Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ООСВІТИ І НАУКИ, молодІ ТА спортУ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК

ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА

Маріуполь - 2013

УДК 658(076)

ББК 65.291я73

Рецензенти:

Сиволап Лариса Анатоліївна, к.е.н., доцент кафедри економіки та фінансово-економічної безпеки Маріупольського державного університету

Марена Тетяна Василівна, к.е.н., доцент кафедри міжнародної економіки Маріупольського державного університету

Затверджено на засіданні кафедри економіки та фінансово-економічної безпеки

Маріупольського державного університету (протокол № 6 від 16.01.2013 г.) Семкова Л.В.

Економіка підприємства: навчально-методичний посібник / Л.В. Семкова. - Маріуполь: МДУ, 2013 - 266 с.

Основою створення навчально-методичного посібника є робоча програма навчальної дисципліни «Економіка підприємства». Головна увага приділяється висвітленню фундаментальних та прикладних питань управління підприємством в ринкових умовах господарювання.

Навчально-методичний посібник містить як висвітлення теоретичних питань, так і практикум з курсу, який вміщує питання для перевірки знань, тести для самоперевірки та завдання для розв'язання.

Розраховано на студентів економічних спеціальностей ВНЗ, всіх форм навчання.

© Л.В. Семкова

© Маріупольський державний університет

Вступ

Навчальний курс «Економіка підприємства» є базовим для вивчення дисциплін економічного циклу. В умовах ринкових відносин центр економічної діяльності переміщується до основної ланки всієї економіки - підприємству. Саме на цьому рiвнi створюється необхідна суспільству продукція та здійснюються послуги; вирішуються питання економічної витрати ресурсів, застосування високовиробничої техніки та технологій; розробляються бізнес-плани, здійснюється ефективне керівництво, що потребує глибоких економічних знань.

Мета навчальної дисципліни: формування здатностей самостійно мислити, приймати управлінські рішення, виконувати комплексні економічні розрахунки для ефективного здійснення господарської діяльності на рівні підприємств.

Предмет навчальної дисципліни базується на пізнанні та свідомому використанні економічних законів і закономірностей функціонування і розвитку суспільного виробництва. Саме з'ясування конкретних форм вияву цих законів і закономірностей у господарській діяльності підприємства будь-якої форми власності слід вважати загальним предметом цієї навчальної дисципліни. Цей предмет розкривається в таких ключових питаннях:

- теорія і практика господарювання,

- формування та використання виробничого потенціалу;

- взаємодія всіх видів ресурсів,

- організація та ефективність господарської діяльності підприємства за умов ринкової економіки.

Завдання: вивчення господарських процесів, що відбуваються у виробничо-комерційних системах підприємств; закріплення комплексу економічних знань і засвоєння досягнень теорії та практики управління підприємствами. Основний зміст дисципліни. Типова програма охоплює всі найважливіші розділи економіки сучасного підприємства, а саме:

Змістовий модуль 1. Підприємство в сучасній системі господарювання.

Змістовий модуль 2. Ресурсне забезпечення діяльності підприємств.

Змістовий модуль 3. Технічна база і організація господарської діяльності підприємства.

Змістовий модуль 4. Результати та ефективність виробництва.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

- теорію господарювання на рівні підприємства;

- принципи формування й використання виробничого потенціалу;

- взаємодію всіх видів ресурсів;

- способи та методи економічного регулювання виробництва;

- механізм внутрішньовиробничого керування на підприємствах;

- організацію економічної та комерційної роботи на підприємствах України;

- методи та засоби досягнення успіху.

вміти:

- розраховувати економічні показники роботи підприємства;

- визначити умови беззбитковості роботи підприємства;

- обґрунтувати інвестиційні проекти;

- формувати та використовувати матеріальні і нематеріальні активи, нормовані оборотні кошти та інші матеріальні цінності;

- визначати економічну і соціальну ефективність різноманітних заходів у царині науково-технічного та організаційного прогресу;

- вимірювати та оцінювати ефективність підвищення якості й конкурентоспроможності вироблюваної продукції (надавання послуг);

- розраховувати та аналізувати рівень продуктивності й оплати праці персоналу підприємницько-господарських структур, поточні витрати і ціни на продукцію (послуги);

- обчислювати результативність та інтегральну ефективність діяльності відокремлених суб'єктів господарювання.

Структура навчальної дисципліни «Економіка підприємства» для студентів спеціальності «Міжнародна економіка»

