Підприємство в сучасній системі господарювання

г) потокова лінія.

3. За функціональним призначенням основні фонди підприємства поділяються на такі:

а) орендні;

б) виробничі;

в) резервні;

г) невиробничі.

4. За матеріальним складом основні фонди підприємства поділяються на такі:

а) передавальні пристрої;

б) технологічні споруди;

в) змінне обладнання;

г) малоцінний інвентар.

5. Виробнича структура основних фондів -- це відсоткове співвідношення:

а) між кількістю нової і відпрацьованої техніки;

б) між віковими групами основних фондів;

в) між наявністю основних фондів за окремими підрозділами підприємства;

г) між активною і пасивною частинами основних фондів.

6. Реально існуюча вартість основних фондів, ще не перенесена на вартість продукції, називається:

а) первісною;

б) відновною;

в) залишковою;

г) ліквідаційною.

7. Вартість основних фондів, яка склалася внаслідок переоцінки, називається:

а) первісною;

б) відновною;

в) залишковою;

г) ліквідаційною.

8. Первісна вартість основних фондів складається з вартості:

а) придбання;

б) майбутніх капітальних ремонтів;

в) поточних ремонтів;

г) транспортування й монтажу.

9. Знецінення основних фондів до їх повного фізичного зношення називається зношенням:

а) фізичним;

б) моральним;

в) матеріальним;

г) загальним.

10. За формулою 1 - (1 - Кфіз) (1 - Кмор) розраховують коефіцієнт:

а) фізичного зношення;

б) оновлення основних засобів;

в) ліквідації основних засобів;

г) загального зношення.

11. Відношення середньорічної вартості основних фондів підприємства до обсягу випущеної ними продукції називається:

а) фондовіддачею;

б) фондомісткістю;

в) коефіцієнтом використання виробничої потужності;

г) рентабельністю.

12. Час, потрібний для виготовлення одиниці продукції, називається:

а) продуктивністю устаткування;

б) інтенсивністю навантаження на основні фонди;

в) змінністю роботи устаткування;

г) трудомісткістю.

13. Річна норма амортизації -- це:

а) втрата частини вартості основних фондів під впливом НТП;

б) відсоток річних відрахувань від балансової вартості основних фондів;

в) втрата частини вартості основних засобів внаслідок експлуатаційних навантажень;

г) втрата частини вартості основних фондів внаслідок морального старіння устаткування.

14. Розширене відтворення основних фондів підприємства відбувається шляхом:

а) автоматизації виробництва;

б) заміни застарілого устаткування продуктивнішим;

в) здачі в оренду зайвої техніки;

г) спорудження другої черги підприємства.

15. Просте відтворення основних фондів підприємства здійснюється шляхом:

а) поточних ремонтів;

б) модернізації окремих вузлів устаткування;

в) власного виробництва запасних частин;

г) амортизації.

16. До оборотних фондів підприємства належать:

а) паливо;

б) малоцінний інвентар;

в) відвантажена споживачеві готова продукція;

г) витрати на освоєння нової техніки.

17. Покупні напівфабрикати належать:

а) до незавершеного виробництва;

б) виробничих запасів;

в) готової продукції;

г) витрати майбутніх періодів.

18. За роллю у виробництві оборотні виробничі фонди поділяються так:

а) незавершене виробництво;

б) виробничі запаси;

в) готову продукцію;

г) витрати майбутніх періодів;

д) кошти в розрахунках.

19. За принципом організації оборотні засоби поділяються так:

а) власні та залучені;

б) стійкі пасиви та активи;

в) нормовані та ненормовані.

20. Визначити помилкові твердження:

а) норма витрат -- це максимальні витрати матеріальних ресурсів;

б) структурою оборотних засобів є відсоткове співвідношення між окремими їх елементами;

в) стійкі пасиви належать до власних джерел формування оборотних засобів;

г) за функціональним призначенням оборотні засоби підприємства поділяються на оборотні виробничі фонди і фонди обігу.

21. Визначити правильні твердження:

а) грошові кошти в незавершених розрахунках належать до незавершеного виробництва;

б) незавершене виробництво і виробничі запаси є обов'язковими складовими оборотних засобів виробничого підприємства;

в) нормування оборотних засобів -- це економічно обґрунтований розрахунок мінімальної потреби підприємства у фінансових ресурсах;

г) структура оборотних засобів залежить від специфіки виробництва.

22. Резерв часу, який дорівнює половині інтервалу між двома суміжними поставками матеріального ресурсу, називається запасом:

а) підготовчим;

б) поточним;

в) транспортним;

г) страховим.

23. Якщо поточний запас становить 12 днів, а час на підготовку сировини до використання у виробництві 8 днів, то підготовчий запас дорівнює:

а) 8 днів;

б) 20 днів;

в) 4 дні;

г) інша відповідь.

24. До нормованих оборотних засобів належать:

а) мастильні матеріали;

б) запасні частини;

в) готівка в касі підприємства;

г) готова продукція.

25. Норматив оборотних запасів у незавершеному виробництві залежить:

а) від методу організації виробництва;

б) від собівартості продукції;

в) від тривалості виробничого циклу;

г) від типу виробництва.

26. Показник, що визначає кількість оборотів, які роблять за певний період часу оборотні засоби, називається:

а) періодом обороту оборотних засобів;

б) коефіцієнтом збереження оборотних засобів;

в) коефіцієнтом використання матеріального ресурсу оборотних засобів;

г) коефіцієнтом оборотності оборотних засобів.

27. Вартість оборотних засобів, віднесена до вартості реалізованої продукції, -- це показник:

а) матеріаловіддачі;

б) фондомісткості;

в) рентабельності;

г) матеріаломісткості.

28. Якщо обсяг реалізованої продукції і оборотні кошти одночасно збільшаться на 20 %, то тривалість обороту оборотних засобів:

а) збільшиться;

б) зменшиться;

в) не зміниться.

29. Норматив оборотних засобів, який визначається множенням середньодобового споживання матеріалів на норму їх запасу в днях, називається нормативом оборотних засобів:

а) у залишках готової продукції;

б) у незавершеному виробництві;

в) у витратах майбутніх періодів;

г) у виробничих запасах.

