Ринок фінансових послуг

Основним видом діяльності ломбардів як учасників ринку фінансових послуг є надання миттєвих та короткострокових позик на власний ризик під заставу майна споживачів цих послуг. Ломбарди залишаються одним із найбільш консервативних і стабільних фінансових інститутів для фізичних осіб, оскільки вони орієнтовані на видачу невеликих і короткострокових кредитів. Середня сума ломбардного кредиту коливається в межах 300 - 650 грн, а середній строк кредиту - 10 - 12 днів. Процентні ставки коливаються від 0,3 до 1% у день. Ломбард може надавати послуги самостійно або через мережу відокремлених підрозділів.

Для набуття статусу фінансової установи ломбард має бути створений у відповідній організаційно-правовій формі згідно з вимогами законодавства. Організаційно-правовою формою ломбарду може бути повне товариство або державне чи комунальне підприємство. Повне та скорочене найменування ломбарду повинне містити слово «ломбард», посилання на його організаційно-правову форму й інші відомості згідно з вимогами до найменування юридичних осіб, установленими законодавством. Регулювання діяльності ломбардів, нагляд і контроль за їх діяльністю здійснює Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

Національна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України вносить інформацію про ломбард до Реєстру та видає йому свідоцтво в разі дотримання ломбардом-заявником таких обов'язкових умов:

• наявності сформованого відповідно до вимог законодавства та установчих документів статутного капіталу;

• наявності власного капіталу в розмірі не менше ніж 200 тис. грн;

• відповідності керівника та головного бухгалтера ломбарду професійним вимогам до керівників і головних бухгалтерів фінансових установ, затвердженим розпорядженням Національної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 13 липня 2004 р. № 1590;

• наявності приміщення (на правах власності або користування) площею не менше ніж 5 квадратних метрів та спеціального місця зберігання;

• наявності правил або положень, що регламентують діяльність ломбарду й відповідають вимогам законодавства;

• наявності облікової та реєструючої систем, що забезпечують належний облік фінансових послуг і пов'язаних з ними фінансово-господарських операцій.

Відповідно до Положення про порядок внесення інформації про ломбарди до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України 18 грудня 2003 р. № 170, ломбард має право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг через свої відокремлені підрозділи за умови внесення інформації про них до реєстру та дотримання ломбардом і його відокремленими підрозділами вимог законодавства щодо діяльності на ринках фінансових послуг з надання фінансових кредитів та супутніх ломбардних послуг. Для кожного відокремленого підрозділу ломбард має затвердити положення про відокремлений підрозділ, яке має відповідати вимогам законодавства.

Крім відомостей, передбачених законодавством, в установчих документах ломбарду повинні зазначатися порядок створення його відокремлених підрозділів та їх повноваження і порядок формування й використання резервного та інших фондів ломбарду. Перелік обов'язкових внутрішніх положень і правил, що регламентують ломбардну діяльність, та вимоги до них установлюється Національною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Для надання фінансових послуг ломбард повинен відповідати таким вимогам:

• діяльність ломбарду має відповідати вимогам законодавства про фінансові послуги;

• повинен бути внесений до Державного реєстру фінансових установ;

• у разі необхідності мати ліцензію на надання певних видів фінансових послуг;

• мати внутрішні правила або положення, що регламентують надання ломбардом фінансових та супутніх послуг, затверджених у встановленому порядку;

• установчі документи ломбарду повинні відповідати вимогам законодавства й містити вичерпний перелік видів фінансових послуг та супутніх послуг, які надає ломбард;

• у повному найменуванні ломбарду повинно міститься слово «ломбард»;

• не здійснювати будь-якої іншої підприємницької діяльності, крім тієї, що передбачена законодавством для ломбардів;

• мати власну облікову та реєструючу систему, що відповідає вимогам, установленим цим Положенням про порядок надання фінансових послуг ломбардами;

• у своїй діяльності дотримуватися вимог чинного законодавства, зокрема про захист прав споживачів;

• ломбард зобов'язаний формувати резервний фонд відповідно до статті 14 Закону України «Про господарські товариства» (1576-12) та страховий резерв відповідно до статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

• мати власний капітал у розмірі не менше 200 тисяч гривень.

Державне регулювання і нагляд за діяльністю ломбардів здійснює Уповноважений орган згідно із законодавством про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, а також інші державні органи відповідно до їх повноважень.

Ломбард провадить діяльність згідно з правилами ломбардної діяльності, які повинні містити:

1) граничні суми та строки фінансових кредитів, що надаються ломбардом;

2) граничні розміри річних процентних ставок за фінансовими кредитами, які надаються ломбардом;

3) граничні розміри плати за зберігання ломбардом майна;

4) права, обов'язки й відповідальність ломбарду та його клієнтів;

5) порядок створення та використання резервного фонду та інших фондів ломбардів, зокрема розміри відрахувань до них.

