Ринок фінансових послуг

Діяльність платіжної системи має відповідати вимогам законодавства України.

Правила платіжної системи повинні встановлювати організаційну структуру платіжної системи, умови участі, порядок вступу й виходу із системи, управління ризиками, порядок ініціювання та здійснення переказу і взаєморозрахунків за цим переказом у системі, порядок вирішення спорів учасників між собою та між учасниками і користувачами, систему захисту інформації, порядок проведення реконсиляції.

Приймання (видача) банківських металів з металевих рахунків клієнтів здійснюється за заявою про приймання (видачу) банківських металів (додаток 1).

Заяви про приймання (видачу) банківських металів та квитанції до них мають бути належним чином оформлені згідно з поясненням щодо заповнення реквізитів заяв про приймання (видачу) банківських металів (додаток 2).

Уповноважений банк під час здійснення операцій з купівлі-продажу, конвертації банківського металу видає клієнту квитанцію за формою, наведеною в додатку 3 до Положення № 325. Квитанція про здійснення операції з купівлі-продажу, конвертації банківського металу виписується у двох примірниках. Перший примірник видається клієнту як підтвердження проведення операції, другий залишається в документах дня банку. Квитанції про здійснення операції з купівлі-продажу, конвертації банківського металу оформляються згідно з поясненням щодо заповнення реквізитів квитанцій про здійснення операції з купівлі-продажу банківського металу, конвертації одного банківського металу в інший (додаток 4 Положення № 325).

Переміщення та передавання банківських металів під відповідальність працівників банку, передавання банківських металів між банками оформляється прибутково-видатковими ордерами (додаток 5 Положення № 325).

Порядок визначення маси банківських металів

1. Постанова Національного банку «Про затвердження Положення про здійснення операцій з банківськими металами та внесення змін до деяких [...]» від 06.08.2003

2. Постанова правління Національного банку України «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» від 03.12.2003

3. Постанова правління Національного банку України «Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003

ТЕМА 6. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ

Ключові терміни та поняття: валютний ринок, учасники валютних ринків, об'єкт валютного ринку, конверсійні валютні операції, форвардні операції outright, форвардні операції swop, валютні ф'ючерси, валютні опціони, ринок FOREX, маржинальна торгівля, аналіз валютного ринку, технічний аналіз, фундаментальний аналіз, інтуїтивний аналіз.

6.1 Загальна характеристика валютного ринку

Валютний ринок слугує важливим елементом в економічній політиці держави. Останні десятиліття розвитку вітчизняної та світової економіки позначилися значним зростанням міжнародного переміщення капіталів та посиленням ролі валютно-фінансових відносин. Важливою складовою фінансової системи держави є валютний ринок, розвиток якого відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни.

Валютний ринок характеризує ринок, у якому об'єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, обслуговуючі операції з нею. Він дає змогу задовольнити потреби суб'єктів господарювання в іноземній валюті реалізації зовнішньоекономічних операцій, забезпечити мінімізацію пов'язаних із цими операціями фінансових ризиків, установити реальний валютний курс на окремі види іноземної валюти.

Валютний ринок як економічна категорія - система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.

Валютні відносини, які є формою організації валютної системи, охоплюють відносини між юридичними та фізичними суб'єктами країни, котрі беруть участь в операціях, пов'язаних із валютою. Такі валютні відносини регулюються національним законодавством.

Об'єктом валютного ринку виступає валюта.

Валютні ринки залежно від обсягу, характеру валютних операцій і набору валют, що використовуються в обігу, поділяють на міжнародний та національні ринки. Про інтеграцію національного валютного ринку в міжнародний свідчить підвищення ступеня конвертації національної валюти. Для Україги характерним є досить жорстко регульований національний валютний ринок.

За територіальною ознакою валютний ринок поділяють на північноамериканський, європейський та далекосхідний ринки. Найбільшими міжнародними валютно-фінансовими центрами на європейському ринку виступають Лондон, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Париж; у Північній Америці - Нью-Йорк, Бостон, Чикаго, Сан-Франциско; в Азії - Токіо, Сінгапур, Гонконг.

Основними учасниками валютних ринків є великі комерційні банки, брокерські фірми, інші фінансові інститути, найбільші корпорації та центральні банки країн (рис. 6.1). Безпосередніми учасниками при укладанні угод з валютою виступають комерційні банки, спеціалізовані брокерські контори та інші фінансові інститути, що мають право укладати угоди з валютою. Ці суб'єкти валютного ринку здійснюють операції з валютою від свого імені за свій рахунок або за рахунок клієнтів. Валютний ринок часто називають міжбанківським, оскільки до 90% валютних угод, що здійснюються на валютних ринках, припадає на банки та брокерські контори.

Центральні банки управляють валютними резервами, проводять валютні інтервенції, здійснюють вплив на рівень валютних курсів, а також регулюють рівень процентних ставок за вкладами у національній валюті.

