Ринок фінансових послуг
Поняття і класифікація фінансового посередництва. Суть фіскальних послуг на ринку грошей та капіталу. Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні. Нормативно-правове регулювання лізингових відносин. Учасники фінансування будівництва житла.
Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
Вид | курс лекций |
Язык | украинский |
Дата добавления | 24.11.2017 |
Размер файла | 1,4 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Основними законодавчими актами, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків клієнтів банків, є:
Цивільний кодекс України. Параграф 3 глави 71 регулює відносини між банком і вкладником при укладанні договору банківського вкладу. Глава 72 визначає взаємовідносини між банком та клієнтом при відкритті банківського рахунку.
Господарський кодекс України. Розділ II визначає основи діяльності суб'єктів господарювання. Параграф 1 глави 35 установлює особливості правового регулювання фінансової діяльності, в тому числі банківської.
Закон України від 20.05.99 № 679 «Про Національний банк України». Статтею 7 цього Закону визначено, що Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій.
Закон України від 05.04.2001 № 2346 «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Стаття 6 цього Закону визначає коло осіб, яким банки мають право відкривати рахунки, а також орган (Національний банк України), котрий встановлює порядок відкриття банками рахунків та їх режими. Види рахунків, що можуть відкриватися банками, визначаються статтею 7 Закону.
Закон України від 07.12.2000 № 2121 «Про банки і банківську діяльність». Глава 11 цього Закону встановлює обов'язок банків ідентифікувати клієнтів, які відкривають рахунки, та осіб, уповноважених діяти від імені зазначених клієнтів.
Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затверджене постановою правління Національного банку України від 03.12.2003 № 516 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 29.12.2003 за № 1256/8577 (зі змінами). Цим Положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних та фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки й розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів.
Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затверджена постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 № 492, зі змінами, (далі - Інструкція). Інструкція регулює правовідносини, що виникають під час відкриття банками поточних і вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземних валютах суб'єктам господарювання, фізичним особам, іноземним представництвам, нерезидентам - інвесторам, виборчим блокам політичних партій.
Таким чином, основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики є регулювання обсягу грошової маси через:
1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для банків;
2) процентну політику;
3) рефінансування банків;
4) управління золотовалютними резервами;
5) операції із цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;
6) регулювання імпорту та експорту капіталу;
7) запровадження на строк до шести місяців вимоги щодо обов'язкового продажу частини надходжень в іноземній валюті;
8) зміну строків розрахунків за операціями з експорту й імпорту товарів;
9) емісію власних боргових зобов'язань та операції з ними.
Національний банк має право надавати кредити для рефінансування банку, якщо це не тягне за собою ризиків для банківської системи.
5.3 Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні
Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні регулюються законами України «Про Національний банк України», «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про поштовий зв'язок», іншими законодавчими актами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк регулює діяльність платіжних систем і систем розрахунків в Україні, створює та забезпечує безперервне, надійне й ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних систем.
Законодавство України передбачає діяльність в Україні внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем.
Внутрішньодержавна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація є резидентом та яка здійснює свою діяльність і забезпечує проведення переказу коштів виключно в межах України.
Міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом та яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу.
Діяльність платіжної системи має відповідати вимогам законодавства України.
Національний банк України є платіжною організацією та розрахунковим банком для двох створених ним платіжних систем:
· Системи електронних платежів (СЕП);
· Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП).
Ці системи є державними платіжними системами. Національний банк України визначає порядок функціонування цих платіжних систем, прийняття і виключення з них учасників, здійснення переказу за їх допомогою та інші питання, пов'язані з їх діяльністю.
Переказ коштів в Україні здійснюється з використанням платіжних інструментів.
До платіжних інструментів належать документи на переказ (розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги й ін.) та електронні платіжні засоби (платіжні картки, мобільні платіжні інструменти тощо).
З метою гарантування безперервного та ефективного функціонування платіжних систем центральними банками багатьох країн світу здійснюється нагляд (оверсайт) платіжних систем і систем розрахунків (далі - нагляд (оверсайт) платіжних систем).
Національний банк України для визначення основних засад політики здійснення нагляду (оверсайту) платіжних систем схвалив Концепцію запровадження нагляду (оверсайту) за платіжними системами в Україні (постанова правління Національного банку України від 15.09.2010 № 426).
Верховною Радою України у 2012 році прийнято зміни до законів України «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», відповідно до яких на Національний банк України покладається виконання функції нагляду (оверсайту) платіжних систем.
Національний банк України отримав право встановлювати порядок здійснення нагляду (оверсайту) платіжних систем, визначати категорії важливості платіжних систем та вимоги до них, здійснювати оцінювання платіжних систем на відповідність установленим вимогам і міжнародним стандартам оверсайту, проводити перевірки об'єктів нагляду (оверсайту) тощо.
Діяльність Національного банку України щодо нагляду (оверсайту) платіжних систем сприятиме виявленню та попередженню проявів ризиків у платіжних системах, захисту інтересів їх користувачів і підтримці довіри населення до платіжних систем та платіжних інструментів.
Переказ в Україні може здійснюватися за допомогою внутрішньодержавних і міжнародних платіжних систем.
