Підприємство в сучасній системі господарювання

Економіко-математичне моделювання. Група економіко-математичних методів планування, до яких належать побудова регресивного рівняння, економічне моделювання, математичне моделювання тощо, займає окреме місце в організації планової роботи на підприємстві, що пов'язано, по-перше, із великою складністю щодо накопичення зіставних показників діяльності за досить тривалий час, та відповідно значною вартістю побудови даних моделей, а по-друге, з незначною точністю отриманих результатів в сучасних умовах нестабільної економіки. Ці методи дозволяють визначити кількісний взаємозв'язок між показниками та факторами, які впливають на величину цих показників.

У процесі планування та прогнозування методи екстраполяційних трендів доповнюють методами кореляції трендів, у рамках яких проводять дослідження взаємозв'язку між різними тенденціями з метою встановлення їхнього взаємозв'язку та взаємовпливу. Кореляційний аналіз може досліджувати взаємозв'язок між двома показниками (парна кореляція) або між великою кількістю показників.

Методи сітьового планування.

Сітьовий графік планування та управління як графічне зображення взаємозв'язку між робітниками був створений американськими спеціалістами (Кларк, Малкольд, Розебум та ін.) у 1958 р. та отримав назву ПЕРТ (метод оцінки перегляду програм). Метод сітьового планування та управління (СПУ) використовується для планування складних систем та управління ними. СПУ засновано на теорії графів.

Програмно-цільовий метод планування.

Для вирішення масштабних проблем перспективного розвитку, особливо коли вони мають комплексний характер, використовують програмно-цільові методи. Ці методи передбачають первісне визначення цільової функції діяльності підприємства на ринку - необхідного прибутку, який і стає основою для розробки планових показників по інших розділах загального плану підприємства, насамперед - виробничої програми підприємства.

Крім перерахованих методів все більше застосування отримують евристичні методи розробки та прийняття планових рішень на базі застосування методів «мозкового штурму», «експертної оцінки», «дерева рішень», журі керуючих та ін.

Ці методи використовуються при неможливості кількісного визначення планових показників на основі застосування інших методів чи при наявності суттєвої невизначеності у розвитку ситуації.

Вони дають суб'єктивну оцінку експертів, засновану на використанні минулого досвіду, знань, прогнозу ймовірного розвитку ситуації, врахування неформальних факторів, що у ситуації невизначеності є досить суттєвими.

Питання для перевірки знань

1. Як ви розумієте поняття «планування діяльності підприємства»?

2. Визначте, будь ласка, чи вступають у протиріччя поняття «саморегулюючий ринковий механізм» та «планування діяльності підприємства»?

3. Що являє собою планування як вид управлінської діяльності?

4. Які фактори, на ваш погляд, обмежують можливості планування? Наведіть приклади.

5. Окресліть та поясніть зміст основних принципів планування діяльності підприємства.

6. Чим відрізняються поняття план, проект, програма діяльності підприємства?

7. Визначте основні класифікаційні ознаки, за якими поділяються плани підприємства. Наведіть їх характеристику.

8. Окресліть основні стадії та етапи процесу планування діяльності підприємства.

9. Наведіть характеристику методів планування, визначте позитивні та негативні характеристики кожного з методів.

10. Охарактеризуйте систему планів, що є типовими у діяльності підприємства.

11. Наведіть характеристику тим критеріям планових завдань, за якими оцінюється їх якість.

12. Як Ви розумієте поняття «комплексність» характеру планування?

13. Наведіть визначення поняття «пропорційність розвитку показників».

14. Як Ви розумієте вимогу до узгодженості ступеня динамізму планів з конкурентною позицією підприємства?

Тести для самоперевірки

1. До принципів прогнозування належать:

а) системність;

б) альтернативність;

в) економічність;

г) невизначеність.

2. У плануванні виокремлюють такі основні цілі підприємства:

а) соціальну;

б) ресурсну;

в) виробничо-технологічну;

г) економічну.

3. Планові показники можна розрахувати таким способом:

а) цільовим;

б) факторним;

в) інтерполяційним;

г) нормативним.

4. За узгодженістю ресурсів і потреб методи планування поділяються на такі:

а) факторний і нормативний;

б) екстраполяційний та інтерполяційний;

в) балансовий і матричний;

г) ресурсний і цільовий.

5. Генеральна комплексна програма дій, яка визначає пріоритетні для підприємства проблеми, його місію, основні цілі й розподіл ресурсів для їх досягнення, називається:

а) тактикою;

б) бюджетуванням;

в) бізнес-плануванням;

г) стратегією.

6. Короткострокові тактичні плани складають на період:

а) 10-12 років;

б) 7-10 років;

в) 5-7 років;

г) один рік.

7. Завершальною ланкою в системі планування діяльності підприємства є таке планування:

а) стратегічне;

б) тактичне;

в) оперативне;

г) поточне.

8. Нормативне прогнозування -- це...

а) прогнозування, засноване на суб'єктивних знаннях спеціаліста та його інтуїції;

б) наукове прогнозування від сучасного до майбутнього;

в) майбутній розвиток фірми, який оцінюється виходячи з місії і стратегічних альтернатив;

9. Прогнозування на основі індикаторів -- це...

а) метод визначення напряму та тісноти зв'язку між незалежними та залежними змінними величинами;

б) прогнозування за однією або кількома передумовами;

в) метод прогнозування, що ґрунтується на досвіді, знаннях та інтуїції спеціалістів;

г) метод прогнозування, за яким обчислюються значення рівнів за межами наявних фактичних даних, виходячи із припущення, що виявлена тенденція зберігатиметься й надалі.

10. Планування -- це...

а) функція управління;

б) процес визначення цілей, які підприємство передбачає досягти за певний період;

в) процес визначення засобів, шляхів та умов досягнення поставлених цілей;

г) правильні відповіді а) і в);

д) усі відповіді правильні.

11. Планування, що на підприємстві охоплює довгострокове (стратегічне) і середньострокове планування, називається...

а) поточним плануванням;

б) прогнозним плануванням;

в) перспективним плануванням;

г) усі відповіді правильні.