Правила ломбардної діяльності можуть містити також інші умови й повинні бути доступні для ознайомлення клієнтів ломбарду і розміщуватися на видному місці у приміщеннях ломбарду та його відокремлених підрозділів.

До фінансових послуг ломбарду належать:

• надання фінансових кредитів за рахунок власних коштів;

• надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.

До супутніх послуг ломбарду, якщо інше не встановлено законом, належать:

• оцінка заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору;

• надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави на підставі агентського договору зі страховою компанією;

• реалізація заставленого майна відповідно до чинного законодавства та/або умов договору.

Діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

В Україні зростають загальні обсяги кредитування на ринку ломбардних послуг. Склалася ситуація, коли величезний сегмент ринку фінансових послуг, який займають ломбарди, практично не регулюється на законодавчому рівні. Станом на 01.01.2015 в Україні зареєстровано 477 ломбардів та понад 4,5 тисяч їх відокремлених підрозділів, активи яких, за підсумками 2014 року, складають 1710,3 мільйона гривень, що і визначає необхідність прийняття акта з метою врегулювання на рівні спеціального закону засад створення ломбардів та їх діяльності в Україні. З метою постійної координації діяльності, а також захисту своїх інтересів ломбардами створено Всеукраїнську асоціацію ломбардів, яка має статус саморегулівної організації на ринку фінансових послуг.

Верховна Рада ухвалила в першому читанні законопроект №3433 «Про ломбарди і ломбардну діяльність». У проекті запропоновано визначити організаційні, правові та економічні засади утворення й діяльності ломбардів і державного регулювання та нагляду у цій сфері. Метою Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності ломбардів в Україні, створення належного конкурентного середовища на ринку послуг ломбардів та забезпечення захисту законних інтересів споживачів таких послуг.

7.4 Факторингові компанії

На національному фінансовому ринку в окремі фінансово-кредитні інститути виділяються і факторингові компанії. Вони достроково сплачують дебіторську заборгованість своїх клієнтів, надаючи останнім можливість укладати вільні фінансові ресурси у прибуткові проекти.

Перевагами діяльності факторингових компаній на ринку фінансових послуг є надання можливості суб'єктами господарювання достроково отримати вільні фінансові ресурси, прискорити оборот грошових коштів та підвищити ефективність їх використання.

Факторинг - процес перепоступки факторинговій компанії не оплачених боргових вимог (рахунків-фактур ) у поєднанні з елементами фінансового, бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника.

Доцільність використання факторингу зумовлена потребою:

• зменшення дебіторської заборгованості;

• прискорення обігу коштів у розрахунках;

• зниження рівня неплатежів;

• фінансування розвитку виробництва.

Суб'єктами факторингової операції є:

– фактор-банк, факторингова фінансова установа або фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції;

– клієнт (постачальник) - фізична чи юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, котра отримує факторингові послуги;

– позичальник (покупець, боржник) - підприємство, що купує товар або послугу на умовах комерційного кредиту.

Класифікація факторингу може бути здійснена за такими ознаками:

за місцем проведення (резидентністю):

- внутрішній, коли постачальник, клієнт і фактор є резидентами;

- міжнародний, коли один з учасників операції - нерезидент. Міжнародний факторинг у свою чергу поділяють на класичний (опосередкований) і прямий (експортний або імпортний);

за участю боржника в угоді:

- відкритий, якщо боржника повідомлено про участь в угоді факторингової компанії, що здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку-фактурі, який підтверджує, що правоспадкоємцем боргу, котрий виникає, є факторингова компанія, з якою укладено договір, і що платіж має здійснюватися на її користь;

- закритий (конфіденційний);

за періодичністю обслуговування:

- регулярний;

- одноразовий;

за способом розрахунків із постачальниками (залежно від зворотності вимоги):

- з правом регресу, тобто з правом зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму;

- без права регресу;

за способом кредитування постачальника:

- у формі попередньої оплати;

- з оплатою вимог на певну дату;

за способом обліку рахунків-фактур факторингових операцій:

- з відкритим обліком рахунків-фактур, коли платники переказують фактору всі платежі, призначені постачальнику;

- агентського типу, коли дисконтуються продажі окремим покупцям, а кредит забезпечується факторинговою компанією з відкриттям спеціальних рахунків для конкретних операцій;

за видом обслуговування операцій:

- простий;

- вексельний, коли розрахунок з постачальником проводиться векселем, а факторингова компанія здійснює облік цих векселів;

за ступенем фінансування:

- без фінансування, коли клієнт, після відвантаження продукції, пред'являє рахунки своєму покупцеві через фактора, завдання якого - одержати платіж на користь клієнта у строки згідно з договором (як правило 30 - 120 днів);

- з фінансуванням, коли факторингова компанія купує у клієнта рахунки-фактури на умовах негайної оплати 80 - 90 % вартості відвантаження, тобто дисконтує рахунки-фактури і таким чином авансує обіговий капітал свого клієнта;

за об'єктом вимоги:

- з платіжними вимогами за товари;

- з платіжними вимогами кредиторів до позичальників;

залежно від вимог постачальника до факторингової компанії:

- відкритий факторинг без права регресу (без права зворотної вимоги про стягнення суми наданого кредиту з постачальника в разі несплати рахунку покупцем);

- повне обслуговування з правом регресу (з правом зворотної вимоги про стягнення суми наданого кредиту з постачальника в разі несплати рахунку покупцем).

