Підприємство в сучасній системі господарювання

10. Організаційна структура управління підприємством, яка передбачає наявність функціональних підрозділів (штабів), що мають права керування і прийняття рішень, називається:

а) лінійно-штабною;

б) функціональною;

в) дивізіональною;

г) лінійною.

11. Контроль як управлінська функція підприємства полягає в такому:

а) обліку результатів, досягнутих за певний період діяльності підприємства;

б) перевірці своєчасності початку трудової зміни;

в) порівнянні фактично досягнутих результатів з плановими;

г) усі відповіді правильні.

12. Зазначте, за якою організаційною структурою управління штаби мають тільки дорадчі права щодо управління підприємством:

а) лінійною;

б) функціональною;

в) дивізіональною;

г) лінійно-функціональною.

13. Фонд державного майна України виконує такі функції:

а) спрямовує зовнішньоекономічну діяльність;

б) розроблює плани фінансування бюджетних організацій;

в) реалізує програми приватизації державних підприємств;

г) займається проблемами стандартизації та сертифікації продукції підприємств.

14. Властивості функціональної структури управління:

а) малі витрати на утримання управлінського апарату;

б) високий ступінь компетентності управлінських рішень;

в) певна суперечливість в організації виконання управлінських рішень;

г) функціональні штаби мають дорадчі права, а остаточне рішення приймає керівник.

15. Залежно від масштабу існують такі види поділу праці:

а) загальний;

б) колективний;

в) одиничний;

г) спеціалізований.

16. Загальна структура підприємства -- це:

а) сукупність виробничих, невиробничих та управлінських підрозділів;

б) сукупність основних, допоміжних та обслуговуючих підрозділів;

в) складові зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства;

г) структура вертикальних зв'язків і підпорядкованість його підрозділів.

17. Виробнича структура, яка найчастіше застосовується на великих підприємствах, де кілька однотипних підрозділів об'єднані в одне ціле, називається:

а) цеховою;

б) штабною;

в) комбінатською;

г) корпусною.

18. Цехи, які займаються утилізацією, переробкою відходів основного виробництва, називаються:

а) обслуговуючими;

б) підсобними;

в) побічними;

г) допоміжними.

19. За характером виконуваних функцій складське господарство підприємства належить до цехів:

а) обслуговуючих;

б) підсобних;

в) побічних;

г) допоміжних.

20. На виробничому підприємстві за вдосконалення техніки і технології, підготовку та обслуговування виробництва, якість продукції відповідає:

а) головний інженер;

б) начальник виробництва;

в) відділ технічного контролю;

г) головний механік.

21. На виробничому підприємстві до обслуговуючих можна зарахувати цех:

а) прокатний;

б) ремонтний;

в) утилізації відходів;

г) транспортний.

22. На підприємствах, де здійснюються багатостадійні технологічні процеси, характерною ознакою яких є послідовність процесу переробки сировини, використовується така виробнича структура:

а) корпусна;

б) дивізіональна;

в) множинна;

г) комбінатська.

23. Адміністративно відокремлена частина підприємства, в якій виконується певний комплекс робіт відповідно до внутрішньозаводської спеціалізації, називається...

а) інфраструктурою підприємства;

б) цехом;

в) відділом;

г) виробничою дільницею;

д) робочим місцем.

24. Які функції виконують допоміжні цехи на підприємстві?

а) виготовляють продукцію, що визначає профіль і спеціалізацію підприємства;

б) виконують роботи, які забезпечують необхідні умови для нормального перебігу основних і допоміжних виробничих процесів;

в) займаються переробкою та виготовленням продукції з відходів основного виробництва;

г) займаються утилізацією відходів виробництва;

д) виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства.

25. За яким критерієм основні підрозділи цехової виробничої структури поділяються на основні, допоміжні, обслуговуючі та побічні цехи?

а) за характером діяльності;

б) за виробничим профілем підприємства;

в) за обсягом виробництва;

г) за формою спеціалізації.

26. Які цехи виготовляють продукцію, що використовується для забезпечення власних потреб усередині самого підприємства і може бути реалізована замовникові?

а) основні;

б) допоміжні;

в) обслуговуючі;

г) побічні;

д) експериментальні.

27. Технологічна виробнича структура переважно використовується на підприємствах...

а) масового виробництва;

б) великосерійного виробництва;

в) одиничного виробництва.

28. З розвитком і поглибленням рівня спеціалізації підприємства його виробнича структура...

а) спрощується;

б) не змінюється;

в) стає складнішою.

29. На підприємствах, де здійснюються багатостадійні процеси виробництва, характерною ознакою яких є послідовність процесів переробки сировини, використовується ........ виробнича структура.

а) цехова;

б) безцехова;

в) корпусна;

г) комбінатська.

30. Виробничі підрозділи підприємства, що займаються підготовкою та випробуванням нових виробів -- це ...

а) експериментальні цехи;

б) підготовчі цехи;

в) випробні цехи;

г) науково-технічний відділ;

д) лабораторія.

Завдання для розв'язання

4.1. Промислово-виробничий персонал підприємства становить 380 чол., із них робітників 300. Виробнича структура підприємства включає 20 виробничих дільниць, об'єднаних у 6 цехів. Кожну виробничу дільницю очолюють один старший майстер і два змінних майстри. Згідно з типовими умовами виробництва на одного змінного майстра повинно припадати 30-40 робітників. Середня місячна зарплата начальника цеху 120 грн., одного майстра 5000 грн. Обґрунтувати ефективність переводу підприємства на безцехову структуру управління.

4.2. На підприємстві є 32 структурних підрозділи, а відповідно до типової структури і нормативних умов їх формування (за чисельністю працюючих) повинно бути не більше 24. Фактична чисельність працівників апарату управління становить 210 при нормативній чисельності 170. Обчислити коефіцієнт економічності апарату управління підприємством.

4.3. Проаналізувати економічність управління в різних цехах підприємства. Вихідні дані в таблиці.