30. Вивільнення оборотних коштів може відбуватися за рахунок:

а) зменшення цін на основні матеріали;

б) збільшення норм використання матеріалів у виробництві;

в) зниження собівартості продукції, що випускається;

г) зменшення вартості основних фондів;

д) застосування прискореної амортизації.

31. Визначити неправильні твердження:

а) коефіцієнт збереження оборотних засобів характеризує суму вивільнених оборотних засобів підприємства;

б) норматив оборотних засобів у витратах майбутніх періодів визначається у гривнях;

в) норматив оборотних засобів у незавершеному виробництві обчислюється у тоннах;

г) оборотні засоби підприємства у вигляді готової продукції не нормуються.

32. Якщо норматив оборотних засобів підприємства збільшиться на 10 %, то коефіцієнт оборотності оборотних коштів (за незмінного обсягу реалізації):

а) зменшиться;

б) збільшиться;

в) не зміниться.

33. До фондів обігу підприємства належать:

а) запаси деревини на складі;

б) продукція, готова до реалізації;

в) витрати на оренду приміщення цеху;

г) готівка в касі підприємства.

34. До норми запасу часу (у днях) при нормуванні оборотних засобів у виробничих запасах не належить запас часу:

а) для підготовки сировини до виробництва;

б) для підготовки партії продукції до відвантаження покупцям;

в) на транспортування сировини до місця призначення;

г) на випадок зриву поставок.

Завдання для розв'язання

8.1. Підприємство використовує дві швейні машини, придбані три роки тому за ціною кожна 1300 гри. Нормативний термін служби обладнання такого класу -- 8 років. Теперішня ціна швейної машини -- 1050 грн. Розрахувати загальний коефіцієнт зношення машин.

8.2. На підприємстві 210 металорізальних верстатів: 130 з них працюють в одну зміну, 60 -- у дві зміни і 20 -- у три. Визначити коефіцієнт змінності роботи устаткування по підприємству загалом.

8.3. Підприємство придбало два автокари вартістю 70,2 тис.грн. кожний з терміном служби 10 років. Яка сума амортизаційних відрахувань нагромадиться в амортизаційному фонді підприємства за чотири роки їх експлуатації?

8.4. Розрахувати коефіцієнт загального зношення верстата після п'яти років експлуатації, якщо його нормативний термін служби -- 12 років, коефіцієнт морального зношення -- 0,4.30. Початкова вартість придбаного устаткування -- 132 тис.грн., термін служби -- 9 років. При визначенні щорічної суми амортизаційних відрахувань був застосований метод прискореного зменшення залишкової вартості. Якою буде залишкова вартість устаткування після двох років його експлуатації?

8.5. Фондовіддача основних фондів підприємства така, що на 1 грн. їх вартості припадає 1,48 грн. виробленої продукції. Розрахувати їх фондомісткість.

8.6. На підприємстві вартість основних фондів на початок звітного періоду становила 7500 тис.грн. З 01.06 введено основних фондів на суму 1550 тис.грн., аз 15.10 виведено основних фондів на суму 900 тис.грн. Обсяг виробленої продукції -- 9800 тис.грн. Загальна чисельність працівників -- 300 осіб. Розрахувати фондовіддачу, фондомісткість і фондоозброєність праці на підприємстві.

8.7. Вартість придбаної промислової в'язальної машини -- 28 тис.грн. Транспортні витрати -- 2 тис.грн. Річна норма амортизації -- 12 %. Визначити суму амортизації, що нараховується за місяць.

8.8. Початкова вартість основних виробничих фондів підприємства -- 320 тис.грн. Нормативний термін служби -- 7 років. Визначити суму амортизаційних відрахувань, що накопичиться в амортизаційному фонді підприємства за два роки експлуатації основних виробничих фондів, якщо було застосовано кумулятивний метод (цілих значень років).

8.9. Первісна вартість поточної лінії на підприємстві -- 420 тис.грн. Термін служби -- 10 років. Визначити суму, що залишиться недоамортизованою після завершення терміну експлуатації, якщо для визначення річних сум амортизаційних відрахувань було застосовано метод прискореного зменшення залишкової вартості.

8.10. У цеху машинобудівного заводу встановлено 100 верстатів. Режим роботи цеху двозмінний, тривалість зміни 8 годин. Річний обсяг випуску продукції -- 280 тис. виробів, річна виробнича потужність цеху -- 310 тис. виробів. Визначити коефіцієнт змінності роботи верстатів, коефіцієнти екстенсивного та інтенсивного навантаження, якщо відомо, що в першу зміну працюють усі верстати, у другу -- 50 % загальної кількості, кількість робочих днів у звітному році -- 260, фактичний фонд часу роботи одного верстата за рік -- 4000 годин.

8.11. Балансова вартість виробничих основних фондів акціонерного товариства «Полімермаш» на початок 2011 р. становила 70 млн. грн. Протягом травня й вересня 2011 р. будуть уведені в дію нові основні фонди вартістю відповідно 750 та 1650 тис. грн. Окрім того, за раніше укладеною угодою із зарубіжною фірмою буде придбана у жовтні того самого року нова автоматична лінія вартістю 2200 тис. дол. США. Витрати на її транспортування та монтаж становитимуть 10% вартості імпортної техніки. У жовтні цього самого року мають бути виведені з експлуатації через повне фізичне спрацювання машини та устаткування на загальну суму 2,5 млн. грн. Економічне спрацювання (амортизація) виробничих основних фондів на початок 2012 р. досягне 40 %. Для розрахунків 1 долар США дорівнює 8,00 гривні.

Обчислити: 1) середньорічну вартість виробничих основних фондів підприємства в 2011 році; 2) первісну (балансову) і залишкову вартість основних фондів підприємства на початок 2012 року.

8.12. За даними таблиці визначити натуральний і вартісний нормативи оборотних засобів у виробничих запасах сировини, яка споживається підприємством. Сировину постачають три постачальники. На підготовку сировини до використання у виробничому процесі потрібно витратити 4 дні, на транспортування її до підприємства -- 2 дні. Добова потреба виробництва у сировині -- 8 т. Ціна 1 т сировини -- 1450 грн.