Назви змістових модулів і тем	Кількість годин
	денна форма	Заочна форма
	усього	у тому числі	усього	у тому числі
		л	п	лаб	інд	с.р.		л	п	лаб	інд	с.р.
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Модуль 1
Змістовий модуль 1. Підприємство в сучасній системі господарювання
Тема 1. Теорії підприємств і основи підприємництва.	8	2	2			4	8					8
Тема 2. Види підприємств, їх організаційно-правові форми.	6	2	2			2	8	2				6
Тема 3. Зовнішнє середовище господарювання підприємств.	8	2	2			4	8					8
Тема 4. Структура і управління підприємством.	8	2	2			4	8		2			6
Тема 5. Ринок і продукція.	12	4	2			6	12	2				10
Разом за змістовим модулем 1	42	12	10			20	44	4	2			38
Змістовий модуль 2. Ресурсне забезпечення діяльності підприємств
Тема 6. Планування діяльності підприємства.	10	2	2			6	10					10
Тема 7. Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці.	11	4	2			5	13		1			12
Тема 8. Капітал підприємства.	18	6	4	2		6	17	2				15
Тема 9. Інвестиції.	9	2	2			5	10					10
Разом за змістовим модулем 2	48	14	10	2		22	50	2	1			47
Змістовий модуль 3. Технічна база і організація господарської діяльності підприємства
Тема 10. Інноваційна діяльність.	8	2	2			4	8					8
Тема 11. Техніко-технологічна база і виробнича потужність підприємства.	6	2	2			2	8					8
Тема 12. Організація виробництва і забезпечення якості продукції.	10	4	2			4	11		1			10
Тема 13. Витрати на виробництво та реалізацію продукції.	14	4	2	2		6	14	2				12
Разом за змістовим модулем 3	38	12	8	2		16	41	2	1			38
Змістовий модуль 4. Результати та ефективність виробництва
Тема 14. Фінансово - економічні результати діяльності підприємства.	14	6	2	2		4	14	2				12
Тема 15. Розвиток підприємств: сучасні моделі, трансформація та реструктуризація.	8	2	2			4	10					10
Тема 16. Економічна безпека та антикризова діяльність.	12	4	2			6	12		2			10
Разом за змістовим модулем 4	34	12	6			14	36	2	2			32
Усього годин	162	50	34	6		72	171	10	6			155
Модуль 2
ІНДЗ	18	-	-	-	18	-	9	-	-	-	9	-
Усього годин	180	50	34	6	18	72	180	10	6	-	9	155

Змістовий модуль 1. Підприємство в сучасній системі господарювання

підприємницький реструктуризація продуктивність антикризовий

Тема 1. Теорії підприємств і основи підприємництва

Ключові терміни і поняття: підприємство (фірма), місія підприємства, цілі підприємства, господарюючий суб'єкт, галузь господарювання, промисловість, підприємництво, типи підприємництва, партнерські зв'язки, міжнародний бізнес, спільні підприємства.

Зміст теми

1. Теорії підприємств. Технологічні теорії фірми. Інституціональні теорії фірми.

2. Поняття, цілі й напрямки діяльності підприємства.

3. Галузева структура економіки і промисловості України.

4. Підприємництво як сучасна форма господарювання.

5. Міжнародна підприємницька діяльність.

Технологічні теорії фірми. Основною ланкою народного господарства є підприємства, які забезпечують виробництво товарів і послуг, здійснюють науково-дослідну і комерційну діяльність з метою привласнення доходу. Як первинна ланка народного господарства підприємство зосереджує певну сукупність продуктивних сил (засобів і предметів праці, землі, працівників) і відносин власності (економічної, юридичної та ін.).

За теорією А. Сміта наявність великого і малого виробництва обумовлюється поділом праці і спеціалізацією виробництва у відповідності з масштабами попиту. Фірма розглядається як певний крок на шляху технічного прогресу людства, що забезпечує ріст продуктивності праці.

На думку А. Сміта, причина виникнення фірми пов'язана з розвитком торгівлі, яка стимулює поділ праці і ріст виробництва. Вчення про фірму як про виробничу одиницю і одиницю торгівлі розвивається у А. Сміта в межах розробки концепції досконалої (вільної) конкуренції. Отже, фірма в ринкових умовах виступає як форма поділу праці і спеціалізації. Підвищення ефективності господарської діяльності і пошук рівноважної ціни є, за А. Смітом, і наслідком конкуренції, і метою виробництва (фірми).

А. Маршалл розвинув уявлення про фірму як про організацію, здатну забезпечити економію засобів на масштабах виробництва. Він детально описує способи досягнення подібної економії і їх результат -- утворення крупних організаційних форм в економіці як шляхом внутрішнього росту (розширення обсягів виробництва), так і через об'єднання, злиття, картелювання. А. Маршалл виділяє специфічну рису фірми, а саме: підприємницькі здібності як важливий ресурс виробництва.

Продовження і розвиток класична теорія фірми одержала у працях Дж. Хікса. Для нього теорія фірми -- це теорія капіталу, його формування і розподілу. Якщо метою індивіда як споживача є максимізація сукупної корисності при заданому бюджетному обмеженні, то метою фірми -- максимізація прибутку при обмеженні на витрати виробництва. У своєму дослідженні автор, розглядаючи зміни в розподілі доходів, пов'язує їх з процесами заміщення між працею і капіталом і висловлює міркування щодо можливості еластичності такого заміщення. Характеристики еластичності цього заміщення тепер використовують у теорії виробничих функцій, які відіграють істотну роль у сучасних західних теоріях розподілу доходів.

Й.-А. Шумпетер розробив концепцію «підприємницької фірми» -- особливого економічного агента, що конкурує завдяки впровадженню нових товарів, нових технологій, нових джерел сировини або нових типів організації. Підприємницька фірма може бути як конкурентом, так і монополістом (цей факт не відіграє будь-якої ролі у концепції). Метою підприємницької фірми виступає не максимізація прибутку через мінімізацію витрат, а пошук її стратегічних переваг на основі продуктивних, технологічних або організаційних інновацій.