Цехи	Середньорічна чисельність працюючих, чол.	Річний фонд заробітної плати, тис.грн.
	всього	В тому числі управлінський персонал	всього	В тому числі управлінського персоналу
№ 1 № 2 № 3	220 640 70	26 42 14	2860,0 7680,0 980,0	510,5 760,8 200

Тема 5. Ринок і продукція

Ключові терміни і поняття:

Продукція, номенклатура, асортимент, товарна продукція, валова продукція, чиста продукція, реалізована продукція, маркетинг, маркетингова концепція, товарна політика, стратегія, тактика.

Зміст теми

1. Загальна характеристика продукції.

2. Вимірники обсягу продукції.

3. Товарна маркетингова політика підприємства.

4. Конкурентоспроможність продукції.

У процесі виробництва людина взаємодіє з визначеними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага. Отже, останні є продуктами праці, тобто споживною вартістю, речовиною природи, пристосованою людиною за допомогою знарядь праці до своїх потреб. Результат праці здебільшого матеріалізується у виді конкретного продукту (продукції, виробу). Виготовлена продукція протягом визначеного часу проходить різні стадії технологічного процесу й у зв'язку з цим називається незавершеним виробництвом, чи напівфабрикатом готовим до вживання продуктом (виробом). Цілком природно, що в промисловому виробництві результатом (продуктом) праці є продукція, на підприємствах транспорту -- відповідний обсяг виконаної роботи (перевезених чи вантажів пасажирів на те чи інша відстань), а в установах зв'язку і банках - надані юридичній чи фізичній особам послуги. Іноді продукт праці є одночасно і виготовленою продукцією, і виконаною роботою, і зробленою послугою (наприклад, відремонтовані годинник, телевізор, холодильник, взуття і т.п.).

Загальновідомо, що більшість продуктів праці придатні для вживання різними способами й у різних сферах народного господарства. Зерно, наприклад, може бути сировиною для виробництва борошна, виготовлення пива, може використовуватися як корм для чи тварин посівний матеріал. Продукт праці, що існує готової для споживання формі, може стати сировиною для виробництва іншого продукту (наприклад, виноград - для виготовлення виноградного соку, провина). Чи стане конкретна споживна вартість засобом виробництва чи кінцевим продуктом споживання, цілком залежить від її функцій і місця в процесі праці Предмети праці, що піддаються обробці в процесі виробництва і змінюють свою форму, перетворюються в продукти праці які поділяються на засоби виробництва і предмети споживання щодо суспільного виробництва в цілому вони називаються продукцією відповідно I і II підрозділу, а промисловості -продукцією груп «А» і «Б». Засоби виробництва, у свою чергу, поділяються на засоби праці і предмети праці, а предмети споживання -- на продовольчі і непродовольчі товари. Такий розподіл продукції класифікує її по ознаці економічного призначення. Для загальної характеристики продукції (роботи, послуг) практичне значення має застосування системи вимірників її (їх) обсягу (рис. 5.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5.1 Загальна характеристика продукції

В умовах товарного виробництва і ринкової економіки виготовлена продукція, виконана робота, зроблена послуга є товаром, що має не тільки споживчу вартість, але і вартість (мінову вартість). Для постійного і повного задоволення потреб ринку планування й облік товарів, виготовлених для продажу, здійснюються в натуральних (фізичних) і вартісних (грошових) вимірниках. Важливо враховувати, що міру задоволення потреб ринку можна охарактеризувати, виходячи насамперед з показників товарів визначеної номенклатури й асортименту в натуральному виді.

Номенклатура продукції - це перелік найменувань виробів, завдання по випуску яких передбачається планом виробництва.

Асортимент продукції - це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що відрізняються відповідними техніко-економічними показниками (типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном і т.п.). Номенклатура і товарний асортимент включають продукцію, що випускається, попит на який зберігається, а також нову продукцію, експериментальні зразки принципово нових виробів. Вимірниками обсягу продукції в натуральному вираженні є конкретні фізичні одиниці -- штуки, тонни, метри і т.п. У практиці планування й обліку обсягу продукції іноді використовують умовно-натуральні (наприклад, умовні банки консервів, умовні аркуші шиферу, штуки цегли) і подвійні натуральні (наприклад, виробництво сталевих труб може вимірятися тоннами і метрами, тканин -- погонними і квадратними метрами) показники. Обсяг продукції у вартісному вираженні на більшості підприємств різних галузей виробничої сфери визначається показниками товарної, валовий, чистої і реалізований продукції. Показник товарної продукції є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дозволяє підсумовувати випуск різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на тім чи іншім підприємстві, а також обчислювати ряд макроекономічних і узагальнюючих похідних показників розвитку народного господарства. Це, власне, загальна вартість усіх видів готової продукції, напівфабрикатів, робіт і послуг виробничого характеру, призначених для продажу і реалізації різним споживачам. Показник валової продукції, крім елементів, що входять до складу товарної продукції, включає також зміна залишків незавершеного виробництва протягом розрахункового періоду, вартість сировини і матеріалів замовника і деяких інших елементів у залежності від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства. При цьому динаміка зміни залишків незавершеного виробництва враховується лише на тих підприємствах машинобудування і металообробки, де тривалість виробничого циклу для переважного більшості видів продукції перевищує два місяці. Варто також знати, що обсяг товарної і валової продукції виробничого об'єднання, у складі якого чи підприємства інші виробничі ланки перебувають на самостійному балансі, визначається шляхом підсумовування відповідних показників цих підприємств (ланок).

З метою більш повної характеристики динаміки виробництва продукції і показників його ефективності (перед усім продуктивності праці) при складанні виробничої програми підприємства роблять також розрахунки чистої продукції. За вихідну базу для її визначення приймається обсяг товарної продукції, з вартості якого виключають матеріальні витрати і суму амортизаційних відрахувань, тобто вартість так називаного упредметненої праці, елімінуючи вплив останнього на величину загальної вартості виготовленої підприємством продукції.

За економічним змістом показник чистої продукції відбиває знову створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу. Показник чистої продукції доцільно застосовувати для об'єктивної оцінки рівня ефективності виробничо-господарської діяльності підприємства.

Однак міру задоволення ринкового попиту на ту чи іншу продукцію відбиває не обсяг її виробництва в натуральному і вартісному вираженні, а обсяг фактично реалізованих (проданих) виробів. З обліком цієї важливої обставини варто визначати і контролювати також планові (очікувані) показники реалізованої продукції.

