Ринок фінансових послуг
Поняття і класифікація фінансового посередництва. Суть фіскальних послуг на ринку грошей та капіталу. Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні. Нормативно-правове регулювання лізингових відносин. Учасники фінансування будівництва житла.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курс лекций |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 24.11.2017 |
| Размер файла | 1,4 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Довірена особа зобов'язана під час голосування діяти в інтересах кваліфікованого й зваженого управління фінансовою установою. Рішення загальних зборів учасників, прийняті з порушенням вимог, визначених частинами дев'ятою та десятою цієї статті, не мають юридичної сили.
Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, мають право надсилати запити до державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та фізичних осіб з метою отримання від них інформації, необхідної для підтвердження джерел походження коштів, що використовуються для формування статутного (складеного) капіталу фінансової установи або набуття чи збільшення істотної участі в ній, фінансового стану та ділової репутації власників істотної участі (осіб, які претендують на істотну участь) у фінансовій установі. Зазначена інформація подається органу, котрий здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, протягом 10 робочих днів після надходження його запиту.
Набуття істотної участі нерезидентами у фінансовій установі або збільшення її таким чином, що нерезидент буде прямо чи опосередковано мати або контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного (складеного) капіталу такої фінансової установи, здійснюється відповідно до вимог, установлених цією статтею.
Нагляд на консолідованій основі - це нагляд за фінансовими групами з метою забезпечення стабільності фінансової системи та обмеження ризиків, на які наражається фінансова установа внаслідок участі у фінансовій групі, шляхом регулювання, моніторингу й контролю ризиків фінансової групи.
Національний банк України здійснює нагляд на консолідованій основі за банківськими групами відповідно до Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» інших законів України.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, наглядає на консолідованій основі за небанківськими фінансовими групами, переважна діяльність у яких здійснюється фінансовими установами, нагляд за котрими здійснює Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку здійснює нагляд на консолідованій основі за небанківськими фінансовими групами, переважна діяльність у яких здійснюється фінансовими установами, нагляд за котрими здійснює вона.
Діяльність у небанківській фінансовій групі вважається переважною, якщо середньоарифметичне значення активів за останні чотири звітних квартали фінансових установ, нагляд за якими здійснює відповідно Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, або Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, становить 50 і більше відсотків сукупного розміру середньоарифметичних значень активів усіх небанківських фінансових установ, які входять до цієї групи, за цей період.
Державний орган, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, з метою нагляду на консолідованій основі має право визначати в межах фінансової групи підгрупи, які складаються принаймні з двох фінансових установ, та здійснювати за ними нагляд на субконсолідованій основі.
Державний орган, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг, відповідно до розподілу повноважень, передбаченого частиною другою статті 16 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», з метою здійснення нагляду на консолідованій та субконсолідованій основі у своїх нормативно-правових актах має право встановлювати вимоги до фінансової групи, її підгруп щодо:
• наявності ефективної системи корпоративного управління;
• наявності ефективної системи управління ризиками;
• наявності ефективної системи внутрішнього контролю;
• наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхідних для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;
• складання й порядку подання консолідованої та субконсолідованої звітності;
• достатності регулятивного капіталу;
• економічних нормативів;
• лімітів та обмежень щодо певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;
• порядку подання необхідної звітності й інформації.
4.3 Організація, повноваження і порядок діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (НКРРФП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. НКРРФП не може бути учасником фінансових ринків як емітент облігацій внутрішніх та зовнішніх державних позик або здійснювати будь-яку іншу діяльність на фінансових ринках, крім передбаченої Законом «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Комісія як колегіальний орган утворюється у складі голови та шести членів комісії. Голова та члени комісії призначаються на посади й звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу. НКРРФП набуває повноважень з моменту призначення більше половини її загального кількісного складу. Головою та членом НКРРФП можуть бути громадяни України, які мають повну вищу (профільну, економічну або юридичну) освіту, досвід роботи на керівних посадах не менше трьох років упродовж останніх десяти. Голова й члени НКРРФП не можуть бути власниками корпоративних прав фінансових установ. Термін повноважень голови та члена НКРРФП становить шість років. Одна й та ж особа не може бути головою та/або членом НКРРФП більше двох термінів поспіль. Голова й член НКРРФП можуть бути звільнені з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов'язків за станом здоров'я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов'язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами. Повноваження члена НКРРФП припиняються у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім чи оголошення померлим. Не можуть бути підставами для звільнення голови або члена НКРРФП набуття повноважень новообраним Президентом України. Після закінчення строку повноважень голова чи член НКРРФП продовжує виконувати свої обов'язки до призначення відповідно нового голови або члена комісії.
Основною формою роботи НКРРФП як колегіального органу є засідання, які проводяться за рішенням голови комісії. Засідання НКРРФП, є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини її загального кількісного складу.
Рішення НКРРФП уважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального кількісного складу. Голова та члени НКРРФП мають по одному голосу кожний. Положення про НКРРФП затверджується Президентом України.
Гранична чисельність працівників НКРРФП затверджується Президентом України. Штатний розпис НКРРФП затверджується головою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за погодженням з Міністерством фінансів України. Структура НКРРФП затверджується головою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах видатків, передбачених у Державному бюджеті України.