Розвиток факторингу має власну історію. Факторингові операції почали активно використовувати замість вексельної форми комерційного кредиту для обслуговування процесу реалізації товарів починаючи з 60-х років XX ст.

Відповідно до українського законодавства здійснення операції перепоступки вимог і переведення боргу передбачено Цивільним кодексом України, законами України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про банки і банківську діяльність».

Так, у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» до банківських послуг належить придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

Відповідно до ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає чи зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, що виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Фактором може бути банк чи інша фінансова установа, котра відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно з Цивільним кодексом України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право котрої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право котрої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові й у цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, котрому повинен бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.

Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, котрий забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.

Послідовність проведення факторингу:

1) укладання товарної угоди між покупцем і продавцем;

2) відвантаження товарів, надання послуг відповідно до укладеної угоди;

3) звернення постачальника товарів (послуг) до фінансової установи із заявою-проханням про укладення договору факторингу;

4) аналіз економічного й фінансового стану юридичної особи - постачальника, перевірка платоспроможності покупця, зазначеного в заявці постачальника, та прийняття рішення про можливість укладання договору;

5) укладення факторингової угоди між постачальником і фінансовою установою про передачу першим свого права стягнення дебіторської заборгованості з покупця новому кредиторові та визначення умов зазначеної юридичної дії;

6) втрата постачальником права вимоги на стягнення дебіторської заборгованості, тобто вибуття первинного кредитора із зобов'язання;

7) нотаріальне засвідчення постачальником копій документів (товарного договору, товаророзпорядчих документів, боргових розписок), що засвідчують право вимоги, та передача їх оригіналів новому кредиторові;

8) сплата фінансовою установою поданих постачальником розрахункових документів в обсягах, визначених факторинговою угодою;

9) повідомлення боржника про поступку вимоги;

10) сплата боржником зобов'язань на користь нового кредитора.

Таким чином, поряд із головною економічною перевагою застосування факторингу, швидким перетворенням дебіторської заборгованості у грошові кошти він передбачає наявність фінансового, бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника фактором. Отже, важливою характеристикою факторингової послуги є її комплексний характер, оскільки, крім кредитування поставок продукції, фактор виконує ряд послуг, пов'язаних з обслуговуванням клієнта.



Рис. 7.3. Послідовність проведення факторингу

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте структуру небанківських кредитних установ.

2. На яких принципах ґрунтується діяльність кредитної спілки?

3. Яким нормативним документом визначені організаційні засади створення та порядок припинення діяльності кредитних спілок?

4. Які документи подаються для державної реєстрації кредитної спілки ?

5. Схарактеризуйте нормативно-правове регулювання лізингових відносин в Україні.

6. Схарактеризуйте основні функції лізингу.

7. Розкрийте особливості оподаткування лізингових операцій.

8. На які види класифікується лізинг залежно від особливостей здійснення?

9. Який лізинг називається фінансовим?

10. Хто може бути суб'єктами фінансового лізингу?

11. Схарактеризуйте нормативно-правову базу, що регулює створення та діяльність ломбардів.

12. Назвіть предмет та особливості діяльності Всеукраїнської асоціації ломбардів.

13. Які послуги належать до фінансових послуг ломбарду?

14. Які послуги належать до супутніх послуг ломбарду?

15. Яким вимогам повинен відповідати ломбард для надання фінансових послуг?

16. Обґрунтуйте доцільність використання факторингу.

17. За якими ознаками може бути здійснена класифікація факторингу?

18. Схарактеризуйте суб'єктів факторингової операції.

19. Визначте послідовність проведення факторингу.

Рекомендована література

1. Розпорядження Нацкомфінпослуг «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року

ТЕМА 8. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ФОНДОВОМУ РИНКУ

Ключові терміни та поняття: фінансова послуга на фондовому ринку, фондовий ринок, фондова біржа, торгівля цінними паперами, професійна діяльність на фондовому ринку; учасники фондового ринку, біржові посередники, брокери, дилери, агенти, біржові індекси.

