Ринок фінансових послуг

• обов'язкове стовідсоткове попереднє депонування та резервування коштів і цінних паперів або інших фінансових інструментів у порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку за погодженням з Національним банком України;

• часткове (або таке, що відсутнє) попереднє депонування та резервування коштів і цінних паперів чи інших фінансових інструментів з обов'язковим створенням системи управління ризиками та гарантій, якою може бути передбачено створення гарантійного фонду за рахунок внесків учасників клірингу й інших учасників депозитарної системи, в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

8.4 Фондова біржа як організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами

Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку - діяльність фондової біржі зі створення організаційних, технологічних, інформаційних, правових та інших умов для збирання й поширення інформації стосовно пропозицій цінних паперів та інших фінансових інструментів і попиту на них, проведення регулярних біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами, централізованого укладання договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів згідно з правилами, встановленими такою фондовою біржею, зареєстрованими в установленому законом порядку. Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку може включати здійснення клірингу та розрахунків за фінансовими інструментами, іншими, ніж цінні папери.

Розмір статутного капіталу фондової біржі має становити не менш як 15 мільйонів гривень. Розмір власного капіталу фондової біржі, що здійснює кліринг і розрахунки, має становити не менш як 25 мільйонів гривень.

Фондова біржа утворюється та діє в організаційно-правовій формі акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю, та провадить свою діяльність відповідно до Цивільного кодексу України (435-15), законів, що регулюють питання утворення, діяльності та припинення юридичних осіб, з особливостями, визначеними Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок».

Фондова біржа утворюється не менше ніж двадцятьма засновниками - торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку. Частка одного торговця цінними паперами не може бути більшою ніж 5 відсотків статутного капіталу фондової біржі.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація фондової біржі здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (755-15).

Фондова біржа має право провадити діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку з моменту отримання ліцензії Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Членами фондової біржі можуть бути виключно торговці цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку й узяли на себе зобов'язання виконувати всі правила, положення і стандарти фондової біржі.

Членство у фондовій біржі припиняється у разі анулювання ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, виданої торговцю цінними паперами.

Кожний член фондової біржі має рівні права щодо організації діяльності фондової біржі як професійного учасника фондового ринку.

Статут фондової біржі затверджується вищим органом фондової біржі. У статуті фондової біржі зазначаються найменування і місцезнаходження, порядок управління і формування її органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок припинення діяльності фондової біржі, розподілу майна у разі її ліквідації.

Фондова біржа зобов'язана оприлюднювати та надавати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку інформацію, передбачену законом та/або нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, у тому числі про:

– перелік торговців цінними паперами, допущених до укладання договорів купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів на фондовій біржі;

– перелік цінних паперів, які пройшли процедуру лістингу/делістингу;

– обсяг торгівлі цінними паперами й іншими фінансовими інструментами (кількість цінних паперів та інших фінансових інструментів, їх загальна вартість згідно з укладеними договорами, біржовий курс цінних паперів щодо кожного цінного папера, що перебуває в обігу на фондовій біржі) за період, установлений Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Торгівля на фондовій біржі здійснюється за правилами фондової біржі, які затверджуються біржовою радою й реєструються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Правила фондової біржі складаються з порядку:

• організації та проведення біржових торгів;

• лістингу й делістингу цінних паперів;

• допуску членів фондової біржі та інших осіб, визначених законодавством, до біржових торгів;

• котирування цінних паперів й інших фінансових інструментів, оприлюднення їх біржового курсу;

• розкриття інформації про діяльність фондової біржі та її оприлюднення;

• розв'язання спорів між членами фондової біржі й іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством;

• здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, котрі мають право брати участь у біржових торгах
згідно із законодавством, правил фондової біржі;

• накладення санкцій за порушення правил фондової біржі;

• взаємодії з особою, яка провадить клірингову діяльність, стосовно здійснення клірингу за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів;

• взаємодії із Центральним депозитарієм цінних паперів стосовно
обміну інформацією про вчинені на фондовій біржі правочини щодо цінних паперів у визначених законом повноваженнях за результатами кожної торговельної сесії біржі;

• взаємодії з Національним банком України стосовно обміну інформацією про вчинені на фондовій біржі правочини щодо цінних паперів у визначених законом повноваженнях за результатами кожної торговельної сесії біржі.