НКРРФП є юридичною особою і має відокремлене майно, що є державною власністю. НКРРФП може створювати та ліквідовувати свої територіальні управління для здійснення повноважень у випадках, передбачених у Положенні про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Територіальні управління не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення, що затверджується НКРРФП.
За рішенням НКРРФП може створюватися Консультаційно-експертна рада, яка є постійно діючим на громадських засадах дорадчим органом, що бере участь в обговоренні проектів документів, які розробляються та/або розглядаються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Склад Консультаційно-експертної ради й положення про неї затверджуються НКРРФП.
Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, очолює голова, якого призначає та звільняє Президент України.
Голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг:
• керує поточною діяльністю Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, та вирішує всі питання діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, за винятком тих, які належать до компетенції Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, як колегіального органу;
• діє без довіреності від імені Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах, встановлених законодавством України;
• представляє Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у відносинах із державними органами іноземних держав з питань нагляду за діяльністю фінансових установ та міжнародними організаціями;
• видає накази, розпорядження тощо з питань, що належать до його компетенції;
• приймає на роботу і звільняє з роботи працівників Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заохочує їх та накладає дисциплінарні стягнення;
• представляє інтереси комісії у Кабінеті Міністрів України, має право брати участь у засіданнях Кабінету Міністрів України з правом дорадчого голосу;
• подає Президенту України пропозиції щодо призначення на посади та звільнення з посад членів комісії;
• виконує інші функції, необхідні для забезпечення організації роботи й діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Основними завданнями Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є:
• розроблення стратегії й реалізації розвитку та вирішення системних питань функціонування ринків фінансових послуг в Україні;
• здійснення державного регулювання й нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері;
• захист прав споживачів фінансових послуг шляхом застосування у межах своїх повноважень заходів впливу з метою запобігання і припинення порушень законодавства на ринку фінансових послуг;
• узагальнення практики застосування законодавства України з питань фінансових послуг і ринків та розроблення пропозицій щодо їх удосконалення;
• розроблення і затвердження обов'язкових до виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до її компетенції;
• координація діяльності з іншими державними органами;
• запровадження міжнародно визнаних правил розвитку ринків фінансових послуг.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції:
– розробляє і затверджує нормативно-правові акти, обов'язкові до виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, учасниками ринків фінансових послуг, їх об'єднаннями, контролює їх виконання;
– здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ, а у визначених нею випадках - реєстри осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, забезпечує ведення загальнодоступної інформаційної бази даних про фінансові установи та визначає перелік і вимоги до документів, що подаються для внесення інформації до зазначених реєстрів та бази даних;
– видає фінансовим установам відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг відповідні дозволи, а також ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг та затверджує умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії чи дозволу, та порядок контролю за їх додержанням;
– установлює обов'язкові критерії й нормативи достатності капіталу та платоспроможності, ліквідності, прибутковості, якості активів і ризиковості операцій, додержання правил надання фінансових послуг та інші показники і вимоги, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами;
– за погодженням Кабінету Міністрів України встановлює розмір плати за реєстрацію документів та видачу ліцензій (їх дублікатів), а також за реєстрацію осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги;
– надає інформацію за запитами на інформацію, надає висновки про віднесення операцій до фінансових послуг;
– встановлює обмеження на суміщення надання певних видів фінансових послуг;
– здійснює контроль за достовірністю інформації, що надається учасниками ринку фінансових послуг;
– проводить самостійно чи разом з іншими державними органами перевірку діяльності учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг), а також інших юридичних осіб та фізичних осіб, котрі здійснюють діяльність з надання фінансових послуг, для якої законом встановлені вимоги щодо одержання ліцензії та/або реєстрації, без відповідної ліцензії та/або реєстрації;
– у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу й накладає адміністративні стягнення;
– звертається до суду та господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про фінансові послуги;
– надсилає фінансовим установам і саморегулівним організаціям обов'язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів;
– надсилає матеріали в правоохоронні органи стосовно фактів правопорушень, що стали відомі під час проведення перевірок;
– надсилає органам Антимонопольного комітету України матеріали у разі виявлення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
– вимагає скликання зборів учасників фінансової установи;
– здійснює моніторинг руху капіталу в Україну та за її межі через ринки фінансових послуг;
– встановлює вимоги щодо програмного забезпечення й спеціального технічного обладнання фінансових установ, пов'язаного з наданням фінансових послуг;
– встановлює порядок розкриття інформації та складання звітності учасниками ринків фінансових послуг відповідно до законодавства України;
– визначає професійні вимоги до керівників, головних бухгалтерів (осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку, в тому числі на підставі договорів) фінансових установ, і може вимагати звільнення з посад осіб, що не відповідають установленим вимогам для зайняття таких посад, або розірвання відповідних договорів;
– погоджує відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг документи фінансових установ, які визначають вимоги щодо надання фінансових послуг;
– щокварталу розраховує середньозважений показник зміни чистої вартості одиниці пенсійних активів та оприлюднює таку інформацію в установленому ним порядку;
– оприлюднює в установленому ним порядку перелік недержавних пенсійних фондів - суб'єктів другого рівня системи пенсійного забезпечення, яким видана ліцензія на надання послуг у накопичувальній системі пенсійного страхування;
– порушує за погодженням з Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку перед радою недержавного пенсійного фонду - суб'єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення питання щодо заміни особи, котра здійснює управління пенсійними активами накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування такого фонду, у разі, якщо в результаті діяльності такої особи зміна чистої вартості одиниці пенсійних активів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування у пенсійному фонді зменшилася протягом останнього року більш як на 10 відсотків;
– встановлює форму та вимоги до інформації про накопичувальну систему загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яка підлягає оприлюдненню, й визначає порядок її оприлюднення;
– оприлюднює інформацію про страхові організації, котрі здійснюють страхування довічних пенсій за рахунок коштів накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, у тому числі показники, що застосовуються ними для розрахунку довічних пенсій;
– установлює умови та порядок проведення внутрішнього аудиту (контролю) у фінансових установах;
– установлює порядок погодження відповідно до Закону набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі.
