжцентральні зв'язки лобних відділів з іншими ділянками кори кінцевого мозку.

2.27 Вища нервова діяльність у період другого дитинства

У період другого дитинства нервові процеси мають достатню силу і врівноваженість, усі види внутрішнього гальмування добре виражені. Діти невпевнено виконують дрібні й точні рухові процеси, але ці їхні можливості швидко удосконалюються. У дітей ще недостатньо розвинуті механізми, які визначають увагу і вміння зосередитися на конкретному завданні. У школярів молодших класів швидко розвивається втома, у разі великого навантаження в навчанні вона іноді може супроводжуватися невротичними порушеннями.

Шкільне навчання впливає на розвиток психіки дитини, бо з початком шкільного життя в дітей перебудовується весь режим дня, з'являються нові інтереси, розширюються знайомства з новими людьми, підвищується відповідальність, збільшується навчальне навантаження. У дітей 7 років яскраво проявляються особливості вищої нервової діяльності, діти відрізняються за властивостями сили, врівноваженості і рухомості процесів збудження і гальмування. У виховній роботі обов'язково потрібно враховувати типові особливості вищої нервової діяльності.

2.28 Вища нервова діяльність у підлітків

У період 11--13 років у дівчаток і 13--15 років у хлопчиків змінюється поведінка, що проявляється загальним підвищенням збудливості ЦНС і послабленням процесів гальмування. Це може призвести до підвищеної подразливості, розвитку підвищеної втомлюваності, розладів сну.

В умовнорефлекторній діяльності можна визначити погіршення диференціювання сигналів, розширену іррадіацію збудження. У хлопчиків особливо помітні "зайві" рухи рук, ніг, тулуба.

Збільшуються латентні періоди умовнорефлекторних реакцій, мова стає повільнішою, відповіді стають стереотипними, формування нових тимчасових зв'язків на словесні сигнали затримується. Усі ці прояви з боку вищої нервової діяльності вказують на зниження процесів діяльності другої сигнальної системи. Іноді у підлітків проявляється зниження працездатності, підвищена емоційність, вегетативні реакції (у дівчаток -- підвищена плаксивість). Для деяких школярів важким стає засвоєння навчального матеріалу.

Друга фаза статевого дозрівання -- у період 13--15 років у дівчат і 15--17 років у хлопців характеризується психологічною неврівноваженістю з різким переходом від бурхливого емоційного піднесення до депресії. Перед вихователями стоїть завдання тренувати у підлітків кіркове гальмування. Конфлікти між підлітками і їх батьками, вихователями в школі виникають через неправильну оцінку особливостей вищої нервової діяльності у підлітків.

У віці 15--18 років друга сигнальна система удосконалюється, покращується пам'ять, розвивається логічне мислення. Вища нервова діяльність у цьому віці досягає вищого рівня розвитку

2.29 Вища нервова діяльність у людей похилого віку

У механізмі вікових змін функціональної активності кори великого мозку важливе значення мають декілька головних нервових процесів під час старіння організму. У людей після 75 років визначаються чіткі зміни сили, рухомості й врівноваженості нервових процесів. Першою зміною фізіологічних процесів у корі є зниження функціональної рухомості. Це пояснюється послабленням впливу висхідної і низхідної систем ретикулярної формації мозку і змінами характеру регуляції корою структурно-функціональними системами. Під час старіння знижується працездатність нервових клітин, визначається відставання процесів відновлення від процесів виснаження. Зрушення в енергетичному забезпеченні нейронів, в активному транспорті іонів, зміни клітинної мембрани призводять до збільшення періоду реполяризації, до великої тривалості потенціалу дії, що знижує лабільність нейронів. Клітинні механізми розвитку гальмування пов'язані з гіперполяризацією мембрани, зі збільшенням порога збудливості клітин. Умовнорефлекторна діяльність у людей віком 60--65 років не має суттєвих змін порівняно з особами молодого віку. У віці 67-- 70 років уже визначається недостатня концентрація нервових процесів, переважає гальмування, особливо в другій сигнальній системі. У людей віком понад 75 років головною скаргою стає послаблення пам'яті.

У цьому віці простежується зв'язок між послабленням пам'яті й станом соматичного здоров'я. Проблема пам'яті та її вікові зміни є однією з головних проблем старіння організму. Другою проблемою процесу старіння є проблема затримки темпу психічних реакцій. Збільшення терміну нервових реакцій розглядається як загальна й універсальна ознака старіння мозкових структур, що пояснюється затримкою імпульсів у периферійних нервових шляхах, а також порушенням в асоціативних зв'язках окремих ділянок кори великого мозку.

2.30 Сон у різні вікові періоди життя людини

Сон -- особлива форма активного стану нервової діяльності, яка забезпечує відновлення можливостей мозку щодо аналітично-синтетичної діяльності людини протягом робочого дня. За показниками вегетативних функцій, даними електроенцефалограми (ЕЕГ) виділяють дві фази сну: ортодоксальну (повільний сон) і парадоксальну (швидкий сон).

Фаза повільного сну має свої стадії: А -- зниження активності, дрімота; Б -- легка сонливість; В -- поверхневий сон; ГІД -- глибокий сон.

ЕЕГ у кожній стадії має свої параметри і характеристики.

У стадії А на ЕЕГ переважає альфа-ритм. Якщо в цій стадії з'являються зовнішні подразники, альфа-ритм змінюється на бета-ритм.

Для стадії Б характерні нестійкі низькоамплітудні хвилі.

У стадії В встановлюються низькоамплітудні повільні хвилі -- тета-ритм.