Платіжна система (крім внутрішньобанківської) діє згідно з правилами, установленими платіжною організацією відповідної платіжної системи.
Внутрішньобанківська платіжна система діє відповідно до внутрішніх документів банку.
Діяльність платіжної системи має відповідати вимогам законодавства України.
Правила платіжної системи повинні встановлювати організаційну структуру платіжної системи, умови участі, порядок вступу й виходу із системи, управління ризиками, порядок ініціювання та здійснення переказу і взаєморозрахунків за цим переказом у системі, порядок вирішення спорів учасників між собою та між учасниками і користувачами, систему захисту інформації, порядок проведення реконсиляції.
Національний банк України веде Реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури (далі - Реєстр). Платіжні організації платіжних систем, учасники платіжних систем та оператори послуг платіжної інфраструктури мають право здійснювати діяльність в Україні виключно після їх реєстрації шляхом внесення відомостей про них до Реєстру.
Національний банк України здійснює внесення до Реєстру відомостей щодо:
· внутрішньодержавної платіжної системи та міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент, після узгодження правил цієї платіжної системи;
· міжнародної платіжної системи, платіжною організацією котрої є нерезидент, після узгодження умов і порядку діяльності цієї платіжної системи в Україні;
· внутрішньобанківської платіжної системи після отримання повідомлення банку про початок діяльності цієї системи;
· учасника внутрішньодержавної платіжної системи та міжнародної платіжної системи, платіжною організацією якої є резидент, після отримання повідомлення платіжної організації про укладений із цим учасником договір;
· учасника міжнародної платіжної системи, платіжною організацією котрої є нерезидент, після реєстрації договору про участь у міжнародній платіжній системі;
· оператора послуг платіжної інфраструктури після узгодження умов та порядку його діяльності.
Національний банк України здійснює внесення відомостей до Реєстру щодо платіжної системи, учасника платіжної системи й оператора послуг платіжної інфраструктури в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.
Банки, які уклали договори з платіжними організаціями платіжних систем, зобов'язані надавати користувачам незалежно від їх місцезнаходження/місця проживання однаковий доступ до отримання послуг банку з переказу та отримання інформаційних послуг із використанням електронних платіжних засобів, забезпечивши таку можливість у всіх відокремлених підрозділах банку, в яких здійснюється обслуговування рахунків користувачів.
Платіжні організації платіжних систем зобов'язані забезпечувати однакові умови доступу та користування послугами цих платіжних систем усім учасникам цих платіжних систем, котрі здійснюють свою діяльність в Україні.
Учасники платіжних систем зобов'язані забезпечити доступ до інформації про надання послуг з переказу коштів для захисту прав споживачів таких послуг.
Внутрішньодержавні й міжнародні платіжні системи, створені резидентами
Банки та/або небанківські установи-резиденти мають право створювати й бути учасниками внутрішньодержавних та/або міжнародних платіжних систем.
Національний банк України має право встановлювати вимоги до платіжних організацій платіжних систем залежно від виду переказів, які здійснюються в платіжній системі.
Учасниками платіжної системи в Україні мають право бути банк, що має банківську ліцензію Національного банку України, а також небанківська фінансова установа, яка має ліцензію (z0407-13) Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, котрі уклали договори з платіжною організацією відповідної системи.
Стаття 11. Системи електронних платежів Національного банку України
Національний банк України має право створювати системи міжбанківських розрахунків, системи роздрібних платежів та інші види платіжних систем. Національний банк України забезпечує безперервне, надійне й ефективне функціонування і розвиток створених ним платіжних систем. Створені Національним банком України платіжні системи є державними. Національний банк України - це платіжна організація та розрахунковий банк для створених ним платіжних систем.
Відносини між платіжною організацією й учасниками створених Національним банком України платіжних систем регулюються договорами.
Для здійснення переказів через систему міжбанківських розрахунків Національного банку України банки-резиденти, Державна казначейська служба України, Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках відкривають рахунки в Національному банку України.
Стаття 12. Міжнародні платіжні системи, створені нерезидентами
Банки, а також небанківські фінансові установи, які мають ліцензію Національного банку України на переказ коштів без відкриття рахунків, мають право укладати договори з платіжними організаціями міжнародних платіжних систем, створених нерезидентами, про участь у відповідних системах, якщо ці системи внесені до Реєстру.
Банкам, небанківським фінансовим установам та платіжним організаціям створених ними систем забороняється укладати договори про участь у міжнародних платіжних системах, які передбачають обмеження прав банків, небанківських фінансових установ і їх представників брати участь в інших міжнародних платіжних системах та заснованих за їх участю організаціях.
5.4 Фінансові послуги на ринку дорогоцінних металів
Послуги, пов'язані з обігом дорогоцінних металів, можна віднести до послуг на грошовому ринку. До дорогоцінних металів належать золото, срібло й паладій. Фінансові послуги, що стосуються дорогоцінних металів, спрямовані на забезпечення інвестицій, результатом чого є отримання доходу у вигляді різниці між ціною купівлі та продажу металів (рис. 5.2).
Рис. 5.2. Фінансові послуги на ринку дорогоцінних металів
Постачальниками фінансових послуг виступають банки, які мають ліцензію на здійснення відповідних операцій, споживачами - фізичні та юридичні особи, що мають достатню суму фінансових ресурсів і намір інвестувати наявні кошти.