12. Метод складання плану, що засновується на використанні норм і нормативів витрат живої та уречевленої праці для визначення змінних величин, - це ...

а) балансовий метод;

б) графічний метод;

в) нормативний метод;

г) економіко-математичний метод.

13. За економічним змістом показники, через які виражаються планові завдання, поділяються на ...

а) натуральні та вартісні;

б) кількісні та якісні;

в) абсолютні та відносні.

14. Які чинники впливають на формування стратегічних цілей діяльності підприємства?

а) внутрішні проблеми підприємства;

б) зміни зовнішнього середовища функціонування підприємства і державне регулювання;

в) взаємозв'язок економічних, соціальних і політичних умов функціонування підприємства;

г) зміни на ринку діяльності підприємства.

15. Головною метою стратегічного управління підприємством в умовах ринку є ...

а) максимізація прибутку, який одержує підприємство;

б) підвищення конкурентоспроможності підприємства;

в) збільшення обсягів діяльності підприємства та його частки на ринку;

г) створення умов для самофінансування.

16. До аспектів, що характеризують відмінності між: стратегічним та тактичним плануванням, відносять ...

а) часовий аспект, відмінності за охопленням сфер впливу, сутнісно-змістові відмінності;

б) часовий аспект, відмінності за охопленням сфер впливу, відмінності у використанні;

в) часовий аспект, відмінності за призначенням, сутнісно-змістові відмінності;

г) просторовий аспект, відмінності за охопленням сфер впливу, сутнісно-змістові відмінності.

Тема 7. Персонал підприємства, продуктивність і оплата праці

Ключові терміни і поняття:

Трудові ресурси, персонал, кадри, трудовий потенціал, категорії персоналу, керівники, спеціалісти, службовці, робітники, професія, спеціальність, кваліфікація, чисельність персоналу, кадрова політика, система управління персоналом, оцінка персоналу, продуктивність праці, виробіток продукції, трудомісткість одиниці продукції, оплата праці, основна заробітна плата, додаткова оплата праці, тарифна система, системи оплати праці робітників.

Зміст теми

1. Поняття, класифікація та структура персоналу.

2. Визначення чисельності окремих категорій працівників.

3. Поняття продуктивності праці. Виробіток і трудомісткість.

4. Факторне дослідження приросту продуктивності праці.

5. Регламентація праці в часі.

6. Оплата праці: сутність, функції.

7. Форми оплати праці.

Найважливішим елементом продуктивних сил і основним джерелом розвитку економіки країни в цілому та кожного підприємства зокрема є люди, їх майстерність, освіта й фахова підготовка. Розрізняють поняття "трудові ресурси", "персонал" і "кадри" підприємства.

Трудові ресурси -- це частина працездатного населення, яка за віковими, фізичними та освітніми даними відповідає тій чи іншій сфері діяльності.

Персонал -- це сукупність постійних або тимчасових працівників, що отримали необхідну професійну підготовку або мають досвід практичної роботи.

Під поняттям кадри розуміється постійний кваліфікований склад працівників підприємства.

За принципом участі у господарській діяльності персонал поділяється на дві категорії:

- промислово-виробничий (ПВП), який займається виробництвом та його обслуговуванням;

- непромисловий (НПП) це зайняті у невиробничій сфері підприємства.

Такий поділ персоналу на дві групи необхідний для узгодження трудових показників з показниками результатів трудової діяльності (при визначенні продуктивності праці враховується чисельність ПВП), для розрахунків заробітної плати і формування фонду оплати праці.

За характером виконуваних функцій персонал підприємства поділяється на такі категорії: керівники, спеціалісти, службовці та робітники.

Керівники -- це працівники, що обіймають керівні посади на підприємстві та в його структурних підрозділах: директор, головний інженер, головний бухгалтер, начальники цехів, завідувачі, виконроби та ін.

Спеціалісти -- це працівники, які виконують інженерно-технічні, економічні та деякі інші роботи: економісти, бухгалтери, адміністратори, юристи, соціологи та ін.

Службовці -- це працівники, які готують і оформлюють документацію, здійснюють господарське обслуговування: працівники архівів, секретарі, діловоди, стенографісти та ін.

Робітники -- це працівники, які безпосередньо зайняті у процесі створення матеріальних цінностей. В залежності від відношення до процесу створення продукції вони поділяються на основних (які безпосередньо беруть участь у процесі виготовлення продукції) і допоміжних (які виконують функції обслуговування основного виробництва). До цієї категорії зараховують також листоноші, телефоністи, оператори зв'язку, прибиральники, кур'єри, чергові, сторожі, гардеробники та ін.

В умовах розвитку продуктивних сил, впровадження новітніх досягнень науково-технічного прогресу у виробництво поділ робітників на основні і допоміжні стає все більш умовним. Крім того, віднесення робітників до будь-якої із цих двох груп обумовлюється галузевою приналежністю підприємства.

За специфікою і складністю виконуваних робіт персонал підприємства групується за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія -- це вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідного комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність -- це комплекс знань у межах певної професії і характеризує відносно вузький різновид трудової діяльності.

Кваліфікація -- ступінь і рівень підготовки працівника, що характеризує його здатність до виконання роботи певного рівня складності.

Відсоткове співвідношення складу працівників за категоріями утворює структуру персоналу підприємства. Структурою персоналу вважатимемо питому вагу відповідної групи працівників у загальній чисельності персоналу підприємства. Структура персоналу вивчається і аналізується як по підприємству в цілому, так і за окремими його підрозділами. Вивчення складу робочої сили підприємства передбачає й отримання відповідних структурних характеристик з демографічних ознак: стать, вік, рівень загальної та спеціальної освіти тощо.

Чисельність персоналу протягом часу не залишається постійною за рахунок її зміни внаслідок найму та звільнення працівників. З метою обліку наявності та руху персоналу вводиться поняття облікової, середньооблікової та явочної чисельності працюючих.

Облікова чисельність охоплює всіх постійних, тимчасових і сезонних працівників, прийнятих на роботу на термін понад один день, незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені від праці через хворобу чи інші обставини.

Середньооблікова чисельність за певний період визначається як сума щоденної облікової чисельності, віднесена до кількості днів розрахункового періоду.