8.1 Основи функціонування фондового ринку

Фондовий ринок є частиною важливої ланки фінансово-кредитної, господарської, виробничої та комерційної діяльності як окремих підприємств, так і країни в цілому. В умовах складної внутрішньоекономічної ситуації, а також поглиблення світової інтеграції та глобалізаційних процесів розвиток національного фондового ринку здатний забезпечити зростання економіки України. Згідно із статею 2 ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» фондовий ринок (ринок цінних паперів) - сукупність учасників фондового ринку й правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів).

Основними функціями фондового ринку є:

* регулювання сфери грошового обігу та кредиту;

* забезпечення переливу капіталу між галузями й сферами економіки;

* розподіл і перерозподіл капіталу корпорацій, контроль за їхньою діяльністю;

* залучення капіталу та забезпечення його ефективного використання;

* забезпечення оперативної інформації про рух індивідуальних капіталів.

Відповідно до мети Програми розвитку фондового ринку України на 2015 - 2017 роки «Європейський вибір - нові можливості для прогресу та зростання» на період до 2017 року основними завданнями розвитку фондового ринку є:

- розвиток корпоративної реформи, підвищення ефективності регулювання емітентів, розширення інструментарію на фондовому ринку;

- стимулювання інвестицій та розвитку інституційних інвесторів;

- забезпечення надійного й ефективного функціонування ринкової інфраструктури та фінансових посередників;

- забезпечення функціонування єдиної державної політики.

Рис. 8.1. Вплив функцій ринку цінних паперів на сфери життя країни

Учасники фондового ринку - емітенти або особи, що видали неемісійні цінні папери, інвестори в цінні папери, інституційні інвестори, професійні учасники фондового ринку, об'єднання професійних учасників фондового ринку, у тому числі саморегулівні організації професійних учасників фондового ринку.

Емітент - юридична особа, у тому числі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Автономна Республіка Крим або міська рада, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади чи міжнародна фінансова організація, які від свого імені розміщують емісійні цінні папери та беруть на себе зобов'язання за ними перед їх власниками.

Особа, яка видала неемісійний цінний папір, - фізична або юридична особа, котра від свого імені видає (заповнює) сертифікат неемісійного цінного паперу та бере на себе зобов'язання за таким цінним папером перед його власником.

Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові й корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, фонди банківського управління, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Об'єднання професійних учасників фондового ринку - неприбуткове об'єднання професійних учасників фондового ринку, які провадять професійну діяльність на ринку цінних паперів, а саме: з торгівлі цінними паперами, депозитарної діяльності й управління активами інституційних інвесторів, паперів та фондового ринку.

Регулювання фондового ринку здійснює держава й саморегулівні організації. Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, а також інші державні органи у межах своїх повноважень, визначених законом.

Об'єднання професійних учасників фондового ринку може об'єднувати учасників, які здійснюють різні види професійної діяльності на фондовому ринку, і має бути зареєстровано в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку [1, Ст 48].

Умовою прийняття рішення про реєстрацію об'єднання професійних учасників фондового ринку є його відповідність таким вимогам:

– об'єднання повинно включати не менше 35 відсотків професійних учасників фондового ринку за кожним з видів професійної діяльності, визначених Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», які воно об'єднує;

– наявність правил і стандартів професійної діяльності на фондовому ринку, що є обов'язковими для виконання всіма членами об'єднання;

– статус неприбуткової організації;

– наявність у власності для забезпечення статутної діяльності активів у розмірі не менше 600 тисяч гривень.

Об'єднання професійних учасників фондового ринку, включаючи об'єднання, що набуло статусу СРО, має такі повноваження:

• упровадження норм професійної етики у практичній діяльності учасників об'єднання;

• розроблення і затвердження методичних рекомендацій щодо провадження відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку;

• упровадження ефективних механізмів розв'язання спорів, пов'язаних із професійною діяльністю учасників об'єднання;

• моніторинг дотримання Статуту та внутрішніх документів об'єднання його учасниками.

СРО, крім зазначених повноважень, додатково має такі:

• розроблення і затвердження обов'язкових для виконання членами СРО Правил (стандартів) провадження відповідного виду професійної діяльності на фондовому ринку, за винятком тих Правил (стандартів), які прямо встановлені законом;

• розроблення заходів, спрямованих на запобігання порушенням членами СРО норм законодавства та внутрішніх документів СРО, у тому числі при припиненні ними своєї професійної діяльності;

• застосування заходів дисциплінарного впливу до членів СРО у разі виявлення порушень Статуту СРО, внутрішніх документів СРО.

8.2 Класифікаційні ознаки фондового ринк

За способом розміщення цінних паперів фондовий ринок поділяють на первинний і вторинний (табл.8.1).

Первинний ринок - це сукупність правовідносин, пов'язаних з розміщенням цінних паперів. Це ринок перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення цінних паперів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Емісія цінних паперів - це встановлена в законодавчому порядку послідовність дій емітента з випуску і розміщення цінних паперів. Цінні папери розміщуються шляхом продажу їх емітентом первинним власникам через посередництво укладення угоди.