Вагомий вклад у неокласичну теорію фірми внесла Дж. Робінсон. Теорія фірми збагачується новими рисами: фірма тепер -- це не тільки виробничий агент, який діє за своїми правилами, але й споживчий агент, поведінку якого можна проаналізувати на основі все тих же «зручних» математичних побудов у межах неокласичної парадигми. Основним об'єктом дослідження Дж. Робінсон є механізм ринкової конкуренції. Маневрування цінами він виділяє як характерну рису ринкової поведінки великих компаній.

Своєрідним напрямом розвитку неокласичної теорії фірми стали управлінські (менеджерські) теорії. Найяскравішим представником даної теорії були У. Баумоль і Р. Морріс.

У розумінні У Баумоля, сучасна фірма управляється менеджерами, які в умовах асиметрії бачать всю картину справ на фірмі, а отже, здатні визначати і мету її діяльності. В якості мети У. Баумоль висунув досягнення максимуму сукупної виручки. Р. Морріс вважав, що метою діяльності менеджерів, а отже і метою функціонування підприємства є максимізація темпів росту фірми.

Суттєвим недоліком неокласичної теорії фірми є її трактування виключно як аналога домашнього господарства. Фірма тут виступає як підприємство, що складається із однієї людини, яка володіє, управляє і працює на ній.

Інституційні теорії фірми. У класичному і неокласичному напрямах фірма трактувалася як невід'ємна складова ринку, як елемент його структури. Класична теорія не розмежовувала фірму і ринок, передбачаючи, що вони -- рівноправні сторони дійсності.

В інституційній теорії фірма розглядається як сукупність довгострокових контрактів на відміну від ринкових взаємозв'язків, опосередкованих відносно короткостроковими контрактами. Згідно інституційній концепції, фірма протиставляється ринку як внутрішнє виробництво зовнішньому.

Першим дослідником, що діяв у межах нового підходу до природи фірми, вважається Р. Коуз -- лауреат Нобелівської премії з економіки (1991р.) за «відкриття і роз'яснення значення вартості укладання угод та майнових прав для інституційної структури економіки та її функціонування». Він відкрив і дослідив трансакційні витрати, що здійснюються у сфері обміну і пов'язані з актами купівлі-продажу, переданням прав власності.

Особливий внесок у розвиток інституційної теорії фірми вніс О. Уільямсон. Перш за все він уточнив поняття «трансакційні витрати», що пов'язані з функціонуванням специфічних активів. До специфічних активів О. Уільямсон відносить інвестиції, які пристосовані до взаємовідносин із певним партнером і є безповоротними. Теорія фірми О. Уільямсона -- теорія недосконалих контрактів. О. Уільямсон висуває концепцію «ієрархічної фірми» на противагу «підприємницькій фірмі» Й.-А. Шумпетера. Ієрархічна фірма являє собою консервативну організацію, яка закріпилася на певній ділянці товарного ринку (галузі) і яка продовжує експлуатувати старі переваги шляхом інвестицій у мінімізацію витрат.

Інституційна теорія фірми одержує свій розвиток у теорії прав власності. Подібний підхід бур розвинений О. Хартом, С. Гросманом і Дж. Муром. Вони розглядали власність як право визначати всі можливі способи використання активів, що не конфліктують із попередніми контрактами, звичаями або законом.

В сучасній економічній теорії фірми спостерігаються тенденції до спроб синтезу двох головних концепцій: технологічної та інституційної.

По-перше, дослідження фірми у контексті глобалізації економіки показують, що і технологічна, і інституційна концепції самі про собі не можуть дати задовільного пояснення даного явища. Стосовно до функціонування транснаціональних корпорацій ставиться навіть питання про зникнення фірми як такої. При цьому розуміється, що особливі утворення глобальної ринкової економіки перебувають під впливом двох типів обмежень -- технологічного та інституційного характеру.

По-друге, синтез двох напрямів завбачає можливість аналізу принципово нових явищ у поведінці фірм, зв'язаних із особливостями розвитку сучасної економіки. Нині виробництво і розподіл товару чи послуги відбуваються в межах мереж або стратегічних альянсів фірм. Фірма для підвищення своєї ефективності практично весь спектр своїх прав, за виключенням фінансової самостійності, передає новій організації -- мережі.

Мережа покликана забезпечити процес просування товарів до споживача, задовольняти потреби населення, вирішувати широкий діапазон економічних, соціальних, культурних завдань, серед яких -- реалізація доходів населення, організація послуг, збереження бюджету часу, розв'язання соціальних проблем, підвищення культурного рівня.

Будь-яке суспільство для забезпечення нормального рівня своєї життєдіяльності здійснює безліч видів конкретної праці. З цією метою люди створюють певні організації (трудові колективи), які спільно виконують якусь місію і діють на засаді певних правил і процедур.

Організації з підприємницьким характером діяльності називають підприємствами.

Підприємство -- самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, чи іншими суб'єктами для задоволення суспільних або особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгової, інший господарської діяльності в порядку, передбаченим чинним законодавством.

Під господарською діяльністю слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт та надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Кожне підприємство є юридичною особою, що характеризує наступні ознаки:

наявність організаційної, економічної та виробничо-технічної єдності, що відображено у статуті й установчих документах;

- відокремленість майна, що відображається в бухгалтерському балансі, статуті й установчому договорі;

- здатність від свого імені здобувати майнові права і здійснювати інші господарські угоди;

- відповідальність по зобов'язаннях усім своїм майном;

- здатність бути позивачами і відповідачами в суді.