Однією з фінансових послуг на ринку дорогоцінних металів України є купівля/продаж металевих злитків та монет. У зв'язку з підвищенням вартості дорогоціних металів, банки пропонують своїм клієнтам інвестування монети. На відміну від злитків, монети - не тільки інструмент вкладення: вони самі по собі можуть слугувати платіжним засобом. Правда, собівартість таких грошей набагато вища від номіналу.
Монети з дорогоцінних металів залежно від технології їхнього карбування поділяють на два види: інвестиційні й пам'ятні (колекційні).
Більш простим варіантом інвестування є відкриття депозитного рахунку в золоті. Внески у банківських металах в Україні не стали популярними. Найбільш зручним видом вкладень у дорогоцінні метали є металевий рахунок, що являє собою поточний рахунок у платині, золоті, сріблі або палладієві, відкритий без фізичного надходження металу на рахунок. У будь-який момент можна поповнити рахунок - докупити ще метал за гривні чи, навпаки, продати метал.
Порядок здійснення операцій з банківськими металами на міжбанківському валютному ринку України (далі - міжбанківський валютний ринок) та на міжнародних ринках визначається відповідно до Положення про здійснення операцій з банківськими металами.
Уповноважені банки здійснюють операції з банківськими металами на підставі генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій.
Вони мають право здійснювати на міжбанківському валютному ринку такі види операцій з банківськими металами:
· відкриття металевих рахунків у Національному банку України (далі - Національний банк), в уповноважених банках та здійснення операцій за ними;
· відкриття та ведення металевих рахунків інших уповноважених банків, металевих рахунків юридичних осіб-резидентів (крім відокремлених підрозділів), фізичних осіб;
· купівля-продаж за гривні;
· конвертація одного банківського металу в інший;
· залучення на вклади (депозити) клієнтів (крім банків);
· залучення та розміщення міжбанківських депозитів;
· надання й отримання міжбанківських кредитів;
· надання кредитів резидентам - юридичним особам та фізичним особам - суб'єктам підприємницької діяльності;
· надання й отримання у заставу;
· відповідальне зберігання у Національному банку, в уповноважених банках, у власному сховищі;
· перевезення.
Уповноважені банки мають право здійснювати на міжнародних ринках такі види операцій з банківськими металами:
а) відкриття металевих рахунків у банках-нерезидентах та здійснення операцій за ними;
б) купівля-продаж за іноземну валюту;
в) залучення та розміщення міжбанківських депозитів;
г) надання й отримання міжбанківських кредитів;
ґ) надання та отримання у заставу;
д) відповідальне зберігання у банках-нерезидентах;
е) перевезення.
Особливості здійснення операцій з банківськими металами
Відкриття й закриття металевих рахунків уповноваженими банками здійснюються в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють відкриття та закриття рахунків в іноземній валюті.
Унесення банківських металів на вкладний (депозитний) металевий рахунок, видача й погашення кредиту в банківських металах та списання з вкладного (депозитного) металевого рахунку здійснюються виключно через поточні металеві рахунки клієнтів і кореспондентські металеві рахунки уповноважених банків.
Унесення банківських металів на металевий рахунок фізичної особи - нерезидента здійснюється за умови підтвердження джерел походження банківських металів, копії підтвердних документів підшиваються до документів дня банку.
Квитанція про здійснення операції з купівлі-продажу у фізичної особи-нерезидента банківських металів не є підставою для внесення гривні/банківського металу на власний поточний рахунок.
Використання банківських металів на території України як застави здійснюється за умови отримання індивідуальної ліцензії Національного банку на право проведення такої валютної операції.
Відповідальне зберігання банківських металів у Національному банку, в уповноважених банках, у власному сховищі, перевезення банківських металів та порядок забезпечення кас банків здійснюються в порядку, установленому нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють ведення касових операцій банками.
Зарахування банківських металів на металеві рахунки клієнтів здійснюється без використання розподільних рахунків.
Комісійна винагорода за здійснення операцій з банківськими металами стягується уповноваженими банками виключно в гривнях.
Уповноважений банк повинен мати експерта під час здійснення операцій з банківськими металами з фізичною поставкою.
Уповноважені банки не мають права:
а) використовувати банківські метали як засіб платежу, крім сплати процентів у банківських металах;
б) розміщувати від свого імені банківські метали, прийняті на відповідальне зберігання або у заставу;
в) випускати ощадні (депозитні) сертифікати в банківських металах;
г) здійснювати перерахування банківських металів з металевих рахунків юридичних осіб (крім уповноважених банків) на металеві рахунки інших юридичних осіб (крім уповноважених банків) та фізичних осіб, з металевих рахунків фізичних осіб на металеві рахунки юридичних осіб (крім уповноважених банків), а також з металевих рахунків фізичних осіб-резидентів на металеві рахунки фізичних осіб-нерезидентів.
Операції з торгівлі банківськими металами
Операції з торгівлі банківськими металами дозволяється здійснювати виключно Національному банку, уповноваженим банкам або за посередництвом цих банків.