Явочна чисельність свідчить про те, яка кількість працюючих фактично стала до роботи.

Обчислення планової потреби у працівниках підприємства розпочинається із визначення їх загальної чисельності (вона складається із чисельності промислово-виробничого і непромислового персоналу).

Розрахунок планової чисельності промислово-виробничого персоналу (ЧПВП.ПЛ) здійснюється за формулою:

ЧПВП.ПЛ = ЧПВП.б , чол..,

де ЧПВП.б - базова чисельність промислово-виробничого персоналу, чол..;

Iq - індекс росту обсягу виробництва в плановому році;

IПП - запланований індекс росту продуктивності праці.

Планову чисельність робітничої категорії підприємства можна визначити кількома методами:

1) за трудомісткістю виробничої програми

Ч , чол..,

де Тсум - сумарна трудомісткість виробничої програми, нормо-год.;

ФД - дійсний фонд часу роботи одного середньо облікового робітника, год. (визначається за балансом робочого часу середньо облікового робітника);

kвн - середній коефіцієнт виконання норм виробітку по підприємству.

2) за нормами обслуговування

Ч =

де п - загальна кількість одиниць устаткування, що обслуговуються;

ЗМ - добова кількість змін роботи устаткування;

Kя.о - коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову;

Но - норма обслуговування устаткування.

Коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову можна розрахувати так:

Kя.о =

де f - відсоток невиходів на роботу;

3) за нормами виробітку

Ч =

де N - планова кількість виробів;

Нвир - годинна норма виробітку одного працівника, натуральних одиниць.

Планову чисельність допоміжних виробників визначають так само, як чисельність основних працівників, якщо для них встановлені певні норми виробітку чи обслуговування. Якщо ж такі норми не встановлені, чисельність допоміжних робітників обчислюється:

Чдр = nД Зм Ксс На

де nД - кількість робочих місць допоміжних робітників.

Чисельність керівників, спеціалістів і службовців визначають на основі затвердженого на підприємстві штатного розпису, в якому встановлюється кількість працівників у кожній із вказаних груп згідно з діючими нормативами чисельності. Важливим моментом в обчисленні чисельності робітників підприємства є правильне встановлення дійсного (корисного) фонду часу роботи одного середньоспискового працівника. Цей фонд визначається шляхом складання балансу робочого часу середньооблікового працівника. Рух кадрів на підприємстві характеризується за допомогою коефіцієнтів:

1) оборот робочої сили по прийому (Коп):

Коп =

де ЧП - чисельність прийнятих на роботу за відповідний період, чол.;

ЧСС - середньооблікова чисельність працівників у цьому ж періоді, чол.;

2) оборот робочої сили по звільненню (Коз):

Коз =

де Чзв.заг - загальна чисельність звільнених за відповідний період з будь-яких причин, чол.;

У практиці управління персоналом для обліку його наявності й руху використовують і інші показники.

Праця -- це цілеспрямована діяльність людини. Показником ефективності праці є її продуктивність.

Продуктивність праці -- це показник економічної ефективності трудової діяльності працівників підприємства, який визначається як відношення обсягу виробленої продукції (послуг) до витрат праці.

Різноманітні підходи до визначення рівня продуктивності праці залежать від специфіки діяльності тих чи інших чи підприємств їхніх підрозділів, від мети розрахунків і базуються на методичних особливостях, перелік яких приведений на рис. 7.1.

Рис. 7.1 Методичні особливості визначення рівня продуктивності праці

Рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції (обсягом чи роботи послуг), що робить один працівник за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік), чи кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції (виконання чи роботи послуги).

Натуральний метод визначення виробітку передбачає ділення обсягу виробленої продукції в натуральних одиницях на кількість витраченого часу (нормо-год).

Вартісний метод визначення виробітку передбачає ділення обсягу виробленої продукції (грн.) на витрати часу, які можуть бути виражені в середньообліковій чисельності працівників або у відпрацьованій ними кількості людино-днів (людино-год).

Трудовий метод визначення виробітку передбачає ділення обсягу виробленої продукції у витратах робочого часу (нормо-год) на кількість працівників, які її виробляли.

Планування продуктивності праці здійснюється методами прямого розрахунку та пофакторним.

Метод прямого розрахунку передбачає визначення планового рівня продуктивності праці діленням запланованого обсягу випуску продукції (у вартісному вираженні) (Qпл) на планову чисельність промислово-виробничого персоналу (Чпл):

Ппл =

Пофакторний метод передбачає розрахунок приросту продуктивності праці через економію чисельності працюючих або економію робочого часу за всіма факторами приросту продуктивності праці згідно з їх типовою класифікацією.

Для розрахунку підвищення продуктивності праці на підприємстві існує така класифікація чинників її зростання.

1. Технічний прогрес, що передбачає механізацію та автоматизацію виробничих процесів і впровадження передової технології на новітньому устаткуванні; модернізацію діючого устаткування та обладнання; поліпшення якості сировини, застосування нових видів матеріалів та палива.

2. Поліпшення організації виробництва, праці й управління: розширення зон обслуговування; систематичний перегляд і підвищення норм виробітку; удосконалення управління виробництвом; скорочення втрат робочого часу; зниження відсотка браку та відхилень від нормативних умов праці.

3. Вплив природних чинників: зміна глибини розробки корисних копалин у надрах землі, пошук нових родовищ вугілля, нафти, торфу, залізної руди та інших видів мінеральної сировини.

4. Зміна обсягу виробництва і відносне зменшення чисельності ПВП.

5. Зміна структури виробництва: частки продукції різної трудомісткості; методів виробництва; способів добування корисних копалин; питомої ваги напівфабрикатів у загальному обсязі виробництва.

Нормування праці -- найважливіший вид економічної діяльності підприємства, через який встановлюються витрати праці, визначаються її результати, здійснюється розстановка працівників за робочими місцями. Витрати праці є найдинамічнішим ресурсом, який використовує підприємство. Мета нормування праці на підприємстві полягає в забезпеченні ефективного використання його трудових ресурсів.