Основними напрямами пруденційного нагляду Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є додержання встановлених критеріїв та нормативів щодо:
1) ліквідності;
2) капіталу та платоспроможності;
3) прибутковості;
4) якості активів та ризиковості операцій;
5) якості систем управління та управлінського персоналу;
6) додержання правил надання фінансових послуг.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами:
1) страхової діяльності;
2) діяльності з надання послуг накопичувального пенсійного забезпечення;
3) надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів;
4) діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.
4.4 Умови створення та діяльності фінансових установ
Юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до Державного реєстру фінансових установ. У разі, якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо:
• облікова і реєструюча системи відповідають вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;
• внутрішні правила фінансової установи узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання й нагляд за ринками фінансових послуг;
• професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають установленим законом вимогам.
Фінансові установи можуть створюватися у будь-якій організаційно-правовій формі, якщо закони з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг не містять спеціальних правил та обмежень. Закони України з питань регулювання діяльності господарських товариств і юридичних осіб інших організаційно-правових форм застосовуються до фінансових установ з урахуванням особливостей, визначених Законом «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Корпоративне управління у фінансових установах здійснюється відповідно до законів з питань діяльності господарських товариств з урахуванням вимог Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» й інших законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг.
Мінімальний розмір капіталу фінансових установ, необхідний для їх заснування, та загальні вимоги до регулятивного капіталу, потрібного для їх функціонування, визначаються законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. При створенні фінансової установи або у разі збільшення розміру зареєстрованого статутного (складеного) капіталу останній повинен бути сплачений у грошовій формі та розміщений на банківських рахунках комерційних банків, які є юридичними особами за законодавством України, якщо інше не передбачено законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Продаж та придбання частки у статутному (складеному) капіталі здійснюються на умовах, установлених законодавством України.
Вимоги щодо джерел походження коштів, за рахунок яких формується статутний (складений) капітал фінансової установи, встановлюються законом. Юридична чи фізична особа, котра має намір набути істотної участі у фінансовій установі (крім корпоративного інвестиційного фонду) або збільшити її таким чином, що зазначена особа буде прямо чи опосередковано володіти чи контролювати 10, 25, 50 і 75 відсотків статутного (складеного) капіталу такої фінансової установи або права голосу придбаних акцій (часток) в органах фінансової установи, зобов'язана отримати письмове погодження органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Для отримання такого погодження відповідна юридична чи фізична особа (заявник) подає органу, котрий здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, інформацію, передбачену нормативно-правовими актами зазначеного органу, зокрема про власний фінансовий стан та ділову репутацію, а також про структуру власності (для юридичної особи). Фінансовим станом заявника є сукупність показників, що відображають його реальні й потенційні фінансові можливості, у тому числі рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості, забезпеченості власними оборотними коштами (власним капіталом) та їх ефективного використання, а також оцінка здатності заявника у майбутньому надавати в разі потреби додаткову фінансову підтримку фінансовій установі.
Порядок реорганізації й ліквідації фінансових установ.
Реорганізація та ліквідація фінансових установ відбуваються з додержанням вимог відповідних законів України й нормативно-правових актів державних органів з питань регулювання діяльності фінансових установ і ринків фінансових послуг.
Внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи, яка є фінансовою установою, здійснюється на підставі витягу про її виключення з державного реєстру фінансових установ за формою, встановленою відповідним органом державного регулювання ринків фінансових послуг, та інших документів, перелік котрих установлений законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Документи, які подаються органу ліцензування для одержання ліцензії
Особа, яка має намір провадити певний вид господарської діяльності з надання фінансових послуг, що ліцензується, особисто або через уповноважений нею орган чи особу звертається до Національної комісії, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.
У заяві про видачу ліцензії повинні міститися відомості про особу заявника (найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, ідентифікаційний код). У разі наявності у заявника філій, інших відокремлених підрозділів, які провадитимуть господарську діяльність на підставі отриманої ліцензії, у заяві зазначається їх місцезнаходження. До заяви про видачу ліцензії або дозволу додаються документи, вимоги до переліку та змісту котрих установлені законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, а до заяви про видачу ліцензії на провадження діяльності з надання фінансових послуг, зазначених у пунктах 3 і 4 частини першої статті 34 Закону «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» - також документи, вимоги до переліку й змісту яких встановлені нормативно-правовими актами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Заява про видачу ліцензії та документи, котрі додаються до неї, приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття документів органом ліцензування й підписом відповідальної особи.