Вторинний ринок цінних паперів - сукупність правовідносин, пов'язаних з обігом цінних паперів. Вторинний ринок забезпечує обіг цінних паперів. Його основними функціями є створення умов для широкої торгівлі цінними паперами, забезпечення їх ліквідності, визначення ринкової ціни цінних паперів.

За терміном обігу цінних паперів фондовий ринок поділяють на ринок грошових і капітальних цінних паперів. На ринку грошових цінних паперів перебувають в основному в обігу боргові зобов'язання. На ринку капітальних цінних паперів мають обіг переважно інструменти власності - акції, а також інші середньо- та довгострокові боргові зобов'язання.

Залежно від економічної природи цінних паперів фондовий ринок розподіляється на ринки боргових, пайових, іпотечних, приватизаційних, товаророзпорядних цінних паперів і похідних.

Залежно від суб'єктів випуску цінних паперів фондовий ринок поділяється на ринок державних та муніципальних позик і ринок цінних паперів підприємств та організацій. На ринку цінних паперів органів влади обертаються облігації державних (центральної влади) і муніципальних (місцевої влади) позик, на фондовому ринку підприємств - цінні папери приватного сектора.

Залежно від механізму виплати доходу фондовий ринок поділяють на ринок цінних паперів з фіксованим доходом і ринок цінних паперів зі змінним доходом.

Залежно від поведінки суб'єктів фондового ринку останній поділяють на «ведмежий ринок» і «бичачий ринок». На «ведмежому ринку» переважають учасники, що розраховують на зниження цін на цінні папери і продають їх з надією купити пізніше, коли ціни знизяться ще більше; на «бичачому ринку» переважають суб'єкти, що купують цінні папери з розрахунком на підвищення цін.

Крім наведеної класифікації, фондовий ринок можна диференціювати і за іншими ознаками (табл. 8.1).

Таблиця 8.1 Класифікація основних видів фондових ринків

Критерії класифікації	Види ринків
1. Спосіб розміщення цінних паперів	первинний ринок; вторинний ринок.
2. Вид розміщення цінних паперів	ринок, на якому цінні папери розміщуються прямим зверненням емітента до покупця; ринок, на котрому цінні папери розміщуються через інституціонального інвестора.
3. Місце операції з цінними паперами	повна фондова біржа; позасписковий біржовий ринок; торгівля з «прилавка»; «третій ярус».
4. Економічна природа цінних паперів	ринок боргових цінних паперів; ринок пайових цінних паперів; ринок іпотечних цінних паперів; ринок приватизаційних цінних паперів; ринок товаророзпорядних цінних паперів; ринок похідних цінних паперів.
5. Суб'єкти випуску цінних паперів	ринок державних позик; ринок муніципальних позик; ринок цінних паперів підприємств і організацій.
6. Термін обігу цінних паперів	ринок грошових цінних паперів; ринок капітальних цінних паперів.
7. Механізм виплати доходу	ринок цінних паперів із фіксованим доходом; ринок цінних паперів зі змінним доходом.
8. Територія обігу цінних паперів	місцевий ринок цінних паперів; національний ринок цінних паперів; міжнародний ринок цінних паперів.
9. Поведінка суб'єктів ринку	«ведмежий ринок»; «бичачий ринок».

8.3 Професійна діяльність на фондовому ринку

Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, утворені в організаційно-правовій формі акціонерних товариств або товариств з обмеженою відповідальністю, котрі на підставі ліцензії, виданої Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України.

Види професійної діяльності на фондовому ринку

Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення й обігу цінних паперів, обліку прав на цінні папери та прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок» і законодавством.

Поєднання професійної діяльності на фондовому ринку з іншими видами діяльності забороняється, крім:

• провадження банком діяльності з торгівлі цінними паперами, депозитарної діяльності зберігача цінних паперів та діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів;

• надання професійним учасником фондового ринку консультаційних послуг щодо емісії, обігу й обліку цінних паперів, щодо прав та обов'язків емітента, інвестора та/або особи, яка видала неемісійний цінний папір, щодо обігу й обліку інших фінансових інструментів, а також щодо здійснення фінансових інвестицій у зазначені цінні папери та інші фінансові інструменти;

• здійснення компанією з управління активами діяльності з адміністрування пенсійних фондів та/або діяльності з управління іпотечним покриттям.

На фондовому ринку здійснюються такі види професійної діяльності:

• діяльність з торгівлі цінними паперами;

• діяльність з управління активами інституційних інвесторів;

• депозитарна діяльність;

• діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку;

• клірингова діяльність.