Уповноважені банки мають право здійснювати операції з торгівлі банківськими металами з фізичною поставкою чи без неї:
- від свого імені, за дорученням і за рахунок коштів клієнтів (у тому числі на підставі платіжних вимог на стягнення банківських металів, оформлених державними виконавцями);
- у межах лімітів відкритої валютної позиції банку.
Уповноважені банки виконують операції з купівлі-продажу банківських металів виключно за безготівкові гривні за дорученням клієнтів (крім банків) із використанням поточних металевих рахунків цих клієнтів.
Уповноважені банки мають право проводити на міжбанківському валютному ринку операції з:
· купівлі-продажу банківських металів на умовах «тод», «том», «спот», «форвард» або «своп» за гривні;
· конвертації одного банківського металу в інший.
Уповноважені банки мають право проводити на міжнародних ринках на умовах «тод», «том», «спот», «форвард» чи «своп» операції з:
а) купівлі банківських металів за будь-яку іноземну валюту;
б) продажу за іноземну валюту 1-ї групи Класифікатора іноземних валют та банківських металів, затвердженого постановою правління Національного банку України від 04.02.98 № 34 [у редакції постанови правління Національного банку України від 02.10.2002 № 378 (зі змінами)] (далі - Класифікатор).
Уповноважені банки не мають права здійснювати інші операції з деривативами, базовим активом яких є банківські метали, крім операцій, передбачених п.4.6. Положення про здійснення операцій з банківськими металами.
Уповноважені банки під час функціонування Системи підтвердження угод на міжбанківському валютному ринку Національного банку України підтверджують:
– угоди (договори) з купівлі-продажу банківських металів за гривні, укладені з іншими уповноваженими банками та/або з Національним банком;
– операції за заявами й дорученнями клієнтів (крім банків) з купівлі-продажу банківських металів за гривні, що виконуються в межах самого банку. Підтвердження цих операцій здійснюється за кожним видом банківського металу за загальним обсягом купівлі та/або продажу із зазначенням середньозваженого курсу.
Порядок функціонування Системи підтвердження угод визначається нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок й умови торгівлі іноземною валютою.
Уповноважені банки на міжнародних ринках мають право здійснювати операції з купівлі-продажу банківських металів з визнаними виробниками (чи представниками визнаних виробників), монетними дворами (або представниками монетних дворів) та банками-нерезидентами.
Уповноважені банки під час продажу банківських металів, виготовлених виробниками, зобов'язані першочергово пропонувати такі банківські метали Національному банку. Уповноважені банки мають право здійснювати купівлю банківських металів, виготовлених виробниками, безпосередньо у виробників за наявності письмової відмови Національного банку від купівлі банківських металів із зазначенням інформації про такі банківські метали.
Нотаріально засвідчена копія письмової відмови Національного банку від купівлі банківських металів залишається в уповноваженому банку, що здійснює операції з купівлі-продажу таких банківських металів.
Порядок оформлення заяв про купівлю або продаж банківських металів, а також платіжних доручень на переказ банківських металів визначається нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють порядок та умови торгівлі іноземною валютою й порядок виконання банківських документів на переказ в іноземній валюті та банківських металах.
Національний банк здійснює купівлю й продаж інвестиційних монет України у порядку, визначеному нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють організацію виготовлення та випуску в обіг інвестиційних монет України.
Здійснення операцій з банківськими металами в операційних касах уповноважених банків
Уповноважені банки здійснюють операції з банківськими металами в операційних касах у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють ведення касових операцій банками, з урахуванням вимог, визначених Положенням про здійснення операцій з банківськими металами № 325.
До операцій з банківськими металами в операційних касах належать:
а) купівля у фізичних осіб-резидентів і нерезидентів банківських металів за готівкові гривні;
б) продаж фізичним особам-резидентам і нерезидентам банківських металів за готівкові гривні;
в) видача банківських металів клієнтам з їх металевих рахунків через операційну касу банку;
г) приймання банківських металів від клієнтів для зарахування на металеві рахунки;
ґ) конвертація одного банківського металу в інший.
В операційних касах уповноважених банків у доступному для огляду клієнтами місці розміщується така інформація:
– копія наказу (розпорядження) банку про встановлення курсів купівлі та продажу банківських металів;
– перелік операцій з банківськими металами, які здійснюються в операційних касах;
– витяг з наказу (розпорядження) про встановлення тарифів комісійної винагороди за здійснені операції з банківськими металами.
Не допускається відмова в здійсненні операцій, зазначених у переліку операцій з банківськими металами, котрі здійснюються в операційних касах.
Приймання (видача) банківських металів з металевих рахунків клієнтів здійснюється за заявою про приймання (видачу) банківських металів (додаток 1).
Заяви про приймання (видачу) банківських металів та квитанції до них мають бути належним чином оформлені згідно з поясненням щодо заповнення реквізитів заяв про приймання (видачу) банківських металів (додаток 2).
Уповноважений банк під час здійснення операцій з купівлі-продажу, конвертації банківського металу видає клієнту квитанцію за формою, наведеною в додатку 3 до Положення № 325. Квитанція про здійснення операції з купівлі-продажу, конвертації банківського металу виписується у двох примірниках. Перший примірник видається клієнту як підтвердження проведення операції, другий залишається в документах дня банку. Квитанції про здійснення операції з купівлі-продажу, конвертації банківського металу оформляються згідно з поясненням щодо заповнення реквізитів квитанцій про здійснення операції з купівлі-продажу банківського металу, конвертації одного банківського металу в інший (додаток 4 Положення № 325).