Законами України з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг можуть встановлюватися додаткові вимоги щодо переліку та змісту документів, необхідних для отримання відповідної ліцензії.
Про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду заявника повідомляють у письмовій формі із зазначенням підстав залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду у строки, передбачені для видачі ліцензії. Після усунення причин, що були підставою для винесення рішення про залишення заяви про видачу ліцензії без розгляду, заявник може повторно подати заяву про видачу ліцензії, яка розглядається в порядку, встановленому Законом «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
У разі анулювання ліцензії на надання послуг у системі накопичувального пенсійного забезпечення недержавний пенсійний фонд - суб'єкт другого рівня системи пенсійного забезпечення може подати органу ліцензування не раніше ніж через три роки з дати анулювання такої ліцензії нову заяву про її видачу. Разом із заявою про видачу нової ліцензії на надання послуг має бути подано документи, які підтверджують усунення причин анулювання попередньої ліцензії.
Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, здійснює нагляд за діяльністю відповідних фінансових установ, приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж тридцять календарних днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, які додаються до заяви, якщо законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності.
У разі, коли надіслано запит щодо підтвердження достовірності поданих для отримання ліцензії документів чи виникла потреба у проведенні перевірки таких документів іншим способом, зазначений строк може бути продовжений головою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, але не більш як на 30 робочих днів.
Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.
Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:
• недостовірність даних у документах, поданих заявником, для отримання ліцензії;
• невідповідність заявника згідно з поданими документами ліцензійним умовам, установленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії.
У разі відмови у видачі ліцензії на підставі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії не раніше ніж через три місяці з дати прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії. У разі відмови у видачі ліцензії на підставі невідповідності заявника ліцензійним умовам, установленим для виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про видачу ліцензії, суб'єкт господарювання може подати до органу ліцензування нову заяву про видачу ліцензії після усунення причин, що стали підставою для відмови у видачі ліцензії.
Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення.
4.5 Саморегулювання ринку фінансових послуг
Фінансові установи мають право на добровільних засадах об'єднувати свою діяльність, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України та вимогам законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг. Правовий статус, види, порядок створення, правовий режим функціонування та припинення діяльності об'єднань визначаються згідно із законами України.
Об'єднання фінансових установ набуває статусу юридичної особи з дня його державної реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
Об'єднання фінансових установ набуває статусу саморегулівної організації після внесення запису про неї до відповідного реєстру, який ведеться державними органами з питань регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг у межах їх компетенції.
Саморегулівні організації в межах делегованих їм повноважень здійснюють регуляторну діяльність з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
Саморегулівна організація - неприбуткове об'єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг і якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення й упровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг. Законами України з питань регулювання ринків фінансових послуг можуть бути передбачені додаткові повноваження, які можуть делегуватися саморегулівним організаціям.
Регулювання фондового ринку здійснює держава та саморегулівні організації.
Об'єднання професійних учасників фондового ринку набуває статусу саморегулівної організації (далі - СРО) за певним видом професійної діяльності на фондовому ринку з дня надання йому статусу СРО Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок надання об'єднанню професійних учасників ринку цінних паперів статусу СРО й позбавлення такого статусу встановлюється Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку з урахуванням вимог Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». Одне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів може набути статус СРО за декількома видами професійної діяльності на фондовому ринку за умови дотримання вимог частини третьої цієї статті. Набуття об'єднанням статусу СРО професійних учасників фондового ринку, вступ до нього професійних учасників фондового ринку, прийняття правил, положень й інших документів СРО професійних учасників фондового ринку та внесення змін до них не належать до узгоджених дій суб'єктів господарювання.
Після надання об'єднанню професійних учасників фондового ринку статусу СРО за певним видом професійної діяльності на ринку цінних паперів професійні учасники фондового ринку, які є членами інших професійних об'єднань, зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за цим видом професійної діяльності, повинні у тримісячний строк стати членами такої СРО та бути її членами протягом усього строку наявності в неї статусу СРО.
Для набуття статусу СРО об'єднання професійних учасників фондового ринку повинно подати до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку необхідні документи та відповідати таким вимогам:
• об'єднувати більше 75 відсотків професійних учасників фондового ринку за одним з видів професійної діяльності, визначених цим Законом;
• мати затверджені внутрішні документи СРО (внутрішні правила СРО, Правила (стандарти) професійної діяльності на фондовому ринку, інші внутрішні документи СРО) для реалізації визначених статутом об'єднання функцій;
• керівник і заступники керівника виконавчого органу СРО, керівники структурних підрозділів СРО не можуть перебувати у трудових відносинах із членами СРО та прямо або опосередковано бути пов'язаними відносинами контролю з членами СРО, мати судимість за корисливі чи посадові злочини, не зняту або не погашену в установленому законом порядку, й повинні мати стаж роботи на фондовому ринку не менше п'яти років.