Перехід до стадії Г і особливо Д характеризується чіткою появою і посиленням дельта-ритму.

Фаза парадоксального сну на ЕЕГ має свої особливості. На тлі низь-коамплітудної активності з'являються, а потім переважають хвилі бета-ритму з непостійним виникненням окремих груп альфа-ритму та високих хвиль з пилкоподібною верхівкою. Фази і стадії сну в онтогенезі можуть формуватися поступово. На ЕЕГ недоношених дітей після народження періодично спостерігається зниження амплітуди коливань, що супроводжується скороченням зовнішніх очних м'язів і загальними рухами. Це вказує на те, що в плода останніх тижнів внутрішньоутробного розвитку вже з являється фаза швидкого сну. У доношених новонароджених чітко вира-кена стадія глибокого сну -- Д, швидкий сон має велику тривалість і займає майже половину всього сну, що становить 10 год. Для новонародже-к є характерним поліциклічний сон, 6--7 разів на добу. Сон змінюється активною діяльністю, діяльність не залежить від зміни дня і ночі. Кількість таких циклів з віком зменшується.

На 2--3-му місяці життя у фазі повільного сну з'являється стадія Г, стадія В визначається тільки в дітей 3 років. У період раннього дитинства відсутні стадії дрімоти. У дітей віком 8--12 років сон стає таким, як у дорослих, і на ЕЕГ уже визначаються послідовно всі стадії сну, у тому числі з'являються стадії А і Б, протягом ночі спостерігається всього 4--5 фаз швидкого сну. Це становить 1,5 години або 1/5 частину загального сну. Однак значення швидкого сну для забезпечення денної активності з віком зростає.

2.31 Виховання

Становлення особистості -- процес багатоплановий, суперечливий і довготривалий. Розпочинається він з перших років життя людини і продовжується в усі наступні періоди її соціального і психічного розвитку. У зв'язку з цим віковий аспект у психології виховання є одним із найважливіших і найскладніших. Він передбачає врахування того, що дитина як об'єкт виховання безперервно змінюється, перетворюється на суб'єкт виховання. Психологічні особливості, можливості виховання, мотиви його поведінки і діяльності, становлення суттєво відрізняються на кожному з нових етапів розвитку.

Формування особистості дитини в процесі діяльності відбувається тим успішніше, чим точніше вихователь враховує, якою мірою відповідає сама діяльність, її зміст, цілі, форми і способи організації, актуальним потребам дитини конкретного віку, її інтересам, прагненням, наявним і потенційним можливостям. Побудова виховного процесу з урахуванням провідного виду діяльності забезпечує можливість активного і цілеспрямованого формування в дітей відповідного віку на основі їх природної активності необхідної системи потреб, мотивів і цілей.

2.32 Виховання дітей дошкільного віку

У дошкільному віці провідною є ігрова діяльність, яка за своїм змістом і формою виступає соціальне зумовленою дією. Виконуючи різноманітні ролі дорослих, відтворюючи багатогранні сторони їх життя і праці, діти засвоюють найважливіші соціальні функції людини, оволодівають основами стосунків між людьми, правилами і нормами поведінки людини в суспільстві.

Цілеспрямоване керування ігровою діяльністю дошкільників є необхідною умовою забезпечення успіху її виховної сили. В іграх відбувається перебудова й удосконалення психічних процесів (увага, сприймання, пам'ять, уява, мислення), що поступово набирають довільного характеру. Збагачується сфера емоцій, виникають вищі почуття дитини. Складаються механізми довільної регуляції поведінки, виникає супідрядність мотивів, формується особистість дитини в цілому.

Винятково важлива роль ігрової діяльності в моральному розвитку дитини. У ній дитина не тільки реалізує свої власні потреби, прагнення, а й звикає до необхідності враховувати бажання інших людей, підпорядковувати свої дії та вчинки певним правилам поведінки.

На цій основі виникають елементарні форми самоконтролю моральної поведінки дітей дошкільного віку. Формуються перші поняття про добро і зло, які стають своєрідними внутрішніми моральними інстанціями дошкільників (Д.Б. Ельконін).

2.33 Виховання дітей шкільного віку

Поступово складається новий тип діяльності -- пізнавальної, що стає провідною в молодшому шкільному віці. Навчальна діяльність докорінно змінює все життя дитини і стає основою її подальшого психічного і соціального розвитку. Шкільне навчання ставить перед дитиною нові вимоги не лише стосовно оволодіння знаннями, уміннями та навичками, а й до її якостей, поведінки, особистості в цілому,* Від оцінки навчальних успіхів, ставлення до вчителя, однокласників, поведінки в школі, на вулиці великою мірою залежить моральне самопочуття школяра, задоволення його потреби в спілкуванні, визнанні його особистості оточуючими.

Загальновідоме позитивне ставлення учнів початкових класів до школи в цілому, необмежений авторитет вчителя, привабливість нової соціальної ролі учня -- важливі психологічні чинники, що в своїй сукупності створюють сприятливий ґрунт для успішного виховання різних сторін особистості учнів молодшого шкільного віку.

Розвиток особистості молодшого школяра, його моральний розвиток значною мірою залежить від стимуляції активних колективних взаємин учнів у процесі діяльності. Тому особливу увагу в організації виховної діяльності слід приділяти розгортанню в класному колективі ініціативи, самостійності, системи взаємоконтролю і виховання на цій основі в дітей відносин взаємної відповідальності.;

Вищим етапом у формуванні особистості є юнацький вік. У цей період суттєво змінюється сама соціальна ситуація розвитку особистості. Старший шкільний вік -- переддень вступу людини на шлях самостійного життя. Провідною діяльністю в старшому шкільному віці є навчання, яке стає е лише засобом здобуття знань, підвищення рівня загальної освіченості, а необхідною умовою визначення учнем свого життєвого шляху, обрання професії, засобом формування почуттів, волі, ідейно-політичних, моральних переконань, естетичних смаків, ідеалів, світогляду в цілому.

