Ринок фінансових послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет

імені Юрія Кондратюка

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ

РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

Полтава 2015

УДК 336.76

Рецензенти: Л.О. Птащенко, д.е.н., професор;

Р.В. Шинкаренко, к.е.н., доцент.

Рекомендовано до друку науково-методичною радою Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка

Протокол № __ від __________ 2015 р.

Завора Т. М., кандидат економічних наук, доцент

Ринок фінансових послуг: конспект лекцій. - Полтава: ПолтНТУ, 2015. - 262 с.

Конспект лекцій призначений для самостійного вивчення програмних питань з основ функціонування та розвитку ринку фінансових послуг студентами економічних спеціальностей усіх форм навчання.

52.24.02.01

©Завора Т.М., 2015

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА

МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

ТЕМА 1. РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ТА ЙОГО РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

1.1 Сутність і класифікація фінансових послуг

1.2 Роль та місце ринку фінансових послуг в економіці держави

1.3 Ринок фінансових послуг та його структура

1.4 Учасники ринку фінансових послуг

1.5 Питання для самоконтролю

ТЕМА 2. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА

2.1 Поняття фінансового посередництва

2.2 Функції фінансових посередників

2.3 Класифікація фінансових посередників

2.4 Питання для самоконтролю

ТЕМА 3. ІНСТИТУЦІЙНА ТА СЕГМЕНТАРНА СТРУКТУРА РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

3.1 Характеристика інституційної та сегментарної структури ринку фінансових послуг

3.2 Банківська система України

3.3 Небанківські кредитні інститути

ТЕМА 4. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА САМОРЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

4.1 Сутність державного регулювання ринку фінансових послуг і його напрями

4.2 Органи державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні

4.3 Організація, повноваження і порядок діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

4.4 Умови створення та діяльності фінансових установ

4.5 Саморегулювання ринку фінансових послуг

МОДУЛЬ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

ТЕМА 5. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА РИНКУ ГРОШЕЙ

5.1 Структура і суть грошового ринку

5.2 Характеристика фінансових послуг на грошовому ринку

5.3 Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні

5.4 Фінансові послуги на ринку дорогоцінних металів

ТЕМА 6. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ

6.1 Загальна характеристика валютного ринку

6.2 Повноваження Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання

6.3 Здійснення валютних операцій на території України

6.4 Конверсійні послуги на валютному ринку

6.5 Фінансові послуги на ринку FOREX

ТЕМА 7. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА РИНКУ КАПІТАЛУ (КРЕДИТНОМУ)

7.1 Кредитні спілки

7.2 Лізингові компанії

7.3 Ломбарди

7.4 Факторингові компанії

ТЕМА 8. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

8.1 Основи функціонування фондового ринку

8.2 Класифікаційні ознаки фондового ринк

8.3 Професійна діяльність на фондовому ринку

8.4 Фондова біржа як організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами

ТЕМА 9. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ З НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

9.1 Сутність і принципи недержавного пенсійного забезпечення в Україні

9.2 Види недержавних пенсійних фондів, їх учасники та засновники

9.3 Діяльність недержавного пенсійного фонду на ринку фінансових послуг

9.4 Особливості сплати пенсійних внесків і здійснення пенсійних виплат

9.5 Основи оцінювання діяльності недержавних пенсійних фондів України

ТЕМА 10. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ З УПРАВЛІННЯ МАЙНОМ ПРИ ФІНАНСУВАННІ БУДІВНИЦТВА ЖИТЛА

10.1 Сутність фінансових послуг з управління майном та фінансування будівництва житла

10.2 Фінансування будівництва житла через фонди фінансування будівництва (ФФБ)

10.3 Фонди операцій з нерухомістю (ФОН) на ринку фінансових послуг

ТЕМА 11. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ З УПРАВЛІННЯ РИЗИКОМ

11.1 Загальні положення здійснення страхування в Україні

11.2 Фінансові послуги, що надаються у сфері страхування

ГЛОСАРІЙ

ПЕРЕДМОВА

Програма вивчення обов'язкової навчальної дисципліни «Ринок фінансових послуг» складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки магістра спеціальності 8.03050801 «Фінанси і кредит».

Предметом вивчення навчальної дисципліни є сукупність економічних відносин, які виникають у процесі руху фінансових ресурсів між державою, юридичними та фізичними особами за умов надання фінансових послуг спеціалізованими фінансовими і кредитними установами й іншими фінансовими інститутами.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів:

1. Теоретико-методологічні засади організації та функціонування ринків фінансових послуг.