Плановий (очікуваний) показник реалізованої продукції визначають, виходячи з передбаченого виробничою програмою підприємства на відповідний рік обсягу товарної продукції, з урахуванням зміни залишків, нереалізованих на початок і кінець розрахункового періоду, а фактично - після оплати споживачем (замовником) вартості продукції і надходження відповідних грошових сум на банківський рахунок постачальника. Універсальними показниками в системі оцінки обсягів виробництва та реалізації продукції є вартісні, до яких відносяться:

Товарна продукція:

ТП = ГП +Т + ПФ + ВР + Пп + Об ,

ТП =

де ГП - готова продукція;

Т - тара, виготовлена для пакування готової продукції;

ПФ - напівфабрикати, що реалізуються на сторону (іншим підприємствам);

ВР - вартість капітального та потокового ремонту;

Пп - вартість робіт промислового характеру, що виконуються для сторонніх підприємств;

Об - вартість обробки продукції з давальницької сировини.

Nі - випуск продукції і0го виду в натуральних одиницях;

Ці - гуртова ціна підприємства одиниці виробу і-го виду;

Р - вартість робіт промислового характеру, що виконуються для сторонніх підприємств;

П - кількість видів продукції, що виготовляється на підприємстві.

Валова продукція:

ВП = ТП ± (НПП - НПК) ,

де НПП , НПК - вартість залишків незавершеного виробництва відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

Реалізована продукція:

РП = ТП + (Гп - Гк) + (Оп - Ок) , грн.,

де Гп , Гк - залишки готової нереалізованої продукції відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.;

Оп , Ок - залишки продукції відвантаженої, за яку термін оплати не настав і продукція знаходиться на відповідальному зберіганні у покупців відповідно на початок і кінець планового періоду, грн.

Чиста продукція:

ЧП = ТП - (МВ + А)

де МВ - матеріальні витрати на виробництво продукції;

А - нарахована амортизація від вартості основних фондів на їх ремонт і повне відновлення за відповідний період. Умовно-чиста продукція:

УЧП = ЧП + А

Нормативно-чиста:

НЧП =

НЧП = З + Пн , Пн = , З = Зор + Зінш

Зінш = Зор , Кз =

где Nt - обсяг випуску і-го виду продукції або послуг промислового характеру, нат.од.;

НЧПі - норматив чистої продукції і-го виду, грн.;

т - кількість різних видів продукції (послуг), що виготовляються на підприємстві, од.;

З - заробітна платня у розрахунку на одиницю продукції, грн.;

Пн - нормативний прибуток, грн.;

СД - собівартість одиниці продукції за вирахуванням прямих матеріальних витрат (додані витрати), грн.;

Рн - норматив прибутку від собівартості за вирахуванням прямих матеріальних витрат,%;

Зор - заробітна платня основних робітників, грн.;

Зінш - заробітна платня інших працюючих, грн.;

Кз - коефіцієнт розподілу заробітної платні;

- заробітна платня промислово-виробничого персоналу підприємства за рік, грн.;

- заробітна платня основних робітників підприємства за рік, грн.

Валовий оборот:

ВО = ВП + ВЗО

де ВЗО - внутрішній заводський оборот.

Маркетинг - це виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення і задоволення потреб споживачів у його продукції (послугах) через продаж її на ринку з метою одержання прибутку.

Функції маркетингу:

- вивчення ринку, аналіз і прогнозування попиту;

- вибір сегментів ринку, прийнятних для підприємства;

- визначення номенклатури і асортименту продукції, призначеної для реалізації на ринку;

- розробка стратегії виходу на ринок і закріплення на ньому;

- реклама, збут і стимулювання;

- політика ціноутворення.

Отже, об'єктом маркетингу є ланцюжок:

«потреби -- товар -- ціна -- реклама -- збут»

Основні принципи маркетингу:

- орієнтація всіх сфер діяльності підприємства на задоволення потреб покупців;

- активний вплив на попит;

- гнучке реагування виробництва на зміну потреб ринку;

- вибір ефективних форм і методів реклами, доставки і продажу продукції;

- заохочення творчої ініціативи працівників маркетингової служби.

Концепцією маркетингу називається загальний підхід підприємства до досягнення мети на ринку. Розрізняють п'ять основних концепцій маркетингу: виробничу, продуктову, комерційну індивідуального і соціального маркетингу.

Виробнича концепція передбачає спрямування основних зусиль підприємства на вдосконалення виробництва з метою збільшення обсягу випуску продукції. Цю концепцію застосовують у разі незадоволеного ринкового попиту і повної відсутності конкуренції.

Продуктова концепція полягає в тому, що основну увагу підприємство приділяє поліпшенню споживчих властивостей своїх виробів і завдяки цьому забезпечує належний обсяг збуту. Ця концепція відповідає умовам конкурентної боротьби, коли є можливість підвищувати конкурентоспроможність виробів через поліпшення якості за умов стабільного попиту.

Комерційну концепцію застосовують для забезпечення належного обсягу збуту за рахунок активізації реклами, агентів зі збуту і продавців. Ця концепція передбачає психологічний вплив на покупця і найефективнішою є тоді, коли покупець не обізнаний з пропонованою продукцією.

Концепція індивідуального маркетингу орієнтує підприємство на виявлення індивідуальних потреб покупців і спрямовує його зусилля на те, щоб задовольнити ці потреби краще, ніж конкуренти.

Концепція соціального маркетингу окрім виявлення і задоволення індивідуальних потреб покупців ураховує суспільні потреби та інтереси й охорону навколишнього середовища, здоров'я людей, національної безпеки, національного товаровиробника тощо.

Для досягнення мети на ринку кожне підприємство розроблює власну стратегію і тактику маркетингу.

Стратегія маркетингу охоплює такі основні завдання:

- визначення особливостей поведінки на ринку, де функціонує підприємство;

- розробку нової продукції, форм і методів реклами;

- доставку і збут продукції;

- ціноутворення.

Залежно від життєвого циклу виробу (розробка > впровадження > зростання > зрілість > спад) підприємство вибирає ту чи іншу стратегію дій.