Принципи самодіяльності, самоврядування, оптимальної самостійності, що є одними з найважливіших у побудові системи виховної роботи з учнями будь-якого віку, особливого значення набувають у вихованні старшокласників. Одним із найважливіших аспектів виховання в ранньому юнацькому віці є морально-психологічна підготовка старшокласників до сімейного життя. Формування в юнаків та дівчат високоморальних ціннісних орієнтацій у проблемах дружби, кохання, шлюбу, виховання дітей -- одне з багатогранних і складних завдань, що стоять перед нашою школою і сім'єю. Від успішного розв'язання цього завдання залежить процес становлення громадянської залежності юнацтва, його соціально-психологічної, моральної готовності до вступу на шлях самостійного життя!

2.34 Проблеми виховання в підлітковому віці

Формування особистості підліткового віку зумовлюється якісно новою соціальною ситуацією розвитку (Л.І. Божович). Зміна становища підлітка у суспільстві, підвищення вимог до нього, зміна характеру й ускладнення навчальної діяльності, зростання ролі участі підлітка в суспільно-корисній діяльності та інші чинники зумовлюють цілу низку специфічних особливостей розвитку особистості підлітка.

Навчання в підлітковому віці набуває нового сенсу в психічному і соціальному розвитку особистості. На відміну від молодшого шкільного віку, де навчання виступає переважно в ролі головного засобу засвоєння знань, у підлітковому воно стає, крім того, засобом формування дорослості й самоствердження, домагання визнання свого "я" людьми, що оточують підлітка, і це є одним із найпосутніших змін в особистості підліткового віку. Задоволення цієї важливої потреби вимагає значного розширення діапазону соціальної активності. Саме тому вирішальним стає соціальне цінний аспект будь-якої діяльності підлітка: навчальної, трудової, художньої, спортивної, суспільно-організаційної та інших видів діяльності.

Усвідомлення суспільної значущості діяльності для підлітка є важливим чинником стимуляції його активності як засобу стати "схожим на дорослого", заслужити визнання цінності своєї особистості -- як дорослими та ровесниками, так і самим собою. Підлітковий вік є одним із найсприятливіших щодо формування різнобічної і гармонійно розвиненої особистості: виховання розумових здібностей, трудових умінь і навичок, ідейно-морального, естетичного та фізичного виховання.

В організації роботи з учнями підліткового віку необхідно враховувати суперечливий характер психічного розвитку підлітка. У нього виникає суперечність між його прагненнями і домаганнями та реальними можливостями, подолання якої стає рушійною силою розвитку.

Врахування цієї суперечності у виховній роботі з підлітком має особливе значення. Слід пам'ятати, що тенденція до дорослості та самостійності, незважаючи на її суперечливий характер, є важливим явищем у психічному розвитку підлітка. Вона пов'язана з переорієнтацією підлітка з норм поведінки і цінностей, характерних для дітей, до норм цінностей дорослих людей.

Підтримуючи прагнення підлітків до дорослості та самостійності, вихователь створює можливості для надання активності учнів соціальне цінної спрямованості. Така підтримка виражається в довірі вихователя до можливостей підлітка, у нових способах і формах взаємодії з підлітками, у наданні останньому широких можливостей для прояву ініціативи, самостійності. Це винятково важливо для розвитку самосвідомості підлітків: їх самооцінки, домагань, соціально-психологічних очікувань, формування таких якостей, як впевненість у власних силах, вимогливість до себе, самокритичність, відповідальність, багатьох вольових якостей і розвитку здатності до саморегуляції поведінки.:

В організації виховної роботи з підлітками, зокрема старшими, особливу увагу слід приділяти вихованню в учнів здатності самостійно орієнтуватися в ідейно-політичних, моральних, естетичних та інших життєво важливих цінностях. Така здатність успішно формується передусім на основі колективного самоврядування підлітків, в якому кожен учень безпосередньо бере участь в активній апробації згаданих цінностей, навчається самостійно і водночас спільно з ровесниками оцінювати різноманітні явища, критично аналізувати конкретні життєві ситуації, приймати відповідні рішення і визначати шляхи та засоби їх реалізації. Саме ці заходи стають на перешкоді розвитку в підлітків конформізму.

Соціальної уваги потребує профілактика паління, вживання спиртних напоїв, повинно проводитися статеве виховання. Підліткам треба надати повну інформацію про венеричні захворювання, СНІД.

Проблеми, що виникають

У разі патологічних змін нервової системи.

Аспекти надання невідкладної допомоги

Загзльномозкові симптоми:

порушення свідомості (ступор, сопор, кома);

головний біль (інтенсивний, монотонний);

блювання ("мозкове" блювання супроводжується головним болем із відсутністю нудоти, спостерігається натще);

*судоми (клонічні, тонічні, змішаного типу з непритомністю).

Вогнищеві симптоми:

центральні та периферійні парези і паралічі (вказують на ураження центрального рухового нейрона або клітин ядер черепних нервів та передніх рогів спинного мозку);

очні симптоми (симптом Грефе, ністагм, екзофтальм, симптом сонця, що ходить);

менінгеальні симптоми (Керніга, Брудзінського, ригідність м'язів потилиці);

симптоми порушення словесної мови (залежно від віку враховується вимова складів, окремих слів, речень, вміння формувати свою мову, розуміння тієї мови, з якою звертаються до пацієнта).