Основними завданнями діяльності підприємства є забезпечення потреб суспільства товарами (послугами) відповідного асортименту та належної якості.

Для ефективного господарювання істотним є визначення цілей створення та функціонування підприємства. Генеральну (головну) мету підприємства, тобто чітко окреслену причину його існування, у світовій економіці заведено називати місією.

На основі загальної місії підприємства формулюються і встановлюються загальні цілі, які визначаються для виконання наступних завдань:

- постійне підвищення ефективності виробництва;

- своєчасне і термінове впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво;

- постійне зростання культурно-технічного та професійно-кваліфікаційного рівня працівників підприємства і залучення їх творчої діяльності (винахідництво, раціоналізаторство, новаторство).

Загальні цілі повинні відповідати певним вимогам:

- цілі підприємства мають бути досить чіткими, конкретними й піддаватися вимірюванню.

- цілі підприємства мають бути орієнтованими в часі, тобто мати конкретні горизонти прогнозування.

- цілі підприємства мають бути досяжними і забезпечувати підвищення ефективності його діяльності.

- цілі підприємства повинні бути взаємно підтримуючими, тобто дії і рішення, що необхідні для досягнення однієї мети, не можуть перешкоджати реалізації інших цілей.

- повинні існувати способи зміни цілей.

У кінцевому підсумку цілі підприємства мають бути чітко сформульовані для кожного виду його діяльності, що є важливим для суб'єкта господарювання, котрий прагне спостерігати й вимірювати результати цієї діяльності.

У практиці господарювання кожне підприємство, що є складною виробничо-економічною системою, здійснює багато конкретних видів діяльності, котрі за ознакою спорідненості можна об'єднати в окремі головні напрямки (рис.1.1):

- маркетингова діяльність;

- інноваційна діяльність;

- виробнича діяльність;

- комерційна діяльність;

- сервісне обслуговування;

- економічна діяльність;

- соціальна діяльність;

- зовнішньоекономічна діяльність.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Основні напрямки діяльності підприємства

Структура виробництва в будь-якому суспільстві формується під впливом суспільного поділу праці.

Розрізняють три види поділу праці: загальний, частковий і одиничний.

Загальний поділ праці призвів до виокремлення таких галузей народного господарства, як промисловість, сільське господарство, транспорт, зв'язок, будівництво та ін.

Частковий поділ праці спричинив виокремлення галузей всередині промисловості, сільського господарства тощо.

Одиничний поділ праці спостерігається безпосередньо на підприємствах і впливає на структуру промислового виробництва.

У національній економіці виокремлюються сфера матеріального виробництва і невиробнича сфера. До сфери матеріального виробництва належать: промисловість, сільське господарство, лісове господарство, рибне господарство, транспорт і зв'язок, будівництво, торгівля і громадське харчування та інші види діяльності сфери матеріального виробництва.

Провідною галуззю сфери матеріального виробництва є промисловість. Вона об'єднує підприємства, які добувають продукти природи, що не виробляються людиною (рудні та нерудні копалини), а також підприємства, які переробляють сировину промислового та сільськогосподарського походження з метою перетворення її на новий продукт, який використовують як засіб виробництва або предмет споживання.

Промисловість є комплексною галуззю, що складається з таких великих галузевих груп:

- електроенергетика;

- паливна промисловість;

- чорна металургія;

- кольорова металургія;

- хімічна й нафтохімічна промисловість;

- машинобудування та металообробка;

- деревообробка і целюлозно-паперова промисловість;

- промисловість будівельних матеріалів;

- скляна та фарфоро-фаянсова промисловість;

- легка промисловість;

- харчова промисловість;

- борошно-круп'яна та комбікормова промисловість;

- медична промисловість;

- поліграфічна промисловість.

Галуззю промисловості називається сукупність підприємств, що мають єдине економічне призначення продукції, яку виробляють, однорідність споживаних матеріалів, спільність технічної бази та технологічних процесів, особливий професійний склад кадрів, специфічні умови праці.

До галузей невиробничої сфери діяльності належать такі: житлово-комунальне господарство; невиробничі види побутового обслуговування населення; охорона здоров'я, фізична культура і соціальне забезпечення; освіта; культура і мистецтво; фінанси, кредит, страхування і пенсійне забезпечення; об'єднання громадян.

Під галузевою структурою промисловості розуміється комплекс об'єднаних у промисловість галузей та їх частка в загальному обсязі промислового виробництва. Для характеристики галузевої структури промисловості й аналізу зрушень у ній використовують певні показники. Наведемо основні з них.

1. Питома вага випуску продукції окремими галузями в загальному обсязі випуску продукції промисловістю:

d = 100%,

де Qгал, Qпром - обсяг випуску продукції відповідно галуззю і промисловістю загалом.

2. Темпи зростання обсягу виробництва окремої галузі:

Тгал = 100%,

де Qпл, Qбаз - обсяг випуску продукції певною галуззю відповідно у плановому та базовому періодах (у грошовому або натуральному вираженні).