Стратегія закріплення на ринку полягає в тому, що основним завданням підприємства стає стабілізація і збільшення обсягу продажу продукції на раніше освоєному ринку. Змін у продукцію не вноситься, її орієнтовано на певний ринковий сегмент. Супутніми є реклама, зниження цін, розширення мереж збуту. Ця стратегія може бути ефективною за низького насичення ринку і незначної конкуренції. Цей варіант стратегії найпростіший і найекономічніший.

Стратегія розширення меж ринку передбачає вихід підприємства зі своєю продукцією на нові сегменти ринку. Ця стратегія потребує додаткових витрат на вивчення нових ринків, рекламування, організацію доставки і збуту продукції.

Стратегія вдосконалення продукції полягає в її модернізації або заміні новою. Цю стратегію застосовують тоді, коли вироблювана підприємством продукція застаріває і попит на неї знижується або ця продукція активно витискається з ринку аналогічною продукцією конкурентів. Стратегія потребує значних витрат на розробку і виробництво нової, конкурентоспроможної продукції, її рекламування і збут.

Стратегія диверсифікації полягає в тому, що підприємство розширює номенклатуру своєї продукції і виходить з новими товарами на нові ринки, освоює суміжні галузі виробництва.

Ця стратегія потребує значних витрат і має бути обґрунтована. її можуть застосовувати тоді, коли діяльність у межах однієї галузі виробництва обмежує зростання обсягу продажу.

Розрізняють кілька стратегій охоплення ринку: маркетинг недиференційований, диференційований і концентрований.

Застосовуючи диференційований маркетинг, підприємство орієнтується на ринок загалом, не поділяючи його на сегменти. Ця стратегія найхарактерніша для масових виробництв за відсутності конкурентної боротьби.

Використовуючи диференційований маркетинг, підприємство намагається одночасно вийти на кілька сегментів ринку і для кожного з них розробляє окрему стратегію, орієнтовану на певні потреби групи споживачів. У цьому разі, природно, збільшуються маркетингові витрати.

У разі застосування концентрованого маркетингу підприємство зосереджує зусилля на одному сегменті ринку, максимально враховуючи його особливості. Якщо обсяг продажу достатній, то за рахунок збільшення виробництва можна досягти зниження витрат, але дотримання цієї стратегії пов'язане з підвищеним ризиком.

Концентрований маркетинг прийнятний для підприємств з обмеженими ресурсами і однорідним виробництвом, найчастіше для підприємств сфери малого бізнесу.

Реалізацію стратегій маркетингу шляхом прийняття конкретних оперативних рішень називають тактикою маркетингу.

Нині споживач має широкі можливості щодо вибору пропонованих товарів і прагне придбати якісний товар за помірну ціну.

Тому боротьба за конкурентоспроможність продукції на сучасних підприємствах є дуже важливим аспектом їх діяльності.

Конкурентоспроможність підприємства -- це його здатність виробляти конкурентоспроможну продукцію за рахунок ефективного використання трудових, виробничих і фінансових ресурсів.

Конкурентоспроможність продукції -- Це сукупність її якісних і вартісних характеристик, яка забезпечує якнайповніше задоволення попиту покупців та вигідно відрізняє її від аналогічної продукції конкурента.

У загальному вигляді визначення конкурентоспроможності (КС) продукції можна записати формулою:

КС = якість + ціна + обслуговування

Управляти конкурентоспроможністю можна шляхом забезпечення оптимального співвідношення зазначених складових, кожна з яких, у свою чергу, є багатоскладовою.

Виокремлюється і розраховується економічний ефект у виробника продукції, у споживача та народногосподарський ефект.

Економічний ефект виробника продукції поліпшеної якості порівняно з попередньою виявляється в розмірі додатково отриманого прибутку від виробництва і реалізації продукції поліпшеної якості та обчислюється за формулою:

Ев = (?П - Ен К)Vя

де ?П -- приріст прибутку за рахунок реалізації одиниці продукції поліпшеної якості;

Ен - загальний народногосподарський ефект;

К -- питомі капіталовкладення, спрямовані на поліпшення якості;

Vя -- обсяг продукції поліпшеної якості в натуральних одиницях.

Економічний ефект, який отримає виробник продукції поліпшеної якості, можна обчислити також як різницю у зведених витратах на виробництво продукції відповідно поліпшеної та нижчої якості:

Ев = ((S1 + Ен К1) - (S2 + Ен К2)) Vя

Загальногосподарський ефект ураховує ефекти від виробництва та експлуатації (споживання) продукції поліпшеної якості й визначається як їх сума.

Якщо поліпшення якості продукції відбувається шляхом підвищення її сортності, то додатковий прибуток створюється за рахунок підвищення ціни на продукцію вищого сорту і визначається так:

?Пя = ((Ц2 - S2) - (Ц1 -S1)) Vя

де Ц1, Ц2-- ціна одиниці продукції відповідно нижчого і вищого сорту;

S1, S2 -- собівартість одиниці продукції аналогічних сортів.

В окремих галузях промисловості якість продукції оцінюється за допомогою коефіцієнта сортності, який визначається за формулою:

Кс =

де V1, V2 -- обсяг випуску продукції відповідно нижчого і вищого сорту;

Ц1, Ц2 ціна за одиницю продукції відповідно нижчого і вищого сорту.

Питання для перевірки знань

1. Загальна характеристика продукції (послуг).

2. Що таке номенклатура та асортимент продукції?

3. Які вимірники обсягу продукції підприємства?

4. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції (надання послуг).

5. Сутність та визначення конкурентоспроможності продукції (послуг).

6. Як ви розумієте конкурентоспроможність підприємства?

7. Технічні, організаційні та соціальні шляхи (заходи) підвищення конкурентоспроможності продукції, що виробляється на підприємствах України.

8. Оцінка маркетингового потенціалу підприємства.

9. Сучасні концепції виробничого і соціального маркетингу.

10. Обґрунтування маркетингової стратегії підприємства.

11. Як розрахувати економічний ефект у виробника продукції?

12. Як розрахувати економічний ефект у споживача продукції?

13. Як розрахувати народногосподарський ефект.

Тести для самоперевірки

1. Виробничо-комерційна діяльність підприємства, що спрямована на виявлення і задоволення потреб у його продукції через продаж її на ринку з метою одержання прибутку, називається:

а) менеджментом;

б) підприємництвом;

в) інновацією;

г) маркетингом.