Постачальник	Обсяг поставок, т	Інтервал між поставками, днів
1 2 3	15 30 52	18 26 45

8.13. Визначити норму запасу оборотних фондів у незавершеному виробництві, якщо за рік буде виготовлено 300 виробів кожний собівартістю 420 грн. Тривалість виробничого циклу -- 18 днів. На початку циклу витрачаються кошти, що становлять 33 % собівартості.

8.14. Визначити норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві безперервно діючого підприємства, якщо річна виробнича програма -- 800 од. продукції при собівартості кожної 320 грн. Тривалість виробничого циклу -- 3 дні. Вартість сировини і матеріалів, які витрачаються в перший день циклу, -- 70 % собівартості виробу. Решта витрат розподіляється за днями циклу рівномірно.

8.15. Підприємство використовує у виробництві будівельний матеріал. Інтервал часу між двома суміжними поставками -- 24 дні. Термін доставки і вивантаження -- 3 дні. Підготовка до використання матеріалу у виробничому процесі -- 2 дні. Середньодобові витрати матеріалу -- 12 т, а договірна ціна 1 т цього матеріалу -- 580 грн. Розрахувати норматив виробничих запасів у натуральному і вартісному вираженні.

8.16. Визначити суму умовно вивільнених оборотних коштів підприємства, якщо відомо, що в базовому році обсяг реалізованої продукції становив 10,8 млн..грн. при сумі оборотних коштів 470 тис. грн. і у плановому році очікується збільшення обсягу випуску продукції на 12 % при скороченні тривалості обороту оборотних засобів на 2 дні.

8.17. На підприємстві реалізовано товарної продукції на суму 35 тис.грн. при середніх залишках оборотних коштів 6400 грн. Визначити можливий обсяг випуску продукції в наступному році за незмінного обсягу оборотних коштів і зменшеній на 7 днів тривалості їх обороту.

8.18. Визначити норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві на підприємстві, якщо річна виробнича програма становить 1600 од. продукції при собівартості кожної 130 грн. Тривалість виробничого циклу -- 4 дні. Вартість сировини і матеріалів, які витрачаються в перший день циклу, -- 85 % собівартості виробу. Інші витрати розподіляються за днями циклу рівномірно.

8.19. Визначити суму умовно вивільнених оборотних коштів підприємства, якщо відомо, що в базовому році обсяг реалізованої продукції становив 20,5 млн.грн. при нормативі оборотних засобів 870 тис.грн. і у плановому році очікується збільшення обсягу випуску продукції на 8 % при скороченні оборотності оборотних засобів на 12 %.

8.20. Обсяг реалізованої продукції на підприємстві становив 1200 тис.грн. при нормативі оборотних засобів 340 тис.грн. Визначити, як зміниться коефіцієнт оборотності, якщо у плановому році передбачається збільшення обсягу реалізованої продукції на 18 %, а нормативу оборотних засобів -- на 10 %.

8.21. У звітному році підприємство реалізувало продукції на суму 20 млн.грн. при середньорічних залишках оборотних засобів 5 млн..грн. У плановому році підприємство зможе скоротити тривалість одного обороту на 10 днів за рахунок впровадження поточного методу виробництва у провідних цехах. Визначити абсолютну вивільнену суму нормованих оборотних засобів у плановому році.

Тема 9. Інвестиції

Ключові терміни і поняття:

Інвестиції, виробничі інвестиції, фінансові інвестиції, структура виробничих інвестицій (капітальних вкладень), джерела фінансування інвестицій, акції, облігації, дивіденди, грошовий потік, ставка дисконту (капіталізації), чистий приведений дохід, індекс дохідності інвестицій, термін окупності інвестицій (капітальних вкладень), внутрішня норма дохідності інвестицій, інвестиційний проект.

Зміст теми

1. Сутність інвестицій, їх класифікація і характеристика.

2. Загальні принципи й етапи планування капіталовкладень на підприємствах.

3. Оцінювання ефективності капіталовкладень підприємства.

4. Фінансові інвестиції і оцінювання їх ефективності.

5. Управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Забезпечення стабільності функціонування підприємства, підвищення конкурентоспроможності його продукції, зміцнення позиції на ринку значною мірою визначаються ефективністю здійснюваних ним інвестицій.

Інвестиції -- це види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою отримання прибутку або досягнення соціального ефекту.

Процес вкладання капіталу називають інвестуванням, а юридичних і фізичних осіб, що його здійснюють, -- інвесторами.

З метою обліку, аналізу, планування і контролю використання інвестиції класифікують за певними ознаками.

Залежно від об'єкта вкладання коштів розрізняють інвестиції реальні й фінансові.

Реальні інвестиції-- це вкладення капіталу в різні сфери діяльності й галузі народного господарства з метою відтворення реальних матеріальних і нематеріальних активів підприємства. Такі інвестиції часто називають виробничими інвестиціями, або капітальними вкладеннями.

Фінансові інвестиції -- це вкладення капіталу для придбання цінних паперів, що випускаються підприємствами або державними й місцевими органами влади з метою отримання прибутку у вигляді дивідендів або процентів.

За характером участі в інвестуванні розрізняють інвестиції прямі й непрямі.

Прямі інвестиції -- це вкладення коштів в певні об'єкти інвестування безпосередньо інвестором без залучення фінансових посередників (інвестиційних компаній і фондів).

Непрямі інвестиції-- це вкладення індивідуальними інвесторами коштів в об'єкти інвестування із залученням фінансових посередників. У цьому разі фінансові посередники шляхом випуску і розміщення власних цінних паперів об'єднують кошти індивідуальних інвесторів, які в подальшому використовують для здійснення масштабних інвестицій. Отриманий від цих інвестицій дохід посередники розподіляють між індивідуальними інвесторами пропорційно до вкладених ними коштів.

За термінами інвестування розрізняють коротко- та довгострокові інвестиції.

За формою власності інвестиційних ресурсів розрізняють інвестиції приватні, державні, іноземні та спільні.

Приватними називають інвестиції, які здійснюють громадяни та підприємства недержавної форми власності.

Державними називають інвестиції, які здійснює держава в особі уряду і державних підприємств.