Професійна діяльність на фондовому ринку здійснюється виключно на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (крім професійної діяльності Центрального депозитарію цінних паперів і депозитарної діяльності Національного банку України). Перелік документів, необхідних для отримання ліцензії, порядок її видачі й анулювання встановлюються Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку. Професійна діяльність Центрального депозитарію цінних паперів провадиться на підставі правил Центрального депозитарію цінних паперів, зареєстрованих Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку в установленому законодавством порядку.

Депозитарна діяльність Національного банку України провадиться з урахуванням особливостей депозитарної й клірингової діяльності з цінними паперами відповідно до компетенції, встановленої Законом України «Про депозитарну систему України».

Професійна діяльність учасників фондового ринку, крім фондових бірж і депозитаріїв, здійснюється за умови членства щонайменше в одному об'єднанні професійних учасників ринку цінних паперів та/або саморегулівній організації, що об'єднує професійних учасників ринку цінних паперів за відповідним видом професійної діяльності.

Професійні учасники фондового ринку можуть утворювати відокремлені підрозділи за межами України за погодженням з Національною комісією з цінних паперів й фондового ринку й у встановленому нею порядку.

Професійні учасники фондового ринку та їх відокремлені підрозділи, у тому числі ті, що утворені й діють в іноземних державах, повинні дотримуватися вимог щодо організації фінансового моніторингу, встановлених законодавством України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму.

У разі, якщо вимоги щодо організації фінансового моніторингу суперечать законодавству іноземної держави, на території якої утворено відокремлений підрозділ, професійний учасник фондового ринку зобов'язаний повідомити спеціально уповноважений орган з питань фінансового моніторингу і Національну комісію з цінних паперів та фондового ринку про неможливість дотримання його відокремленим підрозділом зазначених вимог.

Професійний учасник фондового ринку в установленому законодавством порядку вживає заходів щодо обмеження ділових відносин чи фінансових операцій з особами, що діють на території держав, які не виконують або неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, задіяних у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванням тероризму.

Діяльність з торгівлі цінними паперами

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами на фондовому ринку провадиться торговцями цінними паперами, які створюються у формі господарського товариства та для яких операції з цінними паперами та іншими фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених Законом України «Про цінні папери та фондовий ринок», а також банками.

Професійна діяльність з торгівлі цінними паперами включає:

• брокерську діяльність;

• дилерську діяльність;

• андеррайтинг;

• діяльність з управління цінними паперами.

Торговець цінними паперами може здійснювати дилерську діяльність, якщо має сплачений грошовими коштами статутний капітал у розмірі не менш як 500 тисяч гривень, брокерську діяльність - не менш як 1 мільйон гривень, андеррайтинг або діяльність з управління цінними паперами - не менш як 7 мільйонів гривень.

У статутному капіталі торговця цінними паперами частка іншого торговця не може перевищувати 10 відсотків.

Ліцензія на провадження андеррайтингу видається лише за умови наявності у торговця цінними паперами ліцензії на провадження дилерської діяльності.

Брокерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів (зокрема, на підставі договорів комісії, доручення) щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені (від імені іншої особи), за дорученням і за рахунок іншої особи. Торговець цінними паперами може виступати поручителем чи гарантом виконання зобов'язань перед третіми особами за договорами, що укладаються від імені клієнта такого торговця, отримуючи за це винагороду, що визначається договором торговця цінними паперами з клієнтом.

Торговець цінними паперами, який провадить брокерську діяльність, може надавати своїм клієнтам консультації щодо купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів.

На грошові кошти та цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами або знаходяться у них згідно з договорами на здійснення брокерської діяльності, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями торговця цінними паперами, не пов'язаними зі здійсненням ним функцій брокера.

Дилерська діяльність - укладення торговцем цінними паперами цивільно-правових договорів щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів від свого імені й за свій рахунок з метою перепродажу, крім випадків, передбачених законом.

Андеррайтинг - укладення торговцем цінними паперами договорів щодо відчуження цінних паперів та/або здійснення дій чи надання послуг, пов'язаних з таким відчуженням, у процесі емісії цих цінних паперів за дорученням, від імені й за рахунок емітента на підставі відповідного договору з емітентом. Андеррайтер може надавати консультації емітенту щодо розміщення цінних паперів цього емітента.

Андеррайтер відповідно до договору з емітентом може здійснювати:

• купівлю цінних паперів у емітента з подальшим їх перепродажем інвесторам;

• гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з подальшим перепродажем;

• продаж якомога більшої кількості цінних паперів, без зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.

З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність.

Діяльність з управління цінними паперами - діяльність, яка провадиться торговцем цінними паперами від свого імені за винагороду протягом визначеного строку на підставі договору про управління переданими йому цінними паперами, іншими фінансовими інструментами та грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери й інші фінансові інструменти, а також отриманими у процесі управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами в інтересах установника управління або визначених ним третіх осіб.