2. До основних функцій маркетингу не належать:

а) пошук і купівля матеріально-технічних ресурсів;

б) політика ціноутворення;

в) реклама, збут і його стимулювання;

г) розробка стратегії виходу і закріплення на ринку.

3. Загальний підхід підприємства до досягнення своєї мети на ринку називається:

а) принципом маркетингу;

б) концепцією;

в) стратегією;

г) тактикою.

4. Концепція, за якою відбувається активізація реклами, діяльності агентів зі збуту з метою психологічного впливу на покупця, називається:

а)виробничою;

б) соціальною;

в) інтенсивною;

г) комерційною.

5. Вихід зі старою продукцією на нові сегменти ринку називається стратегією маркетингу:

а) диверсифікації;

б) закріплення на ринку;

в) розширення меж ринку;

г) виживання.

6. Конкурентоспроможність продукції визначається такими показниками:

а) ціна та якість продукції;

б) витрати та собівартість;

в) якість обслуговування;

г) збалансованість попиту й пропозиції.

в) обсяг відвантаженої покупцям товарної продукції, за яку у звітному періоді повністю надійшли кошти на розрахунковий рахунок.

7. Принцип, покладений в основу поділу промислової продукції на групу «А» і групу «Б»:

а) переважне використання продукції;

б) фактичне використання продукції;

в) однакова основа вихідної сировини;

г) призначення виробленої продукції;

д) складність технологічних процесів.

8. Чинником об'єднання товарів в асортимент не є ..

а) зв'язок товарів за задумом;

б) продаж товарів певним категоріям клієнтів або у певних торгових закладах, точках;

в) загальний діапазон цін;

г) однакові стадії життєвого циклу товарів.

9. Широтою товарного асортименту називається ...

а) загальна чисельність груп товарів в асортименті;

б) загальна чисельність варіантів пропозиції усіх товарів;

в) ступінь розмаїтості товарів різних асортиментних груп;

г) правильної відповіді немає.

10. Товарна продукція -- це ...

а) увесь фізичний обсяг виробництва, у тому числі незавершеного;

б) готова до реалізації вироблена продукція, яка зберігається на складі підприємства;

в) продукція, за яку надійшли кошти на розрахунковий рахунок підприємства.

11. Обсяг реалізованої продукції--це ...

а) обсяг товарної продукції, виготовленої та відвантаженої за даний період;

б) обсяг товарної продукції на складах підприємства;

Завдання для розв'язання

5.1. Хутряна фабрика освоїла пошиття верхнього одягу нової моделі з тканини поліпшеної якості. За даними таблиці визначити річний економічний ефект від реалізації цього заходу при Ен = 0,15.

Показник	Стара модель	Нова модель
Річний обсяг випуску продукції, тис. шт. Собівартість одиниці продукції, грн. Оптова ціна одиниці продукції, грн. Капіталовкладення, млн.. грн.	200 930 1260 -	200 1025 1435 27,0

5.2. У результаті реалізації певних інвестиційних проектів підприємству вдалося істотно поліпшити якість побутових холодильників, які воно випускає. За даними таблиці обчислити річний економічний ефект, який отримає виробник завдяки випуску холодильників поліпшеної якості, річну економію споживачів при експлуатації холодильників, термін окупності інвестицій і загальний народногосподарський ефект. Ен = 0,15.

Показник	Стара модель	Нова модель
Річний обсяг випуску виробів, тис. шт.	300	300
Питомі інвестиції (на один виріб), грн.	-	920
Роздрібна ціна одного виробу, гри.	550	700
Потужність компресора, кВт/год	0,2	0,23
Тривалість роботи холодильника за рік, год	4800	3200
Ціна 1 кВт/год електроенергії, грн.	0,16	0,16

5.3. Визначити річний економічний ефект у виробника побутової електротехніки нової поліпшеної моделі за даними таблиці. Ен = 0,15.

Показник	Стара модель	Нова модель
Річний обсяг випуску продукції, тис. шт. Капіталовкладення на освоєння нової моделі, млн.. грн. Собівартість одного виробу, грн. Ціна продажу одного виробу, грн.	420 - 2800 3060	420 10 3070 3340

5.4. Завод електроприладів освоїв випуск нових видів продукції підвищеної якості. За даними таблиці визначити річний економічний ефект від освоєння нових видів електроприладів. Ен = 0,2.

5.5. На хлібобулочному комбінаті заплановано виготовити за рік 60 т макаронних виробів, у тому числі 70 % вищого сорту. Ціна 1 кг макаронних виробів вищого сорту -- 3,6 грн., першого -- 2,7 грн. Коефіцієнт сортності у звітному році становив 0,96. Визначити коефіцієнт сортності, який планується, і його зміну порівняно зі звітним періодом.

5.6. За наведеними у таблиці показниками визначити коефіцієнт сортності виробів за планом і фактично, а також додатковий дохід (або збитки) від зміни сортності.

Показник	Перший сорт	Другий сорт
Плановий обсяг випуску продукції, тис. ум. од. Фактичний обсяг випуску продукції, тис. ум. од. Оптова ціна одиниці продукції, грн.	17 19 64	20 18 56

5.7. Завод планує виготовляти побутову електротехніку поліпшеної якості. Термін служби нової моделі подовжиться, але підвищиться ціна.

Крім того, завод уклав новий договір постачання комплектуючих з фірмою, яка територіально перебуває набагато ближче до заводу, ніж попередня.

Це сприятиме зменшенню транспортних витрат.

За даними таблиці розрахувати економічний ефект виробника побутової електротехніки, економічний ефект у її споживачів і загальногосподарський ефект.

Нормативна ефективність Ен = 0,2.

Показник	Стара модель	Нова модель
Річний обсяг виробництва, тис. шт.	160	160
Собівартість одиниці продукції, грн.	57,5	63,0
Транспортні витрати в розрахунку на 1 грн., грн.	140	65
Капіталовкладення, млн..грн.	9	ІЗ
Термін служби продукції, років	10	15

5.8. Визначити маркетинговий потенціал фірми за даними таблиці, якщо максимальна кількісна оцінка його становить 100 балів.