Вимоги щодо приміщень СРО, технічного та програмного забезпечення, кваліфікаційні вимоги до керівників СРО, вимоги до розміру активів СРО встановлюються нормативно-правовими актами Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.
За результатами розгляду поданих об'єднанням документів Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку своїм рішенням надає об'єднанню професійних учасників ринку цінних паперів статус СРО й видає відповідне свідоцтво про надання статусу саморегулівної організації професійних учасників фондового ринку (далі - свідоцтво СРО), строк дії якого встановлюється рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і не може бути меншим п'яти років, або своїм вмотивованим рішенням відмовляє в наданні статусу СРО.
Підставою для відмови в наданні статусу СРО є:
• відсутність документів, визначених законодавством, необхідних для реєстрації об'єднання як СРО;
• невідповідність поданих документів та даних, які вони містять, вимогам законодавства;
• невиконання вимог частини третьої статті 48 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
Після усунення порушення/порушень, що були підставою для прийняття рішення Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку про відмову в наданні об'єднанню статусу СРО, таке об'єднання має право повторно подати документи, визначені законодавством, для набуття статусу СРО.
Позбавлення статусу СРО здійснюється за рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку у таких випадках:
– на підставі заяви СРО про скасування комісією свідоцтва СРО;
– невиконання СРО рішень комісії, постанов уповноважених осіб комісії;
– установлення комісією факту невідповідності СРО вимогам, встановленим статтею 48 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок».
Об'єднання професійних учасників фондового ринку, включаючи об'єднання, що набуло статусу СРО, має такі повноваження:
• упровадження норм професійної етики у практичній діяльності учасників об'єднання;
• розроблення і затвердження методичних рекомендацій щодо провадження відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку;
• упровадження ефективних механізмів розв'язання спорів, пов'язаних з професійною діяльністю учасників об'єднання;
• моніторинг дотримання Статуту та внутрішніх документів об'єднання його учасниками.
СРО, крім повноважень, зазначених вище, додатково має такі повноваження:
• розроблення і затвердження обов'язкових для виконання членами СРО Правил (стандартів) провадження відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку, за винятком тих Правил (стандартів), які прямо встановлені законом;
• розроблення заходів, спрямованих на запобігання порушенням членами СРО норм законодавства та внутрішніх документів СРО, у тому числі при припиненні ними своєї професійної діяльності;
• застосування заходів дисциплінарного впливу до членів СРО у разі виявлення порушень Статуту СРО, внутрішніх документів СРО.
Об'єднання професійних учасників фондового ринку (включаючи СРО) можуть виконувати інші повноваження, передбачені законом та Статутом такого об'єднання, якщо передбачені в ньому повноваження не суперечать вимогам законодавства, а СРО може додатково виконувати також і повноваження, передбачені у відповідному рішенні Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про делегування повноважень з регулювання фондового ринку, прийнятому відповідно до частини п'ятої статті 48 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок». СРО несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання покладених на неї повноважень у встановленому законодавством порядку. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може делегувати СРО повноваження з регулювання фондового ринку, визначені законами України, в установленому нею порядку за заявою цієї СРО.
У місячний строк після отримання заяви від СРО Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку приймає рішення про делегування або відмову в делегуванні СРО повноважень. У рішенні про делегування СРО повноважень зазначаються:
• найменування СРО, якій делегуються повноваження;
• повноваження, котрі делегуються;
• строк, на який делегуються повноваження, котрий не може бути більшим, ніж строк чинності свідоцтва СРО;
• порядок державного контролю за здійсненням делегованих повноважень.
Рішення про делегування СРО повноважень підлягає державній реєстрації в Міністерстві юстиції України як нормативно-правовий акт та оприлюдненню відповідно до законодавства.
питання для самоконтролю
1. Розкрийте сутність державного регулювання ринку фінансових послуг.
2. З якою метою здійснюється державне регулювання ринків фінансових послуг в Україні?
3. Визначте напрями державного регулювання ринків фінансових послуг за його сегментами.
4. Назвіть та дайте характеристику методам цілеспрямованого впливу держави на ринок фінансових послуг.
5. За яких умов орган, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг, відмовляє у видачі письмового погодження набуття або збільшення істотної участі у фінансовій установі?
6. У чому полягає нагляд на консолідованій основі?
7. Розкрийте особливості організації Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
8. Визначте повноваження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
9. Розкрийте порядок діяльності Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
10. Які повноваження має голова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг?
11. Назвіть основні завдання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
12. Визначте основні напрями пруденційного нагляду національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
13. З'ясуйте, за яких умов фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг.
14. Розкрийте порядок реорганізації фінансових установ.
15. Які документи подаються органу ліцензування для одержання ліцензії фінансовою установою?
16. Назвіть, на підставі чого може бути відмовлено у видачі ліцензії фінансовій установі.
17. Дайте визначення поняття «саморегулівна організація» (СРО) та схарактеризуйте особливості її створення.
18. Яким вимогам повинне відповідати об'єднання професійних учасників фондового ринку для набуття статусу СРО?
19. Що слугує підставою для відмови в наданні статусу СРО?
20. Розкрийте повноваження об'єднання професійних учасників фондового ринку, включаючи об'єднання, що набуло статусу СРО.