Договір про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, може передбачати виникнення у торговця цінними паперами права довірчої власності на передані йому в управління цінні папери, інші фінансові інструменти і грошові кошти, призначені для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти, а також виникнення права довірчої власності на грошові кошти, цінні папери, інші фінансові інструменти, отримані торговцем цінними паперами від управління цінними паперами й іншими фінансовими інструментами.

Торговець цінними паперами, який провадить діяльність з управління цінними паперами, може надавати консультації, пов'язані з обслуговуванням установника управління.

Торговець цінними паперами має право укладати договори про управління цінними паперами з фізичними та юридичними особами.

Сума договору про управління цінними паперами з одним клієнтом - фізичною особою має становити не менше суми, еквівалентної 100 мінімальним заробітним платам.

Істотні умови договору про управління цінними паперами встановлюються законом та за домовленістю сторін.

Договір про управління цінними паперами не може укладатися торговцем цінними паперами з компанією з управління активами.

Торговець цінними паперами здійснює управління цінними паперами відповідно до вимог Цивільного кодексу України (435-15), Закону «Про цінні папери та фондовий ринок», інших законів, нормативно-правових актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Договір доручення, договір комісії чи договір про управління цінними паперами укладається з торговцем цінними паперами в письмовій формі. Права й обов'язки торговця цінними паперами стосовно його клієнта, умови укладення договорів щодо цінних паперів, порядок звітності торговця перед його клієнтом, порядок і умови виплати торговцю винагороди визначаються у договорі, що укладається між ними.

Торговець цінними паперами зобов'язаний виконувати доручення клієнтів за договорами доручення, договорами комісії та договорами про управління цінними паперами на найвигідніших для клієнта умовах. Доручення клієнтів виконуються торговцем цінними паперами у порядку їх надходження, якщо інше не передбачено договором або дорученням клієнтів. У разі укладення торговцем цінними паперами договорів за власний рахунок разом з укладенням ним договорів за рахунок клієнта виконання договорів для клієнта є пріоритетним.

Торговець цінними паперами веде облік цінних паперів, грошових коштів окремо для кожного клієнта та окремо від цінних паперів, грошових коштів і майна, що перебувають у власності торговця цінними паперами, відповідно до вимог, установлених Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України, а у випадках, установлених законодавством, - також з Національним банком України. На грошові кошти й цінні папери клієнтів, що передаються торговцям цінними паперами в управління, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями торговця цінними паперами, що не пов'язані зі здійсненням ним функцій управителя.

Для провадження діяльності з управління цінними паперами грошові кошти клієнта (клієнтів) у разі, якщо це передбачено договором управління, зараховуються на окремий поточний рахунок торговця цінними паперами в банку окремо від власних коштів торговця цінними паперами та відповідно до умов договору (договорів) про управління цінними паперами, іншими фінансовими інструментами і грошовими коштами, призначеними для інвестування в цінні папери та інші фінансові інструменти. Торговець цінними паперами звітує перед клієнтами про використання їхніх грошових коштів. Торговець цінними паперами має право використовувати грошові кошти клієнтів, якщо це передбачено договором про управління цінними паперами.

Договором про управління цінними паперами може бути передбачено розподіл між сторонами прибутку, отриманого торговцем цінними паперами від використання грошових коштів клієнта.

Торговець цінними паперами зобов'язаний подавати до загальнодоступної інформаційної бази даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів для подальшого розміщення таку інформацію про всі вчинені поза фондовою біржою ним або за його участю правочини щодо емісійних цінних паперів:

• найменування емітента цінних паперів і його ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ;

• вид, тип, клас, форма існування та форма випуску цінних паперів;

• міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів;

• кількість цінних паперів за кожним правочином;

• ціна цінних паперів;

• дата вчинення правочину;

• інші відомості, визначені Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів

Діяльність з управління активами інституційних інвесторів - професійна діяльність учасника фондового ринку - компанії з управління активами, що провадиться нею за винагороду від свого імені або на підставі відповідного договору про управління активами інституційних інвесторів. Діяльність з управління активами інституційних інвесторів регулюється спеціальним законодавством.

Депозитарна діяльність

Депозитарна діяльність провадиться учасниками фондового ринку відповідно до законодавства про депозитарну систему України.

Клірингова діяльність

Клірингова діяльність - діяльність з визначення зобов'язань, що підлягають виконанню за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, підготовка документів (інформації) для проведення розрахунків, а також створення системи гарантій з виконання зобов'язань за правочинами щодо цінних паперів й інших фінансових інструментів.

Особами, які провадять клірингову діяльність, є клірингові установи та Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках. Центральний депозитарій цінних паперів і Національний банк України можуть провадити клірингову діяльність з урахуванням вимог, установлених законодавством.

Вимоги до мінімального розміру регулятивного капіталу особи, яка провадить клірингову діяльність, а також інші обмеження її діяльності визначаються Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку за погодженням з Національним банком України.