2. Функціональний механізм ринків фінансових послуг.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Ринок фінансових послуг» є формування у студентів комплексного розуміння системи взаємозв'язків на ринку фінансових послуг та державної політики на цьому ринку.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Ринок фінансових послуг» є:

– сформувати комплексне розуміння взаємозв'язків суб'єктів на ринку фінансових послуг та системи спеціалізованих фінансових інститутів;

– навчити визначати потреби споживачів фінансових послуг у конкретних ситуаціях та можливості задоволення цих потреб різними видами фінансових послуг;

– забезпечити комплексне розуміння позиціонування фінансових послуг різних фінансових інститутів як на фінансовому ринку в цілому, так і на окремих його сегментах;

– опанувати засади побудови фінансового ринку як цілісного механізму перерозподілу ресурсів між державою, юридичними та фізичними особами;

– розвити навики порівняльного аналізу в галузі фінансових послуг та визначенні конкретних переваг і недоліків окремих видів послуг;

– навчити економічно обґрунтовано порівнювати фінансові послуги та здійснювати відбір послуг, необхідних споживачу в конкретній господарській ситуації;

– показати роль держави на ринку фінансових послуг;

– висвітлити основні напрями державної політики в галузі регулювання фінансових відносин, які виникають на ринку фінансових послуг.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:

знати:

- основи й особливості організації надання фінансових послуг в Україні;

- законодавчі та нормативно-правові акти, які регулюють діяльність учасників ринку фінансових послуг;

- механізм взаємодії спеціалізованих фінансових інститутів, порядок організації їх діяльності з надання послуг учасникам ринку фінансових послуг;

вміти:

- використовувати в професійній діяльності набуті знання та навики;

- аналізувати фінансові послуги і здійснювати відбір послуг, необхідних споживачу в конкретній ситуації на грошовому, валютному, кредитному ринках, ринку цінних паперів;

- аналізувати та розв'язувати практичні задачі при виконанні операцій на ринку фінансових послуг;

- визначати конкурентні переваги та недоліки окремих видів фінансових послуг.

Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Теоретико-методологічні засади організації та функціонування ринків фінансових послуг

Тема 1 Ринок фінансових послуг та його роль в економіці.

Тема 2. Поняття і класифікація фінансового посередництва.

Тема 3. Інституційна та сегментарна структура ринку фінансових послуг.

Тема 4. Державне регулювання та саморегулювання ринків фінансових послуг.

Змістовий модуль 2. Функціональний механізм ринків фінансових послуг

Тема 5. Фінансові послуги на ринку грошей.

Тема 6. Фінансові послуги на валютному ринку.

Тема 7. Фінансові послуги на ринку капіталу (кредитному).

Тема 8. Фінансові послуги на фондовому ринку.

Тема 9. Фінансові послуги з недержавного пенсійного забезпечення.

Тема 10. Фінансові послуги з управління майном при фінансуванні будівництва житла.

Тема 11. Фінансові послуги з управління ризиком.

МОДУЛЬ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

ТЕМА 1. РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ТА ЙОГО РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

Ключові терміни та поняття: фінансова послуга, ринок фінансових послуг, учасники ринку фінансових послуг, інструменти ринку фінансових послуг, значення ринку фінансових послуг, систематизація ринку фінансових послуг.

1.1 Сутність і класифікація фінансових послуг

Аналізуючи світовий досвід, правомірно зазначити, що у законодавстві США та британському акті про фінансові послуги відсутнє чітке визначення понять «фінансова операція» та «фінансова послуга», зазначено лише, що це сфера діяльності банків, страхових компаній, інвестиційних фондів та інших фінансових посередників. У законодавстві інших країн Європейського Союзу щодо системи національних рахунків вживається поняття «фінансова операція», стосовно фінансового ринку, на якому діють банки і небанківські фінансові установи, - «фінансова послуга».

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначені ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (Закон від 12.07.2001
№ 2664-III).

Метою цього Закону є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності й розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

Фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Отже, основними ознаками фінансової послуги є:

· операції здійснюються на користь третіх осіб ( тобто мають посередницький характер);

· предметом операції є фінансові активи;

· мета операції - одержання прибутку або збереження реальної вартості фінансового активу.

Фінансові активи - кошти, цінні папери, боргові зобов'язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів.

У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти», ст. 4, визначено, що фінансовий актив - це:

а) грошові кошти та їх еквіваленти;

б) контракт, що надає право отримати грошові кошти чи інший фінансовий актив від іншого підприємства;

в) контракт, який надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах;

г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими вважаються такі послуги:

1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків;

2) довірче управління фінансовими активами;

3) діяльність з обміну валют;

4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення;

5) фінансовий лізинг;

6) надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту;

7) надання гарантій та поручительств;

8) переказ коштів;

9) послуги у сфері страхування й у системі накопичувального пенсійного забезпечення;

10) професійна діяльність на ринку цінних паперів, що підлягає ліцензуванню;

11) факторинг;

11-1) адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах;

12) управління майном для фінансування об'єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю відповідно до Закону України «Про фінансово-кредитні механізми й управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»;

13) операції з іпотечними активами з метою емісії іпотечних цінних паперів;

14) банківські та інші фінансові послуги, що надаються відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг згідно зі статтею 21 цього Закону, можуть приймати в межах своїх повноважень рішення:

1) про належність операцій, які здійснюються на ринках фінансових послуг, до певного виду фінансових послуг, визначених частиною першою цієї статті;

2) про визначення операції як фінансової послуги, відсутність такої фінансової послуги серед видів фінансових послуг, передбачених переліком, визначеним частиною першою цієї статті, та заборону надання зазначеної послуги.

За спрямованістю на задоволення потреб клієнтів фінансові послуги класифікуються так:

· прямі послуги - безпосередньо спрямовані на задоволення інтересів клієнтів (платіжні, комерційні, інвестиційні, страхові);

· непрямі, або супутні, - послуги без отримання клієнтом додаткового доходу (полегшують надання прямих послуг: клірингові послуги, телефонне управління рахунком, видача пластикових карток на основі депозитного рахунку);

· непрямі послуги, що дають додатковий дохід клієнту чи знижують витрати при отриманні прямих послуг (інвестування залишків на поточних рахунках в одноденні депозити).