Нормування праці на підприємстві виконує такі функції:

ь сприяє визначенню необхідної чисельності працівників;

ь є основою поточного і перспективного планування (на основі норм витрат праці планують виробничу програму, чисельність працівників, фонд оплати праці, собівартість тощо);

ь є засобом обліку і контролю індивідуальної та колективної праці (на цьому базується така мотивація, як грошове та психологічне заохочення тих, хто добре працює), виховує працівника;

ь є основою раціональної організації виробництва і праці.

Облік затрат праці на підприємстві здійснюється через норми часу (Нчас), виробітку (Нвир), чисельності (Нчис), обслуговування (Нобсл).

Норма часу -- це обґрунтовано визначена кількість часу, який потрібно витратити на виробництво одиниці продукції. В умовах масового і серійного виробництва вона складається з таких компонентів:

Нчас = Нопер+Нобсл+Нвідп

де Нопер -- оперативна норма часу на виробництво;

Нобсл -- норма часу на обслуговування робочого місця;

Нвідп -- норма часу на відпочинок і особисті потреби.

Норма виробітку -- це обсяг продукції, який повинен бути вироблений за одиницю часу:

Нвир =

Змінну норму виробітку обчислюють за формулою:

Нвир.зм =

де Тзм -- тривалість зміни, год.

Норма часу і норма виробітку є взаємно оберненими величинами. Тоді справедливе таке правило:

1. Якщо норма виробітку збільшується на п %, то норма часу зменшується на .

2. Якщо норма виробітку зменшується на п % , то норма часу збільшується на .

Норма чисельності працюючих -- це обґрунтована необхідна чисельність працівників для виконання певного обсягу роботи.

Норма обслуговування -- це обґрунтована необхідна кількість одиниць устаткування, які обслуговує один працівник або бригада протягом зміни.

Заробітна плата -- це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому вираженні, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Номінальна заробітна плата -- це нарахована і одержана працівником сума грошей, що відповідає витраченій ним праці за певний період.

Реальна заробітна плата -- це кількість товарів і послуг, які працівник зможе придбати за зароблену суму грошей.

Індексом реальної заробітної плати (Ір.зп) за певний період називається відношення індексу номінальної заробітної плати (Ін.зп) до індексу цін (Іц), обчислених за той самий період:

Ір.зп = .

Основна заробітна плата -- це винагорода за виконану роботу згідно із встановленими нормам праці (часу, виробітку, обслуговування) у вигляді тарифних ставок (окладів) та відрядних розцінок для працівників і посадових окладів для службовців у розмірах, що не перевищують встановлені чинним законодавством.

Додаткова заробітна плата -- це винагорода за роботу понад встановлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці. До неї входять передбачені чинним законодавством доплати, надбавки, гарантійні та компенсаційні виплати, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До основних функцій заробітної плати належать такі:

- відтворювальна -- встановлює норми оплати праці на такому рівні, який забезпечує нормальне відтворення робочої сили відповідної кваліфікації;

- стимулююча -- спонукає працівників до ефективної роботи на робочих місцях;

- регулююча -- реалізує принципи диференціації рівня заробітку за фахом і відповідною кваліфікацією, важливістю та складністю трудових завдань;

- соціальна -- забезпечує реалізацію принципу соціальної справедливості щодо одержання власного доходу.

На підприємствах найпоширеніші дві форми оплати праці: погодинна і відрядна.

ПОГОДИННА ФОРМА оплати праці передбачає визначення розміру заробітку залежно від відпрацьованого часу з урахуванням рівня кваліфікації. Існує кілька різновидів погодинної форми оплати праці. Розглянемо основні з них.

1. Проста погодинна оплата праці. Заробіток працівника розраховується за формулою:

Zп.п = st

де s -- годинна тарифна ставка відповідного розряду;

t -- кількість відпрацьованих годин.

Ця система оплати праці недостатньою мірою пов'язана з кінцевими результатами діяльності колективу працівників і не сприяє прояву ініціативи та творчості. Тому в чистому вигляді її застосовують не часто, здебільшого для визначення тарифних заробітків при бригадній оплаті праці.

2. Погодинно-преміальна оплата праці. Заробіток працівника розраховується за попередньою формулою з нарахуванням премії (т) -- додаткової суми до окладу за досягнення певних кількісних і якісних показників:

Zп-пр = st+m

Різновидом погодинно-преміальної системи вважається система оплати праці за посадовими окладами. Згідно з цією системою оплата праці працівників має стабільний характер.

Відрядна форма оплати праці передбачає визначення розміру заробітку за кількість виробленої продукції в одиницю часу за встановленими тарифними ставками і нормами виробітку. Застосовують цю форму на роботах, де можливий облік колективної або індивідуальної праці й кінцевий результат можна обчислити в натуральних одиницях. Залежно від особливостей, техніко-організаційних умов і завдань певної виробничої ділянки застосовують ті чи інші різновиди цієї системи оплати праці.

1. Пряма відрядна система оплати праці визначається кількістю виготовленої продукції і розцінкою за її одиницю за тарифною ставкою, що відповідає певному розряду робіт та нормі часу або нормі виробітку. Заробіток працівника за цією системою визначають за формулою:

Zп.в = pV

де p -- відрядна розцінка за одиницю продукції;

V-- обсяг виготовленої продукції.

Відрядну розцінку встановлюють так:

p = ТНчас , або p =

де Т -- тарифна ставка робітника першого розряду;

Нчас -- норма часу на виготовлення одиниці продукції;

Нвир -- норма виробітку продукції в одиницю часу.

Пряма відрядна система оплати праці добре спрацьовує там, де певну технологічну операцію виконує один робітник. Проте ця система слабо стимулює робітників до досягнення високих колективних показників, а також майже не пов'язана з якістю вироблюваної продукції.

2. Відрядно-преміальна система оплати праці призначена виправити недолік попередньої системи. Заробіток за цією системою обчислюється так, як і в попередній системі, але з додатковим нарахуванням премії (m) за досягнення певних якісних і кількісних показників:

Zв-прем = pV + т

3. Відрядно-прогресивна система оплати праці передбачає оплату виготовленої продукції в межах плану за прямою відрядною системою, а оплату виготовленої понадпланової продукції -- за підвищеною розцінкою. Ступінь підвищення регламентується спеціальною шкалою, де зазначений відсоток збільшення основної розцінки залежить від результатів перевиконання основного завдання. Заробіток за цією системою обчислюють за формулою:

Zв-прог = pV + p0V0

де р0 -- збільшена розцінка за прогресивною шкалою;

V0 -- обсяг продукції, виробленої понад план.