Іноземними інвестиціями називають усі види цінностей, які вкладають іноземні інвестори в об'єкти інвестування на території України.

Спільні інвестиції здійснюють інвестиційні фонди і компанії. Джерелом спільних інвестицій є кошти індивідуальних інвесторів, які придбали інвестиційні сертифікати, випущені інвестиційними фондами та компаніями.

За регіональною ознакою розрізняють інвестиції внутрішні та зовнішні.

Внутрішні інвестиції-- це вкладення інвесторами капіталу всередині країни, зовнішні -- за її межами.

Інвестиціями, які забезпечують підприємству зміцнення і розвиток його матеріально-технічної бази, упровадження нових технологій виробництва, зростання потужностей, є капітальні вкладення, або виробничі інвестиції.

Під капітальними вкладеннями розуміється сукупність одноразових витрат, що спрямовуються на просте і розширене відтворення основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури підприємства.

До капіталовкладень входять витрати на будівництво, реконструкцію, розширення, технічне переозброєння і підтримку потужностей діючих підприємств, а також на придбання обладнання, транспортних засобів та інших об'єктів основних засобів виробничого і невиробничого призначення.

З метою планування, обліку і контролю капітальні вкладення класифікують за такими ознаками: відтворювальною, технологічною структурою, призначенням, галузевою належністю, способом виконання робіт, джерелами фінансування, формами власності.

Відтворювальна структура капітальних вкладень відображує співвідношення довготермінових витрат підприємства на нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переозброєння і підтримку потужностей діючих підприємств.

До нового будівництва належить спорудження на нових майданчиках об'єктів основного, допоміжного і невиробничого призначення новостворюваних підприємств, а також філіалів і окремих виробництв, які здійснюються з метою створення нової виробничої потужності і які після введення в експлуатацію перебуватимуть на самостійному балансі.

Розширення діючих підприємств передбачає будівництво додаткових виробництв на діючому підприємстві, а також будівництво нових і розширення існуючих окремих виробничих цехів та об'єктів основних фондів на території діючих підприємств і прилеглих до них площах. Розширенням є також будівництво філій і виробництв, які після введення в експлуатацію не перебуватимуть на самостійному балансі.

Під реконструкцією діючих підприємств розуміють перебудову існуючих цехів і об'єктів основних фондів, що пов'язано з удосконаленням виробництва і підвищенням його техніко-економічного рівня на основі досягнень науки і техніки.

Технічне переозброєння діючих підприємств -- це комплекс заходів з підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і дільниць на основі впровадження передової техніки та технології, механізації та автоматизації виробництва, модернізації і заміни застарілого й фізично зношеного устаткування на нове, більш продуктивніше. Підтримання потужностей діючого підприємства передбачає виконання робіт, пов'язаних з відновленням основних фондів, що вибувають у процесі виробничої діяльності.

За технологічною структурою капіталовкладення поділяють на витрати, пов'язані з будівельними, монтажними роботами, придбанням усіх видів устаткування, інструменту та інвентарю, іншими капітальними роботами та послугами.

До будівельних належать роботи, пов'язані із спорудженням, перебудовою, розширенням і відновленням існуючих будівель та споруд або їх окремих частин і роботи з монтажу збірних залізобетонних, металевих, дерев'яних та інших будівельних конструкцій, що входять до складу будівель і споруд, а також спеціальні (електромонтажні, сантехнічні, меліоративні тощо) та інші роботи, пов'язані з будівництвом будівель і споруд.

Монтажними називають роботи, пов'язані із збиранням і встановленням технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного та іншого устаткування, що може експлуатуватись лише після його встановлення на фундамент.

До витрат на обладнання, інструмент, інвентар входить вартість технологічного, енергетичного, підйомно-транспортного та інших видів устаткування (верстатів, пресів, двигунів, генераторів, насосів тощо), транспортних засобів, технологічно пов'язаних з процесом виробництва (борошно- та панелевозів, електрокарів тощо), обладнання для лабораторій, майстерень, дослідницьких установок тощо, виробничого інструменту та інвентарю, у тому числі малоцінного і швидкозношуваного, яке включається до кошторисів на будівництво як перший комплект для підприємств і об'єктів, що будуються.

До інших капітальних робіт і витрат включають проектно-вишукувальні роботи, що здійснюються за рахунок капіталовкладень, а також витрати на утримання дирекції підприємств, що будуються, витрати, пов'язані з формуванням штату працівників, інші роботи і витрати, передбачені в кошторисі будівництва.

За призначенням капітальні вкладення розподіляються на такі, що спрямовані для виробничого і невиробничого використання.

До капіталовкладень виробничого призначенім включають вкладення капіталу в об'єкти, які після завершення їх будівництва функціонуватимуть у сфері матеріального та нематеріального виробництва: промисловості, сільському господарстві, будівництві, на транспорті, зв'язку тощо. До капіталовкладень невиробничого призначення належать вкладення капіталу в об'єкти житлового та комунального господарства, установи охорони здоров'я, фізичної культури, соціального забезпечення, освіти тощо.

За галузевою належністю капіталовкладення поділяють на такі, що здійснюються у промисловості, сільському господарстві, транспорті, будівництві та інших галузях народного господарства.

За способом здійснення будівельно-монтажних робіт капіталовкладення поділяють на такі, що виконуються підрядним і господарським способами.

Підрядний спосіб ведення будівельно-монтажних робіт передбачає їх виконання постійно діючими спеціалізованими підрядними будівельно-монтажними організаціями. Підприємства, для яких створюються основні фонди і які здійснюють для цього певні вкладення капіталу, називаються забудовниками.

При господарському способі будівництво здійснює безпосередньо підприємство-забудовник. При цьому роботи на об'єкті будівництва підприємство виконує власними силами і засобами поряд з основною виробничою діяльністю.

При будь-якому способі виконання будівельно-монтажних робіт визначають кошторисну вартість будівництва згідно з встановленими цінами, тарифами і розцінками на будівельно-монтажні роботи, яка й є вартістю на спорудження об'єкта.

За джерелами фінансування капіталовкладення поділяють на: державні; такі, що здійснюються понад ліміту державних капіталовкладень; інші.