За рівнем складності фінансові послуги класифікуються:

I рівень складності - орієнтовані на задоволення потреби великої кількості клієнтів і не потребують від них професійних знань, навичок (відкриття рахунків, переказ грошей, обмін валюти, страхові послуги…);

II рівень складності - клієнти повинні мати спеціальний рівень підготовки (Інтернет-страхування, Інтернет-банкінг, послуги з управління майном, торгівля цінними паперами), для споживання переважної більшості фінансових послуг II - IV рівнів складності необхідне технічне обладнання (комп'ютери, програмне забезпечення);

III рівень складності - задоволення спеціальних фінансових потреб клієнтів, які мають відповідний рівень професійної підготовки в галузі фінансів (послуги в ситсемі Інтернет-трейдингу, фінансові послуги з формування портфеля цінних паперів);

IV рівень складності - обмежене коло клієнтів - споживачів фінансових послуг з метою отримання специфічних фінансових послуг у вузькоспеціалізованих сферах (послуги у сфері біржової торгівлі).

Таким чином, фінансові послуги є основним елементом ринку фінансових послуг України. Від їх різноманіття та якості надання залежить загальна ефективність функціонування ринку фінансових послуг і фінансового ринку країни в цілому.

1.2 Роль та місце ринку фінансових послуг в економіці держави

Забезпечення реального сектора економіки необхідними фінансовими ресурсами, подальший соціальний розвиток країни, її інтеграція у світовий фінансовий простір без загроз національним інтересам та економічній безпеці України потребують подальшої розбудови фінансового сектора держави. Фінансовий сектор - одна з найважливіших сфер національної економіки, в якій відбувається формування та розподіл фінансових ресурсів і яка пов'язана з діяльністю фінансових установ.

Іншими словами, під фінансовим сектором розуміють фінансовий ринок, який забезпечує накопичення і розподіл інвестиційних ресурсів, взаємодію виробників і споживачів фінансових послуг за правилами, визначеними державою та її регуляторними органами.

Механізми реалізації економічних відносин на ринках фінансових послуг безпосередньо пов'язані зі здійсненням суб'єктами фінансової діяльності та фінансовими інститутами фінансових операцій щодо залучення, зберігання, видачі, управління, купівлі, продажу, розподілу та перерозподілу фінансових активів.

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг визначені ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III.

З точки зору українського законодавства, ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій з цінними паперами та інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Основною метою функціонування ринку фінансових послуг є організація роботи всіх суб'єктів ринкових відносин, яка забезпечила б збалансованість між такими поняттями, як «інвестиції» та «заощадження».

Учасники ринку фінансових послуг - особи, які відповідно до закону мають право надавати фінансові послуги на території України; особи, котрі провадять діяльність з надання посередницьких послуг на ринках фінансових послуг; об'єднання фінансових установ, включені до реєстру саморегулівних організацій, що ведеться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг; споживачі фінансових послуг. Законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть визначатися інші учасники ринків фінансових послуг.

Таким чином, ринок фінансових послуг являє собою систему економічних і правових відносин, пов'язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів. Крім того, він представляє механізм перерозподілу капіталу між інвесторами і позичальниками за допомогою фінансово-кредитних інститутів - професійних учасників ринку фінансових послуг на основі попиту та пропозиції на капітал.

Завдяки ринку фінансових послуг відбувається вільний рух фінансових ресурсів. Його основними інструментами є:

• гроші й розрахункові документи (інструменти ринку позичкового капіталу);

• різноманітні цінні папери, що обертаються на фондовому ринку (інструменти ринку цінних паперів);

• іноземна валюта та розрахункові валютні документи (інструменти валютного ринку);

• страхові послуги, які пропонуються на продаж (інструменти страхового ринку);

• золото, срібло, платина та дорогоцінне каміння (інструменти ринку дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння);

• цінні папери та документи, що засвідчують право власності на той чи інший вид нерухомості (інструменти ринку нерухомості).

Сутність ринку фінансових послуг розкривається в його функціях:

· мобілізація заощаджень приватних осіб, приватного бізнесу, державних органів, інвесторів, у тому числі зарубіжних, з наступною трансформацією грошових коштів у позичковий та інвестиційний капітал;

· реалізація вартості, втіленої у фінансові активи, й організація процесу їх доведення до споживачів (покупці, вкладники);

· перерозподіл грошових коштів підприємств та організацій з метою ефективного їх використання на взаємовигідних умовах;

· фінансове обслуговування й фінансове забезпечення процесів інвестування з урахуванням найефективніших напрямів використання капіталу;

· вплив на грошовий обіг та прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів;

· формування ринкових цін на окремі види фінансових активів;

· страхова діяльність і мінімізація ризиків;

· обслуговування бюджетного процесу та кредитування уряду (місцевих органів самоврядування) шляхом розміщення урядових і муніципальних цінних паперів;

· розподіл державних кредитних ресурсів і розміщення їх серед учасників економічного кругообігу.