Правила фондової біржі можуть також містити порядок:

• здійснення клірингу та розрахунків за укладеними на фондовій біржі договорами щодо фінансових інструментів (крім цінних паперів);

• взаємодії з депозитаріями цінних паперів із забезпечення централізованого виконання укладених на фондовій біржі договорів купівлі-продажу цінних паперів;

• здійснення заходів із зниження ризиків невиконання укладених на фондовій біржі договорів купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на фондовому ринку за її окремими видами, у тому числі вимоги до розміру статутного і власного капіталу, порядку його визначення, ліквідності, кваліфікаційні вимоги до фахівців професійного учасника фондового ринку, необхідні умови договорів, які укладаються під час провадження професійної діяльності на фондовому ринку, вимоги до приміщення, технічного та програмного забезпечення, вимоги щодо джерел походження коштів, за рахунок яких формується статутний капітал професійного учасника фондового ринку, інші вимоги й показники, що обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку, встановлюються Законом «Про цінні папери та фондовий ринок», іншими законами України, які регулюють провадження окремих видів професійної діяльності на фондовому ринку, й нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Професійні учасники фондового ринку зобов'язані:

– дотримуватися пруденційних нормативів, перелік, розміри і методика розрахунку яких встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік пруденційних нормативів установлюється щодо кожного виду професійної діяльності на фондовому ринку;

– подавати Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку розрахунок показників, що підтверджують виконання встановлених пруденційних нормативів щодо відповідного виду професійної діяльності в порядку й у строки, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Кандидатури керівників фондових бірж і депозитаріїв погоджуються з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку (z0269-13). Кандидат на посаду керівника фондової біржі й депозитарію повинен відповідати вимогам (z0269-13), установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, зокрема: гроші платіжний лізинговий фінансування

– мати стаж роботи на фондовому ринку не менш як три роки;

– не повинен бути керівником професійного учасника фондового ринку, ліквідованого за рішенням суду або до якого застосовувалася санкція у вигляді анулювання ліцензії на провадження певних видів професійної діяльності на фондовому ринку;

– за останні два роки провадження кандидатом діяльності на фондовому ринку відсутні факти анулювання сертифіката на право провадження такою особою професійної діяльності із цінними паперами.

Питання для самоконтролю

1. Визначте основи функціонування фондового ринку.

2. Назвіть основні завдання розвитку фондового ринку відповідно до Програми розвитку фондового ринку України на 2015 - 2017 роки «Європейський вибір - нові можливості для прогресу та зростання» на період до 2017 року.

3. Назвіть основні функції фондового ринку.

4. Розкрийте вплив функцій ринку цінних паперів на сфери життя країни.

5. Назвіть учасників фондового ринку та дайте їх коротку характеристику.

6. Схарактеризуйте види професійної діяльність з торгівлі цінними паперами.

7. Назвіть критерії класифікації основних видів фондових ринків.

8. У чому полягають основні функції біржових посередників?

9. Які існують види професійної діяльності на фондовому ринку?

10. У чому полягають особливості здійснення професійної діяльністі з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку?

11. За яких умов торговець цінними паперами може провадити дилерську, брокерську діяльність та андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами?

12. Розкрийте особливості діяльності з управління цінними паперами.

13. Назвіть основи клірингової діяльності.

14. Розкрийте механізми зниження ризиків невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що передбачені договорами, укладеними на фондовій біржі.

15. Визначте організаційні засади фондової біржі.

16. Назвіть основні позиції правил фондової біржі.

Рекомендована література

1. Криховецька З.М. Ринок фінансових послуг: навчальний посібник / З.М. Криховецька. - Івано-Франківськ, ПП Бойчук, 2012. - 194 с.

2. Сич Є.М. Ринок фінансових послуг: навч. посіб. / Є.М. Сич. - К., 2012. - 428 с.

3. Завора Т.М. Фінансовий ринок: конспект лекцій. / Т.М. Завора. - Полтава: ПолтНТУ, 2014. - 177 с.

4. Завора Т.М. Аналіз фінансових ринків: конспект лекцій / Т.М. Завора. - Полтава: ПолтНТУ, 2015. - 167 с.

ТЕМА 9. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ З НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Ключові терміни та поняття: система пенсійного забезпечення, недержавне пенсійне забезпечення, учасники недержавного пенсійного фонду (НПФ), вкладники НПФ, статут пенсійного фонду, пенсійні активи, пенсійний контракт, пенсійна схема, пенсійні внески, пенсійні виплати, інвестиційна декларація, адміністратор НПФ, компанія з управління активами, пенсійні кошти, учасник системи недержавного пенсійного забезпечення, чиста вартість одиниці пенсійних активів.

9.1 Сутність і принципи недержавного пенсійного забезпечення в Україні

Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів.

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності й субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді або у відповідних недержавних пенсійних фондах - суб'єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення, що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання громадянами пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Другий і третій рівні системи пенсійного забезпечення в Україні становлять систему накопичувального пенсійного забезпечення.

Суб'єктами солідарної системи пенсійного забезпечення в Україні є: застраховані особи, а в окремих випадках, визначених Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; страхувальники; Пенсійний фонд; уповноважений банк; підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій (далі - організації).