Відрядно-прогресивна система істотніше стимулює робітників до підвищення продуктивності праці, ніж проста відрядна система, але призводить до випереджаючого збільшення заробітної плати порівняно з виробітком. Тому застосовують її рідко і на короткий час на "вузьких" ділянках виробництва, що стримують підвищення продуктивності праці.

4. Непряму відрядну систему оплати праці використовують для окремих категорій допоміжних робітників, які безпосередньо не виробляють продукцію, але обслуговують основних працівників-відрядників. Це наладчики, ремонтники, кранівники та робітники деяких інших категорій, чия праця не піддається нормуванню й обліку, але значною мірою визначає рівень виробітку основних робітників. Заробіток за цією системою обчислюється так:

Zн.в = stkв.н

де s -- погодинна тарифна ставка;

t -- фактично відпрацьований час;

kв.н -- коефіцієнт виконання норм виробітку основними робітниками.

5. Акордну систему оплати праці застосовують тоді, коли необхідно підсилити матеріальний інтерес робітників у скороченні термінів виконання робіт, у дотерміновій здачі об'єктів в експлуатацію. З цією метою встановлюється фонд оплати на весь обсяг робіт. Щомісяця працюючим виплачується аванс, а остаточний розрахунок здійснюється після здачі об'єкта.

6. Колективна система оплати праці (бригадна). У разі використання цієї системи спочатку розраховується заробіток бригади (Zбр) як при прямій відрядній системі за бригадною розцінкою. Потім цей заробіток розподіляється між членами бригади одним з наведених далі методів.

1. Метод годино-коефіцієнтів. Використовується тоді, коли члени бригади працюють в однакових умовах. Спочатку визначають загальну кількість відпрацьованих бригадою годино-коефіцієнтів:

ГК =

де т -- кількість робітників у бригаді;

Фі -- кількість годин, фактично відпрацьованих і-м робітником;

Кі -- тарифний коефіцієнт за розрядом і-го робітника.

Потім підсумовують бригадний заробіток, що припадає на один годино-коефіцієнт:

Zгк =

Після цього обчислюють заробіток і-го робітника:

2. Метод коефіцієнта виконання норм. Використовується тоді, коли члени бригади працюють у різних умовах. При цьому загальна сума заробітку вважається відомою. Спочатку визначають заробіток бригади у випадку стовідсоткового виконання норми виробітку:

Zбр100% =

де Фі -- дійсний фонд часу і-го робітника;

Si -- годинна тарифна ставка i-го робітника.

Потім обчислюють коефіцієнт виконання норм виробітку:

Кв.н =

Після цього розраховують заробітну плату і-го робітника бригади:

Zi = Фі SіКв.н

В умовах становлення ринкових відносин на підприємствах поширюється безтарифна система оплати праці. Вважається, наприклад, що фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою фонду оплати праці колективу і залежить від кваліфікаційного рівня працівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу (Фд).

Кваліфікаційний рівень і КТУ встановлюють для всіх членів трудового колективу залежно від виконуваних ними функцій і рівня кваліфікації. Окрім того, КТУ затверджує рада трудового колективу.

Заробітну плату працівників за цією системою розраховують у такій послідовності:

1) визначають кількість балів, зароблених кожним і-м працівником:

Бі = КіФдіКТУі

де Фді -- кількість днів, фактично відпрацьованих і-м працівником;

2) підсумовують бали, зароблені всіма працівниками:

Б =

3) обчислюють частку фонду оплати праці (ФОП), що припадає на один бал:

d =

4) розраховують заробітну плату і-то робітника:

Zi = dBi

Контрактна система оплати праці базується на укладанні договору між наймачем і виконавцем роботи, де обумовлюються режим роботи і умови праці працівників, права та обов'язки сторін, рівень оплати праці тощо. Згідно з цим договором може бути оплачений або час перебування виконавця на підприємстві, або конкретне виконане ним завдання.

Система участі у прибутках передбачає розподіл певної частини прибутку підприємства між його працівниками. Такий розподіл може здійснюватись як у формі грошових виплат, так і через розповсюдження акцій підприємства. Виплати прибутків залежать від рівня витрат на виробництво, алгоритму ціноутворення, фінансового стану підприємства загалом. Розміри виплат визначаються при укладенні тарифних угод між відповідними сторонами.

Системи участі у прибутках диференціюються залежно від показників і засобів мотивації: оцінки заслуг, преміальних виплат, колективного стимулювання, участі у прибутках за рівнем продуктивності праці та ін.

Фонд заробітної плати підприємства загалом визначається як сума фондів заробітної плати промислово-виробничого та невиробничого персоналу.

Фонд заробітної плати керівників, спеціалістів і службовців встановлюється окремо за кожною категорією множенням посадових окладів на кількість працюючих за певною категорією з урахуванням доплат і премій згідно з чинним трудовим законодавством.

Фонд заробітної плати непромислового персоналу розраховується з фонду заробітної плати промислово-виробничого персоналу. Визначений у такий спосіб загальний фонд заробітної плати є елементом витрат підприємства, що входить у собівартість продукції.

Якщо до фонду заробітної плати підприємства додати розміри премій, які виплачуються з прибутків, що залишились у розпорядженні підприємства, то отримаємо фонд оплати праці підприємства.

Питання для перевірки знань

1. Системний аналіз якісного складу персоналу підприємства.

2. Тенденції динаміки структури персоналу підприємств різних галузей промисловості та народного господарства України.

3. Проблеми визначення необхідної кількості управлінського персоналу.

4. Узагальнення зарубіжного досвіду управління персоналом і визначення можливостей його використання на підприємствах України.

5. Методи вимірювання та показники рівня продуктивності праці на підприємствах (в установах, організаціях) різних форм власності.

6. Факторний метод прогнозування продуктивності праці на різногалузевих виробничих підприємствах.