Клірингова установа утворюється та функціонує у формі акціонерного товариства. Особа набуває статусу клірингової установи з дня отримання ліцензії на провадження клірингової діяльності й ліцензії Національного банку України на здійснення окремих банківських операцій у порядку, встановленому Національним банком України. Статутний капітал клірингової установи повинен бути сплачений коштами.

Клірингова установа для провадження клірингової діяльності повинна мати належне обладнання, зокрема комп'ютерну техніку з відповідним програмним забезпеченням, окремі канали зв'язку і приміщення, що відповідають вимогам, установленим Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку й Національним банком України.

Клірингова установа зобов'язана протягом трьох місяців із дня отримання ліцензії на провадження клірингової діяльності укласти:

– договір про проведення розрахунків у цінних паперах за результатами клірингу із Центральним депозитарієм цінних паперів або Національним банком України відповідно до компетенції, визначеної законом;

– договір про проведення грошових розрахунків за результатами клірингу з Розрахунковим центром з обслуговування договорів на фінансових ринках;

– договір про надання клірингових послуг із щонайменше однією фондовою біржею.

Центральний депозитарій цінних паперів, клірингова установа або Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках провадять клірингову діяльність на підставі ліцензії, що видається Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку, в установленому нею порядку та можуть здійснювати окремі види банківських послуг на підставі ліцензії Національного банку України.

Центральний депозитарій цінних паперів, клірингова установа або Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках до початку провадження клірингової діяльності повинні в установленому порядку зареєструвати в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку Правила провадження клірингової діяльності, які визначають загальний порядок здійснення клірингової діяльності.

Клірингову діяльність за договорами щодо цінних паперів, укладеними на певній фондовій біржі, може провадити лише одна особа, яка має ліцензію на провадження клірингової діяльності.

Клірингова діяльність є виключним видом професійної діяльності на ринку цінних паперів, крім її поєднання в установленому законом випадку за умови провадження таких видів діяльності окремими структурними підрозділами.

Для провадження клірингової діяльності клірингова установа, Центральний депозитарій цінних паперів чи Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках зобов'язані зареєструвати в Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку в порядку й строки, встановлені нею, такі внутрішні документи:

• правила клірингу, погоджені Національним банком України;

• документ, що визначає порядок організації та здійснення внутрішнього аудиту (контролю);

• документ, який визначає систему управління ризиками й гарантій із зазначенням видів ризиків, методики їх розрахунку, заходи зниження ризиків, порядок та умови їх застосування.

Підставами для відмови в реєстрації внутрішніх документів особи, яка провадить клірингову діяльність, і змін до них є:

• невідповідність документів, поданих на реєстрацію, вимогам законодавства, у тому числі нормативно-правовим актам Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку;

• подання документів не в повному обсязі, наявність у них неповної або недостовірної інформації;

• невідповідність розміру статутного капіталу вимогам закону.

Правила клірингу повинні містити:

• вимоги до учасників клірингу;

• порядок здійснення клірингу за участю та/або без участі центрального контрагента;

• порядок, умови допуску зобов'язань до клірингу і вимоги до таких зобов'язань;

• права й обов'язки особи, яка провадить клірингову діяльність, та учасників клірингу;

• порядок обліку прав і зобов'язань за правочинами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів і їх припинення;

• порядок подання особою, яка провадить клірингову діяльність, учасникам клірингу звітів за результатами клірингу та за результатами розрахунків;

• порядок подання особою, яка провадить клірингову діяльність, Центральному депозитарію цінних паперів і Національному банку України відповідно до встановленої Законом України «Про депозитарну систему України» компетенції інформації у розрізі клієнтів Центрального депозитарію цінних паперів та/або Національного банку України і їх депонентів щодо здійснення переказу цінних паперів за результатами клірингу зобов'язань за правочинами щодо цінних паперів, вчиненими на фондовій біржі за результатами кожної торговельної сесії біржі та поза фондовою біржею, якщо виконуються розрахунки за принципом «поставка цінних паперів проти оплати» (крім випадку провадження клірингової діяльності Центральним депозитарієм цінних паперів або Національним банком України);

• порядок подання особою, яка провадить клірингову діяльність Розрахунковому центру з обслуговування договорів на фінансових ринках інформації у розрізі клієнтів щодо здійснення переказу коштів за результатами клірингу зобов'язань за правочинами щодо цінних паперів, вчиненими на фондовій біржі за результатами кожної торговельної сесії біржі й поза фондовою біржею, якщо здійснюються розрахунки за принципом «поставка цінних паперів проти оплати»;

• опис заходів, спрямованих на зниження ризиків невиконання або неналежного виконання зобов'язань, що виникають за договорами щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, на основі одного з механізмів зниження ризиків;

• інші положення відповідно Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» й інших законів.

Механізмами зниження ризиків невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що передбачені договорами, укладеними на фондовій біржі, є:

...