Суб'єктами системи накопичувального пенсійного забезпечення є: особи, від імені та на користь яких здійснюється накопичення й інвестування коштів; підприємства, установи, організації та фізичні особи, що здійснюють перерахування внесків до системи накопичувального пенсійного забезпечення; Накопичувальний фонд; недержавні пенсійні фонди; юридичні особи, котрі здійснюють адміністративне управління Накопичувальним фондом і недержавними пенсійними фондами та управління їх пенсійними активами; зберігач; страхові організації.

Правові, економічні й організаційні засади недержавного пенсійного забезпечення в Україні, регулювання правовідносин, пов'язаних із цим видом діяльності, здійснюються відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками системи недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов'язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат (рис. 9.1).

Суб'єктами системи недержавного пенсійного забезпечення є:

– недержавні пенсійні фонди;

– страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії з учасниками фонду, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

– банківські установи, які уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;

– вкладники та учасники пенсійних фондів, учасники накопичувальної системи пенсійного страхування.

Рис. 9.1. Система недержавного пенсійного забезпечення

Суб'єктами системи недержавного пенсійного забезпечення також є:

– недержавні пенсійні фонди;

– страхові організації, які уклали договори страхування довічної пенсії з учасниками фонду, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;

– банківські установи, котрі уклали договори про відкриття пенсійних депозитних рахунків;

– вкладники та учасники пенсійних фондів, учасники накопичувальної системи пенсійного страхування;

– вкладники пенсійних депозитних рахунків;

– учасники недержавного пенсійного забезпечення;

– засновники пенсійних фондів;

– роботодавці - платники корпоративних пенсійних фондів;

– саморегулівні організації суб'єктів, які надають послуги у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

– органи державного нагляду і контролю у сфері недержавного пенсійного забезпечення;

– адміністратори пенсійних фондів;

– компанії з управління активами;

– зберігачі;

– аудитори;

– особи, які надають консультаційні та агентські послуги відповідно до Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється:

• пенсійними фондами шляхом укладення пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів і вкладниками таких фондів відповідно до Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

• страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії з учасниками фонду, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду відповідно до Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення» та законодавства про страхування;

• банківськими установами відповідно до Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення» й законодавства про банківську діяльність шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, що встановлюється згідно із законом (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Організаційна форма надання послуг з недержавного пенсійного забезпечення

Недержавне пенсійне забезпечення здійснюється на принципах:

– законодавчого визначення умов недержавного пенсійного забезпечення;

– зацікавленості фізичних осіб у недержавному пенсійному забезпеченні;

– добровільності створення пенсійних фондів юридичними й фізичними особами, об'єднаннями фізичних осіб та об'єднаннями юридичних осіб;

– добровільної участі фізичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення та вибору виду пенсійної виплати, крім випадків, передбачених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

– добровільності прийняття роботодавцем рішення про здійснення пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

– економічної зацікавленості роботодавця у здійсненні пенсійних внесків на користь своїх працівників до системи недержавного пенсійного забезпечення;

– неможливості необґрунтованої відмови роботодавця від здійснення пенсійних внесків до системи недержавного пенсійного забезпечення на користь своїх працівників, якщо він розпочав здійснення таких пенсійних внесків;

– рівноправності всіх учасників пенсійного фонду, які беруть участь в одній пенсійній схемі;

– розмежування та відокремлення активів пенсійного фонду від активів інших суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення та накопичувального пенсійного страхування з метою захисту майнових прав учасників пенсійного фонду та унеможливлення банкрутства пенсійного фонду;

– визначення розміру пенсійної виплати залежно від суми пенсійних коштів, облікованих на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду або застрахованої особи;

– гарантування фізичним особам реалізації прав, наданих їм Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

– цільового й ефективного використання пенсійних коштів;

– державного регулювання розміру тарифів на послуги, що надаються у системі недержавного пенсійного забезпечення;

– відповідальності суб'єктів системи недержавного пенсійного забезпечення за порушення норм, передбачених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» та іншими нормативно-правовими актами;

– державного регулювання діяльності з недержавного пенсійного забезпечення й нагляду за його здійсненням.

9.2 Види недержавних пенсійних фондів, їх учасники та засновники

За видами пенсійні фонди можуть утворюватися як відкриті, корпоративні та професійні (рис. 9.3).



Рис. 9.3. Види недержавних пенсійних фондів

Пенсійним фондам забороняється змінювати їх вид та найменування, зазначені у статуті пенсійного фонду, після включення до Державного реєстру фінансових установ Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Дозволяється приєднання та злиття декількох пенсійних фондів одного виду. У разі злиття або приєднання декількох пенсійних фондів одного виду новоутворений пенсійний фонд (фонд, до якого здійснюється приєднання) повинен бути того самого виду, що й фонди, котрі злилися чи приєдналися.