3. Галузевий коефіцієнт випередження, що характеризує відношення темпів зростання обсягу виробництва окремої галузі до темпів зростання обсягу виробництва у промисловості загалом:

Квип =

Основні ознаки, що впливають на формування галузей промисловості:

- виробництво у великих масштабах однорідної або спорідненої
продукції;

- наявність великої кількості підприємств -- виробників цієї продукції;

- специфічні технологічні процеси і організація праці;

- однорідність споживаної підприємствами сировини;

- особливий склад спеціально підготовлених кадрів.

Основні фактори, що визначають галузеву структуру виробництва:

- рівень впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП);

- рівень спеціалізації й кооперування на виробництві;

- розвиток електрифікації, механізації та автоматизації виробництва;

- наявність природних ресурсів і корисних копалин;

- суспільно-історичні умови та геополітичне становище держави;

- кліматичні умови держави;

- розвиток транспорту і зв'язку;

- підвищення матеріального добробуту і культурного рівня населення.

Галузева структура промисловості характеризує:

- рівень індустріального розвитку країни;

- рівень технічного розвитку країни;

- ступінь економічної самостійності країни;

- рівень продуктивності суспільної праці.

Підприємництво забезпечує життєдіяльність економічної системи та її динамічний розвиток. За рахунок здібностей особистості руйнуються усталені принципи, впроваджуються новації в техніці, технології, організації та управлінні виробництвом. У результаті зростає ефективність виробництва, створюються нові товари і послуги, формуються нові ринки, раціонально використовуються ресурси, а може саме головне -- розширюється зайнятість працездатного населення.

На всіх етапах розвитку економіки основними господарюючими суб'єктами є підприємці, які займаються виробничою або іншою діяльністю, вміють нести тягар можливого ризику і невизначеності. Підприємці втілюють у практику функції підприємництва і за свою діяльність отримують прибуток.

Всі види підприємницької діяльності, а також зміст підприємництва як соціально-економічного процесу регламентуються Господарським Кодексом України. Згідно із ст.42 ГКУ підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємництво як економічний феномен є категорією бізнесу. У господарській практиці «підприємництво» і «бізнес» часто ототожнюють.

Бізнес -- поняття ширше, ніж підприємництво. Воно охоплює всі відносини, що виникають між усіма учасниками ринкової економіки, включаючи не тільки підприємців, а й споживачів, найманих працівників, державні структури.

Підприємництво -- динамічний, активний елемент бізнесу, що являє собою самостійну діяльність, яка здійснюється під свою майнову відповідальність громадянами, об'єднаннями громадян з виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою одержання прибутку. Підприємництво включає в оборот свого суб'єкта -- підприємця, а не всіх учасників ринку.

Основні складові підприємницької діяльності:

- творча -- генерування й активне використання новаторських ідей, готовність до виправданого ризику та вміння ризикувати в бізнесі;

- ресурсна -- формування й продуктивне використання власного капіталу, а також інформаційних, матеріальних і трудових ресурсів;

- організаційно-супровідна -- практична організація маркетингу виробництва, продажу, реклами тощо.

Підприємницька діяльність ґрунтується на принципах економічної свободи, зацікавленості та відповідальності; еквівалентного обміну; ризику; конкуренції та конкурентоспроможності діяльності.

Наведені принципи підприємницької діяльності взаємопов'язані і діють одночасно. Проте для формування і розвитку підприємництва необхідні економічні, соціальні і правові умови:

Економічні умови -- це в першу чергу пропозиція товарів і попит на них; види товарів, які можуть придбати покупці, і обсяги коштів, які вони можуть витратити на ці покупки; надлишок або недостача робочої сили, що впливають на рівень заробітної плати, тобто їх можливість придбання товарів. Соціальні умови формування підприємництва. Це насамперед прагнення покупців купувати товари, що відповідають певному смаку і уподобанням людей та моді. При цьому суттєву роль відіграють моральні норми, які залежать від соціально-культурного середовища. Ці норми впливають на характер життя споживачів і через це -- на їх попит на товари.

Підприємницька діяльність здійснюється в рамках відповідного правового середовища. Тому велике значення має створення необхідних правових умов. Це в першу чергу наявність законів, що регулюють підприємницьку діяльність і створюють сприятливі умови для його розвитку, а саме: спрощена процедура відкриття і реєстрації підприємств; захист підприємця від державного бюрократизму; удосконалення податкового законодавства в напрямку мотивацій підприємницької діяльності; розвитку спільної діяльності підприємців України із підприємцями зарубіжних країн.

Для організації підприємницької діяльності необхідно придбати або взяти в оренду відповідні ресурси (фактори) виробництва. Згідно з теорією факторів основними виробничими факторами є такі: 1) земля, що включає всі природні ресурси; 2) основні і оборотні фонди, які формуються на основі інвестицій; 3) праця, тобто наймані працівники, які використовуються у виробництві товарів і наданні послуг; 4) підприємницькі здібності (хист) як особливий людський ресурс.

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується інтенсивним розширенням міжнародної підприємницької діяльності, тобто діяльності, що здійснюється через науково-технічну, виробничу, торговельну, сервісну та іншу взаємокорисну співпрацю суб'єктів господарювання двох чи більше країн (міжнародних партнерів). Основним спонукальним мотивом активізації і розширення участі партнерів у міжнародному бізнесі є можливість збільшення масштабів та ефективності підприємництва за рахунок інтернаціоналізації певних сегментів ринку, використання нових додаткових джерел необхідних матеріальних (інвестиційних) ресурсів, диверсифікації виробничо-господарської діяльності.

Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами такої діяльності визнаються:

1) фізичні особи -- громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають дієздатність і правоздатність;

2) юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно перебувають на її території;

3) структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

4) спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні.

Міжнародним спільним підприємством (МСП) вважається організаційно-правова форма поєднання зусиль різнонаціональних партнерів у сферах інвестування, управління, виробництва продукції чи надання послуг, торгівлі, використання доходів, розподілу підприємницьких ризиків тощо. Мотиваційний механізм заснування МСП створюється на макрорівні та мікрорівні національної системи господарювання.

Мотивація формування і функціонування МСП як форми реалізації стратегії виходу на внутрішній та зовнішній ринки обумовлюється:

1) зниженням питомих інвестиційних ресурсів і підприємницького ризику;

2) розвитком підприємницького потенціалу конкретного суб'єкта господарювання;

3) реалізацію переваг меншої вартості основних чинників виробництва і насамперед можливістю активізації маркетингу та започаткування нових каналів збуту товарів, можливістю проникнення на новий територіальний сегмент вітчизняного і світового ринків.

В Україні вже намітилися певні тенденції щодо розвитку МСП. Основними з них треба вважати:

- активізацію, що постійно зростає, кількісного розвитку різно-профільних спільних підприємств з частковим чи повним іноземним капіталом;

- переважання партнерів із промислово розвинених країн, що пояснюється передовсім стратегічною орієнтацією таких держав, а також достатністю й мобільністю їхнього капіталу експортного спрямування;

- створення МСП переважно на двосторонній основі та для здійснення промислової діяльності;

- надто обережне ставлення іноземних партнерів до вкладання великих за обсягом інвестицій у спільне підприємництво за браком надійних гарантій їхнього правового захисту;

- відносно активніша участь у заснуванні МСП малих зарубіжних фірм (компаній), що віддають перевагу швидкій віддачі невеликих інвестицій або комерційному зиску від разових операцій;

- зосередження МСП передовсім у науково-технічних і виробничо-промислових центрах (регіонах) України.

Питання для перевірки знань

1. Характеристика підприємства (фірми) як первинної ланки виробничої сфери та юридичної особи.

2. Методологічні основи обґрунтування множинних цілей діяльності підприємства (фірми).

3. Правові основи діяльності підприємств (фірм) за умов ринкової економіки.

4. Поглиблена оцінка основних принципів поведінки суб'єктів господарювання на вітчизняному та світовому ринках.

5. Проблеми визначення та обґрунтування напрямів діяльності підприємств (фірм).

6. Що є спільного у визначенні сутності підприємництва й бізнесу; ознаки, за якими розрізняють підприємництво та бізнес.

7. Економічне й соціальне значення розвитку підприємницької діяльності для формування ефективної системи господарювання.

8. Основні параметри формування належного підприємницького середовища в Україні.

9. Сучасні проблеми активізації підприємництва в Україні.

10. Рівні інтернаціоналізації і форми міжнародної підприємницької діяльності.

11. Проблеми створення та ефективного функціонування міжнародних спільних підприємств в Україні.

12. Національний, міжнародний і наднаціональний рівні регулювання міжнародної підприємницької діяльності.

Тести для самоперевірки

1. Підприємство вважається створеним і набуває прав юридичної особи з моменту:

а) відкриття розрахункового рахунка в банку;

б) укладення і підписання установчих документів;

в) державної реєстрації;

г) виготовлення власної печатки.

2. Визначте помилкові твердження:

а) за часом роботи протягом року галузі промисловості поділяються на сезонні та несезонні;

б) за характером впливу на предмет праці галузі промисловості поділяються на добувні та обробні;

в) за станом технічної бази галузі промисловості поділяються на трудомісткі, фондомісткі, матеріаломісткі;

г) за економічним призначенням продукції промисловість поділяється на групи А і Б.

3. До основних функцій підприємницької діяльності належать:

а) творча;

б) ресурсна;

в)законодавча;

г) організаційно-супровідна.

4. Галузевий коефіцієнт випередження визначається:

а) у відсотках;

б) грошових одиницях;

в) як безрозмірна величина;

г) у натуральних одиницях.

5. Господарська та економічна діяльність підприємства не залежить:

а) від планування його діяльності;

б) економічних відносин з іншими суб'єктами господарювання;

в) ціноутворення в межах підприємства;

г) відносин з місцевими радами.

6. На виробничому підприємстві за вдосконалення техніки і технології, підготовку та обслуговування виробництва, якість продукції відповідає:

а) головний інженер;

б) начальник виробництва;

в) відділ технічного контролю;

г) головний механік.

7. Джерелом формування майна підприємства не може бути:

а) інвестиційний проект;

б) інноваційний проект;

в) дохід від цінних паперів;

г) кредити банків та інших кредиторів;

д) матеріальні внески засновників.

8. Відношення темпів зростання обсягу виробництва певної галузі до темпів зростання обсягів виробництва промисловості загалом називається:

а) структурою промисловості;

б) коефіцієнтом випередження;

в) показником використання потужностей галузі;

г) коефіцієнтом промислового виробництва.