Рекомендована література
1. Розпорядження Нацкомфінпослуг «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року
2. Криховецька З.М. Ринок фінансових послуг: навчальний посібник / З.М. Криховецька. - Івано-Франківськ, ПП Бойчук, 2012. - 194 с.
3. Сич Є.М. Ринок фінансових послуг: навч. посіб. / Є.М. Сич. - К., 2012. - 428 с.
4. Шкварчук Л.О. Фінансовий ринок: [навч. посібник] / О.Л. Шкварчук. - К.: Знання, 2013. - 382 с.
5. Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: навчальний посібник / В.П. Ходаківська, О.Д. Данілов. - К.: ЦУЛ, 2009. - 392 с.
МОДУЛЬ 2. ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ РИНКІВ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
ТЕМА 5. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА РИНКУ ГРОШЕЙ
Ключові терміни та поняття: грошовий ринок, ринок банківських кредитів, готівкові розрахунки, безготівкові розрахунки, платіжні інструменти, платіжні системи, електронні платіжні системи, держатель електронного платіжного засобу, металевий рахунок, дорогоцінні метали.
5.1 Структура і суть грошового ринку
Головною метою грошово-кредитної політики України є забезпечення стабільності грошової одиниці. Для її реалізації Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Це передбачає збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання у середньостроковій перспективі (від 3 до 5 років) низьких, стабільних темпів інфляції, забезпечення цінової передбачуваності у здійсненні довгострокового планування та прийнятті управлінських рішень щодо економічного та соціального розвитку. Завданням грошово-кредитної політики у середньостроковій перспективі є зниження темпів інфляції.
Грошовий ринок - частина ринку позикових капіталів, де здійснюються переважно короткострокові (від одного дня до одного року) депозитно-позикові операції, що обслуговують головним чином рух оборотного капіталу фірм, короткострокових ресурсів банків, установ, держави і приватних осіб.
Основними позичальниками є підприємства, кредитно-фінансові інститути, держава, населення. Грошовий ринок - важливий об'єкт державного регулювання. Держава використовує його ресурси для фінансування своїх видатків і покриття бюджетного дефіциту.
Грошовому ринку властиві такі елементи, як попит, який має форму попиту на позики; пропозиція - форму пропозиції позик; ціна - форму відсотка на позичені кошти, що визначається споживчою вартістю позичених грошей. На грошовому ринку розрізняють види відсотків: облігаційний, банківський, обліковий.
Сегментація ринку здійснюється за критеріями: за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців; за інституційними ознаками грошових потоків; за економічним призначенням грошових коштів, які купуються на ринку.
За видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців, у грошовому ринку можна виділити три сегменти: ринок позичкових зобов'язань, ринок цінних паперів, валютний ринок (рис. 5.1).
Внутрішній зв'язок між цими ринками полягає у тому, що грошові кошти можуть легко переміщатися з одного ринку на інший, одні й ті ж суб'єкти можуть здійснювати операції одночасно чи поперемінно на кожному з них.
За інституційними ознаками грошових потоків можна виділити такі сектори грошового ринку: фондовий ринок; ринок банківських кредитів; ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ.
На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського позичкового капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей. Інституційними органами, що здійснюють регулювання фондового ринку, є фондові біржі.
Ринок банківських кредитів та ринок послуг небанківських фінансово-кредитних установ розглянуто в темі 3.
Рис. 5.1. Сегменти грошового ринку за видами інструментів
За економічним призначенням купівлі грошей грошовий ринок поділяють на два сектори: ринок грошей; ринок капіталів.
На ринку грошей купуються грошові кошти на короткий термін (до одного року). Класичними операціями грошового ринку є операції з міжбанківського кредитування, з обліку комерційних векселів, операції на вторинному ринку з короткостроковими державними зобов'язаннями, короткострокові вклади фінансово-кредитних інституцій у комерційних банках та кредити банків цим інституціям тощо. На зміни попиту і пропозиції на ринку грошей у першу чергу впливають зміни в економіці та фінансовій сфері, що призводить до зміни під їх впливом процента як ціни грошей. Процент є найбільш реальним індикатором кон'юнктури грошового ринку і слугує базою формування процентної політики в країні.
На ринку капіталів купуються грошові кошти на більш тривалий термін (більше одного року). Ці кошти використовуються для збільшення маси основного й оборотного капіталів, зайнятих в обороті позичальників.
Класичними операціями ринку капіталів є операції з фондовими інструментами. Особливістю ринку капіталів є те, що попит і пропозиція на ньому є менш рухливими, рівень процентної ставки залишається більш стабільним.
Поділ грошового ринку на ринок грошей і ринок капіталів є умовним, оскільки запозичення грошей на строк до одного року може призвести до збільшення в обороті позичальника капіталу. Однак навіть умовне розмежування цих ринків має важливе практичне значення для їх функціонування, оскільки дає можливість їх суб'єктам здійснювати свою діяльність більш цілеспрямовано й ефективно.
Функціонування грошового ринку у вузькому розумінні ґрунтується на забезпеченні юридичних і фізичних осіб грошима як засобом обігу, а точніше, обміну.
Головне призначення грошового ринку полягає у забезпеченні збалансованості грошової маси з вартісною оцінкою товарів і послуг - грошей в обігу має бути саме стільки, скільки їх необхідно.