Забороняється передача майна, прав та обов'язків пенсійного фонду іншим, крім недержавних пенсійних фондів, юридичним особам - правонаступникам у зв'язку з припиненням пенсійного фонду шляхом злиття або приєднання.

Припинення пенсійного фонду шляхом поділу чи перетворення на пенсійний фонд іншого виду забороняється.

Особливості проведення приєднання та злиття пенсійних фондів установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Пенсійний фонд має власне найменування, в якому повинні бути зазначені його вид, слова «недержавний пенсійний фонд» або «пенсійний фонд» і яке відрізняється від найменувань будь-яких інших пенсійних фондів, створених на території України.

Слова «недержавний пенсійний фонд» та «пенсійний фонд» не можуть використовуватися у назвах юридичних осіб, що створюються не за Законом «Про недержавне пенсійне забезпечення», за винятком використання слів «пенсійний фонд» Пенсійним фондом України та його органами, а також підприємствами, установами й організаціями, що перебувають в управлінні Пенсійного фонду України.

Органами управління пенсійного фонду є збори засновників та рада пенсійного фонду (рада фонду). Створення інших органів управління пенсійного фонду заборонено.

Пенсійний фонд для забезпечення своєї діяльності користується послугами осіб, визначених Законом «Про недержавне пенсійне забезпечення», на підставі відповідних договорів, які укладаються із цими особами радою фонду. Пенсійний фонд має користуватися послугами з адміністрування лише одного адміністратора.

Пенсійний фонд не може брати на себе зобов'язання, не пов'язані з діяльністю щодо недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями третіх осіб і не має права передавати свої зобов'язання перед учасниками та вкладниками фонду третім особам, крім випадків, передбачених Законом «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Пенсійний фонд не несе відповідальності за зобов'язаннями держави, а держава не несе відповідальності за зобов'язаннями пенсійного фонду, що зазначається у кожному пенсійному контракті.

Бюджетна установа має право бути засновником корпоративного пенсійного фонду або здійснювати пенсійні внески до вже створених пенсійних фондів лише у разі, якщо створення таких фондів або здійснення пенсійних внесків передбачено законами України, рішеннями Кабінету Міністрів України чи рішеннями відповідних місцевих рад. Заснування такими бюджетними установами відкритих пенсійних фондів забороняється. Кошти, перераховані до будь-якого пенсійного фонду будь-яким вкладником, не є власністю держави або органів місцевого самоврядування.

Пенсійний фонд не може бути оголошений банкрутом і ліквідований за законодавством про банкрутство. Порядок створення, функціонування та ліквідації пенсійних фондів, а також особливості їх реєстрації як фінансової установи визначаються Законом «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Учасниками фонду можуть бути громадяни України, іноземці й особи без громадянства. Участь фізичних осіб у будь-якому недержавному пенсійному фонді є добровільною, крім випадків, установлених законом. Фізична особа може бути учасником кількох пенсійних фондів за власним вибором відповідно до вимог Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Пенсійні виплати можуть здійснюватися учасникові фонду чи його спадкоємцю.

Вкладником фонду будь-якого виду на користь учасника фонду, якщо інше не передбачено Законом «Про недержавне пенсійне забезпечення», може бути:

– роботодавець учасника фонду;

– професійна спілка, об'єднання професійних спілок щодо своїх членів;

– сам учасник фонду;

– подружжя, діти, батьки, рідні брати і сестри, дід і баба учасника фонду, усиновлені діти подружжя учасника фонду, батьки подружжя учасника фонду.

У будь-якому пенсійному фонді його учасники можуть бути одночасно і вкладниками такого фонду.

Учасники відкритого та професійного пенсійного фонду мають право залишатися його учасниками у разі припинення здійснення пенсійних внесків на їх користь, припинення (розірвання) пенсійних контрактів, укладених на їх користь.

Пенсійні кошти, що обліковуються на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, є власністю такого учасника й використовуються на цілі, визначені Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Інформація про суму накопичених пенсійних коштів, належних кожному учаснику фонду, відображається на індивідуальному пенсійному рахунку учасника фонду, який ведеться в системі персоніфікованого обліку. Умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду встановлюються у вигляді пенсійних схем.

Засновником відкритого пенсійного фонду може бути будь-які одна чи декілька юридичних осіб з урахуванням обмежень, установлених частиною одинадцятою статті 6 Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Засновником корпоративного пенсійного фонду може бути юридична особа-роботодавець або декілька юридичних осіб-роботодавців, до яких можуть приєднуватися роботодавці-платники.

Засновниками професійного пенсійного фонду можуть бути об'єднання юридичних осіб-роботодавців, об'єднання фізичних осіб, включаючи професійні спілки (об'єднання професійних спілок), або фізичні особи, пов'язані за родом їх професійної діяльності (занять).