Для фінансування державних капіталовкладень можуть використовуватись власні кошти державних підприємств та організацій, що призначені для таких цілей, бюджетні асигнування, кредити банків.

Капіталовкладення, які здійснюються понад ліміту державних вкладень, фінансуються з нецентралізованих джерел фінансування, які дозволено спрямовувати на такі ціль

Інші капітальні вкладення фінансуються за рахунок власних коштів підприємств, громадських, кооперативних та інших організацій, а також коштів, отриманих у порядку пайової участі.

За формою власності розрізняють державні та приватні капітальні вкладення. Державні капіталовкладення здійснюються за рахунок державних коштів і призначені для виконання державних програм розвитку окремих галузей і підприємств. Приватні капіталовкладення фінансуються за рахунок як власних коштів підприємств, організацій, так і з залученням зовнішніх джерел (позики, кредити). Мета здійснення приватних капіталовкладень полягає у зміцненні підприємствами власної позиції на ринку.

Плануючи інвестиції, підприємство повинно враховувати найважливіші фактори, що можуть вплинути на очікуваний результат прийнятого інвестиційного рішення. Ці фактори розподіляють на загальноекономічні, галузеві й такі, що виникають безпосередньо на рівні підприємства.

До загальноекономічних факторів належать фінансово-кредитна політика уряду, рівень інфляції у країні, державне стимулювання інвестиційної діяльності підприємств, грошовий обіг у країні, рівень активності іноземних інвестицій, економічні зв'язки з іншими державами, чинне податкове законодавство тощо.

Галузеві фактори характеризуються такими показниками, як рівень науково-технічного розвитку галузі, енерго-, науко- та капіталомісткість виробництва, забезпеченість трудовим потенціалом, сировинними та енергоресурсами, зв'язки з іншими галузями народного господарства, тип галузі (розвивається швидко або повільно), територіальне розташування підприємств галузі тощо.

До факторів, що діють на рівні конкретного підприємства, належать його виробничий потенціал та забезпеченість виробничими ресурсами, фінансовий стан, зв'язки зі споживачами продукції, відносини з конкурентами тощо.

За дією зазначеного комплексу факторів і стадії життєвого циклу, в якій перебуває підприємство, його керівництво може вибрати за основу для розробки інвестиційної стратегії організації одну з таких базових стратегій:

ь виживання (це захисна стратегія, яку використовують у разі кризи економічної діяльності підприємства);

ь стабілізації (ця стратегія спрямована на усунення нестабільності (коливання) обсягів продажу виробленої продукції (надання послуг, виконання робіт) і отримуваних доходів);

ь зростання (це найефективніша стратегія, що спрямована на досягнення стабільного збільшення обсягів продажу, прибутку, капіталу). Відповідність сформованої інвестиційної стратегії підприємства його загальній економічній стратегії визначається вибраним критерієм (показником) ефективності вкладення капіталу. Таким критерієм може бути певна норма прибутку на вкладений капітал, відсоткове збільшення частки ринку, підвищення продуктивності праці тощо.

Процес планування капітальних вкладень на підприємстві складається з двох послідовних етапів. На першому етапі передбачається обчислення необхідного обсягу реальних інвестицій на певний розрахунковий період (рік або кілька років), на другому -- визначення конкретних джерел фінансування інвестицій.

Фінансування капіталовкладень підприємство здійснює за рахунок як власних, так і залучених коштів.

До власних джерел фінансування капітальних вкладень підприємства належать внески засновників підприємства; акумульовані амортизаційні відрахування; кошти створених на підприємстві фінансових резервів і фондів; кошти, отримані від реалізації непотрібного майна; доходи, отримані від продажу цінних паперів, придбаних на фінансовому ринку; доходи, отримані від здачі майна в оренду, тощо.

До залучених джерел фінансування капіталовкладень підприємства належать кошти, отримані від розміщення на фінансовому ринку власних цінних паперів (акції, облігації), довготермінові кредити банків, інвестиції іноземних партнерів у створення спільних підприємств.

Користування зовнішніми джерелами довготермінового фінансування потребує від підприємства певних витрат. Так, випуск і продаж цінних паперів підприємства потребує витрат на їх випуск і оплату послуг фінансових посередників за їх розміщення на фінансовому ринку, у подальшому -- виплату дивідендів акціонерам і процентів власникам облігацій.

Залучення банківських позик пов'язане з необхідністю повернення основних сум боргу з виплатою процентів за користування кредитом.

Для державних підприємств джерелами фінансування капіталовкладень можуть бути також кошти державного і місцевого бюджетів, державних позабюджетних благодійних фондів.

Формування структури джерел фінансування капіталовкладень залежить від дії багатьох факторів, таких як діюча система оподаткування підприємств; темпи зростання обсягів реалізації продукції підприємства, їх стабільність; структура активів підприємства; стан ринку капіталів; кредитна політика національного банку країни та ін.

Вибір оптимальної структури джерел фінансування капіталовкладень має дуже важливе значення, оскільки дає змогу підприємству мінімізувати витрати на залучення капіталу, знизити ризик втрати платоспроможності й запобігти банкрутству.

Економічне обґрунтування доцільності капіталовкладень здійснюється на основі дослідження основних характеристик відповідних інвестиційних проектів.

Сучасна практика оцінювання ефективності реальних інвестицій використовує певні базові принципи й методичні підходи.

При оцінюванні ефективності капіталовкладень слід ураховувати основні базові принципи. Розглянемо їх.

1. Оцінювати ефективність проектів інвестування капіталу потрібно на основі порівняння обсягу інвестованих коштів, з одного боку, і сум та термінів повернення інвестованого капіталу -- з іншого.

2. При визначенні необхідного обсягу інвестиційних витрат слід ураховувати як основні, так і супутні витрати капіталу. Це пояснюється тим, що при інвестуванні крім основних затрат, передбачених проектом, підприємство часто несе й супутні витрати, спричинені реалізацією цього проекту. Тому їх так само необхідно враховувати при оцінюванні ефективності здійснення капіталовкладень.

3. Повернення інвестованого капіталу оцінюється на основі показника грошового потоку від інвестицій.