Переміщення та передавання банківських металів під відповідальність працівників банку, передавання банківських металів між банками оформляється прибутково-видатковими ордерами (додаток 5 Положення № 325).
Порядок визначення маси банківських металів
Маса банківського металу може бути виражена в грамах або в тройських унціях. Облікова вагова одиниця банківських металів - тройська унція (31,1034807 грама).
Зважування банківських металів здійснюється на ваговимірювальних приладах (вагах) відповідного класу точності, що допускають похибку залежно від зважуваної ваги і відповідно до технічних вимог ГОСТу 24104-88, прийнятого Міждержавною радою зі стандартизації, метрології і сертифікації. Допустимі похибки ваговимірювальних приладів (вагів), що використовуються під час зважування банківських металів, не мають перевищувати значень, зазначених у ГОСТі 24104-88.6.3. Маса банківських металів визначається за фактичними показниками ваговимірювальних приладів (вагів) без заокруглення з точністю:
· для золота, платини і паладію (у стандартних та мірних зливках) - до 0,1 г;
· для срібла (у стандартних і мірних зливках) - до 1 г;
· для золота, срібла, платини та паладію (у монетах) - до 0,01 г.
Золото, срібло, платина і паладій, що поставляються у вигляді порошку в заводській упаковці (ампули, банки, мішки), приймаються і видаються уповноваженими банками без розпакування і перевірки лігатурної маси та хімічного складу за реквізитами визнаного виробника, нанесеними на зовнішню поверхню упаковки (ампул, банок, мішків), але з перевіркою ваги брутто. Маса хімічно чистого основного металу визначається шляхом множення лігатурної маси на пробу сплаву, подану як десятковий дріб, у якому після коми проставляються всі цифри значення проби. Уповноважений банк самостійно визначає потребу контрольного визначення проби банківських металів під час їх зберігання та приймання-передавання. Якщо в експерта немає змоги самостійно провести контрольне визначення проби банківських металів, то подальшу експертизу цих металів здійснює або Національний банк, або лабораторія, акредитована відповідно до законодавства України про метрологію та метрологічну діяльність. У разі переведення значення маси з грамів у тройські унції результат визначається з точністю із заокругленням до 0,001 тройської унції.
Питання для самоконтролю
1. Визначте сутність грошового ринку.
2. Розкрийте структуризацію грошового ринку.
3. У чому полягають відмінності ринку капіталів від ринку грошей?
4. Схарактеризуйте фінансові послуги на грошовому ринку.
5. Розкрийте основи готівкових розрахунків.
6. Розкрийте особливості безготівкових розрахунків.
7. Назвіть та дайте характеристику платіжним інструментам, які використовують банки в Україні.
8. Які заходи здійснює Національний банк для забезпечення організації готівкового грошового обігу в Україні?
9. Які форми розрахунків використовують клієнти банків України у процесі безготівкових перерахувань?
10. Назвіть основні законодавчі акти, що регулюють порядок відкриття, використання і закриття рахунків клієнтів банків.
11. Яким чином здійснюється регулювання обсягу грошової маси?
12. Якими законами України регулюються загальні засади функціонування платіжних систем в Україні?
13. Розкрийте правила платіжної системи.
14. Назвіть фінансові послуги, що стосуються дорогоцінних металів.
15. Які види операцій з банківськими металами уповноважені банки мають право здійснювати на міжнародних ринках?
16. Розкрийте особливості здійснення операцій з банківськими металами.
17. Яким чином здійснюється визначення маси банківських металів?
Рекомендована література
1. Постанова Національного банку «Про затвердження Положення про здійснення операцій з банківськими металами та внесення змін до деяких [...]» від 06.08.2003
2. Постанова правління Національного банку України «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами» від 03.12.2003
3. Постанова правління Національного банку України «Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12.11.2003
ТЕМА 6. ФІНАНСОВІ ПОСЛУГИ НА ВАЛЮТНОМУ РИНКУ
Ключові терміни та поняття: валютний ринок, учасники валютних ринків, об'єкт валютного ринку, конверсійні валютні операції, форвардні операції outright, форвардні операції swop, валютні ф'ючерси, валютні опціони, ринок FOREX, маржинальна торгівля, аналіз валютного ринку, технічний аналіз, фундаментальний аналіз, інтуїтивний аналіз.
6.1 Загальна характеристика валютного ринку
Валютний ринок слугує важливим елементом в економічній політиці держави. Останні десятиліття розвитку вітчизняної та світової економіки позначилися значним зростанням міжнародного переміщення капіталів та посиленням ролі валютно-фінансових відносин. Важливою складовою фінансової системи держави є валютний ринок, розвиток якого відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни.
Валютний ринок характеризує ринок, у якому об'єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, обслуговуючі операції з нею. Він дає змогу задовольнити потреби суб'єктів господарювання в іноземній валюті реалізації зовнішньоекономічних операцій, забезпечити мінімізацію пов'язаних із цими операціями фінансових ризиків, установити реальний валютний курс на окремі види іноземної валюти.