Фінансові посередники виходять на ринок фінансових послуг із пропозиціями надання певних фінансових продуктів.

«Фінансовий продукт» - це форма представлення фінансової послуги на ринку. Фінансова послуга й фінансовий продукт виступають у взаємозв'яку. Так фінансовий продукт може мати комплексний характер і бути формою вираження кількох послуг.

Основою довіри клієнтів до фінансових ринків є забезпечення їх прав, на основі максимально повної реалізації принципів прийнятності (ступінь того, наскільки продукт або послуга, запропоновані посередником, відповідають фінансовому стану роздрібного клієнта, інвестиційним завданням, рівню толерантності до ризику, фінансовій потребі, знанням та досвіду).

Організаційна структура ринку фінансових послуг включає різні фінансові інститути (фінансово-кредитні банківські й небанківські установи, страхові компанії, інститути сумісного інвестування і т.ін.).

Таким чином, функціонування ринків фінансових послуг має важливе економічне значення, оскільки інвестування коштів у різні сфери діяльності дозволяє накопичувати та збільшувати ресурсний потенціал країни, забезпечувати її економічне зростання. За допомогою ринків фінансових послуг забезпечується доведення фінансових активів до споживачів і взаємовигідний перерозподіл грошових фондів між їх учасниками з метою найбільш ефективного використання.

На ринках фінансових послуг формується ринкова ціна фінансових активів, яка відображає існуючий попит і пропозицію на них. Ринок фінансових послуг забезпечує страхування фінансової діяльності та формує умови для мінімізації фінансових і комерційних ризиків, що в сукупності сприяє максимізації прибутку інвесторів та ефективності розвитку економіки держави.

1.3 Ринок фінансових послуг та його структура

Відповідно до ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 № 2664-III, ринки фінансових послуг - сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг.

На ринку фінансових послуг здійснюється професійна діяльність його посередників із фінансовими активами.

Основними ознаками ринку фінансових послуг є:

• ринок фінансових послуг постає як сфера взаємодії фінансових посередників із клієнтами;

• обслуговування клієнтів відбувається в процесі здійснення операцій із фінансовими активами;

• має характер організованого ринку на основі укладання відповідних угод або продажу цінних паперів.

До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій із цінними паперами та на інших видах ринків, що забезпечують обіг фінансових активів.

Сегментація ринку фінансових послуг може здійснюватися за різними ознаками.

Залежно від спрямованості діяльності фінансових посередників:

ринок фінансових послуг банків і небанківських установ.

До небанківських кредитних установ належать кредитні спілки, факторингові та лізингові компанії, ломбарди.

До небанківських фінансових установ належать страхові компанії; інститути спільного інвестування; установи накопичувального пенсійного забезпечення; компанії з довірчого управління, компанії з управління майном при фінансуванні будівництва житла, торгівці цінними паперами та ін.

Відповідно до класифікації інституційних секторів економіки України, розробленої на базі принципів міжнародного стандарту Системи національних рахунків (System of №atio№al Accou№ts - S№A), прийнятих Комісією Європейських співтовариств, Міжнародним валютним фондом, Організацією економічного співробітництва і розвитку, ООН та Світовим банком, кожна інституційна одиниця належить до одного з п'яти секторів економіки:

1) загального державного управління;

2) нефінансових корпорацій;

3) фінансових корпорацій;

4) приватних господарств;

5) некомерційних організацій.

Інституційна одиниця - це юридична особа, яка правочинна контролювати власні фінансові ресурси: володіти активами та пасивами, брати на себе зобов'язання, займатися господарською діяльністю й укладати угоди з іншими юридичними особами.

Слід зауважити, що сектор фінансових корпорацій, згідно з останніми корективами Системи національних рахунків (2008 S№A), поділяється на такі субсектори: центральний банк; інші депозитні корпорації; фонди грошового ринку; інвестиційні фонди (крім фондів грошового ринку); страхові корпорації та пенсійні фонди; інші фінансові посередники (крім страхових корпорацій та пенсійних фондів); допоміжні фінансові організації; кептивні фінансові інститути.

До фінансових корпорацій в Україні, відповідно до міжнародного стандарту Системи національних рахунків (S№A), належать інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансових послугах і мають два рівні поділу.

На першому рівні вони групуються так:

· Національний банк України;

· інші депозитні корпорації: банки, філії іноземних банків, клірингові установи, фонди підтримки житлового будівництва;

· страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди;

· інші фінансові посередники (крім страхових корпорацій і недержавних пенсійних фондів): іпотечні (земельні) банки, кредитні спілки, довірчі товариства, лізингові компанії, пайові інвестиційні фонди та ломбарди;

· допоміжні фінансові організації (валютні, товарні й фондові біржі).

На другому рівні фінансові корпорації (крім Національного банку України) поділяються відповідно до того, чи є вони об'єктом державного, приватного або іноземного контролю, на:

· державні фінансові корпорації;

· приватні фінансові корпорації;

· фінансові корпорації під іноземним контролем.

Сегментація ринку фінансових послуг може здійснюватися за видами фінансових активів, які є об'єктом купівлі-продажу і використання котрих визначає характер договірних відносин. З огляду на це, можна виокремити послуги, які надають фінансові посередники на кредитному, страховому, валютному ринках, на ринку грошей, цінних паперів.