Складники маркетингового потенціалу	К-т вагомості	Рейтинг, балів
Платоспроможність	0,25	50
Організація збуту продукції	0,1	75
Адаптація до умов ринку	0,15	72
Якість продукції та обслуговування	0,4	90
Охоплення ринків збуту	0,1	40

5.9. За даними таблиці визначити маркетинговий потенціал іноземної фірми, яка намагається вийти на український ринок і розгортає бізнесову діяльність, якщо максимальна кількісна оцінка маркетингового потенціалу -- 10 балів.

Складник маркетингового потенціалу	Коефіцієнт вагомості	Рейтинг, балів
Якість продукції Просування товару на ринок Збут продукції споживачам . Адаптація до умов ринку Платоспроможність	0,4 0,1 0,17 0,15 0,18	8 6 7 8 4

5.10. За даними таблиці проаналізувати ступінь оновлення продукції у звітному та плановому роках.

Показник	План	Факт
Кількість видів випущеної продукції У тому числі нових Обсяг виробництва продукції, тис.грн. У тому числі нових видів, тис.грн.	102 25 1600 400	107 30 1750 480

Змістовий модуль 2. Ресурсне забезпечення діяльності підприємств

Тема 6. Планування діяльності підприємства

Ключові терміни і поняття:

Планування, принципи планування, рівні планування, види планування, методи планування, стратегічне, тактичне планування, стратегія, тактика, горизонти планування, план, програма, проект, процес планування, система планів, ретроградний, прогресивний, комбінований методи планування, технології планування, оцінка якості планових завдань.

Зміст теми

1. Зміст та принципи планування діяльності підприємства

2. Технологія планування діяльності підприємства

3. Стратегічне планування діяльності підприємства

4. Тактичне та оперативне планування

5. Методи планування діяльності підприємства

Планування - це засіб досягнення мети на основі збалансованості та послідовного виконання всіх виробничих, реалізаційних, фінансових операцій, які у свою чергу повинні бути пов'язаними з економічними ресурсами підприємства, діючою податковою системою, ситуацією на кредитному ринку, положенням на ринку продукту та сировини, діями конкурентів, кон'юнктурою зовнішнього ринку.

Поняття «планування діяльності підприємства» має два аспекти: загальноекономічний, з точки зору загальної теорії підприємства та конкретно-управлінський, з огляду на функції менеджменту.

З загальноекономічної точки зору планування можна розглядати як механізм реалізації потреб чи «замовлень» ринку на продукцію, що має певну споживчу вартість та вартість. У ринковій економічній системі саме обсяги попиту, пропозиції, ціни відіграють роль основного орієнтиру розвитку окремих господарюючих суб'єктів.

Управлінський аспект планування визначається безпосередньо природою менеджменту. Планування, як одна з основних функцій менеджменту, направлено на вибір оптимальної альтернативи розвитку об'єкта управління, що дозволяє поступово вирішувати обов'язкові умови існування підприємства у ринковій системі: виживання, економічне зростання, процвітання.

Планування - це функція управління, яка включає виконання комплексу робіт з аналізу ситуації та факторів зовнішнього та внутрішнього середовища, визначення напрямів та задач розвитку, оцінки та оптимізації альтернативних варіантів досягнення цілей, розробки планів, їх реалізації та організації виконання.

Можливості планування обмежені низкою об'єктивних та суб'єктивних факторів, вплив яких посилюється зі зміною загального становища економіки країни, конкуренції на ринку, накопиченням капіталів у бізнесі. Основні фактори, що обмежують можливості планування, показані на рис.6.1.

Рис. 6.1 Основні фактори, що обмежують можливості планування

Невизначеність ринкового середовища. Кожний суб'єкт господарювання в умовах мінливого ринкового середовища стикається з невизначеністю зовнішніх та внутрішніх умов господарювання, що пов'язані з особливостями розвитку ринку, його кон'юнктури, інтенсивності розвитку, рівня конкуренції. Основна мета планування полягає у передбаченні цих змін та врахуванні у побудові системи планових завдань.

Потенціал та обсяги діяльності підприємства. Масштаби діяльності підприємства обмежують або, навпаки, розширюють можливості планування. Переваги великих підприємств у більш масштабному плануванні діяльності полягають у тому, що вони мають більші фінансові можливості, провадять науково-дослідні, проектні розробки, мають чи запрошують до співробітництва висококваліфікований персонал.

Низький рівень накопичення капіталу підприємствами, що не дозволяє здійснити відповідні витрати на організацію процесу внутрішньо-фірмового планування. Межі планування визначаються величиною витрат на його організацію. Одними з суттєвих недоліків планової діяльності є необхідність додаткових витрат на проведення досліджень, організацію планового підрозділу, залучення додаткового персоналу.

Переоцінка інтуїтивного досвіду в процесі управління підприємством. Розробка та прийняття планових завдань здійснюється через узгодження інтуїтивних та формалізованих методів планування. Формалізоване планування, тобто розробка планових показників через використання традиційних методів аналізу та планування, не завжди дозволяє прийняти правильне рішення у зв'язку з невизначеністю ринку, неможливістю кількісно оцінити всі фактори, що впливають на динаміку процесу. У таких випадках професіоналізм спеціалістів фінансово-економічних служб, менеджменту підприємства, їх інтуїція дозволяють правильно визначити напрями розвитку підприємства.

Наявність спеціалістів відповідної кваліфікації та досвіду. Це обмеження пов'язане з тим, що лише маючи відповідну професійну підготовку, досвід роботи на певному сегменті ринку фахівець стає висококваліфікованим спеціалістом, кількість яких за умови динамічного розвитку ринку обмежена.

Об'єктами планування діяльності на підприємстві виступають обсяги його діяльності (виробничої, комерційної, фінансової, інвестиційної, маркетингової, управлінської), ресурсний потенціал, капітал, фінансово-економічні результати діяльності, показники конкурентоспроможності та ефективності діяльності, фінансової безпеки тощо.

Характер та зміст планової діяльності визначається через принципи планування, до основних належать: принцип єдності, соціальної орієнтації планування, ранжування об'єктів планування за їх важливістю, адекватність планових завдань, їх узгодженість з параметрами зовнішнього середовища системи управління, гнучкість та адаптивність планів, безперервність процесу планування, збалансованість планів, економічна обґрунтованість планових завдань.