Крім оцінки стану нервової системи оцінюють нервово-психічний розвиток і відповідність його віку дитини або дорослої людини. Звертають увагу на стан: свідомості; адекватність реакції на навколишнє середовище; поведінку; вміння концентрувати увагу на предметах, книгах, завданнях; вміння розуміти звернення до пацієнта; навики письма, читання, абстрактного мислення тощо.

Під час обстеження рухової сфери визначають такі відхилення від норми: вимушене положення в ліжку; зниження моторної активності або її відсутність; у дітей затримка в моторно-статичному розвитку (дитина несвоєчасно починає утримувати голову, сідати, ходити, не може виконувати дрібні ручні дії).

Обстежуючи органи чуття, звертають увагу на природжені вади очей, вушної раковини. З метою визначити функції органа зору всі діти і дорослі повинні проходити щорічно огляд в окуліста.

Стан органа слуху (середнє і внутрішнє вухо) слід перевіряти періодично під час консультацій у ЛОР-лікаря.

Під час загального огляду звертають увагу на тактильну, больову, температурну чутливість шкіри.

2.35 Оцінка стану пацієнта медичною сестрою та її дії

Медична сестра повинна вміти виявляти гострі неврологічні проблеми пацієнта, які потребують негайного надання невідкладної допомоги. Відповідно до виявлених проблем вона має надати цю допомогу й організувати госпіталізацію пацієнта в спеціалізоване відділення.

Подати термінове повідомлення в СЕС про менінгококовий менінгіт.

Повідомити інфекційну лікарню про госпіталізацію пацієнта з менінгітом та порушенням мозкового кровообігу. Негайно ввести внутрішньом'язово разову дозу антибіотика після проведення проб.

На дому разом з антибіотиком ввести преднізолон -- 2-- З мг на 1 кг маси тіла внутрішньм'язово або внутрішньо-венно; седуксен -- 0,3 мл на 1 кг маси, лазикс-- 1 мг на 1 кг маси.

Супроводжувати пацієнта під час госпіталізації. Проводити необхідні заходи в осередку інфекції.

У разі підозри на поліомієліт подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідем/ологічної служби. Повідомити дільничного лікаря. Увести жарознижувальні та серцеві препарати. Супроводжувати пацієнта в машині швидкої допомоги під час транспортування в інфекційну лікарню. Простежити за проведенням остаточної дезінфекції в первинному осередку інфекції.

Установити спостереження за особами, які контактували з хворим, протягом 20 днів.

У разі підозри на бульварну форму поліомієліту негайно повідомити дільничного лікаря і подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідеміологічної служби.

Супроводжувати пацієнта під час термінової госпіталізації до інфекційної лікарні. Повідомити чергового лікаря про госпіталізацію пацієнта у важкому стані. Проконтролювати проведення остаточної дезінфекції у первинному осередку інфекції.

Встановити спостереження за особами, які контактували з хворим, протягом 20 днів.

Повідомити дільничного лікаря та подати термінове повідомлення до районної санітарно-епідеміологічної служби про випадок поліомієліту. Супроводжувати пацієнта під час госпіталізації в інфекційну лікарню, перед цим повідомити чергового лікаря про важкий стан пацієнта.

Проконтролювати проведення остаточної дезінфекції в осередку інфекції.

Забезпечити прохідність дихальних шляхів, у разі необхідності вивести нижню щелепу вперед і трохи відтягти її донизу, ввести роторозширювач. Відсмоктати слиз із верхніх дихальних шляхів одноразовим екстрактором або гумовим балончиком. Проводити інгаляцію зволоженим киснем. За призначенням лікаря ввести протисудомні препарати. Вимірювати температуру тіла пацієнта кожні 2--3 год.

3. Залози внутрішньої секреції

Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза, Геронтологічні зміни гіпофіза. Порушення, які виявляють під час обстеження гіпофіза.

Анатомо-фізіологічні особливості щитоподібної залози. Геронтологічні зміни щитоподібної залози. Порушення, які виявляють під час обстеження щитоподібної залози.

Анатомо-фізіологічні особливості прищито-подібних залоз.

Проблеми, які виникають у пацієнта в разі порушення функцій прищитоподібних залоз. Анатомо-фізіологічні особливості надниркових залоз. Геронтологічні зміни надниркових залоз. Проблеми, які виникають у пацієнтів у разі порушення функцій надниркових залоз.

Проблеми, які виникають у пацієнтів у разі порушення внутрішньосекреторної діяльності підшлункової залози. Розвиток статевих систем у хлопчиків та дівчаток. Особливості репродуктивної функції в період статевого дозрівання чоловіків і жінок. Вікові зміни статевого апарату в чоловіків і жінок.

Залози внутрішньої секреції виробляють і виділяють у кров або лімфу ви-сокореактивні речовини -- гормони, які регулюють усі функції організму і підтримують гомеостаз. Наука, що вивчає будову, функції та захворювання залоз внутрішньої секреції, називається ендокринологією.

3.1 Анатомо-фізіологічні особливості гіпофіза

Гіпофіз -- головна ендокринна залоза, від діяльності якої залежить структура і функція інших залоз (мал. 8). Гіпофіз -- невеликий за розміром орган, пов'язаний з гіпоталамусом. Він розташований в основі черепа в турецькому сідлі та відокремлений складкою твердої мозкової оболони.