Під грошовими потоками від інвестицій розуміються отримані від їх реалізації чистий прибуток і суми амортизаційних відрахувань:

ГП = П + АВ

де П -- річний прибуток, отриманий у результаті реалізації інвестицій;

АВ -- річна сума амортизаційних відрахувань.

4. Приведення майбутніх грошових потоків від інвестицій до їхньої теперішньої вартості (дисконтування). Оскільки грошові кошти під впливом фактору часу знецінюються, вартість теперішніх грошей (тобто їх купівельна спроможність) перевищує вартість грошей, що будуть отримані в майбутньому. Такий вплив часу на вартість грошей ураховується шляхом дисконтування майбутніх грошових коштів.

Дисконтування передбачає коригування майбутніх потоків грошей на коефіцієнт, який відповідає певній дисконтній ставці, що враховує ризик і непевність, пов'язані з фактором часу. В умовах очікування постійного річного темпу інфляції застосовують постійну річну ставку дисконту і теперішню вартість отриманих у майбутньому грошових потоків обчислюють за формулою:

ТВ =

де ТВ -- теперішня вартість майбутніх грошових потоків від інвестиційного проекту, гр. од.;

t -- період, років;

ГПt -- грошовий потік, очікуваний у i-му році від реалізації проекту;

r -- річна ставка інфляції (у вигляді десяткового дробу);

-- коефіцієнт коригування майбутніх сум грошових потоків.

5. Диференційований вибір дисконтної ставки. Ставки для дисконтування грошових потоків від реалізації різних проектів вибирають диференційовано з урахуванням таких факторів, як очікуваний темп інфляції, премії за ризик, імовірність низького рівня платоспроможності, тривалість періоду інвестування тощо.

Виходячи з наведених принципів розраховують основні характеристики інвестиційних проектів -- чисту теперішню вартість, індекс прибутковості, термін окупності, внутрішню ставку дохідності.

Чиста теперішня вартість (ЧТВ) характеризує загальний абсолютний ефект від реалізації інвестицій і обчислюється як різниця між теперішньою вартістю майбутніх грошових потоків, отриманих протягом періоду експлуатації об'єкта інвестування, і сумою початкових інвестицій:

ЧТВ = ТВ - ПІ

де ТВ -- теперішня вартість грошових потоків проекту;

ПІ -- початкові інвестиції.

Якщо чиста теперішня вартість проекту перевищує нуль, проект має бути схвалений як прибутковий, якщо ж вона має від'ємне значення або дорівнює нулю, то проект слід відхилити, оскільки його реалізація призведе до збитків або не принесе підприємству додаткового доходу на вкладений капітал.

Інша характеристика інвестиційного проекту -- індекс прибутковості (ІП) -- загалом дуже близький до чистої теперішньої вартості. Індекс прибутковості порівнює теперішню вартість майбутніх грошових потоків з початковими інвестиціями:

ІП = ТВ : ПІ

Проект, який має індекс прибутковості більший за одиницю, схвалюється як прибутковий, а якщо цей індекс менший за одиницю -- відхиляють.

Коефіцієнт економічної ефективності капітальних затрат:

Ер = , або Ер =

Де П - приріст прибутку підприємства у випадку вкладення капіталу у реконструкцію, модернізацію, технічне переоснащення, грн.;

П - загальна сума прибутку для новостворюваних об'єктів, грн.;

К - загальна сума виробничих інвестицій (капіталовкладень), грн.

Період окупності (Ток) інвестицій характеризує кількість років, за які будуть відшкодовані початкові інвестиції. Період окупності визначається як відношення початкових інвестицій до середньорічної величини дисконтованих грошових потоків:

Ток =ПІ : ГПдиск або Ток =

де ГПдиск -- середньорічна величина дисконтованих грошових потоків.

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності капіталовкладень Ер повинен порівнюватись з нормативним коефіцієнтом Ен, який встановлюється Міністерством економіки України на певний період. Якщо ЕрЕн, то вкладення капіталу вважають доцільним.

Показником порівняльної ефективності капітальних вкладень є мінімум приведених витрат:

Зприв = Сі + Ен Кі min, грн.;

Де Сі - собівартість річного випуску продукції по і-му варіанту капіталовкладень, грн.;

Кі - капіталовкладення по і -му варіанту, грн.;

Зприв можуть визначатись і в розрахунку на одиницю продукції.

Той проект вважається найкращим з економічної точки зору, при якому сума приведених витрат є мінімальною!

Розрахунковий строк окупності додаткових капіталовкладень по певному варіанту обчислюється:

Ток.р = , років

де К1, К2 - сума капіталовкладень по першому і другому варіантах, грн.,

С1, С2 - собівартість річного випуску продукції по першому і другому варіантах, грн.

Якщо варіантів більше двох, то кращий з них вибирають шляхом попарного зіставлення зазначених величин. Як обернений до Тое р показник обчислюється і розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності додаткових капіталовкладень Ер.

Середньорічну величину дисконтованих грошових потоків визначають так:

ГПдиск = ТВ : Текспл

де ТВ -- теперішня вартість грошових потоків від проекту;

Текспл -- кількість років експлуатації об'єкта інвестування, протягом яких очікується надходження грошових потоків.

Внутрішня ставка доходу (ВСД) характеризує рівень прибутковості здійснених інвестицій, що дорівнює дисконтній ставці, за якої чиста теперішня вартість проекту дорівнює нулю. Це можна записати у вигляді:

де ГП -- річні грошові потоки;

d -- дисконтна ставка (внутрішня ставка доходу);

п -- кількість років надходження грошових потоків.

Приведення капітальних вкладень до певного року здійснюють за допомогою коефіцієнта приведення капітальних вкладень ():

= (1+d)t

де d - норматив приведення різночасових витрат (ставка дисконту);

t - кількість років, що відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового.

З метою схвалення рішення про прийнятність проекту внутрішню ставку доходу порівнюють з необхідною ставкою дохідності діяльності підприємства, яку визначають виходячи з вартості залучення капіталу і ступеня ризику проекту. Якщо значення внутрішньої ставки доходу перевищує необхідну ставку, то проект вважають прибутковим.