Основне завдання в організації функціонування цього ринку полягає у забезпеченні оптимальної структури грошової маси та її кругообігу.
5.2 Характеристика фінансових послуг на грошовому ринку
Фінансові послуги на грошовому ринку пов'язані із забезпеченням грошового обігу. Основними послугами на вказаному сегменті ринку є організація й проведення розрахунків, забезпечення електронного обігу грошей (послуги електронних платіжних систем), послуги, пов'язані із здійсненням операцій з дорогоцінними металами.
Суб'єктами ринку, які формують пропозицію фінансових послуг, виступають банки й небанківські фінансові інститути, як споживачі - фізичні та юридичні особи, державні органи, резиденти та нерезиденти, діяльність яких пов'язана з обігом грошових коштів.
Фінансові послуги щодо здійснення грошових розрахунків є системою організації та регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями. Розрахунки поділяються на готівкові й безготівкові.
Готівкові розрахунки - це платежі готівкою фізичних та юридичних осіб за реалізовану продукцію, виконані роботи, надані послуги і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Для здійснення банківської діяльності банки відкривають і ведуть кореспондентські рахунки у Національному банку України та інших банках в Україні й за її межами, банківські рахунки для фізичних та юридичних осіб у гривнях й іноземній валюті.
Банківські розрахунки здійснюються у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України.
Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.
Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові й кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.
Платіжні інструменти мають бути оформлені належним чином і містити інформацію про їх емітента, платіжну систему, в якій вони використовуються, правові підстави здійснення розрахункової операції та, як правило, держателя платіжного інструмента та отримувача коштів, дату валютування, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення банком розрахункової операції, що цілком відповідають інструкціям власника рахунку або іншого передбаченого законодавством ініціатора розрахункової операції.
При виконанні розрахункової операції банк перевіряє достовірність та формальну відповідність документа.
Для забезпечення організації готівкового грошового обігу Національний банк здійснює:
– виготовлення та зберігання банкнот і монет;
– створення резервних фондів банкнот та монет;
– установлення номіналів, систем захисту, платіжних ознак і дизайну банкнот та монет, а також обмежень щодо використання систем захисту, платіжних ознак і відтворення елементів дизайну банкнот та монет;
– установлення порядку заміни пошкоджених банкнот і монет;
– установлення правил випуску в обіг, обробки, зберігання, інкасації, перевезення, вилучення з обігу та знищення готівки;
– визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій;
– визначення вимог стосовно технічного стану й організації охорони приміщень банківських установ.
Виключне право введення в обіг (емісія) гривні та розмінної монети, організація їх обігу й вилучення з обігу належить Національному банку. Готівка знаходиться в обігу у вигляді грошових знаків - банкнот (паперових) і монет (металевих). Загальна сума введених в обіг банкнот та монет зазначається в рахунках Національного банку як його пасив.
Банкноти і монети є безумовними зобов'язаннями Національного банку й забезпечуються всіма його активами.
Безготівкові розрахунки являють собою розрахунки, що здійснюються шляхом перерахування грошових сум за рахунками фінансово-кредитних установ без участі готівки.
Існує велика різноманітність видів і форм безготівкових розрахунків. Це такі, як міждержавні розрахунки, міжбанківські розрахунки та розрахунки юридичних і фізичних осіб. Головна особливість безготівкового обороту полягає у використанні спеціальної організаційної форми здійснення самого акту платежу.
У процесі безготівкових перерахувань клієнти банків України використовують такі форми розрахунків, які різняться за характером розрахункових документів та порядком документообігу:
1) розрахунки платіжними дорученнями;
2) розрахунки платіжними вимогами;
3) розрахунки вимогами-дорученнями;
4) розрахунки чеками;
5) акредитивна форма розрахунків;
6) вексельні розрахунки;
7) розрахунки інкасовими дорученнями.
Організація безготівкового грошового обороту органічно пов'язана з регулюванням готівкового обігу: лімітування залишків у касах; зберігання основної маси грошей юридичними особами на рахунку в банку. Ще одна форма прояву органічного зв'язку безготівкового і готівкового обороту - можливість використання розрахункових документів як для перерахування коштів за рахунками, так і для безпосереднього здійснення платежу.
Банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні (депозитні), поточні та кореспондентські рахунки.
Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів, які передаються клієнтом банку в управління на встановлений строк та під визначений процент (дохід) відповідно до умов договору.
Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів.
...Подобные документы
Сутність та особливості фінансових послуг. Фондовий ринок як складова ринку фінансових послуг. Державна підтримка та сприяння розвитку підприємництва у сфері надання фінансових послуг в Україні та за кордоном. Перспективи розвитку ринку фінансових послуг.
курсовая работа [75,5 K], добавлен 15.10.2014Характеристика ринку фінансових послуг, на якому відбувається обмін фінансовими ресурсами, надання кредиту та мобілізація капіталу. Дослідження і розгляд ефективності та координації діяльності державного регулювання та нагляду за ринком фінансових послуг.