На ринку грошей здійснюються операції з купівлі-продажу фінансових активів зі строком обертання до одного року, платіжні послуги, послуги з обслуговування руху обігових коштів підприємств та організацій, короткострокових коштів банків, установ, громадських організацій, держави та населення. Об'єктом купівлі-продажу на грошовому ринку є тимчасово вільні грошові кошти юридичних і фізичних осіб. Суб'єктами грошового ринку є Національний банк, банківські установи, підприємства та населення.

На кредитному ринку здійснюються послуги з кредитування, у тому числі під заставу майна або майнових прав, фінансово-кредитної підтримки суб'єктів господарювання та населення; обслуговування кредитних ліній і кредитних програм, послуги з іпотечного кредитування, ломбардні послуги, факторингові та лізингові послуги. Основними фінансовими посередниками на ринку кредитних послуг є банки, кредитні спілки, ломбарди, факторингові й лізингові компанії.

Фінансові послуги на валютному ринку насамперед пов'язані з купівлею-продажем іноземної валюти, здійсненням міжнародних розрахунків і платежів та наданням інших фінансових послуг, які потребують використання різних іноземних валют. Суб'єктами валютного ринку є Національний банк, банківські установи, підприємства й населення. Основні види валют, що використовуються в таких розрахунках, - це долар США, євро, англійський фунт стерлінгів, японська єна та швейцарський франк. Їх ще називають резервними, або вільно конвертованими валютами. До головних інструментів валютного ринку належать строкові контракти (спот, форвард, опціон, ф'ючерс, своп) і форми міжнародних розрахунків (акредитив, інкасо, відкритий рахунок та ін.).

Фінансові послуги на ринку цінних паперів спрямовані на надання фінансових послуг з емісії й купівлі-продажу цінних паперів, їх зберігання, обігу, котирування, зміни прав власності тощо.

Основними позичальниками на ринку цінних паперів є держава та корпоративний сектор, а кредиторами - домашні господарства й окремі підприємства, які мають вільні кошти. Ринок цінних паперів поділяють на первинний і вторинний. На первинному розміщуються вперше випущені цінні папери та відбувається мобілізація капіталів і запозичення коштів; на вторинному здійснюється обіг раніше випущених цінних паперів, зміна їх власників, визначення ціни та дохідності, обмін, надання під заставу тощо.

Суб'єктами ринку цінних паперів є Національна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Національний банк України, емітенти, депозитарії, реєстратори власників іменних цінних паперів, зберігачі цінних паперів, банки, організатори торгівлі цінними паперами та торгівці цінними паперами.

На страховому ринку об'єктом купівлі-продажу є страхові послуги, що забезпечують страховий захист юридичних або фізичних осіб за окремими напрямами їх діяльності й бізнесу. Суб'єктами страхового ринку є страхувальники та страховики. Відповідно до українського законодавства страхувальниками можуть бути юридичні особи й дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування. Основними напрямами страхування є особисте страхування, майнове страхування та страхування відповідальності. Страховиками можуть бути фінансові установи, котрі створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю й у встановленому порядку одержали ліцензію Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (Нацфінпослуг) на здійснення страхової діяльності.

Фінансові активи, що обертаються на ринках капіталу, менш ліквідні порівняно з інструментами грошового ринку, тому для них характерний вищий рівень ризику та відповідно більш високий рівень дохідності.

Потреба забезпечення максимально широкого охоплення населення фінансовими послугами отримала назву фінансової інклюзивності (fi№a№cial i№clusio№).

Поняття «доступ до фінансових послуг» ширше порівняно з поняттями «надання та отримання фінансових послуг», оскільки охоплює і ту частину населення, яка, маючи можливості, не скористалася цими послугами. Слід зазначити, що навіть у країнах з високим рівнем розвитку фінансового ринку не всі домогосподарства та фірми мають бажання скористатися окремими доступними для них фінансовими послугами. Відмова може бути зумовлена причинами етнічного або релігійного характеру.

1.4 Учасники ринку фінансових послуг

Відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», учасниками ринку фінансових послуг є суб'єкти підприємницької діяльності, які мають право здійснювати діяльність із надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг.

Суб'єктами фінансового ринку є:

* фізичні особи;

* юридичні особи;

* фінансові посередники, які отримують для управління фінансові активи клієнтів і повинні, виконуючи правила й вимоги банківського та інвестиційного менеджменту, одержати дохід у розмірі, що дозволяє задовольнити вимоги клієнтів, та мати норму прибутку, середню для цього виду діяльності.

Основними учасниками ринку фінансових послуг є фінансові посередники.

Функції фінансових посередників:

• придбання на ринку фінансових активів і їх перетворення на інші активи, які задовольняють певні вимоги (трансформація активів);

• торгівля фінансовими активами за власний рахунок;

• купівля-продаж фінансових активів від імені клієнтів;

• допомога в створенні й розміщенні на ринку нових фінансових активів;

• консультації учасникам ринку щодо інвестування;

• управління активами інших учасників ринку.

Фінансові послуги, як правило, надають фінансові установи, які можуть бути створені у будь-якій організаційно-правовій формі, передбаченій законодавством України.

Фінансова установа - юридична особа, котра відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг.

Надання фінансових кредитів здійснюють кредитні установи, до котрих відносять банки, кредитні спілки, факторингові та лізингові компанії, ломбарди.