Фінансові інвестиції підприємства нерозривно пов'язані з функціонуванням фінансового ринку, основне завдання якого -- акумулювання та ефективне розміщення заощаджень у галузях економіки.

До основних напрямків фінансових інвестицій підприємства належать вкладення коштів:

* у статутні капітали спільних підприємств;

* у цінні папери ринку капіталів;

* на грошовому ринку.

Вкладення коштів у статутні капітали спільних підприємств дає змогу підприємству зміцнити господарські зв'язки з постачальниками сировини і матеріалів (при участі в їх статутному капіталі), розвинути власну виробничу інфраструктуру, розширити збут продукції, проникнути на інші регіональні ринки тощо.

Вкладення капіталу підприємства в цінні папери ринку капіталів -- найпоширеніші у практиці фінансових інвестицій.

Цінні папери ринку капіталів розподіляють за групами:

- корпоративні -- підтверджують право власності держателя цінних паперів (прості, або звичайні, та привілейовані акції);

- боргові -- підтверджують право кредитора на отримання від боржника певної суми боргу (довготермінові векселі, облігації);

- похідні -- інші інструменти фінансового ринку (опціони, ф'ючерси, конвертовані облігації і конвертовані привілейовані акції).

Вкладення коштів підприємства на грошовому ринку має місце при їх розміщенні на банківських депозитних рахунках. Мета такого розміщення тимчасово вільних коштів підприємства -- отримання додаткового прибутку, який у подальшому може спрямовуватись для інвестиційних потреб.

Оцінювання ефективності здійснення фінансових інвестицій базується на тих же принципах, що й оцінювання ефективності реальних інвестицій. Однак при цьому необхідно враховувати певні відмінності.

1. У грошових потоках від фінансових інвестицій відсутні амортизаційні відрахування. Тому в основі обчислення грошових потоків від таких інвестицій розглядаються суми періодично сплачуваних по них процентів (для внесків до статутних капіталів інших підприємств; для вкладів на депозитних рахунках у банках; для облігацій та інших боргових цінних паперів) і дивідендів (за придбаними акціями інших підприємств).

2. Фінансові активи (цінні папери) можуть бути продані на ринку за ціною, що склалась на них на момент продажу. Отже, до грошових потоків від фінансових інвестицій повинна включатись також вартість їх можливої реалізації після завершення терміну володіння інвесторами ними. Для боргових цінних паперів ця вартість фіксована (вона є основною сумою боргу), а для корпоративних -- вартість реалізації визначають за їх поточною курсовою ціною.

3. Норма прибутку від таких інвестицій визначається рівнем ризику фінансового інструменту. Інвестиціям у фінансові активи з незначним рівнем ризику властива невисока норма прибутку. До таких активів належать цінні папери, які випускає держава (облігації, державні казначейські зобов'язання тощо). їх вважають надійними цінними паперами. Інвесторів, які схиляються переважно до таких інвестицій, називають консервативними.

Цінні папери, що приносять більшу норму прибутку, мають вищий ступінь ризику. Якщо інвестор формує свій портфель інвестицій переважно з таких фінансових інструментів, його вважається агресивним.

Ефективність вкладення коштів у фінансовий актив можна оцінити, визначивши його реальну вартість.

Реальну вартість фінансового інструменту визначають за формулою:

Р =

де ГП -- очікуваний грошовий потік за період користування фінансовим активом;

r -- очікувана норма прибутку фінансового активу (у вигляді десяткового дробу);

п -- кількість періодів формування грошових потоків під час користування фінансовим активом.

Оцінюючи реальну вартість різних фінансових інструментів, необхідно враховувати особливості формування їх грошових потоків.

Облігація -- це борговий цінний папір, який підтверджує право його власника на отримання через певний проміжок часу суми основного боргу, наданого особі, що випустила цю облігацію (емітенту), і доходів від неї у вигляді процентів. Характеристиками облігації є її номінальна вартість (визначає або основну суму боргу, або вартість, за якою вона гаситься); річна процентна або дисконтна ставка з облігації; проценти, що нараховуються за нею; очікувана норма прибутковості за облігацією; кількість періодів виплат процентів до терміну її погашення.

Реальну вартість облігації, за якою періодично сплачуються відсотки, визначають так:

Р =

де r -- термін, через який гаситься облігація, років;

П -- сума процентів, що сплачується за облігацією кожний період, що обчислюється як:

П = rН;

r -- річна ставка процента, що сплачується за облігацією (у вигляді десяткового дробу);

Н -- номінальна вартість облігації;

d -- дисконтна ставка, що враховує інфляцію, ризик і непевність, пов'язані з фактором часу (у вигляді десяткового дробу);

t -- кількість періодів виплати процентів.

Акція -- це цінний папір, що засвідчує право її власника на частину майна акціонерного товариства і надає йому право на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів.

Реальну оцінку акцій визначають з урахуванням їх виду. Розрізняють акції привілейовані та звичайні (прості).

За привілейованими акціями сплачують фіксовані дивіденди. Оскільки за акціями не існує терміну погашення, їх реальну вартість визначають за формулою:

Р =

де Д -- постійний дивіденд;

d -- ставка дисконту (у вигляді десяткового дробу).

Останню формулу можна спростити:

Р =

Визначаючи реальну вартість звичайних (простих) акцій, слід ураховувати, що дивіденди на такі акції не гарантуються. Дивідендна політика кожного акціонерного товариства залежить від розміру його прибутків, стратегічних цілей розвитку. Дивіденди, які сплачуються за певний рік, можуть бути вищі або нижчі від дивідендів, сплачених за попередній період. Крім того, за окремі роки дивіденди взагалі можуть не виплачуватись.

На ціну звичайних акцій здебільшого впливають три фактори: річні дивіденди, темпи приросту дивідендів і ставка дисконту. Реальну вартість звичайних акцій з постійними дивідендами визначають за формулою:

Р =

або

Р =

де Др -- постійний річний дивіденд;

dдох -- необхідна ставка доходу, яка залежить від ризикованості саме цих акцій.