презентация [387,9 K], добавлен 18.12.2011Характеристика, структура та учасники фондового ринку. Його нормативно-правове регулювання, національні особливості формування, сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку в Україні. Види цінних паперів. Аналіз функціонування фондових бірж світу.
курсовая работа [755,7 K], добавлен 23.10.2014Теоретичні аспекти фінансування будівництва житла через фонди фінансування будівництва. Аналіз фінансового забезпечення житлового будівництва та механізмів залучення недержавних коштів для його фінансування. Нагляд та регулювання діяльності ФФБ в Україні.
контрольная работа [101,2 K], добавлен 28.11.2015Сутність і класифікація ринку лізингових послуг України, правове регулювання. Динаміка основних показників конкурентного рейтингу і сегментації лізингових компаній за період 2007-2011 рр., порівняння привабливості банківського і лізингового кредитування.
курсовая работа [4,2 M], добавлен 21.06.2012Економічна характеристика діяльності "Харківобленерго". Дослідження кредитоспроможності підприємства. Аналіз ринку кредитних послуг та побудова графіку платежів. Ринок лізингових операцій та депозитних пропозицій. Оцінка доцільності факторингових послуг.
курсовая работа [39,7 K], добавлен 14.04.2014Види фінансових послуг, особливості укладання договору про їх надання. Умови створення та діяльності фінансових установ. Державне регулювання ринків фінансових послуг. Характеристика органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
курсовая работа [87,4 K], добавлен 21.04.2015Валютний ринок, його класифікація, суть та структура. Його нормативно-правове регулювання. Проблеми функціонування, шляхи подолання та перспективи розвитку валютного ринку. Організація валютних розрахунків. Валютний ринок як місце функціонування валюти.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 04.03.2010Визначення поняття і дослідження класифікації фінансових послуг на ринку коштовних паперів. Основні напрями розвитку і загальна характеристика фінансових послуг на ринку коштовних паперів: андерайтінг, дейтрейдінг, брокерська і ділерська діяльність.
контрольная работа [28,9 K], добавлен 29.08.2011Світовий ринок фінансових послуг. Чинники глобалізації світових фінансів. Наслідки фінансової глобалізації. Ринок фінансових послуг України. Перспективи розвитку ринку фінансових послуг України та його інтеграції у світовий фінансовий простір.
курсовая работа [68,4 K], добавлен 18.03.2007Визначення ролі дeржави у рeгулюванні діяльності фінансового ринку. Розгляд функцій, завдань та організаційної структури Національного банку України, відповідних комісій з цінних папeрів та фондового ринку, Дeржавної служби фінансового моніторингу.
реферат [2,4 M], добавлен 30.03.2014Види грошей. Грошові агрегати. Еволюція грошей у xx столітті. Значення вивчення грошей для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Необхідність грошей для функціонування економіки. Вплив їх на ринок товарів і послуг.
курсовая работа [24,7 K], добавлен 11.07.2007Засади функціонування ринку фінансових послуг, система оподаткування суб’єктів. Аналіз рівня оподаткування результатів діяльності комерційного банку. Шляхи оптимізації співвідношення кредитного ризику, акціонерної прибутковості та рівня оподаткування.
дипломная работа [155,2 K], добавлен 20.06.2012Лізинг - важлива складова державної стратегії розвитку країни. Лізинг як вид фінансування, що використовується у процесі управління поточними активами компанії. Переваги лізингу та особливості його застосування. Аналіз ринку лізингових послуг в Україні.
реферат [57,4 K], добавлен 10.02.2015Сутність і класифікація фінансових інструментів. Проблеми становлення ринку фінансових інструментів. Шляхи та перспективи розвитку фінансових інструментів в Україні. Стратегія впровадження новітніх фінансових інструментів на ринках капіталу України.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 05.11.2014Ліцензування діяльності фінансових установ: визначення термінів "ліцензія", "ліцензування", законодавче регулювання системи ліцензування. Мета, шляхи здійснення та органи державного регулювання ринків фінансових послуг, Національний банк України.
контрольная работа [105,9 K], добавлен 28.12.2008Основні складники фінансового ринку - ринок грошей та ринок капіталів, основною складовою якого є ринок цінних паперів. Розвиток законодавства та державного регулювання фондового ринку та ринку грошей в США, Німеччині, Великобританії та Франції.
курсовая работа [67,8 K], добавлен 06.02.2010Сутність і складові фінансового ринку. Характеристика його функцій та механізм. Структура ринку фінансових ресурсів. Суб'єкти фінансового ринку та їх функції та класифікація. Інститути інфраструктури фінансового ринку. Класифікація фінансових ринків.
курсовая работа [74,1 K], добавлен 15.10.2008Поняття та структура валютного ринку, методи валютного регулювання. Аналіз функціонування валютного ринку в Україні: оцінка попиту і пропозиції; динаміка валютного курсу. Вдосконалення валютного законодавства, його вплив на розвиток фінансового ринку.
курсовая работа [261,2 K], добавлен 19.04.2014Роль кредиту в становленні ринкової економіки України. Аналіз ринку лізингових послуг, сучасний стан та перспективи його розвитку. Шляхи державного регулювання фінансового лізингу. Валютний курс: основи його формування та критерії регулювання банком.
контрольная работа [23,7 K], добавлен 24.01.2012