7. Порівняльна характеристика різних моделей мотивації трудової діяльності.

8. Проблеми реалізації принципів мотивації в практиці діяльності підприємства.

9. Об'єктивна необхідність застосування різних форм і систем оплати праці персоналу підприємств.

10. Практика державного й договірного регулювання рівнів заробітної плати окремих категорій персоналу підприємств України.

11. Види та практика застосування доплат і надбавок до заробітної плати окремих категорій персоналу.

12. Сучасні проблеми формування й застосування системи преміювання персоналу підприємств та організацій.

13. Методичні підходи до обґрунтування розмірів премії та визначення ефективності системи преміювання працівників.

14. Участь працівників у прибутках (доходах) і власності підприємств: зарубіжний досвід та вітчизняні перспективи застосування.

Тести для самоперевірки

1. Трудові ресурси -- це:

а) сукупність постійних і тимчасових працівників, які отримали необхідну професійну підготовку;

б) люди, які вже працюють або будуть залучені до праці в майбутньому;

в) промислово-виробничий персонал;

г) явочна чисельність працівників.

2. До категорій персоналу залежно від виконуваних функцій належать:

а) інженери;

б) спеціалісти;

в) директори;

г) робітники.

3. Персонал підприємства поділяється на промислово-виробничий і непромисловий за такими ознаками:

а) характером участі у виробничій діяльності;

б) характером виконуваних функцій;

в) складністю виконуваних робіт;

г) віковим і професійним складом.

4. До промислово-виробничого персоналу підприємства не належать:

а) головний бухгалтер;

б) юрист;

в) лікар;

г) прибиральниця.

5. Працівник підприємства, який готує і оформлює документацію, належить до категорії:

а) керівник;

б) спеціаліст;

в) службовець;

г) робітник.

6. Структура персоналу -- це питома вага:

а) промислово-виробничого персоналу;

б) окремих категорій працівників;

в) працівників певного рівня кваліфікації;

г) певної групи професій.

7. Як відомо, планову чисельність робітників можна обчислити за трудомісткістю виробничої програми. Визначити, чи зміниться чисельність, якщо Тсум збільшити на 20%, а ФД і kвн -- на 10 % кожний:

а) не зміниться;

б) збільшиться;

в) зменшиться.

8. Визначте неправильне твердження:

а) для встановлення чисельності управлінського персоналу підприємства керуються типовими штатними розписами;

б) коефіцієнт переведення явочної чисельності в облікову -- це відношення явочної чисельності працюючих до облікової;

в) показник плинності кадрів на підприємстві -- це відношення кількості звільнених з усіх причин до середньооблікової чисельності працюючих;

г) завданням кадрової політики на підприємстві є розробка стратегії формування й використання трудового потенціалу.

9. Вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних знань і практичних навичок, називається:

а) категорією;

б) кваліфікацією;

в) спеціальністю;

г) професією.

10. Сукупність постійних працівників, що мають необхідну професійну підготовку та певний досвід практичної діяльності, називають...

а)трудовим колективом підприємства;

б) персоналом підприємства;

в) трудовими ресурсами;

г) трудовим потенціалом підприємства.

11. Спеціальність -- це...

а) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує відповідних спеціальних знань;

б) вид трудової діяльності, здійснення якої потребує практичних навичок;

в) більш вузький різновид трудової діяльності в межах професії;

г) сукупність спеціальних знань і практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності.

12. Чисельність працівників, яка включає всіх постійних, тимчасових і сезонних працюючих, прийнятих на роботу на строк один і більше днів незалежно від того, знаходяться вони на роботі, у відпустці, відрядженні, звільнені від праці за хворобою чи з інших причин, називається...

а) явочною;

б) обліковою;

с) середньообліковою.

13. Професійний склад персоналу підприємства не залежить від...

а) характеру продукції чи послуг, що надаються підприємством;

б) характеру ринку праці;

в) специфіки галузі діяльності підприємства;

г) рівня технічного розвитку підприємства.

14. Співвідношення чисельності основних робітників і чисельності допоміжних робітників -- це показник...

а) частки окремих категорій працівників;

б) плинності персоналу;

в) рівня дисципліни;

г) продуктивності праці.

15. Співвідношення кількості звільнених працівників з усіх причин
і середньооблікової їх чисельності -- це показник...

а)частки окремих категорій працівників;

б) плинності персоналу;

в) рівня дисципліни;

г) продуктивності праці.

16. Зазначте помилкове твердження:

а) продуктивність праці визначається відношенням кількості виробленої продукції до витрат часу;

б) психологічна складова ефективності праці забезпечує гармонійність розвитку особистості кожного працівника;

в) виробіток як показник рівня продуктивності праці показує, яку кількість продукції вироблено за одиницю часу;

г) якщо норму виробітку збільшити на 25 %, то норма часу зменшиться на 20 %.

17. Серед методів визначення виробітку не існує:

а) бригадного;

б) вартісного;

в) натурального;

г) трудового.

18. Ділення обсягу виробленої продукції у витратах часу на кількість працівників -- це такий метод визначення виробітку:

а) натуральний;

б) вартісний;

в)трудовий;

г) розрахунковий.

19. До чинників підвищення продуктивності праці належать:

структурні зрушення у виробництві;

б) збільшення обсягів виробництва;

в) освоєння нових виробничих об'єктів;

г) розширення меж маркетингових досліджень.

20. Відрядна розцінка -- це:

а) показник збільшення розміру заробітної плати залежно від місцезнаходження підприємства;

б) добуток погодинної тарифної ставки та норми часу на виготовлення одиниці продукції;

в) відношення погодинної тарифної ставки до норми часу на виготовлення одиниці продукції;

г) розмір тарифної ставки певного розряду.

Завдання для розв'язання

7.1. Підприємство почало працювати з 17 травня. Чисельність працівників за списком становила: 17 травня -- 300 осіб, 18 травня -- 330, 19 травня -- 350, 20 травня -- 360, з 21 по 31 травня -- 380, з 1 червня по 31 грудня -- 400 осіб. Визначити середньооблікову чисельність працівників у травні, у другому кварталі та за рік.