Роботодавець може стати платником уже створеного корпоративного пенсійного фонду на підставі договору про участь у корпоративному пенсійному фонді за умови визнання статуту такого фонду, внесення відповідних змін до колективного договору (за умови його наявності) та обов'язкового повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про свою участь у пенсійному фонді. Повідомлення надсилається протягом двох тижнів з дати укладення роботодавцем - платником корпоративного пенсійного фонду договору про участь у корпоративному пенсійному фонді.

Роботодавець, який виявив бажання стати платником уже створеного корпоративного пенсійного фонду, укладає з радою цього пенсійного фонду договір про участь у корпоративному пенсійному фонді, істотними умовами якого є:

• повна назва та місцезнаходження (юридична адреса) органів управління договірних сторін;

• предмет договору;

• права й обов'язки сторін;

• підтвердження відповідності роботодавця вимогам, передбаченим Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для засновників корпоративних пенсійних фондів;

• порядок зміни умов договору;

• умови дострокового розірвання договору.

Засновники відкритого пенсійного фонду не можуть бути зберігачами цього фонду та його аудиторами. Засновники корпоративного чи професійного фонду й роботодавці - платники корпоративного пенсійного фонду не можуть бути зберігачами, аудиторами і компанією з управління активами такого фонду, а також його адміністраторами, крім випадків, передбачених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

У разі створення свого корпоративного пенсійного фонду компанія з управління активами або банківська установа має право здійснювати управління активами такого фонду й адміністрування фондом за умови отримання відповідних ліцензій у порядку, встановленому законодавством.

Засновники будь-якого пенсійного фонду та роботодавці - платники корпоративного пенсійного фонду можуть бути засновниками компанії з управління активами й професійного адміністратора, з якими цей фонд уклав відповідні договори.

9.3 Діяльність недержавного пенсійного фонду на ринку фінансових послуг

Пенсійні фонди створюються на підставі рішення засновника (зборів засновників) та не мають на меті одержання прибутку на користь одноосібного засновника або для його подальшого розподілу між засновниками. Недержавне пенсійне забезпечення є для пенсійних фондів виключним видом діяльності. Активи пенсійного фонду формуються за рахунок внесків до пенсійного фонду (пенсійних внесків) та інших надходжень до нього.

Пенсійний фонд діє на підставі статуту, який має відповідати вимогам Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення». Статут пенсійного фонду, а також зміни до нього затверджуються засновником (зборами засновників) пенсійного фонду.

Статут пенсійного фонду повинен містити:

– повне і скорочене (за наявності) найменування, вид фонду (відкритий, корпоративний чи професійний), місцезнаходження ради фонду;

– відомості про засновників фонду із зазначенням їх місцезнаходження (юридичної адреси);

– порядок внесення змін до пенсійних схем та їх скасування;

– порядок затвердження і внесення змін до інвестиційної декларації фонду;

– порядок укладення пенсійних контрактів;

– права й обов'язки фонду, його засновника (засновників), роботодавців - платників, вкладників, учасників, а також порядок їх реалізації та виконання;

– у разі, якщо засновників декілька, порядок скликання, проведення зборів засновників (у тому числі шляхом опитування), формування порядку денного, прийняття ними рішень і їх компетенцію;

– повноваження ради пенсійного фонду, порядок її утворення та функціонування, скликання її засідань, кваліфікаційні вимоги до її членів;

– умови набуття статусу учасника фонду;

– умови сплати внесків до пенсійного фонду;

– порядок використання пенсійних активів фонду;

– види дозволених витрат, пов'язаних з діяльністю пенсійного фонду;

– порядок організації звітності, а також порядок отримання учасниками фонду виписок про стан їх індивідуальних пенсійних рахунків;

– порядок припинення пенсійного фонду;

– умови, за яких можуть бути проведені вибір і заміна адміністратора, компанії з управління активами, зберігача, та порядок такої заміни із зазначенням дій, спрямованих на захист прав учасників фонду;

– порядок оприлюднення інформації про діяльність пенсійного фонду;

– порядок внесення змін до статуту пенсійного фонду;

– порядок зміни складу засновників пенсійного фонду (у зв'язку із вступом, виходом, вибуттям засновників);

– інші положення, що не суперечать законодавству.

Статут пенсійного фонду та зміни до нього реєструються відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» з урахуванням особливостей, установлених Законом № 1057-IV.

Зміни до статуту пенсійного фонду погоджуються з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, до їх реєстрації відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців».

Пенсійний фонд як юридична особа та фінансова установа реєструється у такому порядку:

• погодження статуту пенсійного фонду Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у встановленому законодавством порядку;

• державна реєстрація пенсійного фонду як юридичної особи відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»;

• погодження складу ради фонду Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у встановленому нею порядку;

• включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ та реєстрація пенсійних схем Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у встановленому нею порядку.