Мал. 8. Схема впливу гіпофіза на інші органи

Гіпофіз розвивається з двох окремих зачатків. Один із них -- виросток ектодерми, який закладається в ембріона на 4-му тижні внутрішньоут-робного розвитку. З нього розвивається передня частина гіпофіза, яка ще має назву аденогіпофіза. Другий зачаток -- виросток проміжного мозку, що складається з нервових клітин; з нього утворюється задня частина, яка ще називається нейрогіпофізом.

Гіпофіз починає свою функцію з 9--10-го тижня ембріогенезу.

У новонароджених маса гіпофіза 10--15 мг, у період статевого дозрівання маса становить 20--35 мг, у дорослої людини -- 50--60 мг. Більшу частину маси становить передня частина, на середню частину припадає 1--2 % від загальної маси, на задню частину --18--23 %. Зі збільшенням маси залози гістологічно дозрівають клітини гіпофіза, розміри клітин поступово збільшуються.

3.2 Аденогіпофіз виробляє такі гормони

Соматотропний гормон (СТГ) має білково-анаболічну властивість, стимулює синтез білка, ріст і розвиток скелета, активує хондро- й остеоге-нез. Гормон впливає на збільшення кількості білків у тканинах, посилює розкладання жирів, впливає на затримання фосфору, натрію, калію, кальцію в клітинах організму. Соматотропні гормони виробляють ацидофільні клітини (соматотропоцити). Гормон з'являється в гіпофізі на 9-му тижні ембріогенезу. Концентрація гормону в гіпофізі за період внут-рішньоутробного розвитку зростає в 12 000 разів. У крові плода СТГ вперше з'являється на 12-му тижні. У 4--6 міс вміст СТГ у крові плода стає максимальним. З 5--8-го місяця внутрішньоутробного розвитку концентрація СТГ у 100 разів більша, ніж у дорослих. Залишається високою концентрація і у новонароджених. У плазмі новонародженої дитини концентрація СТГ у 2--3 рази вища, ніж у матері. За 1 тиж життя концентрація СТГ знижується на 50 %. У віці після 3--5 років концентрація СТГ стає такою, як у дорослих.

Припинення росту організму пов'язано із загальними змінами гормональної стимуляції у зв'язку із завершенням статевої зрілості організму. У період затримання та зупинки росту рівень секреції СТГ та чутливість до нього тканин залишаються такими, як і в період інтенсивного росту. Нестача СТГ призводить у дітей до затримки росту -- гіпофізарного нанізму, або карликовості. Затримка росту проявляється в дітей у віці після 2 років. Гіпофізарні карлики все життя зберігають дитячі пропорції тіла. Інтелектуальний розвиток при цьому не порушується.

Підвищення продукції СТГ у дітей призводить до гігантизму (у дівчат зріст понад 190 см, у хлопців --понад 200 см). Такий ріст стає можливим тільки до моменту закриття зон росту в разі підвищеної секреції СТГ і частіше зустрічається у хлопчиків.

Кортикотропін (адренокортикотропний гормон -- АКІ'1) здійснює: а) проліферацію клітин кори надниркових залоз; б) стимулює біосинтез глюкокортикоїдів, андрогенних кортикостероїдів; в) впливає на меланофо-ри, посилюючи пігментацію шкіри.

Клітини, які синтезують АКЇГ (кортикотропоцити), з'являються в ембріона на 7--8-му тижні. Секреція АКТГ починається з 9-го тижня ембріогенезу, максимальний рівень АКТГ у крові плода спостерігають на 7-му місяці його розвитку, потім концентрація АКТГ знижується, але залишається вищою, ніж у дорослих. Саме на 7-му місяці внутрішньоутроб-ного розвитку в плода здійснюються такі процеси:

дозрівають клітини надниркових залоз;

збільшується швидкість утворення гідрокортизону і тестостерону;

починають діяти не тільки прямі, а й зворотні зв'язки між гіпофізом і наднирковими залозами (на секрецію АКТГ починає впливати рівень кортикостероїдів у крові плода).

У новонародженої дитини функціонують усі ланцюжки системи гіпоталамус -- гіпофіз -- кора надниркових залоз. Концентрація АКТГ у крові новонародженого протягом 1-го тижня залишається високою. З перших годин життя дитина реагує на стресові подразнення організму матері (наприклад, оперативні втручання). Ця реакція проявляється підвищенням рівня концентрації кортикостероїдів у крові й сечі дитини. Однак ці реакції виражені гірше, ніж у дорослих.

Концентрація АКТГ у новонароджених становить: у 1-й тиждень життя -- 8--13 ммоль/л; у дітей віком від 1 тиж до 10 років -- 4 ммоль/л; у підлітків -- 5,5 ммоль/л.

Підвищення або зниження секреції АКТГ у дітей супроводжується складними порушеннями функцій багатьох органів і систем.

Посилення секреції АКТГ спостерігається при хворобі Іценко-- Кушінга, коли уражена гіпоталамо-гіпофізарна зона. У дітей затримується ріст, відкладається жир переважно на тулубі, спостерігається місяце-подібне обличчя, з'являється передчасне статеве оволосіння, остеопороз, гіпертонія, діабет, трофічні порушення шкіри.

У разі нестачі АКТГ спостерігаються такі самі зміни, як і в разі недостатньої секреції глюкокортикоїдів.

Тиреотропін (тиреотропний гормон -- Тії ) впливає: а) на проліфецію клітин кори надниркових залоз; б) стимулює синтез її гормонів, їх ивщьнення із зв'язку з треоглобуліном та їх секрецією; в) підвищує акумуляцію залсзою йоду.