Принцип єдності передбачає, що планування на підприємстві повинно мати всеохоплюючий, системний характер. Системність досягається спадковістю стратегічного та тактичного планування, що передбачає розробку поточних та бізнес-планів на основі прийнятої на підприємстві стратегії.

Принцип соціальної орієнтації планування передбачає вирішення поряд з економічними та технічними завданнями проблем забезпечення відповідності міжнародним вимогам екологічності, безпеки життєдіяльності, ергономічності продукту, що випускається, а також соціального розвитку колективу.

Принцип ранжування об'єктів планування за їх важливістю необхідно реалізовувати з метою раціонального використання наявного ресурсного потенціалу, визначення пріоритетів розвитку за обсягами та напрямами діяльності, видами продукції, послуг, що надаються.

Принцип адекватності планових завдань, їх узгодженість з параметрами зовнішнього середовища системи управління реалізується шляхом збільшення при прогнозуванні альтернативних планових показників кількості факторів, що враховуються, зниженням помилки апроксимації чи підвищенням точності прогнозів, здійсненням постійного моніторингу факторів зовнішнього середовища та рівня їх впливу на планові показники діяльності підприємства.

Принцип гнучкості та адаптивність планів полягає у наданні планам та процесу планування здатності змінювати свою спрямованість у зв'язку з виникненням непередбачуваних обставин.

Принцип безперервності процесу планування. Сутність цього принципу полягає у тому, що планування на підприємстві повинно здійснюватись постійно від періоду створення підприємства та виходу його на ринок до реорганізації та ліквідації.

Принцип варіантності передбачає розробку не менше двох або трьох альтернативних варіантів досягнення стратегічної мети та вибір оптимального варіанту тактичного планування.

Принцип збалансованості планів досягається запровадженням системи бюджетування при розробці поточних планів діяльності, яка полягає у балансуванні обсягів надходження та витрачання ресурсів, функціональної та вартісної моделі об'єкта планування; витрат та доходів за окремими господарськими операціям, напрямами діяльності, по підрозділах підприємства.

Принцип економічної обґрунтованості планових завдань є одним з найважливіших принципів планування. Остаточний вибір варіанту планових показників повинен здійснюватися лише після проведення системного аналізу, прогнозування змін у зовнішньому середовищі діяльності, оцінки резервів оптимізації ресурсного потенціалу, розгляду альтернативних варіантів планів. Технологія планування фінансово-господарської діяльності підприємства складається з ряду стадій та етапів, що виконуються послідовно (рис.6.2).

Рис. 6.2 Основні стадії технології планування діяльності підприємства

Процес розробки планів діяльності підприємства включає сім етапів (табл. 6.1).

Таблиця 6.1

Технологія процесу розробки планів діяльності підприємства

Вид планування	Етап	Завдання планування
Стратегічне планування	1 етап	Дослідження зовнішнього середовища діяльності підприємства
	2 етап	Визначення місії підприємства, системи стратегічних цілей діяльності
	3 етап	Проведення стратегічного аналізу, визначення стратегічних альтернатив
	4 етап	Вибір стратегії діяльності підприємства
	5 етап	Розробка стратегічного плану, прийняття управлінських рішень
Тактичне планування	6 етап	Середньострокове планування. Конкретизація стратегії діяльності підприємства
Оперативне планування	7 етап	Розробка внутрішньо фірмових бюджетів, короткострокових календарних планів діяльності

Мінливість ринкового середовища зумовила необхідність застосування стратегічного підходу до системи господарювання на підприємстві.

Стратегія - це генеральна комплексна програма дій, що визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, основні цілі й розподіл ресурсів для їх досягнення. За змістом стратегія є довготерміновим плановим документом, результатом стратегічного планування.

Найчастіше стратегія ототожнюється з позицією підприємства на ринку, із заходами, що дають змогу зміцнити конкурентну позицію та збільшити частку на ринку, вести боротьбу за завоювання нових ринків та ін.

Звичайно стратегічне планування може бути розрахованим на довгостроковий період, хоча у багатьох підприємствах стратегія базується на середньостроковому плануванні, що пов'язане в першу чергу з особливостями українського ринку, який характеризується суттєвою невизначеністю.

Стратегічне планування формулює тільки глобальні цілі та стратегії відповідно до періоду часу. Воно служить для оцінки можливостей довгострокового чи середньострокового розвитку на основі орієнтовних прогнозних тенденцій розвитку ринків збуту продукції, сировинних ринків, технологій та інновацій. У цьому виді планів можуть бути намічені приблизні напрями розширення обсягів виробництва тільки за окремими групами продукції.

Довгострокове планування конкретизує стратегічні прогнози випуску продукції, інвестиційні плани підприємства, що забезпечують можливості такого випуску, та охоплюють, як правило, відрізок часу до 5 років. Термін часу розробки довгострокових планів залежить насамперед від тривалості періоду, необхідного для розробки та впровадження у виробництво нових моделей та видів продукції.

Стратегічне планування здійснюється поетапно. До основних належать такі етапи:

1. Визначення місії підприємства.

2. Формування стратегічних цілей.

3. Аналіз зовнішнього середовища, оцінка актуальності й реальності місії та цілей.

4. Аналіз потенціалу підприємства, перспектив його розвитку, оцінка адекватності потенціалу місії і цілям.

5. Вибір генеральної стратегії.

6. Аналіз стратегічних альтернатив.

7. Розробка функціональних і ресурсних субстратегій.

8. Запровадження, контроль і оцінка результатів.

Складання середньо- та короткострокові планів належить до тактичного планування діяльності підприємства. Тактичне планування відрізняється від розробки й практичного здійснення стратегічного плану за сферою впливу, часом дії наслідків, ступенем диференціації показників. Середньострокові плани розробляються на кілька років (п'ять-сім) для конкретизації завдань довготермінового стратегічного плану. Період, що становить один рік, є найприйнятнішим для розробки тактичних короткотермінових планів (їх ще називають поточними). Середньо- і короткострокові плани взаємопов'язані, складаються за єдиною методологією й мають однакову структуру.