Важливу роль на ринку фінансових послуг відіграють саморегулівні організації - це об'єднання фінансових установ, які безпосередньо не надають фінансових послуг, проте мають значний вплив на розвиток ринку фінансових послуг шляхом виконання певних регулівних функцій. У законопроекті № 3124 «Про внесення змін до деяких законів щодо регулювання ринків фінансових послуг» ці установи віднесені до учасників ринків фінансових послуг, що свідчить про їх значний вплив на цей сегмент фінансової системи країни.

Можливість і порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за правовим статусом не належать до фінансових установ, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що регулюють діяльність фінансових установ і ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції. Наприклад, такі послуги надають Укрпошта (переказ коштів фізичних осіб, обмін валюти), агентські обмінні пункти валюти тощо.

Відповідно до Положення про надання окремих фінансових послуг юридичними особам - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22 січня 2004 р. № 21, юридичні особи - суб'єкти господарювання, котрі за правовим статусом не є фінансовими установами, можуть надавати фінансові послуги в разі, якщо вони:

- надають фінансові послуги з фінансового лізингу, поруки, позик фінансовими активами, здійснюють інші операції, віднесені Нацфінпослуг до певного виду фінансових послуг;

- надають фінансові послуги систематично - укладають з клієнтами не менше трьох договорів про надання фінансових послуг протягом календарного року;

- уклали хоча б один договір про надання фінансових послуг на загальну суму, що перевищує 80 тис. грн.

Продавці й покупці фінансових активів (послуг) складають групу прямих учасників ринку фінансових послуг, які здійснюють на ньому основні функції у проведенні фінансових операцій, пов'язаних з наданням фінансових послуг.

Таблиця 1.1 Прямі учасники ринку фінансових послуг

Фінансові ринки	Основні прямі учасники фінансових операцій
На ринку банківських послуг, фінансових послуг кредитних спілок та ломбардів	* кредитори - характеризують суб'єктів фінансового ринку, які надають позику в тимчасове користування під певний відсоток (продаж грошових активів для задоволення потреб позичальників у фінансових ресурсах); * позичальники - характеризують суб'єктів фінансового ринку, котрі отримують позики від кредиторів під певні гарантії їх повернення і за певну плату у формі відсотка.
На ринку банків-ських послуг при здійсненні операцій з дорогоцінними мета-лами та камінням	* продавці дорогоцінних металів та каміння, якими можуть виступати: держава; комерційні банки; юридичні й фізичні особи; * покупцями дорогоцінних металів і каміння є ті самі суб'єкти, що й продавці.
На ринку фінансових послуг професійних учасників фондового ринку	* емітенти - характеризують суб'єктів фінансового ринку, які залучають необхідні фінансові ресурси за емісії цінних паперів; * інвестори - характеризують суб'єктів фінансового ринку, котрі вкладають свої грошові кошти в різноманітні види цінних паперів з метою отримання доходу, який формується за рахунок отримання інвесторами відсотків, дивідендів і приросту курсової вартості цінних паперів.
На ринку фінансових послуг валютного ринку	* продавці й покупці валюти: держава; комерційні банки, що мають відповідну ліцензію; підприємства, які ведуть зовнішньоекономічну діяльність; фізичні особи.
На ринку страхових послуг	* страховики - характеризують суб'єктів фінансового ринку, котрі реалізують різні види страхових послуг; * страхувальники - характеризують суб'єктів фінансового ринку, які купують страхові послуги у страхових компаній та фірм з метою мінімізації своїх фінансових втрат при настанні страхової події.
На ринку фінансових послуг у сфері будівництва та операцій з нерухомістю	* продавцями на первинному ринку нерухомості є будівельні фірми та муніципальна влада. На вторинному - рієлторські фірми, приватні особи, що прагнуть поліпшити своє житлове або матеріальне становище, особи, які емігрують, тощо. На вторинному ринку житла виділяють орендний сектор. Надання житла в оренду практикується як приватними власниками, так і муніципальною владою; покупцями житла виступають рієлторські фірми, юридичні та фізичні особи.
На ринку фінансових послуг з лізингу	лізингодавець - юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу; лізингоодержувач - фізична або юридична особа, котра отримує право володіння та користування предметом лізингу за договором лізингу від лізингодавця.
На ринку фінансових послуг недержавних пенсійних фондів (НПФ)	вкладник НПФ - особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування грошових коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту; учасник НПФ - фізична особа, на користь котрої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду.

Таким чином, основне завдання розвитку фінансово-кредитного сектора економіки - це створення ефективного ринку фінансових послуг, який би зміг задовольнити у найкоротший час різноманітні потреби його учасників в отриманні фінансових послуг.

1.5 Питання для самоконтролю

1. Схарактеризуйте роль ринку фінансових послуг в економіці держави.

2. Назвіть основні завдання фінансових посередників на ринку фінансових послуг.

3. Назвіть та розкрийте основні положення нормативного документа, що визначає загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг в Україні.

4. Дайте визначення понять «фінансова послуга», «ринок фінансових послуг».

5. Назвіть основні ознаки фінансової послуги.

6. Дайте визначення поняття «фінансові активи» та назвіть їх види.

7. Які послуги вважаються фінансовими?

8. Назвіть функції ринку фінансових послуг.