Базофільні клітини (тиреотропоцити) з'являються на 8-му тижні ембріогенезу. Вміст ТТГ в аденогіпофізі постійно збільшується протягом усього періоду внутрішньоутробного розвитку.

У крові плода ТТГ визначається на 12-му тижні, а з 4-го місяця його концентрація стає в 5 разів вищою, ніж у дорослих і утримується на цьому рівні до народження дитини. У дівчаток концентрація ТТГ вища, ніж у хлопчиків. Вплив ТТГ на щитоподібну залозу в плода починає проявлятися з 4,5--5 міс внутрішньоутробного розвитку.

На 1-му році життя кількість тиреотропоцитів збільшується. Синтез ТТГ і його секреція значно підвищуються в перші два роки життя і перед статевим дозріванням. Так, у дитини віком 1,5 року концентрація ТТГ у крові у 8--10 разів вища, ніж у наступні вікові періоди.

Лютропін (лютеїиізувальний гормон -- ЛГ). Цей гормон у жінок завершує дозрівання яйцеклітин, овуляцію й утворення жовтого тіла; у чоловіків стимулює проліферацію андрогенів.

Фолітропін (фолікулостимулювальнш гормон -- ФСГ). У жінок він стимулює ріст і дозрівання оваріальних фолікулів, у чоловіків -- ріст і проліферацію сім'яних залоз, сперматогенез.

Обидва гормони (ЛГ і ФСГ) називають гонадотропінами або гонадотропними гормонами (ГТГ).

ГТГ виробляють базофільні клітини гіпофіза -- гонадотропоцити, які починають розвиватися на 8-му тижні ембріогенезу. У гіпофізі з'являється гормон ЛГ, через 2 тиж -- гормон ФСГ. Максимальна концентрація обох гормонів у гіпофізі досягається в 4,5--6,5 міс. У крові плода ГТГ з'являються з 3-го місяця внутрішньоутробного розвитку. У наступні місяці у плода ЛГ перевищує концентрацію ФСГ. У плода жіночої статі концентрація гормонів вища, ніж у плода чоловічої статі.

У другій половині вагітності у плода формується зв'язок між гонадотропною функцією гіпофіза, гормонами статевих залоз і гіпоталамусом. У новонароджених концентрація в крові ЛГ дуже висока, на 7-й день після народження відбувається різке її зниження. До 7--8 років у дітей вміст у крові гормонів ЛГ і ФСГ залишається дуже низьким.

У 14 років концентрація в крові ЛГ і ФСГ збільшується в 2--2,5 разу порівняно з концентрацією у 8 років. У дівчаток ГТГ секретуються циклічно, з чим пов'язується початок статевих циклів. До 15--16 років вміст ГТГ у крові на 1/3 нижчий, ніж у дорослих.

Після 18 років показники ЛГ і ФСГ досягають величин, які характерні для дорослих.

Лахтотрошн (пролакгш, пролактотропшш гормон -- ПТГ). Цей гормон у жінок впливає на функцію грудних залоз, стимулює лактацію, у чоловіків є чинником росту передміхурової залози. ПРЛ виробляється ацидофільними клітинами (лактотропоцитами). Перші такі клітини з'являються в аденогіпофізі на 9-му тижні розвитку ембріона, до 4 міс їх кількість збільшується. У цей період починається секреція ПРЛ.

Концентрація ПРЛ в крові плода збільшується наприкінці вагітності. Концентрація його в крові плода така сама, як концентрація ПРЛ в крові матері та амніотичній рідині.

У новонароджених дітей вміст гормону високий. Протягом року він поступово знижується й утримується до періоду статевого дозрівання на рівні 5 мкг на 1 л. У жіночому організмі в період становлення статевих циклів показники концентрації в крові ПРЛ коливаються від 11 до 40 мкг на 1 л.

Мвланотропів (мелавостимупювальвий гормон -- МСГ). Стимулює ферментні системи меланоцитів, зумовлює диспепсію пігментних гранул меланоцитів, що призводить до пігментації шкіри.

МСГ виробляється проміжною частиною аденогіпофіза, починає синтезуватись у плода на 10--11-му тижні, рівень його концентрації протягом внутрішньоутробного розвитку залишається стабільним.

У крові вагітної жінки концентрація гормону підвищена, що зумовлює появу на шкірі пігментних плям.

Лінотронів (ліпотропнш гормон--ЛІТ). Цей гормон впливає на жировий обмін, стимулює використання жиру в енергетичному обміні.

Уся секреторна діяльність аденогіпофіза перебуває під контролем гіпоталамуса, який синтезує стимулювальні фактори - - ліберини і гальмівні фактори -- статини.

Нейрогіпофіз виділяє в кров 2 гормони -- антидіуретичний (АДГ) -- вазопресин та окситоцин. Вазопресин є нейросекретом супраоптичного, а окситоцин -- паравентрикулярного ядер гіпоталамуса. Синтез гормонів починається на 3--4-му місяці внутрішньоутробного розвитку. По аксонах гіпоталамо-гіпофізарної системи вазопресин і окситоцин транспортуються в нейрогіпофіз, де вперше з'являються на 4--5-му місяці ембріогенезу. Концентрація цих гормонів у крові плода постійно збільшується до моменту народження дитини.

Через 20--22 год після народження концентрація вазопресину в крові дитини різко зменшується. З віком у дитини посилюється функція цього гормону. Окситоцин проявляє в дітей лише антидіуретичну дію. Після завершення статевого дозрівання чутливими до окситоцину стають матка і ФУДні залози.