Тактичні плани складаються з таких розділів:

- маркетингова діяльність - плани маркетингу для основних виробів і загальний план для всієї продукції підприємства;

- виробнича діяльність - випуск продукції в натурі й за вартістю, обґрунтування виробничої програми підприємства;

- науково-дослідні, конструкторсько-технологічні та експериментальні роботи - освоєння нових технологій і виробів;

- праця, кадри, соціальний розвиток колективу - персонал, фонд заробітної плати, продуктивність праці, умови праці та побуту;

- капітальні вкладення та капітальне будівництво - інвестиції, будівельно-монтажні роботи, введення в дію нових основних фондів;

- матеріально-технічне забезпечення - потреба в матеріальних ресурсах і джерела її задоволення;

- організація виробництва, праці та управління - удосконалення форм і методів організації, структурна перебудова;

- природоохоронна діяльність - заходи охорони й раціонального використання природних ресурсів;

- зовнішньоекономічна діяльність - показники зовнішньоекономічної діяльності, результати експортно-імпортних операцій;

- витрати, прибуток, рентабельність - собівартість виробів і сукупного обсягу випущеної продукції, прибуток, рентабельність;

- фінансова діяльність - баланс доходів і витрат, відносини з бюджетом та кредитні.

Оперативне планування - це завершальна ланка в системі планування діяльності підприємства, а також засіб виконання всіх попередніх планів. У процесі оперативного планування здійснюють детальну розробку планів підприємства і його підрозділів на короткі проміжки часу (місяць, декаду, добу і зміну). Розробка планів поєднується з питаннями організації їх виконання.

Оперативне планування поєднує два напрями роботи: календарне планування і диспетчеризацію (оперативний облік, контроль і регулювання виконання плану).

Групування планів на довго-, середньо- та короткострокові певною мірою умовне. Вони різняться лише терміном одержання кінцевого результату. Поряд з цим кожний вид планування має характерні відмінності.

Приклади трансформування показників планування в різнотермінових планах наведені в табл. 6.2.

Таблиця 6.2 Основні показники за видами планування

Стратегічне	Тактичне середньострокове	Тактичне короткострокове	Оперативно-календарне
Назва продукції (послуг)	Перелік найважливішої номенклатури продукції	Перелік і кількість позицій номенклатури продукції	Детальний перелік і кількість позицій номенклатури продукції
Орієнтовні витрати, що підлягають уточненню	Витрати ресурсів, деталізовані за видами продукції	Витрати ресурсів, деталізовані за видами та номенклатурою продукції	Детальні норми використання ресурсів за видами продукції
Орієнтовні терміни виконання	Календарні терміни виконання	Точно встановлені терміни виконання	Добові та погодинні графіки виконання
Відповідальні виконавці без зазначення співвиконавців	Відповідальні виконавці та співвиконавці за етапами і видами робіт	Детальний перелік виконавців за етапами, видами робіт і номенклатурою продукції	Детальний розподіл робіт серед безпосередніх виконавців
Ефективність (досягнення мети, окупність витрат)	Перевищення доходу над витратами (прибуток)	Чистий дохід	Своєчасність і повнота виконання плану за номенклатурою продукції

Всі плани різняться за такими позиціями:

- точністю встановлення інтервалу планування;

- ступенем інтеграції і диференціації, а також кількістю показників планування;

- ступенем точності розрахунків витрат і результатів виробництва;

- порядком розподілу обов'язків між виконавцями плану.

Процес планування безперервний. Цілі та завдання встановлюють до початку реалізації плану, а потім лише коригують їх, уточнюють і розроблюють оперативні плани.

Планування діяльності підприємства здійснюється з використанням певних методів. Методи планування - конкретні способи та прийоми розрахунків планових показників, які у сукупності визначають тактику планування.

Вибір методу планування, що застосовується, визначається рядом факторів: ступенем складності показника, що розраховується, тривалістю планового періоду, стабільністю зовнішнього середовища діяльності підприємства, забезпеченістю та зіставністю за періодами вихідної інформації, організаційно-технічними можливостями її отримання, обробки та використання у планових розрахунках.

Найбільшого використання серед економіко-статистичних методів планування знайшов метод екстраполяції динамічних рядів, основним критерієм використання якого є наявність чіткої тенденції розвитку об'єкта планування у передплановому періоді. Цей метод найбільш простий у використанні, не потребує проведення додаткового дослідження, отримання додаткової інформації.

Факторно-аналітичний метод дозволяє отримати більш реальні планові завдання. Даний метод корегує результати, отримані при економіко-статистичних розрахунках, з урахуванням експертної чи кількісної оцінки прогнозних змін окремих факторів, що впливають на умови діяльності підприємства та значення планових показників.

Для планування змінних витрат підприємства факторно-аналітичним методом використовується формула:

Для планування постійних витрат підприємства факторно-аналітичним методом використовується формула



де - плановий рівень змінних витрат, що розрахований економіко-статистичним методом;

- зміна рівня змінних витрат, яка передбачається у плановому періоді під впливом дій певних факторів;

- плановий обсяг виробництва підприємства;

- плановий обсяг постійних витрат, розрахований економіко-статистичним методом розрахунків;

- зміна обсягу постійних витрат у плановому періоді з урахуванням впливу дій певних факторів.

Найбільш точні, але й найбільш трудомісткі, результати дозволяє отримати техніко-економічний, або нормативний метод планування. Він базується на застосуванні системи прогресивних техніко-економічних норм і нормативів використання окремих видів ресурсів, діючих тарифів та розцінок, ставок та норм відрахувань.

Балансовий метод. У загальному визначенні баланс представляє собою систему показників, що характеризують будь-які явища шляхом зіставлення чи протиставлення окремих його сторін. Суть та зміст балансового методу полягає у тому, що шляхом побудови балансу досягається взаємоузгодження між наявними ресурсами та фактичною потребою у них.

Метод оптимізації планових розрахунків. Сутність цього методу полягає у тому, що розробляються декілька варіантів планових показників, з яких обирається найбільш оптимальний варіант.

Вибір оптимальних варіантів здійснюється на основі прийнятого критерію вибору. Такими критеріями можуть бути наприклад:

- прагнення отримати максимальний прибуток, чи максимізація прибутку;

- прагнення досягти результату за рахунок мінімізації витрат.

...