9. Схарактеризуйте основні класифікаційні ознаки фінансових послуг.

10. Назвіть основні ознаки ринку фінансових послуг.

11. Розкрийте ознаки сегментації ринку фінансових послуг.

12. Розкрийте рівні поділу інституційних одиниць, що спеціалізуються на фінансових послугах.

13. Дайте характеристику фінансових послуг, які надають фінансові посередники на кредитному ринку.

14. Схарактеризуйте фінансові послуги, котрі надають фінансові посередники на страховому і валютному ринках.

15. Розкрийте основні положення надання фінансових послуг на ринку грошей та цінних паперів.

16. Визначте функції фінансових посередників.

17. Яку роль на ринку фінансових послуг відіграють саморегулівні організації?

18. Назвіть умови надання фінансових послуг на ринку фінансових послуг суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами.

19. Назвіть прямих учасників ринку фінансових послуг.

Рекомендована література

1. Науменкова С.В. Ринок фінансових послуг: навч.посіб. / С.В. Науменкова, С.В. Міщенко. - К.: Знання, 2010. - 532 с.

2. Коваленко М.А. Ринок фінансових послуг: навч. посіб. / М.А. Коваленко, Л.М. Радванська, Н.В. Лобанова, Г.М. Швороб. - Херсон: Олді-плюс, 2005. - 572 с.

3. Горбач Л.М. Ринок фінансових послуг: навч. посіб. / Л.М. Горбач, О.Б. Каун. - К.: Кондор, 2006. - 436 с.

4. Науменкова С. Формування нової фінансової архітектури: основні питання та можливі виклики для України / С. Науменкова // Вісн. Нац. банку України. - 2010. - № 1. - С. 8 - 13.

5. Науменкова С.В. Розвиток фінансового сектора України в умовах формування нової фінансової архітектури: монографія / С.В. Науменкова, С.В. Міщенко. - К.: Ун-т банківської справи: Центр наук. досліджень НБУ, 2009. - 384 с.

ТЕМА 2. ПОНЯТТЯ І КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВОГО ПОСЕРЕДНИЦТВА

Ключові терміни та поняття: фінансові посередники, інвестиційні ресурси, функції фінансових посередників, брокери, дилери, класифікація фінансових посередників.

2.1 Поняття фінансового посередництва

У моделі функціонування ринкової економіки держави окремо виділено фінансових посередників, які, постійно взаємодіючи з фінансовим ринком, забезпечують ряд функцій фінансової системи, зокрема здійснюють «перелив» коштів від одних суб'єктів економічної діяльності до інших, забезпечують можливість кредитування економічно ефективних проектів, ліквідність фінансових активів тощо.

Посередницькі послуги на ринках фінансових послуг - діяльність юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців, якщо інше не передбачено законом, що включає консультування, експертно-інформаційні послуги, роботу з підготовки, укладення та виконання (супроводження) договорів про надання фінансових послуг, інші послуги, визначені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Фінансові посередники є основними учасниками ринку фінансових послуг. Саме через їх діяльність визначається ефективність функціонування ринку в цілому та його окремих сегментів. У зв'язку з цим фінансовому посередництву як специфічному виду економічної діяльності приділяють увагу всі науковці.

Базою для теоретичного обґрунтування ролі фінансового посередництва в економічному розвитку є роботи А. Пігу про розподіл ризиків і Й. Шумпетера про фінансування інновацій. Надалі теоретичні положення, наведені в цих роботах, підтверджуються досвідом економічного розвитку ХХ ст. та узагальнені в концепціях Р. Голдсміта про «фінансове поглиблення» як чинник економічного зростання й Р. Левіна про фінансовий фактор сприяння структурним зрушенням.

Подальший розвиток питань фінансового посередництва знайшов своє відображення в роботах Дж. Герлі та Дж. Стігліца (Joseph Euge№e Stiglitz; нар. 9 лютого 1943) - американський економіст і професор Колумбійського університету (Нью-Йорк); лауреат Нобелівської премії з економіки 2001 року за дослідження ринків з асиметричною інформацією). У «фінансовій теорії» Дж. Герлі зазначається, що зростання доходів є об'єктивною передумовою розвитку й удосконалення системи фінансового посередництва. А Дж. Стігліц у «новій теорії фінансів» указує на те, що для реалізації позитивної ролі фінансового посередництва в економічному розвитку, крім об'єктивних чинників, значну роль відіграє державна політика, спрямована на захист інтересів інвесторів, забезпечення прозорості діяльності фінансових посередників, подолання бар'єрів «морального ризику» та «асиметричної інформації» на всіх етапах інвестиційного процесу.

Обґрунтовуючи сутність фінансового посередництва, слід звернути увагу на те, що процес переміщення капіталу може відбуватися різними способами. Найбільш простий - це пряме переміщення, яке полягає в передачі фінансових активів компанії в обмін на вільні фінансові ресурси без участі третьої сторони (рис. 2.1).

Більш складним є рух фінансових ресурсів в обмін на фінансові активи за участю фінансових посередників (рис. 2.2).