Валютний ринок як економічна категорія - система стійких економічних та організаційних відносин, пов'язаних з операціями купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів в іноземних валютах.
Валютні відносини, які є формою організації валютної системи, охоплюють відносини між юридичними та фізичними суб'єктами країни, котрі беруть участь в операціях, пов'язаних із валютою. Такі валютні відносини регулюються національним законодавством.
Об'єктом валютного ринку виступає валюта.
Валютні ринки залежно від обсягу, характеру валютних операцій і набору валют, що використовуються в обігу, поділяють на міжнародний та національні ринки. Про інтеграцію національного валютного ринку в міжнародний свідчить підвищення ступеня конвертації національної валюти. Для Україги характерним є досить жорстко регульований національний валютний ринок.
За територіальною ознакою валютний ринок поділяють на північноамериканський, європейський та далекосхідний ринки. Найбільшими міжнародними валютно-фінансовими центрами на європейському ринку виступають Лондон, Цюріх, Франкфурт-на-Майні, Париж; у Північній Америці - Нью-Йорк, Бостон, Чикаго, Сан-Франциско; в Азії - Токіо, Сінгапур, Гонконг.
Основними учасниками валютних ринків є великі комерційні банки, брокерські фірми, інші фінансові інститути, найбільші корпорації та центральні банки країн (рис. 6.1). Безпосередніми учасниками при укладанні угод з валютою виступають комерційні банки, спеціалізовані брокерські контори та інші фінансові інститути, що мають право укладати угоди з валютою. Ці суб'єкти валютного ринку здійснюють операції з валютою від свого імені за свій рахунок або за рахунок клієнтів. Валютний ринок часто називають міжбанківським, оскільки до 90% валютних угод, що здійснюються на валютних ринках, припадає на банки та брокерські контори.
Центральні банки управляють валютними резервами, проводять валютні інтервенції, здійснюють вплив на рівень валютних курсів, а також регулюють рівень процентних ставок за вкладами у національній валюті.
Центральні банки значною мірою впливають на точку рівноваги ринку, тому що вони можуть гальмувати падіння національної валюти через продаж іноземної валюти і зменшення своїх валютних резервів або купувати іноземну валюту, підвищуючи попит на неї та збільшуючи валютні резерви. Найбільший вплив на світові валютні ринки мають центральні банки США (Федеральна резервна система), Германії (Бундесбанк), Великобританії (Банк Англії).
Рис. 6.1. Суб'єкти валютного ринку
Валютні брокерські фірми зводять покупців і продавців валюти та здійснюють між ними конверсійні й кредитно-депозитні операції. За своє посередництво брокерські фірми отримують комісійні у вигляді процента від суми угоди. Брокерські фірми та комерційні банки володіють інформацією про валютні курси і беруть участь у формуванні поточних, форвардних валютних курсів та процентних ставок.
Великі корпорації, які здійснюють зовнішньоторгові операції, підтримують стійкий попит на валюту (імпортери) і пропозицію валюти (експортери), а також розміщують і залучають вільні валютні ресурси. Як правило, ці суб'єкти ринку прямого доступу на валютний ринок не мають, а проводять операції через комерційні банки.
Крім комерційних банків, які відіграють головну роль на валютному ринку, значний обсяг валютних операцій на ринку проводять також інші фінансові інститути - інвестиційні банківські фірми, страхові та інвестиційні компанії, пенсійні фонди, залучаючи вільні валютні ресурси, здійснюють інвестиції в різних валютах, проводять хеджування строковими контрактами, купують та продають валюту з метою виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами ринку.
Фізичні особи проводять на валютному ринку широкий спектр неторгових операцій. Це закордонний туризм, перекази заробітної плати, пенсій, гонорарів, купівля та продаж іноземної валюти.
Суб'єктів ринку, що проводять операції з валютою, поділяють на дві основні категорії: резидентів та нерезидентів.
До резидентів згідно з Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» належать:
– фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном;
– юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;
– дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.
Нерезидентами на українському валютному ринку є:
– фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України;
– юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
– розташовані на території України іноземні дипломатичні, консульські, торговельні й інші офіційні представництва, міжнародні організації та їх філії, що мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також представництва інших організацій та фірм, які не здійснюють підприємницької діяльності на підставі законів України.
Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.
6.2 Повноваження Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання
Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль.
До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та контролю належать:
1) видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;
2) видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства;
3) установлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують та продають іноземну валюту;
4) установлення порядку проведення обов'язкового продажу й розміру надходжень в іноземній валюті, що підлягають обов'язковому продажу;
5) зміна строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів;
6) застосовування заходів відповідальності до банків, юридичних і фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.
Національний банк визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне регулювання. Національний банк проводить дисконтну та девізну валютну політику і застосовує в необхідних випадках валютні обмеження. Національний банк здійснює дисконтну валютну політику, змінюючи облікову ставку Національного банку для регулювання руху капіталу та балансування платіжних зобов'язань, а також коригування курсу грошової одиниці України до іноземних валют. Національний банк здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу грошової одиниці України до іноземних валют шляхом купівлі та продажу іноземної валюти на фінансових ринках.