9. Підприємство набуває прав юридичної особи з дня...
а) укладання і підписання установчих документів;

б) відкриття розрахункового рахунка у банку;

в) державної реєстрації;

г) виготовлення печатки підприємства.

10. Право розпоряджатися виробленою продукцією належить...

а) найманим робітникам;

б) засновникам підприємства;

в) кредиторам;

г) співробітникам підприємства.

11. Які з нижченаведених заходів не відносяться до заходів, що складають виробничу діяльність підприємства?

а) обґрунтування обсягу виготовлення продукції відповідно до вимог ринку;

б) формування маркетингових програм для конкретних ринків та їх оптимізація відносно виробничих потужностей підприємства;

в) аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства;

г) забезпечення виробництва необхідними матеріально-технічними ресурсами;

д) організація системи збуту продукції підприємства.

12. Який із напрямів діяльності є визначальним для оцінки і регулювання всіх елементів у системі господарювання на підприємстві?

а) вивчення ринку товарів;

б) інноваційна діяльність;

в) виробнича діяльність;

г) економічна діяльність;

д) комерційна діяльність;

е) післяпродажний сервіс;

ж) соціальна діяльність.

13. Ведучим (головним) ринком, що визначає перспективи розвитку інших ринків, є...

а) ринок засобів виробництва;

б) ринок інвестиційних ресурсів;

в) ринок грошово-кредитний;

г) ринок предметів споживання;

д) ринок продуктів харчування.

14. Ринок -- це ...

а) механізм взаємодії покупців і продавців, відносини попиту і пропозиції;

б) сфера обміну в своїй державі і між країнами, яка зв'язує виробників і споживачів продукції;

в) система, організована за законами товарного виробництва та обігу, сукупність відносин товарного обміну.

15. Об'єктивними умовами виникнення і функціонування ринкового господарства є...

а) суспільний поділ праці;

б) економічна відокремленість суб'єктів підприємництва;

в) самостійність суб'єктів підприємництва;

г) жорстка система управління виробництвом і розподілом.

Завдання для розв'язання

1.1. За даними таблиці визначити темпи зростання виробництва в галузях чорної металургії в 2012 p., якщо базовим періодом є 2010 р.

Показник	Обсяг виробництва, млн.. т
	2010 р.	2012 р.
Залізна руда Марганцева руда Чавун Сталь Сталеві труби Прокат чорних металів	47,5 3,1 17,8 22,3 2,0 17,0	47,8 2,0 23,0 27,4 1,2 19,3

1.2. За даними таблиці визначити обсяг випуску продукції окремими галузями машинобудування в 2012 p., якщо темп зростання машинобудівної промисловості загалом Тпром = 103 %.

Галузь машинобудування	Обсяг випуску продукції, млн. грн., 2007 р. (базовий)	Галузевий коефіцієнт випередження на 2012 р.
Машинобудування металургійне Машинобудування гірничорудне Електротехнічна промисловість Хімічне і нафтове машинобудування Верстатобудування Приладобудування Автомобільна промисловість	22,2 24,1 28,5 15,6 7,3 8,5 10,2	1,07 1,10 1,02 0,97 0,90 0,88 0,95

1.3. За даними таблиці дослідити динаміку зростання виробництва продукції в окремих галузях промисловості з виробництва мінеральних добрив, якщо за базовий період взято 2008 р.

Показник	Обсяг випуску, тис. т
	2008 р.	2009 р.	2010 р.	2011 р.	2012 р.
Мінеральні добрива загалом У тому числі: Азотні Фосфатні Калійні	2221 1871 294 56	2449 2083 327 39	2376 2022 305 49	1936 1675 240 21	2319 2060 238 21

1.4. За даними таблиці визначити натуральні показники обсягу випуску продукції в 2012 p., якщо обсяг валової продукції промисловості загалом становить 225 млн. грн.

Галузь промисловості	Частка в загальному обсязі випуску продукції, %, 2012 р.
Електроенергетика Паливна промисловість Металургія Хімічна і нафтохімічна промисловість Машинобудування і металообробка Деревообробна і целюлознопаперова Промисловість будівельних матеріалів Скляна і фарфоро-фаянсова промисловість Легка промисловість Харчова промисловість Інші	16,2 11,2 23,8 5,4 14,1 2,2 3,1 0,6 1,6 15,1 6,7

1.5. За даними таблиці визначити темпи зростання обсягів виробництва меблів у регіоні України. За базовий взяти 2000 р.

Меблі	Обсяг виробництва, тис.грн.
	2000 р.	2005 р.	2010 р.
Столи Стільці, крісла Шафи Дивани Гарнітури, набори (комплекти) меблів	4275 7908 2856 1197 12120	713 855 997 166 961	341 1100 247 74,5 450

1.6. За наведеними в таблиці даними про обсяг, валової продукції в підгалузях легкої промисловості визначити її структуру виробництва.

Підгалузь виробництва	Обсяг валової продукції, млн.. грн.
Тканини	147
Шкіргалантерея	52
Взуття	40
Пошиття верхнього одягу	100
Дитячий трикотаж	91

1.7. За даними таблиці про темпи зростання обсягів виробництва в підгалузях будівництва розрахувати коефіцієнти їх випередження, якщо темп зростання обсягів виробництва будівельної промисловості загалом становить 107 %.