Центральні банки значною мірою впливають на точку рівноваги ринку, тому що вони можуть гальмувати падіння національної валюти через продаж іноземної валюти і зменшення своїх валютних резервів або купувати іноземну валюту, підвищуючи попит на неї та збільшуючи валютні резерви. Найбільший вплив на світові валютні ринки мають центральні банки США (Федеральна резервна система), Германії (Бундесбанк), Великобританії (Банк Англії).

Рис. 6.1. Суб'єкти валютного ринку

Валютні брокерські фірми зводять покупців і продавців валюти та здійснюють між ними конверсійні й кредитно-депозитні операції. За своє посередництво брокерські фірми отримують комісійні у вигляді процента від суми угоди. Брокерські фірми та комерційні банки володіють інформацією про валютні курси і беруть участь у формуванні поточних, форвардних валютних курсів та процентних ставок.

Великі корпорації, які здійснюють зовнішньоторгові операції, підтримують стійкий попит на валюту (імпортери) і пропозицію валюти (експортери), а також розміщують і залучають вільні валютні ресурси. Як правило, ці суб'єкти ринку прямого доступу на валютний ринок не мають, а проводять операції через комерційні банки.

Крім комерційних банків, які відіграють головну роль на валютному ринку, значний обсяг валютних операцій на ринку проводять також інші фінансові інститути - інвестиційні банківські фірми, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди, залучаючи вільні валютні ресурси, здійснюють інвестиції в різних валютах, проводять хеджування строковими контрактами, купують та продають валюту з метою виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами ринку.

Фізичні особи проводять на валютному ринку широкий спектр неторгових операцій. Це закордонний туризм, перекази заробітної плати, пенсій, гонорарів, купівля та продаж іноземної валюти.

Суб'єктів ринку, що проводять операції з валютою, поділяють на дві основні категорії: резидентів та нерезидентів.

До резидентів згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» належать:

– фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;

– юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;

– дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

Нерезидентами на українському валютному ринку є:

– фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;

– юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;

– розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні й інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій та фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

6.2 Повноваження Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання

Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.

До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать:

1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства;

3) установлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;

4) установлення порядку проведення обов'язкового продажу й розміру надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу;

5) зміна строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;

6) застосовування заходів відповідальності до банків, юридичних і фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Національний банк визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне регулювання. Національний банк проводить дисконтну та девізну валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження. Національний банк здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют. Національний банк здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках.

Відповідно до визначених спеціальним законом повноважень НБУ здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій [3, Ст 7], «Про Національний банк України».

Статею 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено повноваження у сфері валютного регулювання.

Національний банк України у сфері валютного регулювання:

· здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;

· складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

· контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

· визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

· видає у межах, передбачених Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

· нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

· видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

· установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях, згідно зі статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

· установлює за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, єдині форми обліку, звітності й документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;

· забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції й операції уповноважених банків.

Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:

· визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

· бере участь у складанні платіжного балансу України;

· забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

· забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України згідно зі статтею 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;

· визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, котрі використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Такому контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених статтею 13 цього Декрету, а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 Декрету КМУ.

Функції державних органів і банківської системи України у сфері валютного контролю

Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:

– здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів;

– забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно із цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, контролюють валютні операції, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну податкову і митну політику, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері надання послуг поштового зв'язку, здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.

Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.

Для забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв, що складається з таких активів:

· монетарне золото;

· спеціальні права запозичення;

· резервна позиція в МВФ;

· іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном;

· цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;

· будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

Поповнення золотовалютних резервів здійснюється Національним банком шляхом:

– купівлі монетарного золота та іноземної валюти;

– отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами;

– залучення Національним банком валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів.

Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі:

– продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу;

– витрати за операціями з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами та операціями із забезпечення діяльності Національного банку в межах сум, передбачених кошторисом адміністративних витрат Національного банку;

– повернення Національним банком валютних коштів міжнародним фінансовим організаціям, іноземним центральним банкам та іншим кредиторам, включаючи відсотки за користування такими коштами та інші обов'язкові нарахування;

– участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до статті 43 Закону України «Про Національний банк України».

Не допускається використання золотовалютного резерву для надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам України.

Національний банк є зберігачем державного золотого запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, інших коштовностей.

6.3 Здійснення валютних операцій на території України

Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Валютні операції - це:

· операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;

· операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;

· операції, пов'язані з увезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки й інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.

Уповноважені банки й інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України:

· від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням та за рахунок резидентів і нерезидентів;

· мають право від свого імені та за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Національний оператор поштового зв'язку після отримання генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій має право від свого імені й за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.

Резиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - іншим фізичним особам - резидентам, а також національному оператору поштового зв'язку, який отримав ліцензію Національного банку України.

Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію Національного банку України, чи за їх посередництвом - в інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв'язку, який отримав ліцензію Національного банку України.

Порядок організації розрахунків в іноземній валюті

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України. Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.