Пенсійний фонд набуває право на провадження діяльності з недержавного пенсійного забезпечення з моменту включення його до Державного реєстру фінансових установ.

Рішення про включення до Державного реєстру фінансових установ пенсійного фонду або про відмову у включенні до такого реєстру приймається протягом 30 календарних днів із дня подання документів, установлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. У разі прийняття рішення про включення до Державного реєстру фінансових установ пенсійного фонду Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, пенсійному фонду видається свідоцтво.

У разі відмови у включенні до Державного реєстру фінансових установ пенсійного фонду Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, зобов'язана письмово повідомити про це заявника з обов'язковим обґрунтуванням причин відмови й повного переліку зауважень.

Для забезпечення управління та здійснення контролю за поточною діяльністю пенсійного фонду утворюється його рада. Її склад налічує не менше п'яти осіб. Із числа членів ради фонду обирають голову й секретаря ради фонду простою більшістю голосів. Члени ради будь-якого фонду обираються на три роки з правом переобрання на наступний строк із числа осіб, які: є дієздатними; відповідають кваліфікаційним вимогам, визначеним національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та статутом пенсійного фонду; не були засуджені за умисні злочини; не були протягом останніх семи років керівниками юридичних осіб, визнаних банкрутами або підданих процедурі примусової ліквідації у період перебування цієї особи на керівній посаді; не є пов'язаними особами інших членів ради фонду.

Організація процесу функціонування НПФ потребує розроблення таких документів:

– статуту НПФ;

– пенсійних схем;

– інвестицийної декларації;

– типового пенсійного контракту;

– договору з адміністратором;

– договору з компанією з управління активами;

– договору зі зберігачем;

– договору з інвестиційним консультантом.

Інвестиційна декларація пенсійного фонду підлягає обов'язковій реєстрації в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, протягом 60 календарних днів після формування ради фонду. Примірник зареєстрованої інвестиційної декларації обов'язково подається радою фонду Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом п'яти робочих днів після її реєстрації.

Інвестиційна декларація визначає інвестиційну політику фонду. У ній відображаються основні напрями інвестування пенсійних активів і обмеження інвестиційної діяльності з пенсійними активами, встановлені в межах загальних вимог та обмежень інвестиційної діяльності, визначених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Рада фонду після включення пенсійного фонду до Державного реєстру фінансових установ і реєстрації інвестиційної декларації повинна укласти договори:

• про адміністрування пенсійного фонду - з адміністратором, який має ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів;

• про управління активами пенсійного фонду - з компанією з управління активами або з іншою особою, яка отримала ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з управління активами інституційних інвесторів (діяльності з управління активами);

• про обслуговування пенсійного фонду зберігачем - із зберігачем.

Адміністратором недержавного пенсійного фонду може бути:

• юридична особа, котра надає професійні послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів (професійний адміністратор);

• юридична особа - одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду, який прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду;

• компанія з управління активами.

Юридична особа, яка має намір провадити діяльність з адміністрування пенсійних фондів, повинна отримати в національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, ліцензію на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів.

Адміністратор надає послуги пенсійному фонду на підставі договору про адміністрування пенсійного фонду, який укладається з радою пенсійного фонду в письмовій формі.

Особа, котра виявила бажання здійснювати діяльність з адміністрування пенсійних фондів, зобов'язана отримати ліцензію на провадження такої діяльності в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Управління активами недержавних пенсійних фондів може здійснюватися такими особами:

– компанією з управління активами;

– банком щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду в разі, якщо він не виконує функції зберігача цього фонду;

– Національним банком України щодо активів створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

– професійним адміністратором, який отримав ліцензію на провадження діяльності з управління активами.

Управління активами пенсійного фонду здійснюється на підставі ліцензії на провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів - діяльності з управління активами, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому нею порядку.

Особа, яка провадить діяльність з управління пенсійними активами, зобов'язана:

• здійснювати операції щодо управління активами відповідно до інвестиційної декларації пенсійного фонду й укладеного договору про управління активами;

• дотримуватися внутрішніх правил та процедур оцінювання й управління ризиками, пов'язаними з інвестуванням пенсійних активів, що відповідають вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;

• подавати щороку раді фонду пропозиції щодо внесення змін до інвестиційної декларації фонду;

• надавати звітність, передбачену Законом.

Сума винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду визначається як відсоток чистої вартості активів пенсійного фонду, що перебувають в управлінні цієї особи, і виплачується у грошовій формі.

Зберігачем пенсійного фонду може бути банк, який відповідає таким вимогам:

– має ліцензію Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на провадження діяльності зі зберігання активів пенсійних фондів;

– не є пов'язаною особою пенсійного фонду, з радою якого укладено договір про обслуговування пенсійного фонду зберігачем, адміністратора, осіб, що здійснюють управління активами, засновників і аудитора такого фонду та їх пов'язаних осіб;

– не здійснює управління активами створеного ним корпоративного пенсійного фонду;

– не є кредитором адміністратора або осіб, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, з яким зберігачем укладено договір про обслуговування пенсійного фонду.