Підгалузь виробництва	Темпи зростання обсягів виробництва, %
Шиферні листи Цегла Залізобетонні конструкції Асфальтова плитка	98 105 100 120

Тема 2. Види підприємств, їх організаційно-правові форми.

Ключові терміни і поняття:

Нормативно-правова база функціонування підприємства, Господарський Кодекс, статут підприємства, кооператив, орендне підприємство, акціонерне товариство, асоціація корпорація, консорціум, концерн, холдинг, підприємницький договір (контракт, угода), партнерські зв'язки.

Зміст теми

1. Правові основи функціонування підприємств.

2. Види підприємств та їх класифікація.

3. Добровільні та інституціональні об'єднання підприємств та організацій.

4. Договірні взаємовідносини і партнерські зв'язки у підприємницькій діяльності.

Напрямки діяльності підприємства взаємозв'язані й у сукупності характеризують ту чи іншу стратегію функціонування й розвитку, механізм його господарювання. Підприємство має діяти та господарювати в межах законодавства, що регулює всі напрямки його діяльності.

З великої кількості юридичних актів визначальними є:

- Господарський кодекс України;

- Цивільний кодекс України;

- Податковий кодекс України;

- Кодекс законів про працю;

- Закон України «Про господарські товариства»;

- Закон України «Про власність»;

- Закон України «Про інвестиційну діяльність»;

- Закон України «Про приватизацію майна державних підприємств»;

- Закон України «Про поновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом»;

- Закон України «Про оплату праці»;

- Інші.

Внутрішня діяльність кожного підприємства регулюється його статутом і колективним договором.

Статут підприємства -- це зібрання певних правил і обов'язків, якими регулюються його відносини з іншими суб'єктами господарювання. Статут затверджує власник майна за участю трудового колективу. У статуті містяться такі основні відомості:

- найменування власника підприємства;

- місцезнаходження, предмет і цілі діяльності підприємства;

- органи управління, порядок їх формування;

- повноваження трудового колективу і його виборних органів;

- порядок утворення майна підприємства;

- умови реорганізації та припинення діяльності підприємства.

Колективний договір -- це угода між трудовим колективом та адміністрацією (власником) підприємства, яка регулює їх виробничі, економічні й трудові відносини. Колективний договір щороку переглядається і в разі потреби оновлюється.

Для організації ефективної діяльності конкретного підприємства необхідно чітко визначити його специфічні особливості, від яких вона багато в чому буде залежати. Особливості підприємства можуть бути визначені виходячи з засобів його ідентифікації в загальній системі класифікації підприємств. Усі підприємства можна класифікувати за ознакою цілей їх функціонування і характеру діяльності.

Для забезпечення ефективної діяльності в сучасних умовах, кваліфікованого управління підприємствами важливою є повна класифікація підприємств за певними ознаками.

Класифікація підприємств - це їх угруповання за певною ознакою (табл. 2.1).

Таблиця 2.1 Види підприємств за основними ознаками

Класифікаційні ознаки	Види підприємств
Мета і характер діяльності	- комерційні (які мають прибуток) - некомерційні (доброчинні, освітянські, медичні, наукові та підприємства невиробничої сфери)
Форма власності майна	- приватні - колективні - комунальні - державні - засновані на змішаній формі власності
Належність капіталу	- національні - іноземні - підприємства з іноземними інвестиціями
Спосіб утворення (заснування) та формування статутного капіталу	- унітарні - корпоративні - дочірні
Правовий статус і форма господарювання	- одноосібні - кооперативні (виробничі та споживчі) - орендні - господарські товариства
Вид і характер господарської діяльності	- промислові - торговельні - сільськогосподарські - будівельні - транспортні - фінансово-кредитні - страхові - туристичні та ін.
Обсяги діяльності та чисельність працівників	- великі - середні - малі

За метою і характером діяльності підприємства поділяються на комерційні - це такі підприємства, характер діяльності яких ґрунтується на одержанні прибутку. Таким чином, до даної групи відносять більшість господарських суб'єктів). Некомерційні - це підприємства, метою, діяльності яких не є одержання прибутку.

Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства таких видів: приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи); підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності); комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади; державне підприємство, що діє на основі державної власності; підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності).

Належність капіталу. У разі якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об'єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі засновані на приватній власності двох або більше осіб.

У випадках існування залежності від іншого підприємства, підприємство визнається дочірнім.

Одноосібні підприємства є власністю однієї особи або родини, які несуть відповідальність за своїми обов'язками всім майном (капіталом).

Кооперативні підприємства - це добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської чи іншої діяльності. Їх характерною ознакою є особиста участь кожного в діяльності підприємства.

Правова основа функціонування орендних підприємств - договір оренди, що означає тимчасове володіння і використання майна, яке необхідне для здійснення підприємницької діяльності.

Господарськими товариствами визнаються підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. У деяких випадках господарське товариство може діяти у складі одного учасника. Засновниками і учасниками товариства можуть бути суб'єкти господарювання, інші учасники господарських відносин, а також громадяни, які не є суб'єктами господарювання. Господарські товариства є юридичними особами.

До господарських товариств належать: акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське товариство, статутний капітал якого поділе...