Відповідно до визначених спеціальним законом повноважень НБУ здійснює валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій [3, Ст 7], «Про Національний банк України».
Статею 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» визначено повноваження у сфері валютного регулювання.
Національний банк України у сфері валютного регулювання:
· здійснює валютну політику, виходячи з принципів загальної економічної політики України;
· складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;
· контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
· визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
· видає у межах, передбачених Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
· нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
· видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
· установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях, згідно зі статтею 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;
· установлює за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, єдині форми обліку, звітності й документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасним поданням;
· забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції й операції уповноважених банків.
Кабінет Міністрів України у сфері валютного регулювання:
· визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;
· бере участь у складанні платіжного балансу України;
· забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;
· забезпечує формування і виступає розпорядником Державного валютного фонду України згідно зі статтею 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»;
· визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обороті з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, котрі використовуються у неторговельному обороті з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.
Валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. Такому контролю підлягають також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, які випливають з пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах повноважень, визначених статтею 13 цього Декрету, а також про майно, що підлягає декларуванню згідно з пунктом 1 статті 9 Декрету КМУ.
Функції державних органів і банківської системи України у сфері валютного контролю
Національний банк України є головним органом валютного контролю, що:
– здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів;
– забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно із цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.
Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв'язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, контролюють валютні операції, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізовує державну податкову і митну політику, здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, які провадяться резидентами і нерезидентами на території України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері надання послуг поштового зв'язку, здійснює контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України.
Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, здійснює контроль за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України.
Для забезпечення внутрішньої та зовнішньої стабільності грошової одиниці України Національний банк має золотовалютний резерв, що складається з таких активів:
· монетарне золото;
· спеціальні права запозичення;
· резервна позиція в МВФ;
· іноземна валюта у вигляді банкнот та монет або кошти на рахунках за кордоном;
· цінні папери (крім акцій), що оплачуються в іноземній валюті;
· будь-які інші міжнародно визнані резервні активи за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.
Поповнення золотовалютних резервів здійснюється Національним банком шляхом:
– купівлі монетарного золота та іноземної валюти;
– отримання доходів від операцій з іноземною валютою, банківськими металами та іншими міжнародно визнаними резервними активами;
– залучення Національним банком валютних коштів від міжнародних фінансових організацій, центральних банків іноземних держав та інших кредиторів.
Використання золотовалютного резерву здійснюється Національним банком на такі цілі:
– продаж валюти на фінансових ринках для проведення грошово-кредитної політики, включаючи політику обмінного курсу;
– витрати за операціями з іноземною валютою, монетарними металами, а також іншими міжнародно визнаними резервними активами та операціями із забезпечення діяльності Національного банку в межах сум, передбачених кошторисом адміністративних витрат Національного банку;
– повернення Національним банком валютних коштів міжнародним фінансовим організаціям, іноземним центральним банкам та іншим кредиторам, включаючи відсотки за користування такими коштами та інші обов'язкові нарахування;
– участь у формуванні капіталу і діяльності міжнародних організацій відповідно до статті 43 Закону України «Про Національний банк України».
Не допускається використання золотовалютного резерву для надання кредитів і гарантій та інших зобов'язань резидентам і нерезидентам України.
Національний банк є зберігачем державного золотого запасу, а також дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, інших коштовностей.
6.3 Здійснення валютних операцій на території України
Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства установлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Валютні операції - це:
· операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;
· операції, пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;
· операції, пов'язані з увезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.
Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки й інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.
Уповноважені банки й інші фінансові установи, що одержали ліцензію Національного банку України:
· від свого імені купують і продають іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням та за рахунок резидентів і нерезидентів;
· мають право від свого імені та за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
Національний оператор поштового зв'язку після отримання генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій має право від свого імені й за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам - резидентам.
Резиденти і нерезиденти - фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим фінансовим установам, які одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - іншим фізичним особам - резидентам, а також національному оператору поштового зв'язку, який отримав ліцензію Національного банку України.
Фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію Національного банку України, чи за їх посередництвом - в інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв'язку, який отримав ліцензію Національного банку України.
Порядок організації розрахунків в іноземній валюті
У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовуються як засіб платежу іноземна валюта та грошова одиниця України - гривня. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки в порядку, установленому Національним банком України. Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці резидентів виключно у валюті України у готівковій або безготівковій формі.
Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у розрахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Національний банк України може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України уповноважених банків та інших фінансових установ, що одержали ліцензію Національного банку України, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.
...Подобные документы
Сутність та особливості фінансових послуг. Фондовий ринок як складова ринку фінансових послуг. Державна підтримка та сприяння розвитку підприємництва у сфері надання фінансових послуг в Україні та за кордоном. Перспективи розвитку ринку фінансових послуг.
курсовая работа [75,5 K], добавлен 15.10.2014Характеристика ринку фінансових послуг, на якому відбувається обмін фінансовими ресурсами, надання кредиту та мобілізація капіталу. Дослідження і розгляд ефективності та координації діяльності державного регулювання та нагляду за ринком фінансових послуг.
презентация [387,9 K], добавлен 18.12.2011Характеристика, структура та учасники фондового ринку. Його нормативно-правове регулювання, національні особливості формування, сучасний стан, проблеми і перспективи розвитку в Україні. Види цінних паперів. Аналіз функціонування фондових бірж світу.