Якщо дивіденди за акціями зростають щорічно високими темпами, реальну вартість таких звичайних акцій визначають за формулою:

Р = або Р =

де Д -- останній сплачений за акціями дивіденд, гр. од.;

Д1 -- сподіваний дивіденд на акцію через рік;

d -- необхідна ставка доходу (у вигляді десяткового дробу);

g -- темпи приросту дивідендів (у вигляді десяткового дробу).

У разі нерівномірного зростання дивідендів за акціями для визначення їх реальної вартості необхідно розрахувати майбутні дивіденди окремо за кожний період, а потім за допомогою дисконтної ставки визначити їх реальні вартості та додати отримані результати.

Дохід від здійснених вкладень капіталу як у цінні папери, так і в інші фінансові інструменти визначають як різницю між реальною вартістю фінансового активу і початковими інвестиціями в такі активи. Якщо реальна вартість перевищує початкові інвестиції, підприємство отримає прибуток, що означає ефективність вкладення його коштів. Ефективність (або дохідність) інвестицій визначатиметься діленням отриманого від здійснених інвестицій доходу на величину інвестованих коштів.

Основна мета управління інвестиційною діяльністю полягає в досягненні найефективнішої реалізації інвестиційної стратегії підприємства. Процес управління інвестиційною діяльністю підприємства охоплює реалізацію таких завдань:

- дослідження зовнішнього інвестиційного середовища і прогнозування майбутньої кон'юнктури інвестиційного ринку;

- розробку стратегічних напрямів інвестиційної діяльності підприємства;

- пошук і оцінювання інвестиційної привабливості окремих проектів, а також відбір найефективніших;

- розробку стратегії формування інвестиційних ресурсів підприємства;

- оцінювання інвестиційних якостей окремих фінансових інструментів і відбір найефективніших з них;

- формування інвестиційного портфелю і його оцінювання за показниками прибутковості, ліквідності та ризику;

- поточне планування і оперативне управління реалізацією окремих інвестиційних проектів;

- організацію моніторингу реалізації окремих інвестиційних програм і проектів;

- підготовку рішень про своєчасний вихід з неефективних інвестиційних проектів.

Питання для перевірки знань

1. Сутнісна характеристика і структура інвестицій.

2. Методи визначення необхідного обсягу та джерел фінансування капітальних вкладень на підприємстві.

3. Характеристика і роль окремих видів цінних паперів у фінансуванні розвитку виробництва та економічної діяльності різних суб'єктів господарювання.

4. Організаційно-правове забезпечення та механізм державного регулювання випуску і обігу цінних паперів.

5. Об'єктивна необхідність та ефективність залучення іноземних інвестицій для розвитку виробничих підприємств.

6. Методичні основи визначення ефективності виробничих інвестицій за умов ринкових взаємовідносин.

7. Ставка дисконту (капіталізації"): сутнісна характеристика, мета застосування, метод визначення.

8. Особливості визначення ефективності капітальних вкладень на окремих стадіях інвестиційно-відтворювального циклу.

9. Можливі методичні підходи до оцінки ефективності випуску та реалізації основних видів цінних паперів.

10. Основні чинники підвищення ефективності формування і використання виробничих інвестицій.

11. Організаційно-економічні важелі ефективнішого формування та реалізації фінансових інвестицій (цінних паперів).

12. Змістова характеристика та економічне обґрунтування інвестиційних проектів різних суб'єктів господарювання.

Тести для самоперевірки

1. До інвестиційної діяльності підприємства належить:

а) нарахування заробітної плати працівникам підприємства;

б) погашення виданих підприємством векселів;

в) придбання цінних паперів фондового ринку;

г) утримання адміністративно-управлінського персоналу підприємства.

2. До критерію ефективності інвестиційних проектів, що не враховує ризик втрати купівельної спроможності грошей, належить:

а) чиста теперішня вартість проекту;

б) індекс прибутковості;

в) період окупності;

г) середньорічний дохід.

3. Відношення прибутку від певного виду цінного паперу до витрат, пов'язаних з придбанням цього паперу, називають:

а) дивідендом;

б) нормою прибутку;

в) капіталом;

г) ліквідністю.

4. Ризик реального інвестування пов'язаний:

а) з вкладанням коштів у довготермінові цінні папери;

б) з розміщенням коштів на депозитних рахунках у банку;

в) з вибором некваліфікованого підрядника;

г) з придбанням сировини для виробництва продукції.

5. Ризик фінансового інвестування пов'язаний:

а) з можливістю банкрутства окремих емітентів;

б) з вибором некваліфікованого підрядника;

в) з можливими збоями у постачанні сировини;

г) з можливістю невдалого місця розташування об'єкта капіталовкладень.

6. До методів оцінювання інвестицій, які враховують невизначеність майбутнього стану економічного середовища, належить:

а) внутрішня ставка доходу;

б) період окупності;

в) чиста теперішня вартість;

г) аналіз чутливості реагування.

7. Облігація -- це цінний папір, який:

а) свідчить про надання комерційного кредиту;

б) свідчить про надання позики і гаситься за номіналом;

в) дає право на частку майна і прибутку;

г) зобов'язує до відповідальності за результатами діяльності підприємства.

8. Інвестиції у промисловість передбачають:

а) збільшення поточних витрат на виробництво;

б) виплату премії працівникам;

в) витрати на придбання нових транспортних засобів;

г) збільшення витрат на закупівлю сировини й матеріалів.

9. Серед інвестиційних проектів кращим вважається той, при якому:

а) дохід позитивний;

б) технологічна структура інвестицій прогресивна;

в) собівартість продукції найнижча;

г) чиста теперішня вартість грошових потоків більша.

10. Питомі капіталовкладення -- це відношення:

а) прибутку до капіталовкладень, що викликали цей прибуток;

б) капіталовкладень до прибутку підприємства;

в) капіталовкладень до обсягу випущеної продукції;

г) собівартості одиниці продукції до вартості основних фондів підприємства.

11. Цінний папір, що засвідчує пайову участь його власника у статутному фонді акціонерного товариства і дає право на одержання дивіденду, називають:

а) облігацією;

б) ощадним сертифікатом;

в) акцією;

г) приватизаційним папером.

12. До основних типів прямих іноземних інвестицій належить:

а) створення спільних підприємств;

б) активне представництво на фондовому ринку України;

...