Недержавний пенсійний фонд може обслуговуватися тільки одним зберігачем.

Обов'язками зберігача пенсійного фонду є:

– відкриття та ведення рахунків пенсійного фонду;

– приймання, передача (переведення), облік і забезпечення зберігання цінних паперів, а також документів, які підтверджують право власності на пенсійні активи в інших формах, документів, пов'язаних з формуванням та використанням пенсійних активів;

– перевірка підрахунку чистої вартості активів пенсійного фонду і чистої вартості одиниці пенсійних внесків, здійсненого адміністратором та особою (особами), що провадить (провадять) діяльність з управління активами пенсійного фонду;

– виконання відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» розпоряджень адміністратора щодо перерахування пенсійних коштів;

– виконання розпоряджень адміністратора щодо перерахування грошових коштів для оплати послуг адміністратора, зберігача, винагороди особі, що провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду, аудитора (аудиторської фірми), оплати послуг осіб, які надають пенсійному фонду консультаційні та (або) агентські послуги, торговців цінними паперами й інших посередників, здійснення оплати витрат на перереєстрацію прав власності та оплати інших витрат, передбачених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

– виконання розпоряджень особи, що здійснює управління активами пенсійного фонду, згідно з інвестиційною декларацією пенсійного фонду;

– зберігання копій розпоряджень щодо операцій з цінними паперами й іншими активами, наданих особами, що здійснюють управління активами пенсійного фонду, торговцям цінними паперами та іншим посередникам;

– подання звітності, передбаченої Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» і відповідними нормативно-правовими актами;

– виконання розпоряджень Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку щодо припинення (блокування) виконання розпоряджень особи, що здійснює управління активами пенсійного фонду, на підставах, визначених законодавством;

– забезпечення в день надходження до банку зарахування на рахунок пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня коштів учасників накопичувальної системи пенсійного страхування.

У разі зменшення протягом року чистої вартості одиниці пенсійних внесків пенсійного фонду більше ніж на 20 відсотків зберігач повинен повідомити про це раду пенсійного фонду, Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку й Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Схему взаємодії засновників та учасників недержавного пенсійного фонду, адміністратора, компанії з управління активами й зберігача наведено на рисунку 9.4.



Рис. 9.4. Схема механізму функціонування недержавного пенсійного фонду

9.4 Особливості сплати пенсійних внесків і здійснення пенсійних виплат

До складу активів пенсійного фонду відповідно до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» належать:

– активи в грошових коштах;

– активи в цінних паперах;

– інші активи згідно із законодавством.

Пенсійні активи у цінних паперах складаються з:

– цінних паперів, погашення та отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами відповідно до законодавства;

– акцій українських емітентів, котрі відповідно до норм законодавства пройшли лістинг на фондовій біржі, що відповідає вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

– облігацій українських емітентів, кредитний рейтинг яких відповідає інвестиційному рівню за Національною рейтинговою шкалою, визначеною законодавством України, або які відповідно до норм законодавства пройшли лістинг на фондовій біржі, що відповідає вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

– цінних паперів, погашення й отримання доходу за котрими гарантовано урядами іноземних держав, при цьому встановлення вимог до рейтингу зовнішнього боргу і визначення рейтингових компаній здійснюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку;

– облігацій іноземних емітентів з інвестиційним рейтингом, визначеним відповідно до пункту 3 статті 47 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

– акцій іноземних емітентів, що перебувають в обігу на організованих фондових ринках та пройшли лістинг на одній з таких фондових бірж, як Нью-Йоркська, Лондонська, Токійська, Франкфуртська, або у торговельно-інформаційній системі НАСДАК (NASDAQ). Емітент цих акцій повинен провадити свою діяльність не менше ніж протягом 10 років і бути резидентом країни, рейтинг зовнішнього боргу якої визначається відповідно до пункту 3, статті 47 Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

– іпотечних облігацій.