7.2. Річний обсяг виробництва на підприємстві становить 900 тис. шт. виробів при трудомісткості виготовлення одного виробу 0,35 нормо-год. Тривалість робочої зміни -- 8 годин при однозмінному режимі роботи. Внутрішньозмінні втрати часу з вини працівників -- 1,5 %, а регламентовані простої устаткування -- 3 % номінального фонду часу. Рівень виконання норм виробітку планується 105 %. Визначити необхідну чисельність працівників, якщо в році буде 248 робочих днів.

7.3. Станом на 01.10 на підприємстві чисельність працюючих за списком становила 800 осіб; 13.10 вісім працівників було звільнено за порушення дисципліни, 18.10 на роботу прийнято 10 осіб, а 22.10 звільнено за власним бажанням 7 працівників. Визначити середньооблікову чисельність працюючих за жовтень, чисельність працюючих на 1 листопада і коефіцієнт плинності кадрів підприємства в жовтні.

7.4. Річна планова трудомісткість робіт на підприємстві -- 28300 людино-днів. Річний фонд робочого часу одного працівника -- 230 днів. Визначити планову чисельність працюючих.

7.5. У цеху встановлено 15 одиниць устаткування. Норма обслуговування -- 5 одиниць устаткування на одного наладчика. Підприємство працює безперервно у три зміни. Річний плановий фонд робочого часу одного працюючого -- 230 днів. Визначити планову чисельність обслуговуючих працівників.

7.6. У цеху встановлено 70 верстатів. Режим роботи цеху двозмінний. Норма обслуговування -- 7 верстатів на одного наладчика. Плановий фонд часу одного працюючого -- 220 днів. Обчислити планову чисельність необхідних виробництву наладчиків.

7.7. Підприємство почало працювати з 18 березня. Чисельність працюючих -- 200 осіб. Визначити середньооблікову чисельність працюючих за березень.

7.8. У звітному році трудомісткість виробничої програми підприємства становила 2 млн.. нормо-год. Передбачається, що в наступному році через ускладнення продукції її загальна трудомісткість збільшиться на 11 %. У звітному році річний фонд робочого часу одного робітника становив 1900 нормо-год. Очікується, що в наступному році він збільшиться на 7 %. У звітному році норма виробітку становила 112 %. У наступному році очікується її збільшення на 6 %. Визначити необхідну чисельність основних робітників у звітному і наступному роках.

7.9. У звітному році трудомісткість виробничої програми підприємства становила 1778000 нормо-год. Передбачається, що в наступному році через ускладнення продукції загальна трудомісткість збільшиться на 8 %. У звітному році річний плановий фонд часу одного робітника становив 2000 нормо-год. Очікується, що наступного року він збільшиться на 10 %. Виконання норми виробітку кожним працівником утримається на рівні 110 %. Як зміниться рівень чисельності виробничого персоналу у плановому році?

7.10. Визначити, якою повинна бути чисельність обслуговуючого персоналу на дільниці, яка має 40 верстатів, якщо режим роботи двозмінний, норма обслуговування -- 10 верстатів на одного працюючого. Невиходи на роботу плануються на рівні 5 %.

7.11. Ливарний цех працює у дві зміни. У місяці 22 робочих дні. Місячна планова трудомісткість програми формовки -- 2420 машино-змін. Планові невиходи працюючих на роботу становлять 11,5 % номінального робочого часу. Визначити необхідну кількість робітників-формовників при нормі обслуговування 12 машин на одного робітника.

7.12. Визначити необхідну кількість робітників та промислово-виробничого персоналу (ПВП) обробного цеху, якщо річний обсяг випуску продукції становить 280 тис. шт., норма часу на виготовлення одиниці продукції -- 0,6 год. Річний фонд робочого часу на одного працюючого -- 1700 год. Коефіцієнт виконання норми виробітку -- 107 %. Питома вага основних робітників у загальній чисельності ПВП цеху -- 82 %.

7.13. Визначити середньооблікову чисельність робітників за перший квартал звітного періоду за такими даними:

1. Нормативна трудомісткість виробничої програми -- 50 тис. нормо-год.

2. Зниження цього показника у березні -- 12 %.

3. Місячний фонд часу одного робітника -- 160 год.

4. Виконання норми виробітку, %: січень -- 100; лютий -- 105; березень--112.

4.14. Визначити явочну та середньооблікову чисельність працюючих, якщо режим роботи підприємства безперервний, річний плановий фонд часу одного робітника -- 320 днів, кількість верстатів, що обслуговуються, -- 60. Кожний верстат обслуговує ланка з трьох робітників, режим роботи тризмінний.

7.15. Підприємство запланувало зниження витрат праці на 8 %. Виробіток базового року на одного працюючого становив 7000 грн. і Визначити відсоток зростання виробітку і річний виробіток на одного працюючого у плановому році.

7.16. У звітному році обсяг випуску товарної продукції становив 700 тис.грн. при чисельності промислово-виробничого персоналу 120 осіб. У плановому році обсяг товарної продукції має збільшитись на 8 %, а продуктивність праці одного робітника -- на 10 %. Визначити продуктивність праці одного працівника у звітному і плановому роках, а також чисельність ПВП у плановому році.

7.17. Годинна тарифна ставка слюсаря 1-го розряду -- 1,2 грн. Тарифний коефіцієнт 6-го розряду -- 2,0. За роботу у шкідливих умовах на підприємстві передбачена надбавка в розмірі 15 % тарифної ставки 6-го розряду. Розрахувати годинну тарифну ставку слюсаря 6-го розряду в разі роботи в нормальних і шкідливих умовах.

7.18. Розрахувати заробітну плату робітника за відрядно-преміальною системою оплати праці за такими даними: норма витрат праці -- 0,4 людино-год. на один виріб, розцінка за вироблення одного виробу -- 0,84 грн., відпрацьовано 176 людино-год, вироблено 485 виробів. Премія в сумі 50 грн. виплачується за виконання плану на 100 %. За кожний відсоток перевиконання плану виплачується 1,5 % відрядного заробітку.

7.19. Норма виробітку шовкової тканини на комбінаті -- 72 км на одну людино-год. Фактично робітниця за 8 год виробила 620 км тканини. Визначити, на скільки відсотків вона перевиконала норму.