Вазопресин посилює реабсорбцію води із солі в дистальних відділах ниркових канальців і є регулятором водного балансу організму.

Окситоцин забезпечує скорочення м'язів матки, особливо в процесі пологів, впливає на секрецію молока.

3.3 Геронтологічні зміни гіпофіза

Маса гіпофіза дорослої людини -- 50--60 мг. У жінок його маса більша, ніж у чоловіків. У період старіння організму маса гіпофіза зменшується в чоловіків і не змінюється в жінок. У старечому віці може спостерігатися васкуляризація гіпофіза. Вікові зміни морфології гіпофіза полягають у тому, що кількість еозинофільних гранулоцитів зменшується зі збільшенням кількості базофільних гранулоцитів, функціональні елементи замінюються на сполучну тканину, спостерігається зменшення його кровопостачання. Але в багатьох людей не відбувається атрофічних змін гіпофіза і він зберігає свій активний стан.

Однією з головних ознак організму є припинення репродуктивної діяльності. Ця діяльність залежить від гонадотропної функції гіпофіза. У жінок вікові зміни гонадотропної функції настають раніше, ніж у чоловіків, що зумовлює більш пізнє зменшення статевої функції в чоловіків.

У жінок у віці 40--45 років екскреція гонадотропінів втрачає характер циклічності, у віці 50--59 років збільшується секреція гонадотропінів, після 60 років вона знижується.

Порушення, які виявляються під час обстеження гіпофіза

Клінічне обстеження пацієнта передбачає:

Оцінку стану трофіки тканин організму.

Визначення маси і зросту пацієнта.

Порівняння динаміки їх збільшення.

Визначення розподілу підшкірної жирової клітковини.

Оцінку розвитку вторинних статевих ознак.

Під час оцінки лабораторних аналізів звертають увагу на загальний діурез; частоту сечовипускань та питому вагу сечі.

Щоб визначити форму, структуру і розміри гіпофіза, проводять комп'ютерну томографію і магнітно-резонансну томографію. Для визначення функціонального стану гіпофіза застосовують радіоімунологічні методи виявлення рівня гормонів у крові пацієнта.

На основі оцінки клінічного обстеження виявляють ендокринологічні проблеми пацієнта. Для вирішення цих проблем медична сестра складає план сестринських дій.

Контролювати лікування гонадотропіном за призначенням ендокринолога.

Здійснювати спостереження за біохімічними аналізами (рівнем 17-оксикортикостероїдів у плазмі та 17-кетос-тероїдів у сечі, рівень яких знижується з погіршенням стану).

Якщо виявлено пухлину гіпофіза, вирішувати питання про хірургічне втручання або проведення променевої терапії.

Проводити консервативну терапію за призначенням ендокринолога.

Вести спостереження за біохімічними показниками в аналізах крові та сечі й доповідати лікарю (про рівень АКТГу крові та 17-кетостероїдів у сечі). Контролювати проведення терапії за призначенням лікаря.

Проводити замісну терапію адіурекрином або пітуїтри-ном за призначенням ендокринолога.

3.4 Анатомофізіологічні особливості щитоподібної залози

Щитоподібна залоза складається з двох часток, які з'єднані перешийком (мал. 9). Розташована залоза в ділянці шиї між щитоподібним хрящем і 5-- 6-м кільцеподібними хрящами трахеї. Маса залози в дорослої людини 15-- ЇО г. Тканина залози складається з фолікулів, які заповнені колоїдом з йодом.

Розрізняють три види клітин:

* А-клітини -- тироцити, які виділяють тироксин, -- Т4 і трийодти-ронін -- Т3;

В-клітини, які містять біогенні аміни;

С-клітини, які синтезують кальїїитонін.

Щитоподібна залоза розвивається з випинання вентральної стінки глотки на 3--4-му тижні внутрішньоутробного розвитку. На 7-му тижні в залозі починають формуватися фолікули, на 11-му тижні вони мають значну кількість колоїдів, здатні накопичувати йод. Виділення тироксину в кров починається наприкінці 3-го місяця. У крові плода є білок, який зв'язує тироксин. Концентрація тироксину (Т4) та трийодтироніну (Т3) у крові досягає високого рівня в 4,5--5 міс і тримається на ньому до народження дитини.

Гормони щитоподібної залози відіграють важливу роль у розвитку плода, у процесі його росту, диференціації клітин. Надлишок або нестача тиреоїдних гормонів в антенатальний період призводить до порушення розвитку ЦНС і процесів окостеніння. У новонародженої дитини концентрація в крові тиреоїдних гормонів вища, ніж у дорослих, і становить для Т4 -- 198 ммоль на 1 л (у дорослих 75--170 ммоль на 1 л), для Т4 -- 4 ммоль на 1 л (у доросли 2,5 ммоль на 1 л). Протягом кількох діб концентрація гормонів у ново народженого знижується.

У дітей щитоподібна залоза продовжує розвиватися. Маса залози в дитини 7 років порівняно з новонародженим збільшується в 3,5 разу (мал. 10). У цей віковий період гормони мають особливе значення для росту, психічного та розумового розвитку. Гормони щитоподібної залози значно впливають на процеси обміну, посилюють газообмін, передусім поглинання тканинами і виділення вуглекислого газу, впливають на білковий обмін, посилюючи асимілятивні та дисимілятивні процеси, на процеси обміну жирів вуглеводів, посилюють виділення води, беруть участь в обміні хлоридів, впливаючи на мінеральний обмін, визначають обмін калію І кальцію в організмі, відповідають за розвиток скелета, нормальну морфологічну і біохімічну структуру нейронів у ЦНС, дозрівання нейроендокринних регуляторних систем.