Пенсійні активи, що накопичуються у пенсійному фонді, можуть бути використані виключно для цілей інвестиційної діяльності фонду, виконання зобов'язань фонду перед його учасниками та оплати витрат, пов'язаних із здійсненням недержавного пенсійного забезпечення, а саме:

– інвестування відповідно до вимог Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» з метою отримання доходу на користь учасників фонду;

– виконання договорів виплати пенсії на визначений строк, укладених з учасниками фонду, та для здійснення одноразових пенсійних виплат, передбачених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

– оплати договорів страхування довічної пенсії й договорів страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду, укладених із страховою організацією;

– оплати послуг з адміністрування пенсійного фонду (крім випадків, коли адміністрування самостійно здійснює юридична особа - одноосібний засновник корпоративного пенсійного фонду), включаючи оплату рекламних і агентських послуг, пов'язаних з функціонуванням пенсійного фонду, витрат на оприлюднення інформації про його діяльність, передбаченої Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

– виплати винагороди за надання послуг з управління активами пенсійного фонду;

– оплати послуг зберігача;

– оплати послуг із проведення планових аудиторських перевірок пенсійного фонду;

– оплати послуг третіх осіб, надання яких передбачено Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» або нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, включаючи оплату послуг торговців цінними паперами (посередників), витрат на ведення обліку та перереєстрацію прав власності на активи пенсійного фонду;

– оплати інших послуг, надання яких передбачено Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення» і які визначені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Використання пенсійних активів для інших цілей забороняється.

Особа, що здійснює управління активами пенсійного фонду, під час провадження нею такої діяльності не має права:

1) формувати пенсійні активи за рахунок позикових (кредитних) коштів;

2) надавати майнові гарантії, забезпечені пенсійними активами, або будь-які кредити (позики) за рахунок пенсійних активів;

3) укладати угоди купівлі-продажу чи міни пенсійних активів з обов'язковою умовою зворотного викупу;

4) розміщувати на банківських депозитних рахунках у грошових коштах та в ощадних сертифікатах банків більш як 50 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

5) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери одного емітента більш як п'ять відсотків загальної вартості пенсійних активів (крім цінних паперів, погашення й отримання доходу за якими гарантовано Кабінетом Міністрів України, та у випадках, визначених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення»);

6) придбавати чи додатково інвестувати в цінні папери, доходи за котрими гарантовано Кабінетом Міністрів України, більш як 50 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

7) придбавати або додатково інвестувати в цінні папери, доходи за якими гарантовано Радою міністрів Автономної Республіки Крим, та облігації місцевих позик більш як 20 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

8) придбавати чи додатково інвестувати в облігації підприємств, емітентами котрих є резиденти України, більш як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

9) придбавати або додатково інвестувати в акції українських емітентів більш як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

10) придбавати чи додатково інвестувати в цінні папери іноземних емітентів більш як 20 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

11) придбавати або додатково інвестувати в іпотечні облігації більш як 40 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

12) придбавати чи додатково інвестувати в об'єкти нерухомості більш як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

13) придбавати або додатково інвестувати в банківські метали, у тому числі шляхом відкриття поточних і депозитних рахунків в установах банків у банківських металах, більш як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

14) придбавати чи додатково інвестувати в інші активи, що можуть бути оцінені за ринковою вартістю та не заборонені законодавством України, але не зазначені у цій статті, включаючи акції, набуті внаслідок перетворення юридичної особи, корпоративні права якої перебували в активах пенсійного фонду, в акціонерне товариство, більш як 5 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

15) емітувати будь-які боргові цінні папери та похідні цінні папери;

16) придбавати цінні папери, емітентами котрих є особи, визначені в пункті 1 частини третьої статті 47 Закону «Про недержавне пенсійне забезпечення»;

17) розміщувати у зобов'язаннях однієї юридичної особи більш як 10 відсотків загальної вартості пенсійних активів;

18) тримати більш як 10 відсотків цінних паперів (корпоративних праc) одного емітента.

Розміщення пенсійних активів накопичувальної системи пенсійного страхування здійснюється відповідно до нормативів, передбачених статтею 88 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пенсійний контракт є договором між пенсійним фондом та його вкладником, який укладається від імені пенсійного фонду його адміністратором та згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника чи декількох учасників фонду за рахунок пенсійних внесків такого вкладника.

Кожний вкладник фонду може укласти один або кілька пенсійних контрактів з адміністратором (адміністраторами) одного чи кількох пенсійних фондів на користь осіб, визначених Законом України «Про недержавне пенсійне забезпечення».

Вкладник фонду, який є учасником фонду, має право в односторонньому порядку розірвати пенсійний контракт, котрий укладено з ним особисто, або вимагати зміни його умов.

Адміністратор зобов'язаний надати можливість вкладникові та учасникові фонду до укладення пенсійного контракту ознайомитися зі статутом пенсійного фонду, пенсійними схемами, які використовує пенсійний фонд, і проектом пенсійного контракту. Останній укладається у письмовій формі щонайменше у двох примірниках.

Учаснику, котрий не є вкладником, адміністратор повинен надати примірник пенсійного контракту чи його копію, завірену підписом та печаткою уповноваженої особи адміністратора. Разом з примірником (копією) пенсійного контракту адміністратор має надати вкладникові та учасникові фонду:

• пам'ятку з роз'ясненнями основних положень пенсійного контракту;

• копію зазначеної в пенсійному контракті пенсійної схеми;

...