Рис. 2.1. Пряме переміщення капіталу



Рис. 2.2. Опосередковане переміщення капіталу за участю фінансових посередників

У цьому випадку посередники купують грошові кошти у тих, хто має заощадження, в обмін на свої власні цінні папери, а потім використовують ці грошові кошти для придбання і збереження цінних паперів компанії. Таким чином, фінансові посередники створюють нові форми капіталу, які є більш надійними й ліквідними.

У загальному виді сутність фінансового посередництва відображено на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Сутність фінансового посередництва

З рисунка 3 видно, що у секторі опосередкованого фінансування поряд із двома базовими суб'єктами функціонує третій учасник - фінансовий посередник, який є самостійним і рівноправним суб'єктом ринку фінансових послуг. Подібно до базових суб'єктів він формує власні зобов'язання та вимоги і на цій підставі емітує власні фінансові інструменти, котрі стають об'єктом торгівлі. Таким чином, діяльність фінансових посередників спрямована на акумуляцію вільних грошових коштів і їх розміщення серед позичальників.

Виходячи із загальної структури ринку фінансових послуг, можна визначити, що фінансові посередники - це фінансові інститути, які надають широке або обмежене коло фінансових послуг. Вони задовольняють фінансові інтереси суб'єктів виробничої та соціальної сфери, котрі, з одного боку, залучають фінансові ресурси й розміщують їх у власних інтересах, а з іншого - володіють вільним капіталом та мають бажання найбільш вигідно його розмістити.

Створення й розвиток фінансового посередництва в першу чергу обумовлено виникненням інституту приватної власності. Поява трастів і розвиток права довірчого управління з XII століття отримують широке розповсюдження, особливо в Англії. Відтоді почав розвиватися й особливий напрям англійського права, який чітко регламентує обов'язки власника та довіреної особи. Нагромадження багатства у матеріальній та грошовій формі й відокремлення права володіння від права управління є лише необхідною умовою становлення фінансового посередництва. З розвитком кредиту, а пізніше і з поширенням операцій із цінними паперами, починається процес нагромадження у формі фінансових активів. Одночасно виникає попит на послуги щодо кваліфікованого управління капіталами. Зацікавленість у таких послугах зростає разом з розвитком ринку фінансових послуг. Обумовлюється це тим, що власнику фінансових активів усе складніше стає самостійно здійснювати операції на ринку, а також тим, що операції з фінансовими активами починають здійснюватися на організованих ринках, доступ на які отримують лише їх професійні учасники. Отже, формування та розвиток організованого ринку фінансових послуг є ще однією передумовою створення та розвитку фінансового посередництва.

На ринку фінансових послуг України функціонують різноманітні фінансові посередники, діяльність яких регламентується Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних і наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг. Відповідно до статті 1 цього Закону фінансові посередники поділяються на два основних види - фінансові установи та кредитні установи.

Фінансова установа - це юридична особа, яка надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші юридичні особи, виключним видом діяльності котрих є надання фінансових послуг.

Кредитна установа - це фінансова установа, яка має право за рахунок залучених коштів надавати фінансові кредити на власний ризик.

Таким чином, основною метою фінансового посередництва є, з одного боку, збереження реальної вартості заощаджень, а з іншого - отримання додаткового доходу від володіння чи операцій з фінансовими активами. На сучасному ринку фінансових послуг механізм фінансового посередництва можна розглядати як систему спеціалізованих інститутів, що відрізняються один від одного строками виплати доходу та повернення коштів, юридичними особливостями залучення коштів та інвестиційною політикою. Безпосередньо вільні заощадження приватних осіб розподіляються між інституційними інвесторами, фінансовими посередниками чи безпосередньо використовуються на придбання фінансових активів через брокерські контори або розміщуються на депозитних рахунках комерційних банків і небанківських фінансово-кредитних установ.

Фінансові посередники є інституційними учасниками ринку фінансових послуг. Вони, на відміну від індивідуальних учасників, є колективними суб'єктами, що здійснюють різноманітну професійну діяльність і розподіляють прибуток між своїми засновниками відповідно до правових норм і конкретної угоди.

Виходячи з порядку формування фінансових ресурсів, фінансові посередники бувають депозитного та недепозитного типу. До першого виду відносять комерційні банки, ощадні банки, кредитні асоціації, кредитні спілки. Вони формують фінансові ресурси за рахунок депозитних вкладів своїх клієнтів та за рахунок вільних коштів на поточних і розрахункових рахунках.

До другого типу належать страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, інститути сумісного інвестування, благодійні товариства, лізингові компанії та ін. Джерела формування їх фінансових ресурсів залежать від сфери діяльності кожної окремої компанії. Так, страхові компанії формують фінансові ресурси за рахунок страхових внесків фізичних і юридичних осіб, застрахованих у цій компанії. Недержавні пенсійні фонди залучають фінансові ресурси за рахунок відкриття пенсійних рахунків особам, що знаходяться у працездатному віці. Для інститутів сумісного інвестування джерелами фінансових ресурсів виступають акції та інвестиційні сертифікати, емітовані компанією. У благодійних товариствах фінансові ресурси формуються за рахунок благодійних внесків.

Через особливості формування фінансових ресурсів визначається і сфера діяльності фінансових посередників. Одні з них надають широке коло фінансових послуг (комерційні банки, кредитні спілки, ощадні банки та ін.), інші спеціалізуються на окремих специфічних фінансових послугах (страхові компанії, лізингові компанії, інститути сумісного інвестування тощо).

...