курсовая работа [755,7 K], добавлен 23.10.2014Теоретичні аспекти фінансування будівництва житла через фонди фінансування будівництва. Аналіз фінансового забезпечення житлового будівництва та механізмів залучення недержавних коштів для його фінансування. Нагляд та регулювання діяльності ФФБ в Україні.
контрольная работа [101,2 K], добавлен 28.11.2015Сутність і класифікація ринку лізингових послуг України, правове регулювання. Динаміка основних показників конкурентного рейтингу і сегментації лізингових компаній за період 2007-2011 рр., порівняння привабливості банківського і лізингового кредитування.
курсовая работа [4,2 M], добавлен 21.06.2012Економічна характеристика діяльності "Харківобленерго". Дослідження кредитоспроможності підприємства. Аналіз ринку кредитних послуг та побудова графіку платежів. Ринок лізингових операцій та депозитних пропозицій. Оцінка доцільності факторингових послуг.
курсовая работа [39,7 K], добавлен 14.04.2014Види фінансових послуг, особливості укладання договору про їх надання. Умови створення та діяльності фінансових установ. Державне регулювання ринків фінансових послуг. Характеристика органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
курсовая работа [87,4 K], добавлен 21.04.2015Валютний ринок, його класифікація, суть та структура. Його нормативно-правове регулювання. Проблеми функціонування, шляхи подолання та перспективи розвитку валютного ринку. Організація валютних розрахунків. Валютний ринок як місце функціонування валюти.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 04.03.2010Визначення поняття і дослідження класифікації фінансових послуг на ринку коштовних паперів. Основні напрями розвитку і загальна характеристика фінансових послуг на ринку коштовних паперів: андерайтінг, дейтрейдінг, брокерська і ділерська діяльність.
контрольная работа [28,9 K], добавлен 29.08.2011Світовий ринок фінансових послуг. Чинники глобалізації світових фінансів. Наслідки фінансової глобалізації. Ринок фінансових послуг України. Перспективи розвитку ринку фінансових послуг України та його інтеграції у світовий фінансовий простір.
курсовая работа [68,4 K], добавлен 18.03.2007Визначення ролі дeржави у рeгулюванні діяльності фінансового ринку. Розгляд функцій, завдань та організаційної структури Національного банку України, відповідних комісій з цінних папeрів та фондового ринку, Дeржавної служби фінансового моніторингу.
реферат [2,4 M], добавлен 30.03.2014Види грошей. Грошові агрегати. Еволюція грошей у xx столітті. Значення вивчення грошей для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Необхідність грошей для функціонування економіки. Вплив їх на ринок товарів і послуг.
курсовая работа [24,7 K], добавлен 11.07.2007Засади функціонування ринку фінансових послуг, система оподаткування суб’єктів. Аналіз рівня оподаткування результатів діяльності комерційного банку. Шляхи оптимізації співвідношення кредитного ризику, акціонерної прибутковості та рівня оподаткування.
дипломная работа [155,2 K], добавлен 20.06.2012Лізинг - важлива складова державної стратегії розвитку країни. Лізинг як вид фінансування, що використовується у процесі управління поточними активами компанії. Переваги лізингу та особливості його застосування. Аналіз ринку лізингових послуг в Україні.
реферат [57,4 K], добавлен 10.02.2015Сутність і класифікація фінансових інструментів. Проблеми становлення ринку фінансових інструментів. Шляхи та перспективи розвитку фінансових інструментів в Україні. Стратегія впровадження новітніх фінансових інструментів на ринках капіталу України.
курсовая работа [48,6 K], добавлен 05.11.2014Ліцензування діяльності фінансових установ: визначення термінів "ліцензія", "ліцензування", законодавче регулювання системи ліцензування. Мета, шляхи здійснення та органи державного регулювання ринків фінансових послуг, Національний банк України.
контрольная работа [105,9 K], добавлен 28.12.2008Основні складники фінансового ринку - ринок грошей та ринок капіталів, основною складовою якого є ринок цінних паперів. Розвиток законодавства та державного регулювання фондового ринку та ринку грошей в США, Німеччині, Великобританії та Франції.
курсовая работа [67,8 K], добавлен 06.02.2010Сутність і складові фінансового ринку. Характеристика його функцій та механізм. Структура ринку фінансових ресурсів. Суб'єкти фінансового ринку та їх функції та класифікація. Інститути інфраструктури фінансового ринку. Класифікація фінансових ринків.
курсовая работа [74,1 K], добавлен 15.10.2008Поняття та структура валютного ринку, методи валютного регулювання. Аналіз функціонування валютного ринку в Україні: оцінка попиту і пропозиції; динаміка валютного курсу. Вдосконалення валютного законодавства, його вплив на розвиток фінансового ринку.
курсовая работа [261,2 K], добавлен 19.04.2014Роль кредиту в становленні ринкової економіки України. Аналіз ринку лізингових послуг, сучасний стан та перспективи його розвитку. Шляхи державного регулювання фінансового лізингу. Валютний курс: основи його формування та критерії регулювання банком.
контрольная работа [23,7 K], добавлен 24.01.2012