7.20. Визначити відсоток підвищення продуктивності праці в наступному році порівняно зі звітним, якщо обсяг виробленої продукції -- 3850 тис.грн. при чисельності працюючих 360 чол., а в наступному році передбачається збільшити обсяг виробництва продукції на 20 % при зменшенні чисельності працюючих на 10 чол.

Тема 8. Капітал підприємства

Ключові терміни і поняття:

Капітал, основний і оборотний капітал, виробничі фонди, основні фонди, фізичне та економічне спрацювання, техніко-економічне старіння, амортизація, фондовіддача, оборотні кошти, нормування оборотних коштів, методи нормування, норматив оборотних коштів, коефіцієнт наростання витрат, показники ефективності використання оборотних коштів.

Зміст теми

1. Характеристика капіталу та виробничих фондів підприємства.

2. Структура та оцінка основних фондів.

3. Амортизація та відтворення основних фондів.

4. Ефективність та використання основних фондів.

5. Склад та структура оборотних коштів.

6. Нормування оборотних коштів.

7. Показники використання оборотних коштів.

Під капіталом розуміють суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення будь-якої підприємницької діяльності (бізнес-процесів).

Частина капіталу, яка витрачається на придбання засобів виробництва, утворює постійний капітал, інша частина, яка спрямовується на залучення робочої сили, утворює змінний капітал.

В залежності від мети використання та характеру кругообігу капіталу постійний капітал розподіляється на:

ь Основний капітал - частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці та обертається протягом кількох періодів виробництва.

ь Оборотний капітал - частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання предметів праці та оплату праці найманої робочої сили.

За джерелами формування капітал підприємства поділяється на:

ь Власний капітал - капітал, створюваний переважно за рахунок нерозподіленого прибутку, тобто валового прибутку за відрахуванням сплачених податків, відсотків за кредит і дивідендів, який зазвичай включає статутний, пайовий та резервний фонди підприємства.

ь Позиковий (залучений) капітал - капітал, сформований на тимчасовій основі у вигляді довгострокової та (або) короткострокової позики, яка залучається у формі банківського кредиту.

У теорії використання капіталу його характеристика як виробничого ресурсу займає центральне місце. Це визначається тим, що накопичені економічні блага, що представляють всі форми капіталу, задіяні або можуть бути задіяні насамперед у виробничому процесі. Використовуваний у процесі виробництва товарів і послуг капітал, поряд з іншими виробничими ресурсами, характеризується в економічній теорії як «фактор виробництва», під яким розуміється економічний ресурс, задіяний у виробничому процесі і надає визначальний вплив на результати виробництва.

Матеріально-речовинне відтворення праці людей та певних засобів виробництва в процесі їх взаємодії утворює виробничі фонди підприємства, тому вартісним виразом виробничого капіталу є основні і оборотні фонди.

Характерні особливості та відмінності основних і оборотних фондів наведено у таблиці 8.1.

Таблиця 8.1 Характеристика основних і оборотних фондів

Ознака	Характерні особливості
	Основні фонди	Оборотні кошти
склад	засоби та знаряддя праці	предмети праці та знаряддя праці з терміном служби менше року
тривалість участі у виробничому процесі	беруть участь у багатьох виробничих циклах	беруть участь в одному виробничому циклі
спосіб перенесення вартості на собівартість готової продукції	частинами у міру їх зносу	повністю за один виробничий цикл
характер зміни натуральної форми	практично не змінюються	для більшості складових змінюється повністю, приймаючи в підсумку форму готової продукції
періодичність відтворення	відтворення в натуральній формі здійснюється через тривалі періоди часу, які визначаються терміном служби	відтворення в натуральній формі здійснюється через кожен виробничий цикл

Основні фонди визначають характер матеріально-технічної бази виробничої сфери на різних етапах її розвитку.

Основні фонди -- це засоби праці, які функціонують у виробничому процесі тривалий час (понад 1 рік), не змінюючи при цьому своєї первинної форми та розмірів, мають вартість, не меншу від встановленої державою межі та їх вартість переноситься на вартість готової продукції частинами в міру зношення шляхом амортизаційних відрахувань.

До оборотних фондів належать переважно предмети праці, які приймають участь в одному виробничому циклі, змінюються повністю, приймають вид готової продукції та переносять свою вартість на собівартість готової продукції протягом одного виробничого циклу, при цьому потребують постійного відтворення у натуральній формі.

Основні фонди. Класифікацію основних фондів підприємства надано в табл. 8.2.

Таблиця 8.2 Класифікацію основних фондів підприємства

Классификационный признак	Вид основных фондов предприятия
Отраслевой признак	основные фонды: - промышленности; - сельского хозяйства - строительства - торговли; - другие.
Функциональное назначение	основные фонды: - производственные; - непроизводственные.
Участие в процессе производства	основные фонды: - активные; - пассивные.
Материальный состав	- здания; - сооружения; - передаточные устройства; - машины и оборудование; - транспортные средства; - инструменты всех видов и оснастка; - производственный и хозяйственный инвентарь; - другие основные фонды.
Принадлежность	- собственные; - привлеченные;
Использование	основные фонды: - находящиеся в эксплуатации; - находящиеся в резерве (законсервированные).

За функціональним призначенням основні фонди поділяються на виробничі й невиробничі. До виробничих належать основні фонди, що беруть безпосередню участь у виробничому процесі або обслуговують його.

До невиробничих належать основні фонди, які не беруть участі у виробничому процесі, але перебувають на балансі промислового підприємства. Їх зношення відшкодовується за рахунок бюджетних або інших асигнувань.

Залежно від участі у процесі виробництва, тобто від ступеня їх впливу на предмет праці, основні фонди поділяються на активну і пасивну частини. До активної частини належать основні фонди, що беруть безпосередньо участь у виробничому процесі: робочі машини й механізми, транспортні засоби, силові машини і устаткування, технологічні лінії, виробничий інструмент, інвентар тощо; до пасивної належать основні фонди, що забезпечують нормальні умови для здійснення процесу виробництва: будівлі, споруди, передавальні пристрої тощо.

...