Мал. 9. Схема будови щитоподібної залози:

1 -- щитоподібний хрящ; 2 -- перешийок; З -- дві частки залози (права і ліва); 4 -- фолікул; 5 -- хрящі гортані

Мал. 10. Вікові зміни маси щитоподібної залози в дітей

Прискорене збільшення маси залози і посилення функцій відбувається в період статевого дозрівання. Синтез і секреція гормонів щитоподібної залози залежить від статевих гормонів. У складному механізмі взаємодії гормонів естрогени стимулюють, а тестостерони -- гальмують активність щитоподібної залози.

3.5 Геронтологічні зміни щитоподібної залози

Залоза досягає максимальної маси у віці 40--50 років (мал. 11), у жінок маса залози більша, ніж у чоловіків. З віком маса її не змінюється. У людей старечого віку паренхіма щитоподібної залози неоднорідна: залозиста тканина чергується з прошарками лімфоїдної, фолікули поліморфні, у деяких ділянках фолікули зникають, колоїд гомогенний, стає щільнішим. Зменшується висота клітин фолікулів і кількість сполучної тканини. Артеріосклероз призводить до зниження інтенсивності кровопостачання залози. У процесі старіння відбуваються зміни функціонального стану щитоподібної залози. З віком знижується активність секреції та затримується процес синтезу йодованих тиронінів. Периферійний ефект тиреоїдних гормонів залежить від концентрації їх вільних фракцій у крові. З віком знижується інтенсивність біосинтезу тиреоїдних гормонів, їх секреція, концентрація в крові, збільшується відносна частка вільного тироксину в кількості гормону, що циркулює в крові. Зниження з віком тироксинзв'язувальної здатності білків крові має пристосувальне значення, що спрямовано на підтримку постійної концентрації вільної фракції Т4, яка фізіологічне більш активна.

Зниження тироксинзв'язувальної функції глобуліну крові призводить до збільшення вільного Т4, що призводить до його проникності в тканини в умовах зниженої секреції його щитоподібною залозою.

Мал. 11. Зміна маси щитоподібної залози в дорослих людей

3.6 Порушення, які виявляються під час обстеження щитоподібної залози

Під час огляду передньої поверхні шиї можна побачити розміри щитоподібної залози, якщо вона збільшена. Під час пальпації щитоподібної залози слід передусім звернути увагу на розміри залози. На основі огляду і пальпації розрізняють п'ять ступенів її збільшення:

1-й ступінь -- залозу під час огляду не можна виявити візуально і вона ледь-ледь промацується;

2-й ступінь -- залоза видима в разі повного розгинання шиї і пальпується добре;

3-й ступінь -- залозу чітко можна розгледіти у звичайному положенні шиї;

4-й ступінь -- залоза значно збільшена і виходить за краї груднинно-ключично-соскоподібних м'язів;

5-й ступінь -- залоза різко збільшена і деформує контури шиї.

Крім того, необхідно звернути увагу на такі показники:

консистенція залози (у нормі м'яка й еластична);

характер поверхні (у нормі гладенька);

характер збільшення (вузловий чи дифузний);

ступінь рухомості під час ковтання (у нормі пульсація відсутня);

наявність больового синдрому (у нормі безболісна).

Для точнішого визначення форми, розмірів, локалізації, щільності залози виконують ультразвукове дослідження, термографію, проводять морфологічне вивчення пунктату залози.

Для оцінки функцій залози застосовують такі специфічні методи, як дослідження гормонів Т3, Т4, ТТГ у сироватці крові та визначення ступеня йодної недостатності.

На основі оцінки стану щитоподібної залози та її функцій можна виявити проблеми пацієнта. Для вирішення цих проблем медична сестра складає план сестринського догляду.

Під час проведення диспансеризації дітей з гіпотиреозом консультувати їх у невропатолога, стежити за їх психічно-нервовим розвитком.

Контролювати проведення терапії за призначенням ендокринолога (використовують препарати йоду). Якщо консервативне лікування тривалістю 4--6 міс не дає ефекту, вирішувати питання про хірургічне втручання

3.7 Анатомо-фізіологічні особливості прищитоподібних залоз

Прищитоподібні залози -- це тільця овальної форми, мають гладеньку поверхню, розмір їх у дорослої людини становить 5--7 mm x 2--4 мм, маса -- 20--50 г. Розрізняють дві верхні й дві нижні залози. Розташовані чотири залози в клітковині між частками щитоподібної залози і стравоходом.

Прищитоподібні залози виділяють у кров паратгормон, який в організмі підтримує гомеостаз кальцію. Цей гормон підвищує рівень кальцію в крові, збільшує активність остеоцитів і остеокластів, зменшує реабсорбцію фосфору в канальцях нирок і тим самим збільшує фосфат-урію, підвищує утворення в нирках активної форми вітаміну D3, підвищує реабсорбцію кальцію в тонких кишках.

Прищитоподібні залози починають розвиватися на 5--6-му тижні внутрішньоутробного розвитку. Водночас починається секреція паратгор-мону, його роль у плода така сама, як і в дорослих -- підтримання нормальної концентрації кальцію в крові. Концентрація паратгормону в крові судин пуповини близька до концентрації гормону в крові матері -- 70-- 330 мг в 1 л, підтримуються ці концентрації незалежно одна від одної.

...